н здавило серце. - Так. Правда щира в тому, щоб наш народ зостався чистим, вiруючим... - I крiпаком, - додав Тарас за нього. - Це не найбiльше, як кажуть, зло. - Ти чув? - схвильовано спитав Тарас Черненка. - Крiпак пiд паном-братом живе в раю, вiн благоденствуК!.. Вiн пише листи в журнал iз хутора, що хоче вiчно бути таким, як К, що нi науки, нi промисловостi, анi культури йому не треба... - Бо так i К. Це правда! - гукнув Кулiш. - Чому ж тодi твiй хуторянин - темний, непросвiщенний - в листi своКму сипле слiвця, якi почути мiг вiн тiльки в унiверситетi? - Вiн протестуК, бореться iз тим усiм! - З чим? З тим, чого не знаК? - Вiн знаК все. - Тодi вiн не хуторянин! I лист твiй з хутора - облуда, фальш i фарисейство, - сказав Тарас. - Ти ж не сидиш на хуторi, а вивчився в унiверситетi, працюКш у столицi, друкуКш книги, пишеш!.. - То - я. - А iншим, отже, науки зась, культури зась? Нехай сидять по виярках, як вовчуки, i ждуть, коли Панько Кулiш дозволить Пм, сердешним, вийти з хутора на шлях широкий поступу? Це смiшно, пане Пантелеймоне, це все одно, що Пхати вздовж залiзницi кiньми або ставать на рейках i не пускати руками поПзд. - Я стану, впрусь i не пущу! - гукнув Кулiш. - Щоб зберегти народ мiй, яким вiн К, яким вiн був i маК бути далi! - Стояча вода цвiте, - сказав Тарас. - Крiм того, ти - хай мимоволi - своПм завзяттям служиш самодержавству i тим, з ким нiби вийшов на боротьбу... - Ти научивсь словесним фiглям у Чернишевського. Сказав би просто, ясно! - Так i кажу. Хто наш народ довiв до того стану, який тобi так до душi? Царi! Хто прагнув i прагне нинi втримати трудящий люд у темрявi, в неволi, в злиднях? Все той же цар з панами, бо темний люд, роз'Кднаний по хуторах, вiдтручений од поступальних рухiв, якi тепер народжуються в столицях, не здатен скласти силу, яка могла б постояти за правду й волю. - Волю Пм цар даК! А душу хай бережуть до часу, який колись настане для УкраПни. - Той час настав. У нас, в РосiП, в Польщi все мисляче i чисте серцем тягнеться до сонця правди. Як же нам, козакам, одвiчним борцям за волю, стояти збоку й тим помагати гнобленню? - В цiй боротьбi ми втратимо самих себе! Як втратив ти в своПх останнiх вiршах! В майстернi стало тихо. - Що я... - сказав Тарас з осмутою. - Пiщинка... Писав i жив по совiстi... А що зробив, те скажуть потiм люди... Ти ж намагаКшся убгати цiлу нацiю в патрiархальний хутiр, одгородити його невiглаством i зберегти. Для чого? На посмiх людям? - Щоб не згубитись, не розчинитися мiж iнших нацiй, - сказав Кулiш. - Етнографiзм... - Не згубимось, коли вперед iтимемо, коли сягнемо розумом людських вершин у мудростi, в науках, волi духу! Не жаль повиннi ми викликати своПм життям, не спiвчуття, а подив, повагу, шану. Ось справжнiй шлях!.. - Без бога нi до порога! - Бери його хоч за порiг, але не лiзь з богами вперед наук, не затуляй iконою людинi очi, дай змогу Пй збагнути свiт i вибрати найлiпший шлях! - Бог вибере, бог поведе... - Облиш! Ти ж, Паньку, не десь на хуторi, а в Петербурзi! - сказав Тарас. - Вiн нас завiв... Дай боже якось вирватися!.. Не чути про манiфест? - спитав Черненка. Федiр розвiв руками: - Мудрують щось, викручують. - Казав пан: кожух дам, та слово його тепле... Кулiш пiдбiг до шуби, вхопив ПП. Одягшись, мовчки вийшов. - Я теж пiду, - сказав Черненко. - Буде тепер тобi! - Не вперше. - Амбiтний понад мiру. Не може з тим змиритися, що вiн не перша зiрка, що ти його затьмарюКш. - Роботи в нас ще стiльки i тьма така, що й сотнi стане дiла, - сказав Тарас. - Ми тiльки знову вийшли на шлях вселюдський поступу, зробили крок, од сили два... - Iди лягай, Тарасе, - подав Черненко руку, - бо на тобi нема лиця... Зоставшись сам, Тарас i справдi вiдчув себе недобре. Гукнувши сторожа i попросивши чаю, пiшов нагору. Сходи пiд ним хитались, нiби майстерня стала шхуною, яку взялось розгойдувати Аральське море... Михайло Лазаревський, що завiтав увечерi на другий день, привiв iще одного лiкаря. На всякий випадок, як вiн шепнув Тарасовi. Це був старий знайомий, поляк Павло Круневич, товариш по засланню. Заочний, правда. - Ну, як ви, батечку? - спитав, помивши руки. - Болить у грудях, Павле, i дихать важко... - А що п'Кте? - На жаль, лише мiкстури, - пожартував. - Чудово! Бо хтось менi, - чи не Кулiш? - сказав, що ви похмурий i роздратований... - Паньковi ми з Марком Вовчком завадили зайняти всю "Основу", от вiн i злиться. - Справдi? - Це просто жарт. Невдалий, певно... - Хтозна... - сказав Михайло. - Вчора Кулiш був тут, затiяв диспут... - Вам хвилюватись протипоказано! - пiднiс рiшуче палець Павло Адамович. - Ви хворi серцем. - Гiрше, якби сумлiнням, - кволо всмiхнувсь Тарас. - Сумлiння - то не моя парафiя... Знiмiть сорочку, вислухаю... З надiКю Тарас дивився йому в лице й не бачив там нiчого для себе втiшного. Круневич хмурив брови, сопiв, вiдводив погляд... - Так, так... - протяг нарештi. - П'Кте мiкстуру, кажете?.. Це добре. Пийте й далi... А може б, вас забрати звiдси, в якусь сiм'ю? Де затишок, харчi... - Такi поганi моП дiла? - Нi. Просто вам потрiбен догляд, тепло, режим... В цьому ж барлозi... Вибачте! - Я щось знайшов би... - тихо сказав Михайло. - Дякую. Не треба. Вiк свiй поневiрявся в чужих кутках, то хоч умру в своКму. - ТакоП! Йдеться про те, щоб жити! - палко гукнув Павло Адамович, i в тому був недобрий знак. - Як жить, то й жить, - всмiхнувся Тарас над силу. I раптом мовив про заповiтне: - Хочу поставить хату бiля Днiпра... Щоб хвиля поряд хлюпала... - ПриПду в гостi. Можна? - Ласкаво прошу. Скiльки ще в нас зими?.. Од сили зо два мiсяцi... А в квiтнi вже поПду на УкраПну!.. - Це вам пiшло б на користь, - сказав Павло Адамович. - Бо клiмат тут... - Мiй друг Iван Сошенко геть пропадав, а виПхав у рiдний край i став здоровим. Вже двадцять лiт живе собi, не тужить. - Так, так... А поки що я випишу для вас iще мiкстурки... - присiв до столу лiкар. Тарас почув, що в грудях знову заболiло. Дивно, коли Круневич слухав, вiн болю не вiдчував... - Я через день заходитиму. - Так зле менi? - Вам треба поберегтися... - протяг Павло Адамович. - В теплi побуть, поПсти всмак... А може, хай Матвiйович вам пiдшукаК якусь сiм'ю?.. - Нi. Буду тут, - так твердо сказав Тарас, що лiкар не наполягав. Зiбрав свою мiзерiю у саквояж i, попрощавшись, вийшов. Михайло з ним. Провести i розпитать без хворого про те, чого йому не варто чути. Ця хитрiсть стара, як свiт. Вiн десь читав, що еллiни вже користались нею. Сократ, наприклад, твердив, що не сказати хворому всiКП правди - то добрий вчинок, а не лукавство... Що вони, цi лiкарi, знаходять у нього в грудях?.. Може, якби вiн знав... Ат, що там може бути!.. Дiжде весни, приПде на УкраПну... Садки цвiтуть, луги цвiтуть... Повiтря пахне рястом та медуницею... - Чого ти плачеш? - тихо спитав Михайло, що повернувся. - Плачу? Тобi здалося... - Каже Павло Адамович, Що маК стати краще за тиждень-два... - То добре. У мене К замовлення, портрет одноП панi... - Чи не куми НадiП? - А-а, це секрет! - всмiхнувся. - Застану тут, то й знатиму. - Хай покортить! - То, може, це?.. - Нi, нi. Федот знайде менi в Полтавi кирпу, просту. А це, Михайле, панi. - То й що? Усi однаковi... - Як братиму, то тiльки таку, як сам, просту й трудящу!.. - Вольному, як кажуть, воля... Вип'Кш десь за годину лiки. Обiдати я принесу. - Вже йдеш? - Њ пильне дiло. - Подай менi Величка, вiн на столi... Спасибi. - ЗбираКшся щось написать? - Не знаю ще... Хотiлося б... Провiв Михайла поглядом, а далi тiльки слухом аж до дверей i розгорнув на будь-якiй сторiнцi трагедiю свого народу... Не мiг читать. Чогось останнiм часом не може вiн нi слухать про УкраПну, нi думать: сльози здавлюють йому одразу горло... Так нiби вiн у скорiм часi знову кудись майне вiд неП на край землi... Це, певно, й досi отi слова Левковi дають про себе знати... Чи хворе серце... Вiтер гуде надворi, сипле у шиби снiгом. Нинi вiн вже шкодуК, що з хати видно дворик, а не Неву. Це б пiдiйшов, поглянув на бiлий свiт... Встав, одягнув халат-свитину i заходився накапувати собi у ложку лiки... Внизу тим часом почувся шум, якесь непевне човгання. - Хто там? - спитав. - Це я, ЛКсков... - А йдiть сюди, добродiю! ЛКсков пiднявся нiяково, краКчком ока глянув на розгардiяш кiмнати хворого. - Будь ласка, вибачте, що так приймаю, - сказав Тарас. - Зiйти униз не можу: пiдлога там, як у льодовнi. Сiдайте ось до столу... Я вип'ю лiки... Запанувала якась напружена, холодна тиша. I щоб ПП порушити, Тарас кивнув на лiки: - Ось пропадаю... - ВидужаКте, - озвався гiсть. - Зима нерiвна. Хворих тепер багато в мiстi... - Коли б не бiль у грудях та не задишка... Геть зледачiв - робить немаК сили... - Як видужаКте, то надолужите, - втiшав ЛКсков. - Ну, годi вже про мене. Ви б розказали краще про УкраПну. Що там чувати доброго? - Як скрiзь... - непевно озвався гiсть. - Привiти вам передавали отець Юхим, Сошенко, Чалий, Сенчило-Стефановський i Лобода... - А як Iван Гудовський? - Геть хворий. - Бiдний... Треба ж: на ноги тiльки сп'явся, а тут тобi... Коли ви всiх Пх бачили? - Ще в тому роцi, в груднi. - А гарно там, на УкраПнi? ЛКсков здвигнув плечима: - Зима... - В нас гарнi зими... - примружившись, сказав Тарас - i мов побачив Днiпро й Подiл з гори побiля монастиря. - М'якi, здоровi... Може, коли б я жив цю зиму на УкраПнi... Ви бачили оцю "Граматку" Кулiша? - спитав, помiтивши перед собою книжку, яка весь час дражнила суздальщиною свого оформлення. - Так. - То скажiть, для кого вона написана? - Для кого? - з подивом спитав ЛКсков. - Ну, звiсно... - Для кого? Бо певен я, що не для тих, кого потрiбно навчати розуму!.. - Недiльнi школи в КиКвi великий мають успiх... - уник ЛКсков розмови про Кулiша й "Граматку". Тарасовi зробилось тоскно. - Дiждатися б оце весни, Миколо... Та на ВкраПну!.. Може б, менi полегшало, ще, може, там подихав би... А як Варшавська залiзниця i КиПвське шосе? Будуються? ЛКсков кивнув. Вiн раптом втратив мову й також ховав вiд нього очi. - Швидше б уже ходили i там поштовi екiпажi, бо не доПду на тих проклятих перекладних... А треба Пхати! Бо тут помру... ЛКсков почав прощатися. Немов згадав, що хтось його чекаК. - Спасибi, що не забуваКте, - сказав Тарас. - Заждiть... - узяв "Буквар" зi столу. - Вiзьмiть оце прогляньте й скажiть менi, що ви про нього думаКте. ЛКсков пiшов, потиснувши йому поспiшно руку. Внизу вiн хлюпав носом, неначе плакав, довго взував галошi... Дверi потому стукнули, i стало тихо-тихо... В сум'яттi духу, збуджений приходом гостя, Тарас пройшов сюди-туди кiмнатою, спинився бiля вiкна, дмухнув на шибку... Що вiн тут мiг побачити!.. Якби ж вiкно виходило на iнший бiк, де простiр, Нева та лiвий берег!.. Десь там i мила його ВкраПна... За тисячу зимових верст, далека й недосяжна йому тепер, як вечорова зiрка!.. В останнiх числах сiчня, пiсля водохрещенських морозiв та хуртовин, згадав, що вже давно не шле листiв. Варфоломiй, не пише, як там дiло з купiвлею землi пiд Кановом. Сказати смiшно: вже другий рiк вони торгують землю, а все не зрушать з мiсця. Так, нiби вперлись лобом в якусь стiну. Весна вже зовсiм близько, а хату ставить нiде i Пхати нема куди. Садок також не саджений... Сидiв у лiжку й слухав, як стукають йому в вiкно синицями веселi краплi. Перша, вважай, вiдлига у цьому роцi, гонець весни. Ще мiсяць... У лютому на УкраПнi вже зацвiтають котики й довкруг дерев утворюються в снiгу проталини. Так наче кожен стовбур звiльняКться вiд пут зими, готуКться ожити соком, бростю... А тут зима - до квiтня!.. Учора один земляк заходив, щоб попрощатися, - в Одесу Пде, - й нагнав на нього смутку, роз'ятрив душу. Џде... Вiн же тут мусить гибiти й чекати хтозна-чого.. А в тiй Одесi, мабуть, уже теплiнь... I на Кубанi... Довго чогось мовчить старий отаман Кухаренко. Вже ледь не рiк... Аби чого не сталося!.. Там чубляться хтозна за що з черкесами... Писав, писав i враз умовк... Неначе Сергiй Левицький... Вiн слав йому привiти, а той уже давно був мертвий... Бiдний, його убив той лист Кдиний iз Петербурга, що не спалили вони у Герна з Федором... Як це вiн написав? "Багацько Ксть тут таких, що згадують Вас, а Головко каже, що Вас не стало, а на мiсто того стало бiльше людей аж до 1000, готових стоять за все, що Ви казали..." Жандарми сполошилися. Бунт, змова! Той Головко застрелився пiд час арешту. Сергiй стрибнув з прольотки в Мойку, але жандарми витягли. Помер невдовзi, випущений iз ПетропавловськоП... Аж тут уже, у Петербурзi, йому про це повiдав Федiр Лазаревський. Той Синiй мiст на Мойцi тепер йому - як докiр за необачнiсть. Спалили б тодi цей лист... На Мойцi вiн колись побачив смерть поета... Зимового сумного дня вмирав вiд рани Пушкiн... У сiчнi... Та трагедiя лучилася двадцять дев'ятого... То це ж якраз сьогоднi!.. Схопив газету, куплену йому недавно старим солдатом Федором, i... не знайшов нi слова про ту бiду, про Пушкiна. I досi вiн "не чиновний, не занимавший никакого положення по государственной службе", як висловився тодi мiнiстр Уваров. Мiнiстр освiти!.. КраКвський колись розказував, що мав догану за некролог, ним надрукований в своПй газетi... Пушкiн для них не вартий добрих посмертних слiв!.. Жбурнув газету. Влада, що зневажаК i нищить цвiт народу, не маК права на iснування! Вона такими дiями розписуКться в своПй неiстинностi. Бо хто боПться правди, вже неживий. Дiстав зi столу склянку й напився чаю. Вже прохолов. Тут швидко все холоне. Камiнний склеп... Нi, вiн поставить хату з сухого дерева, щоб пахла лiсом, сонцем, яке ввiбрав той лiс зеленим листом!.. Чому ж не пише Варфоломiй? Чи приключилася якась бiда, чи зледащiв?.. Послав листа недавно, а нiби так уже давно. Для нього час тепер повiльно тягнеться. Колись на конях мчався, а нинi все волами неквапно Пде. Майже як на засланнi, коли чекав на волю... I не помiтив, як стало темно. Давить його пiтьма, пригнiчуК... Встав, одягнувся i запалив грубезну свiчку. Федiр купив таку, аби горiла довше... Iз мороку звабливо виплив аркуш, перо, чорнило... Сiсти б та написати... Вiршi - це стан душi, а в нього зараз зовсiм у нiй нема поезiП, К тiльки бiль за себе, за рiдний край, за волю... I просто бiль, у грудях... Вмочив перо i сiв до столу. Неквапно, важко вивiв "29 сiчня 1861"... Перемiстив лiворуч руку, яка була така важка, мов дерев'яна, й з цього почав свiй лист до брата Варфоломiя: "Так менi погано, що я ледве перо в руках держу, i кат його батька знаК, коли воно полегшаК..." Передихнув. Це ж треба, щоб так ослаб!.. Листа йому писати важко, а як же гравiруватиме?.. Поволi, нiби вергаючи камiннi брили, писав слова турботи про небожа свого Каленика, повiдомляв адресу вчорашнього свого вiдвiдувача, що мiг йому допомогти з роботою, про "Букваря" й "Основу", якi послав недавно ВарфоломiКвi... Знемiгся геть, коли дiйшов до основного, хоча й писав якнайкоротше. Посидiв трохи, дивлячись на чорноту проталого за день вiкна, й узявся знов до працi: "Кiнчай швидше в Каневi та напиши менi, як кончиш, щоб я знав, що робити з собою весною. Прощай! Утомився, наче копу жита за одним заходом змолотив. Цiлую твою жiнку i твоПх дiточок". На пiдпис уже не стало сили й вiн вивiв "Т". Поклав перо, ковтнув, як лiд, холодного, чомусь гiркого, чаю i перейшов до лiжка. Здавався сам собi скляним, таким, що досить доторку - й вiн задзвенить, розсиплеться... В постелi стало легше. Напiвлежав, примружившись, i слухав, як стихаК шум у головi, як гояться од втоми руки, ноги... Поганi твоП дiла!.. Коли пiде так далi, то як же ти, сердешний, на бiлiм свiтi житимеш?.. Менi аби додому, на УкраПну!.. Дихну повiтрям рiдним - i все мине... Там не дадуть хворiти природа, люди, клопоти по влаштуванню свого гнiзда... Я зможу щодня й щоночi слухати неквапну, мудру мову мого Днiпра, перегук зiр на небi, зiтхання, шепiт лiсу i шум трави пiд вiтерцем... Вiдчув, як сльози скочуються йому з очей по щоках, i зруйнував iдилiю свого життя на кручi бiля Днiпра. Хто знаК, як там буде! Недарма мовиться, що добре там, де нас нема... Ти це зi зла, з розпуки, що тут лежиш, що сили немаК Пхати! I дим вiтчизни нам солодкий i приКмний... Весняний дим надвечiр, як спалюють сухе бадилля... Лункi незвично голоси, скрип журавлiв бiля криниць... А потiм - пiсня!.. Дивна, якась свята, правiчна, що серце, душу твою з грудей виймаК... Двором пройшов хтось, хрускаючи уже пiдмерзлим снiгом, i нагадав йому приПзд до Петербурга ледь не три роки тому... Хiба не так вiн рвався, - а може, й дужче, - сюди, в столицю, з Новопетровського, а потiм з Нижнього Новгорода!.. Якi були надiП, якi великi задуми!.. Чому ж так тiсно й душно йому тепер у Петербурзi? Де дiлась та велика радiсть, з якою вiн летiв на крилах волi в цю Академiю, на цей гранiтний берег рiки Неви, до друзiв i до мистецтва?.. Власне, того ясного настрою не вистачило йому й на рiк... Рiк волi, працi, слави!.. Не знав, нудьгуючи на Мангишлацi, що став такий вiдомий, такий близький, такий потрiбний людям на УкраПнi i в Петербурзi, що до звання поета вже додалося не менш тепер почесне звання страждальця, мученика за кращу долю людства. А для уварових вiн теж лишився не чиновним. I не художником, а вiдставним солдатом iз конфiрмованих, що й далi мусить жити пiд Пхнiм пильним оком... Можливо, це й потьмарило його велику радiсть... Чи вiстi з УкраПни?.. Чи почуття не виконаного обов'язку перед своПм народом-мучеником?.. А може, все потроху?.. Годинник ПетропавловськоП пробив дев'яту. Господи, ще тiльки дев'ять!.. Ночi такi страшнi й предовгi, налитi вщерть думками, болем, передчуттям чогось сумного... Нiччю самотина його вгортаК, душить... А ще коли удвох з пiтьмою!.. Якби ж вiн мiг заснути звечора й проспати нiч, то, може, чувся б лiпше...Знову хтось прочвалав, похрускуючи пришерхлим снiгом... Хоча тодi був березень, - ба, навiть уже останнi числа, - снiг ще лежав... Морозець теж прихвачував його надвечiр кiркою... Хоч вiн тодi нестямний був од щастя, а пам'ятаК добре i свiй приПзд, i першi днi в столицi... ...Локомотив посiпався, протяжно свиснув i зупинився. Крiзь вiкна й уже з перону бачив таке знайоме i незнайоме мiсто... Гадав тут бути ще восени, а вже й весна надворi. Iз Петербурга в киргизький степ його колись доправили за вiсiм днiв, а звiдти до Петербурга вiн дiставався трудно аж вiсiм мiсяцiв! Не через те, що шлях розбитий був або стряслося якесь стихiйне лихо чи моровиця, - його затримали на пiвдорозi й заборонили в'Пзд до столиць. Хотiли ще й вернути до Оренбурга, так добрi люди не допустили... Як не було, а вiн стояв на петербурзькiй вулицi й не мiг тому повiрити. Збулось нарештi!.. Серце шалено било в груди. Здавалося, що перехожi чули той урочистий, святковий дзвiн, бо озирались... Господи, невже кiнець його стражданням, його тяжкiй покутi за грiх великий - правду!.. Взяв вiзника й сказав йому, щоб Пхав Невським. - Та не гони так, братику! - торкнувся його плеча. - Дай подивитись... Вперше у нас у Петербурзi? - спитав вiзник. - Нi... Просто не був давно, вважай, тринадцять рокiв... Жаль, темно вже!.. - В готель якийсь поПдемо? - Нi, на Морську, будинок графа Уварова. Вiзник зиркнув з повагою. Аж нiби якось виструнчився, наскiльки це було можливо зробити сидячи. Невдовзi вiн засовався, засумнiвався. Видно, малий багаж та борода приПжджого йому вселяли сумнiв. - А ви... - хотiв спитати. - Не граф. У графа живе мiй друг, - внiс яснiсть. - I в мене К чим розплатитись з вами. Вiзник притих, втягнув у комiр голову. - Гони! - гукнув йому Тарас. Той озирнувся, вйокнув на конячину й змахнув невидимим у тьмянiм свiтлi батогом. Михайло його одразу i не впiзнав. Дивився своПм ласкавим поглядом i нiяковiв. - Тут, кажуть, живе Михайло Лазаревський, Шевченкiв щирий приятель... - Тарас?! - гукнув господар вражено. - А то ж яка личина... Обнявшись мiцно, поцiлувалися. - ЛакеП графськi мене злякались: думали, що я варнак. - сказав Тарас iз посмiшкою. - А ти ввiйшов з ВеликоП МорськоП? - Еге. Бо ти ж менi писав "у домi графа Уварова". - I не сказав, що вхiд до мене з Мойки? Ну й ну... З незвички терлись, м'ялись, - бо дружба Пхня, власне, була листовна, - й не знали, як повестись далi. - Слухай, - сказав Тарас, не витримавши того хиткого стану, - у тебе К щось на вечерю? - Знайдеться... - Ну й чудово! Бо я голодний, як сiрий вовк! А я розвiсив вуха... Пробач, - засяяв усмiшкою Михайло. - Тут роздягнись, а тут з дороги вмийся... Проходь туди... Я зараз! Невдовзi вони уже сидiли за сервiрованим на двох столом. - З приПздом! - Будь здоровий... Ух!.. Ну й горiлка!.. - Наша. Прислала мати з Гирявки. - Дай боже Пй здоров'я. - Кому? Горiлцi? - Матерi!.. I сало звiдти? - Як ти про все дiзнався? - Я украПнське сало впiзнаю навiть на тому свiтi! - По другiй? - Можна, - кивнув Тарас. - Щоб першiй було не так самотньо... Ну й сало, ну й горiлка!.. - Ти, як Семен... - Гулак, котрий ще й Артемовський? - Жде не дiждеться. Мiсяць ледь не щодня навiдуКться, чи не приПхав... - Славних я маю друзiв! Що б я без вас робив!.. - А що було б без тебе з нами?.. - м'яко сказав Михайло. Це впало тихим щастям йому на душу. - Слухай, а Федiр, брат твiй, у Петербурзi? - змiнив скорiше тему. - I так, i нi. Вiн служить тут, та нинi у вiд'Пздi. - Жаль. - Вже тепер побачитеся!.. Нас шестеро - так що держись... - I всi, як ти, як Федiр i як Василь? - Як Олександр, як Якiв та як Iван!.. - сховався за жарт Михайло. - Славно! - гукнув Тарас. - Де шiсть, там сiм! Дозволь менi матусю вашу звати своКю матiр'ю? - Спасибi... Встали, поцiлувалися i сiли знов. - Я ж сирота з дитячих лiт... - НаллКмо ще? - Нi, досить, - вiдсунув чарку. - Як тут моя свята заступниця Анастасiя Iванiвна? Коли я зможу впасти до нiг ПП? - Графиня й граф у Петербурзi. I ждуть тебе, як брата, - сказав Михайло. - Свiтла вона душа... - Скажи комусь, то й не повiрить, що можна так проникнутися чужим життям, зробити неймовiрне для незнайомоП, вважай, людини! - Завтра пiдеш до неП, вклонишся... Ото вже буде радостi! - зацвiв Михайло усмiшкою. - Всi ждуть тебе!.. Побачиш... - примружив очi. - Господи! Невже я справдi у Петербурзi, сиджу з тобою, вiльний!.. - розправив руки крилами. Михайло лише кивнув, не в силi щось промовити. - Кулiш i досi ще у Брюсселi? - МудруК там. - А Бiлозерський? - ЧекаК твого приПзду!.. Всi земляки, як сонця пiсля ночi, Тарасе, ждуть твоКП з'яви i покладають на тебе кращi своП надiП. - Чи я один? Чи тiльки свiту, що у вiкнi? - Я не суддя... - зiтхнув Михайло. - Тiльки уся громада наша вкруг iменi твого живе, до тебе щиро горнеться. - Тяжка це ноша, брате... - не скоро сказав Тарас. - Та ще коли не можеш людям мовити всiКП правди, коли за кожним кроком твоПм пильнуК хиже "цареве око"... - До речi, ти повинен якнайскорiше з'явитися на свiтлi очi самому обер-полiцмейстеру. - Нi, спершу я з'явлюсь до друзiв, а вже тодi - до ворогiв, - вперто сказав Тарас. - Навiщо ти згадав Пх супроти ночi!.. - Вибач, - знiяковiв Михайло. - Прийшлось до слова... Лежав потому в лiжку, яке Михайло ще восени поставив, ждучи його приПзду, а в серцi радiсть змiшувалася з гiркотою. Порою чув, як Мойка хлюпала в гранiтний берег... А може, те йому лише здавалося, бо лiд на нiй iще стояв... По набережнiй хтось проПжджав... Якась компанiя, вже напiдпитку, брела кудись, жартуючи i смiючись... - Ти спиш? - спитав Михайло тихо. - Нi. - До Толстих пiдемо завтра ввечерi. А вдень ти що робитимеш? - Дивитимусь на Петербург... Змиватиму його красою з душi солдатську втому й смагу, що накипiла за десять лiт... - I досi не очистився? - ЦiКП рани стане менi до смертi. - Ще де та смерть!.. Притихли, думаючи про ту межу. Далека вона вiд них, та все ж прийде, ПП нiхто не омине... - Так мало я встиг зробити... - сумно сказав Тарас. - Ось надолужиш. - Як матиму на те здоров'я, силу... Я там пробув, здаКться, не менш як двадцять рокiв... Хлюпала у берег Мойка... Не Каспiй, нi! Не Волга навiть... Мойка!.. - Михайло, це не сниться?.. В Новопетровському менi останнiм часом ледь не щоночi снилися такi картини, зустрiчi... Прокинуся - а я в пустелi!.. - Це вже не сон. Ти в Петербурзi, в мене. - I завтра я побачу свою святу заступницю, Семена i Василя?.. - Мовчи, бо я заплачу... Тарас притих. Дивився на ледь просвiтленi шибки вiкна, вслухався у стук копит та екiпажiв, що долинав iз вулицi... Поволi щастя хмаркою оповило його всього, вгорнуло, наче в милi жiночi руки-крила, й, погойдуючи, знялося з ним у тихий блакитний сон... ...Прокинувсь рано й вийшов у сонне, вогке мiсто. Зрадiв, коли упевнився, що справдi вiн у Петербурзi, на набережнiй вузькоП Мойки, що пiд ногами хлюпаК пiдталий снiг i хрускаК льодок калюж, утворюючи давно знайому музику весняних вулиць мiста його тепер далекоП, та дорогоП молодостi. Санкт-Петербург уперше вiн побачив о цiй порi - з туманами, зводнiлим снiгом i з цим раптовим, моторошним: "Побережись!.. Побережись!.." Тепер iшов, i вулицi, мости, будинки мов воскресали з попелу його душi, вiдроджувалися в своПй первиннiй сутi, ставали знову скарбом його очей, як би сказав про це убогий киргизький бакса, сирiч кобзар по-нашому. Ноги самi звернули у бiк Неви, згадавши, певно, що вiн любив найдужче у Петербурзi якраз Неву та набережнi, весь цей природний i рукотворний простiр, де легко й вiльно дихалося пiсля впритул заставлених гранiтно-сiрих вулиць. Бiля IсаакiПвського собору згадав Брюллова. Кажуть, що тут зачах на протягах великий Карл. Вiддав жерцям на згубу i свiй талант, i славу, й саме життя!.. В iм'я чого? Мистецтва чи райських кущiв? Нинi сидить в едемi, дивиться на Петербург, на учня свого Тараса i попива амброзiю, чи що там п'ють на небесi... Великий Карл!.. Хiба було замало того, що вiн зробив для звiльнення iз рабства ближнього, аби потрапити колись до раю?.. Даремна друга жертва, що вкоротила вiку i не наблизила його до бога. Та й що йому робити там - в юрбi царiв, сановникiв, багатiПв, що жертвували на храми i через те блаженствують на небесi? Всi цi спасенники, - хоч i кати! - якщо попам повiрити, ввiйдуть у рай i сядуть о шуюю чи о десную господа. Карл зневажав цю братiю, а вмер за те, щоб бути з нею вiчно!.. Зиркнув лише на перспективу площi з Олександрiвським стовпом на нiй i взяв лiворуч, мимо Адмiралтейства, до пам'ятника царю Петру. Вiн, власне, йшов не до Петра, а звiдси прагнув якнайскорiше глянути на Академiю мистецтв, що вабила його, як вабить Мекка мусульманина. Гранiт i мiдний вершник були в ранковiй паморозi, що пiдтавала вже де-не-де й рябiла в очi... Сонце, яке зненацька вирвалося з полону хмар, осяяло Петра, Неву, закуту ще у кригу, будинок АкадемiП... Вiн пiдiйшов до парапету набережноП i впився зором в милий йому будинок на тому боцi. Портик його, велично-скромний, хiба-то раз приходив Тарасу в сни!.. Як чверть столiття тому, вiн зачаровано й благоговiйно дививсь на храм прекрасного i ледве-ледве стримувався, щоб не побiгти туди непевним льодом... Щоб не заплакати, одвiв лiворуч очi й побачив - мiст! Не наплавний, а величезний, справжнiй, що з'Кднував через Неву два береги надiйно й вiчно... Довго ж вiн проблукав пустелями!.. Величне диво мосту ще збiльшило його бажання зараз же здолать Неву, наблизитися до альма-матер й переступити ПП порiг. Вiн, певно, так i вчинив би, якби не там жили Толстi. До них iти ще рано. А бути на тому березi й не завiтати до тих, хто, власне, визволив його з солдатчини, вiн теж не мiг. Зiтхнув i рушив набережною у протилежний вiд мосту бiк. Проходячи бiля Зимового, впiзнав те мiсце, де вперше вiн зустрiвся й заговорив iз Аполлоном. Не з богом i повелителем пресвiтлих муз, а з другом своПм Мокрицьким, одним iз тих, хто визволив його з крiпацтва й увiв до царства вiльних та обдарованих. В Москвi зайшов до нього, то не впiзнав. Шiстнадцять лiт не бачились!.. А завтра йти до брата його Iвана, що управляК нинi канцелярiКю обер-полiцмейстера... Все в цьому свiтi переплелося!.. Чи то згадаК знайомство ПхнК давнК, чи вдасть, що вперше бачаться?.. А хай Пм грець, тим полiцмейстерам з усiм причетом Пхнiм!.. Тут, ось на цьому мiсцi, вiн. запитав у Аполлона, де Академiя... Той був з Ельканом... Чи то живий усюдисущий i все на свiтi знаючий старий брехун iз добрим, милим серцем?.. Вiд ПетропавловськоП долинув пострiл. Слухайте i пам'ятайте, сини царя й отечества!.. Окрiм приКмних зустрiчей, вiн пережити маК й такi, що будуть ятрити його пришерхлi рани. Скажiмо, рiг Фонтанки й ПантелеймонiвськоП, де Третiй вiддiл, вiн обiйде, а як йому обходитися без Ермiтажу, без нового його примiщення, збудованого царем Миколою!.. Ще здалеку почув команди, тупiт i насторожився. Затамувавши подих, оглянувся на лiд Неви, на Мармуровий важкий палац i мужньо рушив далi. Це Петербург, це маршируК гвардiя на Марсовому полi!.. А вiн на вольнiй волi, вiн перехожий. Хоч рядовий, та вiдставний, i в цьому суть! Нiхто його не виструнчить, не крикне йому охриплим вiд перепою голосом - "тягни носок!"... I все ж вiн боком, боком, понад Невою, пройшов-пробiг те мiсце, з якого видно було солдатiв та офiцерiв, що муштрувались. Аж за Лебедячою Канавкою, прикритий Лiтнiм садом, пiшов тихiше. Серце шалено билося, в очах стояв якийсь туман... Далась тобi та муштра!.. Всмiхнувся. Став, зiпершись на огорожу спиною, i переводив подих... Ну й дременув!.. Ще б пак: побачив раптом Львова, що пiдкликав його до себе пальцем... Мана, а стало моторошно... Страшнiше, як там було, за КаспiКм... Дiстав хустинку й витер на лобi пiт. Вiдчув, що маК ноги, й побрiв неквапно далi. Це хтозна-що! Сахатися вiд барабана, вiд офiцерiв, яким нема до тебе дiла... Справдi, нiкому вже нема до нього дiла! Вiльний!.. Бадьоро, слухаючи лише краКчком вуха дрiб барабана, ввiйшов до саду. Радiсть химерно змiшувалася iз сумом за тим ширяКвським убогим учнем, який забрiв сюди знiчев'я i зупинився, вражений не так самим, хоча й чудовим, садом, як статуями, що тут стояли густо на всiх алеях... Скiльки вже пережито й зроблено!.. На жаль, тепер не мiг уже беззастережно сприймать богiв, героПв, що мерзли тут, за витвори людського генiя. Вiн бачив Пхнi вади, i це псувало враження, збивало радiсть зустрiчi. А може, вiк i стан душi були тому причиною?.. Дрiб барабана... Звернув у бiк Фонтанки, аби не чути муштри, й побачив верх, з хрестом на ньому, церкви Пантелеймона. Праворуч трохи вгледiв той клятий дiм, з якого розпочалися його страждання, його солдатська одiссея. Вертеп розбiйникiв, царева псарня!.. Вiн мiг пройти повз неП, - чи й плюнути Пй на порiг, - проте вважав за краще звернути до каналу й податися у протилежний вiд псарнi бiк. Не через те, що лячно йому ПП. Скорiш, огидно. Люди, що душать думку, слово, йому бридкi. Це каменi, якi тримають поступ, вчепившись йому до нiг. Мерзенна роль, мерзенна доля!.. Притишився аж на Садовiй вулицi, за Iнженерним, або Михайлiвським палацом-замком, утечищем царя Павла, що не вберiг йому життя. Коли синок наврипиться прибрать зi свiту батька, нiщо тому не допоможе. Та й батечко нiвроку був... Помазаники царя небесного! Напевно, в бога злиднi на вiнценосних, якщо вiн шле РосiП таких царiв!.. Снiг розтавав по-справжньому. По колiях текли струмки, в яких грайливо зблискувало промiння сонця, i горобцi, вiдчувши весну, купалися у калюжках, цвiрiнькали так вiдчайдушне й лунко, немов, крiм них, нiкого в мiстi не iснувало. Це пiдняло Тарасовi прибляклий добрий настрiй, вернуло те вiдчуття дня радостi, з яким вiн вийшов вранцi на першу зустрiч з молодiстю, iз Петербургом. Садовою, а далi набережною Фонтанки дiстався Аничкового мосту. Власне, йшов не до нього. Прагнув побачить знову Клодтових славетних коней, якi стояли здибленi на чотирьох його кутках. Напроти Аничкового палацу пiднiсся гордо новий палац, i конi вносили у це змагання величi свiй ледь помiтний, але суттКвий штрих... Так, Клодт досяг найбiльшого тут, на мосту. Експресiя i досконалiсть форми! Статичнiсть, рух - все злито в один порив, в один шедевр... Пх, власне, тут чотири, i кожен щось додаК до iнших трьох, утворюючи гуртом красу, гармонiю... Стомлений, Тарас присiв на парапет i раптом згадав, що в Лiтньому вiн не побачив пам'ятника Крилову! Iшов туди не тiльки, аби згадати давнК, а щонайбiльш - поглянути на витвiр Клодта. Як же воно так сталося? Чому це вiн, як мовиться, у церквi був, але попа не бачив?.. А-а, це проклятий той барабан! Погнав його, сердешного, у бiк Фонтанки, а пам'ятник стоПть у центрi саду, про що було вiдомо йому з газет... Хоч жаль було, пiдвiвся i рушив далi, в напрямку своКП "хати", бо ще туди далеко було брести. З Криловим ще побачиться... А вдома його чекав актор, земляк i щирий друг Семен Гулак-Артемовський! Стрункий, величний, дужий, вiн згрiб Тараса в своП мiцнi ручища, притис до себе, поцiлував... I враз заплакав: - Батьку!.. Нарештi, ти... Нарештi, ти на волi!.. ...За пiвгодини вони були вже в Семена вдома, й Тарас припав до ручки, що вмiла а арфи видобути чарiвнi звуки. - Оце i К Тарас Шевченко, серденько! - представив його Семен своПй дружинi милiй. - Варваро, а йди сюди! - гукнув i доньку, що визирала з iншоП кiмнати. - Не бiйся. Це хороший дядя... - Скорiше, дiд, - погладив Тарас свою розкiшну бороду. Дiвча ввiйшло, присiло. Йому було десь рокiв сiм. На радощах вiн геть забув про нього i не принiс, як личить добрим людям, щось на гостинець. - Шурочко, проси до столу гостя! - гукнув Семен, аж задзвенiв десь посуд чи скло в вiкнi. - Ну й глас... - Iз нього, братику, i хлiб Пмо, - сказав уже тихiше. Квартира була простора, зi смаком умебльована. Таких не бачив Тарас давно. - Ну як, пристойна хата? - спитав Семен. - А Шура каже, тiсно. - Я не кажу... - озвалася з Пдальнi жiнка. - То думаКш! - Семене, ти б припрошував та садовив... У нас же гiсть... - I де ти таку доп'яв? - спитав Тарас неголосно, як Олександра вийшла. - Вона сама знайшлася. Як глянула на мене сяючими очиськами - менi i дух забило... Й не одпустило, вважай, i досi. - Про що це ви шепочетесь? - Та про дiвчат, - сказав Семен. - Тарас ще неодружений. - То зле, - всмiхнулась мило. - Сiм'я - це спокiй, затишок... - У Нижньому я ледве-ледве не одружився, - сказав Тарас. - Актриса теж... - Хто? - зацiкавлено спитав Семен. - Та... Пiунова... - На жаль, не чув. - Џй усього сiмнадцять лiт. - Ну, знаКш, - штурхнув Семен його пiд бiк. - А кажеш, що вже дiдусь!.. - Як бачиш, приПхав сам, без жiнки... - Жiнку знайдеш собi i в Петербурзi! - утiшив його Семен. - Шукатиму на УкраПнi, - сказав Тарас. - Щоб наймичка i сирота... Не змiг усiм в пригодi стати, то хоч одну, мiй друже, зроблю щасливою... - Ти не змiнився. Такий, як був! Притихли. Мовчки випили, не дочекавшись i господинi, що вибiгла по щось до iншоП кiмнати. - За що пили? - спитала, коли прийшла i взяла свою чарчину. - За мiцнiсть духу, - сказав Семен. - А я - за гостя! - випила. - Щоб був здоровий!.. - Дякую, - приклав Тарас до серця руку. - А Варця ж де? - Пiшла гуляти з нянею. - Щасливi ви... - Одружишся, i в тебе будуть дiти, - сказав Семен, узявши знову пляшку. - Спасибi. Я не питиму, - вiдсторонив ПП Тарас. - Сьогоднi йду вклонитися сiм'П Толстих. - Коли? - О шостiй вечора. - Жаль, я в спектаклi зайнятий... Воiстину святе сiмейство... Здолать царя, примусити його пiти на поступку, собi самому наперекiр!.. - Џм це колись ще вiдiллКться, - зiтхнула Олександра. - Царi принук не терплять i помщаються тому, хто Пх примушуК зробити щось, не вгодне Пм. - I звiдкiля тобi вiдомi, Шурочко, такi придворнi тонкощi! - гукнув Семен, бажаючи все перевести на звичайнiсiньку собi балачку. - Це знають всi, крiм тебе, - вiдрiзала йому дружина. - Не дай господь... - сказав Тарас. Вiн вiрив i не вiрив, щоб iмператор запам'ятав таке дрiбне для нього дiло та ще й помстився згодом за нього графовi. А втiм, все може статися. Якщо в людини дрiбна душа, вона живе дрiбницями i з того маК втiху. Пiсля обiду, який тривав недовго, Семен пiдвiвся першим i запросив Тараса до кабiнету. - На жаль, часу в нас мало, - сказав, сiдаючи до фортепiано. - Я так хотiв... - Щось заспiвати менi з "Руслана i Людмили"? - Не тiльки це... - зам'явся. - Ти знаКш, я... Ну, як би це тобi сказати?.. Почав писати музику... - I слава тобi за це! - Не поспiшай. Ще слави не заробив, ще тiльки першi спроби... Отак взяло, примусило... - То бог почув, Семене, моП молитви! - сказав Тарас. - Колись, було, дивлюсь на тебе, слухаю, а сам журюсь, що в нас нема нiкого, хто б вивiв нашу музику в музичний свiт, на сцену, де чаруК Глинка та iталiйцi. - В тобi i справдi К демонiчна сила, - сказав Семен серйозно. - Коли сiдав за власнi твори, думав завжди про тебе, згадував твоП слова, твоП пiснi, твоК горiння волею... - Тому й писав менi листи i надсилав якiсь химернi грошi, не боячись, що вскочиш зi мною в халепу? - А ти дотепний!.. Пишеш, що то брехня, що я тобi не винен нiяких грошей за малювання... - обурено сказав Семен. - Хто ж знав, що грошi слати менi не можна... - Писали навiть з острахом! Орлов на когось гаркнув, пiшли чутки... - А я сиджу й страждаю: забули мене усi!.. Один Семен згадаК вряди-годи, та й то з якимись фiглями... - Ну-у, що було, те загуло! - сказав Семен рiшуче. - Я стiльки, друже, думав про цi хвилини!.. Пишу, було, чи граю уже написане, а ти сидиш i слухаКш... - Я? - запитав здивовано. - Еге... I тiльки щось десь не так, вiдчую твiй безмовний докiр... - Я ж тут не був. - Був! Може, навiть бiльше, анiж колись, як вчився i як писав своП пiснi та думи... Ця новина Тарасовi була немов бальзам на рани. По правдi кажучи, вiн сподiвався на щось таке, ще сидячи у Третiм вiддiлi, та потiм згас, упевнився, що то були iлюзiП, обман себе самого. Виходить, нi? Страждання його будили совiсть в iнших! I вiршi теж трудилися, робили дiло, кликали до боротьби!.. Семен заграв. Знайоме щось i незнайоме, але на диво сонячне, живе, жагуче. - Що це таке? - спитав Тарас очима, щоб не завадити чарiвнiй, дивнiй музицi. - Дивертисмент "УкраПнське весiлля", - сказав Семен уголос. Тарас примружив очi, щоб зосередитись лише на грi, на музицi, й не спостерiг, як перелинув на УкраПну, мiж рiдний люд. МелодiП були йому з дитинства знанi, та водночас немовби iншi, глибшi, приведенi в якусь струнку систему, в гармонiю. I до Семена то тут, то там хтось брав народну музику, сяк-так ПП пригладжував чи обробляв, i вже романс чи пiсня. А вiн копнувся глибше, створив своК, виводячи його з народу й вiддаючи народовi з музичним твором душу свою, бентежну й щиру... - Ти щось таке, таке зробив!.. - гукнув Тарас, коли затихли останнi дивнi звуки. - Не муляло моК не дуже чемне поводження з народним нашим мелосом? - спитав Семен. - Це справжнiй шлях: з народу для народу! Крiзь власну душу й думу. Ти молодець! - А знаКш, хто менi вказав дорогу, якою йти? Кобзар Тарас Шевченко. - Щось не збагну... Я в музицi... - Поезiя твоя така! Ти перший знайшов цей шлях. - Џй-богу, я не шукав, - сказав Тарас. - Писав, i все. - Ти - генiй!.. - Ну, Семене... - знiяковiв. - Гостей на кпини брати - поганий тон... - Я не жартую. Поки ти муштрувався по тих своПх Закаспiях, до тебе тут приглянулися i зрозумiли твiй феномен, сплели вiнок лавровий. - А може, тут виною терновий, той, що одягай менi жандарми й лихi царi? - I це якоюсь мiрою, - сказав Семен роздумливо. - Жандарми теж пiдпомогли, примусили людей пильнiше глянути на поетичнi твоП труди, як це буваК часто вже пiсля смертi автора... Готовий будь, Тарасе, д