. - ПоПдете сьогоднi ввечерi, з Климовським? - Нi. Передумав. Буду чекати тут. - Ну й славненько! - зрадiв господар щиро. - Без вас нам сумно буде... Вiтаю ще раз! - обняв i знову поцiлував. На добру дружню учту зiбралися лише найближчi приятелi Тараса. I серед них, як це не дивно, були й мiсцевi полiцейськi Кудлай та Лапа. Брилкiни прийшли обоК - Петро й Микола... Жiноцтва не запрошували. Нехай Пм грець!.. Климовський та Владимиров щось почали, було, розповiдати про свiй театр i Пiунову, та Шрейдерс Пх зупинив: - Панове, в нас сьогоднi Тарасiв день! Тi зрозумiли натяк. Тим часом Лапа одвiв на бiк Тараса, кахикнув нiяково в кулак i запитав: - Таки поПдете в оте Нiкольське!.. Може б, ви зачекали трохи?.. - Гаразд. Полковник скинув високо брови. - Правда? А то менi писати, щоб там за вами стежили... - скривився бридко. - Як ви у цiм вертепi служите? - спитав Тарас. - Зiслали теж, iз гвардiП... - Григоровичу, просiть гостей до столу! - гукнув з Пдальнi Шрейдерс. Стiл був накритий просто, але багато. По-парубоцькому. Сiдали також не за чинами. Тiльки "новонародженого" посадовили на чiльнiм мiсцi, поряд з букетом скромних квiтiв, якi хто знаК де добув Кудлай... I раптом стало тихо. - О, добрий ангел пролетiв.... - сказав Тарас, згадавши свою поему "Тризна" i Яготин. Яка то тепер княжна Варвара?.. Живе в Москвi... - Дозвольте взяти слово, - пiдвiвся Брилкiн. - Просимо, Миколо Олександровичу! - гукнули дружно, радi його смiливостi. - Налийте всi, - сказав промовець тихо i, зачекавши, почав свiй тост: - Сьогоднi ми вшановуКмо людину, всiм нам рiдну i дорогу. П'ять мiсяцiв, прожитi з нею в дружбi, на все життя залишаться для нас найкращим спомином. На жаль, ми мало знаКмо його художнi твори, його поезiП, зате чудову душу пiзнали в повнiй мiрi, бо вiн людина щира, вiдкрита i безпосередня... П'ю за народ, - пiднiс бокал, - який дав нам, РосiП, свiтовi такого сина-велетня! Тарас отерп од тих високих похвальних слiв. Як у туманi бачив чарки, якi тяглись до нього, торкавсь до них своКю... - Спасибi... Ви, звичайно, по добротi душевнiй... - Все правда! - мовив Лапа. - Я чув про вас багато й читав у "Русской беседе", що ви поет народний i самобутнiй! - Кулiш по дружбi... - Дружба... - протяг Кадницький. - Дружба.... Вона в мистецтвi, кажуть, химерна рiч... - Скорiше, ефемерна, - озвався Фрейлiх, мiсцевий архiтектор. - Здоров'я iменинника! - втрутився Шрейдерс. Випили, мов навздогiн, i почали закушувати. Були ще тости, жарти, пiснi та смiх. Нарештi, за шампанським, Тарас також сказав свiй спiч: - Спасибi вам за цю чудову учту, за честь, яку ви виявили менi! Я щиро вдячний кожному, хто мовив добре слово про iменинника, про мiй народ, з яким я, правду кажучи, не розлучався i за Уралом. Тому, напевно, й вижив, бо без свого народу всi ми - билинки в полi, а з ним - дуби, вкорiненi у рiдну землю. Радий, що вас зустрiв на труднiй своПй дорозi в Санкт-Петербург! Коли б менi бог посилав усюди таких людей, як тут сидять, я був би щиро вдячний. Те, що зробили для мене ви, братове, в тяжку годину, не можна висловити словами чи оцiнити... Крiзь все життя я пронесу у серцi всiх, хто зiгрiв мене у Нижнiм Новгородi теплом любовi й дружби!.. - Передихнув, оглянув приязно все товариство й мовив: - А на прощання я прочитаю, якщо дозволите, написаний недавно вiрш... Вiн зветься "Доля"... Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом i сестрою Сiромi стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку I в школу хлопця одвела До п'яного дяка в науку. "Учися, серденько, колись З нас будуть люде", - ти сказала. А я й послухав, i учивсь, I вивчився. А ти збрехала. Якi з нас люде? Та дарма! Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Ходiмо ж, доленько моя! Мiй друже вбогий, нелукавий! Ходiмо дальше, дальше слава, А слава - заповiдь моя... Куранти ПетропавловськоП пробили дев'ять... Дивно, та Пхнiй бiй для нього немов ланцюг, яким прикутий. Кожна година-ланка з'Кднана тим передзвоном... Може, йому болить у грудях, що давлять, давлять кiльця!.. Аж смiшно: там, у Нижньому, химерна доля ще раз взяла його на кпини - дала йому в супутники аж до Москви жандарма! Нi, не для супроводу. Попутно. Вiн когось возив у Вятку i повертався порожняком... А може, так господь йому послав пересторогу, нагадування про той далекий червневий шлях од Пiтера до Оренбурга?.. Була й приКмна зустрiч: iз Бутаковим, що знову Пхав на Сирдар'ю. Гора з горою, кажуть, не зустрiчаКться... У Владимирi перепрягали коней, i вiн, зайшовши в станцiю, зiткнувся iз капiтаном. Ще й жiнку повiз туди... Бр-р!.. Де той сон? Якби йому заснути, то, може, бiль утих би.... Тодi йому, ще до Владимира, щось сталось з лiвим оком. Гадав, мине, а довелося в Москвi спинитись аж на пiвмiсяця!.. Окрiм царя, щось не бажало його приПзду до Петербуга... От тiльки що?.. Москва його зустрiла дощем i мокрим снiгом. А Щепкiн - радiсними обiймами. Засокорив довкола нього, бiдкаючись позпухлим оком, мерщiй повiв до лiкаря, з яким Тарас знайомий був ще в Нижньому. I той звелiв сидiти тиждень вдома i лiкуватися. На другий день навiдався, додав ще двоК лiкiв i повторив наказ сидiти в хатi. Господи!.. Стояв похмуро бiля вiкна, дивився на храм святого Пимона, що тiльки й видно йому було, коли влетiв Михайло Максимович. Помолодiлий, з вусами!.. Обняв, як брата, поцiлував. - Вiтаю тебе з приПздом, з волею! - Сиджу, сам бачиш, знову на гауптвахтi, - зiтхнув Тарас. - Що з оком? - Певно, десь застудив. У Нижньому ще не було... А ти ж тут як? - П'ять рокiв як одружений. - I дiтки К? - НемаК... - враз посмутнiв. - Марiя моя, - всмiхнувся - в твоП пiснi закохана. I жде тебе, як бога. Коли вона при зустрiчi попросить, щоб благословив, то не дивуйся... - Слухай, - обняв Тарас його за плечi, - ти вчений муж, все знаКш... Боги також хворiють? - Навряд. - Не можна менi в такому виглядi являтися твоПй жонi МарiП! Побачить, що я не бог. - Веселий ти чоловiк. Як i колись... - Бабу грiК не кожух, а веселий теплий дух. Чував таку примовку?.. Цим духом, брате, й грiКмося... - Як там було, в солдатчинi? - спитав, помовчавши, учений муж. - Погано. - Писав? Про прозу знаю. А вiршi? - Теж. Чотири першi роки. - I малював? - Потроху... Як мав на чому й чим малювать... - А заборона? Що мiг йому вiдповiсти!.. - Всi заборони для того й робляться, щоб Пх порушували, - пожартував. - Я чув, що сам Микола-цар, власноручно... - Народ - мiй цар, - сказав Тарас. - Йому одному вiрю i пiдкоряюся! Михайло глянув з подивом i перевiв розмову на iншу тему. Увечерi пiднявсь до нього Щепкiн i попросив, нiяковiючи, зiйти униз, де у вiтальнi зiбрались гостi-друзi й жадають хоч поглянути на знаменитiсть. - Iти в такому виглядi? - торкнувся Тарас пов'язки на головi. - Подумають, що я у тiй пустелi потурчився, побусурманився. - Ти ж сам казав, що хочеш щось написать про дервiша, - всмiхнувся Щепкiн. - Руки отак склади i привiтайся: "Аллах екбар!" - Тобi ось смiшно, а як менi?.. - Смiливо йди. Там люди всi розумнi та просвiщеннi. Тобi вони сподобаються, - сказав уже серйозно господар дому. Сходив слiдом за ним, мов боячись нових знайомств, уваги. Гостей було душ п'ять чи шiсть. Разом iз домочадцями утворювали маленькi групи. Дружно всi повернулися у Пхнiй бiк, коли почули скрип дерев'яних сходинок. - Дозвольте вам представити, - врочисто мовив Щепкiн. - Тарас Шевченко. Групки умить розпалися, i гостi, не приховуючи свою цiкавiсть, пiшли назустрiч. Тисли по черзi руки. - Бабст. - АфанасьКв... Останнiй - вже немолодий, з допитливим i важкуватим поглядом - назвався раптом Кетчером. Тарас затримав руку i запитав: - Микола Христофорович? - Так, - усмiхнувся Кетчер. - Перекладач i видавець Шекспiра? - Вiн самий! - мовив Щепкiн. - Не сумнiвайся... - Готовий вам поцiлувати руку, - сказав Тарас схвильовано - Ця праця ваша менi вiдкрила чарiвний свiт! Якi думки героП, стиль!.. Я книги цi возив з собою всюди по УкраПнi, та й за Уралом, куди менi прислали Пх як найдорожчий, безцiнний скарб. - Так любите цього поета? - Обожнюю! - Я теж... - всмiхнувся Кетчер. - Недавно я писав у Пiтер друговi, щоб десь купив i вислав менi у Нижнiй Новгород його у вашому перекладi. - I що? - Це штука, каже, рiдкiсна i дорога. - ДрукуКться нове видання. Матимете. - Не знаю, як i дякувати!.. - Ну, все, - промовив Щепкiн. - Зустрiлись два шекспiромани, i Пм уже нiхто й нiщо не треба... Тарас, хоч чув ту реплiку, узяв пiд руку Кетчера й вiдвiв набiк. Вiн, може, ждав цiКП диво-бесiди десяток лiт!.. За кiлька днiв, коли йому полегшало i лiкарi пообiцяли скоро його звiльнити iз гауптвахти Пимона, як називав вiн свою кiмнату-келiю, Тарас не витримав i ввечерi тихцем подався до РКпнiноП. Iшов немовби й весело, а як торкнувся дверей ПП квартири, щось раптом зрушилося в його душi, осунулося, i з тих руПн спливло колишнК - добре i гiркувате. А ще - чому вона покинула йому писати й не обiзвалася до нього в Нижнiй Новгород?.. Хотiв уже вернутися, та перемiг хвилинну слабiсть i подзвонив. Зустрiла його покоПвка. - До кого ви? - спитала, оглянувши його кожуха, шапку й шкаповi грубi чоботи. - Княжна Варвара вдома? - О цiй порi вона нiкого... - Рибонько, пiди й скажи Варварi МиколаПвнi, що хоче бачити ПП Тарас Шевченко, - сказав, уже дратуючись. - А я тим часом скину свiй кобеняк... Скрививши губи, вона пiшла в покоП. Невдовзi швидко вийшла княжна Варвара. Та i не та... Спинилася бiля дверей, немов об щось спiткнулася... Вiн пiдiйшов, гамуючи у горлi сльози, взяв бiлу нiжну руку й поцiлував. Заплакавши, вона його перехрестила мовчки i вiдступила, щоб мiг пройти. - Давно в Москвi? - спитала, коли обоК сiли в зручнi високi крiсла. - Вже тиждень. З оком щось у дорозi сталося, i лiкарi мене iз хати не випускали. - А нинi? - Втiк! Семенович i той не знаК, що я чкурнув... Дивилася на нього так, неначе ще не вiрила в його реальнiсть. Та i не та... Навiщо ця борода? - спитала раптом. - Вибачте... - Щоб не впiзнали у Третiм вiддiлi, - пожартував. Княжна чомусь спахнула й сховала очi. - Мабуть, ви хтозна-що подумали, - озвалась згодом тихо, - коли я враз не стала писати вам?.. - Якщо казати правду, то й досi я не можу того збагнути... Ви й Лизогуб... - Орлов обом суворо заборонив. Менi листом, а Лизогубу усно. Вiд государевого iменi граф попередив, щоб взагалi я не втручалася у справи МалоросiП. I пригрозив. - Катюга... - Бог йому суддя, - смиренно склала руки. Ще й закотила очi, немов хотiла вгледiти когось на небi-стелi. Колись вона не мала такоП звички. I, як не дивно, вона потовщала та помолодшала... В очах з'явився якийсь незвичний iскристий блиск... Гай-гай!.. А втiм, яке йому до того дiло!.. - Дозволили вам жити в Петербурзi? - На ланцюгу. Сирiч пiд наглядом полiцiП. - Напевне, ви i досi для них страшнi... - Бо з бородою! - звернув на жарт. Всмiхнулася. Так, як колись, в Яготинi. - Ви тут давно? - Вiдколи мама вмерла... Я не змогла сама там жити... - схлипнула. - Пробачте... - Тут принаймнi серед людей... - Взяла хустинку, витерла поспiшно очi. - Як же ви там жили? - спитала. - Пропав би, мабуть, щоб не земляк, iз чорноморцiв... - Бог вам його послав, Тарасе! Всмiхнувся гiрко. А капiтана КосарКва, майора Львова та iже з ними?.. - Може... - I що ж тепер робитимете, у Петербурзi? - Вчитимусь гравiруванню. Вже маю дозвiл. - А вiршi ж як? - На них менi не треба чиКПсь ласки. Хочу надрукувати новий "Кобзар", у двох томах. - Ви й там писали?! - Навiть у казематi... - I не боялись? Змовчав. Писав, i все. Вiд когось чув, що соловей спiваК з заплющеними очима... - Давно були на УкраПнi? Як там? - спитав натомiсть. - Гiрше, анiж було... Всi волi ждуть, чутки всiлякi ходять... - У Нижньому перед дворянством виступив з правдивим, вiльним словом сам губернатор Муравйов - вони ж нi звуку, наче всi геть глухi! - Господь вкладе у душу Пм милосердя... - Вкласти б Пм по ножацi! - вирвалося. Княжна вдала, що не почула. Прислухалася до передзвону, що долинав з якоПсь церкви, й перехрестилась тричi малим хрестом. Потому знову глянула на гостя тихим поглядом, хотiла щось сказати i не сказала... Мовчки сидiв i вiн. Колись вони могли добу проговорити, аби лише не заважали... Сумно... Не сподiвався знайти в княжнi таких разючих перемiн. Була мiцна i непохитна духом. Гай-гай!.. Устав, злегка вклонився. - Вже мушу йти... Там Щепкiн мене шукаК досi по Москвi... - Вiн добрий, - озвалася, немов зрадiвши, що вже iде. Не втримувала i для годиться. Напевно, й вiн для неП перемiнився. Чи, навпаки, не став таким, яким би Пй хотiлося ного побачить нинi. - В Москвi ще довго будете? - Як лiкарi... - Заходьте. - Спасибi. Ось дозволять менi виходити... Взяв обережно руку й поцiлував. Холодну, мов неживу. Княжна його перехрестила знову. Аж на пiдмерзлiй вулицi йому здавило горло. Гадав, що десять солдатських лiт пройшли повз душу маревом, не зачепивши нiяк ПП... Ось перша - i непоправна! - втрата... А скiльки Пх ще виявиться на велелюдних старих шляхах, якими йому вернутись треба, щоб далi йти!.. ...На другий день вiдбувся перший "законний" вихiд. Щепкiн, коли дiзнався, що вже Тарас навiдався до РКпнiноП, оглянув хворе око й махнув рукою: - Џдемо дивитись мiсто! - Хочу до Максимовича, - сказав Тарас. - Вiд нього вiК КиКвом, Днiпром, Великим Лугом... - Архiвним пилом... - додав старий. - Якщо iз того пилу виходять на божий свiт дослiдження що воскрешають славу мого народу, то я вважаю той пiт i святим, - сказав Тарас врочисто. - Ти б прочитав його брошуру про Сагайдачного, яку менi вiн днями подарував! Уже в прольотцi чомусь йому зробилось жаль роботи, яку полишив. Тиждень вiн переписував i правив вiршi, створенi ще в перший рiк заслання, в далекiй Орськiй. Моторошно i якось щемно торкатись днiв тих i тих рядкiв, що вирвалися крiзь заборону, нагляд i дику муштру... А нинi, вранцi, переписав свiй казематський цикл, згадав Фонтанну, братчикiв, безсоннi ночi й тривожнi днi... Як добре, що вiн писав, що не пiддався, як дехто, вiдчаю i грубiй силi церберiв царя Миколи!.. Бути самим собою всюди, за будь-яких обставин - ось в чому суть людини, ПП душi... Щоб мiг сказати потiм, як вiн сказав у вiршi "Доля": Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою!.. - Га? - стрепенувся Щепкiн, що задрiмав. - ПриПхали? - Нi, - одiзвався кучер. - Це я уголос думаю, - сказав Тарас. - Звик у пустелi... - Тут одвикай, тут кожне слово - не горобець; як вилетiло - вже не впiймаКш, - сказав старий з заплющеними очима. - Ищи-свищи! - хихикнув кучер. Квартира Максимовичiв завалена була книжками. З того хаосу мудростi, немов з руПн старого мiста-замку, до них дрiбненько вийшов Михайло Олександрович, обняв обох, неначе давно не бачилися, i, роздягнувши, повiв у храм - свiй кабiнет. - Сиджу над "Русскою беседою", допомагаю редагувать, - кивнув на стос рукописiв. Тарас оглянув шафи, пройшов мiж скринь та столикiв, запруджених ущерть книжками, зiтхнув i мовив: - Славно!.. Чи поживу я хоч рiк отак, посеред книг?.. - ПриПдеш у Петербург, одружишся, наймеш собi квартиру i заживеш, - сказав Михайло Олександрович. - Посватався до однiКП в Нижньому й схопив гарбуз... Семенович iз нею грав на сценi, - сказав Тарас. - Не доля, видно, - втiшив його господар. - Твоя десь жде та рушники готуК. - А де ж свою ховаКш? - Пiшла до церкви. - Прикро... - Вона ось-ось повернеться, - дiстав годинник. - Служба вже закiнчилася. Сiдайте, прошу! - швидко звiльнив стiльцi. - В ногах немаК правди. - А в чому К? - озвався Щепкiн, вмощуючись. - Питання це не просте... - протяг Михайло Олександрович. - Як "бути чи не бути?" у принца Гамлета, - сказав Тарас. - Коли пiдходити до нього з боку етики... - А богослов'я? - спитав лукаво Щепкiн. - Ви ж знаКте, що я не вiрю в мiфи... - В народi правда, други, - сказав Тарас. - Iнакше вiн не вижив би в тiй круговертi, яку йому послала доля... Пригляньтесь тiльки краще - i ви побачите в народi все, що тяжко так шукаКте по цих книжках! - Не треба перебiльшувати, - озвався Максимович. - У ньому також К усього - добра i зла... - Як i в науцi. Правда - поняття вiчне, стале. - Де почерпнув ти такi знання? - спитав не без iронiП Михайло Олександрович. - Все там же, у народi, - сказав Тарас. - Коли народ оспiвуК борця за правду, iстину, вiн не пояснюК, у чому суть тiКП правди, - вiрить, що знають всi... - Добридень, - озвалась раптом пауза. - О, це Маруся уже прийшла! - зрадiв Михайло Олек сандрович. Тарас пiдвiвся, аби побачити його дружину, - сидiв до входу спиною, - i дух йому перехопило. Ну й антикварiй, ну й одхопив!.. - Вгадай, МарiК, хто це? - спитав тим часом Максимович. Вона зиркнула пильно i зашарiлася. - Напевно, Тарас Шевченко... - мовила. - Вiн, вiн! - гукнув господар, нiби був не ученим мужем а школярем. Тарас ступив до жiнки, яка дивилася на нього сяючими очима, взяв мовчки руку й поцiлував. - Михайло, де ти таку знайшов?! - У Згарi, бiля Золотоношi. - ПоПду туди женитися! А втiм, такоП другоП... - Там К ще кращi, - мовила. - Я вам знайду. - Ну, все, Тарасе, бути тобi одруженим! - гукнув Михайло Олександрович. - У неП в цьому дiлi легка рука. Марiя глянула на чоловiка, i погляд той Тарасу здався не без лукавини. Учений муж нараз притих, де й дiлося його школярство. - Михайло Олександровичу, проси гостей в свiтлицю, а я скажу, щоб подали нам чаю, - згадала, хто господиня в домi. П'ючи пахучий домашнiй чай, Тарас раз по раз ловив ПП цiкавий погляд. - Може б, ти щось заграла, серденько?.. - спитав несмiливо професор. Мовчки пройшла i сiла за фортепiано. Нахмурила густi, крилатi брови, всмiхнулась гостевi й торкнулась нiжно клавiшiв. Свiтлицю враз наповнили чарiвнi знанi звуки, яких не чув вiн багато лiт... Лугом iду, коня веду; Розвивайся, луже. Сватай мене, козаченьку, Люблю тебе дуже... Заплющив очi й слухав далеку рiдну землю... Побачив луг зелений бiля В'юнищ, ясу Днiпра, чаПний лет, далеку синю тору Монастирища... Очерет, осока, Чорнi брови в козака!.. Вона вже грала iншоП, й вiн усмiхавсь крiзь сльози... Не мав i гадки стрiтися в Москвi з тремтливим променем душi ВкраПни!.. Тiльки вона скiнчила грати, вiн попросив перо й паперу аркуш, присiв до столу i написав на згадку Пй "Весняний вечiр": Садок вишневий коло хати, Хрущi над вишнями гудуть... Розчулена таким дарунком, Марiя зняла поквапно з себе маленький зграбний обранок на ланцюжку i почепила йому на пiию. - КиПвський... Торiк купила в Лаврi... Нехай хранить вас од усього злого!.. - Ну, нам пора, Григоровичу, - пiдвiвся Щепкiн. Михайло Олександрович також устав. Вiн був чомусь похмурий, мов занедужав. - Ще побули б... - Марiя благальне глянула на вже готових пiти гостей. - Хай iншим разом, доню, - не здався Щепкiн. - Тарас iще в Москвi побуде з тиждень... - Еге? - спитала весело. Тарас кивнув. У нiй була якась жагуча сила, що обпiкала душу, немов купальське вогнище... - Нам треба ще до Мокрицького... - прощався Щепкiн. - ДякуКмо, що завiтали, - кланявся йому господар. Надворi, вже сiдаючи в прольотку, старий зiтхнув багатозначно й мовив: - Якби узяв Тетясю, було б тобi те саме... Мда-а!.. Аполлон Мокрицький прийняв Пх радо. Правда, лише старого Щепкiна. Тараса вiн не впiзнав. Ковзнув байдужим поглядом, - величний, гарний, як i колись! - i запросив сiдати. Вони прийшли в його майстерню чи то службовий кабiнет. Професор! - Оце сиджу та й думаю, - всмiхнувся Щепкiн, - що менi робити з вами?.. Знайомити - так ви давно знайомi... - З цим паном я не зустрiчався, - сказав Мокрицький впевнено. - Ти придивись... - Нi. Я ж художник, око моК чiпке. - А я тебе впiзнав одразу, брате, - сказав Тарас. Мокрицький зморщив лоба, шукаючи, напевно, голос гостя в глибинах пам'ятi. - Пробачте, я... - Негарно так забувати друзiв, - пiд'юджував його Тарас. - Санкт-Петербург о цiй порi, Двiрцева набережна Неви, Елькан i ти... А я пiдходжу, сiрий, i з острахом питаю вас, де Академiя мистецтв... Стенув лише плечима. - А пам'ятаКш, як ти менi прислав записку, щоб я прийшов об одинадцятiй в квартиру Карла Павловича?.. Жуковський, ВiКльгорський i ти в червонiй кiмнатi Карловiй... - Тарас! Шевченко! - скрикнув. Мiшаючи слова i сльози, вони вiдновлювали колишню дружбу. - Скiльки ж це ми не бачилися? - Шiстнадцять лiт. Вiдколи ти в Москву поПхав... - Що робить час!.. - Не так той час, як люди. - Ти звiдкiля? - З пустелi, що за КаспiКм. - Я чув... - А ти? - Учительствую, малюю трохи... Тихо собi живу... - сказав, неначе вибачився за свiй добробут, Аполлон. - Куди ж тепер? - У Петербург. П'ять мiсяцiв не дозволяли, тримали в Нижнiм Новгородi. Дозволили! Але щоб жив пiд наглядом... - Ти ж був знайомий з братом моПм Iваном? Так вiн керуК канцелярiКю самого обер-полiцмейстера. Я напишу. Вiн зробить для тебе все, що зможе... - Не знаю, як i дякувати! - На жаль, менi вже треба йти. Там учнi ждуть. Тарасе, приходь додому! Я покажу тобi ескiзи... Васi Штернберга. Семенович мою квартиру знаК, розкаже, як ПП знайти. Пробачте!.. Оглянувся вже на порозi, махнув рукою... Нiби пiшов у Пхню молодiсть. Ретельний, щирий, добрий!.. - Цей чоловiк колись також зробив усе, щоб визволити мене з крiпаччини, - сказав Тарас. - А я й не знав... Нiколи навiть словом... - пiдвiвся Щепкiн. - Батьку, з якими я дружив людьми!.. - А з ким вони дружили! - обняв його старий актор. Як вийшли, московський хмурий березень вже не здававсь Тарасовi таким сумним, гнiтючим. Хоч сонце десь ховалося в суцiльнiй темнiй хмарi й снiг пролiтав, будинки, храми, люди освiтленi уже були весняним, теплим тоном... Чарiвна все-таки людська, звичайна воля!.. ...Великим днем для нього став суботнiй день напередоднi пасхи. Ще в Нижнiм Новгородi вiн полюбив iще одного старого велета Москви-столицi - Сергiя Тимофiйовича Аксакова Позаочi, з його двох книг, i з розповiдей Михайла Щепкiна. Послав йому свою "Прогулку с удовольствием й не без морали", щоб вiн сказав, чи варта вона чогось... Тепер удвох iз Щепкiним переступили вони порiг квартири, яка його манила, вiдколи вiн у Москвi. х стрiв Iван Сергiйович, один iз синiв письменника i сам письменник. - Батько, на жаль, прихворiв... - нiяково розвiв руками. - Прошу сiдати! - Ваня, дозволь тобi представити мого старого друга... - Шевченка? - Так. Iван подав пухку велику руку. - Я чув, що ви приПхали. Отець уже про вас питав... - Я теж хворiв. - Знайомтесь! Це Костянтин, мiй старший брат... До зали ввiйшов зарослий, мов старовiр, високий в боярськiй якiйсь сорочцi. - Здрастуйте, - вклонився всiм. - А це Тарас Шевченко, - додав Iван. - Печальна жертва Санкт-Петербурга!.. - зiтхнув на повнi "боярськi" груди Костянтин. - Москва б так з вами не повелась... - Звичайно, - всмiхнувся Щепкiн. - Що там людину довго мучити в якiйсь пустелi!.. Вивели б на Лобне мiсце, голову - на плаху й ать сокирою!.. - То нiмцi все придумали, аби зганьбити стару Росiю, - хмуро сказав Iван. - Москва завжди була глибоковiруюча й гуманна, сирiч людяна. СвоП царi - не нiмцi!.. - Я чув, що вас заслали в солдатську службу за Товариство, що прагло об'Кднати усiх слов'ян? - спитав похмуро Костянтин. - Не зовсiм так, - сказав Тарас. - Я написав поему "Сон"... - Було ж у вас слов'янське братство? Тарас згадав Фонтанку, Попова - друга щирого, й уник прямоП вiдповiдi. Хоча дiла то давнi, а все ж... - Бродiння умiв i душ, фантазiП!.. Брати притьмом перезирнулися. - А Костомаров твердить... - почав було молодший. - Чого ото ви в'язнете до чоловiка! - втрутився Щепкiн. - Мало йому дiсталося?.. - Ми ж тут своП, - образився вже Костянтин. - СвоП, чужi... - сказав старий. - На пасху всi цiлуються, усi брати... А розпинають!.. - Ну, нам, Семеновичу, цього ти мiг би не говорити! Ти ж зиаКш нас. I друзiв наших знаКш... - Ви благороднi люди. - I нам не байдуже, з ким буде вiн, поет Шевченко, й тi, хто його шануК i йде за иим, - сказав одверто Костянтин. - За мною нинi йде тiльки вiн, актор Михайло Щепкiн, чи я - за ним, - пожартував Тарас, щоб збити врочистий тон. - Всi малороси, яких ми знаКмо, благоговiють перед своПм великим поетом-мучеником, - сказав Iван. - Спасибi за комплiмент... - Це правда, - пiдтримав i Костянтин. - Ми впевненi, що вам близька iдея Кдностi усiх слов'ян, слов'янський дух, слов'янська велич, доля всiя Русi. - Не турок же... - ухильно сказав Тарас. Iдея "всiя Русi" для нього надто пахла самодержавством, синьомундирими захисниками царя й отечества. - Коли б ще волю людям!.. - I воля буде. Iз царських рук, - пообiцяв йому Iван. - Сказав слiпий, побачимо... Та й УкраПна... - Нам рятувати треба вiд нiмцiв Русь - ось головне! - схопився з крiсла Костянтин. - Вiд них усi напастi. Њвропа нас понiвечила, перекрутила!.. - Прошу мене пробачити, - ввiйшла русява ставна дiвчина. - Шевченка й Щепкiна до себе просить батько. - Йому ж суворо заборонили лiкарi! - гукнув Iван. - На двi хвилини... Вiн як почув, хто завiтав, розхвилювався... Втрьох увiйшли тихенько до кабiнету, затiненого густими занавiсами, й почули тихий голос: - Щасливий бачити вас у Москвi... в моКму домi... Звикши до напiвтемряви, Тарас уздрiв на лiжку шляхетний вид Сергiя Тимофiйовича. - I я безмежно радий, що маю честь... - Як жаль, що я захворiв, що лiкарi не дозволяють менi... А то б ми з вами!.. Михайло, ти ж покажи йому Москву... - Показую вже п'ятий день. - Ну й добре... Ви, Тарасе, заходьте. Може, менi полегшаК... А лiтом ласкаво просимо до нас у село... Тим часом хтось торкнув Тараса за рукав, i вiн почав прощатися. - Видужуйте! Спасибi вам за книги. Я прочитав Пх iз на солодою. Освiтлена вiтальня змусила примружить очi. - Старiсть... - зiтхнув журливо Щепкiн. - Себе вiн зовсiм не береже, - похмуро буркнув Костянтин. - ПрацюК, мов найнявся. - Охота гiрш неволi, - сказав Тарас. - Творцi горiти мусять, iнакше буде лише димок. - Ось так! - промовив до Костянтина молодший брат. - Труд, кажуть мудрi люди, всьому на свiтi голова. - Нам час. Прощайте! - мовив Щепкiн. - Григоровичу, ждемо до нас на Великдень, - подав Тарасу руку Костянтин. - Ми познайомимо вас з Хомяковим, Кошельовим... Чудовi люди! - Дякую. Зайду, зайду обов'язково!.. - В Кремлi сьогоднi будете? - спитав Iван. - Всеношна там - на всю Росiю! - Мороз iде по тiлу - так гарно, так глибинно-iстинно, - доповнив брата Костянтин. - Пiдете - не пожалкуКте. Там справжня Русь!.. - Умовили, - всмiхнувся братам Тарас. Перекусивши в ТроПцькому трактирi, прийшов додому з намiром лягти поспать, щоб вистояти всеношну. У Щепкiна були в театрi справи, й Тарас мiг жити, як заманеться. Добра, звичайно, рiч прогулянки, вiзити, дружнi зустрiчi, та... заважка. Роззувся, роздягнувся й лiг на диван. За звичкою, узяв зi столу книжку. О! Це ж "Полярная звезда", яку ще вчора йому позичив Микола Щепкiн, Михайлiв син... П'ять профiлiв синiв РосiП, кращих ПП синiв... Вони Пй прагли волi, вона ж дала Пм вiнець терновий мученикiв - Росiя царсько-панська, Росiя рабства. Воля i досi в нiй - крамола, державний злочин; слово саме прирiвняно до богохульства!.. "Княгиня Екатерина Романовна Дашкова..." Це ж подруга iмператрицi Катерини. I хто ж про неП пише? Сам Герцен!.. Власне, його цiкавить iмператриця, ПП "портрет", що випливаК з записок фрейлiни ДашковоП... Цiкаво... Нiжна мудрiсть, що потопила в кровi уральську волю Пугачова, добила Сiч!.. Об одинадцятiй пiшов у Кремль. Розбурханий статтею Iскандера, а не впокорений перед лицем Всевишнього; в передчуттi грядущих бур, а не святого таПнства прилучення до воскресiння iз мертвих бога-сина. Iще на Краснiй площi попав у вир народу, що тягся в Кремль на головну пасхальну службу Москви-столицi, а може, i всiя Русi, як похвалявся Iван Аксаков. Iшли врочистi, стриманi, несли паски у кошиках, хустках - хто в чому. Мiж цих поважних, ситих то тут, то там траплялися простi та зовсiм бiднi, шмигали дiти, пiдлiтки, а парубки тихцем пощипували дiвчат, i тi пищали здавлено, закутуючись в ряснi хустки... Вгорi стояв великий жовтавий мiсяць, зорi свiтили теж... Воiстину пресвiтлий празник!.. Кремль стугонiв од натовпу. Здавалося, сюди сьогоднi збилася уся Москва, прочувши, що тут господь воскресне, що тiльки тут вони усi прилучаться до благодатi. Служилося в усiх церквах, яких було лиш на Соборнiй площi три чи чотири, линув сумний, iще передпасхальний, спiв, горiли грубi свiчi й повсюди пахло воском... Пiдходили якiсь пани, одягненi в боярськi шуби й шапки, i люди трепетно давали Пм дорогу в набитi густо храми... Метляли пишнi бороди, розкiшнi хутра, сукна, цвiли шовки й стояв туманом гомiн... Опiвночi з церков ударив дужий веселий спiв, забемкали на всiх дзвiницях дзвони... Христос вскресе из мертвых, Смертию смерть поправ И сущим во гробе Живот даровав!.. - Христос воскрес! Христос воскрес! - полинуло, неначi хвиля, натовпом, i вiн здригнувся, зрушився, завирував. Iз храмiв трохи поспiхом посунули тi, що стояли скраю, бiля дверей, за ними - густо, весело, хапаючи повiтря риб'ячими ротами, - хто був сподобився стояти глибше, бiля амвона а вже за тими, пiсля важкоП паузи, пiшли попи з кадилами та клiр з хорогвами та образами... Христос воскресе из мертвих!.. Шалiли дзвони, натовп перешиковувався, даючи вiльний простiр довкiл церков, щоб ним врочисто рушив великий хрес ний хiд, очолений самим, напевно, патрiархом всiя Русi... Хтось скрикнув, хтось когось ударив... Iзнявся шум i раптом стих... Нарештi вся колона з попiв, свiчок та образiв з хорогвами, сяк-так зiбравшись, рушила. Христос воскресе из мертвых, Смертию смерть поправ!.. А дзвони б'ють, а натовп переливаКться, а полiцейськi луплять безбожно тих, хто сп'яна чи знiчев'я вискакуК наперерiз процесiП... Христос воскрес! Христос воскрес!.. Поволi в спiвi, в дзвонi процесiя пройшла за храм Успенiя... Христос воскрес!.. Якийсь дебелий купчик поцiлувався, - брат во Христе! - з худим обдертим жебраком i дав йому карбованця... В гуртi дiвчат та хлопцiв зiрвався смiх, на них хтось шикнув... Мiсяць кудись подiвся, i зiр також не стало видно. Знову пiдуть дощi та мокрий снiг... Iз-за Архангельського собору з'явились свiчi, ризи, блиск образiв. За ними, ледь погойдуючись, пливли хорогви... - Не налягай! Дорогу! - метнулися городовi розширювати живий, рухливий коридор. - Таку твою!.. Христос воскресе из мертвых, Смертию смерть поправ!.. Тарас якимось чудом лишився поряд iз хресним ходом, чув запах воску, ладану, спiтнiлих тiл. Повз нього пройшли поволi вищi чини духовнi, чорнi, як нiч, ченцi, хоругвоносцi... Раптом посеред них впiзнав одного з братiв Аксакових! Нiс Костянтин лик Саваофа - гордо, ледь-ледь задерши голову i виставивши вперед широку, лапату бороду... Пройшов, неначе проплив у рай... Кондова Русь! Њдиновiрна, царствена!.. Свiй патрiарх, своП палати, своП покiрнi смерди й жiнки, закритi по теремах, як то було у добрi старi часи!.. На другий круг у хресний хiд вливалися пани, купцi, чиновники. Йдучи, спiвали з пiвчими й знай осiняли себе хрестом - розмашистим, як Пхнi душi, здатнi пропить за нiч всi грошi, шубу, коней та... крiпакiв... Братолюбивi стовпи царя росiйського, престолу та отечества!.. Коли вiльнiше стало, де вiн стояв, пiшов од храмiв божих у бiк ворiт. Не може Русь без iдола, без поклонiння. Не сотвори собi кумира - заповiдь, якоП вона i досi ще не почула, не сприйняла!.. ...Прощатися почав уже напередоднi свого вiд'Пзду. Михайло Максимович зiбрав велику учту, присвячену його особi, прощанню з ним. На нiй був цвiт мистецький, вся мисляча, жива Москва. Тарас прийшов iз Щепкiним пiзнiше всiх. Як видно, йому навмисне назвали час такий, щоб вийшла врочиста зустрiч. Вiтальня враз притихла, вп'ялась очима в нього, i в тих очах було усе: повага, сум, iронiя... - Добридень вам, панове! - сказав нарештi здавленим вiд хвилювання голосом. - Пробачте... Ми, здаКться, спiзнились трохи... - Тарас Григорович Шевченко! - оголосив господар дому, як в iсторичних драмах, хоч тут його вже знали, вважай, усi. А-а, нi - К незнайомi лиця... - Погодiн, - представився один iз них, вивчаючи його уважним поглядом. - Професор, академiк i видавець, - додав Михайло Максимович. - А ще - ваш давнiй шанувальник, - додав вiдомий учений муж. - Наш "Москвитянин" писав не раз про вашi твори. Навiть, коли про них писати не дозволялося... - Спасибi. Я... - Дозвольте й менi, панове, - влiз помiж них усмiхнений сивенький старчик. - Я - Шевирьов, Степан Петрович. Прошу любити i шанувати... Хi-хi... Як я шаную, Тарасе, вас, хоч поглядiв не подiляю ваших... - Також професор, академiк, вiдомий критик... - почав було пояснювати господар дому. - Знаю, - сказав Тарас. Цей монархiст уславився непримиреннiстю до всiх iнакомислячих. Дискутував колись з БКлiнським. Мусив подати руку. - А ви мене впiзнаКте? - всмiхнулися знайомi очi. - Пан Галаган? - Вiн самий, - обняв Тараса земляк, з яким вiн зустрiчався колись не раз. - 3 поверненням! - Були в Кремлi? - спитав Iван Аксаков. Тарас кивнув. - I як? Прекрасно, правда? - Японiя... - сказав Тарас, хоч не хотiв висловлюватися на цю непевну тему. Iван Сергiйович нiчого не зрозумiв. А Костянтин, що пiдiйшов тим часом, спитав: - Узавтра Пдете? - Пора, - розвiв Тарас руками. - Там жде мене моя свята заступниця, робота жде... - Нам буде вас не вистачати. - Дякую за добре слово... - А це Петро Iванович БартенКв, iсторик, археограф, - знайомив далi Максимович. Той уклонився мовчки... За пiвгодини ввiйшла чарiвна господиня i запросила усiх до столу. - Як здумаю, що ви вже Пдете, то плакать хочеться... - шепнула вона Тарасовi, коли схилився поцiлувати руку. В очах ПП, - великих, ясно-карих, - i справдi сяяли росою сльози. Учта розпочалася теплим напутнiм словом Щепкiна. - Панове, ми сьогоднi вшановуКмо нам дорогу людину, що незабаром покине нас. За всi цi днi ми полюбили щиро простого, милого й талановитого Тараса - гостя нашого. СвоПм приПздом вiн звеселив, осяяв хмурий березень, вселив надiю в душi на кращий час не тiльки у природi, а й у суспiльствi нашому... Нехай же буде добре йому в дорозi i в Петербурзi! Всi встали й випили по першiй чарцi на честь засланця, що повертався за одинадцять рокiв iз невеселих, трагiчних мандрiв. Як почали обiдати, Тарас дивився нишком на цих людей, яких вiн знав давно колись, i тих, з якими оце в Москвi зустрiвся, i щось таке в його душi творилося, чому не мiг знайти одразу й назви. Було i жаль утрачених даремно лiт, i радiсно, що так його зустрiли вiдомi, славнi люди. Не всi вони, звичайно ж, читали те, що вiн створив, та всi схиляли голови перед його стражданням, вiддаючи данину його терпiнню, мужностi та силi волi, як висловився в своПй промовi-тостi Iван Аксаков тiльки що. Старий друзяка Щепкiн, розчулившись, поцiлував промовця, чим ще додав олiП в огонь поваги та спiвчуття. Погодiн i той сказав коротке слово на честь поета-мученика, що постраждав за щирiсть, за свiй народ. Щоб був не вплiв сюди царя-надьожу, то мав би повний успiх у товариства... Останнiм встав господар. Гамуючи тремтячi руки й сльози вiн прочитав присвячений Шевченку вiрш, написаний перед обiдом-учтою. Хтось щось спитав Тараса, й вiн не почув початку, де йшлося про повернення його ж таки з краПв далеких... Ой, як дуже за тобою Тужила ВкраПна - Усе тебе вспоминала, Як та мати сина. ТвоП думки туманами На лугах вставали, ТвоП сльози росицею По степах спадали; ТвоП пiснi соловейком В садах щебетали... Не змiг читати бiльше. Стояв, схиливши голову, й стискав тремтливий аркушик з написаним на ньому вiршем... Нарештi, рушив далi, вiтаючи його на волi, зичачи йому здоров'я, слави й нових пiсень... Обiд уже скiнчився, i всi по тому вiршевi зiбралися бiля Тараса, вiтали, тисли руку, бажали щастя, успiхiв... I раптом - спершу тихо, а потiм дужче, дужче - полинула вкраПнська мила музика, вкраПнська пiсня!.. То господиня, сiвши за фортепiано, вiтала гостя голосом його землi, душею його народу, музикою його небес блакитних... Ой зiйду я на могилу Та стану-гляну у долину: Долина глибока, калина висока, Аж додолу гiлля гнеться... Всю нiч Тарасу снилися ПП пiснi, вона сама, могили, степ, Днiпровi синi гори... А вранцi, ледь розвиднiло, прощався з домом Щепкiна; i з ним самим. Старий актор зiбрався у Ярославль, вiн - в iнший бiк, де мав давно вже бути. До пошти мовчки Пхали. Лише коли поклали на дах карети речi, Семенович обняв Тараса, поцiлував i мовив: - Нехай щастить тобi, мiй добрий друже! - Спасибi за все, за все!.. - розчулено гукнув Тарас. Ямщик пiднявся на передок, взяв батога. I Щепкiн запоспiшав сiдати. Конi рвонули з мiсця... Коли-то знову стрiнуться?.. Џхав Москвою вранiшньою, а був уже в Санкт-Петербурзi. Правда, не мiг побачити його виразно, чiтко: за одинадцять рокiв, - та, власне, всi тринадцять, - вiдколи вiн поПхав на УкраПну! - геть призабув. Час трудиться - стирав щось, щось вимальовуК на тому мiсцi... Вчора вiн стрiвся з дядьком княжни Варвари, якого часто згадували в Яготинi. Пробувши тридцять рокiв на каторзi та на засланнi, князь доживаК вiк у Москвi... Сергiй Волконський, декабрист, засуджений царем до страти!.. Москва пливла, вiдходила у тихий, добрий спомин. Старий Михайлiв кучер мугикав щось собi пiд нiс. Вiн знав, що поПзд iще не скоро, й не поспiшав... Раненько мав прийти до Щепкiна Михайло Олександрович i принести "Iвана Гуса", якого нiби десь вiдшукав новий знайомий Бартенев... Нi "Гуса", нi Михайла!.. Коли добув, то передасть йому у Пiтер Галаганом, який узавтра Пхатиме... Вокзал зустрiв багатолюддям. Публiка сюди приходила на рандеву, оскiльки i сам вокзал, i поПзд, i залiзниця були ще всiм удивину. Йому казав хтось, що по недiлях тут навiть граК музика:.. Забравши свою мiзерiю i попрощавшись з кучером, пiшов шукати якусь харчевню, щоб пiдживитися. Харчi вiн мав у саквояжi, та шлях був довгий, а поПзд не дилiжанс: хто знаК, як вiн Пде i де спиняКться... Дорогу цю збудовано, коли Тарас тягнув носок за КаспiКм, i зараз вiн уперше мав довiритися огненнiй силi локомотива. Дива! Узавтра ввечерi вiн буде вже на березi рiки Неви, обнiме Лазаревського! Михайло жде. За муки його солдатськi господь послав такого друга вiрного. М'який, тихенький, навiть сором'язливий, а дiло робить вперто, не вiдступаючи, не даючи спокою iншим.... До поПзда було ще мало не двi години. Добре, що взяв квиток заздалегiдь. Семенович потурбувався. Вiн Пздить часто, знаК... - Христос воскрес! - почулось раптом поряд. Звiв очi - леле!.. - Як ви тут опинилися? - Надумала провести вас, - всмiхнулася йому Марiя. - Цi сухарi ученi не догадаються... - Михайло Олександрович мав пiдiйти до Щепкiна, - сказав Тарас. - Вiн був... як ви поПхали, - скривилася, мов укусила кислого. - Не знаКте, знайшов мого "Њретика", або "Iвана Гуса"? - Так. - От спасибi за новину! Ввiйшли в примiщення i посiдали на вiльну лавку. Марiя так дивилася на нього сяючими очима, що вiн одводив погляд. - Ви теж з панiв? - спитав, аби поставити мiж ними щит. - Та нi, проста козачка. - Такими будуть усi моП землячки, коли дамо Пм волю... - подумав Тарас уголос. - Бо воля - це як сонце в душi людини. Вiльного по ньому видно - свiтиться... - Я теж свiчусь? - Ви - сяКте! - А вiн казав, що темна... - Хто? - Чоловiк... - Вiн, серденько, недобачаК. Прости його. Сидiли довго мовчки. Нарештi, вiн зиркнув н