лю кидаК густу й широку. В затiнку ПП густоП крони вiн спить удень. Блаженство!.. - Все ждеш? - прийшов i сiв на лавцi поряд Андрiй - земляк з-пiд Лисянки, з яким вони зустрiлися i побраталися не так давно в укрiпленнi. Простий солдат, а не зламався за двадцять лiт неволi, лишився тим, ким i забрали з РiзаноП. - Нема... Кудись запропастилася, - сказав Тарас. - Ти плюнь на все й живи собi. - Не можу... Ось, ось!.. Ось, ось!.. Тортура, гiрша муштри! - Ще з глузду з'Пдеш. - Може, з цiКю поштою вже буде щось iз Оренбурга... - Ти малював би краще чи щось писав у тiй своПй землянцi. - В душi, Андрiю, пустка... Я геть зотлiв чекаючи... Дивилися на море вдвох. Воно було гладеньке й пустельне, нiби небо в найбiльшу спеку... Раптом десь на городi знявся якийсь непевний гомiн, що покотився садом, неначе хвиля в бурю. - Що? - Де? - За ближньою! - ГадаКш, вiн? - Таж пароплав!.. Тарас схопився з лавки. - Ти бачиш? - Он, за гауптвахтою!.. - гукнув Андрiй. - Димить котлом пекельним. - То я побiг! - Дай боже тобi удачi, - сказав Андрiй неголосно й перехрестив. Нестерпно довго йшов пароплав до пристанi, вивозили човнами пошту й iще якiсь мiшки, тюки та ящики, везли все те до форту й тут розбирали. Потiм до коменданта впхався гурт офiцерiв, далi - хтось з морякiв... Коли ж, нарештi, Тарас ввiйшов, Iраклiй подав листа i грошi, присланi йому все тим же Лазаревським. - Зi штабу корпусу К що-небудь? - спитав Тарас. - Нiчого. - Невже збрехала люб'язна панi Еггерт, коли вiтала мене iз волею? - Вона не з тих. - Минуло вже пiвмiсяця!.. Чи там усi заснули?.. Казала колись менi одна бабуся при смертi: "Широкий шлях iз раю, а в рай вузенька стежечка, та й та колючим терном поросла". - Чи вам там зле в саду живеться? - Iраклiю, на волю хочу! Доки вони знущатимуться?! - Не гарячкуй, будь пильним, щоб хтось чи щось не стало на перешкодi... Це остудило трохи. Вiн попрощався мовчки й пiшов у сад, де ждав Андрiй. За муром сiв на камiнь i розiрвав конверт Михайлового листа. Зиркнув, i дух йому забило. "Ну, нарештi, поздоровляю тебе, мiй дорогий Тарасе Григоровичу, з великою милiстю царя... Я тiльки що дiзнався, що вже три днi, як послано бумагу командиру Оренбурзького корпусу, що ти вiдповiдно просьбi графа Толстого i засвiдченню графа Перовського одержуКш вiдставку, з наданням вибору роду i мiсця життя..." Не змiг читати далi. Бо там були якiсь легенькi сумнiви, а так уже хотiлося чогось твердого, певного! Тим паче знав, що та "бумага" вже в штабi корпусу й що в нiй таки К воля. Сидiв i плакав тихо, не помiчаючи гiрких тих слiз, що мали б, певно, бути сльозами щастя, радостi... Тут i застав його Андрiй, що вийшов стрiти. - МаКш? - спитав, помiтивши в руках листа. - I так, i нi... Нема наказу з корпусу... Тут ще одне пiдтвердження, - кивнув на лист, - що з Петербурга послано про це папiр... - Дiждешся: Тепер уже дiждешся! - втiшав його, хоч сам не мав i крихти надiП якось вирватися в свою далеку Рiзану. - Ну, як? - зустрiла Пх Агата, що вийшла вдвох з Наталею аж за город. - Прийшов наказ? - НемаК... - Чого ти, Горич, плакав? - пiдбiгла й собi мала. - Тебе хтось бив чи лаяв? - Нi, ласочко, - узяв ПП на руки. - А очки чом червонi? - То, певно, вiтер з моря або пiсок зi степу... - Як хочеш, можеш взяти мого жука, - розкрила щедро кулачок, де зберiгався великий скарб - жук-гнойовик. - Спасибi, - взяв дарунок, притис маля до серця. - А там уже - ти бачив? - червонi трохи вишеньки, - втiшала його Наталя. - Хочеш Пх скуштувати? - Вони зеленi. Дякую. Нехай коли достигнуть. Бiля верби вона поспiшно злiзла на морiжок. - Лови мене! - вiдбiгла й стала, сяючи очима-терном. - Ну, Горич, ну!.. Я хочу спати, ласочко, - благальне сказав Тарас i важко сiв на лавку. Останнiм часом вiн спить i вдень по два-три рази. Ще й сняться сни. Як тiльки схилить голову, вже й щось снуКться, мариться. Здебiльшого iз досолдатського життя. I друзi тi, що ждуть його в столицi й на УкраПнi... Андрiй принiс шинелю, прослав, де тiнь. - Лягай, поспи... Дивись, аби тебе не доконала ця вiдпускна... Агата взяла Наталю i повела у свiй будинок лiтнiй. Та опиралась, хмикала... Невдовзi стало тихо. Тарас заплющив очi, вiдчув тепло розпеченоП за день землi... Й одразу вгледiв КиПв, собор Софiйський, натовп... А мiж людей - Сенчило, Кулiш, Сошенко й Семен Гулак-Артемовський в якомусь оперному костюмi... Не розтуляючи червоних уст, вiн раптом як зареве - мов пароплав!.. - Вiдходить котел пекельний... - мовив АндрiПв голос. - Як, як димить!.. Запахло димом. Видно, земляк узявсь до люльки... Сидiтиме отак весь час й охоронятиме Тарасiв сон. Сичить на всiх, хто б не проходив мимо, хай навiть то офiцер. I дивно, всi скоряються його турботi, вмовкають, йдуть навшпиньках... Земля ще й досi тепла, а тiло все мов невагоме... I сон не сон... Сам не збагне, чи спить, чи просто лежить собi та й думаК... Це все листи ТолстоП та Лазаревського й чекання волi... Волi, його святоП воленьки!.. Щокою тихо скочуються одна по однiй сльози. Вiн хоче Пх спинити, проте не годен... Може, це знову сон?.. Дрiмаючи, Андрiй мугиче пiсню. Про дiвчину i про вербу край ставу... Це ж вiн не знав любовi, не знав життя!.. Окрадений, ще молодим похований в сукнi шинелi, як у трунi, вiн проливаК незайману людську, батькiвську нiжнiсть на вусаня, що став йому Кдиним свiтлим променем у цiй тяжкiй неволi, привiтом з рiдноП його землi!.. Прокинувся вiд цих думок. Земляк дрiмав на лавцi, пiдклавши кулак пiд щоку. Тiнi були вже довгi-довгi... До нього бiгла радiсно мала Наталя, що, як завжди, уже давно чекала неподалiк... ...Сумуючи по десь заблудлiй волi, почав писать щоденник, або журнал. Це спонукало думати, шеретувати подiП давнi й нинiшнi й гасило хоч якоюсь мiрою жагу творити. Правда, вiн, не дiждавшись волi, почав писати вiршi, точнiше, виправив, переписав ще в Орськiй творену поему "Москалева криниця" й послав разом з автопортретом Кухаренку, що не забув про нього грiшного i слав листи та грошi. Та це миттКвий спалах у тьмi чекання, в. оцiй, дасть бог, останнiй юдолi слiз... Сидiв, писав щоденник на лавцi бiля верби i раз у раз позиркував на синК лiтнК море. Укотре ждали пошти, а вiн - iз нею волi, що прилетiти мала iз Оренбурга... I тут в усiх кiнцях городу почулося чарiвне слово "пароплав"! Сховавши зошит, побiг до форту. Мусить уже прийти! Пiвсотнi днiв минуло вiдтодi, як послали папiр про волю до Оренбурга, i тридцять сiм, як бачили його у штабi корпусу!.. Пошта не прибула... Натомiсть - друга рота й руда персона - Пхнiй батальйонний командир. Тарас забув про нього, бо сподiвався визволення, i тим невдача стала стократ прикрiшою. Тепер було не до городу й не до щоденника! Рудим вогнем майор оббiгав усi казарми, дав по зубах фельдфебелям та iншим малим чинам, полаяв ротних та офiцерiв, якi потрапили йому пiд руку, й звелiв призначити на завтра огляд роти, в якiй, собi на лихо, служив Тарас. Всю нiч нещасна рота, тремтячи, готувалася до iстинно страшного суду i вже о п'ятiй ранку стояла, наче iграшка, посеред форту й ждала отця-майора Львова. О сьомiй вiн з'явився i цiлих три години Пх катував, чим тiльки мiг. Стомившись, гарно вилаяв, пообiцяв свiй скорий суд, рiзки й шпiцрутени. Потому всiх вiдпустив, а конфiрмованим звелiв з'явитися пiсля обiду на додатковий iспит. Коли i це випробування мужностi Тарас терпляче витримав i був щасливо забраний з-перед очей премудрого i престрашного Львова, зрадiв усiм солдатським тiлом, як одпущенню грiшник. Аж сам себе ненавидiв за ту велику радiсть!.. Майор, узявши змiнену четверту роту, вiдбув в Уральськ, i форт зажив старим життям. Тарас також. Щасливий, що так вiдносно легко вiдбув приПзд начальства, вiн знов чекав наказу iз Оренбурга, писав щоденно роздуми у свiй журнал... I раптом вскочив у яму, на днi якоП чавкало брудне багно. Чи комарi, якi надвечiр оволодiли садом, чи сподiвання, що на зорi прибуде пошта з Гур'Ква, погнали, мов навмисне, його в укрiплення. Почувши спiв у флiгелi, де проживали офiцери, Тарас, на всякий випадок, осмикав кiтель, виструнчився... Ну й пiсня, боже праведний! Коврики на коврики Й шатрики на шатрики!.. Це ж хтось ПП для них "створив", хтось дав життя... - Шевченко! - вибiг на плац скуйовджений i весь червоний поручик Кампiньйонi. - А йди сюди! - схопив за руку. - Зараз я познайомлю тебе, Шевченко, з новоприбулими. Чудовi хлопцi! Ще з коридора вгледiв Тарас кошму, розiслану серед кiмнати, на нiй велику сулiю, довкруг якоП купчилися усi в червоних сорочках "чудовi хлопцi"... Коврики на коврики!.. Рвонувшись з рук Кампiньйонi, Тарс метнувся на майдан. Та офiцер побiг за ним i закричав: - Черговий! Унтер! Вiзьмiть його й - на гауптвахту! Вiн тiльки що образив тяжко офiцера! За п'ять хвилин Тарас, раб божий, уже сидiв за гратами й зi страхом ждав атаки блощиць та блiх... Скрiзь кровопивцi, людям нема вiд них рятунку на цiй землi, на цьому злому свiтi!.. Раненько прийшов Усков i визволив його з бiди. На вечiр ждали пошти. Пронидiвши весь днь у клiтцi саду, Тарас подався знову в триклятий форт. Складати свою мiзерiю. Мав вiдчуття, що нинi прийде його щасливе звiльнення, i вiн тодi негайно, - з цим пароплавом! - кинеться навтiкача... А я по вас, - зустрiв його безвусий iще солдат, що був в Ускова вiстовим. - Пх благородiК звелiли вас покликати. - Що, пароплав?! - Нi, ще нема. Не мiг збагнуть, навiщо вiн коменданту. З ворiт ще раз поглянув на збiлене легеньким штормом море. Нема, не видно щогли!.. Iраклiй мовчки подав папiр. Тарас завмер. Нарештi! Збулось! Звершилось! Господи!.. - Читай. Зиркнув крiзь сльози i не повiрив своПм очам. Це був паскудний рапорт Кампiньйонi про те, що вiн, Тарас Шевченко, у нетверезому ганебно станi облаяв поручика, за що повинен зазнати кари, як вимагав того закон... - Це все брехня! - гукнув, коли отямився. - Не брав i в рот хмiльного i не сказав йому нi слова!.. Що дiяти? - Одне - просить пробачення, - зiтхнув Усков. - Вiн офiцер, йому повiрять бiльше. Бо за статутом, Тарасе, ти вже арештант. - Я присягну, що це неправда! - А вiн - що правда. - Нелюди!.. - Вдягай мундир i йди проси пробачення... Одяг, прийшов. Простояв у передпокоП аж двi години, й лише тодi його було допущено до скривленоП з похмiлля пики Пх благородiя. - Це ти? - Так точно! - Геть... - Прошу вислухати й пробачити менi вчорашнiй вчинок! - Ти визнаКш свою вину? - прискалив лiве око. - Так точно! - Що, не хочеться iти пiд суд? - Так точно! Вiзьмiть назад свiй рапорт... - Бач, гордим став... Вже й випити не зволить з нами!.. З похмiлля, ваше благородiК. Як тiльки глянув на сулiю, так пiдступив живiт до горла... - Правда. Таке буваК, - глянув уже привiтнiше. - Ну, чорт в тобою, прощено! Пошли по четверть на мирову, а я сходжу по рапорт. Сам тут побудь, - всмiхнувся в передчуттi новоП випивки. - Не здумай знову!.. - Слухаюсь! Денщик принiс горiлку, а Кампiньйонi - рапорт. Принiс не сам - з усiм вчорашнiм кодлом своПх достойних свiдкiв. - Отак-то, батечку, - сказав один, подаючи пухку тремтячу руку. - Ви не бажали знайомства з нами вчора, то ми сьогоднi змусили зробити нам таку велику ласку! Пiд п'яний смiх Пх благородiя пiдходили до рядового i гречно тисли руку. Знов сулiя, кошма, чарки, наПдки, жарти, "Коврики" й амурнi сальнi спогади... Прочумався Тарас в саду, в альтанцi коменданта, де жив останнiм часом. Не вiдав, хто й коли привiз його сюди. За тиждень згадав, що серед офiцерiв його теперiшньоП роти нема Обрядiна - ПП отця i командира. Спитав про це у каптенармуса Кулiха, який привiз з Уральська передану для нього книгу Лiбельта. Франц спохмурнiв. - А СкобелКва ти пам'ятаКш? - спитав замiсто вiдповiдi. - Як зараз чую його чудовий сердечний спiв... Тече рiчка невеличка З вишневого саду... - Вже в арештантських ротах, аж у Сибiру. А перед тим пройшов зеленою алеКю з двох тисяч палок, сирiч шпiцрутенiв. - За вiщо? - вражено спитав Тарас. - По пицi дав Обрядiну. Бо той привласнив грошi, якi прислав хтось СкобелКву. - Отак i дав?! - Нi, тiльки вже на здачi, як вдарив ротний "за клевету". - Нещасний, бiдний СкобелКв!.. - сказав Тарас, похнюпившись. - А що ж Обрядiн? - Змусили подати у вiдставку. - Недавно Кампiньйонi хотiв мене пiд суд пiдвести... - Я чув про це. Паскудний вiн чоловiк. - Коли я звiдси вирвуся! - заскреготiв Тарас зубами. - Ось що вони зi мною роблять, кати людськi! Вже третiй мiсяць жду з Оренбурга волю!.. Чи послано ПП сюди на черепасi?.. - Десь хтось тримаК. Що Пм якийсь засланець! - промовив Кулiх. - Ах, бiдний, бiдний СкобелКв... - зiтхнув Тарас, - Це ж треба було такому статися... Пiшов тихенький дощик. Зашелестiв, застукотiв об дах альтанки, зробленоП колись сердешним СкобелКвим. I з того шуму, шелесту почувся м'яко й весело його дзвiнкий, приКмний голос: Дощик, дощик ПадаК дрiбненький. Я ж думала, я ж думала, Запорожець, ненько... ...Коли прийшов, нарештi, ласкавий дозвiл майора Львова на звiльнення його зi служби, Тарас уже i не зрадiв. Щось тiльки в серцi тьохнуло й переросло в пекучий жаль за марно й тяжко втраченi роки та днi. I нi вiтання друзiв, нi листування, що зав'язалося мiж комендантом i командиром пiвба-тальйону КосарКвим про скромну його особу, не хвилювали тепер його. Тим паче мусив ждати якогось ще наказу з корпусу, а вже тодi... Що саме, йому нiхто не мiг сказати точно. Бабуся правду мовила: вузька стежина веде у рай, та й та колючим терном поросла!.. Збагнув, що вже на волi, коли вертався з пристанi, точнiше, з гауптвахти, де гостював у друга свого Мостовського, що там сидiв по наклепу одноП пiдлоП душi. Свiтив ледь-ледь ущерблений великий круглий мiсяць, що тiльки сплив на чисте, пустельне сiре небо. Нерiвний шлях до форту мiнився, сяяв, скелi - мов ожили, вiдкинули вузькi та довгi тiнi... Чарiвна казка... Господи, пустеля теж красива, коли на неП дивиться людина вiльна... Вiльний!.. Вiн не солдат, а знову - поет, художник!.. Вiльний!.. Його тепер не може у стрiй поставить КосарКв, примусити з собою пити поручик Кампiньйонi!.. Мiсяць пiднявся вище, зменшився, i вся картина стала iще контрастнiшою, ще ближчою до вималюваноП колись поетом, якого вже давно немаК серед живих. Выхожу один я на дорогу, Сквозь туман кремнистый путь блестит; Ночь тиха. Пустыня внемлет богу, И звезда с звездою говорит... Присiв на камiнь, щоб вiдпочити й помилуватися красою скель, долини, моря, неба. Це все його!.. Де воля, там i краса, поезiя... Сiм рокiв тут промучився, а тiльки зараз, вiльним, збагнув цей край, цю землю i те, як можуть жити в такiй пустелi люди впродовж вiкiв чи навiть тисячолiть. Тепер вiн мiг дивитися спокiйно, без огиди на той флагшток на скелi, на батарею, на все гнiздо мерзоти i насильства, що цiлих сiм - найкращих, може, рокiв! - висотувало iз нього жили, цiдило кров. Вимучували, перетирали, нiвечили, а вiн, - на зло недолi, царям, жандармам, ротним та унтерам! - лишився тим, яким i був. Все горе, всi приниження, знущання нiби i не торкнулися його душi. Тепер, коли вiдрiзано той шмат життя, вiн зрозумiв, заглянувши в своК Кство, що жодна грань чи рисочка його душi не пiддалась, не викривилася, що всi його переконання i всi високi прагнення - живi й готовi дiяти, як i колись. Звичайно, дещо висвiтлилось i набуло реальнiших, до сутi ближчих розмiрiв, та був тому виною вiк, а не гiркий солдатський досвiд. Радiсний, устав i рушив далi. Мiсяць уже поблiд, а зорi пояскравiшали. Небесна сфера нiби дзвенiла тихо ними, манила душу, кликала... Не згледiвся, як заспiвав: Та нема в свiтi гiрш нiкому, Як сiромi молодому... Покинув цю, занадто вона сумна, й почав давно не спiвану й уже напiвзабуту найкращу в свiтi пiсню: Ой i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя! Ой i вийди, вийди, дiвчинонько моя вiрная!.. За пiвверсти до саду його зустрiв земляк Андрiй. - I де тебе бог носить о цiй порi? - У гостях був, - обняв Тарас друзяку. - Воно-то й видно, - буркнув старий солдат. - Бо добрi люди тодi й спiвають тiльки, як iдуть з гостей. Ввiйшовши в роль п'янрго, Тарас завiв новоП: Ой iде багач, ой iде дукач, НасмiхаКться: - Ой за що, за що бiдна голота НапиваКться? - Та годi, годi, - лагiдно вмовляв Андрiй. - Ходiмо краще спати.. Ой взяли дуку за чуб, за руку, Третiй в спину б'К. - Ой не йди, не йди, превражий сину, Де голота п'К!.. Андрiй узяв його пiд руку, провiв у сад, прослав шинель бiля верби й, нарвавши трави пiд голови, поклав сердегу спати. Перехрестивши, пiшов кудись. Тарас лежав, розчулений до слiз любов'ю ближнього, й не смiв йому признатися, що вiн не пив, що просто нiч сьогоднi така хмiльна, що вiн збагнув нарештi себе на вольнiй волi!.. За кiлька днiв Усков покликав його у форт. Потис похмуро руку. - Сiдай, - кивнув. - Спасибi. Тарас присiв на стiльчик, ще кожну мить готовий швидко встати, коли ввiйде хтось iз офiцерiв. - Я чув, як ти спiвав, iдучи з пристанi, - зiтхнув Iраклiй. - Голос, скажу тобi!.. - Була така чарiвна нiч... - До ранку потiм думав, - своКП вiв Iраклiй. - Про що, коли не таКмниця? - Про солов'я, який i досi в клiтцi. - На волi вже. Помовчали. - Навiщо вони велять з'явитися тобi в Уральськ?.. - подумав Iраклiй вголос. - Звiльнений, а Пдь туди, куди тобi наказують... - Ай справдi? Вiльний, - отже, я маю право Пхати на всi чотири сторони. На бiса менi Уральськ! - У Петербурзi у тебе К знайомий лiкар? - спитав Iраклiй, смикаючи себе за вус. - Не знаю. - Графиня, певно ж, маК... Та й Лазаревськi... Тарас кивнув. - Як щось не так - захворiКш, а друзi хай тим часом стають на захист... - снував якусь туманну думку комендант. - Чи я дурний, чи ти занадто мудрий... - сказав Тарас. - Не втямлю. - Жаль солов'я, - зiтхнув Iраклiй. - Треба йому летiти звiдси... - Куди? В Уральськ? - Додому чи в Петербург. Тарас схопився з мiсця. - Даси бiлет на виПзд у Петербург? - Боюсь, а мушу дати... Я ж друг тобi? - Найкращий i найвiрнiший! - обняв Тарас Iраклiя. - До смертi я!.. - Тихiше, - спинив Усков. - Позавтрому вiд нас пiде на Астрахань рибальський човен. Як вiн тобi? - Хоч пiшки! - Ти ж не Христос, - всмiхнувся. I враз нахмурив брови. - Якщо мене притиснуть тут, я буду тебе розшукувати по всiх усюдах. Ти вже не обижайся... - Iраклiю, менi аби дiстатись до Петербурга, а там уже не пропаду! Не втiк же я, а звiльнений самим царем. - Узавтра все оформимо, i - в добру путь, - сказав Iраклiй сумно. - А ми вже тут... - Спасибi тобi за все!.. Якби не ти, хто знаК, чи дочекався б я дня цього... - ледь стримував Тарас щасливi сльози. - Тобi спасибi, - мовив на те Усков. - Що освiтив моК життя, мов сонце похмурий день... Поцiлувались тричi, як личить добрим людям, i розiйшлись. На третiй день, у супроводi Андрiя Обеременка, Тарас iшов, прискорюючи все дужче крок, на ближню пристань, де ждав його рибальський човен. Iншим, хто теж хотiв провести, Усков звелiв побуть у фортi: нiчого здiймати шум i все таке. Сам попрощався дома. Агата теж. Наталя збагнула враз, що вiн далеко Пде, й не вiдпускала, плачучи на шиП в нього... Хоч квапили його з човна, зайшов на гауптвахту i попрощавсь з Мостовським. - От клятий - перехрестив тебе услiд по-своКму, - бурчав Андрiй. Вiн мав на шляхту зуб за те, що служить царю й престолу. - Андрiю, вiн найлiпший - крiм Iраклiя - тут чоловiк. - сказав Тарас. - Держись його. - Про мене... Вiддавши торбу в човен, обняв Андрiя, мiцно поцiлував. Той вiдповiв, незграбно якось тикаючись лицем в лице, i заридав, гамуючи у грудях стогiн. Човен уже вiдплив, нiдняв вiтрило, виповнив його ногожим вiтром, а вiн стояв на пристанi, дивився вслiд... - Брат? - запитав керманич. Тарас кивнув. Осяяний низьким рожевим сонцем, здiймавсь на скелi в небо далекий форт. Здавалося, що вiн стояв на мiсцi чи навiть плив за ними страшним пустельним маревом... - У вас одне вiтрило? - спитав Тарас керманича. - Одне. А що? - Йдемо повiльно. - Видно, не дуже ти скучатимеш за Мангишлаком... - Сiм рокiв там поховано! - зiтхнув Тарас i повернувся лицем в бiк моря й Астраханi... Здригнувся, враз почувши, що б'ють зорю. Оглянувся: довкола нiч. Нi форту, нi шуму хвиль... Це Федiр кинув дрова, готуючись топити грубку! Рано звик уставать. А може, старiсть... Старiсть!.. Пiдкралася зненацька так, що вiн не встиг помiтити. В Новопетровському ще нiби був здоровий i молодий, а в Петербурзi... Правда, вже й там, за КаспiКм, мав ревматизм i лисину, як у Сократа, та все ж тримався, легко мiг обiйти довкола форт i не задихатись... Цур, цур йому! Тi десять лiт згадати нинi страшно, а як було Пх пережити!.. Князь Долгоруков знаК, чим пригрозить... Навряд чи хто захоче пройти ще раз усi круги пекельнi, що вiн пройшов за тим Уралом!.. Важко перевернувся на другий бiк, вдихнув повiтря глибше. Спав чи не спав? Навряд. Тi видива були не сном, а скриком його душi, сльозою втрачених даремно лiт. Хто знаК, яким було б його життя, коли б не Братство i не арешт та все, що потiм сталося... Нi, це не жаль, не каяття! Вiн чесно йшов. I в цьому вища iстина! Склепив повiки. Треба таки поспати. Хворий та ще невиспаний, не вдержить вiн рiзець у пальцях... А Клодт, точнiше, його портрет, чекаК внизу труда... Людина, доки трудиться, доти й живе... Це дiд казав чи батько?.. Так, батька вiн, сказати можна, вже перерiс на цiлих два, нi, навiть трохи бiльше печальних лiт... До дiда вiн не доживе... Це треба ще так само, ще сорок сiм!.. Не попрощався з дiдом... I з Катрею... Завiяло город i двiр вишневим бiлим цвiтом... Летять, летять, загойдують його жалi, притишують у грудях бiль... На Новий рiк йому зробилось гiрше. Десь простудився, мабуть, бо на рiздво таки пiшов до левенят, як називав малих дiтей Жемчужникова, й дозволив Пм поПздити на ньому верхи, як на конi. Ще й чарку випив. Свято ж!.. Михайло сам привiв Барi. Той довго мовчки слухав його довкруг. Нарештi мовив: - Ось що... Режим постiльний. З хати анi ногою, навiть у коридор. - А як же?.. - Ви збираКтесь, я чув, весною на УкраПну, - сказав Барi суворо, - то хоч заради цього побережiть самi себе. Iнакше я умию руки... - ЧуКш? - устряв Михайло лагiдно. - Гаразд, уже сидiтиму, - сказав Тарас. - I питиму мiкстури вашi... - Хоче на УкраПну! - всмiхнувся лiкар. - Ви, Едуарде Яковичу, в нас не були? - спитав Тарас. - Це диво дивне!.. Казка!.. Як побудуюся бiля Днiпра, покличу вас поглянете. Не схочете вертать назад, у цю Пальмiру!.. - То що, згортати практику? - Не вiрите... - зiв'яв Тарас. - Нi, вiрю, вiрю, - втiшив його Барi. - ПриПду i подивлюся! Ви ж тiльки, дуже прошу, побережiться. Щоб я мав змогу... Лiкар лише тодi добитись може успiху, коли сам хворий прагне здолать свою хворобу! - додав поспiшно. - Будемо долати разом, - втомлено сказав Тарас. - Менi ось так потрiбно на УкраПну!.. - провiв рукою навпроти горла. - Не можу тут... Пропаду... - Так, клiмат тут не з кращих. - Болото, гибле мiсце!.. - Менi пора, Григоровичу, - устав Барi. - Тримайтеся! Ось вам рецепт... - Михайле, десь грошi там... - Ну що ви, що ви! - спинив Барi, - Ви заплатили муками за нас усiх у вiйську. - Спасибi. - Завтра я забiжу... Михайло провiв Барi й вернувся. Хоч був сумний, вдавав чомусь веселого. - А я тобi, Тарасе, принiс гостинець! - Дякую... - Не знаКш що... - Лихого ти, Михайло, не принесеш... Невже "Буквар"? - пiдвiвся. - Готовий? Вiн. - Дай глянути! Перегортав, прочитував напам'ять знанi тексти, й душа його радiла цьому своКму первiстковi на теренi недiльних шкiл. Хай вчаться, хай вiдходять од царства тьми! Людина неписьменна - напiвжива, напiвслiпа. Ця книжка - ключ до iстини, до пiзнання себе i свiту. Прагнув зробити так, як укладав. В народу взяв, народу дав... "Де Ксть добрi люди, там i правда буде, а де кривда буде, там добра не буде"... "Лiчба"... Таблиця множення... Народнi думи... Приказки... - Це тiльки перша ластiвка, - схвильований, сказав Михайловi. - Пiддужаю i скомпоную окремо, книжкою "Лiчбу", чи "Арифметику", потiм "Географiю", "Iсторiю" народу нашого... А вже тодi i вмерти можна... - А як же вiршi? - тихо спитав Михайло. - Вiршi самi собою, друже, вiд них нiде не заховаКшся. Прийдуть, знайдуть, примусять себе записувати. - Щось ти давно... - Поезiя - це стан душi, а не робота... Колись, у сорок п'ятому, як пойняла вона мене, як закрутила вихором... Ото було... Поезiя!.. Зайшовся кашлем. Втомлено прилiг на лiжко. Справдi йому пошкодили тi кiлька виходiв у бiлий свiт чи просто Псть його лиха хвороба?.. Цей бiль у грудях... - Збiгаю в аптеку, мабуть... А ти полеж, - узяв рецепт Михайло. Кивнув. Заплющив очi. Як же йому лежати, господи, коли роботи стiльки i стiльки добрих намiрiв, коли вiн чуК стогiн з усiх усюд уярмленого народу!.. Чи ти навмисне, господи, послав на мене хворiсть, щоб прислужити панству, яке тобi церкви будуК, заковуК твоП парсуни в золото i славословить щедрiсть твоПх дарункiв можним?.. Щось тут не так... Якась гiрка несправедливiсть!.. Пiдвiвся, сiв. Найлегше скласти руки й чекать на милiсть божу, на кращий стан здоров'я. Та К ще й другий спосiб - борня, клин клином! Десять солдатських рокiв мусив коритись волi iнших, виконувати лише чужi накази й чекать на все команди. Ганебний стан!.. Похитуючись, зiйшов униз i сiв до столу. Клодт виглядав iз дошки, немов з туману. Правда, й на фотокартцi сьогоднi також барон розплився... Витер рукою очi й узяв рiзець. Холодний, мов бурулька. З вiкна тягло, на пiдвiконнi бiлiла паморозь, а може, й снiг... Скорiше б уже весна!.. А вже весна, а вже красна, Iз стрiх вода капле. Молодому козаковi Мандрiвочка пахне... Гай-гай... Козак уже пiдтоптаний. Тягни носо-ок, тягни носо-ок! А витягли iз нього силу, молодiсть... Нiчого. Ще поборемося, ще поживем!.. Чи так, бароне? Хмуришся... Тобi також невесело, хоч ти й вiдомий скульптор i не тягнув нi перед ким носок... А мо', й тягнув? Чужа душа - що темний лiс... Ось зараз ми просвiтлимо тобi лице, вiдтiним бiлим комiром... - Тарасе, що ж ти дiКш! - напав Михайло коршуном. - Барi ж звелiв лежати, а ти до працi взявся! - Лежати, - отже, думати, а думи в нас нерадiснi... - сказав Тарас. - Що чути про манiфест? - Нiхто не знаК толком. - Дадуть ту бiдну волю чи не дадуть? - Дадуть. - Коли? - Чекали бiльше... - Хочу дожить до волi, брате... Бо, як умру ранiше, влаштую Пм на небесi такий содом з гоморрою!.. - поклав рiзець. - А ти такий, - всмiхнувсь Михайло. - Зробиш! Тим паче там не звикли, певно, до бунтарiв... - ГадаКш, бог не маК синьомундирих стражiв? - спитав Тарас. - Навiщо вони йому? - Тодi нехай натисне на вiнценосного, як хоче мати спокiй! - Так налякаКш господа, що вiн тебе безсмертним зробить на вiдчiпного. - А я такий! - всмiхнувся Тарас, пiдводячись. - Побудь, допоки виберуся нагору, бо голова йде обертом. Коли б не впасти... В лiжку, лишившись сам, узяв буквар, помилувався його обкладинкою, перегорнув... Хто зна, коли вiн вирветься на УкраПну, а книжка ця, зiгрiта його душею, швидко дiйде туди, почне свою роботу. Цих десять тисяч його гiнцiв i вiрних помiчникiв пiдуть мiж люди, знiмуть з очей полуду панську й покажуть шлях до правди й волi... Я сплю, а серце моК не спить!.. Пiшов "Кобзар" ще в тому роцi, скоро пiде "Основа"... Серце моК не спить... Дзвенить тривожним дзвоном понад Днiпром!.. "Основу" йому принiс на другiм тижнi нового року Гриць Честахiвський. - Батьку, шквар гопака! - гукнув iще з порога. - Њ манiфест про волю? - Чого схотiв!.. "Основа" вийшла в люди, i Бiлозерський тобi прислав двi книжки! Роздягшись, вiн пiднявся на антресолi й нахмурився, коли побачив Тараса в лiжку. - Це все Михайло iз тим Барi? - спитав сердито. - Вклали такого вернигору!.. - Хоч ти мене пiдтримуКш... Давай журнал!.. Ще теплий... Як з печi хлiб... - обмацував i навiть нюхав фарбу. - Дiждалися-таки!.. - I довго ж ждали, батьку! - зiтхнув Грицько. - Вже iншi добрi люди наткали i полотна, а ми ще на основу не намилуКмося. - Не тьмар нам, Грицьку, радостi, - сказав Тарас. - Дай боже, щоб перший не був також останнiм! - А що? - Грицько стривожився. - Набридне бути добрим царевi-батечку, ногою тупне - й часопис наш урiже дуба. - Сумно... - Отож радiймо, Грицьку! Й пишаймося, що перший "блин" i вже не "комом". - У "Современнике" про це також написано, у першiй книжцi! - змахнув Грицько руками. - Й про тебе добре сказано. Забув принести... - Дякую. Я вже читав, у гранках. - СлабуКш, а встигаКш скрiзь ранiше нас, здорових! - присiв на лiжко. - Як тобi? - Нiчого... Тiльки у грудях бiль; та кашель i нежить ось вчепилися... - сказав Тарас невесело i спохватився: - Лiпше давай журнал проглянемо! Як мовили колись розумнi люди: життя коротке, а мистецтво вiчне. - Я геть забув - тобi цидулка вiд Бiлозерського! - дiстав з кишенi аркушик. - Так гнав сюди на радощах, так хотiв тобi... - Читай, - спинив його Тарас. Чогось останнiм часом не терпить вiн багатослiв'я i надто вже бурхливих проявiв хай навiть щонайкращих почуттiв. Грицько пiдвiвся, крякнув, немов дячок у церквi, й почав читать нарозспiв, для урочистостi: - "Все мы душевно пожалели о Вашем нездоровьи, многоуважаемый Тарас Григорьевич, но не теряем надеждьi, что при добром желании Вы превозможете немножко себя и не лишите нас удовольствия видеть Вас посреди "основателей", как первоначальника общего дела..." - Не треба далi! - Вiн вибачаКться, що сам не змiг... - Прийде, то я йому скажу... - кипiв Тарас. - Забув, що вiн з Мотронiвки бiля Борзни!.. "Не лишите нас удовольствия видеть Вас..." - передражнив. - Язик собi зламаК, а не напише по-людськи, щиро й просто!.. - Великий пан... - розвiв Грицько руками. - Взяв жiнку з добрим посагом... - А-а, хай Пм грець, усiм панам! - сказав Тарас. - Така натура Пхня... То що у першiй книжцi? - "Кобзар" Шевченка. - ЗнаКмо, - перегорнув своП поезiП. - Марко Вовчок "Три долi". Славно пише! Суворо й щиро, без квiточок. А мова, мова!.. Мене спитав Iван ТургенКв, кого йому читати, щоб вивчить нашу мову, то я ПП порадив - Марка Вовчка, сирiч Марiю Олександрiвну. - А не Шевченка? - Вона одна в нас знаК мову... Господи, до чого ми вже дожилися - ставимо на кожнiм словi наголос!.. - перегортав чомусь важкi, немов залiзнi, сторiнки. - Що, зле тобi? - помiтив те Честахiвський. - Як каже Едвард Якович, пiдводить серце, щось там iз ним не так... Не можна менi радiти, каже, i гнiватися, i сумувати... А що ж то був би я за поет, якби не гнiвався i не радiв! - Ой скiльки К у нас таких! - То вiршомази, Грицьку. Поезiя - це гнiв i бiль, любов i радiсть! Байдужiсть - смерть поезiП. - А серце ж як? - Воно це я, а я - воно. Не можна нас роздiлити. Хай терпить, скiльки зможе... - Нещадний ти. - До себе - так. Я втратив стiльки рокiв!.. - Все хочеш сам зробити? - Нi, тiльки те, для чого прийшов на свiт. - Ти знаКш? - Я догадуюсь, душею чую, серцем, яке болить за долю всiх... - Ти свiточ краю нашого, його зоря! - схвильовано сказав Грицько. - А мо', лише кресало, що викреше живлющу iскру в душах... - Iскра у нас була. А ти ПП роздмухав своПм крилатим словом, повiв крiзь нiч! - Григорiю, не сотвори собi кумира, - мовив, знiяковiвши вiд похвали. - От чув моя душа, що ти колись... - Прошу тебе - не сотворяй, - всмiхнувся. - Я ще живий. I грiшний... - Поезiя твоя - свята! Не мав нi слiв, нi сили продовжувати цей дивний диспут. Що то з людини робить хворiсть... - Поглянь, Григорiю, чи Костомаров видрукував своП думки про КиПвську Русь? - сказав натомiсть стомлено. - Всi К, Григоровичу: i Костомаров, i пан Кулiш, i Стороженко... Руданський, Глiбов. Ганна, котра Барвiнок... Гарно!.. - Ну й слава богу... - Я геть забув, що маю буть на службi! - запоспiшав ураз Грицько. Поклав журнал. - Узавтра знов забiжу. Бувай здоровий! Вибiг - аж задзвенiли сходи. А славний хлопець!.. Щира, проста душа. Такий пiде за тебе в огонь i в воду, серце своК вiддасть... Чи й справдi серцю легше, коли людинi байдуже: добро чи зло... Навряд. Байдужi люди живуть не довше... Власне, i не живуть, валяються, немов гнила колода... Жити - страждать, боротись, прагнути чогось нового, свiтлого! Вдоволенiсть - не суть життя... Свиня в сажi вдоволена, як не голодна. Дрiма собi... Хтось увiйшов. - Ти, Федоре? - Це я, Микешин!.. Просто вiд панi Юргенс... Пвши, згадав про вас, Григоровичу, i той бiфштекс застряв менi у горлi. Ви ж тут голоднi, певно? - Спасибi. Снiдав... - Правду шепнув господь. Коли було те снiдання! - вознiсся вiн на антресолi веселим добрим янголом. З морозу навiть щоки були у нього янгольськi - червонi, мов калина. I курка, яку принiс сповитою в цупкий папiр, аж сяяла пiдсмаженими боками!.. - Божественна! - втягнув повiтря "янгол" i повелiв: Вставайте Псти! Тарас пiдвiвся, кривлячись вiд болю в грудях. - Таким харчем i мертвого пiдняти можна... - мовив. - Та ще вiд панi Юргенс... Колись Брюллов любив також посидiти у милiй тiй харчевнi... - Ви змерзнете, - схопив Микешин свиту, яка служила у хатi цiй халатом, i вкрив дбайливо плечi. - Спасибi... - вдячно кивнув Тарас. - Так от Брюллов... - Це правда, що ви дружили? - Правда... - зiтхнув Тарас. - Великий був чоловiк!.. - А можна менi сказати буде, що я дружив iз вами? - спитав Микешин щиро, як здатнi справдi талановитi люди. - Кажи. Якщо тобi це буде в радiсть. - Батьку, на все життя!.. - Михайло, не присягайся в дружбi, - спинив Тарас. - Цi клятви не надiйнi... Найвищий прояв вiрностi - йти до зорi, яка Кднала друзiв, свiтила Пм на трудних шляхах життя... - Я прагнутиму, допоки стане сили!.. - Спасибi... Це найкращi лiки хворому... - То, може, вам подати краплi чи щось таке? - Давай вже лiпше курку, а то iз рук не випускаКш... - Справдi! - всмiхнувся гiсть. - Пробачте. Вже й прохолола... - Курка у будь-якому виглядi суть божий дар, як висловився колись мiй перший вчитель Петро Богорський, - сказав Тарас. - I то Кдина iстина, якоП вiн мене навчив; крiм азбуки... Коли пiшов Микешин, вiдчув себе бадьорiшим. Чи спiлкування з молодiстю, чи "божий дар", та щось його пiдбадьорило. Встав, випив лiки (ложка вже не тремтiла йому в руцi!) й спустився вниз. Найгiрше було в хворобi - слабiсть, що не давала йому трудитись, як би хотiв... А втiм, що толку з його трудiв теперiшнiх, - скажiмо, таки з того ж портрета Клодта, - для УкраПни, ПП народу бiдного?.. Послав учора тисячу своПх букварикiв у славний КиПв Чалому, щоб розповсюджував на користь недiльних шкiл, - це дiло. Ткаченку теж, в Полтаву. Ще й приписав, щоб не забув про кирпу, яку йому пообiцяв знайти Федот. ПоПде туди весною, жениться... Не буде ж вiн сидiть, як сич, на тiй горi пiд Кановом, що напитав Варфоломiй!.. Без жiнки хата - пустка. А без дiтей... Зiтхнув. Згадав Ускових. Наталi вже восьмий рiк... А Надi, що народилася за рiк до того, як вiн поПхав, чотири, п'ятий... Дiло нiяк не йшло. То кашель находив хвилями, то лiзли в голову якiсь думки i заважали. Власне, думки тепер були його розрадою, його життям. Прикутий в цiй майстернi, один як перст здебiльшого, вiн маК в них товариша, дружину, дiток... Друзi прийшли й пiшли, а думи його не кидають, а думи з ним... Та бiль у грудях... Може, якби не вiн, писав би вiршi, й легше тодi було б... Давно, давно не прилiтала муза в його барлiг!.. Була б Ликера... Господи, дай силу вирвать з серця цю, мабуть, надто пiзню його любов!.. Що толку, боже, ятрити стражденну душу споминами, жалями?.. Усе минулося, перегорiло, як восени опалий лист, на вогнищi добра i зла!.. Пiдвiвся, узяв свiчник i важко, ледь похитуючись, пiшов по сходах. В лiжку стихав набридлий кашель. I там, на антресолях, з стiни йому не усмiхалась звабливо його остання люба, осiннiй цвiт... За тиждень вiн по-справжньому сiв до роботи. Нежить уже минув, i це маленьке благо здалось Тарасу гаслом його одужання. У грудях ще йому болiло, та мiдна дошка кликала i хвилювала. Праця тепер була для нього самим життям, утечищем вiд грiзних дум, що обсiдали його щодня, щоночi. Нiч особливо була важка, бо темрява, самотина... Вiн хитрував, вкорочуючи ПП роботою. Вставав о п'ятiй. Доки там ще розвидниться, а вiн тим часом трудиться, живе!.. Так захопився, що й не почув, як увiйшли. Звiв ненароком очi й побачив... еполети!.. - Ти, Федоре, мене злякав, - озвався, коли впiзнав господаря цих еполетiв. Це був земляк Черненко, душа громади ПхньоП. Точнiше, мир i спокiй, бо вiн гасив розважнiстю та добротою всi суперечки й пристрастi, що вибухали часто мiж "громадян". - Вiдколи ти мене боПшся? - спитав, скидаючи i вiшаючи шинель. - Сидить i досi в менi солдат, який весь час напружений i жде щомитi лиха й несправедливостi вiд офiцерiв... - Ну й залили вони тобi за шкуру сала! - Досi в усьому чую бiй барабана... - журно сказав Тарас. - Такий нагнали на тебе страх? - Нi... Тут огида скорше, душевний спротив, звичка згортатися вмить у клубок i виставляти довкiл голки... Помовчали. Тарас закутавсь краще в свою робочу свитку. - НездужаКш? - спитав Черненко. - Кашель та бiль у грудях. - Бачив уже "Основу"? Тарас кивнув. - Панько таки друкуК своП "Листи iз хутора". Не зважили на твiй протест. - Печально... - поклав рiзець. - Не через те, що знехтували моКю думкою, - додав поспiшно. - В отих листах початок кiнця журналу... - Чому? - Бо всяке дiло житиме лише тодi, коли воно веде вперед. А Хуторянин тягне людей назад. Помiтив, вiн грозиться писать про все, що друкуватиметься в "Основi"? Отже, Кулiш усiм нам буде за судiю, за цензора iз хуторян! Бог-автор, бог-редактор i бог-читач в однiй особi Кулiша. - Редактор же Бiлозерський... - Панько його затуркаК, зiмне, приб'К своПм талантом, пихою, - сказав Тарас. - Поглянь на першу книжку: Кулiш про Гоголя, про Климентiя, про Котляревського, i Хуторянин таки ж Кулiш. - А бачив ти його нову "Граматку"? - Читав. Бiда! Панько такоП ж думки про твiй "Буквар"... О! Чи не вiн? - прислухався до грюку й шуму у коридорi. - Держись, Тарасе! - Тупотить, гуркотить кобиляча голова летить... - згадав Тарас дитячу казку. - Вчора вiн розкричався... Думаю, сходжу, Тараса порятую, як прибiжить, - шепнув Черненко. - Дякую, - сказав Тарас. - Оскiльки вiн без еполетiв, то я i сам... Рвонуло вихором дверi, i на порозi вирiс Панько Кулiш. - Добридень вам... - знiтився, побачивши тут i Черненка. Федiр умiв його приговтувати, збивати гонор. - Здоров. Заходь, - спокiйно сказав Тарас, пiдводячись, щоб стрiти гостя. Панько руки не подавав, i це було ознакою того, що вiн прийшов не з миром. Все ж роздягнувсь. Потому дiстав з кишенi шуби "Буквар" Шевченкiв i демонiчно жбурнув на стiл. - Якщо кебету маКш писати гарнi вiршi, то це ще зовсiм не означаК, що маКш право вчити! - Тим паче, що i вiршi менi не дуже пишуться... - всмiхнувся на те Тарас. - От, от! - Сiдай. Бо мушу сiсти... Кулiш не чув його припросин, а може, вдав глухого. - Ти геть пустився берега, - почав повчальним тоном, як батько синовi. - То повiстi, то зарiзяцькi вiршi, а це - буквар, де К усе, крiм основного, найголовнiшого, - святого бога! Дружки iз "Современника" та iже з ними тебе весь час пiдхвалюють, перекладають, виводять лицедiйствувати перед людьми в Пасажi, а ти й повiрив тим славословам, що всiх заткнув за пояс, пiднявсь до хмар!.. - Пантелеймоне Олександровичу, - втрутивсь Черненко, - треба ж i мiру знати... - Правда не маК мiри, правда така, як К. - Ти певен, що знаКш правду? - глухо спитав Тарас. Йому немовби мiж двох крижи