но "Марку Вовчку. На спомин 24 сiчня 1859 року" й переписав дрiбними. Поставив дату, пiдпис i рвучко встав. Тепер вiн може смiливо йти. Вiрш був отим чарiвним колом, що вiддiляло його надiйно од всiх спокус. Його зустрiли докорами. Не жарт - годину ждали. - Спокутую свою провину, - сказав, вiтаючись найперш iз винуватцем поважного цього зiбрання. - Чим i коли? - спитав Микешин коротко. Тут пiдiйшла Марiя, i вiн не встиг вiдповiсти. - Добридень, - вклонився Пй, взяв подану привiтно руку й, нагнувшись, гречно поцiлував. - Ми, вас ждучи, оглянули скульптури i малюнки, - мовила без тiнi докору чи невдоволення. - I як? - Чудовi просто! - Справдi, вiн молодець.. - Я знудилася в тому Немировi й тепер вбираю в себе мистецький свiт, неначе губка воду... О! Я ж хотiла вас познайомити!.. Оглянулася i пiдвела його до вишукано одягненого довгобразого стрункого пана. - Оце Iван Сергiйович, а це Тарас Шевченко, - всмiхнулася ясним весняним сонечком. - ТургенКв, - стис Тарасу руку Iван Сергiйович. - Менi приКмно вельми. - Менi також. - Про вас я чув багато, i все хороше... - I я про вас. Микола Чернишевський... Iван Сергiйович враз спохмурнiв: - Вiн надто нетерплячий i запальний. Ви знаКте, я вiдiйшов останнiм часом вiд "Современника". - А жаль... - Вони вас втягнуть в якусь бiду. Ви б краще побереглись. Я чув, що й так вам перепало... - Дивно, - сказав Тарас, роздумуючи уголос. - Гадав, що ви не марно колись сидiли на гауптвахтi... Iван Сергiйович почервонiв. - Њ шлях прямий, а К в обхiд - мета ж одна, - промовив, беручи в свiдки Марiю Олександрiвну. - Йдучи в обхiд, забути можна i про мету. Чи заблукати на манiвцях, - сказав Тарас. - У мене добра пам'ять, - не залишився в боргу Iван Сергiйович. - Панове, скiльки можна менi чекати, щоб привiтатись iз земляком! - втрутилась саме вчасно Варвара Якiвна, що теж прийшла здоровити хоч молодого, та вже вiдомого в мистецьких колах скульптора. - Пробачте! Ми тут трошки погомонiли... - сказав Тарас. - Я чув, у вас збираються цiкавi люди... - озвався i ТургенКв. - О, ми були б щасливi прийняти вас! - Спасибi, - вклонився вiн. - Прийду обов'язково. Марiя Олександрiвна покаже менi дорогу... Марiя зашарiлася i стала ще гарнiшою. Варвара це помiтила, зiтхнула скрушно. Досi вона була окрасою громади украПнцiв, якi жили в Санкт-Петербурзi. У кожного своя бiда - Тарас вловив ласкавий довгий погляд, яким осяяв доню його ТургенКв, i спалахнув. Щоправда, тiльки внутрiшньо, не давши ревностi явити свiту, людям його чуття. Звичайно, будь вiн батьком не по перу, а справжнiм!.. - Я теж хотiв би внести свою посильну лепту в становлення культури й мови вашоП. Народ ваш нiжний, мужнiй, вiн заслуговуК на кращу долю, - сказав йому тим часом Iван Сергiйович. - Дружити можна з рiвним, а не з пiдлеглим. - I Чернишевський вважав так. - Не згадуйте менi про нього!.. Я маю власну думку i власний шлях... Микешин принiс вино у келихах. - Прошу, панове! Вибачте, що так, на скору руку... - Оскiльки ви ще не жонатий, сам бог велiв приймати гостей у стилi а lа hаtе, - утiшила його Варвара Якiвна. - Це ж скiльки вам? - Двадцять чотири... - I вже сягнули таких вершин!.. Григоровичу, а ви в своП двадцять чотири вже ким були? - спитала у Тараса, не вiдаючи, як нетактовно чинить. - Був крiпаком. - Пробачте... - зашарiлася. - Я не зрiкаюся страшних тих днiв, - сказав Тарас. - Вони завжди зi мною. Як оберiг од всiх спокус... - Так, ви поет народний, - озвався й Iван Сергiйович. - Це зле? - Вважаю, що навпаки - велика честь! Ми тiльки-тiльки прагнемо, а ви - одразу, з перших своПх рядкiв... Думи моП, думи моП, Лихо менi з вами! Нащо стали на паперi Сумними рядами?.. Чудово! Й так пророче... Цензура ще не дозволила новий "Кобзар"? - Не знаю, чи й дiждуся... Головiн менi пiдпакостив тим виданням[12]. Гукали в Третiй вiддiл й питали, як потрапили моП "злочиннi" вiршi до нього в Лейпцiг... - О tempora, o mores[13], як мовили у давнину!.. - гукнув Микешин. - Часи жандармськi, звичаП самодержавнi, - сказав Тарас. Варвара аж звинулася i вiдiйшла. - Михайло, будь здоровий! - пiднiс Тарас свiй келих. - Живи й твори, мiй соколе, та так, щоб славна була тобою вся Бiла Русь! - Спасибi. Я постараюсь, батьку... Як випили, заговорили про молодих, про те, що тьма царизму не владна вже над душами нових людей. - Iсторiя це вам не рак, назад не йде, - обняв Тарас Михайла. - Всього бува... - сказав Iван Сергiйович. - То тiльки так здаКться, що повторилося добро чи зло. Насправдi ж людство рухаКться лише вперед, i руховi тому нiколи немаК впину... Тарас замовк, й нiхто йому не заперечив. - Ви прочитали б нам щось з нового, - тихо сказав ТургенКв. - А чим збиравсь покутувати своК запiзнення? - спитав Михайло. - Вiршем. Таки новим... Присвяченим Марку Вовчку. Дозволиш, доню? - Що ви! Хiба я варта... Господи!.. Дiстав з кишенi аркуш i розгорнув. - На спомин про нашу першу зустрiч... Михайле, вже менi пробач... - Передихнув i став читать хвилюючись: Недавно я поза Уралом, Блукав i господа благав, Щоб наша правда не пропала, Щоб наше слово не вмирало; I виблагав. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка I обличителя жестоких Людей неситих. Свiте мiй! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая! Свiти на мене, i огрiй, I оживи моК побите Убоге серце, неукрите, ГолоднеК. I оживу, I думу вольную на волю Iз домовини воззову. I думу вольную... О доле! Пророче наш! Моя ти доне! ТвоКю думу назову. Замовк. I довго-довго стояла мертва тиша... Подав МарiП аркуш. Вона взяла навпомацки, бо сльози вщерть наповнили ПП великi й гарнi до болю очi... - Вибачте... Я мушу йти... - промовив, вiдчувши враз, що серце його не витримаК цього прощання... ...З весною, з першим дощиком прийшла журба. Майстерня йому тiсною стала, немов зробилась меншою, i щось тягло в широкий свiт, на простiр, пiд небеса. Можливо, в ньому збуджувався селянський дух чи озивалась буйна козацька кров. Весна - час сiяння i час походiв... Тут вiн даремно марнуК вiк, якого вже лишилося так небагато. Вiршi, що написав, - чотири за цiлий рiк! - офорти, - кiлька вдалих! - мiзерна частка працi, яку мав намiр виконати. "Кобзар" не вийшов друком, невольнича його сердешна муза чекаК теж хтозна-чого... А ще - ця клята самотина!.. Њ в нього друзi, щирi його прихильники, i все ж вiн сам. Людинi треба мати свою сiм'ю, постiйне коло рiдних, близьких людей, якi в бiдi i в щастi не вiдiйдуть, роздiлять усе з тобою порiвну... Як вийшов з АкадемiП, вдихнув п'янкого вiтру, що пах уже корою i талим снiгом, - аж голова запаморочилася... Постояв трохи, слухаючи той дивний стан, i рушив понад Невою. Сфiнкси були ще в бiлiй паморозi. Можливо, з того боку, де зрiдка грiК сонце, вони уже й повiдтавали, а тут промерзлий камiнь ще мiцно спав. Нева також була закута кригою; чорнiлiП лиш промоПни на бистринi... А там уже, напевно, сiють, на УкраПнi, в його селi!.. Рiлля лиснить, паруК, i нею ходять чорнi, як нiч, граки, вишукують собi поживу... А в небi дзвонять жайворонки!.. Нi, треба було таки поПхати через Кубань та УкраПну!.. Вернули б звiдкись у Оренбург. Не скрiзь же так йому щастило б на полiцмейстерiв, як пощастило в Нижньому... Посеред мосту стишився. Любив з його вершини дивитися в широку невську далеч, так нiби в нiй був вихiд iз лабiринту мiста, що дужче й дужче його гнiтив. Ще поки жив запасом щастя визволення та сподiванням на кращi днi, мiг не зважать на прикрощi та безгрошiв'я, що почалося вже восени. Тепер вiдчув: терпiнню приходить край. Якщо найближчим часом не дасть цензура дозволу на видання його поезiй i вiн не зможе взяти хоч трохи грошей у видавця, - не матиме за що купити хлiба та чаю фунт... Зiтхнув, поправив шапку i рушив далi. Мусить десь пообiдати. Так, ненароком начебто. Потрапив саме. Дякую, недавно Пв... А втiм, якщо так просите... Всмiхаючись своПм думкам, - ще не сприймав трагiчно обсiлих злиднiв, - спинився бiля Вершника й згадав, як вiн уперше його побачив... Коли б не йшов тут, з далечi прожитих лiт зринаК той щасливий день прилучення до Петербурга i той юнак, що жадiбно вбирав очима мiсто своКП долi-Набережною летiли сани. Снiгу було ще досить, хоч вiн пiдтав иа сонцi i потемнiв. Зимовий вже де-не-де вiдсяював вогнями вiкон... Гнiздо царiв!.. Найбiльша скверна, серце самодержавства... Дали йому, нарештi, дозвiл на Ермiтаж - вiдвiдувати i працювати. Рiк добивався!.. Мабуть, усе могуття, влади спрямоване лише на те, щоб "не пущать", примучувати кожен порив i берегти, яко зiницю ока, саму себе!.. Одвiчний ворог поступу, його гальмо... Семена вiн не застав. ОбоК у театрi. Тому побрiв до Вознесенського проспекту, де жив Кулiш. Панько навряд чи вдома... Його нечистий крутить довкiл МарiП. Просто якась напасть! Хоча б не з'Пхав з глузду... Жаль Олександри, змучилася до краю з ним... А пара ж яка була!.. На щастя, - що то злиднi! - прийшов якраз учасно. - О, теща ваша ще десь пiдстрибуК! - гукнула Олександра. - За стiл зiбрались саме... Нiчого Пй не сказав. Роздягся, сiв до столу. Бiля стiльця господаря, що залишився вiльним. Годилося б спитать про пана Пантелеймона, та не посмiв, не стало духу. Згодом, коли обiд скiнчився, вона сама торкнулася цiКП рани. - .Так i живу... - зiтхнула. - Не жiнка i не вдова... Як вовкулака, бродить по Петербургу... - Може, менi про це погомонiти з Пантелеймоном? - спитав Тарас. - Оскiльки був боярином... - Ви ж знаКте його, Тарасе. Зашкодить тiльки, - схлипнула. - Може, вiн переграК, втишиться... Я чула, що Маркевичi збираються кудись майнути... У грудях щось стенулося i залишилось лежати там шматочком льоду. Рвалася, вважай, остання нитка, якою був прив'язаний до Петербурга... Нi, вiн не бiгав, не набридав. Радiв, що К вона десь тут, неподалiк, що можна ПП зустрiти, що час вiд часу його убога келiя осяюКться ПП небеським сяйвом, i потiм довго чуКться йому i шерех сукнi, i голос, що розказуК мiськi смiшнi новини й своП домашнi та творчi клопоти... - Ви щось сказали? ЗнаКте, я нинi стала якась така... Щось мовлять, а я не чую... З горя писати навiть розпочала... - О! Може, з цього пива дiждемось дива, - радо вхопивсь Тарас за соломинку. - Я ще тодi, в Мотронiвцi, вiдчув, що ви не просто гарна й розумна дiвчина... Якби ви знали, серденько, як я тодi позаздрив Пантелеймону!.. - Справдi? - засяяла крiзь сльози тиха усмiшка. - Ось хрест святий! - Треба було сказати про те менi... То, може б, я... Для мене ви були що бог!.. - Боги не крадуть чужих невiст... А вкравши, стають простими смертними... - Нi, ви щасливим стали б! - Я став солдатом, серденько... На десять лiт... - На нас усiх лежить якесь прокляття! - Самодержавство йому iм'я. Помовчали. Тарас давно помiтив, що Олександра враз замикалася, вiдсторонялась нiби, коли торкались тем полiтичних. Може, це в неП ще вiдтодi, як розлучили ПП з Паньком жандарми уже на другiм мiсяцi по весiллi... - Я геть забула про лист Марусi Максимович! - озвалась раптом господиня. - Вона й про вас там каже... Пiшла в свою кiмнату й принесла аркуш, списаний йому знайомим почерком. Узяв iз впалим серцем. Можливо, в нього вже К своя княгиня?.. - Читайте тут. Як завжди, нiчого певного. Все словеса, обiцянки та ледве-ледве вловне незадоволення його бажанням взяти собi просту селянку. - Џхатимете, вiзьмiть мене з собою на УкраПну... - А що Панько? - Вiн, певно, i не помiтить... - Ой закричить: "Грабують! Пробi!" - сказав Тарас. - А може, менi до вас позалицятися, щоб вiн тримався хати й своКП жiнки? - КепкуКте! А я гадала... - Вибачте. Невдало, видно, пожартував... - знiтився. - Сидиш один в майстернi... Гаразд. Як буду Пхати, то вам скажу. - Спасибi! - Хто знаК ще, чи пустять мене туди, чи буде за що поПхати... - Таки лежить прокляття... - Брила неволi царськоП, духовне рабство лежить на нас! А ще - людська байдужiсть, душевний сон, - аж, може, надто рiзко сказав Тарас. Пiдвiвся. - Пiду вже, мабуть... Дякую вам за обiд! - Нема за що. - Е-е, не кажiть! Порою хлiба кусень дорожчий учти пишноП у ресторанi... - Чи ви, бува, Тарасе, не голодуКте? - нахмурила так мило брiвки. - Ну, що ви! - не признався. - Я ж як-не-як поет, художник!.. - Треба вам одружитися. - НемаК з ким. - Взяли б собi вдовицю. Щоб при достатках, гарна i молода. Щоб украПнка... У мене К вже й на прикметi... - А скiльки в неП крiпацьких душ? - спитав Тарас. - Та, певно, з двiстi. - Чудово. Взяв би iз них Тараса за козачка... - скривився. - Хороший пан - це благо i для селян... - "Пан", Олександре! I цим уже все сказано... Маруся менi знайде у Прохорiвцi просту трудящу дiвчину, таку, як сам, i заживем!.. - Дай боже... Вiн попрощався й вийшов у березневий вечiр. Пiдмерзло знову. Хрускав грудкастий снiг. Повiтря було лунке й прозоре. В небi яскрiли зорi. А мiсяць, мабуть, ще не зiйшов... Там, на ВкраПнi милiй, прокинулася б його сердешна муза, заговорила б на повний голос!.. Поет без краю рiдного, без мук i радощiв свого народу, без вiдчуття його плеча - пропаща сила!.. Що вiн тут зачерпне, по цих салонах панських?.. Чотири вiршi за цiлий рiк, рiк волi!.. Нi, треба, треба Пхати!.. Вдихнути вiтру рiдного, послухать думи труднi своПх людей, припасти до джерела й напитись води живлющоП... Не буде грошей, пiшки пiде додому. З села в село... Як в давнину ходили дяки вандровнi, як проходив усе життя Григорiй Сковорода... Добутись до УкраПни, а там уже!.. Спинився, бо сльози застували йому дорогу... ...Iшов на двiр поштовий, як на тортуру. Власне, вже попрощався вчора. Сьогоднi ж... Боже праведний, якби ж ти знав, як тяжко йому проводити ПП в цi мандри!.. Може, щось вiдчуваК його душа... Чи просто зринув спогад про проводи до Рима Васi Штернберга, з яким вони нiколи вже не зустрiнуться?.. Вiдтодi вiн не полюбляК проводiв, розлук, прощань. У них щось е трагiчне... Марко Вовчок... Марiя... Його Кдина доня... Њдиний син! Бо хто iз пишучих чоловiкiв зрiвнятись може з нею? Нема таких. У рiднiй лiтературi поети й белетристи здебiльшого спiвати люблять дискантом, пiд солов'я... А треба вить совою, кричать орлом, щоб свiт почув, щоб моторошно вiд того стало свiтовi й щоб вiн жахнувся долею твого народу!.. Вони уже стояли бiля карети чи дилiжанса. Опанас, Марiя, малий Богдан... Побачили його i дружно пiшли назустрiч, Мабуть, рушають хутко. - Ну, слава богу, встигли! - гукнув Маркевич. - Чогось менi так тяжко... - сказав Тарас. - Неначе оце навiки... - Ну що ви! Я приПду чи ви до мене, в Дрезден... - озвалася Марiя весело. - Вам, справдi, треба глянуть на заграницю, - пiдтримав ПП Маркевич, що сам не Пхав, а проводжав лиш до застави, - Щоб бачити i далi, й глибше... - Еге, еге... Та хоч би мене пустили на УкраПну... - зiтхнув Тарас. - Питали? - Боюсь. Та й грошей iще нема. - Цензура не "соизволила"? - Мовчить... Марiя так уважно й глибоко так вдивлялася в його лице, що вiн вiдчув, знiтився. Ой недарма, ой чуК ПП душа!.. Заграв рiжок. Тривожний, немов подзвiн. - Сiдати кличуть, - сказав, ураз заметушившись, Опанас. - Прощайтесь! Тарас обняв Богданка. Поспiхом, бо той уже душею був у дилiжансi, в мандрах. Марiя лишилась з ним вiч-на-вiч. - Ну-у, що тобi сказати на добру путь... - озвався, мов з-пiд землi, ледь чуючи своП слова. - I там про нас не забувай... Вертайся, як тiльки зможеш, бо без свого народу немаК нам звитяги, нема для чого на свiтi жить. Йди, як iдеш, не слухай тих, хто схоче збити тебе з дороги правди... - Я не зiйду! Клянуся вам! - Спасибi. - Менi вже час... Прощайте! Вгорнула в бiлi руки його знiмiлу голову й поцiлувала врочисто в лоб. Приклалася, мов до iкони!.. Обняв i чоломкнув смачно, щоб пам'ятала, що вiн жива людина, а не якiсь там мощi чи дух святий. Марiя, скiльки й видно було, махала йому з вiкна. Побрiв поволi вулицею, яка вела на набережну Неви. Вода його втiшала, настроювала на фiлософський, розважний лад. Був сам не свiй. Так, нiби з нього вийняли й повезли серце... Бачив ПП великi, виповненi сльозами очi, й тi сльози тихо скапували йому на душу... Вася йому всмiхався з палуби... Й не повернувся!.. - Побережись!! Сахнувся аж до стiни. Одне це кляте "побережись!" його виводить iз рiвноваги. Нiби весь час йому нагадуК недремне царське око, щоб був обачний, тихий... Добереглись!.. ЗдаКться, далi нiкуди!.. Нева текла, велична, бiло-чорна - мов королiвська мантiя... Знав, розумiв, що то вода й крижини, а все ж не мiг дивитися на цю "державну" рiчку. Оскiльки мав роботу, примусив себе облишити, сумнi думки й пiти на мiст. ОлiКю писав портрет, який йому замовив прямий нащадок Кочубея, що з Iскрою колись давно послали суплiку царю Петру про чорну зраду гетьмана. Завдаток взяв на фарби та прожиття, тепер трудись, небоже, малюй невдатну голову, яку зрубали... таки ж за вiрнопiдданство! Й таке бува. З царями жарти кепськi... Сонце уже мостилось на нiч. Мiст парував, нагрiтий, немов димiв. Над ним стояв серпанок, в якому все заломлювалося, змiщалось, грало хвилями... Марiя вже, мабуть, десь за мiстом, вже чуК пiсню жайворонка, струмочкiв спiв... Напевно, по тiй дорозi Пхатиме, якою вiн колись прийшов етапом до Петербурга, зимою, в драних чоботах... Бр-р! Страшно згадувати, а як було те пережити!.. Етапом його водили двiчi: iз Вiльна у Петербург та з Оренбурга в Орську. Не так уже й багато, як для iмперiП, де кожне слово правди - державний злочин... Возили ще казенним коштом, як благородного. I все бiгом, мов на пожежу... Скiльки даремно грошей витратили! А Пх добуто працею, солоним потом... - Господи, вiн тут стоПть, милуКться собi Невою, а я гасай, розшукуй! - почув знайомий голос. Микешин бiг до нього вiд АкадемiП. - Знов щось горить, кудись потрiбно Пхати? - спитав, iще в полонi своПх думок. - Вас хоче бачити Федiр Петрович, вiце-президент! Де ви були? - Якесь нагальне дiло? - Звичайно! - Може, волю дали селянам? Так нiби ще... - Подати слiд прошення. - Куди, про що? Микешин схопив його за руку й потяг вiд сфiнксiв до АкадемiП. - Сьогоднi Рада буде, й граф просить вас негайно дать прошення про те, щоб Рада вас удостоПла звання академiка гравiрування! - гукнув уже бiля дверей. Ця новина його приКмно вразила. Вiн не казав про те нiчого графовi, графинi теж не натякав. Звичайно ж, вона шепнула мужевi, що досить уже Шевченку поневiрятись нi в сих нi в тих... Ба, вiн жалiвся якось, що офiцiйно влада його вважаК лиш вiдставним солдатом!.. Свята душа... - Чого так спiшно? Треба ж було подумати та вiдiбрати краще з моПх робiт... - Ми всi пiд богом ходимо, - сказав Микешин тихо. - I пiд царем... Боюсь, що граф пiзнiше не зможе вам вчинити такоП ласки. - Я чув плiтки, що графа жде вiдставка... - На жаль, то щира правда. Сам граф сказав менi про це. - Жаль... - Царська воля! В майстернi, поки Тарас роздягся, Микешин збiгав на антресолi й принiс папiр, перо та каламар. - Менi писать? Чи ви самi? - Сiдай пиши... Будь ласка... А я займусь офортами. Перебирав своП малюнки, зваленi в одну чималу купу на розi його робочого стола, й ставало йому невесело. Так мало, мало зроблено! Вiдклав "Святе сiмейство"... Жбурнув назад... Хiба оцей?.. Нiвроку! "Притча про робiтникiв на винограднику", за Рембрандтом... - А що писати? - Шапку вже начертав? Тодi пиши... Якби ж воно по-людськи!.. Язик зламати можна на цих крючках чиновницьких... - Коли скiнчили ви Академiю? - У сорок п'ятому. - А що дасте на розгляд Ради? - "Притчу про робiтникiв на винограднику" та... "Приятелiв" Соколова... - сказав Тарас невпевнено. - Чудово! Я писатиму, а ви знайдiть вiдбитки, якi виразнiшi... - А може?.. - Цих достатньо. Коли б я мiг утять такi!.. - пiдвiвся. - Прошу автограф, ваше благородiК! Тарас проглянув (ловко!), вмочив перо i пiдписав: "Художник Т. Шевченко". Вгорi поставив дату: "16 квiтня 1859 р." Микешин схопив папiр, офорти й побiг здавати: Рада уже збиралася. Тарас же сiв, знеможений, на свiй диван. Церата була липка на ньому, аж нiби вогка. Дивно, пiсля повернення iз мiсць свого заслання не годен вiн хвилюватися, вирiшувати раптово щось. Йому стаК вiд того млосно, серце кудись немов дiваКться, лишаючи замiсто себе хоча й не сильний, але тупий, тягучий бiль. Не потураК своПй цiй слабостi - встаК i йде на вулицю, де свiжий вiтер... Звiвся, вдягнувся й вийшов. Сфiнкси хтозна-чого його тягли до себе. Може, тому, що тут колись прожив останнi своП хвилини рабства, чекаючи на час, призначений йому для щастя друзями i вчителями, а може, в них знаходив щось притаманне власнiй буремнiй долi. Вони також привезенi в Санкт-Петербург, i Пм так само холодно пiд нежарким пiвнiчним сонцем... Правда, вони камiннi, мертвi... А втiм, що знаКмо ми про природу свiту, про таПну його буття!.. Нева була вже iншою. Текла вже чорно-бiлою, бо криги стало менше... А на ВкраПнi, а на Днiпрi!.. Микешин не дав йому побути на УкраПнi. Прийшов, став мовчки поряд. - То що, вiдмовили? - спитав Тарас. - Та нi... Визнали призначеним вас в академiки i задали програму на це звання... Вхопили шилом патоки! - I це вже щось, - розважив його Тарас. - 3 солдатiв в академiки! Оце було б незвично. А так усе в порядку. Щоб "осознал" велику честь... - Толстой також засмучений. "Не встиг, не встиг!.." - скрушаКться. - Спасибi вам за вболiвання, - обняв Тарас Михайла. - ПоПду на УкраПну!.. А там не маК значення, хто я такий за чином. - Хто зна, хто зна... - сказав Микешин журно. - Чин - це магiчна рiч! Принаймнi в нас, в iмперiП... - Я маю чин - кобзарський, i для людей цього достатньо! - А для жандармiв? - Менi аби на УкраПну! А там уже, що бог дасть... - сказав Тарас. - Дихну, води нап'юсь ДнiпровоП i... - Що? - Не знаю... Буду знов сином волi, правди!.. - Щасливий ви... - сказав Микешин. - МаКте таку любов у серцi!.. ...Ту першу добру звiстку йому принiс Михайло Лазаревський. Сам видавець Кожанчиков сказав йому, що цензор Палаузов схвалив рукопис "Поезiя Т. Шевченка. Том перший" i написав про це належний рапорт до комiтету. - I що Дмитро Юхимович? - спитав Тарас. - Сказав, що риба в сiтцi! Хоч зараз йди й бери завдаток. - Справдi? Для нього це були не грошi, а зустрiч з рiдним краКм. За них вiн мiг поПхати й прожити там до осенi чи й до зими!.. - Вiн знаК, як ти прагнеш на УкраПну, - сказав Михайло лагiдно. I якось надто тихо. Тарас хотiв спитати його про це, та пригадав, що тут виною не Лазаревський, а серце його натруджене, що не витримуК раптових змiн i потрясiнь - чи добрi вони, чи злi... Сiв на дiван... - О! Џхатиму через Орел, то зазирну до Федора, в його контору! - радо гукнув Тарас. - Вiн жде давно, бо знаК, що ти збираКшся... - Дозволять менi поПхати? - спитав ураз, згадавши, що вiн пiд наглядом i що його вже рiк нiкуди не випускають iз Петербурга. - Хтозна... Як Долгоруков скаже... Тарас схопився з мiсця i заходив майстернею. Мов звiр у клiтцi. Доля його залежить од того, що спаде на думку шефу синьомундирих чи ще комусь!.. - Чого ото мордуКшся? - спинив його Михайло. - Може, нiщо й не стане на перешкодi. Вже рiк минув. Нiхто тебе не зачiпав... - Забув про книжку в Лейпцiгу? Сам Долгоруков... - Нiби ж ти Пм довiв. Принаймнi бiльше не викликали у той вертеп... - А книжка й досi ще у цензурi! - ГадаКш, це не без жандармiв? - У нас вони, куди не ткнись. Все обплели, обплутали й вичiкують, щоб ухопити чергову жертву!.. Михайло аж оглянувся, втягнув у плечi голову. Тараса це розвеселило. - Тут кислота, шкiдливi рiзнi випари... Коли б сидiв десь хтось iз них, то неодмiнно чхнув би. Всмiхнувшись нiяково, Михайло глянув скоса на мiдну дошку та причандалля, яким Тарас гравiрував, i мовив другу новину: - Пантелеймон чкурнув таКмно iз Петербурга... - Я чув. - А де з'явився, знаКш? У Дрезденi, бiля МарiП Олександрiвни! - Вже так таки й бiля МарiП? - Принаймнi в тому ж мiстi. - Геть з глузду з'Пхав чоловiк, - сказав Тарас. Йому було i жаль Панька, i прикро з того, що розпочате з розмахом таке потрiбне, корисне громадське дiло, як друкування, полишене на друкаря. Хоч Каменецький розумний, щирий i послiдовний в правдi, вiн без господаря, ким К Кулiш, мов кiнь стриножений... - Кажу, пiду вже... - ледь-ледь торкнувся його руки Михайло. - Дякую тобi за вiсть! - То взяти у Кожанчикова для тебе грошi? - Вiзьми, - мить повагавшись, сказав Тарас. - Без них менi не бути на УкраПнi... Коли Михайло вийшов, Тарас зiтхнув полегшено. Нарештi, прояснилося! Точнiше, К просвiток. Бо як не дасть князь Долгоруков дозволу, то й грошi не допоможуть йому здолати вiдстань мiж Петербургом i милим рiдним краКм, де вiн не був... дванадцять лiт!.. Побоювався йти до правлiння АкадемiП, бо ще не вiрив щастю, яке йому всмiхнулося, i все ж примусив себе вдягнутися належним чином, пригладить залишки колись густого чуба й вийти у коридор... I тут йому Зевес послав Меркурiя в особi Федора, що, посмiхаючись, подав листа. - Пахтить приКмно, - хмикнув. - Напевно, вiд мадами... Тарас тицьнув йому монету в руку, схопив конверт i надiрвав. Писала йому Маруся Максимович з МихайловоП гори! Хоч знов не дуже певно, та все ж, та все ж... Оженить вона його, знайде йому княгиню!.. Це додало рiшучостi, i вiн пiшов - ледь не побiг - до вiце-президента. Граф вислухав його уважно, звелiв гукнути писаря i тут же продиктував листа до графа Адлерберга, мiнiстра двора його величностi... Чекав п'ять днiв. Нi звуку! Так, нiби вкинули той лист Толстого не в канцелярiю мiнiстра, а в швидкоплиннi води рiки Неви. Вже й грошi давно були при ньому i зроблено давно запаси паперу, фарб та пензлiв, що знадобляться йому в чарiвних мандрах по УкраПнi, яка прибралася весняним цвiтом, мов наречена, i жде його, а дозволу все не давали. Робота валилась з рук, книжок i то не мiг читати довго: вривалися гiркi думки, припущення, а то й смiливi замiри, що призвели б до хтозна-чого. Стримував себе, як мiг, гасив огонь обурення. А на ВкраПнi цвiли садки, i солов'П витьохкували, i розливалися морями рiки, й плугатарi йшли за волами чорними масними борознами, i парубки з дiвчатами збирались вечорами бiля ставкiв, щоб упiзнати суджених i перелитися в солодкозвуку пiсню, пiднестись з нею духом над безпросвiтнiстю свого буття в неволi!.. Схопився з лiжка, де вiн лежав, повержений нудним, важким чеканням, жбурнув журнал, яким хотiв розважитись, i збiг униз. Постояв тут, сновидою пройшов вiд сходiв до вiкна й, не глянувши в убогий двiр, де тiльки-тiльки з'являлась брость на чорних ще деревах, пiшов назад. Спинився бiля ширми, що затуляла сходи, й на нiй, немов на полотнi, побачив синю воду, побрижену весняним рвiйним вiтром, зелено-жовту кручу, порослу купами дерев, кущiв i ген над ними - церкву iз чорними очима вiкон... Це ж Трахтемирiв!.. Видиво одразу щезло. Сiв на диван, схопив у руки голову, бажаючи побачить ще якусь картину з-над берегiв свого Днiпра, й уже не змiг. Була майстерня, тиха чиясь хода у коридорi й самотина... Не думав i не гадав, як прагнув у сум'яттi казарм, квартир, де надавали йому пристанище, побутi, хоч трохи на самотi, що цей омрiяний душевний стан бував таким страшним. Ще, може, якби мав право куди завгодно Пхати i де завгодно жити, то гостро так не вiдчував би... Щось скоПлося iз ним - постарiв чи знемiгся, - що став таким нетерпеливим. Чиновники i зла недоля за десять рокiв служб .i його привчили ждати не днями - мiсяцями або й роками. А нинi... Може, вiдчув, що мало йому зосталось жити, що грiх тяжкий так марнувати днi золотi, осiннi днi?... По-молодому звiвся i заходив майстернею. Примкнули йо на волi, обклали, наче звiра, в оцiй норi мисливцi од жандармерiП!.. Вiн мусить щось зробити, порвати пута, вирватись в широкий свiт!.. Пожде ще трохи й... Господи, невже i ПП твоя всеблага воля, невже i ти з жандармами твориш гвалтовнiсть душам своПх людей?.. Мовчиш, мовчиш?.. Бо соромно тобi зiзнатись, боже, у цiй ганьбi!.. Iсус, твiй син, пiшов на смерть за скривджених, а торжествують можнi, а той, хто був зневажений, ним i лишився, господи!.. Вiдчув, у серцi скупчилося вже стiльки болю, гнiву, щ може раптом вибухнути, немов ядро. Щось мав негайно вдiяти, порятуватись чимось!.. Оглянувшись i не знайшовши виходу, пiшов чимдуж нагор; i сiв за стiл. На вiршi не сподiвався, то хоч листа напише i в ньому виллК душу, вiддасть паперу частку своПх жалiв Чекаючи того дурного виду, чи паспорта, не вiдповiв Марусi що жде його, - а може, вже й не сама! - в гостину. Напише поки що все так, як К... Узяв паперу аркуш, вмочив перо й, перш нiж писать, примружив очi й спробував ПП побачити перед собою... Не змiг. Самi лиш очi глянули на нього так, мов скрикнули, моП пропекли вогнем жагучим душу... Як у Москвi, коли вона спiвала йому пiснi народу, що Пм обом був рiдний i дорогий... "Мiй любий, мiй Кдиний друже! - почав писати, терпнучи пiд тим одвiчним поглядом. - Спасибi Вам, моК серденько, за Ваше щиреК, ласкавеК письмо. В той самий день, як я получив його, заходився клопотать о паспортi, та й досi ще не знаю, чи дадуть менi його, чи нi. - Задумався, згадав своК "велике сидiння" в Нижньому i рушив гнiвно далi: - Перше в столицю не пускали, а тепер з цiКП смердячоП столицi не випускають. Доки вони будуть знущатись надо мною? Я не знаю, що менi робить i що почать. Утiкти хiба нищечком до Вас та, одружившiПся у Вас, i заховаться. ЗдаКться, що я так i зроблю..." Внизу почулись кроки та скрип дверей. - Хто, хто в цiй хатi живе?! - гукнув бадьоро Честахiвський. - Я, вовчик-братик! Заходь, завиКмо з тобою вдвох! - Нi, заспiваКмо якоПсь, батьку, К новина! - збiг Честахiвський на антресолi. - Зустрiв мене пан Бiлозерський, котрий Василь Михайлович, i попросив покликать вас до нього, аби порадитись... Про що б ви думали? Та про... журнал! - Про наш журнал? - схопився Тарас на ноги. - Таки одважився Василь на се святеК дiло!.. Обняв Грицька й поцiлував. За добру вiсть... ...Як не зрадiв, а не одразу побiг на поклик Бiлозерського. Вiддав листа на пошту i вже тодi, прогулюючись, пiшов у бiк Аптекарського провулку, де жив Василь... чи пак Василь Михайлович, як зауважив йому Кулiш... Стривай, а як же без Кулiша? Без Костомарова, що й досi ще в Саратовi, куди подався торiк у серпнi служити в комiтетi по звiльненню селян? А втiм, вiн маК вже повернутися - його запрошено посiсти кафедру росiйськоП iсторiП у Петербурзькому унiверситетi. I вiтри повертають на круги своП! Микола знов професор, лише не в КиКвi, а в Петербурзi... Тринадцять рокiв тому, також у травнi мiсяцi, вiн готувався стати на цю стезю... Якi вони були тодi гарячi та молодi!.. Так нiби й досi бачив Хрещатик, двiр iз садом, що у цвiту... Гуде бджола... Й на них iз Костомаровим спадаК снiгом тихий вишневий цвiт... Тодi ото й сказав Микола про Товариство святих Кирила i Мефодiя... Були думки i про журнал, та в скорiм часi... Може, хоч нинi збудеться та заповiтна мрiя!.. Його зустрiла у передпокоП Надiя Олександрiвна, дружина Бiлозерського. - Ви зовсiм нас одцуралися, - сказала з милим докором. - Василь переживаК... - Дiла й журба, Надiйко! - розвiв Тарас руками. - Вам добре, ви родиною... - То одружiться скоренько. - НемаК з ким... Ось вирвусь на УкраПну i там - нехай камiння з неба! - знайду свою княгиню. - Ви, мабуть, вельми перебираКте? - Та нiби й нi... Тут просто нема таких... Василь не змiг дiждатись у кабiнетi, прибiг на голос. - Правда? - спитав Тарас, вiтаючись. - Ви про журнал? - А то ж про що! - Ходiмо до кабiнету, - нахмурив брови Василь Михайлович. - Розмова довга... Вiн споважнiв, вiдколи вони не бачилися. А може, важне дiло наклало свою печать?.. Господар чемно сам вiдчинив дверi. Iз крiсла пiдвiвся Чернишевський. - Хiба не вiдаКш, де я живу? - Не всiм потрiбно знати про нашi з вами зустрiчi... - А я зрадiв, - втрутився Бiлозерський. - Сам бог послав його менi порадитись про наш журнал! Прошу, сiдайте. Надю! - гукнув. - Будь ласка, чаю! - З ромом! - додав Тарас. - Якщо, звичайно, можна... - Ви й досi любите вживати чай iз ромом? - спитав Василь Михайлович. - Ти ж знаКш: я людина твердих i сталих переконань, - пожартував. - Ви хоч про це жандармам не признавайтеся, - озвався Чернишевський. - Колись Пм так хотiлося оголосити мене п'яницею i волоцюгою, аби довести, що з хама, як не прагни, не буде пана, - сказав Тарас. - Це на Фонтанцi, в Третьому? - Попов старався, Дубельт... - I що? - Не вийшло. Мусили ковтать мене як автора пiдбурливе супротицарських вiршiв... Принесли чай i пляшку з ромом. - Налити? - тихо спитав Василь Михайлович. - Хай трохи згодом, - сказав Тарас. - А то Микола, Гаврилiв син, подумаК, що я люблю ром бiльше, нiж наш журнал майбутнiй... - Скажу одразу, - мовив Василь врочисто, - це ваш журнал, Григоровичу, для вас iду я на цю голгофу! - Голгофу? - глухо спитав Тарас. - Дiстати дозвiл - мука, цензура буде все розглядати в лупу - страждання знов, з Паньком боротись тяжко, аби не збив на манiвцi - це вiчний бiй Давида i Голiафа!.. - Останнiй пункт - вузловий, - озвався Чернишевський. - Кулiш активний, впертий i не безправний в цьому трудному дiлi. Вiн буде гнуть своКП, вести журнал на хутiр i... на поразку. Бо хто в наш час захоче iти назад, тонути в етнографiзмi! - У нас таких доволi, - сказав Тарас. - I в тому зло. Њ люди, яким здаКться, нiби народ наш нiжно-мрiйний... - Хiба ж i нi? - схопився Бiлозерський. - Та ви самi... у ваших творах!.. - Васю, - спинив його ласкаво. - Я ж не сказав, що це не правда. Правда. Але не вся. У нас тяжка iсторiя, полита кров'ю, вистелена кiстками... Й ворожими в тому числi!.. - Так, ваша правда... - втисся Василь у крiсло, немов хотiв сховатися од всiх майбутнiх клопотiв. - Бачиш, журнал повинен кликати не тiльки до задумливостi та споглядання, а й до рiшучих дiй. - Як кажуть, вам i карти в руки, - сказав Василь. - Я все зроблю, що зможу. Проте цього замало. Важливий тон журналу, його загальний напрямок, мета, якоП прагне i до якоП кличе вiн передплатникiв... - То, може б, ви взяли кермо? - спитав Василь. - Я вам би ревно допомагав... - Нi, - встав Тарас. - Журнал з таким редактором у свiт нiхто не пустить. Як пустять же через недогляд, то враз прикриють. А друге, братiя пишуща наша - хто в лiс, а хто по дрова, Пй треба час, щоб взяти правильний, Кдиний тон. Я для такого дiла гарячий надто, а ти - якраз... - Розумно i переконливо, - пiдтримав Чернишевський. - А ваш журнал? - пручався Бiлозерський. - Некрасов же... - ПанаКвський! Ваш буде - Бiлозерський... Запала довга тиша. Напевно, Василевi не дуже грiло душу це порiвняння, оскiльки Петербургом ходили рiзнi бруднi плiтки про спiвредакторiв журналу "Современник". - А чай прочах! - сказав Тарас, сьорбнувши з чашки. Василь хотiв гукнути, щоб замiнили, але Тарас його спинив: - ЗiгрiКм ромом, други. Холодний чай не так вганяК старих у пiт. - Хоча й нема мiж нас старих, пристанемо на цю премудру думку, - сказав Василь. - Пристанемо, - влив i собi в чай рому Чернишевський. - Ми, смертнi, мусим знати, що полюбляють пити великi нашi люди! - Миколо, грiх вам буде... - У правдi нема грiха. Це каже вам попович. - То ви з духовних, а не з дворян? - спитав Тарас. - А я ж то бачу... - Що? - .спохмурнiв. - Свiй чоловiк! - А я - не свiй? - образився Василь Михайлович. - Василю, ти, мiй голубе, iз козакiв, що вибилися в якесь там панство. В тобi ще, слава богу, бунтуК вiльний козацький дух, - утiшив його Тарас. - Спасибi... - Настане час, коли поряднi люди соромитимуться звання дворян, - сказав-подумав Чернишевський. - Цей клас вже так себе зганьбив, що не одмитися йому вовiки!.. - Ось як дадуть селянам волю, то все лихо забудеться, - сказав Василь Михайлович. - Нi, перейде в нову, ще гiршу якiсть. Хто жив чужою працею, i далi нею житиме. Реформа не розв'яже цього гордiКвого вузла. - Його рубати треба, - сказав Тарас. - Сокирою! - Голос народу - голос божий, - пiдтримав Чернишевський. - Це розумiли ще старожитнi римляни. - Де ж той народ? - оглянувся Василь Михайлович. - Ось вiн - Тарас Шевченко, душа народу, згусток його найкращих якостей!.. - Миколо, грiх смiятися з простих людей... - скривився на те Тарас. - Я не смiюсь. - А про журнал забули! - гукнув Тарас, згадавши, чого прийшов. Коли його хвалили чи величали, чувся щоразу зле. - За лiто все залагодимо, зберемо силу творчу i грошову, а восени почнемо дружно дiло, - сказав Василь Михайлович. - Дасте до першого числа журналу вiршiв? - Вважай, що вже Пх маКш. Марка Вовчка не омини! - А кажете, що кепський з вас редактор. - Ну ось, третина номера уже готова, та ще яка! - всмiхнувся Чернишевський. - Кулiш щось дасть i Костомаров... - сказав Тарас. - Вже ясно, що перша чарка не буде у вас колом. Про iншi можна думати. Та перш за все - добути треба дозвiл на видання! - встав Чернишевський. - Дякую. Менi вже час... Григоровичу, чи не змогли б пройтися зi мною трохи? - Змогли б, - всмiхнувся на те Тарас. - "Для милого дружка й сережку из ушка". ЗдаКться, так в народi вашiм кажуть? - I роблять так. - Устами б вашими та пити мед, - нахмурився, згадавшiП Третiй вiддiл i конфiрмацiю. - Я ж не сказав - жандарми, - вловив той настрiй Чернишевський. - В Орлових та Долгорукових теж К "дружки" i серед ваших землякiв. - Це правда. - Принести, може, чаю? - спитав Василь Михайлович, який боявся таких розмов. - Нi. Ми йдемо. Спасибi, - сказав Тарас. Прощаючись, промовив мрiйно: - Чудо!.. Вертаю з УкраПни, а в нас - журнал!.. Як у людей... - Я трупом ляжу, а це зроблю, - врочисто й твердо мовив Василь Михайлович... ...Над Петербургом простерла крила тепла травнева нiч... Не бiла ще, а сивувата, наче морський туман. I лiхтарi горiли не скрiзь, та тiльки то тут, то там. Як вовчi очi... Мойка зiтхала сонно, хлюпаючи в слизьке камiння набережноП... Мовчали довго, слухали, як засинаК мiсто... Тарас озвався перший, бо не любив мовчання вдвох: - Я був у вас на Волзi... Могуть, краса!.. - Коли вертались iз-за Уралу? - спитав спокiйно Чернишевський. - Вiдвiдав ваш Саратов. Шукав Миколу Костомарова. - Ви знаКте, що вiн приПде скоро? - Чув. Тiльки жаль, що ми, напевно, з ним розминемося... - ЗбираКтеся на УкраПну? - Я там не був аж цiлих дванадцять лiт!.. - не скоро сказав Тарас. - Шкода, що я не бачив краю вашого... Там, мабуть, рай? - Едем!.. - всмiхнувся гiрко. - Крiпацькi райськi кущi... Не називаю ПП раКм, ТiП хатиночки у гаП Над чистим ставом край села. Мене там мати повила I, повиваючи, спiвала, Свою нудьгу переливала В свою дитину... В тiм гаю, У тiй хатинi, у раю Я бачив пекло... Там неволя, Робота тяжкая, нiколи I помолитись не дають... - Якi страшнi й прекраснi вiршi! Це, звiсно, вашi? - Писанi ще за Уралом, - глухо сказав Тарас. - Наперекiр всьому i всiм!.. - Я радий, я щасливий, що познайомився, Тарасе, з вами, - озвався Чернишевський схвильованим, аж ледь тремтячим голосом. - Було б таких багато, ми визволили б народи нашi!.. Тарас промовчав: мимо пройшло якихось двоК молодикiв, а вiн же знав iз уст Мокрицького, що до його особи полiцiя i досi не байдужа. Та й Чернишевським вона також цiкавиться... У Петропавловцi пробило одинадцять. - На вулицi нам не дадуть поговорити толком, - сказав Тарас. - Коли б кудись... - На Марсовому, як у степу, все видно. - Ай справдi! На засланнi, як треба було погомонiти з кимось без зайвих вух, ми йшли у степ. - Чи скоро ви поПдете на УкраПну? - промовив Чернишевський, як вибралися з тiсноП