Так князь Ярополк заради слави своКП уклав мир з ворогами Русi, так за шматок тлiнноП фофудiП, iржаву байдану й отруКну шаблю вiддавав ворогам-печенiгам землi тиверцiв i уличiв, сам вiн пiзнiше, в дуже важку годину i вже запiзно, зрозумiв цiну печенiзькоП любовi й зради людям своПм. Саме небо, здавалось, кричало проти миру руських людей з печенiгами: ще каган Iлдея не покинув КиКва, як серед бiлого дня на сонце наповзла тiнь, землю оповила темрява, зiрвалися вихори й загримiв грiм, заревла худоба й закричали звiрi в лiсi. Але князь Ярополк не зважив на це, вiн святкував перемогу в КиКвi, каган Iлдея мчав з своКю дружиною в Дикому полi, до КиКва ж Пхали ще страшнiшi й пiдступнiшi вороги. 3 Коли на Днiпрi одшумiли каламутнi веснянi води i над голубим плесом окреслились темнi, порiзанi жовтими, червоними й зеленими прожилинами кручi, коли в безмежних лугах зацвiло множество пахучих квiтiв, саме тодi, у маП-розмаП, вiд пониззя припливло i стало на Почайнi чимало грецьких хеландiй - справжнiх чудес з дивовижними рiзьбленими носами, обрiзаними кермами, з високими насадами, оповитими зеленими морськими водоростями. На хеландiях приПхали, як i завжди, купцi з Константинополя на чолi з Феодором, разом з ними прибули й сли iмператорiв ромеПв Василя й Костянтина, що хотiли говорити з киПвським князем. О, коли б то були живi княгиня Ольга й син ПП Святослав! Вони знали, що гречини - льстивi, хитрi люди, й одразу б замислились i зрозумiли, чому сли iмператорiв ВiзантiП з'явились у КиКвi. Сли iмператорiв - славетний полководець патрикiй Роман, безбородий, один iз папiПв Великого палацу Лев, Кпископ з Сопунi Никодим та купець Феодор, - тiльки Пх завели до ЗолотоП палати, почали: - Божою милостю, вiд василевсiв РимськоП iмперiП Василя i Костянтина ми, василiки, б'Кмо тобi чолом, княже Ярополче, i просимо дари прийняти. Пiсля цих слiв василiки вдарили чолом князевi Ярополку, вклонились воКводам i боярам, що збились у Золотiй палатi, а слуги Пх пiднесли ближче дари iмператорiв. Це були справдi достойнi дари: слуги клали на килими перед князем червонi, тканi золотою ниткою, гексамити* (*Гексамит - оксамит.), сувоП найтоншого венецiйського алтабасу* (*Алтабас - атлас.), бархати з ФлоренцiП, половинчатi й гострокутнi бурмицькi перли, червонi, як кров, вiнiси* (*Вiнiси - гранати.), жовтi яхонти, голубi, як небо, бiрюзи, всiляке узороччя* (*Узороччя - прикраси.). - За дари дякуКмо, - вiдповiв князь Ярополк, - а iмператорам ромеПв зичимо здоров'я, довгих лiт життя, щастя. А потiм василiки почали розмову - тонку й хитру, але для князя Ярополка вигiдну. - Iмператори ромеПв стверджують мир i любов мiж ВiзантiКю i Руссю, уставлену iмператорами нашими Львом i Александром, Романом, Костянтином i Стефаном, а потiм Костянтином порфiрородним i Iоанном ЦимiсхiКм. Ми - руськi люди, - вiдповiв на це Ярополк, - та кожде блюдемо i будемо блюсти ряд, який уклали з iмператорами ромеПв князi нашi, - вiчна Пм пам'ять, - Iгор, Ольга i отец мiй - великий князь киПвський Святослав. - Iмператори ромеПв не тiльки бережуть мир i любов з Руссю, - продовжили василiки, - а бажають Пх змiцнити помножити. У Золотiй палатi почувся шепiт воКвод i бояр, - вже хто-хто, а вони знали, як берегли мир i любов з Руссю iмператори: он на стiнi палати висять посiченi шаблями ромеПв доспiхи князя Iгоря, щит i меч князя Святослава, скiльки кровi пролито на сiчах з ромеями, скiльки кiсток тлiК в пiсках над Руським морем, над ДунаКм, у БолгарiП! О руськi люди, рiдна земле, чи чуКте ви нинi ромеПв?! Князь Ярополк дивився на багатi дари, що лежали перед ним, гордо сидiв на столi отця свого, це з ним говорять василiки iмператорiв... I утверждаКться, множиться мир з ВiзантiКю - купцям грецьким дозволяКться торгувати не тiльки в КиКвi, а в усiх городах Русi, киПвський князь дасть iмператорам воКнну помiч, аще виникне в цьому потреба... Князь Ярополк у цьому мiсцi зупиняК василiкiв, що старанно записують ряд* (*Ряд - умова, договiр.) на харатiях. - А коли буде надоба, - каже вiн, - iмператори ромеПв мусять допомогти й КиКву, дати воПв з хеландiями, грецький вогонь* (*Грецький вогонь - запалювальна рiдина.). Василiки оторопiли: Вiзантiя не раз уже укладала ряд з Руссю, це iмператори жадали, аби Русь збройне допомагала ВiзантiП, киПвськi князi ж нiколи не просили ще допомоги в ромеПв. Проте василiки посмiхаються й записують до харатiП те що просить князь Ярополк. А далi говорить василiк Кпископ Никодим, вiн просить князя Ярополка ствердити християнську Кпархiю на Русi встановлену ще патрiархом ФотiКм. Ярополк вагаКться - християнин, оточений боярами, воКводами, купцями, бiльшiсть яких також, ще з часiв Ольги, - християни, вiн радо ствердив би встановлену ФотiКм КиПвську Кпархiю. Та вiн знаК, що патрiарх Фотiй дiяв самочинно, не питаючи згоди киПвських князiв, через що князь Iгор, Ольга, Святослав обурювались i кляли Вiзантiю. Ярополк знаК й те, що Гора молиться Христу, всi ж землi Русi, людiК ПП моляться богам старим, дерев'яним i не приймуть християнства. - Я не знаю про Кпархiю Фотiя, - хитро каже Ярополк, але одразу ж додаК, що на Русi К чимало християн i що вiн сам християнин, тому дозволяК грецьким священикам поширювати свою вiру над Днiпром, - а це вже зрада Русi, князь Ярополк ламаК слово батька, вiдкриваК дверi до Русi найлютiшому вороговi. Так говорить князь Ярополк з василiками ромеПв у Золотiй палатi, пiсля чого запрошуК Пх на обiд у стравницю. I саме тодi василiки сказали князю Ярополку, що iмператори ромеПв бажали б закрiпити мир i дружбу з киПвським князем його шлюбом з жоною царськоП кровi, що царiвна ця нинi гостюК в Херсонесi i скоро може бути в КиКвi. Князь Ярополк, сп'янiлий вiд медiв, на одну якусь хвилинку замислюКться, згадуК розповiдi старих людей про те, що княгиня Ольга Пздила до Константинополя сватати його батьковi вiзантiйську царiвну i мала через це велику образу. Та невже ж вiн кращий, дужчий, бiльш потрiбний ромеям, нiж його батько?! - Я зустрiну й з честю прийму в КиКвi царiвну, - каже василiкам князь Ярополк. А ще через короткий час на березi Почайни зупинилось кiлька хеландiй, з однiКП зiйшла й попрямувала Боричевим узвозом на Гору оточена патрикiями-слами жiнка, обличчя якоП ховалось пiд темним покривалом. На Горi, в теремi, жiнка зняла покривало, й князь Ярополк був вражений, побачивши перед собою надзвичайноП краси, нiби виточене обличчя, тонкий нiс, нiжнi уста, рум'янцi, що розцвiли на його очах, як пишнi троянди, i темнi очi, що нiби увiбрали в себе грозу полуденних морiв, але веселi, iскристi. "О боже, - подумав Ярополк, привiтно посмiхаючись жiнцi, яку сли назвали ЮлiКю, небогою iмператора Романа Лекапiна й троюрiдною сестрою царствуючого iмператора Василя, - де народилась i як потрапила до КиКва ця красота незрiвнянна?" Вiн запрошуК Юлiю до ЗолотоП палати й довго розмовляК там з нею, пiзнiше вона йде в княжi покоП, де князь i царiвна обiдають, надвечiр у гридницi збираКться пир, на якому Ярополк даК великi дари василiкам iмператорiв, пiднiмаК за здоров'я царiвни, келих з медом. Гора гомонить, чутки про василiкiв i царiвну котяться в передграддя й на Подол, дехто в цей час п'К, а дехто, торкаючись шрамiв на тiлi, думаК важку чорну думу. Так минаК кiлька днiв. За цей час князь Ярополк разом iз ЮлiКю i слами побували у Вишгородi, на ловах, розважались i пустували, але говорили й про дiло, домовлялись про шлюб князя iз царiвною. ОднiКП ночi сталося щось незвичайне. Була пiзня година, спала, впившись медами й олом, Гора, тiльки перекликались сторожi на вежах i час вiд часу спокiйно, навiваючи сон, звучали мiдянi била, по небу плив великий жовтуватий мiсяць, тисячi зiр палахкотiли в глибинах неба i яскраво вiдбивались на плесi Днiпра. I раптом мiсяць почав примеркати, з правого боку на нього наповзала чорна тiнь, ось тiнь зовсiм вкрила чоло мiсяця, i вiн став суцiль темний, попелястий, в цей же час десь з бездонноП глибини неба вирвалась безлiч зiр, вони летiли до землi, палахкотiли, згорали... Цi знаменiя в сонцi, мiсяцi i зорях* (*Записи про затемнення сонця, мiсяця i про зорянi дощi К в лiтописах пiд роком 6487 (979 нашоП ери).) справили на людей руських надзвичайне враження. Коли мiсяць затьмарився i з неба посипалась злива зiр, переляканi сторожi на стiнах вдарили в била, враз прокинулась Гора, люди роздмухували вогнi на Подолi й Оболонi, виходили з домiв i з тривогою дивились на таКмниче небо. Тiльки князь Ярополк не лякався неба, його не тривожили звуки бил, юрби людей, що, вийшовши з теремiв, гомонiли скрiзь на Горi. - О ЮлiК! - говорив вiн, стоячи бiля вiкна свiтлицi й показуючи нiчний КиПв. - Ти чуКш звуки бил - це моП сторожi вiтають нашу любов, ти чуКш голоси Гори - це все людiК славлять тебе, ти бачиш, як затьмарився мiсяць, - це сам бог вкриваК нашу любов шатами ночi, ти бачиш, як з глибин неба сиплються зорi, - це знамено для всiКП Русi на честь нашого шлюбу. Будь благословенна, княгине Русi, нехай вiчною буде наша любов! В цей час злива зiр закiнчилась, чорна тiнь поволi сповзла з мiсяця, свiтлицю залило яскраве зеленкувате свiтло, княгиня Юлiя скинула своП оздоби, ПП руки простяглися до Ярополка. 4 Княгиня Юлiя дуже швидко призвичаПлась до Гори, терема княжого. Це було не дивно - у КиКвi в той час жило чимало ромеПв, що приПхали сюди ще за княгинi Ольги, й пiзнiше кожноП весни на Почайнi зупинялись хеландiП купцiв з Константинополя, якi все лiто торгували на Подолi й тiльки над осiнь, коли прибувала вода в Днiпрi, спускались у Руське море, деякi ж купцi й зимували тут, мали своП двори. Так було не тiльки з ромеями - КиПв добре знав тодi свiонiв, що вiльно Пздили з Варязького в Руське море, деякi з них служили в княжiй дружинi й жили в КиКвi; над Почайною цiлий конець займали хозари-купцi; на Подолi на торзi можна було зустрiти нiмцiв, угорцiв, чехiв, полякiв. Через це княгиня Юлiя легко могла зустрiтись i, по надобi, викликати до свого терема землякiв, хотiла Юлiя - могла говорити з нiмцями, поляками; метка, спритна, дотепна, вона швидко познайомилась з боярськими й воКводськими жонами, та вони й самi одна поперед другоП намагались побувати в теремi новоП княгинi. А вже боярськi й воКводськi жони! У них тепер тiльки й було розмови: - Яка гарна ця царiвна! А яка вона розумна! А одягаКться як! А ходить! А говорить! I вони так-сяк учились у толковинiв по-грецькому, ЮлiП тлумачили словеса руськi, жони цi стали одягатись, як княгиня, парфумились, як вона, завели в себе в теремах червонi килими грецькi, поставили амфори, чiпляли на себе грецьке узороччя. За жонами, звичайно, йшли чоловiки. Втiм, сказати, хто з них був перший, - важко; серед бояр, мужiв нарочитих, слiв, купцiв, якi з давнiх-давен Пздили до Константинополя, були християни, що огречинились давно. Особливо ж багато християн з'явилось на Горi тодi, коли на столi сидiла княгиня Ольга, - купцi Воротислав, Ратша, Кокор, бояри Коницар, IскусКв, ВуКфаст були першими пособниками й друзями княгинi, це вони поставили церкву над Почайною, привозили з Константинополя разом з iншими товарами iкони, срiбнi, золотi й простi хрестики церковнi сосуди. Втiм, християнська вiра пробивала собi шлях на Русь не тiльки з Константинополя, бо ще ранiше, нiж патрiарх Фотiй встановив Кпархiю руську, в КиКвi з'явились християни-болгари, вони йшли сюди ще за князя Iгоря, що був побратимом болгарського кагана Симеона, пiзнiше ж, коли в БолгарiП сидiли Петро й Борис, що запродались ромеям, священики болгарськi стали тiкати на Русь, вони були наставниками княгинi Ольги i ПП онукiв, священиками в перших киПвських церквах. Звичайно, болгарських священикiв бiльше знали й поважали в КиКвi, анiж грецьких, - вони розмовляли слов'янською мовою, правили службу в церквi зрозумiлими словами, вони привозили з собою книги, написанi цiКю ж мовою. Так боярство, мужi, купцi Гори приймали християнство, слiдом за ними йшли волостелини й посадники в горах i землях. Мало було християн лише серед воКвод i тисяцьких, i то не дивно - невпинно борючись з ромеями й ВiзантiКю вони ненавидiли все грецьке, а так само й християнство, проте й серед воКвод деякi, як-то Вовчий Хвiст Слуда потай ходили до церкви над Почайною. Коли ж на Горi з'явилась царiвна Юлiя, а слiдом за нею посунули до КиКва й священики, i бояри, i мужi все бiльше й бiльше почали говорити про чудовий Константинополь про богоспасенну Вiзантiю. Князь Ярополк, звичайно, знав усе це, але не тiльки не сварився з боярами Гори, а, навпаки, потурав Пм або ж мовчав. Вiн мовчав, бо в душi був згодний затвердити Кпархiю Фотiя, пустити на Русь тисячi грецьких священикiв, зробити все, що побажають iмператори ромеПв, бо вiн же був нинi родичем Пхнiм, мав прияти, як i вони, славу. Дивним, правда, було те, що самi iмператори мовчали, вiдколи до КиКва приПхала царiвна Юлiя, вони нiбито води в роти набрали, з Константинополя Пхали купцi й священики, ченцi й знову ж купцi, не було тiльки слiв, з якими Ярополк мiг би говорити про дiло. Проте вiн розумiв iмператорiв - Пм, либонь, i незручно було вести перемови з Ярополком, адже на Русi сидiло два князi - вiн у КиКвi, а ще один - Володимир - у Новгородi. На це йому не раз натякала й Юлiя, а одного вечора завела з ним розмову - одверту й сувору. Вона приПхала до КиКва дуже худою, тоненькою, ставною, темнобровою й темноокою, швидкою, як ластовиця, - такою ПП полюбив Ярополк. За короткий час на Горi Юлiя змiнилась - втратила полуденну засмагу, ледь поповнiла, бiльш окреслились ПП груди, стан, стегна, - КиПв i Гора пiшли на користь ЮлiП, вона розцвiла, як дивна квiтка. Одно турбувало князя Ярополка: минав мiсяць за мiсяцем, Ярополк, думаючи про майбутнК, хотiв мати сина царськоП кровi, але Юлiя не признавалась, не говорила, що збираКться стати матiр'ю. - Ти - справдi великий князь, - почала розмову Юлiя, - у Константинополi я уявляла тебе красивим, нiжним, милим, а ти виявився набагато кращим, нiж я думала. Поклавши руки на ПП плечi, вiн дивився в саму глибину темних грецьких очей. - Чим же я кращий? Скажи, ЮлiК! - Ти не тiльки красивий, нiжний, милий, а й смiливий, дужий, несхитний, у тебе К надiйна пiдпора - воКводи твоП й бояри, мужi, дружина. КиПв - це маленький Константинополь, ти також схожий на iмператорiв. - Чому тiльки схожий? Юлiя, напевне, давно готувалась до цiКП розмови i тепер не поспiшала, Ярополк думав, що вона не хоче його образити. - У ВiзантiП К один тiльки iмператор, вiн - заступник бога на землi i Кдиний господар, василевс всiКП iмперiП. Юлiя вцiлила в саме серце Ярополка - порiвняння з iмператором було не на його користь, Ярополку дуже далеко до бога, вiн не К господарем всiКП РуськоП землi. - У Константинополi, - вiдповiв на це Ярополк, i Юлiя побачила, як його обличчя враз стало злим i хижим, - нинi К два iмператори - Василь i Костянтин, на Русi К два князi... Вона зрозумiла, що почала небезпечну гру, але не вiдступала. - У Константинополi нинi, - з посмiшкою сказала Юлiя, - справдi К два iмператори, але вони сидять у однiй Золотiй палатi, iмперiКю править тiльки Василь, а до того ж вони обидва порфiророднi. Ярополк посмiхнувся, зрозумiвши натяк ЮлiП. - Так, - згодився вiн, - князь новгородський Володимир - мiй брат, але ми сини не однiКП матерi, мене народила угорська князiвна Предслава, вiн - син рабинi. - А хiба син рабинi може бути князем? - запитала Юлiя. - Батько мiй Святослав поставив мене князем у КиКвi, брата Олега в землi Деревськiй, Володимира ж - у Новгородi, але зараз уже Олега немаК, нас лишилось двоК - я та син рабинi Володимир. - Доки ж ти терпiтимеш у землi Руськiй ще одного князя, сина рабинi? I чи не боПшся ти, що цей... твiй брат з'КднаКться з якоюсь iншою iмперiКю, пiде проти тебе? Ярополк розумiК, на що натякаК Юлiя. Вiд Новгорода справдi близько до Свеарiке, не так далеко й до Нiмеччини, - а вже вони радо допоможуть Володимиру. - А Вiзантiя менi допоможе? - запитав Ярополк у ЮлiП. Довга хвилина мовчання. Юлiя думаК - майбутнК висить на лезi меча. - Iмператори ромеПв тобi допоможуть. На Ярополка дивляться очi, що нагадують очi богородицi на вiзантiйськiй iконi. 5 Гурт виснажених людей з довгим волоссям, у чорних рясах, пiдперезаних мотузяними поясами, крокував Червенським шляхом. По черзi змiнюючись, цi люди несли на ношах велику, зроблену з кипарисового дерева й оздоблену срiблом корсту* (*Корста - труна.), позад них у закритому вiзку, запряженому четвiркою коней, Пхало два священнослужителi - Кпископ Лев i священик Рейнберн; час вiд часу вони визирали у вiконце вiзка, байдужими очима дивились на безконечний гостинець* (*Гостинець - шлях.), там же, у вiзку, Пли й пили вино, часом поринали в блаженний сон. Ще далi за вiзком гарцювало на баских конях десяткiв зо два озброКних вершникiв. Так вони дiстались до города КиКва з Щекавицi, в яку впирався гостинець, потрапили на Подол, говорили з градськими мужами, добивались до князя Ярополка. Дiзнавшись, що це за люди, князь Ярополк прийняв Пх у Золотiй палатi, вислухав. - Ми прийшли до тебе, княже, з священного города Рима, вiд папи Бенедикта, побувавши в iмператора Оттона, а пiзнiше - польського князя Мешка. I папа Бенедикт, i iмператор Оттон, i князь Мешко велiли тобi кланятись, княже Ярополче. - Спасибi папi римському, що памятаК про нас, дяка iмператору Оттону й князевi Мешковi, - вiдповiв на це князь Ярополк. - Будете в них, передавайте й Пм мiй уклiн. Що ж привело вас, святi отцi, в нашу землю? - Як слуги господа, дбаКмо не токмо про свою паству, думаКмо про людей, всюди сущих. Уже вiра католицька просвiтила всю Нiмецьку iмперiю, твоП сусiди - поляки, княже Ярополче, - також мають Кпископiв вiд папи. Бажали б ми й приПхали з тим, щоб просвiтити i Русь, привезли з собою нетлiннi мощi Климента Римського, священнi книги. Князь Ярополк вiдповiв на це: - Я християнин. Њпископ Лев i священик Рейнберн здивованi й стурбованi. - Невже князь прийняв цю вiру вiд константинопольських патрiархiв? - Нi, я прийняв ПП вiд болгарських священикiв. - На болгарських священиках немаК благодатi божоП, вони суть самi собою поставленi, навiть патрiарха свого нинi не мають. - Я прийняв вiд них не церкву, а вiру, множество людей Русi молиться рiзним i кожному любим богам. - Але ж iстинна, християнська вiра мусить нарештi прийти на Русь, вона нинi обiймаК весь свiт. Ярополк довго думав. - Думаю, вiра християнська прийде на Русь, - повiльно сказав вiн. - Сам того хочу, проте зараз не можу дати ПП всiм своПм людям. На все свiй час... - Княже Ярополче, - заволали священики. - Але коли прийде цей час, ти вiзьмеш ПП вiд нас. Папа римський благословить людей руських i дасть Пм церкву, iмператор нiмецький i князь польський, яко слуги одного престолу, будуть друзями киПвських князiв. Ярополк розумiв, чому цi священики з'явились у КиКвi, - отже, не тiльки вiра, а й зброя була в Пхнiх руках. - Святi отцi, - вiдповiв вiн, - про вiру мушу думати не токмо сам, а й з усiма людьми своПми. Скажуть люди й дружина - сам пошлю слiв до папи й iмператора. Але хiба рiзна вiра заважаК нам днесь бути друзями? Передайте мiй уклiн папi, iмператору, князевi! 6 I тодi Ярополку здалося, що вiн досягнув того, про що тiльки мрiяли, чого домагались, за що платили великою кров'ю батьки його й дiди... Вони бились i кiстьми лягали в боях з ордами, що насували й насували зi сходу, - вiн, Ярополк, зумiв укласти мир з каганом IлдеКю й всiма печенiзькими племенами; вони сотнi лiт боролись з ромеями, проливали кров руських людей над морем Руським i над ДунаКм, - вiн, Ярополк, не брав у руки щита й меча, навпаки, самi ромеП прибули до нього в КиПв i уклали з ним мир i дружбу; вiки вони з острахом позирали на захiд, боячись полякiв, нiмцiв, римського папи, - ось сли нiмецького iмператора Оттона й Кпископ папи римського сидять у нього в КиКвi, захоче князь Ярополк - Русь навiки побратаКться з ВiзантiКю, зрадить Вiзантiя - разом з нiмецьким iмператором вiн покараК ромеПв... "А коли, - думав Ярополк, - сли нiмецького iмператора й Кпископ римського папи поПдуть з КиКва до Новгорода i коли Володимир укладе любов i дружбу з ними ? " - Не можемо ми терпiти, аби в землi Руськiй, у городi Новгородi, був ще один князь, - каже Ярополк на свiтаннi в Золотiй палатi. - Кличу Володимира до КиКва, нехай у Новгородi буде тiльки посадник! - Добре робиш, княже! - кричать бояри й мужi. - Ми тобi пiдпора в цьому. Брань?! Хто знаК, князь Ярополк думаК, що, може, вiн уникне бранi, Володимир побоПться, приПде до КиКва, а вже тут його покараК, знищить Гора. - Посилай гiнцiв у Новгород, княже! Кличемо Володимира до КиКва!.. Звичайно, коли б князь Ярополк дослухався до голосу РуськоП землi, вiн почув би багато такого, про що не гадав i не думав, побачив би зраду, облуду, лжу навкруг себе, жахнувся того, що робить. Ярополк не бачив цього й не чув, порадниками його були Блюд i ще багато бояр, Вовчий Хвiст i ще багато воКвод i тисяцьких. - Я посилаю гiнцiв до Новгорода, - каже князь Ярополк, - але думаю послати слiв i у Вiзантiю, до iмператорiв Василя й Костянтина, до печенiзького кагана IлдеП, - нехай вони по ряду з нами дадуть помiч. Бояри й воКводи думають - сили нинi в Гори невеликi, дружина - нечисленна, на земське воПнство мало надiП, але ж Пм справдi мусять допомогти й допоможуть ромеП, печенiги! - Добре замислив, княже! Пiдемо за тобою! - гуде Золота палата. Вони одностайнi в замислах своПх, - заслiплений ненавистю до брата, князь Ярополк хоче стати Кдиним господарем Русi, ненаситна Гора бажаК брати дань з усiх городiв i земель. Пустити на Русь ромеПв i печенiгiв, воювати чужими мечами - що ж, i з цим згодна Гора. Адже князь не вiрить у силу свого боярства, а боярство - в князя. У Золотiй палатi жарко горять свiчi. Душно, важко дихати. Дворяни теремськi ходять попiд стiнами з корчагами, наповненими холодним медом, пiдносять боярам i воКводам келихи, з яких спадаК жовтувата густа пiна, п'ють гучно, смакуючи, передихують... Вони нагадують святих на iконах: суворi лики, буйнi гриви волосся, темний одяг, на якому поблискують золотi й срiбнi чепи, складенi на грудях вузлуватi руки. - Пiдемо за тобою, княже! Вели Пхати слам. Ми з тобою Кдинi. Княгиня Юлiя сидить у крiслi на помостi поруч iз Ярополком. Вона надзвичайно блiда, помiтно стомлена, час вiд часу усмiшка пробiгаК тонкими устами. Але вона спокiйна, очi ПП поблискують, грають. Ближчими днями гiнцi виПжджають до Новгорода, а вниз Днiпром рушають сли - до печенiгiв i ромеПв, - над землею Руською нависаК хмара, буде гроза, кривавий дощ. РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ 1 Звiстка про те, що робиться в КиКвi, швидко через Волок докотилась до Новгорода, про злi дiла Ярополка почув i князь Володимир. Ще з дитячих лiт вiн добре знав його вдачу. Обидва сини угорськоП князiвни - Ярополк i Олег - з юних лiт зневажали брата, пишались тим, що самi вони, мовляв, князi, а Володимир - робочич, син ключницi. Особливо багато образ завдавав Володимиру Ярополк - часом сльози закипали на очах в юнака, коли чув злi слова задиркуватого сина князiвни, скiльки разiв хотiв кинутись на нього з мечем! Та нiколи Володимир не виказав своПх почуттiв, був тiльки мовчазний, малоговiркий, блиск очей часом свiдчив, як було йому боляче, важко. Розумiв вiн i те, що важко йому, але, може, ще болючiше батьковi... Адже все, все, що стосувалось сина, гострою раною карбувало серце Святослава. Син рабинi, а батько - хто ж вiн - не муж, не коханий, - батько навiть не знав, чи жива Малуша? Батько ж так любив Малушу, мрiяв про неП, шукав! Володимир пам'ятав кожне слово, сказане про неП, i полюбив ПП, матiр свою, яку нiколи в життi не бачив. Триматись, тiльки триматись, терпiти, ждати. Адже батько тримався, мовчав, а, виряджаючи Володимира до Новгорода, велiв: - Со братами своПми, князями земель, мусиш бути в одну душу й тiло. Аще брати твоП робитимуть по покону отцiв - будь в'Кдно з ними... Вiн говорив це, знаючи, що Пде, може, на останню криваву сiчу, на смерть, розумiючи, як важко буде жити без нього Володимиру - сину Малушi. I Володимир робив так, щоб виконати батькiв загад. Iдучи до Новгорода, та вже й там, вiн спочатку боявся цiКП полунощноП землi - часто з великим болем згадував КиПв - там була його отчина, там жив його батько, десь там була i мати його Малуша. Юний Володимир пiсля розмови з батьком дуже часто думав про неП. Одного разу вночi вона навiть приснилась йому. Це було дивно, вiн же нiколи-нiколи в життi ПП не бачив! Але вона приснилась, коли йому було дуже-дуже важко й коли перед самим свiтанням забувся увi снi, мати тихо, щоб нiхто не почув ПП крокiв, увiйшла до палацу, зупинилась бiля його ложа, схилилась так низько, що вiн чув дихання й стогiн, який зiрвався з ПП уст, поклала руку - дуже теплу й нiжну - на його голову... Прокинувшись, Володимир сiв на холодному ложi, дивився на сiре вiкно, думав - яка ж вона, його мати? Пiзнiше вiн менше i не так уже болiсно думав про КиПв, - велика земля Новгородська, на полуднi впираКться в Полотську волость, на заходi тягнеться до Њмi й Чудi, на сходi до Мезенi й Печори, в полунощнi береги ПП б'Кться суворе Крижане море; много язикiв i племен живе в нiй, княжi й боярськi погости стоять скрiзь - на Водi, Невi, Онезi, в племенах саамських, ненецьких, комi; велику дань збираК в них князь i бояри, двi тисячi гривень по ряду мусить дати Новгород тiльки киПвському князю. А земля ця й неспокiйна - за морем Варязьким точать i точать мечi проти Русi свiони, на Iтилi-рiцi за Унжею сидять чорнi булгари, з полунощi, з Крижаного моря, тiльки й пильнуй - налетять нiмцi, варяги, а то й англiйцi. I уже кiлька разiв об'Пхав на санях з дружиною князь Володимир землю Новгородську, збираючи дань на погостах i даючи суд i правду людям. Полюбилась йому сувора, холодна земля, мовчазнi, роботящi, незвичайноП сили люди ПП, полюбив вiн i Новгород - це ж вони, лiпшi мужi, бояри, воКводи новгородськi, покликали його сюди, назвали, хоч був вiн сином рабинi, князем у себе, обiцяли вспоПти i вскормити, i все зробили, - твердо сидiв князь Володимир у Новгородi, його надiйно пiдпирали бояри й воКводи, слухали й любили люди всiх верхнiх земель, бiля нього була людина, якiй вiн вiрив i яка берегла його, - воКвода, уй Добриня. Був новгородський князь Володимир i багатий: скотницю мав, либонь, не меншу, нiж киПвський князь, знамена Володимира стояли в багатьох лiсах, на землях, над рiками, аж до самого Бiлого моря. Багатий Володимир i знатне його боярство й воКводство добре берегли пiвнiчнi украПни Русi. Правда, не раз, не два вони нарiкали на Ярополка, сам Володимир був невдоволений братом, що намагався бiльше взяти, менше дати. Якось у Новгородi побував князь деревський Олег. Кiлька вечорiв провели вони разом, говорили про КиПв, брата Ярополка. Виявилось, що й Олег недолюблюК Ярополка. Сидячи в Деревлянськiй землi, знаК його чорнi намiри, жде нагоди об'Кднатись з Володимиром. Тим часом вони не зневажали Ярополка, з лiта в лiто посилали йому уроки, Новгород, по надобi, давав Ярополку дружину, купцi новгородськi вiльно ходили на торг до КиКва, а в себе на Волховi приймали людей з полян, Володимир вiддавав Ярополку як киПвському князевi честь i славу. Коли до Новгорода прийшла вiсть про загибель князя Святослава, вiн, домовившись з Олегом, дав роту Ярополку як великому князевi Русi, обiцяв тримати з ним мир i дружбу. Батько Святослав знав, що робить, вiн посадив Ярополка в КиКвi, Олега - в Деревлянськiй землi, його, Володимира, - в Новгородi, так i мусить бути, нехай душа його спочиваК в Перунових садах. А що замислив i що робить князь Ярополк? До Новгорода долинула нова вiсть, що вiн послав дружину в землю Деревлянську, убив князя Олега. Володимир жахнувся, почувши про це. Отже, Ярополк робить те, що замислив: пiдняв меч i вбив брата, щоб рушити потiм i на Володимира. Уся Новгородська земля осуджувала убiйника-князя, вiче в Новгородi кликало Володимира, як велiв закон i покон, iти й помститись за вбивство брата. Князь Володимир не пiшов на Ярополка, бо знав, що той спираКться на дужу киПвську Гору, маК велику дружину, швидко може зiбрати численне земське вiйсько з полян, деревлян, сiверян. Не вiрив вiн, що так швидко, одразу Ярополк почне брань проти нього й Новгорода. А з КиКва йшли новi й новi, все страшнiшi й страшнiшi вiстi. Князь Ярополк приймаК в Золотiй палатi печенiзького кагана Iлдею, укладаК з ним мир, даК йому городи й землi над Днiстром, - Новгород вируК, воКводи й бояри лютують - як може киПвський Ярополк миритися з убивцями князя Святослава ще й давати Пм пожалування? У КиКвi князь Ярополк приймаК слiв ВiзантiП, укладаК з ними мир, обiцяК збройне допомагати, дозволяК ширити богопротивну християнську вiру ще й одружуКться з грецькою царiвною... Новгород лютуК. НепокоПться, уболiваК i князь новгородський Володимир. Разом з князем Володимиром непокоПться i вуй його - воКвода Добриня. Горе юного князя - його горе, княжа доля - Добринина доля; вiн не тiльки воКвода: Малуша, мати Володимира, - сестра Добринi, вiн його рiдний дядько. Нiхто цого не вiдав, не знав про це й Володимир. Князь Святослав, довiдавшись вiд Малушi, що Добриня ПП брат, зробив його сотенним, але знаку йому самому не подав, дiзнавшись, що мати Ольга вигнала разом з Малушею й Добриню i що пiзнiше Добриня за ПП загадом привiз Володимира на Гору, вiн проти волi матерi назвав вуКм свого сина не когось, а Добриню, тiльки самому йому нiчого не пояснив; виряджаючи Володимира до Новгорода, Святослав розповiв йому правду про матiр Малушу, але про Добрнню змовчав. Хто знаК, якi почуття керували князем, - страждаючи все життя вiд глибокоП рани в серцi, вiн, либонь, хотiв легшим зробити життя свого сина... Добриня ж думав про це не так. Володимир - син Святослава, i хто б не був його матiр'ю, вiн К нинi й довiку князем. Добриня, аще буде потреба, такожде життя своК вiддасть за нього. Але що дозволено князевi, те загубить смерда. Малуша вчинила грiх з князем Святославом, за що й прийняла кару. Добриня ж потрiбен князям, бо охороняв на березi Росi Пхнiй плод, за загадом княгинi одiрвав од грудей Малушi дитя - Володимира - й привiз його в КиПв, вiн потрiбен був i як уй молодого княжича, бо хто ж краще нього мiг випестити сина рабинi?! Втiм, на Горi в отчому теремi Володимир був не сином рабюii, а княжичем, пiзнiше в далекому Новгородi став князем. I нiхто, навiть сам Володимир, не знаК, що Добриня - син ницого Микули-любечанина - його дядько. I не треба, не треба! Добриня забув минуле, нинi вiн воКвода, права рука князя, живе в злагодi з воКводами й боярами новгородськими, здобуваК князевi - княже, собi - своК. А вже тут, у Новгородi, Добринi було що брати. Князь мав свiй терем i двiр у Ракомi, перевесища, лови, лiси й землi, Добриня одержав вiд князя пожалування - терем з клiтями й пiдклiтями й дворище над Волховом; князь держав у своПх руках скотницю НовгородськоП землi, у теремi своКму Добриня мав кiлька мiхiв iз золотом i срiблом. Так i жив Добриня - у великiй любовi й приязненствi з князем Володимиром, у повнiй згодi з новгородським боярством i воКводством, якi самi шукали з ним дружби, бо Добриня - права рука князя Володимира. А боярам i воКводам К про що дбати - у КиКвi була Гора, де сидiли й звiдки правили землею князь iз боярами й воКводами; у Новгородi також був свiй град над Волховом, де за ровами й валами, за високою стiною сидiлив теремах i хоромах лiпшi мужi новгородськi, бояри, воКводи, купцi. Добриня швидко придивився й побачив силу цих мужiв - боярина Волдути, що мав терем над Волховом, по-гостi бiля озера Онего, а ще один - аж над Крижаним морем, воКвод Тудора, Iваня, Чудини, Спирки, тереми яких височiли в Новгородi, а погости - в п'ятинах* (*П'ятини - п'ять частин НовгородськоП землi.), воКвод Михала, Векшi, Вiхтуя, якi багато воювали за землю Новгородську мечем, але не забували й про золото та срiбло. I навiть бiльше - якщо у бояр чи воКвод була якась потреба, десь вчинялась усобиця чи смута у верхнiх землях, загрожував ворог iз-за моря, та навiть тодi, коли чвари вчинялись мiж самими боярами й воКводами або у домi когось iз них, - про все це найперше радились вони з Добринею, був вiн Пхнiм заступником i перед князем. А там трапилось ще одно - неминуче й бажане для Добринi. Уже давно на нього - немолодого вже, але ставного, широкого в плечах i грудях, з невеликою русою борiдкою й такими ж вусами, коли йшов вiн у червоних чобiтках, зеленому з соболиною оборкою корзнi, мечем бiля пояса, у високiй iз каменями самоцвiтами шапцi на головi - уже давно iз-за завiсок на вiкнах, iз-за тинiв i так на вулицi задивлялись дiвчата, молодицi, вдови. Смутьяний жiночий рiд все частiше й частiше позирав на воКводу Добриню. Але женська прелесть, здавалося, зовсiм не обходила його, Добриня нiколи не впадав у соблазни, прелюбодiйство, вiн нiколи не чiпав, як це робили iншi воКводи, мужеських жон, не розтляв дiвиць, безгрiшним був Добриня. I нiхто не знав, що воКвода Володимира маК iншу, свою думу - раз i другий зайшов у терем старого боярина Волдути, що жив з ним поруч, там побачив i обдивився дщер його Руту, темноП ночi, як велiв покон, умкнув ПП i запер у своКму теремi, а там дiйшов згоди зi старим Волдутою. Так Добриня порiвнявся з найбагатшою людиною в Новгородi, а князь Володимир зробив йому вiд себе пожалування; дав землi на Опоках, почепив на шию другу золоту гривну. 3 До Новгорода прибули гiнцi з КиКва, вони привезли з собою грамоту князя Ярополка, яку Пм велено було вiддати тiльки в руки Володимиру. Вiн прийняв гiнцiв, узяв у них грамоту, прочитав ПП i, сказавши, що вiдповiдь князевi Ярополку пошле своПми гiнцями пiзнiше, вiдпустив Пх. Того ж дня гiнцi Ярополка виПхали назад до города КиКва, князь же Володимир велiв Добринi зiбрати у Великiй палатi свого терема все боярство й воКвод Новгорода. Темна, похмура, вогка Велика палата у теремi княжому над Волховом-рiкою, крiзь вузькi загратованi вiкна сюди й удень ледь пробиваКться свiтло, зараз i його немаК - за стiнами терема вже нiч. Але князь Володимир поспiшаК, на нiч не глядя, вiн велiв зiбратись усiм воКводам i боярам, старцям, градським, посадникам з п'ятий, аще вони лучаться в Новгородi. I вони прийшли сюди - стоять, спочивають на лавах, сидять навпочiпки попiд стiнами. Горять, коливаються, закручуються язиками вогнi свiтильникiв, у жовтуватому Џх промiннi виступають засмаглi бородатi обличчя, золотi гривни на шиях i чепи на грудях, срiбнi держаки посохiв, вузлуватi руки, стiни, що складенi з товстих колод, сiра конопать мiж ними. У палатi терпко пахне овчиною, смолою, люди надихали, й на стiнах виступають срiблястi зерна роси. Гуде пiдлога, по нiй гупають i гупають важкi кованi чоботи, в руках у волхва Њмця глухо рипнув бубон i забряжчали золотi пiдвiски. - Чолом тобi, княже! - прокочуКться в палатi. Князь стоПть бiля важкого, рiзьбленого з чорного дуба стiльця на помостi, пiд стiною ошую вiд нього зупиняються Добриня i ще кiлька бояр, що увiйшли в палату з ним разом, вiчник* (*Вiчник (у КиКвi - ларник) - писар того часу.) Жигар вмощуКться бiля самого помосту з берестяними своПми звитками, гострими залiзцями - вiн запише все, що велить князь. - Бояри моП, воКводи, мужi, посадники з п'ятий! - звертаКться до всiх князь Володимир. - Пiзня година, спати час, але не сплю сам, покликав i вас, одержав нинi грамоту вiд киПвського князя Ярополка. Вiн зупиняКться на якусь хвилину, виймаК з-за вилоги лiвого рукава грамоту, пiдносить так, що всiм видно пергамент, шнури, золоту печать, але не розгортаК й не читаК - кожне слово цiКП грамоти, либонь, записане в його серцi, недаремно, мабуть, новгородський князь не назвав нинi - вперше за всi лiта - князя киПвського Ярополка своПм братом. - Князь киПвський Ярополк, - каже далi Володимир, - пише менi, аби Пхав я до КиКва, негоже нинi, пише вiн, мати на Русi два князi, уже ми, - пише Ярополк, - зумiКмо правити землею з города КиКва... - Хто це "ми"? - вириваКться в темному кутку палати. - А Новгород що ж, не може мати свого князя? - глухо лунаК ще один голос. Князь Володимир пiдводить голову й дивиться в пiвтемряву, нiби хоче пiзнати, хто запитуК. Але на нього дивиться сотня очей, а в них те ж саме запитання. - Про кого думаК князь Ярополк, - вiдповiдаК вiн людям, - всi ви, мужi моП, знаКте. Уже ранiше повiдав я вам, уклав вiн любов i дружбу з iмператорами ромеПв, учинив мир з печенiгами, нинi думаК, либонь, спертись на них. - ПускаК ромейськi мечi в нашу землю? На печенiгiв спираКться? Але ж ми Пх сюди не пустимо. Про кого вiн думаК? Що каже про Новгород? Крики в палатi нагадують буйний потiк, що кипить, вируК мiж скель, вириваКться з берегiв. - Князь Ярополк пише про нас, - вiдповiдаК Володимир, - у Новгородi бути надалi, як i скрiзь на Русi, посаднику моКму... Князь Володимир замовкаК, мовчить усе боярство й воКводи, у палатi стаК так тихо, що чути, як потрiскують гноти свiтильникiв, а одразу за стiнами шугаК вiтер. I враз зборище прориваК. Першим встаК жрець Њмець - вiн викидаК вгору свiй бубон, кiлька разiв б'К в нього, бряжчить золотими пiдвiсками, за ним схоплюються з лав, б'ють посохами об пiдлогу старцi громадськi й мужi, враженi тим, що почули, хапаються за крижi мечiв воКводи. - Не буде так, як замислив Ярополк, - чути багато голосiв. - Хочемо говорити, княже! Княже Володимире, скажи своК слово, послухай нас, не хочемо, не волимо! У зливi голосiв, що наповнюК палату, важко щось добрати. Серця людей горять, слова линуть, як розбурханi хвилi. Князь Володимир вище пiдносить руку з грамотою, ось вiн щось сказав. - Мужi новгородчi! - звертаКться вiн. - Я покликав вас, все сказав, тепер слухаю вас, мужi новгородчi... Тодi наперед протискуКться, пробиваючи собi шлях руками, а то й кулаками, воКвода Михало. Нiхто не гнiваКться. Михало такий - хто-хто, а вiн скаже, що треба, блюде Новгород i ггятини, сам Пздив до КиКва просити князя, вiн привiз сюди й Володимира. - А я ужо скажу, - з того й починаК Михало, ставши так, щоб його чули i князь, i мужi. - Ужо я скажу, - суворо й грiзно продовжуК вiн, - i за вас, новгородчi, i за тебе, Володимире-княже! Що ж це таке? - раптом вибухаК вiн.-- Де ми живемо? Хто ми К? ВоКвода запитуК, але не жде вiдповiдi, вiн звертаКться, либонь, до душi своКП, до себе самого, i якось пiднесено, урочисто продовжуК: - Ми, новгородчi, блюдемо закон i гюкон отцiв наших, самi усгрояли землi нашi, дiйшли до Варязького моря на захiд сонця, до Крижаного окiяну на полунощi, а коли вороги нападали на нас, то боролись з ними, гнали... Пам'ятаКте, новгородчi, як було з свiонами - Пхнiй Рюрик хвалився, що вiзьме Новгород, ярлом* (*Ярл - полководець.) оголосив себе нашоП землi, а ми його розбили пiд Ладогою! Ярл Трувор зрадою взяв Iзборськ, а тiкав звiдти, аки вовк... Так було з свiонами, так i буде! Але ми вiд роду люди руськi, знаКмо, що князi Олег i Iгор, княгиня Ольга, вся Русь пеклась про КиПв i про Новгород. Коли княгиня приПхала сюди, ряд ми з нею уклали. Коли Святослав iшов на брань з ромеями i посадив у КиКвi сина Ярополка, а Олега у деревлян, - просили його дати й нам князя. Адже так, новгородчi? - Так, Михале! - загомонiли всi навкруг. - Правду говориш, дiло, слухаКмо... - Зараз почуКте! Все почуКте! - вiв далi Михало. - Ужо я скажу. Йому не так легко й просто було вести мову, бо хотiв, щоб його зрозумiли й пiдтримали всi мужi новгородськi, але не хотiв образити й Володимира-князя. Через те