древнього княжого терема, сiв у Золотiй палатi й велiв будити бояр, воКвод, мужiв Гори. О суКто суКт свiту, яка ти швидкоплинна, минуча, зрадлива! Ще гриднi-кликуни Святополка не встигли обiйти Гори, а з усiх теремiв до княжих покоПв заспiшили бояри й воКводи, мужi лiпшi й нарочитi, огнищани й тiуни. Вони йшли в темрявi задушливоП ночi, викрешуючи залiзними вiстрями своПх посохiв на каменi iскри, тихо перемовляючись мiж собою, говорили про смерть князя Володимира, радились, що сказати Святополку... Княжий терем щiльним кiльцем оточувала гридьба, у сiнях стояли найближчi воКводи Святополка, оглядали всiх, що заходили до сiней, велiли йти наверх. Там, у Золотiй палатi, Пх ждав Святополк. Вiн був у кутку палати, недалеко вiд помосту, на якому стояло порожнК крiсло, а над ним знамена Святослава й Володимира; Святополка оточували воКводи Вовчий Хвiст i Слуда, бояри ВуКфаст, IскусКв, Коницар, - усi суворi й мовчазнi. Боярство i воКводи Гори в тишi заходили до палати; прийшов, поклонився Святополку, сiв на своК мiсце праворуч вiд помосту й Кпископ Анастас. Тодi, повiльним кроком, нiби щось роздумуючи, на помiст пiднявся й зупинився перед княжим крiслом Святополк. Вiн був збуджений, пильним поглядом дивився в палату, на сотню людей, очей... - Я покликав вас сюди, воКводи, бояри, лiпшi мужi города КиКва, в тяжку годину, - почав вiн. - Осиротiла Руська земля, князя Володимира не стало... Сотворимо йому вiчну пам'ять... У Золотiй палатi прокотився шум - люди переступали з ноги на ногу, але мовчали, ждали. - I хоч князевi Володимиру ще не вiддана почесть погребальна, по заповiту вiн не хотiв ПП приймати, але i тут, у городi КиКвi, i скрiзь по Русi нинi так тяжко, що мусив кликати вас, говорити про нашу долю. Глибоке зiтхання вирвалось з багатьох грудей: важко жити на Русi, серце кожного краК неспокiй, тривога. - Неспокiйно у нас на пiвднi, - продовжував Святополк, - ромеП вкрай скорили болгар i вийшли на береги Дунаю, хеландiП Пх перетинають Руське море, стоять у Херсонесi, пiдiймаються вгору ТанаПсом... Золота палата зашумiла, загула багатьма голосами. - Бач, куди вела Вiзантiя i ПП iмператори... - Ганьба, ганьба ромеям! Тi ж воКводи й бояри, що стояли ближче до Святополка, кричали: - Мечем поквитаКмось з ромеями!.. Князь Святополк рiшучим помахом руки обiрвав цi крики - в палатi одразу настала тиша. - Скрiзь на Русi неспокiйно, - продовжив вiн. - Чуючи легку поживу, за Днiпром стали печенiги, за ними зi сходу йдуть половцi, на пiвночi Ярослав покликав свiонiв i збираКться йти на КиПв.." О, коли б то князь Володимир був живий, мiг стати тут, на помостi, сказати: "Люди рiднi, Русь, усе життя своК я кликав вас на брань з ворогами, тiльки-но я знову говорив про це, збирався йти, вести вас з собою... люди, встаньте, люди руськi, пильнуйте..." Але нинi Володимир лежав у холоднiй пустцi ДесятинноП церкви нiмий, безмовний, кожне ж слово Святополка оберталось супроти нього - вже мертвого князя. - Менi важко й соромно говорити, мужi, - продовжував Святополк, - але немаК князя Володимира, немаК й князiв, якi б повели рать руську супроти ворогiв наших... Борис i Глiб, яких всiляко возвеличував князь Володимир, немощнi суть, вони в'Кдно з ромеями й продадуть Русь. Ярослав, князь новгородський, уже ранiше пiдняв меч супроти батька й готуКться йти на КиПв з свiонами, Мстислав сидить у далекiй Тмутараканi, Iзяслава не стало. Що ж, що ти наробив, княже Володимире, пощо народив синiв таких, хто тепер урятуК Русь?! I враз воКводи й бояри, що оточували помiст, закричали: - Служимо тобi, Святополче! - Буть тобi князем! - Свя-то-пол-ка! На мить, правда, крики цi обiрвались. Один iз старцiв города КиКва, боярин Ратша, пiдвiвся з лави, на якiй сидiв, схопився за сиву голову, заволав: - Що робиться, мужi? Куди йдемо? Ще тiло князя Володимира не остигло, а Святополк ганить синiв його, всiх нас. Мужi! Зупинiться! I ти зупинись, Святополче, бо окаянним будеш довiку! Але до нього вже кинулись воКводи Святополка й гриднi, схопили пiд руки, поволокли. У палатi стало тихо - сила перемогла силу, кожного, хто посмiК, як Ратша, пiднести голос, жде ганьба, муки й смерть... - Волимо тебе, Святополче! - заволали воКводи. - Святополка! - вимагала Золота палата. Вiн стояв i примруженими очима дивився на мужiв. - Я поведу воПв супроти ВiзантiП й князiв Бориса й Глiба, iже сукупно з нею; я пiду супроти свiонiв i Ярослава, що пустив Пх на Русь. Якщо проти нас стали Пiвнiч, Схiд i Пiвдень, менi допоможуть польський князь, нiмецький iмператор... В однiй з свiтлиць, в самому кiнцi темних переходiв, на верху княжого терема, горить на столi свiча. Перед нею, прикипiвши поглядом до рубленоП стiни, сидить жiнка - з лляним волоссям, голубими очима, смутним, надзвичайно вродливим обличчям - красуня, княжна полотська Рогнiда! Але це не Рогнiда - i краса ПП, i сама вона вже в минулому, Пх немаК, за столом сидить княжна Предслава, що так схожа на свою матiр. I не тiльки обличчям схожа Предслава на Рогнiду, у неП така ж i душа; нинi вночi вона почула про смерть отця, довго плакала, молилась, ще раз усе йому простила. Предславу турбуК iнше - вже на Гору привезли й поставили в Десятиннiй церквi корсту з тiлом Володимира, вона бiгала туди попрощатись, але ПП не пустили, не встигла Предслава повернутись до терема, як дiзналась, що туди вже увiрвався з своКю гридьбою Святополк, крiзь напiвпрочиненi дверi в ПП свiтлицю долiтають крики з ЗолотоП палати. Свiча догораК. Краплини воску, наче великi сльози, повiльно стiкають закрутами череп'яного свiчника, тужавiють i остигають, кiлька краплин одiрвались й упали на шкiряну харатiю - вони не вiдають, що разом з нею пiдуть у вiчнiсть. Свiча догораК, жовтаве промiння все кволiше снуКться навкруг. А очi княжни Предслави застилають i застилають сльози, вони падають на харатiю, тiльки ж сльози не вiчнi, вони падають - i висихають. Рука тремтить, коли княжна пише: "Се вночi отець наш умерл, а вже Святополк тут, сидить у КиКвi на його столi, хоче послати дружину на Бориса й Глiба, i ти, брате, блюдися його, поКлiку..." Крики в Золотiй палатi наростають, навiть тут, у далекiй свiтлицi на верху терема, чути: - Нехай живе князь Святополк! Предслава схоплюКться, стискуК руками шию - рветься й розсипаКться на пiдлозi зелене намистечко з Тмутараканi - дарунок ПП батька... Схвильована, розгублена, безпорадна Предслава стаК на колiна й намагаКться зiбрати розсипане намисто. КиПв знав, що князь Володимир помер у Берестовому. На Горi, Подолi, в передграддi й Оболонi - всiм було вiдомо, що корста з його тiлом стоПть у Десятиннiй церквi, всi ждали, що небiжчику князевi вiддадуть почесть погребальну. Проте воднораз хтось ширив чутки, нiбито князь Володимир заповiдав поховати його без жодноП почестi й слави, в безiменному мiсцi, без людей, як поховали колись i жону його Рогнiду: вiн зробив що мiг, тiло ж токмо землi належить. I ще з страхом говорили в КиКвi, що вночi на Горi син Ярополка Святополк зiбрав бояр i воКвод, якi оголосили його князем Русi, що Святополк уже послав дружини супроти синiв Володимира Бориса й Глiба, Святослава волинського, супроти ж Ярослава новгородського поведе рать сам... З великим трепетом усi - i християни, i люди староП вiри - говорили, що Святополка благословив на це епископ Анастас i що Святополку обiцяють допомогти польський князь, нiмецький iмператор, римський папа. КиПв хвилювався, КиПв ждав. Десятинна церква увесь день була оточена гридьбою, що нiкого не пiдпускала навiть близько до неП. Уночi на чолi ПП стало багато сотенних, кiлька тисяцьких, воКвод. ПiзньоП години вiд княжого терема стежкою, що вела до ДесятинноП церкви, пройшов невеликий гурт воКвод i бояр. Вони стали на крутому схилi гори, що височiла над Подолом, говорили з тисяцькими. - Цiлий день рвались до церкви, - почувся голос воКводи Слуди, - ледве стримували гриднi Пхню навалу... - А зараз? - запитав боярин Воротислав. - Ждуть i зараз - отут вiд Подолу, з того боку - вiд Перевесища... Хочемо, кажуть, вклонитись мертвому князевi. ВоКводи й бояри стояли край гори. Перед ними в темрявi й безмов'П поринали передграддя, Подол, Перевесище, Щекавиця, а там стоПть, хоче вiддати почесть погребову князевi Володимиру тьма людей киПвських - друзiв його й недругiв, християн i язичникiв. - Нехай гриднi пильнують, не випускають списiв, - велiв воКвода Вовчий Хвiст. - Ми ж ходiмо, воКводи й бояри! Тодi тихо вiдчинились дверi ДесятинноП церкви, в темних переходах заблимали вогнi свiчок, затупотiли ноги. Дуже проста, зроблена з свiжоП сосновоП дошки корста з тiлом князя Володимира стояла в правому притворi з закритим вiком. Бiля неП не було, як велiв покон, нi списа княжого, нi його знамена. Промiння свiчок освiтило обличчя воКвод Вовчого Хвоста й Слуди, бояр Воротислава, ВуКфаста, IскусКва... У кутку пiд стiною тулилось кiлька священнослужителiв, каменярiв. - Понесемо, - сказав Вов'чий Хвiст. ВоКводи й бояри пiдняли корсту й взяли на плечi. - Поможiть i ви! Вiд голови! - сказав священнослужителям i каменярам Вовчий Хвiст. Кiлька чоловiк з свiчками в руках тихо йшли попереду. За ними важкою ходою ступали воКводи й бояри, що несли корсту. Iшли в пiвтемрявi, пустцi, з якоП виринали, наче з води, великi очi образiв, суворi лики. Вгорi пiд склепiннями озивалась луна. Вони прямували до лiвого притвору церкви, де стояла рака з мощами княгинi Ольги. Бiля неП були розiбранi мостини, зроблено схiдцi, в кiнцi Пх, у викопанiй пiд пiдлогою ямi, стояла кам'яна гробниця. У цю гробницю воКводи й бояри поставили корсту з тiлом князя Володимира. Вовчий Хвiст схилився над нею, вийняв з кишенi при поясi грошину - серебро князя Володимира, - кинув ПП в гробницю так, що всi чули, як вона покотилась i забряжчала... Каменярi одразу ж поклали й замурували ляду гробницi. Коли бояри й воКводи вийшли нагору, вони заходились чимшвидше укладати мостини. Вогнi свiчок пригасали, мостини лягли на мiсце, воКводи й бояри мовчки постояли бiля раки княгинi Ольги й стали виходити з церкви. Залишився в Десятиннiй тiльщi Вовчий Хвiст. Вiн ждав, коли вдалинi затихнуть кроки, потiм рушив сходами на хори - там у темрявi стояв князь Святополк, що бачив, як несли корсту, опускали ПП в яму, укладали мостини. - От усе й закiнчилося! - сказав Святополку Вовчий Хвiст. - Ходiмо, княже, на Гору. Кволе жовтаве промiння свiчок, що блимали тут-там унизу, освiтлювало обличчя Святополка - суворе, iз стиснутими устами, темними очима. Бiльше як двiстi рокiв лежатиме, стлiК тiло князя Володимира пiд'дубовими мостинами ДесятинноП церкви. Коли орди Батия вдеруться в КиПв, церква впаде, й камiнь розтрощить, розкидаК його костi, i нiхто не згадаК його, не назве в городi КиКвi нi святим, нi з апостолами рiвним. Першi Кпископи руськi, починаючи вiд Аиастаса, як i наступники його, не хотiли та й не могли возвеличувати сина рабинi, князя й василевса, хоч вiн принiс на Русь християнство й дав силу церквi, - вони служили синам Володимира, якi вiдсахнулись свого батька. Потiм прийшли на Русь Кпископи й митрополити грецькi - чи Пм же було славити й робити святим князя, який все своК життя ненавидiв Вiзантiю, грекiв, навпаки, вони ганьбили його... Тiльки митрополит Iларiон - перший руський митрополит, що пiдняв рiшучий голос проти ВiзантiП й гордо говорив про Русь, яка "вiдома й слишима Ксть всiми кiнцi землi", - згадуК князя Володимира, який "заповiда по всiй землi своПй хреститися... аще хто й не любов'ю, но страхом повелiвшаго крещахуся, понеже благоверiК його з властью сопряжено...", проте голос Iларiона лунаК в пустелi. У невiдомого ченця XII столiття, що писав його житiК, вирветься гiрко: "Дивно же Ксть се, колико добре сотворив Володимир Руськiй землi, хрестив ю, ми ж, християни суще, не воздаКмо почестi супроти оного возданiю..." I тiльки року 1240-го, у день, коли новгородцi пiд знаменом князя свого Олександра розбили над Iжорою й Невою полчища шведiв, за що й прозвано його було Невським вiн пригадаК свого прапрадiда князя Володимира й разом з новгородцями помолиться за нього. Так закiнчуКться повiсть про князя Володимира. А далi - Ярослав... КиПв - Конча-Заспа 1958 - 1961