Дунай воду несе... I князю Святославу, що натомився за день i мав Пхати до похмурого будинку кметя, захотiлося злiзти з коня, сiсти а чи й прилягти бiля вогнища, щось, може, з'Псти, щось, коли б знайшлося, й випити. А над усе - спочивати, дивитись на всiяне зорями небо, слухати пiсню, яку спiвало вже багато голосiв. Вiн так i зробив. Метко зiскочив з коня, пiдiйшов до вогнища, що горiло бiля самоП стiни над ДунаКм, привiтався з людьми, запитав, чи не можна i йому погрiтись бiля вогню. - О князю Святославе, - вiдповiв на це лiтнiй уже, бородатий воПн, що тримав у цей час на рожнi шматок м'яса, - просимо сiдати, К в нас добра смаженина... - МаКмо до неП ще й вино, - К ракiя* (*Ракiя - горiлка.), а К й гроздове* (*Гроздове вино - виноградне.), - додав iнший, молодший, чоловiк, очевидь, болгарин. - Моля, да сядь, князю! - запросила Святослава жiнка. Князь Святослав сiв бiля цих людей, випив вина, поПв смаженого м'яса, що пахло димком i приКмно хрумтiло на зубах, вкусив свiжого хлiба. - Добра суть твоя смаженина, чоловiче, - сказав бородатому воПну князь, - а твоК вино, - звернувся вiн до болгарина, - аки Болгарiя: пахуче, але мiцне. I за хлiб вам спасибi, люди! - Добра тут земля, княже, - згодився i бородатий чоловiк, - добрий i хлiб ПП. А в мене К ще один хлiб, княже... - Який хлiб? Бородатий воПн вийняв з своКП торбини невеликий шматок черствого хлiба, що зараз уночi нагадував темну землю... - Коли йшли ми край землi ПолянськоП, якось увечерi я помолився, просив Перуна дати перемогу на бранi, та й лiг спати, - почав вiн, помiтивши, що князь пильно дивиться на шматок хлiба. - А вранцi прокинувся й бачу - лежить бiля мого щита хлiб... Де вiн мiг взятись? Не знаю, може, й вiд Перуна? То вранцi я вкусив сам вiд хлiба того, дав ще й iншим воям, а оцей шматочок несу з собою... Рiдний хлiб, у ньому наша земля! Князь Святослав простягнув руку, узяв цей хлiб й довго тримав перед собою. "Рiдний хлiб!" - добре сказав воПн. Хiба ж мiг знати князь, чия рука зiбрала, випекла i послала йому на Дунай цей хлiб?! З Битва пiд Доростолом почалася 23 дня мiсяця березозоля* (*Березозоль - квiтень.) о першiй годинi* (*Перша година -7 годин ранку.). Ще з ночi все вiйсько iмператора Iоанна вийшло на долину й стало неповним пiвколом - вiд Дунаю вище Доростола й напроти самого города, пiвколо це замкнули над ДунаКм, нижче вже Доростола, турми фем, що прийшли сюди через Лудогори. Тiльки з одного боку, вiд сходу, руси могли не ждати ворога. Але там котив води сердитий, повний у берегах Дунай. Руськi воП не сидiли в Доростолi. Князь Святослав вирiшив прийняти бiй над ДунаКм, - нехай об лави воПв, як об могутню скелю, розiб'Кться той каламутний вал, який народився у ВiзантiП, прошумiв над полями ФракiП й МакедонiП, пролетiв, як градова хмара, над Планиною, впав грецьким вогнем на тиху болгарську рiвнину. Князь Святослав i воП його не ховались i не ховаються вiд навали ромейського вiйська, якщо ж вони вийдуть через доростольськi ворота до Дунаю - то тiльки через Пхнi трупи. Ще вночi, широко розкривши всi ворота в Доростолi, князь Святослав велiв своПм воКводам вивести на поле багато полкiв. А крiм того, чимало полкiв чатувало пiшо й кiнно бiля ворiт города i над ДунаКм. Уранцi князь Святослав з вищою дружиною пiд знаменом Русi сидiв на конi попереду чола свого вiйська. Вiн бачив стан iмператора. На цей раз Iоанн Цимiсхiй дiяв не так, як на рiвнинi за Планиною. Вiн уже не надiявся заманити русiв у пастку, а, навпаки, думав розбити, розсiяти Пхнi лави першим ударом. Через що поставив попереду свого вiйська вершникiв, одягнутих у броню, за ними - лучникiв i пращникiв, далi кiлька таксiархiй оплiтiв у бронi, а кiлька - з важкою зброКю, позад них - знову лучники й пращники, а осторонь, по праву й лiву руку, в лiсах - вершникiв-безсмертних, що повиннi були прийти на помiч вiйську у вирiшальну годину. Що виставляв i як думав боротись з цим кращим вiйськом тогочасного свiту князь Святослав? Попереду всiх його полкiв у кiлька рядiв з високими, довгими червленими щитами в руках, одягнутi в броню, з шоломами на головах стояли воП. Сонце, що тiльки вийшло iз-за Дунаю, грало на Пхнiх щитах, бронi, шоломах, i здавалося, що то не воП стоять, а лежить на землi й сяК велетенський розпечений залiзний лук, який от-от почне кидати на ромеПв своП стрiли... За щитоносцями стояли лучники й пращники. Вони пробували вже тятиви своПх лукiв, у кожного з них був набитий стрiлами тул, а ще ворохи стрiл - гострих, iз залiзними вiстрями, з добрими перами - лежали просто на землi, Пх носили й носили з города уношi... За лучниками й щитоносцями стояли списоносцi - Пх було безлiч на цьому полi. Гострi списи над ними сiрiли, як безмежна викошена нива, страшно було подумати про ту годину, коли ця тьма списiв увiп'Кться в живе тiло таксiархiй. Тьма списiв коливалась, ворушилась... Ще далi стояли в шоломах, у бронi, з мечами в руках i ножами за поясами кращi воП РуськоП землi. У найважчу годину бою вони готовi були вийти на поле, щоб чесно, вiч-на-вiч, стати перед ворогом, зiйтись з ним на прю i заради життя рiдних людей, не шкодуючи власного життя, битись з ворогом, i навiть якщо померти, то також перемогти. А коли б легiони iмперiП почали перемагати на полi бою, то в городi на всiх його воротах стояло ще чимало полкiв, на пiвденних i пiвнiчних - чатували полки вершникiв. Нi, князь Святослав не вiрив, що Iоанн Цимiсхiй здолаК його. Русь мала перемогти Вiзантiю! У сторожкiй тишi над долиною прозвучали звуки труб, i кiлька вершникiв пiд бiлим прапором виПхали з переднiх лав ромеПв i попрямували до стану руських воПв. Не доПхавши якесь поприще до щитоносцiв, вони зупинили своПх коней, що жахались червлених щитiв i ставали дибки, i почали кричати. - Що то за крик? - запитав князь Святослав. - Вони кричать, - вiдповiв йому бувалий воКвода Iкмор, який знав грецьку мову, - що iмператор велить руському князю кинути зброю, скоритись переможцям, просити прощення в дерзостi й одразу вийти... ВоКвода Iкмор не кiнчив. - Скажи йому, воКводо, - велiв князь, - аки псу! - Добро! - промовив Iкмор. I, приклавши руки до рота, Iкмор заволав так, що його чули, либонь, не тiльки василiки, а й сам iмператор у станi... - Скажiть вашому Малому, нехай пiдтягаК пояс, бо в нашого князя готовий для нього кропив'яний мотуз, а вже будемо тим мотузом не токмо давити, а й бити - по главi, по спинi, по тому мiсцю, яким iмператор тримаКться за трон... Згиньте, бiси, з iмператором вашим! , I хоч це була страхiтлива година, але пiсля цих слiв, якi Iкмор не тiльки викрикував, а й, вкрай роздратований, супроводжував рухами, щитоносцi, що стояли недалеко, почали реготати. А коли василiки, почувши вiдповiдь князя, повернулись i стали вiд'Пжджати, услiд Пм довго ще летiло багатоголосе: - Го-го-го! Згиньте, бiси! З iмператором вашим!.. I враз пiд копитами коней вдалинi здригнулась, загула земля. Тисячi вершникiв вiв на бiй патрикiй Петро - полководець жорстокий, безжальний i смiливий. Пригнувшись до луки сiдла, тримаючи для першого удару спис, а для бою далi - меч, вiн летiв попереду тисяч вершникiв, що, вирiвнявшись, мчали на стан руських воПв. Ось списи в Пхнiх руках заблищали посеред долини, от вони котяться, як чорна хвиля, все ближче й ближче... Але якщо вони були страшнi в безумнiм льотi своПм, то не менше страшною була й та стiна з червлених щитiв, що, здавалося, пiднiмалась перед ними все вище й вище. Вони мчали просто на сонце, що вставало iз-за Дунаю, а от це сонце померкло, бо в повiтрi на вершникiв летiли тисячi стрiл. Вершники мчали з неймовiрним тупотом, криком, шумом, ось закричали й воП, якi стояли за стiною з щитiв. I раптом - це нагадувало хвилину, коли з високого неба вцiляК в землю страхiтлива блискавиця й над просторами широко й всепереможно лунаК грiм, - раптом вершники врiзались у стiну щитiв, раптом безлiч коней пройняли списи, раптом багато вершникiв полетiло з коней, раптом стiна щитiв здригнулась i нiби навiть вгнулась, готова прорватись. Це була одним одна хвилина. Бо навiть земля здригаКться i вгинаКться, коли на неП падаК велетенська скеля. Але в наступну хвилину стiна червлених щитiв, якi були тепер уже залитi кров'ю, вирiвнялась, напружилась, стала такою ж, як i ранiше... Не зламавши стiни щитiв, вершники пробували ПП рубати, люто били по нiй своПми мечами. Навкруг щитоносцiв падали тисячi стрiл, на помiч вершникам поспiшали пiшi ромеП - лучники, пращники, мечоносцi... Тепер годi було ромеям сподiватись, що вони прорвуть цю стiну людей, в таксiархiях iмператора вже не було порядку, в душi легiонерiв, якi безмежно вiрили в свою перемогу, заповз страх. Уже не римськi воП наступали на русiв - воП князя Святослава, з щитоносцями на чолi, посувались вперед i вперед по долинi. Але князь Святослав не повiв далеко своПх воПв. Вiн знав, що iмператор Iоанн тримаК в лiсках обапол полки вершникiв, якi щохвилини могли опинитись позад них. Пiд Доростолом Адрiанополь не мiг повторитись, воП князя не могли одриватись вiд города-фортецi. Так вони й стали на полi, серед гори ворожих трупiв. Дванадцять разiв посилав того дня iмператор Iоанн своК вiйсько на князя Святослава. Стоячи на високому пагорку, звiдки видно було все навкруг, вiн бачив, як невпинно iдуть вперед його таксiархiП, як вони вiдходять. Бачив iмператор i те, як пiсля дванадцятого страхiтливого наступу, коли на поле вийшли всi таксiархiП, коли з бокiв полетiли iз засад вершники, воП князя Святослава довго й уперто з ними бились, потiм почепили щити на спини, дiйшли до стiн Доростола й зникли за його ворiтьми... У цьому бою iмператор Iоанн не змiг розгромити князя Святослава. Проте вiн не вiдчував ще своКП поразки i вiрив, що розiб'К Святослава. Що йому була смерть легiонерiв? Полководцi вже женуть новi й новi легiони з ВiзантiП, АзiП. У iмператора Iоанна сил багато, позад нього скорена Болгарiя, рiвний шлях до Константинополя. А де вiзьме силу гордий Святослав? Чи надовго вистачить йому воПв? У ту хвилину, коли в Доростолi зачиняли ворота, на далекому плесi Дунаю iмператор Iоанн побачив вiтрила - то пiдпливали кораблi ВiзантiП. Тепер воП князя Святослава були в кiльцi. 4 У цьому бою тяжко був поранений воКвода Свенелд. Може, втратив вiн надто багато кровi й сил пiд Преславою, може, гiркий бiль краяв i краяв його серце, бо нелегко було пережити те, що сам вцiлiв, а вся його дружина загинула пiд стiнами Вишнього града. Хто знаК, що робилось у душi воКводи! Але в цьому першому бою пiд Доростолом вiн iшов уперто, так, нiби хотiв одразу помститись за всiх своПх загиблих воПв, мчав у найстрашнiший вир, немов шукав своКП смертi. Свенелд лежав у домi кметя бiля вiкна, що виходило на Дунай, бiля нього стояли князь Святослав i син воКводи Лют, квола свiчечка горiла на стiльцi бiля ложа воКводи, поряд - чистий убрус, корчага з холодною водою. - Дай менi, сину, напитись, - сказав Свенелд. Лют подав йому корчагу, i воКвода кiлька разiв ковтнув. - Тепер менi стало легше, не так пече бiля серця, - промовив вiн. А потiм заплющив очi й довго так лежав, щось, мабуть, думав. Важко здiймались його груди. - От i настав мiй кiнець, - сказав пiзнiше вiн i подивився на князя Святослава якимись дивними очима; оточенi темними смугами, вони були дуже великi й свiтлi... - Ми ще потягаКмось, Свенелде, - спробував посмiхнутись i пiдбадьорити свого воКводу Святослав. - Нi, княже, - вiдповiв на це Свенелд, - чую кончину, близько вже вона, i я... зараз не за цим шкодую. - А за чим, Свенелде? ВоКвода не вiдповiв одразу, а подивився на темне вiкно, замислився, обличчя його стало надзвичайно спокiйним. Хто знаК, про що думав воКвода Свенелд у цю смертну годину? За довге життя вiн сходив багато свiту, i, може, перед очима його проходили тепер скелястi береги далекоП пiвночi й холодне море, над яким вiн народився? Може, згадував вiн гарйчi пустелi й городи за Iтилем-рiкою й Джурджанським морем, де ходив з дружиною замолоду? Може, пропливало в уявi його море Середземне й городи над ним, бо побував вiн з мечем i там?! Довго жив на свiтi воКвода Свенелд, i в смертну годину йому було що пригадати... Аж ось вiн поворухнувся, сказав: - Я любив i люблю далеку свою отчизну над холодним морем, бо там народився i там лежать костi моПх отцiв... Але конунги отчизни вигнали мене i могли зробити навiки нещасливим. Що було б зi мною й ще багатьма варягами, якби не Русь... Скажи, княже Святославе, адже ми не прийшли як вороги в КиПв, не зробили зла Русi? - Заспокойся, Свенелде, - твердо промовив князь Святослав. - Нi ти, нi твоП друзi варяги не були ворогами Русi. Вони Пй вiрно служили... - Так, ми вiрно служили, - тихо промовив Свенелд, i ледь помiтна посмiшка торкнула його уста. - Ми вiрно служили Русi, бо що Свiонiя, коли б не було Русi? I за те, що люди на Русi зустрiли мене як воПна й друга, я й полюбив Русь, КиПв, i хоч народився на пiвночi - хотiв померти в КиКвi... А от i не довелося, за цим я i шкодую. - Ми ще будемо в КиКвi... - Нi, княже! Ви будете в КиКвi, повернетесь з перемогою, а я загибаю тут, над ДунаКм... Прощай, княже! Будь чесним воПном, сину! Князь Святослав схилився, взяв руку Свенелда, потиснув ПП, почув легенький потиск руки Свенелда... Але що це? Пальцi Свенелда ворухнулись i враз ослабли, рука впала долу... - Не забуду! - промовив князь Святослав. ВоКвода не почув цього голосу. Вiн пiшов iз життя, знаючи, що його не забудуть. Князь Святослав вiдчинив дверi й велiв накрити тiло Свенелда знаменом княжим. Це була дуже важка нiч. У бою загинуло кiлька тисяч руських воПв. Кiлька тисяч воПв втратив iмператор. Коли настала нiч, тихо вiдчинились однi з ворiт Доростола, бiля них стало багато воПв, щоб на випадок потреби захищатись, а ще багато воПв пiшли в поле, щоб узяти з собою покалiчених, стогони яких долiтали звiдти, i щоб вiддати землi чеснi тiла вбитих. Там, на полi, ходили в цей час i воП-ромеП. Џх сюди не посилав iмператор, вони йшли на чорне поле, бо там лежали пораненi Пхнi брати, друзi, там дивились мертвими очима в небо й ждали вiчного спочинку неживi. Римськi воП бачили руських воПв, але робили своК. Смерть рiвняК людей. Тут, на полi, не було нi iмператора i його полководцiв, нi князя. Микула з Ангелом також пiшли на поле. У цьому бою не стало Радиша - новгородського воПна - та киПвського кузнеця Мутора, що були в однiй сотнi з ними. Темрява обгорнула землю. Де вже мiг Микула знайти своПх друзiв серед тисяч загиблих? Тодi вони стали ховати iнших воПв, а хтось поховав i Пхнiх друзiв. Бiля iншоП стiни Доростола, над ДунаКм, багато воПв - усi, що мали силу, - забрiвши у воду, витягали на берег лодiП. Навкруг них стояла темна нiч, холодна вода зводила ноги. Вони калiчили руки, рвали тiло, але лодiя за лодiКю посувались на берег, туди, де Пх не мiг дiстати ворог, туди, де Пх не мiг запалити грецький вогонь. Перед свiтанком Микула й Ангел повернулись до города. Цвiтана не спала, ждала Пх. - НемаК, Цвiтано, наших другарiв. - Вечна памят. Ангел, Микула i Цвiтана равом молились за загиблих воПв. 5 Тепер iмператор Iоанн знав, що в бою на полi вiн не скоро переможе руських воПв, однак в його руках було ще багато засобiв, якими вiн мiг скорити Русь: руйнування стiн машинами, пiдпали города, облога - все це неминуче викличе голод, хвороби, божевiлля. У такий спосiб Iоанн Цимiсхiй брав багато городiв у СiрiП; тiльки недавно вiн мало не рiк тримав у облозi Антiохiю... Але АнтiохiП вiн за цiлий рiк облоги не мiг взяти, там були непокiрнi, божевiльнi люди, вони помирали вiд голоду, хвороб, самi кидались на мечi, аби тiльки не пiддатись йому, Iоанну. Вiн же шкодував не людей, а стiни АнтiохiП й тому цiлий рiк не руйнував Пх. Досить було патрикiю Петру розбити стiни - й Антiохiя впала. Тому iмператор, оточивши Доростол, вирiшив вдатись до всiх засобiв разом. Уже наступного ранку вiн велiв розбити на полi перед Доростолом стан - з ровами, валами, воротами, костоломками, з шнурами й дзвониками по всьому стану. I, звичайно, з своПм наметом посерединi, навкруг якого мали стати, щоб захищати грудьми iмператора, безсмертнi. У цей же час iмператор велiв Iоанну Куркуасу пiдтягти ближче до стiн города й поставити там усi пороки, тарани, метальнi машини, катапульти, самострiли, сифони iз грецьким вогнем - усi машини, якi, дiючи разом, могли пробити стiни города, попалити мости й ворота, зруйнувати заборола, закидати все навкруг - i навiть город - камiнням, палаючими стрiлами. Тодi ж за наказом iмператора i пiд його наглядом на ДунаП кинули укотi навпроти стiн Доростола всi кораблi - величезнi дромони, на кожному з яких стояло по три вогнемети, меншi - памфiли, довгi кумварiП, багато звичайних хеландiй i скедiй. Бiля цих суден стояли ще й усiП - схожi на руськi лодiП-однодеревки човни, що могли непомiтно пiдпливати вночi й чинити велику шкоду ворожому табору. Крiм того, iмператор Iоанн велiв покопати рови, виставити мiцну сторожу, пильнувати день i нiч на всiх шляхах i стежках, що вели понад берегом вгору й униз по Дунаю. Вiн хотiв, щоб з Доростола не мiг тепер вийти жоден воПн i щоб туди не могла прослизнути навiть i миша. I вже першого ж дня надвечiр начальник метальних машин Iоанн Куркуас велiв пробивати стiни. До пiзньоП ночi пороки й величезнi тарани гупали в стiну города бiля Перевесищанських ворiт так, що луна котилась далеко в полi, вiдбивалась на плесi Дунаю. ПiзньоП ночi тихо прочинились Перевесищанськi ворота i кiлькасот воПв непомiтно вийшли з них, постояли пiд стiною, спустились у рiв, а ще незабаром з'явились на валу й поповзли мiж гострими кiлками. Серед цих воПв були Микула й Ангел. Микула назавжди запам'ятав цю нiч. Проминувши околля, вони довго лежали й прислухались, а воднораз i пильно дивились вперед, де очi Пх, що вже давно призвичаПлись до темряви, бачили обриси довгих, нацiлених на стiни города й схожих на велетенськi кулаки таранiв i порокiв, бачили катапульти, що нагадували черепах, самострiли. Чули вони й голоси ромеПв - крикливого пузатого начальника Пхнього, якого бачили вдень iз стiн, звичайних воПв, що, налягаючи з усiх сил, пiдтягали тепер страхiтливi своП машини до ворiт города. Ще чимало озброКних ромеПв стояли навкруг машин i людей, що бiля них працювали. Вони, напевне, мали стерегти всi цi машини. Але хiба хто мiг припустити, що ось поруч вже лежать на землi смiливi воП, якi от-от накинуться на ромеПв. Тихо було навкруг - бiля Доростола й на полi. Тiльки десь на ДунаП чувся перестук весел, на далекiй косi стогнав-квилив якийсь птах, а в горах за станом iмператора вив вовк. Тодi руськi воП разом звелись iз землi i, поставивши перед собою мечi, пiшли вперед. Ось вони опинились перед самими машинами й ворогами. I раптом хтось нiби розiрвав нiч навпiл. Там, де стояли метальнi машини, почулися крики, хтось важко падав на землю, бряжчала зброя. Дуже швидко все й стихло. Тiльки якусь хвилю чути було, як кресало б'К кремiнь, а тодi у темрявi жаринкою засвiтився вогник. Одразу ж вiн забуяв, розпалився. Ось вогник став вогнем, вогнищем, пожежею, недалеко вiд стiн Доростола загорiлись, запалали машини. Вони нагадували серед нiчноП пiтьми велетенськi кулаки, цiлi руки. Але кулаки й руки палали, руйнувались, кришились, осипались на дно рову пiд стiною... У станi ромеПв зчинилась тривога. Тоскно дзвонили й обривались на мотузках дзвоники, в полi кричали вiгли, чулась важка хода багатьох людей. Жахаючись темряви, спотикаючись на вибоях i падаючи в своП ж костоломки, на вогонь пожежi йшли i поспiшали на конях воП iмператора Iоанна. Але було пiзно. Коли вони опинились бiля метальних машин, Пх всiх уже поглинув вогонь. Прибулi кликали Iоанна Куркуаса й воПв сторожi, та нiхто не озивався. А з стiн Доростола в цей час почали летiти стрiли й камiння - руським воям зручно було цiлитись на ромеПв, яких освiтлювала пожежа. Руських же воПв за заборолами нiхто не бачив. Коли зiйшло сонце, з стану iмператора стало видно: на вежi над ворiтьми Доростола на дуже високому кiлку, щоб бачили всi, стирчала й дивилась мертвими очима на поле голова Iоанна Куркуаса. 6 В одну з цих ночей побачив Микула сон. Ранiше такого не траплялось - спав завжди як убитий. А тут сон привидiвся, нiби все це було насправдi. Приснилось Микулi, що вiн iде понад Днiпром i дуже хоче пити. Дивним було увi снi те, що вiн бачив кручi, верби, за ними чисту воду. Простягни, здавалося б, руку i пий до ситi. А вiн iшов понад Днiпром, вибiгав на кручi, продирався крiзь заростi верб, а дiстатись до води i напитись не мiг. Аж раптом бачить Микула, що стоПть пiд однiКю з верб батько Ант. Такий самий, яким був i за життя, тiльки одягнутий не так, як його поховали, а нiби зiбрався на рать: у кiльчатiй бронi, з щитом, мечем, на головi шолом з одкинутою полицею, а крiзь скважнI в нiй, як двi жарини, свiтяться очi. I чуК Микула голос, - такий, як був i в життi. Говорить Ант: "Чого ти шукаКш, Микуло?" "Пити хочу", - вiдповiв Микула. "То й пий!" - дозволив Ант. Микула одразу ж схилився до води, п'К не нап'Кться, ще, думаК, вип'ю трохи, ще трохи. Але, п'ючи, увесь час бачить перед собою очi батька Анта - двi жарини в скважнях шолома горiли й горiли. "А тепер скажи, - звернувся батько Ант, - чи знаКш, де той скарб, про який я тобi говорив? Кажи, Микуло, тiльки швидше, бо скоро й свiтатиме". I Микула побачив, що за Днiпром справдi днiК, хтось, як багряну ряднину, пiдiймаК там край неба, iз-за обрiю блискучими стрiлами вириваКться сяйво. Але що це? Десь почувся велiй шум, крики людей, брязкiт зброП. Микула дивиться i бачить, що стоПть вiн, як i допреже того, з батьком Антом, але не на березi Днiпра, а над ДунаКм. Ошую в них Доростол, одесну - поле, а з поля виходять ромеП - Пх багато, тьма, пiсок на березi. "Говори швидше, Микуло, - чуК вiн голос батька Анта, - бо, бачиш, вороги затьмарили денницю, вони iдуть на сонце". I Микула хоче вiдповiсти, що не знаК, де скарб, бо ж, помираючи, батько Ант не встиг йому про це сказати. Але вимовити слова не може, бо навкруг уже засвистiли стрiли, забряжчали мечi й щити, а з доростольських ворiт вилилось руське вiйсько. Стiльки ж, як ромеПв, а може, й бiльше, та й напевне бiльше, бо ромеП, либонь, перелякались, закричали щосили. А все навкруг стало чорним, як нiч, тiльки блискавицi били в землю то тут, то там i освiтлювали то стан ромеПв, то стан русiв. "Ой сину, сину!" - почув ще батькiв голос Микула i раптом бачить, що Ант вихопив меч iз пiхов, кличе його за собою, i йдуть вони поплiч проти ромеПв. Микула чув колись, але не бачив, як рубався батько Ант. Тепер вiн це побачив. Батько Ант iшов дуже тихим, рiвним кроком, як ходять на ловах. Та коли б вiн i хотiв iти швидше, то не змiг би, бо перед ним була стiна ромеПв. Пiднявши щити, вони махали мечами, наставляли гострi своП списи, нестямно кричали. Та чого вартi щити й мечi, коли проти них iшов Ант - старiйшина роду ВоПкiв? Тепер вiн справдi був старiйшиною, бо Микула бачив, що поплiч, рядом i взап'ять йому iде стiна родовичiв - тих, що були ще живi, i тих, що давно померли. Микулi здалося, що мiж цими воями, пробираючись до Анта, поспiшають дiд Улiб, прадiд ВоПк, бо срiбнi ж мечi й золотi шоломи носили тiльки вони... А Микула був радий, бо на чолi йшов поруч iз батьком - одесну, i коли Ант раз по раз пiдносив меч, замахувався так, що аж свистiло, бив мечем по щитах, мечах, черепах ромеПв, так само бив Пх i Микула. I, дивна рiч, Микула ще побачив, що з-пiд меча батька Анта ллКться зовсiм не кров, а сиплються динарiП, гривнi, камiння i просто пасма слiпучого барвистого промiння. "Так це ж i К скарб!" - крикнув Микула. "Њ скарб! Њ скарб! - чув вiн голос батька Анта. - Iди за мною, Микуло!.." I раптом вiн прокинувся. Микулi було моторошно й боязко, що привидiвся йому такий страхiтливий сон. Разом з тим вiн вiдчув i полегкiсть, бо думка про батька Анта i про смертну його годину нiколи не покидала Микулу. Вiн думав i думав про заповiт батька, намагався зрозумiти, про який скарб говорив Ант, але не мiг. Сон, як це думав Микула, привидiвся йому недаремно. Пiсля довгих рокiв вiн побачився з батьком, поговорив. Отже, душа його, виявилось, лiтаК десь близько, вона тут, iз ними. Що ж примусило душу Анта бути тут? Адже, як це достеменно знав Микула, душi пращурiв завжди живуть там, де Пхнiй очаг, де поховане тiло. А тут Болгарiя, далека земля, скiльки треба летiти вiд Днiпра, щоб дiстатись до Дунаю? Отже, К якась сила, що примусила душу Анта летiти до БолгарiП, отже, вiн хотiв i полетiв за своПми родовичами, отже, зараз, коли так важко руським людям, вiн - не там, над спокiйним Днiпром, а тут, на полi бранi. "Добрий наш батько Ант, - подумав Микула. - Вiн i мертвий не залишаК нас..." I, як блискавицi в недавньому снi, його враз осяяла ще одна думка: то, може, той скарб, про який говорив Ант, - меч i щит, з-пiд яких сиплються скарби? "Меч i щит, - думав вiн, - меч - для ворогiв, щит - для Русi... Може, це i К скарб, про який говорив менi батько Ант?" Тепер уже Микула не боявся смертi, в душi його з'явилась певнiсть, що вiн не може померти, не загине на полi бранi. Адже вони, руськi воП, не самi борються з ромеями. Разом з ними, а може, й попереду Пх, незримо линуть, допомагають Пм пращури - смiливi, звитяжнi, що в цю важку для Русi годину не могли лежати в гробовищах, а встали i йдуть. Iде батько Ант, iде дiд ВоПк, iдуть всi тi, на чиПх могилах над Днiпром червонiК ягiддя калини, i тi, на могилах яких стоять кам'янi постатi в шоломах. Iде незборна, незчисленна рать. I коли б судилося, що упав би Микула порубаний на полi бою, то на мiсцi залишилось би тiльки його тiло, але дух - нескорений i несхитний - однаково iшов би за тими, що лишились в живих. I якщо за життя вiн не встиг всього зробити, то докiнчував би свою справу пiсля смертi. От про що думав уночi Микула. 7 Просто на землi попiд стiною, куди не могли залiтати стрiли й камiння, лежали пораненi. Мiсячне сяйво заливало цей куточок, i поранених було видно: однi з них лежали витягнувшись i дивились у темне бездонне небо над собою; iншi, поклавши голови на сiдла, на кулаки чи камiння, дрiмали. Нiхто не мiг Пм допомогти, та й не знав чим. Рани ятрились, наривали, руки й ноги багатьох почорнiли, деякi з поранених важко стогнали, а один - ще молодий, чорнявий, у якого одрубали в бою праву руку, - увесь час поривався схопитись на ноги, але не мiг i тiльки кричав: "Руку... руку вiддайте!.." Поруч iз живими лежали мертвi. Тiльки перед свiтанком сюди приходили воП, клали на дерев'янi ношi трупи i через схiднi ворота виносили, опускали в хвилi Дунаю. Зараз трупам цим ще не прийшов свiй час. Кiлька болгарських жон закрили Пм обличчя. Жiнки допомагали й живим: подавали воду, годували, а коли кому з поранених було особливо важко, сiдали поруч, щось тихо говорили. Поранений розумiв не все, що повiдала йому жона болгарська, але ласка й тепле слово скрiзь однаковi. Пораненого заспокоювала ця тиха, сестринська мова, i, заплющивши очi, вiн часто засинав. Пiзно вночi Микула з Ангелом тихо говорили: - Важко нам дуже, Ангеле... Мало людей стало, хто лишився - хворий, покалiчений. А ще й голод велiй, що людина без шматка хлiба... - Голодно, другаре Микуло. То правда, як тiльки живемо? Далi Цвiтана чула тiльки уривки з ПхньоП розмови. - А ти добре знаКш дорогу, Ангеле? - О другаре Микуло! Кожен камiнь, кущ. - То спробуКмо?! Чула Цвiтана й те, як вони тихо встали, десь недалеко пiшли. Говорили з кимсь третiм. А ввечерi наступного дня вони розповiли Цвiтанi, що замислили роботи. Спочатку, коли вони сказали про це сотенному Добиславу, той не повiрив, потiм згодився. Отепер вони й вiзьмуться до роботи. Уночi, поки не зiйшов мiсяць, перепливуть Дунай. О, i в Микули, i в Ангела ще дужi руки й ноги. Не самi вони пропливуть, вода Пх пронесе мимо ромейських кораблiв, далi й далi, аж до лiвого берега. А вже там, аби тiльки добратись, зiйде мiсяць, все буде видно, Ангел проведе Микулу кущами. На берегах вiн знаК кожне село, а в кожному з них - своП люди. Вони вiдкриють дверi воям. Цi дверi i зараз вiдкритi... Що робити далi? Другарi домовились i про це. Вони вийдуть вище й вище по Дунаю, знайдуть човен, насиплють його зерном i попливуть темноП ночi до Доростола. Пливтимуть за водою, щоб не ворушити ПП веслом, зрiдка хiба хто з них копирсне за бортом рукою, i так допливуть. Вода принесе Пх до самого Доростола. Уночi вони й пiшли. Прощаючись з Цвiтаною, Микула сказав: - Ось тобi, жоно, дарунок. Ти вже поПж... Вiн дав Пй шматок сухого, черствого хлiба, який принiс з-над Росi. - Що ти? Що ти? З'Пжте самi. - Нам що? - говорив Микула. - Ми знайдемо. Аби за Дунай, а там села, люди. Так вони й пiшли. Почувши розмову Ангела i Микули, Цвiтана зрозумiла, що там, за стiнами Доростола, воям доводиться дуже важко, Пх стаК все менше й менше, а тi, що лишились живими, - пораненi, порубанi, мають мало сили. А хiба сама Цвiтана не бачила цього?! Було багато воПв у Доростолi - лишилось, може, половина. Пiди по городу - скрiзь попiд стiнами, на торзi лежать пораненi, а поруч iз ними мертвi, руськi й болгарськi воП мовчки терплять, але хiба не видно, що вони стомились, конають, голоднi? Цвiтана, звичайно, допомагала чим тiльки могла. Не лише вона, всi жони й дiвчата, якi були в Доростолi, дбали, щоб легше було воям. Уночi вони виходили за стiни, брали мертвих, ховали Пх; допомагали воям копати рови, лагодити стiни, виходили до Дунаю й носили воду. Та цього, виявляКться, було мало. ВоПв усе менше, тi, що живi, не мають сили тримати зброю, - от що зрозумiла Цвiтана, почувши розмову Ангела й Микули. "Так чим же менi Пм допомогти?" - думала вона. I Цвiтана зрозумiла, чим може допомогти воям, що маК зробити... Перед свiтом, коли воП прокидались вiд важкого сну, ставали в лави й рушали до ворiт, Цвiтана одягла шолом, що лишився бiля Пхнього вогнища, пiшла слiдом за воями. Бiля ворiт, як i iншi, взяла спис. На воротях ПП нiхто не затримав. Хто пiзнав би у нiй, одягнутiй, як воП, iз списом у руках, жiнку? Хто став би затримувати того, який йшов iз города в поле перед грецьким станом - на життя чи смерть?! Навiть воП, до яких приКдналась Цвiтана за стiною, не пiзнали, хто йде поруч iз ними. - А ти взяв нiж? - запитав ПП воПн, що був по праву руку. - Взяв, - вiдповiла Цвiтана й пошкодувала, що не взяла його... А потiм був бiй, i Цвiтана все робила, як iншi воП, тiльки коли iншi воП орудували луками й мечами, а часом ножами, вона била ромеПв своПм списом, - била, доки сама не впала на полi. Пiзно виплив iз-за Дунаю й став над плесом великий повний мiсяць. Вiн залив рiку й береги рiвним ясним сяйвом, освiтив усе до бадилиночки. На недавньому полi битви стало видно зброю, щити, мечi, темнi тiла мертвих, хижих птахiв, що й тепер, уночi, ширяли над ними. Руськi воП ходили бiля стiн города в полi, збирали своПх воПв, щоб до сонця вiддати Пх землi. Так само ходили й ромеП навкруг свого стану... I раптом ромеП зупинились. Вони побачили закривавлене чоло одного руса, що, витягнувши вподовж себе руки, з високими грудьми лежав проти мiсяця, широко вiдкритими очима дивився на небо, хмари, зорi. РомеП жахнулись. - Вiн живий! Але воПн був неживий. Вiн бився до загину й помер так, як стояв у бою: не боячись ворогiв i смертi, дивлячись на свiт перед собою. Проте не тiльки це вражало в мертвому воПнi. Iз голови в нього скотився шолом, воПн лежав, одкинувши голову, буйне волосся вкривало ПП, падало на плечi, землю... - Це жiнка! - сказав хтось iз ромеПв. Так, це була жiнка, проста жiнка з болгарського села, Цвiтана. - Страх! - говорили ромеП. - Вони воюють усi. Над полем все вище й вище вставав мiсяць. Ще через нiч повернулись Микула й Ангел. Вони не дiстались до болгарських сiл, - на лiвому березi також стояли ромеП. Стикнулись з ними, ледве втекли. Ангел був тяжко поранений у ногу. Коли б не Микула, Ангел би загинув. Вiн не мiг ходити, не змiг би й пливти через Дунай. Але Микула встиг, коли налетiли ромеП, сховатись у комишах. Уночi, тримаючи друга, поплив через Дунай. Через Подольськi ворота Микула на руках принiс Ангела до вогнища. Була темна нiч. Вони сiли на холоднiй землi, Ангел покликав Цвiтану. Вона не озвалась, певно, допомагала комусь пiд стiнами. ВоП спочивали, довго ждали ПП. Цвiтана не прийшла до вогнища й тодi, коли зiйшов мiсяць. - Де ж вона? - подивившись сполоханими очима на Микулу, промовив Ангел. Микула мовчав. Бiля вогнища не було шолома. Цвiтани вже немаК. 8 Яка це була битва? Десята, двадцята? Хiба порахуКш? Мiсяць уже робить другий круг, десь там достигло жито, десь падаК на землю плiд, десь дозрiло всяке зело... Десь ще й тихо: можна стати в полi, говорити на повний голос, спiвати, смiятись... Хто сказав, що можна смiятись? Руськi воП загибають на полi за Доростолом, вони гинуть в городi вiд голоду й хвороб, уже в городi немаК на деревах листу, немаК й травинки. Та й це не рятуК - смерть, навкруги смерть. Iмператор Iоанн велить взяти на полi й привести до нього бранцiв. Нехай вони скажуть йому, чим живуть цi руси, де вони беруть силу, скiльки Пх К, скiльки ще вони можуть триматись? Бранцiв привели. Iмператор думав, що Пх багато, бо вiв Пх, оточивши колом, великий загiн. Але коли загiн наблизився до iмператора й безсмертнi розiрвали коло, розступились на два боки, то iмператор побачив, що там скоПть тiльки один чоловiк. Хто знаК, скiльки йому було лiт? Гострi плечi переконували, що людинi цiй чимало i дуже важко довелося попрацювати на своКму вiку. Довгi темнуватi вуси спадали аж до грудей, але блiде, без зморщок обличчя, блискучi очi промовисто свiдчили, що ця людина ще молода, жити б Пй та ще жити... З одягу на бранцевi були тiльки простi недовгi полотнянi штани з ремiнною попружкою, та й то вони так подерлися, що крiзь них свiтилося тiло. Груди ж його були голi, у кiлькох мiсцях порубанi, бiля серця зяяла глибока рана. Але вiн нiби забув про рани, без страху дивився на iмператора i його воПв. Щось перекипiло й переболiло вже в його душi, вiн немов переступив за якусь межу життя i не знав бiльше страху, навiть смiявся. Iмператор лютував. - Запитай, - велiв вiн товмачевi, що стояв поруч, - чого вiн смiКться? Товмач поспiшив сказати бранцевi, чого вiд нього жадають, пояснив йому й те, перед якою високою особою той стоПть... Бранець щось крикнув у вiдповiдь на слова товмача й знову смiявся. - Що вiн говорить? - заволав Цимiсхiй. - Вiн говорить, великий василевсе, що бачив... Товмач затявся. - Що? Що? - закричав дужче iмператор. - Вiн говорить, що бачив мертвих князiв, але живого iмператора ще не бачив. А тому й смiКться... - Проклятий тавроскiф! - крикнув iмператор. - Вiн дорого заплатить за своП слова... Запитай у нього - скiльки вiйська лишилось у князя Святослава? Бранець вiдповiв: - У ромеПв багато вiйська, але у князя Святослава вдвоК бiльше... - Нехай скаже, скiльки саме? - Стiльки, як зiр на небi... Iмператор лютував - бранець нiчого не говорив, нiчого не боявся. - Запитай у нього, чи великий голод у Доростолi, чи К в русiв хлiб, м'ясо, вино?.. Бранцевi втлумачили, що саме цiкавить iмператора. - Знаю, знаю, - сказав той i дуже повiльно, язиком зволоживши спраглi уста, вiдповiв: - Ого, в нас у Доростолi К всього доста - i хлiба, i м'яса, й молока, i вина... К всього доста, доста, бодай луснув оцей ваш iмператор! Це були останнi слова бранця з Доростола. Серце його не витримало. Пiдiгнувши ноги, вiн повалився на землю... А бiля стiн Доростола вже лунав шум i крик - руськi воП виходили на поле, починаючи нову битву... Вони йшли вперед, до стану ромеПв, наробили великоП шкоди, захопили чимало харчiв - борошна й м'яса. Прикрившись щитами, стали одходити. Борошно й м'ясо! Хiба у цих страхiтливий битвах вони не наближали перемоги? I раптом трапилось те, про що люди, якi тiльки що проливали свою кров, вiддавали життя на полi перед Доростолом, не могли навiть подумати. Коли вони, почепивши на спини щити й одбиваючись списами, стали вiдступати i вже доходили до широко розчинених ворiт города, цi ворота несподiвано зачинились. На полi зчинився неймовiрний крик. ВоП стали грюкати й бити у ворота, але нiхто не вiдповiдав. Вони пробували кричати лучникам i пращникам, якi стояли на стiнах, але тi, здавалося, боролись з кимсь на стiнах. Пробиватись до пiвденних чи пiвнiчних ворiт Доростола також нiчого було думати - оплiти ромеПв i безсмертнi обступили вiйсько князя Святослава. Смерть? Страшна смерть пiд самими стiнами Доростола. На щастя, це тривало недовго. ВоП пiд стiнами бачили, як здригаються, гримлять ворота, нiби хтось зсередини намагаКться Пх вiдчинити. Зовсiм несподiвано ворота розчинились навстiж, i воП густим потоком, все стримуючи й рубаючи навалу позад себе, стали входити у город. Тодi всi почули про страшну зраду, яка готувалась тут. У Доростолi в той час, коли за городом, на полi, точилась люта сiча, хтось замкнув зсередини ворота фортецi, щоб одрiзати шлях вiйську князя Святослава i щоб воно загинуло пiд стiнами. Добре, що воП, якi стояли на стiнах, одразу побачили й зрозумiли, що сталось. Вони миттю кинулись вниз, стикнулись бiля ворiт iз зрадниками, деяких порубали, деяких зв'язали. Це були болгарськi боляри, а вiв Пх за собою великий болярин Мануш. Коли сутiнки обгорнули Дунай i стiни Доростола, князь Святослав велiв привести iз порубу до будинку кметя зрадникiв-боляр. ВоП княжi вiдчинили важкi ворота порубу, провели боляр вулицями Доростола. Провести Пх, як виявилось, було нелегко. У вузьких вулицях Доростола й на площi, коли воП, оточивши боляр, вели Пх, було вже темно, i, здавалося, нiхто не знав i не мiг бачити, кого ведуть серед ночi руськi воП. Але скрiзь, де вони проходили, чути було руськi й болгарськi слова погрози болярам, а кiлька разiв на боляр сипалося камiння. Тому й важко було живими довести боляр до будинку, в якому звичайно чинив суд кметь. ЦiКП ночi суд тут чинив не кметь - iз дружиною своКю вiн був там, де темнiв на рiвнинi за Доростолом стан iмператора ВiзантiП. Коли боляри стовпились попiд стiнами свiтлицi, а деякi стали просто серед неП, iз дверей, що вели до покоПв кметя, вийшов князь киПвський Святослав. Переступивши порiг, князь зупинився й обвiв поглядом свiтлицю. Вiн пiзнав декого - великого болярина Мануша, доростольських i навколишнiх придунайських боляр Горана, Радула, Струмена. Князь Святослав не примушував нiкого з них служити йому. Навпаки, усi вони самi, один за одним, приходили до нього й клялися в приязнi й любовi. А великий болярин Мануш прибув до князя по загаду нiбито самого кесаря Бориса. Зараз боляри мовчали, спiдлоба позираючи на князя Святослава. В Пхнiх очах свiтилася одверта неприязнь, руки були стиснутi в кулаки. Тiльки тодi, коли князь Святослав ступив ще кiлька крокiв уперед i сiв у крiслi за столом, де звичайно сидiв кметь, боляри ворухнулись, зачовгали ногами, зацокотiли посохами, але однаково мовчали. - Я зiбрав вас, боляри, - у тишi, що настала, почав князь Святослав, - щоб почути, чому i як вчинили зраду проти мого вiйська, i щоб судити вас... Тодi великий болярин Мануш - немолодий уже, але ще здоровий чоловiк, який стояв попереду у темному довгому платнi з цятавою кесарською гривною на шиП, - ступив i голосно промовив: - По якому закону i чому саме ти хочеш судити нас, княже? Адже ми болгарськi боляри, i судити нас може тiльки кесар та ще бог. Князь Святослав довгим поглядом подивився на великого болярина i на його гривну, обвiв поглядом усiх боляр i сказав: - Не заради однiКП тiльки Русi прийшов я, боляри, з вiйськом своПм до БолгарiП, а заради життя i Русi, i БолгарiП. - ТвоПми молитвами помер наш кесар Петро! - роздратовано крикнув болярин Мануш. - Кесар Петро, -