димировi було нелегко, бо старе, яке воно не К трухляве, безсиле, зайве, але нiколи не хоче помирати, нове часто хоч i справедливо, зате надто жорстоко ворогуК з старим: князь Володимир, що почав життКвий шлях як ревний захисник i поборник покону й закону отцiв, перемiг спочатку не когось, а свою м'ятежну сувору душу, щоб потiм силою й мечем перемогти й оновити душу свого народу. Так прийшла нова вiра - жорстока, сувора, безжальна: князевi-василевсу - княже, бо як на небi один бог, так на Русi - вiн Кдиний государ землi, бог благословляК й охороняК добра багатого й життя убогого, якщо ж у цьому свiтi хто чого не маК, то матиме по смертi рай, усi радощi життя, життя вiчне. Це була могутня вiра - розбурхана, буремна, м'ятежна Русь прийняла ПП й принишкла - не в Христа повiрили люди руськi, а тiльки в те, що давно вже сталось у Пхньому життi. Христос не вiдкрив, а тiльки освятив, став на сторожi нового закону. I сталось, як не дивно, так, що цей новий закон (про покон нiчого й говорити - вiн повалився сам собою, як трухляве, зотлiле древо,) саме цей новий закон i нова вiра, що була його мечем, змiцнила Русь, християнство, що утвердилось, стало вже вiрою всього свiту, дало Русi науки й книги, храми, древляна Русь воздвигала новi споруди - кам'янi, вiчнi. Бiльше того, нова, християнська Русь перестала бути таКмничою землею варварiв, виявилось, що вона маК не меншi, а бiльшi, нiж усi землi, багатства, народ ПП став врiвень з iншими народами свiту, худородний, як говорили гречини, князь Русi дорiвнявся в силi своПй i славi з iмператорами вiзантiйським i нiмецьким, не вiн тепер, а вже вони здригались i тремтiли перед ним, руськими людьми, Руссю. Це зробив син князя Святослава й рабинi Малушi Володимир, князь i перший василевс руський; вiн зруйнував i поховав старий закон i покон, завiв i утвердив закон новий. Володимир був князем-василевсом. Вiзантiя, Нiмецька iмперiя, Русь - це були три сили, навкруг яких гуртувався весь тогочасний свiт. Десь над Iтилем-рiкою й за Руським морем, правда, вже народжувались i виростали на костях колись могутнiх, але загиблих iмперiй новi держави з народiв, що виходили й виходили з глибин АзiП, мине кiлька столiть - одна мить всесвiту - й вони з'являться на полi новоП iсторiП, свiт здригнеться пiд ударами арабiв, перед силою туркiв упаде й навiки загине Вiзантiя, древня Русь обiллКться кров'ю в жорстокiй борнi з навалом татар, безумний Батий, охоплений жадобою панування над свiтом, поставить своК шатро на Горi над Либеддю-рiкою й звелить розгромити, спалити КиПв. I КиПв буде спалений, орда Батия повалить його стiни, увiрветься на Гору, в передграддя, на Подол. Тодi загине множество людей - чудових юнакiв, хороших дiвчат, в огнi запалають i впадуть тереми, полум'я обiйме й знищить усе, що руськi люди будували й воздвигали сотнi рокiв, вогонь знищить навiть старi дерев'янi дошки, на яких записана була вся iсторiя Русi, древнi пергаменти з повiстями времениих лiт, що утверждались потом i кров'ю. Проте, давши волю смутку, не будемо впадати у вiдчай - КиПв впаде, велика руПна пройде над Днiпром, у безвiсть, у неволю, кудись на схiд татарськi орди поженуть тисячi й тисячi руських людей, але горда, незборна Русь знову встане, й уже навiки, на попелi й пожарищах новi поколiння збудують новi городи й села. Русь ввтримаК, вистоПть, стане мiцною - така це земля, такi ПП люди... А тим часом, во днi князя Володимира, в тогочасному свiтi, що охоплював собою Њвропу, Малу Азiю i Схiд, - до Джурджанського моря, Iтиля-рiки й гiр Оралу - були три сили: Вiзантiя, що iснувала протягом столiть, знала велич владування, слави, розквiту, але вже хирiла, розпадалась, йшла до неминучого кiнця; Нiмецька iмперiя, що тiльки починала збирати силу й пiзнiше протягом багатьох столiть насильством, зухвалiстю, великою кров'ю поневолюватиме народи; Русь, що мала дуже древню iсторiю, але тiльки тодi стала врiвень з ними, вiдкривала нову сторiнку свого iснування. Князь Володимир знав, у якому свiтi вiн живе. Колись його баба княгиня Ольга два мiсяцi сидiла в Константинополi, добиваючись, щоб ПП прийняв i говорив з нею iмператор Костянтин, - нинi вiн був свояком iмператора Василя, сли якого вважали за велику честь говорити з киПвським князем; колись нiмецькi iмператори бряжчали мечами й кричали: "Drang nach Osten" - зараз до КиКва приПжджали Пхнi сли з багатими дарами - сила перемогла силу, двi могутнi iмперiП свiту клялись Русi в дружбi, любовi, мирi. А все ж князь Володимир був неспокiйний, тривожний, вiн пильно дивився на захiд, де новий нiмецький iтератор Генрiх уперто посувався на схiд, однi народи присипляв обiцянками про дружбу й мир - уже Польща й Чехiя Пздили на поклiн у Кведлiнбург, iншi слов'янськi землi примучував силою... Тiльки на Русь не посягав Генрiх, бо знав, що вона., а разом з нею й Угорщина, Болгарiя, Вiзантiя вiдповiдять ударом на удар... Знав Володимир цiну й ВiзантiП - до КиКва Пхали й Пхали священики-греки, тут приймали Пх, сюди радо приПжджали здателi, каменотеси, маляри, яким у злиденному Константинополi не було роботи, - князь Володимир знаходив для них дiло; в КиКвi i в iнших городах виростали кам'янi собори, храми, будiвлi, змiнювалась, виростала, прикрашалась Русь, грецькi ж купцi Пздили тепер не так Днiпром, як битими шляхами - через землi тиверцiв i уличiв. Голодному Константинополю було що купити в землi Руськiй. Але Володимир бачив i iнше - погасивши повстання в Малiй АзiП, iмператор Василь починаК наступ на Грузiю, Вiрменiю, арабськi землi - iнодi дiК обiцянками, дарами, коронами, iнодi - силою, й так виходить до рiки Тiбру, держави Шахвiрменiв, городiв Едеси й Дамаска в СiрiП, захоплюК в Середземному морi острови Кiпр i Крiт, загрожуючи звiдси каПрським халiфам, - так вiн поширюК володiння iмперiП далеко на пiвднi, де нiколи ще не бували легiони ромеЏв. Iмператор Василь дiК не тiльки в Малiй АзiП - вiн хоче утвердитись i над Руським морем, подолати Болгарiю, стати на берегах Дунаю... 2 Для БолгарiП настала вирiшальна година - iмператор Василь зiбрав кращi легiони iмперiП, виставив Пх на межах БолгарiП, сам з добiрним вiйськом, оточений полками безсмертних, виПжджаК до Солунi, щоб очолити наступ проти комiта СамуПла, що сидить у Охридi, i кесаря Романа, що маК столицею СкоплК. СамуПл Шишман розумiК, яка зловiсна хмара нависла над Захiдною БолгарiКю, вiн посилаК хороброго свого воКводу Несторицю до Солунi, щоб той там, на берегах Вардару, затримав вiйсько Василя, а сам прямуК горами на Прилiп i Велес, щоб загородити шлях Василевi на пiвнiч. На цей раз доля зрадила СамуПлу - полководець Феофiлакт Вотанiат, що стояв пiд Солунню, розбив полки Несторицi, ще один полководець, стратиг Фiлiппополя Никифор Ксiфiй, обминувши СамуПла, пройшов ущелинами рiки Вардару на пiвнiч, досягнув СкоплК. Втiм, нiчого смiливого в цьому походi не було, бо тiльки вiйська ромеПв наближаються до СкоплК, вiдкриваються ворота города-фортецi й звiдти виПжджаК кесар Роман, - недостойний онук славетного кагана Симеона ще раз, i тепер уже навiки, продав Болгарiю. Вiйська ромеПв i СамуПла зустрiлися бiля гори Бiластицi. Це був страхiтливий бiй - на життя i смерть боролись болгари, коли б не син ГавриПл, що в останню хвилину одвiв меч воПна-ромея, сам СамуПл полiг би на полi бою. Бiльше як десять тисяч болгар склали голови бiля гори Бiластицi, п'ятнадцять тисяч Пх полонили ромеП, сам СамуПл ледь урятував рештки свого вiйська, втiк до Прилiпу, щоб там з'Кднатись з загонами Несторицi й помститись ромеям. СамуПл помстився. Коли легiон ромеПв на чолi з iмператором Василем iшов долиною Струми, з пiвдня ж до них поспiшав Феофiлакт, щоб з'Кднатись i вдарити на ГПрилiп, болгари на свiтаннi оточили в глибокiй ущелинi легiони Феофiлакта, закидали Пх стрiлами й камiнням, вбили мно-жество воПв i самого солунського полководця. Почувши про це, iмператор Василь завертаК своК вiйсько, чимдужче аж через вiддалений Мелник тiкаК з гiр, спускаКться в Македонську долину. Але ще дужче й страшнiше помстився iмператор Василь. Прибувши в колiсницi до Афiнополя, а потiм виПхавши з полками безсмертних до Бiластицi, де легiонери охороняли п'ятнадцять тисяч полонених болгар, вiн велить приготувати в долинi печi, залiзнi жигала, вишикувати полонених полками, оточити Пх - голодних, зв'язаних - кiлькома легiонами. Був десятий день серпня 1014 року - чудова пора в БолгарiП, коли в долинах усе цвiте й достигаК, високо вгорi голубiК в своПх глибинах безхмарне небо, на обрiП, як сторожа, височать гори. Оточений безсмертними, iмператор Василь стояв того дня на пагорбi, дивився в долину на печi, в яких жарко палахкотiв вогонь, на розпеченi жигала в руках у воПв-ромеПв, на болгар-полонених, що стояли полками, на чорну пiдкову легiонiв, якi оточували всю долину. Полонених пiдводили до печей зв'язаними в десятки. Розпаленi жигала, як стрiли, прорiзували повiтря й впивались в очi, що бачили в цi хвилини долину, гори, небо... ВоП кричали... I як Пм було не кричати, коли переможцi-ромеП забирали в них найдорожче, що маК людина, - очi! Гори ж мовчали, а коли б вони й могли кричати, то хiба це зупинило б iмператора Василя, який велiв ослiпити п'ятнадцять тисяч полонених болгар, навiк дiставши за це назву Василя Болгароктона!* (*Болгароктон - Болгаровбивця (гр.).) Коли ж цi тисячi були вже ослiпленi, вiн велiв на кожну сотню незрячих випекти iншим по одному тiльки оку, щоб тi повели ослiплених до комiта СамуПла, а кесаря Романа, що саме прибув до його стану, призначаК патрикiКм, управителем города Абiдоса в Малiй АзiП. Бiльше нiж через мiсяць, у день 15 вересня, ослiпленi дiйшли до столицi Прилiпа. Почувши про це, СамуПл виПхав Пм назустрiч, вiн бачив, як удалинi на снiгах гори з'явились воП, як вони спускаються в долину. I от вони почали йти мимо нього - сотнi слiпих, а поперед них одноокi провiдники... Це було страшне видовище: слiпi болгари йшли по рiднiй землi, серед гiр, яких не бачили, перед комiтом СамуПлом Шишманом, пiд знаменом якого вони так довго боролись, за що вiддали своП очi. Але ж якщо не видно рiдноП землi й гiр, то вони чують Пх пахощi, чують голоси дiтей, що колись помстяться за них, провiдники сказали слiпим воям, що на них дивиться комiт СамуПл Шишман, Пх жде отчина. I слiпi воП, йдучи мимо СамуПла Шишмана, закричали: - Да жиК комiт Шишман! Да жиК Болгарiя! Тiльки сам СамуПл не чув цих крикiв - раптом у нього нестерпно заболiло серце, свiт затьмарився перед ним, пiдкосились ноги, вiн упав на землю. - Води! Ковток води! - прохрипiв СамуПл. Але йому, мертвому, вода вже не була потрiбна. - СамуПл помер! - залунали крики. - НемаК нашого комiта... Ослiпленi воП опускались на колiна. Люто розправившись з БолгарiКю, iмператор Василь повертаКться до Константинополя, велить приготувати мармурову дошку, висiкти на нiй напис i виставити ПП в Сосфеновому монастирi пiд Константинополем. На цiй дошцi було написано: "Якщо будь-коли повстануть болгари, Пх не можна перемогти у битвах вiч-на-вiч, а треба спроквола забирати Пхнi городи й фортецi, наполегливо спустошувати Пхню землю, нарештi, довести до нестями..." Iмператор Василь справдi заслужив прiзвиська Болгаровбивцi. 3 Чутки про подiП в БолгарiП, звичайно, швидко дiйшли до КиКва. Вони дуже схвилювали й просто приголомшили князя Володимира. Отже, Вiзантiя дiК так само, як i ранiше: роз'КднуК, сварить мiж собою народи, а на кровi й костях Пх будуК свiй добробут. Сли Русi Пдуть до Константинополя, у КиКвi з'являються василiки iмператорiв Василя й Костянтина, клянуться в любовi й дружбi, проте чого вони вартi - у ВiзантiП свiй шлях, Русь будуК своК життя. Вiзантiя стала й стоПть на берегах Дунаю. На Русь невпинним потоком iдуть тепер i йдуть болгари - це вже не тiльки священики, а знать, яку розорила Вiзантiя, убогi люди, що нiчого не мали, але досi були вiльнi, - вони осiдають у КиКвi, в городах i весях Русi, руськi ж люди охоче приймають болгар. Рушити на Вiзантiю? Нi, цього вже не можна, це пiзно робити; мiж двома iмператорами укладено довiчний ряд. Русь взяла у ВiзантiП те, що хотiла, Вiзантiя дала Русi, що мала... I чим далi, то вже дужче виявляКться безсилля ВiзантiП, вже Херсонес перестав бути фортецею - це тiльки торговиця Константинополя, херсонеськi й константинопольськi купцi залишають пониззя Днiпра, осiдають на житло в КиКвi, Пдуть до Смоленська й Новгорода. Iмператор Василь раз за разом посилаК своПх слiв до КиКва - деякi з них iдуть просто до князя Володимира, деякi - в покоП царицi Анни. Вона - дочка зрадливоП Феофано й сестра Василя Болгаровбивцi - живе в городi КиКвi, заводить i заводить у княжому теремi порядки й церемонiал вiзантiйського двору, ПП оточують двiрськi жони, на чолi яких стоПть, подiбно до опоясаноП патрикiП Великого палацу, старша бояриня, у палатах царицi ввесь час вештаються сановники, церковники, спокiй ПП охороняють озброКнi довгими мечами рицарi... Багато й дуже багато робить цариця Анна, в неП, як i слiд було ждати, К друзi серед воКводш i бояринь, вона - патронеса храмiв i соборiв, вона не шкодуК золота, щоб здобути прихильникiв i серед воКвод та бояр. Одного не може зробити цариця Анна - напрочуд красива, чарiвна, справжня дочка своКП матерi Феофано, вона вiдчуваК, що ПП не любив, не любить, нiколи не любитиме муж ПП Володимир, вона чужа йому, вiн завжди чужий Пй. Анна надiялась, що все змiниться, коли вона народить сина, коли ж народився цей перший син Борис, зрозумiла, що батько, може, полюбить свою дитину, та не полюбить ПП, хоч вона й стала матiр'ю. Другим сином Анни був Глiб. Князь Володимир стояв над його колискою, теплими очима дивився на своК дитя, але не обняв, не поцiлував жони - матерi дитини. У цiй безмовнiй боротьбi мiж Анною й Володимиром не було виходу й рятунку - марно намагатись палити камiнь, горить тiльки те, що може горiти, в чому К життя, вогонь. Iдуть роки, i нiщо нiби не змiнюКться, ростуть сини князя Володимира Борис i Глiб, з часом вони одержать вiд отця своП землi - Ростов i Муром, цариця Анна, так i не домiгшись того, що хотiла, хворiК, змiнюКться вже й князь Володимир, ось-ось i старiсть, кiнець... Але холодна, черства, непiдкупна рука iсторiП, перегортаючи ще одну, i тепер уже останню, сторiнку в повiстi князя-василевса, робить ПП невимовно важкою, надзвичайно жорстокою, печальною... Власне, iншою вона й не могла бути - нiколи хмара не падаК на землю зливою чи градом одразу, вона збираКться з окремих краплин довгий час, поволi; нiколи море приском не робиться буремним i ревучим - довго-довго перед тим вiють вiтри, розгойдуючи хвилi; те, що сталося на схилi лiт з князем Володимиром, уготоване було ним самим, його життям, дiянням. 4 Все починалось з города КиКва, i навiть з Гори... На перший погляд, як здавалося всiм та й самому князевi Володимиру, i на Горi, i в городi КиКвi було спокiйно - за високими стiнами Гори жило, багатiло, мудро керувало землею боярство, воКводи, на чолi яких стояв великий князь Русi. Князь Володимир, правда, знав, що всi цi мужi не однаковi, - тут, на Горi, жили воКводи й бояри, що прийняли християнство й цупко тримались за нього, деякi молились новим i старим богам, а були мiж ними й язичники - невдоволенi, хижi, злi мужi, якi в давнi часи чи пiзнiше втратили своП статки, нових пожалувань не мали, сидiли за високими тинами в своПх теремах, вночi, як тiнi, блукали по Горi. Вiдданi князевi Володимиру люди - знатнi бояри й воКводи - не раз говорили йому про язичникiв, натякали, що навкруг К багато ворогiв, що треба берегти й охороняти його особу. Про це ж говорили й гречини, що приПхали разом з князем iз Херсонеса, всi тi ромеП, якi прибули до КиКва з царiвною Анною, священики, купцi, сли, що Пхали й Пхали з Константинополя. - У столицi ВiзантiП, - повiдали вони, - божественну особу iмператора охороняють полки безсмертних, у Великому палацi К етерiя - цiлi загони скопцiв, що стережуть його день i нiч, а в фемах К послухи в канцелярiях стратигiв, при Кпархiях. Князь Володимир смiявся: - Що вони охороняють? Адже особа iмператора божественна? - Саме через те, що iмператор божественний, його слiд дуже пильно охороняти, слухати, дивитись! I ти дивись, княже! У КиКвi й усiй землi Руськiй К багато ворогiв... I хоч князь Володимир смiявся, на Горi з'явились послухи, княжi очi й вуха були нинi скрiзь у городi - в передграддi, на Подолi, в Оболонi, на всiх дворах. Це робилось немарне - за стiнами Гори, де жили вiльнi поки що мостники, кузнецi, дереводiли, скудельники, на дворах i землях боярських, де працювали смерди, що мали своП двори, але де все бiльше й бiльше ставало i обельних холопiв - повних рабiв своПх господарiв, - там ширились пожежi, татьба й розбоП, вже тiуни й Кмцi ходили по Подолу й Оболонi тiльки з гридьбою й зовсiм не потикались туди вночi, там чимдалi гострiше й прилюдно ганили воКвод, бояр, тiунiв, князя... Нiчого цього князь Володимир не знав - йому сповiщали тiльки про пожежi й татьбу, не згадуючи iменi князя-василевса, коли ж вiн i сам, вирушаючи на лови чи в один iз своПх дворiв, проПжджав у багатому одязi, оточений воКводами й боярами, часто знатними гостями, передграддям i по Подолу, там стояли заздалегiдь покликанi смерди, холопи, що славословили Володимира-князя, а на всiх концях города чатувала гридьба. Що ж до головникiв, татiв, палiПв, сволочникiв, якi викопували трупи християн на кладовищах, рубали хрести, Володимир був безжальний... Власне, це робив уже не вiн, - щоб захистити своПх, княжих мужiв i всi тi добра, якi давав вiн за Пхню службу (а iнакше вони б йому й не служили), князь Володимир заводив новi й новi закони: вбивство таких мужiв каралось подвiйною вiрою й смертю, за вбивство вiльного ремiсника чи смерда бралась вiра проста, коли ж хто вбивав холопа, то не платив нiчого за його безталанну душу, а мусив лише вiдшкодувати втрату раба господаревi... Суворим життям жив тепер город КиПв: як на небi був бог - владика життя й володар усього сущого, бiля нього - апостоли й святi, що дiяли словом бога, та ще грiшнi душi, яким судились огонь i муки, - так на землi були князь, його мужi i велике множество ницих людей, що робили на князя й мужiв. Тiльки ж земля не була небом, тут багатий дбав i примножував власнi добра, в убогого забирали останнК зерно, холоп-раб гострив окiсок i виходив уночi на дорогу, пiдкрадався до клiтi боярина, .. Так i писався новий закон, на кровi нинi стояв КиПв, великии князь i василевс Володимир твердо сидiв на столi своКму. Бiльше непокоПвся князь Володимир про землi своП - у деякi з них вiн послав синiв, у деяких сидiли своП, мiсцевi князi. З мiсцевих князiв Володимир не дивувався - вони з великим трудом платили КиКву дань, не посилали вчасно земського вiйська, хижо дивились на бояр, що приПжджали з КиКва на пожалуванi Пм землi. Час вiд часу князь Володимир виряджаК в ту чи ту непокiрну землю дружину, i горе тiй землi, далеким украПнам Русi: сила перемагала й тримала в покорi силу. А сини як пiдпирають великокняжий стiл, члени його ж роду, його очi, руки, рiдна кров? Вишеслав у Новгородi, Мстислав у Тмутараканi, Ярослав у Ростовi, Святополк у Туровi... "Дiти моП, - посилав Пм князь Володимир грамоти, - сидя в КиКвi, думаю про вас, крiпiте землю отцiв наших, мудро утверждайте закон, будьте в'Кдно зi мною й городом КиКвом..." Але сини гiрше, нiж мiсцевi князi, сплачували дань, тримаючи великi своП дружини, мало посилали земських воПв до КиКва, часто не приймали бояр i воКвод киПвськоП Гори, бо роздавали землi своПм мужам. I в далекi й близькi землi Пхали послухи, очi й вуха князя з'явились по всiй Русi. Так Володимир довiдався про те, що дiКться в недалекому Туровi, де сидiв князем син Ярополка - Святополк. ВоКвода Безрук, який був у Туровi правою рукою Святополка, а воднораз послухом Володимира, часто приПжджав до КиКва, завжди заходив до князя Володимира, приПхавши ще раз, хотiв говорити з ним вiч-на-вiч. - Я слухаю тебе, воКводо! - сказав Володимир, коли вони залишились тiльки вдвох у однiй з палат на верху терема. - Маю недобрi вiстi з города Турова, княже, - повiв Безрук. - Що за вiстi, - стривожився князь, - i чому вони недобрi?! Адже ти сидиш там, блюдеш княжий стiл. - Не один я господар у Туровi, князем города й усiКП землi К Святополк... Нас нiхто не почуК, княже? - Говори смiливо! Тут тiльки я та ще ти... I Безрук розповiв Володимиру, що князь туровський Святополк через жону свою Марину налагодив зв'язок з тестем - польським князем Болеславом - i нiмецьким iмператором Генрiхом, якi обiцяють дати йому збройну допомогу, а через Кпископа Рейнберна - духiвника Марини - з римським папою i що Святополк уже готовий, спираючись на воПнство Болеслава, вирушити на КиПв, убити його - князя Володимира, захопити КиПвський стiл, прийняти католицьку вiру... Вслухаючись у кожне слово, яке промовляв воКвода Безрук, князь Володимир непорушне, спираючись на поручнi, сидiв у кутку палати в крiслi, довго мовчав, раптом так дуже стиснув пальцi правицi, що зламав поручнi. - ВоКводо Безрук! - Встав Володимир з крiсла. - Чи розумiКш ти, що сказав? Якщо це правда - Святополк мiй ворог, якщо лжа - ти приймеш смерть... - Княже Володимире, - спокiйно i впевнено вiдповiв Безрук, - я сказав токмо правду i мусив ПП сказати, бо служу Русi, людям, тобi. 6 Пiзно вночi земляними, слизькими пiсля недавнього дощу сходами князь Володимир спустився в поруб, де сидiв Святополк. Попереду нього, тримаючи голi мечi в руках, iшли два гриднi, воКвода Вовчий Хвiст з свiтильником у руках ступав взап'ять князевi. - Вийдiть, гриднi! - велiв Володимир, коли тi, одiмкнувши важкий замок, увiйшли до порубу, а воКвода поставив свiтильник на землю. - П ти йди, воКводо! Кволе промiння освiтило поруб, складенi з дубових круглякiв, вкритi бiлою плiсенню стiни, покровину з важких тесаних колод, долiвку, два пнi, на одному з яких стояла корчага з водою й лежав хлiб, та ще купу перетертоП, зотлiлоП соломи в кутку. Ще в одному кутку, опустивши руки, у сорочцi й ногавицях стояв босонiж Святополк. Промiння вiд свiтильника вирвало з пiвтемряви його обличчя, низький лоб, перерiзаний пасмом довгого волосся, тривожнi очi, гострi вилицi й стиснутi уста, заросле щетиною пiдборiддя. - От я i прийшов до тебе, Святополче! - дромовив Володимир, - Бачу! - посмiхнувся той. - Дякую, що одвiдав, княже Вододимире. Шкода тiльки, що зустрiчаю тебе не в палатах, а тут, у порубi. - Це правда, шкода! - зiтхнув князь. - Але ще поробиш, - мусимо тут i отак говорити. Вiн сiв на пень. - Стомився я! Сядь i ти! - запропонував Володимир Святополку. - Я й постою, - похмуро промовив вiн. - Менi немаК вiд чого стомлюватись - хiба вiд дум... - Про що ж ти думаКш, Святополче? - Князевi, який учора сидiв у палатах, а нинi гниК в твоКму порубi на трухлiй соломi, К що думати. - Чому не думав про це ранiше, коли хотiв пiдняти смуту в захiдних волостях Русi, йти з тестем своПм на КиПв, вбити мене - киПвського князя, зрадити вiру руських людей, стати слугою папи? - Зараз я в твоПй властi, - спроквола вiдповiв Святополк, - ти дужий, вельми дужий, княже, василевс... Але навiщо вигадуКш таке про мене - учора туровського князя, а нинi в'язня, кинутого твоКю десницею в цей поруб? - Марно ти нарiкаКш на мене. Не я тебе кинув у поруб, це бояри й воКводи, що чули про твоП замишляП в Туровi, схопили тебе, привезли до города КиКва... Та й жона твоя Марина, духiвник Рейнберн, iже були з тобою, нинi сказали правду... О люди, люди, всi ви такi, днесь служите одному, заутра другому... Святополк мовчав, дивлячись у темний куток порубу, потiм обернувся до Володимира, й той побачив його запаленi очi, закушенi уста. - Що ж, - задихаючись, прохрипiв вiн, - коли все знаКш, скажу i я правду... Слухай, княже Володимире! Це - так! Мислив я з Турова йти на КиПв, мислив перемогти твою дружину, а вже воП моП, либонь, не пошкодували б i тебе... Важко менi в цьому признатись, тобi це страшно чути, але отака моя правда. Володимир здригнувся й промовив: - Чую, Святополче! Тепер ти сказав правду. Але марно думаКш, що вона страшна менi. Нi, не за себе боюсь, за Русь, за людей ПП страшно. Довгу хвилину по цьому князь Володимир мовчав, а потiм продовжив: - Страшно, Святополче, за Руську землю... З одного боку - ромеП, зi сходу насувають печенiги, за ними iдуть половцi, з полунощi точать ножi свiони, ти ж хотiв вiд заходу пустити в нашу землю ще й полякiв, нiмцiв, гiапу римського. - Поляки й нiмцi далеко, - заперечив Святополк. - Папа римський вiд них ще далi... До ВiзантiП, - процiдив вiн, - либонь, ближче, адже так, княже? Володимир зрозумiв, на що натякаК Святополк. - Я на легiони ромеПв не спирався й не пустив би Пх на Русь... Вiру християнську я приймав такожде не вiд константинопольського патрiарха. - Я також не збирався продавати Русь, - Зухвало крикнув Святополк, - нi полякам, нi нiмцям, анi папi!.. Князь Володимир гiрко посмiхнувся. - Так чому ж ти тодi так дiяв, Святополче? Довгу хвилину в порубi було тихо, тiльки з дерев'яного зрубу стiни в одному мiсцi однозвучне падали краплини, потрiскувала солома в кутку, за дверима раз i другий пролунали кроки. - Вiд уностi моКП, - почав Святополк, - я не любив тебе, княже, бо кров батька мого Ярополка запеклась на твоПх руках, бо ти вигнав матiр мою Юлiю з КиКва, бо мене зневажили дiти твоП й сам ти, бо ти, роздiляя землi, поставив мене князем у найгiршiй волостi - Туровi, бо ти нiколи й нi на крихту не робив менi добра, токмо зло... Чому ж я мусив робити тобi добре, як мiг я не помститись за батька, матiр i за все, за все?.. Сперши голову на руки, князь Володимир слухав слова Святополка. - Ти сотворив добре, сказав менi свою правду, хоч, Святополче, лiпше би було та й мiг ПП сказати ранiше. Що ж, я почув це нинi вiд тебе, хоч знав твоП думи ранiше... - Так чому ж ти кинув мене в поруб, допитуКш, мучиш, якщо все знаКш? - Я прийшов не допитувати, а говорити з тобою, Святополче, бо все це неправда. - Великий княже i василевсе Русi! - засмiявся Святополк. - Тобi мало того, що ти вверг мене в цей поруб, хочеш познущатися з мене? - Я говорю це, - нiби не почув його слiв Володимир, - бо не хотiв убити i не вбивав брата мого, а твого отця Ярополка, багато горя й муки прийняв сам вiд нього, а ще бiльше - Русь i ПП люди, я ж усе простив йому, кликав на мир i любов... Князя Ярополка в сiнях терема убили два гриднi, яких пiдкупив воКвода Блуд, ти, Святополче, це знаКш. - Не вiрю! Так вигадав ти з своПми боярами, це ви нацiлили мечi вбивць у серце мого батька... - Я вислухав твою правду, чому ж ти не хочеш слухати мою?! Втiм, ти зараз сам усе зрозумiКш... - Слухаю! - крикнув Святополк. - Що ж ти ще скажеш менi? - Скажу те, що я нiколи не проганяв i не мiг прогнати з Гори твоКП матерi ЮлiП, бо твiй батько не Ярополк, як усi вважають i як думаКш ти сам... - Не Ярополк? Княже Володимире, ти глузуКш з мене... Навiщо?! Хто ж мiй батько? - Був час, коли все було не так, як нинi, - смутно сказав Володимир, - був час, коли мати твоя поховала мужа свого Ярополка й любила мене... Вiд любовi цiКП, вiд грiха нашого ти й народився, а я... твiй батько. Святополк стояв у кутку порубу й пильно дивився на князя Володимира, що сидiв на пнi, похиливши низько голову. Мить - вiн здригнувся, здавалось, хотiв кинутись уперед. Але мить була така коротка - Святополк не думав iти вперед, вiн обхопив голову руками, стиснув зуби так, що навiть Володимир почув скрегiт, i пiдвiвся... - Ти - мiй батько? - крикнув вiн. - Нi, ти жартуКш, княже Володимире. Ти хочеш мене обдурити, як множество людей... Не вiрю, чуКш, я не вiрю, княже! У Володимира нестямно колотилось серце. Страх, рани далекого минулого, скорбота, що так усе сталось, що вiн знову стоПть перед тiнню брата Ярополка, а може бути - плодом своКП любовi, перед сином, розривали його душу. - Святополче, - вставши з пенька, хрипко промовив вiн. - Брата Ярополка нема, костi матерi твоКП ЮлiП похованi в Херсонесi, я один нинi вiдповiдаю й мушу вiдповiдати за наш грiх. Правду говорю, ти - мiй син, iди ж до мене. I вiн справдi був би безмежно щасливий, з його душi, мабуть, спав би той тягар, який протягом багатьох i багатьох лiт гнiтив його, коли б Святополк пiшов до нього, простягнув своП руки. Та Святополк не рушив з мiсця. - Жорстокий, безжальний княже, - прохрипiв вiн. - Зараз я вiрю тобi, але навiщо, навiщо ти мучив мене, зробив таким, яким я К? Вже менi пiзно змiнюватись, чуКш, - вiн на мить замовк i кiнчив, - я проклинаю тебе! Володимир зрозумiв, що сталось, - Святоиолк устами своКП матерi проклинаК, ненавидить його: у цю нiч, в цьому порубi нiчого не можна зробити. - Що ж, Святополче, - сказав вiн, - ти проклинаКш, а я... я прощаю тебе. Князь пiшов до дверей порубу, рiшучим рухом, так що забряжчали засуви, широко розчинив Пх., - Ось дверi розчиненi, - промовив Володимир, - iди, Святополче... Вiн першим вийшов земляними сходами з порубу, побачив воКводу Вовчого Хвоста й грйднiв. - Я увiльнив князя Святополка з порубу, - сказав Володимир воКводi. - Вiднинi вiн житиме на Горi. Пустiть його. Надворi сiявся дощик. Низько иад Горою пливли кошлатi важкi хмари, iз-за них крадькома визирали зорi. Було холодно, вогко, пусто. 6 В один з перших днiв зарева* (*Зарев - серпень.) князь Володимир дiзнався про кончину колишньоП жони своКП - княгинi Рогнiди. Розповiв йому про це Кпископ Анастас, що до свiтання прийшов у терем, побудив князя. - Нинi вночi, - скорботно промовив вiн, - у бозi спочила княгиня Рогнiда - черниця Анастасiя. - Вона тяжко хворiла, страждала? Чому менi не повiли про це? - повернув голову до Кпископа й подивився на нього якимись великими очима князь Володимир. - Княгиня не велiла комусь говорити про свою хвор, - вiдповiв Анастас, - i не турбуйся, княже, вона не мучилась, не страждала, днi й ночi проводила в самотi, вкушала хлiб та воду, давно вже нiкого не хотiла бачити, токмо вчора покликала мене й висповiдалась, а вночi тихо спочила, пiшла в свiт iнший... Њпископ, це було помiтно, розповiв не все, що знав про кончину Рогнiди, вiн був Кдиним свiдком останнього дня ПП життя, останнiм розмовляв з нею, але князь Володимир не став у нього нiчого запитувати: якби Рогнiда щось хотiла йому переказати, Анастас сказав би про це. - Де лежить ПП тiло? - У Предславинi, в теремi, княже. - Коли ПП поховаКмо? - Завтра, княже. - А де? Њнигскоiг на якусь хвилину затявся. - Княгиня Рогнiда простила всiх i просила, аще завинила, ПП простити, тiло ж заповiдала поховати без почестi й слави там, де й жила, - в Предславинi, вона-бо давно зреклася суворого свiту, як i свiт зрiкся ПП, а все добро своК заповiдала церквi... Стоячи бiля вiкна, Володимир довго дивився, як надворi починаК снуватись павутиння свiтанку, потiм обернувся до Кпископа й сказав: - Не будемо судити... Рогнiда зробила так, бо нiколи не дбала про суКтну славу, але для слави нашоП й церкви ПП слiд поховати як княгиню. Њпископ схилив голову - вiн згоден був з думкою князя. - Велю, - суворим голосом сказав Володимир, - вiддати погребову почесть моПй жонi Рогнiдi як княгинi, тiло ж покласти там, де сама побажала, - в Предславинi. Володимир замовк. За вiкном усе бiльше розпалювалось денне свiтло. Промiння його впало на блiде обличчя, високе чоло. - I ще я хочу, - важко передихнувши, закiнчив князь, - попрощатись з нею. Уночi ми з тобою, отче, пiдемо в Десятинну церкву. Нiч. Нiчого не видно. Десь у пiтьмi лунають кроки. Кiлька чоловiк пробують землю посохами, спускаються шляхом, що веде вiд ворiт Гори. Ось вони, чути, повертають лiворуч, прямують через яр до ДесятинноП церкви, обриси якоП вимальовуються на сiрiй тканинi неба. Скоро, либонь, буде дощ, парить, важко дихати. Небо перерiзала слiпуча блискавка, й на мить стало видно, як люди зупинились на пагорку - високi й чорнi, прямують до дверей церкви. Вдарив грiм, на землю падають великi краплини. У бабинцi ДесятинноП церкви горить кiлька свiчок, жовте промiння Пх освiтлюК пiзнiх, одягнутих у темнi м'ятли* (*М'ятли - довгi темнi одяги.) гостей - попереду священики, за ними з посохом у руках Кпископ Анастас, поруч з ним князь Володимир. Дерев'яна, видовбана з товстого стовбура липи корста з тiлом княгинi Рогнiди стояла в правому притворi церкви, навкруг неП горiло у високих срiбних свiтильниках багато свiчок. Коли князь i священики стали туди наближатись, то почули голос, що одноманiтно читав слова з псалтиря, а далi побачили черницю, яка читала, i ще кiлькох, що стояли на колiнах бiля труни небiжчицi. Помiтивши пiзнiх прибулих, черницi одстунили, зникли десь у пiтьмi церкви, далеко в переходах стали Кпископ i священики, князь Володимир лишився один перед корстою з тiлом своКП першоП дружини - княгинi Рогнiди. Так, тепер вiн був один на один iз тiКю, яку, не бачивши, нарiк колись своКю жоною i не зрадив свого слова, а покликав до КиКва, зробив княгинею Русi... Вiн був один на один iз тiКю, яку так безглуздо забув на одну годину, зрадив, за що суворо заплатив, платить i, либонь, довго ще буде платити. Вiн був один на один iз тiКю, якiй у найважчий час свого життя не звiрився у всьому, послухавшись розуму, а не серця, зробив ще одну, останню вже, помилку, зрiкшись Рогнiди i назвавши своКю жоною грецьку царiвну Анну. I от нинi, скрадаючись у пiтьмi заревноП ночi, вiн прийшов до ПП тiла, щоб запитати себе: де була правда, а де лжа життя, де була любов i де неприязнь, щоб вiдповiсти самому собi, кого ж у життi вiн любив, а кого нi, та ще хто любив його - сина рабинi, князя, а потiм василевса?! Вiн стояв бiля корсти княгинi Рогнiди у темному м'ятлi, в чоботях, на якi лiг жовтий порох Гори, полум'я свiчок освiтлювало сивий чуб, похмуре чоло, довгi вуса, смутнi очi, й дивився на неП. Проминуло багато лiт, коли Володимир бачив востаннК Рогнiду. Вона лежала в корстi така, якою вiн знав ПП й ранiше, либонь, смерть тiльки пiдкреслила те, на що в життi звичайно не звертають уваги: в сяйвi багатьох свiчок виразно було видно високе чоло княгинi й тi ж самi вигнутi брови, гордi, нiби невдоволенi уста, гостре пiдборiддя та ще складенi на грудях руки - з тонкими, прозорими навiть пальцями. Було в цьому обличчi одно: Дуже блiде, з гоструватими вилицями, глибоко запалими очима, зморшками бiля носа й уст, зовсiм сивим волоссям, що змiнило золотистий льон давньоП коси, - це обличчя було тепер дуже далеким вiд задушливого притвору церкви, суКти суКт Гори, усього свiту. I князь Володимир зрозумiв, що марно вiн думав, iдучи сюди i ставши перед тiлом княгинi, знайти вiдповiдь на питання, якi так давно терзали його душу, - нi, княгиня Рогнiда ранiше й ще до того, як одягла черничий одяг, вiдповiла на питання, чи любила вона Володимира-князя... О, як мiцно, усiКю душею i серцем любила вона його, як обережно, достойно пронесла цю любов через усе своК життя, через неП померла, i хоч зараз тут, у церквi, лежить мертве ПП тiло, та живе й вiчно житиме ПП любов. I навiть учора, в останнi години свого життя, бачачи перед собою смерть, Рогнiда сказала, що всiх прощаК й просить ПП простити, - нi, не про всiх говорила вона, а про нього, князя Володимира, Кдиного свого мужа, бо любила так, що хотiла тiльки смертi. А вiн? Князь Володимир неминуче мусив себе запитати про це в годину, коли був один на один з першою своКю жоною, розлучаючись навiки з тим, чого нiзащо й нiколи тепер уже не мiг повернути... Вiн - князь Володимир - чи любив ПП? I не вiдповiдь на питання, а невимовна гiркота втрати, безмежний жаль за тим найкоштовнiшим, що вiн мав колись, але втратив, туга за молодiстю, мрiКю, любов'ю i щастям обгорнули душу й стиснули серце князя Володимира... Не нинi, не в останнi роки, а все життя князевi Володимиру важко було жити, проте в самотi своПй, трудах, борнi, не признаючись навiть собi самому, знав, розумiв, вiдчував, що близько К людина, до якоП вiн може пiти, в усьому признатись i одержати прощення, любов i пiдтримку, - цiКю людиною була жона Рогнiда. А тепер ПП немаК - вже нiкому йому розповiсти про свою скорботу, розпач, тугу, вже нiколи вiн не зможе звернутись до неП, не почуК довiку ПП голосу... Не володiючи собою, у вiдчаП й безнадiП вiн схилив колiна перед тiлом княгинi, припав головою до холодного каменю пiдлоги, i сльози покотились з його очей, - у притворi ДесятинноП церкви великий князь Русi iмператор Володимир плакав над попелом i тлiном великоП, але навiки втраченоП ним любовi. Коли князь пiдвiвся з колiн, до нього пiдiйшли Кпископ Анастас i священики. - Я попрощався й навiки примирився з княгинею Рогнiдою, - коротко сказав князь. - А тепер пiдемо... Пiд високим склепiнням церкви залунали кроки. Черницi вийшли з темряви, стали на колiна, одна з них - з низьким, дуже сумним, але водночас спокiйним голосом - почала: - "Плачу i ридаю, Кгда помишляю смерть..." Одiйшовши далеко вiд корсти, князь Володимир обернувся й ще мить бачив у сяйвi свiчок голову Рогнiди... Надворi вже розходився дощ. Низько над головою, огортаючи банi церкви, летiли хмари. Земля була вогка, мокра, скрiзь у темрявi дзюркотiли потоки, чоботи грузли в непролазному багнi. Витягаючи з трудом ноги, князь Володимир i Кпископ Анастас поволi крокували до Гори - пiтьма снувалась навкруг них, на тлi сiрого неба чорнiли стiни, дахи теремiв, дерева. Раптом князь зупинився: на пагорку перед ними вималювались двi постатi - високого стрункого юнака у гостроверхiй княжiй шапцi, набагато нижчоП вiд нього жони чи дiвчини, що стояла поруч, тримаючи юнака за руку. Володимир пiзнав Пх - це були син його Ярослав i дочка Предслава. Доля не милуК Ярослава, вiн прибув з далекоП Ростово-СуждальськоЏ землi, щоб говорити з батьком, а потрапив на похорон матерi. Втiм, може, це справедливий перст долi - Рогнiда палко любила Ярослава, вiн так любив ПП!.. От вони i йдуть потай, уночi до ДесятинноП церкви, щоб попрощатись з тiлом матерi, почули кроки, зупинились. Князь Володимир хотiв, нестямно хотiв кинутись до них, обняти живих дiтей мертвоП Рогнiди, поцiлувати, - тодi б йому стало легше, спокiйнiше, вiн не був би таким самотнiм у цьому нiчному тьмяному свiтi... Але вiн яе мiг пiти до них - двi постатi, що скрадались пiзньоП години до ДесятинноП церкви, як нiмий докiр, як жорстокий осуд того, що вже сталось i того повернути було несила, стояли на пагорку, син i дочка без слiв, у невимовному горi здалеку дивились на отця свого. I вiн схопив, вп'явся в руку Кпископа Анастаса, завернув з стежки, пiшов, тягнучи його за собою, мимо дiтей, зупинився тiльки на Горi, коли Десятинна церква, двi темнi постатi на пагорбi залишились позаду, зникли в iмлi. - Яка ж крута ця гора! - промовив князь Володимир. ТiКП ночi вiн не лягав спати - до самого ранку горiла свiча в палатi. Володимир, смутний, збентежений, слухаючи, як нестямно колотиться серце в його грудях, то сидiв у крiслi перед столом, то вставав i важкими кроками ходив у палатi, близьких переходах. Скiльки i яких важких дум передумав вiн за нiч! Ось тут, у палатi за столом, у цьому крiслi сидiла Рогнiда - лляне волосся, яснi очi, тихий спiвучий голос: "Муже мiй, Володимире, а я ж тебе все жду та й жду..." Ось переходи, дверi лiворуч, колись вiн переступав Пх порiг. Мiсячна нiч, у кутку кiмнати стоПть Юлiя, вона йде вперед, кладе руки на його плечi: "Княже Володимире, ти прийшов до мене?.." Хтось кличе князя: - Царицi Аннi тяжко, вона хоче бачити тебе. Вiн заходить до спочивальнi Анни - там горить свiча, бiля ложа стоять двi дворянки, в жовтому промiннi Володимир бачить обличчя Анни, що пашить вiд жару, переляканi очi. - Я дуже застудилась, василев