полками стояв у цей час над рiкою Струмою, на перевалах, бiля Рили, Радомира, щоб загородити шлях ромеям, якщо вони завернуть вiд Троянових ворiт. Проте трапилось неймовiрне - легiони iмператора Василя проминули Трояновi ворота, рушили понад Iскером на Средець, дiйшли до фортецi Стопонiона. СамуПл не розумiв, як це сталось, боявся, що вiйська Аарона не стримали ворожоП навали, пролили бiля Троянових ворiт багато кровi й вiдступили, i тому чимдужче поспiшав на помiч брату. Страшний i безжальний був удар СамуПла бiля фортецi Стопонiона, розлюченi болгари перебили безлiч кiнноти й пiшого вiйська, захопили навiть шатро iмператора Василя, в якому були всi його регалiП. СамуПл стояв у цьому шатрi, дивився на регалiП, взяв зi столу й став читати листи до iмператора Василя, написанi знайомою рукою... Спочатку СамуПл не повiрив своПм очам, нi, це, либонь, не та рука... Мов вихор, летiв у горах Родопських СамуПл, високi скелi й темнi ущелини зустрiчали й проводжали його, чорне обличчя було в Шишмана. З ним разом мчали боляри й боПли, по праву руку скакав на конi син ГавриПл, попереду i слiдом за ними Пхала численна дружина, - так вони далеко обминули Витош, опинились на околицях Средця. Але у Средцi в палацi СамуПл не застав брата Аарона, тут був тiльки син його Iоанн, батько ж його й жона були нiбито в новому палацi в Розметаницi. СамуПл Шишман знав, що маК статись у Розметаницi, вiн не хотiв, щоб син ГавриПл був свiдком його розмови з Аароном, а, крiм того, хотiв, щоб хтось з рiдних людей стерiг у Средцi сина Аарона Iоанна. Через це вiн сказав синовi: - Ти залишаКшся в Средцi разом з моПми воями, жди мене тут i стережи як зiницю ока Iоанна. - А чому стерегти? - запитав ГавриПл. - Я тобi пiзнiше про все скажу, сину! У Розметаницi СамуПл ледь застиг Аарона, - той збирався нiбито Пхати в Средець, але запряженi, навантаженi всяким добром колимаги, якi стояли серед двору, свiдчили, що вiн збирався Пхати зовсiм в iнший бiк. Блiдий, без кровинки в обличчi, говорив СамуПл з Аароном. - Що ж, брате, ти замислив? I чи брат ти менi пiсля цього? - Не вiдаю, про що ти говориш, - вдаючи, що вiн нiчого не розумiК, вiдповiв Аарон. - Не вiдаКш? Тодi читай! I СамуПл вийняв з кишенi, дав Аарону грамоту на пергаментi... Аарон узяв ПП, почав читати, але одразу ж випустив з рук... Це була написана ним самим грамота до Василя, в якiй вiн дякував iмператору за те, що той визнав його царем БолгарiП i згоден вiддати за сина Аарона Iоанна сестру свою Анну, у кiнцi ж грамоти Аарон писав, що згоден вiдкрити легiонам Трояновi ворота... - Прочитав? - запитав його тодi СамуПл. - Не розумiю! - крикнув Аарон. СамуПл болiсно засмiявся: - Не розумiКш, як ця грамота потрапила до мене... Вiдповiм: ти думав, що будеш сватом iмператора ромеПв i царем болгар, але забув, що болгари не хотять мати над собою iмператорiв ромеПв, а тебе царем своПм... Горе БолгарiП й горе нам, Шишманам, бо ти - старший з синiв Миколи Шишмана - зганьбив чесне iм'я батька твого Миколи, матерi Рейсами й братiв своПх... - Брате СамуПле! - впав Аарон на колiна. - То К правда, я писав цю грамоту, не знав, що творю, - винна жона моя, митрополит севастiйський, що приПжджав до мене вiд iмператорiв... Я й так покараний, iмператори й Пхнiй митрополит мене обдурили, скривдили... - Чим же тебе обдурили iмператори i митрополит? - Митрополит привiз у жони сину моКму Iоанну не сестру iмператорiв Анну, а якусь гулящу дiвку з Константинополя, за що ми ПП вбили, а митрополита спалили... Змилуйся, брате! - Нi, вiднинi ти менi вже не брат, - суворо промовив СамуПл i звернувся до своПх боляр i боПлiв: - Як будете судити зрадникiв БолгарiП Аарона, жону його, сина?.. - Да приймуть смерть! - пролунала одностайна вiдповiдь. ВоП схопили Аарона й повели в двiр, де вже стояла зв'язана жона Варвара. А в цей час у Средцi ГавриПл довго розмовляв з своПм двоюрiдним братом Iоанном, який говорив, що боПться, аби не покарали батька, пожалiв його, велiв осiдлати двох коней, виПхав з Iоанном за город... Блiдий, переляканий Iоанн попрощався з ГавриПлом, як з братом, обняв, поцiлував. - Џдь швидше! - велiв ГавриПл. I Iоанн ударив коня, помчав у гори. ГавриПл не знав i не мiг знати, що промине багато лiт i цей його брат у злобi своПй уб'К його, жону, ослiпить сина... 4 Iмператору Василевi важко було отямитись пiсля поразки в Родопах - чорний вiд страху повернувся вiн звiдти до Константинополя, висох, ходив як тiнь, вночi йому снились i снились ущелина в горах, мечi болгар, кров. Проте не тiльки болгар боявся тепер василевс ВiзантiП, вiн нагадував звiра, якого заганяють у пастку, навкруг нього й iмперiП затягувався зашморг. У Малiй АзiП був розбитий Вард Склiр - вiн сидiв у в'язницi арабських емiрiв, - перемiг Вард Фока. Вард Фока ждав... Тепер це вже був не чернець з Хiосу, - доместик схол, призначений самим iмператором Василем, полководець, що перемiг лютого ворога iмперiП Склiра, небiж вбитого iмператора Никифора Фоки мав право на найвищу нагороду, хотiв повернутись до Константинополя, стати на чолi всiх вiйськ iмперiП, зайняти мiсце в синклiтi. Може бути, що Вард Фока вдовольнився б цим, може, став би вiрно служити iмператору Василевi та ще був би коханцем Феофано - матерi iмператора, - це ж вона, як знав Вард, вирвала його з келiП монастиря, вона, як вiдчував Вард, ждала його в столицi. Але марно сподiвався Вард Фока - iмператор Василь розумiК, кого вiн випустив з неволi, i тому не тiльки не дозволяК йому приПхати до Константинополя, а уперто, i то не раз, велить залишатись у Малiй АзiП, стояти на сторожi непокiрних земель, мечем iмперiП висiти над ВiрменiКю, ГрузiКю, створювати загрозу арабським емiрам, багдадському халiфату. I сталось те, що повинно було статись, - Варда Фоку оточують найбагатшi особи iмперiП, що втекли з Константинополя, служили Склiру, а нинi служать йому, вони, жадаючи помститить Василевi, пiдбурюють його йти з легiонами на Константинополь, сам Вард Фока налагоджуК добрi стосунки з ВiрменiКю й ГрузiКю, з арабськими емiрами Мартирополя, Амiди й Хорбота, з багдадськими халiфами. У ВiрменiП в будинку Њвстафiя МелаПна - родича Никифора Фоки - збираються вiзантiйськi динати, вiрменськi iшхани, вони урочисто проголошують Варда Фоку iмператором ВiзантiП, вiн одягаК корону, червоне корзно. Пiд рукою Варда кращi легiони iмперiП, десять тисяч грузин, яких мепет-мепе Давид за проханням iмператора Василя й матерi його Феофано посилав колись Варду Фоцi, щоб розбити Склiра й тим допомогти iмператору Василевi, - цi самi десять тисяч грузин за наказом Давида будуть служити Варду Фоцi, щоб iти на Константинополь, скинути з трону Василя... Вард Фока знаК, що боротьба з Константинополем буде нелегка, розумiК, що покладатись на своПх спiльникiв - арабiв, грузин i вiрмен - не доводиться: якщо вiн стане iмператором ВiзантiП, тi одразу перекинуться до ворогiв, за спиною в нього лишаКться ще один iмператор - Вард Склiр, що сидить у в'язницi. Вiн домовляКться з емiрами, що хоче мати Склiра полководцем, запрошуК його до себе, починаК переговори, але так i не закiнчуК Пх - кидаК Варда Склiра i брата його, патрикiя Петра, у в'язницю. А тодi Вард Фока вирушаК на пiвнiч, до столицi, - перед ним Сiрiя й Месопотамiя, Коломея й Каппадокiя, Пафлагонiя й Оптiмати - багато фем iмперiП але там нiхто не стане супроти Фоки, навпаки, до нього приКднаються новi легiони, з пiвдня на Константинополь наступаК грiзна, страшна, гаряча, як аравiйськi вiтри, сила... Втративши батька, двох братiв, покаравши власним мечем зрадника Аарона, комiт СамуПл уже нiкому не вiрить, вiн покладаКться тiльки на себе й воПнство. Вiн знаК, що iмперiя переживаК важкi днi, йому вiдомо, що Вард Фока оголосив себе у далекiй ВiзантiП iмператором i збираКться в похiд на Константинополь. I СамуПл вирушаК проти ВiзантiП - пiсля розгрому воПнства iмператора Василя бiля Средця болгари виходять з Родопiв, стоять недалеко вiд Адрiанополя, загрожують столицi iмперiП, сам СамуПл веде своП полки на захiд, бере городи Драч i Леш на березi Адрiатичного моря, повертаК на пiвдень, захоплюК Вер, переходить рiку Вардар, з'являКться на околицях Сопунi, над Егейським морем. Так ще один меч нависаК над Константинополем, меч Пiвночi, вал з полудня йде проти валу з пiвночi, а коли вони зiллються - впаде Константинополь, загине Вiзантiя. Уночi на небi з'являКться комета, вона висить над обрiКм, нагадуючи гострий спис з довгим i широким хвостом. У Константинополi на стiнах будинкiв i на гробницях чиясь невiдома рука пише: "Вгорi комета палить свiт, внизу ромеПв нищить комiт..." Чорна хмара збираКться й на заходi - у Пiвденнiй IталiП Вiзантiя маК клаптик суходолу над Середземним морем - Апулiю й Калабрiю, але з пiвночi Пм загрожуК нiмецький iмператор Оттон, з пiвдня на цi феми налiтають i налiтають араби з острова СiцiлiП. Кiльце замикаКться. Вiзантiя зi всiх бокiв оточена ворогами, вони наступають на неП, нiколи, нiколи ще iмперiя не переживала таких днiв, життя, iснування, майбутнК ПП висить на однiй тонкiй волосинцi. Тривога, неспокiй, страх охоплюють Константинополь. Мала Азiя починаКться одразу за Босфором - там веде легiони Вард Фока, загони болгар блукають бiля пiвнiчних околиць города, у Середземному морi - на СiцiлiП, Крiтi, Кiпрi - чатують араби. Через те що Мала Азiя й пiвденнi феми ВiзантiП в IталiП одрiзанi вiд столицi, а Еллада, Пелопоннес, Фракiя й Македонiя захопленi болгарами, в Константинополь припиняКться довiз хлiба, починаКться голод, а слiдом за ним мори, хвороби. Населення столицi доведене до одчаю - крадiжки, грабунки, вбивства вiдбуваються тепер серед бiлого дня, iмператор Василь не залишаК нiколи Великого палацу, безсмертнi день i нiч охороняють його. Њдиним куточком iмперiП, де в цей час спокiйно, К Клiмати - тiльки звiдти надходить до столицi хлiб, сiль, риба, вино. Але за Клiматами лежить Русь, крий боже, вона з'КднаКться з болгарами. Комета все висить у небi, над Константинополем прокочуються смалкi, гарячi вiтри, на кладовища везуть i везуть мертвих, живi не знають, що з ними буде завтра. Невiдома рука пише далi й далi на пам'ятниках i гробницях : "Меч роздiляК, на жаль, Кдинi колись родини й членiв Пх, батько хоче вбити своПх синiв, вони ж бруднять своП руки батькiвською кров'ю, i, горе нам, горе, брат пiдносить сокиру над грудьми свого ж брата... А ти, город василевсiв, Вiзантiон, скажи, до чого ти дiйшов - город щастя в минулому, город нещастя нинi?! Чому сталось так, що ти тремтиш щоденно? Чи не буде, зрештою, так, що поваляться твоП ж пiдмурки? Адже дiти, якi виростали в твоПх обiймах, однi стали здобиччю меча в битвах, iншi залишили своП палаци й довiку змушенi жити, затаПвши подих, на пустельних островах, в ущелинах i мiж скелями... Затьмарилось сонце, зник блиск мiсяця... ...Бачу безумну юрбу синiв Амалiка, що зупиняК на кожному кроцi мандрiвникiв, вириваК у голодного останнiй шматок хлiба, забираК все майно, чую стогiн i плач чоловiкiв, жiнок i дiтей, що пiдносять д'горi своП руки... ...Бачу те, що хвилюК мене до слiз, - ниви, що потрiскались вiд страхiтливоП посухи, колос, що зав'яв i поник, нiби вiн мертвий, ратаП ж, що схилились у трудах над землею, кажуть: "Загинула надiя, марно пропала наша праця, все загибаК, все горить... Хто заплатить за нас всi борги? Хто годуватиме наших жон i дiтей? Хто вiддасть податки й iншi повинностi в казну кесареву? Нi, нiхто! Так чого ж ти ждеш, земле, вiзьми вже краще разом з порожнiм колосом i нас - ми не можемо далi терпiти голод, ми готовi, - краще вже швидкий кiнець..."* (*Вiршi Iоанна Геометра (грецький поет Х столiття)) 5 Сли iмператора Василя в КиКвi? Це важко було зрозумiти - Днiпро скувала крига, снiгом засипало всi шляхи на захiд i полудень, що ведуть у Вiзантiю, але, незважаючи нi на що, василiки пробились крiзь морози й вiхоли, вони зупинились на Подолi в домi купця-гречина Феодора, просять Володимира говорити з ними. Князь призначив годину, щоб говорити з василiками, - в другий день тижня, на свiтаннi, в Золотiй палатi, велiв прийти туди небагатьом боярам i воКводам, мужам лiпшим i старцям, - князь не хотiв вiддавати слам якоПсь особливоП шани: К, либонь, кричуща потреба в iмператорiв, якщо прислали слiв узимку, вiд ромеПв можна всього ждати. Так i було. У вiвторок задовго до свiтання князь вийшов з своПх покоПв у Золоту палату, там уже зiбрались покликанi ним воКводи, бояри, мужi, - у теремi було холоднувато, й вони одягли пiдбитi хутром чоботи, кожушки, - коли князь увiйшов, вони низько вклонились йому. Князь сiв на своКму столi пiд знаменами, мужi стали попiд стiнами, дворяни ходили й оправляли свiчi. Василiки зайшли до палати з острахом - у Константинополi вони наслухались багато жахiв про незнану Руську землю, але, побачивши невелике зборище людей, князя, що сидiв у простому темному платнi на помостi, посмiливiшали, попрямували один за одним до помосту, там стали в ряд, низько вклонились. - Вiд iмператорiв Васпля й Костянтина василiки, - через толковинiв почали вони, - прибули, щоб засвiдчити любов i дружбу межи нами... Як себе почуваК князь Володимир i його родина? - Спасибi iмператорам Василевi й Костянтину за любов i дружбу, - вiдповiв Володимир, - скажiть Пм, що я й моя родина почуваКмо себе добре. Як же Пхалось вам, василiки, в далекiй дорозi? - ДякуКмо, княже, Пхали ми швидко, й у твоПх землях приймали нас гостинно, але холодно нинi на Русi, мерзли вельми... Мерзли вони, правда, не тiльки в дорозi - сюди, в Золоту палату, з'явились у холодних одягах - темних шовкових рясах, хламидах, сандалiях, через що аж посинiли, тремтiли. - Що поробиш? - князь подивився на замерзлi вiкна. - Зима на Русi сувора, зла... У Константинополi, либонь, i зараз тепло? - Так, княже, тепло, дуже тепло, гаряче... Слуги, що прибули з василiками, внесли тим часом дари вiд iмператорiв, поклали на лави добру зброю, оксамити, узороччя. Князь Володимир подякував за дари, проте розумiв, що не тiльки це привело в зимову пору до КиКва слiв ромейських. Вони й самi почали: - Iмператори велiли сказати, що, утверждаючи ряди давнi, бажають любовi й дружби з Руссю. - Ми такожде хочемо токмо миру й дружби з ВiзантiКю. - Але в старих рядах, княже Володимире, сказано, що якщо в землi Корсунськiй або в iнших городах над Понтом Евксiнським вчиниться брань i руський князь попросить у нас воПв, то iмператори дадуть йому скiльки треба, i нехай воюК...* (*Василiки посилались на договiр Iгоря 945 року.) - Я читав ряди князiв наших, Русь нiколи не просила помочi в iмператорiв ромеПв. - Зате iмператор Василь просить нинi такоП помочi в руського князя. - Iмператор Василь просить мене дати воПв? - Так, княже, iмператор Василь просить тебе дати йому в помiч шiсть тисяч воПв. - Для чого? Василiки розповiли, що в iмперiП неспокiйно, бо в Малiй АзiП пiдняли повстання й оголосили себе iмператорами небiж покiйного iмператора Никифора Вард i полководець Склiр. - Цi самозванцi-iмператори спираються на вiрмен i арабiв, вони ведуть на Константинополь тисячi грузин, коли ж перейдуть Гелеспонт - ВiзантiП буде важко, страшна загроза повисне й над Руссю. - Я вислухав вас, василiки, але не можу дати зараз вiдповiдi, мушу радитись з дружиною своКю, - сказав Володимир. Чи повiрив на цей раз князь Володимир василiкам ромеПв? Нi, вiн не вiрив Пм, не мiг вiрити. Володимир розумiв, що над ВiзантiКю нависла смертельна загроза - поразка iмператора Василя в Малiй АзiП була б загибеллю для нього, поруч з Константинополем лежить Болгарiя - досить iскри в Малiй АзiП, i вона також встане, збере останнi своП сили, пiде проти ВiзантiП. НемаК згоди в iмператора Василя й з нiмецькими iмператорами; якби вiн хоч трохи надiявся на Оттона, то не послав би своПх василiкiв до КиКва; Нiмецька iмперiя притаПлась i жде, досить iмператору Василевi програти битву в Малiй АзiП, Оттон пiде на Константинополь, разом з ним рушать i роздеруть на шмаття Вiзантiю Угорщина, Чехiя, Польща. Коли б князь Володимир знав, що Болгарiя вже пiдводиться, збираК своП сили, починаК з ВiзантiКю останню битву, коли б вiн знав, що Нiмеччина пiсля поразок у битвах з слов'янськими племенами над Варязьким морем i жорстоких боПв у Пiвденнiй IталiП обливаКться й стiкаК кров'ю, коли б вiн зрозумiв, що Польща, Чехiя, Угорщина тiльки й мрiють скинути ярмо НiмецькоП iмперiП, вiн, маючи велику дружину й помiч усiх земель Русi, смiливо пiшов би до берегiв Дунаю, помстився б за батька й кров множества руських людей, зробив би останнiй i рiшучий удар по ВiзантiП. Пiзнiше досить було йому кинути клич у землi, щоб руськi люди йшли проти ВiзантiП, i вони стали пiд його знамена, рушили на ромеПв, били Пх i розбили. Слухаючи василiкiв iмператора Василя, князь Володимир стояв перед таКмничим, невiдомим свiтом, у якому народжувались i зникали племена, землi, iмперiП, вiн однаково ненавидiв Схiдну Римську iмперiю i нову Нiмецьку iмперiю, перед ним були ворожi Схiд, Полудень, Захiд, у цьому тривожному, розбурханому морi вiн думав i дбав про Русь. Через це князь Володимир вирiшив утвердити мир i дружбу мiж ВiзантiКю й Руссю, але помочi давати Пй не хотiв. Василiки пiшли. Бояри й воКводи, що були в Золотiй палатi, прикипiвши до вiкон, довго дивились, як вони виходять з терема, крокують двором, зникають у воротях. - Туго зараз iмператорам, аще доводиться серед зими посилати василiкiв у Русь, - хижо засмiявся Воротислав - верткий, темнуватий, схожий на хозарина боярин, що замолоду гостював, не раз бував у ВiзантiП. - Як журавлi, витягають ноги з снiгу, захрясли. Бiда - зима! Ха-ха-ха!!! Князь Володимир посмiхнувся - суворий смiх у боярина, але справедливий, - ромеП захрясли, i не тiльки в КиКвi - у себе, на батькiвщинi. У палатi потеплiшало - надихали люди, сонце вже встало з-за Днiпра, надворi мороз, а промiння любаве, грiК. - Так що ж скажемо василiкам, дружино моя? - запитав князь. Перший вийшов наперед i став перед князем той же Воротислав. - У кожному дiлi користь треба мати, - сказав вiн. - Iмператори думають про своК, руськi люди такожде дбають про себе... Ми, княже, дуже вже багато пролили кровi на бранях з ромеями, багато ратоборствували, а нiчого мечем не добились. ВоКвода Вовчий Хвiст пiдтримав Воротислава: - I не можемо, не можемо, княже, iти на брань нинi... Золота палата шумiла, потоки рожевуватого промiння бились у стiни, грали на знаменах, доспiхах княжих. - То не дамо помочi iмператорам? - промовив князь. - Чому ж? - став суворим Воротислав. - Я цього не говорю, княже. Я говорю про мир з iмператорами, а не про брань. - Не розумiю, мужi моП, - здивувався Володимир. - Що ж Ксть мир, а що брань? I тодi вже кiлька бояр i воКвод, перебиваючи один одного, з а чали: - На брань ходили князi Олег, Iгор, Святослав - i загинуло множество людей, пролилася кров, все бездоб, всуе, марно... - Мудра була княгиня Ольга - не з дружиною Пздила до Царгорода, а з мужами, слами, купцями, говорила про куплю й продаж, хотiла по свойству стати родичкою iмператорiв. Князя Володимира болiсно вразили цi слова, - так, його баба Ольга, вiн достеменно знав це, бувши в Константинополi, хотiла й домагалась, аби iмператор дав у жони отцю його Святославу порфiрородну дочку, але, дяка богам, цього не сталось - вiн народився не вiд царiвни, а вiд рабинi Малушi. Володимир вiдповiв боярам сердито, зло: - Княгиня Ольга, най прощена буде, не досягнула нiчого з куплею-продажем, не стала родичкою iмператорiв. - Так то ж худо, худо, княже... - почулись голоси. - А чому? Говорiть, мужi! I бояри, воКводи, мужi i говорили: - Княгиня Ольга не домовилась про куплю й продаж, але ми торгуКмо й будемо торгувати, без того не можемо жити. - Вона не домовилась про вiру, а подивись, княже, i в городi КиКвi, i скрiзь по Русi повно християн... - Нашi боги вже не допомагають нам, княже, не можемо жити по старому закону й покону, хто захистить нас i тебе? - Життя многотрудне стало, княже, маКмо землi, а йдуть вони супроти нас, маКмо достатки, а кругом татьба. - Не токмо ми, а й ницi люди обертаються до Хрис-та - якщо не на землi, то на небi буде лiпше... Христос утверждаК багатого й бiдного, перед ним усi рiвнi, а по смертi дасть рай. - Бачив я iкону грецьку, - гiрко посмiхнувся Володимир, - добро тим, що сидять одесну бога, горе тим, що в геКнi вогненнiй. - Суди справедливо, княже... Це була, власне, не перша така розмова з боярами й воКводами - князь Володимир сам бачив, знав, що старi закони й покони вмирають, на требищах перед старими богами згасають вогнi, не кладуть жертви, на Горi, в городi КиКвi i скрiзь на Русi люди шукають новоП вiри - багатий, щоб ствердити своП права, бiдний, щоб вiрити в будь-що, хоч i в рай. А хiба сам вiн не думав про це, коли ходив у далекi походи, спав просто неба, дивився на землю й таКмниче небо, думав про себе й множество людей?! До нього й приходили благовiсники, проповiдники, вчителi iнших вiр: священики папи римського, мулли чорних булгар, що вiрили в Магомета, на руПнах Саркела князь Володимир довго розмовляв з ребi Iйохонаном Бен-ЗакаКм* (*Iйохонан Бен-Закай - син справедливостi (др.-Квр.).), що всiляко хвалив i називав Кдино справедливою свою вiру. Але князь Володимир неподiльно пов'язував у своПй уявi вiру з життям: нелюбi були йому благовiсники папи римського, що говорили про неминучу перемогу католикiв у всьому свiтi, гидкi ропати* (*Ропати (у чорних булгар) - мечетi.) булгарськi з обмиванням тiлес, де падали ниць перед невiдомим богом, крихка вiра в хозар, що блукають по всьому свiту. "Христос освячуК державу, князя i бояр, ницих, всiх благословляК, обiцяК рай праведникам, пекло злим", - нi, немарно вiра ця гряде в свiтi, владно вступаК й на Русь. - Я й дружина моя, - каже князь Володимир, - думали над тим, про що просять нас iмператори ромеПв, i дамо Пм допомогу - шiсть тисяч воПв. ВоКводи Гори задоволенi, це вони обiцяли князевi зiбрати, спорядити, дати коней i зброю воям. - Але, - продовжуК князь, - даючи допомогу ВiзантiП, хочемо говорити й про нужди нашi та ще про те, аби мiж нами й iмперiКю були мир, любов, дружба, дондеже свiтить сонце. Василiки, схвильованi й пiдбадьоренi таким початком розмови, слухають толковинiв, що переказують слова князя. - Ми утверждаКмо й вимагаКмо, щоб iмператори твердо й несхитно блюли ряди колишнi. - Iмператори утверждають, - одноголосно сказали василiки. - За помiч нашу, яку даКмо нинi, Вiзантiя мусить дати дань: по десять гривень на кожного воя, а тисячу гривень городу КиКву. - Iмператори згоднi дати дань на воПв i городу КиКву. - Мiй отець князь Святослав, - вiв далi князь Володимир, - уклав у Доростолi з iмператором ЦимiсхiКм ряд, за яким i руськi, i ромейськi воП повиннi були залишити Болгарiю. Князь Святослав пiшов звiдти, чому ж акрити вашi нинi стоять на ДунаП? - Вiзантiя затрималась у БолгарiП, бо там повстання, земля воюК з землею... - Не будемо заважати чужим землям, дбаймо про своК. - Вiзантiя пiде з БолгарiП, - урочисто сказали василiки. Князь Володимир у цей час порадився про щось з боярами й купцями, що дуже уважно слухали толковинiв. - I про куплю нашу будемо говорити, - продовжив тодi князь Володимир, - нашi купцi мусять ходити до города Константинополя, як вашi ходять до КиКва i всiх городiв Русi... Ви ж Пх не пускаКте до города, замикаКте у Мами* (*Мама - монастир Мамонта.), водите до города по пiвста й не бiльше, ставите на Пхнi товари своП цiни, а нам продаКте що хочете i по своПй цiнi. Чому? Нi, пишiть: руськi купцi у ВiзантiП, як i грецькi на Русi, Пздять дозвiльне, мита не платять, ставлять цiни своП, купують що хотять, i в усьому помiч, приязненство, мiсячне* (*Мiсячне - утримання за мiсяць.) мають. Писцi рипiли гусячими перами, василiки мовчки стверджували свою згоду. - Ще хочу, - закiнчив князь Володимир, - аби Вiзантiя говорила з Руссю як рiвна з рiвними, а iмператори ПП з руськими князями такожде... Ми за такi мир, любов, дружбу... РОЗДIЛ ТРЕТIЙ 1 Князь Володимир держав своК слово - збирав воПв, готував Пм коней, обоз, припас i зброю. Сльозами обливався КиПв. Не хотiлось, дуже не хотiлось людям, якi вже так багато пролили власноП кровi, знову iти на брань, та ще й у чужу землю, прислужуватись iмператорам ромеПв. Але що знали цi люди? Усе вершить Гора, вони ж бажають миру, дбають про дiтей i онукiв. Князь Володимир велить воям iти в далекий Константинополь, i вони пiдуть, щоб принести честь i славу. У цi днi нiби збiсився купець-гречин Феодор. Сам вiн - старий, немощний - ледь плентав ногами, проте ходив i ходив до князя, бував у теремах воКвод i бояр i приходив туди не з порожнiми руками... Особливо ж наполягав син купця Iоанн - цей ходив, кормив, напував тисяцьких та сотенних, була потреба - ставив меди й ол простим воям. У КиКвi навiть говорили, що не Вiзантiя споряджаК в дорогу руських воПв, а купець Феодор. Це була правда - вiн нiчого не шкодував для руського воПнства, а чи своК витрачав, чи iмператорське - хто мiг знати?! Довго думав князь над тим, кого поставити воКводою вiйська, кому вести тисячi? ВоКводи й бояри Гори називали кiлькох тисяцьких - Слуду, Дарiя, Нежила, що, на Пх думку, смiливо й достойно повели б руське вiйсько у Вiзантiю. Володимир уважно Пх слухав, велiв швидше готувати в похiд дружину, коли ж вона була вже готова, сказав, що поведе ПП воКвода Рубач. Це здивувало воКвод i бояр - воКвода Рубач, як це всi достеменно знали, був лютим ворогом ВiзантiП, ходив супроти ромеПв ще з князем Святославом, привiз до КиКва його меч i щит, та й старий вiн був, слутий на одно око. Про все це воКводи й бояри, звичайно, сказали Володимиру. Але вiн не змiнив слова, старий Рубач став головним воКводою руського воПнства, що вирушало у Вiзантiю. Що керувало князем Володимиром, нiхто не вiдав: раз i другий увечерi Рубач приходив у княжi тереми, до пiзньоП ночi сидiв у Володимира, щось подовгу говорив з ним, виходив замислений, суворий... У кiнцi мiсяця сiчня дружина, що мала вирушати до ВiзантiП, зiбралась бiля Перевесищанських ворiт. Перед нею був дуже далекий i важкий шлях, у чужу землю Пхали кращi воП Русi, тут залишались Пхнi жони, дiти. ВоП рушили, затупотiли конi, зарипiли на свiжому снiжку полозки саней - довго, довго доведеться Пм Пхати Червенським шляхом, пройти поле над Руським морем, землi тиверцiв i уличiв, усю Болгарiю. Князь Володимир проводжав воПв, оточений боярами й воКводами, довго стояв на узлiссi, де починалось поле, серед якого рiвною стрiчкою тягнувся шлях на пiвдень. Многi й важкi думи хвилювали душу князя Володимира. У одвiчнiй борнi з ВiзантiКю вiн, як i давнi князi, блюдя Русь, по-новому стверджував любов i дружбу, посилав людей... Що ж готуК Пм доля? 2 Полки воКводи Рубача швидко подолали вiдстань мiж КиКвом i землею уличiв, бiля Переяславця переправились через Дунай, у БолгарiП путь Пм перетинали гiрськi рiки, незабаром побачили стiни Константинополя. Але, крiм стiн, воП i не побачили города, бо, коли зупинились у Перу, над Золотим Рогом, там уже ждали Пх стратиги* (*Стратиги - полководцi.) що велiли одразу ж сiдати на хеландiП, якi стояли над берегом Золотого Рогу. Поспiшали вони немарне - Вард Фока стояв на малоазiйському березi напроти Константинополя, з ним iшла величезна сила - легiони, що служили ранiше Варду Склiру, а тепер йому, загони грузинського царя Давида, армiя вiрмен - кiнне й пiше вiйсько. Вард Фока розбив його на двi частини, одну з них, якою командували його брат Никифор i патрикiй Калокiр Дельфiн, поставив в Хрисополi* (*Хрисополь - нинi Скутарi.), сам, спираючись на легiони, якi очолював Лев Парсакутинський, зупинився на висотах Абiдоса* (*Абiдос - азiатський бiк Дарданелл.). Мав Фока й морськi сили - чимало кораблiв прийшло до нього з Середземного моря; почувши про наближення Фоки, зрадили iмператору Василевi, втекли з Золотого Рогу й приКднались до нього ще кiлька кораблiв, - всi вони стояли в протоках мiж Мармуровим i Середземним морями, готовi рушити звiдти на Константинополь. Пiзнього вечора руськi воП сiли на кораблi, нав'юченi були Пхнi конi, скоро рушили, обминули пiвострiв, попрямували до протилежного берега Босфору. ЦiКП ж ночi переправився на рiвнину перед Абiдосом i iмператор Василь з своПми легiонами, iншi легiони стали в долинi перед Хрисополем, - так iмператор Василь зiбрав на скелястих берегах МалоП АзiП всi своП сили, зiйшовся вiч-на-вiч з Вардом Фокою. Уночi воКвода Рубач побачився з iмператором ВiзантiП Василем. Це була Пхня перша й остання зустрiч. Добратись до iмператора було нелегко: стан його оточувало множество полкiв, бiля шатра iмператора стояли плече в плече етерiоти-безсмертнi, в шатрi було чимало вiйськових начальникiв. ВоКвода Рубач, старшина якого лишилась за станом i який стояв тепер один, привiтав iмператора, вклонився йому. - Я чув про тебе, хоробрий воКводо, - почав Василь, - i хотiв би бiльше поговорити... Але зараз гарячий час, самозванець Вард Фока несподiвано з'явився тут, хочу й мушу з допомогою бога швидше його покарати. ВоКвода Кдиним своПм оком пильно дивився на iмператора, блiде, виснажене обличчя якого, сухi стиснутi уста, довга гостра борiдка, темний одяг нагадували священика чи ченця. - Я певен, що битва з Фокою триватиме недовго, - продовжив Василь, - ми почнемо ПП самi, своПми силами, тут - пiшо й кiнно, в морi - на кораблях... Ти ж, воКводо, сховаКшся в лiсi за нашим станом, комонно рушиш на поле бою, коли одержиш моК гасло... Полководцi зараз покажуть тобi, де ставити твоП тисячi, вони ж визначають, куди i як нацiлити твiй удар. Ти зрозумiв, воКводо? ВоКвода Рубач багато хотiв сказати iмператору ромеПв - як важко було його полкам добитись сюди, до берегiв МалоП АзiП, якi надiП покладають нинi на Вiзантiю князь Володимир i руськi люди... - Я хотiв говорити з тобою, василевсе, вiд iменi руського князя про ряд, мир, дружбу, - каже воКвода. Але iмператоровi, видно, не до розмов - нiч гаряча, воКвода помiтив, що у василевса навiть тремтять руки. - Коли закiнчиться битва, запрошую тебе, воКводо, до Константинополя, там у Великому палацi будемо говорити про ряд, мир, дружбу, я щедро подякую твоПм воям. Квiтневий ранок. З узлiсся за Абiдосом видно голубi води Мармурового моря, острови Проту, що, мов табун заблуканих чайок, застигли на його лонi, зелений пiвострiв, на якому золотом блищали банi СофiП, височiли стiни, дахи теремiв, сади. Скрiзь було тихо - на землi, в морi; тiльки зграя воронiв з криком перетинала Босфор, ширяючи в повiтрi, прямувала до рiвнини за Абiдосом, бiля Хрисополя. Ворони летiли немарне - там, бiля Абiдоса, вже стали легiони, що переправились сюди з Константинополя, й тi, що прийшли сюди з пустель МалоП АзiП, стан стояв проти стану й бiля Хрисополя, двi темнi армади кораблiв притаПлись у берегах Мармурового моря: одна у горловинi проток, ще одна - на виходi з Золотого Рогу й у чорних тiснинах Босфору. Бiй почався, тiльки сонце випливло iз-за далекого Перу, вiн почався бiля Абiдоса, швидко перекинувся до Хрисополя, iз Золотого Рогу й Босфору тодi ж випливли, як морськi чудища, й стали посуватись голубими водами Мармурового моря кораблi ромеПв. Наступало вiйсько iмператора Василя, полководцi його керувались старим i однаковим правилом: пустивши вперед на ворога невеликi сили й приголомшивши його першим ударом, вони почали вiдходити, щоб заманити полки в засади, а там, уже бiльшими силами, i не з чола, а з бокiв i з спини, вдарити на них, нищити й убивати. Проте полководцi iмператора забували, що малоазiйськi вiйська ведуть такi ж, як i вони, ромейськi полководцi, що повтiкали з Константинополя й тепер пiдтримали Варда Фоку; переслiдуючи легiонерiв Василя, вони не кидались урозтiч за ними, а йшли Кдиною фалангою, плече в плече, не даючи змоги вiйськам Василя бити Пх з бокiв або ж зайти в спину, i самi не раз i не два, вiдступаючи, заманювали Пх у засади. Так тривало кiлька годин - кров'ю щедро полилась земля бiля Абiдоса, трупи вкрили поле бою навкруг Хрисополя, на морi кораблi, що вийшли з Золотого Рогу й Босфору, зiткнулись з кораблями Варда Фоки й почали Пх палити грецьким вогнем, але й на них самих полилась лавина того ж самого вогню. I тодi, як це звичайно буваК, почалося безумство бою - вiйська iмперiП й Варда Фоки, його полководцi, два iмператори - один з яких сидiв на Соломоновiм тронi в Константинополi i другий, що недавно одягнув корону у ВiрменiП, в домi Њвстафiя МелаПна, - всi вони розумiли, що перед ними одно - життя або смерть; тому, зiбравши всi сили, рушили - до загибелi або перемоги! В цьому останньому бою доля зрадила iмператоровi Василевi - кремезний, широкий у плечах Вард Фока, сидячи на конi, сам вiв легiони, на чолi легiонiв Пхав i Василь, легiони Фоки зломили вiйсько iмперiП; iмператор Василь завернув назад коня - сила перемогла силу, Мала Азiя мстилась iмперiП, саме небо, здавалося, не могло вже врятувати iмператора Василя. Але помiч iмперiП йшла - у найстрашнiшу годину бойовища пiд Абiдосом з лiсiв за рiвниною вирвалось множество вершникiв, яких вiв одноокий, сивоусий, похилий вiком воКвода Рубач. Все сталось надзвичайно швидко - минули короткi хвилини, й руськi воП опинились близько вiд ратi Варда Фоки, ще якiсь хвилини - й вони врiзались у легiони; це була буря, що налетiла серед бiлого дня, грiм, що впав з ясного неба. За одну годину тут, на полi бою пiд Абiдосом, переможцi стали переможеними, переможенi стали Кдиними господарями поля... Перемога, правда, далась руським воям нелегко - легiони Фоки одбивались несамовито, майже двi тисячi руських воПв поклали голови на чужiй гарячiй землi, сам воКвода Рубач був поранений у груди, звалився, обливаючись кров'ю, з коня. Та хiба iмператор Василь думав про це? Сп'янiлий вiд кровi, захоплений перемогою, Пхав вiн полем, довго стояв над трупом Варда Фоки, одрубана голова якого з втупленими в небо очима лежала в поросi й кровi. Вiн велить тiло Фоки закопати, а голову одвезти й почепити на списi в Константинополi. Џдучи далi, Василь велить брата Варда Никифора закувати в кайдани й кинути у в'язницю, полководця Калокiра Дельфiна посадити на кiлок... А руськi воП? Це ж вони на цей раз врятували Вiзантiю, Пм i тiльки Пм мусить завдячувати iмператор-чернець тим, що зберiг корону й червонi сандалiП, втiк вiд смертi, живий. О, iмператор Василь не забуваК про руських воПв, йому сповiстили, що Пхнiй воКвода тяжко, а може, й смертельно поранений, що тут, на полi бою, лежить двi тисячi Пхнiх трупiв. Вiн забуваК про ряд, укладений з руським князем, про запрошення воКводи Рубача до Константинополя, про все... - Я не хочу, аби руськi воП потрапили до Константинополя, - кривить губи iмператор Василь, - я не стану говорити з Пхнiми воКводами... Переправити Пх через Босфор, послати в Болгарiю... Я сказав усе. В Константинополь!. ВоКвода Рубач прокинувся темноП ночi, довго дивився на зорi, що глибоко й дуже кволо тлiли над ним, чув тупiт коней, голоси людей, довго думав i не мiг зрозумiти, що ж з ним сталось? - Люди, воП, де ж я? - хотiв крикнути вiн, але з уст його зiрвався ледве чутний шепiт. Саме цього шепоту хтось, либонь, i ждав, бо одразу ж до вуха Рубача долетiло: - Ми тут, воКводо... - Хто ви? - Безрук.. Щадило... - Дяка боговi! Де ж ми? Що сталось? - Ми, воКводо, чесно й з славою боролись пiд Хрисополем, перемогли вiйська Варда Фоки... - Скiльки полягло наших воПв? - Двi тисячi! - О боже, боже! Довге мовчання. - Тодi... я хочу говорити з iмператором Василем... Ми зробили що могли, нехай iмператор обiцяК... Везiть мене в Константинополь... - Ти, воКводо, був поранений у груди мiсяць тому, нас не пустили до Константинополя, а переправили через Босфор i послали в Болгарiю. Рубачу пекло в грудях, нестямно колотилось серце, нi чим було дихати, проте вiн усе перемiг, сказав: - Це ж лжа, зрада... На Константинополь... Одразу ж! - Ми далеко вiд нього, - долинула вiдповiдь, - нинi вночi проминули Адрiанополь, вранцi пiдемо на пiвнiч, у Родопи. - Почекайте! - промовив воКвода. - Мовчiть... Дайте менi тiльки води й вина... А я подумаю... Але воКвода не думав. Дiзнавшись про те, що сталось, вiн уже знав, що йому слiд робити, Рубач хотiв тiльки полежати в тишi, спочити, зiбрати сили. Коли почало свiтати, вiн нiбито прокинувся. - Мужi моП, воП! Посадiть мене! - сказав Рубач. - Не треба, воКводо, зараз ми рушаКмо в дорогу, а ти лежи, спочивай! - Нi, я вже спочив, годi, i в дорогу вам треба рушати... Тому й посадiть! Його посадили, й якусь хвилину воКвода, важко вiддихуючи, дивився перед собою. У полi свiтало, вдалинi було видно стiни города, ближче - два шляхи, один з яких iшов до темних гiр, iнший - по долинi. - Пiзнаю, - промовив Рубач. - Тут колись ми бились з князем Святославом супроти ромеПв i перемогли Пх. Вiн помовчав, дихати йому було важче й важче. - А тепер слухайте, - повiв далi Рубач. - Ми зробили все, що могли... РомеП зрадили нас, а тому iменем князiв Святослава й Володимира велю: завертайте вiд Родопiв, не йдiть супроти болгар, а рушайте до Дунаю, iдiть i скажiть про все Володимиру-князевi... Отак i приходить смерть... Прощайте! Вiн хитнувся, впав головою на землю, був мертвий... ВоП поклали його тiло на вiз i в сiрих туманах свiтанку завернули праворуч, до Дунаю... 3 На множество браней, захищаючи рiдну землю й людей ПП, ходила Русь, - лiтописець временних тих лiт, оглядаючи минуле, дивлячись на швидкоплинний сучасний йому свiт i намагаючись пiдняти запону над майбутнiм, писав на пергаментi, що бранi були прежде отцiв наших, бранi будуть пiсля нас, свiт стоПть на бранi. Проте той же лiтописець i ми також знаКмо, що, одбиваючи землi, ворогуючи з загарбниками, люди руськi завжди повертались з поля бою переможцями, нiколи не схиляли голiв перед ворогом. Тим-то подiП, що стались у далекому Абiдосi, у ВiзантiП, так сколихнули Русь та й увесь тогочасний свiт - це ж руськi воП врятували Вiзантiю, це ж вони були переможцями на полi бою, але що зробила Вiзантiя з ними? Город КиПв ждав з походу своПх воПв - там були отцi, сини, брати многих i многих киян: воКвод i бояр, ремiсничого передграддя, земельного Подолу, холопськоП Оболонi, - Пх iшло багато на брань, всi вони були мiцнi, дужi, Пх вела вперед звитяга й надiя. I вже в КиКвi всi очi прогледiли, ждучи воПв з походу, - днi iдуть, тижнi, мiсяцi, а Пх все немаК й немаК. Сторожа на стiнах стояла - дивилась, люди виходили далеко за город - ждали, хто б не Пхав Червенським шляхом, запитували: де ж, де ж забарились нашi воП? Нарештi в КиКвi почули, що воП iдуть додому, - Пх бачили в землi уличiв i тиверцiв, за городом Пересiченим вони перейшли Днiстер, позад них лишився Гнилий Тiскот i Торчевськ, вони все ближче й ближче - вже на Росi. I тiльки одно дивувало киян - про воПв руських, якi повертаються з ВiзантiП до КиКва, повiдають випадковi подорожани, купцi, заПжджi гостi, чому ж самi вони не дають знаку про себе, не посилають попереду гiнцiв? Коли воП проминули Стугну й от-от мали з'явитись на околицях, весь КиПв вийшов за стiни, став над Червенським шляхом, ждав... Був пекучий, задушливий день. У небi нi хмаринки. Поле сяяло до самого обрiю. Тихо. Вгорi дзвенять жайворонки, в травах стрекочуть коники. Руда хмаринка куряви встала на пiвднi, вона все росла й росла. Що ж сталось? ВоПв руських iшло в похiд множество, вони Пхали, мчали на баских конях, були мiцнi й дужi. Нинi в полi iдуть пiшо воП, на них убогi вретища, за ними не тягнеться на довгi поприща обоз, вони посуваються так повiльно. Напе