сти на бiлий свiт! Потому вже не зможуть ПП зневажити, зробити вигляд, наче ПП немаК i не було. - Як просто й мудро... - тихо сказав друкар. - Аж зараз я збагнув не тiльки серцем, а й розумом велику користь мого труда... Тарас оглянув ще раз новий "Кобзар", перегорнув, страждаючи вiд "ям", прорубаних завзятим цензором в його поезiях, i мовив з тихим смутком: - Яка-то буде доля цiКП книжки... - Не бiйся, батьку, - свiтла! - сказав Данило впевнено. - Всi ждуть ПП, допитуються, коли, нарештi, вийде. Приходили, вiдбитки брали - будуть статтi, рецензiП. Пiде ще бiльша слава про ваш "Кобзар"! - Не слави прагну - шани своПй землi, народовi... - Чи тут показують новий "Кобзар"? - ввiйшов Михайло Лазаревський. - О! Звiдки ти дiзнався? - спитав Тарас. - Сюди йдучи, я стрiв Iвана, - сказав Данило весело. - А брат - бiгом до мене!.. Ану ж, ану ж... - взяв книжку. - Нарештi! Слава богу... - Йому подякуй спершу, - вказав Тарас на Каменецького. - Це правда. Гарна книжка!.. Ще хтось бiжить... - прислу хався. I справдi, дверi рвонуло вихром, i на порозi вирiс Гриць Честахiвський. - Вже К?! - спитав захоплено, бо сам побачив книгу в руках Михайлових. - Ура!! - Тихiше, - сказав Тарас. - Бо полiцмейстер iще подумаК, що ми пiшли в атаку на Академiю. - Заходжу до Данила i дiзнаюся, що вiн понiс Тарасовi оцей презент, - взяв книжку. Невдовзi витер сльози, обняв Тараса й поцiлував. - Звершилося!.. Останнiм прибiг Семен. - Та тут уже замало не вся громада наша! - гукнув, за повнюючи собою пiвмайстернi. - А я гадав, що буду перший... Де вiн, Тарас Шевченко? Подать сюди, я поцiлую його премудру голову! Тим часом Гриць дiстав з кишенi пляшку, якусь бурлацьку закусь. Потому збiгав на антресолi й принiс чарки... Тарас дивився мовчки, як добрi приятелi його радiють ново народженiй, - в тяжких i довгих муках! - давно жаданiй книзi, й грудьми його розходився щасливий щем. Укотре може вигукнути, що друзiв йому господь знаходить i посилаК щи рих! А це велике благо на цiй землi, оскверненiй користолюб ством, пихою та плазуванням перед чинами й силою, в держа вi, де не уявляють собi життя без iдолiв, що полюбляють понад усе кривавi жертви й почестi дохристиянських старих часiв... ...I все-таки свiт не стоПть на мiсцi! Нехай поволi, людство стаК мудрiшим, вищим... Як вийшов перший його "Кобзар", було всього - й осанна, i побиття камiнням. Тепер же всi редакцiП - одна поперед одною - роздмухували його пригаслу за стiльки лiт мовчання лiтературну славу й возносили в такi небеснi сфери, що iнодi ставало страшно. У той вогонь ТургенКв, який узявся гаряче за визволення його рiднi, пiдкинув ще й щасливу думку - створити i надрукувати в "Народном чтении" життКпис автора, що вийшов iз крiпакiв. I покотилися високi, дужi хвилi!.. За кiлька днiв по виходi в свiт "Кобзаря", коли Тарас обдумував проект своКП хати, в майстерню вбiг Микешин. - А ось i перша ластiвка! - потряс газетою, яку тримав, немов пернач полковницький. Тарас i дихать перестав. - Лупцюють?.. Це, певно, "Северная пчела"?.. - Вона. Але не б'К, а хвалить! - Можна так похвалити... - Дай боже, батьку, кожному, - впав на диван, вiдсапався i розгорнув газету. - Послухайте... - Не може бути, щоб "Северная пчела"... - не вiрив ще в прихильнiсть цього видання. - Часи змiнюються, як полюбляли казати римляни! - гукнув Микешин. - Слухайте. "ПоспiшаКмо повiдомити наших читачiв про вихiд у свiт поезiй малоросiйського поета Т. Г. Шевченка, пiд назвою "Кобзар". Ця невелика, але чудово видана книжка прикрасила б будь-яку, i найбагатшу, лiтературу: це по-справжньому генiальнi твори обдарованого художника. Шевченко - тип чисто народного поета-художника; у ньому, як у Криловi - Русь, вiдбилася вся УкраПна - поетична, фiлософська, життКва i буденна! Чи нам, чи комусь iншому випаде честь написати огляд цiКП книги, та ми вважаКмо себе в достатнiй мiрi щасливими, оголосивши першими про ПП вихiд. Цiна один карбованець п'ятдесят копiйок срiблом. ПродаКться в усiх книгарнях. До книги додано портрет Шевченка, добре виконаний, проте, як нам здаКться, не зовсiм схожий". - Хто це писав? - спитав Тарас схвильовано. - Якийсь поганець Блюммер. - Чому поганець? - Твердить, що я несхожим вас змалював!.. Виходить, вiн вас бачив... А ви такого знаКте? Тарас напружив пам'ять. - Нi. Певно, якийсь студент... - I раптом спохватився: - Тут справдi так написано чи ти мiсцями щось додавав? Скажiмо, про генiальнiсть... - Ось хрест святий! Берiть, читайте, радуйтесь, - подав газету. - От же песиголовець - не зовсiм схожий, каже!... За мiсяць накотився дев'ятий вал. Надвечiр якось тихо постукав хтось у дверi, ледь прочинив i запитав: - Чи тут живе Шевченко Тарас Григорович? - Тут, тут! - гукнув Тарас i встав зустрiти гостя. Зiбрався саме писать листа ВарфоломiКвi, що взяв та й змовк, немов набрав у рот води. Внизу стояв хлопчина й терпляче ждав, допоки вiн зiйде униз. Вклонившись, подав журнал, який дiстав з-за пазухи. - Вам Добролюбов ось передав. - Спасибi... Не встиг розгледiти у негустих ще сутiнках, який це номер "Современника", хлопчина зник... О! Третiй... Ще березень не наступив, а вiн уже готовий... Щось в у ньому таке цiкаве, що Добролюбов прислав тепер, не дочекавшись виходу журналу в свiт?.. Пiднявся на антресолi, де вже горiла свiчка, - збирався ж писать у Корсунь Варфоломiввi, - i сiв до столу... Може, надрукували й вони листа-автобiографiю, якого вiн написав до Оболонського, редактора "Народного чтения"? Микола Добролюбов навiщось брав примiрник. Вiн знав про це... Пробiгся змiстом. Ось воно!.. Стаття про нього... Знайшов сторiнку дев'яносто дев'яту i розгорнув на нiй журнал. "Кобзар" Тараса Шевченка. Коштом Платона Симиренка, Санкт-Петербург, 1860 рiк". Заплющив очi. Що в нiй, оцiй статтi?.. На старiсть вiн став чомусь боятися всього, що мало якийсь стосунок... Не потерпав за славу свою, пiдбиту лихом, а нiби мимоволi оберiгав зболiле серце... У "Современнике" нiхто не може йому завдати болю!.. Коли вже "Северная пчела"... Рiшуче став читати. "Поява вiршiв Шевченка цiкава не для самих тiльки пристрасних прихильникiв малоросiйськоП лiтератури, але й для всякого любителя справжньоП поезiП..." За звичкою, читав не вряд, - це буде потiм, - а лиш вихоплюючи найголовнiше. "Вiн - поет цiлком народний, такий, якого ми не можемо вказати у себе. Навiть Кольцов не йде з ним у порiвняння, тому що складом своПх думок i навiть своПми прагненнями iнодi вiддаляКться вiд народу. У Шевченка, навпаки, все коло його дум i спiвчуттiв перебуваК в цiлковитiй вiдповiдностi iз змiстом i ладом народного життя. Вiн вийшов з народу, жив з народом, i не тiльки думкою, а й обставинами життя був з ним мiцно i кровно зв'язаний..." А ось i лист-життКпис!.. ЗдаКться, весь... Ану ж, чи К закiнчення?.. "...Скiльки рокiв утрачених! скiльки цвiту зiв'ялого! I що я купив у долi своПми зусиллями не загинути? Мабуть, чи не одне тiльки страшне розумiння свого минулого. Воно жахливе, воно тим бiльше для мене жахливе, що моП рiднi брати i сестра, про яких менi тяжко було згадувати у своПй розповiдi, ще й досi - крiпаки. Так, шановний пане, вони крiпаки i досi!" Утер сльозу, що впала йому на вуса... ТургенКв i Чернишевський пообiцяли визволити, вже залучають до цього дiла "Товариство для допомоги бiдним письменникам та вченим". Вiн сам не змiг, гуртом здолають... Про волю всiх людей i досi не чуть нiчого втiшного!.. Зiтхнув i рушив далi статтею... Хто ж це ПП писав? Не сказано... Дарма!.. Звичайно ж, сам Добролюбов. Видна його рука... "...Ми не маКмо сумнiву, що УкраПна захоплено прийме "Кобзаря", давно вже Пй, зрештою, знайомого. Вiн близький до народноП пiснi, а вiдомо, що в пiснi вилилася вся минула доля, весь справжнiй характер УкраПни; пiсня i дума становлять там народну святиню, краще добро украПнського життя, в них горить любов до батькiвщини, виблискуК слава минулих подвигiв..." Не МалоросiП, а УкраПни!.. Це Добролюбов. Боже, який юнак! Йому ж лише недавно виповнилося двадцять чотири роки... В такому точно вiцi колись його самого з крiпацтва викупили... Воiстину, скiльки рокiв утрачених, скiльки цвiту зiв'ялого!.. . Журнал з його листом редакторовi йому прислав сам Оболонський. А незабаром й журнал "Отечественные записки" надрукував рецензiю. Про неП зовсiм Тарас не знав, аж поки в Костомарова, в його "гусарськiм" номерi, куди прийшов провiдати свого старого приятеля, не втрапив сам у пастку жарту. Не залишився в боргу Микола, син Iванiв, сквитав йому "Бог дана"!.. - О, на ловця i звiр бiжить! - зрадiв професор гостевi. - Послухай, що про тебе пише якийсь Варсава... - узяв журнал, закладений паперу смужкою десь на сторiнцi п'ятдесятiй, i розгорнув: - "Талант Шевченка настiльки визнаний читаючою публiкою, а його твори настiльки загальновiдомi, що ми не помилимось, якщо скажемо, що, на нашу думку, Шевченко належить до першокласних поетiв слов'янського свiту. Його мiсце поряд з Мiцкевичем i Пушкiним". - Це ж хто такий? - знiяковiвши, спитав Тарас. - Не знаю я такого... - Ти слухай, слухай! - спинив його Микола. Перегорнув сторiнку, щось пропускаючи, i став читати знову: - "Якi ж духовнi потреби задовольняють твори Шевченка? Незалежно вiд усiх естетичних якостей його вiршiв, головне, що не тiльки приваблюК до нього читача, але й ставить поета вище рiвня звичайних письменникiв, це те, що поява Шевченка переможно наносить поразку старим забобонам про зручнiсть i незручнiсть писання тiКю чи iншою мовою..." - Поглянув скоса на слухача, знов пропустив якiсь рядки. - О! слухай, що тут сказано. "Вiн не належить до тих поетiв, якi тiльки засвоюють собi iснуючий спосiб виразу; в нього не пiдмiчене в народу, але й не видумане ним особисто, у нього те, що, може, народ iще не говорив, але що вiн може сказати..." Вiд тих похвал Тарасовi зробилось терпко в грудях. I навiть трохи страшно. Iзгарячу так пiднесуть, потiшаться, а потiм глянуть пильно... Микола ще читав статтю, а вiн уже дивився в тi днi, коли вiдвернуться вiд нього знову, як то було ранiше, як нинi верне носа вiд деяких його нових поезiй Пантелеймон... - Ось так! - всмiхнувся, закривши книжку Костомаров. - Тепер ти мусиш ходити в нiмбi, голубе, i кожне слово зважувати на терезах свого святого сану. - А хто такий - Варсава? - спитав Тарас, нахмурившись. Помовчавши якусь часину, Микола глянув з-пiд пелехатих жiночих вiй i вiдповiв: - Син Сави... або Григорiй Савич Сковорода. - Сковорода!.. - не зразу збагнув Тарас. - Та вiн же... Ну, Миколо! - схопився з мiсця. - Справдi, - всмiхнувся мило Костомаров. - Вiн це менi продиктував пiд час сеансу спiритичного в салонi мадам ХвостовоП, куди ти необачно не захотiв зi мною, другом твоПм, пiти... Тарас обняв товариша й поцiлував. Нi, свiт таки перемiнився, вирiс i помудрiшав!.. ...Зимою ще вiн якось пожалкував, що Лазаревський, який займався всiма його дiлами, живе далеко вельми, i той не змусив себе просити двiчi. За кiлька днiв потому, як приписався Тарас утретК на Морськiй, - йому дали свiдоцтво знову лише на рiк i знову як рядовому, що у вiдставцi! - Михайло рано-вранцi прийшов до нього. - Трудишся? - спитав, подавши руку. Вiн був сьогоднi дивний, так нiби щось приховував, приберiгав, хоч страшно йому кортiло звiльнитися вiд новини. - Така робота в мене, - сказав Тарас. - Штрих до штриха, штрих до штриха... - Писати вiршi легше? - Не знаю... Вiршi - немов молитва... - Поклав рiзець, замислився. - Вони, як спалах духу... - Великдень? - Так. То празник... А це, - кивнув на дошку, - щоденний труд... - Вже грошi К, тебе друкують всюди - покинув би марудне дiло, - тихо сказав Михайло. - Що ти! Сидiти, склавши руки, й чекати вiршiв? - Нащо... Читай, гуляй, роби вiзити, мисли, вишукуй теми... - Вони мене самi знаходять, просяться, щоб написав... Аж смiшно: скiмлять iнодi, як цуценята... Крiм того, я - художник. Коли б ти знав, як я тужив за фарбами в отiй пустелi!.. - Iстинно... Тодi малюй... Вгадай, що я прийшов тобi сказати? - таки не втерпiв. - Скажеш. - А ти вгадай! - Ну-у... що в якiйсь газетi з'явилась ще рецензiя на мiй "Кобзар"... - Нi... Я живу вiднинi не на Морськiй, а на Васильевському! - Де? - Тут, на П'ятiй лiнiП, навпроти АкадемiП. - Спасибi, - мовив глухо, - ти справжнiй друг. Помовчали. - Листа послали пановi твоПх братiв? - спитав Михайло згодом. - Давно. - НемаК вiдповiдi?.. Хто пiдписав? - Сам голова пан Ковалевський, Тургенев, Чернишевський, АннКнков, Нiкiтенко, всi iншi члени Комiтету. - Повинен, мусить зважити той Флiорковський! Такi особи вславленi... - Та пан цей, мабуть, про них не чув. Чи ти не знаКш шляхти!.. - Пiду, - зiтхнув Михайло, - наводить лад. Обiдать будеш тепер у нас! Приходь у дiм Воронiна... О! Геть забув. Тобi ось лист, - дiстав конверт з кишенi. - О п'ятiй жду! Лист був з МихайловоП гори, де й досi жив Максимович. I починався вiн якось дивно, нiби старий учений ураз здитинився чи перевчився: "Тарасовi Григоровичу Шевченку, мостивому спiввiтчизниковi моКму i приятелевi моКму вельми любому, ознаймую сим моПм листом, iж всеблагий отець усiх благоволив сього року лютеня 22 дня звеселити старiсть мою, дарувавши менi первородного сина Олексiя..." Не мiг читати далi: кров шугонула в голову. В Михайла син!.. В МарiП син... Ще в лютому прийшов у свiт син Олексiй... У лютому... Можливо, вони тому i не приПхали до нього в КиПв, як вiн просив?.. Вiн був у них у червнi... Наприкiнцi... Iз гуркотом зi столу впала дошка, яку почав сьогоднi гравiрувати. - Що тут таке? - ввiйшов одразу ж Федiр. - Ось скинув ненароком... - А я подумав - вдарив хтось iз гармати чи гримнув грiм. - Таж гримнув... з ясного неба... - тихо сказав Тарас. Як Федiр вийшов, вiн дочитав листа з МихайловоП гори, вишукуючи у ньому слiв МарiПних, i, не знайшовши, пiшов чомусь на антресолi. Знайшов книжки Михайловi, якi сам автор йому колись подарував, i став вивчати, нiби у них була першопричина "благоволiння божого" до Максимовича. Ще у Мошнах кривився, читаючи переклад "Слова о полку Iгоревiм", i тут вчепився найперш у нього. Чи не так би спiвать лучче, О Велесiв славний внуче: Iржуть конi за Сулою, А в КиКвi дзвенить слава; Трублять труби над Десною, У Путивлi стоять стяги... Ну, хоч iди навприсядки! Трагiчна пiсня з танцем... Читав, i злiсть його поймала. Господи! Знавець чудовий старовини, а не збагнув, що це велична дума, високий епос!.. То княгиня Ярославна У Путивлi на стiнi Заридала, загукала, Як зозулька на зорi... Схопив у руки голову i впав на лiжко... "...Всеблагий отець усiх благоволив сього року лютеня 22 дня звеселити старiсть мою, дарувавши менi первородного сина Олексiя..." Дiждавшись вечора, взяв Максимовичiв переклад "Слова" й пiшов на суд третейський до Костомарова. Той жив тепер близенько. Хотiв почути з професорських учених уст, чи вiн не помиляКться стосовно тону "Слова".. А ще, по правдi кажучи, боявся сам лишитись дома, де все йому ввижалися чужа далека Прохорiвка, гора, садок, Марiя i... первородний син Олексiй. Чомусь йому здавалося, що немовлятко, всiма забуте, плаче, що щось йому загрожуК... Якась мана!.. На вулицi той голос стих. А на Дев'ятiй лiнiП, де жив Микола, й видiння щезло. Добре-таки зробив, що вийшов з дому - вулиця хороший лiкар... Микола був, на жаль, не сам. У кабiнетi, куди його ввела Миколина старенька мати, сидiв юнак. - Князь Церетелi, - представився, схопившись, вiн. Стрункий, високий, гарний. Тарас зиркнув на Костомарова, який iще не так давно противився знайомству з родиною графа Толстого, i той додав поспiшно: - Грузинський князь... А це - Тарас Шевченко! - всмiхнувся юнаковi. Той аж стенувся. Потiм зiв'яв, притих. Напевно, вiн уявляв його собi Фархадом чи ще якимось богатирем. - Ви живете постiйно у Петербурзi? - спитав Тарас. - Навчаюся в унiверситетi. - Вiн мiй студент, - втрутився Костомаров. - Мiж iншим, Грузiя теж православна. Чи не з четвертого столiття? - Так, - мовив Церетелi. - Хоча були в нас християни i в першому столiттi... - Звiдки вам це вiдомо? За усними переказами? Чи К письмовi свiдчення? - Звичайно, К. - Давно у вас писемнiсть? - спитав Тарас. - 3 часiв iще дохристиянських. Якщо легендам вiрити. А з п'ятого столiття - точно. - Уже в дванадцятому, коли жила i правила Тамара, в них повний розквiт лiтератури! - сказав Микола, знявши i знов одягши окуляри. - Геть, як у нас... - У нас? - спитав здивовано. - В дванадцятому столiттi? Щось ти... - А "Слово о полку Iгоревiм"! - В цей час у нас з'явилися Хонелi, Руставелi, Шавтелi, Чахрухадзе, - промовив гордо князь Церетелi. - Чому ж про них нiчого тут не знають? - спитав Тарас. - Чи вас минуле ваше вже не цiкавить? - На це не можна просто вiдповiсти... - зам'явся Церетелi. - Причин багато... Тiльки про них, напевно, краще не говорити... - Ми теж лише на ноги зводимося, - не скоро сказав Тарас. - Орда, шляхетська Польща, царськi великi й щедрi милостi... Аж шiсть столiть! Подумать страшно... - А в нас - постiйнi вiйни з магометанами... - Причини нiби рiзнi, а суть одна, - сказав Тарас. - Миколо, як багато спiльного у Пхнього народу з нашим! I доля у нас одна... - Живемо на перехрестях, - зiтхнув професор. - Мамо, та що ж це ви! - метнувсь Тарас допомагати старенькiй неньцi, що несла чай. - Крiпаччина прибила нас. I, звiсно, самодержавство, його чиновницько-жандармська зграя, - гнiвно сказав Тарас, коли старенька вийшла. - ПриПдеш у рiдний край, а там таке твориться, що кров скипаК в серцi!.. Худобу й то шанують бiльше, як той нещасний простий народ!.. - I в нас те ж саме, - тихо сказав студент. - Коли недавно в Корсунi стрiляли залпами в повсталий люд, примусили стать на колiна... - заскреготiв Тарас зубами. - Ординцi, турки, шляхта нас не змогли поставити впродовж столiть!.. - кипiв Тарас. - А тут якийсь собачник, синьомундирий кривавий кат!.. До третьоП години ночi тривала та палка сердечна бесiда. I розiйшлися вони iз молодим, та мудрим князем друзями. На все життя... ...Вже цiлий мiсяць носив у серцi "Слово о полку Iгоревiм". Писав потроху вiршi i малював, а "Слово" йому не йшло з-перед очей. Вiн бачив, немов живi, картини й сцени, вималюванi в поемi, чув голоси, дзвiн зброП, крики вражених, виття вовкiв i клекiт орлiй... Проте не чув, не бачив найголовнiшого - спiвця-поета, голосу його дзвiнкого, самоП пiснi, i через те не мiг до столу сiсти й почать свою роботу. Думав переспiвать чи перекласти цей вiчний твiр своПх далеких прадiдiв, вернувши йому життя не тiльки у кабiнетах вчених, аматорiв старовини, а й в кожнiй хатi краю, де пролунали вперше натхненнi й мудрi його рядки. Був переконаний, що пiсня ця була епiчним твором, доступним людям, дiючим, а не сказанням книжним, написаним для грамотiПв. Хотiв, щоб люди знали свiй дух, свою безсмертну душу вiд тих великих i славних днiв, а не лише вiд Хмеля чи Наливайка... Рiшуче сiв до столу, пiдсунув бiлий аркуш. "Не лiпо ли ны бяшетъ, братие..." Не лiпо!.. Щось у мовi цiй було вiд стилю канцеляристiв... Чи навпаки!.. Мистецтво, лiтература повиннi мислити i говорити ясно, доступно всiм, на кого вони спрямованi, кому служити прагнуть в iм'я людського поступу. Оцим "не лiпо ли ны бяшетъ, братие" хтось так сховав найвищий твiр дванадцятого столiття од власного свого народу, що й досi ще народ не взяв його назад у душу. Лежить пiд спудом тяжких столiть "перл драгоценный"!.. Хтось увiйшов i важко став пiднiматися. - Що, Федоре? - впiзнав ходу. - Вам лист. - Спасибi. - Обiдатимете у Лазаревського? Бо маю дiло на Петербурзькiй сторонi... - Я пан тепер! Обiдаю, як всi поряднi люди, - сказав Тарас. - Ну ПП слава богу... - зiтхнув старий вояка й пiшов униз. Писав з Полтавщини Пантелеймон, що вже подався в мандри по УкраПнi. Чого це вiн надумав прислать листа? Згадав, нарештi, змилувався!.. А стиль! "Високоповажний добродiю Тарасе Григор'Квичу!" Не може вiн по-людськи, просто... Об чiм же лист? "Полтавцi, зазвавши мене до себе на бенкет, жалкували, що Ви до них торiк не завiтали. Скiльки не було там на бенкетi рiчей поважних, то знай. Ваше славне i шановне iм'я споминали так, як рiдна сiм'я споминаК про свого батька, що десь далеко живе на чужинi. Пили не раз за Ваше здоров'я i просили мене благати Вас, щоб Ви хоч на ту весну пошанували Полтаву, явивши Пй свою кохану i шановну персону. Оце ж я, виповняючи свою обiцянку, запевняю Вас, що нiгде в свiтi таких щирих i прихильних до себе дiтей не знайдете, як у тiй Полтавi. Тут-бо не то пани та паненята, а всяка душа письменна й щира з Вашим "Кобзарем", наче з яким скарбом дорогим, носиться, та хутко вже й книжок Пм буде не треба, бо повитверджували всi Вашi стихи напам'ять i, тривайте, чи не по "Кобзаревi" вже й богу моляться..." Заплющив очi, слухаючи, як серце стислось в грудях вiд хвилювання. Цей лист, точнiше, те, що спонукало його писати Пантелеймона Кулiша, було йому дорожче усiх рецензiй. Люди, яким призначено його "Кобзар", признали думки та сльози, вилитi рядками вiршiв, трепетно взяли до серця!.. Кулiш i той не витримав. Хоча й не без iронiП, а написав душевний лист, потiшив його найвищою з усiх похвал... Колись, десь двадцять рокiв тому, вiн написав молитву до УкраПни, в якiй просив за думи своП, народженi на чужинi для неП, й вона почула, щиро Пх привiтала. Як i тепер, по довгiй, сумнiй розлуцi... Думи моП, думи моП, Квiти моП, дiти!.. НемаК в нього, крiм цих, дiтей... Нема кого привезти на УкраПну, навчить ПП любити бiльш од життя... Сховав листа в шухляду. Спасибi тим полтавцям! Не за хвалу - за вiдчуття його душi, за вiдгук на бiль його i на його надiю... Вiн маК, мусить Пхати у рiдний край, бо тут журба задушить, попри повагу й славу, що збiльшуКться iз кожним днем!.. Що особиста слава у порiвняннi з безслав'ям рiдного народу, землi, яка просякла кров'ю одчайних, мужнiх мученикiв за волю!.. Без УкраПни нема йому натхнення, нема життя... У цьому роцi - червень уже зайшов - утяв лише п'ять вiршiв... I муза його покинула!.. Нi, треба швидше Пхати. Чого там возиться Варфоломiй? Купляв би вже скорiше... Господи, чи вiн дiждеться тiКП днини, митi, коли на призьбi сяде бiля своКП хати, зiтхне й крiзь сльози гляне на широченний старий Днiпро, на луки i лiс у далечi, на миле синК небо!.. Послав уже ВарфоломiКвi проект-малюнок хати, сам бачив ПП у снах - на горах бiля Днiпра, у бiлiм шумi цвiту... Й тодi, напевно, цвiли сади, як Iгор-князь iшов у степ, як падали од стрiл ворожих русичi... I Ярославна зорила Сейм, i луки, i степ за ними в буйствi весняних барв... I теплий легiт-вiтер приносив Пй на крилах сум... I серце ПП стискалося в передчуттi бiди в степу, i сльози синьо скапували на бiлi щоки, нiби роса на цвiт... В Путивлi-градi вранцi-рано СпiваК, плаче Ярославна, Як та зозуленька куК, Словами жалю додаК... Схопив перо i записав, тремтячи вiд хвилювання. Перечитав плач Ярославни в "Словi" й поволi рушив далi: "Полечу, - каже, - зигзицею, ТiКю чайкою-вдовицею, Та понад Доном полечу, Рукав бобровий омочу В рiцi Каялi. I на тiлi, На княжiм бiлiм, помарнiлiм, Омию кров суху, отру ГлибокiП, тяжкiП рани..." Перечитав... Почати слiд було б з "Не лiпо ли ны бяшетъ, братие", бо "Плач" це нiби вставка, де iнший ключ та iнший тон. Не взяти б його фальшиво, не перенести б на всю поему... "Не лiпо ли..." Та Ярославна не поступалась мiсцем, не сходила iз заборола в Путивлi-градi!.. I квилить, плаче Ярославна В Путивлi рано на валу: "Вiтрило-вiтре мiй Кдиний! Легкий, крилатий господине! Нащо на дужому крилi На воП любiП моП, На князя, ладо моК миле, Ти хановi метаКш стрiли? Не мало неба, i землi, I моря синього. На морi Гойдай насади-кораблi. А ти, прелютий... Горе! Горе! МоК веселiК украв, В степу на тирсi розiбгав"... Вiдкинувшись на спинку, слухав плач Ярославни, що вже зажив новим життям, злетiвши з його душi зигзицею. Його було лиш половина, та вiн вже був - почутий, ось тут записаний!.. Вiд нього терпко вiяло старою Руссю, вiруванням, якi народжувалися ще в племенах, десь на зорi народу... Все "Слово" - то вiдгомiн, можливо, навiть останнiй сплеск язичества у християнськiй, княжiй, новiй Русi. Тому-то в ньому стiльки пахощiв i таПни, тому в душi вiд нього щось озиваКться вже незбагненне й для нас самих, проте живе... Ми носимо в собi безсмертну душу своПх дiдiв i прадiдiв, далеких наших пращурiв, бо ми - нащадки Пхнi, продовження того життя, його одвiчна i вiчна суть... СумуК, квилить, плаче рано В Путивлi-гродi Яраславна... Як дописав "Плач Ярославни", вiдчув зненацька острах. Сьогоднi ж бо торкнувся духу предкiв, переступив невидимий порiг буття! Незнаний автор "Слова" воскрес у ньому, зринув з пiтьми вiкiв, набув нового голосу. Що скаже вiн, почувши власну пiсню, чи прийме, чи впiзнаК у нiй себе?.. Вiн, може, нинi тихо сидить на горах КиПвських - з мечем при боцi, думний... Сивий чи молодий?.. Славетний i не названий нiде нiким, вiн - всюди, де живе безсмертний його народ, де чути рiдну мову i рiдну пiсню!.. Рвучко поклав перо, пiдвiвся. Так нiби хтось його покликав крiзь далину... Нi, треба мерщiй додому!.. Митець, одiрваний вiд краю рiдного й свого народу - суть пустоцвiт, суть рiчка без джерела чи без корiння дерево!.. У цiй- камiннiй пущi не зможе вiн заврунитись, зазеленiти, бо тут не свiтить сонце душi народу. МаК, як той спiвець, сидiти десь на рiдних горах, бачити свою рiку, своК високе й сине, мов цвiт барвiнку, небо!.. I плаче, плаче Ярославна В Путивлi на валу, на брамi... За ним нiхто нiде не плаче... Не шле йому на море слiз, не просить вiтру дужого, щоб не метав на нього гострi стрiли!.. Сумно... А десь же К призначена йому Даждьбогом лада, подружiК його Кдине, пресвiтла доля його людська!.. ...Шукав ПП далеко, людей просив ПП знайти, а виявилося, що тут вона, з ним поряд. Його чарiвна люба, його зоря!.. Вiн бачив ПП не раз у Карташевських, та не звертав уваги. А тут, на дачi в Стрельнi, його немов осяяло! Можливо, йому помiг квiтучий луг, i сонячний липневий день, i дiти, з якими вiн прийшов сюди, гуляючи... Стомився й сiв на схилi рову, а Надя з Манею, немов пташата, пурхнули у рiзнотрав'я луки. Як час бiжить!.. Iз матiр'ю цих двох дiвчаток вiн познайомився в Мотронiвцi пiд час весiлля, де був боярином у Кулiша. Учив ПП спiвати. Обох сестер - Надiю та Олександру... Тепер вони - поважнi, пишнi панiП, - радiють його вiдвiдинам, хоч вiн також уже не схожий зовсiм на пишночубого того поета, що чарував Пх вiршами й пiснями бiдного свого народу зимою сорок сьомого... На нього сиплються всiлякi квiти, дзвенить дитячий щасли вий смiх, тупочуть дрiбно нiжки, i знову тихо... Лiчить комусь лiта зозуля... На осокорi каркаК лискучо-чорний великий крук... I вiтер вiК з пiвдня, iз УкраПни... Може, вже сторгував ту землю, що бiля Канова, Варфоломiй. Там, пише, К галявина посеред лiсу, й вода кринична, й повно грушок та яблунь диких - ростиме сад... Там, може, вiн доспiваК "Слово", що тут не йде, хоч сядь та й плач!.. Вiн чуК, як скрадаються до нього дiти, а виду не подаК... Пошикуючи одна на одну, дiвчатка Надинi, пардон, НадiП Михайлiвни Забiли, кладуть йому на плечi квiти i, засмiявшись, тiкають геть. Вiн схоплюКться, немов злякавшись, свариться на них суворо пальцем... I раптом бачить... дiвчину, що йде до нього лугом, у повенi червоно-жовтих квiтiв! Корсет на нiй блакитний, строката плахта... Коси на пишнi груди падають, мов перевесла... Хода легка i грацiозна... ВвижаКться? Чи справдi йде до нього така краса?.. Гойдаються жовтець i смiлка... - Добридень вам, - озвалося чарiвне мрево, й усмiшка ледь доторкнулася вишневих уст. - НадiК, Маню! Дiти прибiгли вмить, вчепилися у плахту ручками. Мадонна... - Ви, здаКться, у Карташевських служите?.. - спитав Тарас. Вона кивнула. - Здрастуйте!.. - Вони поПхали й мене лишили служити тут, - зiтхнула. - Як кличуть вас? - Ликерою. - А я Тарас... Григорович. Запала довга тиша. Дiвчатка й тi примовкли, позиркуючи то на Ликеру, то на ураз знiяковiлого старого дядька Кобзаря. - Казали панi, щоб ви вже йшли обiдати, - озвалася Ликера першою. У неП був приКмний чистий голос. СпiваК, мабуть, гарно... - Спасибi... - Ми, Ликеро, не нагулялися! - гукнула Маня. - Мама звелiла йти, - погладила голiвку Пй натрудженою рукою. I той звичайний жiночий жест щось сколихнув йому в душi, щось воскресив давно забуте... Мати, уже смертельно хвора, торкнулася отак рукою!.. Довго потому чув, тиняючись по бур'янах, ПП тепло, ПП шершавi пальцi... - Ходiм, ходiм! - тягла його за полу Надя. - Вибачте... - отямивсь. Взяв за руку дiвчинку й пiшов слухняно лугом. Ликера йшла праворуч, iз Манею. Хтось гляне збоку, скаже: одна сiм'я... Зиркнув краКчком ока i здивувався: як вiн мiг не помiтити ПП краси, ПП п'янкоП молодостi?.. - Ви звiдкiля? - спитав Ликеру тихо. - З-пiд Нiжина. - Батьки в селi? - Я сирота. - Крiпачка? - Так. Мiй пан Микола Якович. - Макаров? - радо спитав Тарас, бо то був добрий приятель. - Еге... Вона похнюпилася, принишкла, нiби згадка про пана й стан ПП крiпацький прибили в нiй людську веселiсть, молодiсть. - Вже скоро буде воля, - сказав Тарас. Промовчала. Не вiрить теж. Нiхто уже не сподiваКться на ту хиренну волю. Тому-то й вiн клопочеться про викуп своПх братiв... - Чи так, чи так, а воля скоро буде! - промовив рiзко. Аж налякав сердешну дiвчину. Тому додав, хоч, мабуть, i не до речi: - Я теж колись був крiпаком... - I що? - спитала лише очима. - Викупили. - А що таке "був крiпаком"? - спитала раптом Надя. - Це, рибонько, коли людина живе, як пес, на прив'язi, й шанують ПП, мов пса, - сказав Тарас. - Ти жив у будцi? - весело спитала Маня. Ликера осмiхнулася. I якось так, що вiн аж дихать перестав. Лице ПП мов засвiтилося, заграло сонцем... - Де я лишень не жив!.. - озвався. - Тому-то й хочу пожить у власнiй хатi... Купую землю побiля Канова, щоб там поставить хату, - сказав уже Ликерi. - Людинi треба мати своК гнiздо... - Хiба людина - пташечка? - спитала Надя. - Ох ти ж, моК малесеньке! - пiдняв високо дiвчинку. - I все тобi потрiбно знати... Обiд не був парадним, та все ж, за давнiм звичаКм, не без врочистостi. Тарасовi дiсталось мiсце по праву руч господинi, й вiн з нього добре бачив, як вносили новi й новi наПдки проворнi слуги. Власне, вiн помiчав сьогоднi одну лише Ликеру, що подавала блюда панам на стiл. - Як вам, Григоровичу, зелений борщ? - спитала Кулiшиха. - Такий, як в нас, на УкраПнi? - Спасибi. Добрий борщик!.. Хто ж це варив? Чи не Ликера? - Що ви, у нас в кухар, - мовила ПП сестра Надiя. Вона сидiла пишна та величава. I хоч була не набагато старша вiд Олександри, здавалась тут паньматкою для всiх присутнiх. Тим часом, щось приймаючи, Ликера нахилилася мiж ним та господинею, i вiн побачив збоку звабливий обрис ПП грудей, руки та шиП... - Правда, що ви купили землю десь бiля Канова? - спитала Олександра. - Ще не купив... Якась мара весь час стаК на перешкодi, - сказав Тарас. - А в панi, яку ми вам Кднали, землi своКП вдосталь... - зiтхнула господиня. - Всього там К! - Чого ж, приКмна жiночка... - сказав Тарас. - Хоч мав ваду... Сестри перезирнулися. - Яку? - спитала старша. - Вона - графиня. - Титули нiколи ще не йшли за гандж... - Колись вiд них одхрещуватимуться, - сказав Тарас. - Так то колись, - всмiхнулась господиня. - А поки що... - Вiзьму собi таку, як сам. Крiпачку. Одну хоч визволю, спасу нещасну душу... - Свою зате погубите. - По плотi й духу я син i брат народу нашого, що в безталаннi гибiК; то як же я у ньому душу погублю!.. - Берiть печеню, прошу, - по довгiй паузi звернулась до нього панi господиня. Сестра ПП чомусь ховала очi. Змiнилася за цi роки. Ликера внесла блюдо на перемiну. Пройшла, поставила, мов молода чарiвна жриця, зiбрала зайвий посуд i винесла, неначе скарб... Вiн зупинив ПП в уявi, перевдягнув i посадив на вiльне мiсце поряд iз Олександрою. Та стрепенулась, заметушилася. - Берiть варенички, панi Ликеро! 3 сиром... Сама доглянула. - Я не голодна. Дякую... - Не погордуйте, - кидаК слiвце й Надiя. - Може, у вашiм домi й лiпшi... Ликера бере ловкенько, виделкою, надкушуК лише скраКчку й великодушно мовить: - Смачнi, смачнi... Учора ми обiдали в графiв Толстих, то Анастасiя Iванiвна... - Чому це ви всмiхаКтеся? - спитала його Надiя. - Згадали якусь смiшну iсторiю? - Нi. Уявив... - То розкажiть. - Хай потiм. Iще не час... - Берiть узвар. Iз наших груш, мотронiвських, - припрошувала люб'язна панi Олександра. Вiн брав i Пв, гамуючи у грудях смiх... ...З коханням не жартують, як i з вогнем. Та сценка, що уявив Тарас пiд час обiду в Стрельнi, не йшла йому iз голови. А ще картина лугу з Ликерою посеред квiтiв... А ще - вони з дiвчатками вертають iз прогулянки... Де б вiн не був, що б не робив, стояли перед очима тi дачнi дивнi видива, ПП лице, постава, коси, усмiшка!.. Вiн навiть чув Ликерин голос, коли вона була за двадцять верст вiд нього. В ПП устах слова забарвлювалися, ставали зовсiм iншими, так нiби Пм передавалась частка ПП душi. Душа ж дiвоча, змучена сирiтством, рабством, була якась туманна i таКмнича. Може, не мiг ПП пiзнати, бо насторожувалася i замикалася, як тiльки вiн пiдходив, а може, в нiй бродило все, влягалося, як то буваК в молодостi... На третiм тижнi вiн зрозумiв, що любить ПП всiм серцем, що без неП йому не буде щастя на цiй землi!.. Згадав Катрусю, Нижнiй i засмутився. Холодом йому вiйнуло в душу. Ликера гарна i молода, а вiн... За КаспiКм та за Уралом розвiялася його весела молодiсть, найкращi його лiта!.. У Стрельну Пхав з острахом. Плив пароплавом то надто швидко, то нiби геть на мiсцi... Вiд моря йшов, як не своПми... Господи, навiщо ти в любовi змiшав печаль i радiсть, порив i страх, велике й нице, щастя й найтрагiчнiше, що К в життi!.. На луцi шукав очима марно ПП, дiвчаток. Трави стояли щiткою. Ще де-не-де яскрiв жовтець... На яворi охрипло кахкав лискучий крук. Наврочить йому, поганець!.. Любу свою застав на ганку - мов солов'я в калинi. Сидiла й тьохкала, неначе знала, що вiн летить, що серце вже круг неП в'Кться: Де мiй милий чорнобривий Коня напуваК?.. Забувши своП лiта, пiдкрався i налякав: - А де ж твiй милий? Зойкнула, та не втекла, всмiхнулася своКю диво-усмiшкою. - Що панi? Снiдають. - Ходiмо в сад. - Не можу... - Чому? - нахмурив брови. - Робота К - витрушувати дорiжки, - зiтхнула. - Важко тобi у них? - кивнув на дiм. - Пiдлогу мию, воду ношу цеберками, дорiжки чищу та килими, ще й подаю обiдати... - Що платять тобi за це? - На мiсяць два карбованцi. Сiв поряд. Наймичка i сирота... Якраз така, яку хотiв узяти собi дружиною, порятувати, визволити, зробити, у мiру сил, щасливою... - У тебе К хтось iз рiднi? - Не знаю... Були колись... Я змалку все при панах... - А хочеться тобi на волю? - Певно... Хоча й боюсь... - Од волi нема на свiтi кращого! - промовив палко. - Досi, як пригадаю той день, ту мить, коли менi вручили вольну, вiд щастя плакать хочеться!.. З великих карих ПП очей скотилася важка сльоза. Вона й розбила його страхи, прогнала останнi сумнiви. - Поклич менi, будь ласка, панi Олександру. - На рандеву? - всмiхнулася. - Нi, дiло маю. Хочу поговорити. - А пан Кулiш?.. РевнуК вона, чи що? Його нiхто нiколи не ревнував!.. Хiба княжна Варвара, в Яготинi... - Кулiш такий упевнений в своПй вродливостi й непереможностi, що не повiрить, навiть коли побачить на власнi очi, - пожартував. Вона звелася швидко - мов здогадалася, про що вiн хоче поговорити, - й пiшла у дiм, як попливла. Дивився вслiд, i холод знов пiдступив йому до серця. Така ж бо гарна i молода! Вiдмовить йому як стiй... - Чого це ви не йдете в хату? - сполохала його думки, поставши в дверях, Олександра. Вiдколи горшки побили з Пантелеймоном, вона, як хмара, ходить. - Хотiв iз вами погомонiти о важнiм дiлi... - Добре. Пройдемо в сад? Йшли мовчки. Вже, коли нiхто не мiг Пх чути, Тарас сказав: - ПриПхав оце Ликеру сватать. - Ликеру? - стала, немов спiткнулась об тi слова. - Ликеру?.. Це кепський жарт! - Я не жартую. Хочу просити вас допомогти менi у цьому дiлi... В саду так стало тихо, що чути було джмеля на квiтцi. - Нi, ви берете мене на кпини, - мовила. - Це ж нiсенiтниця!.. - Чому? Вона така ж людина, як я, як ви... - Напевно... - скривилась Олександра. - Проте для вас, Григоровичу, потрiбна жiнка не будь-яка - розумна, чесна, вихована!.. - Ликера знаК грамоту i не дурна, охайно ходить... - Що ви про неП знаКте! - зiрвалась Олександра. - Вона пуста, розбещена... - Я не помiтив. - Можете спитати тут усякого, - скривила губи в посмiшцi, - i вам напевно скажуть, що всi лакеП носять Пй у кишенях м'ясо iз панських кухонь... - Гарна! - Вам це байдуже? - Гiрше, якби пани приносили. Цi бугаП... Пробачте! Вона мовчала довго. Йшла поряд з ним алеКю, не смiючи пiдвести зiр. - Як жiнка, вона, звичайно, звабна... Хоч не красуня, - мовила. - Проте цього замало, щоб стати вам дружиною. Заждiть! - спинила його протест. - Ви з нею не зможете пiти в театр або в салон на вечiр, бо скрiзь вона... - Якщо проста, то й не людина? - спахнув Тарас. - Навчиться панських штучок! В салонах тих красуються такi дурепи... - Згодна. Њ i дурнi, - всмiхнулась Олександра. - Та вам розумну треба. Щоб не ганьбила iм'я Шевченка, знаного по всiй Русi! - Таку, як ви? Промовчала. Йшла, похиливши голову, немов несла на плечах камiнь. - Я не хотiв образити вас, Олександре... - тихо сказав Тарас. - Нема образи в цьому, - всмiхнулась гiрко. - Справдi, якби була я вiльна... - почервонiла. - Я знав, що вашим коштом я мав поПхати у вiчний Рим, - признався. - Хто вам сказав? Пантелеймон? - нахмурилася. - Забiла Вiктор... Треба менi женитися, - торкнувся ПП руки. - Ви любите ПП? - Люблю. - Така на свiтi несправедливiсть... - Менi вже сорок сьомий, а й досi без домiвки та без сiм'П... Спинились бiля лавочки. Проте не сiли. Мовчки, мов вiдпливаючи кудись одне вiд одного, дивилися в зелену далеч лугу. - То я пiду... - сказала тихо Олександра й оглянулася на двiр, де чистила дорiжки наймичка. - Пришлiть сюди Ликеру. - Заждете, поки вмиКться? - сяйнула гострим поглядом. - Џй добре й так. - Звичайно!.. Коли пiшла, вiн сiв на лавку. Що то ще скаже пан Макаров? Вiн на словах розумник i демократ... Пообiцяв зайти до Герцена i передати йому "Кобзар"... - Осьо вода. - Яка вода? - стенувся. - Просили ж... - А-а! Спасибi, - взяв кварту й випив. - Дякую... Сядь бiля мене. Сiла i склала руки на фартусi. Мовчали. Як то важко сказати це Кдине слово, зважитися на невiдоме, нове життя!.. - Пiдеш за мене? - видушив крiзь чорний страх. - Пiду, - сказала просто. Оглушений тим найсвятiшим словом, вiн нахилився, лелiйно взяв Ликерину шорстку, засмаглу руку й поцiлував. На них уже чекали. - Ликеро, йди доводь дорiжки до пуття, - звелiла господиня. Тарас хотiв був заступитися, але згадав, що вiн iще на те не маК права. Коли Ликера вийшла, оголосив: - Люблю Ликеру й хочу на нiй женитися! - Ви Пй про це сказали? - спитала Надiя Михайлiвна. - Так. I вона дала вже згоду. - Господи! - звела вона до стелi руки. - Та ви ж ПП не знаКте! Ледача, геть розбещена, пiдступна, хитра!.. - Легко того ганьбити, кого нiхто не захистить, - похмуро сказав Тарас. - Як сирота, то й вiтер в очi... - Справдi вона така, я не ганьблю. Благаю вас, Григоровичу, облиште цю затiю! Знайдете iншу, будете щасливi з нею... - Нинi я вже знайшов,