лип очима до недалекого уже села. - Он з тих панiв, що косять, - сказав Тарас. - МоП брати i сестри ще й досi роблять панщину. Краса села поблякла. От бiсiв син! Не мiг помовчать, дати йому часину щастя, радостi, якоП вiн. так довго ждав i до якоП летiв з самого Санкт-Петербурга... В'Пхали в нiме село; безлюдне, нiби вимерле, - Зiнькевич дiло знаК! - зiтхнув вiзниця, - Хто це? - Та управитель маКтку пана Флiорковського, що штири роки тому купив село Кирилiвку... Як не тримався, хвиля розпуки, болю важко знялася десь у грудях, шугнула вгору, в голову... Раби, товар, яким гендлюють!.. Як же ти, благий боже, дивишся на цю ганьбу, по-прання усiх людських законiв? Ти ж бо створив людину, Кдину суть, а не раба та пана!.. Нi, ти таки продавсь панам за фiмiам... Або тебе немаК на небесi!.. Заплющив очi й далi вже Пхав так, щоб трохи погамувати серце. - Куди вам? - Џдь до греблi. Шевченка хата... - Може, ви брат Микити? - Правда... - А кажуть, вас забрали у москалi! - Паняй, бо конi он скубуть бур'ян... Вiзниця похапцем потяг за вiжки, вйовкнув на зледащiлих коней. Здалеку Тарас не мiг пiзнати рiдну хату. Чогось Пй бракувало нiби... А-а, вже немаК яблунi, яка завжди стояла бiля причiлка!.. Червонобокi великi яблука... Вiн намагався зараз згадати Пхнiй чудовий смак i вже не мiг... А там, за КаспiКм, ще пам'ятав... Зоставшись сам бiля ворiт, стояв i тишив серце. Ось той куточок свiту, що найрiднiший... Звiдси пiшов у свiт, тут залишилося його корiння, його сумна iсторiя, його дiди та прадiди... Могила неньки... Звiдкись узявся чорний кудлатий пес, загавкав люто. - Що ж ти, Рябко, чи як тебе?.. - озвався тихо. - Сучий ти, бачу, син... Я ж свiй отут, а ти мене приймаКш, як чужаницю... Ввiйшов у двiр, i пес, притихши, шаснув за купу дров. - Е-е, братику, душа-то в тебе iз лопуцька!.. Двiр був такий же, як i колись. Над ним неначе не владний час. Здавалося, що й цей спориш, що слався йому пiд ноги, був той, яким ходили батько, мати i дiд Iван... Чи то живий? Напевно, уже помер. Це ж в сорок п'ятому йому було... Звiв очi й побачив жiнку братову, що вийшла стрiти гостя й не впiзнавала. Ось що зробила iз ним солдатчина!.. Хотiв озватись словом, але не мiг, судома стисла горло. Дивився мовчки на почорнiлу i геть стару Палажку, на скрученi брунатнi пальцi, якими та перебирала старий фартух, i ледве стримував щемливу хвилю слiз. - Не впiзнаКш, Палажко? - мовив-таки неголосно. Скривившись, мов од болю, вся стрепенулася i простягла до нього руки: - Де ти, Тарасе-брате, взявся?! Потому впала йому на груди i заридала. Вiн теж обняв, поцiлував, не стримуючи болючих слiз. - Микита в полi, - згодом сказала жiнка. Витерла краКчком хустки очi й оглянула цiкаво гостя. - Дивний ти став якийсь... iз вусами... та ще й лобатий... Що ж ми тут стоПмо! Ходiмо в хату. Тарас нагнувсь, навпомацки взяв саквояж, позичений у Максимовичiв, i переступив низький порiг угрузлоП ледь не по вiкна хати. Небавом бiг побачити сестру Ярину. Спиняв себе, притишував, та все ж не мiг iти статечно. Довго вiн ждав цiКП митi, цього повернення у свiт свого дитинства!.. Когось стрiчав, вiтався з кимось мовчки й страждав, що тут його нiхто тепер не впiзнаК. Звичайно, час летить, тече, все змiнюК, та щось було й з його вини у тому невпiзнаннi. Що саме, не мав снаги збагнути. Вбирав очима, серцем, сiльськi одвiчнi краКвиди, хати, дерева, хмари, - що тут були немовби якiсь своП, кирилiвськi, - й вертавсь поволi в лоно свого села i роду... Здавалось, довго й тяжко бродив болотом з пастками трясовини й лише тепер дiстався твердi, вийшов на битий шлях... Яринин двiр уразив своКю вбогiстю. Тут i ранiш не видно було руки господаря, а нинi злиднi лiзли з усiх куткiв. Помер Яринин маляр. Одмучив ПП, сердешну... З клунi тим часом вийшла дiвчина. Спинилася бiля дровiтнi, злякана таким незвичним гостем, й аж упустила миску, яку несла. - Ти хто ж така? - спитав Тарас. - Устина... - А мати ж де? - В городi... полють... - Можеш ПП покликати? Скажи: Тарас приПхав. Зiрвавшись з мiсця, дiвчина так спритно шаснула в густий вишняк, що стало сумно. Всюди пануК страх!.. Не витримав - пiшов услiд, шукаючи сестру очима... Господи, яка ж вона... Розпрямилася i, притуливши дашком до лоба руку, вдивлялася в прибульця-пана... - Ну, здрастуй, здрастуй, сестро! - простер до неП руки. Ярина тихо скрикнула. На призьбi, де присiли погомонiти та надивитися одне на одного, Тарас поклав Пй на колiна голову й вiдчув, що вiн удома. Далеким журним спомином спливла на серце мати, ПП тепло... Заплющив очi й слухав ту благодать... Сестра тихенько плакала. - Як же ви тут жили? - спромiгся-таки на слово. - Отак, як бачиш... Горе, а не життя... - Твiй Федiр давно помер? Промовчала, немов не чула. Згодом зiтхнула, висякалася i проказала з моторошною байдужiстю: - Що жив, що вмер... Хто знаК, чи варто нам на свiт родитись, брате... Не мав чого сказати. Такi думки й самому не раз приходили в тяжкi хвилини розпачу та безнадiП. I все ж... I все ж... - А де сини? - На панщинi. Найменший, правда, в наймах, пасе ягнят... - Iвась? - Та нi, Лаврентiй. Тринадцятий йому пiшов. - Як я колись... Спливли рядки, написанi про це в солдатах, у захалявнiй книжечцi. Менi тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом... - А що, Оксана й досi живе в Пединiвцi? - спитав, одвiвши очi. - Не одружився, видно? - спитала замiсть вiдповiдi. - Гай-гай!.. Живе... - зiтхнула. - Якось була на храмi, бачила... Хотiв спитать, яка вона, та не посмiв. Прибiг, дiзнавшись, Йосип. На мить спинився, вражений незвичним братом, потiм пiдняв його iз призьби, притис, заплакав. - Братику!.. Яким ти вiтром?.. - Добрим, - сказав Тарас. - Як бачиш, на волi знову. - Жаль, Катерина наша... - Що з нею?! - Вмерла... Тiльки ти десь пропав... Стояв, схиливши голову, й пригадував свою сестричку-няньку, ПП лице, поставу, рухи... Скiльки ж це Пй було, коли вона покинула цей бiлий чорний вiд горя свiт? Десь сорок п'ять... чи навiть сорок чотири... Як батьковi!.. Крiпаччина, робота панська в могилу зводять рано... - Ходiмо, кажу, до мене, брате, - заторсав Йосип. - Глянеш, який уже хрещеник твiй. ЧитаК i геть, як ти, на панщину й на пана чортом дише! Вже був на стайнi, всипали, й не схаменувся... Що я з ним отаким робитиму!.. Приходь i ти, Ярино, з дiтьми. Йосип його забрав, повiв, розказуючи сiльськi новини, а вiн усе печалився одною з них - сестрою, що рано так пiшла з життя. Проклятий свiт, прокляте панство!.. - ЗнаКш, вiд чого вмерла Катря? Йосип знизав плечима. - Тиждень лише полежала. Вважай, що легко вмерла-Дай боже й нам... - Тобi ще, брате, рано про те i думати! - прогнав Тарас свою журу. - Ти ж наймолодший, мусиш нас поховати спершу... - Ну й завели веселоП! - всмiхнувся Йосип. - Справдi... То скiльки вже у тебе чад? - Та сиплються, немов горох! Три сини... Та ще... Он мiй Андрiй, середнiй, - кивнув на тин, бiля якого стояв хлопчак з волоссям до самих плiч. Обнявши небожа, Тарас спитав: - Чого це ти нестрижений? Хлопчак промовчав. - Служить у козачках в Зiнькевича, i той звелiв... - Неси, Андрiю, ножицi! - гукнув Тарас, згадавши своК гiрке козачкування. - Щоб нам якiсь зiнькевичi не дозволяли по-людськи стригтись! Дзуськи! Коли прийшов хрещеник його Трохим, Тарас стояв посеред двору i клацав ножицями, готовий стригти усiх пiдряд, а мати мила голову новоостриженому АндрiКвi. Заходив празник: завтра - святий Петро, й на панщинi були до пiдвечiрка. Вже потемки прийшли i брат Микита, й Гнат Бондаренко, iще якiсь напiвзнайомi люди, що теж були колись малими i вчилися в дяка Петра Богородського. Кожен принiс пляшину меду чи оковитоП, веселу, добру приязнь i... сивину. Так дивно було дивитися на цих друзяк, що стали раптом лiтнiми й беззубими, як i в часи школярства. I сумно. Вже прожито, вважай, життя, вже багатьох немаК, а все довкола, як i колись... Нi волi в них, нi долi!.. А Гнат сп'янiв од меду чи од його приПзду i вже гукнув веселоП, якоП ще Тарасовi не довелося слухати: Через греблю Микитину Ведуть Варку пiдтикану. Кричить Варка, репетуК, Нiхто ПП не рятуК... Нi, ще нуртуК козацький дух, iще не вмер у Пхнiх скорбних душах, не згас, прибитий панщиною, як гасне в полi вогнище!.. Чи то живий суботiвський козак Антiн Яременко, чи береже стару козацьку зброю, ждучи його чи гасла до повстання?.. А той друзяка з лiсу побiля Седнева? I всi, що вже були готовi?.. Якщо не знали, де вiн, подумали, що зрадив Пх покинув, а сам утiк... Знайде тепер, вiдновить Пхню спiлка роздмухав з малоП iскри полум'я!.. Iшли додому з Гнатом. Село вже спало, зморене i наболiле Спало тривожним сном невольника... - Ти чуКш? - Що? - спинився Гнат. - Як стогне... - Хто? - Кирилiвка... I Моринцi, i Воронiвка... Вся УкраПна!.. - ЧиПсь воли в оборi... - Воли, воли... Були козацькi конi... Тепер воли!.. - То як там воля? Буде? - спинився Гнат, добув капшук та люльку. - Не знаю. Ще балакають та все мудрують, як би панам зробить полегкiсть... - А що, Пм важко нинi? - Мудрують, щоб i далi, без крiпакiв, жилося панству жирно. - А нам же як? - Як бог дасть! Це буде воля панська, iз панських рук... Свою б нам волю, Гнате! - Ет, хоч би вже була й така... - озвався Гнат похмуро. - СвоКП нам, напевно, не дочекатися... - Чекання мало, друже, - сказав Тарас. - За волю битись треба! - Вже пробували. I в сорок восьмому, й чотири роки тому. - Не так, не так! - схопив Тарас за руку друга. Йому про це розказували ще в Петербурзi. - Воля не по церквах притаКна, не в iнвентарних правилах, не в манiфестах царських, якi попи приховують, - вона у нашiй Кдностi, у братствi всiх людей трудящих, гноблених царем i панством! - Де вона? Хто нам ПП пошле, покаже? Самi Кднатись маКмо. Село з селом, повiт з повiтом... Щоб весь народ тягнув в одне, щоб одностайно стати, коли прийде така пора!.. - Того не буде. - Буде! - То тiльки так здаКться тобi з столицi. Ти тут побудь та поКднай, та обмини усяких панських прихвоснiв, жандармiв, соцьких!.. - Правда, - сказав Тарас, подумавши. - Важке це дiло... - Тож-бо! - I все ж нам треба, мусимо знайти дорогу братства, коли бажаКм жити i стати знову рiдними синами долi! Гнат не сказав нiчого. Смоктав свою коротку люльку, яку тут звали носогрiйкою, i пихкав димом. Тарас поволi охолоняв, утишувався. Небо ряхтiло зорями, i серед них була й ота його зоря вечiрня, якiй звiряв невольничi печальнi думи вiн на засланнi. Зоре моя вечiрняя, Зiйди над горою... Молився так на чужинi, в незамкненiй своПй тюрмi. Й тепер вiн тут! Ось рiдне - високе, чисте - небо!.. Отари зiр на ньому й пастух неквапний - мiсяць!.. Бiлiють хати... Верби схиляють вiти-коси, немов русалки... Господи! Як марив вiн цим днем повернення, цiКю нiччю, музикою тремткоП тишi, пахощами садкiв та степу!.. - Отут колись тебе чекали... - тихо озвався Гнат. - У той приПзд... Тарас оглянув мiсце i теж згадав, побачив нiби бiля верби дiвочу бiлу постать. Його невдале сватання, одна з його невдалих спроб знайти людське пристанище на цiй землi... - То як же Пй ведеться? Вже попадя, паньматка в сонмi дiток? - спитав ревниво, з докором. - Нi... Не змогла забути вона тебе, не вийшла замiж... - А що отець Григорiй? - спитав отерплим голосом. - Пишався тим, що передбачив твою недолю i не вiддав за тебе доньку. - Бiдна... - Вона аж нiби вiд того стратилася розуму... Тарасовi здушили горло сльози. Який цей свiт, якi на ньому юди!.. - Я вже пiду. Добранiч! - промовив Гнат. - Ти довго будеш? - Аж до зими. - Це добре. Подав мiцну велику руку й пiшов у нiч. Поволi стихли кроки. Шелеснув вiттям вiтер, що налетiв зi степу, мов гайдамака... Дивнi дiла твоП, преблагий боже! Нащадок вiльних козакiв, пiднаглядний солдат-поет стоПть оце в селi рабiв, на тiй землi, що вирувала волею i дивувала тим цiлий свiт!.. Може, воно й премудро, господи, та тiльки в цiй премудростi багато зла... Закутi всi, приниженi, натравленi одне на одного лукавим панством... Де ж той Кдиний, несхибний шлях до волi?! Чи, може, вiн загублений, зарiс травою болю i забуття?.. Проходячи бiля верби, торкнувся вiття... Вслухався в журливий шепiт листя... Може, щоб вiддали за нього Феодосiю... Пусте. Нiщо не в силi змiнити путь, яку йому призначено пройти по муках! Вже пiд ворiтьми раптом згадався Гнатiв докiр. А й справдi, що вiн здатний зробити звiдти, з Санкт-Петербурга для того, щоб Кднався трудящий люд? Писати вiршi, кликати до боротьби, так хто ж тi кличi пустить межи людей, хто дасть болючим його словам про волю дорогу в рiдний далекий край?.. Нi, мабуть, треба самому йти назустрiч людям, влитися у свiй народ i тут уже, вiч-на-вiч, трудитися для дня його прийдешнього!.. Осiсти в гарнiм мiсцi бiля Днiпра, зiбрать довкола друзiв та однодумцiв i так, гуртом, поволi пiдняти дух народу, з'Кднать докупи знiчену його могутню силу i вдарити скрiзь водночас, мiльйоном трудящих рук!.. Мороз йому пройшов по спинi. Легко пiдняв за край ворота i вiдчинив. Негайно треба Пхати шукати землю десь над Днiпром, на кручi, щоб з неП видно було далеко кожному, щоб переймався кожен красою, духом, величчю свого Днiпра, своПх степiв, своПх лiсiв!.. Знав, що нiхто йому не зможе так помогти у цьому дiлi, як брат його троюрiдний Варфоломiй. Письменний, мудрий, чесний, та ще й живе тут недалеко, в Корсунi. Ввiйшов до хати повен надiП, сили, волi до боротьби. ...Десь чув таку премудрiсть: перш нiж поставить хату, дiзнайся, хто твоП сусiди. Тому сприйняв спокiйно затримку аж на цiлий тиждень здiйснення свого палкого задуму - знайти й купити землю. Власне, вiн ще не знав, де купить i де поставить перший свiй власний дiм, i всi, хто жив у межирiччi Днiпра й Росi неподалiк од Пх злиття, були йому цiкавi. А ще йому хотiлося дiзнатись якнайбiльше про бунт селян на Корсунщинi, про розстрiл Пх на вулицi перед мостом. Тут пролилася козацька кров, що збурилася в крiпацьких грудях. Вже в день приПзду, ввечерi, коли пригасла трохи велика радiсть зустрiчi, Тарас пiдвiвся й мовив ВарфоломiКвi: - Ходiмо, брате, глянемо на нiч та Рось. Надворi, де гуляв свiженький нiчний вiтрець, Варфоломiй зiщулився, повiв плечима й буркнув: - А може, лiпше ще по однiй i спати? - На тому свiтi спатимемо, - сказав Тарас. Обняв його легенько i пiдштовхнув туди, де чувся веселий плескiт рiчки, що вирувала, здавлена важким камiнням. - Незвиклий я прогулюватися... - Ну, ти у нас великий пан! - сказав Тарас насмiшкувато, - Сам управитель маКтку князя Лопухiна!.. - I враз спитав серйозно: - А як же ти, мiй милий друже-брате, женеш людей на панщину? НагаКм? - Нi. Стараюся, щоб тут людей не били... - Й не б'ють? - Бува по-всякому, - признався щиро Варфоломiй. - Принаймнi я грiха не взяв на душу. - А як повстали .люди й пiшли iз сiл на Корсунь? - Я був тодi в Кирилiвцi. - Я чув, що тут наклали гору трупiв. Це правда? - Так. Стрiляли в натовп, зблизька... - А чим були озброКнi? - Хто? - Бунтарi. - Кiлками, долотами... та ще хiба сокирами... - I йшли на вiйсько? - Тiльки до перших залпiв. Вiдчай пригнав сюди Пх... - Видно, терпець уже вриваКться, не можуть бiльше в рабствi, - сказав Тарас. Вiн бачив тi ряди беззбройних крiзь тьму й роки, вiн розумiв Пх серцем, а розумом не мiг змиритися з нестямним Пхнiм виступом, з приходом Пхнiм в Корсунь на вiрну смерть. Хто ж так iде - беззбройне, прямо, чисто - на зустрiч з лютим ворогом, зi втiленням неволi й зла!.. - Прийшли, щоб Пх вписали у козаки, - зiтхнув тим часом Варфоломiй. - Щоб пан вписав?! - Напевно. Пустив хтось чутку, нiби е манiфест про вписування до козакiв. - Допоки ж люди вiритимуть в отцiв-царiв! - стис кулаки, аж хруснули вiд того пальцi. - Ждуть милостинi з кривавих рук, iз тих, якi загнали Пх у рабство!.. Варфоломiй оглянувся, чи хтось, бува, не слухаК, прошепотiв: - Тихiше!.. Њ ж всякi люди... - Правда, - сказав Тарас. - У КиКвi пiдслухав нас один студент та й виказав... Брели поволi парком, в густiй пiтьмi, - бо мiсяць ще не зiйшов, - i кожен думав думу про щось своК. Варфоломiй... Чи можна йому довiритися, сказати, що готуКться робити тут, на УкраПнi, чим стане дiм, яким тепер клопочеться?.. Не варто ще. Нехай вважаК, що мучений i тертий долею спочити хоче в тишi й самотинi... - Бував на. горах Канiвських? - спитав його. - Що?.. А-а, на горах... Якось... - Мiж Пекарями й Кановом. - Бував, проте не придивлявся. Коли б знаттК, що треба буде... -_ Гарне там, брате, мiсце! Гори... Й Днiпро, вважай, бiля порога... Не знаКш, чия земля? - Та, мабуть, пана Никодима Парчевського. - I де ж його шукати? - У Межирiччi. - Славно. Туди ми, брате, й рушимо! Це ж недалеко. Можна човном по рiчцi!.. - Краще поПдем кiньми. Кiньми - воно надiйнiше, - охолодив Тарасiв запал Варфоломiй. Спинилися бiля води. Помилувались мiсяцем, що важко сходив, срiблячи грайливу Рось... Десь на околицi мiстечка ще хтось побачив те велике диво й зiтхнув-озвався пiснею. Ой зiйди, зiйди, ясен мiсяцю, Як млиновеК коло, Ой вийди, вийди, серце дiвчино, Та промов до мене слово... Яка краса, яка безкраПсть духу!.. I скiльки в цiй мелодiП, у цих словах печалi, самотини... - А що то у вас за дiвчина? - спитав, коли затихла пiсня. - Навчителька моПх дiтей, чи гувернантка. А звуть ПП Наталкою... - Не та, не та, - скривився. - Що пораКться по господарству... - Харита, може, наймичка? - Еге. - Вона у нас два роки. Тихенька, добра, лагiдна... - Менi б таку дружину. - Вона крiпачка... - Братику, а ми хiба не з крiпакiв? Не тоП ж кiстки? - вибухнув. - Тарасе, ти поет, художник... - почав було Варфоломiй. - То все пусте! - спинив Тарас. - Найперше, я - син крiпака, внук гайдамаки. Як кажуть, плоть вiд плотi i кров вiд кровi свого народу, бiдних, простих людей, що тут лягали трупом чотири роки тому!.. А ти "крiпачка", кажеш... - Тарасе, ти освiчений, ухожий в кола вславлених; тобi потрiбна жiнка освiчена, статечна, знаного якогось роду... - Собача кров? - скипiв Тарас. - Ти хочеш, щоб я Кднавсь з панами? - Не всi ж пани. Њ просто вiльнi люди. Такi, скажiмо, як Шуляченко Роман Iванович, отець Наталки... - Хто ж вiн, оцей Роман Iванович? - Вiн становим приставом в Уманi... - Варфоломiю, - аж зупинився Тарас вiд подиву, - чи ти дурний, чи удаКш такого? Пробач... Менi потрiбна дiвчина, щоб украПнка, простого роду й наймичка... Нехай одну хоч визволю, зроблю ПП щасливою... Замовк i бiльше не зачiпав цього болючого для себе дiла. Варфоломiй також притих. З панами водячись, навчився вчасно стримувати своП думки, своП слова. Верталися вже при високiм мiсяцi. Либонь, були однi в усьому парку, бо скрiзь така стояла тиша, що кроки Пхнi гупали, неначе йшло не двоК, а цiлий натовп. Мабуть, це й нагадало знову про вiдчайдушний i безнадiйний похiд на Корсунь бунтiвникiв з навколишнiх крiпацьких сiл. - Ти знаКш, брате, треба менi зустрiтись з кимось, хто бачив сам оте повстання чи навiть брав у ньому участь, - сказав Тарас неголосно. - Таких людей тут вистачаК... Тiльки це небезпечно, - мовив Варфоломiй. - Жандарми й досi нишпорять та вислухають. - Може, щоб ненароком, так собi... Зустрiлися, погомонiли люди про се, про те... - У мене К в Гарбузинi, - де закипала каша, - знайомий... навiть приятель, що служить мiрчим... Чом би нам не провiдати його, не випити по чарцi-другiй? - А вiн тодi?.. - Був у самому вирi. - Теж бунтував? - Нi. Хоч i був причетний... - Вези мене, в Гарбузин, Варфоломiю! - Посеред ночi? Може, ми спершу виспимося, як личить добрим людям, а вже тодi? - То гайда, гайда спати! - не мiг Тарас спинити дрiж нетерплячки. Вiн завтра вранцi бачитиме живих людей, що встали за волю й долю, змусили царя й панiв замислитись над тим ганебним станом, в якому гине сила, краса й душа народу - творця життя!.. Пан мiрчий зустрiв Пх радо. Хата його стояла над самим шляхом бiля ставка, де плавали поважнi бiлi гуси й верткi негарнi гусенята. В садку дзвенiли бджоли i пахло воском... - Тарас Григорович? - перепитав ВарфоломiПв приятель, коли йому представили приПжджого з Санкт-Петербурга. - Котрий Кобзар? - Еге, - всмiхнувся гордо Варфоломiй. I взяв, як мовиться, бика за роги: - Хай погостюК в тебе, Михайло Кириловичу, а ввечерi я повертатимусь i заберу... - Та ради бога! - сплеснув руками мiрчий. - Для мене це велика честь - прийнять таку людину! Тарас скривився. Варфоломiй помiтив це й одвiв убiк господаря. Сказав йому щось пошепки, вiд чого той знiтився, а потiм скинув бiлi рiденькi брови i спохмурнiв. За мить став знову приязним. - Гаразд, гаразд, - одсторонив Варфоломiя i пiдiйшов до гостя. - Вибачте... - сказав йому з поклоном. - Варфоломiй Григорович боПться ям на рiвнiм мiсцi... - глянув скоса на управителя. - То все уже iсторiя, дiла давно минулих днiв!.. - Скорiш - дiла прийдешнiх днiв, - сказав Тарас. - Початок, а не кiнець... - Цiкаво... I навiть трохи страшно, - похмуро мовив мiрчий. - Вам зi столицi, може, воно й виднiше... - То я поПхав, - м'явся Варфоломiй. - А-а, з богом, з богом! Господар взяв пiд руку гостя, повiв у дiм. Пiсля снiданку мiрчий маКтку князя Лопухiна враз споважнiв, дiстав сигари. - Палите? - Нi. Зараз нi. - А я - коли хвилююся... То ви почуть хотiли, - пустив хмаринку диму, - про той непослух? Вставите в якусь поему, може? Тарас стенув плечима: - Ми про таке читали лише в книжках... - Читати що! - схопився з мiсця мiрчий. - Ви б глянули на цих покiрних, вимучених i до всього байдужих, що враз вiдчули себе людьми!.. Отець Антонiй, наш благочинний, прислав менi цидулку з церкви, в якiй його затисли, щоб я привiв для сповiдi духiвника iз нашого монастиря, так жоден з iКромонахiв не захотiв i з келiП вийти. Страх що було! - Чого ж ченцi боялися? - Найперше, кому дiсталося, так це отцям духовним, Пх звинуватили у змовi з паном, в тому, що приховали в церквi указ царя про запис в козаче вiйсько... - Багато було бажаючих стать козаками? - Всi як один! - Виходить, не позабули козацьку волю? Стiльки минуло лiт, а в душах вона живе, не гасне й передаКться iз роду в рiд! - зрадiв Тарас. - Не всяка пам'ять - благо... - почав було господар. Проте Тарас не дав йому розвинути своКП думки: - Пам'ять про давню волю, може, Кдиний скарб, що в нас лишився. Поки ПП не вирвуть, житиме й душа народу, буде якась надiя... - На що? - спитав, прискалившись, господар дому. - На те, що цар дасть волю, - устав Тарас, ховаючи у вусах посмiшку. - Чи К тут хтось iз тих повстанцiв? - Кожен ходив у Корсунь. - Хочу погомонiти з ними. Цiкаво ж... Мiрчий пройшов поволi до вiкна i глянув крiзь нього в двiр. - Он наймит чистить стайню. З ним побесiдуйте, коли охота, - мовив. I перший рушив з хати. Плечистий, рослий дядечко спiдлоба глянув на незнайомця, якого пiдвiв до нього мiрчий, i вткнув у землю вила. - Що ж, можна i побалакати... коли велять... - примружив синi очi. - Я не велю - прошу тебе, - скривився мiрчий. - Дякую, - торкнув його Тарас за лiкоть. - Ми тут i вдвох домовимося... Вiч-на-вiч з гостем наймит став настороженiшим. Оглянувся чомусь на хлiв, на вила... - Присядьмо ось на колодках, - сказав Тарас. Той мовчки сiв, склав руки на животi. Порепанi селянськi руки... - Я народивсь i вирiс теж крiпаком, - озвався Тарас неголосно. - А в двадцять чотири роки викупили мене з неволi люди... - Насправдi? - Щоб брехати, я застарий... Потiм я став складати вiршi. Й за них мене заслали на край землi... - Шевченко?! - розширив очi наймит. Тарас кивнув. - У нас про вас чутки ходили. Й панич один казав нам вашi вiршi... про гайдамакiв, Гонту й Залiзняка... - пiдсунувся до нього ближче. Потому зморщив лоба i прочитав напам'ять: А Ярема - страшно глянуть - По три, по чотири Так i кладе!.. - Ви теж були у Корсунi? - спитав Тарас. - Де всi - там я, - не крився вiд нього наймит мiрчого. - По що пiшли? - По волю. - До князя?! - мовив з докором. - Просити в пана волi! Вона не кусень хлiба, щоб жебрати ПП в панiв! - Гадали, вiн приховуК... - Як ви могли повiрити, що цар почне вiдроджувати козаччину на УкраПнi! - Царевi що... Як схоче, то й не таке... - пошкрiбся в тiм'П наймит. - Не схоче! - рiзко сказав Тарас. - Козацтво - воля, влада усiх для всiх. А цар - це гнiт, безправ'я простих людей, що трудяться, i благо панства, прихвоснiв, лакуз царя, опори його й надiП. - Виходить, спершу треба прибрать царя? - здивовано спитав бунтар гарбузинський. - Всiх за одним, як кажуть, махом! Царя, царят, мiнiстрiв та губернаторiв, жандармiв, панство... - Господи, це ж треба сили й сили! - Коли з'Кднати силу всiх злидарiв, невольникiв усiх iмперiП, то цар, жандарми, панство потонуть в нiй, i слiду вiд них не лишиться. Запала тиша. Наймит зiтхнув, наморщив лоба, щось, певно, думаючи або вирiшуючи. - Якби ж це Пм послухати... - сказав нарештi тихо. - Кому? - Та К тут у нас дядьки кебетнi... Не те, що я... - Зведи мене iз ними. - Це треба якось... Може... - Я ще сюди приПду або прийду. А ти порадься з ними й знайдеш мене... - Он пан!.. - шепнув по-змовницьки. Тарас притих, пiдтримуючи його даремний острах. А втiм, з панами будь-якими найлiпше бути насторожi. В цього сiльського дядька вже в гiркий повстанський досвiд - пролита кров... ...Про МлiПв чув ще в Петербурзi. Власне, про тi дива, якi творили в МлiКвi брати Яхненки та Симиренко. Тепер, коли проПздом до Кирилiвки побачив сам, вiн загорiвся вивчити новi людськi взаКмини, що так вражали в морi неволi, зла, пригнiчення. А ще вiдчув: заводи, робочий люд, який на них працюК, несуть в собi прообраз чогось того, що знищить крiпосникiв-собачникiв i скине Пхнiх iдолiв з кривавих капищ. З Корсуня його привiз Варфоломiй. На хутiр до Хропаля, найближчого помiчника i зятя Симиренка. Олекса був якраз удома, - приПхав щось узяти й перехопити, - й вони, вже вдвох, невдовзi рушили на цукроварню в МлiПв. - Побув удома? Як там? - спитав Хропаль, пригладивши розкiшнi вуса. - Бiда... - Вже скоро, може, звiльнять. - Чи побалакають, та й буде все, як i було! - Тупi у нас мiнiстри, - зiтхнув Хропаль. - Не можуть нiяк збагнути, що вiльний краще трудиться, анiж крiпак, що мало бути з хлiбом та ковбасою; потрiбнi вкрай машини, верстати, рейки для залiзниць... Того крiпак не зробить. Не схоче i не зумiК. Вiн навчений робити хлiб, а тут - вогонь, залiзо, пара, гуркiт... - Якби людей звiльнили - всього навчилися б, - сказав Тарас. - Я знаю те по собi. Повiриш, став одразу якимось зовсiм iншим, до всього вдатним, спраглим i геть невтомним! Вчуся i вчитись хочеться. Яке це щастя - воля!.. Хропаль тим часом вйокнув на дружних карих коней. Вони побiгли швидше. В'Пжджали в мiсто вiльних людей труда, що виросло в долинi слiз. Завод не тiльки вразив, а й приголомшив. Тарас ранiше бачив i парову машину на кораблi, яким плив з Астраханi до Нижнього, i поПзд, що, неначе Змiй Горинич, сопiв вогнем мiж двох столиць, та тiльки тут, де зiбрано силу-силенну цих вогнедишних велетнiв - творiнь людських, ще раз - i вже безповоротно! - впевнився, що шлях подальший людства проходитиме через такi заводи, де для ганьби крiпаччини не буде мiсця. Селище його не менше подивувало. Кожному - будиночок, город, садок. А потiм ще - лiкарня, школа, лазня!.. Обiдали у Симиренка. Чи просто так, чи ради гостя зiбралося чимало люду. Вiд праотця цiКП фiрми сiмдесятирiчного Яхненка до молодих учителiв, якi недавно ще самi були студентами. - Батьку Кiндрате, - обняв Тарас Яхненка, - що, що ви тут наробили! Це ж просто диво дивне!.. Кiндрат Михайлович поплямкав ротом, глянув на Симиренка значущим, хитрим поглядом. Напевно, вони про щось недавно посперечалися, i похвала Тарасова була на руку старшому. - Кажи Платону Федоровичу, - всмiхнувся вiн. - Платоша сюди назвозив iз-за границi того добра. - Назвозив би, якби не ви... - чомусь знiтився Симиренко. - Та й школу вiн побудував. Лiкарню теж... - А церкву - ви, - не залишився в боргу Платон. I посмiхнувся. Видно, вони любили отак покпинити один iз одного, погрiти душу жартом. Тарас дивився, слухав, мотав на вус. Цi заповзятi, вдатнi цукрозаводчики були обидва iз крiпакiв, а вславилися на всю Росiю умiнням вести дiло, дивитися у перспективу, розпiзнавати усе нове й корисне для процвiтання фiрми, ПП заводiв, краю... Вiдчув, що всi чомусь на нього дивляться. - ...З нового щось, недавнього... - сказав Хропаль. А-а, прочитати просять! Що б Пм таке?.. Хiба що це... Пiднiс правицю, втишуючи, й почав вiрш-бiль, написаний якраз рiк тому в Санкт-Петербурзi: На панщинi пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пiшла в снопи, пошкандибала Iвана сина годувать. Воно сповитеК кричало У холодочку за снопом... Читав i бачив ниву - всю золоту, пiд синiм, чистим небом, - крiпачку з сином бiля грудей... Розповила, нагодувала, Попестила; i нiби сном, Над сином сидя, задрiмала. I сниться Пй той син Iван I уродливий, i багатий, Не одинокий, а жонатий На вольнiй, бачиться, бо й сам Уже не панський, а на волi; Та на своПм веселiм полi Свою-таки пшеницю жнуть, А дiточки обiд несуть. I усмiхнулася небога... Обвiв присутнiх поглядом з-пiд обважнiлих навислих брiв i кинув, нiби докiр: Проснулася - нема нiчого... На сина глянула, взяла Його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового, Ще копу дожинать пiшла. Замовк. I всi мовчали. Вiрш був - як сiль на рану. Всi ждали людям волi, вона ж собi барилася в палатах царських та мiнiстерських. - Скоро ми прочитаКмо новий "Кобзар"? - спитав Хропаль. - Вже той давно зачитаний аж до дiрок... - Не скоро, - сказав Тарас. - Нiхто не хоче дати на нього грошей. А я своПх не маю. Цензура теж, як кажуть, треться-мнеться... - Багато треба грошей? - спитав у повнiй тишi Симиренко. - Та як для кого... Тисяча, а може, й бiльше! Платон дiстав хустинку, тихенько витер носа, що був у нього трохи аж завеликий, i мовив: - Ви, Григоровичу, готуйте все, вирiшуйте своП дiла з цензурою. А грошi будуть. Вишлю, як тiльки стане ясно, яку потрiбно суму. - Я поверну, - сказав Тарас поспiшно. - Грошима чи книжками. Книжками лiпше... - Згода. - БоПться, щоб вiд тисячi не занепала фiрма "Брати Яхненки i Симиренко"! - гукнув Кiндрат Михайлович. - Ну й молодця. Бо хто ж iще за нас подбаК!.. Тарас нахмурився, вловивши в жартi присмак тiКП зверхностi, яка завжди з'являКться у благодiйникiв. - Прошу, прошу до столу! - ввiйшла привiтна господиня, що, видно, тут завжди була душею товариства. На другий день уранцi Тарас разом iз сонцем прийшов у сад. Хропаль та доньки спали, й вiн вибиравсь навшпиньки, немов тiкав. Навмисне вийшов босий. Хотiлося вiдчути пружну землю, траву, росу. На споришi посеред двору застиг, заплющив очi, вслухаючись у теплий лiтнiй досвiток, у те, як ноги лоскiтно холодять краплi, збитi його ходою... Яка це розкiш!.. Груди аж розпирав радiсть... А може, вiн ще й досi в Новопетровському i це йому лиш сниться?.. Нi, пахне терпко зеленню, вуркоче нiжно горлиця, i крiзь повiки видно м'яке, розмите сяйво... То сходить сонце... Ласкаве, добре сонце його землi, його ВкраПни милоП!.. В сад увiйшов уже з розплющеними очима: зробилось раптом страшно, що вся краса ця зникне, коли ПП не берегтиме зором. Ось скоро вже два роки, як зняв мундир, як виПхав з Новопетровського укрiплення, а й досi не може в те повiрити усiм Кством, здолати жах пробудження, що нависаК над ним мечем дамокловим. Найпершими його зустрiли вишнi, що вже ледь-ледь займалися. Вiн уявив собi на мить, як гарно тут, коли цвiтуть, i так йому зробилось жаль, що не приПхав у перших числах травня i не побачив того земного дива... Далi рядами йшли ще молодi, та вже з плодами яблунi. Маленькi, геть пухнастi, тендiтнi яблучка пахтiли зелом, всохлим недавно цвiтом... Грушi ж, - чи грушенята, скорше, - нiчим йому не пахли, мов берегли запас казкових пахощiв на час урочий стиглостi... А по межi - тополi вряд. Немов дiвчата вийшли водить танок... - МилуКшся? - спитав Олексин голос. - Який садок!.. - зiтхнув Тарас, не озирнувшись. - Мав би ти десь пристанище... - Купити хочу бiля Днiпра хоч невеличкий шматок землi. На горах десь... - Купуй. А ми тобi посадимо такий садок! Тут шкiлка К, садiвники, а по Днiпру вже ходить наш пароплав... Вважай, що сад у тебе К. - Спасибi. Тепер менi ще дужче хочеться поставити у цьому краП хату й осiсти тут. - Додому тягне? - Треба на УкраПну! Грiх залишати матiр, коли бiда... Скажи, ласкав будь, шаблю зробити важко? - Просто, як К майстри i К потрiбна криця... - знизав Хропаль плечима. - Ну, а пiстоль, рушницi? - Хто вмiК, зробить. - А хто не вмiК? - Вивчить i зробить теж. Аби стояли руки до ремесла... Зброярню тут вiдкрити хочеш? - Що ти!.. Згадав, як люди з палицями йшли на багнети... - У Корсунi? Тарас кивнув. Постояли якусь часину мовчки й пiшли залитим сонцем ранковим садом. Роси... - Я геть забув тобi сказати! - вдарив Хропаль себе по лобi. - Вчора я стрiв Добржинського, пристава нашого, i похвалився, що ти у мене гостем, так вiн зрадiв, схопився мов опечений i почухрав доповiдати справниковi. - Не залишають мене i тут у спокоП, - сказав Тарас. - Живу весь час пiд наглядом синьомундирих... - Певно, велика птиця? Страшно!.. - Що я для них: старий, недужий, вимучений - таки ж по Пхнiй милостi! - десятком рокiв муштри... - Е-е, не скажи! - змахнув Хропаль руками. - Тарасе, ти не уявляКш, ким став Кобзар Шевченко для УкраПни! Ти повернув Пй душу, вдихнув надiю!.. - Досить, - спинив Тарас господаря. - А то заплачу... Все цс я мiг зробити i не зробив... Бо знехтував премудрим правилом, що заповiв месiя учням: "Будьте мудрi, як змiП, i кроткi, як голуби". А я не був нi тим, нi тим. Я просто йшов, iз пiднятим одчайно й чесно заборолом... - Хто знаК... Може, тим i страшний ти царевi й панству, що просто йдеш, що зневажаКш i Пх, i силу Пхню. I людям ти такий милiший. Народ одважних любить, без заборол. - Олексо, ти не сотворяй кумира з мене! Я теж боюсь ускочити в нову бiду, я хочу жити щасно, дружину мати, дiток... - I все ж, коли б тобi сказали, чи те, чи те, що вибрав би? - спитав Хропаль не без лукавства. Тарас зiтхнув. - От бачиш! Не станеш ти нi голубом, анi змiКю. Ти - Прометей!.. Як хтось учора висловився, щоб ти не чув... Тарас хотiв сказати щось, заперечити, проте не змiг: забило дух вiд хвилювання. Згадав, як слiдчий назвав його, збиткуючись, високим цим iменням, i як тепер звучало воно хоралом, музикою в устах людини, брата во краП цiм i цiм народi. Мабуть, вiн недаремно прожив життя, пройшов по муках, душу поклав за волю та УкраПну!.. - Ходiмо вже... ПоснiдаКмо i на завод, - сказав Хропаль. - Сьогоднi ти побачиш, як робляться у нас машини та апарати. До речi, - стишив голос, - прикинеш сам, чи можуть там робити те, про що питав... Стежка Пх привела в густий квiтник, де стiльки буяло барв, що боляче було на них дивитись. Тим часом з хати вибiгло до них дiвча. Тарас розставив руки, пiймав його, пiдняв високо над головою. - Добре моПй Катрусi спалося? Дiвча смiялось, мружачись вiд сонця, вмитого погожим ранком. Горлиця йому вторила, гупав десь, нiби в бубон, одуд, гула бджола... У коридорi гупали чиПсь неквапнi кроки й охриплий бас мугикав пiсню. Мабуть, хтось загуляв i тiльки зараз весело вертавсь додому. Добре буть молодим художником, надiКю професорiв!.. Яке тодi високе все i чисте, якi чарiвнi мрiП п'янять щасливе й дуже юначе серце!.. Лiжко було тверде, й вiд того бiк йому закляк, поболював. Десь просочився холод, а бракувало сили, щоб повернутися, поправить ковдру... Треба!.. Напружився i важко сiв. Потому лiг на спину й укрився... От би зараз йому в ласкаве лiто, в зелений сад!.. Чи на Днiпро, на гору, де вiн собi приглянув галявину мiж диких груш!.. Пан не продав, не захотiв продати... Варфоломiй знайшов з тим схожий грунт на землях мiста Канева... Чи то ж вони з ВарфоломiКм ходили там, коли шукали мiсця для хати й саду?.. Мабуть... Якби ж не те "недремне око"!.. ВсуК... Вiн клопотався землею, садом, хатою, а полiцейськi нишпорки опiкували весь час його, шулiками вились над ним... ...Те мiсце було таке, як вiн хотiв. Гора, поросла липами, грушками, глодом... З неП, як на долонi, старий Днiпро з лугами та рукавами, а вдалинi, на обрiП, немов хмарина в небi, Михайлова стрiмка гора, i Прохорiвка внизу пiд нею... Гарно!.. Ледь дочекавсь, коли вони iз управителем Вiтольдом Вольським, - збiднiлим шляхтичем, - та мiрчим панським iз Межирiч Хiлiнським приПхали на заповiтну гору. Хiлiнський взяв з собою i двох селян для допомоги. Тарас, як же господар, пройшов пiд "власну" липу, що кидала на землю гарну, велику тiнь, дiстав неквапно iз саквояжа пляшку, закуску й чарку. Вольський пригладив вуса. - ЗнаКте, як купувати землю, - пожартував. - Без чарки сажень вломиться... А землю я купую вперше, - сказав Тарас. - Щоб бiльше трохи. Що цi двi десятини!.. - зняв козирок i витер пiт на лобi Вольський. Спека була страшна. - Менi аби пiд хату та пiд садок. - I поле треба. - Поле моК - папiр та полотно. - То що, почнемо? - мовив до них Хiлiнський. - З богом, - махнув рукою Вольський i сiв пiд липу. - Дощику б!.. - Це що, - сказав Тарас, скидаючи й собi бриля. - Отам пече, за КаспiКм... Нi кущика, нi деревини... Смажить, мов на пательнi... - Багато там було полякiв? - спитав тихенько Вольський. - В тому краю - немало. Й здебiльшого розумнi, чеснi хлопцi, - сказав Тарас. - Ми й досi друзi з деким... - Так, нам дружити треба... Одна судьба, одна бiда... - О, гостi в нашу хату! - кивнув Тарас на стежку, якою йшли якiсь пани. - Перший - то пан Молендський, а другий - пан Козловський, якийсь там родич мiрчого, - всмiхнувся Вольський. - Вирядився, немов на бал... I справдi, пан Козловський прийшов у фрацi та рукавичках. На цiй горi, в такiй пекельнiй спецi вiн був кумедний. - Леле! Пан заблудився, певно? - спитав Тарас у дендi, як той вклонився вишукано, проте нетвердо. - Прошу, чому ви так подумали? - пiдправив гострий короткий вус. - Я вийшов на полювання. - А де ж рушниця ваша чи гончi пси? - Рушницю несе позаду мiй козачок. Тараса наче вжалили. - I пан стрiляти вмiв?! -смiявся вже у вiчi. Козловський став у позу, немов його збирався хтось намалювати чи вилiпити для пам'ятника, i кинув гордо: - Коли б менi попались ви в Житомирi, як я служив там становим!.. - То пан iще й алтинник[2]! - пiдсiк Тарас. - Панове, будьте свiдками, що цей мужик у сурдуцi образив мене, вродзоного!.. - Ти ж брав? - спитав зненацька Вольський. - Чого ж кричати! - Хто вiн, щоб тут колоти очi моПм минулим?! - Добре, - устав Тарас. - Прошу менi пробачити. З'явiП лись так несподiвано та ще в такому одязi... А я на фрак. маю, як кажуть, зуб... - Мирiться та будем пити могорича, - пiдтримав Вольський. - Дiло уже кiнчають... Козловський глянув скоса на оковиту й подав Тарасу руку. Тарас прослав хустину, поклав на неП сало, цибулю, хлiб, поставив пляшку й чарку. - Сiдайте, гостi дорогi! - вклонився всiм. - Сюди, сюди, лiд липу, - покликав ще й окремо, як видно, батька й сина, що помагали мiрчому. Козловський хмикнув, проте не став втручатися. Найперша чарка й слово дiстались пану Вольському. Тримаючи скляницю в пальцях, нiби тендiтну квiтку, вiн глянув приязно на новоспеченого сусiда-землевласника i мовив просто й щиро: - Нехай вам тут живеться щасливо й довго! - Ще спершу треба... - Купите. Парчевський стiльки винен, що з радiстю продасть вам землю. Перехилив, скривився i передав скляницю мiрчому, який сидiв по лiву руч од нього. Хiлiнський мовчки випив; лише кивнув Та