лив якогось високого чиновника, був схоплений i завис на шибеницi. Нема вже нашого Цiцерона... - Що-о-о?! - пiдхопився Павло з стiльця. - Загинув? - Так. Шкода хлопця, славний був, - сумовито закiнчила Евелiна. - Шкода, - пiсля довгоП мовчанки тихо мовив Грабовський. - Навiть дуже шкода. В таких, Евелiно, вольових, як Петро, середини не буваК. Вiн мав або щось незвичайне вчинити, або накласти головою. От i сталося непоправне. Iнакше й бути не могло. А шкода. З Цимбалюка мiг вийти справжнiй агiтатор - розумний, голосистий, запальний... Так, так, помилковий, шкiдливий шлях. Терор - то опiнiя героПв-одинакiв, одiрваних вiд народу... А що з Ксаною? Мабуть, i зараз воюК? - ВоюК... - повторила Улановська з неприхованим роздратуванням. - Гидко й розказувати. Повiсилась на шию тамошньому полiцмейстеровi i махнула рукою на все те, чим захоплювалася в Харковi. - Невже? - Тепер, певно, уже не молиться на Рахметова. Навiщо зараз Пй, зiрцi багатих пiнських салонiв, напiвголодне життя, давнi друзi, крилатi мрiП? Рiдного брата, кажуть, допомогла своКму чоловiковi спровадити в Сибiр. - Не може бути! - Може, Павле, може, не гарячкуй, - пiднесла руку Улановська. - Якось я хотiла тобi сказати про це, та все не випадало. Чула вiд людей, якi достеменно знають. Уже, грiшним дiлом, навiть думаю, чи не ПП юдина рука завела Петра Цимбалюка пiд шибеницю. - Навiть?! - жбурнув Грабовський квачик, яким залiплював конверти. - Це ти тiльки так гадаКш чи К якiсь докази? - На жаль, твердих доказiв поки що нема, але, мабуть, таки будуть. Багато хто з нас у цьому переконаний. Один симпатичний молодий чоловiк з Мiнська, Вiктор Кранiхфельд, що недавно приПздив у Харкiв, обiцяв розвiдати й передати нам. От i чекаКмо, а тодi вже... Евелiна змовкла, не закiнчивши думки. - А що тодi? - Буде видно. ДумаКмо, коли все це пiдтвердиться, то польовiй русалцi та ПП полiцмейстеровi не уникнути смертi. - Справдi?! - Павловi брови пiдстрибнули. - Нi, Евелiно, цього не може статися. Знищувати колишнiх своПх... Улановська спалахнула. - А вона буде й далi видавати наших ворогам, вести на шибеницю! Ех ти, романтик! Тут тобi не вiршi... - Але ж... - Але ж, - перехопила Евелiна. - Ти сам давав Пй роман Чернишевського. А що з того вийшло? Чи пiшла вона тим шляхом, яким пiшов Рахметов, ПП тодiшнiй напiвбог? Хай би кинулася в обiйми самому дияволовi, вiльному воля... Але зрадити товаришiв, велику справу, стати катом... - Однак, Евелiно, це ж знову терор. - А смерть Петра - не терор? Ех, Павле, Павле, не впiзнаю тебе. Та Грабовський вже не слухав, нервово крокуючи по хатi, його тортурили гнiв, жаль, зненависть i бiль. Петро, Петро. Хай ти й помилявся, але полiг буйною головою на страднiй дорозi. А вона, Ксана, польова русалка... - Невже мiж нами К й такi? - надривно вигукнув, кошлаючи чуприну на головi. - Де ж правда? Улановська мовчала. Вона, зiтхнувши, знову взялася заклеювати конверти. - Ну, як тут? - спитав Кирило Карпович, поклавши на стiл пачку надрукованих вiдозв. - Дiла, бачу, йдуть. Ой, iдуть, iдуть. Ану оцiнiть полiграфiчну роботу. Листiвки вийшли такими, що годi було й сподiватися вiд старенького гектографа. Рядки лежали рiвно, а лiтери аж посмiхалися. - Чудово! Пречудове! - зрадiла Евелiна. - Дайте, Карповичу, вашу золоту правицю. - Е-ех, було, дочко, - вдячно посмiхнувся Кирило Карпович. - Понад десять рокiв проробив друкарем. Та потiм загубив руку, - вiн пометляв порожнiм лiвим рукавом, - i пiшов, як бачите, в сторожi... Що тут у вас трапилось? - поглянув на Грабовського, потiм на Улановську. - Ну? - Нiчого особливого, - вiдповiла Евелiна. - Тiльки й того, що розповiла Павловi про оту пiнську, ПП вчинки, а вона ж колишня близька його знайома, здаКться, навiть... - Та шльондра? - здивувався сторож. - Яка ганьба! Фе. - То ви вже занадто, Павло тут нiчим не завинив, - боронила юнака Евелiна. - Вiн давно ПП не бачив. - Та я ж не про нього, а про ту гадину повзучу. А ти, Павле, плюнь на неП, та й годi. Не варта вона й доброго слова. У життi, як на довгiй нивi, - стрiчаються й бур'яни. Треба Пх виривати, скидати на межу i йти дiлi. Дiла - от що головне для нас! - Дiла, дiла, - мрiйно повторив Грабовський. - Дiла, Кириле Карповичу, без людей не бувають, Пх роблять люди. А з людьми он що виходить? Одна зрадила, переметнулась у ворожий стан, другого стратили. А який був хлопець! Ви його знали? - Вiн тут у мене не бував. - Можете пошкодувати. Такi, як Цимбалюк, не часто стрiчаються. Тiльки не змiг звернути з хибноП дороги. Терор... - Ну годi, - перебила Улановська. - Спогади потiм, а зараз берiмося за роботу, бо час не стоПть. Шарудiв тонкий папiр, i на столi скоро повиростали копички пухких сiрих конвертiв. Коли робота була скiнчена, Грабовський розподiлив конверти мiж присутнiми. - Та, дивiться, добре заховуйте, - сказав. - Нiхто не забув, якi за ким села й волостi? Всi мовчали. - Ти, Сергiю, завтра вирушаКш на своК Подiлля? - звернувся до Балабухи. - Ранковим поПздом. - Будь обережним. Пам'ятай, на яке дiло йдеш. За тобою, Михайле, Полтавщина... - А як же з вiдозвою до iнтелiгенцiП? - цiкавиться Голосов, якого вже пiдмiнили на вартi. - Не встиг повнiстю опрацювати текст, - вiдповiв Рклицький. - Сьогоднi в унiверситетi був такий переполох, що все палахкотiло. Завтра закiнчу. - У нас на залiзницi, - докидаК Улановська, - також починаКться завiрюха. Начальство насторожене, робiтники ходять насупленi, шпигуни понаставили вуха... - Не краще i в фельдшерському училищi, - скаржиться Лiда Лойко. - Ксенi Трипiльськiй учора так перепало, що захворiла й нинi не приходила на заняття. Скрiзь починаКться, але з вiдозвами треба поспiшати... Випровадив Кирило Карпович своПх молодих друзiв аж перед ранком. Павло й Евелiна верталися до мiста разом, йти було легко й приКмно. Тепла нiч п'янила серця. - Ну, як у тебе справи в редакцiП? - спитала дiвчина, коли зупинилися бiля ПП ворiт. - Можна сказати, закiнченi. - Як-то? - Звiльняюся. Сьогоднi й заяву подав, - Чому? - Йду до вiйська. - Покликали? - Та... - Не розумiю. - I покликали, i сам iду, хочу ранiш одбути свiй строк. Трохи побачу солдатське життя-буття, бiльше пiзнаю людей. - А як же наша робота? ТiкаКш у кущi? - Хiба в армiП не можна провадити ту саму роботу? Можна. Ви тут, а я там, не пориваючи зв'язкiв. I наших вiдозв захоплю з собою, може, пощастить розповсюдити Пх також i серед солдатiв. - Коли йдеш? - Десь на тому тижнi. Оце завтра поПду в Охтирку, одвезу й туди гостинець, - показав на конверти за пазухою. - Можливо, заскочу до рiдних попрощатися. Дiвчина, потиснувши Павловi руку, зникла за хвiрткою. Вiн почекав, доки скрипнули ПП сiнешнi дверi, i покрокував на Москалiвку. 4_ Зима не хотiла здаватися. Насуплена й люта, вона ночами виповзала з глибоких яруг, сковувала гомiнкi струмочки, що схоплювалися вдень. Брела полями, хапалася задубiлими пальцями за землю, гула рвучкими вiтрами й морозила. На свiтанку розпускала сивогривi тумани, жбурляла лапатим снiгом, iнеКм, дощами. А березневе сонце, вирвавшись iз обiймiв ночi, линуло в зенiт - молоде, радiсне. Хто його заморозить? Хто спинить? Сонце... Минав четвертий мiсяць вiдтодi, як Грабовський, скинувши цивiльний одяг, "обмундирувався". Сталося те двадцять п'ятого листопада 1885 року. Того дня юнака поставили пiд аршин, обстригли чуприну, а надвечiр новобранцi покинули Охтирку. Мiстечко Валки, куди прибули вони по обiдi наступного дня, зустрiло Пх густою пеленою туману та дрiбною в'Пдливою мрякою. Обшарпанi мiстечковi хатки гуртувалися невеличкими черiдками i сторонились високих казарм, що, як зголоднiлi вовки, дивилися на сiрi хмарки диму i внюхувалися в нехитрi запахи борщiв, юшок, картоплi. Кiлька годин пiдряд новобранцiв не пускали на батальйонне подвiр'я, i вони тулилися до високого дерев'яного паркана, намагаючись сховати своП голови вiд плюти пiд його вузьким дашком. Уздовж паркана клубочився цигарковий дим. Де-не-де точаться розмови. Мокро, сумно й холодно. Раптом на подвiр'П, десь зовсiм недалеко вiд паркана, бризнула теплою хвилею звукiв трирядка, ПП пiдхопили людськi голоси - i в заплакане небо метнулась пiсня: Ти, машина, ти, залiзна, Куди милого повезла? Ей-гей, охо-хо-хо, Куди милого повезла? Серед густих басiв та баритонiв видiлявся оксамитовий, високий i тонкий, як багнет, тенор. Вiн, здавалося, доганяв шалений поПзд, хапав за колеса, бився об вiкна вагонiв i благальне допитував: "Куди милого повезла?" Витяг номер сорок п'ятий, Закричали, що прийнятий. Ей-гей, охо-хо-хо, Закричали, що прийнятий... Пiсня скувала Грабовського - не мiг ворухнутися, наче зачарований. Знав ПП давно, але зараз вона якось особливо розпачливо виливала людськi жалi й болi. Уже й скiнчилася, вже й кликнули новобранцiв до брами, а вiн стояв, як прикутий до паркана. Гармонiя передихнула, заплакала сумним перебором i знову бризнула грайливим розгiллям звукiв. Покотилися частушки: Я отечеству защита, А спина всегда избита. Я отечеству ограда, В зуботычинах награ... - РаспроканалiП! - зiрвався сердитий голос. Пiсня враз занiмiла, наче хтось наступив Пй чоботом на горло. Коли новобранцi зайшли на подвiр'я, перед ними вiдкрилася страшна картина. Розлютований офiцер бiгав помiж солдатами, що стояли пiд невеличкою повiткою, i молотив довгою сучкуватою палицею. По головах, по спинах, по ногах, а вони мовчали, немовби нiмi, марно силкуючись затулити обличчя руками. - Я вам дам награду. Я вам покажу, - приповiдав, шмагаючи. - Скоти! Каторжники! Таким було перше знайомство Грабовського з вiйськом. А потiм пiшло... Почався четвертий мiсяць. За час, що минув, довелося багато побачити й самому пережити. Всього зазнав. Назавжди запам'яталось. Якби й хотiв - не забудеться. Придбав також нових знайомих та приятелiв. Њ вони i в мiстечку, i в шiстдесят другому резервному батальйонi матiнки-пiхоти, де служить, i в усьому невеликому валкiвському гарнiзонi. Серед них переважають рядовi солдати та найнижчi чини, люди без матерiального достатку i станового гонору, простi й сердечнi. З ними, не кривлячи душею, не остерiгаючись, що завтра потягнуть до штабу, на гауптвахту, можна щиро поговорити, порадитися й порадити, повеселитись i посумувати, хоч на часину забути осоружну муштру, мордобоП, наруги та приниження. Найближче зiйшовся з АндрiКм Усом - старшим фейКрверкером першоП батареП дев'ятоП артилерiйськоП бригади. Цього колишнього учня харкiвськоП фельдшерськоП школи бачить майже щодня, а переднедiльнi вечори вони завжди коротають разом або в АндрiКвих батькiв дома, що живуть у Валках, або ж у його незатишнiй кiмнатцi на територiП гарнiзону. Тут Пм нiхто не заважаК, нiхто ними не командуК. Iнодi, довго засидiвшись, удвох i сплять на одному лiжку. Нинi Грабовський прийшов до фейКрверкера зразу ж по заходi сонця. Нагрiли чаю, всiлися один напроти одного за столом, поволi сьорбають солодкий напiй i стиха гомонять. У них К про що поговорити, К чим подiлитися. Зараз бiльше розпитуК Павло, а балакучий Ус, якому пощастило вдень виспатися досхочу, залюбки вiдповiдаК. - Скiльки рокiв ти провчився на фельдшера? - Два з половиною. - Виходить, на три мiсяцi бiльше, нiж я в семiнарiП. Звiдтiля i до вiйська попав? - Еге ж. - Покликали чи доброхiть зголосився? Ус гiрко посмiхнувся. - Доброхiть поневолi. Мобiлiзували, присутствiК забрило. Але я, вiдверто кажучи, не опинався - то був найкращий вихiд з мого тогочасного становища. - Якого? - Тодi нашу школу залихоманили обшуки та арешти. Лiда Лойко, рятуючись вiд напастi, покинула на деякий час Харкiв, поПхала в рiдне село, нiби занедужала. Полiцiя спочатку схопила двох учнiв, потiм ще трьох. Черга пiдходила до мене, бо ж я теж вiдвiдував таКмнi сходки, читав i давав iншим читати заборонену лiтературу, полiтичнi листiвки та прокламацiП. Не хотiлось потрапити за грати, позбавити себе права стати фельдшером бодай пiзнiше. Тому i втiшився мобiлiзацiКю, як дитина новою цяцькою. - I сподобалося в армiП? - До всього можна звикнути... - ДумаКш допинати офiцерського чину? - Я ще не збожеволiв. Одслужу своК - i знову на навчання. Фельдшерська школа, брат... - У нiй iснувала якась таКмна органiзацiя чи група? - Нi. Нашi учнi спiлкувалися з молоддю харкiвських вузiв, зокрема унiверситету та ветеринарного iнституту. ЗнаКш, студенти - народ бiльш дорослий, зрiлий i досвiдчений. - З унiверситетських нiкого не пам'ятаКш? - Пам'ятаю Михайла Рклицького, Соломона Брайловського, а на зборах слухав промови i Бражникова, i Голосова, i Макаревського. - Олекса Макаревський вчиться у ветеринарному. - Можливо, вже позабувалося. ЗнаКш його особисто? - I його, i всiх iнших, названих тобою. Славнi хлопцi. То ж вони компонували, а зараз розповсюджують вiдозви про ювiлей царськоП реформи, готують серйозну акцiю на дев'ятнадцяте число цього мiсяця. - У тебе нема жодноП вiдозви? - Њ, i не одна. - При тобi? - Захованi в надiйному мiсцi. - Чому ж досi не сказав про них? - Ти не питав. - Даси прочитати? - Дам. Однак потрiбно не лише читати - А що ще?.. - Ознайомити з ними артилеристiв. - Ознайомити... Ус пiдлив у склянку гарячого окропу, всипав цукру, поколотив ложечкою i вмочив сухаря. Робив усе те поволi i якось нiби машинально. Мабуть, обдумував несподiвану пропозицiю. - Коли сказати по правдi, то я останнiм часом полiтичною роботою не дуже захоплююся, служба... У дверi постучали. - Зайдiть. На порозi виросли два юнаки в формi залiзничного училища. Панаса, меншого АндрiКвого брата, Грабовський уже знав, а другого, що назвався Iваном Пiщанським, побачив уперше. - Сiдайте, парубки, на чому стоПте, i ноги спустiть, щоб не дармували, - пожартував господар, озираючи своК пустельне мешкання. - Або тому, що ви з племенi крутигаврилiв, та ще й бажанi гостi, дозволяю вам примоститися на моКму лiжку. ЧаКм погрiКтесь? - Охоче, - вiдповiв Панас. - Надворi мороз - аж iскри скачуть, а циганськi дiти дулi сучать. - Паршивi поросята i в петрiвку мерзнуть. А якоП заспiвали б ви на муштрi взимку посеред голого плацу? То вам не в паровознiй топцi. - Провiдникам ваговозiв теж непереливки, а надто при хурделицi. - Уже скуштували? - питаК Павло. - Ще, - тiшиться Iван, грiючи закоценiлi пальцi об склянку. - Ми Пздимо в пасажирських вагонах, а от крутигаврилам... - У чугуПвському депо буваКте? - Зрiдка, коли на практику водять. Або що? - Як живуть там ремонтники? - По-рiзному. Хто маК власну хату, землю, тому байдуже, а котрий харчуКться тiльки з мозолястих, той клацаК зубами. Мiй, наприклад, рiдний дядько, який обточуК гайки... Андрiй цiкавиться домашнiми справами. - Учора отелилась наша Манька, - хвалиться Панас. - Такого бичка привела, що й ну. Весь чорний, мов жучок, а на чолi бiла лисинка... Приходь завтра на молозиво. - Прийду. Коли вирушаКш до ЧугуКва? - Хочу заскочити з Iваном у Харкiв, а звiдти... АндрiКву кiмнату покинули пiд голосний спiв перших пiвнiв... Заспане мiстечко вже лиш де-не-де поблимувало вiкнами та гасовими лiхтарями. Артилерiйськi казарми в нiчнiй пiвтемрявi нагадували могутнi й грiзнi гори. Прощався Грабовський з молодшим Усом та Пiщанським за ярмарковим вигоном, стиснутим карликуватими будинками. - Ти на книжки не багатий? - запитав Панас. - Яких потрiбно? - Хоча б якi-небудь, зовсiм нi за що очей зачепити. Правда, Iване? - Правда, - потвердив Пiщанський. - Неначе в Сахарi. - Книжки К, та не тут. - А де ж? - Далеко звiдси, у Харковi. - Ми збираКмось туди, позавтра Пдемо. - Якщо хочете, я передам вами моПм друзям листи, зустрiнетесь з ними i попросите книжок. - Добре. - Знайте однак, що кореспонденцiП, якi везтимете, пересилати поштою небезпечно. РозумiКте? Хлопцi дружно кивнули головами. - Не боПтесь? - Нам уже доводилося... - За таке дiло... - Не лякай. В нашому училищi... Грабовський вийняв з кишенi три конверти i простяг Усовi. - Тут не написано, куди i кому адресуКться. Не можна писати. Слухайте i запам'ятовуйте. Спершу знайдiть студента унiверситету Михайла Васильовича Рклицького, який мешкаК в чотирнадцятому будинку по вулицi Пiдгiрнiй. Якщо ж його в мiстi не буде, шукайте Лiдiю Павлiвну Лойко. На жаль, ПП домашньоП адреси я не знаю, але вона вчиться в фельдшерськiй школi на Сабуровiй Дачi, там можна з нею зустрiтись. Затямили? - Кому вiддати листи i в кого просити книжки? - Однаково. Не буде Михайла - дайте Лiдi. Вони обоК нарiвнi розпоряджаються книжками i вирiшують всiлякi iншi справи. Розкажiть Пм про цю мою розмову з вами. Ще К запитання? Юнаки знизали плечима i переглянулися. Заговорив Ус: - От ти сказав, вони вирiшують... Нам цiкаво знати, якi тi справи, якщо це не дуже великий секрет. Грабовський зiтхнув, мить подумав. - Коли я вже покладаюся на вашу добропоряднiсть, звiряюся вам, доручаю... УмiКте тримати язики за зубами? - Не журись. - Про свято реформи, яке готуКться, чули? - Нам розповiдали на уроках, казали i в церквi. - Так от. Зараз по всiй УкраПнi ширяться прокламацiП, в котрих написано, як двадцять п'ять рокiв тому помiщики пiд орудою царя обдурили й пограбували селян. - Ти бачив тi прокламацiП? - Ви теж можете побачити. - Де? - У Рклицького. Вiн вам дасть Пх i скаже, що з ними треба зробити. Нагадайте йому. Добре? - Неодмiнно. Оце так вийде штука... - зрадiв Пiщанський. 5_ Служба вимучувала. Лише ночами одривався вiд неП, але й вони не приносили полегкостi. Лежав на третьому ярусi твердих, мов залiзо, нар, навколо хропли десятки таких, як i вiн, втомлених людей. Натягав на голову жорстку солдатську ковдру, машинально лiчив цифри, та заснути не мiг. В уявi поставали велике гомiнке мiсто, лiсова хатина, друзi, гойдався на шибеницi Петро, пiд акацiКю заливалась слiзьми Ярина. I серце обкипало кров'ю. Тяжкi солдатськi ночi... Сусiд Грабовського, хворобливий чоловiк рокiв тридцяти п'яти, зайшовся протяжним кашлем. Павловi здаКться, в солдата от-от обiрвуться легенi. - Що з вами? - спитав тихо. Солдат не вiдповiв i ще важче закашлявся. Не допитуючись бiльше, Грабовський пiдвiвся, злiз навпомацки з нар, набрав з бочки бляшану кварту води i подав хворому. Той ковтнув кiлька разiв. - Знову погiршало? - Погiршало так, що й не знаю, чи полегшаК коли-небудь. I треба ж було менi на лихо показувати отой папiр. Ну, та вже пiзно каятися. - А де ж ви взяли його? - А-а-а, де взяв... - неохоче протяг сусiд. - Тяжко й згадувати. Якось ротний послав мене за фельдфебелем на квартиру, а коли я вже повертався, якiсь хлопцi дали менi сiрого конверта i сказали передати солдатам. Я ж сам неграмотний, не знаю, що там написано. Прийшов та й дав капраловi. Вiн же з мого села, у хторокласнiй вчився. Капрал i прочитав солдатам. Було там щось про царя, землю й волю, я вже й забув. А потiм дiзнався ротний, почав допитуватись. Мене й потягли, як чорти душу. П'ять днiв тримали на обахтi i все били в морду, в плечi, в груди, наче скотину. От i дослужився... - А як до нас попали? - Служив я в Харковi. Був денщиком. А як оце лучилось, то з мiсяць валявся в шпиталi, потiм виписали мене i сюди пригнали. Буцiм, щоб поправився. Еге, поправишся. Вiдбили печiнки та й здали на чужi руки. Аби тiльки не в них здох. Он як воно робиться. Менi ж через якихось пiвроку вже й додому б час. Та що з того. На той свiт, у вишник, а не додому. Сусiдовi важко було говорити, i Грабовський бiльше не допитувався. Та й навiщо було ятрити болючi рани скривдженоП людини? Догадувався: солдата побили за ту саму вiдозву, яку вiн редагував i вкладав у конверти в лiсовiй хатинi. Навiть сам не гадав, коли працював над Словом до народу", що воно потрапить i в солдатськi руки. Потрапило, в той самий день, на який призначалось - 18 лютого 1886 року. Наслiдкiв сподiвався iнших - радiсних, а зараз бачив коло себе тiльки понiвечену, нещасну людину. Уже й не клопотався сном. Думав про солдата, який притишено схлипував. Гризло сумлiння, що вiн К причиною цього приглушеного ридання. Вiдчував - так далi жити неможливо. Вiн не витерпить цих знущань i наруги. Щось заподiК, щоб потiм з трибуни суду сповiстити свiтовi про солдатську гiрку долю. Про це вже написав Лiзi Кац i так зробить... Нарештi програли "зорю". Павло перший зiскочив з нар. Зодягався, вмивався, наче вчадiлий. До супу навiть не доторкнувся, вiддав сусiдовi по нарах, хоч i той вiдмовився - не мiг уже Псти. Пiсля снiданку ротний звелiв дати ротi "повну викладку". Ще не встиг прапорщик виконати наказ, як хлюпнув холодний дощ. Небо загорнулося хмарами, i жодноП надiП на прояснення не було. Солдати поскулювалися у своПх ще вiд учора не просохлих шинелях. Фельдфебель запитав прапорщика, чи не краще було б не йти в поле, а займатися на мiстечковому брукованому майданi, але той i слухати не захотiв. - Годi! - гаркнув. - Зовсiм порозкисали. Нiчого не вийде. Сьогоднi командуК сам Магомет. Ця звiстка приголомшила солдатiв. Рокiв п'ятнадцять тому, кажуть, хтось Магометом охрестив ротного. Iшов час, мiнялися офiцери, а Магомет залишався у Валках, як домовик. Вгадати зараз, чому невiдомий дотепник вибрав для ротного таке iм'я, важко було. Маленький, кривобокий, з великою, як ковзанка, лисиною, з поморщеними вилицями, на яких не хотiло рости волосся, з колючими очима - ротний зовсiм не скидався на пророка. Полюбляв чоботи з високими пiдборами та завжди натягав кашкет аж на брови. I мав дивовижну пристрасть мучити солдатiв... Магомет пiдiйшов до роти, повернув ПП кiлька разiв у густому болотi, сам перевiрив "викладку" i вивiв на брукiвку. - Ррраас... тва, трррии, рррс...аа...тррр... За крайнiми хатами мiстечка брук закiнчився. Далi на всi боки чорнiли звiльненi вiд снiгу, розмоклi поля, на яких де-не-де лиснiлися озерця талоП води. - Ваше благородiК... Не можу, - почувся кволий голос. Рота зупинилась без команди. Спинився й Магомет. Вiн повернув роту фронтом до себе, зробив два кроки до передньоП шеренги, i в його примружених очах блимнув радiсний вогник. Пройшов уздовж шеренги, повернувся до середини, зупинився i заклав руки за спину: - Хто не може? Крок уперед, арш-ш-ш! З шеренги, похитуючись, вийшов солдат, якому вночi Грабовський подавав воду. - Я не можу, не можу, - ледве чутно вимовив вiн, витираючи мокре чоло. Якось винувато дивився на солдатiв туманними очима, наче пробачався за те, що накликаК на них бiду. - Не можеш! - багатозначно процiдив крiзь зуби ротний. - Зараз допоможу. Вiн подивився навколо: - Капрал! - Слухаю, ваше благородiК! - Он бачиш? - Магомет показав на купу камiння за дорогою. - Так точно! - Пiди й набери повний ранець. - Њсть пiти й набрати в ранець. Капрал побрьохав до купи камiння, залишаючи пiсля себе глибокий слiд. Рота стояла онiмiло, а Магомет пильно розглядав свою брунатну рукавичку. - Ваш наказ... - почав капрал. - Засупонь! Капрал надягнув солдатовi на спину ранець. - Прямо, вперед, арш-ш-ш! - засичав Магомет, прикривши своП попелястi брови кашкетом. Солдат, похитуючись, зробив чотири кроки i зупинився. - Не можу... Ротний шарпнувся вперед, та враз зупинивсь, потеребив рукавичку i люто скомандував: - Прямо, вперед по-пластунськи, арш-ш-ш! Солдат весь напружився, щоб .витягти ногу з болота, але захитався i, сплюнувши кров'ю, впав у болото. Павло, стоячи в другiй шерензi, враз розштовхав лiктями першу i пiдскочив до ротного. - Хто вам дав право робити з муштри кару, знущатися з нас? Хто? Ви кат, а не командир! - кричав, згубивши владу над собою. - Кат! Душогуб! Магомет вiд несподiванки аж зiщулився, наче його вдарили по головi. Лайкова рукавичка випала з рук. Але коли Павло замовк i повернувся до солдата, що й досi безпорадно лежав у болотi, Магомет випростався, пiдсунув козирок, придивляючись до зухвальця. - Що? - закричав. - Бунт? Революцiя? Прапорщик! - Њсть, - злякано клiпаючи очима, пiдскочив молоденький офiцерик. - От ваша наука. - Винуватий... - Знаю! На гауптвахту каналiю! Трибунал! У кайдани! На вiчну каторгу! ЧуКте? Я вам!.. - Так точно, - намагався заспокоПти прапорщик Магомета. - Ведiть! Понад тиждень просидiв Грабовський на гауптвахтi. Викликали, допитували. Нiчого не приховував, не перебiльшував. Говорив усе, як було. Сподiвався на суд i готувався до нього. Збирався говорити не так про випадок з Магометом, як про солдатське життя-буття. - ...За чотири мiсяцi перебування у вiйську, - шептав, блукаючи у напiвтемному холодному погребi, який правив за батальйонну гауптвахту, - я бачив тiльки знущання та наругу над солдатом, бачив... - Сподобалась, видно, муштра, сам шпацiруКш? Павло здригнувся. Повторюючи свою майбутню промову, вiн навiть не почув, як у погрiб зайшов капрал. Старий добродушний служака стояв на порозi й усмiхався. - Що ти ворожиш тут, солдатику, наче генерал перед баталiКю? Збирайся. - Куди? - До штабу. - Чого? - Не знаю. - А як думаКш? - Не думаю. Нам, капралам, думати заборонено. - Так-таки й зовсiм не думаКш? - Ще позаторiк перед Водохрещами трохи думав, а потiм вiдморозив думало i з того часу анiнi. Або iнодi думаю, але тихенько. ЗдаКться, кудись вiдправляти тебе збираються. Вiд гауптвахти до штабу - пiвсотнi крокiв. Не встиг Грабовський i дихнути весняним повiтрям, як опинився перед високими кованими дверима. Капрал, виструнчившись, доповiв штабному офiцеровi, що наказ виконав. Той подав йому засургучований пакет: - Одвести солдата i здати в залiзничну комендатуру. Ясно? - Так точно! Одвести солдата... - Давай. Капрал круто обернувся i гримнув закаблуками. Вийшли з полкового подвiр'я. Лише тепер Грабовський побачив, що навколо буяла весна, аж видзвонювала. Над землею струмувала волога. Обабiч дороги витикались першi листочки трави, за тинами брунькували сади. Мiстечко, яке зустрiло його восени дощем i туманом, зараз, здавалось, помолодiло, причепурилось. - Грабовський! - почув Павло i повернув голову. Перед ним стояла Улановська. - Евелiна! - схвильовано гукнув. - Дозвольте на хвилинку, - попросив капрала. Старий змiряв дiвчину очима з голови до нiг i зiтхнув: - Тiльки недовго. А я перевзуюсь, бо онуча, видко, закотилася. - Ти чого сюди потрапила? - тиснучи руки дiвчинi, спитав Павло. - Треба. Дiла, Павле. ЗнаКш, якого шелесту наробила наша вiдозва? - Трохи знаю... - Трохи? Що там твоК "трохи". Уже кiльканадцять помiщикiв та чиновникiв мужики вiдправили в царство небесне, а червонi пiвнi спiвають не тiльки вночi, а й вдень. Гарну кашу ми заварили, - радiла Улановська. - Правда, властi теж заворушилися. В селах так i гасають жандарми. Ну, та хай. Оце ж правлюся в Катеринослав, у цiй самiй справi. Лiда Лойко поПхала в Одесу, Соломон Брайловський - у МиколаПв, Iсаак Коган подався на Херсонщину. Присланi тобою хлопцi Ус та Пiщанський обiцяли постаратися в ЧугуКвi... Як же тобi служиться? - Помаленьку. Розповiдь УлановськоП пiдбадьорила його. Розпитував про товаришiв, Пх роботу, розповiдав про своК життя, про подiП останнiх днiв. - А тепер куди? - прощаючись, запитала Улановська. - Не знаю. Гiрше не буде! - уже з дороги гукнув Павло. I вголос подумав: - Куди ж, справдi, тепер? Капрал мовчав. Лише коли завернули на iншу вулицю i штаб сховався за будинками, старий пiдiйшов ближче до Грабовського. - Ти таки не вiдаКш, куди? - Зовсiм. - Я дещо знаю, писар казав менi. Мали тебе, брат, судити, хотiли запроторити в рештантськi роти, Магомет вимагав. Щось думали, примiряли, прикладали, та все виходило то криво, то косо. Ото й змикитили не судити тебе, а спровадити до якогось Ташкента, словом, у Туркестанський воКнний округ. - А чому не судили? Пожалiли? - Пожалiв вовк кобилу та залишив хвiст i гриву. Себе пожалiли. Хiба вигiдно нашому начальству розпалювати таке, щоб потiм нагорi подумали, що в батальйонi непорядок? Тому й вирiшили спекатися тебе. Розчовпав? - Ясно. - Отож-бо. Думати треба. Тiльки тихенько, як каже каптенармус Гуркало, - багатозначно пiдморгнув капрал уже перед дверима коменданта вокзалу. ...Йдучи в супроводi конвойного до ешелону, Грабовський побачив Митусу. Той стояв коло купи саквояжiв i розповiдав своКму хрещениковi та ще кiльком панночкам якусь, видно, веселу iсторiю, бо й сам реготав. Ось вiн повернувся до поПзда обличчям, i його очi стрiлися з Павловими. Павло посмiхнувся. Рука вже потягнулася до козирка, щоб привiтати старого знайомого, але так i застигла в повiтрi, бо Семен Потапович опустив очi й обернувся до нього спиною, нiби й не помiтив. Павло зiтхнув i так, з пiднятою рукою, побрiв до вагона. Ще виглянув з вiкна, але Митуси на вокзалi вже не побачив... Паровоз закашлявся, буфернi пружини надулись, завищали. Стрепенувся вокзал, блиснув вiкнами. Розстелюючи кошлату гриву диму, поПзд стогнав, похитувався i повз, повз, повз... Притулившись до запорошеноП шибки, Грабовський вдивлявся у позолоченi сонцем поля, що мерехтiли i мчали назад. - Так-так-так, так-так-так, так-так-так, - озивалися колеса, а юнаковi чулося: - Ташк-ташк-кент... 6_ Вузька, продовгаста камера, бiльшу половину якоП займали дерев'янi нари, не дозволяла широко ступати, i тому в'язень не ходив, а крутився на одному мiсцi. Темна, схожа на грудку торфу, ледь закучерявлена борiдка i блискуча смужка вусiв вiдтiняли блiдiсть його вродливого лиця. В'язень був у великих шкапових чоботях, давно вицвiлiй солдатськiй одежi i в кашкетi з позеленiлою кокардою. Довго крокував. Нараз зупинивсь, нахилився над нарами, розгладив клапоть темно-сiроП бiбули, взяв огризок олiвця i, тихо бурмочучи, почав писати: В ПП руках блиснув кинджал. - Невже мара не оманила?.. О, нi... аллах... не жаль... не жаль... - Вона скривилась, застогнала, Тягучу думку вiдiгнала: Котились сльози, мов кришталь. Вона змахнула... "Сестро мила!" I прямо в серце устромила СвоПй сестрi холодну сталь. Випростався. Поклав огризок, потер худою рукою чоло. Пробiг очима написане i знову мовчки затупцював на рудiй латцi цегляноП долiвки. Насуплений грудневий вечiр, виповзаючи з-за арештантських рот на Холоднiй горi, поволi обступав центральну харкiвську тюрму. I вона, стомлена денними турботами та неприКмностями, починала згортатися й торочити невiльницькi сни, густо змереженi жахливими видiннями й тривожними скриками. Не вгамовувався тiльки коридор, якого вже понад пiвроку називають полiтичним. Не зважаючи на двох вартових, що куняли, схилившись на пiдвiконня, вiн гаморив, гомонiв, лунав веселими жартами, дошкульними дотепами, дальнiми перегуками. - Хто знаК, де тепер Евелiна? - Невiдомо. На допитах ПП прiзвище не згадуКться. Пй, мабуть, пощастило запорошити всевидюще жандармське око. Якщо слiдчий питатиме про неП, кожен вiдповiдайте - не знаю. - Хлопцi, що чувати про Брайловського? - Вiн, написали менi, давно в iзюмськiй зразковiй. Дуже захворiв на сухоти, а лiкiв нiяких не дають. - Iроди скаженi... - Нiхто не отримав вiдповiдi губернатора? - ЗволiкаК, христопродавець... - Сергiю, переглянув уже Шлоссера? - Уранцi закiнчу i вiддам тобi. - Чому Павло мовчить? - Очевидно, працюК, не заважайте йому. Обiцяв завтра голосно почитати "Фауста" в оригiналi. - Ми його зовсiм замордуКмо. Сьогоднi читати Короленка, завтра - Гете, а пiслязавтра... - Лiдо, в тебе касторка знайдеться? - Нащо вона тобi, Михайле? - Хочу послати царевi-батюшцi, доки вiн ще не спочив у бозi, як його блаженноП пам'ятi батечко... Кажуть, у нього з великого страху перед народовольцями об'явився сильний запор. - Касторку можна замiнити конопляною олiКю. - Або поставити клiзму, сконструйовану Кибальчичем... - Йому мiнiстри та губернатори попiдлизують, то видужаК... - Ха-ха-ха... У безладному гомонi враз наче бомба вибухнула: - Годi!! Досить!! В'язень глянув крiзь вiчко. Посеред коридора люто розмахував пiстолетом начальник губернського жандармського управлiння Цугаловський, а обабiч нього тупцювали, мов на розпеченому вугiллi, переляканi вартовi. - Кайданники запеклi! Так службу несете?! - Пане полковнику, ваше... - Мовчать! Де Дзюба? - У себе... - Сюди! I Логвинова. За мить перед Цугаловським стояли покрейдянiлi наглядач та його заступник. - Ну-у?! - гримнув полковник, ховаючи пiстоль у кишеню. - Значить, керуКте, пильнуКте... Я безборонне пробрався сюди, нiхто мене не затримав, сторожа хропе... Майже двi години ходжу, слухаю, збожеволiти легко... Тут не тюрма, а справжнiсiнький клуб якобiнцiв. - Навiть гiрше, - вставив Логвинов, пожираючи очима розчервонiле обличчя Цугаловського. - Я докладаю старання, намагаюсь, однак жодноП пiдтримки не знаходжу. - Не знаходите?.. - дивуКться Дзюба. - Не знаходжу i кажу вам це вiдверто, бо iнтереси корони... Ви дивитесь на цих непоправних буянiв як на вчених i нешкiдливих, ба й безгрiшних молодикiв, а Пх потрiбно так притиснути, щоб з них аж юшка потекла, щоб кожен, якщо виживе, сотому заказував. - I вам не соромно? Знаю, ви справдi хотiли б завести тут суцiльний карцер, поробити молодих людей фiзичними й моральними калiками, але ж у нас К iнструкцiП, iснують якiсь норми, принципи... - Замовчати? - перебив його високий жандармський начальник. - Принципи... Негайно передати всi справи заступниковi. - I вже до Логвинова: - Якомога скорiше наведiть порядок, не панькайтесь... - Готовий служити. Ваше довiр'я... З цiКП хвилини всi книжковi абонементи касую, груповi прогулянки забороняю, побачення з рiдними та знайомими дозволятиму лише декому i не бiльше одного разу на мiсяць, листи перечитую сам, за найменше порушення дисциплiни - карцер. Я Пх, запiзнають... - Отак i дiйте. Наказ про ваше призначення отримаКте в понедiлок. I рушив до дверей. За ним навшпиньки побiг Логвинов. Дзюба докiрливо глянув на варту, зiтхнув i також вийшов. Коридор на якийсь час занiмiв. Але згодом його таки прорвало. Марно вартовi пiдбiгали до вiчок, вимагали й благали спокою. - Усi чули тронну промову нового наглядача? - Чули, чули! - Держиморда! - Њвнух проклятий! - Помпадур! - Угрюм-БурчеКв! - Поскаржимося! - ЗапротестуКмо! - Голодуватимемо! * * * Раптово пiдвищений по службi, Логвинов обiруч схопився за полiтичний коридор. Не довiряючи своПм помiчникам, сам у ньому днював i ночував, не обминав без уваги кожноП, навiть найнiкчемнiшоП дрiбницi: важенну в'язку ключiв тримав у власнiй кишенi, по кiлька разiв на добу заглядав у камери, перетрушував арештантську одежу, шукаючи книжок, паперу та письмового приладдя, геть додивлявся, коли спорожнювали парашi. А все ж сподiванi наслiдки не приходили: полiтичний коридор не переставав вирувати, причому тепер лунав вiн уже не жартами й дотепами, а бурхливими протестами та погрозами. Полковник Цугаловський почував себе зовсiм погано, бо з кожним днем все бiльше й бiльше переконувався, що його висуванець не приборкаК завзятих народникiв, що справа, роздмухана ним, зростаК i може вилитися в такий скандал, який набере розголосу по всiй iмперiП. Шукаючи виходу з загрозливоП ситуацiП, вiн почав клопотатися перед губернатором перекинути найнеслухнянiших арештантiв до Iзюма. Губернатор охоче задовольнив те клопотання. ...Глухо заскреготав ключ у дверях. Два товстi тюремники штовхнули в камеру чоловiка i хутко зачинили дверi. Чоловiк ступнув, захитався i, прихилившись до стiни, повiльно сповз на долiвку. В'язень кинувся до нього, пiдвiв i обережно положив на нари. - 0-о-ой... о-о-о-о... - простогнав чоловiк. - Води... во-оди-и... В'язень обвiв заклопотаними очима камеру, кинувся до дверей i затарабанив у них кулаками. - Чого? - донеслося з коридора. - Людина помираК! Води дайте! - А може, лимонаду? - уПдливо спитав той же голос. - Та зрозумiйте ж, iроди, помираК... Людина! - А-а-а... Людина... Ха-ха-ха!.. Чи й справдi людина? Ха-ха-ха! - допiкав регiт. - Душогуби! Кати! - вилаявсь в'язень i з усiКП сили гримнув чобiтьми в дверi. - Ой, ой-йой-ой... Не гати так... Серце не витримаК, - попросив чоловiк на нарах. - Не треба... може, якось... обiйдуся... В'язень перестав бити в дверi. Вiн пiдiйшов до нар, згрiб свою розстелену шинелю i пiдклав пiд голову прибулому. - Тук... тук... тук... тук... - застукали в стiнку з сусiдньоП камери. В'язень наблизився до того мiсця, звiдки линув глухий стукiт. Довго вслухався, затамувавши дихання, брижив чоло, хмурив брови, а потiм сам простяг руку до стiни: - Тук... тук... тук... - Хто там? Чого вони хочуть? - запитав прибулий. - Це своП, полiтичнi. Питають, що у нас сталося. За хвилину весь коридор тюрми виповнився гулом, наче на нього посипалось камiння. Десятки рук били у дверi камер. Серед моторошного гуркоту лунали окрики, лайка, свист. Хтось кричав i в коридорi. А коли гул ущух, вiдчинилася маленька кватирка у дверях i крiзь неП простромилася залiзна кварта з водою. - Ну, що, башибузуки, почули людину? - запитав в'язень. - Почули, почули... - прошипiв, скрегочучи зубами, вартовий i зачинив дверцята. Вiдчувши коло пересохлих губ холодну кварту, прибулий обхопив ПП тремтячими руками i почав жадiбно ковтати воду. Задихався, кашляв, але не випускав кварти з рук. Висмоктавши всю воду, одкинув голову на шинелю, замружив очi i полегшено зiтхнув. З сусiдньоП камери знову стукали. - А тепер що? - спитав, коли в'язень закiнчив "розмову" з сусiдами. - Питають, чи дали воду. - Дали, дали, спасибi. - Спасибi, тiльки не тим, що дали, а тим, якi змусили подати. Так? - запитав в'язень. Але вiдповiдi не було. Прибулий вмить зiмкнув повiки i заснув. В'язень узяв з стiльця шматки списаноП бiбули, пiдiйшов до маленького загратованого вiконця, за яким почало вже сутенiти, i став мовчки перечитувати. Десь з глибини тюрми вирвався гарний баритон: Сижу за решеткой в темнице сырой, Вскормленный в неволе орел молодой. Мой грустный товарищ, махая крылом, Кровавую пищу клюет под окном. У голосi спiвака було стiльки безпосередностi й муки, що у в'язня стиснулося серце. Перестав читати, стояв i слухав мовчки, боячись пропустити хоча б звук. До баритона скоро приКдналося ще кiлька голосiв. В Кдиному поривi виливала свою силу i волю цiла тюрма: Мы вольные птицы: пора, брат, пора! Туда, где за тучей белеет гора, Туда, где синеют морские края, Туда, где гуляет лишь ветер да я!.. Досягши найвищоП напруги, пiсня раптом обiрвалася. Камеру знову залила глуха тиша. - Пора, брат, пора... - ледве ворушив губами в'язень. Пiдiйшовши до нар, вiн почав розглядати чоловiка, що спокiйно спав. Враз насупився, аж чорнi брови з'Кдналися на перенiссi. Чоловiк на нарах був нiби знайомий. Цей обривок лiвого вуха, цей синюватий товстий рубець, що перерiзував усе чоло, вiн десь уже бачив. - Дядько Кузьма... Невже? - прошепотiв i затулив рот долонею. - Що? - розкрив полохливi очi чоловiк. - Мене хтось кликав? Чи не причулося? - Дядьку Кузьма! Хiба не впiзнаКте? Чоловiк трохи пiдвiвся, сперся на лiкоть i, поглянувши в лице в'язня, заперечливо хитнув головою. - Пушкарне... Старосiлля... Оксана Петрiвна... Не згадуКте? - засмiявся в'язень i стягнув з голови кашкет. - Забули, як возили снопи i перевернули хуру на Чортовiй горi? У старосiльського пана... Позаторiк... Коли ото з КолупаКм?.. Забули?.. - Павло? - Авжеж! - в'язень кинувся обiймати несподiваного гостя. - Оце так зустрiч! - Ну й змiнився ж ти, Павле, - заговорив через якийсь час Кузьма, оглядаючи Грабовського. - Пiдрiс, витягнувся. Борода, вуса... Не впiзнати. А чого ж ти такий худий? - Нiчого, поправимось... - Поправимось на тому свiтi, - жу