ула скласти угоду з iмперiКю, дочка iмператора Костянтина грекиня Феофано одводить меч вiд ВiзантiП, скеровуК його проти полякiв, чехiв, Русi. Не турбувався проедр Василь i про пiвденнi межi ВiзантiП. Там, в АзiП, завжди було неспокiйно, Никифор Фока i Iоанн Цимiсхiй все своК життя скоряли цi непокiрнi землi. Вард Склiр хотiв сiсти на Соломоновiм тронi, що ж, якщо вiн хоче зберегти своК життя й честь, нехай повоюК в Аравiйськiй пустелi. Разом з Вардом проедр розкидав по АзiП всiх його поплiчникiв, - пустеля велика, непокiрних земель багато, вони, як голоднi пси, блукатимуть у сипких пiсках, лизатимуть гаряче камiння, а в цей час проедр Василь робитиме своП справи. Iнше турбувало тепер проедра Василя: пiвнiчнi й схiднi межi iмперiП... Доки Вiзантiя тремтiтиме перед БолгарiКю й Руссю, доки Константинополь здригатиметься вiд скаженого гiперборейського* (*Гiперборейський - пiвнiчний.) вiтру, доки Болгарiя й Русь загрожуватимуть ВiзантiП? Проедр Василь увесь час пильно стежив за БолгарiКю й знав, що в той час, коли iмператор Iоанн бився в Преславi й Доростолi, у захiдних волостях БолгарiП пiдняли повстання комiт* (*Комiт - правитель областi, комiтопул - син комiта.). Шишман та чотири його сини; спочатку батько, а потiм комiтопули Давид, Аарон, Мойсей i СамуПл невпинно поширювали своК царство, нинi сидять у Веденi, готують похiд проти ВiзантiП. Неспокiйний був проедр i за Русь - там, як розповiдали купцi, пiсля загибелi Святослава сiв на престолi в КиКвi син Святослава Ярополк, два його брати князюють в iнших землях Русi. Але що думають князь Ярополк i його брати? Будуть вони мститись за смерть свого батька чи нi, чи не з'Кднаються вони, крий боже, з болгарськими Шишманами, чи не звернуться до римського папи або, що ще гiрше, до нiмецького iмператора? Вiйна! О, проедр Василь тремтiв, думаючи про вiйну з болгарами й русами. Якщо вона почнеться, Вiзантiя не тiльки не виграК ПП, а втратить усе. 9 Проедр Василь поспiшаК. Вiн велить привести до Великого палацу кесаря БолгарiП Бориса й довго розмовляК з ним. Кесар Борис маК жалюгiдний вигляд: темне платно на ньому вицвiле й ветхе, сам вiн схуд, збляк, у нього тремтять руки, очi клiпають. I не дивно - вiн нинi не кесар, а магiстр, iмператор Iоанн хижо поглузував з нього, Борис живе у Великому палацi як в'язень, з ним К жона Марiя, двоК дiтей. Проедр цiкавиться здоров'ям Бориса, запитуК про його дружину Марiю й дiтей, розповiдаК про те, що роблять у БолгарiП Шишмани. - Проклятi комiти! - вириваКться в Бориса. - Вони розривають Болгарiю на шматки, загублять ПП. Проедр Василь посмiхаКться всiм своПм безбородим обличчям, пiдбадьорюК Бориса: - Але Болгарiю ще можна врятувати, i Константинополь хоче так зробити. Що Шишмани - вони вискочки, самозванцi, в них немаК й краплини царськоП кровi. Борис розправляК плечi, в словах проедра рiшучiсть i упертiсть, вiн немарне нинi покликав його до себе. - Так, великий проедре. Шишмани - вискочки, самозванцi, Пх нiколи не пiдтримають болгари. Тодi проедр Василь переходить до дiла. - Покiйний iмператор Iоанн зробив недобре, забравши в тебе корону, - каже вiн, - але мертвих не судять. Боговiнчана десниця iмператорiв наших Василя й Костянтина у цей важкий для болгар час хоче повернути тобi корону каганiв, багряницю й сандалiП... Ти з братом своПм Романом, - суворо й повагом каже проедр, - поПдеш до БолгарiП й посядеш трон у Преславi. У своПй борнi ти можеш розраховувати на повну помiч ВiзантiП. Борис низько схиляКться й цiлуК кощаву руку проедра ВiзантiП. Вiн негайно, не втрачаючи нi одного дня, виПде до БолгарiП. Але з ким, з якою силою? - Проедре Василю, - каже вголос про це Борис, - на кого ж я можу покладатись у борнi з Шишманами? Проедр посмiхаКться. - Кесарю Борисе, - глузливо цiдить вiн, - тiльки-но ти сам казав, що болгари нiколи не пiдтримають Шишманiв. Але тебе, сина Петра й онука Симеона, вони мусять пiдтримати? Звичайно, надiятись на те, що ти одразу збереш вiйсько, не доводиться. Земля в БолгарiП надто гаряча, ти мусиш дiяти спроквола, повiльно, спираючись на боляр, боПлiв, кметiв* (*Боляри, боПли, кметi - бояри, вiйськовi начальники, управителi областей.). Дати тобi своК вiйсько не можу, бо тодi Вiзантiя мусить почати вiйну з Шишманами, а робити зараз цього не варто. Ти i тiльки ти повинен почати повстання проти Шишманiв - для початку я тобi дам невелику дружину з легiонерiв, сам збирай вiйсько в БолгарiП. - А корона? - вирвалося у майбутнього кесаря. - Тобi вiдомо, - спокiйно вiдповiв на це проедр Василь, - що Iоанн Цимiсхiй вiддав корону болгарських каганiв у святу Софiю. Там вона й лежатиме, а коли сядеш на престолi в Преславi, одержиш корону. Кесарю - кесареве! Вiдступати? Нi, кесаревi Борису вже пiзно це робити. Проедр Василь повертаК йому корону, але одягти ПП на голову мусить сам Борис. Що ж, у кесаря нi з чого вибирати! Проедр Василь запрошуК до своПх покоПв у Великому палацi патрикiя Феодора. Муж цей був одним з найбагатших людей Константинополя, вславився тим, що торгував десяток лiт з русами, смiливо перетинав кожноП весни Руське море й пiдiймався вгору Днiпром до КиКва, де мав свiй двiр, склепи, рабiв, на осiнь повертався з навантаженими всяким добром хеландiями до Константинополя, - його навiть прозивали Феодором БореКм* (*Борей, Бореас - пiвнiчний вiтер, пiвнiч (гр.).). Проедр Василь добре знав патрикiя Феодора, не раз запрошував його до Великого палацу, щоб довiдатись про далеку Русь; були випадки, коли проедр давав Феодору й важливiшi завдання (купцi ВiзантiП завжди були очима iмператорiв у чужих землях), саме Феодора Борея посилав проедр з василiками до печенiзького кагана* (*Каган - князь.) Курi, коли Iоанн Цимiсхiй замислив убити князя Святослава. I патрикiй Феодор виконав тодi завдання Цимiсхiя, знайшов над Днiпром Курю, дав йому двiстi кентинарiПв, а каган навеснi дiждався князя - вбив його на островi Хортицi. Тепер проедр Василь i патрикiй Феодор зустрiлися як давнi знайомi, друзi. - Я чув, патрикiю Феодоре, - почав розмову проедр, - що ти тiльки-но прибув з КиКва. - Так, проедре Василю, я прибув з КиКва три днi тому. - Ти Пхав морем? - Нi, по Борисфену й Понтом я боявся Пхати. На цей раз я Пхав кiньми через землi тиверцiв i уличiв, а потiм через Болгарiю. - I, чув я, ти знову вирушаКш до КиКва? - Зараз зима i всi шляхи на Русь закритi, але навеснi я неодмiнно виПду в КиПв. - Ти - справжнiй рус! - засмiявся проедр. - Руса з мене нiколи не буде, - жартом на жарт вiдповiв патрикiй Феодор, - хоч багато русiв вважають мене своПм ромеКм. - Ти, казали менi, навiть маКтки маКш на Русi? Феодор Борей посмiхнувся. - Купець, який торгуК в чужих землях, мусить молитись своПм i чужим богам. - Але вiруКш ти в Кдиного бога? - А вiрую тiльки в Кдиного бога, i iмператори ВiзантiП, й ти, проедре Василю, це знаКте. - Так, iмператори знають i вдячнi тобi. Ти зробив велику послугу, вбивши Святослава. - Я нiколи нiкого не вбивав, - суворо промовив патрикiй Феодор, - князя Святослава вбив каган Куря. - За наше золото... - Так, золото було наше, - згодився Феодор. - А тобi не страшно там, у городi КиКвi? - А чого ж менi боятись? Не один я сиджу в КиКвi, К там нашi купцi, i, крiм мене, двори Пхнi К на пiвночi Русi - в Новгородi. ТоргуКмо, проедре Василю, i торгуКмо непогано. Багата земля Русь, нам К що Пм продати, ще бiльше можемо купити в них. - А як руси ставляться до наших купцiв? - Добре! Руси, проедре, дуже мирнi люди i нiколи не обдурять, не скривдять купця. Вони страшнi тiльки тодi, коли хтось iз зброКю вдираКться до них... А ми, вибачай менi на словi, вдираКмось i вдираКмось до них. - Слухай, патрикiю, - проедр схопився з крiсла й пройшов кiлька разiв по палатi, - зараз Вiзантiя не хоче й не маК сили вдиратись на Русь. Годi! Я сам бачив вiйсько Пхнього князя Iгоря пiд Константинополем, Святослава - на ДунаП... Дяка богу, що цей варвар убитий. А нинi що робиться на Русi? - Що саме тебе цiкавить, проедре? - Великий палац киПвських князiв. Патрикiй Феодор посмiхнувся. - Такого Великого палацу, як наш константинопольський, в КиКвi немаК. - Мене цiкавить не сам палац, а князi. - Розумiю... на Русi нинi сидять сини князя Святослава. - Скiльки Пх? - У КиКвi сидить Ярополк, пiд КиКвом у землi древлян - Олег, вони - сини Святослава й угорськоП князiвни, а ще один, князь Володимир, сидить у Новгородi - вiн син князя Святослава й рабинi. Проедр Василь здригнувся: син iмператора й рабинi не мiг чути цих слiв. - А хто з них, - запитав вiн, - найкращий, себто з ким найлегше розмовляти? ЧуКш, патрикiю, зараз ми не можемо воювати з Руссю, я хочу з нею розмовляти. - Ти робиш добре, проедре, з Руссю краще не воювати, а розмовляти й торгувати. Колишнi iмператори нашi, на жаль, цього не робили, коли ж ми так будемо поводитись на Русi, тодi швидше можна буде ПП й скорити... - Я бачу, що ти мене розумiКш, патрикiю! Гаразд, будемо дiяти. То який же князь руський найбiльш придатний для ВiзантiП? - Тiльки киПвський князь Ярополк. Вiн - християнин, дуже любить славу, ненавидить братiв своПх, особливо сина рабинi Володимира. - Вiн одружений? - Нi, проедре. Тебе, бачу, i це цiкавить... - Цiкавить, i навiть дуже, бо ти поПдеш весною до КиКва не тiльки як купець, а як наш посол, разом з тобою поПде кiлька слiв, а може, i Кпископ... По дорозi до КиКва ви мусите знайти печенiгiв. - Ти замислив убити Ярополка? - Зовсiм нi! Навпаки, ти знайдеш печенiзького кагана. - Курю? - Нi. Курю вже знають, вiн для цього не годиться. Ти знайдеш iншого кагана, даси йому золото, щоб вiн Пхав до КиКва й уклав мир з Ярополком... - Мир з Ярополком? Почекай, проедре! Знайти кагана, який вiзьме наше золото й укладе мир з Ярополком, дуже легко, але навiщо це? Я нiчого не розумiю, проедре I - Пiзнiше ти все зрозумiКш... А тим часом слiдом за печенiгами ви поПдете до КиКва, повезете князевi Ярополку дари, укладете з ним мир, а крiм того, повезете може князевi й жону. - О проедре, я бачу, ти хочеш учинити князевi Яропол ку брань бiльшу, нiж покiйний iмператор. - На цей раз брань буде без кровi. - А навiщо кров? Золотом, проедре, а коли до цього додати ще й жону, можна досягнути бiльше, нiж на бранi.. 10 Над самим берегом Тiбру, на кам'янистому пагорбi Ватiканi, оточена ровом i валами, стоПть похмура кам'яна споруда з вежами, високими стiнами, мостом, що пiдiймаКться на нiч, важкими залiзними ворiтьми. Такi ж споруди видно й на iнших горах - Авентiнi, Квiрiналi, КапiтолiП, - всi цi фортецi охороняли колись древнiй Рим, що розкинувся понад Тiбром i в долинах, його величнi храми, палаци, форуми, базилiки, пам'ятники, багатства. Та споруда на Ватiканському пагорбi над Тiбром - це не тiльки фортеця - колись пiд ПП стiнами точились жорстокi боП, лилась людська кров, нинi ж тут живе з своПм конклавом намiсник бога на землi - римський папа. У пiзню годину ночi ще один папа, на цей раз Бенедикт VII, не спить, вiн сидить i розмовляК з Кпископом Львом, який тiльки ввечерi прибув до Рима з Константинополя, куди Пздив потай, як купець. - Отже, iмператора Iоанна не стало... - Так, всесвятiший, господь бог покликав його до себе. - Певен, що господь бог вiддасть його душу тiльки дияволу. Цей вiрменський полководець наробив нам стiльки лиха в Середземному морi, як нi один iз iмператорiв ВiзантiП. Отже, зараз на престолi в Константинополi сидять Василь i Костянтин. - Над ними стоПть все той же проедр Василь. - О - посмiхаКться папа, - цей проедр - хитра лисиця, але вiн не поведе легiонiв, як Iоанн. - Це правда, - згоджуКться Кпископ, - вiн, звичайно, не поведе легiонiв, але в Константинополi я чув, що проедр Василь дав волю кесаревi Борису й той уже виПхав до БолгарiП, а на Русь вiн збираКться послати своПх слiв i Кпископiв. Њпископ замовкаК. У палатi, де вони сидять, пануК тиша. Через якийсь час чути дзвiн нiчноП сторожi на вежах Ватiкану, ось долинули такi ж, глухiшi, звуки - вiдгукнулись Квiрiнал, Капiтолiй... Пiзно, скоро, либонь, i свiтатиме, Кпископ нестерпно хоче спати. Але папа не вiдпускаК його, схилившись на стiл, думаК. Зовнi нiщо не виказуК, якi важкi й складнi турботи бентежать душу найсвятiшого, на безбородому, висхлому, блiдому обличчi не ворушиться жоден м'яз, очi в папи примруженi, на тонких синюватих вустах лежить м'яка посмiшка. У головi папи пролiтаК тисяча дум, старече його серце часто колотиться вiд напруги, схованi пiд скатеркою стола пальцi стискуються й стискуються в кулаки. З Ватiканського пагорба видно вдень гори, долини, Рим. Та папа Бенедикт бачить звiдси далi, бiльше, вiн згадуК давню Римську iмперiю, цезарiв ПП i iмператорiв, силу, вiд якоП колись здригався весь свiт. Римська iмперiя! О, ПП уже немаК, уся пiвнiчна й середня частина давньоП iмперiП захоплена нiмцями, пiвдень пiвострова й острови бiля нього належать ВiзантiП. Нiмецька iмперiя на пiвночi й Схiдна Римська на сходi - цi двi iмперiП владують зараз у свiтi, вони загрожують знищити i все те, що лишилось вiд iмперiП цезарiв, загрожують самому Риму. Тому папа Бенедикт з глибокою подякою згадуК свого попередника папу Iоанна XII, - у той час коли нiмецький король Оттон I захопив Пiвнiчну Iталiю, брав городи СередньоП IталiП i вже загрожував Риму, папа Iоанн XII одним помахом руки зумiв зупинити орди Оттона, не допустив Пх до Рима. Це нагадувало чудо, але насправдi про нього тут не було й мови: король Оттон I не мав сили посуватись далi в IталiП, гiнцi з пiвночi повiдомляли, що там усе частiше й частiше траплялись сутички з уграми. Найбiльше ж турбувала Оттона Вiзантiя - iмператори ромеПв, либонь, насилають на них угрiв, щоб потiм ударити самим. Оттон I пише папi Iоанну XII, що вiн згоден зупинити своК вiйсько й не пiде на Рим, але вимагаК, щоб папа коронував його як iмператора НiмецькоП iмперiП, що вiднинi називатиметься Священною Римською iмперiКю. Священна Римська iмперiя нiмцiв - це було зухвальство й просто божевiлля, - нiколи нiмецькi королi не були iмператорами, нiколи Нiмеччина не була iмперiКю, нiколи Нiмеччина не мала будь-якого вiдношення до Риму, якби, зрештою. Нiмецька iмперiя й виникла, то чому вона мала бути Римською та ще й Священною? Папа розумiК, що криКться за вимогою нiмецького короля. Iмперiя цезарiв зникла i нiколи вже не постане, на змiну Пй у Константинополi виникла Схiдна Римська iмперiя, що намагаКться поглинути весь свiт, нинi Пй можуть протистояти тiльки нiмецькi королi, - папа Iоанн згоджуКться коронувати Оттона. Але Iоанн хоче мати нагороду за корону, яку вiн передасть Оттону, й тому вимагаК, щоб новий, висвячений ним на престол нiмецький iмператор визнав, що папи також мають звання iмператорiв, що пiд Пхньою рукою повиннi бути Рим, Iталiя, всi краПни Заходу, главенство над александрiйською, антiохiйською, Крусалимською й константинопольською церквами. Папа Iоанн не тiльки вимагав, вiн доводив, що цi права були нiбито подарованi папам римським iмператором Костянтином, що той дарував Пм, крiм того, вищу судову законодавчу владу в церквi, право змiщення Кпископiв i суду над ними. Король Оттон знав, що Костянтинiв дар - це вигадка пап, але, бажаючи стати iмператором, ствердив права ватiканського престолу, за що й одержав з рук папи золоту корону. Так завдяки папам виникла нова Нiмецька iмперiя, що назвалась Священною Римською iмперiКю, папи ж одержали пiдтвердження Костянтинового дару й збройну допомогу нових нiмецьких iмператорiв. Папам тiсно було в городi Ромула i Рема, вони мрiяли про древню Римську iмперiю, про владу над усiм свiтом, хоч не мали нi сили, нi вiйська. Проте в Пхнiх руках лишалась сила, з допомогою якоП можна було зробити набагато бiльше, нiж зброКю, - тисячi священнослужителiв, що сидiли в Римi й розсiялись по всьому свiту, дiяли там хрестом, щоб колись, може, утвердити своП права мечем. У цьому папам пощастило. Слуги Ватiкану стали духовними наставниками нiмецьких iмператорiв, вони окатоличили польських i чеських королiв, стояли вже бiля престолiв у ФранцiП, АнглiП, весь Захiд заливала хвиля католицизму. Нiчого не могли вдiяти слуги Ватiкану на Сходi. Не лише папа Бенедикт, вже кiлька його попередникiв думали й дбали про окатоличення слов'янських земель, ще року 956-го в Нiмеччинi при Магдебурзькому Кпископствi було створено двi новi КпархiП - "Раrtibus infidelium"* (*Раrtibus infidelium - областi язичникiв (латан.)) - для Польщi й для Русi. Самочинно створивши цi КпархiП, Оттон I i папа Iоанн XII дiють i далi: призначають "Кпископом руським" Адальберта, посилають його до КиКва. Проте княгиня Ольга одразу збагнула, чого прагнуть нiмецький iмператор i римський папа, - не стала навiть розмовляти з "Кпископом руським", люди ж руськi вигнали Адальберта з КиКва, а весь його почет перебили. - Ми також почнемо розмову з киПвським князем, - пiдводить нарештi голову й каже Кпископу Льву папа Бенедикт. - Ти не будеш довго спочивати, Кпископе, а виПдеш через кiлька днiв у Кведлiнбург, далi - на Русь. Њпископ дивиться на папу зляканими очима. - Боюсь, що мене там жде доля Адальберта. - Iсторiя з Адальбертом не повинна повторитись, - заспокоПв переляканого Кпископа папа. - ЊпархiП для язичникiв нинi не iснуК, руського Кпископа в Магдебурзi немаК, а говорити з руськими князями ми можемо й мусимо. - Цi князi - язичники, варвари! - Нi, варвара й язичника князя Святослава вже немаК. Iмператор Оттон повiдомив мене, що в КиКвi сидить син його Ярополк. Вiн - християнин, його оточують знатнi люди, серед яких чимало християн, а дехто потай сповiдаК й нашу вiру. Ти, Кпископе, на шляху до КиКва заПдеш в Кведлiнбург i матимеш розмову з Оттоном. Бажано, щоб вiн послав з тобою свою людину, звичайно, як священика. Ми, - закiнчуК вiн, - пошлемо своПх слiв у КиПв, а за ними пiдуть легiони Оттона або ж, навпаки, нехай Оттон посилаК спочатку своП легiони, ми пiдемо на Русь i слiдом за ними! На берегах Тiбру тихо. Рим спить. Час спочити й папi. РОЗДIЛ ТРЕТIЙ 1 Кесар Борис, залишивши Константинополь, швидко проминув Аркадiополь i Адрiанополь, бо весь пiвдень БолгарiП був захоплений акритами* (*Акрити - прикордоннi вiйська ВiзантiП.), i вже наближався до Родопiв* (*Родопи - Ватiканськi гори.), бачив удалинi зеленi передгiр'я, бiлi, вкритi снiгами вершини хребта. Вiн був не один, поряд з ним на конi Пхав брат Роман, Пх оточувала сотня переодягнутих у болгарський одяг легiонерiв - все, що мiг дати йому проедр Василь. Звичайно, покладатись на цю збройну силу не доводилось, - що сотня легiонерiв для кесаря Бориса, який жадав захопити батькiвський стiл i вiдбити в Шишманiв усю Болгарiю? Через це кесар, переПжджаючи ночами вiд града до града i вiд села до села, розшукував старих боПлiв, кметiв i боляр просив у них помочi, радився, як йому бути? Кметi й боляри у розмовах з Борисом охоче пiдтримували його, але коли доходило до дiла й коли кесар просив дати помiч - грошi, а найпаче людей, - назбирали Пх сотню, обiцяли ще прислати пiзнiше. Так i наближався кесар до Родопiв - з сотнею переодягнутих легiонерiв та молодих боляр; вiн гнiвався на проедра Василя, що дав йому не легiон закованих у броню воПнiв, а нечисленну й кволу дружину, скоса поглядав на брата Романа, якого проедр послав з ним, - допомогти той не може, а думаК, либонь, сам про корону кесаря, - вiн лютував, що не може надiти на голову корону болгарських каганiв, а скрадаКться в БолгарiП, як злодiй. Кесар Борис надiявся, що коли промине клiсури* (*Клiсури - гiрськi ущелини.) в Родопах, наблизиться до древньоП Преслави, то там його зустрiнуть боляри, якi оточували його в Золотiй палатi преславського палацу, там вiн збере воПв, пiде з ними проти Шишманiв. Якось уранцi, коли кесар Борис, переночувавши з дружиною у вiвчарських катунах* (*Катун - хижа чабана.) на одному з перевалiв, прокинувся на свiтаннi i хотiв продовжувати путь, вiн побачив багатьох болгар - засмаглих вiд сонця й вiтрiв, в убогому одязi, iз звiрячими шкурами на плечах. "Либонь, вiвчарi", - подумав кесар Борис, позираючи, як цi люди, збившись купками попiд кущами, стоять i пильнують за ними. - Дружино! - крикнув кесар Борис, накидаючи на плечi чорне корзно й готуючись стрибнути в сiдло. - Ми Пдемо далi, на Преславу... Сiсти на коня кесар не змiг, нiхто з дружини його не ворухнувся. Болгари, що юрмились пiд кущами, рушили вперед, розгортались пiвколом. - Хто ви? - заволав Борис. - Ми - болгари, - вiдповiв бородатий сивий чоловiк, бiля пояса якого кесар помiтив довгий меч. - То добре, - сказав кесар Борис, який зрадiв, побачивши тут, у горах, так багато болгар. - Тодi слухайте! Я - син покiйного кесаря вашого Петра, онук кагана Симеона Борис, i також був вашим кесарем... Царство мi* (*Царство мi - царство моК (болг.).), - натхненно заволав вiн, - рiдна земле, я повертаюсь до тебе! Суворi й замисленi були обличчя в людей, що зустрiли колишнього кесаря. - Ти сказав правду, - промовив бородатий болгарин, - у нас був каган Симеон, нехай буде прощен, мав i сина Петра, але онука його Бориса ми не знаКмо й не хочемо знати. Ти помилився, Борисе! Це не твоя земля! Ти ж не болгарин, а гречин, пес ромеПв. - Як смiКш ти, раб, так говорити зi мною - кесарем БолгарiП? Обличчя у бородатого було суворе й безжальне. - Не сам я говорю, так говорить вся Болгарiя, земля i люди... Геть, гречине! Борис вихопив меч. - Дружино! - пролунав його сухий, хрипкий голос. Та що це? Озирнувшись, вiн побачив, що легiонери схоплюються на коней i вдають спини, а болярськi синки чимдужче кидаються мiж скель i кущiв. Меч затремтiв у руках Бориса, але не схитнулась рука в бородатого чоловiка - вiн вцiлив кесаревi просто в череп. Люди, якi зустрiли кесарiв-утiкачiв на перевалах Родопiв, були зовсiм не вiвчарями, а воями. Залишивши мертве тiло Бориса на поживу воронам i взявши з собою Романа, вони попрямували стежками мiж скель i кущiв до ущелини, де паслися Пхнi конi, осiдлали Пх i рушили в гори. Через тиждень воП опинились у Воденi - фортецi, що притаПлась на крутiй скелi над бурхливим потоком серед гiр i долин, - це була нова столиця БолгарiП. У Воденi сидiв тодi СамуПл - наймолодший син комiта Миколи Шишмана, який у грiзнi часи, коли над ДунаКм, у Родопах, а потiм i на долинi йшла запекла боротьба мiж Iоанном ЦимiсхiКм i князем Святсславом i коли болгарськi кесарi Петро й син його Борис запродались iмператорам, у грiзний той час комiт Шишман оголосив вiльною Захiдну Болгарiю, а себе - ворогом ВiзантiП. Батька пiдтримали й комiтопули, чотири його сини - Давид, Мойсей, Аарон, СамуПл. Проте слiд сказати, що Микола Шишман i син його Давид, який пiсля смертi батька заступив його мiсце, не зробили того, що могли, й мусили зробити. Це до них, взявши древню столицю БолгарiП Преславу, звертався князь Святослав, пропонував з'Кднати сили, щоб бити вiйсько iмператора Iоанна Цимiсхiя у долинi за Родопами, бiля Аркадiополя й Адрiанополя. Вони не пiшли на помiч Святославу, не вдарили в спину Цимiсхiю, домовитi, багатi комiтопули у цей важкий, вирiшальний для Русi й БолгарiП час сидiли в своПх городах i областях, ждали, хто ж переможе - Цимiсхiй чи Святослав, - i навiть тодi, коли перемiг Святослав, не пiшли до нього, вичiкували, коли руськi воП залишать Преславу, Доростол, щоб самим узяти в своП руки всю Болгарiю. Це була велика помилка комiтопулiв Шишманiв, велике нещастя для БолгарiП, наслiдки якого виявились набагато пiзнiше - через сотню лiт. А тодi сталось так, що, коли руський князь Святослав пiшов, уклавши мир з ромеями, за Дунай i коли Шишмани кинулись визволяти й з'Кднувати Болгарiю, робити це було вже пiзно - вся Схiдна Болгарiя з ПП рiками й долинами була захоплена ромеями. Шишманам залишились гори й полонини на заходi. Микола Шишман i сини його мужньо боролись з ВiзантiКю, всi останнi, найтяжчi, роки життя старого Шишмана минули на конi, вiн визволяв новi й новi городи, у древнiх болгарських харатiях* (*Харатiя - пергамент з шкiри.) написано, що вiн i помер, сидячи на конi. Проте старого Шишмана, а деякий час i його синiв губило намагання триматись осторонь бурхливих подiй, якi вiдбувалися в Схiднiй БолгарiП, вони не розумiли, що там i тiльки там - над ДунаКм i Руським морем, на широких долинах i над рiками - вирiшуКться й буде вирiшена доля БолгарiП, вони прагнули безкровноП борнi, а за це й довелося розплачуватись рiками кровi. I ця жорстока, невблаганна й неминуча брань з ВiзантiКю наближалась. Iмператор Iоанн Цимiсхiй, уклавши мир з князем Святославом i пообiцявши звiльнити Схiдну Болгарiю, не додержав та й не думав додержувати свого слова - його акрити стоять над ДунаКм i в долинi, йдуть i йдуть у гори. Пiсля смертi Цимiсхiя те ж саме робить проедр Василь, що править ВiзантiКю вiд iменi молодих iмператорiв Василя й Костянтина, - вiн оголошуК саму справжню вiйну болгарам, посилаК легiони проти Шишманiв. Що ж робить i що маК робити Давид Шишман? Вся Схiдна Болгарiя захоплена ромеями, руськi воП пiшли за Дунай, а Пхнiй князь Святослав, кажуть, убитий на Хортицi, Захiдна Болгарiя лишаКться вiч-на-вiч з своПм ворогом ВiзантiКю. I, шукаючи собi помочi й спiльникiв, Давид посилаК послiв у Кведлiнбург до нiмецького iмператора Оттона I, який обiцяК допомогти Давиду, але нiколи пальцем об палець не вдарить, щоб це зробити, - муж вiзантiйськоП принцеси Феофано думаК про iнтереси не БолгарiП, а ВiзантiП. У цей же час Давид приймаК послiв вiд папи римського Бенедикта, що, виявляКться, багато чув i знаК про кровопролитну вiйну в БолгарiП, обiцяК допомогу в боротьбi з ВiзантiКю. Давид, звичайно, вiрить у це, бо немаК в свiтi ворогiв лютiших, нiж ромейськi iмператори з патрiархами й римський папа. Папа посилаК Давиду на знак своКП прихильностi корону з священного города Рима. Проти римськоП корони пролунав один тiльки голос - патрiарха Дамiана, який, проклятий константинопольським патрiархом, пiсля ДоростольськоП битви тiкаК в Захiдну Болгарiю до Шишманiв i разом з ними переПжджаК з столицi до столицi. Але це дуже несмiливий голос - патрiарх Дамiан доживаК вже останнi днi на свiтi. Втiм, корона так i не знадобилась Давиду Шишману - якщо папа римський дiК хрестом, то Вiзантiя дiК мечем: пiд городом Сера ромеП вбивають у бою Давида, Мойсей падаК мертвий, вбитий ромеями з-за рогу, - у Захiднiй БолгарiП залишаються два сини старого Шишмана: СамуПл, що сидить у Воденi, та ще Аарон, що править у Средцi. Кесаревича Романа привели до комiта СамуПла босого, бо вiн розбив своП черевики в далекiй дорозi, з непокритою головою, у чорнiй вiд пороху сорочцi й таких самих ногавицях. - Що це? Кого ти привiз, воКводо Петре? - звернувся СамуПл до бородатого воПна, що супроводжував Романа. - Вартуючи на схилах Родопiв, ми побачили загiн, що Пхав вiд Аркадiополя в клiсури, довго стежили за ним, оточили. На чолi цього загону, виявилось, Пхав колишнiй кесар БолгарiП Борис, вiн пiдняв проти нас меч, i ми його вбили. - Ти зробив справедливо, воКводо Петре, - дружина моя й усi болгари давно вирiшили вбити Бориса, тiльки вiн посмiК переступити межi БолгарiП. Грецький кесар нам не потрiбний. Годi! Але хто це? - Брат Бориса - Роман, - вiдповiв воКвода Петро. - Вони Пхали разом. - Ха-ха-ха! - засмiявся СамуПл. - Отже, ромеП посилали сюди двох кесарiв разом. - Нi! - подав тодi голос Роман, що досi стояв мовчки. придивляючись до молодого Шишмана, про якого вiн чув колись ще тут, у БолгарiП, а пiзнiше в Константинополi. - Нi? - далi смiявся СамуПл. - Гаразд, ти зараз сам менi про все розкажеш. Iди, Петре, - звернувся вiн до воКводи, - ти, либонь, дуже стомився? - Так, комiте, дорога була далека. МоП воП стоять пiд дверима. - Добре! I воКвода Петро вийшов. СамуПл встав з крiсла, пiдiйшов до вiкна, звiдки було видно гори, долини. - Як же ти, кесаревичу Романе, опинився тут? - обернувся до нього й запитав СамуПл. Роман вирiшив говорити правду. Втiм, з чим вiн мiг критись? - Недавно проедр Василь велiв Борисовi Пхати в Болгарiю й починати повстання проти тебе, а менi супроводжувати брата... - Отже, Вiзантiя послала Бориса в Болгарiю як кесаря? - Проедр Василь назвав його кесарем i обiцяв повернути корону, тiльки вiн дiйде до Преслави. - Хитро дiК Вiзантiя, - засмiявся СамуПл. - Як i завжди, загрiбаК жар чужими руками. А ти? Чого ти Пхав з Борисом? Ти що ж, також хотiв стати кесарем? Роман заплющив очi, стиснув уста, на обличчi його вiдбився неймовiрний бiль. - Я - кесар?! - пролунало в палатi. - Слухай, комiте СамуПле, ти жартуКш, бо знаКш - я нiколи в життi не зможу i не хочу бути кесарем БолгарiП... - Нi, я не жартую i не знаю, чому ти Пхав з братом Менi здавалось, що коли загибаК один кесар, корону одягаК його брат. Роман крикнув: - Я говорю правду, як перед богом! Я не хотiв i не хочу бути кесарем БолгарiП, бо я не людина, Iоанн Цимiс хiй забрав у мене все, все... - Ти про що говориш? Роман подивився на СамуПла очима, в яких була пустка, безнадiйнiсть. - Вiн оскопив мене, - сказав Роман, обхопивши голову руками. Комiт СамуПл стежив за Романом, що стояв перед ним розтрощений, знiвечений, напiвлюдина. - Романе! - голосно покликав вiн його. Той пiдняв голову, й СамуПл побачив на очах його сльози. - Слухай, Романе! - звернувся вiн. - А ти служитимеш менi? Роман здригнувся, пiдняв голову. Невже й оцей комiтопул вважаК, що вiн не людина, невже вiн хоче зробити його - сина кесаря - своПм рабом? - Служити тобi? Не знаю, комiте СамуПле, як би я мiг служити тобi. - Ти мене, мабуть, не зрозумiв, а може, i я не так висловився, Романе, - промовив СамуПл. - Чи хочеш ти разом зi мною служити болгарам? - Болгарам? - одразу ж вiдповiв Роман. - Згоден. - Ти й служитимеш Пм... Я призначаю тебе головним начальником свого вiйська, що стоПть у СкопiП, на Вардарi. - Спасибi, комiте, за честь i довiру, - тихо промовив вiн. - Я згоден служити тобi й болгарам. Вiр менi зроблю все щоб помститись ромеям. 2 Меч i щит князя Святослава! Прийнявши Пх з рук воПв, якi вцiлiли пiсля бою на Хортицi, князь Ярополк сам однiс батькiвську зброю на Гору, велiв почепити на стiнi в Золотiй палатi. Там вона й висiла на свiжих грабових кiлочках - поряд з шоломами й топорами перших князiв киПвських Кия й Щека, поряд iз щитом Олега, погнутими й пощербленими доспiхами князя Iгоря. Меч i щит князя Святослава! Прийнявши Пх з рук воПв, князь Ярополк дав роту берегти мир i тишу в рiднiй землi, боротись з ворогами, не шкодувати нi сил своПх, нi життя! Проте, даючи цю роту й пiзнiше, коли меч i щит висiли вже в Золотiй палатi, князь Ярополк думав iншу, свою думу. Це почалось давно, либонь, ще з дитячих лiт, коли пiсля смертi матерi Предслави його взяла в свiй терем, виховувала княгиня Ольга. Ярополк рiс у розкошах, достатках, баба-княгиня оточила його турботами й любов'ю, сама християнка, потай вiд отця охрестила онука, щоб навчити молодого князя володiти зброКю, призначила йому вуя* (*Вуй, Уй - наставник, пестун.) - воКводу Блюда. Князь Святослав, мабуть, не зробив би Блюда вуКм Ярополка. Блюд служив у його дружинi, ходив з князем на хозар, але не виявляв у походi нi кмiтливостi, нi звитяги, а, навпаки, пас усюди заднiх; з-пiд Саркела Святослав послав Блюда до КиКва, назвав воКводою Гори. А Блюду тiльки цього й треба було - як воКвода Гори вiн поставив там свiй терем, як потайний християнин був вхожий до княгинi Ольги, хитрий i тонкий на словi, увiйшов Пй у довiру, став уКм Ярополка. Князь Святослав дiзнався пiзнiше про це, але не став перечити матерi - володiти зброКю може навчити княжича Ярополка не тiльки воКвода, а й кожен гридень, адже i вуКм улюбленого свого сина Володимира вiн зробив не когось, а дружинника Добриню... Прийде час, думав вiн, i кожен з його синiв - чи то Ярополк, чи Олег, чи Володимир, - ставши князем, мусить сам показати свiй хист, силу. Князь Святослав надiявся на всiх своПх трьох синiв; виПжджаючи на останню брань з ромеями, вiн посадив на столi в КиКвi Ярополка, в землi Деревськiй - Олега, а Володимира послав у Новгород. Слiд сказати, що Святослав так робив не з власноП волi - Володимир був його першим, старшим сином i по закону й покону мусив посiсти стiл у КиКвi, але ж Ярополк i Олег були дiтьми князiвни Предслави, а Володимир сином рабинi - не Святослав, а Гора не захотiла мати князем Володимира, тим-то й послав вiн його, здавивши серце, до далекого Новгорода, в КиКвi ж сiв Ярополк. Звичайно, не баба Ольга й не вуй Блюд дали душу княжичевi Ярополку - високий i ставний, свiтлий з лиця i з темним волоссям, з тонкими бровами, ледь гоструватим носом, обережний на словi, стриманий, розважливий - дуже гарний був княжич Ярополк. Але, як це iнодi буваК, мав вiн хижу душу, ненависть i помста нездоланно й завжди палили його серце, у своПх дiях не зупинявся Ярополк нi перед чим, навiть облудою й лжею. Так було, коли Святослав воював у БолгарiП й на ДунаП. Тодi кожен з синiв сидiв i правив у своПй землi, але живий був батько, вiн управляв Руссю, його слухались, йому пiдкорялись сини, а так само й Ярополк. Коли до КиКва дiйшла вiсть, що князь Святослав загинув у порогах, Олег i Володимир кiлька разiв посилали один до одного гiнцiв. Правди нiде дiти, Пм обом не до душi були чванькуватий, гордий, хитрий Ярополк i вся киПвська Гора, що волiли бiльше загарбати, пiдкорити Деревську землю й Новгород. Проте вони не могли порушити слова отця, що визначив кожному сину свою землю. Домовившись мiж собою, дали Ярополку роту по покону на зброП, обiцяли, що триматимуть з ним дружбу, визначили вiд земель уроки. I Ярополк, сiдаючи на стiл як князь Русi, присягся Христом, що блюстиме закон i покон отцiв, стерегтиме землi, матиме дружбу й приязненство со братами. Але ж Ярополк не додержав своКП присяги, заздрiсть краяла його серце, вiн не мiг стерпiти, що не сам, а ще два брати - з них один син рабинi - управляють землями. Незабаром пiсля смертi батька сталась у нього сутичка з братом, князем деревським Олегом. Винен був не Олег, - тихий, дуже несмiливий князь сидiв у своПй глухiй, пiснiй, болотянiй землi в городi Iскоростенi, справно посилав у КиПв дань, давав воПв, виконував усi уроки. Та Ярополку цього було мало. Власне, дiяв тепер не вiн, - i за княгинi Ольги, i в час Святослава боярство й воКводство, мужi й старцi Гори зiбрали в своПх руках великi добра, брали й брали з княжих рук пожалування, землi, лiси, рiки; Пм уже мало було города КиКва й ПолянськоП землi, вони хотiли, щоб князь, а також i вони мали дань i в iнших землях. - Доколи будемо, княже, брати малу дань iз землi ДеревськоП... Пошли, княже, в Iскоростень дружину, нехай Олег дасть бiльшу дань. Ярополк послухав Гору, послав у Деревську землю воКводу, сина Свенелда Люта, який став бити в ПП лiсах звiра, знiмати бортi, накладати на городи й весi свою, воКводську дань. Покарати Люта виПхав з дружиною сам князь Олег - на цей раз тихий князь був роздратований i рiшучий, - наздогнавши Люта, вiн убив його, а дружину прогнав за межi землi своКП. Гора загомонiла, i не тому, що любила Люта, нi, бояри й воКводи ненавидiли цього нащадка свiонiв* (*Свiони - шведи), але гомонiли, бо хотiли бути хазяПнами всiх земель, а деревляни вбили воКводу, деревський князь вийняв меч проти Гори. Князевi Ярополку треба було б пригадати дiда свого Iгоря, який ходив у Деревську землю по дань i там загинув... Але вiн забув про це, послав до города Вручая дружину, що побила деревлян, кiньми затоптала в сутичцi князя Олега. Невдовзi туди прибув Ярополк. Вiн схиляК колiна перед тiлом брата, гiрко плаче й бiдкаКться, - за що його вбили. Що сльози?! Хто Пм повiрить? Брат убив брата, кров Олега запеклася на мечi князя Ярополка. РанньоП весни, тiльки затужавiв Соляний шлях* (*Соляний шлях - давнiй шлях з КиКва до Криму), у полi за Днiпром з'явився невеликий загiн печенiгiв: деякi - на конях, частина - в кибитках. Сторожа поля, як це водиться, одразу ж кинулась по Пхньому слiду, наздогнала, готувалась прийняти бiй. Печенiги зовсiм не збирались битись. Вони зупинили кибитки й конi, ждали на високiй могилi, коли наблизиться сторожа, а тодi послали наперед своПх кликунiв, якi й сказали, що це Пде в КиПв на поклiн до князя Ярополка каган орди Iлдея. На поклiн до князя Ярополка? Руськi люди досi не чули, щоб кагани Пздили на поклiн до Пхнiх князiв, старi, бувалi воП говорили: "Стережись хозарина на Iтилi-рiцi, ромея - над морем Руським, а печенiга - скрiзь у Дикому полi"; не знали вони й на цей раз, як бути з печенiгами, через що велiли загону стати на мiсцi й ждати, самi ж оточили його, а до КиКва послали гiнцiв, якi б дiзнались, що i як Пм робити. Меч i щит князя Святослава! Ярополк почув про печенiзького кагана Iлдею, стоячи в Золотiй палатi пiд зброКю свого батька, i здавалося, цi мертвi, холоднi речi говорили, кричали, велiли, аби вiн не говорив з ворогами, якi пролили кров його батька. Князь Ярополк забув свого батька, сказав, що говоритиме з каганом IлдеКю, вiн прийняв його в Золотiй палатi, де висiли батькiвський меч i щит. У високих, шитих iз цапиноП шкiри чоботях-вивертнях, у короткому каптанi, пiдперезаний поясом iз золотим набором i кривою шаблею бiля пояса, чорний вiд степових вiтрiв, з кружальцем чорного волосся на поголенiй головi, гостроносий, з лукавими швидкими очима, каган Iлдея стояв перед князем Ярополком i через толковина говорив: - Ми приПхали, щоб дiзнатись про здоров'я великого князя, усiх воКвод i бояр руських... - ДякуКмо, кагане! А як тобi Пхалось у полi i як здоров'я твоК й iнших каганiв? - Спасибi, княже! I я, i всi iншi кагани почувають себе добре, посилають тобi дари. Кiлька здоровенних печенiгiв, що прийшли разом з IлдеКю, розвернули мiхи й поклали перед князем дари - сувоП фофудiП* (*Фофудiя - схiдна тканина.) з срiбними узорами, клепану з сiчених кiлець байдану* (*Байдана - кольчуга.), криву шаблю в золотому окладi. - За дари дякуКмо й даКмо своП. Гриднi принесли й подали кагану зробленi роднянськими майстрами позолоченi меч, щит i кольчугу. - ТвоП дари дуже щедрi, - говорив каган, i обличчя його аж сяяло вiд задоволення. - Краще срiбло, нiж мiдь, краще золото, нiж срiбло, краще мир i любов, анiж вiйна. З тим мене й прислали кагани, велiли сказати: нашi печенiзькi орди багато воювали з твоПми отцями й проливали руську й свою кровь. МоП орди не хочуть тепер воювати з руськими князями, хочемо мати мир i любов з КиКвом. Хочемо вiрно тобi служити. Коли б князь Ярополк був далекоглядний i стежив за межами Русi, вiн знав би й розумiв, що печенiзький каган прибув до КиКва, бо зi сходу на простори мiж Iтилем-рiкою й пониззям Днiпра, де печенiги досi почували себе повними хазяПнами, насувають орди половецькi, слiдом за ними йдуть кимаки, огузи* (*Половцi, кимаки, огузи - орди, що вийшли в кiнцi Х ст з глибин АзiП.), о, коли б Ярополк це знав, вiн би говорив з IлдеКю iнакше, змусив би ударити на половцiв, попередив багато кровi, яка пiзнiше була пролита на Русi. Не знав, звичайно, князь Ярополк i того, що каган Iлдея зовсiм недавно зустрiвся в порогах з василiками iмператорiв Василя й Костянтина, якi далi йому золото, аби вiн уклав мир з Ярополком i щоб орди його йшли на захiд до Днiстра, щоб там, коли буде надоба, з'Кднатись з легiонами ромеПв i бити болгар. Князь Ярополк про це не знав, вiн чув пiдлесливi слова IлдеП: - Весь свiт славить тебе, княже Ярополче, печенiзькi кагани пропонують тобi мир i любов, вони не будуть бiльше заважати руським купцям у полi, пiдуть до Днiстра, хочуть сiсти на землi. I князь Ярополк вiдповiдав: - Я беру мир i любов з вашими племенами, а на знак нашоП дружби дам городи й волостi над Днiстром, де живуть тиверцi й уличi.