небо блискавка i розверзеться пiд ним земля... Та бог мовчав. Дрiмала зоряна осiння нiч. Спав свiт, глибоко, розкинувши закутi руки - мов каторжанин. I лише вогонь, де догоряли думки та праця Сковороди, з останньоП сили змагався, бився з темрявою. СIТЬ ОДИНАДЦЯТА Лисицею по сивих стернях лiт пiдкралася похмура старiсть. Дороги стали довшi, а днi - коротшi. Земля неначебто розбухла, витяглася. Iдеш, iдеш... I не доходиш, падаКш разом iз сонцем, напiвдорозi в полi або у лiсi i, лежачи, дивуКшся своПм ногам, своКму серцю. Лiд народився, аби розтанути... МертвiК тлiнне тiло. Душа нуртуК, прагне, а тiлу зась, а тiло хоче спокою. Одвiчний герць, холодний подих смертi!.. Нiколи ще так не було ГригорiКвi на серцi тоскно, як цiКП осенi. Шукав розради в бiблiП, в премудрих еллiнiв, у гострих розумом енциклопедистiв ФранцiП. Проте нiщо не помагало. За тi три роки, якi минули по зруйнуваннi Сiчi, вiн постарiв, пiддався хворостям i почав чекати, як мореплавець порту, своКП гаванi, де буде вiчний спокiй. Не говорив нiкому, а виглядав, готовий мужньо стрiти велике звiльнення од усiх нещасть, вiд невмолимих деспотiв, чванливих дурнiв, церберiв, що стережуть недремне чуже добро, i яничарiв, якi в лакизькiм запалi стинають голови братам по роду-племенi... I раптом - чудо зцiлення! Хвороби, смерть, страждання - все вiдступило перед новим бажанням, маренням його душi i навiть тiла. Йдучи селом, де залишився, щоб пережити зиму, звiв обважнiлу голову i на безверхiм деревi побачив чорну шапку Кдиного на весь Бурлук гнiзда буслiв. Спинився, вражений. Щось перевернулося у нього в грудях, затрiпотiло солоним щемом, перенесло його в дитинство, в своК село, на рiчку Многу... Негайно йти, негайно бiгти, Пхати, крильми летiти! Там, тiльки там, у рiднiй хатi З бiблiйним символом святоП моцi й твердостi, вiн обрете жаданий мир i спокiй! Думки кружляли, билися крильми одна об одну, злiтали, падали. Завзято гупало у грудях серце, немовби то й не воно захекувалося на день по три-чотири рази. А ноги, звиклi до нескiнченних мандрiв, самi напружилися i понесли Григорiя назад, до житла, де вiн зоставив торбу. Мерщiй, мерщiй у рiдний край! Там - щастя, там - його земля обiтована!.. До Харкова його пiдвiз господар, в якого жив. А звiдти - З поштою аж до Охтирки. Пождав добу оказiП i, не дiждавшись, подався пiшки. Мерщiй, мерщiй! Там - берег, там - твердь, якоП вiн усе життя шукаК!.. Була вже пiзня осiнь. Дерева скинули своП розкiшнi шати й стояли чорнi, журнi, немов ченцi на похоронi. Дорогу Зранку схоплював легкий морозець, а близько полудня, пригрiта сонцем, вона ставала страшним судом, болотом. Iшов узбiччям, то вiддаляючись, то наближаючись до шляху, змiшаного i перемiшаного за днi негоди. Iшов у сивих роздумах, перебираючи все, що почув, побачив i пережив за пiвстолiття пошукiв, вагань, бажання пiзнати свiт, природу й себе самого як невiд'Кмну ПП частину. Були падiння, злети, гiркi поразки та перемоги, але дорога була пряма й правдива. В цiй суКтi, в цьому хаосi, де переплуталося велике й нице, брехня i правда, добро i зло, вiн не метався, не вибирав зручнiшого, а простував до iстини й, мов Дiоген, хотiв знайти Людину. А чи знайшов - не вiдав. Вона, як дух, як марево. Iнодi йому здавалося, що вже в руках, вiднайдена, але за мить вiн знову брав лiхтар свiй i знов шукав... - Ви що, ослiпли, дiду?! - нараз спитав хтось весело. - Хильнули зайве, мабуть? - озвався iнший голос. Сковорода отямився й лише тепер помiтив, що йде болотом, порослим вербами та молодою вiльхою, 3а сажнiв сто, праворуч,- густа березина. Й нiде нiкого. Хто ж говорив? Почулося... По купинах, минаючи грузькi мiсця та воду, дiстався берега. Сiв i роззувся... Мокрi. Таки набрав! От халепа... - Добрячi чоботи! - сказав хтось поряд. Григорiй глянув i не повiрив своПм очам - крокiв за три вiд нього, бiля верби, стояв Мотинiс! У козацькiм строП, з шаблею.... Свят, свят! - Це ти, Миколо? - спитав про всяк випадок, хоч був упевнений, що то мана, породження його уяви. - Я, я, Григорiю! - пiдбiг Мотонiс. Обняв, пiдвiв на ноги й поцiлував. Вiн так зрадiв, що на очах повиступали сльози. - Коли ж це ми востаннК бачилися? - В Москвi. - Ой леле! Це ж бiльш як двадцять рокiв... - Миколо, яким це побитом ти опинився тут, та ще в такiй личинi? - спитав Григорiй. Мотонiс ураз нахмурився. - Це довга пiсня, Грицьку... - промовив згодом. Вiн тихо свиснув, i з-за верби з'явилася якась проява в гусарськiм кiверi, у дранiй свитi та личаках. - Пильнуйте, хлопцi, а я пройдуся з гостем, - звелiв Мотонiс. Поправив шаблю, шапку й галантно взяв пiд руку друга: - Прошу, mon cher. Пiшли в глиб лiсу. Григорiй скоса зиркав на постарiлого, та ще мiцного, широкоплечого й легкого в поступi свого товариша i кондисципула. Ну й дiоскури!.. - А де Козицький? - спитав небавом. - Чи не до нього мене ведеш? Мотонiс став i, вiдпустивши лiкоть Сковороди, промовив глухо: - Грицько зарiзався чотири роки тому... Сковороду немов обухом ударило. Стягнувши шапку, вiн довго мовчки в душi оплакував давно загиблого борця за iстину, за перемогу розуму над нетерпимiстю та марнославством можних. - Як же могло це статися? - У вiдчаП... - Вiн же домiгся, чого хотiв. Був при самiй i мiг навчати ПП свободи, правди та доброти. - Вiн i навчав. Робив переклади, писав статтi... Аж двадцять довгих рокiв трудився вiн для волi, страждав, боровся З темрявою, спiвав осанну мудростi!.. I впав, розчавлений казенним чоботом. - А де ж був ти, чом не пiдтримав друга?! - Нас роз'Кднали. До краю вимучений, Козицький взяв вiдставку й утiк до Москви. Мене ж невдовзi 3 Сенату вигнали, позбавили усiх чинiв i заборонили будь-де служити. Помовчавши, Мотонiс стис рукою шаблю й додав крiзь Зуби: - Саме тодi Грицько й наклав на себе руки... - Допросвiщалися, - зiтхнув скорботно Сковорода. - Я ж вам казав... - Григорiю, коли 6 ти знав, як часто тебе ми згадували останнiй рiк! - сказав Мотонiс палко. - Ми вже тодi збагнули, що заблукали, не ту дорогу вибрали i вiддали своП знання, свiй розум i все життя на те, щоб нести свiчку перед слiпцями... Коли Грицько побачив, що мудра з мудрих лише в свободу граКться й морочить голову, аби мiцнiше взяти в руки вiжки, вiн плакав iз горя i називав себе Iудою, який продав народ свiй. А тут укази, суди, репресiП та наглi смертi! Лосенко, Барков, Золотницький, Сiчкар, Козельський, Полетика, Туманський, Березовський... - Максим? I вiн!.. - Шiсть рокiв учився в IталiП, прославився як композитор, став академiком, дiстав звання maestro di capella.. А як вернувся до Петербурга, його поставили... звичайним пiвчим. Вiн затужив, запив i врештi-решт не витримав та й перерiзав горло... Не мав нiчого, кажуть, окрiм ножа й сопiлки... Григорiй мовчки плакав. Нерони лютi, iроди! Медоточивими словами й усмiшками ви прикриваКте свою жорстокiсть! Скрiзь проповiдуКте i вихваляКте любов до ближнього, самi ж тим часом нищите найкращий цвiт народу, його надiю, силу. В'Ктеся бiлим голубом над тим, хто прагне мислити, i налiтаКте безжальним беркутом, коли прозрiК мудрий i мовить слово правди у храмi лжi, де замiсть духу iстини витаК дух улесливостi та фiмiамний дим. Що вам народ, вiтчизна, нацiя! Ви - сiль землi, зразок чеснот i мудростi, Кдине плем'я, каста, що може вивести в долину вiчних радощiв... - Я ледве вирвався, - розповiдав Мотонiс уже про себе, - i втiк сюди. - Куди, Миколо? - Не поспiшай, побачиш зараз... Попрямували уздовж ялинника i вийшли на лiсову галявину. Ого, тут справжнiй табiр! Навкруг вози, всерединi горять вогнi, Пдять з опалок конi, снують озброКнi лiсовики... - Агов, Миколо! Кого привiв? - гукнув од вогнища ГригорiКвi знайомий голос. - Товариша. - Гайда сюди! . - У нього ноги мокрi. -_ Оддай йому моП шкаповi чоботи. - Хто це такий? - спитав Григорiй. - Отаман Доля. - Господи, то вiн живий?! - А чом йому не жити - вiн заговорений, його нi меч, пi куля не бере! - Як i Гаркушу? - спитав Григорiй. Останнi роки вiн чув не раз про невловимого проводиря повстанцiв. - Гаркуша ще й характерник. Коли прийдеться туго, враз перекинеться ким завгодно i поминай як звали. - Якби-то всiх нас заговорив хто-пебудь... - На жаль, це казка, вигадка, - зiтхнув Мотонiс. - Коли у казку вiрять, вона стаК немовби правдою. Вiзьми, скажiмо, бога... - Свят, свят... Григорiю, що ти речеш! - Що думаю... Мотонiс швидко знайшов на возi чоботи, сухi онучi й подав ГригорiКвi. Спiдлоба стежив, як той взуваКться. А потiм мовив тихо: - Ти завжди був для мене загадкою. - Усе на свiтi - загадки. Пройдуть вiки, а люди битимуться над Пх розгадуванням. То тiльки дурнi думають, що, прочитавши святе письмо чи ще з десяток книг, пiзнали всю премудрiсть, дiстали дна в криницi див природи. Але ж криниця та невичерпна! - Тодi навiщо й мучитися, черпати, прагнути... - Iнакше - смерть. Не прагнуть iстини лиш мертв'яки, ходячi трупища! - Миколо! - покликав знову Доля. - Гайда сюди, якраз поспiла каша! - Уже йдемо, отамане! - гукнув Мотонiс i поклонився чемно Сковородi: - Прошу, mon cher. Коли наблизилися, Ничипiр устав з колоди i, розпростерши руки, пiшов назустрiч: - Оце так гiсть! Григорiю, та ми з тобою вiчнi! Гляди, й за рокiв двiстi зустрiнемося в якiйсь дiбровi. - Вам добре, батьку, ви заговоренi... - всмiхнувся Сковорода. - Заговорила нас люта зненависть, - сказав Ничипiр палки. - Не маКм права вмерти, доки народ наш у рабствi! Земля не прийме, виплюне. Гайдамаки попритихали, немов зайшли до храму. Вони напевне вiрили словам отамана про Пхню мiсiю в боях за кращу долю, в безсмертя дiла, якому вiрно служать i за яке тут гибiють. - Ми - дiти волi i не дамо нiкому тримати нас на прив'язi, як тих собак! - гримiв Ничипiр далi. - Все панство знищимо, все до ноги! - Холоне каша, батьку, - промовив хтось нетерпляче. Отаман стих, опiк недобрим поглядом того нахабу i посмiхнувся: - Оверку, голубе, ти постарiв, тобi за кашею не видно свiту. - Iстинно, - сказав Оверко. (Та це ж той самий козак без вуха!) - Пани ростуть, немов гриби пiсля дощу, усiх не визбираКш... А каша - вiрна штука. Та ще коди з таранею!.. - Вiн пiдморгнув ГригорiКвi, дiстав з халяви ложку й суху рибину. - Благослови, отамане! Ничипiр узяв тараню, понюхав iз присвистом i, передавши гостевi, врочисто сiв до казана, який пахтiв на всю дiброву. Трапезували мовчки, лише сопiли та шкряботiли ложками. А як упоралися, Оверко крякнув i протягнув мрiйливо: - Добряча каша... А коб iще по чарцi... - По чарцi iншим разом, - сказав рiшуче Доля i повернувся до Сковороди. - Хай вибачаК гiсть... - Менi що е та чарка, а що ПП немаК - то все одно, - утiшив Пх Григорiй. - Того не може бути! - гукнув Оверко. - Це ж вам не чоботи i не штани!.. - I не пiстоль! - О, це вже пальцем у небо. - Забув, Овсриу, як ти пропив пiстоля? Жартуючи, понабивали люльки пахучим тютюном i задимiли. - Ну, як живеться-маКться? - обняв отаман гостя. - Живу, як пташка божа, не сiючи i не жнучи... - Усе читаКш, пишеш, шукаКш правди в книгах? - Шукаю, батьку. - Даремна праця, Грицьку. Там не знайдеш. - А де ж? - На вiстрi шаблi! - Може... Але чому ж тепер бояться слова бiльше, нiж сотень шабель? - Свiт одурiв. Однi впилися владою, а другi - рабським чадом... - I ти гадаКш, батьку, збудити Пх домахою? - А чим поганий цей будимир! - Вiн спритно вихопив IЗ пiхов шаблю й пiдняв угору. - Блискавка!.. Помилувавшись, сховав домаху, зиркнув на сонце, що вже горiло червоно за чорно-бiлим лiсом, i знов обняв Григорiя. - Земляче, кидай мудрствувати та йди до нас! - Лишайся з нами, Грицьку, - зрадiв Мотонiс. - Здобудем волю або помремо весело! - Лишайся! - Вирiжемо усiх панiв та Пхнiх прихвоснiв! - Спасибi, люди добрi, за честь, за шану, - вклонився стримано Сковорода. - Рубати шаблею - чуже моПй природi... - Ти боягуз! - Дрижиш за власну шкуру! - Попiвська кiстка! - Здрайця!.. Сковорода спокiйно вислухав, обвiв юрбу ласкавим пильним поглядом (довкола вже зiбралася мало не вся ватага) i мовив тихо, але щоб чули всi: - Нiж докоряв Брусковi: "Ти нас не любиш, братику, коли не хочеш вступити в нашу стать i бути, як ми, ножем..." "Якби не здатним я був гострити, - сказав Брусок, - то не вiдмовився б ввiйти у ваше братство. А нинi тим-то й люблю я вас, то сам не прагну рiзати. Коли б я став ножем, то, Пй же богу, один нiзащо стiльки не перерiзав би, скiльки всi тi ножi та шаблi, якi я вигострю за все своК життя. А на бруски тепер велика скрута..." Iз лiсу вихопився ще зовсiм юний вершник, промчав галявиною i, врiзавшись у гайдамацький круг, тривожно крикнув: - Батьку, Гаркуша просить помочi! Отаман звiвся. - Де вiн? - На Грунь-Ташанi, батьку, побiля Будищ Лютенських. - Коня! В дорогу, хлопцi! Галявина i вся дiброва враз ожили, завирували людом. Мотонiс поспiхом обняв Григорiя, поцiлував у щоку i мовив журно: - Мо', не побачимося на цьому свiтi... Я дуже-дуже радий, що ми зустрiлися. - Я теж, Миколо. - Прощай! Vita sine libertate, nihil! - Амiнь! За мить Мотонiс був на конi. Махнув рукою, свиснув i зник у лiсi. Пiдводи, вершники одне за одним танули у сiрих сутiнках. Стихав поволi гомiн... Коли останнiй вiз сховався в голих хащах, Ничипiр Доля спинив коня бiля Григорiя, зняв сиву шапку й сказав печально й рiзко: - Бувай здоров, земляче! Коли-то знову стрiнемося... Гостри гострiше, голубе! Бо, правду кажучи, ступилась наша сила, кавалком хлiба сита... - Узяв коня в остроги. - Прощай! - Храни вас!.. - гукнув услiд Григорiй i важко сiв. Вогонь ледь жеврiв. Сутiнки усе густiшали. Тяжка осiння темрява, вже не скрадаючись, обволiкала напiвзагаслi вогнища, й вони вкривались попелом, таПли кожну iскру для тих великих спалахiв, якi ще будуть, якi ще здiймуть полум'я, мов малиновi стяги, й провозвiстять новин Великий День. Заморосив дрiбний холодний дощ. А потiм знявся вiтер i сипонув iз мороку лапатим мокрим снiгом. У Чорнухи Сковорода прийшов уже по мерзлiм груддi. Вiйнуло рiдним, милим. Як блудний син, вiн ладен був упасти на цю прекрасну землю, заплакати сльозами радостi й просити тiнi предкiв не отвергати його в тяжку годину, а повернути свою любов i хоч маленьку часточку того земного раю, в якому вирiс i вiд якого пiшов у люди, гнаний жагою знань. Обiтована земле! Прости нам роки мандрiв, надiП всуе i той полон Кгипетський, який тримаК удалинi вiд тебе твоПх синiв! Дай нам востаннК сили або прийми в своК щедротне лоно. Благословеннi шляхи додому, благословенна несхибна твердь, якоП можна прагнути у будьякому плаваннi! Ступав чумацьким шляхом i святкував безкраю низку зустрiчей. ГаП, садки, урочища, хати, дерева, клунi - усе нашiптувало йому казки дитинства, вливало молодiсть у вже пiдтоптане, на мощi схоже тiло. Яка краса, яке блаженство! Вiн наповнявся радiстю, мов джерело водою, вiдiгрiвав схололу душу й ставав безмежно добрим i всепрощаючим... Однак щось муляло, щось заважало - все дужче й дужче - здоровити цю милу, тиху гавань... Вiн тут не був чверть вiку. Там, де росли дерева, чорнiли пнi; де красувалися двори значкових та козакiв, стояли пустки або хатини, печально схожi на жебракiв, сдавалось,_ мор пройшов селом... I справдi, хоча була недiля, Григорiй не зустрiчав нiкого. Лише подекуди свiтили з вiкон сумнi дитячi очi... Поволi радiсть танула, спадала з очей полуда спогадiв, i незабаром замiсто давнього перед ГригорiКм постало нинiшнК, таким, як К, в усiй своПй мiзерностi та непривабливостi. Вiддалеки побачив рiдну хату. Впiзнав по грушi та по гнiзду лелечиному. Й ледь не заплакав. Господи, невже вiн дома, в своПм селi, на березi своКП Многи!.. Заплющив очi й з усiх бокiв до нього ринулося все, що колись вiн чув та бачив на цiй землi, на цих вузьких фортечних вулицях. Дiд, батько, мати, сусiди, брат, його дружина й дiти кричали, плакали, смiялись, лаялись, розповiдали своП турботи, пригоди й сни... - Добридень вам, - сказав хтось поряд. Сковорода розплющив очi i вiдповiв старому, який стояв, злегка пiднявши шапку. Як не вдивлявся, не упiзнав - такого дiда в них не було... Всмiхнувся, нараз згадавши, що З того дня, як вiн поПхав звiдси до АкадемiП, минуло сорок рокiв. Тодi дiдусь цей був ще, напевно, парубком. Що робить час!.. Зiйшов униз узвозом, яким колись прорвались шведи в замок. Бiля струмка, що понад валом збiгав до Многи, на мить спинився й, мов у дитинствi, попробував, чи вже мiцний льодок. Нiвроку, ковзатись можна... I душу знов наповнила щемлива радiсть зустрiчi. Тут кожен кущ i кожна стежка, ба навiть грудочка, йому про щось нагадували i промовляли до нього нiмо й палко. Вже видно вiкна й дверi, вiз бiля клунi й похилений старий лозовий тин... Сковорода зайшов у двiр i, опираючись на свiй кленовий костур (забракло сили), попрямував до хати. Вбирав очима, пестив усе, що вижило вiд тих далеких днiв або принаймнi було схоже на сивих свiдкiв його дитинства. Все дужче й дужче гупало у грудях серце, все важче ставало дихати. Нарештi геть знемiгся i сiв на мерзлу призьбу. Гай, гай, Григорiю, уже од вiтру хилишся... Не стало моцi здолати кiлька сажнiв... Невже настала твоя пора... Нi, це не край, не подих смертi! За двi доби не мав i крихти в ротi... Ось угамуК серце, перепочине... Рипнули важкi дубовi дверi, i на подвiр'я вибiгло хлоп'ятко рокiв шести-семи. У кожушку, в чужих великих чоботях. Наблизилось i подало несмiливо окраКць хлiба. Григорiй узяв, приклав до уст пахку шкуринку й поцiлував. Змахнув сльозу, яка зависла на непоголенiй шорсткiй щоцi, й спитав у хлопчика: - Ти хто? - Кирилець. - Чия це хата? - Наса... - А тато дома? - Дома... - Ходи сюди. - Не хоцу... Григорiй дiстав сопiлку й подав малому. Той ухопив, оглянув скоренько й сховав за пазуху. - Ти вмiКш грати? - Вмiю. - Ану ж заграй. - ЯкоП? - Про Гриця можеш? - Мозу. - А про коня золотогривого? Малюк замислився, поважно вклав сопiлку в губи й почав... не з тоП ноти. - Нe так, не так, Кирильцю! - спинив його Григорiй. - Дай-но сюди, я покажу... я научу... I заспiвала, немов жива, сопiлка. Сама душа Григорiева спливала чудо-звуками крiзь калинову цiвку. Й свiт оживав, скидав зимову скутiсть. У дворi прослався густий спориш... Город зацвiв васильками, ротатим бобом, маком.... Дерева вкрились бростю, а потiм цвiтом, листям; запахло хмiльно грушами... Звйшлося спiвом птаство - зозуля, одуд, горлиця i соловейко... Господи, як щебетала в густiй старезнiй грушi ця непомiтна сiренька пташечка!.. I раптом зойк: - Григоре, братику?! Стенувся, глянув - бiля порога стояв, пiднявши руки, hcj мовби крила, вже сивий-сивий брат. Сковорода пiдвiвся й пiшов назустрiч. - А я ж то чую - граК, - смiявся крiзь сльози брат. - Кажу, Григорiй! А син не вiрить, каже, його давно вже, мабуть, нема на свiтi... А я кажу, живий чи нi, а все одно це вiн, бо так нiхто не граК... - Дiдусю, дiду! - смикнув малюк за полу. - Тобi сопiлку? - нагнувшись, спитав Григорiй. - На, грай здоровий. Малюк схопив i чкурнув до хати. - Ач харцизяка, впiзнав, що дiд! - смiявся Степан беззубим ротом. - Це мого меншенького, потiшне таке хлоп'я... Чого ж ми стали та й стоПмо, ходiмо в хату! Оксенс, Катре, чуКте, господь послав нам радiсть! - гукнув старий у сiни. - Готуйте пляшку, снiдання! Кирильцю, де ти, ,бiжи гукни хутенько дядька Петра i дядину i тiтку Ганну! В порозi гостя стрiли високий ставний чоловiк у вишиванцi та шароварах i волоока бiлява жiночка в сорочцi й плахтi - ну геть Мар'яна! - Ласкаво просимо... - Мир дому вашому! - благословив Григорiй, поставив костур до рогачiв i обняв небожа. - А ти, нiвроку, вирiс! - Завяжи в землi та у гною, а бог на дож не скупиться... - пожартував Оксень. - Вiн, Грицьку, в тебе вдався-язик що бритва, - сказав Степан. Григорiй глянув у синi очi Катрi й спитав отерплим голосом: - Ви не з Ковраю? - Нi, з Воронькiв... - прошепотiла жiнка i зашарiлася. - Ледве вблагали пана, - промовив Степан похмуро. - Вже скiльки грошей витягнув, а й досi зуби точить. - Хiба на неП тiльки, - прогув Оксень. - На нас усiх. - Ви ж козаки! - Вона також козачка... - А де ж це мати ваша? - спитав Григорiй тихо. - Вже другий рiк при боговi, нехай земля Пй пухом, - перехрестившись, зiтхнув Степан. Загупотiло в сiнях, рвонуло дверi вихором, i на порозi як уродивсь Кирилець. За ним юрбою родичi. ...П'янiли швидко, дружно, мов поспiшали впитися, залити душу. По третiй чарцi вже й почали спiвати, а потiм плакати й картати долю-шлюху, що продалася панству. Григорiй слухав, стежив за цим каскадом болю i знов проймався тугою, яку лишив, здавалося, за ворiтьми, при входi у рiдну гавань. Тут, як i скрiзь, усе ламалось, нищилося, i на руПнах волi iуди ставили своП палаци й псарнi. Яка ж це твердь, яка ж це петра, господи! Де ж нам тепер шукати миру й правди, в яких краях, в яких людей, в якого бога?! Вiн був ще тут i вже далеко звiдси. Мов крiзь стiну, раз по раз чув то кiлька слiв, то пiсню, то безтурботний Мар'янин-Катрин смiх, що ятрив серце, в якому й так уже не було живого мiсця. Немов планети довкола сонця, всi балачки, усi думки крутилися навкруг неволi, що обступала хмарою i холодила душу. Вже Вороньки, i Ковалi, й Кизлiвка, i пiв Чорнух були в крiпаччинi... - Це неподобство! - сказав Григорiй, i стало тихо. - Усi на свiтi люди з одного й того ж тiста й тому всi рiвнi. А рабство, гнiт - чужi людськiй натурi, гидотна панська вигадка. Хто дав одному право довiку жити трутнем i багатiти трудами iнших? Природа, бог? Дурницi! Ярмо зробили люди i люди мусять знищити. Велике братство рiвних - ось царство щастя, любовi й миру! Там средний труд та дружба. I нi панiв, нi крiпакiв, нi цезарiв. Однi трудящi люди! - Це байка, Грицьку, - сказав Степан. - Того не буде... - Буде! - Як свисне рак... Суди, в'язницi, вiйсько!.. - Коли терпiнню приходить край - народ мов буря, його нiчим не спиниш. - Де ж той народ? Самi настраханi, забитi злиднi, в яких одне на думцi, щоб не пiти з торбами або не вмерти з голоду. - Народ наш спить, - додав Оксень. - Сплячий - це ще не мертвий. Настане час - прокинеться! - Мо', й так... - згодився Степан примирливо. - Жаль, ми того не дочекаКмося... - Хто знаК, брате, - обняв його Григорiй. - Њ мужнi люди, якi самi не сплять i не дають заснути iншим. Либонь, i ми з тобою ще дiждемося дня, коли воскресне воля! - I-i вже, Григорiю, - протяг Степан. - Хоча б дiждатись лiта й нового хлiба... - Був неврожай? - Та наче й нi... Землi лишився клаптик. - А де ж дiдiвщина? - Пiшла до пана в гостi та й не вернулася. Петровi, старшому iз двох братаничiв, набридла скорбна бесiда, i вiн, пiдперши рукою голову, завiв староП туги: Ой не спав я нiчку темненькую, Да не буду спати ще й другую, Да чомусь менi нудно I серденьку трудно, Молод козак сам не знаю... На третiй день уранцi Григорiй став збиратися. - Куди ви, дядьку? - перша збагнула Катря. - Нагостювався, КаПре, пора в дорогу. - Тату, вони вже йдуть! - Що ти надумав, брате? - перестав стругати ложку Степан. - Коли не так щось, то ти скажи... - Все дуже добре, дякую, - спинив його Григорiй. - Не ображайся, я вже пiду. Побачилися, погомонiли... - Де ти бродитимеш - старий, нужденний, немiчний? Лишайся та доживай спокiйно вiку. - Спокiй нам не судився, брате. Ми сiрi сироти, чужi у власнiй хатi... - Григорiю, побiйся бога! - устав Степан. - Тут ти хазяПн! Ми ж не якiсь там бусурмени, аби ламати старi дiдiвськi звичаП. - Не гнiвайся, я не про те. - То залишайся. - Не можу, брате. Я знаю, вiрю, що ви подiлитеся останнiм куснем хлiба. Та чи полiзе менi у рот той кусень, коли на нього блискатимуть голоднi очi... - сказав Григорiй тихо. Степан схилив важучу сиву голову. Зiтхнула Катря i, втерши нишком сльози, взялася збирати чудному гостевi в дорогу дещицю. Брат забажав провести. Бiля ворiт спинилися, й Григорiй, Знявши шапку, вклонився Катрi, дiтям (Оксень кудись поПхав) , дровiтнi, грушi, хатi, гнiзду буслиному... - Де не побачу гайстра, то нашу хату згадую, - всмiх нувся братовi, щоб побороти сльози. - Покинули, - махнув Степан рукою. - Вже третiй рiк вакуеться... ГригорiКвi недобре стислося серце. Усюди смерть, спустошення. Одне за одним iдуть у невiсть поняття, речi, люди. Все перемелюКться на невблаганних каменях часу, неволi й злиднiв. Руйнуються одвiчнi твердi, й на тих мiсцях зiяють похмурi хляби... - Куди ж ти зараз? - спитав Степан, коли минули давно занедбаний фортечний вал. Григорiй знiтився: гце сам не знав. I раптом мовив: - До Переяслава. У мене там хороший давнiй приятель, Микита Гайстер. - Надумав тiльки-по? - Так... Степан спинився. - Ну що ж, давай прощатися. Поцiлувались тричi, потисли мiцно руки й, не озираючись, пiшли у рiзнi боки. Останнi десять-п'ятнадцять верст Сковорода не йшов, а бiг. Немовби вихор пiдставив пiд нього крила i мчав у славне мiсто мiж Трубежем та Альтою. За довгi темнi ночi в чужих хатах, у чужих людей, в самотнi дороги вiн гiрко виплекав нову мету, нову надiю знайти затишну гавань хоч до весни, хоч би на кiлька мiсяцiв. Так ненароком сказане оволодiло його думками, серцем. Мерщiй, мерщiй у Переяслав! Там - щирий друг, там - твердь, обiтована його земля! Дув вiтер iз пiвночi, рiзкий, пронизливий. I терпко пахло снiгом, який несли великi темнi хмари. Цi змiП-чудиська повзли все нижче й нижче, заволiкаючи останнi клаптi неба. Хоч був ще тiльки полудень, важка, гнiтюча сiрiсть - якась розведена на краплях свiтла темрява - вже розлилася степом i пригасила i так похмурi барви. Убогi, чахлi стернища, скирти, прибитi мжичками, пожухлi трави, зелено-чорнi латки озимини - все затихало, впадало в сон... Зненацька вийшов на голий берег рiчки й побачив мiсто. Як i колись, здiймалися над ним величнi храми. Хрести та банi, правда, не пломенiли сонцем, а ледь виднiлися у сiрiм мороцi. Трубiж затих пiд льодом, i тiльки подекуди густа вода, злизавши стелу, ще нуртувала, рвалася з холодних пут на волю. Фортечнi стiни довкола мiста рушилися й тепер нагадували беззубий рот. Щось моторошне було у цих руПнах, у цiй замерзлiй рiчцi, у тьмянiм золотi хрестiв та бань... Згадалися сумнi чорнуськi входини, нiме безлюддя вулиць... Нi, нi! Дурницi. Холодний вiтер, хмари, стареча втома - ось крила деймона, що налягли печаллю на спраглу душу. Господи, не допусти зневiритися в твоПй премудростi та милосердi, дай зачерпнути моцi з твоПх щедрот, яких давно ти не посилав на цi степи, на цi мiста-руПни! З останнiх сил, спираючись на журавля, брiв по дорозiгреблi, а потiм вулицями, де майже все зосталося таким, як двадцять рокiв тому. Це пiдбадьорювало: вiн не любив застиглого, давно потрухлого, але останнiм часом почав боятись i перемiн, якi здебiльшого були лихi, трагiчнi. Перед його очима пройшли в минуле, у небуття козацькi вольностi, полки, гетьманщина, Сiч, КолiПвщина i ще багато дечого. Натомiсть - рабство. Пiв-УкраПни вже в крiпаках, на iнших жде те ж саме. Минув Колегiум, собор, дзвiницю. Зикнув полегшено, коли побачив, що двi тополi сотниковi стоять на мiсцi. Ба навiть виросли - удвоК вищi й товщi! Спинився, витер рукою пiт на лобi й пiшов повiльно, уже не кваплячись, не боячись, що замiсть хати Гайстра застане дике дворище. Враз одлягло вiд серця. Куди й подiлися журба та втома. Вiн навiть став мугикати улюблений Микитин "псалом" про кума та судака, якого той до куми тащить: Очерет трiщить, I вода плющить... Чи то Микита й досi такий веселий, жвавий? Перемiнився, мабуть. Поважно-мудрий, стриманий. Як-не-як - уже, напевно, дiд, при чинi та при маКтностях... О, двiр нiвроку. Заможний двiр. Не побагатшав нiби, та й не збiднiв... Чи то ж упiзнаК? Де там. Ще прожене. ПодумаК - якийсь жебрак. Вiн же бо пан... А ось i сам! Високий, ставний, з розкiшним чорним чубом - немов над ним не владний час. СтоПть i вiжки змотуК... - Добридень, пане Гайстре, - гукнув Григорiй, - спершись на невисокий густий паркан. - Здоровi будьте й ви, - озвався той привiтно, затяг кiнець i обернувся. Григорiй аж сторопiв: Микита за двадцять рокiв не постарiв, а помолодшав! Свят, свят... - Ви щось хотiли, дiду? - спитав той лагiдно. Григорiй сiв на перелаз. - Микито, що з тобою?.. - промовив глухо. - Дiду, я не Микита. - Мене Богданом кличуть. Небесна сило, так це Богданко, Микитин старшенький! - А батько дома, голубе? Богдан насумрився, оглянув пильно зайду й, перехрестившись, мовив: - НемаК батька. Вже восьмий рiк. - Помер? - Загинув. У БессарабiП. - А мати? - Вмерли. Коли почули, що батька вбито, то Пм таке щось прилучилося, що за пiвроку й згасли... А ви Пх знали, дiду? - Знав, синку, знав... - То ви заходьте, зiгрiйтеся та пообiдайте, - вiдчинив Богдан ворота. Сковорода не в силi був ступити й кроку в Микитин двiр, де не було Микити та чарiвноП його Онисi, яку вiн "вирвав" iз Лохвицi. Поспiхом минув ворота й побрiв назад, у мiсто. - Куди ж ви, дiду? - Я вже пiду. Я забарився, - промимрив злякано Сковорода й наддав ходи. - Хто там такий, Богданку? - долинув iз хати ясний жiночий голос. - Якийсь химерний старець... Просив зайти - не хочеУдарив стрiчний вiтер, рвонув за поли свитки, засипав очi снiгом. I свiт розтанув, сховався, щез у бiлiм вирi. Один як перст! Бр-р-р... Страшно, моторошно... Так навiть краще. Воля. Куди схотiв... А де ж дорога, вулиця? Де Переяслав? Зник. Бач, переяв i все втеряв... Яка густа, яка безмежна вiхола! Нестримний бiлий вiтер i чорний снiг... А може, то просто нiч, подерта на безлiч чорних клаптiв... Чи день. Учорашнiй. Нi, мабуть, завтрашнiй. Найлiпше рвати завтрашнК - страшнiший бiль. Минуле рветься легше i легше склеюКться... Все рвуть, все кидають на зимний вiтер... Тихо, тихо Дунай воду несе, А ще тихше дiвка косу чеше... О, хтось спiваК. Ти ба, Микита Гайстер! Принiс з Дунаю пiсню. Нi, це хтось iнший. Микита там i досi... Там, кажуть, кров зiйшла червоним маком. Весь степ горить, палаК - мак, мак... Отямився за Трубежем у полi. Снiг перестав, i вiтер трохи стишився. Над бiлим-бiлим свiтом повзли кошлатi хмари. Мак, мак... От клята пам'ять! Де бачив вiн це полум'я, червоно-чорнi квiти?.. На роздорiжжi звернув праворуч, де пiд габою снiгу ще не схололи, певно, його слiди. Не думав iти в Чорнухи, звернув на цю дорогу, аби кудись звернути. Йому однаково, байдуже... А голова - неначе дзвiн на вiтрi, гуде, гуде... Пече всерединi. Узяв, нагнувшись, снiгу, поклав у рот. Бом, бом... У скронях. Чому так душно? Лiто... Сiпнув на грудях свиту. Загрiбай, мати, жар, жар - Буде тобi дочки жаль, жаль... ЧиКсь весiлля! Копитять землю конi, музики тнуть, спiвають свахи, дружки... Та це ж_ братанич яiениться! Он вiн, Степан, i Катря... Мак, мак! На рукавах у Катрi... Всмiхнулася - аж то Мар'яна!.. Господи, ку диве, що це з нею?! Летить, летить, як марево, а з рукавiв на землю сиплються червоно-чорнi квiти... Мар'яно!.. Щезла... Не витираючи холодних слiз, Сковорода звертаК знов праворуч. У Коврай, у Коврай! Ще раз побачити i можна вмерти... Струнке, веселе, блакитнооке сонечко, його нещасне щастя... Тут зовсiм близько, верст п'ятдесят, не бiльше... Он бiжить, бiжить мала дiвчина, А за нею русалочка... Мар'яна тулиться до нього лячно й питаК пошепки: - Як ви гадаКте, русалки вже поховалися чи ще довкола бродять?.. Сковорода обняв за плечi дiвчину... I раптом скрикнув: вона вже бабця!.. Боже, скрiзь смерть, руПна, знищення. Бери, жорстокий деспоте, усе, що е, що бачиш, руйнуй, стирай у прах, але не руш Мар'яну!.. Мовчиш, зацiпило... Чого ж ти скалиш зуби? Що я сказав смiшного?.. А я не хочу! Досить менi твоКП мудростi, твоПх смертей, твоПх дурних законiв!.. Я не пiду, не бачитиму, я ошукаю твоПх сатрапiв, сховаю в серцi, на самiм днi, й не дам, не дам! Вiн обхопив руками груди й побiг назад. Мерщiй до КиКва, до альма-матерi! Миславський мудрий, можний, не дасть себе на злу поталу. Вiн твердь, вiн петра. Як Аввакум рече: зiйду па камiнь i на сторожi стану!.. Зiлля йде обертом, хитаКться, немов вода. Снiг чорний, бiлий, колами, смугами... Мар'яна б'Кться в грудях, от-от не вирветься... Знесилившись, сiв пiд вербою, поволi зсунув торбу i прихилився спиною до нехиткого стовбура. Блаженство!.. Так у раю, напевно. Душа намучиться на цiй землi, влетить в едем i сяде пiд райським деревом... Набрав у жменю снiгу й пiднiс до вуст. Солодкий, як iз джерела вода... А де ж той рай? На сходi... Бредня! "Насадив господь бог рай в Едемi на сходi". Де треба стати, щоб, повернувшися в потрiбний бiк, уздрiти рай? Заплющив очi й слухав, як дзвонять дзвони. Бом-бом, дзинь-дзинь, бом-бом, дзинь-дзинь... Чудово! От тiльки жаль, якийсь один, надтрiснутий, псуК всю музику... Iч торохтить, iч гупав. Бом-бом, дзинь-дзинь... Бух-бух!.. Як вiз по мерзлiм груддi. А пропади ти!.. - Тпр-р-р, стiй, Гнiдко! - почулося нагло. Сковорода пiдвiв повiки й побачив воза, запряженого одним конем. Вiзниця кинув вiжки, потер задублi руки й став наближатися. Вiн був дрiбний, русявий, у кожушку й... спiдницi. Pardon, у рясi. Щось казав, пiдходячи, але Григорiй того не чув. Проклятi дзвони! Невже аж киПвськi? Чи переяславськi? Бом-бом, дзинь-дзинь... - Кажу, добридень, дiду, - гукнув чернець. Григорiй лише кивнув. Язик пошерх, не повертався в ротi. - Чого ви тут сидите? - Я йду. - Куди? - У КиПв... - Це далеченько, дiду, - сказав чернець лукаво. - До вечора не дойдете! На прощу? - Нi. -_ До родичiв? - Я до Миславського... До альма-матерi... Там, в АкадемiП... - Спiзнились трохи, дiду! - розвiв чернець руками. - Всього на десять рокiв... Миславський ваш давно в Московщинi. Пасе ведмедiв... - Приклав до лоба руку i мовив лячно: - Та ви як жар, дiдуню! Ходiмо швидше, я завезу додому. Де ваша дома? Бом-бом, дзинь-дзинь... Миславський пасе ведмедiв... Куди ти, бурий, нема на тебе вовка!.. Хльось, хльось гарапником... - Де ваша дома, дiду?! Хто й звiдки ви? - Я ДаниПл Мейнгард, Сковорода... - пробурмотiв Григорiй i заспiвав осиплим тихим голосом: Та немаК лучче, Та немаК краше, Як у нас да на УкраПнi! Чернець узяв його пiд руки й понiс до воза. - Я ще живий, куди ти тягнеш мене, люципере! - кричав, пручався. - На вiз, Григоре Савичу. Там м'яко, тепло... Доскочим Драбова, переночуКмо - i до Прилук, у Густинку... У мене коник славний... - Кiнь, кiнь! Ви чуКте?! Григорiй вирвався й побiг у поле. Десь зовсiм близько iржав i цмокав ногами в тванi золотогривий кiнь! Ось вiн, як вiтер, вилетiв на чорно-бiлий пагорб i, розметавши огненну гриву, помчав у степ. Iржання, тупiт, стугiн... - Кось, кось! Кось, кось!.. Лиш вiтер, гул та дзвони. Бом, бом, бом, бом... Утер сльозу. Тягнучи снiгом торбу, пiшов до воза. Спокiйно дався вкласти себе у сiно, накрити чимось теплим. I провалився в хитку гарячу хвилю. Бом, бом... ...I СIТЬ ОСТАННЯ Всю зиму й весну Григорiй бився з хворобами i рвав тенета смертi. Не раз в убогiй келiП, куди привiз його чернець добряга, чув шелест крил i холодячий подих ПП посланця у АзраПла. Проте нi ця зима, нi ця весна не стали в його життi останнiми. Останнi, тi, якi окреслюють межу буття, прийшли i не скоро, але прийшли. Були ще роки поневiрянь, новi книжки, написанi в самотинi на пасiках, новi переклади з великих мудрих i незлiченнi бесiди з простим i можним людом. Пiзнай себе. Спасибi боговi, що потрiбне зробив нетрудним, а трудне непотрiбним. Велике братство, царство любовi й дружби. Нерiвна рiвнiсть... А навкруги тим часом любовi, братерства й дружби ставало менше й менше, одне за одним козацькi села прощалися з волею, найнеобхiднiше робилось трудним i недосяжним... Григорiй усе те бачив, нестерпно мучився й згоряв на полум'П свого безсилля спинити це варварство, вернути людям розум та милосердя. I якось, ходячи понад ставком у Пан-Iванiвцi, яка останнi роки припала так йому до серця, вiдчув, що все, що час настав збиратися. Vixi et, quem dederat cursum fortunе peregi! Вiн, власне, був готовий. СвоП книжки-рукописи, якi були при ньому, давно послав у Петербург Михайловi. Дiлити не мав чого. Хотiлось тiльки ще хоч би раз побачити найближчих друзiв-учнiв, погомонiти з ними на дальню путь-дорогу. Михайло мав десь днями купити хутiр i повернутися в своП пенати. А Якiв близько, його покликати можна, переказавши кимось, або листом. Вже iКрей. Розумник! Як прочитав "Икону Алкiвiадскую", розгнiвався й замалював не тiльки автора, а й те, кому цей твiр присвячений. Це щось нове, якесь нещастя з Яковом. Вiн м'якосердний, вiн був завжди як глина, з якоП можна вилiпити усе, що хочеш. Послав листа з оказiвю й терпляче ждав. За кiлька днiв прокинувся з передчуттям - сьогоднi! Швиденько встав i виповз iз куреня, мов Дiоген iз бочки. Насилу випростався i, перекашлявши, пiшов униз, до ставу. Вже котрий рiк у Пан-Iванiвцi, проте не звик i досi до цього дивного кутка землi. Щоб сам хотiв придумати, навряд чи вигадав би щось досконалiше та мальовничiше. Глибоке русло рiчки перетинав мiцна широка гребля. На греблi млин та верби. Праворуч став, немов дворога порохiвниця, в кутку якоП пагорб, порослий соснами. Лiворуч балка, виповнена високими стрункими вiльхами, вербою, хмелем та рiзним iншим зелом. З крутобережжя струмить вода з цямрини. Смачна, холодна, вiчна. А поруч парк, де поКдналося старе й нове, природне й штучне. Боже, чого нема у цьому парку! Вiд кам'яницi панськоП, що на горi, в бiк Мерлi iде алея, тiниста, липова. Бiля альтанки вона розщеплюКться i п'ятипалим вiялом збiгаК ледь не до ставу. Це менший став, низинний. Тут теж криничка. Рогiз, калина. На захiд - гай березовий, на схiд - садок, тополi. А далi - дуб i липа, два старцi-велетнi... Спинився, сiв пiд дубом. Набрав роси у пригорщ i просвiжив обличчя. Воно набрякло з ночi, пошерхло й стало немов чуже. Все тiло рушиться, здаК, не хоче бiльше жити, носити гострий розум та невгамовну душу. Щоб не душа, яка не знаК втоми 1 вболiвав за все на свiтi, давно лишив би цей бiлий свiт, що чорний став од горя, i перейшов би свiй Рубiкон. Вiн не боявся смертi i не чiплявся за кожну мить, за кожен подих, бо розумiв, що смерть така ж природна, як i народження. Усе живе колись-то мусить умерти, i марна праця мучити себе жахами й прагнути вмолити вiчний логос зробити чудо-виняток. Парк, луг, село - все прокидалося, стрiчало день симфонiКю найдивовижнiших i найзвичайнiших для цього мiсця звукiв. Шум вiття, вуркiт молочних цiвок, веселий писк пташок, скрип журавля, овече мекання, дует коси й мантачки... Заплющив очi - i вже в Чорнухах, над чарiвною Многою... Чогось бракуК нiби... Ага, сопiлки! Дiстав iз кишенi флейту, яку прислав Михайло, й заграв повiльно, тихо, щоб не порушити звучання ранку... Краса, гармонiя... Мов у раю... Не знав, чи е вiн справдi, тому волiв, щоб i по смертi зостатись тут, у цiм земнiм едемi. Ополуднi приПхав Якiв. Сковорода зустрiв його на греблi, обняв i довго-довго не вiдпускав. - Що з вами, батьку? - Скучив... - Та ми ж недавно бачилися! - Хто знаК, друже, коли ми знову стрiнемось... - Коли захочемо, - бадьоро мовив Якiв, - Чи я до вас, чи ви до мене. Вiн споважнiв, погладшав i мало чим нагадував того сердечного, простого Яшу, що проводжав Григорiя колись удосвiта в нову мандрiвку-втечу. - Тобi зручнiше. Якове, - всмiхнувся сумно Сковорода. - Коли умру, навiдуйся, не забувай... - ТакоП! - розвiв руками Якiв. - Та ви, Григоре Савичу, ще нас усiх переживете. Вам сiмдесят i два? А ви ще - хоч би i в гренадери! - Я не жартую, друже, - спинив його Григорiй. - Прийшла пора моя... Правицький поволi згас, замислився. Поправив ря