буде тобi. Аж тодi Сварг тихо промовив: - А менi, браття, дайте рiзну кузнь. Там у клiтях чимало ПП лежить - криця й ллячки, ковадла та молоти. Вам вони нi до чого, менi будуть у нагодi. - Забирай усе! - крикнув Бразд. - Бери, - згодився Микула. I вони замовкли. З усiм нiбито закiнчили. Що, справдi, можна було ще подiлити в оцiй старiй, убогiй хижi? Але брати не йшли, вони немов сп'янiли вiд розмови, може, в них бродив ще хмiль i вiд тризни. - А скажи, брате, - запитав раптом Сварг, - чи не було в батька Анта золота, срiбла, кун? Вiн подивився на Микулу недовiрливими хижими очима. - Золота, срiбла, кун? - хрипким голосом промовив Микула. - Та звiдки ж вони? - Зажди, братеП - вже бiльш сердитим голосом крикнув Сварг. - Але ж ти менi сам говорив про скарб, який тобi заповiдав батько. - Так, говорив... - Бач, Бразде, - звернувся Сварг до старшого брата. - Я ж тобi казав. - Бачу, Сварже, бачу, - запалився i Бразд. - Так де ж цей скарб? - заревiв Сварг. Микула схопився на ноги. Схопились i брати. Червоний жар свiтився в них пiд ногами, тiнi братiв сягали стелi, й здавалося, що вони впираються в неП головами. - Що ви говорите? - захрипiв Микула. - Говори краще ти! - кричав Бразд. - Вiддавай скарбi - волав Сварг. I вже Бразд i Сварг разом схопили Микулу за руки, трясли його так, нiби з його тiла мiг висипатись батькiв скарб. - Клянусь Перуном! - хрипiв Микула. - Не дав менi батько нiякого скарбу. Вiн говорив, що скарб за городищем, над Днiпром. - Брешеш! - кричав Бразд i трусив Микулу. -Лжа! - волав Сварг. Але в цю хвилину в хижi пролунав ще дужчий крик - на помостi прокинулася Вiста i в однiй сорочцi, як спала, схопилась, пiдбiгла до трьох братiв, заголосила: - Пощо убиваКте? Пощо? Слiдом за нею схопилася й Малуша, вона також пiдбiгла до батька й також закричала. Сварг з Браздом облишили брата Микулу. - Ходiмо! - промовив Сварг. - Пiдемо! - махнув рукою Бразд. Вони ще потоптались на мiсцi, обернулись i, вдаривши дверима, вийшли з хижi. - Що то було? - запитала Вiста. - Чого вони тебе хотiли вбити? - Мовчи! - вiдповiв Микула. - Мобчи, Вiсто, мовчи й ти, Малушо. Нiхто мене не вб'К. Лягайте спати, спiть... Вони вiдступили до помосту, а Микула сiв бiля вогнища, схилив голову на руки i задивився на жар, що таКмничо, з легким трiскотом дотлiвав на камiннi. З його засмучених очей викотилися одна за одною кiлька сльозин, а з грудей вирвався стогiн. РОЗДIЛ ДРУГИЙ 1 Гора* (*Гора - найстарiша частина давнього КиКва.), як i передграддя з Подолом, прокидались рано, до схiд сонця. Тiльки друга, нiчна, змiна сторожi закiнчувала свою варту, приходили сторожi деннi, на вежах i наокруг стiн Гори - вiд Подолу, Днiпра й Перевесища - лунали звуки бил: нiч закiнчувалась. Одразу ж пiсля цього на Горi - у теремах княжих, на дворах воКвод, бояр, тисяцьких i тiунiв* (*Тiуни -урядовцi, виконавцi.), що стояли посеред Гори, i в землянках i хижах гриднiв* (*Гриднi - княжа охорона.), смердiв, ремiсничого люду, що тулились до внутрiшнiх стiн города, - запалювались жовтi вогники, чулись голоси, iржали конi, ревла худоба. Тодi ж опускали мiст, через який з Гори iшов шлях до Подолу. Довго рипiли жеравцi* (*Жеравцi-блоки.), щось вигукувала в пiтьмi сторожа, нарештi, торкаючись протилежного кiнця рову, гупав мiст. По той бiк рову вже ждали, бо на дерев'яному настилi мосту одразу ж тупотiли конi, лунали кроки багатьох людей - то сюди, на Гору, з Оболонi й княжих садiв i городiв холопи везли молоко, овочi й зiлля* (*Овочi - садовина, зiлля - городина.), поспiшали на роботу здателi* (*Здателi - будiвельнi майстри.), всiлякi кузнецi, яким не було де жити на Горi i якi тулились у хижах i землянках передграддя. Гора оживала. Вже бряжчала ключами й ходила, присвiчуючи лiхтарем, з своПми дворянами* (*Дворяни - слуги на княжому дворi.), одмикала клiтi й медушi ключниця княжа Ярина; ремiсники й кузнецi запалювали й роздмухували горна, скрiзь над димарями вставали й вились до неба димки; пахло свiжим печеним хлiбом, рибою, м'ясом; жерцi розпалювали вогонь на требищi, i на тлi чорного неба вирiзувався тесаний з товстелезного дуба Перун. Поблискуючи срiбними вусами й бородою, вiн, здавалося, пiдiймаКться навшпиньки й дивиться через стiну Гори на Подол, Днiпро i далекий, темний ще берег. На головному концi* (*Конець - вулиця.) Гори, що тягнувся вiд Подольських ворiт до требища, видно було все бiльше возiв, спроквола Пхали на конях гриднi, а далi забряжчали об камiнь посохи - бояри й воКводи, мужi лiпшi й тiуни поспiшали до широких дверей княжого терема, щоб бути там, коли покличе княгиня. Хтось торкнув княжича Святослава за плече: - Вставай, княжичу, вставай! Вiн ще хотiв спати, нелегко було пiдiйняти важкi повiки, але знову до плеча торкнулась рука: - Вставай-бо, княжичу! I тодi княжич остаточно прокинувся, розплющив очi, подивився перед собою. Бiля лiжка стояв вуйко* (*Вуйко, уй - дядько, вихователь, пестун.) його Асмус в темному опашнi, на якому окреслювались сива борода й блiдi руки. Праворуч вiд нього на столику рiвним вогнем горiла свiчка, через вузьке вiкно, бiля якого стояло лiжко княжича, видно було зорi. Вуйко Асмус допомiг княжичу помитись, простежив, коли вiн одягався, i разом з ним спустився сходами в сiни. Тут, у сiнях, було людно. Саме в цей час змiнювались гриднi - сторожi терема, скрiзь горiли свiтильники, бiля сходiв стояли молодший брат Святослава Улiб, воКвода Свенелд i ще кiлька бояр i воКвод, що, либонь, ждали Святослава, бо, тiльки вiн спустився, привiтались i рушили переходами до стравницi. Стравниця виходила вiкном на Днiпро, там вже горiли два свiтильники; в кутку, у побудованiй як жертовник печi, палахкотiв вогонь. Посеред стравницi стояв стiл, накритий бiлою скатертиною, навкруг нього - стiльцi з високими спинками. На столi все було готове для снiдання: посерединi лежав у великiй корчазi хлiб, край столу - череп'янi миски й дерев'янi ложки, келихи, налитi пахучим квасом з княжих медуш. Княгиня Ольга увiйшла до стравницi з iнших дверей i зупинилась на порозi. Була вона одягнута, як належало, - у бiлiй сукнi тонкого шовку з срiбними пальметами по всiй тканинi, облямованiй широкою темною каймою; поверх сукнi плечi ПП облягало червоне, заткане золотом корзно* (*Корзно - мантiя, накидка.); темне волосся, зачесане на продiл, прикривала шовкова бiла пов'язка, кiнцi якоП спускалися на груди, Кдиний знак великокняжого роду - золота гривна* (*Гривна - золотий обруч.) - поблискував на шиП, а на ногах у неП були червонi хзовi* (*Хоз (хзовий) - сап'янова шкiра.) - чобiтки. Княгиня була не молода вже жiнка, з продовгуватим обличчям, тонкими темними бровами, чiтко окресленим носом, тугими устами, проте блiдiсть, кiлька глибоких зморщок на чолi, великi запаленi очi, що проймали, здавалося, людину наскрiзь, свiдчили про ПП неспокiй, тривогу, може, довгi безсоннi ночi. Тiльки княгиня увiйшла, сини, воКводи й бояри низько Пй вклонились. - Здрава будь, княгине! - мовили вони. Княгиня вiдповiла на Пх привiтання, ступила вперед i зупинилась бiля столу. Тодi до стравницi зайшла лiтня, трохи зiгнута жiнка з сивим волоссям - ключниця Ярина. Вона наблизилась до княгинi, вклонилась Пй i поцiлувала руку. - Дозволь, княгине, подавати страви! - Починай, Ярино! - вiдповiла княгиня. Ярина вийшла, повернулась, принесла й поставила на стiл горнцi, в яких парувало смажене м'ясо, казанок, у якому булькотiла юшка, велику миску з сочивом. У свiтлицi запахло лавром, чябром, перцем. Але княгиня не робила знака сiдали до столу. Вона обернулась до воКводи Свенелда, кивнула йому головою, i той узяв на столi одну з порожнiх дерев'яних мисок, поклав на неП потроху вiд кожноП страви, якi були на столi, - хлiба, м'яса, риби, сочива, - потiм ступив до печi в кутку i поклав з миски на вогонь вранiшню жертву. Вогонь пригас, над жаром пiднявся i клубком покотився по стравницi димок, але одразу ж вогнянi язики, неначе жадiбнi гнучкi пальцi, обгорнули страву, у жертовнику вибухнуло, загоготiло полум'я. Тiльки тодi всi сiли до столу й почали снiдання. На покутi, на чiльному мiсцi, сiла княгиня, по праву руку вiд неП син Святослав, по лiву - Улiб, а ще далi воКводи, бояри. Княгиня Ольга теплими очима дивилась на своПх синiв. Ось сидить Святослав! Вузлуватий, широкий в плечах, трохи незграбний, з високими грудьми й дужими руками, вiн здаКться старшим вiд своПх лiт. Русявого, з довгим i цупким волоссям, що, рiвно пiдстрижене над чолом, пасмами спадало до шиП, з сiрими очима, що iнодi, правда, можуть раптом невiдомо чому i потемнiти, з сухим, iз невеликою горбинкою носом i жорсткуватими устами, Святослава не можна було назвати красивим хлопцем. Iнодi ж княгиню Ольгу вражало й те, що Святослав зненацька мiг сказати рiзке слово, вихопитись iз власною думкою поперед старших, зробити щось всупереч, на своК. Зовсiм не таким був менший син княгинi Улiб. Бiлолиций, з рум'янцями на щоках, з темним хвилястим волоссям i такими ж темними рiвними бровами, карими ласкавими очима, менший син княгинi був слухняний, запобiгливий, тихий, i коли б не хлоп'ячий одяг, його можна було б прийняти за дiвчину. Вона любила обох синiв, але серце ПП чомусь бiльше лежало до молодшого сина Улiба. Чому? Вона не могла б на це вiдповiсти, але справдi, мабуть, тому, що старший, Святослав, i схожий був на батька - чоловiка княгинi Ольги - Iгоря, i вдачею нагадував його, менший же син Улiб нагадував ПП саму, княгиню. А хiба може людина не любити себе або хоч свою вiдбитку?! Џли в мовчаннi. Ключниця Ярина так само мовчки час вiд часу заходила до стравницi, пiдкладала страви, принесла нарештi корчагу з вином. I тодi сталось те, чого давно не траплялось тут, у стравницi, i що дуже сполошило княгиню Ольгу, а ще бiльше ключницю Ярину. Коли Ярина пiдiймала перед собою корчажець, щоб спочатку налити вина княгинi, а потiм княжичам, воКводам i боярам, рука ПП здригнулась, на чолi рясно виступили краплини поту. Проте вона не зупинилась, пiдняла корчажець ще вище, пiднесла його до келиха княгинi й почала наливати. Але вино полилося не в келих, а на скатертину перед княгинею, розпливлося кривавою плямою. - Що ти наробила? - сплеснула руками княгиня. - Матiнко княгине! - крикнула Ярина. - Це ж я... я не бачила, матiнко княгине. Вона залишила свiй корчажець i пiдвела голову. У цю хвилину на стару жiнку, сиве волосся якоП вибилось з-пiд чорноП хустки, а очi закипiли слiзьми, страшно було дивитись. - Матiнко княгине! - благала вона. - Прости мене, свою робу. Вiк працюю... цього не бувало... Стара я вже стала, немiчна! - бiдкалась ключниця, намагаючись пiймати руку княгинi. У княгинi на перенiссi гнiвно звелися брови, очi ПП блищали недобрим вогнем, проте вона стримала себе, опустила брови, примружила очi. - Вино проливаКться на щастя... А тобi чи не час спочити вже, Ярино?.. Адже тремтить рука... Терем киПвських князiв збудований був на два поверхи. Перший поверх, куди через високий ганок входили просто з двору, мав сiни - великий покой, у який через двоК вузьких загратованих вiкон iз вкованими в них скельцями лилось кволе свiтло. В сiнях стояли день i нiч княжi гриднi, сюди раннього ранку приходили тiуни, бояри, воКводи, мужi нарочитi. Вiд сiней праворуч i лiворуч тяглися довгi вузькi переходи. Лiворуч - перехiд до княжоП стравницi, праворуч - ще один перехiд, обабiч якого видно було дверi багатьох свiтлиць: в однiй ждали своКП черги й дрiмали вночi гриднi, ще в однiй жив ларник* (*Ларник - княжий писепь i охоронник печатi.) Перенiг, що берiг харатiП князiв i Пхнi печатi, в самому куточку тулився християнський священик Григорiй, якого княгиня тримала бiля себе на Горi. Це був добрячий поверх, будували його стiни в давнi часи, i нiби перший камiнь в них поклав сам Кий. Пiзнiшi ж князi добудовували його й поширювали. Але все тут було, як i колись: у сiнях i переходах стояли важкi свiтильники, пiд стелею висiли свiчада, камiнь пiдлоги витертий був до блиску тисячами нiг, тут пахло землею й цвiллю, звуки крокiв лунали глухо, невиразно. Зовсiм iнший вигляд мав другий поверх терема, який звичайно всi називали верхом. Туди вели широкi сходи, в кiнцi яких була Людна палата, де звичайно збирались тi, що ждали виходу княгинi або ж готувались увiйти в Золоту палату. Тут iнодi, сидячи в крiслi пiд вiкном, чинила суд i правду княгиня. З другого ж боку вiд сходiв починався самий верх. Тут була Золота палата, покоП князiв. Особливо вражала тих, кому щастило потрапити на верх, Золота палата. Була вона, як на тi часи, досить велика - крокiв тридцять завдовжки, десять - п'ятнадцять завширшки. Знадвору через вузькi, але високi вiкна, в олов'янi рами яких встановлено було склянi круглi шибки, сюди вливалось багато свiтла, все в палатi сяяло й блищало: срiбнi свiтильники попiд стiнами, свiчада пiд стелею, високий помiст в кiнцi палати, де стояло велике, викладене золотом крiсло, два золотi перехрещенi списи над ним - знамена княжi, i ще два такi ж, але меншi крiсла без списiв обабiч. Проте не все сяяло в цiй палатi. Попiд ПП стiнами стояли важкi, темнi дубовi лави, а над ними на стiнах ряд у ряд тьмяно поблискували поПденi прозеленню шоломи, кольчуги, щити, списи. Тому, хто нiколи не був у цiй палатi, спочатку здавалося, що то встали з лав, стоять попiд стiнами якiсь велетнi, богатирi. Та нi, на лавах звичайно, коли входив князь, сидiли воКводи й бояри, зброя ж на стiнах належала покiйним киПвським князям. Тут висiла зброя й обладунок перших киПвських воКвод - залiзний, клепаний такими ж цвяхами шолом без заборола, який колись носив Кий, його щит i топiр i такi ж шоломи й топори воКвод-князiв Щека й Хорива. З-помiж iншого видiлялися шолом i броня князя Олега. По них кожний мiг бачити, що князь був надзвичайно високий, широкий у плечах, мав велику славу, бо i шолом, i броня-меч, i щит князя Олега блищали золотом i срiблом, всипанi були дорогоцiнним камiнням. Недалеко вiд цiКП зброП висiли шолом i меч князя Iгоря, його броня й щит у кiлькох мiсцях погнутi були мечем. I тому, хто проходив тут, через Золоту палату, особливо ж у вечiрнi години, коли променi сонця мiнливо грали на стiнах, здавалося, що за цими шоломами крiзь щiлини заборол свiтяться очi людей, що бронi цi ще теплi вiд людських сердець. У палатi було кiлька дверей - праворуч i лiворуч, що вели до свiтлиць княгинi й княжичiв, i в стiнi за помостом - до спочивальнi княгинi та ПП покоПв. За ними, хоч не всi це знали, знаходились ще однi - чорнi сходи, якими можна було пройти до стравницi, вийти в двiр, спуститись у сiни. Але цими сходами ходили тiльки княгиня та ПП сини. Княгиня Ольга не сказала Яринi правди. Пляма вiд червоного вина на скатертинi в стравницi дуже збентежила ПП - то, гадала вона, був недобрий знак, пересторога. Якщо так починаКться день, слiд ждати лиха й надалi. Княгиня не помилилась. Коли вони виходили з стравницi, воКвода Свенелд, що нечутно ступав трохи позаду неП з лiвоП руки, встиг сказати: - Недобрi вiстi з поля, княгине! - А що? - Печенiги прорвалися за Нежатою Нивою, доходили аж до Любеча, наробили великого зла. - Куди ж дивилася сторожа поля? - Князь Оскол тут, сам скаже. Княгиня Ольга уповiльнила кроки; з сiней долiтав шум людей, що ждали там княгиню. - Знову ж повернулись купцi нашi вiд Саркела* (*Саркел - Бiлi Вежi, хозарське мiсто на Дону.), - встиг ще сказати Свенелд, - пограбували Пх там, двох убили, а Полуяра ослiпили. А в сiнях все зростаК шум: перед княгинею, що вийшла з темних переходiв i стоПть, освiтлена багатьма вогнями, на порозi, низько вклоняються воКводи й бояри, до самоП землi згинаються тiуни. - Здрава будь, княгине! - На многi лiта, княгине! Вона суворо оглядаК весь цей натовп, дивиться на довгобородих, озброКних високими посохами мужiв нарочитих, у яких на темних опашнях висять по двi-три золотi гривни, на воКвод, що, погладжуючи довгi вуса, тримають правi руки на золотих яблуках своПх мечiв, на старших i молодших бояр, якi так низько вклонились, що не видно Пхнiх облич. - Здоровi будьте, воКводи, бояри, мужi! - вiдповiдаК княгиня Ольга i, зробивши рукою знак Свенелду, починаК пiднiматись сходами вгору. За нею iдуть сини Святослав i Улiб, воКвода Свенелд, тисяцький сторожi поля Прись, князь чернiгiвський Оскол, мужi нарочитi i ларник Перенiг. Усi вони, важко гупаючи ногами, слiдом за княгинею Ольгою пiдiймаються сходами в Людну палату. У цiй просторiй палатi, де стелю пiдпирають дубовi тесанi стовпи, дверi й вiкна розчиненi, крiзь них повiваК свiжий вiтер з Днiпра. Небо над Днiпром ще темне, на ньому горять яскравi зорi, вище вiд усiх палахкотить схожа на розпечений камiнь денниця. Княгиня Ольга сiдаК в крiсло. Обабiч неП горять два свiтильники. Вiтер з Днiпра роздмухуК вогнi, мiнливе промiння блукаК по палатi. Бояри, воКводи й тiуни встигли вже увiйти, стоять пiвколом попiд стiнами, й княгиня бачить Пхнi довгобородi обличчя, гострi очi, чiпкi, нiби до самого долу опущенi руки. Позад крiсла за княгинею стоять мужi нарочитi й сини Святослав i Улiб. - Чули ви, бояри й мужi, - починаК княгиня, - печенiги нiби заявились у полi? - Чули. У землi Сiверськiй i Переяславськiй, - лунають сполоханi голоси. - А де князь чернiгiвський Оскол? - Я тут, княгине! - Вийди сюди... Князь Оскол виходить наперед i зупиняКться напроти княгинi. Це не старий ще чоловiк, небiж князя Iгоря по сестрi Горинi, мужу якоП, Ратомиру, князь Iгор i подарував Чернiгiв. Але як несхожий Оскол на свого батька, що вiрно служив КиПвському столу, не раз ходив з князем Iгорем на рать i загинув, захищаючи його в землi Деревлянськiй. Дивиться княгиня Ольга на Оскола i думаК: багатий, дуже багатий князь чернiгiвський, хто знаК, у кого бiльше в скотницi* (*Скотниця - скарбниця.) золота, срiбла й рiзних скарбiв - у неП на Горi чи в нього в Чернiговi. I не хтось, а сама княгиня Ольга винна, що став таким князь Оскол. Адже це вона, уставляючи Руську землю й даючи погостам уроки, подарувала князю Осколу кращi землi за Чернiговом, лiси над Десною, гони на рiках. Багатий, думала, буде князь чернiгiвський, мiцним буде стiл КиПвський. От i помилилась княгиня. Алчна душа в князя Оскола, не може вiн задовольнити своКП жадоби, насипаК скотницi, збираК землi, перетiсуК* (*Перетесати - поставити своК клеймо, печать.) лiси, замикаК гони. А от землi РуськоП не береже князь Оскол. Сидить у дiтинцi* (*Дiтинець - фортеця города.) на Чорних горах, маК численну дружину, знаК, що нiхто не пiдступить i не вiзьме його там. Та й кому Чернiгiв i вся Сiверська земля на завадi? Не на Чернiгiв, а на КиПв цiляться вороги - з одного боку в Оскола сидять деревляни, що тiльки й думають, як би одiрватись вiд КиПвського столу, з другого - в'ятичi, що й днесь не визнають зверхностi КиКва. А на схiд вiд Чернiгова - Дике поле, печенiги. Знiме князь Оскол своП сторожi по Сейму - от i вiдкритий печенiгам шлях до КиКва. Не тiльки князь чернiгiвський Оскол такий. Три днi тому був у КиКвi князь переяславський Добислав, скаржився, що налiтають i налiтають печенiги на його землю, просив пiдмоги й пожалування для себе, воКвод, бояр, волостелинiв. I мусила княгиня Ольга дати пожалування над Альтою. - Князю Оскол, - промовляК суворо княгиня. - Чому не стримав печенiгiв на Сеймi, адже пройшли вони через усю Сiверську землю, були пiд Любечем i Остром, могли дiстатись i до КиКва. - Матiнко княгине, - спроквола й тихо вiдповiдаК Оскол. - Налетiли печенiги з поля нагло, не самi iшли - нiби якась сила Пх випирала, щити - хозарськi, мечi - грецькi, як можу я один супроти ВiзантiП, хозар i печенiгiв стояти? - Супроти ВiзантiП й хозар стоПть КиПв, ти стережи в полi печенiга. - Матiнко княгине, - скривджено каже Оскол. - Поле - широке, Сейм - глибокий, сторожа стоПть на горi, печерiг скрадаКться яругами... - Так постав сторожу, щоб печенiг не пройшов нi горою, нi яругами, плече в плече став, не токмо мене - сiверян рятуКш. - Кого поставлю, матiнко княгине? Тяжко ратають люди в Чернiговi, Любечi, Острi... - А ти дай землi людям по Сейму. I над Десною та Днiпром дай, нехай кожен себе береже... - Не маю вiльноП землi по Сейму, Деснi i Днiпру. То твоя земля, княгине. Княгиня Ольга подивилась на мужiв i бояр, поглянула на широко розчиненi дверi палати. Там, за Днiпром, над самим обрiКм нiби хтось провiв розпеченим жигалом, пiсля чого залишився вогняний слiд - рожева смужечка, що стала ширитись i розгортатись, а вiд неП, як колосся, в усi боки потекло ясне промiння. - То як скажемо, мужi й бояри? - запитала княгиня. - Дамо землi князевi Осколу, - пролунали хрипкi голоси. - Нехай захищаК Руську землю. - Чи згоднi? - Згоднi. Тодi княгиня Ольга, звертаючись до ларника Перенiга, що сидiв недалеко вiд неП на ослонi пiд стiною, де горiла свiчка, i тримав перед собою звиток шкiри й перо, сказала: - Пиши, ларнику... Землю над Сеймом на два поприща до заходу сонця дати князю Осколу й волостелинам, щоб боронили межу... - I бiля Остра, й на Днiпрi пiд Любечем, - вставив князь Оскол. - I бiля Остра на два поприща по Деснi, i бiля Любеча на два поприща, - згодилась княгиня. - Тiльки бережи Руську землю, КиПв бережи. - Бережу, матiнко княгине, - голосно промовив Оскол. - Моя сторожа вже прогнала Пх далеко в поле. I не допустимо, не допустимо до КиКва повiк. Але княгиня була все ж неспокiйна. - А може би, мужi й бояри, - промовила вона, - послати за КиПв дружину в поле? - Лiпше, княгине, лiпше, - загомонiли мужi. - Пошлемо дружину, - сказала княгиня, - а поведе ПП княжич Святослав з воКводою Асмусом. ЧуКш, сину? - Чую, - промовив княжич Святослав i вклонився матерi. У цей час на сходах, що вели в сiни, почулися кроки багатьох нiг, збудженi голоси, i в Людну палату увiйшло кiлька чоловiк - в темних свитках, пiдперезанi широкими ремiнними поясами, з кишенями на них для ножiв, огнива, солi й гаками, на якi можна було чiпляти речi, у важких, кованих цвяхами чоботях, бородатi, чорнi вiд сонця й вiтру. Найбiльше з них вражав один чоловiк - старий, сивий, якого вели пiд руки, бо вiн нiчого не бачив - замiсть очей в нього зяяли двi червонi западини. - Це ти, Полуяре? - запитала сухим голосом княгиня Ольга, побачивши слiпого. - Я, матiнко княгине! - крикнув, почувши ПП голос, Полуяр i повалився Пй у ноги. - Встань, Полуяре, - сказала княгиня. Вiн встав. - Говори! У палатi настала така тиша, що чути було, як вiК вiтер одразу за вiкнами, як глибоко зiтхнув Полуяр. - РанньоП весни, - почав вiн, - як пам^ятаКш ти, княгине, i всi ви, люди, вибули ми лодiями з КиКва-го-рода, щоб дiйти до Верхнього Волока* (*Верхнiй Волок - мiсце, де з Днiпра перетягали лодiП до Волхова.), спуститись Доном, переволокти подiП до Iтиля-рiки* (*Iтиль-рiка - Волга.) i пливти в Джурджанське море. Не вперше ми Пздимо цим шляхом, як i батьки нашi, дiди й прадiди, з добром усяким - торгувати, з мечем - захищати межi. Так Пхали й ми з великим добром - моПм, твоПм, княгине, вашим, добрi люди, щоб самим його продати, а iнше добро собi привезти. Полуяр на хвилину замовк, пригадуючи, либонь, як ранньоП весни вирушали вони з КиКва, довго билися проти швидкоП течiП Десною й Сеймом, як волокли подiП вiд Сейму до Дону i як пливли Доном до Саркела, де в бiлих вежах стоять хозари й беруть десятину. Але про цей довгий i важкий шлях купець Полуяр не сказав, бо хто ж тут, у КиКвi, цього не знав, а закiнчив: - Проте коли добилися до Саркела, то побачили там не бiлi вежi, а великий кам'яний город, i заплатили за волок не десятину, а головою, бо темноП ночi налетiли й оточили нас воП. Двох купцiв - Греха i Стогуда - вбили, багатьох покалiчили, все добро наше й твоК забрали, а менi за те, що не випустив меча з рук, викололи очi. - Що ж то за город? - Хозарський, тiльки храмина в ньому поганська, грецька. - А головникiв* (*Головники-вбивцi.) бачив? - Бачив, княгине. - Хто вони? - Гречини... Над обрiКм з'явився блискучий промiнь сонця. У палату враз увiрвалося багато свiтла, постатi бояр, воКвод i тiунiв стали виразнiшими, на обличчях Пхнiх можна було вчитати тривогу й розпач. - Матiнко княгине! - залунало багато голосiв. - Що робиться? На Iтилi-рiцi вбивають, у Царгородi роздягають, а печенiги хiба не вiд них? Гречини, тiльки гречини... - Недобре дiють хозари й гречини, - сказала княгиня Ольга, - але маКмо з ними ряд, хозарам платимо дань, грекам у Царгородi даКмо i все беремо вiд них по укладу. - У Царгородi, - гомонiли купцi, що не раз за своК життя вимiряли шлях до Константинополя, - з нами не торгують, а глузують з нас. А доки будемо платити дань хозарам? За що? За те, що вбивають наших людей? Нi, княгине, мусимо Пхати до iмператорiв i до кагана, чинити суд з ними... Княгиня Ольга встала з крiсла. Вона знала, що кричать до неП не тiльки тi, що стоять тут, у палатi, кричить, волаК до неП вся земля. Та хiба ж можна рвати ряд з хозарами, укладений ще Iгорем? Хiба можна потопити в Днiпрi харатiП з греками, пiдписанi давнiми князями? - Я чую вас, бояри й воКводи, - промовила вона, - i пошлю слiв* (*Сли - посли.) до Iтиля i Царгорода. - Що зроблять сли? - крикнули тодi воКводи. - Не з словом до них треба йти, а з мечем. - Але як iти з мечем? - з болем сказала княгиня. - Iти на хозар, щоб тут на нас напали греки, чи йти на грекiв, щоб пiд КиКвом стали хозари. А в полi блукають ще й печенiги - вони служать i хозарам, i ро-меям... - Не бiйся, княгине! - кричали воКводи. - Пiдемо на хозар, а там i на гречинiв. Княгиня Ольга, дуже блiда, iз запаленими очима, якусь хвилину мовчала. - Не за себе боюсь, за Русь. Ряду ламати не стану, слiв посилати не буду. Сама поПду в Царгород. - Добре дiло зробиш, княгине, - загомонiли бояри. - А тобi, Полуяре, буде таке, - промовила княгиня, звертаючись до слiпого купця. - Пиши, ларнику... Купцю Полуяру iз нашоП скотницi дати все, що вiн втратив, а ще дарую йому боярську гривну, три поприща поля за Днiпром... Боярин Полуяр упав додолу, проповз на колiнах кiлька крокiв, нiби хотiв знайти руку великоП княгинi... От немовби й розв'язано всi тi дiла, якi турбують Руську землю, якi не дають спати людям на Русi. Але нi, К ще й Гора, у якоП багато своПх власних справ, яка вимагаК в княгинi Ольги суду й правди. На сходах гримлять кроки, iде тiун дворiв княжих Талець, а за ним кiлька гриднiв ведуть зв'язаного закривавленого чоловiка. - Що сталось? - запитуК княгиня. Тiун Талець низько вклоняКться княгинi, витягаК голову так далеко вперед, що вона, здаКться, от-от одiрветься вiд шиП. - Татьба i вбивство! - каже вiн. - МинулоП ночi оцей смерд Векша пiдкрався у Вишньому городi до житницi боярина Драча, утнув* (*Утнути - убити.) на смерть княжого мужа. - Татьба i вбивство! - гомонять бояри. - Доки це буде?! Роби суд, княгине, по правдi! Смерд Векша - здоровий, молодий ще, широкоплечий чоловiк iз копицею волосся, що нагадуК стигле жито, босий, в однiй сорочцi й портах - стоПть серед палати, дивиться на бояр, воКвод i, либонь, не розумiК, де вiн опинився й що сталося. А потiм бачить княгиню, й на закривавленому його обличчi з'являКться чи то страх, чи надiя - вiн падаК Пй в ноги. Княгиня мовчить. Тут К кому розпитати й допитати смерда, буде потреба - мужi й бояри, що стоять у палатi, не тiльки розпитають чи допитають, а зроблять ще й божий суд - кинуть людину у воду i будуть дивитись, чи вона не втоне, змусять людину взяти голiруч розпечене залiзо i дивитимуться, згорiла чи не згорiла на руках шкiра, мужi нарочитi й лiпшi бояри зроблять все, що треба, княгиня ж скаже останнК слово, вчинить суд по закону, по правдi! - Чого полiз у житницю боярську? Пощо вбив княжого мужа? - допитують мужi. Смерд Векша пiдiймаК голову. - Голодно К в хижi... Жона, дiти... Куди пiду? Купу в бояринi маю - нiчим вiддати, заставу у купця взяв - нiчим платити... - Чули! ЗнаКмо! Кожного разу те ж саме, - обурено гомонять мужi й бояри. - Бояри моП i всi мужi! - зупиняК княгиня цi голоси i обводить поглядом бородатих людей, якi ждуть княжого суду. - Як мусимо судити за вбивство? - За смерть - смерть! - рiшуче промовляК хтось у натовпi. - Як велить покон. Княгиня Ольга дивиться туди, звiдки лунаК цей голос, але не пiзнаК, хто це сказав: воКвода Зморщ чи боярин Ратша. Проте хiба не однаково, хто сказав? Смерть за смерть - так велить покон, так думають усi бояри, воКводи й мужi, так думаК й сама княгиня. Вона пiднiмаК руку. - Отже, вбив смерд княжого мужа, то головнику смерть. Але в цей час виступаК вперед боярин Драч - у темному опашнi, з посохом у руках. - А моя житниця зламана, княгине, - каже вiн. - I то чи перший раз був там смерд Векша? Маю шкоду, княгине. - Правда, княгине, - гомонять бояри й воКводи, у яких то тут, то там на дворах все частiше трапляються розбоП й татьба. - Векшу на смерть, - закiнчуК княгиня, - а двiр його з жоною й дiтьми на поток i пограбування* (*На поток i пограбування - конфiскацiя майна й вiддання родини в рабство.) . - То К по правдi, - лунаК в гридницi. 2 Битим шляхом за Днiпром Пде з дружиною своКю княжич Святослав. Як велiла княгиня Ольга, вони повиннi проПхати чимдалi за Днiпро, шукати там печенiгiв, якщо ж знайдуть, - гнати Пх з поля. Княжич Святослав Пде попереду дружини, поруч iз ним - Асмус. З дитячих лiт виховуК Асмус княжича, куди княжич - туди й вiн. Тiльки все важче й важче Асмусовi супроводжувати Святослава в далеких походах - пусти княжича, то помчить вiн аж за Iтiль-рiку, за Джурджанське море. А куди вже летiти старому воКводi? Не тi лiта! Проте Асмус нiколи не скаржився та й не поскаржиться на те, що йому важко сидiти на конi i що часом хочеться виПхати на високу могилу, витягнутись на травi, спочити. Нi, воКводi, що пройшов з краю в край цю землю, побував за багатьма морями, стояв пiд стiнами Константинополя, негоже сидiти на землi, лiпше вже Пхати на конi до кiнця. Та й не тiльки це змушуК Асмуса супроводжувати княжича Святослава. Йому випала щаслива доля. З дитячих лiт пестить вiн княжича, переказуК йому все, що знаК, вчить тому, що сам умiК, готуК Святослава до вокняжiння. От i зараз Пдуть вони попереду дружини, широко розплющеними очима дивиться молодий княжич вдалину, милуКться небом i землею, впиваКться пахощами трав, а вiдтак починаК розпитувати Асмуса. Навкруг них широко стелиться поле. Над ним пробiгаК й пробiгаК свiжий вiтер, струшуК росу з трав, розгойдуК, хилить до землi бiлi квiти ромену, жовтi сережки шальвiП; тiльки тирса супротивиться - пiдiймаК вгору своП пружнi остi, й мiнлива сивина затягаК поле з краю в край. Княжич Святослав з дружиною своКю Пде шляхом, що повився мiж могил, на вершинах яких стоять сiрi, витесанi з каменю постатi богатирiв, якi в давнi часи боронили цю землю. Це - Залозний шлях, гостинець, яким Пздять купцi-гостi. Вiн тягнеться вiд города КиКва до Iтиля-рiки, ним можна Пхати день, два, тиждень, не побачивши людини, тiльки в травi сюрчатимуть коники, високо вгорi спiватимуть жайворонки, на схилах могил iнодi засвистить байбак, а ген-ген на обрiП промчить, як хмара, табун диких коней. Але i княжич Святослав, i його дружина знають, що це не безлюдна земля. Варто звернути з шляху, проПхати десяток поприщ, i очам вiдкриються села, городища, ниви, сади, колодязi. З давнiх-давен живуть тут люди, орють землю, випасають табуни худоби, б'ють звiра в лiсах, що перетинають поле, ловлять рибу в рiках, якi тихо несуть своП води до Днiпра. От про цю землю, про поле, яким вони Пдуть, про далину, в якiй встають марева, i розпитуК княжич Святослав вуйка свого Асмуса. - I що там? - показуК княжич рукою на пiвнiч. - Тут, княжичу, поле й поле, а там лiси, великi рiки, озера. Коли Пхати все вище й вище, буде Оковський лiс, далi Волок, Заволоччя, ще далi верхнi землi, Новгород i Крижаний окiян. А за окiяном вже варяги по морю, далi ляхове, нiмцi, франки, а на островi в морi англяни... - I всюди до окiяну живуть нашi язики? - Так, княжичу, аж до окiяну живуть язики нашi, деякi з них жили тут, у полi й над морем, а потiм пiшли у верхнi землi, деякi вийшли iз-за Iтиля-рiки i порiднились з нашими племенами. - I всi вони тягнуть до КиКва? - Так, княжичу, усi вони чують КиПв, бо без нього загинуть. От тiльки в'ятичi, - вiн показав рукою на пiвнiчний схiд, де низько над обрiКм висiла рожева хмара, - дань дають не нам, а хозарам, та ще булгари по Iтилю, що також сукупно з хозарами. - Звiдки ж взялися цi хозари? - запитуК княжич. Асмус замислюКться. - Там, над Iтилем, - поволi вiдповiдаК вiн, - жили ранiше нашi люди, нашi племена, а вже потiм iз земель пiвденних прийшли хозари. Не нашоП вiри, чужого роду... - То треба було Пх не пускати, бити. - Не пускали, били, - вiдповiдаК Асмус, торкаючись перебитоП руки i згадуючи, либонь, про давнi рани. - Але в наших землях було неспокiйно, мусили боротись з варягами, вже кiлька вiкiв боремось з ВiзантiКю, а тим часом хозари сiли над Iтилем, перетяли нам шлях до моря, порiднились, хоч самi юдеП, з iмператором ВiзантiП - християнами, от i мусимо ми Пм платити дань... Святослав зупиняК коня. Сiрими своПми очима довго дивиться на схiд, на рожеву хмару, що пливе й пливе над обрiКм. - I далеко до цих хозарiв? - запитуК вiн. ЗупиняК коня й Асмус, дивиться на хмару. - Оцим полем, - повiльно говорить вiн, - треба Пхати повний круг мiсяця, й тодi буде Iтиль-рiка. - А далi, далi? - За Iтилем-рiкою, - веде далi Асмус, - буде Джурджанське, а як по-нашому - Хвалинське море, над яким живуть рiзнi язики - Вiрменiя, Персида, Ватр, Сiрiя, Мiдiя, Вавiлон, Аравiя, Iндiя, а ген-ген - хинцi... Асмус примружуК очi, пригадуК. - А в полуденних землях, он там, - показуК вiн рукою, - за нашим Руським морем, суть Лiвiя, Нумiдiя, Масурiя, там Еюпет, Фiва... - I ти скрiзь там бував, уй Асмусе? Асмус глибоко зiтхаК. - Свiт великий, княжичу мiй, - каже вiн, - i всього його однiй людинi не сходити. Та й що свiт? Своя земля, своП язики й роди, Пх я, княжичу, знаю i люблю... Увечерi вони зупинились у полi пiд високою могилою, спутали коней, на схилi могили поклали сiдла й постелили попони, назбирали гiлля й, викресавши вогонь, розпалили багаття. Хтось з дружинникiв дiстав з торби шматок конини, покраяв ПП тоненькими скибочками, пiдсмажив на кiнцi списа в гарячому полум'П i перший шматок подав княжичевi. Це була дуже добра вечеря - м'ясо пахло димком i хрумтiло на зубах, пахнув димком i корж, привезений з КиКва, а ковток меду з мiха будив згадки й нiс на своПх крилах у далину й майбутнК. У степу було надзвичайно тихо, тiльки десь бив i бив перепел, iнодi здалеку долiтала луна копит диких коней, а мiж цим стигла тиша, - вiчна, здавалося, i все ж неповторна. Лягли спати. Просто на землi, на пахучих травах, поклавши голови на сiдла; але кiлька дружинникiв пiшли навкруг у поле - пильнувати, щоб хтось уночi не пiдкрався до могили. Княжич Святослав лiг поруч iз дружинниками своПми, поклав голову на тверде сiдло, витягнувся на попонi, розкинув широко руки, задивився на небо, зорi. У й Асмус не лягав, а довго ще сидiв, притулившись спиною до кам'яноП постатi богатиря на могилi. - От i стемнiло, - стиха говорив вiн. - Нiч... ЧуКш, княжичу, як пливе земля? - Куди? - Земля пливе в окiянi, на чотирьох рибах-китах. - А вгорi що над нами? Асмус пiдвiв догори обличчя й довго дивився на небо, на якому то тут, то там спалахували, а далi заткали всю синь зiрки. - Небо - також окiян, зорi - свiчада богiв, - долiтав його голос. - Там, далеко-далеко, К острiв Буян з алатир-каменю, де живуть Перун i богиня Лада, лежить громовий змiй, гнiздиться птаха-буря, рояться бджоли-блискавки, стоять засiки дощiв... Там, - вiн показав на схiдну частину неба, - буде вирiй, де течуть рiки з молока i меду; там, - вiн показав на захiд, - чорний окiян, куди на нiч зникаК сонце, а вдень ховаються зорi... - А люди? - У кожноП людини К своя доля, призначена Перу-ном. Њ доля щаслива, К нещаслива. У нас iз тобою, княжичу, щасливi долi... - Чому? - Ми - воП, княжичу, захищаКмо рiдну землю, помремо, коли покличе Перун, i вже готове нам мiсце у вирiП. Хiба це не щастя? Багаття на схилi могили то розгоралося, то пригасало, голос Асмуса то дужчав, то притихав, i Святославу часом здавалося, що чуК вiн голос не Асмуса, а кам'яного богатиря, який, опустивши вниз руки, стоПть на могилi, дивиться великими очима в тьмяну далину. - Свiт широкий, княжичу Святославе, i поглянь навкруг - багато мiсця маК в ньому Русь. Але К в свiтi злi сили, злi язики, а мiж ними хозари й ромеП, якi ненавидять нас i бажають знищити. Багато лиха вже мала вiд них Русь, ще бiльше матиме, бо вони як шашiль, що точить дерево, як чорна хмара, що закриваК сонце... Святослав пiдводиться на лiктi, схиляК голову до Асмуса. - Так чому ж не йдемо на них? Адже я скрiзь чую цi слова. Асмус вiдповiдаК не одразу. - Був час, - говорить вiн тихо, замислившись, спроквола, - i ми, руськi люди, били ворога, тiльки вiн з'являвся перед нами. Варяги до нас потикались - били Пх нещадно, тепер вони духу нашого бояться, служать вiрно. - ВоКвода Свенелд також варяг, Асмусе! - Так, княжичу, Свенелд - варяг, але не про нього мовлю. Були iншi, рiзнi варяги. КиПв-город i вся ця земля, - вiн обводить рукою навкруг, - це острiв у окiянi, насувають i насувають хвилi. Рiзнi йшли на нас племена й орди: були торки - розбили, чорнi клобуки - розсiялись вони по всiй нашiй землi, iшли булгари - показали i Пм меч, пробували напитись води з Днiпра обри - погибоша, а тi, що лишились, побiгли за гори на захiд... Многих ворогiв мала Русь - i всiх побиваша. Били Пх Гостомисл, Кий, Щек, Хорив, князi Олег i Iгор i велике множество людей наших. Святослав бачить, що Асмус зводиться на ноги, стоПть, дивиться вдалину. СхоплюКться i вiн, стаК поруч iз вуКм, дивиться на схiд... I ще помiчаК Святослав, що Асмус бере його руку, тисне ПП своКю гарячою правицею. - Вiчна пам'ять князям нашим i всiм людям, оже полягли за Русь! - натхненно каже Асмус. - Вiчна пам'ять! - промовляК за ним Святослав. I якесь дивне, велике почуття охоплюК душу княжича. Вiн стоПть, тримаючи руку старого свого уя, i здаКться йому, що обидва вони й дружина, яка спочиваК навкруг, - всi, як трави, квiти, всяке зело, виростають з цiКП теплоП, пахучоП землi, торкаючись неба, що тiльки продовжуК твердь... - Так чому ж не б'Кмо ми хозар i печенiгiв? - знову запитуК Святослав i дужо, скiльки в нього К сили, стискуК руку Асмуса. - У тебе мiцна рука, - чуК вiн у вiдповiдь, i бачить перед собою освiтлене багрянцем вогнища обличчя Асмуса, i помiчаК, що це обличчя суворе, замислене. - Хозар i печенiгiв ми мусимо стерегтись, мусимо боротись iз ними, щоб жити... Це говорю я, Асмус, так говорить дружина, множество людей. Але К вороги й окрiм них, i цих ворогiв мусимо ми берегтись паче хозар i печенiгiв. - Хто ж вони, вуйку, скажи? - Цi вороги мiж нами, княжичу, вони обiкрали землю нашу, взяли поля й лiси, рiки й озера, вони збирають у скотницях своПх золото й срiбло, i це вони миряться з хозарами й греками. - То це християне? - вириваКться у Святослава. - Нi, такi не токмо поганцi-християне, много Пх К й серед людей нашоП, iстинноП вiри. Хто забуваК про Русь, а думаК тiльки про себе, - той наш ворог. - То й мати моя, княгиня... - схиляКться до самого вуха княжич Святослав. - Нi! - голосно вiдповiдаК Асмус. - Наша мати княгиня - мудра, справедлива, вона перша предстательниця людей руських i перед богом, i перед усiм свiтом. - То хто ж тодi? - запитуК Святослав. - Мине час, - повiльно вiдповiдаК Асмус, - i ти побачиш, хто, не призиваючи всуК бога, хоче добра й щастя Руськiй землi, а хто