куделю, куняК сива, мов голубка, висушена горем та злиднями мати. Веретено застигло в ПП немiчнiй руцi. О рiдна матусю! Як хочеться зараз маленьким хлопчиком впасти на твоП худi колiна, притулитися до грудей i забутися хоча б на мить. Пошерхлi губи шепочуть: Зелений гай, пахуче поле В тюрмi приснилися менi - I луг широкий, наче море, I тихни сум по кружинi. Садок приснився коло хати, Весела лiтяна пора; А в хатi... там знудилась мати, Iзнудьгувалася сестра. Поблiдло личко, згасли очi. Надiя вмерла, стан зiгнувсь... I я заплакав опiвночi I, гiрко плачучи, проснувсь. Найбiльше думав про арешт. Не тому, що не сподiвався його. Добре знав, коли писав протест, - воно так безкарно не минеться, за нього по голiвцi не погладять. Дивувало iнше: все скоПлося дуже скоро й нагальне. Не минуло й тижня вiдтодi, коли розiслано останнi примiрники протесту, як його збудили серед ночi, стягнули з лiжка i запакували в тюрму. А через три днi вивели з Балаганська та й погнали етапом прямо в Iркутськ, нi про що не питаючи, нi в чому не звинувачуючи. Чи й справдi начальство заздалегiдь рознюхало? Але як, вiд кого? - свердлили мiзок думки. Невже серед друзiв-однодумцiв був зрадник, юда? - Нi, нi! - протестувало серце. - Не було, не могло бути! То, може, балаганська цензура або пошта все розкрила й не пропустила жодного примiрника до адресатiв? Це найстрашнiше - вся робота пiшла на вiтер. О скорпiони! Доки ви, зневажаючи закон i гiднiсть, будете бабратися в людських душах, у Пх таКмницях? - Доки? - ворушаться губи. У збудженiй уявi поставали зовсiм недавнi, але вже трохи нiби запорошенi подiП. Балаганський етапний пункт... Бурхливi збори... Гримiла, вирувала гнiвними голосами казарма... Нiби й зараз ще лунають тi щирi, гарячi голоси... А що далi було?.. Далi? Ага, протест. Як тодi легко йшла робота, як самi лягали на папiр скорботнi й гнiвнi думки, як зливалися почуття! "Мета нашоП заяви вiдкрито висловити... презирство й ненависть, що Пх породжуК в нас перетворення заслання в акт грубоП помсти, i виставити на суд росiйського суспiльства, в цiлковитiй i непохитнiй певностi, що кров наших товаришiв та протестуючий голос заслання викличуть у ньому новий запас революцiйноП енергiП... в боротьбi проти деспотизму... за лiпше майбутнК нашоП вiтчизни..." Потiм обговорювали написане i прикладали своП руки. Вiктор Кранiхфельд, Евелiна Улановська, Микола Ожигов, Володимир Iванович. Наступного дня протест рушив у неосяжнi простори iмперiП... Тривожився за товаришiв. Що з ними? Де вони? Нiчого не знав. У той вечiр вiн перший прийшов додому i заснув. А коли серед ночi розбудили, то Ожигова дома не було... Тюремнi ночi. Якi вони довгi, загадковi, сповненi нiмих мук i розпуки!.. А потiм трохи полегшало. Зима затрепетала бiлими снiгами, i вiд того ночi в камерi стали немовби яснiшими, Прозорiшими. Начальство дозволило робити короткi прогулянки. На прогулянках побачив i. своПх балаганцiв - Миколу Ожигова, Володимира Iвановича, Вiктора Кранiхфельда та Евелiну Улановську. Не говорив, правда, з ними, бо тюремники забороняли. Та вже те, що бачив Пх коло себе, остаточно переконало: причиною арешту був протест проти якутськоП розправи. На четвертому мiсяцi пiсля ув'язнення почалися допити. Вони вiдбувалися переважно вночi. Навмисно, щоб легше витягнути з арештантiв потрiбнi зiзнання. Людина, змучена тюрмою, хоче вiдпочити, вона ладна все вiддати за нiчний сон. А ПП серед ночi зганяють з мiсця, ведуть до слiдчого. Той, виспавшись удень, допитуК, одсилаК до камери, через якийсь час знову викликаК, допитуК, одсилаК. I так до ранку. При таких допитах арештант не тiльки зiзнаКться в тому, чим завинив, вiн ладен пiдписати протокола, який звинувачуК його в тому, в чому зовсiм не винен. Тiльки б спочити, тiльки б поспати, забутися. Але допити Грабовському здавалися щастям. Полегшували тяжкi безсоннi ночi. На допитах, до яких незабаром звик, поводив себе зовсiм спокiйно. Нiчого не приховуючи, вiдповiдав вичерпно на всi запитання. Дратувало iнколи тiльки те, що кожноП ночi слiдчий повторював однi й тi ж запитання, вiдповiдi на якi Грабовський давно завчив, як "Отче наш", i вiдповiдав уже машинально. Так, вiн винен, винен у всьому, бо сам писав протест, сам редагував, навiть розсилав. Отож винен тiльки вiн один. За це й готовий вiдповiдати. Не розкаюКться в тому, що робив, бо чинив свiдомо. I якщо ще колись йому випаде нагода дiзнатися про такi ганебнi подiП, як якутська розправа, вiн зробить те ж, що зробив цього разу. Що ж тут К незрозумiлого?.. _ 20_ Повернувшись з прогулянки, Грабовський застав у своПй камерi нового мешканця. Це був кремезний, костистий, але до того висушений чоловiк, що його голова скидалася на череп, тiсно обтягнений темно-жовтим пергаментом. Сива, аж бiла чуприна й борода, а брови чорнi-чорнi, неначе пiдведенi сажею. - Чого так дивитесь? - запитав чоловiк. - Хочете пiзнати? Марна праця. Рiдна мати б не пiзнала. - Та нi, - здвигнув плечима Павло. - Ваш прихiд мене дивуК. Адже за весь час мого сидiння тут ви - перша людина, яку _до мене пустили. РозумiКте? - Даруйте, не моя ж на те воля, - вибачився чоловiк, нахилившись до торбини на долiвцi, наче збирався покинути камеру. - Та я, здаКться, й ненадовго до вас. Казали, скоро переведуть. Не встигну набриднути. - Що ви, що ви! - збентежився Павло. - Навпаки, я дуже радий вашому приходовi. Тут пропасти можна вiд самоти та бездiлля. - Пропасти вiд бездiлля, - якось неприродно посмiхнувся чоловiк, - А менi, перепрошую, до живого намуляла та проклята праця, ой намуляла. Може, хоч тепер спочину. А вас часто гонять на роботу? - Нiколи. За весь час я навiть нитки не перервав. Якби ганяли, то, може, лiпше було б. - Лiпше? - здивувався гiсть. - То ви, запевне, чоловiче добрий, не знаКте, що таке робота. Бачите? - простягнув руки. Масивнi, темно-бурi, вони були густо вкритi виразками. - Вiд роботи? - Вiд неП, - хитнув головою. I, помовчавши, додав: - Хоч я, вважайте, теж колись любив працю. Ще й як! Без неП жити не мiг. А зараз хай ПП дябль любить. - Де ж це ви намучились так? - На каторзi. Вона ж не красить людину, ой не красить, - зiтхнув чоловiк, вмощуючись на долiвцi коло торбинки. Та Грабовський уже не чув. Вiн прикипiв до незнайомого палкими очима, не знаходячи сил нi одiрватися вiд нього, нi промовити слово. Перед ним сидiв живий каторжник. Досi вiн тiльки чув про каторгу, каторжникiв, i вони ввижалися йому страшними, але на власнi очi не бачив Пх. А зараз побачив. Он якi вони, мученики каторги! От що робить каторга з людини. Надю, сестронько!.. Чоловiк взявся перев'язувати розiрваний чобiт, а Грабовський стежив за роботою. - Може, думаКте, я такий старий, - заговорив сумовито каторжник. - Нi. Тiльки за сорок перейшло, а от, бачите, посивiв. Чи ж такий я був п'ять рокiв тому? Де там! Ой, Кара, Кара! Недарма так i охрестили ПП люди. - Ви про що? - не зрозумiв Грабовський. - Та про карiйську ж каторгу. - ЗнаКте той табiр? - Трохи знаю, - гiрко посмiхнувся гiсть. - П'ять рокiв протрубив там. А це провадять на Акатуй. Коли б ще трохи, то, мабуть, не витерпiв би, сам руки наклав би на себе, як iншi. Кара... iстинна кара. ГiршоП й придумати не можна. - I зараз прямо звiдти? - перебив оповiдача Павло, охоплений тривогою. Каторжник ствердно хитнув сивою кучмою i потягнувся до торбинки. Павло стояв, мов учадiлий. Кара. Карiйський каторжний табiр. Надiя... Перебуваючи в Балаганському окрузi, отримав кiлька листiв од неП. Один прислала сюди, в iркутську тюрму. Але вiдтодi минуло вже бiльше року. Писав, слав листи майже щодня, а вiдповiдi не було. Де вона? Чому мовчить? Чи жива-здорова? I раптом, наче промiнь серед мороку ночi, прямо в його камеру прийшла людина з самоП Кари. Як сон. Аж голова наморочиться. Павло морщить чоло, протираК очi. Нi, не сон: перед ним _сидить, порпаючись у торбинцi, чоловiк. Нiби для того, щоб упевнитися, що все це не омана, Павло пiдходить до каторжника, торкаКться його кiстлявого плеча i сiдаК поряд на пiдлогу. Каторжник довго мне в руках маленький, землистого кольору капшучок, перевертаК його, i на вкриту виразками долоню падають чистi й бiлi, як квасоля, зуби. - МоП, - перегортаючи на долонi зуби, спокiйно говорить i наче для пiдтвердження широко смiКться порожнiм ротом. - Усi зберiгаю. Хай будуть. Файнi п'ястуки виплекало карiйське начальство. Б'ють, як гамана. Ой, б'ють, б'ють, матка боска... Каторжник ще перегорнув зуби на долонi, уважно переглянув Пх, немовби перевiряв, чи всi вони зберiгаються в належному станi, висипав у капшучок i, зав'язавши його, сунув у торбинку, - Ну, та вже, здаКться, пронесло, минулося. Наш табiр, далебi чули, розганяють. Надумалися. - А вам не зустрiчалася часом Сигида? - не стерпiв Грабовський. - Сигида. Не чули про таку? - Надiя? - здивувався каторжник. - А хто ж ПП може не знати? Знаю добре. Уже чули про неП? - Я знаю _ПП по етапу. Разом iшли з БутирськоП... Вона моя подруга... - Подруга... - загадково протягнув каторжник. I повторив: - Подруга. То ви не знаКте, що з нею сталося? - Сталося? - Павло схопив його за руки. - Нiчого не вiдаю. Говорiть!.. - А вас не Павлом, бува, звати? - махнув чорними острiшками брiв каторжник. - Так, так. Павлом. Павлом Грабовським. - Згадувала про вас. Все розповiдала подругам та шкодувала, що бiльше не зустрiнетесь. - Що з нею? Неспокiй, що враз охопив Грабовського, мабуть, переконав каторжника: вiн натрапив саме на того, про кого згадувала Надiя Сигида. Вiн скоренько зав'язав торбинку, поклав ПП коло себе й почав розповiдати. - Наш табiр, скажу вам, дуже страшний. Звiдти мало хто виривався живим, а коли й виривався, то морочив свiт недовго. Пам'ятаю, був у нас такий, як сокiл, хлопець. Також з Польщi... Говорив повагом, розмiрене, наче слово за словом вiдривав од серця. - Ну з нами, чоловiками, було ще так i сяк. Ми народ i мiцнiший, i крутiший. Нас, правду кажучи, побоювалося начальство i не так чiплялося. Та якось у табiр пригнали жiнок, тодi начальство й розперезалося. Бiгали, перебирали, як бугаП. Зойки, крики, аж лящали жiночi казарми. Всякi там наглядачi та солдатня ласували, як хотiли, а надто влiтку, коли кругом високi бур'яни. Були, правда, серед дiвчат i гордi. Але й вони не довго могли втриматись i мусили або пiддаватися, або вiддавати боговi душу. Нема, нема, та й, дивись, знайдено десь недалеко вiд казарми задушену. Як все те робилося, ми не вiдали, але багато непокiрних пiшли на той свiт. Та от на початку минулого року до нас пригнали нових жiнок, а серед них i Надiю. То були самi полiтичнi. Вони одразу так повернули дiло, що виманити якусь у бур'яни стало неможливо. Начальство, звiсно, розсердилося. Табором пройшла чутка, що воно гострить зуби на полiтичних. Та ми на те не дуже зважали, бо ж на кого там не чигають... А вам давно писала Надiя? - несподiвано запитав. - Понад рiк тому. - А-а-а... - загадково протягнув. - То ви справдi нiчого _не знаКте? А я думав... - Не знаю анiчогiсiнько. Кажiть далi! - Гай-гай, - зiтхнув оповiдач. - А скоПлося таке, що страшно й згадувати. П'ятого серпня минулого року нашу тюрму вiдвiдав генерал-губернатор Корф. На стiльцi серед двору тодi сидiла Лизавета Ковалевська i не встала перед ним. Корф образився i звелiв перевести ПП у верхнКудинську центральну тюрму. Ранком на жiнку накинулися жандарми, стягли в бiлизнi з лiжка, напнули арештантський сiряк i погнали в якусь сторожку на березi Шилки. Там ПП знову роздягли, пошматували сорочку й обрядили в усе арештантське. Комендант тюрми Масюков орудував тою справою, а покликаний йому на пiдмогу смотритель Бобровський так знущався з КовалевськоП, що вона кiлька разiв падала без тями. Одвели ПП у ВерхнКудинськ i запакували в тюрму. Одинадцять мiсяцiв не виходила з камери, дверi якоП завжди були опечатанi. Це викликало обурення серед товариства; воно вирiшило домагатися, аби Масюкова було скинуто з посади. Просьби не дали нiяких наслiдкiв. Сам Масюков не один раз запевняв словом честi, що покине уряд, та завше ламав те слово. Ми почали голодовку: не брали в рот анi крихiтки. Надя не вiрила, що таким способом можна чогось досягти, але потiм пристала до гурту. Голодовку спинили лише тодi, як начальство показало телеграму, буцiм Масюков переводиться, через три мiсяцi його не буде. Тодi ми вирiшили порвати всякi зносини з Масюковим: вiдреклись книжок, грошей, листiв, - словом, усього. Надiя вiдреклася також, але для неП було страшенною мукою лишитися без листiв, - вона сумувала, нудилась. Час iшов, а Масюков зоставався на посадi. Надя одна з перших заговорила про нову голодовку. "Краще вмерти, анiж терпiти", - казала вона. Кiлька днiв блукала схвильована, нiчого не Пла, мало спала. В нiч на тридцяте серпня вона лягла до краю змучена, але на ранок прокинулася жвава й заспокоКна, з незламаною думкою покiнчити нестерпний стан речей. Цiлий день провела в страшенних душевних муках, розпачливо ридала, а ввечерi знов заспокоПлася i пiшла завчасу спати. Того ж вечора написала записку комендантовi, що хоче бачити його. Ранком устала, скоренько вбралася в чорний одяг i сiла читати Успенського; прийшли жандарми вiд коменданта за нею. Похапцем одяглась, попрощалася з товаришками й пiшла. Ну, а в кабiнетi Масюкова дала комендантовi по пицi. - Ударила?! - радiсно гукнув Павло. - Вiрно зробила, сестронько. Вiрно! Так йому й треба! - Еге, вiрно, - зiтхнув оповiдач. - Вiрно, кажете? В той же день Надiю перегнали з барака в каторжну тюрму, ПП подруги ще голодували, волаючи повернути Надiю в барак. Дiставши звiстку про ганьбу Масюкова, Корф наказав покарати Надiю сотнею ударiв при лiкаревi, але без медичного обстеження. Лiкар вiдмовився бути присутнiм i приватним листом сповiстив читинського губернатора Хорошкiна, що Сигида хворiК, а тому виконувати Корфiв присуд небезпечно. _Та губернатор звелiв лiкаревi не втручатися. Керував катуванням Бобровський, який перебрав на себе i роль лiкаря. В пiсляобiдню пору вiн заявився в тюрму i звелiв вивести Надiю. Вона вийшла блiда, з похиленою головою i пов'язана хусткою, бо болiли зуби. Бобровський зiрвав хустку, змiряв нещасну звiрячим поглядом i зловiсно кинув: - Ця витримаК! Ану виведiть ПП за браму i роздягнiть, - звелiв солдатам, що стояли з рiзками в руках. Екзекуцiя вiдбувалася за тюремним подвiр'ям. Бобровський заборонив дати води, якоП просила Надiя... Так i залишили ПП на снiгу серед поля всю в кровi. Поривалися ми запомогти, але нiкого не випускали з табору. Один, правда, таки вирвався за ворота, та далеко не побiг, вартовий застрелив. Тiльки коли смеркло, солдати принесли Надiю в каторжну тюрму, де вже сидiли ПП подруги. Розказували, згадувала вас, матiнку та ще якусь Оксану Петрiвну. Ну, а на ранок... . Чоловiк витер зашкарублою полою пiджака глибокi орбiти. - ЏП вже нема? Нема? Чого мовчите?! - закричав Павло, ошалiло дивлячись на оповiдача. - ТiКП ж ночi. Скiнчилися ПП муки. Павло бiльше нiчого не чув. Довго дивився в куток камери, силкуючись збагнути страшну звiстку. 21_ _ Вiдчинилися дверi камери. - Дулембо, виходь. Знайшлася вiльна камера. Каторжник пiдвiвся. - Не побивайтеся, Павле. Сльози - ледачий помiчник у бiдi... Ранком коло НадiПного тiла лежали ПП подруги, якi випили отруту. А, я й забув. - Вiн видобув з-за пазухи аркуш паперу i простягнув Грабовському. - Ось вiзьмiть. Це все, що лишилося вiд Надiйки... Нашi жiнки знайшли пiд ПП подушкою уже по смертi. Видно, комусь писала, але не встигла закiнчити й одiслати. Нате, може, це якраз вам писалося. - Ну годi, йди, - тупцяв коло порога тюремник. Дулемба не слухав. - А через день пiсля похорону отруПлися ще шiстнадцять чоловiк. Ну, тодi вже побенкетували ми, як хотiли. Декого пощастило врятувати, а Ковалевська, Смирницька, Бобохов, Марiя та Iван Калюжнi померли... Багатьом душогубам живцем голови повiдривали. Гордiться НадiКю, гордiться, добрий чоловiче. Каторжник узяв Грабовського за плечi, легко потермосив i, зiбравши свою торбинку, рушив за тюремником. Коли зачинилися дверi камери, Павло взяв з колiн залишений Дулембою аркуш i поглянув у нього. Перед очима замерехтiли букви: "... Не зiйду я з того шляху, на який стала, i розпрощаюся, коли треба буде, навiки з волею i з вами... Що буде, не знаю, я до всього готова... надiйтесь на моП сили... усе винесу жваво... живу любов'ю до святого дiла, вiрою та надiКю на щасливу, хоча й не близьку будучину... Не турбуюся, коли менi навiть не доведеться дiждатись... Досить з мене глибокоП вiри в будучину; досить, щоб витерпiти всi, всi пригоди. Жити отiКю будучиною, уявляти собi щастя та земний рай тих обранцiв, що будуть жити серед добра, ладу та любовi, - а тому справдитись, певно справдитись: гадаючи про те, я все забуваю, забуваю гiркоту, бiль та морок сучасностi. За мороком та гiркотою я вбачаю свiтло й вiдраду i не падаю духом. Не падайте ж i ви, вiрте в силу душi людськоП i борiться мiцно, палко, безперестанку, з усiма незгодинами, з усiма темними та дикими силами. Звалiть Пх! Не доведеться, може, вам Пх добути, а пiдхитати - пiдхитайте; вiрте тiльки в перевагу вищих сил, то будете щасливi довiку..." Далi читати не мiг, бо затуманилися зiницi i всi слова злилися докупи. У скронях шалено гуло, а серце скнiло вiд пекучого болю. *** Весь день Грабовський просидiв мовчки, з похиленою головою. Як прийшов до тями, в камерi висiли смугастi сутiнки, а на цеглянiй пiдлозi похитувався, пересуваючись з мiсця на мiсце, химерний вiзерунок. Довго вдивлявся в нього i ледве зрозумiв - то рухалась тiнь заснiженого, пронизаного мiсячним промiнням верхiв'я вiльхи, яка росла за муром тюрми. Ноги здерев'янiли на пiдлозi, болiли, нiби побитi. Пригадав Дулембу, пошукав його в темнотi, покликав, але нiхто не обiзвався. Простягнув задубiлi ноги, а коли розтерплися, встав. За вiкном лежала тиха й прозора, як мрiя, нiч. Мiж черiдками хмар плив пишний, повновидий мiсяць, нерухомо стояли зiрки. Десь далеко тьмяно поблимував вогник. З-за вiкна тягнувся лоскотливий запах печеного хлiба. Чи Пв сьогоднi, Павло пригадати не мiг. Багато скуштував Грабовський на своКму короткому вiку лиха. Але такого, як зараз, ще не було. Розбите серце, мов маленьке пташеня, зголоднiле без матерi в гнiздi, квилило жалiбним голосом, обливалося кров'ю, рвалося з грудей. Воно, здавалось, губить останнi надiП, останнi зв'язки з життям, i нема тих лiкiв, якi б змогли загоПти глибоку рану, нема в свiтi того, хто б мiг заповнити так несподiвано вiдкриту порожнечу. Безкрайня, холодна i нiма нiч поглиблювала, розширювала ту порожнечу. Когда я на почте служил ямщиком... - ввiрвалося до камери. Зразу пiзнав голос, слова, такi звичнi й дорогi. Спiвав Микола Ожигов. ЦiКю пiснею щодня по заходi сонця вiн давав про себе знати друговi. Павло вiдповiдав своКю любимою "Повiй, вiтре, на ВкраПну". Але чому раптом серед ночi? Що могло трапитися з Миколою? Чому не спить? Що хоче передати пiснею? Невже тiльки сповiстити про себе та запитати про нього? Правда, пригадуК, сьогоднi не бачив нiкого з балаганцiв, не чув МиколиноП пiснi. Може, занедужав, а може, з кимось iз товаришiв скоПлося лихо? Та нi, баритон друга ллКться рiвно, спокiйно, як повновода рiка: Любил молодую девчонку... _ Павло стоПть бiля грат, як заворожений. Тiло зiв'яле, руки безсило звисають, очi замруженi. ЗдаКться, вiд МиколиноП пiснi коливаються тюремнi стiни, крутить вiхола. Над бiлим степом бурими валами котиться туман. Розриваючи мiцним погруддям бурi вали, полем мчить вороний кiнь. Але на конi сидить не той вiкопомний ямщик, а вiн - Павло. Мчить, немов назустрiч долi. ЧуК, як передзвонюють вудила, поскрипують пiд замерзлими чобiтьми стремена. А пiсня лине, лине... Швидше, конику, швидше, друже, - вперед, вперед! Я чую ПП голос, чую. Вона благаК матiнку свою, щоб прилетiла, доторкнулась стареньким крилом. Води просить. Швидше, вороненький, швидше... ще... ще... Може, встигнемо, може... I раптом, як перед проваллям, вороний дрiбно затупотiв i зупинився, немов у землю врiс. Вершник протираК очi, але за сивими клубами пари, що хмарою знялася над кошлатою гривою, нiчого не може побачити. Вороний басуК, гризе вудила, люто довбаК копитами перемерзлу землю. Вершник пускаК повiддя, вириваК ноги з стремен, зiскакуК... - Вона! Надiя лежить серед безмежного поля. Золотистi коси густо запорошила паморозь. На оголенi, зсiченi чорними смугами плечi тихо сiдають снiжинки. Маленька рука затиснута в кулак, пiдкладена пiд праву щоку. Лице горде, а губи мiцно зцiпленi. Налейте, налейте бокал мне вина... - пiдноситься баритон високо, високо. I, нiби ослiп, наштовхнувшись на щось гостре, обриваКться. Тиша знову, як повiнь, заливаК камеру, i вiд неП ще бiльше гускне темнота. - Що це? - думаК Павло вголос. - Галюцинацiя? Сновидь? Божевiлля? Що? - хапаК руками темряву, але вона мовчить, насторожена i загадкова. СтаК терпко. А уява похапливо розкрилюКться. Надiя лежить одна серед степу - безсила, непритомна. А снiг мете, мете. I вже замiсть неП виростаК бiлий горбок, схожий на замет. - Кати! ЛюдоПди! - несамовито стискаК кулаки Грабовський. - Надiйко... Надiйко... Сестрице... - Пав-ли-ку... - чуК жiночий i якийсь знайомий голос. НапружуК зiницi i бачить над снiговим горбком нахилену постать. Довга чорна сукня, широкий, з блискучою пряжкою пояс, висока коронка кiс на головi. - Не ридай, хлопчику мiй, не треба, - спокiйно i твердо мовить постать. - У всьому винна я. Тебе, Надiю i багато таких, як ви, на цю довгу тернисту дорогу направила. I сама йду нею. I не каюсь. I не покаюсь нiколи. Знаю, тяжко. Але так маК бути, дорогий Павлику. Так потрiбно. Я, ти, вона, ще, ще... Комусь же треба .. - Оксано Петрiвно, - шепочуть Павловi губи. - Матiнко рiдна, Окса... Але постать поволi вiддаляКться, вiддаляКться i разом з НадiКю тане в морi вiхоли... У коридорi сухо загупали важкi чоботи. Грабовський здригаКться, нiби вiд пронизливого холоду, i розплющуК очi. За вiкном уже сiрiК свiтанок. У камерi ледь-ледь вимальовуються темнi силуети столика, тапчана. Вiдiрвавшись од вiкна, Павло довго ходить по камерi, щось нашiптуючи. А коли зовсiм розвиднюКться, бере записну книжечку i, нахилившись над столиком, пише: Навiк минули вiльнi годи, В далекий край припала йти, I от пiд тяжкий час пригоди Менi сестрою стала ти. Мов ангел, сяла предо мною, Неначе квiтонька цвiла. МоКю зорею ясною, МоКю музою була. Тебе нема, а все з могили Твiй. образ свiтлий устаК, I знов душа почуК сили, Замарить серденько моК. _ Закiнчивши писати, знову кружляК по камерi. - Замарить... - шарудять губи. - Тiльки замарить? Нi, нi, закипить воно, завируК. Ой, завируК, сестронько мила. 22_ Слiдчий був приКмно вражений, вiдчувши змiну в поведiнцi арештанта. - Домiгся! Таки домiгся свого, слава тобi господи! - тiшився вiн,_ смачно ковтаючи слину, як вовк, що пiсля довгоП й важкоП гонитви за жертвою нарештi побачив зовсiм близько ПП змокрiлу спину i почув п'янкий дух живоП кровi. I мав, здавалося, чого. тiшитись. Та гiднiсть, спокiй i навiть _байдужiсть, з якими протягом он уже якого часу _тримав себе на допитах в'язень, з якими вiдповiдав на всi запитання, дуже дратували слiдчого. Та хiба лише дратували? Мучили, псували апетит, сон. А начальник вiддiлу глузував над слiдчим, нiби над хлопчиком, що не може впоратись з якимось-там полiтичним злочинцем. Глузував, глумився i погрожував перевести його в помiчники слiдчого. Втрутився навiть губернський прокурор. Був невдоволений тим, що слiдство йшло дуже повiльно, а потiм i зовсiм загальмувалось. Супився, лаяв i начальника тюрми, i керiвника слiдчого вiддiлу, а його, Кириленка, прямо-таки розпiкав, як залiзо, обiцяючи вiддати до мiсцевого суду, наче державного злочинця. Кириленко думав, то лиш для переляку, але прокурор виконав свою обiцянку. Суд засiдав цiлий день вiсiмнадцятого вересня. Крутив звинувачення проти слiдчого то так, то сяк i нарештi оголосив Кириленковi сувору догану й зажадав прискорити допити балаганцiв. Перетремтiв тодi слiдчий, _а дома зiгнав свою лють на наймичцi. Правда, той несподiваний i нерозумний суд став Кириленковi також у пригодi. На засiданнях вiн дiзнався про затяжне листування мiж генерал-губернатором та мiнiстерством юстицiП i зрозумiв - держава поки що й сама не маК певноП думки, що саме робити з ув'язненими засланцями з Балаганська. Царськi сановники й досi торгуються, а точнiше - сперечаються, не знаходячи спiльного рiшення. Генерал-губернатор, спонуканий iркутським прокурором, ще двадцять восьмого лютого просив мiнiстра не розпочинати судового процесу над авторами вiдозви "Росiйському урядовi" в Iркутську, бо тут вони, мовляв, мають багато прихильникiв, якi можуть пiдняти голови й накоПти лиха. I радив - без шуму, тихенько, в адмiнiстративному порядку, дати арештантам по п'ять рокiв тюремного ув'язнення або ж по десять рокiв заслання на Сахалiн. Цю свою пораду вiн обстоював досить наполегливо, застерiгаючи мiнiстра не засилати пiдсудних у Якутiю, зокрема в мiста Якутськ, Колимськ, Ольмiнськ, Верхоянськ, Вiлюйськ, де вони скоро знайдуть собi однодумцiв. Мiнiстерство юстицiП довго консультувалося з мiнiстерством внутрiшнiх справ, зi своПми вiддiлами, виважувало все, не кваплячись: на запит генерал-губернатора вiдповiло аж через п'ять мiсяцiв. I зажадало, зневаживши генерал-губернаторову пораду, продовжити допити i, завершивши Пх, передати iркутському губернському судовi. Зi всього того листування Кириленко нарештi збагнув, як i чому потрапив на лаву пiдсудних: адже ще сьомого травня цього, 1891, року iркутський прокурор отримав суворий наказ - закiнчити слiдство негайно. Зрозумiв також, що маК робити. Але й досi не мiг намислити, як домогтися бажаних наслiдкiв, як здолати балаганцiв, а надто Павла Грабовського. О, скiльки завдав клопоту йому цей колишнiй харкiвський семiнарист! Скiльки змарновано днiв i ночей, сил i надлюдськоП працi! А ключа так i не мiг пiдiбрати до нього. Потайний, впертий. Нiчим не схожий на плаксивих поетiв. А Пх слiдчий знаК непогано: не один раз доводилося допитувати. Там, звичайно, раз-два - i все готово. А тут... Слiдчий уже навiть мало вiрив у те, що цей в'язень --- поет, хай навiть малоросiйський. Воно, правда, й поетiв треба вiшати, але цьому бiльше пiдходило б висiти не мiж поетами, а мiж тими, що Пх повiсили за замах на священну особу царя. Твердий, як i всi справжнi полiтичнi злочинцi. Гранiт. Слiдчий уже й пiдлещувався, й догоджав, обiцяв золотi гори, погрожував. А той - нi, хоч ти йому кола на головi теши. Хiба мало фактiв? Кiлька примiрникiв тiКП самоП осоружноП вiдозви, яку вiн пiдписав разом з Ожиговим та Улановською. Свiдчення... Добре, що пощастило завчасно перехопити ту вiдозву. За те вже треба дякувати мiнiстрам та губернаторам, якi, отримавши ПП, направили куди слiд. Показував йому всi примiрники; припирав ними до стiни, а вiн i не заперечуК. Каже, писав i розсилав. Але бiльше - нi слова, анi пiвслова. Кремiнь, та й годi. А скiльки в ньому мужичоП гордостi! - Як зламати цю гордiсть? Як приборкати? - запитував сердито сам себе слiдчий. Мiняв тактику. Почав було викликати арештанта замiсть ночi вдень, але скоро зрозумiв, що це нiчого не дасть. Якийсь час зовсiм не викликав. Та коли знову стрiвся, побачив, що жодних очiкуваних змiн не сталося. Тодi почав викликати вдень i вночi, разiв по десять на добу. I все марно. Той самий спокiй, та сама незалежнiсть, та сама непохитна мужича гордiсть. Слiдчий був у розпачi. Уже збирався пiти до начальника й вiдмовитися допитувати, хай би сам спробував, хай... I враз, наче снiг у петрiвку, - арештант втратив спокiй. Тепер вiн, викликаний на допит, або мовчав, як нiмий, або зненацька вибухав гнiвом, кляв царя i весь царський рiд. I вимагав негайного суду. Суду, суду i нiчого бiльше. _Вiд того аж стовбурчилося волосся на головi слiдчого. Вiн не цiкавився, чому так перемiнився в'язень. Був певен, що то наслiдок його вмiння вести справу. Значить, не змарновано два десятки рокiв, проведених на цьому твердому стiльцi. Не пропали дарма сотнi вибитих зубiв, вiдтиснутих нiгтiв, викручених пальцiв, вiдбитих печiнок, потрощених ребер - не пропали. Досвiд - мудра штука. Сьогоднi слiдчий поставить йому новi запитання, яких вiн ще не чув. Щойно прийшли додатковi данi з Павлодара про Ромася. А ось телеграма НоваковськоП, надiслана в Балаганськ з Черемхова. Тут ясно сказано: вона, Новаковська, приКднуК до балаганських лиходiПв свiй голос протесту проти якутськоП, як вони кажуть, рiзанини. Ну, якоП тепер заспiваК упертий поет? Тiльки цього разу треба бути спокiйним. Щоб одразу поставити його на колiна, а тодi гарненько погратися, як кiт з мишею. Та слiдчий помилявся. Змiни в поведiнцi арештанта викликала не тактика допитування, а зовсiм iншi причини. Кiлька днiв тому на прогулянцi Грабовський дiзнався вiд Миколи Ожигова, що Володимир Iванович пiсля довгого сидiння в карцерi тяжко занедужав, що його допитують у камерi, бо ходити на допити вже не може. Ця звiстка приголомшила Павла. Вiн так любив старого орКхово-зуКвського робiтника... Розбитi нерви не мiг стримувати. А слiдчий зачастив, мов на безголов'я. Сьогоднi Павло уже втретК переступаК порiг знайомого кабiнету. Тут усе так само, як було i годину тому, i вчора, i позавчора. Масивний стiл з ажурно виточеними нiжками. На столi папiрцi. З-пiд них визирають новенькi блискучi наручники. За столом сидить, вiдкинувшись на спинку стiльця, слiдчий. - Ну, як спалось-спочивалося? - жвакаК свою звичну фразу. - Якi бачили сни? Грабовський, не вiдповiдаючи, сiдаК на стiлець з протилежного боку стола. РозправляК плечi, зручно вмощуКться. Очi слiдчого прикипiли до нього. Павло добре вiдчуваК Пх, але не зважаК на те. Це знову дратуК слiдчого: вiн чуК, як по його тiлу пробiгають дрижаки. Однак намагаКться стримати себе. - Бачу, ви сьогоднi, любий: мiй, не в доброму гуморi, - лiниво смакуК вiн заяложений дотеп. - На привiтання треба вiдповiдати всiм, навiть, так би мовити, ворогам, а тим паче людям, котрi зичать вам добра. Гадаю, ви належно оцiните моК ставлення до вас? Грабовський мовчить, дивлячись на вишлiфовану сталь, що поблискуК мiж паперiв. Слiдчий, мабуть, перехопив його погляд i посмiхнувся. Встав з-за столу, пройшовся кабiнетом, артистично взяв наручники i любовно поклав Пх на долоню. - Цiкавитесь, здаКться? Грабовський перевiв погляд у далекий куток, кабiнету. - МаКте рацiю, - продовжуК слiдчий. - ОстаннК слово, так би мовити, технiчноП думки нашого процесуального карного свiту. I до чого тiльки не додумаКться спритний нiмчик! Дуже зручна, знаКте, штука, дуже. Не доводилося ще, так би мовити, куштувати? Грабовський мовчить. - Та-ак, - тягне слiдчий. - Бачу, ви сьогоднi таки розминулися з добрим настроКм. Та хай технiчними справами займаються тi кому слiд, а ми з вами займемося тим, що, так би мовити, нам належить. Слiдчий ще раз закохано оглянув кримiнальну новинку, легенько поклав ПП на папери i стомлено сiв на стiлець. - Цiкавить мене, - _почав вiн, - одне-однiсiньке, Павле Арсеновичу, питаннячко, i, сподiваюсь, ви допоможете менi, так би мовити, розв'язати його. Скажiть, хто, зрештою, був органiзатором та керiвником балаганськоП протиурядовоП групи? Хто був автором та iнiцiатором тiКП шкiдливоП вiдозви? Якщо вiрити вам, усе те робили ви самi. Так? - Так. Про це я вже сто разiв говорив. Час би пам'ятати. - Значить, i вiдозву писали ви самi? А що ж робили iншi? Грабовський мовчить. - Ну? Мовчанка. - Значить, ви. Так i запишемо. Але бiда в тому, що те ж саме говорять усi вашi однодумцi, навiть Улановська. - Бо то правда. - Правда, однак не зовсiм. Вони кажуть, що не ви, а вони, кожен зокрема. Виходить, усi керували, усi писали, усi розсилали, всi закликали до повалення царського трону. Як це, так би мовити, зрозумiти? Питання i смiшить, i дратуК Грабовського. Чи й справдi цей служака нiчого не розумiК, а чи тiльки прикидаКться дурнем? Ну, та хай. - Не розумiКте? - спокiйно питаК Павло. - Уявiть собi, цього разу я вам таки вiрю. Не розумiКте. I, мабуть, нiколи не зрозумiКте. Спiвчуваю, проте нiчим не можу допомогти. - Чому? - здивувався слiдчий i задоволено усмiхнувся. - Нi, Павле Арсеновичу, можете, але не хочете. - Нi, не можу, бо ви вже до того знiвечений, що нездатнi зрозумiти навiть найпростiших речей. Горбатого, як то кажуть... - Грабовський! - пiдхопився слiдчий. Лице горiло, а очi стали як гострi шпичаки. - Я, здаКться, з вами чемний. - От я й користуюся вашою жандармською чемнiстю, - вiв далi Павло. - Кажу вам чистiсiньку правду. А ви будьте ще чемнiшим i вислухайте. Присядьте, - пiдняв вiн руку, i слiдчий, як покiрна дитина, сiв на стiлець. - Вас безнадiйно зiпсовано. Ви ж не першого мене допитуКте. Правда ? Слiдчий мимохiть кивнув головою. - Не першого. Але й жодного серед тих, кого мучили до мене i кого будете ще мучити, не розгадали й не розгадаКте. Не менi - самому собi зiзнайтеся в цьому. - Слухайте, ви, - смикнувся слiдчий. - Я вас, так би мовити, не про це питаю. Вашi сентенцiП, власне, менi... - Не потрiбнi, - пiдхопив Грабовський i так блиснув очима, що слiдчий знiтився, притискуючись до спинки стiльця. - Знаю, - вiв далi Павло, мiцно спершись руками об стiл. - Не думаю викладати моральнi норми, бо все це не дасть вам нiчого. Хочу лише сказати, що ви i тисячi вам подiбних К нiчим iншим, як слiпою зброКю в руках тих могутнiх кровопивцiв, якi сидять на позолочених тронах. Вам тiльки дай право рiзати людей, то ви й рiдного батька зарiжете. Але знайте: коли наша рука дотягнеться до коронованоП голови, вона знайде i вашого брата. - Мовчати! - Слiдчий зiрвався з стiльця, схопив наручники i брязнув ними об стiл. - Мовчати! Я тебе навчу поважати закон! - Не лякайте, - кинув Павло. - Давайте суд. Чого тягнете? - Не спiши. Вiн тобi не обiцяК нiчого доброго. - Знаю. Слiдчий довго дивився на арештанта, наче вперше бачив його, а потiм, порившись у паперах, заговорив уже спокiйнiше. - Дивний ви чоловiк, Грабовський. А втiм, можете гордитися. Хоч ваш протест i не викликав нового запасу революцiйноП енергiП, вищого, як ви сподiвалися, ступеня напруги в боротьбi проти, кажучи вашими словами, деспотизму, вiн, мушу сказати, все-таки знайшов собi прихильникiв. Грабовський допитливо глянув на слiдчого. Той, помiтивши це, продовжив: - Може, вам зараз це не зовсiм вигiдно, бо збiльшуК вашi провини перед владою i, ясна рiч, матиме вплив на вирок суду, якого ви так домагаКтесь, але... Знайшлися навiть такi диваки, котрi оту вашу листiвку зрозумiли як заклик до бунту i ладнi були припасти динамiту, пороху та iнших речей, необхiдних для того. Бачите, як воно виходить... Вперше за весь час допитiв Грабовський уважно слухав слiдчого, але нiчого второпати не мiг. - Не розумiКте? То я допоможу, i, сподiваюсь, ви врахуКте це. Що ви знаКте, будьте ласкавi, про Софiю Новаковську? - Нiчого, - не задумуючись, вiдповiв Павло. - А про Михайла Ромася? - Стiльки ж. - Не вмiКте, любий мiй, бути вдячним, - поморщився слiдчий. - А ви подумайте, пригадайте. Можу ще додати: той самий Ромась, отримавши ваш протест аж у Павлодарi, зрозумiв його вiрно i вiдповiв вам, - тут слiдчий заглянув у папiрець на столi, - i вiдповiв вам так: треба протестувати не тiльки в Сибiру, а по всiй РосiП, протестувати не вiдозвами, а бомбою. ЧуКте? Бомбою. Он як. Павло мовчав. В його уявi постав завжди розважливий Ромась. "Пiзнаю Михайлiв почерк, - з гордiстю подумав. - Вiн - послiдовник Кибальчича". - Пригадали? - спитав слiдчий. - Менi нема чого пригадувати. Вперше чую цi прiзвища. Вони менi нагадують стiльки ж, скiльки нагадало б i ваше, скажiмо, за два мiсяцi до нашоП зустрiчi. - О-о! - скрипнув стiльцем слiдчий. - Бачу, ви ще й, так би мовити, дотепник. Та зараз мене цiкавлять не вашi дотепи, а те, в яких стосунках ви були з Ромасем i Новаковською. Годi клеПти дурня. Вiдповiдайте! - Вперше чую про _них. - Слухайте, Грабовський, - затарабанив слiдчий олiвцем по столу, зеленiючи вiд лютi. - Сьогоднi я примушу вас говорити правду. ЧуКте, примушу! - Не звольте турбувати свою особу, - Пдко засмiявся Грабовський. - Бережiть нерви. А коли вже вам так цiкаво, то_ слухайте: названих людей я у вiчi не бачив i не знаю. Але якщо вони справдi на нашу вiдозву вiдповiли готовнiстю до збройноП боротьби проти деспотизму, то, затямте собi, це справжнi люди. Шкода тiльки, що спiзнилися, а то, може б, нам з вами довелось i не так зустрiтися. Iнша розмова була б короткою. - Го-дi-i! - заверещав слiдчий i, схопивши наручники, вибiг з-за столу. Вiн розмахнувся i вдарив Павла в праву щоку. Намiрився ще раз, але не встиг, бо Грабовський вiдповiв йому стусаном. Слiдчий, впустивши наручники, обома руками затиснув розквашеного носа i впав на стiлець. Сутичка вiдбулася блискавично. Доки солдат, що вартував за дверима, забiг до кабiнету, обоК сидiли на своПх мiсцях, наче вели мирну бесiду. - В карцер! - заскреготав зубами слiдчий. - Згною! А-а-а!.. 23_ Пiзня, глибока, як безвiсть, осiнь. Сивi хмари пливуть низько-низько над видноколом, торкаючись своПми мокрими кучмами безлистих дерев i покрiвель. Тiльки iнодi викотиться на небосхил сонце, погляне байдужим оком на непривiтну землю i знову квапливо сховаКться за темними сувоями хмар. Земля, напоКна дощами та людськими болями, приглушено хлипаК i натягаК на себе холодну ковдру туманiв. Степами, ярами, оселями бродить, як сновида, людська доля. Худа, змарнiла, з смутними, напiвсонними очима. Лише вiтровi не до сну. Змагаючись з мжичкою, вiн мчить полями, розпанахуК темну пелену туманiв, вириваК старе бадилля. Стугонить попiд вiкнами, хапаК людей за поли: - Не спи, земле, не спи! Не дозволю! - шаленiК гордий сваволець. I земля квилить як чайка... Чотири роки каторги - такий був вирок суду. Усiм по чотири, навiть жiнкам. Пiсля вироку чоловiкiв переведено до спiльноП камери, Пх прогулянки подовшали, сягаючи iнодi й до двох годин. Не мiг скористатися ними тiльки Володимир Iванович - лежав тяжко хворий. Старий, виснажений багаторiчною працею, вiн найгострiше вiдчував згубний вплив тюрми. Досвiдчений страйкар на допитах поводився, як на мiтингу, виголошував короткi, але гарячi промови, погрожував. За це часто потрапляв до карцера i виривався звiдти лише цiною тривалих голодовок. Карцер та голодування руйнували кволе тiло i нарештi зламали його. На другому роцi пiсля арешту Володимир Iванович зовсiм занедужав. На суд його ледве привели. Там вiн сидiв мовчазний, байдужий, начебто все, що вiдбувалося в залi, було йому стороннiм i чужим. Каламутнi очi блукали десь за вiкном. Тiльки iнколи в них спалахували вогники лютi й болю, але зразу гаснули, i в зiницях знову застигала каламуть. Коли ж суддя закiнчив читати вирок, орКховозуКвець стрепенувся, як пiдстрелений орел, обвiв очима суддiв, гiрко посмiхнувся кутиками губ i мовчки схилився на Павлове плече. Так його занiмiлого й привели до камери. Лише коли поклали на лiжко пiд стiною, то побачили, що на очах Володимира Iвановича бринiли сльози. ...Зустрiч пiсля довгоП розлуки збуджувала всiх до розмови. Грабовський, Ожигов, Кранiхфельд розповiдали, як кого було заарештовано, як потрапили в Iркутськ, як поводилися на допитах. Володимир Iванович слухав, зрiдка докидав якесь слово, але розповiдати сам не мiг. Говорили про все, не торкалися тiльки вироку, наче боялись згадувати його. Але згодом згадали й про нього.