товпова; i конi, i ямщики проПдуть ПП з зав'язаними очима. Чи Пм звикать! - Коли ж чекати? - Певно, десь аж опiвночi... Або й пiзнiше... Йшли б ви додому спати. Я накажу, щоб пiдвезли старого пiд самий дiм. Не мав чого робити - пiшов у снiг. А й справдi, хвилюКться, немов дитина... ВиПхав, то буде тут. Вiн мандрiвник бувалий. Гастролi тут, гастролi там!.. За сiмдесят прожитих лiт... О господи! Йому вже сiм десяткiв... Як час бiжить! Не зглянешся, як i старий... Та й нинi - вже з базару. Два мiсяцi - й вiн iменинник знову!.. Так нiби заснув знiчев'я у тридцять три й прокинувся в сорок чотири. Пройшов крiзь пекло справжнК, а наче й зовсiм не жив тих лiт, згадати нема чого... Нi, страшно все те згадувати! Жахливий сон... Солдатське нежитiК!.. Чому Кулiш не побажав приПхати? Чи побоявся справдi дурних розмов дурних людей, чи, запишавшись вельми, погордував?.. А Костомаров? Пише, що довго ждав його у Петербурзi, а сотнi верст зробити круга не захотiв, як Пхав до Саратова... Дива, дива!.. Таки бояться братчики його особи... Нехай... Куди Пм дiтися, коли приПде у Петербург!. Пiдставив спину вiтровi. Кожух мiцний, не просiче... З трактиру, мимо якого якраз iшов, долинув спiв: у когось Iсус уже родився, на двi доби ранiше... I тут згадав, що не обiдав, а далi - боже праведний! - що в Брилкiних сьогоднi свято - сiм лiт подружнього життя i що його запрошено було до них!.. Весь у снiгу, вбiг до вiтальнi. - Де тут новоодруженi? АделаПдо ОлексiПвно, Миколо Олександровичу, дозвольте вас привiтати!.. Бо поспiшаю!.. - Куди? - Стрiчати Щепкiна... - Ще не приПхав? - Вiхола ж!.. - Ось що, Григоровичу, - сказав господар владно. - Ви роздягайтеся, а я пошлю на пошту хлопця попильнувати гостя i накажу, щоб вiв сюди, як тiльки той приПде... Iване! - крикнув у передпокiй i вийшов сам на розшуки свого гiнця. АделаПда ОлексiПвна, - уся в шовках та золотi, - не пiдiйшла, а пiдпливла. - Прошу до столу, гостю дорогий, - вклонилася за старожитним звичаКм. - Ось роздягнусь... - зiтхнув Тарас. - Дозвольте вашу шубу чи кобеняк, як ви ПП звете, Тарасе, по-нетутешньому, - постав Петро, Миколин брат. - I - повний хiд!.. - Не буде сьогоднi повного - я гостя жду. - Тодi малим пiдемо, - зняв шубу, нiби шкуру iз дичини. - Прошу! - взяла пiд руку АделаПда. - Сiдайте тут, побiля мене... - Дякую. - Iван побiг, - сказав Микола Олександрович, сiдаючи по праву руч дружини. - Ви змерзли? Швидше випийте! - I закусiть!.. - додав Тарас, радiючи теплу, обiду, друзям. - Живiть сто лiт, як голуб'ята!.. - пiднiс високо келих. Опiвночi покинув хату Брилкiних останнiй гiсть, а Щепкiна все не було. Iвана теж. - Я буду йти, - сказав Тарас господаревi, що вже куняв. АделаПда ОлексiПвна пiшла ранiше спати. - Спасибi вам... Надворi легше дихалося. Хоч вiтер стих, зате мороз подужчав. Снiг аж стрiляв пiд чобiтьми. Нелегко йому в дорозi, бiдному!.. Не треба, мабуть, було просити в Нижнiй, а Пхати на зустрiч з ним пiд Москву, в село Нiкольське, як спершу було пропоновано... Туди приПхать згоджувався i Лазаревський... Пiзно! Старий уже десь пiд'Пздить до Нижнього, Михайло в Петербурзi, Тарас iде до станцiП, а Катя Пiунова... До чого тут Пiунова?.. Вона так хоче зiграти з Щепкiним! Тетяну, скажемо, iз "Москаля-чарiвника". Чим не Тетяна?.. Надто вже молода... Ти й скажеш! Молодiсть ще не була нiкому в такому дiлi ганджем... Станцiя була безлюдна й тиха. Бiля дверей, на лавi сидячи, дрiмав Iван. - Ви Щепкiн? - кинувся. - А-а!.. - потягнувся смачно. - Iди, Ванюшо, спати, - сказав Тарас. - А ви? - Чекатиму. Вiн скоро вже приПде... Ти не проспав, бува, його? - Ну що ви! Я вибiгав на кожен звук. - Спасибi. Iван пiшов. Затихла його хода... На лавцi бiля столу хтось смачно спав похропуючи... Ледь-ледь свiтила лампа... Щоб не заснути, вийшов. Вдихнув морозу... Гарна в Миколи жiночка... А руки так i в'ються - мов два крила!.. Катруся, ставши жiнкою, ще краща буде... Вслухався: здалось, що чути далекий стугiн швидких копит, скрип полозкiв i срiбна пiсня дзвоника... I голос в неП гарний. Вiн якось чув, спiвала в якiйсь виставi... Та що це з ним! Розм'як, розкис вiд чарки та вiд тепла бiля чужого вогнища... А втiм, бурлака кожен тихенько марить затишком, сiм'Кю, щастям. Аж душно стало йому в кожусi. Лiзуть такi думки до голови!.. Оклигав трохи в Нижньому, побув на волi, межи людьми i настовбурчив пiр'я, хвiст розпустив... Жорстокий ти! Хiба я мертвий, чи кам'яний, чи не така ж людина, як всi довкiл?.. На все свiй час... Мiй час давно сплив за водою пропащих лiт!.. - Ви знову тут? - де взявсь поштмейстер. - Спали б... Я ж обiцяв. - Не спиться менi, шановний... Думи спать не дають... - Хай конi думають, у них на те i голова велика, - пожартував, закутуючись у шубу. Постояли якусь часину мовчки. З-за хмар з'явився мiсяць. Ущербний трохи, бiлий... - На завтра стихне. Тобто уже сьогоднi, - сказав поштмейстер. - Старий погоду нам привезе... - Якщо приПде... - Вже дав би звiстку досi. - Мiг занедужати в останню мить... - Тихiше! - схопив його поштмейстер за рукав. - ЗдаКться, Пдуть... Пдуть! Тарас метнувся вулицею назустрiч тройцi. Постояв, слухаючи, побiг назад. Поштмейстера вже не було надворi... А дзвоник дужчав, дужчав, перестук рiс, насовувався, мов ураган... Нарештi, конi стали, вiдсапуючись хмарками духу. - Як ви тут? - спитав ямщик, звертаючись до пасажирiв. Тарас пiдбiг, рвонув дверцята. - Щепкiн Михайло К? - Њ, К, земляче! - музикою озвався голос, i на мороз, немов ведмiдь з барлогу, посунуло щось величезне, кругле i розхвильоване. Тарас обняв, ковтаючи щасливi сльози, знайшов лице, закутане в хустки та хутра, й поцiлував... ...Вже того дня уранцi Тарас збагнув, що допустився помилки, домiгшись згоди Щепкiна порадувати нижегородцiв своПм мистецтвом. Не встигли вони поснiдати та надивитися один на одного, як увiрвався пан Варенцов i досить нецеремонно заволодiв чудесним гостем. - П'ять днiв? Щовечора один спектакль. Уранцi репетицiП. Умови вашi прийнятi. - Я ж не сказав... - Ми згоднi на будь-якi умови. Прошу! Карету подано! - махнув, вклонившись, шапкою. - З гербом? - всмiхнувся Щепкiн. - Ну-у... Просто добрi сани. - ПоПхали? - спитав Тараса Щепкiн. А що було робити! Назвавсь грибом, то лiзь у козуб, кажуть. Попали саме на репетицiю. Директор знав, в яких виставах гратиме великий Щепкiн, i трупа вся трудилася вже кiлька днiв. Старого стрiли оплесками. Вiн уклонився чемно й сiв у партерi. - ГраКмо! - гукнув акторам Варенцов. - А ви, Семеновичу, вiзьмете участь у репетицiП? - спитав пречемно гостя. - Сьогоднi я подивлюсь, - озвався той неголосно, щоб не завадити своПм колегам. - А завтра вже... - Чудово. Тарас, який сидiв по iнший бiк вiд Щепкiна, вiдчув чийсь гострий погляд. А-а, це Катруся Пiунова питаК його зi сцени, чи не забув сказати про неП гостевi!.. - Зверни увагу на те дiвча... - шепнув Тарас. - А що? - Хотiлося б, щоб ти ПП пiдтримав... - Гарненька... МаК здiбностi? - Природня, щира, з голосом... - I?.. - Що? - Тобi подобаКться, - всмiхнувся гiсть. Тарас вiдчув, що спаленiв. - Нi... Просто так... Просила, щоб попросив... - признався чесно. Щепкiн лише примружився, мов хитрий кiт. Невдовзi мовив: - Славна... Вона не знаК мови? - ЯкоП? - НашоП. Щоб грать Тетяну у "Москалi". - Сказала, вивчить. - Треба, щоб ти помiг. - Я з радiстю! - Ще б пак... - Џй-богу, я, Семеновичу... Старий всмiхнувся, а далi враз нахмурився i мовив Варенцову: - Яка актриса!.. - Хто? А-а... Це Пiунова Катя. - Тетяна, справжня тобi Тетяна для "Москаля-чарiвника"!.. Я хочу з нею грати. Як ви?.. - Будь ласка! Ми тут, знаКте... Щепкiн ледь пiдморгнув Тарасовi. - Тарас Григорович пройдеться з нею роллю, аби вимова була вкраПнська, справжня. Чи так? Тарас кивнув. - Чудово! - схопився з мiсця Варенцов. - Сьогоднi ж вас познайомлю з ПП вiтцем... - Я з ним давно знайомий, - шепнув Тарасу Щепкiн, - i Катю що колись малою бачив... - Ну ти й хитрун, Семеновичу! - зрадiв Тарас, що так усК складаКться. Коли прийшли додому, гiсть розморився, сонно прилiг на лiжко... - Старiсть... - зiтхнув. - Я тут ударю по Комарницькому, - сказав невинним голосом, - а ти вiзьми он п'Ксу та батька Катриного - на перший раз - i йди навчай... Це дiло для них трудне... - Хотiв нову поему... - почав Тарас. - Сьогоднi я з дороги, - не дав йому домовити. - Не втямлю - будеш злитися... Поему ми прочитаКм завтра! Якщо вона написана, то не втече... А дехто... - Батьку, що ти ото вигадуКш! - Коли я, друже, був молодий... такий, як ти... - Менi вже сорок з гаком!.. - Чудовий вiк! Якраз все К: здоров'я, розум, грошi... - 3 грошима туго. - Будуть. Аби було здоров'я... Ну, йди, Григоровичу, а я посплю... I враз захрiп. Лицем округлий, мирний, ще й плямка ротом, наче мала дитина... Стрiла Пх Катерина. Кинулася знiмати з гостя важкий кожух. - Я сам, я сам, - вiдтрутив ПП Тарас. - Ну, як? Вчиш роль? - Таке нарiччя - Мова, Катрусю, мова! - Чайку б нам... Мати, напевно, в церквi? - озвався Катрин батько. - I дiти з нею... Можна... - Не треба чаю, серденько, - сказав Тарас. - Учитимемося допоки в хатi тихо. При свiтлi свiчки вона здалась якоюсь аж неземною. Великi очi сяяли, мов двi зорi, волосся... Струснув химерне видиво й почув слова, якi читала смiшно актриса-учениця. - Не так, - торкнувся ПП руки. - "Уже ви iз своКП благопристойностi чи виходите, чи нi, до того менi мало дiла; тiлько знайте: язиком що хочеш роби, а рукам волi не давай". Вона слухняно повторила. Як музику, бо навiть голос його зiграла. - Серденько, не забувай, що роль жiноча... - Правда, - всмiхнулась просто. - Зараз... Вона настроПлася, i в хатi в Нижньому враз залунала дзвiнка жiноча мова Полтави чи Звенигородки. - Чудово!.. Тiльки казати слiд "годилось", а не "годiлось". - А що воно по-нашому? "Прилично". "Хотя й не прилично вам так часто сюда ходить". Чомусь йому весь час здавалось, що тi слова та реплiки, якi вони вивчали, якимось чином тикалися до нього, й це дратувало. - "Я не потраплю з вами спiвати, а може, й пiснi такоП не знаю, яку ви знаКте". - Твердiше треба. "ЗнаКте", - поправив глухо. Вона всмiхнулася i повторила точно. При тому. так повела плечем, прикритим хусткою, що серце в нього впало й лишилося десь там лежати. Господи, цього йому ще бракувало!. Щось схоже з ним уже було. Тодi, коли зустрiв Закревську Ганну... - А що таке "несамовитi"? - спитала дiвчина i привела його до тями. - Ну-у, слово це багато маК значень... У цьому ж випадку слiд розумiти як "невменяемые". - Напевно, Финтик так закохався в Таню! - Нi. Це пародiя на модний спiв... Чи гру на сценi... - Правда... - схилила щiчку на кулачок. - I в нас вважаК дехто, що почуття героПв передавати треба з надривом, в стилi несамовитостi... - Не пiддавайся на це хоч ти! - гукнув Тарас, злякавшисi. за ученицю. - Що тут таке? - ввiйшов господар дому. - Нiчого. Ми бесiдуКмо про гру в театрi, - мовила йому спокiйно Катя. - А я подумав... Очi ПП сяйнули зоряним чарiвним блиском. - Мабуть, я вже пiду, - пiдвiвся з стiльця Тарас. - Так скоро? - зламала брiвки дiвчина. - У мене ж гiсть... - Спасибi вам за протекцiю. Промовчав. Нiби в густiм туманi вийшов до передпокою, одяг кожуха, шапку. - Добранiч вам!.. - Прийдете завтра? - дзенькнуло з небесних сфер. - Звичайно... Аж на морозi трохи йому полегшало. Туман розтанув, речi набрали звичних абрисiв. Було i страшно, й смiшно. Брiв молодим, веселим снiгом, що осявав грудневий раннiй вечiр, i вiдчував у грудях замiсть серця тендiтну бiлу квiтку. Хотiлося йому спiвати, плакати, кричати хтозна-кому й хтозна для чого, щоб подiлитись дивом, що сталось з ним. Ото було б, якби гукнув "Ой хмелю" чи "Морозенка" на повен голос!.. Снiг осiдав, порипуючи, пiд чобiтьми. Дими вилися вгору - брав морозець. Поблискували свiчками вiкна... Може, колись i в нього буде своК обiйстя, хата i в нiй родинний вогник, довкiл якого... жiнка в накинутiй на плечi хустцi, дiти, вiн сам, статечний, неговiркий - як же отець сiмейства... Знадвору чути рипiння, смiх... "Дозвольте заколядувати?.." Iшов, перейшов мiсяць по небу; Щедрий вечiр! Да стрiвся мiсяць з ясною зорьою; Щедрий вечiр!.. Щепкiн, напевно, жде господаря, що загуляв... Там К Павло Абрамович, i вiн не дасть йому скучати... Господи, кутя ж сьогоднi! Вiн геть забув, зустрiвши свою зорю... Свою?.. - Нарештi! - гукнув Овсянников, що вийшов його розшукувати. - Як там наш гiсть? - Нiвроку. Я виглядаю, чекаю вас, Тарасе, а вiн собi всмiхаКться... Оце допiру лише сказав, що ви в актриси ПiуновоП. - Учили роль Тетяни iз "Москаля-чарiвника". - Чудово! - Дай-то боже... - Вам Пiунова не до вподоби? Не знав, що мовити на дружне те запитання, i через те промовчав, удавши, що не почув. Бiля будинку на них чекав, прогулюючись, великий гiсть. Лице його було, мов ясний мiсяць... Iшов, перейшов мiсяць по небу; Щедрий вечiр!.. ...Свята не iдеальний час для розумних бесiд. Тим паче дли поезiП. Благi пориви сiсти i прочитати вголос нову поему вдалося Пм здiйснити аж на четвертий день по приПздi Щепкiна. У круговертi свята, вистав, навчання Катрi та репетицiй Пм випала година-друга побути вдвох, i добрий друг, зiтхнувши, сам попрохав: - Ну-у, братику, читай свою поему! Пора. Бо завтра останнiй день. ПоПду, щоб рiк новий зустрiти вдома... - Може, побув би ще?.. - Нi. Бенефiс у мене... Та й тягне щось мене в Москву Бодай чогось не сталося... Душа болить... - Химери... - Бери й читай. - Я присвятив ПП тобi. - Спасибi, - приклав до серця руку. Подумав трохи i проказав схвильовано: - Аж ось коли зажив я слави вiчноП!.. - ЖартуКш? - Нi. Ти вiчний. I я вiднинi буду скрiзь при тобi... - Побiйся бога, батьку! Такий актор!.. - Що толку? Допоки граКш - славний, валодар дум, а перестанеш грати або умреш - i все, нема... А ти, твоП поезiП - як сонце в небi!.. - Що ж ти зi мною робиш, старий лестивцю! - гукнуП Тарас. - Я ж можу в те повiрити i стать нещасним! - Вiд того, ким ти станеш, нiчого вже не змiниться, - сказав суворо Щепкiн. - Поезiя твоя - мов джин, якого випустили iз глека... Он Гоголь що хотiв зробити iз "Ревiзором" i "Мертвi душi" своП палив!.. А залишився Гоголем... Отак i ти, - всмiхнувся. - Ти можеш навiть тут одружитися, а слави моКП цим не похитнеш!.. - ТвоКП? - Того, кому присвячено нову твою поему. То як ти ПП назвав? - ЗдаКться, буде "Неофiти"!.. - Хороша назва. Слухаю... Тарас дiстав з кишенi аркушi, розгладив Пх i прочитав епiграф, узятий ним iз бiблiП: - "Сия глаголет господь: сохраните суд й сотворите правду, приближибося спасенне моК прийти, й милость моя открыется. Исаия. Глава 5, стих I". Михайловi Семеновичу Щепкiну на пам'ять 24 грудня 1857 року. Передихнув i, дивлячись на присмирнiлого актора-друга, почав читать з присвяти: Возлюбленику муз i грацiй, Ждучи тебе, я тихо плачу I думу скорбную мою ТвоПй душi передаю. Привiтай же благодушне Мою сиротину, Наш великий чудотворче, Мiй друже Кдиний! ПривiтаКш - убогая, Сiрая, з тобою Перепливе вона Лету, I огнем-сльозою Упаде колись на землю I притчею стане Розпинателям народним, Грядущим тиранам... Ти, мов дитя, не вiдаКш, хто сам Кси! - промовив Щепкiн з подивом. Тарас стояв, розбурханий своПм читанням, аркушами, якi тримав в обох руках, - щоб не тремтiли, - й проймався знову трепетом, як i тодi, коли писав поему. - Пробач. Читай. Я слухаю-Читав про Рим, про християн, що йшли на муки, тортури й смерть заради добра i правди, про iмператора, який жорстокiсть зробив своКю вiрою, а бачив пишний Санкт-Петербург, царя Миколу, мученикiв в'язниць, казарм, сибiрських каторг i... матерiв, що омивають слiзьми трагiчну долю своПх синiв... I ти слова його живiП В живую душу прийняла. I на торжища, i в чертоги Живого iстинного бога Ти слово правди понесла. Поклав на стiл рукопис i важко сiв. Помiтив краКм ока, iпо Щепкiн дивиться на нього, мов на брюлловський "Останнiй день ПомпеП". - Ти не зламався... Навiть не похитнувся!.. Святий огонь поезiП не дав залити брудом сатрапам царським!.. - мовив iз глибини м'якого крiсла Щепкiн. - А правду кажучи, я те боявся - - Теж? - запитав отямлюючись. - Ну, як Кулiш, як Максимович... - Тому й тягнув з читанням, старий хитрюго? - розвеселився. - Мiг би менi сказати! - Звiдти нiхто, Тарасе, не повертаКться таким, як був Ти - перший! Помовчали. Мов пом'янули погаслий дух борцiв за правду й волю... - Поема справжня. Власне, це алегорiя... - озвався знову Щепкiн. - Ти зрозумiв? - Я, братику, прожив життя... - всмiхнувся Щепкiн. - Треба тобi вертатись швидше у Петербург! А то Кулiш... - Не захотiв приПхати, - сказав Тарас. - Пiдуть розмови, каже... А ти розмов не побоявся! - То я... Пора збиратись! - схопився з крiсла, як молодий. Обняв Тараса й поцiлував. - Спасибi!.. Перепиши й пришли менi... Нi, передай. Певнiше буде... Як там Тетяна наша? Мабуть, уже тремтить... Ех, що то, брате, молодiсть!.. Театр був повен. Щепкiн! Володар душ!.. Не крiпацьких, - сам з крiпакiв, - а тих, що вклав господь людинi, щоб розумiла вона красу i мудрiсть... Тарас сидiв, дивився на те, що дiялося на сценi, на Пiунову, яка пишалася в яскравiй плахтi й вишитiй ряснiй сорочцi, i так було йому на серцi дивно. Хоч сам навчав вимовi, хоч чув цi реплiки iз уст ПП уже не раз, лунали вони для нього музикою... Талант, талант!.. Так нiби вона i виросла на УкраПнi!.. Солдата й Финтика ледь помiчав. Одна вона, здавалося, була на сценi - мила й така реальна, справжня, хоч грала роль... I тут ввiйшов Михайло - Щепкiн. Молодший ледь не вдвiчi, як на виставах учора й позавчора - - Здорова була, моя жiнко, моя голубко! - обняв Тетяну. - Як поживаКш?.. Достеменно це був полтавський чоловiк - довiрливий i щиросердний, ще й вимовляв так мило, ледь пом'якшено вкраПнське "л"! Де дiвся той городничий, що потрясав, немов Юпiтер, тупу чиновну братiю на цiй же сценi два днi тому. Великий маг i чудотворець!.. - Чого ти так довго барився? Я ждала, ждала, та й годi сказала, - залебедiла до нього жiночка, й Тарасовi здалось вараз, що то його стосуКться, що то його так докоряв Катя, що не Чупрун Михайло, а вiн барився довго... Заплющив очi, слухаючи ПП спiвучий голос, такий знайомий i незнайомий, вже дорогий його душi i ще чужий... - ...Та й менi Псти хочеться. Чи нема чого? - басуК лагiдно помолодiлий Щепкiн. - Що ж менi на свiтi робити? Хiба паляницi, або що? Неправда ця обурюК Тараса, псуК йому солодкий настрiй. Дружина, що ховаК вiд чоловiка Пжу, припасену для залицяльника... Зал вибухаК оплесками, захоплений якимось жестом, мiмiкою чи iнтонацiКю Михайла Щепкiна. А може, й ПiуновоП. Вона сьогоднi на висотi, на злетi - Коли б ще хтось iз тих вусатих панiв-гусарiв та не накинув оком на Катерину!.. О господи, уже ревнуК до глядачiв, до оплескiв, до того, що захоплюються ПП красою, молодiстю!.. Не будь смiшним, отямся... Дивись, дивись на друга свого великого, що завтра Пде! Виступить iще в однiй виставi й з театру прямо - в сани, в морозну нiч, у вiхолу, що знов знялась надвечiр... Що робить iз глядачами цей чарiвник!.. На нього теж, напевно. впливаК чар партнершi... Верталися додому вдвох. По правдi кажучи, втекли тихенько, щезли, яко щезав дим. Були з того веселi, мов хлопчаки - Ну, як тобi Катруся, не заважала? - спитав Тарас. - Та що ти! Я вперше грав Чупруна так радiсно, й вона була, мiй друже, тому виною. Самойлова у порiвняннi з нею - солдатка!.. - О! Чи ти, бува, не закохався? - Може... Я о-го-го! - закозирився. - Менi немаК навiть сiмдесяти!.. Ще одинадцять мiсяцiв... - зiтхнув i враз постарiв, стомлено зачовгав чоботами об мерзлий снiг дороги. - Як там у тебе сказано, у "Неофiтах"? - спитав невдовзi. I сам згадав: Псалом новий господовi I новую славу ВоспоКм чесним собором, Серцем нелукавим... Пройшовши трохи мовчки, вiн зупинився i взяв Тараса за рукав: - А знаКш ти, що серед тих, хто викупляв мене з крiпацтва, був Котляревський, автор тiКП п'Кси, яку сьогоднi грали ми з Пiуновою? Не став чекати вiдповiдi, почовпав далi. Та Пх уже наздоганяла юрба палких прихильникiв його таланту, що не могли не висловити йому свого захоплення. Старий зiтхнув, розвiв руками i зупинився... ...Кохання - камiнь, який, зiрвавшись, летить з гори, змiтаючи все на шляху. Кохання - й цвiт, який прибити легко нещирiстю або холодним поглядом... Провiвши Щепкiна, мов одiрвав щось од душi. Засумував, занудив свiтом. Може, тому снрияла i заборона Пхати йому самому... А може, й те повергло його в журбу, що втратив суть, що зв'язувала його з Тетясею, як називали вони iз Щепкiним Катрусю Пiунову. Тепер вiн може прийти до неП тiльки як залицяльник. А помiж ними стоять батьки i... двадцять сiм прожитих ним i не прожитих нею буремних лiт!.. На масницю, ПП найперший, веселий день, вiн запросив свою Катрусю з матiр'ю проПхатись на тройцi в Бор, на лiвий берег Волги. Майбутня теща сiла, як чорна хмара, поряд iз ясним сонечком. Тарас вмостивсь навпроти й торкнув легенько кучера: - ПоПхали! Той усмiхнувся, вйокнув на гарних бiлих коней, i свiт поплив, поплив назад!.. - Що чути з Харкова? - спитала старша Пiунова. - Ну, мамочко!.. - обурилася молодша. - Послав листа директору. I Щепкiн теж, - сказав Тарас. Вiн клопотався долею зорi своКП, прагнучи знайти Пй мiсце в Харкiвському театрi, бо тут контракт закiнчувався. - Щось довго... - Дiло це непросте. Та й шлях чималий. Поки сюди, туди... I треба ж йому подумать... Коли б вiн бачив Катю, то вже прислав би згоду!.. Йому сяйнули вдячно таким блакитним поглядом, що свiт схитнувся. Господи, невже колись!.. - Ви знаКте, що в Харкiв маК Пхати i Катин батько? - спитала старша Пiунова. - Це врахувати треба в ПП контрактi. Службу ж вiн тут покине... - Мамо!.. - А ти помовч, - нахмурилася. - Ще молода втручатися в такi дiла. - Про мене ж, мамо, йдеться. - То й що! Ти б заспiвала краще для Тараса Григоровича. - Не хочеться... - знiтилась Катя. - Та й горло ще простуджу... - Спiвай, спiвай! - ЯкоП? - Що я згадала вранцi... А сани мчали Волгою, а свiт стояв довкола такий безмежний, бiлий, залитий хоч низьким ще, та вже веселим сонцем!.. I з того свiту, з маяння розкiшних грив, iз тупоту попи лiд вродилась пiсня-притча, яку вiн враз запам'ятав: Меня миленькой он журил-бранил, Он журил-бранил, добром, говорил, Ай люли-люли, выговаривал, Не ходи, девка, молода замуж, Наберись, девка, ума-разума, Ума-разума да сундук добра, Да сундук добра, коробок холста... Вiн пiдспiвав, й це не сподобалося майбутнiй тещi. Коли. напившись чаю, вони верталися у Нижнiй Новгород, вона ще двiчi змусила свою, аж, може, надто слухняну, доньку спiвать цю саму пiсню. Вже бiля двору Пхнього, коли його не запросили в хату, вiн зрозумiв, що так, словами пiснi, йому зробили натяк на марнiсть свiтлих його надiй. I все ж кохання - камiнь, який, зiрвавшись, летить з гори... Оглушений тим почуттям, за кiлька днiв вiн кинувся, неначе з мосту в воду. ПрийшовшiП в дiм до Пiунових, випровадив з кiмнати матiр, що не лишала нiколи Пх вiч-на-вiч, i... не посмiв сказати, чого прийшов. Натомiсть повiв нiкчемну мову про хтозна-що: - Це правда, що у театрi буде новий директор? - Кажуть. - А Варенцов? - Стомився, певно, з нами, - всмiхнулася i почала вдягатися. - Стривайте... Я... - Менi вже треба на репетицiю. Схопився з мiсця, чуючи, як похололо в грудях. - Не йдiть, прошу вас! Маю щось вам сказати... Кличте сюди батькiв! Вони ввiйшли, не почекавши поклику, оскiльки десь таПлися неподалiк i чули все. Вiд того аж розгубився: гадав, що маК хвильку, щоб заспокоПтися... - Послухайте, батько-мати, i ти, Катрусю, вислухай... - сказав, ледь чуючи своП слова. - Ви знаКте мене давно. Який К таким i буду, пiзно менi мiнятися... Вiддайте менi Катрусю!.. Сказав - i сам злякався того, що вдiяв. Господи, вони ж вiдмовлять зараз - i все, кiнець!.. А може, якби пождав ще трохи, та походив, та придивилися до нього батько, мати й сама вона... Стук каблучкiв привiв його до тями. Вона вдягнулася i хоче йти! - Куди ж ви? Як же?.. - кинувся. - Я мушу йти. Там репетицiя... Нехай, як батько... Вибiгла, i в хатi стало тихо. Десь за стiною зняли плач, крик брат i сестричка Катинi... - То що ви менi, шановнi, вiдповiсте?.. - спитав, хоча i так було вже ясно. - Для нас усе це так несподiвано... - озвався перший батько. - Подумать слiд... - Џй рано замiж, - кинула похмуро мати. Так нiби вiн образив ПП своПм проханням. - Ви чоловiк, сказати можна... - То все пусте, - не дав Пй далi мовити отець сiмейства. - Якщо сам цар помилував, то що вже тут балакати... ПодумаКмо! Що наспiх, кажуть, робиться, те насмiх родиться... Не попрощавшись вийшов. Надворi вже його догнала мати й тицьнула мовчки йому кожух та шапку. Допоки йшов додому, - тепер вiн жив у Шрейдерса, - душею чув, що "думання" - то зволiкання... А втiм, хто знаК... Може, Пм справдi треба зважитися, обговорити... Мерзенний стан оце ждання! Людина стаК рабом надiП. Та ще коли тебе за носа водять хтозна-чому, то й зовсiм зле... Невже вони чекають вiстей iз Харкова?.. За кiлька днiв вона йому наснилася. Власне, було то три подiбних сни. Мов одкровення... Спершу вiн був подумав, що то ПП остання роль Антуанетти з "Паризьких жебракiв", а потiм, коли вона постала у бiлiй свитi й червоному, як кров, очiпку, вiн зрозумiв, що йдеться не про Париж. Слiпа, брудна, обiрвана, вона тягла до нього худу кiстляву руку за подаянням... А потiм свитка бiла зробилась сiрою, забрудненою сухим багном, дiрок на нiй побiльшало, й крiзь них свiтило тiло... Ходив два днi, обдумував тi вiщi сни. Вiн певен був, що вiщi. Й не через те, що, може, Пх чекають злиднi, скрута. Було б то надто просто. Смисл десь таПвся глибше, i тих глибин йому, напевно, не осягнути... Зрадiв листовi з Харкова, немов небеснiй маннi серед пустелi. Директор радий взяти ПП в театр i просить прислать умови!.. Схопив, побiг до Пiунових. Як молодий. Забув, що й ноги йому болять - то на вiдлигу, то на мороз... - Добридень вам, паньматко! Де Катерина? - гукнув з порога. - Катi немаК дома, - сухо сказала мати. - Њ новина! Iз Харкова... - ЏП немаК дома, - стояла так, щоб не проходив далi, не роздягався. - А де ж вона? - Не знаю. - Жаль... - Дали б Пй спокiй, пане. - Вона ж сама просила, щоб допомiг... - Мале - дурне. Прощайте! Не залишалось нiчого iншого, як вийти геть. Похнюпившись, побрiв вечiрнiм мiстом. Старий, важкий... О люди!.. Мусив Пй повiдомити. Хоча б листом. Це ж мати, а не вона... А втiм, у них в селi казали: "Як хочеш знати, якою буде жiнка, поглянь на матiр дiвчини"... Погана яблуня не родить добрих яблук... Нi, Катя гарна, щира й талановита!.. Вона, напевно, в батька. А вiн нiвроку... Може, ще з цього пива та буде диво?.. Щепкiн чомусь у тому впевнений... Ой, знав би, батьку, як тут твоКму другу трудно!.. - Добривечiр! - почулось поряд. А-а, Варенцов! - Як ваш театр? - потис холодну руку. - Уже не мiй... Мирпов тепер директором. - Нова мiтла по-новому почне мести i... вимiтать? - Та нi... Вiн хитрий, трупу не розганяК... - А я оце... - Контракти запропонував, - не слухав i вiв своКП пан Варенцов. - Найперша - хто б ви думали? - з ним пiдписала Тетяся ваша мила, мамзель Катруся Пiунова! - Не може бути!.. Харкiв... - Џй-богу, правда! Бачив на власнi очi. Я ще сказав, що треба спитать у вас поради: - I що вона? - Всмiхнулася i пiдписала. Збагнув, що це пiдписано його подальшу долю. Таки де в батька - в матiр вона пiшла!.. - Прощайте, - вклонився екс-директоровi. - Пiду... Здiймалась вiхола. По вулицi мела поземка. Вiтер шукав шпаринки в одязi - аж дрож проймав... Сплив переписаний недавно вiрш Беранже про бiдолаху старого парубка... Печальна рiч - самотина... Вiд неП, видно, вже не втекти!.. ...Ждучи приПзду Шрейдерса, в якого жив, бродив його квартирою i почувався побитим псом. Навiщо йому здалася, господи, i ця любов, i ця Тетяся-Катя, i вся ПП родина!.. Њдина користь, правда, що, збуджений своПм коханням, вiн знову стрiвся з музою i за одним присiдом три вiршi втяв - у цьому роцi першi, - про долю, музу й славу. Послав уже Пх Щепкiну, щоб знав старий, як вiн живе. Хтось вклав йому у вуха, що, мов, Тарас у Нижньому знай п'К-гуляК, i за холодну воду не беручись. Знайшовсь i тут друг велiй. Не обiйшов його увагою, жбурнув багном!.. Стомившись, - ох цi ноги! - лiг на диван, простяг до столу руку i взяв наослiп книжку. Марко Вовчок... Вже якось брався його читать i - кинув. Щоправда, кинув вiн Кулiша, його велеречиву вступну статтю, чи пак переднК слово... А що ж сам автор? Чим же вiн завинив, що випхався поперед нього Пантелеймон i настовбурчив пiр'я, мов той павич?.. Послав Паньку переписати свою нову поему, а вiн ПП, непереписану, завiз, на лихо, в Бельгiю. Чому так раптом, що його туди погнало, немов чума? Ще згубить десь "Неофiти". Жаль буде, як пропадуть... "Њретика" нiде нема. Вже всiм писав, Допитувався... Ну, то в бiдi, в переполосi... Навiщо вiн повiз поему в Бельгiю?.. Навiщо сам подався iз Петербурга, коли ось-ось прибуде туди товариш, якого вiн так вельми ждав?.. А може тому й чкурнув? А може, "Неофiти" його злякали?.. Вiн вiруК в царя нового, в мудрiсть його державну, в розвiй культури рiдноП пiд царським скiпетром, а тут - варнак у чоботях, кожусi й шапцi-бирцi, якого десять рокiв солдатчини не вгомонили... Якщо це так, - всмiхнувся, - то вже не довго ждати то вже десь там лiд рушив, i вiн ось-ось одержить право жити у Петербурзi... Перегорнув переднК слово книжки, а потiм, для цiкавостi, розкрив ПП на перших-лiпших сторiнках i став читати знехотя... "Iдуть до господи улицею, - як же глухо та сумно по селу, боже милий! Спом'янула Олеся: було, вона в своКму селi йде - той привiтаК, другий на здоров'я спитаК, декотрий пожартуК, iнший стане на свiй смуток-жаль повiстить; i старi гомонять, i молодi, й дiтвора бубонить. Було, тiльки сонця краКчок засвiтить, уже й бряк, i дзвяк по селу, рух, стук - живий люд! А тут хто й стрiнеться - понурий, неговiркий, печаловитий..." Зчудований, заглянув далi й вихопив iще шматочок, теж будь-який. "Положила Горпина дочку в колисцi, перехрестила та й пiшла плачучи. Як там ПП лаяли, як на неП сварились - i не слухаК, аби Пй до вечора дождати! Перемучилась день. От сонечко вже за синю гору запало, от уже й вечiр. Бiжить вона додому, бiжить... Убiгла в хату: тихо й темно. Вона до колиски, за дитину - дитина холодна лежить: не ворухнеться, не дише. - Тату! - крикнула..." Заплющив очi й слухав, як серце в груди гупаК. Такого iн не сподiвався тут прочитать... Як пише!.. Як знаК мову, побит простих людей!.. Йому було достатньо кiлькох рядкiв, щоб розпiзнати в цьому Вовчку значний талант, якого, може, не було у рiднiй лiтературi. Вiн, цей Вовчок, так вражений великим злом крiпаччини, що пише скупо й коротко, немов крiзь зуби, зцiпленi вiд болю й слiз!.. Вернувся до оповiдання, яке натрапило йому на очi першим, й, затамувавши подих, почав читати. Господи, та це ж!.. Не встав, допоки не прочитав усi. Потому поклав на груди книжку й, не стримуючи щасливих слiз, радiв новiй цiй силi, що вiдгукнулася усiм Кством на стогiн люду, в'ярмленого панами. Картав себе, що стiльки днiв вiн нехтував таким високим словом, що вкрав цi днi у себе. Такi книжки пiдносять душу, роблять iз нас подобу божу. Хто ж вiн, цей Марко? Де вiн набрався сили й мужностi постать на зло, содiяне народу панством вкупi со iмператорами?.. Вовчок... Орел!.. Чудово вчинив Кулiш, що видав цi щиро-мудрi розповiдi! Аж дивно, як вiн зважився... Повiрив, певно, що цар-отець дасть волю бiдним людям, як обiцяК... Тут теж про це говорять... Узавтра маК сам губернатор Муравйов вiдкрити збiр комiтету, створеного для розгляду питань про звiльнення селян. ПонаПжджало сьогоднi панства!.. Цi звiльнять, цi "влаштують побут" своПх нещасних пiдданцiв!.. Взяв книжку, знов перегорнув, спиняючись то тут, то там. Нi, враження його, що склалося по двох уривках, точне. Митець правдивий! Першi оповiдання - i вже така майстернiсть. Талант!.. А серце яке велике в нього, боляще за свiй народ... Дiстане десь адресу й напише йому листа!.. Марко Вовчок... Нiколи не чув такого... Лiтнiй чи молодий? З панiв чи свiй брат, iз крiпакiв або мiщан?.. Хтось подзвонив. - Заходьте! У нас не замкнено! - гукнув. Ще дзвонять. Певно, що не почули. Пiдвiвся, книжку поклав на стiл i рушив до передпокою. Ввiйшло якихось двоК молодикiв. - Чи тут живе Шевченко? - спитав один. - Та нiби тут... - сказав Тарас. - Гукни його, шановний, - озвався другий. - Нащо? - спитав Тарас. - Ми з КиКва i хочемо з ним побалакать. - Прошу! Скидайте одяг, вiшайте. Ввiйшли в кiмнату. Сiли. - Я слухаю... - То ви - Тарас Шевченко? - схопились з мiсця хлопцi. - З ким маю честь? - всмiхнувся. - Малюга я. Студент недавнiй медицини. - А я Волконський. I медик теж. - Як там наш достославный КиПв? Вже одинадцять рокiв, як я не був у ньому... - БудуКться, - сказав Малюга. - I волi жде. - Як милостинi? - спитав Тарас i спохватився. - Куди ж тепер? - В Iркутськ, - зiтхнув Малюга. - Вiдслужувати за навчання... Почули, що ви у Нижньому, i.так схотiлося хоч краКм ока глянути на Кобзаря! - Спасибi... Я тут застряв. Заборонили в'Пзд до столиць. - То Пдьте на УкраПну. - Як не дозволять, так i зроблю. Хотiв спочатку вивчити гравiрування... - О! Ви читаете Марка Вовчка? - зрадiв Волконський книжцi, немов старiй знайомiй. - Вже прочитав. Сьогоднi. Чудова книжка й автор - справжнiй козак! Студенти перезирнулися. - Це жiнка... - Жiнка?! - Згадав свою актрису. - Не може бути! - Справдi, - сказав Малюга. - I прiзвище ПП - Маркович. Марiя Олександрiвна. - Вона з панiв? - Так. - Чудеса! - Ще й ваша палка прихильниця, - додав Волконський. - Принаймнi так казали люди, якi знайомi з нею... - А я - ПП! - гукнув Тарас. - Козак козака бачить iздалека, - сказав Малюга весело. Я напишу Пй, висловлю своК захоплення! Чи ви не знаКте ПП адреси? - запалювався Тарас. - Спитайте в Каменецького, повiреного Пантелеймона Кулiша у Петербурзi, - сказав Малюга. - Добру ви принесли менi, братове, звiстку! - радiв Тарас. - Спасибi. - Спасибi й вам, що прийняли нас, батьку, - вклонилися йому студенти, вставши. - Ця зустрiч нам свiтитиме усе життя! - По чарцi, може? - ДякуКмо. Нам вже пора... Провiв, потиснув руки. Навiщо Пх послали аж у Сибiр? Аби боялись потiм попасти знову у тi краП?.. Розкрив щоденник i записав сьогоднiшню приКмну зустрiч iз земляками. А ще - про автора "Народних оповiдань". Сидiв потому й думав про цю Марiю Олександрiвну, перегортав ПП натхненну книжку... Нема й двi сотнi сторiнок, а як i стiльки сказано!.. I нiби тихо, нiжно... А кожна фраза пече вогнем, волаК про неволю i панську кривду!.. Якась там панi, жiнка... А вiн гайнуК у Нижнiм час. Жде ласки вiд мiнiстрiв та iмператора, а муза його мовчить, вже майже вiльна муза!.. П'ять днiв пiшло на "Неофiти" й триптих, а iншi де? Ну, переписував свого "Матроса", повiсть... Невольнича його поезiя лежить i досi, мов сирота; не виправлена й не переписана, щоб показати людям!.. Дiстав оправлену дбайливо Герном книжку i став ПП гортати... Вiйнуло Орським степом, Уралом, Сирдар'Кю, Аральським морем... Як воно писалось гiрко i зберiгалося!.. Вiн маК лиш один примiрник, ось цю маленьку книжку, а не дай бог, щось трапиться iз цим його неоцiненним скарбом?.. Аж стало страшно... Треба переписати!.. До лиха все - страждання та женихання, i хай живе поезiя! Невольницька, солдатська муза повинна стати вiльною!.. Дiстав з шухляди синiй цупкий папiр поштовий, вмочив перо, подумав i написав-накреслив крупно, нiби нарисував: "Поезiя Тараса Шевченка 1847"... ...Вiдколи вiн на волi, багато спить. Так нiби довге ПП чекання стомило мозок, виснажило. А може, просто душа пружена впродовж рокiв, ослабла враз при звiстцi, що муки його скiнчилися. Вiн спав, - у день народження! - коли хтось лунко i настиренно затарабанив до нього в дверi. - Вам лист! Схопився i вiдчинив. То був поштар, який мав звичку листи розносити о будь-якiй порi доби. - Вам лист, шановний, а ви спите... - бурчав у вуса, подаючи йому конверт. Допоки Тарас вернувся в хату, знайшов монету, щоб дати йому на чай, Меркурiй нижегородський вже був на вулицi. По почерку впiзнав, що лист вiд Лазаревського. Недавно вiн йому писав i передав, як повертався у Нижнiй Шрейдерс... Дивно... А може?.. Сiв, пiдсунув ближче свiчку... "20 лютого 1858 року С. - Петербург. Сьогоднi графиня прислала до мене Сераковського, щоб я з Овсянниковим неодмiнно приПхав до неП. Овсянникова я не застав у квартирi i був у неП один, а до Овсянникова зараз же послав листа, що графиня чекаК на нас обох неодмiнно пiслязавтра. Графiня прислала за мною, щоб оголосити, що на прохання графа Федора Петровича тобi дозволено жити у Петербурзi (пiд наглядом полiцiП) i пiд керiвництвом графа Ф. П. для продовження навчання живопису при АкадемiП мистецтв..." Заплющив очi. Стомлено впустив папiр... Нарештi!.. Пiд наглядом, та все ж не десь, а в Петербурзi... Вiдчув, як сон навалюКться на нього, тисне... Вирвався, схопився з мiсця!.. Рвучко узяв листа й звернув найперш увагу на кiлька рядкiв постскриптуму. Михайло його просив, щоб не казав нiкому, аж поки про це об'являть офiцiально. Графиня, мов, боПться, аби чогось не вигадали..: Жаль... Вiн уже збирався будити Шрейдерса i подiлитись з ним новиною! Отже, у нього К, крiм друзiв, i вороги. Напевно, з них хто його обмовив перед Михайлом Щепкiним та й перед тими друзями, що в Петербурзi. Кулiш писав недавно, що й там якихось грошей не посилають, бо, мов, бояться, щоб не проциндрив. Мабуть, комусь кортить прославити його п'яницею i гультяКм, як це було колись, у сорок сьомому, коли жандарми квапилися довести марнiсть волi - а то й шкiдливiсть! - для крiпака. Тодi весь час допитувалися, чи п'К, чи пише вiршi, хильнувши добру чару. Знайомий стиль, тi ж пальцi знати... Перечитав всього листа. О, ще одна притичина! Чомусь його вмовляють не залишатись в Нижньому, а Пхати до Петербурга. Хiба казав комусь вiн або писав, що "звикся з Нижнiм", що хоче тут i далi жити? Дивно... Та вiн хотiв сьогоднi тiкати звiдси хоч пiд Москву, в Нiкольське! Якби не лист, поПхав би... Вже й книги своП послав через контору транспортiв. I в Нижнiй вже збирався не повертатись; чекав би у Нiкольському своКП долi... Михайло ж його вмовляК Пхати у Петербург!.. Немов вiдчувши щось незвичайне, прокинувся його господар i спрямував своП стопи до нього. Лист довелось сховати. Нiкому, то нiкому!.. - Вже не спите? - ввiйшов, закутуючись зi сну в халат. - Вiтаю вас з днем ангела! - поцiлував. - Спасибi. - Дай боже вам здоров'я i добрих вiршiв скриню! - Почав писати знову, - сказав Тарас. - ЗдаКться, що й не було всiх тих рокiв... - То покажiть. - Нехай уже при товариствi. Буде у нас обiд? - Аякже! О п'ятнадцятiй. Всi знають, всi готуються вiдсвяткувати ваш свiтлий день. - Ну що б я без вас робив!.. - обняв Тарас господаря. - Ви знаКте, колись у давнiх еллiнiв найвищим благом, щастям вважалась дружба. Мудро!.. Писатиму сьогоднi лист Михайлу Лазаревському. Передавати од вас привiт? - Звичайно! I Артемовському. Семен, про що б не говорив, на вас звертаК. Хоче вам поспiвати... - Добрий козак Семен! Не побоявся менi писати в Новопетровський i грошi слать, - сказав Тарас. - А це, видать, розледачiв - не пише... - Жде в Петербург. - Вже скоро! - зiтхнув Тарас