обив, терзають душу, пестять i рвуться, рвуться на бiлий свiт. Захворiв, схуд, знесилився, а Пм байдуже - в'ються круг голови, вихлюпуються на бiле поле аркушiв i кидають його, спустошеного, напiвживого, в болючий сон... Все почалось з двох вiршiв - таких собi, повчальних, нiби притчi, - та як пiшло, завирувало, наче гiрська рiка. Найпершим з'явився "Гус", чи "Њретик", а там "Невольник", "Кавказ", "I мертвим, i живим...", "Холодний Яр", десяток псалмiв Давидових, "Три лiта"!.. Щодня, щоночi - вiршi!.. Степан Никифорович послав гiнця у Переяслав до Козачковського, й той прилетiв негайно. На санях, весь заснiжений i... переляканий. Жбурнув кожух на лавку, приклав до лоба руку, яка здалась Тарасовi холодною, неначе лiд, i мовив тут же з докором: - У тебе жар! Зняв ковдру й рвучко притис холодне вухо до грудей... - Никифоровичу! - гукнув невдовзi. - Коней не розпрягайте! Я заберу негайно його з собою. Швидше несiть кожухи, ковдри - усе, що К! - Спитав би хоч, чи згоден з тобою Пхати... - всмiхнувся йому Тарас. - ЖартуКш? А тут уже дiйшло до того, що хоч бери й складай, небоже, свiй заповiт... - Я ж не Тарновський чи Галаган... У мене К на цьому свiтi лише одна, своя, душа... - Вона дорожча тисячi! А ти ПП не бережеш... - Збери моП папери. Он, на столi. - О господи! Це все написане тобою тут? Лише кивнув. Знесилився, мов нарубав двi хури дров. - Ну як там твiй домашнiй шарварок, вже закiнчився? - спитав, як сани рушили й не видно стало за поворотом вулицi сiм'П Самойлових, що вийшла вся його провести. - Твоя кiмната зроблена - не потерпай, - сказав Андрiй. - Як жiнка, дiти? - Голубе, сидiв би ти в своПх кожухах тихо! Мороз, а в тебе он жар який... - Що чути в свiтi? - Кажуть, поет Шевченко утнув пiвкопи вiршiв. Тепер чекай новоП книжки! - ВсуК... - зiтхнув Тарас. - Не буде ПП, Андрiю... - Мало ще написав? - Нi... Все воно не для цензури, писане, сказати можна, кров'ю... Рипiли сани, форкали й бряжчали збруКю прудкi, веселi конi, зi звивин шляху бачив хрести церков, довкiл яких кружляли чорним вихором роП ворон... - Чого вони так кружеляють? - спитав Андрiя. - Була колись пожива. Вони живуть по триста рокiв нiбито. - Поживи Пм тут вистачало... Скiльки лягло кiстьми й пролито кровi скiльки!.. Слов'янськоП, Андрiю, кровi. Й за що? - Живемо ж... - СкнiКмо! В неволi навiть звiр не живе, Андрiю, вмираК з туги... Двадцять чотири роки, брате, я був рабом, я знаю, як-то тяжко на свiт дивитись з клiтки!.. - Тепер ти вiльний. - Тiлом. Душа ж моя кружля над рiдним краКм, немов прикута, й плаче над поневоленими... Притихли. Сани вихопилися на вкочену дорогу-греблю, i конi, вабленi вiвсом та теплим стiйлом, побiгли швидше. Знову найшло липке безсилля. У грудях, там, де серце, iз порожнечi нiби, з'явився-виплив занудний бiль, i свiт розмився... - Скоро вже, потерпи... - долинуло з того хаосу. Глухо зашелестiли крила... А-а, це старi ворони з мiстерiП "Великий льох"!.. Розкаркалися, розкружелялися... Киш, Киш!.. Ви ж бачите, що я живий!.. Ворони стали лiрниками... А тi - пташками-душами... I справник бренькнув струнами староП кобзи й пiшов навприсядки довкола льоху: _Ой гоп того дива!_ _Наварили ляхи пива..._ А свiт схитнувсь, обрушився... Прийшов до тями в хатi, у лiжку вже, на подушках. - Ху-у, як ти мене злякав!.. - зiтхнув Андрiй, всмiхнувшись. - Привiз - а вiн щось марить, кличу - не одзиваКться... Хотiв також всмiхнутися, проте не змiг. В якомусь мревi бачив обличчя, руки друга i кварту з чимось теплим i гiркуватим, яке йому давали випити... Ковтнув два рази й стомлено заплющив очi. - Ну, не дурiй, Тарасе, - вмовляв його суворий голос. - Пий цей узвар з цiлющих трав - поможе... Коли тобi себе не жаль, то пожалiй мене й мою родину. Як, не дай бог, не видужаКш - менi тодi хоч з мосту в воду! Лiкар, який не змiг порятувать Шевченка, то вже, вважай, пропащий чоловiк... - Гадав, що ти про мене дбаКш... - тихо сказав Тарас. - А ти... - таки всмiхнувся. - Ну й молодець! - зрадiв Андрiй. - Ковтни iще... Спасибi!.. Тепер спочинь, а я сходжу i принесу тобi чогось смачненького. Вiн швидко й легко вийшов. Тарас оглянув хату. Охайно вимазанi високi бiлi стiни, завiшенi бiленьким чимось вiкна... О, стiл новий! Письмовий, мабуть, куплений для нього... Свiте ясний! Щастить йому на друзiв i на добро... А на столi розкладенi (як у В'юнищi!) його папери... I каламар чекаК його пера... Ввiйшов Андрiй, принiс борщу й печенi. В прочинених дубових дверях - цiкавi личка, шепiт. - Тпрусь звiдсiля! - не зло пужнув Пх батько. - Умру бездiтним... - тихо сказав Тарас. - Не буде кому й згадати... - Справдi, таки загаявся у парубках. БоПшся пут Гiменея? - Боюсь дурноП жiнки... Й чомусь мене бояться... - Дiвчата? - Нi, - всмiхнувся, - батьки дiвчат... Вiддав би за мене доньку, якби була на виданнi? - спитав похмуро. - Хто зна... Розмова згасла. Дружба, виходить, дружбою... Чого вони сахаються, мов прокаженого, коли заходить мова про Пхнiх дочок?.. - Отак, зручнiше сядемо i Пстимемо... - залебедiв, як до дитини, лiкар. - Я встану. - Нi. Тобi лежати треба, - спинив рукою. - Скоро ти пропотiКш, а там, дивись, i стане легше... Який у бiса був би я тобi друг, щоб не поставив тебе на ноги! - А доньки, бач... Чому, чому? - не витримав. - Не час про це... - уник зустрiтись поглядом. - Нi, ти скажи! Я хочу знати правду. - Ну, що ж... - присiв на лiжко, аж у ногах. - Дружина - це своК гнiздо, а в ньому дiти з ротиками, в якi щодня потрiбно щось укинути. Ти ж - горда, вiльна птаха; сьогоднi тут, а завтра там... Не варто тобi одружуватися, не вийде з цього дива нiчого путнього. I це не все, - не дав сказати слова наперекiр. - ГадаКш, я не знаю, чого ти ходиш нишком мiж люд простий, в шинки, цехи, на ярмарки?.. А кожен батько хоче своПй дитинi щастя... - То що ж менi валятися, немов гнила колода? - спитав Тарас, обурившись. - I лупати на те очима, як гине все в неволi? - Џж борщ, видужуй швидше, а там уже що бог дасть, - притишив його Андрiй. - Орловi - орлиний лет!.. Коли Андрiй, забравши посуд, вийшов, заплющив очi._ _Втома лягла на нього хмарою, обволокла... Одна лиш думка борсалася, не пiддавалась. Думка його невтомна. Навiть коли вiн спить, вона працюК. Часто посеред ночi будить його й примушуК щось записати... Воiстину, я сплю, а серце моК не спить, як сказано в "Пiснi пiсень"!.. Смiялися десь дiтлахи, рипiли сани, гупали копита коней... Раз по раз чувся гортанний крик вороння... - Не спиш? - ввiйшов Андрiй. - Нi... - Я пiду до хворого, а ти поспи. - Насплюся ще... Ти як гадаКш; пишуть на тому свiтi вiршi? - ЖартуКш - отже, будеш уже одужувати. - Зустрiнеш якось батюшку, то запитай. Якщо не пишуть, то я не буду квапитись у райськi кущi. - Тобi туди ще ранувато, - буркнув. - Теж дiд менi знайшовся... I знову вiн лишився сам. Точнiше - на самотi з думками. Скiльки себе пригадуК, не просто жив, а кожну подiю, явище, почуте свiже слово перемелював на колах[9] думки, дошукуючись до потаКмного. Вiд цього ще нiколи не мiг втекти, хоч прагнув уже не раз. Ця осiнь була найважча, проте й найрадiснiша, бо вiн не просто думав або боровся з думами, а виливав тi труднi думи рядками вiршiв. Вони самi пливли, лилися, змучуючи його до краю. Влiтку, як був здоровий, дужий, шалена муза рiдко його провiдувала; була ласкава, тиха... Чому ж вона так збурилася, захвилювалась, кинулася йому в обiйми? Не навеснi, як все пробуджуКться i зацвiтаК, прагнучи життя й свого продовження, а сльотяноП осенi, коли багно, дощi, опале пожовкле листя!.. Може, вона вiдчула недобре щось, дiзналася в богiв про те, чого не вiдаК нiхто iз смертних?.. Може... Нi, це пусте! Вiн, справдi, ще не старий... Чому ж тодi так напосiлась муза? На хворого, на ледь живого!.. Йому зробилось холодно. Укрився краще ковдрою, прислухався до метушнi в будинку. Напевно, дiти вбiгли знадвору в хату... А раптом цi поеми i цi жагучi вiршi - його остання пiсня, крик лебединий його душi, що вже вiдчула холодний подих смертi!.. Бридня! Здоровий i молодий!.. А другий мiсяць хворий... В дорозi он, знепритомнiвши, злякав Андрiя... Хто ж це згадав сьогоднi про заповiт? Таки ж Андрiй, як забирав додому... Тодi вiн теж злякався, бо поспiшав, як на пожежу... Господи, рiздво ж сьогоднi! Вранцi його вiтав Самойлов, i линув з церкви дзвiн-передзвiн... А Козачковський про все забув, окрiм його хвороби... I згадував, здаКться, смерть... Нi, лиш сказав, що, не дай бог, не видужаКш... БоПшся смертi?.. Вигадки! Я ж молодий... Вмирають ще й молодшi... Менi не можна, бо ще не виконав свого призначення на цiй землi... Подбав би ти про власну душу! В пеклi... Якщо умру, я мушу побачить бога!.. Нащо?.. Знiму йому з очей полуду панську, щоб подивився, до чого вiн довiв людей i землю! Всемилостивий i любомудрий!.. Вдарили врочисто дзвони, кличучи святковий люд на вечорову службу. Дзвонили в усiх церквах, i той перегук, на диво, лиш пiдсилював небеський поклик, створював високодумний настрiй в його душi. Вiн нiби бачив вулицi, якими йде в собори люд переяславський, самi церкви, дзвiницi, з яких налякано знялись ворони й хмарою закружеляли в небi... Нараз йому вiдкрився той самий вид вже здалеку, iз-за Днiпра... Як влiтку - з травою, з листям, з пахощами, з блакиттю рiчки... Дзвони так само враз притихли, мов долинали iз далини... Два соколи робили плавнi кола над Альтою i Трубежем... Зi степу бурхав теплий, пропахлий цвiтом i полином козацький вiльний вiтер... А небо, небо!.. Сльози йому заслали очi. Намацавши рукою ковдру, стягнув ПП i сiв у лiжку. Потiм став на пiдлогу. Чуючи ногами фарбу холодних дощок, дiйшов до столу й, взявши папiр та перший-лiпший олiвець, якi лежали напоготовi, вернувся в тепле своК пристанище... Видiння ще стояло перед очима, i чулись дзвони, й соколи ширяли в небi... Змахнув сльозу, затис в ослаблих пальцях олiвець i доторкнувся ним до паперу... _Як умру, то поховайте_ _Мене на могилi,_ _Серед степу широкого,_ _На ВкраПнi милiй,_ _Щоб лани широкополi,_ _I Днiпро, i кручi_ _Було видно, було чути,_ _Як реве ревучий..._ Вiдчув, що стало тихо. Передзвiн змовк... На небi вмощувалися зручнiше, щоб слухати церковнi спiви своПх рабiв... I тут неволя, гноблення!.. Раби господнi... Боже, то ти створив собi раба?.. А ми, сердешнi, молимося тобi, благаКм правди i милосердя! А ворон, кажуть, вороновi... _Як понесе з УкраПни_ _У синКК море_ _Кров ворожу... отойдi я_ _I лани, i гори -_ _Все покину i полину_ _До самого бога_ _Молитися, а до того_ _Я не знаю бога._ Сльози вже не туманили йому очей. Вiн бачив ширше, далi, за виднокруг. Так нiби насправдi вмер, i, линучи на небеса, душа його дивилася на рiдний край, який вона любила i за який готова була на все. Iз високостi неба з журбою зорив на люд убогий, закутий люд, який живе для того, щоб годувати своПх катiв... Не визволив! Не розбудив!.. Хоч щиро прагнув дати усiм Пм волю... Власне, для того й жив!.. _Поховайте та вставайте,_ Кайдани порвiте _I вражою злою кров'ю_ _Волю окропiте._ _I мене в сiм'П великiй,_ _В сiм'П вольнiй, новiй,_ _Не забудьте пом'янути_ _Незлим тихим словом._ Заплющив очi. Серце ще пломенiло, гупало у дзвiн грудей, а думка вже спадала, немов осiннiй побляклий лист. На диво, не почувався втомленим, ба навiть хворим. Може, для того вiн i занедужав, щоб написати цей заповiт!.. - Ну, як ти тут? - зi свiчкою в руцi поквапно ввiйшов Андрiй. Всмiхнувшись, подав йому написаний допiру вiрш. Iз вулицi долинув спiв колядникiв... Прислухався. Якiсь слова незвичнi... Й мотив сумний; неначе це не рiздво, а день скорботи... Й хто тут, у Переяславi, затяг такоП дивноП?.. _То не ветер ветку клонит,_ _Не дубравушка шумит..._ Перевернувся на лiвий бiк i - вгледiв грати, камеру. Спiвали десь у коридорi. Ледь чутно, майже пошепки. Печалились солдатськi душi, згадували своК гнiздо, з якого Пх забрали на двадцять п'ять гiрких, нещадних рокiв чи й на закланiК... Останнi днi не може вiн спокiйно дивитися на цих нещасних, на ПхнК нежитiК. Передчуття чи просто жаль?.. I камера йому обридла. Не те, щоб вiн ПП любив ранiше, - сприймав спокiйнiше, як вимушене й невiдворотне зло. Скорiше б уже кiнчалось слiдство. А там - що бог дасть!.. Бог в iпостасi Миколи Першого, Орлова, Дубельта... Вони тепер для нього важать бiльше, нiж бог-отець, бог-син, бог-дух святий... А це - чертоги Пхнi, чистилище, коли за Данте... Грати - мов павутина... Який же Пх снував павук?.. Ще й тiнь оця... I вiн заплющив очi, аби таки заснути. Чи повернутися на береги свого Днiпра, на милу свою ВкраПноньку, яку йому чи й доведеться колись iще побачити... ...Коли людина пише свiй заповiт, сумлiння ПП загострюКться i вiднаходить у суКтi прожитих днiв щонайприкрiший для неП грiх. Це може бути й щось незначне, проте важливе для спокою ПП душi. Хворiючи, Тарас згадав iз жахом, що вiн i досi не побував у Нiжинi, де вчителюК його Iван Максимович, його Соха-Сошенко! Це вiдкриття так вразило, що вiн, уже одужавши, сам не посмiв з'явитися тому на очi, а з'Пздив спершу в Iскiвцi i запросив Чужбинського, з яким ще в жовтнi змовився поПздити по УкраПнi... I ось вони, гульнувши в Лубнах на ярмарку, помчали в славний Нiжин. В Прилуках Пм перепрягли коней. I хоч була глибока, ще й темна нiч, Тарас рiшуче стрибнув на снiг. - Вилазь, Сашко, походимо, - смикнув за руку приятеля. Той неохоче вибрався з-пiд накриття, кахикнув i, зачепившись за щось полою, незграбно злiз. - Отерпли ноги, - буркнув. - Ну ж, ну ж! - потяг його слизьким двором. - Ой леле! Впаду i лусну... Годi! - розвеселився-таки Чужбинський. - Глянь-но, невже свiтаК? - Випив ти забагато вчора, воно й того... - Так нi ж, таки розвиднюКться! Тарас облишив приятеля i став також вдивлятися. Десь за будинком станцiП росла тремтлива заграва. - Там щось горить! - А й справдi... Полишивши свою кибитку й пожитки в нiй, вони побiгли споро на той "свiтанок" i вже на другiй вулицi побачили вогонь i дим, якi валили з даху непоказноП хати. - Вейс мiр! Вейс мiр! - волала жiнка, бiгаючи тiсним подвiр'ям. Тарас притьмом метнувся в сiни, намацав хатнi дверi й рвонув за клямку. Постояв мить, щоб звикли очi, й крикнув: - Чи К тут хто?! Нi звуку. Гукнув iще раз, потiм згрiб на лавi одяг, поклав на стiл i, загорнувши в обрус, понiс iз хати. В сiнях зiткнувся з кимось. - Скриньку! Ви там не брали скриньку? - Нi! - Ой-йо-йой! Надворi вже зiбрався натовп. Дехто носив у вiдрах воду i заливав, хтось кидався в огонь i дим, рятуючи убогий скарб, та бiльшiсть стояла й мовчки стежила, як знищуК вогонь чуже пристанище. - Ну що ж це ви! - гукнув Тарас. - Ми православнi, пане, а вiн - iудей... - розвiв руками дядечко з хрестом на голих грудях, що випиналися з кобеняка. Лише махнув рукою i знов побiг до хати. Як винесли все, що змогли (упали крокви й стеля), Тарас дiстав хустину i витер пiт та сажу. Вiддихався i кинув гнiвно в натовп: - Хто б не була людина, коли в бiдi - вона нам брат найближчий! Прийшли, аби потiшитися? - Так Мошко ж, пане... - Людина вiн, як я, як ви, та ще й бiдак! Допоки люди вбогi не стануть тягти в один гуж, не буде в свiтi правди!.. - Ходiмо швидше. Коней вже запрягли, - торкнув його Чужбинський. - Квартальний он наставив вуха... Џхали якусь часину мовчки. Тарас був прикро вражений пригодою в нiчних Прилуках, а в Олександра рильце було в пушку. Нарештi, вiн заговорив: - Не знав, що ти такий смiливий, аж вiдчайдушний. - Стоять, спокiйно дивляться... Ганьба!.. - озвався нехотя. - Та й ти, Сашко... - З дитинства боюсь вогню. Горiли колись i ми... - Як хитро всiх розвели по вiрах, мов по в'язницях!.. Кожен страждай i гинь окремо... Ти - iудей, ти - православний, а ти - католик. Тяжко - хапай за чуба Мошка чи Казимира й помщайсь на ньому!.. - Хто ж нас розвiв? - Царi, пани. - Таж вiри цi споконвiку... - Чому ж вiд них так тягне панським духом? Чужбинський не вiдповiв. Полями мела поземка. В небi на сходi сонця бiло займався день... Що вiн, Тарас Шевченко, у Нiжинi, його мiсцевi шанувальники дiзналися десь за годину. Першим прибiг студент лiцею князя Безбородька Микола Гербель. Вгледiвши бiля вiкна поета, вiн розгубився, почервонiв. Хотiв, напевно, хоч привiтатися, але не мiг, лиш ворушив губами. - Заходь, заходь, юначе, - прийшов йому на допомогу. - Пробач, що ми ось з Олександром Степановичем ще не при фраках... Тарас, - подав правицю. - А як тебе назвали батько-мати? - Микола я... - спромiгся-таки на слово. I враз його немов прорвало: - Господи! Невже я справдi бачу Кобзаря? Аби ви тiльки знали, як люблять вас у Нiжинi! Студенти вашi вiршi напам'ять знають, кожен в кiлькох примiрниках переписав i розiслав знайомим, рiдним i "Кобзаря", i "Гайдамакiв"!.. Тепер Тарас знiяковiв. Вiн чув не раз похвали своПй поезiП, але такоП пристрасноП i по-дитячи щироП ще не було. - Чим пригощатимемо ми дорогого гостя? - спитав Чужбинського. - Чайком чи ромом? - Дякую. Не клопочiться. Рому я не вживаю, а чай вже пив. Ви лiпше, коли такi ласкавi, щось напишiть ось до альбому... Дiстав з-за пазухи грубенький зошит i простягнув поспiшно Тарасовi. - Що ж написати? - тихо спитав Тарас. - З нових поезiй, прошу. Згадавши раптом, що тут, у Нiжинi, в лiцеП князя Безбородька колись навчався Гоголь, Тарас узяв перо, вмочив його в чорнило, що й тут уже стояло напоготовi, i написав в альбом рядки iз вiрша, присвяченого цьому титану. До номера, сяк-так постукавши, тим часом вбiгло душ шiсть чи сiм. Студенти, якiсь пани. Хтось упiзнав Чужбинського, а хтось його, зчинився гамiр, шарварок... Тiльки на другий день Тарас спромiгся вийти на божий свiт, щоб пошукать Сошенка. Свiтило ясно сонце й дзвенiв капiж. Вже на пiдходi була весна - пора мандрiвок, зустрiчей. МинаК рiк, як виПхав iз Петербурга, а в ЧорноморiП не побував... - Добридень вам! - спинив якусь бабусю... - Десь тут живе Сошенко, вчитель... - Iван Максимович? - Еге, еге. - Он дiм пiд в'язом, бачите? У ньому вiн i проживаК, Iван Максимович. Бабуся собi пiшла, а вiн стояв, дивився на чепурну оселю, i Петербург його гiркоП юностi проходив тихо перед очима... I лiд Неви, i Лiтнiй сад, i перша зустрiч iз земляком, що повернув так круто його життя... Вже майже вiсiм рокiв вони не бачилися! Яка ганьба... Не мiг тепер збагнути, що не пускало його сюди... Невже Маруся й досi стоПть мiж ними?.. Мабуть, виною тут живопис, точнiше, вiршi, якi й тодi вже владно вривалися в його життя i раз у раз вiдштовхували на другий план малюнки та малювання... На зустрiч з давнiм другом, хрещеним батьком себе такого, яким оце стоПть на нiжинськiй зимовiй вулицi, вiн мусив би прийти художником, славетним учнем Карла... А чий же вiн славетний учень у вiршуваннi? Нiчий!.. У цьому, певно, i суть його метаморфози. Майстер не може бути чиПмось учнем, вiн - сам творець, початок, а не продовження... I не кiнець!.. Всмiхнувся нежданiй римi... Хтось у вiкнi згойднувся тiнню... Може, Iван Максимович? Сошенко справдi вибiг йому назустрiч. Зрадiв до слiз. Одразу ж затурбувався: - Чого це ти, Тарасе, такий блiдий? - Пусте! Хворiв. - Одужав? - Ти знав Андрiя Осиповича? - Нi... - Я й забув, що ти уже поПхав iз Петербурга... Так лiкар цей живе й працюК нинi у Переяславi. От вiн мене й порятував... Ну, як ти тут, Iване? - обняв Сошенка знову. - Живу... Вже, власне, я в Немировi. Затримався через хворобу... - МалюКш? - Трохи. Лише тепер Тарас завважив, що друг його у чому був, у тому й вибiг. - Простудишся. - А я такий, - всмiхнувся Iван Максимович. - Прошу, прошу до хати! Iван постарiв вельми, проте зробивсь кремезнiшим i кращим з виду. Мабуть, йому пiшло на користь життя у Нiжинi, на УкраПнi. Будинок мав свiтлицю та двi кiмнати, дверi в якi вели з свiтлицi. Не розкiш, хоч i краще того, де жив у Петербурзi. - Серденько, це пан Тарас Шевченко, - пiдвiв Iван Максимович його до русоП, низькоП станом жiнки. - Який у бiса iз мене пан... - зустрiвся з синiм поглядом. Узяв пухкеньку ручку й поцiлував. - Менi Iван Максимович про вас не раз розповiдав, - сказала просто. - Вiршi у вас такi всi жалiбнi... Вона дiстала хусточку i швидко вийшла у коридор. - А це моК козацтво! - гукнув Iван, побачивши, як вiдчинились однi з дверей i на порозi стало одразу двiйко дiток; рожеволицих, з синiми, як льон, очима... Тарас добув гостинцi, якi припас ще у Лубнах, i дав малим Сошенкам. Тi узяли й вернулися в свою кiмнату. - Ти часу, брат, не гаяв, - сказав Тарас. - Не те що я. - I досi ще неодружений? - Нiхто не йде за мене. - ПрибiднюКшся, - примружив очi Iван Максимович. - Я не забув... - Марусю? - здивовано спитав Тарас. - Послухай, коли б не знав, сказав би, що це вона! - Я однолюб. Хазяйка ввiйшла уже осмiхнена, тримаючи в руках карафу та скатертину. Обiд був досить скромний, проте смачний. Горiлка добра, нiжинська. А бесiда проста й привiтна. Згадували здебiльш столицю та Академiю, яка була така близька й така уже далека... Надвечiр вийшли з хати i тут, на вольнiй волi, заговорили про наболiле. - Може, побув би ще?.. - сказав Iван. - Нi. Ми з Чужбинським йдемо сьогоднi в зiбрання панства нiжинського. Ти будеш там? - Менi такi розваги не по кишенi. - А я ходжу. Цiкаво, знаКш... Дивишся, на що зiйшли нащадки старшин козацьких, i розумiКш глибше, що з нами сталося, куди йдемо i як нам далi бути... - Ти все шукаКш правди, не вгомонився? - Хтось же ПП повинен колись знайти. - А як живопис? Щось я давно не чув про тебе як про художника... - Працюю в КиКвi, художником АрхеографiчноП комiсiП, мандрую скрiзь по УкраПнi, дивлюся, мислю i прикидаю, як би його... - Купити добрий хутiр? - Нi, не вгадав, - нахмурився. - Моя турбота, як би дать людям волю, випрягти Пх iз крiпаччини... - Тихiше! Бачиш, ходять... - Я тихо й так, не бiйся. - Казав же я, що вiршi тобi нашкодять тiльки, що ти зiб'Кшся з праведного шляху! - А де вiн, шлях той праведний? - спитав уже сердито. - Твiй шлях - живопис. Маючи такий талант малярський, займатись чимось iншим!.. - У мене К ще два таланти, - глухо сказав Тарас. - Аж два? Якi? - Один iз них - поезiя. А другий... Я не знаю, як зветься вiн. Можливо, совiсть... - В чому ж вiн виявляКться? Ти, може, став, Тарасе, писати духовну музику? - спитав Iван насмiшкувато. - Не можу я спокiйно дивитися на те, як гине в неволi все, що вистраждав народ впродовж тяжких столiть, що, власне, К його Кством, душею... - Тарасе, ти - художник, покликання твоК - святе мистецтво! - Мистецтво - це не iграшка, а боротьба за iстину. Байдужiсть - смерть для будь-якого виду цього дiяння, брате... В кого душа не рветься в бiй за правду, той не митець. I не поет тим паче!.. - Змiнився ти... - сказав Iван Максимович i посмiхнувся сумно. - А я собi учительствую... Плоджу дiтей... - Ти мiг би теж пiдпомогти... Студенти народ гарячий, чесний... Укинь зерно - i виростаК колос... - А як мене за це в хурдигу вкинуть, хто годуватиме моПх дiтей? - спитав Iван Максимович. Йшли далi мовчки. Вечiр ставав усе густiший. Низькi, важучi хмари лягли на них, на мiсто. Зривався вiтер. - Зранку була весна, а це зима вернулася, - сказав Iван. - Нема нiчого вiчного, як каже нам Соломон... Весна прийде, розквiтне ще УкраПна... - Дай боже. Ти не гнiвайся... Я не борець... Прибили нас, поламали... Ти бачив, як ламаК в грозу хлiба? Он декабристи... - Ми мусимо пiдвестись знову, стати на рiвнi ноги! - Зламають ще раз... - Встанемо i пiсля того! - А як зiтруть з лиця землi? - Народ не можна стерти. Царя, панiв не стане, а люди будуть вiчно! I знову змовкли. Вiтер бив у лице, примушував схиляти низько голови. - Он твiй трактир, - сказав Сошенко, вказуючи на дiм, що був освiтлений яснiше iнших. - Мабуть, я вже вертатимусь... - Ну що ж, вертайся. - Дiти... - розвiв руками. - Славнi вони у вас. - Пора й тобi пристати десь до берега. Не молодий. Це ж котрий тобi пiшов? - За тиждень буде вже тридцять два... А може, брате, й краще, що я собi бурлака. Сьогоднi тут, узавтра там - як вiтер! - Прошу тебе, побережись. Такi розмови, знаКш... - подав холодну руку. - Побережусь, - обняв Тарас товариша. - Спасибi тобi за все! - Не гнiвайся... - Всього тобi найкращого! Провiв очима рiдну сутулу постать друга i рушив сам у хуртовину, що вже гуляла вулицями... ...Чернiгiв, куди вони з Чужбинським помандрували з Нiжина, подарував одразу двох чудових, щирих друзiв - Iллю й Андрiя Лизогубiв. Про них вiн чув iще два роки тому вiд РКпнiних, i сам Пм був знайомий по розповiдях iз тих же вуст. Та по книжках. У Седневi, де вiн не був ранiше, його зустрiли просто, без церемонiй, як добре знану й рiдну усiм людину. На другий день дали йому майстерню, - в якiй трудився iнодi Андрiй Iванович, молодший iз двох братiв, - замовили аж два портрети та ще й поклали за них цiну навмисне удвоК вищу, нiж вiн просив... Iз кручi над ще закутим у кригу Сновом йому вiдкрився чарiвний вид на рiчку, луки й темний сосновий бiр, що пiдпирав високе, вже весняне блакитне небо. Верби хилили голе рожеве вiття, i в ньому, наче в косах, тремтiло, плуталося промiння... - Тут гарно в нас, - прийшов Андрiй Iванович. - А навеснi, як все цвiте, як солов'П!.. - пiдвищив голос. - Сядеш отут на лавочцi й замреш, п'ючи тi чари... Треба, щоб ви дiждались тут солов'Пв! - Спасибi, - сказав Тарас, схвильований його люб'язнiстю. - Я радий буду... - Ми вам не докучатимем. Пишiть собi, малюйте... - Не знаю, як i дякувати... - Нема за що. Ви трудитесь для нас усiх, а може, правду кажучи, й один за всiх. - ГадаКте, що всiм усе байдуже? - Не зовсiм так, - нахмурився. - Багато з нас у серцi, там, де не видно справникам та губернаторам, бунтуК, чинить опiр i сподiваКться на щось таке, чого i сам не уявляК точно... - Ви теж? - Звичайно, - просто сказав Андрiй Iванович. - Мiй брат Iлля служив при князевi, як той був, - царство йому небесне, - ще губернатором МалоросiП... - То й що? - так само щиро спитав Тарас. - Тодi вони обоК, РКпнiн i брат, хотiли звiльнить селян, одкрито про це висловлювалися, i в Петербурзi те сприйняли ледь не за бунт. Варвара вам не розказувала? - Вона всю прю iз князем обволiкала в якийсь туман. - Туману там i справдi було достатньо, - зiтхнув Андрiй Iванович. Вони пройшлися парком. Бiля крислатоП староП липи спинилися. - Це ж скiльки Пй? - спитав Тарас. - Лiт двiстi, а може, й триста... - Козацька липа. - Справдi... - А що про нашi часи казатимуть онуки й правнуки? - Хто знаК... - Щось погане. "Невольники, пропащi душi", - скажуть! - В неволю кожен може, як лихо, вскочити. - Це так. А вирватися не кожен здатний! Рабство страшне стократ, коли зламаК в душах порив до волi. - Iстинно. - Мене до слiз обурюК безсилля наше, лiнощi душi i тiла, прагнення заплющить очi, влiзти в якусь шпарину й тихо там затаПтися. Народ твiй гине - байдуже, земля гiрка вiд поту й слiз твоПх братiв по племенi - пусте, я тiльки вiрнопiдданий, я анi-нi... - Така вже доля наша... - А може, ми такi, як наша доля? Слабких нiхто не любить, не поважаК. А ми ще й тiшимося своКю слабкiстю та м'якотiлiстю, пускаКмо ПП на люди, на посмiховисько, як це робив пан Квiтка-Основ'яненко i роблять пан Гребiнка та пан Кулiш! - Негоже вам, Тарасе, так збиткуватися над товариством своПх колег... - Хiба казати правду - то збиткуватися? Такий народ, а ми його принижуКмо, навмисне робим блазнем, розцвiчуючи йому матню. Народ - фiлософ, воПн, поборник волi, правди, а ми - пiд грушу, з роззявленим сонливо ротом, в який упасти маК достиглий плiд!.. - Колючий ви. - Ображений! На хуторi ми насидiлись, треба уже виходити на шлях вселюдський. Прадiди ходили ним, не хилячи в поклонi стрiчним голови, i нам не личить плентатись по манiвцях! - Тарасе, ви говорите, немов пророк. У мене аж мороз пробiг по спинi. - То сон з душi тiкаК, - пожартував. - Ну, ви i мертвих збудите, - сказав Андрiй Iванович i взяв його пiд руку. - Ходiмо. Час обiдати... А може, ви, Тарасе, i К труба архангельська для УкраПни?.. - спитав уже бiля порога. - На жаль, лише глас вопiющий серед пустелi... У залi вони застали сцену, яка одразу змусила забути мудру бесiду. Iлля Iванович натхненно грав на кобзi, а крихiтна дворiчна Лiза кружляла в танцi. Вгледiвши свого татуся, вона пiдбiгла ласочкою i пригорнулася йому до нiг. Тарас вiдчув, як порожньо довкола нього й сумно; аж ноги йому взялися холодом... - Мiй, мiй, - дзвенiла вже на руках. - А дядя он сирiткою... - I дядя мiй, - метнулася мала до нього. Узяв, притис до серця. Щоб не побачив хто-небудь невольних слiз, що наверталися йому на очi, вiддав дитину батьковi, а сам пройшов аж до вiкна. - Прошу, прошу до столу! - ввiйшла Надiя Дмитрiвна. - О, доня вже примостилася на звичнiм мiсцi? Лiза вся стрепенулася, удаючи, що хоче втекти вiд мами, i, смiючись, сховала личко на татковому плечi. Обiд тривав години двi Було, напевно, бiля десятка, а може, й бiльше перемiн. Як подали наливки, в Пдальнi вже зостались тiльки Тарас та двоК братiв-господарiв. Випивши чарчину-другу, Iлля Iванович набив коротку люлечку i запалив. - Химерна рiч iсторiя, - промовив з хмарки диму. - Щоб декабристи взяли, скажiмо, гору, Росiя тепер була б якоюсь зовсiм iншою... - I наш Кобзар спiвав би не тi пiснi, - додав Андрiй Iванович. - Крiпацтва вже не було б... - Я згоден вiддати все за волю, - сказав Тарас. - I свiй талант, i славу? - спитав Андрiй Iванович. - Хоч i життя! Запала тиша. - Звичайно, це вам робить честь, Тарасе, - озвався невдовзi старший Лизогуб. - Проте вогонь, який горить бурхливо, скорiше гасне... - Скiльки ж нам, батьку, тлiти? Стямимося - аж тiльки попiл!.. - Може, потрiбно бiльше добрячих дров? - устряв Андрiй Iванович. - Одне полiно, кажуть, це ще не вогнище... - А де Пх вiзьмеш! - жорстко сказав Тарас.- Усюди хмиз та головешки. - Iстинно, - зiтхнув Iлля Iванович. - Перевелися козаки... Колись ми теж тяглись до братства, мислили... У КиКвi була масонська ложа, що звалась "З'Кднанi слов'яни"... Микола-цар на все наклав свою ведмежу лапу, все придушив. - Я чув, що й нинi в КиКвi К щось таке... - сказав Андрiй Iванович. Тарас аж дихать перестав: - Масони? - Нi. Чи братство, чи товариство... Хтось на Контрактах[10] менi шепнув... - А як знайти Пх? - Дiло це небезпечне, й тому таКмне. Може, спитати слiд у Костомарова. Њ в КиКвi такий поет, iсторик... - Той, що писав про мене в "Молодику"? - Так. - Вiн напевно вiдаК. А що вони за люди, яку поставили собi мету? Слов'янство теж? Чи воля? - Не знаю, - знiтився Андрiй Iванович. - Я не спитав, не поцiкавився... - Перевелися козаки... - уголос думав Iлля Iванович, окурюючи себе димком. - Бо кожен сам по собi, бо в кожного, як кажуть, хата скраю... - А ти, Iлля, хiба живеш останнi двадцять рокiв бiля майдану? - спитав Андрiй Iванович. - Я вiдставний полковник його величностi, й менi не можна мислити, не передбачено, - розвiв руками. - Всi ми вже вiдставнi... - зiтхнув Андрiй Iванович. - Зiйшли з дороги... Кожен щось нишком думаК, щось береже в душi святе, про щось тихенько марить... Тарас Пх мовчки слухав, а сам вже рвався в КиПв, до таКмничих отих людей, що прагнуть дiП, дiла чи хоч обурюються суспiльним злом. - Iльку Iвановичу, завтра одразу ж пiсля снiданку прошу в майстерню, будемо писать портрет, - сказав рiшуче. - Слухаюсь! - З собою мати: голову, веселий настрiй та пудiв два терпiння, - додав Андрiй Iванович. - Терпiння нам не позичати... - пихнув димком старий вояка. - У свiтi, мабуть, нема людей, терплячiших вiд украПнцiв... - Я - виняток, - сказав Тарас. - Добранiч! - Коли щось треба буде, то ви гукнiть Григорiя, - устав Андрiй Iванович. - Вiн спатиме у тому ж флiгелi. - Спасибi. Я обходжуся без слуг, своПми силами. Знов попрощався й вийшов. На землю вже спадав весняний вечiр. Лункий, тривожний трохи й виповнений ще ледве вловним запахом кори, бруньок i талих вод. З села доносив вiтер дiвочий смiх... Над лiсом сходив мiсяць, i лiд на рiчцi зблискував холодним сяйвом... Добрi, поряднi люди цi Лизогуби, проте вiд них не вельми користi народнiй справi... Може, якби Iлля Iванович мав менше лiт, то б досвiд його полковницький i знадобився... Як жаль, що вбили Якова!.. Можливо, тi, що в КиКвi... А раптом це лише чутки, вiдгомiн тих масонiв?.. ПоПхати б негайно, зараз же!.. Нi, треба ще подумати. I виконати, що обiцяв... Ти й справдi горiти мусиш стриманiше, бо на вогонь приходять не тiльки щирi друзi, а й вороги. Всi села, усi мiста обплутанi жандармським кодлом, нишпорками. А скiльки тих, якi завжди готовi продати брата, вислужитися!.. Майстерня його зустрiла мороком. Знайшов свiчник зi свiчами i запалив. Узяв з кутка аж кiлька готових полотен, якi йому подарував господар, i вибрав з них найлiпше... Вiн зробить темне, з коричневим вiдтiнком тло, i з нього, нiби з пiтьми, в яку поверг iмперiю Микола Перший, висяюватиметься лице людини, свiтла ПП душа; людини, що вмила руки, як розпочався неправий суд над волею i рiдним краКм... Коли людину чесну примушують ставати катом, вона приносить в жертву сама себе... Гойднувся вогник свiчки, поволi стих i знов гойднувся. Звiдки в майстернi вiтер? Дверi ж вiн зачинив... - Пробачте... Ви Тарас Шевченко? Бiля порога стояв мiцний, високий чоловiк. В кобеняку, в смушевiй шапцi та... при пiстолi й шаблi! - ЗдаКться, я... - всмiхнувся. - То я до вас. Добривечiр! - З ким маю честь? - не вiрив своПм очам. - Я з лiсу. - По дрова, мабуть, Пздили? - Нi, там живу. - А-а, ви лiсничий! Проходьте ось, сiдайте. Гiсть не примусив просити ще - пройшов i_ _сiв на лавцi, вiдсунувши книжки, папiр. Зняв шапку. - У лiсi я переховуюсь, бо припекло. Спалив одного дуку, ну й сiли менi на хвiст... - То ви?..- не змiг сказать "розбiйник". - Так, гайдамака, - мовив статечно гiсть. - Читав я вашi книги. Й оце прийшов порадитись... Тарас аж сiв од подиву. - Вас не захоплять зненацька тут? - Нi. Я не сам. - ЯкоП ж ви хотiли ради, хлопцi? - Набридло жить вовками. Все по лiсах та по яругах бродимо... Дружин, дiтей не бачимо... Та й, правду кажучи, панам вiд нас так само шкоди, як псам вiд блiх. Ну спалимо якогось там, ну всиплемо комусь киПв, щоб ними не допiкав селянам... А Пх же, цих недолюдкiв, довкола сотнi, тисячi! Џх бережуть жандарми, вiйсько. Що ми супроти них!.. - Це правда, - не скоро сказав Тарас. - Вас жменька, Пх - легiон... I все ж вас бiльше! - Як то? - Простих людей, трудящих на свiтi тьма, а панства трохи. - Трохи, та в них К грошi, зброя i К солдати, набранi з тiКП тьми! Й вони гуртом тримаються, своП добра оберiгають купно. - У цьому, мабуть, i заковика. Купно! Коли i ми всi разом за дiло вiзьмемося, панiв, жандармiв з царствующими особами зiдме як вiтром! - Разом... - протяг непевно. - Хто ж нас збере до гурту, дасть нам у руки свячену зброю, вкаже, коли й на кого вдарити? - Ми з вами. - Я? - I ви, i всi, кому несила бачити в неволi ближнiх... - Все це лиш балачки, - нахмурив чорнi, широкi брови лiсовик. - А що робити треба? - Збирати силу й ждати. - Чого? - Повстання. - Хто ж нам про нього скаже, батьку? Тарасовi аж серце стислося вiд того слова. "Батьку..." - Як потече мерзенна панська кров, - сказав, пiдвiвшись для урочистостi, - тодi виймайте i ви ножi! - Що ж, будемо збирати силу. Хлопцiв пошлю по селах нишком... Менi пора. Прощайте! Тарас не змiг утриматись. Схвильовано обняв нiчного гостя й поцiлував. За мить у хатi вже не було нiкого. Гойдався вогник свiчки та пахло талим снiгом i тютюном... Надворi, десь у парку, заухкав сич. Погавкали лiниво пси. I знову стало тихо. Не вiрилося, що це не сон, що гайдамака - справжнiй! - був тут, просив поради в нього... Яка ж могутня сила таПться в словi, мовленому крiзь бiль душi!.. Як жаль, що вiн не здумав дати йому свого послання до мертвих i до живих!.. Прислухався. Навкруг стояла тиша. Високий вогник свiчки горiв, ледь-ледь потрiскуючи... ...Вже мiсяць жив навпроти через Хрещатик i не наважувався зайти до нього i познайомитися. Чекав нагоди. Добре знав по собi, що дiло це делiкатне й настирливiсть та нетерплячка тут можуть лиш нашкодити. Поклав собi, що з'явиться до Костомарова не сам, а з кимось i не спитаК про те, що чув вiд Лизогуба, а ждатиме, коли той сам одкриКться. Нарештi, вже як КиПв залитий був вишневим бiлим цвiтом, прийшов до нього в номер новий його знайомий, чиновник канцелярiП генерал-губернатора Гулак Микола i запитав, чи вiн не хоче скласти йому компанiю i завiтати разом iз ним до Костомарова, який живе тут недалечке. Звичайно, вiн погодився. Вiдклав роботу мовчки й став одягатися. - О, геть забув, тобi привiт, Тарасе, вiд Бiлозерського! - згадав Гулак. - Вас познайомив колись Кулiш. - Спасибi. Я пригадую його лице... - Мiж iншим, вiн упевнений, що ти, Тарасе, генiй. - От молодець! Нiвроку, не поскупився! - пожартував. - Вiн пише, що в нього був Iван Посяда, якому ти читав "Iвана Гуса" й "Псалми Давидовi". - Написане, аби читали... А що? - Ну... Може, не варто всiм показувати твоП останнi твори... Такi, як "Сон", "I мертвим, i живим..." або "Кавказ"... - Iван не "всi", - нахмурився. - Та й ти... - Њ всякi люди... - Знаю. I все ж читатиму, бо крiзь цензуру Пм не пройти, а людям треба правди, а люди мусять знати, до чого ми вже домовчалися. Гулак погладжував тоненькi бачки, що оторочували йому лице, й ледь-ледь помiтна усмiшка блукала в його устах. Майбутнiй пан професор (за мiсяць мав читати пробну лекцiю) зустрiв Пх без захоплення, увесь iще в своПх книжках, в iсторiП. Коли ж почув, що перед ним Шевченко, змiнився враз. - Пробачте! Я мав би сам прийти до вас, представитись, та все дiла... - тис руку й крiзь окуляри пильно вдивлявся в очi, в його лице, - Я чув, що ви живете поряд, у номерах... Простiть, що так... Вiн був смаглявий, з вусами та бородою-баками, одягнений охайно й вишукано, немовби знав, що будуть гостi в хату. - На перший раз прощаКмо, - великодушно сказав Тарас. - Оскiльки ми самi такi... - всмiхнувся. - Щоправда, кари вiн не мине, - звернувся до Гулака. - Нехай за це пригостить нас гарячим чаКм з ромом! - Хоч з боку права тут трохи теК... - пiднiс Гулак великомудро палець. - Та бог простить! - закiнчив Тарас за нього. - Оскiльки в нас всуцiль безправ'я... - Мамо! - гукнув господар весело. - Чи можна якось нам самовар? - Добридень вам, - ввiйшла вже лiтня панi. Гулак нагнувся мовчки й поцiлував ПП не дуже тендiтну руку. - Мамо, оце Тарас Шевченко, - сказав Пй син. В очах у жiнки тихо сяйнув щасливий подив. Не встиг Тарас озватися, як був уже в ПП обiймах. - Коля менi читав... - промовила, поцiлувавши його в чоло._ _Спасибi!.. Коли пiшла на кухню, Гулак сказав неголосно: - Вона також, Тарасе, iз крiпакiв... - Сiдайте, прошу! - поспiхом звiльнив од книг два крiсла господар дому. - Сядемо, - сказав Тарас i перший впав у крiсло. У нього був сьогоднi щасливий день! Якщо цей пан професор - крiпаччин син, сам бог велить Пм зблизитися i далi йти плече в плече. Iсторiя, якоП вiн навчатиме своПх студентiв, може для дiла стати зброКю... - Ну, як вам КиПв пiсля Санкт-Петербурга? - спитав господар. - КиПв... - зiтхнув Тарас. - Коли тому три роки я, вже дорослим, вперше на нього глянув, серце сльозами вмилося... - Цiкаво, - перезирнувся iз Гулаком. - Що доброго вам пощастило вгледiти в пiтьмi вiкiв? - Самi вiки. Iсторiя, - яка б вона там не була, - безцiнний скарб. Народ, держава, мiсто, якi жили, боролися i мають що згадати, i в слабостi - м