i найдужче бояться правди й праведникiв. - Вчорашнiй гiсть нагнав на мене такого сну, - промовив устаючи. - У нас його тут звуть iще спокусником, - сказав солдат неголосно. - Всiм стеле вельми м'яко, а спати - як прийдеться... У душу влазить, лащиться... Прошу в проходку! - Сидоров, давай сюди! Ну, Сидоров!.. - Чого це вiн завжди кричить? - спитав Тарас. - Хто, унтер? Така у нього служба. По крику й честь. Цей хоч не лiзе битися. А був до нього унтер - не дай вам бог!.. - Чому - менi? - стривожився. - Вiд нас частенько таких, як ви, передають покутувати до вiйськ, якi стоять за КаспiКм чи на Кавказi... - Сидоров!! - Прошу в проходку! - виструнчився Сидоренко. Ця новина лягла на душу каменем. Вiн знав з дитинства, що лучче вмерти, анiж пiти в солдати. До тих, що вiн уже прожив, додати строк у чверть столiття, i вийде... Боже праведний! Усе життя!.. Сяк-так поснiдав чаКм та куснем хлiба (решту вiддав Сидоренку) , лiг на мишасту ковдру й дивився в сiре небо, якого ледь виднiлася вузька - над дахом! - смужечка. Ото i все, що маК нинi з безмiру небес i степу, з волi!.. На чому й де спiткнувся? Як дав себе загнати в пастку?.. Мабуть, тi зiбрання, де бiльше дискутували, анiж робили дiла, тепер вилазять боком... Це ж так спокусливо остерегти вiд змовникiв його величнiсть, престол i всю iмперiю!.. Щаблi, якi долати мав би десятки лiт, опустяться тобi до нiг. Будь ласка! Ти знаменитий, чиновний, можний, знаний самим царем!.. IмперiП мiцнi людьми, якi живуть чеканням зради ближнiх. Тому вони й зникають урештi-решт, руйнуються, бо хробаки-донощики пiдточують колись тверду основу, знекровлюють найперше мозок нацiП або держави. Ледь-ледь озвалася суспiльна совiсть КиКва, замислилася над тим, як лiпше побудувати життя народу й краю, а зрада вже насторожила вуха, а хробаки iмперiП заворушились, виповзли на ще здорове тiло - i почалася мерзенна Пхня трапеза!.. Солдатська зла недоля страшнiша, нiж крiпакова. Солдат завжди пiд наглядом, завжди в гуртi нещасних, таких, як вiн. Той, хто додумався до цього зла пекельного, не був людиною, ба навiть звiром, бо звiр не стане мучити так тяжко й довго жертву!.. Може, сказати все, жбурнути Пм у пику те, що на думцi в нього, i заробити почесну смерть? Забiгали б, як пацюки у повiнь!.. Џм цi слов'янськi братчики тодi здалися б дiтьми, а Пхнi вчинки - грою!.. Спокiйно... Може, з ним теж умiло граються... Солдат, здаКться, щирий. Тут не театр. Актор i то не зможе зiграти так правдиво. Попов он граК добренького, та пальцi знати... А як стараКться! Згадав, безбровий, Пушкiна! "И за учителей своих заздравный кубок поднимали..." Нiчого собi навчитель юностi! Такий навчить... Про вовка, бач, помовка, а вiн i в хату! - Як тут? - долинув голос iз коридора. - Порядок повний, ваше благородiК! - Та не кричи так, братику!.. Подумають, що горимо. Або що хтось утiк iз камери... - На мiсцi всi, вашбродiК! - Ну й голосок... - СтараКмося! Заклацав ключ у дверях. Тарас пiдвiвсь на лiжку i, сидячи, чекав на гостя. - Ну ти, Шевченко, й завдав роботи нашим перекладачам! - ввiйшов поважно слiдчий. - Потiють, бiднi, трудяться, а прочитаКш, вибач, - белiберда. За що тебе так розхвалила критика? А землячки на тебе просто моляться! Вбий, не збагну... А може, ти кудесник або чаклун? - Був би я чаклуном!.. - зiтхнув Тарас. - Майнув би звiдси в КиПв, на Лису гору? - Таж не сидiв би... - Чим же тобi погано з нами? - примружив бiлi вiП. - ГуляКш, Псти щодня дають... - У гостях добре, мовиться, а вдома краще! - А де ж твоя домiвка? В Кирилiвцi ти вже чужий, вiдрiзана, як кажуть, скибка... У РКпнiних... - поглянув гостро, з посмiшкою. - Схопив, здаКться, облизня... Ну ти й нахаба, братику! Iз грязi - просто в князi!.. - Княжну Варвару ви б залишили в спокоП, - сказав Тарас, пiдводячись. - Бо що? - наПжився. - Орлову може це не сподобатися. Вони, здаКться, родичi... Попов принишк, зiщулився. - Спасибi за попередження, - озвався нарештi тихо. - Я це сприйму як вiдгук серця вашого на все, що прагну зробити вам... - Ви й тут нещирi. - Ясно, що ви менi не вiрите... Хоч прикро, я не ображаюся... На вашiм мiсцi, певно, i я не йняв би вiри... З якоП речi, справдi, жандарму-слiдчому та вболiвати за тих, якi надумали пiдняти руку... - Нiчого ми не надумали, - сказав Тарас. - Пробачте... Про це мовчати треба. Я розумiю. Тарас згорнувся в камiнь. Щось десь пронюхав певне чи так, старi доноси про РКпнiна? Варвара йому розказувала про цi чутки, про те, як радо пани-вкраПнцi з Лiвобережжя зустрiли князя, коли вертався на УкраПну... - Вам не здаКться, що гра свiчок не варта? - спитав тим часом слiдчий. - У карти я не граю. - Чого ж це ви? Такий азартний... - Нi на що. Та й не навчився змалку. Це ганж на гранi злочину, та що поробиш... Винен! - Ви жартiвник, - всмiхнувся слiдчий. - Хочете сховати лiс за пiдлiском? - Не зрозумiв... - удав Тарас наПвного. - Старий фортель злочинцiв - признатися в якiйсь дрiбницi, аби уникнуть кари за бiльший злочин. - Бiльший ще треба мати. - Бунт, повстання, по-вашому, лише якась невинна забавка? - Не можу мати думки про те, чого не знаю, чого в життi не бачив. На УкраПнi всюди було спокiйно. - Я не сказав би... Слухайте! - подавсь до нього слiдчий. - Коли повстала Польща, ви, як менi згадалося, були у Вiльнi? - У Вiльнi був Енгельгардт. А я при ньому служкою. Та й ми втекли швиденько до Петербурга. - А хто це - ми? - Ми з Енгельгардтом. Правда, вiн сам поПхав, мене ж послав етапом, мов каторжанина... - О, виявляКться, ви вже знайомi з оцим нелегким способом мандрiвки в край вiддалений! - гукнув Попов. - I, попри це, дерзнули... Тут треба мати мужнiсть i силу волi. Браво! - Я не дерзав, менi звелiли i повели, - звернув Тарас_ _зi_ _стежки, яку йому прослав Попов. - Хто? - стрепенувся слiдчий. - Таж Енгельгардт. - Того не може бути! Щоб Енгельгардт брав участь в крамольнiй змовi?.. - У змовi? - посмикував Тарас за нитки цього вертепу. - ГадаКш, нам не ясно, що ваше всеслов'янське братство лише бiльш-менш пристойна ширма?.. - До чого тут слов'янське братство? - Я так i знав! - зрадiв Попов. - Гулак та iнша братiя - самi собою, а ви окремо, глибше? - Еге. Ми з паном Енгельгардтом... - Де вiн живе? - За рогом, тут, на Моховiй, дiм Щербакова. Пан Енгельгардт, Павло Васильович. - Полковник гвардiП його величностi? Хiба вiн теж iз ваших, iз малоросiв тобто? - Пшепрашам, трохи поляк, а трохи нiмець... - Чорт знаК що! - утерся слiдчий хусткою, що вже була геть мокра. - I вiн у вас був, кажеш, за головного? - Людина - кремiнь. Спробуй десь не послухатися -_ _на_ _стайню зразу ж! - Тобi, напевно, теж перепало? - Вишмагали за паршивеньку свiчку. Я малював... - Щось я тебе, Шевченко, не зрозумiю... - сказав Попов, помовчавши. - То брав полковник участь у вашiм дiлi? - В якому дiлi? Хтось за дверима пирхнув. Попов пiдвiвся, мовчки оглянув ще раз бранця, що незворушно стежив за ним преясним поглядом, i видихнув iз явним розчаруванням: - А я принiс запитання, якi збираКться тобi поставити наш генерал... Тепер не дам! Побудеш в його руках, одразу порозумнiшаКш. Вiн умовлять не любить... Ти ще згадаКш, братику, моК благе бажання допомогти, та буде пiзно!.. Вийшов, щосили грюкнувши зозла дверима. Тонко задеренчало скло у вiкнi за гратами, i стало тихо-тихо. Невдовзi клацнув двiчi ключ у замку. Не каявся, що поводив за носа цю бiлоброву бестiю. Бач, уявив, поганець, що маК дiло з тетерваком, якого легко можна накрить сiльцем пiдступностi!.. А що, як хтось повiрить цьому "друзяцi" й щиро розкриК душу?.. Добре, що вiн нiкого з братчикiв не посвятив у той насправжнiй повстанський план, який у серцi виплекав i вже почав потроху здiйснювати на УкраПнi... У ньому теж братерство. Не всеслов'янська - бiдацька Кднiсть усiх слов'ян... Щоб рокiв три-чотири побув iще на волi, здригнувся б трон, завирувала б уся iмперiя!.. Так по-дурному вскочили. Тепер усi затаяться, позалiзають нишком поглибше в нори. А жаль... Була надiя!.. Республiки братiв-народiв... Славно!.. - Даремно ви, Тарасе, взяли на кпини слiдчого, - ввiйшов Сидоренко з обiдом iз трактиру. - Хто прагне в рай, i чортовi повинен свiчку ставити... Тепер вiн буде мститися за те, що ви його пошили в дурнi. - Як бог не видасть, свиня не з'Псть, - махнув Тарас рукою. - Склади менi компанiю. Самому сумно Псти. - Не велено, - зiтхнув солдат. - Спасибi... З усього видно, скоро вас поведуть до Дубельта, - сказав тихенько. - Там ви вже не дражнiться... - Дякую. Ти як сюди попав, земляче? Пан здав за щось чи витяг номер? - Ат, iз дурного розуму. Найшло - i влiз у це лайно... Бiжу, бо унтер!.. - Сидоров! - Я тут! Обiд приносив. - Ну, Сидоров, наплачешся на гауптвахтi! - Велено ж приносить Пм обiдати... - Дурак! Базiкать з ними не дозволяКться! Утямив? - Слухаюсь, вашблагородiК! - гукнув чимдуж Сидоренко i чiтко вийшов у коридор. Ще й пiдморгнув Тарасовi. За ним конвой прислали на третiй день. Кремезних два жандарми ввалилися,_ _немов ведмедi, в дверi й одразу вихопили iз пiхов шаблi. - Пiшов! - звелiв один i перший рушив з -камери. За ним - Тарас. А другий гримiв слiдом пiдковами, як добрий огир. Був теплий день. Весною пахло навiть у цiм дворi, де все нове, весняне пригнiчувалося ще в бростi. Десь, на Фонтанцi, мабуть, заклично кахкали розбурханi квiтневим вiтром крижнi... Блакить i простiр!.. Воля!.. - Пiшов! Пiшов! - паняК, немов худобину, конвойний вiстрям шаблi. - Послухай, ти, обережнiше, - сказав Тарас. - Не знаКш, хто я, що я, а вже поводишся, мов з каторжанином. А може, я нi в чому не завинив? - Дивак. В РосiП всi винуватi в чомусь! - Окрiм царя i нас, жандармiв, - з усмiшкою додав його напарник. - Давай, давай! Вони ввiйшли у бiльший корпус, спустилися два маршi вниз, а потiм стiльки ж пройшли одразу вгору i коридором вийшли до розмальованих, парадних, мабуть, сходiв. Дивно, що вiн цього нiчого не пам'ятаК, хоча вже був тут у день приПзду... Ступав по бiлих сходинках i роздивлявся химерних левiв з крилами на золотавих поручнях, пастушок поряд з вiвцями на мармурових стовпчиках. А потiм звiв на стелю очi й пiрнув у вiк минулий, де ще могли вживатися i пастораль, i диба, i безпросвiтний несмак крiпосника... Нараз себе й жандармiв побачив у величезнiм дзеркалi. Зарослий весь, неначе старий варнак iз лiсу... Пан генерал злякаКться... Годинник-ваза, який стояв над дзеркалом, пробив четверту годину дня. - Давай-давай! - штовхнули в бiк. - Роззявився... - А може, вiн нiколи себе не бачив у дзеркалi? - хихикнув другий. - Зараз йому розпишуть пику! Назад iтиме, то не впiзнаК. Жандарм постукав у позолоченi високi дверi, прислухався... i вiдчинив. - Дозвольте ввести, вашблагородiК! - Введiть, - сказав похмуро Дубельт, спiдлоба змiрявши заарештованого. - Самi побудьте там, за дверима. У кабiнетi, крiм генерала, було ще двоК: Попов i незнайомець, так само в партикулярнiм одязi. В камiнi горiв огонь. На столику стояла пляшка й прозорi зграбнi чарочки... - Що, випить хочеться? - вловив Тарасiв погляд пан генерал. - Нi, - вiдповiв спокiйно, як наповчав його земляк Сидоренко. - Ти, кажуть, дружиш з Бахусом? - П'ю, як i всi, не бiльше. - А вiршi пишеш п'яний чи при тверезiм розумi? - Певно сказать не зважуся... - Пакость таку писати можна лише в гарячцi, -_ _бридко_ _скривився Дубельт, ткнувши рукою в грубий зошит. Тарас промовчав. - Ось вона, мужицька вдячнiсть! - пiднiс повчально палець пан генерал. - Воля таким шкiдлива! Викупили, знайшлись добренькi... Хто iз крiпацтва викупив? Який болван? - Тут, ваше превосходительство... - хотiв Попов сказати щось. Та генерал його спинив. - Ну? - запитав Шевченка, пронизуючи його суворим поглядом. - Сказати можна, сам iмператор... - протяг Тарас, любуючись очима Дубельта, що враз полiзли рогом. - Великий Карл намалював портрет Жуковського для iмператорськоП родини, i за цi грошi я викуплений у Енгельгардта. - Який ще Карл? - отямилось превосходительство. - Брюллов. - А-а, це вiд нього втекла дружина, знаю! Таки болван, - поглянув багатозначно на двох своПх помiчникiв. Тi усмiхнулись трепетно. - А чом це ти, художник, не малював, а кинувся писати вiршi? Щоб сiять смуту i невдоволення? - Нi. Я з дитинства любив поезiю i малювання. Почав писати ще крiпаком... - Навiщо, в iм'я чого? - Вони самi писалися, - знизав Тарас плечима. -_ _Пх пiдхопили, видали й просили ще писати... - Хто? - Земляки, вкраПнцi. - Продовжуйте, - кивнув Попову Дубельт i пересiв у крiсло бiля камiна. Попов прокашлявся, заглянув скоса в якийсь папiр i запитав: - Њ свiдчення, що ви були активним членом Товариства святих Кирила та Мефодiя. Хто заснував це Товариство? Хто написав його статут? - Я тiльки тут почув про це, i свiдчення, коли вони насправдi К, брехливi. - Святий, святий!.. - озвався Дубельт. - Вперше вiн, бачте, чуК... А хто кричав найдужче на зiбраннях i закликав до винищення усiх панiв?! - Не знаю. Бо я не був присутнiй. Попов заждав, чи ще щось скаже Дубельт, i запитав так само рiзко, як генерал: - Де ви збиралися дiстати зброю, коли i за яких обставин застосувати? Запала тиша. Чути було лише рипiння пера. - Я вже сказав, що не причетний до будь-якого Товариства. I через те не можу на це питання вiдповiсти, - промовив Тарас спокiйно, хоча й стривожився. У Товариствi, власне, не ставилося питання збройних виступiв... То, може, хтось потрапив до рук жандармiв з iнших, тих, що слов'янську Кднiсть i спiльну волю прагли здобути в битвах, кров'ю? - Ми володiКм свiдченням, що саме ви спонукали всiх до активних, рiшучих дiй i що людей лояльних i щиро вiдданих престолу та iмператоровi ви називали не раз падлюками. Це правда? - Нi. - Все бреше! - схопився з крiсла Дубельт i знову сiв. - Ну_,_ ти в мене дограКшся! - додав крiзь зуби. Рвучко налив | у чарку, випив. Потому плюнув люто в огонь камiна. - Бiльшiсть iз ваших вiршiв - пасквiлi на лад, на уряд._ _Може, ви Пх навмисне писали так, такими, щоб розповсюджувати iдеП вашого таКмного Товариства i готувати збройне повстання? - спитав Попов. - Писав, та й годi, - мовив на те Тарас. - А про якесь повстання я вперше чую... Як ви дiйшли до того, що написали бридкi, злочиннi вiршi супроти священноП особи государя iмператора та августiйшого його сiмейства, забувши в них своПх високих благодiйникiв? Тарас замислився, не поспiшав давати вiдповiдь. Тут треба, мабуть, сказати правду, оскiльки вiн не скаже бiльше, як вже сказав у вiршах. Правда ця проти них, за нього. Не пасквiлi вiн написав, а те, що чув, що бачив скрiзь на власнi очi! - Бувши ще в Петербурзi, я всюди чув невдоволення та гнiвний осуд государя та уряду. Повернувшись на УкраПну, почув ще бiльше й гiрше мiж молодими людьми й статечними; я побачив нестерпну бiднiсть i неймовiрне, просто-таки жахливе пригнiчення селян панами, посесорами та економами-шляхтичами, й все це робилося й робиться iменем государя та уряду. Неправда, зло, неволя, гнiт, безправ'я!.. Вiд цього можна не те що вiршем висловити своК обурення, а навiть з глузду з'Пхати. Якби ви тiльки глянули на це життя, на цi страждання!.. - Досить! - схопився Дубельт на рiвнi ноги. - Чи ти i нас бажаКш понавертати до Товариства святих Кирила й Мефодiя? А ще казав, що не ганьбив нiколи уряду та государя. Якщо вже й тут, при нас усiх, не стримався i розпустив дурний язик, то що вже мовити про зiбрання у КиКвi!.. Негайно, все, що знаКш! - затупотiв ногами. - Бо я звелю застосувать тортури! МоП хлоп'ята зроблять за пiвгодини з тебе торбу iз переламаними кiстками!.. Ну?! - Крiм того, що вже сказав, нiчого я не знаю, - мовив Тарас спокiйно. I тим ще бiльше пiдлив в огонь олiП. - Недолюд, виродок! - пустився зовсiм берега пан генерал. - Згною в тюрмi, на каторзi! Геть, геть з моПх очей, бо я приб'ю тебе на мiсцi, зараз же!.. Конвой! Конвой! - заверещав, неначе його хтось пiк чи рiзав. - Забрать його! Влетiли два молодцi з оголеними шаблями, взяли пiд пахви й вивели. - Пустiть! Якого бiса!.. - повiв Тарас плечима уже на сходах побiля дзеркала, й вони прибрали руки. Поправивши мундир, один пiшов попереду, а другий, кинувши своК "давай!", ступив назад. - А ти, брат, штучка!.. - мовив, коли спустились сходами в напiвпiдвал, i, як здалось Тарасовi, захихотiв. У камеру його ввели, як у могилу. Морок тут був густий, застояний. Вiкно i навiть грати на тлi його зливалися в суцiльну темну пляму... Не чув, коли пiшов конвой, коли замкнули дверi (йому щоразу серце проймалось тихим болем) i як прилiг на лiжко. Лежав, дивився в темiнь i намагався визначити, чим повернулася до нього доля - спиною чи осяйним своПм лицем. По тому, як було смеркотно в камерi, в його душi, напевно, мiг зробити сумний для себе висновок... Тодi поглянув на дiло так, немовби в ньому йшлося про когось iншого, а не про нього. Переглядав з цiкавiстю виставу "Допит у генерала" i не знаходив похибок у поведiнцi й вiдповiдях героя драми. Може, було б прикинутися таким, яким його вважаК пан генерал?.. Хто знаК, чи помогло б, а сам би потiм бридився не день, не два. Для Дубельта вiн хлоп i бидло й досi, дарма що вже поет, художник, що вiльний дев'ять рокiв... Минуло дев'ять рокiв, як вiн на волi! Сьогоднi двадцять перше, а завтра двадцять друге - день визволення, день найщасливiший в його життi!.. Аж дев'ять рокiв!.. Тiльки якихось дев'ять рокiв... А тридцять три прожито!.. Вже тридцять три... З них двадцять чотири роки - в пiтьмi неволi! Нi, трохи бiльше. Вiд п'ятого числа, коли його взяли жандарми на перевозi через Днiпро, вiн, власне, втратив волю. Надовго?.. Може, на все життя!.. Якщо пошлють солдатом десь на Кавказ чи на Урал, за Каспiй, назад йому не повернутися... Украли iроди сiмнадцять днiв! Не повних дев'ять рокiв... Йому так жаль зробилось отих украдених у нього днiв, що сльози виповнили розплющенi широко очi й поволi стали скочуватися по скронях... Не витирав, не намагався угамувати. Тут Пх нiхто не бачитиме, а може, стане легше... Коли принiс Сидоренко вечiрнiй чай, удав, що спить. - Ну й чоловiк! - не добудившись, зiтхнув солдат. - Пiсля такого допиту спить, як дитя... Це звеселило трохи. Пожалкував за чаКм навiть. Та не покликав, не попросив принести знову: мабуть, усе вже випито, i земляковi було б незручно... На вулицi або в дворi тим часом спалахнуло свiтло, й камера ледь прояснiла. Грати лягли на дверi й стелю побiля них, мов перекрили дужче йому дорогу звiдси. Гай-гай! Недарма кажуть, що до в'язницi широкий шлях, а з неП - тiльки стежечка... Погрожував йому тортурами... Кортить катюзi вишмагати, як крiпака, не може вiн змиритися, що хтось позбувсь неволi, що став також людиною, та ще й не просто там мiщанином, ремiсником, а як-не-як художником, ще й вихованцем уславленоП на всю Росiю АкадемiП! О, Пм усе дозволено! I вишмагають, i покалiчать, i ти нiде, нi в кого не знайдеш правди, захисту, бо там, де йдеться про iмператора або iмперiю, закон втрачаК силу i дiК тiльки примха та дикий страх тирана, що десь глибоко в серцi невольно носить сумнiв у правотi й законностi своКП влади. Сумнiв - це звiр, який постiйно жадаК жертви, кровi. У груднi двадцять п'ятого вiн випив повну чашу, цей царський звiр, ця сутнiсть царя Миколи Першого. Вiдтодi страх стоПть за троном тiнню, мов кат з мечем. Котилися ж iз плахи iмператорськi голови!.. Коли б йому заснути й справдi. Ранок мудрiший вечора. Хоч, правду кажучи, навряд чи вiн щось вигадаК, щоб вирватися з цього сiльця. Тут звикли не виявляти iстину для блага тих, хто мав недолю сюди потрапити, а навпаки, доводити вину будь-що, бо в тому Пхня служба, бо цар повинен знати, що Третiй вiддiл пильно стоПть мiж ним i пiдданими, що тiльки в них, жандармах, його безпека й спокiй... Заплющив очi. Тихо почав наспiвувати далеку журну пiсню, що хтозна-як потрапила до нього в душу. Певно, ПП спiвала мати бiля колиски Йосипа... А мо', сестра... Попри неволю й злиднi, в селi у них спiвали й знали пiсень без лiку... Навiть серед двiрнi у Вiльнi жили тi милi спiви. I в Петербурзi. Тiльки зберуться двоК-троК кирилiвчан i впевняться, що пан не вдома, зразу ж озветься з серця пiсня. То був немовби голос землi, з якоП вирвали Пх повелiнням пана й упхнули в цю собачу будку бiля палат, де мешкаК вельможний Пхнiй власник... Що сталося б з убогим тим козачком Тарасом, якби не пiсня рiдна, не земляки!.. Пробило десь дванадцяту, а сон не йшов. Натомiсть пливли думки, летiли, неначе дикi гуси в осiнньому сумному небi... Боже, це ж вiн уже, напевно, не проведе Пх поглядом на вольнiй волi, вiльний, як i вони!.. I знову сльози стисли йому судомно горло. Проте здолав Пх, змусив йому скоритись. Мовчки спiвав собi ту пiсню, що присипляла братика, а сон не йшов, бродив усе десь манiвцями мiста... Як вiн бродив у першу свою весну в Санкт-Петербурзi... Скiльки спливло води за цi роки, як все довкiл змiнилося!... Й найбiльше вiн... Не спалося, а нiч - як сива туга... Немов туман, що з моря вповзаК в мiсто веснами... ...Уперше вийшов з двору аж навеснi, коли водою взявся i задзвенiв струмками столичний снiг. Стояв туман, в якому ледве вгадувалося низьке квiтневе сонце. Баскi змокрiлi конi вихоплювалися за кiлька крокiв, хлюпали на нього талим снiгом i пропадали знову. Сани навперемiш з каретами... Тулився до вогких стiн, покритих слизькою плiснявою (гав не лови, бо це тобi не Вiльно, а Петербург!), i прагнув щось розгледiти, побачити незнане мiсто не тiльки першим планом, а й з перспективою, як на картинi. Старий Рустем навчив його цiй мудростi. Щоправда, вiн показував на полотнi, накреслюючи умiлим, звичним рухом деталi плану i перспективи... Туман також був сiрий, як полотно... - Побережись! - гукнув з туману кучер. Протупотiли мимо швидкi копита, зблиснула карета золотом, i щезло все... Натомiсть вималювався ажурний мiст, пiдвiшений на ланцюгах над рiчкою або каналом. Складалось дивне враження: мiст вiв кудись у невiсть, спирався тiльки ближнiм своПм кiнцем на берег... Карети, люди канули десь там, зникали... Звiдти, iз небуття, з'являлись iншi, мчали, летiли, йшли... - Побережись!.. Став збоку, сперся на огорожу рiчки й глянув, притримавши рукою шапку, вниз. Вода була важка, холодно-сiра, крига - з побляклим снiгом, чорна... Промчали кiлька синьомундирих вершникiв, i мiст зiтхнув натужно, застугонiв. Напевне, йому також нелегко щодня витримувати такий тягар... За рiчкою з туману вималювався високий шпиль, якiсь крилатi постатi людей чи птахiв... Сонце ледь-ледь пiдсвiчувало, й вони пливли, здавалося, довкiл шпиля у небi, немов живi... Iз острахом ступив на мiст; той ледь тремтiв, погойдувався вiд двох карет, що мчали одна за одною. Йому казав хтось iз дворових, що цим мостом i вулицями, якi за ним, дiйти невдовзi можна до набережноП рiки Неви й палацу, в якому нiби живе сам цар. У Вiльнi, коли народ пiднявся на боротьбу, вiн чув не раз i навiть читав на аркушиках, якi вночi розклеювали на стiнах, що iмператор - тиран, пригноблювач, кат i душитель волi. А тут на нього моляться, збiгаються з усiх-усюд, коли почують, що проПздить... Вiн, правда, сам не бачив, а тiльки чув вiд iнших, вiд тих, що вже виходили iз двору в мiсто... Вийшли б стрiчать царя в Кирилiвцi? Напевно, так. Виходять же до перелазiв, стоять i довго дивляться, коли в село в'ПжджаК барвистий полк гусарiв... Ба, навiть зирили, мов на якеКсь диво, на гурт свиней, яких чомусь переганяли з Моринцiв аж у Вiльшану!.. А тут - сам цар!.. Коли зiйшов на тверду землю, вiдчув себе певнiше. Обабiч, - ще в туманi, який поволi рiдшав, - пiдходили аж до дороги ряди дерев, i зринула в душi тривога, що вiн прямуК не в той, що треба, бiк i вже виходить з мiста... Тодi чому ж околиця така багатолюдна? Що тут робити панству?.. У Вiльнi йому доводилося бувать на вуличках, де тулиться нужденний люд; карети там не стрiнеш. А тут - одна за одною!.. Зiтхнув полегшено, коли побачив знову широку, справжню вулицю, де кожен дiм немов змагався з iншими в красi, багатствi, пишностi. За всi сiмнадцять рокiв свого життя вiн ще не бачив вкупi такоП сили розкошi, таких палацiв, вишикуваних один побiля одного, й такоП кiлькостi карет, панiв. Здавалося, що тут весь час триваК всепанський бал... Спинився, щоб перевести подих. Вiдчув приКмне тепло в ногах i глянув лагiдно на ще новi шкаповi чоботи. Коли вели Пх з Вiльна, розлiзлися його старi, намучився, заледве нiг не вiдморозив, зате тепер блаженствуК. Як не крутилися i пан, i Прехтель, його дворецький, а мусили новi купити: соромно, щоб козачок був схожий на жебрака. Добрячi чоботи! Вважай, це першi в його життi, якi йому дiсталися не пiсля когось. Завжди чиКсь доношував. Бо сирота!.. Чомусь спливла на пам'ять дорога в КиПв, власне, аж у далеке Вiльно, з валкою для молодого пана, що там служив. Як ночували .вперше побiля Лисянки, до них прибився слiпий кобзар, що був не раз у Кирилiвцi й Тараса мiг впiзнати по голосу. Дiзнавшись, куди й для чого його везуть, старий мовчав довгенько, а потiм мовив журно: - Не маю що подарувати тобi на згадку, то подарую думу про сокола i соколя. Торкнувся струн, уп'явся незрячим поглядом у вечорову далеч i заспiвав: _У недiлю барзе рано-пораненьку_ _Налетiли соколи з чужоП далекоП сторони,_ _Да сiли-упали у лiсi на преудобному деревi, на орисi,_ _Да звили собi гнiздо шарлатнеК,_ _Знесли яйце жемчужнеК_ _Да, i сплодили собi дитя - _ _БездольнеК, безроднеК соколя._ _Як полетiв ясен сокiл у чистеК поле_ _Живностi доставати;_ _Ой да живностi не достав,_ _А соколя своК, бездольне, безродне дитя, утеряв..._ - Ти що, заснув? - заторсав його двiрник, тримаючи в руцi лопату, немов рушницю. - Нi, дядечку... Згадав село... - Ти звiдки? - Аж з УкраПни, з КиПвщини. - А я, браток, орловський... - Далеко тут до Неви? - Йди прямо. А там вiзьмеш праворуч, де буде мiст. - Спасибi. - Ходи здоров! Чий будеш? - Я Енгельгардтiв. - А-а, чув. Недавно в'Пхали в дiм Щербакова... Брiв по розкислiй вулицi й намарно силувався згадати далi думу про сокола i соколя. Пригадував, що соколя забрали якiсь стрiльцi, що завдали в неволю аж у далекий Царгород i що туди дiстався сокiл i визволив своК дитя... Коли зiйшов на зграбний мiст i глянув униз на лiд, почув зненацька голос того, хто дав йому в дорогу цю журну думу-пiсню: _А сокiл налiтав, та на крила взяв,_ _Та на високу-високу гору пiдношав:_ _"Ей, соколя моК, бездольне, безродне!_ _Лучче ми будем по полю лiтати_ _Та собi живностi доставати,_ _Анiж у тяжкiй неволi_ _У панiв проживати._ _Ей, то ж то у панiв Ксть що пити i Псти,_ _Та тiльки не волен свiт по свiту походити..."_ Нева йому вiдкрилася спочатку дальнiм берегом, фортецею на тому боцi й шпилем, який впивався в небо посеред неП. Туман порiдшав чи тут його прогнав солоний вiтер, що дув од моря видолинком, покритим льодом, зламаним, напевно, тим же низовиком. Вода була висока i неспокiйна, нiби вiдчула силу скинути важку, набридлу кригу; то тут, то там чорнiли страшнi вимоПни чи ополонки й чомусь якраз на втоптаних людьми стежках. Здавалося, що люди йшли_ _по_ _кризi, тодi пiрнали й знову, щасливо й легко виринувши, продовжували свою дорогу льодом... Оглянувся i вгледiв ряд палацiв, якi тяглися шнуром уздовж Неви. I цього туманного квiтневого дня вони були веселi, свiтлi й нiби аж безтурботнi... Набережною повз них летiли вершники, карети, сани... Люди сидiли в них гладкi, поважнi, випещенi, а дiти - схожi на херувимiв... Були й простi, що Пхали в звичайних санях або брели, як вiн, дивуючись всьому довкола... З того потоку вихопив двох паничiв, що йшли поволi вздовж парапету набережноП i розмовляли про те, якими фарбами слiд малювати рiчку, закуту в лiд, щоб передати фактуру й тон... - Пробачте, - ступив до них. -_ _Чи не могли б ви_ _менi_ _вказати, де Академiя? - Ой! - звiв крилатi брови один iз них. - Тебе Михайлом кличуть? - Нi, я Тарас. - А я уже подумав, що Ломоносов ще раз прийшов творить науку в Санкт-Петербург!.. - Џх тут аж двi, - сказав серйозно другий. - Яка тебе цiкавить? - Ну-у, та, де вчать художникiв... - Ого! - сказав насмiшкуватий. - То може, це Брюллов приПхав з Рима? Його товариш глянув на нього гостро i показав рукою кудись за рiчку: - Бачиш, там, унизу, будинок з портиком?.. Нi, краще ти йди набережною, аж поки вгледиш пам'ятник - iз мiдi вершник, - минеш його й навпроти, через Неву, побачиш дiм... - Мокрицький, ти послав би лiпше його в Сенат... - Побережи, Елькане, свою дотепнiсть для когось iншого, - вiдрiзав той. - Спасибi. Я вже знайду! - побiг Тарас по набережнiй. Минав палаци, нiби простi селянськi хати, й весь час позиркував на другий берег рiчки, бо вiн таки розгледiв великий дiм з низьким округлим дахом i скромним бiлим портиком. А ще шукав очима хоча б якого-небудь туди моста... О, знову шпиль!.. Дивись, човни будують чи кораблi!.. Це, певно, Адмiралтейство. Вiн чув уже про нього... Два мiсяцi живе в столицi, а вперше змiг побачити ПП дива... Трiщала глухо, кришачись, на рiчцi крига. Проте чомусь не пахло весняним соком, котиками, як то було у Вiльнi або в Кирилiвцi... Вiн так любив цю пору, цей благодатний, щасливий час пробудження всього навколо. Скресання рiчки, теплий вiльготний вiтер завжди в душi народжували якiсь новi надiП... Торiк весна йому послала Ядзю, блакитнооку, веселу дiвчину, що закохалася у нього враз, з одного, власне, погляду. Вiн теж спочатку кинувся у той щемливий, солодкий вир, а потiм згадав село, Оксану... Очi ПП побачив поряд з лицем Ядвiги... А ще згадав при тому, що вiн крiпак, невольник!.. Як затулило Адмiралтейство йому Неву, зробилось страшно: раптом та Академiя на тому боцi щезне, "яко щезаК дим". Чомусь цей дивний вислiв прилип до нього ще з тих часiв, як жив з дяком Богорським, у школярах... Зрадiв, коли побачив вершника, за ним Неву й ще далi - той будинок, який його цiкавив. Стояв вiн зовсiм близько бiля Неви, й вона була тут вужча, нiж там, де вiн ПП побачив. Проте моста нiде не видно, мовби до того берега тим, що жили на цьому, було байдуже... Як же туди дiстатися? Як подолати вiдстань, що нинi вже була мiзерна у порiвняннi з тими свiтами-землями, якi пройшов до неП на безнадiйних своПх шляхах?.. Спустився вниз, де з кам'яноП сходинки якийсь бiдаха пiдсакою, позв'язуваною в кiлькох мiсцях, намарне прагнув спiймать рибину в чорнiй, немов смола, вузькiй водi. Ступив на лiд, де чiтко виднiлась стежка через Неву, попробував - нiвроку ще, мiцненький. Лякали чорнi ями удалинi, та Пх не так багато. Порою лiд .здригався, мов вiд удару, рiчкою котився гул, та Академiя була все ближче, ближче... Бачив широкi дверi, портик i три ряди великих, свiтлих вiкон. За ними нiби вгадувалися якiсь рухливi постатi... - Куди тебе чорти несуть! - схопили його за плечi червонi, мокрi руки. - Нева вже скресла, булькнеш в якусь промоПну i тiльки!.. - Я на той бiк, до АкадемiП... - сказав Тарас, i сам тепер злякавшись. - Приспiчило? Нема терпцю пождати,_ _як лiд зiйде в затоку i наведуть мiст на човнах? - Я так хотiв поглянути!.. - Туди нема тепер дороги, хлопче. З Невою кепськi жарти. Так що паняй назад i жди моста, соколику... Йшли далi мовчки, нiби сказали все, що треба було обом сказати. Вже бiля берега той чоловiк пiдняв свою пiдсаку i прикипiв очима до ополонки. З набережноП Тарас поглянув знову на Академiю, на широченну й немов лускату рiчку, яка здригалась, пружилася, неначе люта, страшна потвора... Так довго йшов... Так довго!.. ...Мистецтво прийшло саме на Мохову, в дiм Щербакова. Тарас його побачив уже тодi, коли наводився останнiй блиск - робилися поправки там, де вказував пан Енгельгардт. Художник - високий, гарний, впевнений - торкавсь велично пензлем десь полотна чи дерева, й вони теплiли; наче аж оживали. Пан, що приПхав з дачi i приймав роботу, тужився, аби знайти побiльше вад у розписах, i майстер ждав терпляче тих вказiвок, проте робив поправки так, як вважав за краще сам, i це найбiльш сподобалося Тарасовi. - Та-ак, кабiнет... - промовив iз присвистом пан Енгельгардт, заходячи поперед майстра в святая святих. - Все витримано в одному стилi? - Не сумнiвайтесь, витримано. Як малював, сам вiдчував себе японцем i навiть чай пив, сидячи на килимку, iз порцелянових японських чашечок. - Так, так... - всмiхнувся пан. - Так, кажеш, японський чай, з японських чашечок... А подавав хто? - Учень, - знизав плечима майстер. - А я подумав - гейша... - примружив ласо очi. - Ну, це вже ви запрошуватимете до себе гейш. - Тихiше!.. Там дружина, - кивнув на дверi. - Вибачте. - I статуетки справжнi? - Аякже, всi до одноП. - Дивись менi, Василю, щоб без обману! ЗнаКш, якi у мене бувають люди!.. - Знаю, Павле Васильовичу, - чомусь прив'яв художник. - Я довiряв тобi в усьому. Ми ж як-не-як сусiди... Художник щось непевне гмикнув. - Мiй брат Андрiй i панi твоя Анна Григорiвна... - Прошу вас, Павле Васильовичу, - приклав до серця руку майстер, - дивiться далi. В мене сьогоднi можуть перехопити значний контракт. - Не любиш, як нагадують тобi минуле... - промовив з посмiшкою пан Енгельгардт. - ПриКмного, звичайно, мало... I все ж даремно ти так, голубчику! За добрим паном людям живеться значно краще, як на голоднiй волi... - ПриПхали? - шепнув Iван Ничипоренко, легенько стисши лiкоть свого дружка Тараса. - Як бачиш... Хто це? - Маляр, або художник, Василь Ширяев. - Важний... - Гаразд! - сказав нарештi жадане слово пан Енгельгардт. - Зажди, ласкав будь, Прехтеля й скажи, щоб вiн розрахувався. - А може б, ви... - Не бiйся, вiн не викручуватиметься, - всмiхнувся пан. - Хiба що буде прагнути щось увiрвати й собi на куш. - I де ви його взяли такого! - А що?.. Шляхтич вродзоний. З дрiбних, збiднiлих, правда... - Не позаздриш тим крiпакам, над ким вiн маК владу. - До речi, ось один iз них, - кивнув Павло Васильович у бiк Тараса. - МалюК теж. - А ходить у козачках? - Набрид менi проханнями вiддати його в науку. Тарас спiймав цiкавий погляд майстра й перетворився увесь на слух. "Вiзьмiть, вiзьмiть!" - благав-молився подумки. - Вiн справдi здiбний? - Вчився у Вiльнi трохи... - Гм, гм... - вагався майстер, кусаючи нервово нижню губу. - Ось вiн зробив, - подав Iван малюнок, який устиг принести. Ширяев довго мовчки його вивчав, тодi всмiхнувся хитро: - Знайшли дурного... ДумаКте, що як нема диплома вiд АкадемiП, то я повiрю, нiби це малював лакей ваш!.. Пан Енгельгардт засяяв вiд задоволення. - Не тiльки мiй козачок, голубчику, а й учень славного на всю Литву Рустема... - Професора унiверситету? - А то ж якого!.. Може, вiзьмеш його в свою артiль? Ширяев змiряв поглядом принишклого й уже напiвживого вiд нетерпiння хлопця i запитав: - Пiдеш до мене учнем? Тарас не змiг сказати й слова. Лише стояв i слухав,_ _як_ _сльози скочуються йому по щоках. - Пiде, пiде! - втрутився мерщiй Iван. - Контракт складете з Прехтелем. Завтра я пiдпишу, - сказав уже похмуро пан Енгельгардт Ширяеву. ...Вiн бiг, летiв у ту гiрку свою науку, як пташка, випущена на волю з клiтки. Знав, розумiв, що це лише удвiчi бiльша клiтка, що вiн, крiм пана, матиме ще й майстра-вчителя, та все ж радiв - бо вчитиметься. I малюватиме! Не крадькома, не криючись з шматком паперу та олiвцем, а вiльно, без будь-якого страху за цi своП художества попасти знов на стайню для екзекуцiП. Ба навiть муситиме робити це найлiпше на свiтi дiло, бо на чотири роки вiн - учень майстра, знаного, напевно, всiй столицi! Тепер вiн теж художник. Сам зароблятиме собi на хлiб, ще й пановi на рукавички чи ще на щось, про що всi знають, окрiм самоП панiП... Та бiс iз ним! Вiднинi вiн не сидiтиме, мов той божок японський, пiд кабiнетом i не вслухатиметься у сонну тишу: раптом гукнуть подати люльку чи ще якусь дурничку, що взяти можна, навiть не встаючи з дивана... Тiльки було б чому навчатися, а вiн уже не пошкодуК сили, перейме все до крихти!.. Iшов весняним мiстом, немов селом. За рiк так вивчив Санкт-Петербург, що чувся тепер у ньому, нiби тут народивсь i вирiс. Жаль, що в мiстах не личить iти й спiвати. А то б гукнув на весь проспект Лiтейний свою велику радiсть! Чомусь прийшла на пам'ять i поривалася на петербурзьку вулицю колись почута в КиКвi весела пiсня про чумака. Не мав де дiтись з нею i заспiвав. Хай подумки, хай сам для себе, але так дзвiнко i так завзято, аж перехожi на нього зиркали. _Що в КиКвi на риночку_ _Та п'К чумак горiлочку._ _Пропив воли, пропив вози,_ _Пропив ярма, ще й занози - _ _Все чумацькеК добро!.._ А ось i храм Володимира... Той перший дiм на Загородньому проспектi - Управа ремiсникiв. А трохи далi, за три будинки, живе Василь Григорович Ширяев... Вiднинi там, панове, житиме й Тарас Григорович Шевченко! Вiн стане кращим учнем, пiдмайстром, майстром!.. Тiльки було б чому навчатися... Квартирнi стiни - це ще не полотно... Рустем навчив його не тiльки класти мазки й штрихи, а й розумiти глибинну суть мистецтва як мови образiв, як вираження людського духу... Ага, ось дiм Крестовського, тут десь живе Ширяев. Звичайно, вiн у бельетажi, де вiкна всi високi й свiтлi, бiльшi ледве не вдвоК од тих, якi на iнших поверхах. Художнику потрiбне свiтло. Як фарби й пензлi... Це теж Рустемове. Вiд нього вiн перейняв науку свiтлотiнi... - Чого роззявив рота? - спитав двiрник, наблизившись. - Чи примiряКшся, кудою легше влiзти? - Нi, не вгадали, дядьку, - сказав Тарас усмiхнено. - Для чого влазити тому, хто може ввiйти спокiйно в дверi? Художник Василь Григорович Ширяев живе в якiй квартирi? - Маляр Василь Ширяев? - перепитав чомусь двiрник. - Ти ж ким йому доводишся? - прискалив лiве око, мов прицiляючись. - Я буду учнем. Вчитимусь теж на художника. - А-а... - повернувся до нього спиною двiрник. - То де живе Ширяев? - Он там, - вказав мiтлою на другий поверх. -_ _Ото його_ _балкон i вiкна... - Дякую. З трудом знайшов потрiбнi дверi й, передихнувши, постукав так несмiливо, як, певно, стукають новоприбулi душi в мiцнi ворота раю. Нiхто йому не вiдчинив, i вiн постукав дужче. Прислухався... У глибинi квартири почулись кроки, кашель. Нарештi дверi рипнули i попливли у коридор. - Заходьте, в нас не замкнено, - долинув iз напiвмороку хлопчачий голос. - Здрастуйте, - ступив Тарас через порiг. - Новий, напевно, учень? - спитав той самий голос. - Еге. - Федот Ткаченко. - Нi, я Тарас Шевченко. - То я - Федот Ткаченко! - гукнув хлопчина весело й закашлявся. - Прихворiв я... - сказав невдовзi сумно. - Тому й наставили мене лакеКм. - А так ти хто? - Теж учень. Це не сподобалося Тарасовi. Йдучи сюди, був певен, що з тим марудним дiлом для нього все покiнчено... Тим часом вони ввiйшли до передпокою, де стало добре видно, й Тарас розгледiв хлопця. Худий, високий, нiби аж перегнутий бiля плечей, вiн схожий був на молодого бусла. Подiбнiсть цю пiдсилював i довгий нiс з горбинкою. I тiльки очi були такi глибокi й такi якiсь дорослi, що важко було у них дивитися. - Оце i всi твоП пожитки? - спитав Федот, теж роздивляючись нового учня. - Скупенький, братику, у тебе пан. - Для себе вiн не скупий. Федот зiтхнув, немов старий. - Де житиму? - оглянувся Тарас довкола. - ПокоП учнiв вище, аж на горищi, - не без лукавства сказав Федот. - Ти звик до панських, мабуть? - Горiли б вони вогнем!.. - Можеш пройтись поглянути, яка колись у тебе буде хата, - сказав Федот. - Як станеш майстром, викупишся, тодi й собi наймеш таку. - А й справдi, - пристав Тарас на пропозицiю. - Веди, показуй! Хлопець сховав з