що походжав поважно неподалiк. Той знявся важко, каркнув i полетiв. Бiля гори Олекса раптом згадав, що маК пильне дiло тут, на Подолi, i розпрощався. Вгору Тарас iшов не кваплячись. Було шкода лишати цей зовсiм iнший, йому рiднiший, милiший свiт. Усе тут звичне, знане, без будь-якоП фальшi. I мова, i звичаП, i типи лиць, характерiв утворювали те середовище, в якому вiн, попри свою освiту й теперiшнiй суспiльний стан, був наче риба у водi. Там, на Горi, йому весь час доводилося триматись ролi, грати когось, ким бачить його чиновно-мундирна братiя, пани та пiдпанки Старого мiста i ким йому не стати, хоч би й хотiв. Iз кручi поглянув ще раз на панораму рiки, Подолу, далечi, що за Днiпром, i посмiхнувся. Бродить десь по околицях, межи людей, кобзар Тарас Шевченко - вусатий i з оселедцем аж до плеча!.. Удома на нього ждав Микола Костомаров. - Нарештi! - кинув книжку, яку читав. - Ну де тебе, Тарасе, носить? Я зранку тут... - А що таке? - Вакансiя! Художник Павлов подав прохання Траскiну звiльнити його з посади вчителя в унiверситетi. - I ти вважаКш, що я... - Звичайно! Завтра ж подай прохання. Будемо разом навчати молодь, i вихованцi нашi роз'Пдуться по УкраПнi!.. - ГадаКш, дiлу буде iз того користь? - Молодь схильна до справедливостi, добра й свободи. Сотнi братiв по думцi вирушать будити люд i сiяти в його серцях святi iдеП Кдностi усiх слов'ян, братерства й волi! - Добре, - сказав Тарас. - Подумаю. Менi моя робота теж до душi... - А ти ПП не кидай. Встигатимеш i тут, i там. Ну, я побiг. На мене жде Алiна... - Гляди, Миколо, женишся! - Чи не пора? - Та, мабуть, уже пора... - згадав Тарас свою пригоду в Лаврi й те мелодiйне "мамо!", що так йому запало рвiйно в душу. Тiльки пiшов Микола, як до кiмнати з грюком влетiв Сенчило. - Радуйся! Допiру стрiв я Павлова, i той просив сказати тобi, що вiн подав... - Я знаю, вiд Костомарова, - сказав Тарас. - Чого ж ти тодi стоПш? Давай папiр, перо й чорнило! Я напишу прошенiК, а ти пiдпишеш, аки великий пан! - ГадаКш, варто? - Варто! Коли б не ти, я сам туди подався б. Це ж не якесь училище чи iнститут шляхетних дiв! Не встиг Тарас спитати, чи годен вiн учительствувати в унiверситетi, як всi його папери злетiли геть зi столу й за ним поважно всiвся Олекса Флорович, вмочив перо в чорнило i написав на бiлому, мов снiжне поле, аркушi: "Его превосходительству господину попечителю Киевского учебного округа, свиты его императорского величества генерал-майору Траскину От художника Академии Тараса Григорьева сына Шевченка Прошение". - Ху-у, сатана! - вiдкинувся на спинку крiсла, нiби пiсля тяжкоП працi. - Тепер диктуй... Вечiр застав Пх ще в трудах великих писарських. При свiчцi вже Тарас узяв перо в Олекси i пiдписав: "Художник Т. Шевченко..." ...Першим прийшов здоровити його з рiздвом Юрко Андрузький. Та ще й не просто - вiршем. Весь зашарiвшись, юнак дiстав з кишенi аркушик i прочитав тремтячим вiд хвилювання голосом свiй щирий твiр-звертання: _Скажи, менi, батьку,_ _Що дiКться з нами, _-__ _Як на тебе глянем,_ _Мов не тiП станем..._ Тарас обняв сердегу й поцiлував. - Спасибi ж тобi за вiрш! - Прийдете до Гулака? - Звичайно. - Тодi здоровi будьте до вечора. Зоставшись сам, Тарас iще раз перечитав нехитрий вiрш Андрузького, в якому той, наслiдуючи його поезiП, так палко прагнув висловити своП жалi та сподiвання на кращу долю УкраПни... НароджуКться нова людина, рушиться столiтнiй сон!.. Невдовзi прийшов Кулiш. Спочатку Тарас його i не впiзнав, подумав, що хтось iз тих аристократiв, з якими вiн колись стрiчався в Санкт-Петербурзi. - Не радий? - всмiхнувся гiсть. - Чи ти, бува, Тарасе, не загордився! - Панько?! _-_ Еге ж. Чоломкнулись i посiдали. - Може б, ти роздягнувся? - згадав Тарас, що вiн господар. - Зайве. Я на хвилину тiльки. Просив Гулак... - Ну й славно! Я теж iду. На вулицi, точнiше, аж на валу, яким пiшли в бiк Золотих ворiт, Кулiш спитав: - Не гнiваКшся за той мiй лист? - Як буду знов друкувати, виправлю. - Усе? - Тодi б я став би вже не Шевченком, а Кулiшем, - всмiхнувся. Помовчавши, додав серйозно: - Добре ти написав про чорну раду! - Дякую... - ЧитаКш - дух захоплюК. - Не все ж тобi! - За весь цей рiк - два вiршики... - А хтось казав, що копу, та ще яких! - Торiк - було, - всмiхнувся. - Найшло на мене... - Правда, що ти подав на вчителя в унiверситет? - Це ще, як кажуть, вилами та по водi. - А за кордон? Уже не хочеш Пхати? - Хiба за злиднi... - буркнув. - Закиснеш тут як маляр... - Б'Кш не по чiм - по головi! Кулiш спинився, передихнув i урочисто мовив: - Њ змога тобi поПхати на рокiв три! Щоправда, за умови: ти не допитуватимешся, хто дасть на цю поПздку грошi. - А може, це якийсь собачник? - хмуро спитав Тарас, хоч серце затанцювало з радостi. - Нi. УкраПнка, щира твоя прихильниця. - То поцiлуй ПП за мене! Џду!! Вiн закрутив Панька, та так, що ледве не попадали обоК з валу, яким iшли. Вони бродили довго старим зимовим мiстом, де мiж руПн постали новi будинки, й прийшли тодi вже до Гулака, коли в його свiтлицi кипiли пристрастi. Людей було не так багато. Накритий стiл стояв iще не займаний i вабив зiр натомлених i зголоднiлих новоприбулих. - ЗдаКться, ви, панове, не з того краю почали! - гукнув Тарас. - Воiстину! - додав Кулiш, скидаючи свою розкiшну шубу. - 3 рiздвом Христовим, браття! - Диви, Пй-богу, Пантелеймон! - схопився з мiсця Костомаров. Пiдбiг, обняв i тричi поцiлував. Тим часом Тарас потис спiтнiлу руку Савича, що чимось був схвильований. - Принiс "Кавказ"? - спитав, зиркнувши гостро на Костомарова. Тарас вiддав прим'ятий зошит i мовив тихо, з сумом: - Париж побачиш скоро!.. З Мiцкевичем погомониш... Ти ж не забудь! - Вважай, що вiн уже читаК твою поему, - всмiхнувся Савич i взяв його пiд руку. - Цей Костомаров!.. - Знову зчепились з ним? - Послухай, що вiн каже! - Миколо, то для тебе у дивину. А я вже тут наслухався... - Не може вiн без бога та без царя! Ще мало нас, сердешних, у цiм ярмi... Пiд корiнь треба вдарити! - Пеньок прибрати, виорати й засiять добрим зерном! Так? - Тiльки так. Заплутались ми в цiй науцi, Кдностi усiх племен слов'янських... - Змiшали грiшне з праведним, - сказав Тарас. - А треба зiбрати все в один кулак i ним - царя, крiпацтво!.. - Всi за столом, панове... - втрутився в Пхню бесiду господар дому. Сiли, взяли чарки. А Костомаров узяв для тосту слово. Вiн говорив сперш про рiздво, а потiм про Кулiша, слов'ян, просвiту... Слухав його Тарас, i серце тисла йому журба. Минуло знову лiто, а воля все ще за сiмома замками!.. Що в цих розмовах толку, у цих зiбраннях, коли вони обмежуються словами, та й тi взаКмознищуються, оскiльки кожен тягне кудись у свiй, окремий бiк... Це лихо, власне, i привело ВкраПну, ПП народ на грань буття... Випив iз усiма. - А де, Миколо Йвановичу, ваш неофiт, студент Петров? - спитав тим часом Савич у Гулака. - Пасе двох чад паньматки Якубович, що виПхала в село на празник. - Надто до вас прилип цей ваш сусiд... - Вiн бiльше про вас розпитуК i ледь на вас не молиться за те, що ви хоч зараз готовi взятись... - Браття! - пiдвiвся знову Костомаров. - Ми рiдко зустрiчаКмося таким собором, i через те, гадаю, не зайве буде сьогоднi нам поговорити, як далi дiяти, куди iти. Ви майже всi знайомi як з "Книгами буття", так i з "Статутом", що, власне, К проектами, якi нам слiд обговорити i, виправивши, прийняти десь у тому роцi, що наступаК. Було б, звичайно, добре, щоб ми дiйшли якоПсь згоди, щоб не тягли, мов лебiдь, рак та щука, свого важкого воза. У нас останнiм часом були розмови, диспути не так про цiлi, як про шляхи та засоби, й ми не змогли зiйтись на чомусь певному. Тепер нас бiльше, отже, ми розумнiшi вкупi, тверезiшi... - Ось вип'Кмо по другiй-третiй чарцi, й стане все навпаки - п'янкiшi вкупi будемо, - сказав Тарас. - Хто вип'К, а хто i нi... - не залишився в боргу промовець. - Оскiльки я вже розiгнався, то мушу вам повiдати своП думки. Наука та просвiта, взаКмини племен слов'янських, зближення в iм'я мети: об'Кднання у федерацiю - ось напрям дiП, поле, яке нам треба в трудах пройти, осилити. Слов'янство i православiК... - Пробач менi, Миколо, що переб'ю, - сказав Тарас, пiдводячись. - На те, що ти пропонуКш, не стане вiку нашого. - То будуть дiти, внуки... - А крiпаки? А УкраПна? А вся олжа, сваволя i гноблення, що ними виповнена iмперiя вже через край, теж будуть? - промовив гнiвно, нiби то Костомаров винен. - Ти можеш ждати i рiк, i два, i двадцять... А як менi? Як рiдним моПм братам i сестрам, що й досi ходять у крiпаках? Як ждати всiм, хто ще й не бачив волi?.. - Нам не пiд силу визволити людей з крiпацтва зараз, - розвiв руками Костомаров. - Ми так лише погубимо себе i дiло. - Страх - кепський радник. Треба зробити все, що можемо, щоб совiсть наша потiм не докоряла нi нам, нi дiтям нашим. Може, у запорожцiв - наших дiдiв i прадiдiв - було по два чи три життя? Чи, може, Пх не брали кулi? - спитав Тарас. - Коли б вони боялися, як нинi ти, то ми були б давно вже бездумним бидлом, гноКм для тих, хто дужчий i нахабнiший! - Тарасе, ти, як i Микола, звертаКш нас на манiвцi, - взяв слово Пантелеймон. - Якби у нас була одна неволя, та, що тобi найбiльш болить, крiпаччина, то ми змогли б для неП щось намислити, здолать ПП у той чи iнший спосiб. Та в нас К дiло бiльше. ВкраПна вже стiльки лiт страждаК в тяжкiй неволi гемонськiй, що нам усiм потрiбно, забувши чвари внутрiшнi i менше зло, подбати... - Крiпаччина - це менше зло? - скипiв Тарас. - Звичайно. СвоПх панiв опiсля ми змусили б селянам дати волю, - сказав Кулiш. - А спершу моП брати повиннi, обнявшись з паном Енгельгардтом, пiти на бiй за УкраПну? - Пан Енгельгардт нам чужаниця... - Гаразд! Обнявшись iз Лукашевичем або Родзянком? - Якщо вони постануть за УкраПну... - Навряд... Коли й постануть, то певно ж зовсiм не за таку, якою хочу бачити ПП в часи прийдешнi, а за свою, козацько-панську, чорну для тих, хто нинi мучиться, а не живе! - Там видно буде... - Класти на полi бою голови, щоб замiнити чужих панiв на "рiдних"? Це треба з глузду з'Пхати! - В тобi сидить дух бунту, дух гайдамаччини, - сердито сказав Кулiш. - А тут - державне дiло, де треба мати досвiд та кругозiр... - Я пильно, Паньку, вивчив iсторiю свого народу й знаю, що майже всi повстання терпiли крах з вини твоПх "досвiдчених" панiв старшин, якi свою вигоду щоразу вище ставили вiд долi тих, що з "духом бунту", тобто народу й краю рiдного! Ви, кармазинники, - мов гандж на шаблi... - Що ж ми, не украПнцi, не козаки? - всмiхнувся зверхньо Пантелеймон. - Якого ж роду?.. - Панського! - Це щось нове... - Панове, ми так во вiки вiчнi не зможемо дiйти до згоди, - скривився тяжко Костомаров. - Нам треба бути м'якшими, поступливiшими один стосовно другого... - Шевченко маК рацiю, - сказав Гулак. - Найбiльше зло - крiпаччина, i бити треба в неП. Цей заклик скрiзь почуК трудящий люд, в якому наша сила. Самi пани чи вченi люди, - глянув на Костомарова, - не зможуть дати ради. Коли народ повстане, простий народ, тодi й пани, хто совiснiший, пiдуть за ним i кров'ю змиють свою ганьбу гнобителiв братiв незрячих. - Правда, - устав Посяда. - Я теж з селян i знаю, як i Тарас Григорович, що найпекучiша бiда - неволя панська, рабство. Крiпак почути може один лиш заклик: визвольмося вiд пана! Потiм, уже на волi, ставши й душею вiльним, певно, вiн забажаК бiльшого... - Я за повстання також! - гукнув рiшуче студент Навроцький. - Ми геть забули, братчики, за мед-горiлку! Треба й зубам роботу дати, щоб не скучали, - втрутився знову Костомаров у не властивий для нього спосiб. - Гулаче, ти ж господар, то наливай! - А й справдi. Прошу, прошу! - пiдтримав його Гулак. Не зразу, якось нехотя, взялись до чарки. Почувся смiх, хтось щось згадав рiздвяне... - Чому мовчав? - спитав Тарас у Савича. - Набридло. Стiльки я вже буцявся iз Костомаровим, у цiй-таки господi, що вже язик стомився. - Ти вчився з ним у Харковi, в унiверситетi? - Було... - Пропоную за гостя тост, за пана Пантелеймона! - не випускав iз рук узятих вiжок Костомаров.- Скажу одверто, в мене на Кулiша надiя в однiй важливiй справi... - В якiй? - звiв брови Пантелеймон. - Нi, спершу треба випити i закусити, а вже тодi й повернемося до наших справ. Здоров'я пана Кулiша!.. Розходилися о третiй ночi. Брав морозець, i снiг рипiв так лунко пiд чобiтьми, що кожен крок здавався гучним пострiлом. Студентiв це розважало, тiшило, немов дiтей, i серед тишi сонного нiчного мiста вони зчинили таку веселу веремiю, що мусив Пх угамувати. Притихли, збилися довкола нього, i тiльки час вiд часу хтось не витримував - штовхав ледь-ледь товариша, той вiдбивався... - То що ви, батьку, скажете про замiр iз часописом? - спитав Маркович, який найдужче узяв до серця новi "Сiльськi читання", що Пх вони надумали найближчим часом улаштувати. - ВсуК... - сказав Тарас. - Для цього треба грошi, ще й не малi, а хто Пх дасть?.. I взагалi, - махнув рукою. - Шилом вхопили патоки... Замiсто дiла справжнього, святого дiла, кинули вам, голуб'ята, iграшку! - Якщо гарненько взятися, то i часопис стане... - почав було Андрузький. - За шаблi треба братися, - сказав Тарас. - Падлюки тi, хто вiруК в царя й престол!.. Пiд корiнь!.. Студенти попритихали. Вони були не проти рiшучих дiй, проте така вiдверта, безкомпромiсна ненависть до государя i Пх лякала. - Треба йти до людей, будити, збирати Пх, озброювати!.. Принаймнi я не буду сидiти тут i ждати ласки царськоП. - Так схоплять же й посадять, - зiтхнув Маркович. - Можуть. Проте i в нас К голови, щоб все робити з розумом, не на очах у справникiв. Там, де кiнчався бiля Козиного болота вал, спинився, щоб попрощатись. - Батьку, утнiть що-небудь ваше на день грядущий! - першим озвавсь Навроцький, який усю дорогу чомусь мовчав. Вiн був лицем i голосом на диво схожий на Гулака, свого двоюрiдного брата. Тарас на мить задумався. Всмiхнувся далi й мовив: - Мене Кулiш назвав сьогоднi гайдамакою... То я вам, хлопцi, i прочитаю щось гайдамацьке, з вiрша "Холодний Яр". _...Де ж ти дiвся, в Яр глибокий_ _Протоптаний шляху?_ _Чи сам зарiс темним лiсом,_ _Чи то засадили_ _Новi кати? Щоб до тебе_ _Люди не ходили_ _На пораду: що Пм дiять_ _З добрими панами,_ _ЛюдоПдами лихими,_ _З новими ляхами?_ _Не сховаКте! над Яром_ _Залiзняк витаК_ _I на Умань позираК,_ _Гонту виглядаК._ _Не ховайте, не топчiте_ _Святого закона,_ _Не зовiте преподобним_ _Миколу-Нерона!.._ Аж очi йому наповнилися сльозами. Замовк, натяг на лоба шапку й пiшов униз, до хати... ...Забiлу Тарас застав уже в тяжкiй журбi за щирим своПм коханням, яке убили жорстокi люди за грошi й статки. А тут iще Пантелеймон прислав йому цидулку, в якiй просив на двадцять четверте сiчня в Оленiвку, у Вознесенську церкву, де вiн вiнчатись маК iз Олександрою Бiлозерською, таки ж сестрою Василя. Коли збирався Пхати у цю чернiгiвську Тмуторокань, i Костомаров, що проводжав Пх з Гулаком (Гулак подався до Петербурга), також просив прибути, але на п'яте квiтня, коли вони з Алiною... Мов наслання чи пошесть якась страшна! Одружуються його друзяки, i тiльки вiн... Нема йому подружжя, нема кутка, де прихилив би голову!.. - Налий-но ще по крапелинi... Вiктор зняв руку з кобзи, хлюпнув йому й собi горiлки. - За що? - За волю! Випили, заПли мовчки. Тиждень отак сидять, потрошку п'ють, бесiдують, спiвають, плачуть... - То що менi сказать Миколi Костомарову? - спитав Тарас. - Нiчого... - А як спитаК? - Скажеш, що я пустив корiння, немов кiлок вербовий, - не виривати ж силою. - Байдужий ти чоловiк. А ще поет! - Який вже К... Давно ти бачив Глинку? Постарiв, мабуть... - мовив господар з натяком на те, що два романси написано не на чиПсь там вiршi, а на його. Торкнувся струн i заспiвав: _Гуде вiтер вельми в полi,_ _Реве, лiс ламаК.,_ _-_ Розкукурiкався![12]сказав Тарас сердито.- Залив горлянку, черево напхав сальцем та ковбасою... - А ти дивився тiльки i в рот не брав? - розплився в милiй усмiшцi. - Не пiст же в нас - водохреще: пий i гуляй!.. - А скiльки тих нещасних, якi не мають нинi чим зароситися! - МоП селяни не голодують. - Цього, вважаКш, досить? - Я ж не мiнiстр чи губернатор - простий гусар, та й то, вважай, колишнiй. - А маКш коня, сiдло та шаблю? - Все К, i все напохватi! - узяв якийсь гучний акорд на кобзi. - Ти глянь... А сiв би ти на коня, коди б народ пiднявся на бiй за волю? - Сiв би, але не сяду. - Тобто? - Ти бачив, який на рiчцi товстенний лiд? - сказав не скоро Вiктор. - Замерзло вельми... - Буде ж колись весна! - Напевно. Та нинi ще й не пахне нею... Вип'Кмо? Тарас посунув чарку. - Глядiв би й ти себе, Тарасе, трохи... Взяв би на гаплики кожуха, а то, дивись, простудишся... - Воля - не великодня крашанка, нiхто ПП не подаруК, - сказав Тарас. Забiла поклав на лаву кобзу i пiдiйшов до геть замерзлого вiкна. Продмухавши на шибцi вiчко, приклавсь до нього й мовив: - Мете... В дорозi зараз, десь у степу, не солодко!.. Тарас повiв плечима, немов вiдчув на них морозний вiтер, поправив шарф на шиП, що нiби грiв не тiльки вовною, а й малиновим кольором. - I треба ж було Паньковi в таку хурделицю... - Хiба вiн знав! - О цiй порi завжди морози, вiхоли, - пiдвiвся й собi Тарас. - Не хочеться менi чогось на те весiлля... - Треба. Сусiди й трохи родичi... - То, може, ти поПдеш сам? - Не можна. - Страшно мене самого лишать на хуторi, бiля дiвчат? - спитав Тарас i нагерголився, неначе пiвень: - А я такий! - Нi, - не пiдтримав господар жарту. - Мабуть, того не слiд було б казати... - Почав - кажи, - нахмурився. - Все вiно, яке дають за Олександрою, пiде на те, щоб ти поПхав... - Господи, то це Панькова наречена! - Тiльки нiде нi слова, - приклав до вуст Забiла пальця. - Я ж обiцяв... - Мовчатиму... I треба ж!.. Хто б подумав!.. Його таки розхвилювала ця новина. Дiвча, яке його не бачило нi разу в вiчi, зробило те, про що нiхто i не подумав... Справдi, недовiдомi путi господнi й серця жiнок! Офiра варта пензля Мiкеланджело чи Тiцiана! - ПриПхав хтось? - припав до вiчка Вiктор. - Џй-бо, до нас! РозкутуКться... ВстаК... Iде до хати... Рипнули сiнешнi дверi, прогупотiли твердi поквапнi кроки, i на порозi виросла заснiжена висока постать з усмiшкою на все лице. - Чи тут боярин мiй Тарас Григорович Шевченко? - спитала лунко голосом Пантелеймона Кулiша. - Тут, князю, тут! - пiшов назустрiч йому Тарас. Щоб подивитися на це вiнчання, зiйшлася тьма народу, й, коли скiнчилась служба, всi збилися на невеликiй папертi й позиркували на шлях, яким приПхать мав iз Мотронiвки весiльний поПзд. "Князь" нервував, виймав щопiвхвилини годинник... Проте найдужче, мабуть, найнетерплячiше чекав княгиню боярин князя. Пантелеймон йому сказав сьогоднi, що й познайомився вiн з Олександрою над "Кобзарем", що з того, як вона читала й вiдгукувалась на кожен вiрш, вiн зрозумiв ПП прекрасну душу i покохав... - Вже Пдуть, Пдуть! - крикнув хтось iз юрби. У веремiП, яка зчинилася, Тарас не змiг побачити як слiд ПП, i тiльки в церквi, в тишi перед вiнчанням, вiн роздивився. Дивна була це пара: на нареченому санкт-петербурзький надмодний фрак, а наречена - в одязi свого народу, в стрiчках, в разках намиста i чобiтках. Вона була струнка, висока, зграбна; з лиця не дуже гарна, проте немов осяяна якоюсь диво-лагiднiстю i добротою. Очi швидкi, виразнi, чистi - мов двi тернини... Заговорити до неП змiг аж у Мотронiвцi, куди вони приПхали пiсля вiнчання. Пiдходячи iз привiтанням до молодих, Тарас згадав слова з колядки й вигукнув: - Чи ти царiвна, чи королiвна? - На чужий коровай очей не поривай да собi дбай! - пожартував увесь залитий щастям i, як завжди, упевнений Пантелеймон. А молода всмiхнулася i мимоволi ступила крок йому назустрiч. Тарас обняв ПП легенько й поцiлував у ще холодну з морозу щiчку. - Поздоровляю! Будьте щасливi й дружнi! - Будемо, - сказала так просто й щиро Олександра, що вiн, собi на сором, позаздрив друговi. Бач, вiдкопав у цiй борзенськiй глушинi "перл драгоценный"!.. Його вiдтисли iншi поздоровляльники, i вiн, чогось засумувавши, знайшов куточок затишний i сiв, аби побути на самотi. Проте Панько, не бачачи свого боярина, розшукав його невдовзi й повiв за стiл, де вже всiдалися весiльнi гостi. Княгиня йому всмiхнулася i подала, замiсть серветки, вишиваний червоно-чорним сiльський рушник. I далi вона весь час чим-небудь його пiдтримувала та видiляла з-помiж гостей... Пантелеймон не тiльки не ревнував, а й сам чим мiг виказував йому свою повагу. Нарештi встав i виголосив за нього тост. - Панове! Сьогоднi в нас з Олександрою великий день. Тому, що ми з'Кднали своП серця, чого давно вже прагли, бо створенi одне для одного. А ще й тому, що в радiсну для нас годину тут, бiля нас, як друг i брат, присутнiй вiдомий вам поет, художник i патрiот Тарас Шевченко. П'ю за його здоров'я, за пристрасний його талант, якого довго ждала вся УкраПна! Вiддав дружинi чарку, обняв Тараса, що також встав, i лунко поцiлував. З усiх бокiв до них тяглися келихи, чарки, обличчя, усмiшки; дзвенiв кришталь. Останньою була чарчина молодоП - така ж струнка i грацiозна, як i вона. - Спасибi вам, - промовила тремтячим, тихим голосом. - До смертi ми не забудемо цiКП честi!.. Тарас також розхвилювався i не знаходив слова, аби достойно вiдповiсти. Напевно, Кулiш чекав, що вiн щось скаже добре про молодого "князя" та й дiяча на рiднiй нивi... - Я вдячний вам за шану й славу, - мовив, здолавши нiяковiсть. - Радий, що голос мiй знайшов вiдлуння в душах моПх землячок i землякiв... - Помiтив пильний погляд Вiкторa, який сидiв навскiс вiд нього. - А вiн, мiй голос тобто, то, власне, крик братiв молодших ваших, яких зневажили, впрягли в ярмо. Як бачите, у них також К серце i К душа, яка болить неволею, ганебним рабством. Як же воно так сталося, що на козацькiй волi зросли пани й невольники?.. Сказав би вам ще бiльше, та в нас сьогоднi свято, веселий день... Хай будуть щасливi князь з княгинею! Хай так живуть i трудяться, щоб УкраПна-мати радiла Пхнiй працi й уславила навiки Пх! - Вiват! - гукнув панок, що вже набрався зранку. Почувся смiх, веселий гомiн, дзенькiт чарок та келихiв... Смеркалося, як почалися танцi. Звичайно ж, панськi. Свiчi горiли ясно, музика гримiла гучно, весело. Тарас стояв iз Вiктором, перемовлявся знехотя, а сам очима стежив за Олександрою. Не через те, що раптом вiн закохався в неП. Йому хотiлось вивiдати, що спонукало дiвчину пiти на жертву вiна, кортiло взнати бiльше ПП химерну, як для цього оточення, жiночу душу... Вихопив iз виру танцю, одвiв убiк i став чомусь випитувати, чи гарний в неП голос, якi пiснi спiваК. Вона, ще часто дихаючи, вiдповiдала то усмiшкою, то жартiвливим словом, напевно, теж бажаючи дiзнатись спершу, нащо йому той голос i тi пiснi. - А цю ти знаКш, серденько? - спитав уже суворо й почав спiвати тихо: Ой i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя! _Ой i вийди, вийди, дiвчинонько моя вiрная!.._ - Не знаю. Вперше чую... - А гарна? - Дуже гарна! - То вчись. Отак, разом зi мною... Ой i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя..._ Чудово! Ще спочатку... Прийшов спiтнiлий Пантелеймон i також став пiдспiвувати. А далi змовк, заслухавшись. Тарас пiдвищив голос. Тим часом стихла музика, i пiсня вирвалася на простiр зали. - Боже, який чарiвний, небеський спiв!.. - сплеснула руками панi Олександра, як сплескувала колись його Оксана, його зоря... I вiн уже не мiг спинити пiснi, як лету хмар, як вiтру, як хвилi тирси в полi... _Рада б зiрка зiйти - чорна хмара наступаК;_ _Рада б дiвка вийти, так матуся ПП не пускаК..._ Коли замовк, побачив, що всi весiльнi гостi зiбралися довкола нього. Вибухнули гарячi оплески i не стихали довго. - Тарасе, ще, будь ласка! ЯкоПсь ще... - благав Кулiш. Його усi пiдтримали. Задумався, поправив шарф i вволив Пхню волю. Торкнув струну забуту, давню, болiсну. Ой _Морозе, Морозенку,_ _Ой да ти славний козаче!_ _За тобою, Морозенку,_ _Вся ВкраПна плаче!.._ Потому враз, без паузи, так нiби сльози змiнив на смiх, розпуку на безтурботнiсть: _Ой горе, горе, який я вдався,_ _Брiв через рiченьку та й не вмивався..._ Спiвав одну за одною - сумнi, веселi, мужнi - й на подив бачив, як прокидалося в очах гостей Панькових щось геть забуте, витравлене iз Пхнiх душ. Хтось ворушив губами, пiдспiвуючи дзвiнким словам, хтось плакав, не помiчаючи цих свiтлих слiз, хтось пещену, у перснях руку поклав туди, де мала бути шабля... А далi й сам вознiсся на крилах пiснi, злинув у синК чисте небо й дзвенiв весняним жайворонком... - Пробач... ЗдаКться, Паньку, я зiпсував тобi весiлля, - мовив, коли настала пора прощатися. - Нi, ти прикрасив його, Тарасе! - обняв Кулiш, - Сьогоднi ми почули першу вкраПнську оперу... - От бач, уже й смiКшся! - Вiн каже правду. ДякуКмо за все, за все! - всмiхнулася крiзь втому панi Олександра. - Нехай i так... А що ви менi дасте на пам'ять, серденько? Пiднiсши руку, вирвала з вiнка бiленьку квiточку i подала поетовi. Бабусi лячно охнули: це ж на бiду... - Спасибi, - сказав Тарас. - Щастить тобi, Пантелеймоне! - Не все ж - тобi... Лише махнув рукою. Поцiлувався з князем, з княгинею, iз Василем, що закрутився у господарських клопотах i тiльки зараз попав йому на очi. - Тарасе, конi мерзнуть бiля порога, - квапив його Забiла. - Ходiмо вже... - Ходiмо! Швидко вдягнув кожуха, шапку й пiрнув у вир хурделицi, що не вщухала вже третiй день. Хропли, мiсили ногами снiг прикрашенi стрiчками конi, вiтер жбурляв колючим снiгом, слiпив... - Ти знаКш, - мучився Тарас весiллям, - вийшло не до ладу... - Про що ти? - сонно спитав Забiла. - Вийшло, що я полiз у князi, на чiльне мiсце... А треба було триматися в тiнi!.. - Панька, Тарасе, в глухий куток не заженеш. ПропхаКться i стане в першiм рядi, бiля амвона! - озвався Вiктор iз глибини свого кожуха. - А голос, братику, у тебе справдi славний! Менi б такий, до кобзи... - Вiддам, якщо пiдеш по УкраПнi з пiснею, - сказав Тарас. - Ви дуже добрi. Дякую!.. Я лiпше цiвкатиму своПм тихеньким голосочком на власнiм хуторi, де завжди тепло й затишно... Бадьорий, гарний настрiй кудись пропав. Позаду було весiлля панське, попереду - старшинський сонний хутiр, де марнував своК життя Забiла - гусар, поет та бандурист... А вiтер гув, заносячи поснулi села снiгом, а нiч стояла темна, сирiтська нiч... ...Вже кiлька днiв на думцi йому крутилася з дитинства знана пiсенька про весну та про мандрiвку. Коли ж прибiгли вiд Лизогубiв конi з легким вiзком i вiн покинув Бiгач, де малював портрети княгинi КейкуатовоП та трьох княжат, ця пiсня з'явилась знову, випурхнувши на вiльну волю, нiби iз клiтки пташка. _А вже весна, а вже красна,_ _Iз стрiх вода капле;_ _Молодому козаковi_ _Мандрiвочка пахне!.._ Вдихав весняне лагiдне, терпке повiтря, пестив очима синК небо, де пропливали бiлi, мов запорозькi чайки, неквапнi хмари, й чомусь йому було так весело i так тривожно. В лiсi спинив вiзок, пройшовся рястом, вирвав на згадку квiтку-другу й поклав у зошит, де переписанi були його останнi вiршi та передмова до "Кобзаря", нового, що мав колись ще вийти в свiт. Весна була вже в розпалi, якраз така, яку любив. Не буйна квiтом, зеленню, а тiльки ледь накреслена, тремтлива, нiжно виповнена надiями i таПною... - Краса... - зiтхнув вiзниця, i тим Кдиним словом сказав усе. Стрiчаючи бiля ворiт, Андрiй Iванович обняв, неначе вони давно не бачились, i наказав вiзницi нагодувати коней, бо до Чернiгова шлях не близький. - А може, я поштовими? - сказав Тарас. - Щоб потiм мене сумлiння мучило? - не приставав на те Андрiй Iванович. - Шевченка випхав з дому, мов чужаницю! Зараз ми перекусимо... - Спасибi, я поснiдав. Та й поспiшаю: завтра женити буду Костомарова, - сказав Тарас. - Не передумали стосовно Братства? Андрiй Iванович помовчав трохи, глянув, чи не почуК кучер, i вiдповiв непевно якось, мов вибачаючись: - Чим зможу, тим сприятиму, а в члени - нi... По правдi, я не вiрю, що Братством можна зрушити таку важенну скелю... - Пiдважимо з усiх сторiн. - Нема кому. - Знайдуться люди!.. Як там моП рукописи i все таке? - Готовi, ждуть. А може б, ви, Тарасе, лишили Пх? - узяв за лiкоть гостя. - Не приведи господь, загубите чи вскочите в якусь пригоду... - Хочу новий "Кобзар" скомпонувати й видати, - сказав Тарас. - А ще - збираюсь Пхати на рокiв три в чужi краП, до Рима. Вже грошi К, i скоро буде паспорт. - Не знаю. Щось мене тривожить... Та й брат Iлля... - До речi, вiн удома? - Заснув якраз. НездужаК. - Передавайте йому привiт. Дружинi, дiтям, лiкаревi...! - I не зайдете в хату? - Спасибi. Треба Пхати! Весна мене бентежить, будить, кличе у зелен-свiт... Це, мабуть, ще з дитинства... Як висидиш у хатi зиму... Стривайте, щось хотiв просити. Згадав! Коли мене питатиме тут чоловiк, iз лiсу, то скажете йому: "Суботiв. Козак Яременко". - Гаразд, - зiтхнув Андрiй Iванович i глянув жалiбно, неначе мати на одинця, що йшов, на лихо, в прийми. Гукнув покоПвку, яка по щось там вийшла, i попросив принести згорток iз кабiнету. - На жаль, не встиг переписати... - сказав, ховаючи вологi очi. - Я попрошу когось у КиКвi... I передам, - утiшив його Тарас. Нарештi конi були готовi, папери схованi до чемодана. - Ну от i все. Прощайте! - обняв Тарас господаря. - Спасибi вам за хлiб, за сiль, за ласку! - Не забувай... - уткнувся Андрiй Iванович йому в плече. - Прощайте! - гукнув, коли вже рушили веселим чвалом конi, зняв капелюха i помахав. Андрiй Iванович стояв, схиливши голову ледь-ледь набiк, i сльози скочувалися йому з очей. Всмiхнувся, мов дитинча, пiднiс поволi руку й перехрестив на добру путь веселого мандрiвника... Дорога й справдi випала йому весела й добра. Вже за добу дiстався до Броварiв, i, поки перепрягали коней, вiн поголився, вмився, одягся у фрак, оскiльки часу зосталось мало. Микола там уже, напевно, переживаК та виглядаК, бiдний, свого боярина!.. - Шевченко... Гм... - I так, i сяк дивився на подорожню рудий станцiйний наглядач. - У КиПв, отже, Пдете? - Таж не куди... - Днiпро розлився саме. Довозим тiльки до перевозу... - Швидше давайте коней! - Конi уже готовi... Тут К один попутник, вiзьмiть його. - Будь ласка. Де вiн? - ЧекаК там, - кивнув на двiр. Спiдлоба змiряв поглядом Тараса з нiг до голови й тицьнув йому спiтнiлу вiд рук його "бумагу". Бiля вiзка стояв стрункий гусарський офiцер. - Прошу! - Тарас Григорович? - всмiхнувся вiн. - Оце так зустрiч! Радий... - Чомусь я вас не знаю... - Не дивно. Ми не здибувалися. Менi про вас розповiдала Глафiра Псьол, показувала вас на портретi... - Сiдайте. Треба Пхати, - сказав Тарас. - ОдружуКться мiй добрий приятель, а я вже й так затримався... Паняй! - торкнувся спини кучера. Вже за селом, дiзнавшись, що офiцер - Глафiрин родич, Тарас надумав його схилити до власних замiрiв або хоча б до Товариства Кирила та Мефодiя. Почав, як кажуть, здалеку - спитав, чи маК вiн крiпакiв. Гусарин почервонiв i тим сказав багато. - Я хоч би й зараз повiдпускав, так зацькують, зживуть зi свiту. - Правда. Вже добре й те, що ви свiдомi, яку ганьбу покладено на вашу душу - рабство. - Глафiра вам казала, що предок наш був запорожцем? Тарас кивнув. - Ви маКте якийсь зв'язок iз нею? - спитав гусарина. - Вряди-годи... Така у мене служба! - Якщо потрiбнi будете, чи зможу я через Глафiру вас розшукати? - Зможете. До ваших послуг завжди! - Не поспiшайте... Може, я щось таке проситиму, що ви мене... - Нi, батьку, я за вами хоча б i чорту в зуби! - Спасибi. - Я недавно читав "Послання" ваше. - А де взяли? - Студент привiз i дав своКму братовi, а той менi, бо знаК, що не продам... Тарас кивнув на кучера, й гусар замовк. Вiзок трясло, гуцикало на вимощенiй дорозi, де був ще кiлька рокiв тому грузький пiсок. I знову перед очима, як тiльки з лiсу виПхали, постало диво КиКва. Скiльки б не пiд'Пжджав до нього по цiй дорозi, щоразу дух захоплюК ця широчiнь, цей простiр, осинений Днiпром i небом, замкнутий у перспективi горами, з яких возноситься золотоверхий, святий i все ж забутий богом, КиПв... Той чорний штрих забутостi та упослiдженостi потьмарюК йому картину й спонукуК сумнi думки. ПриПде, оженить друга, стане i сам навчати рисунка молодь в унiверситетi, а дiло його життя повзтиме, як черепаха... Мабуть, тут щось не так, потрiбно, мабуть... Братство з його невизначенiстю, з його вiдкритiстю для всiх вiтрiв, до волi не приведе... Його ж потуги також - вiн розумiв - не можуть скоро зрушити безкраК сонне царство: один - не воПн!.. Треба... Коли б то вiн мiг знати, що треба, як, з якого боку взятись за це святе i трудне дiло!.. - Гляньте, бiля Днiпра стовбичать два жандарми, - сказав гусар. - Порома ждуть, напевно. - Або когось... Собача служба! - Вчора стояли теж, - озвався кучер. - Вперше за всю дорогу. - Й на тому боцi троК. - Напевно, хтось проПде важний, - глянув на тi ляльки синьомундирi й собi Тарас. - Сказали б нам... - пошкрiбся кучер пужалном у головi. - А так нiхто нiчого... Пором ще був посеред рiчки, коли Тарас з гусаром покинули поштовий вiз i рушили до перевозу, де, крiм жандармiв, ждало ще кiлька душ мандрiвних, пiдвода з сiном та пан з чималим виводком. - Добридень вам! - гукнув Тарас. Хто вiдповiв, а хто й не глянув. Гусар дiстав тютюн та люльку i запалив. Попихкуючи собi димком, дивився, як течiя несе корчi, колоди, якийсь селянський убогий скарб... - Могуть! - озвався згодом. - Велика рiка ВкраПни, свiдок ПП падiнь i злетiв!.. - сказав Тарас. Гусар помовчав трохи й озвався знову - вiршем, таки ж його, Тарасовим: _Ой Днiпре мiй, Днiпре, широкий та дужий!_ _Багато ти, батьку, у море носив_ _КозацькоП кровi..._ Хвилююче i дивно якось було почути своП рядки з чужих, не знаних вуст... А вiн, цей Днiпр широкий, ось тут котив могутнi води в далеке Чорне море, i все довкруг здавалося таким дрiбним i немiчним... Прийшов пором. Допоки його прив'язували, звiльняли й вкочували на нього воза з сiном, вони, Тарас з гусаром, дивилися на швидкоплинну воду, на береги, покритi туманом вiття в бростi. Коли ж зiйшли на дощану хитаву твердь, помiтили, що й царськi стражi в синьому покинули пiщаний лiвий берег. - Чогось менi це, батьку, не до душi... - шепнув гусар Тарасовi. - Два днi стояли, й на тобi!.. Тарас також стривожився. Згадав ураз, як придивлявся рудий станцiйний наглядач до подорожньоП, як перепитував, чи вiн у КиПв Пде... Зиркнув краКчком ока - стоять собi... Щоправда, вдають, мов Пм до нього байдуже... В одного з оком щось негаразд, iз ганджем око... Глянув i вiдвернувся... - ЗдаКться, це, Григоровичу, по вашу душу, - тихо сказав гусар. - Чи К у вас у чемоданi щось небезпечне, цiкаве Пм? Тарас знизав плечима: - Рукописи, малюнки, одяг... - "Послання" теж? - I дещо гiрше... - Може, зiпхнути в воду? - Нi, нi! - жахнувся. - Нехай беруть... Як уявив, що все написане у Переяславi та бiля нього пiд час хвороби пiде на дно й нiколи потiм люди не прочитають отих його гарячих дум, аж стало страшно. Що вiн без тих поем, без "Як умру...", "Трьох лiт"!.. Жандарми Пх збережуть як доказ його вини, крамольностi... Серед Днiпра жандарм iз зизим оком ступив до нього i запитав: - Шевченко Тарас Григорович? - Так... - Ось наказ про ваш арешт, - дiстав папiр. - З якоП речi? Це чортзна-що! - обурився гусар для того, певно, щоб випитати у них причину. - Не знаю. Велено привести Пх до губернатора, - сказав жандарм. - Навiщо такi врочистостi! Зайшов би й сам... - спромiгся Тарас на посмiшку. I тут жандарм ледь одхилив завiсу: - Боюсь, що вам не скоро випаде ходить самому... Волков, вiзьми у пана чемодан! Жандарм зробив, що велено, i виструнчився, мов на парадi. Вiн, мабуть, знав, що дiло тут серйозне, царське. - Можна вас тет-а-тет? - спитав гусар жандарма, що не вiдходив уже вiд них з Тарасом. - Нi. Тут кажiть, - нахмурився. - Хотiлося без зайвих вух... - Не можна. Гусар схилився йому до вуха i щось сказав, кивнувши на чемодан. Тарас почув, що мова йде про вiршi та грубi грошi. Жандарм зиркнув на Волкова, на пана з дiтьми й жiнкою i мовив з жалем: - Пiзно... Тарас дивився журно на воду, кручi берега, i жаль стискав йому до болю серце. Пропало все!.. Без нього й те, що зроблено, зiйде нiнащо, спиниться... Суботiв, Седнiв, КиПв та всi мiста i села, де встиг збудити, вивести людей смiливих на вiрний шлях, без нього осиротiють... За Братство вiн i не журився, Братство, видать, i К причиною його арешту. Мабуть, не вiн один пiд ласкою синьомундирих. Якщо його тут ждали, то Костомаров i всi пани студенти - за гратами, в руках жандармiв i губернатора. Цей зизоокий знаК, напевно, те, що знали тiльки братчики. Не скоро, каже, випаде ходить самому... Отже, святi Кирило та Мефодiй не затулили Братства своПм покровом! ВсуК... Пором торкнувся берега, й хитнулись гори киПвськi, хрести та банi храмiв. На нього справдi ждали ще три жандарми з возом. - Аж два? - спитав один з них у зизоокого. - Нi, той гусар не з Пхнiх. - Прощайте, батьку! - крикнув йому Глафiрин родич, як вiз минув заставу, i помахав рукою. Тарас всмiхнувся гiрко: боярин Пде паном, iз пишним почтом; а де-то князь?.. I конi йшли помалу, а так неждано швидко з'явилась брама й сiрий печорський мур. Оглянувся на синю далеч неба, води, гаПв, i сльози заслали очi. Зцiпив щосили зуби. Мусить вiднинi бути дужим, твердим, як кремiнь. Плачуть спiвцi, поети; воПни не знають слiз!.. Ударили дзвiнкi куранти Лаври. Ще й ще... Спiзнився-таки! Вiнчання вже почалось... Схопився з лiжка. В камерi стояв свiтанок. Не розiбрав, яку пробило у Петропавловцi. Не вiдав, чи спав хоч трохи, чи тiльки думав, згадував, витав далеко звiдси, над УкраПною. Так ясно нинi бачив своК життя, своП минулi труди та днi, що стiни цi, цi грати й окутi дверi були немовби поганим сном... Тепер йому полегшало, тепер вiн був спокiйний, умиротворений, бо твердо знав: жив чесно, по правдi жив! З дитячих сирiтських лiт i до арешту на перевозi через Днiпро пронiс свою козацьку душу чистою, не осквернив жадобою, нечесним вчинком, прагненням чинiв та влади. Правда, було таке, що думав сiсти на вороного й вивести полки на битву за волю краю рiдного i всiх, хто скнiК в рабствi. Так, марив цим. Проте не задля слави, не для чинiв. Хотiв одного - вирвати убогий люд з неволi, повести тих до сонця, хто бачив тiльки землю у борознi!.. Не сталося... Хто зна, чи К у тому його провина... Може, вiн поспiшав, горiв занадто, нетерпеливився?.. Спливала болем його душа, страждала несправедливiстю, насиллям, злом, приниженням, що розлились iмперiКю, немов чума, то як же мiг вiн ждати!.. У коридорi почулись кроки, гомiн, слова команди. Вертеп ожив, прокинувся... Зашарудiв, заклацав ключ у дверях... Летить орел довбати серце... Душу не розiб'Кш, не вип'Кш з неП думки!.. ...За десять днiв, уранцi, прийшли конвойнi, вийняли iз пiхов шаблi. - Взяти усi пожитки! - Нарештi... - радо зiтхнув Тарас. Жандарми перезирнулися, i старший кинув з посмiшкою, в якiй сiрiла зверхнiсть: - Дивак - чому радiК... - Набридло тут. - Тут квiточки, там - ягiдки!.. Готовий? Марш! Надворi було вже справжнК лiто. Пiд муром, нiби злякано, тулилась травка, листячко якогось зiлля... В небi пливли високi хмари, пiдсвiченi з одного боку сонцем... - Яке число сьогоднi? - спитав Тарас. - Передостаннiй весняний день,- озвався той, що спереду. - Тридцяте, отже, травня... У глибинi пiдвалу стояв