Якось, повернувшись з прогулянки, на котру Грабовський не ходив, чергуючи коло хворого, Микола й Вiктор розповiли про свою зустрiч з Евелiною Улановською. - Вона живе разом з СофiКю Новаковською, - тихо, щоб не розбудити Володимира Iвановича, говорив Ожигов. - Казала, Новаковська почуваК себе зовсiм погано. Пiсля суду захворiла i вже не встаК. Не набагато краще виглядаК й сама Евелiна - квола й блiда, як з хреста знята. Вiд себе та вiд СофiП просила звернутися всiм до сенату з клопотанням переглянути вирок. Ну, ми з Вiктором i вирiшили... - Писати прошенiК? - насупив брови Павло. - Нi, спершу порадитися з Володимиром Iвановичем, з тобою, а потiм, якщо вирiшимо... - ПрошенiК? - Ну, називай його як хочеш, - втрутився Кранiхфельд. - Тут дiло, Павле, зовсiм не в назвi. А що ти, власне, бачиш поганого в тому, щоб написати? Адже йдеться... - вiн зам'явся трохи. - Ну, ну, - пiдштовхнув його Павло, - про що йдеться? - Про полегшення наших мук. - Писати прошенiК .. - мiркував Павло, не звертаючись нi до кого. - Значить, у ньому мусимо зректися наших переконань i всього, що обстоювали, за що боролися, одне слово - все визнати помилкою. Це важко й збагнути, хлопцi. - Так, Павле, збагнути не легко. Але треба зрозумiти й iнше. - Що саме, Вiтю? - Завтра закiнчуКться наше право подавати апеляцiю. - Ех, Павле, Павле, - зiтхнув Микола, - якби ти бачив Евелiну, якби послухав ПП... - А Новаковська! - пiдхопив Кранiхфельд. - Вона, звичайно, не належить до нашоП групи, ми ПП вперше бачили на судi, але ж жiнка - наш однодумець, також страждаК за нас. Думаю, ми не можемо бути байдужими до неП, до долi ПП маленького сина... Павло мовчки одiйшов до вiкна. Евелiна, Софiя. Вiн якось досi не думав про них, а якщо й думав, то не помiчав рiзницi мiж Пх становищем i становищем чоловiкiв. Та зараз вiдчув. СофiП й Евелiнi тiльки по тридцять рокiв, як i його покiйнiй Надiйцi. Тридцять. Це ж лише половина людського вiку. I вже каторга. Жахливо. Ну, а чим зарадити? Чим можна допомогти Пм? Задля цього вiн готовий на все, навiть на шибеницю, крiм одного - вiдмови од переконань, од боротьби. - Що ж робити? - запитливо глянув на Кранiхфельда i Ожигова. Товаришi мовчали. - Що робити?.. - донiсся кволий голос Володимира Iвановича. Всi троК кинулися до хворого. Йому, видно, полегшало, бо лежав, спокiйно дивлячись на стелю. - СперечаКтеся, хлопцi? ШукаКте виходу? Хочете, щоб i вовки були ситi, i вiвцi цiлi? Але... - хворий, не закiнчивши фразу, зайшовся кашлем. Хлопцi стояли розгубленi й винуватi. Зрозумiли - Володимир Iванович чув Пхню розмову. Мовчки чекали, що скаже вiн, старий пролетар. Коли кашель вгамувався, Володимир Iванович перевернувсь на лiвий бiк i пальцем покликав до себе Грабовського. - Вiрно робиш, Павле. Правильно, - заговорив тихо. - Шкода наших дiвчаток, дуже шкода. Та й вас шкода, дорогi моП, всi молодi, як квiти. Але я мало вiрю в те, що ваше прошенiК дасть якусь полегкiсть дiвчатам, а нашiй справi може пошкодити. Так, може. Треба гарненько подумати, що i як писати. Бо ж просити, значить, визнати себе переможеними, каятися, зрiкатися найсвятiшого. Без цього навряд чи прислухаються, бо Пм саме й треба домогтися вiд нас зречення. А каятися, зрiкатися ми не можемо, не маКмо права. Можемо тiльки вимагати. Вимагати скасувати вирок, як неправильний. Протест i вимоги - от наша правда... Володимир Iванович знову закашлявся. Цього разу кашель був ще довший i важчий. Вiдкашлявшись, старий мовчки одвернувся до стiни очима... - Що ж будемо робити? - пошепки запитав Кранiхфельд, коли Володимир Iванович заснув. - А хiба не ясно, Вiтю? - спитав Павло. - Вiдбувати кару, от i все. Писати сльозливе прошенiК - я категорично проти. - А як же, Павле, бути з дiвчатами? I Пм на каторгу?.. - втрутився Ожигов. - Невже ти гадаКш, що ми з Вiктором боПмося за себе? Подумай добре, - показав на Володимира Iвановича. - Чи довго протягне вiн на каторзi? Чи довго протягнуть Евелiна i Софiя? Ми витримаКмо - це ясно, а от вони, я питаю? Ти про це, Павле, подумав? - Ще в харкiвськiй тюрмi менi пропонували написати прошенiК, - заговорив Павло, не вiдповiдаючи на запитання. - Кiлька днiв у моПй камерi лежали папiр та перо. Пропонували, пiдказували, навiть умовляли. Не написав. I зараз, хлопцi, я нi писати, нi пiдписувати нiчого не буду. Не можу. - Помовчав трохи i додав: - Можете писати, я не буду проти - при однiй умовi: якщо у вашiй апеляцiП - не в прошенiП, а в апеляцiП - не буде каяття, не буде прохання, а тiльки вимога. - Тiльки вимога, саме так, Павле, саме так. - Ожигов пiдбiг i обняв Грабовського. - На цьому, Вiтю, стою i я. Тiльки вимога. Одна вимога, i бiльше нiчого. Ми не злочинцi, й каятися нам немаК в чому. А не прислухаються, _то хай знають, що ми не схилилися, лишилися собою. Згода, Вiтю? - Згода, згода! - Кранiхфельд захопив обох в обiйми. - Тiльки вимога! ...Поверталися з прогулянки збудженi, особливо Ожигов i Кранiхфельд. Пiдписану ними та Улановською апеляцiю тюремне начальство взяло й обiцяло надiслати до сенату. - Тепер чекай з моря погоди, - зауважив Павло, коли пiдходили до камери. - Дарма радiКте. Ще доведеться не один мiсяць годувати нужу. Пообiцяли, а ви й повiрили. Вони м'яко стелять, зате спати твердо. Я знаю Пх. - Це ти вже зайве, Павле, - заперечив Кранiхфельд. - Џм самим невигiдно нас тут тримати. А ми теж нiчого не програКмо, якщо й затягнуть трохи. Хоч дочекаКмось теплих днiв, легше буде йти на каторгу. - Боюсь, щоб не стало душно... Переступивши порiг камери, балаганцi зупинились як укопанi. Володимир Iванович лежав на лiжку горiлиць. Лiва рука його, здавалось, прикривала серце, а права безсило звисала додолу, затиснувши мiж двома пальцями невелику, трохи пожовклу фотографiю. З-помiж напiврозплющених повiк ледь-ледь сутенiли очi. Тiло було ще тепле, старий, мабуть, щойно помер. Поскидавши шапки, хлопцi якийсь час стояли в скорботi. Потiм стулили небiжчиковi повiки, склали йому на грудях руки i почали розглядати фотографiю. З неП дивилися теплi, трохи пойнятi сумом жiночi очi. Бiля жiнки з обох бокiв стояли хлопчик рокiв дванадцяти та менша дiвчинка. На руках жiнка тримала бiленьке, пухнасте, мов курчатко, немовля, яке охопило рученятами шию матерi i сяяло_ ясною, схожою на ранковий промiнь усмiшкою. - Прощався, мабуть, Володимир Iванович, - журно сказав Микола Ожигов. - Ви бачили коли-небудь ПП? - показав на фотографiю. Грабовський i Кранiхфельд заперечливо хитнули головами. Нiхто з балаганцiв не бачив нiколи фотографiП родини Володимира Iвановича. Старого шанували засланцi, часто приходили до нього за порадою. Вiн слухав скарги, розпитував про сiм'П, радив, пiдбадьорював. А про власну родину нiколи не розповiдав, наче в нього ПП не було. По табору ходила чутка, що у Володимира Iвановича К жiнка й дiти, що живуть вони десь пiд Москвою, але напевно того нiхто не знав. Мабуть, тiльки залишаючись на самотi, Володимир Iванович думав про дружину й дiтей та розглядав пожовклу фотографiю. - Чекають, - не зводячи очей з фотографiП, майже крiзь сльози говорив Вiктор Кранiхфельд. - I ще довго будуть чекати, виглядати, сподiватися, що ось-ось повернеться татко, погладить вихрястi голiвки. А вiн уже нiколи не прийде, назавжди покинув. I покинув заради щастя iнших... Павло мовчав. Руки дрiбно тремтiли, губи посмикувалися, як у дитини, що от-от маК розплакатись, а очi, сухi, аж заваленi, жадiбно вдивлялися в обличчя хлопчика на фотографiП, дивовижно схожого на батька. В примружених, трохи суворих оченятах пiдлiтка, в круто зламаних бровах, вольовому, ще не зовсiм окресленому пiдборiддi, в тiсно стулених губах вiн бачив силу батька. Здавалося, цей хлопчик зараз стисне кулаки, зiйде з фотографiП i гукне: "Я готовий до бою!" - Нi, Володимир Iванович не помер, - тихо, але рiшуче промовив Павло. - Не помер. Вiн живе! - I показав _на пiдлiтка. - _Вiн буде жити. 24_ _ Повiльно, але неухильно весна вiдвойовувала своП права. Глибокi, завалистi сибiрськi снiги щодень присiдали до землi, i воркотливо дзюрчали в ярах талi води. Ранками схоплювалось сонце, викочувалося на голубу просторiнь неба, оглядало землю, що звiльнялася вiд снiгового полону, i золотими вiниками замiтало ПП. Набухлi бруньки, пiдiгрiтi промiнням, здавалося, зараз бризнуть зеленим листям i п'янким суцвiттям. Навiть завжди насуплене й мовчазне подвiр'я тюрми, обгороджене товстим темно-сiрим муром, оживало. Сьогоднi, замiсть прогулянки, балаганцiв послали прибирати тюремне подвiр'я. I це було для них маленьким щастям. За три роки перебування в iркутськiй тюрмi знали лише заплiснявiлу камеру, допити, хижi очi та кулаки тюремноП обслуги. Руки аж свербiли до працi. Позабиравши лопати, граблi, Грабовський i Ожигов вигрiбали з-пiд муру торiшнК перемерзле листя, шматки череп'яного посуду, закиненi сюди з вiкон в'язницi. Кранiхфельд, упрягшись в залiзну тачку, вивозив мерзлятину на смiтник. Настрiй був пiднесений, робота кипiла, i навiть напiвсоннi безбарвнi очi солдата, що стовбичив недалеко, здавалось, задоволене поблискували. - Я бачу, Вiтю, - навантажуючи тачку, посмiхався Микола, - з тебе вийде, як каже Евелiна, файний каторжник. Ну, прямо тобi не вмирав i не воскресав, з дiда-прадiда каторжник. Кранiхфельд не вiдповiв на жарт товариша, мовчки взяв голоблi тачки, напнувся й рушив. Високий, тонкий, вiн од тягаря аж натужився, i було видно, як пiд перетлiлим мундиром рухалися всi його кiстки та м'язи. - Так, Павле, - заговорив Микола, коли тачка сховалася за рогом тюрми, - тепер починаю розумiти, що ми, мабуть, дали маху з нашою апеляцiКю, ПП, видно, заморозили, i нам доведеться тут сидiти хтозна-скiльки. Та й взагалi надiй на неП дуже небагато. - Я про це, пригадую, говорив ранiше, - з нотками докору вiдповiв Грабовський. - Бути пророком post factum, не ображайся, Миколо, не така вже мудра рiч. Ясно, то була помилка, i за неП я лаю передусiм тебе. Лице Ожигова налилося кров'ю, але дивився вiн на друга спокiйно, нiби чекав саме такоП вiдповiдi. - Лаяти - твоК право, Павле, - мовив вiн. - Може, й заслуговую на це. Але хочу, друже, аби ти зрозумiв одне: я не думав про якiсь власнi вигоди. Менi нiщо не страшне - не тiльки каторга, а й саме пекло. Пiдтримуючи Вiктора, думав лише про Евелiну, Софiю, Володимира Iвановича, хоч нiколи не говорив про це, бо знав, що наш старий не схвалив би моПх намiрiв. Я знав, i ти... Зрозумiй хоч зараз, - Микола пiдступив майже впритул до Грабовського, - зрозумiй i прости, коли я помилявся. _ - Ти наче з дуба впав, - засмiявся Павло. - Що я, по-твоКму, бог чи папа римський, щоб iндульгенцiями торгувати? Такi грiхи не прощаються. Якби я хоч трохи був певний, що, обстоюючи прошенiК, ви домагалися якихось там, як ти кажеш, власних вигод, то я б вас обох прокляв назавжди або просто подушив би своПми руками. - _Ну, це вже занадто. Звiдки ти певний, що змiг би задушити.-скажiмо, мене? - пожартував Микола, натякаючи на свою велетенську статуру. - Хотiв _би я, Миколо, випробувати твоП здiбностi, - виплив з-за рогу тюрми Кранiхфельд, тручаючи порожню тачку. - Ану-бо, вiдвези кiлька разiв, а я накидатиму. Заодно й поглянемо з Павлом, наскiльки ти пiдготований до каторги. - Так, так. Колю, заодно й подивимось, - пiдхопив Павло. - Бери-но. Ожигов обвiв товаришiв хитрим поглядом. - Намiр у вас, хлопцi, добрий, - почав. - Але марна праця. Можу запевнити, що до ролi, про яку ви говорите, не пiдходжу. Тачка, наскiльки я розумiюсь на цiй справi, рiч тендiтна, до неП потрiбна крихка кiсточка, голуба кров, ну, й вiдповiдне виховання. А що я? Козак. Руцi моП, як самi зводите бачити, не дуже тонкоП роботи. Уявiть собi, отакий гевал вiзьметься за голоблi тачки - вони зараз трiснуть. Словом, негодящий. Зовсiм iнший коленкор - ви, вам тiльки до тачки, особливо, Вiтю, тобi. - З тобою, бува, не радилися суддi? - запитав Грабовський. - Нi, Павле, не радилися, - продовжував Ожигов. - Вони керувалися вашими злочинами перед царем, у своПх же висновках про вашу придатнiсть до тачки я виходжу з iнших мiркувань - з ваших родослiвних. - Ти часом не дружив з моКю бабкою? - з ледь помiтним вiдтiнком роздратування запитав Кранiхфельд. - На жаль, не довелося. Але якщо вiрити, Вiтю, твоПй бiографiП, то i твоя дворянська кров, i твiй чин пiдпоручика цiлком пiдходять до цiКП роботи. - Годi тобi! - втрутився Павло. - Не замовляй зубiв. Запрягайся. Накидай, Вiтю. Але везти Миколi тачку не довелося, бо солдат звелiв балаганцям негайно покинути роботу. Через якийсь час до камери , крiм коридорного, зайшов високий офiцер у модному пенсне. --Ваше прошенiК, --- сказав, дивлячись на папери в масивнiй папцi, --- розглянув сенат. Обороняв пан Спасович. Сенат, з огляду на ряд причин, знайшов можливим замiнити вам каторгу засланням. Про мiсце буде сповiщено окремо. --А як з жiнками? --- запитав Павло. --Так, як i з вами. --Усi в одне мiсце? --Мабуть, у рiзнi. --А попроситися всiм в одне не можна? Офiцер нiчого не вiдповiв, поглянув на годинники i вийшов. --Ну, --- Кранiхфельд обняв обох товаришiв. --- Бачиш, Павле, ми виграли, а ти говорив!.. --По перше, Вiтю, не виграли, а перемогли, --- прохопився Микола. --- Перемогли. I, по-друге, перемогли тому, що не просили, а вимагали. Вимагали - й перемогли. РозумiКш? --Та хай так, але наша все-таки зверху, --- не мiг угамуватися Кранiхфельд. ...Гулкий стукiт у дверi розбудив балаганцiв. На долiвцi й стiнi камери вже блищала смуга вранiшнього промiння. --Ожигов! Зiбратися в дорогу, --- просунулася крiзь вiдтуленi дверi голова коридорного. --А ми? --Не знаю. Сказано --- Ожигову. Збирайся! --- байдуже кивнув тюремник. Пiсля снiданку вiн знову показав голову. --Ожигов! Виходь. Микола обняв товаришiв, потиснув Пм руки. --Ну, друзi, не згадуйте лихом. Може, доля ще зведе нас колись, тодi знову повоюКмо. А коли пощастить повернутися в Луганськ, то розкажу своПм землякам, як ми тут разом терпiли, боролися й мрiяли. Так, неодмiнно розкажу, --- зiтхнув i рушив до дверей. Павло i Вiктор пiдiйшли до вiкна. На тюремному подвiр'П стояли двi групи арештантiв. Недалеко од них щось розмiрковувало начальство, снували туди-сюди конвоПри. --Евелi-i-iно-о-о! --- гукнув Кранiхфельд, притискаючись до грат. Над головами арештантiв затрiпотiла бiла хусточка. Махаючи нею, Улановська щось радiсно кричала, але серед галасу на подвiр'П нiчого розiбрати не можна було. --Павле, --- одiрвався Вiктор од вiкна, --- дай паперу. Павло подивився на друга: --Що? Вiн витягнув записну книжечку, перегорнув ПП й зiщулився. Чистим лишився тiльки один --- останнiй листок. Мовчки показав його Кранiхфельду. --Оце i все? --- скрушно запитав той. У його голосi бринiла тяжка мука. Грабовський схилився над столом, роздiлив листочок на двi половинки, одiрвав одну й подав: --Густо пиши. Скiнчивши писати, Вiктор просунув руку крiзь грати. --Евелiно, ло-ви-и! Дiвчина рвонулась назустрiч папiрцевi, що плавко спускався на землю. Та не встигла, бо конвоПр пiдхопив папiрець i сховав до кишенi. --Вiддайте! Вiддайте, то менi! --- благала дiвчина. КонвоПр погрозив рушницею. --Марш на своК мiсце! --Вiддай! --- на весь голос крикнув Грабовський i жбурнув у конвоПра кварту. --Вiддай, гад! Поверни! --- вигукнули кiлька арештантiв. КонвоПр висмикнув з кишенi папiрця, перечитав його i кинув на землю. --Вiтю-у! Спа-си-бi-i, --- уже з юрби гукала Евелiна, махаючи запискою над головою. --- До-о-об-ре! Неод-мiно на-пи-шу-у! --Ладнайсь! --- пролунала команда, i конвоПри заметушилися. Першою рушила група, до якоП прилучили Ожигова, за нею група УлановськоП й НоваковськоП. --Ща-сли-воП до-ро-о-о-ги! До ско-ро-го по-ба-чен-ня-я! --- гукали Грабовський i Кранiхфельд. --Спа-си-бi-i! Ру-шай-те за на-ми-и!.. --Ну, от... --- зiтхнув Кранiхфельд, коли хвiст арештантськоП колони виповз за браму. --- Тепер ми лишилися вдвох. Пiшли, а в яку дорогу? Чи побачимо, чи зустрiнемо ми ще Пх, чи, може... - Гора з горою не сходяться... Скажи, Вiтю, дуже ПП любиш? - Павло глянув прямо в очi друговi. - Евелiну? - перепитав Вiктор. - Як би тобi вiдповiсти? . Так, як ти свою Надiю. Я без неП просто не можу, Павле, не можу, розумiКш? Ми зблизилися за рiк до твого приходу в Балаганськ, а познайомилися ще майже шiсть рокiв тому, коли я приПздив з Мiнська в Харкiв. Евелiна - справжнiй борець. Не перебiльшую. Вона могла спокiйнiсiнько жити на хлiбi матерi-акушерки та братiв i вчитися. Але цього не зробила, пiшла iншою дорогою. I не вагаКться, не каКться. Навiть не йде, а лине, не живе, а горить. Ти б послухав, що вона сказала менi, дiзнавшись про замiну каторги засланням. Я радiю, говорила, не тому, що боюся каторги, а тому, що в засланнi, користуючись хоч крихтою свободи, зможу краще боротися за щастя. I я вiрю Пй, друже мiй, вiрю: вона буде боротися до останнього подиху. Кранiхфельд _трохи помовчав. - Я ПП, Павле, знайду, отож дав Пй мiнську адресу своКП сестри. Сказала напише. Знайду, друже. Найдорожчою цiною знайду. Павло слухав схвильовану розповiдь Кранiхфельда i радiв за нього. Радiв щиро, хоч серце обкипало кров'ю i болiсно стискалося. Надiйка... Надiйка... - Грабовський! Рихтуйся, - коротко сповiстив тюремник, принiсши обiд. - Не знаКте, куди? - Скажуть. - От i край, - зiтхнув Кранiхфельд, коли вийшов коридорний. - Час настав. Сядьмо, Павле, та ще пообiдаКмо разом. Може, востаннК. Кулiш не йшов у рот. Тримаючи ложки в руках, мовчки надивлялися один на одного: щоб запам'ятати назавжди... Книга третя _ ПРОЛIСОК Я не спiвець чудовноП природи З холодною байдужiстю ПП; Мiй ум ворушать змученi народи, - Џм я вiддав усi чуття моП Нехай поети, до вiтхнення вдатнi, Спiвають нам на всякi голоси Про мировi куточки благодатнi, - Де К страждання, там нема краси! П._ Грабовський_ 1_ ДвоК саней раптово спинилися, i люди, що сидiли в них, побачили на- дверях великого будинку бiлу таблицю. Обведена тоненькою золотавою рамкою, вона стрiляла кожному в очi чорними лiтерами, попереджуючи: тут - якутське обласне полiцiйне управлiння. П'ять вершникiв, якi супроводжували пiдводи, про щось напiвголоса погомонiли мiж собою, i один з них, припоручивши коня товаришевi, лiнькувато поплентав до дверей. То був старший конвоПр. Подорожнi злiзли з саней, заставлених валiзами й скриньками, затупцювали на скованому морозом снiгу. На вiдмiну од вершникiв, зодягнених у однаковi кожухи, всi вони були в чому бог дав. - Hарештi приПхали, - сказав Кранiхфельд, немилосердно б'ючи руками об поли свого темно-сiрого пальта. - Спасибi, Вiтю, за добрi вiстi, бо я думав, ще Пдемо, - пожартував Ожигов. - Вiд твоПх слiв нiби потеплiшало. Повтори, братику. - Авжеж, потеплiшало, - вкинула Новаковська, заправляючи пiд шапку кучеряве волосся - У декого почалася навiть пiд носом вiдлига... - Ти про себе, Соню, могла б не сповiщати, - впала в слово Улановська. - Автобiографiчне, знаКш... Он Павло, либонь, уже вiршуК. По бородi видно, зуби висiкають ритмiку Байронового в'язня. Чи не так, Арсеновичу? - Може, так, а може, i не так, як казав колись наш дяк. Тобi, Евелiно, збоку виднiше, - посмiхнувся в бороду Грабовський, та жартiвливоП розмови не пiдтримав. Хоч Евелiна жартувала, але в ПП жартi була правда: Павло таки добре змерз. Доки Пхали й сидiв мiж Ожиговим та Кранiхфельдом, прикривши ноги ведмежою шкурою, здавалося, не вiдчував шаленого морозу, а зараз зуби вистукували дрiбушечку. Але вiн думав не про те, бо всю увагу поглинуло мiсто, яке бачив уперше. Оглядав його, скiльки мiг сягнути зором, i з подиву аж очима клiпав. Ще в тюрмi, а потiм дорогою думаючи про нього, не сподiвався, звiсно, застати тут щось подiбне хоч би на Харкiв чи Iркутськ, проте все-таки знав, що в Якутську сидить вiце-губернатор, тому й сподiвався на краще, нiж застав. Власне, нiякого мiста нема, К, якби на УкраПнi, велике село, в кращому разi - повiтове мiстечко. Правда, своК обличчя воно маК, до того ж обличчя досить цiкаве. Хоч би й ця, видно, головна вулиця. Широка, рiвна i зовсiм порожня, можна качатися по нiй - нiде тобi жодного дерева. Обабiч неП - десяткiв п'ять рублених будинкiв, схожих на цей, в якому мiститься полiцейське управлiння. Бiльшiсть з них вiд свiту одгороджена високими дощаними парканами та ще вищими, нiж паркани, мiцними брамами. Праворуч за цiКю вулицею аж ген-ген поклубочилися, наче темна овеча отара, низенькi споруди, оточенi такими ж низенькими парканами. ДогадуКться: то, очевидно, юрти. Оце так обласний центр, столиця. В таких можуть плодитися й царювати кривавi осташкiни. А де ж той будинок Монастирьова, про який уже вiдаК не тiльки Росiя, а й закордон? Чи ще стоПть вiн, а чи вже знесли його? Хотiв було запитати чоловiка в окулярах й бахматiй шапцi, який iшов правим боком вулицi, уважно оглядаючи сани й людей, але не встиг, бо з управлiння саме вийшов старший конвоПр у супроводi мiсцевого полiцейського чиновника i загадав обертати пiдводи. - Куди ще? - поцiкавився Ожигов. --До хижi, - загадково посмiхаючись, пояснив чиновник. На сани вже не сiдали, ступали за ними разом з конвоПрами, котрi тягнули за повiддя своПх наморених коней. Iти довелося недовго: тюрма стояла за якихось двоК гiн вiд полiцейського управлiння. Грабовський пiзнав ПП легко: маячiла одразу ж за мiською межею - темна й гостроверха, наче копиця гною на снiгу. На iркутську скидалася хiба тiльки своПм похмурим кольором. На вiдмiну вiд тiКП, грiзноП кам'яницi, оперезаноП високим муром, була дерев'яною. I всерединi тюрми, куди скоро потрапили прибулi, всюди кидалося в очi дерево. - Звернiть увагу: тут зовсiм нема каменю й залiза, - висловив своП враження Грабовський, оглядаючи тюремне подвiр'я. Новаковська гiрко посмiхнулася. - Ех, Павле Арсеновичу, Павле, - заговорила якось журно i з болiсним докором. - Довгу й тернисту дорогу пройшли ви в своКму життi, багато лиха скуштували, а все-таки залишаКтеся поетом, романтиком. Нема залiза й каменю. Хочете побачити, то подивiться, - показала на двох каторжникiв, якi несли за дужки велику металеву парашу. Џх важко було одрiзнити, бо схожi один на одного, мов олов'янi солдатики. Обидва без шапок, з напiвбритими головами, в сiрих суконних халатах, пiдперезаних мотуззям. На ногах замiсть чобiт - масивнi коти, чи шкiрянi капцi, за якими волочилися, глухо подзвонюючи, кайдани. - Не залiзо? - запитала Новаковська, коли каторжники повернули за рiг будинку. - Мало його? Лише на цих двох мучениках двадцять шiсть фунтiв[18], не кажучи вже про наручники й парашу. I каменю не бракуК. А серця тих, хто щодня збиткуКться над в'язнями, - не холодне залiзо, не камiння? - Та воно звiсно, - згоджуКться Грабовський. - Такого каменю й тут вистачаК, але ви, СофiК, мене не так зрозумiли. Я казав, порiвнюючи цю тюрму з iркутською кам'яницею. - Можеш, Павле, ще раз пересвiдчитися, - докинув Кранiхфельд, киваючи в бiк тюремного чиновника, що наближався з текою паперiв пiд пахвою. - Камiнь номер перший. Але чоловiк, що пiдiйшов, виявився зовсiм не каменюкою. Худорлявий, з чималеньким горбом за плечима, писклявим голосом i полохливими очима, вiн самохiть освiдчився. Походить з колiна старовiрiв, яких колись загнала сюди лиха година. Тепер писарюК, заробляючи шматочок хлiба завдяки своПй калiграфiП, котрою не може намилуватися начальство. Хай вони не дивуються i хай це буде мiж ними, але вiн до них вiд начальника тюремного замку. Кумедно якось виходить. Дiзнавшись вiд конвоПрiв, кого привезено з Iркутська, начальник спершу пополотнiв, а потiм, трохи оговтавшись, наодрiз вiдмовився приймати балаганцiв. - Чого раптом? - здивувалась Улановська. - Чого? - знизав плечима писар. - Нiби самi не вiдаКте. ПотерпаК за себе. Пiсля Монастирiвки порядки в нас, звiсно, трохи пом'якшали, але й зараз ще трапляКться, о, не дай господи... То й побоюКться, щоб ви не ославили його перед усiм свiтом. ЗнаКте, коли ото розiйшовся по РосiП ваш протест, тут зчинився такий переполох, таких синякiв нашим поналiплювали, що Осташкiн i досi нiяк не змиК Пх. Писар вдався на диво балакучим. Словом, начальник тюрми прийняти балаганцiв вiдмовився. А коли конвоПри пiшли в полiцейське управлiння зi скаргою на нього, вiн наказав своКму помiчниковi переселити арештантiв з переповнених камер у порожнi. До себе ж покликав писаря i звелiв йому шепнути прибулим, аби вони попросили губернатора дозволити Пм мешкати цi кiлька днiв, доки будуть вiдправленi на поселення, не в тюрмi, а в мiстi, на приватних квартирах. Необхiдно, мовляв, пiдготуватися до далекоП й важкоП дороги, дещо прикупити... Хай вони тiльки напишуть, кожен зосiбна, прошенiя, а вже з ними, тими прошенiями, подасться, куди треба, сам начальник. - Де ж сьогоднi ночуватимемо? - Можна i в улуснiй. - Що воно таке? - не розiбрав Кранiхфельд. - Такий будинок на вулицi Собранськiй. Сказати б, заПжджий двiр, де спиняються ночувати улуснi чиновники, що приПздять сюди за якимсь дiлом, та iншi люди. Там не дуже завiзно й не нудно, можна переспати й пообiдати. То будемо писати? Балаганцi переглянулися. - Отут на снiгу? - Чому ж на снiгу? - перехопив писар, вiдчувши, що прибулi схильнi здатися на його намову. - Хiба ми вже такi бiднi, щоб серед подвiр'я... Ходiмо. 3а якусь хвилину переступили порiг кiмнати для побачень, котра межувала з тюремною канцелярiКю. Посеред неП стояв довгий стiл, обставлений важкими й незграбними, мов колоди, стiльцями, в кутку - дiжка з водою ти прив'язана до неП на ланцюжку кварта. Ще й не встигли всiстися, як запобiгливий писар принiс щербатий каламар з червоним чорнилом, кiлька ручок i цiлий жмут паперу, моторно розкладаючи все те на столi. - От бачите, прошу, - смачно клацнув язиком, скiнчивши роботу, i вийшов. Навiть дверi зачинив за собою, щоб не заважати: хай радяться собi й пишуть. Залишившись однi, балаганцi довго сидiли мовчки. Ожигов так зосереджено стежив за блощицями, якi цiлими гуртами мандрували по стiнах, наче нiколи в життi Пх не бачив. - Тьху, бий тебе лиха година, - порушив нарештi мовчанку. - Прямо тобi якийсь вертеп. ЧуКте, нас уже тут бояться. ПотерпаК, щоб не прославили його, й сам пiдказуК. Це треба розумiти. Ну, то як же, друзi, будемо писати? Чи ти, Павле, й зараз проти, як тодi, в iркутськiй тюрмi? - Все не можеш забути? - посмiхнувся Грабовський. - Нi, цього разу не проти, бо це прошенiК - слiпому дзеркало. Воно Пм стiльки дасть, як од нас забере. Такi можна писати, навiть доцiльно. Може, справдi губернатор уважить клопотанню начальника, то нам i ковiнька на руку - хоч познайомимося з тутешнiми засланцями та побачимо Монастирiвку. Давайте починати, бо писар скоро вже прибiжить. - Ну, благослови, боже, i ти пособляй, свята Магдалино, - жартома перехрестився Кранiхфельд, узяв ручку й пiдсунув до себе папiр. - А що ж писати тому губернаторовi? Як ти гадаКш, Павле? - Тут нема чого, Вiтю, гадати, - вiдповiв замiсть Грабовського Ожигов. - Коли б я був на твоКму мiсцi, то менi й за вухом не свербiло б. Ти ж колись грав на фортепiано, а цей губернатор, кажуть, полюбляК бринькати на балалайцi. От i маКш, можна сказати, приключку. Пиши так, аби розчулити його. Великий, мовляв, маестро. Оце ниньки притарабанили мене сюди з Олександрiвського централу та й хочуть запакувати у тюремний замок, що пiд твоПм високим началом, бояться, далебi, щоб я звiдсiля не чкурнув. Ото ще йолопи царя небесного - бiльше нiчого й не скажеш про них. Куди ж би мiг я втекти, коли тут, у твоКму богом береженому володiннi, - всюди тюрма, хоча й не замкнута, як сказав колись один мудрий поет. Так що зласкався, любий маестро, i звели цим своПм пням, хай дозволять менi, "лишенному всех прав состояния", пожити бодай кiлька днiв у мiстi - може, там хоч блощиць менше, бо тут бр-ррр... - Ну, годi тобi, Миколо, баляндрасити, - втрутився Грабовський. - Не заважай, - i сам потягнувся до ручки. 2_ Губернатор таки вважив клопотанню начальника тюрми, пiдтриманого полiцмейстером: десь по обiдi писар, забiгши до кiмнати побачень, сповiстив балаганцям, що Пм дозволено мешкати в мiстi. Залишивши своП пожитки при вартових бiля тюремноП брами, всi п'ятеро рушили. Грабовський подав думку шукати спершу не житло, а будинок Монастирьова, але до його ради не пристали: треба насамперед подбати про нiч, яка незабаром мала насунути пiсля короткого зимового дня. Спершу подались до улусноП, та марно: там було повно людей, а на дверях шинку висiла колодка. Постукали в деякi брами, i теж дарма - нiхто й не вiдгукнувся. - З цим у нас неважко, - пригадав Ожигов писаревi слова i спересердя плюнув. - Уже й сутiнки сiдають. Боюсь, нам доведеться колядувати до ранку. Давайте повернемось до тюрми, переночуКмо, а вранцi знову пiдемо на розшуки. - Нi, - одрубала Новаковська. - Нiзащо. Серед вулицi на снiгу спатиму, а туди не пiду. Вiльному - воля, я шукатиму навiть усю нiч. ЏП пiдтримали iншi. I не помилились. Щастя несподiвано всмiхнулося вже бiля наступноП брами. На грюкання вийшов господар, у якому Грабовський пiзнав чоловiка в окулярах, котрого хотiв бiля полiцейського управлiння запитати про будинок Монастирьова. Вiн чомусь так зрадiв Пхньому приходовi, що, не розпитуючи, запросив до господи погрiтися чаКм. Вони подякували, але вiдмовились, нашвидку викладаючи своП клопоти. ХазяПн одягся й пiшов з ними. Уже дорогою розпитував i розповiдав про себе та якутське заслання. Вiн - Вiташевський - родом з Одеси, також полiтичний. Попосидiв по тюрмах, побував на карiйськiй каторзi, однак якось винiс ноги. Скоро десять рокiв, як потрапив на поселення в Якутiю. Довго жив у наслегах та улусах[19], а оце недавно дозволили переПхати в мiсто. Тут чимало засланцiв, також переважно поселенцiв, що перебувають пiд гласним наглядом полiцiП. Серед них К цiкавi люди. Взяти хоча б Костюрiних чи Гаврилових. Живуть по-рiзному, хто як може, а вiн, Вiташевський, перебиваКться на хлiбах приватного вчителя та ще малюК, цiкавиться також якутською етнографiКю. Але його цiкавiсть мало чого варта, от Зубрилов - то ентузiаст, прямо-таки фанатик. - Уявiть собi, заснував тут краКзнавчий музей. Скiльки вiддав сил, скiльки поклав працi, подолав рiзних перешкод, а таки домiгся свого. За розповiддю свого добровiльного рятiвника й незчулися, як пiдiйшли до будинку, де ледь поблимувало свiтло. - Тут живе мати одного козака, який цiКП осенi переПхав з родиною в улус. Вам буде зручно в неП. Господиня справдi сподобалась всiм, а надто жiнкам, якi зразу прилинули до неП, наче до рiдноП неньки. Вислухавши рекомендацiП Вiташевського, вона аж руками сплеснула. - Спасибi, Миколо Олексiйовичу, що не забули про мене й привели. Де ж би це вони, сердешнi, тулилися в такий скiпень? Залишайтеся й живiть, скiльки вам треба, а про грошi й не говорiть. НiякоП плати не хочу. Ви, дiвчата, будете спати в моПй кiмнатi, а хлопцi тут. У нiй зараз холодно, бо ж не палю, але цьому можна зарадити. I тапчан внесемо. Та роздягайтеся, сiдайте, ось я вам зараз стiльцi внесу. - Не турбуйтеся, Василино Маркiвно, - мовив Вiташевський. - Пм нiколи сидiти, треба ще речi принести. - То ви, хлопцi, збiгайте, а ми з дiвчатами тим часом нагрiКмо вам кiмнату i про вечерю подумаКмо. Вiташевський також зголосився пiдтримати хлопчачу компанiю. Довго умовляли, що легко обiйдуться без його допомоги. Згодився лише тодi, коли пообiцяли завтра побачити Монастирiвку, а потiм буде видно. Пожиткiв у них, здавалося, нiяких i нема, а все-таки довелося тричi обертати туди-сюди. Повернувшись, хлопцi не впiзнали своКП кiмнати. Тепер вона дихала теплом, привiтно посмiхалася. На столi парували миски й високий мiдний чайник, а попiд стiнами красувалися дбайливо застеленi три тапчани. Вечеряли не поспiшаючи. Скидалися на веселу дружню родину, де Грабовський, завдяки його окладистiй бородi й вусам, сходив за старшого сина. Лад усьому давала Улановська, з якоП не зводив захоплених очей Кранiхфельд, мабуть, дивуючись ПП хазяйновитостi й моторностi. Василина Маркiвна, поволеньки сьорбаючи чай, розпитувала своПх несподiваних пожильцiв, кожного зосiбна, звiдки вони родом, чи К батьки й матерi, як потрапили в якутську неволю. Уважно слухаючи, тихо зiтхала, часто витирала рiжком фартуха вологi очi. - А що ж вас, матусю, загнало сюди? - запитав Грабовський, коли Софiя Новаковська скiнчила розповiдь про своП тяжкi митарства, про ПП чоловiка й восьмирiчного сина Сергiйка, якому випало дитинство без материнськоП ласки. - Ет, бодай того не знати й не згадувати, - скрушно хитнула сивою головою стара. - Кубанцi ми з дiда-прадiда. Жили колись, хвалити бога, з достатком. Та треба ж було лучитися лиховi невсипущому. Мiй чоловiк полiг на вiйнi проти бусурмана, а я зосталася з своПм малим Климком, таким, як оце зараз ваш, СофiК, синок. Хазяйнувала якось сама. Коли ж Клим вигулявся на парубка - забаг у козаки. Як не вiдмовляла його, таки не послухав - пiшов. Спродала я все та й потяглась за ним П'ять рокiв служив у Черкаську. Потiм Пх полк, пiсля якоПсь там заворушки, розiгнали, козакiв кого куди, а мiй Клим аж тут опинився. Згодом до нього приПхала невiстка з дiтьми, а за ними i я. А хiба ж угодиш цьому гемонському начальству? Не догодив Клим, i погнали, мов пса, в улус... Повернутися в рiднi краП, далебi, вже нема надiП, тут, у цих снiгах, доведеться й звiкувати Ех, горе наше, горе, як господнК наслання. - За що вашого Клима прогнали звiдси? - поцiкавився Микола Ожигов. - Та хай на Пхнiй головi окошиться, - знiчев'я махнула стара рукою i бiльше нiчого не сказала. Видно, Пй важко було говорити, а може, й не хотiла звiряти родинну таКмницю. Нiхто й не зважився бiльше допитуватись. Обляглися уже далеко за пiвнiч. Ожигов i Кранiхфельд трохи погомонiли й поснули. А Грабовський не мiг: нi втома, нi смачна страва, нi хатнК тепло - нiщо не могло навiяти сну. Лежав не вкриваючись, з розплющеними очима i задоволено дихав давно забутим i таким милим домашнiм затишком. Думки пливуть, рожевi й легкi, немовби павутиння над нивами. От пропливаК ще зовсiм свiжа картина розлуки в губернськiй тюрмi з Улановською, Ожиговим i Кранiхфельдом. Усе те було тяжким, повним розпуки й гiркоти, а зараз видаКться таким райдужним, аж нiби казковим. Тодi Вiктор клявся знайти Евелiну. I таки знайшов. Сталося це того самого дня й без карколомних романтичних пригод, якими так щедро напхано романи про молодих закоханих, котрим доводиться розлучатись проти волi. Коли партiя, з якою мав вирушати Грабовський, уже вишикувалась бiля тюремноП брами, до неП прилучили ще зо два десятки арештантiв, в тому числi й Кранiхфельда. Обiгнувши мiсто, вона пiдвечiр вступила в дворище Олександрiвського централу, де сидiли переважно тi, хто знав свiй вирок i чекав вiдправки на мiсце. Там Вiктор i зустрiвся з Евелiною. Так знову зiбралися докупи всi балаганцi, крiм Володимира Iвановича. Там, у централi, просидiли понад пiвроку - до глибокоП осенi. Згадало начальство про них лише тодi, як настала санна дорога, Пхати було важко, особливо для Грабовського з його кволим здоров'ям та невiдступними болями в серцi. Мандрували понад три мiсяцi. Скаженi морози, шаленi вiхоли-вiтри, бездорiжжя, благенька одежа, нiкудишнК харчування... I якщо вiн доПхав сюди, не полiг на страднiй путi, то цим завдячуК перш за все своПм товаришам, Пм i лише Пм та своПй волi до життя. Скiльки виявили дружньоП уваги й турботи, пiклуючись про його здоров'я! I не однi хлопцi, а й Улановська та Новаковська на етапних станцiях дбали, як могли, щоб видiлити йому кращий шматок хлiба, миску гарячоП страви чи склянку мiцного чаю; i ведмежу шкуру, яку придбали дорогою, також вiддали на чоловiчi сани - Павла загорнути. Хоч як опинався старший конвоПр, а вони таки змусили його заПхати в Киренськ, показати недужого лiкаревi й дiстати потрiбну мiкстуру. Трохи полегшало. Грабовський був дуже здивований i вражений, несподiвано стрiвши в Киренську харкiв'янина Сергiя Балабуху, з яким розлучився понад п'ять рокiв тому - в iзюмськiй тюрмi: тодi Балабуху погнали в Схiдний Сибiр, i вiн, виявилося, потрапив до Киренська. СергiПв строк вийшов ще минулою весною, але влiтку чоловiк не мiг вибратися звiдси - також чекав санноП погоди. Не встигли набалакатися - старший конвоПр квапив. Передав Балабухою поклiн на УкраПну... Думка знову повертаКться до балаганцiв. Добрi в нього товаришi, з такими легко жити, й боротися, i навiть померти. Оберiгають його, мов дитину. Коли зможе вiддячити Пм? Та чи й заслуговуК вiн того? Кажуть: ти спiвець, маКш голос, усiм нам потрiбний, а найбiльше - народовi. Спiвець... Народовi... Ех, друзi, друзi моП незрадливi! А який я, власне, спiвець? Якi струни розворушив у серцях знедолених, що повiдав Пм, чому доброму навчив Пх? Що створив для них? Поеми "Текiнка" й "Бурятка", сотнi пiвтори вiршiв та перекладiв, кiлька дрiб'язкiв прозою, якi ще не побачили свiту i невiдомо коли й побачать. Хiба все це варте вже того, щоб натягувати на себе мантiю бояна? Ех, бояни, бояни. "Поэтом можешь ты не быть, но гражданином быть обязан". Вiрно сказав славетний спiвець землi росiйськоП. Бути громадянином, жити болями й муками працюючоП громади - ото i плуг, i молот, i арфа кожного з нас. Узявшись за перо, мусиш пам'ятати це. Плуг, молот. Чи ж зможеш ти з твоПм здоров'ям орудувати ними? Хоча б так, як орудують iншi? Зможеш? Та й чи знайдеш у собi сили зректися пера? I загалом, чи на ту дорогу ступаКш? Затуманенi байраки, колючi терни, дощi i спека, iнодi роздорiжжя... А Микола Ожигов, якось прочитавши в Олександрiвському централi "Текiнку" й уривок з перекладу "Шiльйонського в'язня", сказав: "Ти, Павле, не Байрон i не Шевченко. Словом, поки що не справжнiй поет. Але можеш i повинен стати справжнiм. В тобi К божа iскра. Отож роздмухуй ПП..." Можеш... Мусиш... Миколо, друже мiй душевний, друже щирий. Невже тепер розлучать нас з тобою? Це важко й уявити собi. А де ж то Ромасик зараз? Що поробляК i як почуваК себе? Чи вже вивели його з Павлодара, чи не караКться в тюрмi? Писав, сподiваКться етапу на Iркутськ, отже, скорого побачення з усiма балаганцями. Та минуло вiдтодi майже два мiсяцi, але нема нi його самого, нi хоча б листа. Або знову встругнув якусь штуку, як ото в Тюменi[20], i заробив карцерний режим з забороною листуватися, або ж десь мандруК. Куди попровадять Михайла, яку дiрку знайдуть для нього? Невже нiколи не доведеться зустрiтися з ним? А треба, дуже треба. При зустрiчi можна буде розповiсти, чому i як саме прилучили його до балаганцiв i судили заочно, чому вiн, як i вони, отримав спершу чотири роки каторги, а потiм поселення в Схiдному Сибiру. Вiн же, мабуть, i не вiдаК того, що тут невiльно прислужився йому його друг Павло. Все це маК з'ясуватися. Ой Михаиле, Михайлику... 3_ Пiсля снiданку хлопцi взялися за роботу на подвiр'П. Ожигов величезним колуном рубав дрова, що Пх Кранiхфельд носив до повiтки, а Грабовський, замашно орудуючи лопатою, прокладав у глибокому снiгу тунель вiд будинку до хвiртки. Василина Маркiвна, що допомогла жiнкам розвiсити випрану бiлизну, не могла намилуватися дружною роботою своПх квартирантiв. Особливо подобалась Пй вправнiсть Миколи. - Бачу, ви, паруб'ята моП хорошi, занудилися по дiлу, - говорила, визбируючи трiски. - То добре, бо ж праця - вона всьому голова. Хто вмиваК руки вiд неП, той, хай йому... Зате в обiд ми почастуКмо вас варениками й тутешнiм киселиком. Бiжiть-но, Соню, подивiться, що в нашiй печi дiКться, чи не вичахла. Ви, Лiно, полiзьте на горище i наберiть там, у дiжi, що бiля коминка, ягiд, а я зараз прин