глими дзвониками... Довгими караванами кожний день вони проходили повз вiкна... I iнодi проПжджав па гору маленьким iшаком, худеньким i довговухим, величезний, гладкий i пузатий горянин. Його ноги майже волочились по землi, i бiдний iшачок лiз з останнiх сил на гору, а гладкий горянин iще, мабуть, щоб iшачковi було важче, гойдав своПми ногами. Менi було жалко бiдненького iшачка. А гладкого горянина я ненавидiв за його пухкi й маснi од жиру щоки, за веселi пiснi, що вiн наспiвував, роздуваючи од напруги своК жирне й чорне горло i не звертав жодноП уваги на страждання бiдного четвероногого мученика. У мене був охоронець з кинджалом. А раз до мене прийшов його маленький брат-горянин i повiв показувати Кульпи. Ми ходили з ним по лабiринту вузеньких i кривих вулочок, а з бокiв були глинянi, з плескатими покрiвлями саклi. На саклях паслись кози i спали жiнки i дiти. Ми ввiйшли до саклi, де жив хлопчик. На долiвцi покотом лежали його рiднi, i Пх голови були замотанi рушниками. Я думав, що хтось Пм попровалював голови i вони обв'язали Пх i лежали хворi. А вони просто вiдпочивали, i голови Пм були не проваленi i обмотанi не рушниками, а чалмами. Це такi головнi убори. Я потiм узнав про те. А тодi менi Пх було дуже жалко. Я спитав хлопчика: - Отчего они спят? - От голода, - вiдповiв хлопчик i подивився на мене сухими, гарячими, голодними, бездонними й гнiвними очима... У дядька на столиках було дуже багато рiзних красивих речей з хрусталя й гiрськоП кристалiчноП солi. Я завжди питав у нього дозволу, коли хотiв що взяти з його чудесних столикiв. А Коля не питав дозволу у нього, а просто брав. Дядьковi подобалось, що я завжди питав у нього дозволу, i не подобалось, що Коля все робив, як йому хотiлось, наче дядька зовсiм i не було на свiтi. Коля не любив його, i вiн вiдповiдав йому тим же. А мене вiн дуже любив. Часто вiн голубив мене, пригортав до себе i, дивлячись менi в очi, казав мамi: - З цього хлопчика вийде щось велике... Вiн вирiшив узяти мене на виховання, бо був нежонатий. Мати погодилась, а потiм уся в сльозах повернулась i забрала мене в дядька. Вiн подарував менi на прощання шаблюку. Вона була довга, вища за мене, на шумливому вокзалi, повнiм жiнок у чадрах, що все хиталися i щось мурмотiли, батько продав за четвертак дядькiв подарунок i випив за його здоров'я горiлки, а я - гiрких слiз. Баку... Ми стоПмо з батьком на березi Каспiйського моря, бiля великого мiдного якоря, вритого в землю. Я дивився на море як на величезну i безкiнечну бурхливу вiтряносиню гору... Хвилi добiгали майже до моПх нiг i залишали на пiску срiбнi волани ажурноП пiни... В порту було багато кораблiв з шумливим гаКм вiтрил, i воии дуже хитались, а од берега одходив i повiльно дерся на синю i гуркiтливу гору моря бiлий i красивий, як мiсто, пароплав. I далеко-далеко, як блакитнi метелики, були розкиданi в розпеченiй синявi неба кораблi... Ми з татком ходили безкiнечними вузькими й заплутаними вулицями Баку, i менi було дивно, що вiн нi в кого не питаК дороги i все знаК, куди йти, на що дивитись... Мати казала, що Баку - це "город мiлiонерiв". Ще вона казала, що в Баку продають снiг... Ми там жили цiлий мiсяць у готелi i платили по карбованцю в день за номер. Менi здавалось, що це дуже великi грошi. Матерi не сподобався Кавказ, бо вона боялася "розбiйникiв", як вона казала, а насправдi ПП, як i батька, туга за батькiвщиною примусили покинути цей чудовий край i повернутись на димний, суворий, але рiдний Донбас. III Це був уже не Брянський Рудник, а село Чутине. Чудно й дико менi було жити на селi. У мене була червона сорочка, а хлопцi були вреднi i дуже бились, i собаки теж були дуже вреднi. Ми жили в незвиклiй нуждi, на чужiй квартирi, i я грався з братиком i сестрою на глинянiй i колючiй печi. Мати часто плакала, а батька майже завжди не було вдома. Вiн приходив рiдко, стомлений i злiш. Все шукав роботи i не знаходив ПП. Вiн став багато пити. А коли нап'Кться, стаК блiдий-блiдий i все мовчить. Мати часто сумно спiвала: Потихесеньку, помалесеньку, моП дiтки, йдiть... Спить п'яниця в рубленiй коморi, глядiть його та не розбудiть... I далi: Ой п'япиця та не робiтниця, день i нiчку п'К, а як прийде iз корчми додому, мене, молодую, б'К... П'яний батько хрипко й з тяжкими перервами дихаК на лiжку, а голос матерi жалiсно чайкою б'Кться в бiднiй i сумнiй хатi i тремтить сльозами: Спить п'яниця в рубленiй коморi, глядiть його та не розбудiть... Особливо я любив, коли мати спiвала: Мiсяць з хмари виглядаК, свiтить у хатину... А там жiнка молодая колише дитину... Або батько: ВiК вiтер, ще й буйнесенький, та на той садок зеленесенький... А у тiм садку живе удова, а в тiП вдови - дочка молода... Ми пiшли з Колею за село i забрели на чужий баштан. Нам дуже подобалось блукати золотим лiсом кукурудзи. Та якийсь страшний дядько, мабуть, хазяПн або його син - худий, високий, чорний i в золотому брилi - наскочив на нас i почав лаятись. Я перелякався i втiк. А Колiчка залишився з цим страшним дядьком. Я одбiг далеко, а потiм зупинився. Менi стало дуже соромно, що Колiчка не втiк, а я втiк. I ще я думав, що дядько вбиваК Колiчку, i моК серце обливалось кров'ю i жахом. Я сумно й лякливо повертався назад i побачив, що менi назустрiч, немов нiчого й не було, iдуть Коля i страшний хазяПн баштана. Колiчка радiсно кричав i кликав мене до себе, а "страшний" дядько був зовсiм не страшний i привiтно менi усмiхався. Я наче проснувся од жахливого сну, коли побачив, що братик живий. Ми знов повернулись до ТретьоП Роти i жили в нашого родича, залiзняка Удовенка. Раз батько напився п'яний i посварився з матiр'ю, а потiм вигнав ПП i заложив дверi мiцною палицею, щоб мати не могла одчинить. Коля був на печi, а я лежав коло п'яного батька i боявся поворухнутись, щоб не потривожить його сну. Я любив його i був сердитий на матiр, що вона його лаяла. Мати в холодних сiнях жалiсно просила, щоб я Пй одчинив дверi. Але я цього не зробив i не дозволяв зробити Колi. Колiчка все заспокоював маму, щоб вона почекала, коли я засну, i тодi вiн одчине Пй дверi. Нарештi я заснув. Крiзь чуйний, злий i тривожний сон я почув якесь сопiння, потiм щось луснуло, i хтось тяжко упав на долiвку. Це Коля усiм своПм маленьким тiльцем повиснув на палицi i переломив ПП. Вiн тiльки крикнув: - Чуть-чуть не упал! Це була в нього гака звичка - завжди, коли вiн падав, то чомусь радiсно кричав: - Чуть-чуть не упал! Це вiн так казав, щоб мати не хвилювалась, що йому боляче. Вiв дуже любив матiр i не дозволяв Пй прибирати у кiмнатi i все робив сам. Вiн плакав, коли мати не дозволяла йому це робити. Син моКП тiтки Рашi Холоденко, Улян, часто бив мене. Це в нього ввiйшло майже в систему. Раз вiн мене бив, а Коля, вдвiчi менший за нього, терпiв, терпiв, а потiм як пiдскочить до Уляна, як закричить на нього: - До яких пiр ти будеш бити мого брата? - та як лусне його в нiс, так, що в того чвиркнула кров, i нiс на моПх очах став синiм i розпух, як груша... А Колiчка, як гнiвна молнiя, в'Кться круг Уляна i молотить його залiзними од справедливоП злоби кулачками i в боки, i в живiт... А потiм з усього розмаху шибонув пiд ложечку так, що Улян охнув i без дихання джвакнувся в пил... IV Юзiвка 1. Ми жили в маминоП подруги. В такiй же квартирi, що була в нас на Брянському Руднику. Повз вiкон часто пробiгали веселi англiйськi дiти в твердих, бiлих, накрохмалених комiрцях, з галстуками i в мужських сюртуках, тiльки штанцi в них були до колiн, ну, панчiхи й штиблети. Вони були в окулярах, не всi, звичайно, дуже чистенькi, пихатi, нiкого не помiчали, на нас дивились як на щось не варто уваги i гелготiли як гуси... У маминоП подруги було двоК дiтей. Вони лежали в другiй кiмнатi, хворi на скарлатину. Ми бiдно жили, а хворi хлопчики не Пли своПх булочок i оддавали нам а Колего. Вони тiльки надкусували Пх, а ми з Колею доПдали. I от одного разу, коли я проснувся, мати сказала, що Коля захворiв. Вiн лежав на пiдлозi i жалiсно дивився своПми темними, добрими, бархатними очима i тихенько стогнав... Я сказав: - А... Это он так, представляется... Ми завжди, коли хотiли, щоб мати давала нам Псти бiльше i краще, по черзi "хворiли". А мати завжди таких "болящих" краще годувала i давала бiльше солодкого. Але Коля не "представлявся". Прийшов високий, красивий i огрядний, в пенсне, бородатий вiйськовий лiкар. Вiн оглерiв Колю i сказав, що в нього скарлатина. Колю поклали на лiжко. Вiн був весь червоний i гарячий... Лiкар кiлька разiв приходив i сумно дивився на Колiчку, давав йому лiки, але лiки не допомагали. На третiй день, вранцi, Коля почав умирати. Вiн дуже любив маму i все просив ПП не вiдходити од нього. Мати нахилялась над ним, а вiн дивився на неП вже мутними оченятами i все знiмав у неП з волосся на потилицi якiсь "катушки"... Перед смертю вiн попросив умитись, умився, потiм попросив iкону КозельськоП божоП матерi, перехрестився, поцiлував ПП й лiг... I ще вiн попросив, щоб його поклали на пiдлогу. Його поклали... Мати дуже плакала, а Коля, щоб вона не плакала, навiть стримувався, щоб не стогнати... Так вiн ПП любив... А батько втiк... Вiн не мiг бачити останнiх мук свого синочка. Коля вмер уночi. Вiн як живий лежав у великiй кiмнатi, i з його носика виглядала срiбна пiна... На його пухкеньких нiжках були теплi панчiшки й туфельки. Я не вiрив, що вiн умер, менi здавалось, що ось вiн зараз пiдведеться, одкриК своП бархатнi очi пiд густими й довгими, красиво загнутими вiями, i скаже: "А я буду хохленком!" Але Колiчка тихо i срiбно лежав перед нами... А потiм його везли по мiсту на дрогах, в бiлiй, пепофарбованiй трунi, а ми йшли за нею... Байдуже димiли труби, проходили чужi, жорстокi в своПй байдужостi люди, а ми все йшли i йшли за бiлою труною Колiчки, йшли i плакали... Потiм ми в'Пхали на цвинтар, i чужi люди опустили труну Колiчки в яму i засипали землею. Хрест на могилi братика був теж, як i його труна, бiлий, непофарбований. Потiм, коли ми вiд'Пжджали з Юзiвки, прийшли на Колину могилку прощатися з ним. Мама дуже плакала, а татко став навколiшки бiля могили, i з його очей капали дрiбнi, дрiбнi сльози, як осiннiй дощик, що мжичив над нами... Ми Пхали, а за нами ще довго було видно хреста над могилою Колiчки... Ох, то не хрестик, то Колiчка простягав услiд за нами своП блiдi, дорогi й неповоротнi руки... Як я потiм картав себе за те, що був не ласкавий з Колею, що iнодi бив його... Як би я тепер любив його, боронив од хлопцiв i собак! V Села, все села... Iнодi рудники... Але рудники - як бистролетнi сни, рiднi й неповторнi... I шахти, клiтi, стволи, шахтарi, запах милого дитинства од вугiльноП руди, рейок, сиве мелькотiння вагонеток i "страданье", срiбний плач або буйний розгул золотих ладiв пiд п'яними пальцями коногона, чубатого й одчайдушного. Татко працював на рудниках бiльше креслярем, iнодi шахтарем, а на селах учителював, був i сiльським писарем. Працював i землемiром, а в основному - сiльським адвокатом, писав селянам "прошения", починаючи од волосноП управи i кiнчаючи царем. Але про це потiм. На Кавказi я захворiв на малярiю, i вона мене часто трусила. Але ще до малярiП я щороку по п'ять днiв хворiв якоюсь чудною хворобою. Ранком, пiсля туманного й тяжкого сну, я прокидався якийсь кволий i сам не свiй. Все злiва направо бiгло перед моПми очима... Весь свiт кудись безперервно линув... Я не мiг ходити, а лежать було мукою, бо це мене не позбавляло од головокружiння, хоч трохи й послаблювало його... Я затуляв очi, але це не допомагало... Я нiби провалювався в якiсь перетинаючi одна одну безоднi, нiби розпадався на шматки, хмарно й гойдливо... Нiчого не мiг Псти. Все йшло назад... Часто мене тошнило... На п'ятий день я прокидався без головокружiнь, але не мiг швидко повертатись, особливо лiворуч, коли я так робив, то падав на землю... Доводилося повертатися всiм тiлом, тихо, тихо. Лiва половина голови в мене була завжди якась туманна... Коли менi був один рiк, мене поклювало стадо гусей. Служниця залишила мене одного на подвiр'П, а сама пiшла до хлопцiв на вулицю. Я, мабуть, лежав на правiм боцi. Гуси мене клювали все в голову, все в голову... Я не кричав... I про це нiчого' не пам'ятаю... Це з слiв матерi. Вся лiва половина голови в мене була пiсля нападу гусей в моргулях завбiльшки з голубине яйце... А двох рокiв я обварився до пояса кип'ятком. Це я пам'ятаю. Я стояв у низькому коридорi, а за спиною в мене служниця поставила мiдний таз, повний кип'ятку. В цей час по коридору проходив татко. Я чемно дав йому дорогу, одступив на крок i... сiв у таз з кип'ятком... Немов крiзь страшний гарячий туман бачу все це... Татко шбидко рве на менi чорнi бархатнi штанцi, а мати рве на собi волосся i то пiдiймаК, то опускаК руки. Крику ПП я нг чув... Це було як у снi... А далi - тьма... Далi - з слiв матерi. Лiкував мене наш третяротський фельдшер Трохим Iванович. Я обварився так, що залишився останнiй слой кожi, за яким, якби злiз i вiн, була смерть. Мати платила фельдшеру (щоб не знала бабуся) щоденно по карбованцю за вiзит, а бабуся (щоб не знала мати) давала стiльки ж. Вiн пiдсипав до моКП мазi якоПсь гидоти, що викликала знов запалювальний процес, i я трохи не вмер. Батьки дали лiкаревi на аналiз цю мазь, i пiсля аналiзу стала ясною причина, що трохи не загубила мене. Фельдшера прогнали. А ще до того бабуся, яка часто сварилася з мамою, щоб дати Пй зрозумiти, що значить любов до сина i тривога за ним, взяла мене, закутаного в пелюшки, коли мати кудись ходила, i засунула в темний далекий куток пiд кровать... Мати трохи не вмерла од жаху, бо нiде не могла мене знайти. Вона шукала цiлий день, а я весь цей час лежав на голiй i холоднiй пiдлозi... Мати потiм нiяк не могла собi з'ясувати, чому я цiлих шiсть мiсяцiв безперервно кричав, i вона нiчим не могла мене заспокоПти. Ну, звичайно, це в мене був ревматизм. На Брянському руднику, перед сном, у мене часто ламало ноги, i мама робила менi масаж, натираючи Пх лампадним маслом або керосином; потiм закутувала Џх теплою вовняною хусткою... Отже, менi пощастило. Перед тим, як потрапити на село, ми приПхали в Харкiв. Жили на Потинськiй вулицi, 110. Нам дав притулок дiдусь по матерi. А дiдуся по батьковi вже не було. У маминого батька було двi дочки й три сини: Клава, Нiна, Льоня, Костя i Ваня. Дiдусь часто випивав, i тодi вiн ставав буйним. Жахливо лаявся з бабусею i дiтьми, з мамою - теж. На мене цi сварки дiяли, як грози без грому... Вони безперервними блискавицями палили мою душу... Це було дуже часто. Тiльки менi було дивно, що вони всi лаються i лаються, а не б'ються... Це було жахливо - чекання бiйки, напевне, з сокирами i т. iн. Я, тремтячи вiд жаху, все чекав, коли ж почнуть битися... А вони не бились i тiльки лаялись як попало... Кiмната сповнювалась нервовою бурею, i ця буря рвала моК серденько на шматки. Це - як перед пострiлом. Не такий страшний пострiл, як його чекання. Вони були жахливi неврастенiки, крiм мого татуся. Всi, як туго натягнутi струни, дивно напруженi i повнi погрожуючого дзвону, що ось-ось порвуться... Я бiгав на вулицю i на шумливих яскравих тротуарах спiвав з хлопчаками: Вставай, пiднiмайся, робочий народ!.. Тiльки, замiсть "крик мести народной", ми спiвали: "крицместер народный". Це був 1905 рiк. Дядя Ваня вчився у жерстянiй майстернi, проте мрiяв стати машинiстом. Ще маленьким вiн спiвав: Тут, тут поезд стоит пять мипут. Його мрiя здiйснилася. Але про це потiм. А коли ми повернулися в село, в рiдну Третю Роту, я бачив робiтничу i селянську манiфестацiю. Через майдан, на Червону вулицю йшли статечнi молодi хлопцi в пiджаках i яскраво начищених чоботях. Вони йшли повiльно i спiвали: А у Питере, на троне, сидит чучело в короне... Вони спiвали протiП царя. А полiцаП поховалися. Робiтники йшли до содового заводу... Так i стоПть вона в моПх очах, ця яскрава, смiлива й спокiйна, що нiкого не боПться, манiфестацiя. Я тодi не розумiв, навiщо це робиться, але менi подобалось море людей у яскравих вiд сонця сорочках, пiдперезаних красивими шнурками з китицями. Вони йшли, твердо ставлячи ноги на запилену лiтню землю, цi свiтлi i до слiз рiднi менi господарi нашоП землi. Мама говорила, що вони йдуть завойовувати свободу, а у татуся очi були свiтлi-свiтлi, як у орла, коли вiн дивиться на сонце. VI Харкiв, знову Харкiв... Вiн нескiнченно широкий i шумливий. Я вже ходжу в школу. Недiля. Вчителька веде нас дивитись "туманнi картини"... Ми довго, довго йшли. Я дуже стомився. Нарештi ми прийшли в широку залу. Стемнiло. Потiм - яскраво, на екранi бiгали маленькi чорнi чоловiчки, i нам було far смiшно. Потiм усе зникло, як золотий i красивий сон, i "туманнi картини", i школа. Iнодi ми жили в мiстах, але недовго. В Луганську я стрибав униз головою iз залiзного мосту, бiля Гартманського заводу, в рiчку Луганку. У Воронежi бився навкулачки з хлопчиками, якi смiялися з того, що я замiсть "арбуз" говорю "кавун", а на селi хлопчаки смiялись, що я, приПхавши з Воронежа, говорив замiсть "а що ж" - "дьiк што"... Зате у Воронежi я навчився кататися на санчатах не сидячiП, а лежачи на животi, i правити не каблуками, а носками. Цього нiхто не вмiв, i я був герой. Злiтав на санчатах там, де нiхто не мiг. Любив кататися iз заводськоП гори, на дорiжцi, якою ходили робiтники, спускався по нiй аж до залiзничного насипу. Я лечу, а повз мене мелькають стовпцi, мелькаК смерть... Iз страшенною швидкiстю я пролiтав, обминаючи чавунний кран, iз якого брали воду, i летiв прямо до насипу. Бiля крана розливали воду, i вона замерзала. Поступово вона мерзлим покровом розляглася навколо нього. Санчата в мене були на залiзних, гострих i блискучих вiд вживання полозках. Я лечу з гори. Швидко наближаКться чавунний кран. Хочу його об'Пхати. Але полозки на замерзлiй водi сковзаються, i санчата летять прямо на чавунну колонку крана... Ще трохи, i голова моя розлетиться вщент. До крана лишаКться кiлька метрiв. Я розжав руки i випустив з-пiд себе санчата. Вони помчали передi мною, вдарилися об кран i вiдлетiли вбiк. А я теж з шаленою швидкiстю, сковзаючи животом по кризi, налетiв на кран i вдарився об нього витягнутими перед головою руками, щоб пом'якшити удар i захистити голову. Руки моП м'яко вперлися в холодний чавун i зiгнулися так, що лише доторкнувся головою до крана. Я перехитрив смерть. Менi було десять рокiв. З двох рокiв я почав малювати. Уже дорослим я бачив у бабусi моП малюнки, малюнки дворiчного художника-початкiвця... Я малював усе паровози та вагончики в трипалими людьми... Паровози i вагончики, паровози з тендерами, вагончики товарнi, ешелони... Нiби знав, як багато грiзного у мене буде з ними пов'язано, як багато радiсного i грiзного, як багато грiзного i радiсного. Але про це, криваве, - потiм, пiзнiше... Уже, крiм ЗоП, був Олег, мiй улюблений брат. Вiн ще на рудниках i в мiстах п'ять разiв хворiв запаленням легенiв. В пам'ятi моПй вiн блiдий i тихо-покiрний лежить на лiжку, в Юзiвцi, з п'ятим запаленням легенiв. Його сумовите й спокiйне личко горить в кровi моПх спогадiв блiдим факелом, i вiтер нужди i горя вiв менi в лице з далеких i скорботних днiв нашого тяжкого дитинства. Кiстлява рука смертi хоче погасити цей факел, але вiн горить, щоб потiм засяяти рiвним свiтлом перемоги. Ось сестричка Зоя теж, в Юзiвцi чи на iншому руднику, страшенно розпухла вiд запалення нирок... VII Сметанiвка. Це невелике село, майже хутiр. Батько був там учителем. Вiн брав з кожного учня щомiсяця полтиник i хлiбину. За зиму його учнi вже вмiли читати, писати i знали чотири дiП арифметики... До кожного учня у батька був iндивiдуальний пiдхiд. Я теж почав учитися. В мене були зошити, олiвець, ручка, чорнильниця, грифель i грифельна дошка. Спочатку ми писали на грифельнiй дошцi палочки, потiм лiтери. Батько не вчив нас по старинцi; "аз", "буки", "вКди", "глагол", а так, як лiтери К i зв'язують Пх мiж собою у вимовi... Ми старанно мукали хором i скрипiли грифелями, вчились рахувати i почали розв'язувати задачi. Якось я сам написав на дошцi: "Папа... Мама..." Мати радiсно закричала у мене за спиною: - Коля! Подивись, Володечка вже може писати "папа" i "мама". Чудна, Я вже мiг писати усi слова, якi знав, i цiлi фрази, навiть лисг мiг би написати, звичайно, без роздiлових знакiв. А мама мене не питала про це. Пй було досить i тiКП маленькоП радостi, що ПП старший син уже пише "папа" i "мама". Нашi господарi часто запрошували до себе в гостi своПх сусiдiв i знайомих, багатих селян. I в зимовi, бiлi вiд снiгу i сповненi завивання вiтрiв мiсячнi ночi вони пили горiлку i спiвали чумацьких пiсень... Червонi й бородатi обличчя стоять передi мною з розтуленими i дзвенячими вiд пiсень ротами, а повнi жiнки, рум'янi i пишнощокi, пiдперши пiдборiддя руками, тонко й журливо врiзували своП голоси в гримливi баси довговусих чоловiкiв. Я з хлопчиками часто бiгав на замерзлу рiчку, де ми грали "в ковiньки" i ганяли по дзвiнко-спiвучiй вiд наших нiг тонкiй i прозорiй кризi ковiньками "свинку" вiд кону до кону... Крига хвилеподiбне гнулася пiд нами, а ми мчалiП з солодко завмираючим вiд жаху i радощiв серцем, над холодною водяною смертю пiд ногами. Вiд бiгу нам ставало жарко i хотiлося пити. Тодi ми кийками пробивали у кризi дiрочки i припадали до них, руками ритмiчно надавлюючи на кригу, а вода з манюсiнькоП "ополонки" поштовхами била нам в рот. Ми ПП пили - солодку й холодну. А потiм знову смуглявими горобцями розлiталися по дзвiнкiй кризi... Ах, цей солом'яний запах диму iз труб, такий рiдний i незабутнiй, i пишнi снiги iз петлями заячих нiг та пташиних лапок, i засмаглi вiд зимового вiтру обличчя хлопчакiв, i вiршi Кольцова ': Ну, тащися, сивка 2, Пашней десятинной, Выбелим железо О сырую землю... i Нiкiтiна 3: Вырыта заступом яма глубокая 4, Жизнь невеселая, жизнь одинокая, Жизнь бесприютная, жизнь терпеливая, Жизнь, как осенняя ночь молчаливая. Долго она, моя бедная, шла, И, как степной огонек, замерла. Особливо менi подобалось закiнчення: Тише... О жизни покончен вопрос. Больше не нужно ни песен, ни слез... Кольцов, особливо Нiкiтiн... Я його дуже любив, i зараз всiм серцем люблю. Я й Кольцова любив, але в нього бiльше радостi, а в Нiкiтiна - суму, i тому вiн менi рiднiший i ближчий. О цi зошити з найкращими вiршами росiйських поетiв на обкладинках, бiднi синенькi зошити "для народу"... I церкви з срiбним гудiнням дзвонiв, i золотi ризи священикiв, i голоси, ангельськi голоси пiд голубим склепiнням з розпростертим на ньому богом Саваофом 5, i все це теж, як синенькi зошити "для народу"... Золота вiддушина горю народному, Кдиний вихiд його бентежноП, скорботноП душi, а бiльше виходу не було. I в нас теж - iз страшних i безпросвiтних злиднiв. Народилася сестричка Оля. Помiщиця була ПП хрещеною матiр'ю. Така красива, повна, рум'яна i темноока. Я бував у них в маКтку. Ходив по широких кiмнатах, дивився на красивi столики з рiзними витребеньками, з розкиданим срiблом на них, i менi було болячеболяче... Адже в нас цього не було, i в бiдних селян теж не було. Син помiщицi iнколи навiдувався до матерi з столицi. Вiн був офiцер i красень. В нього закохувалися чарiвнi жiнки, були закоханi майже всi дочки сусiднiх помiщиць. Але вiн не звертав на них нiякоП уваги, а любив дочку бiдного селянина iз Сметанiвки, так любив ПП, що плакав вiд кохавня. Вiн був стрункий, благородний i культурний, а дiвчина, яку вiн кохав, - груба i некрасива, майже потвора. В мiсячнi ночi я вибiгав на город до коханки сина помiщицi. Залитий срiблом повновидого мiсяця чорнiв тонкий i красивий силует офiцера. Оксамитно стогнав його благородний голос: - Горлице моя сизокрила... Ластiвочко моя ненаглядна! А йому вiдповiдав майже бас його "дульцiнеП": - Геть вiд мене! Вiдчепись... Я люблю твоП хусточки та грошi, що ти менi даКш. А тебе не любила, не люблю i любити не буду. У мене К хлопець. Вiн тобi печiнки одiб'К. Геть вiд мене! - Ясочко моя золота, хоч засмiйся своПм срiбним голоском. А у вiдповiдь чулося громоподiбне iржання: - Ги-гп, ги-ги-ги!.. - Боже мiй, як я тебе люблю, ти мiй бог, зiрочко моя, небо моК. - Ну годi, годi... Усю мене обслинив... I скiльки разiв я тобi казала, щоб ти не приходив до мене, коли од тебе смердить усякими одеколонами... Вони гидкi менi, як i ти сам, ось мiй Василь, так той пахне кiзяком, i молоком, i медом. Геть вiд мене!.. I вона його штовхала з усього розмаху в груди своКю богатирською рукою, штовхала так, що вiн летiв, як чорна i печальна тiнь, в голубий i глибокий снiг. А дiвчина з громовим смiхом тiкала в хату. I я ще довго чув пiд запорошеним снiгом, вузьким, темним i жорстоким вiконцем невтiшний плач молодого красеня. Нiчого не допомогло. Нi вмолювання i сльози матерi, нi ПП погрози i навiть випадок, вiрнiше напад "хлопця" коханоП офiпера з парубками, коли закоханому ледь не вiдбили печiнок. Нiчого не допомогло! Так i вмер вiд кохання син помiщицi, вiд нероздiленого i проклятого кохання. А весною ми виПхали iз Сметанiвки. Щолiта ми жили в Третiй Ротi, а взимку - по селах, де батько або вчителював, або служив сiльським писарем. VIII ПереПзна... Село ПереПзна... Химiвка. Це - хутiр недалеко вiд Званiвки, де жила бабуся при тiтцi, а в тiтки була казенна винна лавка. Тiтка була "сидiлкою". Бона мала красивий будинок пiд зеленим залiзним дахом, з кiмнатами на пiдлозi, старовинними комодами, стiльцями, буфетами i килимами. Широкий двiр повний птицi, а в кутку, бiля ворiт, дерева, кролики, голуби. А в нас не було нiякого будинку. Ми жили в напiврозваленiп мазанцi з тарантулами, в покинутому саду помiщика бiля таКмничих пустельних та страхiтливих сараПв. Лiто. Мене страшенно мучить пропасниця. В мене дуже висока температура. Нi лiкаря, нi фельдшера, нi мами. Нiкого. Я самотнiй, тiло мое. якесь дпвне, нiби в мене багато тiла, нiби я ввесь великий-великий, бiльше всього свiту. Потiм втратив свiдомiсть, i було якесь жовте i дзвiнке море навколо мене. А вода гiрка, погана... I ще цi тарантули, i мокрицi, i чорнохвiсткн, що лазили по менi, а я страшенно боявся, аби чорнохвiстка не залiзла менi у вухо. Як я не берiгся, одна все-таки залiзла менi у вухо i внесла туди нескiнченний гуркiт, такий гуркiт, що я ледь не збожеволiв вiд крику i жаху. Вухо менi залили "оливою" (лампадним маслом), i чорнохвiстка здохла. Ще довго гримiли громп у моПй головi, але це лшле здавалось. Разом з чорнохвiсткою здохли й вони. Я дуже любив лазити по деревах - високо-високо. Мати внизу кричить, лаКться, а менi лише смiшно. Вона думаК, що я впаду, а я зовсiм цього не думаю i залiзаю куди захочу. Тiльки менi не подобалось, що хлопчаки такi жорстокi. Вони полiзуть на явiр, i повитягають з гнiзд голих жовторотих горобчикiв, i всiх Пх повбивають, та ще й смiються. А я плачу. Хлопчаки великi й дужi, а я маленький i не можу захистити бiдних пташинок. Я тiльки обливаюся гiркими сльозами. Потiм ще хлопчики негарно лаялися й курили, а Пхнi матерi, коли я Пм говорив про це, тiльки смiялись. Батько часто ходив зi мною до бабусi й тьотi. Бабуся завжди що-небудь дасть батьковi, щоб тiтка не бачила, ну там грошi або горiлку. Тiтка ж, коли ми залишали Пх, завжди обшукувала батька й мене. Менi було тяжко й соромно не за себе, а за тiтку. Ну хiба ж я мiг у неП щось украсти? Ось я стою перед нею у маминiй теплiй кофтi, пiдв'язаний мотузкою, у подертих черевиках, а надворi трiскучий мороз, куди менi боязко йти. А тут так тепло, свiтло i затишно. А тiтка нишпорить тремтливими вiд злостi руками в моПх кишенях. IX Весна. Я бiгаю вузькими брудними вулицями ТретьоП Роти. Шумлять струмки, i дзвiнке синК небо над Дiнцем хвилюКться тремтливим маревом заводського диму. Вiтер вiдносить його направо за Донець, за голубiючi лiси, до росiйських сiл серед пiскiв i сосен. На Червонiй вулицi, центральнiй вулицi нашого заводського села, до мене пiдбiгло два хлопчаки, смаглявi, кирпатi i веселi. Вони були також, як i я, бiдно одягнеш, але весняною радiстю палали Пхнi чорнi задерикуватi очi. Старший гукнув менi: - Давай бiгати! - Давай! I ми побiгли. Це були дiти годилникового майстра Дмитра Гороха - Ларя i Федя. Вони жили в бiднiй, неогородженiй чужiй хатi, яку наймали. Мати Ларi прала бiлизну у Ванвiнкенрова або "Жили", як його називали в народi, бельгiйця, власника фабричноП майстернi бiля заводу. Батько Ларi i Федi, як i мiй татусь, був алкоголiком, вiн щолiта йшов на рудники i залишав сiм'ю напризволяще, а взимку повертався у Третю Роту майже зовсiм роздягнений: на однiй нозi - онуча, а на другiй - роздерта калоша. Дружина його, Наташа, фактично утримувала п'яницю. Вона його обмиК, одягне, а влiтку вiн знову зникаК, щоб на зиму повернутися брудним, обiрваним... У нього тодi лазять на комiрi цiлими армiями паразити, а вiн не дозволяК знищувати Пх: - Воша теж хоче жити. Не чiпай Пх! Вiн жахливо бешкетував, коли нап'Кться, викидав iкони з хати, топтав Пх ногами i ганявся з ножем за своПми дiтьми, щоб Пх порiзати. Вiн вибiгав босий на снiг i кричав менi: - Володько, чому земля крутиться? Я не хочу, щоб вона крутилась! Я Пй забороняю це робити! Але земля не слухала Гороха i не переставала крутитися. Горох хотiв змайструвати, як i чоловiк сестри мойого дiдуся, гiгант-столяр Холоденко, вiчний двигун; тiльки Холоденко дерев'яний, а Горох - залiзний "перпетуум мобiле" '. Але нiчого не виходило з цих вiчних двигунiв, а нещаснi винахiдники вперто продовжували свою безнадiйну справу. "Добрi люди" порадили мамi i Горошисi напоПти своПх чоловiкiв горiлкою, настоКною на "божих коровках", щоб вiдучити Пх пити. Мама i Горошиха так i зробили. Татусь ледь не вмер вiд нескiнченного блювання, а Горох - нiчого. У нього був залiзний шлунок. Вiн лише гарненько вiдшмагав свою дружину. Горошиха була молдаванка, вiрнiше - волошка, i дуже любила свого нещасного чоловiка. Вона була справжня трудiвниця. День i нiч працювала i утримувала всю свою сiм'ю. Дивним i жорстоким був Горох до своПх дiтей-хлопчикiв, а дочку Серафиму вiн любив. Коли четвертий син - маленький Василь - упав лицем на розжарену плиту, батько навiть пальцем не поворухнув, щоб врятувати свого сина. Вiн тiльки й мовив: - Нехай горить... Чорт його не вiзьме. У Василя жахливо обгорiло лiве око. Старший син, Петро, вже ходив на роботу на завод. Менi подобалась Пхня, цих Горошенят, працьовитiсть i бережливiсть. Подобалася Пхня смiливiсть, коли вони билися в хлопчиками, особливо сила, хоробрiсть i витримка Федi. Вiн бився мовчки, вiд ударiв нiколи не плакав 1 завжди виходив переможцем. Його противникiв лякало залiзне i грiзне мовчання Федi, пiдкрiплене, звичайно, сильними штовханами i сталевою хваткою руки. А Ларя все малював, як 1 його батько. Вiн мрiяв стати художником. Ми часто купалися в Донцi, перепливали на той бiк, в лiс, i крали у лiсника Паримона кавуни i динi на баштанi, рвали дикi грушi i кислицi, збирали дрова, а бiльше крали Пх; розбирали тини у Паримона, ходили на озеро ловити рибу i викорчовували пеньки для палива, рвали ожину i збирали гриби. На смiтнi;ку за магазином "Общество потребителей" при содовiм заводi ми часто нишпорили в пошуках рiзнокольорових папiрцiв, ягiдок i цукерок, яскравих шматочкiв... Якось ми копались на цьому проклятому смiтниковi, i я, не помiтивши, наступив босою ногою на половину розбитоП пляшки; гострi кiнцi ПП врiзалися менi в п'яту. Я страшенно закричав i нiяк не мiг спинити кровi... Тодi Ларя Горох вiдiрвав вiд своПх штанцiв кишеню i перев'язав менi ногу. Потiм я полежав дома. ...Ось ми катаКмось на залiзничнiй дрезинi, якою робiтники возять шпали для ремонту колiП бiля заводу. Я схопився за залiзнi ручки попереду дрезини i бiжу по шпалах - спиною до станцiП. Коли дрезина розгониться, я тодi на неП вискакую, i ми, смiючись, гуркочемо по рельсах, а потiм в-се починаКться спочатку. Але якось я не встиг вискочити на дрезину, що шалено мчалася. Horn моП потрапили мiж шпал, i дрезина вдарила мене вище колiн. Та залiзних ручок я не випустив з рук, хоч все тiло опинилося пiд дрезиною, мiж рейками. Горошенята нiяк не можуть зупинити дрезину, вона мчить, а я кричу i волочусь пiд нею, але залiзних ручок не випускаю iз закам'янiлих рук. Нарештi дрезина зупинилася. Мене витягли з-пiд неП, я попробував встати, але не змiг. Той страшенний удар, мабуть, паралiзував менi ноги, i колiннi чашечки зiскочили вбiк. Пхав селянин з гарбою сiна, мене пiдняли i поклали на це сiно, привезли додому, я два мiсяцi не мiг ходити. А потiм все минуло, лише колiннi чашки у мене й до цього часу гострi. Ми збирали вугiлля на шахтах i залiзо, мiдь i жерсть, чавун, але бiльше - крали його на заводi i металевий лом продавали нашому родичу Удовенковi, який жив на глухiй вулицi, над Донцем, i називався по-народному "Залiзняк". Вiн платив нам за фунт мiдi 8 копiйок, за фунт залiза - копiйку, за фунт чавуну - пiвкопiйки i копiйку за три фунти жерстi. Якось мама взяла мене за руку i повела в заводську бондарну майстерню, де я почав працювати учнем. Пантелiй Плигунов, цеховий бригадир, платив менi щодня 5 копiйок, а я за це збирав цвяшки по цеху. Потiм квалiфiкацiя моя пiдвищилась: я почав "заовтарювати" дiжки для бiкарбонату, тобто вбиватп цвяхи в маленькi обручi над дном i вгорi дiжки з внутрiшнього боку ободу i вбивати кiльця в дно цих дiжок. Ще в Сьомiй Ротi, де татусь був сiльським писарем, я, коли пас iз селянськими хлопчиками i дiвчатками телят i корiв, крiм iгор "у крем'яшки", навчився грати пальцями на губах. Це робиться так: великим пальцем повернутим i загнутим вниз, впираКш у пiдборiддя, пiд нижньою губою, але не сильно, i витягуКш рештою зiмкнутих пальцiв долоню, охопивши великий палець лiвоП руки правою рукою, а потiм починаКш швидко крутити вгору i вниз долоню правоП руки. Коли крутиш долонею i при цьому мукаКш, то мукання перетворюКться на безперервне "бiб-бi-бi", або "мi-мi-мi", або ж "мама-ма", словом, як хочеш. Я знав багато мотивiв вальсiв, маршiв, пiсень, i Пантелiй Плигунов примушував мене грати для робiтникiв на губах. Я сiдав, заклавши ногу за ногу, на дiжечку i майже цiлий день грав робiтникам на губах, а вони вiд цього краще працювали. Я ж iнколи одержував гривеник "на цукерки". Менi дуже подобалось працювати на бондарцi, а грати маршi набридло, бо вiд них у мене болiли губи i нiмiли руки. Всi робiтники були веселi й спiвучi. Вони ходять навколо дiжок на верстатах, забивають у обручi гвiздочки i все спiвають, смiються i спiвають: Он по горнице похаживает, БалалаКчну налаживает... А рум'яний i красивий Панько Плигунов, наш цеховий бригадир, тiльки походжав своКю тихою походкою по цеху i привiтливо та радiсно всiм посмiхався. Вiн був ласкавою людиною, задушевний, щирий i поетичний. Нiколи нi на кого не кричав i не бив, i робота навколо кипiла, вся в пiснях i сонцi. Може, й бували в нього конфлiкти з робiтниками, але я не пам'ятаю цього. Моя дитяча уява була сповненою пiснями i райдугою працi... Я всiм серцем вiддавався працi. Я дуже полюбив ПП i хотiв бути як дорослi. Але я був малий, а дитячий труд заборонявся на заводi, i коли приходив iнспектор працi, Панько Плигунов ховав мене у велику дiжку, а коли iнспектор залишав цех, я вилазив звiдти i радiсно поринав у дзвiнкий i свiтлий свiт працi. Але недовго тривала моя золота радiсть... Довелося менi покинути завод, бо малим не дозволялося працювати в цьому кiпгявому й гуркотливому гiгантi. Часто менi снилася залита райдужним сонячним промiнням i пiснями бондарка, i я плакав увi снi вiд журби, що не можу повернутися в цей чудовий i привабливий свiт. А взимку ми виПхали в село ПереПзна, де татко став учителем. Я вже красиво писав, на п'ятiрки, i розв'язував без помилок задачi на всi чотири дiП, множив тризначнi i навiть чотиризначнi числа. X Зима. Яскрава, пухнаста, мiсячна зима в селi. Я вибiг за ворота, а до мене пiдiйшли двi гарненькi дiвчинки. Одна в шубцi з хутряним комiрцем, смуглява, чорноока й ласкава. Мiсяць над нами срiбно смiКться, а ми дивимося одне на одного, це смугляве дiвча i я; менi солодко i [приКмно] дивитися на неП. Серце моК тремтливо й спiвучо стискуКться, i я, як срiбна радiсна пташка, лечу в чорнiП i повнiП зiрок моря ПП очей... У мене не було гудзикiв на пальтi, i дiвчинка витягла голку з своКП шубки i сколола менi пальто, щоб я не простудився. Коли вона до мене доторкалася, я ввесь завмирав вiд солодкого i страшного захоплення. Менi хотiлося, щоб вона нiколи не вiдпускала своПх рук вiд мене... Ще в мене не було носовоП хусточки, i вона менi подарувала свою, таку духмяну i чистеньку. Потiм ми втрьох грали у фанти, зав'язуючи рiжки на хустинцi. Тiльки коли я цiлував цю дiвчинку, то нiяк не мiг потрапити Пй в губи, а все тикався носом в ПП запашний i ласкавий комiрець. Потiм ця дiвчинка почала у нас вчитись, ПП привела до нас ПП мама, повна, струнка, смаглява й красива. Вона була слiпа, та по ПП очах цього не було видно. Вона дивилась на нас своПми темними безоднями i наче бачила все навколо. Та вона нiчого не бачила. У неП в очах була "темна вода". Я дуже любив ПП дочку. Тiльки менi не подобалось, що вона афiшуК нашу любов. Вiд цього вона зробилась менi противною. Взагалi менi всi дiвчиська були тодi противнi. Я навiть дивувався, як я мiг закохатися в цю смуглянку. Але дивно, дiвчиська були менi противнi, а я в кожному селi закохувався в котрусь з них i вони в мене... Одного разу ми "рiздвували", тобто ходили з зiркою i спiвали у селянських хатах, а за це нам давали цукерки або грошi. Ми зайшли до однiКП хати, дуже бiдноП хати. Нам вiдчинила дверi дiвчинка з таким гарним лицем, що в мене захолола душа вiд раптового щастя. Я в неП закохався, як блискавиця. Бiльше я нiколи не бачив цiКП дiвчинки, бо ми знову поПхали в Третю Роту. Всi любовi моП в рiзних селах нiколи не закiнчувались i не рослiП разом iз мною, бо ми переПжджали з села до села. Ось Звановка. Я у церквi i закоханий у дочку диякона. Вона спiваК у церковному хорi, i коли проходить повз мене, як блiдий i скромний ангел, опускаК вiП i вся червонiК. А менi так таКмниче й дико... XI Ось Сьома Рота i також моя любов - дочка диякона. Тiльки перша дочка диякона була худенька, струнка, а ця - рум'яна товстушка, як просфора, залита вечiрньою зорею, з темними, як i перша, очима. Звичайно, моя любов до цих дочок дияконiв обмежувалась зiтханнями i мрiями, чистими, дитячими. Ах, Сьома Рота!.. Вона, як i Третя, на березi Донця, на його правому й крутому березi. Шумливий лiс п'яно хитаКться на тiм березi срiбноП дороги в Дiн. I гребля, а на нiй дядьки в широких солом'яних брилях "водять" у глибокiй водi щук. Вудка туго зiгнулась, i волосня от-от розiрветься од метань хижака, що проковтнув разом з наживою гострий, смертельний гачок. Як бореться за життя щука! Вона туманною блискавкою протинаК глибину i то вправо, то влiво, то вгору, то вниз кидаКться, як оскаженiла... А дядько, примруживши хитре каре око, цей довговусий Сковорода, спокiйно то вiдпустить волосню, щоб дати умовну волю щуцi, щоб вона ще дужче стомила себе, то трохи пiдтягне, аж поки безсила гроза пiчкурiв i себелiв не вiддасться на волю переможця в полотнянiй бiлiй сорочцi з незмiнною люлькою в зубах. Дядьки, моП дядьки! Як я вас любив i люблю! Чи, може, тому, що в мене родичi такi ж, як ви, селяни, що спокiйно живуть, i працюють, i спокiйно вмирають, коли треба, на полi бою, пiд рев гармат, чи в бiднiй хатинi на долiвцi пiд плач i голосiння близьк