з дружиною просто на конях перепливаК Днiпро, але не завертаК до Роднi - йому нелюбо бачити чорнi обгорiлi стiни, двiр, де закiнчив безславний свiй шлях князь Ярополк, вiн завертаК лiворуч вiд роднянських гiр, Пде вгору понад рiкою Россю, тут виросте ще один вал, що захистить город КиПв вiд пiвдня. Конi тихо брели у високих травах над Россю. Широка, тиха, спокiйна, вирвавшись з вузьких кам'яних берегiв, котила тодi вона, допливаючи до старшого свого брата, Днiпра, води своП; тут, у гирлi ПП, пiсля довгоП подорожi з порогiв завжди спочивали киПвськi купцi, заморськi гостi, на правому березi давно оселились, побудували своП городища мирнi ординцi - чорнi клобуки. Князь Володимир Пхав на чолi дружини й милувався Россю, лугами, голубим бездонним небом, позад нього, стримуючи коней, воП закiнчували пiсню: Гей у полi, полi гостинець темнiК, гостинець темнiК, могила чорнiК, а на тiй могилi та костi бiлiють... Гей, та гей, та гей!!! 3 Але не тiльки землю свою оглядав i прагнув захистити князь Володимир - вiн Пхав туди, куди вело його серце. Тепер, Пдучи над берегами Росi, вiн згадував давню, останню розмову з батьком князем Святославом, що говорив йому: - Запам'ятай, що мати твоя Малуша, Малка, - рабиня, але нiколи не соромся цього, сину, бо це не тавро, а любов i честь моя. - Отче, де зараз мати моя Малуша? - запитав тодi Володимир. Батько вiдповiв: - Малуша жила в селi Будутинi, куди вислала ПП княгиня Ольга, i там народила тебе, я не мiг повернути ПП, привезти до КиКва, доки була жива княгиня... Але, помираючи, княгиня дозволила привезти ПП. - Привези, дай менi матiр, отче! - попросив тодi юний Володимир. - Гаразд, сину, все зроблю, привезу твою матiр, - пообiцяв князь Святослав. А ще за кiлька днiв, прощаючись з сином на березi Почайни, князь Святослав сказав: - Я шукав свою любов, а твою матiр - Малушу, але не знайшов ПП. Прощай i пробач менi, батьковi, сину! Як давно-давно минув день, коли князь Святослав прощався з ним на березi Почайни; вiтер надував вiтрила на лодiях, що мали плисти до далекого Новгорода, на Горi iржали конi, князь Святослав збирався в останнiй похiд до Дунаю. I от пiсля довгих лiт князь Володимир, проминувши Родню й побувавши в Хмiльнiй, Гутi, Межирiччi, виПхав з лiсу, зупинив коня, побачив знову Рось, що билась у високих сiрокам'яних берегах, долину, що стелилась праворуч, селище, яке розкинулось мiж скель, кучугур, гаПв. Будуттi! Саме таким i уявляв собi це княже село Володимир - кiлька десяткiв хиж у долинi, а вище вiд них, на пагорбi, два тереми, де, либонь, живуть посадник княжий i воКвода, десяток землянок ближче до Росi, стара, напiврозвалена хижа в кущиках над самою рiчкою, - все було в Будутинi, як i в iнших княжих селах. Але це село було князю Володимиру милiше за всi, якi вiн оглянув на далекому шляху вiд КиКва, вiн радiв, що нарештi опинився тут, хотiв бачити кожен кущ, камiнчик i навiть пiщинку - десь тут жила, а може, й нинi живе його мати, тут вiн сам уперше побачив свiт, - боги, боги, як радiсно i як разом з тим тужно було в цю годину князевi Володимиру! Вiн поПхав лiворуч, до скелястого берега Росi, звiдки мiг бачити все навкруг, де пiсля далекоП дороги могла спочити й попасти коней дружина, де так хотiв спочити й сам князь. Уже вечорiло, на заходi ще палахкотiв багрянець, а на сходi густо синiло небо, як завжди в такий час, тихо було навкруг, лист не ворушився на деревах, замовкли птахи, тiльки переливалась i переливалась мiж скелями Рось, десь дзюркотiли в кручi потоки. Князь зiйшов з коня. - Тут будемо й ночувати! - сказав вiн дружинi. ВоП чимшвидше схоплювались з коней, поспiшали до рiчки, обмивали порох з тiл, пускали в трави коней, незабаром на березi, вiдбиваючись у чорнiй глибинi води, загоготiло вогнище. Тiльки князь Володимир не пiшов до рiчки, сiвши на каменi, спер голову на руки, дивився, як швидко згасаК багрянець на заходi, а зi сходу насуваК нiч. Ось низько над обрiКм спалахнула велика промениста зоря. Недалеко на стежцi почулись важкi кроки - у вечiрнiх присмерках окреслились людськi постатi, коли Пх освiтило промiння багаття, князь побачив двох старих, сивоусих, одягнутих у такi ж самi старi темнi платна, з мечами бiля пояса чоловiкiв. - Чолом тобi, княже! - низько схилили вони перед ним своП голови. - Добрий вечiр, люди! - тепло вiдповiв Пм князь. - Хто Ксте? - Посадник Тедь, - озвався один iз них - кощавий, з гострими вилицями, з дивно ясними, голубими, мабуть, очима. - А я, княже, воКвода твiй Радко, - глухим, застудженим голосом прохрипiв другий - дуже високий, ще бiльш сухий, нiж Тедь, з сивими вусами, що сягали йому до пояса. - Сiдайте, мужi моП, - показав Пм князь на камiння. - Ми, княже, хотiли просити тебе заночувати в селi, в теремi, - винувато сказав Тедь. - А чим, мужi моП, тут недобре? - посмiхнувся Володимир. - Ляжемо на травицi, вкриКмось небом, Рось нам ще й пiсню заспiваК... Любо менi тут, мужi моП... - I справдi любо, - тим самим винуватим, але смiливiшим голосом сказав Тедь. - То, може, велиш принести воям твоПм i тобi, княже, Псти, випити? - Спасибi, мужi, - сказав Володимир, - маКмо що i Псти, i пити. Тедь i Радко сiли на камiнь напроти князя, розповiли про неврожаП, про ординцiв, що крадуть худобу в табунах. Князь Володимир розповiв Пм, що думаК насипати над Россю й далi полем аж до самого КиКва вали, ставити тут, де Будутин, город. Тедь i Радко дуже зрадiли. - Це дуже добре, княже, так краще убережемо землю. ВоП принесли князевi смаженоП на вугiллi, нарiзаноП тонкими скибочками конини, що приКмно пахла димком, хлiба, корчагу з вином, вiн випив i закусив сам, почастував посадника й воКводу, що одразу розiмлiли. - А живуть у Будутинi своП, мiсцевi люди, - поцiкавився князь, - чи К тут хтось i з КиКва? - Живемо, княже, багато лiт однаково, нiби одним родом, - вiдповiв посадник, - на князiв працюКмо, хтось гукне за Россю - кидаКмо рала, беремо мечi, тут народились, тут нам i кончина. Iз КиКва-города нiхто не Пде, та й кому, княже, охота сидiти тут, край землi. Князь Володимир дивився на вечiрницю, що висiла вже зовсiм низько над обрiКм, велика, малинова, опускалась у тумани. - Тiльки раз приПхала до нас з КиКва жона, - згадуючи минуле, продовжив Тедь. - Давно, ой давно це було, княже, привезли ПП гриднi, тут i стерегли ПП... - Як звали цю жону? - дуже тихо i зовсiм нiби байдуже запитав Володимир. - Малуша, княже, - одразу пригадав Тедь. - Отут вона жила, в цiй хижi у баби Желанi, тут народила дитину. Тедь показав на стару хижу в кущах, що розвалювалась, вростала в землю. - А потiм? - Потiм, княже, приПхали гриднi й забрали в неП дитину. - А жона? - Померла Желань, - стискуючи голову, пригадував Тедь, - жона Малуша довго ще жила в хижi, а потiм ПП й не стало. - Померла? Тедь довго не вiдповiдав. - Не знаю, княже, - глухо й з великим смутком закiнчив Тедь. - Може, пiшла з села, може, лежить десь пiд каменем у Росi, а тiльки не стало ПП, хижа стоПть порожня, ми вже ПП не чiпаКмо - дуже хороша була жона Малуша, дуже ми любили ПП. На тiм розмова й закiнчилась. Тедь i Радко помiтили, що князь Володимир сидить, низько схиливши голову на руки, вiн, либонь, стомився пiсля дороги. Мужi встали, попрощались, пiшли стежкою до села. Але Володимир не спав, коли Тедь i Радко зникли, вiн пiдвiв голову, подивився навкруг - на скелi над Россю, чорну воду, в якiй вiдбивалось багаття, на хижу, що без дверей, iз розваленим дахом, сiрими стiнами стояла мiж кущiв, - i глибокий, невимовне важкий стогiн вирвався з його грудей. 4 Рогнiда думала про князя Володимира. Проминуло три мiсяцi вiдтодi, як вiн був у Полотську, а вже звiдти - через гiнцiв посадника Путяти - прислала вона князевi Володимиру написану залiзним вiстрям на берестi грамоту. "Я, княже мiй Володимире, - писала Рогнiда, - живу, як i ранiше, в теремi отцiв, воКвода Путята добре дбаК про мене, в усьому маю достаток. Њдине болить, що не вiдаю, як ти живеш, княже, дуже турбуюсь, бо ходиш, про землю дбаючи, пiд мечем... I не токмо про себе думаю, ношу пiд серцем твоК дитя, - i йому, i менi ти потрiбний, княже. Напиши ж грамоту, хоч одно слово через гiнця Путяти, може, легше менi буде тут, у лiсах полотських..." Прочитавши цi рядочки берестяноП грамоти, Володимир випустив ПП з рук i довго сидiв, дивлячись на вогонь свiчi, що пiд подихом вiтерця з вiкна то схилявся набiк, то круто пiдносився вгору. Вiн пригадав ще одну нiч, коли свiча горiла в палатi у городi Полотську, коли горда дочка Регволда прийшла до нього, роззула, стала його жоною. "Я тебе полюбила, княже, - говорила тодi Рогнiда, - а ти подумай, дай менi вiсточку з города КиКва". Вiн не мiг досi дати цiКП вiсточки й знаходив для цього причини... Жорстока брань з Ярополком поглинала весь його час i сили, закiнчилась брань, але почалися турботи про землю, iз дружиною своКю князь Володимир об'Пхав усе поле на схiд i на полудень вiд КиКва, що не нiч - спав у iншому теремi, хижi, а то й просто на землi, поклавши сiдло в голови, - нi, вiн не мiг у цей час думати про далекий Полотськ, не мiг послати грамоти княгинi Рогнiдi. Проте чи тiльки через це не послав князь Володимир грамоти, якоП так ждала Рогнiда? Все залишилось би так, як i в Полотську, закiнчивши брань, вiн щиро, одверто написав би Рогнiдi: "Я жду тебе в городi КиКвi..." Але князь Володимир не мiг так написати, бо в життя мого увiрвалось те, чого вiн не ждав i не шукав, - одна нiч, проведена в палатi ЮлiП, розiрвала навпiл його душу. За вiкном висить повний мiсяць, шумить, затихаК Гора, ось пройшли, гупаючи ногами, гриднi, на столi горить, стiкаючи воском, свiча, в промiннi ПП видно берестяну грамоту, а от у переходах терема чути кроки, вiн пiзнаК Пх, - це пройшла з сiней на верх княгиня Юлiя, нинi вранцi у стравницi вона сказала, що хоче з ним говорити й ждатиме його вночi в своПй палатi. Що ж, вiн пiде зараз до неП. Князь Володимир довго дивиться на берестяну грамоту, що лежить на столi. "Напиши хоч одно слово, може, легше менi буде тут, у лiсах полотських..." Вiн гасить свiчу. Не сьогоднi вночi писати йому вiдповiдь Рогнiдi. Якусь хвилину князь Володимир стоПть бiля розчиненого вiкна. На Горi тихо, десь на косах Днiпра несамовито кричать птахи, над обрiКм i по всьому небу висять дуже великi мiнливi зорi, знадвору лине задушливе, гаряче повiтря, - скоро-скоро вже почнуться грози й дощi. Вiн iде до дверей, вiдкриваК Пх, виходить у Золоту палату, на мить мiсячний промiнь освiтлюК непокриту його голову, княжий знак, чуб, запаленi очi, стиснутi в напрузi уста. Десь у переходах нiбито пролунали кроки. Вiн переступаК промiнь мiсяця на пiдлозi, скрадаКться в тiнi пiд стiною, де висять доспiхи батька Святослава. Але це тiльки почулось - у теремi тихо, нiде не чути нi людського голосу, нi крокiв, сплять усi, в сiнях стоПть сторожа. Переходи, темнi знамена пiд стiнами, скiсне промiння з високих, вузьких вiкон, тихi, нечутнi кроки на мостинах - далi й далi йде князь Володимир, зупиняКться, стукаК в дверi, жде, чуК напруженi удари свого серця. Юлiя вiдкриваК дверi палати. За нею - пiвтемрява, промiнь мiсяця ледь торкнувся вiкна, блукаК на стiнах, столi, ложi. - Як я рада, що ти прийшов, - шепоче вона. - Тiльки-но навiть молилась, щоб це сталось. Володимир ступаК вперед, сiдаК бiля столу. - Що молитва? - говорить вiн. - Ти мене кликала, от я й тут. - Я знала, що ти прийдеш, спасибi тобi, княже. - Сядь, ЮлiК! - каже Володимир. - Ти менi щось мала сказати? - Так, - вiдповiла вона. - Я хотiла тобi багато сказати. Юлiя сiдаК на лавi так, що плече ПП торкаКться його плеча. У мiсячному сяйвi вiн бачить близько перед собою обличчя, подiлене навпiл, нiби ниткою перерiзане чорне волосся, тонкий нiс, що здригаКться вiд напруженого дихання, уста, очi - великi темнi очi, в яких тремтить вiдсвiт мiсяця, - о, вiн знаК цi очi, уста. - Ти запитуКш, княже, що я хотiла тобi сказати? Невже ти сам не знаКш, не вiдчуваКш цього? Вона кладе руку на його плече, й вiн чуК, як тремтять, торкаючись тiла, ПП пальцi. - Ти знаКш, - вiдповiдаК Володимир, - що я не був у КиКвi, Пздив у землi. - Але ти давно повернувся звiдти. - Так, давно... Я вже три днi тут, на Горi. - От бачиш! Три днi - це дуже багато, невже ти всi цi днi не хотiв мене бачити? - Я скажу правду, ЮлiК. Так, я хотiв тебе бачити, але не смiв, я ж говорив тобi - в городi Полотську жде мого слова Рогнiда. Пальцi ЮлiП стискують плече Володимира. - Скажи правду, княже! Ти любиш ПП? Мовчиш? Чому? - Ти мене марно про це запитуКш, ЮлiК, бо знаКш, що я давно, ще в Новгородi, а потiм у Полотську, нарiк Рогнiду своКю жоною. Нинi я одержав вiд неП грамоту. - Знаю, - вириваКться в ЮлiП, - чула, що приПхали гiнцi з ПолотськоП землi. - Добре, - посмiхаКться Володимир, - що ти знаКш про полотських гiнцiв, це справдi вони привезли грамоту вiд Рогнiди. Але ти не знаКш, що вона пише менi, Рогнiда; вона, ЮлiК, носить пiд серцем мою, рiдну менi дитину... - Так, - Юлiя рвучко приймаК з плеча Володимира свою руку, - я розумiю, чому ти не приходив до мене... А що тепер робити менi? - ЮлiК! - говорить вiн. - У ту нiч ти мене питала, що тобi робити, i я сказав: ти - жона брата мого Ярополка, якому вiддаю честь як князевi, тобi такожде належить честь i слава як княгинi. - Ти щедрий, вiддаючи менi честь i славу, - засмiялась Юлiя. - Але я... жона твого брата, нинi... - Ти чому замовкла? - вiдчуваючи гiркоту ПП смiху, запитав Володимир. - I я непразна, княже Володимире, такожде ношу дитину пiд серцем... Вiн пiдвiвся з-за столу, став перед нею. - Чия це дитина? - Вiн дивився на неП - в очi, де, як двi голубi намистинки, блищав вiдсвiт мiсяця, на закушенi уста. - Я не знаю, чия вона! - вирвалось у ЮлiП. Володимир одiрвав вiд неП своП очi, подивився навкруг - на стiл, де стояли корчага й два келихи, на ложе... - Нi, нi, - долетiв до нього шепiт ЮлiП, - ця дитина - плiд нашоП любовi. Володимир нiби не чув останнiх ПП слiв, жах того, що сталось, огорнув його душу, стиснув серце. Вiн важко сiв на лаву, спер голову на руки, довго сидiв так, поринувши в своП думи, Юлiя ж стояла, ждала. - Колись, - пiдвiвши нарештi голову, почав Володимир, - ти сказала, що боПшся йти сюди, в цю палату, бо тобi ввижалась тiнь мужа твого Ярополка, я ж сказав, що це тiльки здаКться, i сам пiшов з тобою, бо тодi тiнi цiКП не було. Вiн помовчав якусь хвилину, пригадуючи, либонь, усе, що тодi сталось. - Пiзнiше, в iншу нiч, - говорив Володимир, - вже я сказав, що тiнь Ярополка стоПть мiж мною й тобою, проте тодi вже ти не згодилась, а сказала, що ПП не було й немаК... Але вона була, К, буде; тiнь Ярополка стояла й стоПть мiж нами, зараз це вже навiть не тiнь, а його дитя - кров, голос, серце... Якщо ж це дитя моК, тим страшнiше менi буде жити в свiтi: тiнь брата Ярополка вiчно стоятиме передо мною... - Володимире! - скрикнула Юлiя. - I це твоК останнК слово? Обернувшись до неП, вiн довго дивився на ПП обличчя так, нiби нiколи ранiше його не бачив. I правда - тiКП ЮлiП, яку вiн знав, цiлував, пестив, уже не було, на нього дивилося красиве, але чуже обличчя, чудовi, але далекi очi... - Я тебе не винувачу, - обхопивши голову руками, сказав Володимир, - винен сам, тiльки я в цьому винен. Важко, о, як важко буде тепер менi жити в свiтi, не знаю, коли i як спокутую свою провину. Тобi, ЮлiК, буде легше, в тебе народиться дитина, може, буде це син, ти, як княгиня, житимеш тут, на Горi, - заради себе й сина. Я дбатиму про тебе i про нього... - Ти говориш, що дбатимеш про мене й свого сина? - посмiхаКться, скрививши уста, Юлiя. - Що ж, за це, княже, спасибi. Але про мене тобi не доведеться дбати, - скоро ти не побачиш мене в КиКвi. - Ти хочеш повернутись назад у Константинополь, до своКП царськоП родини? Юлiя якусь хвилину мовчала, а от схитнула головою, промовила рiшуче, хижо: - Слухай, Володимире, прощаючись з тобою, скажу правду: я - така ж небога василевса Романа i сестра Василя, як ти - iмператор. Ти - син рабинi, я ж була просто рабинею. Цi слова в саме серце вразили князя Володимира, i вiн, незважаючи на власний бiль i розпач, крикнув: - Боги! Який же нещасний i безталанний був брат мiй Ярополк! Кому вiн повiрив - тобi, iмператорам, ВiзантiП? - Прийде час, - зухвало сказала Юлiя, - i тобi також доведеться повiрити ВiзантiП. А тепер прощай! Я зроблю не так, як ти бажаКш, сама собi дам раду. Про сина ж тобi доведеться подбати, вiн вiддячить за себе й мене... Темно не тiльки в княжому теремi, жоден вогник не свiтиться i в теремах навкруг, воКводи, мужi, все боярство Гори любить раннього вечора добре випити й поПсти, тiльки темнiК, вимощуКться на пухових ложах i непробудно спить аж до свiтання. Недалеко вiд княжого двору темнiК терем боярина Воротислава. Поруч з ним стояв за частоколом терем воКводи Блуда, але його розiбрали до пня, - так велiв князь. Боярин Воротислав зруйнував i частокiл мiж дворами, нинi це один двiр. Пощастило бояриновi - розкидаючи частокiл, знайшов пiд грушею мiх iз золотом, який закопав Блуд. Мертвому нiчого не треба, живому знадобиться. Зараз уночi на великому дворi Воротислава тихо, з вiкон не пробиваКться свiтло, спить, либонь, боярин, жона його, дiти, а в клiтях i хижках дворяни. Та нi! Тiльки вiкна завiшенi в теремi, у великiй свiтлицi горять свiчi, жона Яруна дiстаК з погреба корчаги, ставить на стiл солону веприну, квашенi яблука, гриби. Навкруг столу сидять бояри Коницар, ВуКфаст, IскусКв, воКводи Вовчий Хвiст, Слуда. Усi вони добре пiдпили, на вгодованому обличчi Коницара ряснiють зерна поту, Слуда непомiтно розпустив уже черес на животi. - Тиша! - каже Коницар. - Тиша велiя в городi КиКвi. Служили Ярополку, служимо Володимиру. Боярин ВуКфаст б'К Коницара по плечу, говорить: - Ти ж сам, Коницаре, даКш йому золото. - Не я, всi ми даКмо золото, - хижо перебиваК Коницар. - Але хiба ми подаруКмо йому хоч би один золотник? Нi, княже Володимире, не таке тепер боярство, ми служили Ользi, Святославу й Ярополку, мали вiд них землi, рiки, лiси... ЧуКте, бояри, через це ми й вiру Христову прийняли: боговi - боже, князевi - княже, а нам те, що дасть князь. Чи так говорю? За столом лунають схвальнi голоси - правду говорить Коницар, однодумне боярство Гори. - Подивимось, - продовжуК сп'янiлий боярин, - що Володимир дасть нам? Прийшов, убив Ярополка. Що ж, не пощастило з нашим князем - присяглись служити Володимиру, надiКмось, що вiн нам дасть. Проте поки що робочич нi про що не думаК, каже - дай, дай, дай... Гаразд, я даю, ще й ще йому дам, але ж моя земля мусить давати прирiст, худоба - приплiд, а золото - ще золото. Коницар замовкаК. У свiтлицi настаК тиша, надворi валують пси. Воротислав, що не сiдаК до столу, а прислужуеться пiзнiм гостям, виходить у сiни, тихо одсуваК засув дверей i, скрадаючись пiд темною стiною, стоПть на причiлку, слухаК. Пси замовкають, на Горi тихо, темно, вогник блимаК тiльки в сiнях княжого терема, де стоять гриднi. Воротислав повертаКться в свiтлицю, каже, що надворi спокiйно. Сполошенi псами бояри й воКводи говорять тихше. - А скажи менi, воКводо, - звертаКться до Вовчого Хвоста воКвода Слуда, - чи можна валами й городами загородити всю нашу землю? - Не валами й городами загороджуКться земля, - хитро вiдповiдаК Вовчий Хвiст, - а воПнством, мечами... - Де ж вiзьме Володимир це воПнство? - продовжуК Слуда. - Не вiдаю... Знаю, що вiдколюються й вiдколюються вiд КиКва землi, радимичi й в'ятичi не платять данi, чорнi булгари збирають рать, червенськi городи лежать пiд Польщею, а К ще й Вiзантiя. - Так до чого ж цi вали й городи? - смiКться Слуда. - Не вiдаю, - повторюК Вовчий Хвiст. - ДумаК Володимир загородитись валами, а чим загородиться вiд нас? Довге й напружене мовчання пануК в свiтлицi. Бояри й воКводи наПлись, напились, думають уже й розходитись. - Багато на себе взяв останнiй Святославич, - каже, непомiтно застiбаючи пiд столом черес, Слуда, - хоче вiн, спираючись на землi, подолати нас, усю Гору... Та куди йому? Робочич, ключницi син, i сам такий, як вона... Слуда говорить зовсiм тихо, воКводи й бояри нижче схиляються над столом: - МаК, кажуть, жону в городi Полотську - Рогнiду, а тут, переможений похоттю женською, мужеськi жони розтляК, жонолюбець вiн, якоже i Соломон... Усi смiються, знають, на що натякаК Слуда, - княжий терем маК товстi стiни, але Гора знаК, що дiКться за ними. 5 Усю цю нiч князь Володимир не спав. Вiн не запалював свiчi, мiсяць опустився за Щекавицею перед самим свiтанком, у примарному його сяйвi князь сидiв бiля столу, дивився на стiни Гори, небо, зорi, що пливли одвiчним своПм шляхом. Глибокi й складнi почуття хвилювали цiКП ночi душу князя, - досi вiн дiяв як полководець i князь, устрояв i давав лад Новгороду, вiв полунощнi полки супроти братовбивцi Ярополка, подолавши його, став дбати про рiдну землю, знав уже перемоги й поразки, але вiрив, що все зрештою подолаК. I навiть те, що в городi Полотську вiн зустрiв i нарiк своКю жоною княжну Рогнiду, а в КиКвi провiв одну нiч з жоною загиблого брата Ярополка ЮлiКю, - все це вразило, глибоко схвилювало, пiднесло, але не тривожило його душi, вiн приймав це як усмiшки долi, дарунки молодостi. Але виявилось, що це були не дарунки молодостi, не усмiшки долi - нiч у Полотську i ще одна нiч у городi КиКвi глибоко поранили серце Володимира. Власне, нiч у Полотську не турбувала князя Володимира - вiн до цього йшов, i так сталось. Вiн зробив зухвалий виклик долi - i доля обдарувала його, що ж, Рогнiда буде йому доброю жоною, а вiн для неП мужем-князем. А Юлiя?! Вiн не думав i не хотiв думати нiчого злого про неП, i в нiч тризни по Ярополку, i нинi, пiзньоП ночi, вiн глибоко жалiв ПП, його, самотнього досi в життi, вабила така ж самотня княгиня Юлiя, вона, нарештi, була напрочуд красива, пристрасна, нiжна, тiКП ночi вони були з нею в одну душу й тiло. Але та нiч не пiшла в безвiсть. Доля розплатилась за неП з князем Володимиром. Досi вiн знав, часто, може, й жорстоку, а все ж правду життя, нинi вiн не розумiв, де любов, а де ненависть, де правда, а де лжа життя, князевi Русi вiднинi було важко жити. Син двох отцiв - таким народиться i так житиме дитя ЮлiП. Ярополк i Володимир, о, в який страшний вузол зав'язала доля Пхнi iмена, жах того, що сталось, огортав i огортав душу Володимира, серце його стiкало кров'ю вiд невигойноП рани. А нiч iшла, минала, мiсяць сховався за стiною Гори, й на небi дужче заблищали зорi, десь на Подолi, а потiм i в передграддi стали перекликатись когути. За Днiпром снувались рожевi нитки свiтанку, сторожi городниць ударили в била. Промiння свiтанку ввiрвалось i в палату, де сидiв Володимир, освiтило його блiде обличчя, очi, пiд якими за цю нiч лягли глибокi темнi западини, гострi вилицi, синюватi вуста. Взявши в руки гостре лебедине перо, вiн писав у далекий Полотськ Рогнiдi: "Я одержав твою грамоту, жоно моя, i дякую тобi за неП... Вибачай, Рогнiдо, що не писав так довго, - багато муки й горя пережив я за цей час, многi сумнiви, вагання й думи бентежать мене ще й нинi, але вiрю, певен, що переборю Пх i спокiй прийде в мою душу, а ти допоможеш менi в цьому, Рогнiдо..." 6 По цьому була осiнь - спочатку суха, золота, осяйна, а потiм дощова, сiра, тягуча, з останнiм несподiваним громом, як це часто й ранiше траплялось у городi КиКвi; коли осiнь повiльно, нiби тужна пiсня, промайнула, почалися веселi, дзвiнкi приморозки, далi морози, першi снiги, заметiлi, хуги, вiхоли... Князь Володимир тяжко переживав осiнь i зиму. Самотнiй, зовсiм самотнiй в своПх покоях, нi з ким перекинутись одвертим, щирим словом, нi з ким порадитись, нiкому вiдкрити свою спраглу, стомлену душу. Вiн прокидався, як i всi в городi, задовго до свiтання, складав жертву й снiдав з небагатьма воКводами в холоднiй стравницi, чинив суд i правду в палатi Людянiй, слухав тiунiв, гiнцiв iз земель Русi, слiв у Золотiй палатi. I хоч була осiнь, зима, тiуни й гiнцi кожного дня повiдали, як ростуть вали, будуються городи на Iрпенi, Стугнi, Росi, по правому березi, на Деснi, СупоП, Пслi й Сеймi, в полi за Днiпром. Князь велiв посилати й посилати туди людей, везти харчi, дерево, кузнь, камiнь. Днiпро замерз, але гули пiд копитами коней Соляний, Залозний i Червенський шляхи. До КиКва приПжджали сли вiд польського князя Менша, щоб присягатись у любовi й дружбi, але князь Володимир вiдповiв Пм, що прийме ту любов i дружбу тiльки тодi, коли Мешко звiльнить захопленi ним червенськi городи, - на заходi збиралась гроза. Вiдчуваючи ПП, Володимир починаК вже з ранньоП зими збирати пiше й комонне воПнство, робить для нього запаси, деякi полки завчасу посилаК ближче до ЧервенськоП землi. Побували цiКП зими в КиКвi сли й угорського князя, - з ними Володимир ствердив дружбу й любов, як родичам отця свого Святослава, послав князевi великi дари. Не було всю зиму нi слiв, нi гостей з БолгарiП, - це турбувало князя Володимира, думаючи про майбутнК, вiн хотiв знати, що робиться за ДунаКм. Коли почалась весна, сталась i новина: повною водою прибули гiнцi з города Полотська, привезли звiстку, що в княгинi Рогнiди народився син. Князь Володимир написав жонi грамоту, просив ПП, коли стане теплiше, приПхати до КиКва, вiн i ждав весни. Але весна - це не завжди голубе небо, блакить вод, ясне сонце. В одну з ночей мiсяця цвiтеня* (*Цвiтень - квiтень.), пiзньоП години, майже перед свiтом, князь Володимир почув шум у покоях княгинi ЮлiП, далекий, знайомий, пiдсилений нiчною тишею ПП крик, тупiт нiг, знову крик княгинi ЮлiП, i раптом крик iнший - дитини. Уранцi вiн дiзнався, що княгиня Юлiя народила сина, якого нарекла Святополком. 7 Коли Днiпро виповнився, купець патрикiй Феодор став збиратись у далеку дорогу. Так вiн робив кожного року - взимку й ранньоП весни купував у КиКвi й у людей, що приПжджали сюди з усiх кiнцiв Русi, хутра, мед, вiск, горючий камiнь, бобровi пахощi, збiжжя, - все за безцiнь, за прiлi й гнилi константинопольськi тканини й узороччя, за неповну мiру жита, бо взимку голодно було в КиКвi й на Русi. Весною Феодор навантажував добром хеландiП, спускався до гирла Днiпра, перетинав пiд вiтрилами Руське море й зупинявся в Константинополi на Судi, де продавав своП добра вдвоК, втроК дорожче, нiж сам купив, навантажував на хеландiП вина, тканини, всяке узороччя й восени повертався до КиКва, починав куплю-торг. У час бранi мiж Володимиром i Ярополком Феодор не постраждав, мало хто й знав, що вiн у якiйсь мiрi до неП причетний. Власне, хто i в чiм мiг винуватити купця - вiн приПжджав до КиКва з василiками iмператорiв, тодi ж з ними приПхала й царiвна Юлiя, але не Феодор, а василiки були сватами ЮлiП. Купець стояв осторонь - маючи двiр у КиКвi на Подолi бiля торгу, вiн продавав своП сукна, оксамити, алтабаси, вина, парфуми, узороччя Ярополку i його боярам та воКводам, доки князi проливали кров людей своПх пiд Любечем, у КиКвi й Роднi, вiн устиг з'Пздити до Константинополя й привiз звiдти новi товари; коли вокняжився Володимир, став продавати те, що привiз iз собою, i навiть те, що трухлявiло на його склепищах, новому князевi, його боярам i воКводам. Хто й що мiг закинути купцю Феодору - КиПв не Константинополь, руськi люди завжди поважали й не чiпали заморських гостей. I зараз вiн дiяв, як завжди, ще з осенi й узимку киПвськi дереводiли пiдняли на кручi, законопатили й посмолили його хеландiП, а ранньоП весни спустили Пх на воду. Тижнiв зо два пiсля цього смерди возили з склепиш, купця на торзi й вантажили на хеландiП купленi руськi добра. Прийшов день, повiяв горiшнiй вiтер, i купець, тричi перехрестившись на схiд, велiв рабам-гречинам рушати в дорогу. Це було на свiтаннi. Нiхто в КиКвi не проводжав купця - вiн робив свою справу, город прокидався, думав про наступний день. ХеландiП зробили пiвколо на Почайнi, випливли на плесо Днiпра, полинули пiд вiтрилами до затягнутого туманами пониззя. Купець Феодор стояв на настилi однiКП з переднiх лодiй, вдивлявся вдалину. Коли ж хеландiП од'Пхали вже далеко вiд КиКва й попливли мимо безлюдних, вкритих молодою зеленою паростю берегiв, вiн спустився вниз, повернувся на палубу разом iз жiнкою, одягнутою в темну тунiку, з покривалом на головi. - Тут немаК нiкого з русiв? - запитала жiнка. - О нi, - вiдповiв купець Феодор, - моП раби тiльки греки, на цей раз я не брав навiть у князя дружини. Жiнка пiдняла покривало - це була жона князя Яро-полка Юлiя. - I скоро ми будемо в гирлi Днiпра? - Нi, княгине, не скоро, шлях туди забере не менше нiж два тижнi. Княгиня Юлiя, що, либонь, замучилась у тiснiй комiрчинi пiд насадом, жадiбно дихала свiжим днiпровським повiтрям, дивилась удалину, де на тлi голубого неба вимальовувались обриси гiр, стiн города КиКва. - Так краще, - вiдповiдаючи на власнi, либонь, думки, промовила вона. - Нi, я не могла далi бути в КиКвi... Та й чого? Дуже добре, патрикiю Феодоре, що ти взяв мене, - вони нiколи не взнають, де я. - А все ж, княгине, - сказав купець, - краще було б, аби ти Пхала до Константинополя. Я певен, що тебе достойно зустрiнуть i приймуть у Великому палацi. - Нi, нi, - рiшуче заперечила вона. - Я не хочу бути в Константинополi й туди не поПду... Ми домовились, патрикiю, ти даси менi в гирлi Днiпра хеландiю, на яку я покладу своП добра, даси надiйну охорону, що одвезе мене в город Херсонес. - Воля твоя, княгине, - промовив Феодор. - Я зроблю все, як ми домовились; через два тижнi ти з своПми добрами будеш у Херсонесi. Вiтер дужчав, хеландiП швидко летiли вперед, вдалинi, позаду, ледь вгадувався город КиПв. РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ 1 I от купець Феодор знову в Константинополi, навантаженi всiляким добром хеландiП його стали на Судi, кiлька днiв раби вивантажували з них i везли на константинопольський двiр купця Феодора хутра, меди, горючий камiнь. Проте вдома це вже не тiльки купець, дiзнавшись про його приПзд, проедр одразу ж запрошуК патрикiя Борея до Великого палацу, довго розмовляК з ним. Проедр Василь дуже цiкавиться Руссю, розпитуК про КиПв, землi й городи, князiв. - Мiж двома князями Русi - киПвським Ярополком i новгородським Володимиром - була велика вiйна. Князь Ярополк убитий, нинi в КиКвi й на всю Русь К один князь - Володимир. - Вiн син Святослава? - Так, вiн син Святослава й рабинi... Проедр здригаКться. - I пiшов, либонь, у свого батька? - Мабуть, що так... У КиКвi християни моляться потай, князь Володимир зробив бiля города требище всiх богiв. - I йому нинi пiдвладнi всi землi? - Нi, проедре! Вiйна на Русi привела до того, що деякi землi вiдмовились платити КиКву дань, в цей же час, як тобi, мабуть, вiдомо, Польща захопила чимало руських городiв, там, чув я, К й нiмецькi рицарi - проповiдники папи римського. - Папа Бенедикт i iмператор Оттон поспiшають, - незадоволено буркотить проедр. - Чого ми не змогли зробити, вони вже встигли... А що робить Володимир? - Вiн збираКться йти вiйною на Польщу, землi, якi вiдпали, також треба повернути. Проедр витираК шовковою хусткою спiтнiле чоло. - Наше щастя в тому, що вони будуть ще гризтися мiж собою. О, коли б вони сварилися бiльше, довше, - в цьому наш порятунок. Але вiн одразу й замовкаК, - негоже розповiдати все купцевi, проедр хоче дiзнатись у нього бiльше новин про Русь. - А як наша дiвиця Юлiя? - цiкавиться проедр. - Царiвна? - смiКться Феодор. - Царiвна з Перу, - смiКться й проедр. - Дiвиця Юлiя зробила все, що мала зробити, - вiдповiдаК Феодор, - i, либонь, ще може дещо зробити. - Що саме? - Вона народила сина. - Вiд князя Ярополка? На обличчi Феодора блукаК загадкова посмiшка. - У КиКвi всяк говорять про цю дитину - однi називають ПП сином Ярополка, iншi кажуть, що вона вiд Володимира, - син двох отцiв. - Почекай, патрикiю! Юлiя була жоною князя Ярополка, а князь Володимир... - Князь Володимир маК iншу жону, але пiсля смертi Ярополка полюбив Юлiю. - Тодi нинi його жона Юлiя? - Нi, до нього незабаром приПде перша жона, а Юлiя залишила КиПв. - Надiюсь, ти не привiз ПП до Константинополя? - О нi, проедре, коли б вона навiть просила, я не повiз би ПП сюди... На однiй з моПх хелавдiй Юлiя попрямувала до Херсонеса. - Це добре, нехай сидить там... А син ПП з нею? - Нi, вiн залишився в КиКвi й живе при дворi князя Володимира. - Син нашоП жони ЮлiП живе при дворi князя Володимира? Це добре, патрикiю Феодоре. За цю дитину нам варто поборотись. I про Юлiю слiд пам'ятати. Ти, Феодоре, скоро повернешся до КиКва? - Скоро, проедре. - Пам'ятай про сина ЮлiП. I про Володимира ми мусимо все знати... Я надiюсь, дуже надiюсь на тебе, патрикiю... 2 Проедр Василь немарно так докладно розпитував патрикiя-купця Феодора про Русь - становище в iмперiП чимдалi важчало, проедр боявся за власну долю, життя. Темна грозова хмара вставала з пiвдня, де в Малiй АзiП оголосив себе iмператором Вард Склiр. Проедр Василь знав цього полководця - вiн нiколи не дiяв наогляд, а повiльно збирав сили, пiдкрадався до ворога, умiв обрати найкращу годину й нападав, як буря. Нинi, оголосивши себе iмператором, Вард Склiр не з'являвся на берегах Босфору, але проедр Василь знав, що вiн збираК в Малiй АзiП сили, рано чи пiзно пiде на столицю iмперiП. НепокоПла Константинополь i найближча сусiдка - Болгарiя. ВiзантiП доводилось тепер розплачуватись за те, що iмператор Никифор Фока порвав мир з БолгарiКю й оголосив Пй вiйну, за те, що вiн же накликав руського князя Святослава покоряти болгар, - русiв i болгар вiн не посварив, навпаки, гнiв Пх разом обрушився на Вiзантiю, iмператору Iоанну Цимiсхiю надто дорогою цiною довелось купувати мир з князем Святославом. Њдиним, либонь, чого домоглась Вiзантiя, було те, що Болгарiя лежала розiрвана навпiл - землi ПП над Руським морем аж до Дунаю i над морем Егейським до Ларисси захопила iмперiя, болгарам залишились тiльки гори й полонини - Захiдна Болгарiя. Проте саме цi гори й були грозою для ВiзантiП: туди йшли всi болгари, яким не було життя пiд ярмом iмперiП, там чабан покидав полонини й брав у руки лук, там ратай залишав у борознi рало, витягав з пiхов меч... Џх вели проти ВiзантiП охридський комiт Микола Шишман i сини його Давид i Мойсей, Пх не стало, але жили, збирали нескорених болгар два iншi сини Миколи - СамуПл i Аарон. Вiйська СамуПла й Аарона рушили, перед вiв СамуПл, що переможно захопив усю Фессалiю, взявши Солунь, Лариссу, вiн виходить на берег Егейського моря, а Аарон нищить загони акритiв у МакедонiП, загрожуК Фiлiпполю. 3 У Константинополi вчиняКться переполох. Далеко до МалоП АзiП, але всiм вiдомо, що там пiдняв повстання й оголосив себе iмператором Вард Склiр. Константинополь знаК Склiра - це один з кращих, а може, й найкращий полководець iмперiП, який пiсля смертi Цимiсхiя став доместиком схол у Малiй АзiП, а пiзнiше дукою АнтiохiП, - одного його iменi боялись вороги, нинi перед ним як перед новим iмператором, що йде десь з АзiП i незабаром стане над Босфором, тремтить, здригаКться вся столиця. Про Болгарiю нiчого й говорити - загони СамуПла й Аарона стоять у Пелопоннесi, блукають у ФракiП й МакедонiП, ходять до самого Константинополя. Константинополь тремтить, розгублений синклiт один день вимагаК, щоб iмператори Василь i Костянтин вiдкликали легiони з МалоП АзiП й послали Пх проти СамуПла й Аарона, наступного дня той же синклiт волаК, що треба зняти легiони у ФракiП й МакедонiП, кинути Пх, i чимшвидше, проти Варда Склiра. Синклiт вдаКться до останнього засобу - велить стратигам фем збирати земське вiйсько - тагми фем, але стратиги бояться за своП феми, - ворог загрожуК безпосередньо Пм, - не посилають вiйська. У Константинополi стоПть багато полкiв безсмертних, Пх можна було б кинути в Малу Азiю й проти болгар, але тремтить не тiльки столиця, найбiльш переляканий Великий палац, надiя тiльки на безсмертних. У столицi, крiм того, голод, спалахнула важка морова хвороба, в Галатi, на Перу i в самому городi починаються грабунки, розбой, вбивства, чиясь невiдома рука пише на базилiках i навiть на гробницi Никифора Фоки: "Встань, божественний iмператоре, поглянь, як орди диких болгар топчуть могили твоПх воПв, iдуть на Константинополь!.." Звичайно, коли б на чолi iмперiП у цей час стояв василевс-деспот або ж полководець, схожий на Никифора Фоку та Iоанна Цимiсхiя, вiн мiг би повести легiони на бiй - не вперше у ВiзантiП спалахували повстання, все життя вона iснувала на вулканi. Проте такого iмператора, полководця не було, на престолi сидiли Василь i Костянтин, а бiля них стояв, усе робив за них проедр Василь. Це було неймовiрно й дивно - Василевi минуло двадцять рокiв, Костянтин був на три роки молодший вiд нього, обидва вони, i безперечно старший, Василь, повиннi були взяти в своП руки всю повноту влади, керувати iмперiКю. Проедр Василь не мiг цього допустити, бо знав, що коли Василь i Костянтин вiзьмуть кермо iмперiП, йому назавжди доведеться попрощатись з мрiями про корону, а може, й навiки залишити Великий палац. I проедр дiК - синклiт i сенат роблять тiльки те, що хоче проедр Василь, Василь i Костянтин сидять на тронi, але iмперiКю керуК регент - проедр Василь. Для цього нiбито були причини: iмператор Василь, що не був одружений i не збирався одружуватись, що не Пв м'яса, не пив вина, а невпинно постив, молився iз своПми ченцями, священиками, клiром, - де вже йому правити iмперiКю... Костянтин - молодший iмператор - був повною протилежнiстю своКму брату: цей днi й ночi пив, проводив час виключно з гулящими дiвчатами, не у Великому палацi, а в шинках на Перу шукали iмператора, коли була потреба. Проедр Василь, маючи за своКю спиною таких iмператорiв, всiляко потурав - першому в молитвах, другому - в пияцтвi, сам же уперто йшов до своКП мети: син iмператора Романа I Лекапiна i слов'янки-рабинi, оскоплений своПм же батьком, мрiяв сiсти на Соломоновiм тронi. Проте кiльце навкруг Константинополя затягувалось, зрозумiв це зрештою i проедр. Пiсля смертi Цимiсхiя й проголошення iмператорами Василя й Костянтина Феофано жила як удова-василiса у Влахернi, навiдувалася часто до своПх синiв у Великий палац, проедр iнодi навiть радився з нею, вважаючи, що вона йому не страшна. Насправдi ж Феофано не могла простити проедру Василевi зради, мрiяла помститись йому, вигнати з Великого палацу, знищити, вона уперто, хитро, пiдступно йшла до цього. Проедр помилявся, думаючи, що Феофано заспокоПлась i вдоволена долею удови-василiси. Феофано в цей час не було ще повних сорока лiт, вона була красива i знала цiну своПй красi, кров буяла в нiй, як i в кожноП жiнки, що переступаК останню щаблинку розквiту, але вiдчуваК суховiй старостi, - Феофано здатна була зробити найодчайдушнiший, нехай останнiй, аде рiшучий крок. I Феофано це робить - серед множества людей, якi Пй зустрiчались у життi, вона вмiла обрати найсмiливiшого й найдужчого, - втiм, може, саме незрiвнянна, дивна краса ПП робила цих обранцiв смiливими, дужими, божевiльними в своПх поривах! Так, сиеряiись на чужу силу, вона i йшла шляхами життя, разом з обраними нею самою коханцями перемагала, завжди досягала своКП мети, щоб розплатитись за це зрадою i знову, знову починати... Тепер Феофано робить останню страшну спробу. Як жiнка вона не могла нарiкати - i у ВiрменiП, i нинi, в Константинополi, нестямна удовиця вдовольняла свою пристрасть - етерiот, що охороняв уночi ПП палату, був не скопець i помер би, не виказавши таКмницi Влахерна. Феофано тонко веде свою гру - всiм вiдомо, що одразу ж пiсля смертi Никифора Iоанн вислав ПП на Прот, далi у Вiрменiю. Тепер, коли не стало Цимiсхiя, Феофано все частiше називаК