хоч i клянеться всiма богами, але робить Русi тiльки зло. Я не скажу тобi, княжичу, хто цi люди, бо ворога пiзнаКш тiльки тодi, коли зустрiчаКш вiч-на-вiч. У життi своКму ти зустрiнеш Пх i одразу пiзнаКш. Будь тодi безжальним, борись з ними. - Я Пх знищу, покараю... Асмус нiби не чув його слiв. - А коли, княжичу, побачиш, що не зможеш вистояти проти них, дай Пм те, чого вони жадають - золото й срiбло, але не давай Русi, сам борись за неП... Ти - Iгорiв син, будь як отець твiй! - Уй Асмусе! Я робитиму, як отець Iгор, я нiколи не забуду оцiКП землi, моПх людей... - Так i буде, княжичу! А тепер ляж, спи... З Ключниця Ярина жила в хлiвинi, прибудованiй до стiни терема вiд двору, де були стайнi, клiтi, медушi, стояла кухня, а в багатьох хижах i таких самих хлiвинах тулилась численна двiрня. Але хлiвина Ярини рiзнилась вiд iнших - однi дверi ПП виходили в двiр, другi ж, невисокi й вузенькi, через якi могла протиснутись тiльки Ярина, вели до княжого терема. Туди ключниця часто ходила сама, звiдти чи то вдень, чи вночi ПП могла покликати, а часто й кликала княгиня Ольга. У пiзню годину ключниця Ярина не спала. Але не тому, що боялась кличу з терема. Розчинивши дверi надвiр, сидiла вона на порозi й все думала й думала про минулий день, про червону пляму на скатертинi в стравницi. На очi ПП набiгали сльози, але вона стримувала Пх. У дворi було дуже тихо, все навкруг спало, спочивало, чути було тiльки, як десь недалеко б'ють копитами об землю в стайнях конi, час вiд часу долiтали з стiни притишенi голоси нiчних сторожiв та ще вiтер з-за Днiпра тихо перебирав гiлля дерев поблизу хлiвини. Що плакати, коли нiхто не побачить слiз; до кого звернутись, коли нiхто не почуК? А Яринi так хотiлось, щоб хтось побачив i витер ПП сльози, щоб хтось почув ПП гiрке слово i вiдповiв словом теплим, ласкавим, адже ждала вона цього слова, ласки, тепла все життя... Усе життя! Як легко й просто нiби це сказати, але скiльки було в тому життi днiв i ночей, довгих i важких лiт, горя, муки, образи i вiдчаю. Проте горе, мука, образи й вiдчай були не завжди. Пригадай-но, Ярино, як колись у давноминулi роки поховала ти батька й матiр, що загинули в полi, i прийшла у город КиПв, працювала дiвчиною у купця Ратшi на Подолi, перейшла з купцем, коли вiн розбагатiв, на Гору. А коли купець подарував тебе княгинi Ользi, стала княжою дворянкою. Нi, Ярино, ти була тодi молода, радiла, коли попала до Ратшi, ощасливилась, потрапивши до княжого двору, мрiяла, молилась Перуну i всiм богам, все чогось ждала. I ти, Ярино, дiждалась! Мабуть, ти була дуже красивою, якщо на тобi зупинилось око княгинi, ти, либонь, була привiтною й ласкавою, якщо тебе допустили до стравницi, i вже, звичайно, не шкодувала сил, не знала втоми, чесною була, якщо з багатьох дворянок саме тебе зробила княгиня Ольга ключницею своКю. Довго сидiла ключниця Ярина на порозi хлiвини й пригадувала, як все це склалось i як справдi в неП у тi давно минулi лiта були й краса, й тепло, i ласка, i, що найголовнiше, жила в серцi надiя. На що ж вона надiялась? Навряд чи могла тепер Ярина вiдповiсти на це, бо кожен вiк маК свою надiю, бо немаК в свiтi людини, яка б не надiялась, але мало К таких, що побачили своП надiП здiйсненими. Колись була Ярина молодою, любила i сама, i ПП любили. У отрока князя Iгоря, Роксая, були голубi очi, а волосся нагадувало льон. Вони зустрiчались кiлька разiв у княжому саду, але так нiчого одне одному й не сказали, тiльки вiдчули, що полюбились навiки... А там поПхав Роксай з князем до Iскоростеня - i не повернувся. Так була й зникла надiя. От тепер i впала з очей у Ярини сльоза. А життя iшло, i народжувались новi надiП. Це було давно, коли, як це добре пам'ятаК Ярина, тут, на Горi, жити було важко, стiни на нiй були коротшi, вужчi, нижчi, князi й дружини Пх спали сторожко. Траплялись ночi, коли вони й зовсiм не знiмали бронi, а стояли на городницях, бо над Днiпром, а часто й пiд самими стiнами города блукав, бряжчав списами ворог... То були важкi лiта, важке життя, багато воПв полягло тодi на городницях, валах. Як i всi, Ярина тодi допомагала воям, обмивала й перев'язувала рани. I коли не стало Роксая, все ж залишилися iншi люди, був князь iз княгинею, були Пхнi дiти. I вона вiддавала вже Пм усi своП сили. Деякi з дiтей княгинi Ольги померли, сини Святослав i Улiб виросли - Пх ключниця Ярина виносила на руках: не своя, чужа, а все ж дитина, хто Пй допоможе! Тепер Гора не та! Стiни ПП посунулись ближче до Подолу, глибоко врiзались у Перевесище, пiшли й униз понад Днiпром, до варязьких печер... А скiльки людей стало тут тепер! Колись був князь со дружиною, а зараз i бояри, i воКводи, i купцi, i сли, а в кожного свiй двiр i холопи, гриднi. На всiх працюють кузнецi, ремiсники. Як вулик, гуде Гора, нiби матка - княгиня, бджоли носять мед, а скiльки ж тут трутнiв. Колись-то Ярина не думала б так i не сказала, та й чого б вона стала це говорити! Але скiльки вже лiт бачить вона й чуК, як до князiв iдуть оцi бояри, воКводи, купцi й сли, що живуть на Горi, як обсiдають Пх тiуни й ябетники* (*Ябетники - княжi прикажчики.) i як кожен iз них просить собi пожалування - землею, лiсами, водами, а то просто золотом i срiблом iз скотницi княжоП. Тiльки Ярина нiколи не просила в князiв пожалування, самi ж вони про неП забули. Просити, а чого просити? У ПП руках ключi вiд теремiв княжих, усiх покоПв, скотниць, клiтей. Хотiла б Ярина - i одяглась би, i взулась, мала б повну скриню всякого добра... Чому ж у Ярини так порожньо в хлiвинi, в скринi ПП, що стоПть бiля лiжка, К тiльки два сувоП полотна, якi напряла й виткала власними руками. З добра у Ярини К кiлька сорочок, черевики й платно* (*Платно - верхнiй одяг.) носить, поки зносяться, та ще маК платно - дарунок княгинi, у якому подаК князям у стравницi. I не за цим тужила зараз ключниця Ярина, не за тим шкодувала, що нiчого не маК. Пй, старiй i убогiй, здалося цього вечора, що в неП вкрадено душу. 4 Нiч. Гора спить. Вряди-годи на стiнах чути кроки, тихi голоси - там стоПть сторожа, береже город, не змикаК вiй. А в теремах бояр i воКвод, у хижах попiд стiною - темно, тихо, там ходить сон. Як червонi жарини, поблискують лише кiлька вiкон у теремi княжому. Одно вiкно свiтиться вiд Днiпра - там окреслюКться чиясь тiнь, iнодi вона колихнеться, iнодi вирiвняКться й надовго застигаК. То бiля вiкна стоПть княгиня Ольга. Тiльки стемнiло, лягла вона, довго лежала в темрявi, намагалась заснути, але бажаний спокiй не йшов до неП, думки заважали спочити. От вона й запалила свiчу на столi, стоПть бiля вiкна, дивиться на нiчний КиПв, на темну Гору, стiну, зорi, що тлiють вгорi й срiбним пилком одбиваються на плесi Днiпра, дивиться на далекi сiрi луки й береги. Чому ж у цю пiзню годину, коли все навкруг спочиваК, не спить княгиня Ольга? Стурбувала ПП звiстка про печенiгiв у полi, може, налякали слова купцiв про нову фортецю на Дону чи, може, просто як жiнцi-удовицi тоскно Пй i неспокiйно в цю задушливу теплу нiч: тiло гаряче, ложе холодне, поруч вчуваються тихi слова i дихання. Та нi, не це турбуК, не це не даК спочити княгинi. Колись, як мужа ПП Iгоря вбили в землi Деревлянськiй, довго вона не могла спати ночами, все ждала, що вiн прийде. I коли переконалась навiть, що не прийде, однаково думала про нього, згадувала, ждала. Але все це було давно, вже сини ПП пiдростають, в них вся любов i душа княгинi. Не новина для неП й звiстка про печенiгiв у полi. Скiльки живе КиПв - стоПть вiн, нiби богатир, на цiй високiй горi на сторожi земель. Багато орд проходило мимо нього, були такi, що пробували лiзти на його стiни, але всi вони розсипались, як пiсок на березi Днiпра. Не страшнi КиКву й печенiги, що, як пси, блукають з своПми улусами в полi. Мислить княгиня й про фортецю над Доном - Саркел. Не вперше вже стикаються на шляху до Джурджанського моря ПП купцi з грабiжниками й вбивцями. Темний i загрозливий Схiд, страшнi простори за Iтилем-рiкою. Що ж, зараз вона пошле слiв своПх до хозарського кагана, а там пiдростуть сини, нехай вони поквитаються з каганами. РозумiК княгиня i те, яку згубу чинить Русi Вiзантiя, розумiК, що обсiдаК вона Русь своПми фортецями, насилаК на них то хозар, то печенiгiв. Був би живий князь Iгор, вiн би давно пiшов на Вiзантiю, як колись ходив, прибив би ще раз свiй щит на воротях Царгорода. Але княгиня бiльше всього боПться вiйни. Вже скiльки лiт мирно править своПми землями, вже скiльки лiт не знаК Русь бранi. Кличуть воКводи ПП йти на печенiгiв, вимiтати Пх з поля, рушати на Саркел. ВоКвода Свенелд не раз говорив, що мир для Русi страшнiший нинi вiд бранi, що на украПнах своПх i в полi Русь проливаК кровi бiльше, нiж на бранi, що пiдповзаК до Русi Вiзантiя. Та хiба княгиня сама не знаК, скiльки зла маК Руська земля вiд печенiгiв i хозар, хiба не бачить, як кожного дня ллКться гаряча кров ПП людей? А все ж Пй здаКться, що навiть найважчий мир, тиша рiдноП землi краще, нiж смерть на бранi, що лiпше платити дань хозарам, анiж воювати з ними, що краще з великим трудом торгувати з греками, анiж iти на них зi зброКю. I немарне говорила нинi княгиня, що сама поПде до Царгорода. Це важкий, далекий i небезпечний шлях Днiпром i морем до Константинополя, але вона вже давно збираКться туди поПхати, хоче говорити з iмператорами. Невже ж вони не знають i не розумiють, яка велика, багата й дужа Русь, невже вигiдно Пм гострити проти неП зброю замiсть того, щоб жити в мирi, любовi й дружбi? Княгинi Ользi здаКться, що коли вона побуваК в Константинополi, то домовиться про все з iмператорами i добро й тиша прийдуть на Руську землю. Iнше турбуК княгиню Ольгу в цю годину, коли так тихо навкруг, коли спить Гора, передграддя й Подол. Чомусь вона пригадуК минулий день, ранок, перед нею все стоПть перекошене, страхiтливе обличчя смерда Векшi, до неП, здаКться, долiтаК останнiй його крик: "Княгине, помилуй!" I думаК княгиня про те, що Векша не один, кожного дня до столу ПП ведуть i ведуть зв'язаних людей, вимагають у неП суду й правди... Княжi суд i правда потрiбнi. Одвiку сюди, на княжий двiр а чи в палату терема, приходили люди, просили суду й правди, i княгиню це не дивувало, бо навiть хмари мiж собою сваряться, а людей К множество, не можуть вони жити в повнiй злагодi мiж собою. Князь один, йому належить чинити суд i правду. Княгиня Ольга пригадуК покiйного свого мужа князя Iгоря. Коли вiн робив суд i правду, вона сидiла поряд з ним, слухала й дивилась, як вiн устрояК землю. Князь Iгор був мудрий i смiливий. Княгиня Ольга пригадуК, як рiшуче й безжально судив вiн дружину свою, коли хто перед ворогом показував спину; вiн карав, коли мужi безчестили один одного мечем, топором а чи просто телеснею; вiн судив i карав, коли умикали жону не по любовi, коли син не корився батьковi, коли муж одного роду убивав мужа iншого роду. За смерть вiн карав смертю. I коли княгиня Ольга брала на себе обов'язки княжi, вона добре знала суворий старий покон, говорила собi: сiла Кси на стiл, судяй правду... Але що К правда i як творити суд, коли все бiльше й бiльше ведуть до княжого двору людей, коли ллКться кров на украПнах Русi i в самому стольному городi КиКвi?! Чому ж ллКться кров, що змушуК одного мужа пiдiймати меч супроти другого, брата вбивати брата, сина ганити отця? Може, не в змозi вони подiлити здобутоП на бранях слави, може, як колись, кожен iз них захищаК честь свою, честь брата, сестри й роду, як це одвiку водилося в Руськiй землi? Проте нi, це зовсiм не те, що було одвiку на Русi, це не те, що було за давнiх князiв i встановлено древнiм поконом. Слава? - о, той, хто маК славу, знаК, як ПП зберегти; честь? - i ПП руськi люди - хай тiльки хто посягне - зумiють захистити, не по честь свою i не заради слави йдуть нинi на княжий суд люди. Той переорав межу чи перетесав знамено* (*Знамено - клеймо, печать.), той зламав житницю й уволiк мiх жита, той пiймав чужого коня, взяв оружжя, порти, той убив огнищанина, княжого тiуна чи посадника, - скрiзь татьба i розбой, скрiзь кров i смерть. Часом княгиня Ольга жахаКться, - що ж це сталось нинi на Русi? Адже сваряться мiж собою землi, города, села, всi люди! Куди, куди йде Русь? А проте княгиня Ольга розумiК, що це не так. Не землi сваряться мiж собою, а князi земель, не городи з городами, а воКводи з воКводами й бояри з боярами. I це ж не татьба i розбой. Кожен iз них зумiК взяти своК, кожен з них зумiК дiстати, що йому треба, й вiд князя. Нi, татьбу i розбой чинять iншi люди - це рядовичi* (*Рядовичi - люди, що працювали по ряду (договору).), закупи* (*Закупи - тi, що брали купу (позику).), смерди, холопи i всякi чорнi роб'П люди, це вони лiзуть у житницi воКвод i бояр, це вони переорюють межi, палять знамена, роблять перетеси! А хiба не чуК кожного дня княгиня Ольга, що чорнi люди чинять татьбу й розбой на ПП дворах, переорюють межi ПП земель, роблять перетеси в ПП лiсах, знiмають птаство на перевесищах княжих, потай б'ють бобрiв на гонах, звiра в лiсах, рибу в княжих рiках? Княгиня розумiК, що на Русi сталось те, чого ранiше не бувало: мали колись воКводи й бояри честь - нинi мають землi, лiси й рiки, мали колись славу - бережуть нинi скотницi й знамена, мали дружини - а тепер прагнуть мати якнайбiльше холопiв. Та й сама честь i слава нiбито змiнилася. Хвалилися колись люди подвигами ратними й шрамами вiд ран - тепер хваляться добром своПм i достатками. ЗдригаКться княгиня. А чи не сама вона винна в тому? Одвiку була Русь, були князi в племенах ПП, одвiку князi берегли межi землi, брали тяжку дань з людей, але й платили за неП власною кров'ю. "Але ж, - думаК княгиня Ольга, - Русь не могла жити так, як жила допреже, тяжка дань з племен i родiв - то була згуба для Русi, муж мiй Iгор за цю дань загинув..." Усе своК життя княгиня Ольга упоряджала Русь, дбала, щоб була вона цiла й несхитна, щоб КиПв-город був городом усiх земель, а в кожнiй землi був свiй город, думала вона й про полегкiсть людям. Усю землю розбила, уставила волостi, погости, кожному дала урок i устав. Зробити це було нелегко. Скiльки лiт минуло! Княгиня Ольга була тодi ще молодою, це вона йшла на чолi дружини, щоб помститись за мужа Iгоря й примучити* (*Примучити - приКднати.) до КиПвського столу деревлян, це вона в люту зимову стужу об'Пхала на санях всю землю аж за Верхнiй Волок, доходила до В'ятськоП землi, устрояла Руську землю. Так чому ж ця земля нинi неспокiйна? ЗдаКться, вона робила все як слiд, хотiла тишi Руськiй землi, добра людям, досягла свого. Чому ж ця Русь iде на суд? Раптом вона обриваК своП думки, здригаКться, прикипаК руками до лутки вiкна. Нi, вона не помилилась, десь здалеку, iз схилiв передграддя, а може, й з берегiв Днiпра, долинаК крик людини. Крик цей народився далеко, але, здаКться, лунаК зовсiм близько, поруч з теремом. - Княгине, помилуй! - вчуваКться княгинi Ользi, i вона стоПть, напружено слухаК, що ж буде далi? Та крик бiльше вже не повторюКться. Народившись вдалинi, вiн там i завмираК. - Що це? Що це? - шепоче княгиня. "Невже це смерд Векша? Нiч темна, час пiзнiй, саме в таку годину моП гриднi вершать суд..." Вона молиться й не чуК, як тихо вiдчиняються дверi до свiтлицi, хтось зупиняКться на порозi. Це священик Григорiй. Вiн живе тут же, в теремi, внизу, бо небезпечно християнському священику бути там, де його храм, - бiля ручая на Подолi. Та й кличе часто княгиня його до себе на бесiду. От i зараз прийшов вiн, у чорнiй рясi, з КвангелiКм у руцi, стоПть на порозi, дивиться на княгиню, яка впала на колiна перед образом Христа, i смутна посмiшка пробiгаК по блiдому його обличчю. - Хто це? - одриваК голову вiд пiдлоги й обертаКться до священика княгиня Ольга. - Це я прийшов до тебе, - тихим голосом вiдповiдаК вiн. - Адже ти мене кликала? - Так, я тебе кликала. Iди сюди. Сядь, отче. Княгиня встаК, стомлено сiдаК в крiсло, недалеко вiд неП на лавi сiдаК священик. Тепер вiн бачить, що княгиня дуже схвильована. Про це свiдчить блiде обличчя, блискучi очi, стиснутi уста. - Княгиня молилась, i це добре, - починаК священик. - Але чому нинi княгиня неспокiйна? - Менi страшно, отче. - Чому? Вона дивиться за вiкно, де тихо колишеться гiлля дерев, i спроквола говорить: - Бачу я навкруг велику землю, багато племен i родiв, що прожили безлiк вiкiв, перемогли ворогiв, збудували городи... - Ти речеш правду, княгине, - згоджуКться й похитуК сивою головою священик. - Велика Руська земля, дужа, незборна. - Немало трудiв, - веде вона далi, - поклали батьки моП, князi, щоб з'Кднати племена й роди, одбити ворогiв, - скрiзь знають нинi КиПв i Русь. - I ти, княгине, немало зробила, - додаК священик, - устрояя Русь, ти биша для неП, аки денниця перед сонцем, сяяша, аки мiсяць уночi. Вона дивиться на нього широко розплющеними очима, в яких граК вiдсвiт свiчi, бере руку й запитуК: - Але що робиться нинi? Звiдки цей каламутний потiк, що бруднить чисту воду нашу, звiдки вiтер, що збиваК спiле жито? - Про що ти мовиш, княгине? Княгиня сплескуК руками, а потiм прикладаК Пх до серця. - Колись люди моП жили родами своПми, i в кожному роду панували тиша i мир, колись роди були Кдинi в племенi своПм, а племена стояли тiльки перед ворогом i богом. - Свiт незмiнний, княгине, - вгадуК нитку ПП думок i вiдповiдаК священик, - ми тiльки iними очима зримо й бачимо його. - Нi, священику, - перебиваК його княгиня, - свiт змiнюКться, вiн змiнився, бо муж iде на мужа, син на отця, брат на брата, а чорнi люди на бояр, воКвод i не токмо на них, а й на князiв. Священику, що ж сталось? - Свiт незмiнний, княгине, - ще раз каже священик, - одвiку брат iшов на брата, i КаПн перший убив брата свого Авеля, одвiку були князi й чорнi люди, бо К на небi мiсяць, а К й зорi, одвiку були багатi й ницi, бо бог багатий, а що маКмо ми - його слуги? - Але де мiй бог? - тихо шепоче княгиня. - Перед моПми очима кладуть жертви й кланяються Перуну, а я пiсля того йду й молюсь Христу. - Не суть важливе те, яким ликам вклоняКться людина, важливе те, якого бога сповiдаК вона в душi своПй. - Слухай, священику, - каже княгиня, - я сповiдаю Христа й одному йому молюсь, але що маю дiяти, коли вiн менi велить: "Не убий!" - а бояри й воКводи моП кажуть, що аще уб'К муж мужа, то мстить брату брат, сину отець, отцю син. Христос велить: "Не убий!" - а я тих, що чинять татьбу й розбой, переорюють межi й знищують знамена, велю на судi убивати во пса мiсто. - Христос говорить: "Не убий", але вiн вiнчаК за добро й прощаК кожного, хто сотворив зло. - I убивство прощаК? - ПрощаК, коли це на добро людям. - То що ж К добро й зло? Священик довго не вiдповiдаК, а, склавши руки на грудях, дивиться на всипане зорями небо, на гiлля дерев, що колишеться одразу за вiкном. - Добро й зло iснують у свiтi, - промовляК вiн, - одвiку i житимуть такожде довiку, бо К бог, але К й диявол, бо добро - вiд бога, а зло - вiд диявола. Бог рече: свiт незмiнний, таким його сотворив отець, кровiю окропив син, дух божий витаК над ним. Бог рече: життя наше на землi - це тiльки подих вiтру, пiщинка на березi морському, крапля в окiянi; вiчне життя тiльки там - на небi; рай тому, хто йшов у життi божим шляхом, геКна вогняна i скрежет зубовний тим, що слухали диявола. - А багатства землi? - запитуК княгиня. - Вiд бога, - вiдповiдаК священик. - Все вiд бога - князевi корона, слава й честь, воКводi - своК, боярину - своК, i чорнi люди створенi такожде не кимсь, а токмо богом. А чому це турбуК тебе, княгине? По дiлам його кожному дасть бог, i буде князь справедливим i йтиме шляхом божим - йому готоване мiсце в раю; буде князь слухати диявола - вверже його господь у геКну. I ниций, чорний чоловiк, що страждаК на землi, може сiсти поруч iз князем у раю. Так каже Христос. Княгиня Ольга дивиться на образ Христа, перед яким горить свiча, i в очах ПП з'являються лагiднiсть i покора. - Молись, княгине, - чуК вона тихий, але владний голос священика. Вона стаК на колiна. - Молись, - каже священик. - Вiн захистить тебе й захистить Русь. Княгиня Ольга починаК бити поклони. - I хрести Пх, - долiтають до неП слова пастиря. - Приведи Пх до бога iстинного, нехай вiн захистить багатого й убогого, всi рiвнi перед його судом. - Не можу, - одриваК вона голову вiд холодноП пiдлоги. - Сама - вже християнка, вiрю в отця, сина, святого духа. - I навкруг тебе багато християн, - каже священик. - Уже сто лiт у КиКвi стоПть, аки зоря над свiтом, наша християнська церква. Тут спочиваК митрополит Михайло, що прибув сюди з БолгарiП. Њ церква наша й у Новгородi... - Вiдаю, - дивиться вона на образ Христа, - i знаю, що iде Христос по Русi, призрiваК багатого, убогого i мене, княгиню. Але повергнути кумири й хрестити всiх людей моПх не можу. Безлiч-бо Пх живе в старiй вiрi, хоче старого покону. Боюсь я Пх. - Молись за те, щоб сяйво ХристовоП вiри швидше зiйшло на них. Ти багато зробила, княгине, утверждая владу на землi. Утверди ж i вiру в Пхнiх душах. Молись, молись, княгине, - говорить священик, i обличчя його суворiшаК. Вiн сам стаК поруч з нею на колiна. За вiкном мерехтять зорi, близько колишеться, нiби хоче заглянути в княжу свiтлицю, гiлля, перед iконою горить i стiкаК великими краплинами свiча. РОЗДIЛ ТРЕТIЙ 1 Онук Анта Добриня служив гриднем у дружинi киПвськоП княгинi. Вiн швидко дiзнався вiд любечан, якi часто приПжджали до КиКва, про смерть старiйшини-дiда й ждав першоП нагоди, щоб побувати вдома. Нагода ця трапилась дуже швидко. У далеких землях були повними владарями й брали уроки з людей князi, поставленi КиКвом. Вони брали своК, частину давали вiд себе КиКву. У близьких же землях - Полянськiй, Деревлянськiй, Сiверськiй - господарями були не тiльки мiсцевi князi, а й княгиня Ольга - над Днiпром i Десною у полi, в лiсах стояли ПП знамена, були й двори, брати уроки з яких вона посилала своПх мужiв з дружинами. З однiКю такою дружиною й рушив до города Остра Добриня, а там вiдпросився в сотенного й опинився в Любечi. Хвилюючись, у лодiП, якою купцi з КиКва Пхали до далекого Новгорода, наближався Добриня до Любеча, де народився, провiв юнацькi роки, де жив дiд його Ант, де лишались батьки його й сестра Малуша. Ще здалеку побачив вiн димки над берегами Днiпра, пiзнав гору, кручi, лiси, якi сходив власними ногами, пiзнiше помiтив i темну цяточку над кручами - хижу рiдного дворища. Тiльки лодiя зарилась носом у пiсок, Добриня стрибнув на берег. Купцi попливли далi, а вiн збiг на кручу, попрямував лугом, рушив до городища. Нiхто не вийшов з хижi назустрiч Добринi, в оборах навстiж були розчиненi ворота, навiть пса не видно було на дворi. Тiльки кiнь байдуже, низько схиливши голову, стояв на старому валу, нiби щось думав. Поспiшаючи, Добриня пробiг двором, рвучко розчинив дверi, згинаючись, зайшов до хижi. - Хто тут К? - гукнув у пiвтемряву. - А кого тобi треба, чоловiче? - пролунав голос з глибини. Серед хижi ледь-ледь тлiло вогнище. У кволому свiтлi Добриня побачив знайомий помiст, людину, що лежала головою до вогнища, бородату голову, заспанi, якiсь байдужi очi. - Я - Добриня! - крикнув вiн. - Сину! - закричав тодi й Микула. - Я ж думав, це Бразд або Сварг. Батько встав з помосту. Добриня побачив i Вiсту, що там спала, Малушу; вони прокинулись, схопились, побiгли до нього. - А чому ти ждав Бразда чи Сварга, отче? Микула безнадiйно махнув рукою. - Зажди, сину, повiм! Усе повiм! Ось давай сядемо до нашого вогнища та й поговоримо. А ти, Вiсто, - звернувся до жони, - приготуй нам страву, принеси меду. Там у медушi К ще одна корчага. Але нi Вiста, нi Малуша не чули слiв Микули. I мати, й дочка однаковими захопленими очима дивились на сина й брата свого Добриню, торкаючись руками його бiлоП свитки iз срiбними застiбками, широкого пояса, меча... Тiльки тодi, коли все було оглянуте, Вiста кинулась готувати страву, Малуша ж не вiдходила вiд брата, а коли вiн сiв, сiла з ним поруч. - Отак батька Анта й не стало, - почав Микула, пiдкидаючи дров до вогнища. - Пiшов на лови, а дiстав стрiлу вiд печенiга в полi. - Його поховали як слiд? Зробили тризну? - Так, Добрине, його поховали як слiд. Вийшов весь Любеч, весь рiд... Зробили й тризну. А пiсля тризии мало мене не вбили. - Хто? - Брати моП - Бразд i Сварг. - За що? - А от за це, - розвiв широко руки, показуючи на хижу, помiст i вогнище. - Коли кiнчилась тризна i всi пiшли, тут, бiля вогнища, залишились Сварг, Бразд i я... I вони сказали, що ми мусимо подiлити пiсля батька весь озадок, i подiлили, а потiм вимагали в мене золота, срiбла й мало не вбили... - I ти Пм усе вiддав? - Усе вiддав... У роду нашого справдi було чимало добра: вози, плуги, борони, кузнь, одяг, корчаги, горнцi, - вiддав я все братам. Тiльки золота й срiбла не було вже давно в роду. - А собi що взяв? - Ого, - вiдповiв батько, - i в мене багато лишилось: оця хижа, клiтi, житницi, медуша, обори... Ще он зброя батькова лишилась, вiзьми ПП собi, Добрине. Для тебе берiг. Добриня подивився на зброю дiда Анта, що висiла на кiлочках на стiнi, й посмiшка пробiгла його устами. Це була дуже давня зброя, з нею воювали проти ворогiв його предки - Ант, Улiб, ВоПк. Простий, клепаний iз залiза шолом iз невисокою тулiКю, куди звичайно вставлялось перо кречета, без жодних прикрас, без заборола, - а на Добринi був клепаний з мiдi високий шолом з гострою тулiКю, з кiлькома камiнцями по тiлу, срiблом цятований по вiнцю, iз заборолом i довгими бармами* (*Барма, бармиця - сiтка з кольчуги, що спадала на плечi.); перед ним висiв дерев'яний, обтягнутий грубою шкiрою щит, - а в Добринi щит був також мiдний; дiдiвський меч був однобокий, короткий, а Добриня мав новий меч - набагато довший, одточений на два боки, iз червоним камiнцем у яблуцi. - Спасибi, отче, - вiдповiв Добриня батьковi. - Але, сам бачиш, маю зброю лiпшу, княжу. Нехай ця буде тобi, ще, може, знадобиться. - Чому ж не знадобиться? - замислився Микула. - Зброю в домi добре мати. - Про iнше думаю я, отче, - повiв далi Добриня, - обiкрали тебе брати, все забрали. - Мабуть, так, - зiтхнув Микула. - Отень двiр, говорили, тобi... От i К... Усе нiби К - i нiчого немаК. У клiтях - порожньо, в житницях пищать мишi, коня отчого менi залишили, але лежить вiн бiльше, нiж стоПть. - То, може, я пiду до Сварга й Бразда? - Не треба, сину! Просити? А що? Вони взяли своК... по покону... - Так чим же я тобi можу помiч дати? - запитав Добриня. - А що менi допомагати? - вiдповiв i навiть засмiявся Микула. - Куди ходить мiй топiр i рало, там i я ще хазяПн. Маю руки сам, добрi руки у Вiсти. - Ми проживемо, сину, - додала й мати. - От тiльки Малушi жаль, - замислився Микула. - Будь усе, як колись, та щоб могли ми приготувати Пй посаг - умикнули б дiвчину з нашого роду. А так... ну що ж, у неП руки також добрi, де будемо ми, там i вона. Малуша, що сидiла напроти батька й поволi сьорбала юшку, не могла збагнути всього, що говорять про неП. Вона розумiла тiльки одно - Пй бажають добра. Але в Добринi, що дивився на сестру й милувався нею, дуже болiло серце - адже справдi жде ПП тут, у Любечi, зла доля; що краса дiвоча, коли посагу немаК. I через те що мед трохи вдарив у голову Добринi, а хотiлось зробити сестрi добре, вiн сказав: - А що, коли я вiзьму Малку до города? - Що ти мовиш, сину? - навiть не зрозумiв батько. - А те, що хочу взять Малушу до КиКва. Чи поПдеш ти зi мною до КиКва, Малко? - звернувся вiн до сестри. Вона поклала ложку набiк i подивилась на Добриню великими своПми очима. Тепер вона зрозумiла, про що йде мова. Добриня питаК, чи згодна вона поПхати до КиКва. Вiдповiсти на це питання дiвчинi було нелегко: вона звикла робити тiльки те, що загадуК батько, i тепер повернулась до нього, поглянула батьковi в очi. - Ну, Малко, - вiдповiв, пiдбадьорюючи, той, - думай сама, що робити. Чи хочеш до КиКва? - Хочу... - тихо сказала Малуша. - Отак i буде, - сказав Добриня, - вийдемо до Днiпра, сядемо на якусь лодiю, поПдемо ми до КиКва-города, станемо на Почайнi, покажу тобi Подол, Гору, де живе княгиня Ольга со княжичами, де стоять тереми iз золотими верхами, а на стiнах - воП iз знаменами, а мiдянi били б'ють та б'ють... I такi руки, як у тебе, знадобляться, - бояринею не будеш, а на боярських дворах вiзьмуть... Мов дивну казку, слухали Микула, Вiста й Малуша розповiдь про город КиПв i ще довго отак могли би слухати, але у Добринi не вистачило бiльше снаги й хисту, i вiн кiнчив: - То ти й збирайся, Малко... Завтра рано будемо Пхати... Уночi Малуша довго не могла заснути й все думала, що жде ПП наступного ранку. Вона ще не вiрила, що Добриня сказав правду, що встане сонце, i сяде вона в лодiю, попливе до КиКва. Але все це, мабуть, правда. У хижi тлiК вогнище, червонкувате його промiння освiтлюК стiни, помiст, на якому сплять батько й мати. А он лежить на лавi Добриня, недалеко вiд нього пiд стiною стоять щит, спис... Бiля Малушi лежить маленький вузлик: мати зiбрала все для неП, зав'язала в убрус кiлька пряслиць* (*Пряслиця-камiнний грузок для ткацького верстата.) - доведеться ж Малушi десь працювати, а що вона знаК, крiм того, що прясти й ткати; поклала оберегу - маленьку фiгурку голоП жiнки з довгими руками й пухлим животиком - це Рожениця, богиня жiнок роду, вона захистить i збереже Малушу, та ще поклала харчiв. Що, крiм цього, могла дати мати? Вузлик Малуша на нiч поклала бiля себе, держала рукою - так було певнiше, що вона поПде... Зiбгавшись у куточку лодiП, щоб не заважати гребцям, Малуша думала про те, що жде ПП в майбутньому, але не могла його уявити. Џде Добриня, взяв ПП з собою, далi станеться що станеться... А Добриня гордовито став на стернi, гребцi пiдняли весла, любечани, забрiвши у воду, одштовхнули навантажену по край лодiю. От вона й рушила, гострим носом розрiзуючи голубувате плесо, залишаючи по собi рябий, схожий на срiбну луску, слiд. Малуша жадiбно дивилась, як швидко тiкаК вiд лодiП берег, як зменшуються й зменшуються там постатi любечан. Ще раз ПП наздогнало вiдлуння дужого крику, а потiм по обидвi руки розкинувся простiр Днiпра, рiвне лоно, над яким у голубiй височинi пливли, як i лодiП, бiлi хмари з рожевими надутими вiтрилами. I Малуша увесь час дивилась iз свого куточка на цей свiт, що вiдкривався перед нею. Досi вона такого не бачила, знала тiльки своК село, кожну кручу бiля городища над Днiпром, кожне деревце i кущик. Там, здавалося Пй, i закiнчувався свiт, вона навiть не замислювалась, а що ж може бути далi? А тут вони пливли день, два, три, i Малуша увесь час iз захопленням дивилась на береги, що стрiчкою розмотувались перед нею, на городища, що заявлялись попереду, велично пропливали й залишались позаду, на лодiП киПвських купцiв, якi зустрiчались Пм на водному шляху. I навiть коли вечорiло, вона довго не спала, а сидiла в своКму куточку, дивилась на небо, де сяяло безлiч зiрок, на таКмниче темне плесо, береги, що вночi здавались високими, страшними, i на самотнi вогники, що блукали десь далеко в полi. Усе ближче й ближче був КиПв. Якось удосвiта вона побачила на горi, на правому березi, цiлий город - з високими стiнами, вежами, а внизу, пiд горою, сотнi лодiй. Це був Вишгород. За Вишгородом Днiпро круто повертав лiворуч. Тут на стрижнi сходились вiтри з Днiпра й Десни, чорториями вирували води, i лодiя, розрiзуючи Пх, рила носом високу хвилю, за нею лишався запiнений, схожий на борозну слiд. Але одразу ж за шпилем, де Днiпро, прийнятий деснянськi води, повертав праворуч, вiтер затих, плесо заголубiло, в ньому вiдбилися лiси, луки над рiчкою Почайною, що допливала до Днiпра, високi гори, а на них город КиПв. Мов зачарована дивилась Малуша навкруг. Випливали з голубоП далини i все яснiшали три гори, вiд вершин аж до Днiпра й Почайни вкритi лiсами. У багатьох мiсцях цi лiси по схилах були вже вирубанi чи випаленi, i там всюди темнiли рiльнi землi й людськi оселi. Найбiльше ж вирубано було лiсiв i найбiльше жител стояло на середнiй, найвищiй, горi. Там i був город КиПв! З лодiП видно було вершину, де височiли побудованi з колод стiни Гори - з багатьма вежами, заборолами, ворiтьми, ровами й валами, з околлям перед ними. За стiнами пiд промiнням сонця, що вставало все вище над Днiпром, золотом грали дахи теремiв княжих. Нижче вiд города, кiльцем вкруг нього, лiпилися до стiн, як п'явки, чорнi дворища бояр, яким не вистачало мiсця на Горi. На цих дворищах стояло чимало хиж дворян - ремiсникiв, холопiв, рабiв. Ще нижче розкиданi були, неначе ластiвчинi гнiзда, хижi, халупи, землянки простого люду - чадi. Це мiсце так i звалось - передграддям. За ним гори круто обривались, мiж ярами тяглось кiлька шляхiв до Почайни, ще один, найкрутiший узвiз, спускався до Днiпра нижче вiд Почайни. Унизу, над самою Почайною - на Подолi - знову видно було хижi, землянки, намети, на кучугурi височiв дерев'яний Волос* (*Волос - бог худоби, торгiвлi.), бiля берега на тихiй водi стояли з опущеними вiтрилами лодiП й однодеревки киян. Вiд цього ж мiсця важкi пороми ходили й до лiвого берега, де починався й зникав у лiсах гостинець - шлях, яким рушали на конях у далекi краПни купцi з КиКва i яким приходили сюди чужi люди - заморськi гостi. 2 Тiльки лодiП пристали до жовтих круч Почайни, як туди прийшли купцi, пригнали вози, заходились все купувати, везти на торг. Гомiн стояв на березi, iржали конi, пiд ногами людей хмарами вставала пилюга. Незабаром один за одним навантаженi вози стали пiдiйматись на кручi. Добриня ждав, доки все це скiнчиться, але й тодi, коли купцi й вози зникли, не пiшов слiдом за ними, а зупинився на кручi й довго стояв замислений i неспокiйний. Аж тепер зрозумiв вiн, що в КиКвi все буде не так просто, як здавалось йому здалеку, з Любеча. ПриПдь до КиКва вiн сам, як це бувало ранiше, нi про що й думати: ось - Подол, он - Гора, всi ворота йому вiдчиненi. З лодiП встав - у гридницю попав. А вже там йому i веприна, i конина, i, як це водиться, кухоль меду. Але ж вiн приПхав не сам, з ним Малуша. Он вона сидить, загорнувшись у ряднину, на кормi; принишкла, мовчить, переляканими очима позираК на Почайну, на берег. Що робити з нею, адже на Гору, до княжого двору, якоПсь дiвчини не пустять?! Проте довго думати не доводилось. Вiн мусив щось робити, i то швидше, поки не настав вечiр i на Горi не опустили мосту й не замкнули ворiт. - Ти вже сиди тут i жди, - сказав вiн Малушi, - а я пiду поникаю там i повернусь. - Я сидiтиму й ждатиму, - вiдповiла дiвчина i, щоб брат не турбувався, навiть посмiхнулась. Та коли Добриня закрокував по кручi й зник, Пй стало страшно. Вона так загорнулась у ряднину, що видко було тiльки блiде чоло й надзвичайно великi очi, i схожа була на пташку, що, почувши небезпеку, щулиться, ховаКться в своКму гнiздi. Добриня повернувся не швидко i зовсiм не так, як могла уявити Малуша. Вона ждала, що прийде вiн такий, як Пхав з нею в лодiП, - звичайний, простий. Аж гульк - на кручi кiнь ударив копитом, а на конi сидить князь чи воКвода. Вона хотiла щiльнiше загорнутись у ряднину, а вершник гукаК до неП: "Малушо! Малко!" Тiльки тодi пiзнала вона, що то Добриня сидить на конi, з щитом у лiвiй руцi, з списом у правицi, нiби богатир, про якого розповiдала Пй мати. Малуша одразу ж ластiвкою випорхнула з лодiП. Добре, що хоч вузлика - материн подарунок - не забула взяти. Стала оддалiк вiд коня, дивиться, що буде далi. А Добриня Пй каже: - Лiзь до мене! - Куди? - Та сюди ж, у сiдло... Ще й руку подав. Малушi це була не первина, на незасiдланого коня в Любечi стрибала, учепилась i тут за стремено, за руку Добринi - i мов прикипiла на луцi поперед брата. Добриня торкнув коня, вони поПхали, i тодi Малуша побачила набагато бiльше, нiж iз лодiП. Вони Пхали якийсь час по низинi - Оболонi, де то тут, то там стояли убогi хижi й землянки, а праворуч i лiворуч за огорожею виростало всяке зело. То були, як пояснив Добриня, княжi огороди. Потiм вони одразу пiрнули у велике стовпище людей, що, збившись навкруг високого дерев'яного боввана, перед яким горiв вогонь, кричали, сперечались, махали руками. - Не бiйся, - сказав Добриня, - це торг, а ото стоПть бог Волос. I Малуша довго озиралась на багатоголосий торг i на освiтленого полум'ям вогнища бога, що срiбними блискучими очима дивився на Подол, Почайну i, як здавалося Малушi, позирав також i на неП. Коли ж Малуша одiрвала погляд вiд торгу й бога, то помiтила, що вони вже Пдуть узвозом i що попереду них, зовсiм близько, вималювалась на небi, нiби заступила половину його, висока гора, на вершинi якоП видно стiни, ворота, мiст. Але на цей раз Малуша так i не встигла побачити нiчого на вершинi гори, бо Добриня раптом закрив ПП щитом, ще й сказав: - Отак пiд щитом i сиди, а вже потiм все побачиш. Ось чому сталось так, що Малуша потрапила на Гору, не побачивши нiчого з того, що хотiла бачити, та й не розумiючи, що замислив i робить ПП брат. Вона зрозумiла тiльки, що чомусь Пй треба ховатись, зщулилась, як звiрятко, за щитом, бачила тiльки руку Добри-нi, якою вiн тримав ремiнь щита, чула, як, важко ступаючи нагору, дихаК кiнь, чула, як важко дихаК й Добриня. А Добриня Пхав, гордовито тримаючи поперед себе в лiвiй руцi щит, правицею грав легенько списом. Ось копита коня затупотiли по мосту, на якому стоПть кiлька сторожiв города, ось ворота, бiля них ще кiлька сторожiв. Але Добриня не помилився, вiн все зробив так, як замислив. Сторожi, якi стояли на воротях, подивилися на Добриню, що, гордовито сидячи на конi й тримаючи щит перед собою, Пхав мостом, але нiчого в нього не запитали. Мовчали сторожi й тодi, коли кiнь Добринi рушив у ворота. Скiльки тих гриднiв проПжджаК цими ворiтьми - один туди, другий сюди, з Гори Пдуть - конi гарцюють, вiд Подолу пiдiймаються - конi ледве йдуть. А кожен гридень щось везе з собою - той козу, iнший - вiвцю, ще один - бранку з поля. Спробуй поговорити з ними - не перекричиш, клопоту не оберешся, ще й до князя на суд потягнуть. А хто в князя за гридня дорожчий? Iнша справа ремiсник з передграддя чи купець з Подолу. З них можна запитати, з них можна i взяти. Для того й стоПть на воротях сторожа - береже князя со дружиною, але й себе не забуваК. Добриня зупинив коня бiля хиж, що купчились одразу за гридницею. Тут жили його друзi - такi ж княжi гриднi, як i Добриня. I зараз вони, почувши тупiт коня, вискакували з хиж, товпились, дивились, що то за вершник Пде по Горi. - Та це ж Добриня, - виступивши наперед, заволав раптом один з них, височенний, широкий у плечах, майже голий, в самих тiльки ногавицях хлопчина, якого всi прозивали Туром. - Гей, Добрине, де Кси бував? Добриня нiчого не вiдповiв, зiскочив з коня i, поставивши до дерева щит, подав обидвi руки Малушi. - Правду рече Тур, - закричали тодi кiлька гриднiв, - де ж бував ти, Добрине, де дiстав таку дiвчину красну? У печенiгiв а чи хозарiв? Малуша розгублено озиралась на здорових, червонощоких, вусатих хлопцiв, що обступали ПП колом, смiялись, сiпали за руки, навiть за косицi. Вкрай знiтившись, вона вiдступила, благально поглядаючи на брата. Суворий i замислений стояв Добриня. Вiн спiвчутливо поглянув раз i вдруге на Малушу, зиркнув сердитими очима на друзiв-гриднiв i нарештi крикнув: - Самi печенiги ви суть, а не гриднi! А ти, Туре, що собi мислиш? Сестра це моя, Малуша, чуКте, сестра!.. I враз нiби холодним вiтром хльоснуло вусатих хлопцiв. Тепер вже вони знiтились, замовкли, iншими нiбито очима, ласкаво й тепло, поглянули на дiвчину. - Так чому ж мовчав? - промовив нарештi той самий Тур, що заварив усю халепу. - Сказав би, то воздвигли б славу... - Але вiн на цьому не кiнчив, а, широко розставивши босi ноги i взявшись руками в боки, додав: - А коли така притичина вийшла, то скажу: вiд роду не бувало, щоб жона пiд щитом виПжджала на Гору. Зичу я, Тур, i