Василь Шевчук. Терновий свiт ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Этот роман - вторая книга дилогии известного украинского советского писателя о Т. Г. Шевченко. Она продолжает и завершает изображение страдальческой жизни великого Кобзаря, начатое в романе "Сын воли". Годы ссылки, освобождения и трудный путь к бессмертию в терновом мире самодержавия легли в основу книги. Чогось було сьогоднi йому так важко дихати. Гадав, тому виною задуха в хатi Лазаревського, - де вiн пробув години двi, не бiльше, - й тепер, уже надворi, в холоднiй, сiрiй мжичцi хапав повiтря жадiбно, як риба, викинута на суходiл. Такого з ним ще не траплялося. Хворiв не раз, звичайно, але щоб так давило груди... Може, тому виною лiкар? "Тарасе, вам поберегтися треба, полiкуватися!.." - сховав пiд брови очi. Цей Едуард Барi нагонить страху на будь-кого, знайде в тобi хворобу, хоч ти як дуб... Навiщо дався вислухати!.. Ну, занедужав трохи, ну, схуд, змарнiв... Ось вирветься на УкраПну - i все мине!.. Ця мжичка, i ця Нева, з якоП тягне холодом, неначе з льоху, хiба уже одному тут вкоротили вiку... А вiн не дасться, дзуськи! Майне собi на милу рiдну землю, оселиться бiля Днiпра, в своПй сосновiй хатi, посадить вишнi, яблунi... Примружив очi - й тихо йому пахнуло цвiтом, пробiг вiтрець, торкнувшись його чола. Ударила об берег хвиля... Глухо, аж нiби гнiвно... Що це з його Днiпром?.. А-а, то Нева. Вона весь час розбурхана, неначе прагне вирватися iз кам'яного жолоба, яким ПП скували люди... Вирватися... Чомусь усе частiше зринав це рiшуче слово в його думках... Минув свою домiвку й вийшов на спорожнiлу набережну. Безмовнi вiчнi сфiнкси похмуро щулилися в густiй моквi. Џм, певно, також мариться тепло та сонце, рiдний далекий край... На тому боцi рiчки ледь-ледь проблискуК ряд лiхтарiв. А вiкна вже не свiтяться. Чи, може, Пх не видно. На цьому березi, бач, ще не сплять i тут, i там... Он в АкадемiП, - де й вiн живе, - ще хтось з художникiв при свiтлi свiчки прагне знайти оте своК, Кдине, що винесе його колись до сонця слави та визнання... Гай-гай, i вiн колись... Це ж скiльки вже минуло лiт, як вiн зайшов уперше до АкадемiП законним учнем? Аж двадцять два!.. Йому було двадцять чотири... Господи, як час бiжить, нуртуК, немов Нева!.. Чого ховав вiд нього очi лiкар?.. Дощ перейшов у мокрий снiг, а потiм сипнуло враз крупою, i в нiй усе втонуло. Сфiнкс, - той, що ближче, - втиснувся в свою плиту, сховав мiж лапи голову... Нелегко, ой нелегко на чужинi!.. Вiн знаК. Тi десять лiт солдатчини, що вiдтрубив за КаспiКм i за Уралом, ще й досi йому здаються жахливим сном... Рвучкий холодний вiтер прогнав крупу й принiс заряди снiгу. Скорiше б уже зима. З морозами, з веселим бiлим iнеКм! Йому в кожусi затишно, i шапку теплу маК - добрячу бирку. Дехто смiКться з неП, кажуть, що тхне вiвцею... Хай собi! Його дiди та прадiди в таких усi ходили, а чим же вiн од них дурнiший, щоб мерзнути у капелюсi... У круговертi снiгу сердито вдарила об камiнь рiчка, - аж парапет здригнувся, - i застогнала з болю а чи з розпуки... Кашель пiдплив до горла десь iз глибин легенiв, затрiпотiв, забився, мов раптом стало тiсно йому в старому тiлi... Яке у лиха воно старе! Ось вiн одружиться, поставить хату й слухатиме веселий щебет дiток... Нi, хай Пм грець, усiм жiнкам! Не вартi вони того, щоб мучитися, страждать коханням, марити людським звичайним щастям. Всi, всi такi, як та дурна Ликера. Вiн задля неП душу готовий був дiстати з своПх грудей, вона ж... Не треба згадувати! Нехай собi живе, як хоче, а вiн i так, самотнiй, не пропаде. НемаК зла, щоб на добро не вийшло. Нiхто йому не прогризаК голову, не змушуК робити те, чого не хочеться, не забираК у нього час, якого i так завжди бракуК. Доба мала, а дiла стiльки - хоч розiрвись!.. Ще добре, що вiн не сам, що горнуться до нього люди, прагнуть хоч чим-небудь та прислужитися своПй землi, народовi... На вуса йому налипло снiгу, мов на траву. Зняв обережно... Старий, сердитий, каже... Забудь, забудь Ликеру! Побачив сам, переконався... Може б, вона... Закоханi усi слiпi! Тобi ж казали люди... Пани казали, голубе, а для панiв вона - крiпачка, наймичка!.. Зробилось душно. Аж употiв, знесилився. Останнiм часом втома находить враз. Думки i тi виснажують. Та ще коли хвилюючi, що розтинають серце... - То ось ти де, Григоровичу! - iз хуртовини виринув, мов бiлий привид, Лазаревський. - Я скрiзь його шукаю... - передихнув, дiстав хустину й витер пiтне лице. - А що таке, Михайле? - Та-а... Лiкар сказав, що треба поберегтися, побути вдома... щоб у теплi... А ти забрiв у вiхолу... Округле його лице в напiвпiтьмi свiтилося любов'ю i добротою, в голосi була жiноча нiжнiсть, яка завжди впокорювала, робила м'якшим кожного, з ким розмовляв. - У хатi менi труднiше дихати, - сказав Тарас. - А тут, на волi... - Хворий, то й пошануйся... - Хворий? Це пан Барi тобi сказав? Та я!.. - ПокашлюКш... I в грудях тобi болить... - Минеться! - Авжеж, авжеж... - узяв його за лiкоть. - Та береженого, як кажуть, бог береже... Й не спостерiг, як рушили до АкадемiП. Притих, скорився волi приятеля, що розшукав його в нiчнiй хурделицi, не побоявшись, що змерзне сам, застудиться. Щастить йому на добрих, щирих друзiв! Щоб не вони... - Тарасе, ти не легковаж здоров'ям, - тим часом лагiдно вмовляв його Михайло. - Тобою держиться уся громада наша; вся УкраПна, власне... - Втечу весною звiдси! Варфоломiй набачив бiля Канева таку, як треба, гору. Днiпро внизу, й за ним далеко видно... Збудую хату, сяду собi на ганку й слухатиму, як гомонить старий Козацький Батько, як солов'П витьохкують по всiй горi... А може, й ги зi мною?! - Спасибi. Я подумаю... - сказав розважно Лазаревський. - Ти там писатимеш та малюватимеш. А я? - Всiм дiла стане. Поки народ зведеться... - Тихо!.. - В таку негоду не то жандармську нишпорку - собаку нiхто надвiр не вижене. - Собаку, може, i пожалiють... - Правда, - зiтхнув Тарас, згадавши свiй солдатський побит. - Царева служба всюди бува не з медом... - Дивний ти чоловiк, Тарасе. Вже пожалiв i нишпорок. - Хiба вони не люди? День, бiдне, гибiК, щоб заробити ту копiйчину дiтям на чорний хлiб... - Мало, видать, тобi жандарми за шкуру сала залили! - У душу я не дав залити й краплi, - мовив Тарас похмуро. I друг вiдчув, що зачепив не ту струну, що доторкнувся рани, яка болiла й досi. - Пробач... Махнув рукою. Бiля ворiт спинилися, i Лазаревський, грiючись, затупотiв ногами. - Бiжи додому, - мовив йому Тарас. - Тобi також завадить... - ГадаКш, що я збираюсь тут ночувати? - всмiхнувсь у вуса. Ледве здолавши кашель, що пiдступав до горла, давив його, Тарас подав правицю: - Бувай здоровий! Дякую тобi за все. - Ат, що там я... - сказав Михайло. - Може, я проведу аж до майстернi? - Хiба я дiвка! - Правда... Пом'явшись iще часину, Михайло м'яко обняв Тараса й пiшов додому, що бовванiв навпроти, на П'ятiй лiнiП. Якийсь незвичний нинi його найближчий приятель та економ. Мов закохався, i всi йому здаються архангелами в людськiм поличчi. Правда, в Михайла добре серце й смiливий дух. Вiн з братом Федором ще там, за КаспiКм i за Уралом, робили все, аби йому полегшити гiрку солдатську долю. Не боячись за наслiдки, як дехто з його колишнiх друзiв!.. Штурхнув рукою дверi бiчного входу до АкадемiП. Недремний страж iз вiдставних солдатiв його впiзнав i привiтався перший. - Ну, як живеться-маКться? - спитав Тарас. - Та-а, маКмся... - зiтхнув солдат. - Весiлля скоро? - Ще молодий, тра пiдрости... - прошамкав беззубим ротом. Виссали з людини силу, молодiсть! За чверть столiття служби вони, цi бiднi парiП, ляльки в мундирах, знищуються в своПй первiснiй сутi. За десять лiт вiн сам настiльки перемiнився, що Костомаров його не змiг впiзнати, коли зустрiлись знову в Санкт-Петербурзi. А що було б... Не треба таких думок, таких страшних припущень!.. Вiн знову тут, на волi, вже академiк, знаний усiй культурнiй публiцi поет, що десять рокiв страждав за правду... Горло йому здавило знову. Кашель у коридорi гупав, як барабанна зоря в казармi... Важко сiв на диван, зняв шапку й струсив iз неП мокрий, драглистий снiг. Вiддихавшись, добув вогню i запалив нову високу свiчку, що сам за дня ще приготував. Як розгорiлася, обвiв цiкавим зором свою майстерню: й досi йому не вiриться, що вiн живе i трудиться у стiнах альма-матер, на березi Неви-рiки. Он стiл, стiльцi... На стiнах ного офорти... Зробленi не крадькома, а вiльно... Портрет Ликери... Треба його до бiса зняти!.. Вогонь заблимав - тягне з вiкна холодним духом. Вiтер подув, напевно, з пiвночi або зi сходу. Хоч груба К, та мало з неП толку. Коли мороз, вода у квартi шерхне, береться льодом... Хату свою збудуК так, щоб завжди у нiй було i тепло, й затишно!.. Щоб працювати можна було в сорочцi... Настеле трав й ходитиме по них босонiж... Пiдвiвся, зняв кожуха й повiсив - хай просохне. Тут швидко все стаК вологим. Вiльгiсть з'Пдав навiть мармур. Будинки з нього, пам'ятники стають брудними, бурими, немов болото... Знову вдягнув кожуха. Зимно!.. Аж лихоманить... Нi, це остання буде його зима в столицi! Вдихне повiтря рiдного й ураз змiцнiК, видужаК. Он дiд прожив заледве не дев'яносто!.. А батько?.. Батька вдушила панщина. А я на волi!.. Був же ти крiпаком, солдатом... Тепер я знову вiльний! Поставлю хату бiля Днiпра, вiзьму якусь чорняву кирпу i заживу!.. Дiстав зi столу вiдбиток свого портрета в шапцi й оцiм таки кожусi, пiдсунув ближче свiчку зi свiчником. Вдивлявся, i сум поймав стривожену, зболiлу душу. Кажеш, що вже на вольнiй волi, а сам увесь - тяжка жура; торкнися - i бризнуть сльози... Зморшка межи бровами - мов борозна... Життя, вважай, минуло, а все довкiл, як i було: крiпаччина, самодержавство, панство... Про волю тiльки маримо, ллКмо тихенько сльози за бiдним рiдним краКм... Плачем супроти шабель, рушниць, гармат!.. Поклав офорт. Хай буде. Коли народ в неволi, нема його синам веселостi, веселi тiльки пiдлi або дурнi!.. Надворi вихрився снiг, шурхочучи в шибках вiкна, й вiд того самотина здавалася ще безнадiйнiшою. Нi, в нього досить друзiв, товаришiв по творчостi, по боротьбi за волю й долю, та в отакi хвилини нема з ким слова мовити, вiдчути поряд душу чиюсь живу. Колись, iще в казармi, в гуртi солдат, як праглося йому такоП самотини, вiч-на-вiч з думами, з папером, пензлями!.. Нинi ж цей стан гнiтить, холодить душу острахом. На старiсть лiт вiн знову мов сирота, мов од гiллi одiрваний... Вiдомий, знаний, вславлений, i все ж самотнiй. Мабуть, людська душа не може отак, без пари, жити, в нiй ще вiд дня народження тремтить жага кохання, продовження себе в дитинi... Узяв свiчник i неквапом пiшов до входу на антресолi, де мав маленьку спальню i кабiнет, точнiше - стiл з паперами. Чомусь сьогоднi трудно скорялися йому спiральнi сходи, й, коли осилив, важко упав-присiв на лiжко й заплющив очi. Дихав, як пiсля бiгу. Свiчка в його руцi тремтiла, немов жива... Навпомацки приткнув ПП на столику бiля графина... I раптом рвучко звiвся. Це хтозна-що! Не дiд же вiн столiтнiй i не панок, рознiжений на подушках!.. Ступив до столу, взяв перший-лiпший аркуш, перо вмочив у каламар... Закашлявся i знову сiв. На стiльчику бiля стола... Солдатчину не полишив за КаспiКм, привiз сюди з собою, в Санкт-Петербург... Нема давно Миколи - царя-фельдфебеля, а вирок його живе, не дозволяК йому писати та малювати й досi... Не дозволяК, а вiн писав, i пише, й писатиме!.. О люди! люди небораки! Нащо здалися вам, царi? Нащо вдалися вам псарi? Ви ж таки люди, не собаки!.. Перевернувся б у саркофазi, якби почув цю "оду" великий Тормоз. ВсуК! Царi лежать так само тихо, як i найменшi, найупослiдженiшi у Пхнiм царствi... Добре. Вiн зараз спатиме. А вранцi, хоч би й камiння з неба падало, до працi! Хто це гукнув у розпачi... Платон, здаКться... "Друзi, я втратив день!" Не знаК, скiльки зосталось днiв у нього, а стiльки ще не зроблено, а стiльки ще сказати маК свiтовi!.. Боже, коли б йому осiсти бiля Днiпра на горах!.. Щоб хвиля била в берег, щоб солов'П витьохкували, щоб рiднi люди... Сльози йому заслали очi. Пiдняв холодну ковдру i тихо лiг. Дмухнув на свiчку. Гори моП високiП, Не так i високi, Як хорошi, хорошiП... Прокинувся i гарячково став одягатися: бив барабан тривогу. Трам-там-татам!.. Метнувся вниз, спiткнувся десь на останнiх сходинках й прийшов до тями. Стукав об жерсть промерзлий осiннiй дощ чи мокрий снiг... Виходить служба з нього, немов дорожнiй зимовий холод у теплiй добрiй хатi! Три роки, як на волi, а й досi ще живе у ньому цей вседержавний солдатський страх. Трам-там-татам!.. Хоч добре, що вже труби не чуК. А то в оркестрi вловлював лише трубу чи ждав ПП появи iз виру iнших звукiв. Трам-там... Ну й холодно! Коли-то Федiр встане й протопить грубку... Напевно, ще й п'яти немаК... Нi, било п'ять. Вiн спершу почув той дзвiн, а потiм грiм барабана. Може, якби не бiй курантiв, дощ не збудив би... Важко пiшов нагору. Вмився. Дощ барабанив йому зорю, вертаючи до тих рокiв i тих краПв далеких, з яких вiн ледве вирвався. Бувало, рано-вранцi... А хай Пм грець! Навiщо таке страхiття згадувати. Вперед дивитись треба, труди i днi своП звiряти iз днем прийдешнiм, а не з давно минулими, бо живемо задля майбутнiх веселих днiв. Настануть же вони колись!.. Спускався вниз зi свiчкою, i тiнь його товклась за ним по сходах, немов мара. Як ледь розвиднилося, прийшов Михайло. Вiн чув його квапливi кроки по коридору i запитав: - Що сталося? Здвигнув плечима: - Просто прийшов провiдати... А ти уже в трудах тяжких? - I радiсних! - поклав рiзець. - Нема нiчого кращого вiд працi, що хвилюК, що до душi. - Охота гiрш неволi, як кажуть... - Правда, то щира правда! - Ну, як ти тут? Не кашляКш? - Та трохи К. - Не мерзни. Лiкар каже... - Його б устами та пити мед, - нахмурився. - Цей храм мистецтв - льодовня... - То, може б, ми знайшли квартиру? Теплу ще й з пансiоном! Довго Тарас мовчав. Не мiг же вiн сказати, що вже самi цi стiни - благо, яким вiн снив не рiк, не два за КаспiКм, що домоглася для нього Пх його свята заступниця i визволителька Анастасiя Iванiвна Толстая... - Ат, якось тут перезимую, - махнув рукою байдуже. I засвiтився: - А навеснi, як тiльки землю купить Варфоломiй, майну в тепло, додому, на УкраПну!.. - Скажи принаймнi Федору, щоб дров для грубки не шкодував. Нi, лiпше сам з ним погомоню. - I що б я робив без тебе, друже! - Береш на кпини? - Я за тобою, справдi, як за горою. - Дякую... - Це я тобi до смертi буду вдячний! - Вдячнiсть, як i туман, зникаК, коли пригрiК сонце... - Та я, Михайло!.. - Вiрю, - спинив його. - Тим паче, що ти - не ти, - поет-художник Тарас Шевченко, - а воля краю рiдного, його душа... - Михайле, я ж тебе просив... - скривився. - Не сотвори собi кумира!.. - ВважаКш, краще жити, немов худоба? - Нi. Люди ми. - А кажеш... Посидiли якусь часину мовчки. Коли ж Тарас закашлявся, Михайло встав, пройшов майстернею сюди, туди i мовив: - Хiба ця свитка грiК, - кивнув на довгополий Тарасiв одяг iз домотканого сукна. - Вдягнув би ти кожуха. - А малювать? Кожух цупкий, великий. - Куди не кинь, усюди клин!.. - розвiв руками скрушно i розсмiшив Тараса своПм дитячим, геть безпорадним виглядом. - Не потерпай, Михайле, - сказав, як мiг, бадьорiше. - Коли мене солдатчина не доконала, то петербурзький холод переживу. Зате весною - чуКш! - весною ми з тобою полетимо на УкраПну, збудуКм свiтлу хату i заживемо!.. В очах Михайла зблиснули зрадливi сльози. Вiн одвернувся, нiби Пх засоромившись, а далi рушив до дверей. - Трудися, - сказав незвично тихо. - А я пiду знайду твого солдата... Щось насторожувало в його словах i вчинках. Та за роботою не мав часу дошукуватись. Якась невдача, певно... А може, хтось образив... Не встиг пiдправить трохи сумний портрет, - що у кожусi й шапцi, - як до майстернi, не поспитавши дозволу, ввiйшов Василь, сирiч Василь Михайлович, оскiльки час не оминув i Бiлозерського - колишнього студента, братчика i засланця. - Добридень вам... - Здоров, здоров, Василю! Бери стiлець... Чи на диванi вмощуйся... Яким це вiтром? - Мимо якраз iшов... - зам'явся хтозна-чого. - Дай, думаю, зайду погляну... - Що там, журнал складають? - Вийде у сiчнi перший номер. - А не накриють, як рiк тому? - Дасть бог, минеться... Мовлять, ти занедужав... - Хто це тобi сказав? Барi, напевно? Кашляю. Не первина! - Звичайно... Хто не кашляК!.. Цей клiмат нам... - Весни дiждусь i - споро на УкраПну! На сонцi добре вигрiюсь, нап'юсь з Днiпра... - поклав рiзець. - ПригадуКш той дивний вечiр пiд Межигiр'ям, як ми з тобою стрiлися? Яка краса!.. Червонi трави, рiчка уся червона... - Хiба таке забудеш! - повеселiшав Василь Михайлович. - А в КиКвi, коли збирались братчики!.. - Тс!.. У Петрозаводську[1] ще холоднiше... - приклав до вуст бiлястого тонкого пальця. Тарас примовк, насумрився. Хто мерз тодi, хто смажився в жарких пiсках пустелi за те наПвне братство... - Ведмiдь iздох, а ми ще, слава богу, живi й здоровi, - мовив. - Њ ведмежата, батьку, i вся звiрина зграя... ГадаКш, вони тобi забули "Сон"? - Вийти б оце в Пасажi та прочитати! Га? - засмiявся. - Ото було б! - Було б усiм, - сказав Василь похмуро. - Тим, хто читав, i тим, хто тiльки слухав... - А кажуть "вiльна думка", "лiбералiзм"! ДискусiП по всiх салонах!.. - У нас же, батьку, Азiя. Балакай в межах усiм дозволеного. А проступив - i ти вже "враг отечества", "преступник" i навiть "изверг рода человеческого". - Коронний вислiв Дубельта! Й тебе той цербер так називав? - Для них, хто мислить, - изверг, разбойник, вор. - Нещасна та держава, в якiй бояться думки i слова правди... - тихо сказав Тарас, бо раптом йому зробилося до болю жаль за Петербург, за всi краП, народи i племена, що гибiють пiд кутим чоботом самодержавства. - Менi пора, - пiдвiвся Василь Михайлович. - В друкарню треба. Перше число журналу - його лице, його судьба. - Хай буде вона щасливою в твого дитяти! - Батьку, "Основа" - наша, спiльна. Й найперш - твоя. Без тебе ми не зважилися б на це велике дiло. - Ну, ну... Василю... - знiяковiв. Закашлявся навiть вiд хвилювання. - Може, прислати лiкаря? - стривожився Василь Михайлович. - Круневич, кажуть, знаКться на цих хворобах. - Скажи, ласкав будь, Федоровi, щоб зготував менi крутого чаю. З цiлющих трав, яких менi привезено з-понад Днiпра; вiн знаК... Василь зiтхнув i вийшов. Не попрощавшись, якось аж нiби боком. Що з ним таке сьогоднi? Нiчим його, здаКться, не переймеш, а тут... Торiк журнал не дозволяли - один лиш вiн, редактор, не лютував, не слав прокльони. Певно, журнал даКться важко. Те - недолуге, iнше - не пустить цензор... Скiльки тих перешкод!.. А може, йому Барi наговорив страшного? Чогось же вiн, шановний доктор медицини, ховав пiд брови очi... Ет, панськi штуки! Що там якийсь кашлюк для того, хто у степах киргизьких, в брудних казармах витримав жахливих десять рокiв!.. Тут холодно, i тут кислоти всякi, що необхiднi йому для працi гравера, та це ж не плац, не муштра i не цинга; не та журба бездонна за всiм далеким, рiдним, що спонукала, просто-таки тягла, манила у кращий свiт, де рiвнi всi... - Що, Федоре? - Просили ж чаю... - Дякую. Постав сюди, - прибрав на розi мiсце. - На травах чай? - Звелiли ж... - Нi, попросив. Хiба я пан чи офiцер! Старий всмiхнувсь у вуса. - Чого ти? - Всi аж трiскаються, щоб стати паном, пiдпанком, а ви чомусь сахаКтесь... Мов боПтеся завше, щоб не подумали про вас, що пан... - Боюся. - Хiба то зле? - Нема гидоти бiльшоП, як наше панство! Сморiд на цiлий свiт. - Ось волю цар поверне людям, тодi й пани... - Нi, Федоре. Панiв не вмиКш волею, не вiдшкребеш. Пiд корiнь слiд, як той бур'ян!.. - махнув рукою, ледве не збивши кварти з чаКм. - То ви вже пийте - вичахне. - Спасибi. Взявши кварту, ковтнув терпкого трунку, що пах червневим степом та сiнокосом, заплющив очi й мовив: - Трав насушу, щоб пахли менi всю зиму... Навiть купатись буду в травах, як нас малих колись купала мати... Тебе купали в зiллi? Сердешний Федiр тiльки здвигнув плечима. Проте замислився, докупи звiв навислi сивi брови... Й нараз зайнявся спогадом: - Мене в снiгу купали. Iз банi винiс батько i - в кучугуру!.. Потiм - у баню знову... - Леле! Й не застудився? - Та, мабуть, нi... Затямилось, як впав у снiг, як борсався i як по тому хльоскали мене гарячим вiником... Ух, благодать!.. Притих, мабуть, щось згадуючи з дитинства. Тодi зробив якийсь непевний рух рукою i почвалав до виходу. - Пiду дрiвець пiдкину в грубу. Справдi, у вас собачий холод... - сказав, немов до себе. Вiн також сам у свiтi, як сирота. Малим страшне сирiтство, а для старих - жахливе. Малого всi жалiють, у нього К, здебiльшого, якiсь далекi родичi, а одинока старiсть - тягар, завада людям, якi iще при силi. Вiд цих думок аж дрiж пройняв, так нiби вийшов голий на зимний вiтер. Старiсть, самотина... Щось К у тому дивне i незбагненне. Може, якась печать, як кажуть, рок... Один торкнеться поглядом якоПсь жiнки, дiвчини - i вже, дивись, одружений. А вiн усе самотнiй. Вiд нього тi, на кого накине оком, нишком кудись щезають... Старий еси, Тарасе. Старий i лисий... Добре. А до солдатчини? Був молодий, стрункий, чубатий, гарний! А хто пiшов за гарного i молодого?.. Мабуть, не стрiв своКП... Правда. А може, й нi. Сiм'я - це спокiй, тихе тривале щастя, а ти, Тарас Шевченко, завжди у вирi пристрастей, пiд пильним царським зором, щодня на гранi; лезо - твоя дорога!.. Iстинно. Для тих, хто прагне щастя своПй землi, народовi, нема дороги iншоП. Згадав про чай, допив напiвхолодний i - до роботи. Надвечiр прийшов Кулiш, що вже давно обходив i Академiю, i цю майстерню-хату. Власне, вiн не прийшов, а прилетiв - аж вгрiвся. - А кажуть, ти захворiв! - гукнув iще в порозi, немовби з явним жалем, що не застав Тараса в лiжку. - Може б, хоч поздоровався? Не терпиться мене в труну покласти? - спитав Тарас. - Твоя вiдвертiсть гiрша за будь-яку гидку брехню, - сказав Кулiш, почервонiвши. Видно, що жарт влучив, досяг мети. А може, то i не жарт, а щира правда? Господи, цього ще Пм не вистачало! Вже й так вони з Пантелеймоном при кожнiй стрiчi гиркаються, як вороги. - Проходь, сiдай, - повiв Тарас рукою. - Не роздягайся: холодно. - Пусте, - зняв шубу Пантелеймон i кинув на край дивана. - Кажеш, стоПш за правду, правдi Кдино молишся, а на мою ополчуКшся. - Бо правда твоя лукава. Що ти даКш нещасним, убогим людям? Проповiдi, святе письмо й невiгластвоП Я не забув, я пам'ятаю, Паньку, твоК добро до мене, та К таке в життi народу нашого (i в нас з тобою, отже!), що вище всiх людських взаКмин наших, вище життя i смертi. Молитвою нiхто ще волi не здобував. - Ви з Чернишевським прагнете пролити кров! - Нi. Прагнем тiльки волi. Коли ж за неП треба вiддать життя, то вiддамо... - Чуже життя? - I власне. Найперш - своК. - Як хутко ти позабув степи киргизькi, муштру й твоП кривавi сльози в отiй пустелi дикiй. - Нi, не забув. I вдячний усiм, хто мав стосунок до визволення мене з солдатiв... - А робиш так, щоб знову тебе туди загнали! - Що ж, послужу ще трохи царю й отечеству, - сказав Тарас бадьоро, мов справжнiй унтер. - Смiшки... Боюсь, що ти не вiдаКш, чим це тобi загрожуК, бредеш наослiп... - Може, бiда моя у тому, що я найлiпше бачу... Й далеко так, що очi менi болять вiд сонця... Кулiш притих. Дiстав хустину, витер на лобi пiт. - Це правда... - сказав, нарештi, тихо. I раптом став якимсь колючим, сiрим. - Тим бiльше зла вiд тебе для нас, для краю рiдного! - Ти мовиш - зла? - спитав Тарас зчудовано. Такого вiн не сподiвавсь почути навiть вiд Кулiша. - А хто розбурхав, зрушив наш тихий рай, вернув жадобу кровi в селянськi божi душi, ополчив Пх не тiльки на супостатiв, а й на своПх?! - Отже, я збурив рай, де нiжилися селянськi божi душi? Крiпацький рай! - спахнув Тарас, аж потемнiло йому в очах. - Ти при своКму розумi? - Я - при своКму, - гордо сказав Кулiш. - А ти, а ти... живеш чужим... Поглянь лишень, хто в'Кться довкола тебе, з ким ти як рiдний брат! - Хто чесно прагне щастя для всiх людей, той брат менi. А розум я маю власний, душу - свою, козачу... - Про душу ти помовчав би! - А то ж чому? - На нiй людськая крiвця. Тарас нахмурив брови, поклав рiзець, якого й досi чомусь тримав, i мовив чужим, прихриплим голосом: - Такi слова, друзяко, повиннi мати... - Мають! - не дав йому домовити Пантелеймон. - На вiтер Пх не кидаю, не з вiтру взяв. - Тодi скажи, ласкавий будь... - Селянський бунт на Корсунщинi i кров, яка там пролилася п'ять рокiв тому, твiй неодмольний, смертельний грiх! Зависла довга тиша. Iз вулицi долинув стук легких копит, хтось щось гукнув. - ЗдаКться, я був тодi ще за Каспiйським морем... - сказав Тарас розгублено. - То як же мiг... - Ти був за морем, правда... А дух твiй жив на УкраПнi, вiршi твоП розходилися по цiй землi й туманили народу, людям голови! - I ти гадаКш... - Знаю про те напевно, iз перших уст. ТвоП завзятi учнi, точнiше, твоП апостоли, пiшли по селах, сiючи непослух, смуту, й люди тобi повiрили. Запала знову тиша. - Жаль, я не знав... - зiтхнув Тарас. - Торiк, як був на УкраПнi... Дякую тобi сердечне за цю чудесну для мене вiсть!.. - Ти радий, що пролилася вкраПнська кров? - Що люди йдуть за волю на вiрну смерть, що в тому К нехай маленька часточка моКП працi, мого старання визволити трудящий люд... А кровi жаль!.. Хтось взявся будить людей, не зваживши, чи буде з того дiло... - Господь цього вам не простить! - устав Кулiш. - Ти, Паньку, забув, що з богом у нас своП рахунки, що перед нами господь в боргу. Кулiш накинув собi на плечi шубу, одяг боброву шапку. - Хто мудрий, каКться хоч перед смертю, - мовив. - А дурнi б'ють поклони усе життя!.. Зоставшись сам, вiдчув якусь тупу незвичну втому. Навiщо вiн сказав Паньковi дурну останню фразу? Навiщо той згадав про смерть?.. Полаялися, мов двi сусiдки через межу!.. Мужi статечнi, знанi серед людей, а бач, почубилися, як хлопчаки... Горе з цим Кулiшем. Все тiльки б вiн, щоб перед ним схилялися, його поради слухали, мов одкровення!.. Здiбний же чоловiк. Сама вже "Чорна рада"... Дiстав годинник. Леле! Вже зараз мав би бути в Микешиновiй майстернi, де на сьогоднi скликано велику чорну раду знавцiв i друзiв старовини. Цей бiлорус, хоч молодий, та маК мудру голову i щире серце, прагне, щоб у його роботi було все справжнК, сперте на глибину суспiльних знань. Не жарти - взявся хлопець створити пам'ятник "Тисячолiття РосiП", та ще й багатофiгурний, щоб вiдобразити могуть i мудрiсть благословенноП в дiлах iмперiП. Тепер у нього, таки в Ливарному дворi, щочетверга збираються поважнi вченi, друзi з мистецьких кiл i дискутують про те, що врештi буде вирiшено - без церемонiй - в придворних та урядових сферах. Як часто видимiсть громадських дiй нам замiняв дiП, задовольняв потребу в них i не дав помiтити, що ми лише товчемо в ступi воду i тiшимося великим тим обманом!.. Коли прийшов, уже кипiли пристрастi. Довкруг особи царя Петра. Його велична постать, - точнiше статуя, - громадилася, як Командор над Дон-Жуаном, над дискутуючими й ось-ось, здавалось, гримне: "Мовчати! Я вас!.." Нишком присiв на вiльне мiсце в затiнку, бiля рояля, i привiтався iз Костомаровим, який його помiтив. Кивнув йому i Помяловський, що теж сидiв, як i щоразу, в закутку й незрушно, мовчки слухав велеречивих знавцiв минувшини, професорiв... - Ви твердите, - схопився раптом Костомаров, - що славу й честь РосiП складають лиш дiяння князiв, царiв та Пхнiх присних? Добре. Та як же бути з тими, хто цi ж таки дiяння робив iсторiКю, хто Пх творив на полi бою? - Ви про бояр та воКвод чи генералiв? - Нi, про звичайних, простих людей. - Ну-у, батечку Миколо Йвановичу! Ви ще сказати зволи-те, щоб цю сiрому вилiпити й поставить поряд з Петром Великим на п'Кдесталi!.. - Було б, Пй-богу, по справедливостi. Без вiйська цар чи генерал безсилi... - А вiйсько, батечку, без генерала або царя - дурна юрба, отара! - Народ спроможний з себе, iз власних лав пiдносити своПх вождiв, отаманiв, - устряв Тарас. - Ви забуваКте, що влада - то вiд бога. Лише порфиророднi вдостоКнi цього вiнця!.. - Iснують же й республiки, - здвигнув Тарас плечима. - Ви б лiпше нас порадували новим чудовим вiршем або "ВiрсавiКю"... - сказав нескоро в тишi статечний муж, що палко так вiдстоював "царя вiд бога". - Хто це? - спитав Тарас у Помяловського. Той зморщив лоба, думаючи, й розвiв руками. Мабуть, так i зроблю, - зiтхнув Тарас з удаваною покiрнiстю. - Iсторiю творять царi, а пишуть гузнолизи... - А що це - гузнолизи? - Щасливi вiрнопiдданi, допущенi до Пх величностей вдень i вночi... - Григоровичу, - взяв Костомаров слово. - Сказати слiд точнiше... Ну-у, гузнолизи - це щось немов камерфур'Кри, що при особi царствуючiй... - Панове, може, вип'Кмо по чашцi чаю з ромом? - пiдвiвся бiля ПетровоП ноги Микешин. Ховаючи лукавий усмiх, вiн заходився ставити на стiл великий самовар, що пихкотiв i сяяв, мов генерал. Тарас пiдсiв до столу. За ним мовчазно виплив iз свого закута i Помяловський. - Холод долать найкраще чаКм... - потер червонi руки. - I ромом, звiсно... - Iстинно! - сказав Тарас. - У цьому ми всi однодумцi. За чаКм вже сочилась бесiда про се, про те, й невдовзi Пх лишилося в майстернi тiльки троК. Якщо, звичайно, не рахувати царя Петра та генiя його особи, що також мав стояти на постаментi пам'ятника. Вiд горна йшло приКмне легке тепло, чай з ромом грiли душу, i Помяловський розм'як, примружив очi... Тарас же тiльки дужче вiд того збуджувався. Сидiв, пив чай, а в грудях скипала лють, притримана ще на пустому диспутi. Як можуть люди мислячi, мов барани, впиратися у стовп, молитися на кровопивцiв, деспотiв, вважати Пхню владу законною, i навiть бiльше, - посланою Пм, дурням, з неба!.. - Пику собi наПло, вбралося в тонкi заморськi сукна... - протяг, напевно, вголос, бо Помяловський ледь-ледь розплющив очi, а молодий господар дому, чи пак майстернi, спитав: - Григоровичу, про кого ви? - СтоПть менi перед очима й досi той царелюб... - А-а, генерал од iнфантерiП! - Тьху! Ти його запрошував чи сам прийшов? - Запрошував. Вiн при дворi по пам'ятниках на першiй лавi... Добре, що ти не став iз ним на прю. - Що далi "гузна" ми не пiшли? А як менi кортiло втовкмачити йому в макiтру, чого насправдi вартi всi вiнценоснi кати народу!.. - стиснув кулак до болю. - Ви не правi в одному лиш, Григоровичу... - сказав на те Микешин. - Не можна так огульно... Були царi... - Нi, не було! - схопився з мiсця, кинув на стiл срiбляну ложечку. - Самодержавство, як форма влади, порочне вже в основi, воно розбещуК, вироджуК морально тих, хто вп'Кться його смертельним трунком. Коли людина може робити все, що хоче, що забагнеться ПП слабкому розумовi, вона втрачаК духовнi гальма, стаК жорстоким звiром. Нi, навiть гiрша звiра! Бо звiр вбиваК лиш на потребу, а самодержцi... - Може, ще вип'Км чаю? - спитав господар, взявши поспiшно чашку. Ложка у нiй дзвенiла дрiбно. - Не хочу, вже напився, - не мiг Тарас спинитися. Проте притишив голос. - Ось твiй Петро! - торкнувся пальцем гiпсовоП ноги царя. - Що вiн зробив великого? - В Њвропу прорубав вiкно. - А на ВкраПнi?.. - Полiтика! - розвiв руками скульптор. - Хто дужчий, той i зверху. - Принаймнi це хоч чесно й одверто сказано, - змахнув зi столу крихти. - А то спiвають гiмни, творять величнi оди, в поемах славлять!.. Пiдло!.. Державiн твiй в литаври вдарив - "Ода на честь вошестя на престол..." Яка там ода! Плакати, волосся рвати треба, а не радiти!.. Пушкiн i собi: "Невы державнеК теченье..." А чим його загачено, болото це? Кiстками, трупом отих людей, народу, яким немаК мiсця в твоКму пам'ятнику РосiП!.. Миколо, ти хоч скажи йому, - звернувся до Помяловського, який дивився на нього гарними, ледь-ледь пригаслими уже очима, - Чого ти усе мовчиш? - Я слухаю... - озвався той. - Нiколи ще не чув, щоб так... - Бояться, тремтять усi!.. А Пм, царям-тиранам, того i треба тiльки. Страх - Пхня зброя i Пхнiй щит! У кожному з "порфирородних" сидить Нерон, готовий спалити Рим i згвалтувати матiр!.. Передихнув, вбираючи грудьми повiтря, i прочитав хтозна-чому нiкому ще не читаний свiй "царський" вiрш, почавши iз середини: О скорб моя, моя печаль! Чи ти минеш коли? Чи псами Царi з мiнiстрами-рабами Тебе, о люту, зацькують! Не зацькують. А люде тихо, Без всякого лихого лиха, Царя до ката поведуть!.. Впав на стiлець, знеможений. Мов у туманi бачив своПх ще юних друзiв, яким обом по двадцять п'ять. Микола щось говорив до нього, та вiн не чув. Михайло дививсь iз страхом, трепетно, як дiти в церквi дивляться на "Страшний суд"... Вiдчув у всьому тiлi пiдступний дрiж i звiвся. - Менi пора додому... - Я проведу вас!.. - схопивсь Микешин - добрий його супутник у всiх вечiрнiх мандрах по Вавiлону, сирiч Санкт-Петербургу. Надворi стояв мороз. I темiнь. Щоправда, час од часу мiж хмар з'являвся мiсяць, i мiсто враз висвiтлювалося, мов воскресало з мертвих. Потiм, блiде i ще напiвживе, лягало знов у труну... - Бр-р! Казна-що верзеться... - сказав, аби порушить тишу, прогнать ману. - Ця осiнь зламала щось у моПй душi... Мов гiлочку якусь зi цвiтом чи деревце... Самотнiсть, мабуть, крутиться, як Марко в пеклi... Нема на старiсть гiршого... - Вам ще до старостi!.. - озвавсь Микешин весело. - Ще о-го-го!.. - Вже сорок шiсть... - закутався Тарас у кожух. - Смерть за плечима... ДихаК... - Це не козацька мова, - сказав уже осудливо його супутник. - Правда! Розкис я геть, занудився, - зiтхнув Тарас. - Цей кашель, бiль у грудях... Колись Iван Максимович хворiв, хворiв... А вирвався на УкраПну!.. - Це ж хто такий? - Сошенко. Той, що меле колввь зувтрiв у Лiтньому й у люди вивiв. Нинi прислав сюди Орловського... До пензля теж аж труситься... Талант!.. Приглянь за хлопцем, пiдпоможи... - А ви ж куди? - ПоПду на УкраПну!.. Як доживу... Попрощались мовчки. Тихо пройшов у дверi. Сторож хропiв, - аж булькав, як самовар, - закутавшись у свiй кожух по вуха. В майстернях ще подекуди горiло свiтло. Трудяться... А вiн гуляК, нiби в запасi в нього сотня чи й бiльше лiт!.. Що вiн вiзьме для серця i для роботи з вечора, який минув? Роз'ятрив тiльки душу, сипнув на рану солi, та й бiльш нiчого. Скульптор поставить тi фiгури, якi йому накажуть, газети дружно схвалять, а люд дивитиметься на те велике диво й пройматиметься благоговiнням до тих князiв, царiв, мiнiстрiв та iже з ними, що сотворили славу й державну велич та мiць РосiП-матушки. Неправда тим шкiдливiша, чим красивiше й талановитiше ПП пiдносять людям!.. Талант не тiльки благо, а й зло суспiльне? Отже, Микешин - зло?.. Не в ньому суть, iдеться про совiсть всiх, кому у душу вкладено хоча б маленьку iскру того вогню, що Прометей дав людям i мук зазнав за ту любов до ближнього. Нiщо не може виправдати того, хто йде на компромiс iз совiстю, хто ПрометеПв свiточ несе шляхом неправди!.. Кiмната стрiла тишею. Лиш холод та порожнеча... Вже й груба зовсiм вичахла... Цiкаво: тепла грубка - немов жива. Притулишся - i вже не сам... Тремтливий вогник свiчки, яку намацав i запалив, надав кiмнатi затишку. Це вже була людська оселя, пристанище мандрiвника... А хитро попи придумали: на цьому свiтi ти тiльки гiсть, стражденний дух у плотi, а там, за гранню життя i смертi-визволення, - ти вiчно сущий; i нi печалi, нi воздиханiя... Ураз вiдчув чийсь погляд. Оглянувся i стрiвся з ним. Ликера! Його бездольна доля, останнiй промiнь... Зорить йому з портрета. Така, якою ПП побачив i змалював... ПоПде, десь над Днiпром знайде собi ще кращуi.. Гай-гай... Взяв свiчку й понiс ПП нагору. На сходинках вiдчув, що ноги в нього якiсь чужi, незграбнi. Такими вже не побiжиш за дiвчиною, не доженеш... Рiк тому мiг побiгти... Який там рiк! Улiтку ходив довкруг Ликери, як той павич... Нехай Пй грець, Ликерi! Свiт не зiйшовся клином на нiй однiй. Њ iншi... Тiльки б йому добутись у рiдний край, на милу серцю землю, пiд яснi зорi!.. Чомусь останнiм часом не може вiн без слiз, спокiйно думати про УкраПну, про свiй народ, про долю його сирiтську. Може, тому, що сили меншаК, що усвiдомлюК трагiчну марнiсть своПх зусиль... Ждуть манiфесту царського, що оголосить нiбито кiнець крiпацтву. Воля iз царських рук навряд чи буде справжньою. Як кажуть, ворон вороновi очей не виклюК. Коли б народ взяв волю, то взяв би всю, до крихти. А так - що пан удiлить. Той самий пан - собачник i крiпосник!.. Роздягся, лiг у лiжко. А вогник свiчки не погасив. У темрявi йому вповзаК в груди холодний страх. Не те, щоб вiн боявся мертвих, привидiв чи духiв злих. ЗдаКться, що вiн немовби в склепi без вiкон i без дверей, один як перст, що й голос нiхто не може почуть на бiлiм свiтi й прийти на помiч... Якось не спостерiг, коли воно з'явилося, це вiдчуття; напевно, вкупi з кашлем, тодi, коли порвав з Ликерою... I треба ж така напасть! Куди не кинь - Ликера, його невдатна люба, його i смiх, i сльози... Таки вiд того часу вiн пiдупав, пiшов з гори, пiддався рiзним хворостям, що потихеньку тлiли у ньому ще з пустелi, з солдатського нежитiя!.. А може, й нi... Можливо, бiда прокинулася, коли побачив знову свою страшну в неволi землю, коли не змiг утриматися вiд слова правди й втрапив до рук панiв жандармiв, що не спускали з нього свого всевидя-щого "царева ока"?.. Як вiн до неП рвався, як не пускали його кати на УкраПну, де вiн не був аж цiлих дванадцять лiт!.. Дiстав "Буквар" зi столу й почав гортати аркушi, що мали стати книжкою. Вiн видасть, пустить межи людей оце вiкно в самосвiдомiсть, в прийдешнiй свiт! Освiта - шлях до правди. Тому-то деспоти i самодержцi дбають, аби народ був темний, аби ве знав, що дiКться на бiлiм свiтi. Боляче було йому побачити, що за дванадцять рокiв не вiдбулося нiяких змiн, що Пхнiй добрий замiр вiдкрити всюди школи зостався тiльки замiром, та й то лише ледь-ледь живим... Отак-то, други-братчики! Наш "добрий" цар збагнув, - чи хтось йому про це шепнув на вухо, - що просвiтянство ваше - крамола, зло, яке душити треба так само в зародку, як всякий бунт... А ми - своК, а ми "Буквар" протягнемо через цензуру, та видрукуКмо, та розiшлемо! Щоб рiдне слово входило iз нього в душу, щоб залишалось живим у нiй, щоб проросло жагою до знань, до правди й волi!.. Радiсно було йому i сумно гортати цей гостинець для неписьменних своПх братiв. Надiйний шлях, та довгий... Це ж скiльки треба по ньому йти до сонця, до того дня, що стане Великим днем для долi його народу!.. Зiтхнув, поклав рукопис i задивився на ледве жеврiючий печальний вогник свiчки. Лiй розтiкався, скапував по свiчнику сльозами... Треба купити лампу! Якщо колись вони зi Штернбергом могли ПП купити, то нинi вiн... Уже п'ятнадцять рокiв, як у могилi його Василь!.. ЗбiгаК час... А з ним життя, надiП, друзi... Знову дурнi цi сльози! Мусить долати Пх, знайти в собi запас снаги!.. А може, всi на старiсть стають такi журливi?.. Старiсть у сорок шiсть!.. Це як кому судилося, хто як прожив. А в нього К що згадувати. Йому на долю випало всього по стiльки, що iншим вистачило б на два життя!.. Його вже тричi заарештовували, саджали, мов розбiйника,.до буцегарнi. Останнiй раз схопили у Прохорiвцi, в саду Ми