шматину, оглянув ремiнь i, пiднiсши вгору тремтячий довгий палець, прорiк: - Блаженни непорочни, в путь ходящiП в законК господнКм! - Подумав трохи, почухав спину об дубовий одвiрок i додав, ламаючи хлiб: - Њсть путь, мнящiйся битi прав, послКдняя же Кго - ад... Тарас заплакав мовчки. Скинув свиту, почав розпалювати пiч. Ну що ти вдiКш з цим патлатим п'яницею! Тим часом Богорський вкинув останнiй кусень у рот, одягнув кожуха й, поклавши пришви за пазуху, взявся за шапку. Нараз спинивсь, задумався. На обличчi в нього промайнула тiнь якоПсь внутрiшньоП боротьби, рука немов сама собою потяглась до кишенi. Зiтхнувши тяжко, дiстав хустину з грiшми, розв'язав i вийняв мiдного п'ятака. - Вiзьми на бублики... - простягнув монету Тарасовi й потупив очi, засоромившись своКП щедростi й доброти. Тарас удав, що прислухаКться, як сичать розталi дрова в печi. Подавися тим п'ятаком! Богорський плюнув, кинув мiдяк на припiчок i вийшов з хати, не зачинивши дверей... ...Весна - що рiдна мати для сироти. Приголубить ясним промiнням, теплим вiтром розчеше, заколише тихим дзвоном струмкiв i надiю вселить у серце. А коли збiжать струмками снiги i навшпиньки стане озимина, потягнувшись пружно до неба, цiлий свiт тодi належить бiдному сиротi. Манить далеч, мерехтлива, закосичена сонцем, вабить левада, вкрита рястом та хрещатим барвiнком, кличе поле, над яким видзвонюК жайворон... I розбухаК серце, як закута зимою брунька, розцвiтаК цвiтом пишним, iм'я якому - любов. Любов до вiтру, до маленьких перших листочкiв, до пухнастих вербових котикiв, до гусей, якi з веселим криком повертаються з вирiю, до людей, що йдуть за плугом по борознi чи ронять тепле зерно в пахучу чорну рiллю... Цiни Пй не було б, веснi, коли б не мала вона субот - воiстину днiв чорних для школярiв. Ще рано-вранцi дяка гукнули до Кошицiв. Хлопцi ждали, сумнi, пригнiченi. Однi тинялись мовчки по школi, iншi, повиймавши саморобнi ножi, вкотре обдивлялись рiзки, щоб на жоднiй не лишилося i сучечка: вишня - це тобi не верба. Не виглядали вчителя: щоб вернувся вiн не сердитий. А то як прийде злющим - пам'ятатимеш до нових вiникiв. Богорський довго не заходив до школи. Чортихаючись i бурмочучи щось сам до себе, подався спершу в хату, потiм вийшов надвiр, постояв трохи, тоскно дивлячись на шинок, сердито сплюнув i пiшов рiшуче назад. Грiзно блискаючи очима, вiн постав на порозi, зачинив на клямку дверi й ступив до Гната. - Ану, раб божий, постав ослона й лягай! - сказав спокiйно, з притиском, так, що в хлопцiв серце миттю опинилося в п'ятах. Зцiпивши зуби, Гнат винiс на середину школи ослiн, спустив штани до колiн i впокорено лiг. У покорi тiй був для нього сьогоднi Кдиний рятунок. Зумiв уплести червону стрiчку сонному дяковi в косу, зумiй тепер спокiйно влежати пiд рiзками. Богорський вибрав найзамашнiшу, хльоснув нею в повiтрi, поплював на руки, розмахнувся i крикнув: "Четверту заповiдь!" - мов не мiг без цього ударити. - Помнi день суботнiй... -промовив глухо хлопець i в ту ж мить вчепивсь руками в ослiн. Богорський сiк сьогоднi натхненно. Вся Гнатова спина одразу покрилася смугами, а потiм чвиркнула кров. Лише тодi Богорський пожбурив рiзку й пiшов у куток до води. - Катюга... - сказав, пiдводячись Гнат. - Хто? Хто це сказав? -уп'явсь очима, нiби кiгтями, в Гната, збагнувши, видно, що саме вiн вiд злостi i болю мовив те слово. - Мало всипав? Добавити? - Це я, - промовив тихо Тарас i пiшов до ослона. Дяк довго дивився то на одного, то на другого, нiби жалiючи розлучатись з Гнатовою спиною, потiм заревiв, як поранений звiр, i схопив свiжу рiзку. У недiлю, зразу ж пiсля обiднi, старенький Кошицiв наймит запрiг кобилу у вiзок, накрив сидiння з сiна квiтчаним килимом i пiд'Пхав до брами. Iз церкви вийшов заклопотаний батюшка, вмостивсь на возi й нетерпляче став вдивлятися у бiчнi дверi, з яких давно мав вийти Богорський. Нарештi той з'явився, облизуючись. Пiп сердито буркнув на нього й звелiв вiзницi рушати. Дяк незграбно стрибнув на вiз уже на ходу. Тарас пiрнув у юрбу, що все ще гомонiла на папертi, роздiлившись на купки. Було цiкаво: куди це Кошиць з Богородським поПхали? Та люди, як на зло, розмовляли про все, крiм того, що вiн хотiв почути. Власне, до попа йому було байдуже, а от дякова доля його цiкавила. Коли б поПхав надовго... Господи! Скiльки можна обходити свiту, скiльки побачити! В кишенi муляв п'ятак - ще з тих грошей, що дала Оксана за читання над бабою, - на нього можна роздобути в шинку паперу... - Њпископ буде у Вiльшанiй проПздом, - почув нарештi Тарас. Озирнувся - то титар мовив до когось. - З усiх приходiв довколишнiх духiвництво збираКться... Отже надовго! Тарас дiстав з кишенi монету i, затиснувши ПП в кулацi, пiшов неквапно до шинку. Болiла спина, не давала пiдбiгти. А так хотiлося скорiше вийти в поле, за леваду, ген туди, де говорить з вiтром тополя!.. Ось вiзьме паперу у шинкаря, пiде й змалюК ПП. А поруч з нею - Оксану!.. Тим часом щось тихенько заскiмлило. Тарас спинивсь, прислухався. Нiде нiкого. Хiба що там, навпроти шинку на вигонi. Наддав ходи - плач стало чути дужче... На морiжку пiд вбогим тином сидiла жiнка з дитиною. Худа, аж чорна вiд пилюки та сонця, вона стромляла пусту торбинку грудей в рожевий ротик дитини й сама беззвучно плакала. Над нею бiлобiло цвiла черешня й бринiли бджоли, а в синiм небi, неначе гори, пливли врочистi хмари й шугали весело ластiвки... Тарас звернув з дороги i пiдiйшов до жiнки. Вона звела на нього очi й, знiяковiвши, прикрила груди хустиною. Тiльки зараз помiтив, яка ця мати ще молода. Лiт сiмнадцять - не бiльше. Блакитнi очi, немов двi квiтки барвiнку, голубiли на засмаглiм, чорнiм лицi, i стiльки в них уже було журби та муки людськоП, що мурашки побiгли в хлопця по спинi. Дитина знову заскiмлила... Поклав на кущик споришу п'ятака й побiг майданом до греблi. У ставку плескалось, нiби бавлячись, сонце. Вiтряк махав крильми, тремтiв i тужився, а злетiти не мiг... Веселий вiтер, мов зальотник-джигун, загравав до тополi, а вона пручалась, рвалась з його обiймiв, розметавши коси по густiй блакитi небес... I серце в грудях тихо-тихо вiдходило. Щемiло тiльки, як руки взимку, коли з морозу в хатi заходять зашпори... Постояв трохи на вершечку могили, знайшов у небi ледь помiтну тремтливу грудочку, що вся дзвенiла, сипала дощем iз звукiв, й пiшов рiллею до лiсу. Земля була пухка й волога, то тут, то там на нiй виднiлись гранчастi зерна. Й на мить здалось Тарасовi, що вiн ступаК розливом цвiту... Гудуть довкола бджоли, i пахне медом... А потiм враз зашурхотiли стебла, й на босi ноги впали важкi достиглi зернята... А лiс бринiв, смiявся, плакав, виспiвував. Найдужче гупали одуди. Меткi, барвистi, вони гасали лiсом, немов пiдпилi хлопцi на вечорницях. Сварились, гнiвалися сороки, перегукувались поважнi, стриманi вивiльги, й раз по раз пробував своК тендiтне горлечко соловей... Внизу, на мертвiм листi, також буяло життя. Шмигали чорнi кундоперки[6], рудi, опасистi ковалi тягли в своП хати-кургани удвiчi, втричi бiльшi "колоди" i не спинялись навiть вiдпочивати. Лiтали, бiгали, лазили якiсь жучки й комашки, що теж радiли, мабуть, веснi. Цвiли фiалки синьо, крiзь прiле листя рвалась угору тонка i гостра трава... Чого тiльки немаК в свiтi! I все живе, вмираК й народжуКться... Все хоче Псти, пити та хоч маленький промiнчик сонця! I вистачаК всього для всiх. Однi лиш люди... Звiдки й куди мандруК ота нещасна покритка?.. У лiсi раптом зробилось сумно й темно. Притихло птаство. Замовкли навiть одуди... Тягло iз яру вогкiстю i прохолодою... Село вже спало, коли вертався з лiсу. В садках бiлiли тьмяно хати, розшитi тiнями, й тополi ген по той бiк Кирилiвки здiймались вгору, немов списи. Свiтилося лише в корчмi та ще... в дяковiй хатi, й чомусь не там, де жили вони з Бо-горським, а з iншого боку. Тарас спинився, здивований. Нiколи ще не бачив свiтла в школi! Побiг майданом прямо на таКмничий вогник. Вiкно було прикрите чимось зсередини. Вловивши тихий гомiн, прислухався. Кахикнув хтось, i знову стало тихо. Тарас пiдкрався до дверей i шаснув у сiни. - Ха-ха-ха! - зареготав хтось так, що задрижала хата. - Ти що, звихнувся, пане дияконе? - спитав Богорський. - Га-га-га! - гримiв диякон. - А пам'ятаКш, Петре, як обригав ти рясу протоiКреКвi? Шовкову, бiлу! - За що й був iзгнан, яко люципер з царства небесного! - додав тоненько хтось третiй i захiхiкав не без лукавства. - То будьмо ж! Сто болячок йому в печiнку! - сказав Богорський сердито. I Тарас зрозумiв, що розмова ця дяку була не до вподоби. Задзвенiли чарки. Хтось крякнув, випивши, i так поставив чарку на стiл, що той, напевно, трiснув. Дяки гуляють! Тарас намацав клямку дверей до хати i ненароком брязнув. - Кого там носить нечиста сила? - спитав Богорський, розчинивши дверi у темнi сiни. - Це я, - озвався Тарас. - То консул[7] мiй,- пояснив Богорський через плече. - А йди-но, хлопче, сюди! - гукнув диякон, нiби в порожню бочку. Поманив до себе Тараса й, пiднявши чарку, сказав: - А нумо, отроче! Щоб не образить гостя, Тарас узяв горiлку, заплющив очi й випив. Немов огню линули в горло. Розкривши рота, хапав повiтря. Дяки за боки брались вiд реготу. - На хлiба, хлiба на, закуси! - гукав диякон. Лице його здалось Тарасовi багровим круглим мiсяцем, на якому вмостилася кучмата хмара волосся. - Сiдай до столу! - посунувсь трохи диякон. Тарас зиркнув на Богорського й, не стрiвшись з його очима, присiв на край ослона. - Не iскушай... - похмуро кинув сухорлявий, щуплий дячок, що сидiв лiворуч диякона. Лицем вiн був похожий на Микиту-великомученика, якого змалював недавно для церкви маляр iз Тарасiвки. Диякон звiв докупи брови i вiдповiв багатозначно вiршем_ _Сковороди: _Ах ты, тоска проклята! 0 докучлива печаль!_ _Грызеш мене измлада, как моль платья, как ржа сталь._ - Не забув "Божественных пъсней"! - всмiхнувсь Микита-великомученик. - Боготворю! - прогув диякон i притьмом схопився за пляшку. Тарас узяв шматочок сала, який поклав йому диякон опiсля хлiба, i Пв, заплющивши очi, аби не так хитались вiкна, стiл i дяки. Одне - вiд того, що випив, а друге - що й рiски в ротi не мав вiд самого ранку. - Аби побачив де пристойний список Сковороди, - говорив, наливаючи чарку, диякон, - Пй-богу, дав би два золотих! Богорський швидко глянув на Тараса, але, зустрiвши його байдужий погляд, закашлявся. - Загнув ти, пане дияконе! - промовив згодом. - От хрест святий! - перехрестився велетень.- Ще й цю вiддав би в придачу! - вийняв з кишенi невеличку, проте грубеньку книжку. - Вгадайте, хто робив оцi достойнi кунштики? - пiдняв диякон угору книжку й розгорнув якраз на малюнку. Богорський одразу розвiв руками, а Микита-великомученик придивлявся довго й уважно. Аж пiдвiвся й потягнувся до книжки, як коза до листка на вершечку куща. - Не тужся, дяче, все одно не вгадаКш! - засмiявся диякон. - Афанасiй Мазницький! - сказав вiн так урочисто i голосно, нiби оголошував iм'я патрiарха всiя Русi. Дяки й роти пороззявляли вiд подиву. - Отой плохий, задрипаний? - скривився, нiби розкусив кислицю, Богорський. - В якого подiльськi кози солому смикали_ _крiзь дiри в чоботях? - пропищав Микита-великомученик. - Що завжди був голодний, неначе вовк, i канючив у тебе недоПдки? - спромiгся ще на запитання Богорський. - Той, той! - потряс диякон книжкою. - Байстрюк, бродяга i голодранець! А нинi - найлiпший гравер лаврськiй, стовп друкарнi, чудотворець i любимець його величностi Аполлона! - Воiстину путi господнi несповiдимi! - розвiв руками великомученик. Тарас аж дихать перестав, слухаючи цю дияконову мову. Невже той славний маляр був таким горопахою? Пройшов тернисту путь сироти вiд домiвки пiд тином до палат друкарнi лаврськоП! Тарас був певен, що книжки друкують у найкращих в свiтi палацах. - Дайте поглянути, - попросив тихенько диякона. Диякон гмикнув, поставив чарку, яку збирався перехилити в свою бездонну горлянку, й подав Тарасовi книжку. А той уп'явсь очима в перший кунштик, який потрапив пiд руку, i не мiг вiдiрватись... - Куди кiнь з копитом, туди й рак з клешнею! - сердито кинув Богорський. Микита-великомученик тiльки хiхiкнув i потягся до пляшки. Один диякон придивлявся до Тараса з цiкавiстю. - Ти, може, теж малюКш? - спитав вiн раптом,_ _як здалося хлопцю ласкаво. Тарас хотiв було про все йому розповiсти й попросити поради, але Богорський став на завадi. - Тож вип'Км! - вигукнув вiн. - За альма-матер! - додав Микита-великомученик. - За славетний малярський цех! - гукнув диякон захоплено, i задзвенiли чарки. - Смирися, хлопче, - сказав сердито Богорський, коли Тарас узявся перегортати книжку. Тарас поклав ПП на вiльне мiсце перед дияконом. - Ну що ти, дяче! - заступився диякон. - Вiн смирний отрок... - Ви спитали б краще в нашого економа! - посмикав вус Богорський i розповiв, як падав шляхтич з коня. - Гайдамака! Справжнiй тобi гайдамака! - опустив диякон руку Тарасовi на плече. - То, кажеш, пан економ з коняки сторч головою? - Не iскушай, - втрутився великомученик. - На все Ксть воля божа. I пан, i слуги вiрнi його - вiд господа... - Або вiд чорта! - сердито кинув диякон. - Диявол теж не дрiмаК. - Не плюй в колодязь... - примружив очi великомученик. - Бо що?! - подавсь до нього диякон. - Позбавлять сану... - А це ось з маком! - пiдсунув пiд самий нiс великомученика прездоровенну дулю. - Я чхать хотiв! - Але на кого вiн збирався начхати, диякон так i не сказав. Хильнув чарчину горiлки, вкинув у рот огiрка й, пiдвiвшись, набрав у груди повiтря i рявкнув так, що погасли свiчки: - Многая лКта, многая лКта, мно-о-огая лК-е-ета! Замовк, а голос його ще довго гримiв у Тарасових вухах, аж поки Богорський не простягнув своК багатозначне: "Да-а!"... - Отож-то й К! - промовив гордо диякон. - Такi горлянки не валяються по дорогах! Навiть коли вони i плюнуть часом у колодязь... - додав навмисне для Микити-великомученика... Той немов i не чув. Лупив кресалом об кремiнь й раз у раз роздмухував трут. Дяки лишилися на нiч. Микита-великомученик було зiбрався додому, але одумавсь згодом i теж зостався. Власне, вiн повернувся з ночi по тiй простiй причинi, що десь подiлась клята його Тарасiвка. Так ось чому дячок був схожий на Микиту-великомученика! То маляр сам себе змалював! Доки дячок мостився на двох ослонах, Тарас при тьмянiм свiтлi недогарка уважно стежив за ним. Уперше ж бачив живого маляра. Вiн Пв i пив, кресав вогонь i ось тепер лягаК спати, як кожен смертний! У нього навiть руки такi ж звичайнi, як i в людей, хiба що трохи тендiтнiшi... Тим часом диякон удвох з Богорським прибрали посуд зi столу, i стiл тривожно зойкнув пiд важучим гостевим тiлом. - Х-хох! - зiтхнув диякон i погасив недогарок. - А пропади ти пропадом! Отак i вдома, хоч цiлий вечiр рота не роззявляй... НаказанiК суще! Ох-хо-хох... Що ж то дiК там моя благовКрна?.. Воiстину за шматком кишки сiм верст пiшки! -Тягнутись з Лисянки до ВiльшаноП, щоб узрКть i услишатi... Вже досi втяв би двi богородицi!.. - Не богохульствуй, - крiзь сон промимрив маляр з Тарасiвки. - Та спи, таранько нещасна! - огризнувся диякон, проте затих. Тарас лежав на свитi, кинутiй на черiнь, i згадував увесь вечiр вiд тiКП хвилини, коли в дверях з'явився Богорський i дужий голос гукнув: "А йди-но, хлопче, сюди!" Велична постать маляра з Лисянки геть закрила собою дячка з Тарасiвки i його "Iвана-воПна" та "Микиту-великомученика", якими вславивсь вiн по всьому, мабуть, повiтi. А голос, голос! Тарас немовби i досi чув, як б'Кться дияконiв голос у затiснiй хатинi, мов птиця в клiтцi... I серце, видно, в диякона добре, щире та щедре. Бач, чарку дав, i хлiба, i сала... Богорський вiк прожив би, а до цього не додумався б! Йому аби напхати власну пельку та завалитись спати на полику... Хропе он - нiби свиняка рохкаК... А той, що кози солому смикали! Байстрюк, бродяга... А нинi - стовп друкарнi лаврськоП! В книжках малюК... Й паперу в нього, напевне, скiльки загодно, i фарб, i пензлiв... Думки пливли й пливли... Стелились спершу веселим сонячним маревом, а потiм Пх поволi пойняв туман... Спiвали другi пiвнi. А третiх уже Тарас не почув... ...Голод, кажуть не тiтка. Хто був хоч раз голодний, той знаК, яка то мука - думать тiльки про кусень хлiба. Весь свiт тодi стаК людинi не бiльший вiд паляницi. Вже другий день Тарас никав селом в такому станi. Богорський щез напередоднi вранцi, як вiн ще спав. Опохмелившись, пiшли i гостi. Як не шукав Тарас в обох кiмнатах i навiть у сiнях - не роздобув i крихти. Однi пляшки порожнi та чарка, забута кимось. (Дяки ходили завжди при чарцi, як козаки при шаблi: бувають рiзнi-бо несподiванки!). Поткнувсь додому, та довелось тiкати, спiймавши облизня. У хатi мачуха саме чинила суд i розправу над дiтьми. Подався в поле, де сiяв гречку Микита, але i там не пощастило: прийшов запiзно - Микита вже пообiдав. Так голодним i спати лiг. I встав з одною думкою: чим би десь поживитися? Нарештi, на другий вечiр припхавсь додому Богорський. Обiйшов Тараса стороною, немов боявся, що той укусить, i, сито гикнувши, щось вийняв нишком з-за пазухи й поклав у пiдпiччя, закривши заслiнкою. - Отак-то краще, - зашепотiв ласкаво, обдивляючись, чи немаК де щiлини. - А то сидиш на сливi... Лисицi ж ходять i прочi рiзнi тварi! Ну, ну! Посидь спокiйно до ранку, а там нiзидеш в царство небесне... I нi печалi тобi, анi воздиханiя! 3 пiдпiччя киркнула курка. - Та тихо ти! - притулив до рота палець Богорський i промовив вже заспокiйливо: - Якi там в бiса в тебе грiхи! Та й завтра встигнеш покаятись... Дяк глянув скоса на Тараса, що сидiв на лавi бiля вiкна, й пiшов навшпиньках до полика. - Ну й хрестини господь послав! - обiзвався згодом захоплено. - Коли б щодня хоч трохи схожi на цi, то можна жити було б... Дарма що шляхтич, а нашим братом, бач, не гордуК. I знаК толк. Не встигнеш випить, а вже грядущая - суща! В пiдпiччi поралась курка, й Тарас вслухався в мову дяка лише краКчком вуха, а всю свою увагу й голодний погляд не мiг одвести вiд печi. Та раптом дяк сказав таке, що хлопець миттю насторожився. - А я й кажу... Який же в бiса з тебе шляхтич, що ти з коняки сторч головою?! "Псякрев! -як схопиться вiн. - Коли б дiзнався, яке це бидло!.." Матка боска! - додав Богорський по-польськи. - Розiйшовся - ледве всi гуртом вгомонили... Спи спокiйно, хлопче! - додав вiн, трохи помовчавши... Ми теж не ликом шитi, i душа в нас не з лопуцька... Невдовзi дяк захропiв. Тарас сховав у кишеню кресало, вiдтулив пiдпiччя й, забравши курку, подавсь бiгом до печери. Немов у снi розклав багаття, принiс води iз ставка, попатрав курку й поставив варитися. Лише тодi вiдчув якийсь неспокiй у серцi. Що не кажи, а курка все-таки крадена... Пiдкладав дрiвця в огонь i нiяк не мiг заспокоПтись. Здавалось, все у ньому роздiлилось рiвно надвоК, засперечалося. Один Тарас не мiг дивитись на казанок, з якого стирчали жовтi курячi ноги, страждав вiд того, що взяв чуже. А другий - не мiг дiждатись, коли вже курка звариться, й кричав, що взяти крадене - пiвгрiха! Богорський вкрав, хоч був по горло ситий. А вiн же стiльки часу не Пв!.. Не мiг терпiти пахощiв, що йшли, як хвилi тирсою, вiд казанка, й, пiдклавши хмизу, вийшов. Пiсля печери так легко дихалось на повiтрi. Пах терпко терен, що вже готовий був зацвiсти. Здавалось, навiть зорi пахли в безкраПм небi... В селi спiвали хлопцi. _Ой i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя!_ _Ой i вийди., вийди, дiвчинонько моя вiрная!_ А десь вiд ставу, iз ще прозорих затiнкiв, злетiв урочистий i журний спiв дiвочий: _Рада б зiрка вiйти - чорна хмара наступаК;_ _Рада б дiвка вийти, так матуся ПП не пускаК..._ Коли б спiвали аж до зорi, стояв би, певне, й не ворухнувся б. Сам знав пiсень багато, а цю любив найдужче. Не мiг сказати, коли уперше ПП почув. ЗдаКться, що й народився iз нею в серцi... _Ой зiронька зiйшла, усе поле й освiтила_ _А дiвчина вийшла, козаченька та й звеселила..._ Вiд ставу долинув смiх, дiвочi зойки, басистi вигуки парубкiв... НаПвшись, присипав жар, позгортав кiстки та пiр'я i вийшов з печери. Було за пiвнiч. Великий Вiз от-от готовий був перекинутись на безконечному Чумацькому Шляху. Леваду вщерть заповнив бiлий туман. Немов русалки, порозпускавши коси i задивившись сумно на жовтий мiсяць, купалися в ньому верби. Десь у садках за левадою завзято тьохкали солов'П. А над зануреним у сон ставком спiвали нову журбу дiвчата... Тарас не чув ранiше цiКП пiснi. _В кiнцi греблi шумлять верби,_ _Що я насадила..._ Дiвчата й хлопцi сидiли справдi бiля греблi пiд вербами, i Тарасовi здалося, що самi вони складають пiсню. _Нема того козаченька,_ _Що я полюбила_ Пiдкрався ближче i причаПвся за кущем бузини. Мелодiю вловив одразу. Тихенько почав i сам пiдспiвувати, й терпка жура поволi лягла йому на душу. Жаль козака i дiвчини його покинутоП... А ще йому здавалося, що то дiвчата тужать найбiльш за волею... _Плачте, очi, плачте, карi,-_ _Така ваша доля..._ Коли скiнчили пiсню, сидiли довго тихо. Витьохкував десь соловей. - Мовчан вродився, - промовив згодом котрийсь_ _iз_ _хлопцiв. - Напевне, наш економ. - Коли б то йому зацiпило! - Псякрев! - хтось крикнув економовим голосом, i хлопцi дружно зареготали. Смiялися недовго, правда. Згадали, мабуть, що з сонцем Пм на панщину. Звелися мовчки iз морiжка й пiшли в село. Коли дiвчата й хлопцi були уже по той бiк ставу, Тарас тихенько вийшов зi схованки. Пiшов до греблi, не поспiшаючи, щоб не наткнутись часом на закохану пару, що могла притаПтися в тiнi мiж вербами. Побачать i кепкуватимуть, що й вiн вже ходить парубкувати... Але було безлюдно й тихо. Не озивались навiть i солов'П. Все спало, всюди владарювали туман i сон... Наступного дня селом пройшла тривожна чутка: в печерi, що за левадою, ночами свiтить нечиста сила. Набожна жiнка Грицька П'яного розповiла, що нiби у воду канула Пхня рябенька курка, яка любила ночувати на сливi, i що тут, звичайно, не без лихого. Богорський теж пiдтримав оте припущення, бо й справдi курка зникла, хоча не з сливи, а в нього з хати. А може, й вiн повiрив у нечисту силу, бо нi слова не сказав про курку Тарасовi. В суботу ввечерi жiнки прийшли смиренним гуртом до Кошицiв, вручили матушцi копу яКць i попросили батюшку святим хрестом й кропилом вигнати лихе й недобре з того вертепу. В недiлю, зразу ж пiсля обiднi, отець Григорiй, звелiвши взяти велику чашу й свячену воду, вiдро якоП стояло в церквi з водохрещ, рушив разом з дяком i пiвчими за село. Пiшли жiнки i навiть дехто з чоловiкiв. З усiх дворiв злiтались зграйками цiкавi дiти. Малеча бiгла попереду, а старшi дiти iшли позаду трохи, на вiдстанi, щоб не побачили i не прогнали Пх матерi. Тарас встигав побути всюди i з усiма. Вiн ледве стримувався, аби не видати себе невольним смiхом. Одне бентежило - казанок. Побачать костi, то не бiда. Чортяка теж не буде Псти курки з кiстками! А от варити... - БоПшся? - прошепотiла йому Оксана, помiтивши, як враз нахмурив брови Тарас. - Еге... - I я боюся... - призналась дiвчина. - Воно ж з рогами, мабуть, та ще й з хвостом... Тарас таки не витримав i засмiявся. Баби поспiшно стали хреститися, отець Григорiй озирнувся i похитав докiрливо головою, а Богорський показав кулака. Минули греблю i вийшли в поле понад левадою. Спiвали пiвчi. Бубнiв щось батюшка, i Богорський пiдтягав йому. Жiнки хрестилися i метали грiзнi погляди на дiтей, якi занадто близько пiдбiгали до тернику i наражались на небезпеку. Коли дiйшли, отець Григорiй вмочив кропило в чашу з водою i став кропити, промовляючи якесь закляття чи то молитву. Юрба зiтхнула й заворушилася. Тепер нечистiй силi кiнець! - Амiнь! - поважно промовив батюшка й додав, звертаючись до людей: - Оглянуть треба! Лише вiтрець шелестiв у тернi та крутив хоругви. - Чи К охочi?! - спитав суворо батюшка. - Григорiю! - гукнув господаря курки, яку схопила з сливи нечиста сила. - Полiзь та глянь! Григорiй мовчки позадкував. - Давайте скинемось, хто скiльки може, - озвався вiн iз натовпу, - й дамо смiливцю... ТiКП ж митi пустив хтось з рук у руки бриля, i в нього стали кидати мiдну дрiбноту. Тараса так i пiдмивало забрать тi грошi собi. Паперу скiльки купив би, та, може, й фарб привiз би хтось iз КиКва! Крiм того, хлiба... Але було незручно перехопити куш у вiдчайдуха, що вдарить страхом об землю й полiзе в зуби нечистiй силi... - Так хто огляне?! - гукав тим часом отець Григорiй, подзвонюючи мiдяками. Люди стояли мовчки, поопускавши голови. Один Богорський свiтив очима на бриль iз грiшми й от-от готовий був за ту "закуску й пляшку" полiзти в лiгво сатани... I тут Тарас згадав, що вiн забув у печерi свого бриля! Того бриля, якого сплiв для нього торiк дiдусь i якого знало ледве не пiвсела. - Я згоден! - вийшов наперед. Юрба заворушилася i вп'ялася поглядами в смiливця. Оксана тихо зойкнула. "Не йди! Не йди!" - кричали ПП великi очi. - Не йди, Тарасе! - гукнула одна з бабусь i, повернувшись до всього миру, сказала тихо й розпачливо: - Воно i так немов одiрване вiд гiллi... - Хай iнший хтось! - пiдтримав бабу Шевченкiв сусiд Жених. - Нехай iде! - втрутився раптом Богорський, i Тарас, зустрiвшись з дяковим поглядом, одразу все зрозумiв. Загребти жар чужими руками!.. - Воно мале, - пiдтримав хтось iз юрби. - До нього, може, i не коснеться. Отець Григорiй благословив. У повнiй тишi Тарас пiшов до входу в печеру, зробивши вигляд, що дуже страшно. З порога рвучко вернувсь назад. Йому здалося, що дяк помiтив щось i пiдморгнув поповi. - Прив'яжiть до мене мотузок, - попросив Тарас у попа. - Бо так боюся... У когось знайшовся. Тарас пiдперезався ним i вiддав П'яному кiнець. - Як стану смикать - тягнiть, - промовив тихо й пiрнув у темний отвiр печери. Навпомацки знайшов бриля, склав костi в казанок. А потiм все це сховав у ямцi пiд "тапчаном", притрусив торiшнiм листом та сухою травою i швидко вийшов. - Нема нiчого... Його зустрiли веселим гомоном. Отець Григорiй висипав i у пригорщ хлопцевi мiдяки i запросив обiдати. Але Богорський був тут як тут: - Ходiм додому, хлопче! Погубиш грошi... Тарас шукав очима в юрбi, що вже потроху стала розходитись, Оксану. Дiвча стояло неподалiк i витирало сльози, всмiхаючись. Як добрий пастир малу заблудлу вiвцю, привiв Богорський Тараса в хату й... почав стригти, закривши дверi своКю грiзною постаттю. Довго дивився пильно на хлопця, немов ждучи вiд нього чогось такого, до чого той сьогоднi сам повинен додуматись. Переступав з ноги на ногу. Нарештi, вловивши, мабуть, недобрий блиск в Тарасових лихих очах, почав, як кажуть, лукаво мудрствувати: - Господь противиться гордим, смиренним же даК благодать... Тарас промовчав. Шалено шукав якогось виходу i не знаходив. Прощався з фарбами, з папером i навiть iз хлiбом, якi вмiщались нинi в його кишенi, перевтiленi в мiдяки. - Блаженни нiщiК... - далеко десь промовив дяк i грiзно пiшов на нього. Тарас метнувся до дверей. Але Богорський пiймав його i, перегнувши, немов снопа, яким вивершують полукiпок, затиснув лiвою рукою, а права спритно вигребла з кишенi грошi. Тарас рвонувся i ледь не вдарився об одвiрок. Не пам'ятаючи себе вiд лютi, схопив у кутку рогача й ступив до кривдника. - Ти що? Ти що?! - розгубився було Богорський. Але коли Тарас замахнувся рогачем, щоб ударити, дяк спритно шаснув убiк. Рогач в ту ж мить рвонувся з хлопцевих рук i впав йому на спину. Тепер - надiя на власнi ноги! Зупинився аж у левадi, в Жениховiм саду. Лiг на землю в гущавинi i розплакався. Не жаль було нi грошей, нi спини, якiй така наруга не новина, - душа болiла, пекла образа в грудях, немов туди хтось вкинув пригорщ вогню... Ревла худоба, повертаючись з пасовиська. Курiли греблею вiвцi. Багрове сонце, зачепившись за гору, поволi зсовувалося в улоговину й заливало бiлi хмарки довкруг червоним полум'ям... Напевне, десь там, у Лисянцi, диякон-маляр кiнчаК образ, кладе останнi вмiлi мазки на пурпуровий одяг божоП матерi... А може, ради недiлi, сидить на ганку або на призьбi й читаК книжку з кунштиками, милуючись великим хистом Мазницького, який колись просив у нього Псти й ходив у драних чоботях... - Яри-и-ино! Яри-и-ино! - гукаК мачуха бiля хати. - А щоб тобi покорчило ноги! А щоб ти причастя божого не дiждала! А щоб тебе лиха година побила! Тарас затуляК вуха долонями й притискаКться до землi. Нещаснi сестри! Нещасна мати... Вона в могилi, мабуть, щоденно чуК, яку наругу терплять ПП сирiтки... Коли б вiн вивчився на маляра, то, може б, i сестрам чимось допомiг... Поволi думки вертаються до Богорського. Недолюдок, мучитель, кат! Ну як такого носить свята земля!.. I раптом Тарасовi зробилось страшно. Неначе вперше побачив вiн i себе самого, i вчителя, збагнув усю його нiкчемнiсть i гiрку свою сирiтську долю. Схопивсь на ноги, глянув довкiл прозрiлими ураз очима й жахнувсь ще дужче... Густi й важкi лягали сутiнки... На луг, на сад, на всю його Кирилiвку... Лише ген-ген на заходi яснiло небо i пломенiли рожево-бiлi хмари... Перестрибнув канаву й побiг до школи по теплiй ще блiдо-рожевiй курявi. З сонцем вiн маК знову стрiтись у Лисянцi!.. Богорський спав. Сивушний дух наповнив хату. Бiлiли в сутiнках штани дяковi, випранi таки ж Тарасом. Дзижчала муха, якiй чомусь не спалося... Тарас знайшов свою шкiльну торбину, обережно, щоб не збудить хазяПна, полiз на пiч, де в чистiй шматцi на коминi лежав його Кдиний скарб - дорогоцiнна книжка Сковороди. Давно вже вiн не заглядав до неП, бо знав напам'ять, а тут iще й весна була така тривожна. Чужа бiда йому болiла, немов своя; бiди ж тiКП було у кожнiй хатi доволi. Якесь чудне йому щоночi снилося. Походи, битви та козаки... Або тополi в полi, якi по-людськи плачуть сльозами-росами... А часом вiн лiтаК, неначе птах! Змахне руками - i лине в небо, легко, немов лелека... Кажуть, у снах лiтають люди, коли ростуть... Порою сняться якiсь пiснi, новi й нечутi. Й щоразу в полi. Неначе вiн iде й спiваК. Про сад, про верби, про солов'Пв... А як проснеться, нiяк згадать не може. Немов туман ранковий, зникають слова тi в сонцi... Намацав книжку й почав спускатися. Завмер, як рипнув полик. З хвилину стежив, чи не прокинувся Богорський, тодi стрибнув на землю й подався з хати. Не взяв, крiм книжки, нiчого. Усе: i свита, й шапка, й чоботи були такi старi та дранi, що годi з ними й носитися... Уже надворi, при свiтлi мiсяця, хотiв покласти книжку в торбину, але рука немов сама спинилась на пiвдорозi. Невже усохла книжка на коминi i стала вдвiчi меншою?.. Стривожившись, почав поволi виймати книжку з ганчiрки, немов вона могла втекти... Друкована! Малюнки гарнi... Це ж та, яку показував диякон лисянський! А де ж подiлась батькова? Невже... Й згадалось йому дияконове: "Аби побачив де пристойний список Сковороди, Пй-богу, дав би два золотих!.." Продав Богорський! Пропив останнiй батькiв дарунок!.. Поклавши книжку й торбу на призьбi, Тарас влетiв до хати, аби пiднять Богорського i кинути йому в лице увесь свiй гнiв, всю правду. Проте коли пiдбiг до полика i вгледiв голу дякову спину, змiнив свiй намiр. Метнувся в дверi й побiг у сад, що постачав на Пхнi спини пруття. Знайшов, зламав. Вже повертаючись, дiстав з кишенi мотузок, з яким вiн лазив у печеру. Спинився в сiнях, щоб перевести подих, i сторожко ввiйшов до хати... Дяк форкав, неначе кiнь на лузi. Лежав незручно, уткнувшись носом у рукав кожуха. Аби не змiг за ним погнатись, коли проснеться, Тарас зв'язав найперш бруднi кiстлявi ноги, а потiм склав докупи дяковi руки й скрутив Пх теж. Богорський повiв плечем, промимрив щось. Тарас не став чекати, поки вiн геть прокинеться. Узявши рiзку, вдарив по голiй спинi. Дяк закрутився неначе в'юн, забелькотав щось люте й незрозумiле. Бив, примовляючи без слiв, у душi, де по краплинi зiбралась помста, все те, про що хотiв давно вже мовити в лице Богорському: - Катюга! Злодiй! П'яниця! Стомившись, кинув рiзку, витер пiт рукавом i рушив з хати. - Киш! Киш! Киш! Да воскреснКт бог!..- метавсь на полику дяк. Йому здалося, мабуть, що вiн вже в пеклi i що його шмагають рiзками й от-от посадять на розпашiлу сковороду. Узявши торбу й книжку, Тарас вiддихався й пiшов у нiч. Дорогу в Лисянку вiн добре знав. Проте звернув на греблю, щоб вийти в степ за левадою й пiти полями просто на захiд. Нiч - мати, а степ широкий - батько для козака!.. Срiблилось поле у тьмянiм сяйвi мiсяця. Немов скирти по косовицi, в степу темнiли сумнi могили. Верби обабiч шляху - немов чумацькi мажi... Всiляким зiллям пахне i травами, якими вкритi кручi та облоги... Так гарно пахло в хатi в них, коли ще мати була жива... Бувало, виймуть з-за образiв чи принесуть з комори сухого зiлля, вкладуть в казан з окропом й готують купiль для дiтлахiв. Дарма що в вiкна б'Кться хуга, у хатi пахне лiтом... I мати тихо-тихо спiва про степ, про дiвчину та козака... Усе повiльнiше ступаК хлопець. Нарештi зовсiм спиняКться... Ще добре видно Кирилiвку... Хати бiлiють навпроти мiсяця... Садки - неначе хмари, в яких, мов зорi, блимають каганцi... Леваду залив туман... А Пхню хату видно мов на долонi! Вербу i клуню... Й садок, в якому могила матерi... Ой _i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя! -_ далеко тужить хтось з парубкiв, i пiсня та, мов хвиля, б'К у груди. Нi, нi! Не може вiн пiти отак одразу з села! Не попрощавшись навiть з Оксаною... Чомусь завжди, коли вiн чуК журливу пiсню про зiроньку, перед очима стаК вона, Оксана... _Ой зiронька зiйшла, усе поле й освiтила..._ Вже спить, напевно. А рано-вранцi, до сходу сонця, худобу вижене в череду... I не помiтив, як повернув назад, в село... У коридорi знову мiняли варту. Брязкала сердито зброя. Чулися слова команди. Слухав ту "царську службу", й стискалось болем серце. Скiльки Пх, цих нещасних, якi марнують своК життя в казармах, одiрванi од рiдних сiл, вiд люду, що Пх родив i виростив! Живi ляльки, воли, призначенi на забиття... Який в них може бути патрiотизм, коли вiд них одрубано усе корiння, забрано не тiльки тiло, волю, а й душу - цвiт людини, ПП духовну сутнiсть! Захисники вiтчизни, якоП Пх позбавили!.. Це найстрашнiше, мабуть, - забути все, чим жив колись, чому радiв, печалився... Самодержавна влада мiцна лише немислiКм, нiкчемством духу пiдданих... Стояла знову тиша. Поблискувало на гратах свiтло вiд лiхтаря... ...Питати, де живе диякон-маляр, не довелося. Ще на мосту Тарас почув могутнiй регiт й пiшов на нього лугом. Ноги пiрнули в трави, немов у теплу повiнь. Упав, знеможений, i чув, як втома тiкаК з тiла в землю. Весь день iшов гарячим степом. Черствим окрайцем поснiдав у чиКмусь садку пiд Моринцями, а зараз - сонце на заходi. Уже й не видно сонця, а тiльки вiкна горять багровим полум'ям, та ще хрести поблискують на двох церквах... Знайомий регiт пiдняв з землi. Тарас узяв торбину й побрiв до саду. Аж легше дихать стало, немов позичив сили в землi, у трав, у квiтiв... Диякон сидiв удвох з панком якимось в саду, в альтанцi. Був у пiдряснику, що, мов палiтра, рябiв од фарб. - Так не хочете богородицi?! - нагнувся маляр до гостя. - Мг... мг... - зам'явся панок. - Я не проти дiви пречистоП... - Гаразд! - поставив диякон на стiл кулак, - Зроблю Георгiя Побiдоносця! На конi i списом коле лютого змiя! Тiльки цей вояка з вас потягне, мосьпане, аж за шiсть богородиць. Панок скривився, пiдкрутив тоненькi вуса, що стирчали в нього, мов шпичаки, i закахикав у кулачок. Схиливши голову й лукаво свiтячи з-пiд острiшкiв навислих брiв очима, диякон стежив за гостем й не поспiшав пiдсiкати. Вiн знав, що раз вже рибка клюнула, не зiрватися Пй з гачка. - А дешевше?.. - благальне глянув панок. I диякон раптом пiдсiк: - Козак Мамай! Лише за три богородицi. - З конем? - пiдскочив панок. - I навiть з дубом та кобзою. Панок i маляр вдарили по руках й хильнули дружно по чарцi. - Берiть, берiть, мосьпане, закушуйте, - припрошував господар весело, пiдсовуючи панковi шматки товстого сала й зелену буйну цибулю. В Тараса слини набралося повен рот. Одвернувся i сiв на стежцi мiж яблунями. Внизу горiла багрянцем рiчка, й здiймавсь над лугом сизий димок. Ревла худоба, чуючи близьку домiвку. Кричав, мов хльоскав пугою, перепел. Сварились десь в мiстечку жiнки. - Коли ж приходити, пане дияконе? - спитав панок. Тарас оглянувся й побачив зовсiм близько замовника. Це був низький, пузатий чоловiк, високо стрижений пiд макiтерку. На пухлiй, сонцем спаленiй пицi сидiв, немов приклеКний, нiс, до смiху схожий на картоплину. Очей в панка, вважай, не було: щось там немов теплилось у щiлинах межи бровами й щоками. А вуса, вуса! Тарас не втримався i пирснув. - Сьогоднi... в нас? - протяг, скривившись, диякон. - ЗдаКться, зранку був понедiлок... - Тодi приходьте в середу ввечерi! Як для вас - постараюся. Панок пiшов до хвiртки, перевалюючись, як жирна качка, з боку на бiк. ХазяПн дибав слiдом. Вiн був смiшний, i вайлуватий, наче ведмiдь, коли старався йти у ногу з панком. Нарештi плюнув й, вiдставши трохи, ступив хоч раз, та гаразд. - На добранiч! - вклонивсь по той бiк тину панок. - Iдiть здоровi! - сказав, як в бочку бухнув, диякон i, потираючи вiд задоволення своП ручиська, пiшов назад до альтанки. Тарас заступив йому дорогу. Той зупинився, примружив очi й спитав зчудовано: - Ти де тут взявся, парубче? - Прийшов з Кирилiвки. - Так ти, виходить, консул Богорського?! - зрадiв диякон. - А я ламаю дурно голову. Десь бачив нiби, а де... Ну як там наш Петро Федорович? ВоюК з зеленим змiКм? Чи, може, здумав стати святим? - Та де там, - махнув Тарас рукою. - I денно, й нiчно! - Ха-ха-ха! - зареготав диякон й поклав ручисько Тарасовi на плече. - I денно, й нiчно, кажеш? Ха-ха-ха!.. А ти? Тебе по що Богорський прислав? - Я сам... Прийшов проситися в учнi... - Гм... - не скоро гмикнув диякон й прийняв швиденько руку з плеча. - Так, кажеш, в учнi?.. До мене, кажеш, у пiдмайстри? - Старатись буду й слухатись, - додав Тарас благально. - Гм... Гм... - зашкрiбся диякон в кучмi волосся. - А скiльки рокiв тобi? - Дванадцять, отче, тринадцятий! - вiдчув Тарас у тому запитаннi щось схоже на згоду. - Ну... добре, добре, - нарештi зважився диякон, озирнувшись на вулицю. У ворота входили вiвцi. За ними кiлька корiв, телят i навiть четверо пiдсвинкiв, худих й вертлявих, як гончi пси. - Ось на, - подав вiн двоК вiдер Тарасовi, - й бiжи по воду до Тiкичу. Худобу тра напоПти. - Гись, гись, проклятi! - кричала з хати диякониха. - Старий! А де ти в чорта? Он вiвцi вже в квiтнику! Не бiг, летiв Тарас садком i городом до рiчки. Де й дiлась втома. Не жарти - учень маляра, який учився в КиКвi!.. Коли пiднявся втрете з важкими вiдрами, диякон взяв його за плечi й повiв у клуню. - Отут i спатимеш, - вказав на сiру стару ряднинку, яка лежала якраз на смузi свiтла, що йшла з порога аж до стiни. Тарас звалився в сiно, мов у безодню. Коли розплющив очi, у клунi майстра вже не було. Пищали мишi, бабраючись у сiнi, а за стiною, десь зовсiм поруч, зiтхала важко худобина... Не знав, чи довго спав. Можливо, тiльки склепив повiки, а може, й ранок скоро... Проснувсь вiд голоду. Обмацав торбу й лише тодi згадав, що навiть крихти з'Пв у Почапинцях. Помiтив вузеньку смужку свiтла в дверях, пiдвiвсь на ноги й почовгав просто на неП. Пройшов двором, прислухався. Нiде нi звуку. Лиш тихий шерех десь у хлiвi. Блищать хрести на церквi напроти мiсяця... Звернув у сад й пiрнув пiд темну крислату яблуню. Прислухавсь знову i вибравсь тихо на стежку, яка бiлiла аж до альтанки. Запахло салом, хлiбом, цибулею... Метнувсь в альтанку, почав мерщiй обма