iв розуму та мук сумлiння.
   Аж до весни Сковорода карався болем хороших,  рiдних  йому  людей,  якi
лишилися в далеких Валках i страждали  нинi  з  його  вини.  Вiн  жив  пiд
Харковом, у монастирськiм пiдварку, де переховувався сiм рокiв  тому  його
земляк Ничипiр. Не жив - згоряв поволi  на  вогнищi  самопокути,  за  зиму
висох i пожовтiв, мов обкорований дубовий стовбур. Водовики, якi  дiлилися
з ним куснем хлiба й убогим ложем у невеликiй, тiснiй хатинi, лише зiтхали
скрушно й шукали нишком йому рятунку то в молоцi, то в зiллi, то просто  в
дружнiй бесiдi.
   Й щось помогло. Можливо, час...
   Якось напровеснi,  зоставшися  сам  на  хазяйствi,  Григорiй  взувся  у
зашкарублi чоботи, накинув свиту, яка  висiла,  мов  на  кiлку,  й  помалу
вийшов iз хижi. У груди бурхнуло терпке повiтря, вистояне на  верболозi  й
променях. Аби не впасти, мусив узятися за грубовитесаний шорсткий  одвiрок
i зачекати, поки минуло запаморочення й свiт перестав  хитатися.  Стояв  i
дихав, дихав, п'ючи невидимий цiлющий трунок; так п'ють у спеку воду.  Уже
високе весняне сонце без мiри щедрило теплом та свiтлом.  Снiг  на  осоннi
танув i реготав струмками. Дзвенiв капiж.
   Примружившись i, як п'яний, хитаючись, Григорiй рушив у березневий,  ще
напiвсонний свiт. Пiд чобiтьми з приКмним шерхотом розсовувалася присмагла
снiжна каша. Ласкавий, теплий вiтер гойдав  набрякле  вiття,  немов  будив
дерева й давав розгiн та силу живлющим Пхнiм сокам. Вiн пiдганяв Григорiя,
чи загравав до нього, зриваючи стару кудлату шапку, чи  припадав  йому  до
нiг i лащився, неначе вiрний пес, який не бачив довго свого господаря.  По
синiмсинiм небi летiли з пiвдня, мов гуси, бiлi хмари. Посеред саду стоячи
i дивлячись на ту безмежну зграю, вiн наливався  силою,  немов  воскреслий
Лазар. Його худе, кiстляве тiло ставало пружним, дужим. Неначебто вiн  був
недавно зв'язаний, а цс опали пута й дали свободу його  думкам  i  грудям.
Глибоко й часто дихаючи, зiбрав, стягнув докупи  розтерзану  свою  могутню
волю i спрямував  ПП  на  власну  Душу,  де  ще  гнiздився  морок.  I  все
обрушилося, зануртувало в ньому, немовби скресла  крига  й  пiшла,  пiшла,
невпинна i всемогутня. Якийсь незнании захват, якесь  чуття  солодке  враз
охопили найменшi фiбри тiла i запалили вогнище. А ще за мить отой  вогонь,
ота чарiвна сила завирувала в жилах. Сковорода  зiрвався  з  мiсця  й,  не
вiдчуваючинi рук, нi нiг, легкий, як полум'я,  почав  ходити  по  саду,  а
потiм бiгати. Його носило,  рухало  палке  захоплення  чи  то  життям,  чи
свiтом, а чи новим вiдродженням себе й природи. Перед очима  в  нього  усе
змiстилося, злилося м'яко у щось Кдине цiле i задзвенiло радiстю. Струмки,
дерева, хижа, блакить небес, хмарини сурмили  славу  сонцю,  хвалу  життю,
осанну лiту, що вже було в дорозi!..
   Коли до пiдварку пiд'Пхала запряжена четвериком карета, Сковорода стояв
пiд яблунею i тихо плакав.
   - Григорiй Савич? Сковорода? - пiдбiг до нього блискучий юний офiцер.
   - Так, я.
   - Вас виклика до себе його превосходительство!
   - Яке таке превосходительство?
   - Пан губернатор!
   - Не знаю я такого. Ми незнайомi, - сказав Григорiй рiзко  й  пiшов  до
хати.
   - Вас просить Њвдоким Олексiйович Щербинiн,  -  наздоганяючи,  промовив
офiцер.
   - А! - зупинився Сковорода. - Чув про такого... Заждiть, я зараз.
   Нашмарувавши  чоботи  воловикiвським  дьогтем  i  оперезавшись  поясом,
Григорiй вийшов iз хати й сiв у  карету,  де  вже  сидiв  фельд'Кгер.  Той
вiдсахнувся i крикнув кучеровi:
   - Пiшов, пiшов!
   Щербинiн стрiв Григорiя ще на парадних сходах.
   - Григорiй Савич, я радий бачити тебе в своПй господi! Ласкаво просимо!
- узяв його пiд руку й повiв  нагору  мимо  здивованих  панiв,  лакеПв  та
ад'ютантiв. - Менi  розказували,  що  ти  мудрець,  а  ще,  крiм  того,  i
музикант. Це правда?
   - Гргiю трохи.
   - На чому саме?
   - Њ скрипцi, флейтi, бандурi, гуслях.
   - Orb! - просяяв пан губернатор. -  Ти  сущий  скарб!  Я  теж  любитель
музики. Було, як врiже наш полковий оркестр, так i замру, а ноги,  бестiП,
самi собою рвуться марширували по плацу.
   У кабiнетi, куди зайшли невдовзi, вiн запросив сiдати, сiв поряд сам i,
мружачи, немов кокетка, своП блакитнi у бiлих вiях очi, враз запитав:
   - Чому не вiзьмеш ти собi якогось стану?
   - Добродiю, свiт наш подiбний до театру, - промовив повагом  Сковорода.
-  Щоб  грати  з  успiхом  та  похвалою,  потрiбно  брати  ролi  лише   за
здiбностями. Особа, дiюча в театрi, не через знатнiсть ролi, а  за  хорошу
гру звеличуКться i прославляКться. Я це не раз обдумував та випробовував i
переконався, що можу грати в театрi свiту  лише  таку  просту  й  безпечну
ролю, як граю нинi.
   - А може, у тебе здiбностi до чогось зовсiм iншого, до того. що  давало
б користь державi, свiтовi?
   - Були б такi - я знав би.
   - А вкоренiла звичка та упередженiсть...
   - Добродiю,- не дав йому скiнчити Сковорода, - коли б вiдчув я  раптом,
що можу й хочу рубати туркiв, то, не вагаючись, узяв би  шаблю,  надiв  би
кiвер i став гусаром. Труд за природною схильнiстю К  задоволенням.  Чому,
скажiмо, пес береже отару вдень i вночi,  хоча  йому  при  цьому  загрожуК
смерть од вовкiв? Кiнь  чи  свиня  цього  не  роблять,  бо  не  для  цього
створенi, природа Пхня iнша.
   - А як коня поставлять за охоронника?
   - Нещаснi будуть вiвцi! I кiнь також.
   - Коневi що!
   - Робити те, що не властиве твоПй душi, твоПй  натурi,  -  трагедiя.  -
Навiть тодi, коли  за  це  тебе  звеличують  i  щиро  платять  золотом  та
орденами?
   - Вiд орденiв та золота нiхто не став мудрiшим, талановитiшим.
   - Це суща правда,- зiтхнув Щербинiн.- Один - дурний  аж  свiтиться,-  i
при дворi, у почестях, а другий  -  розумний,  здiбний,  -  i  пропадав  в
глушинi, за тридев'ять земель...
   Григорiй ледве стримався, щоб не всмiхнутись або не висловити вельможi,
витуреному iз Петербурга, своПх нещирих спiвчуттiв. Ах,  бiдолашний,  йому
так хочеться пiд царську сукню... чи то пак руку! Там iншi труться, а вiн,
сердешний, повинен тут сидiти й навчати цих тубiльцiв,  як  слiд  коритися
своПм панам  i  як  служити  ПП  величностi  iмператрицi.  О,  вже  чимало
зроблено!
   - Ти задоволений своКю долею? - спитав нараз пан губернатор.
   - Нi. Я волiв би, аби мене не смикали, коли кому  захочеться,-  озвався
рiзко Сковорода.
   - Не гнiвайся, достойний муже, що потривожили твiй велемудрий спокiй! -
не без лукавства сказав Щербинiн.- Не для моКП примхи (хоча давно я  мрiяв
тебе побачити й насолодитися твоКю бесiдою), а ради дiла покликав  я  тебе
до себе.
   Григорiй сiв зручнiше й приготувався  слухати  про  те  нагальне  дiло.
Цiкаво, що може бути спiльного у нього з Цим служакою...
   - ПП величнiсть дозволила нам додатковi класи, якi просив  Колегiум,уже
цiлком  серйозно,  офiцiально  заговорив  Щербинiн.-  I   нещодавно   клас
добронравностi, який  дозволений  теж,  я  побажав  надати  вам.  Њпiскоп,
правда, був проти того... Однак, як бачите, я вас покликав i маю честь вам
запропонувати це благородне дiло.
   Вiн усмiхнувся приязно, вдоволений своею силою й своКю гречнiстю, i сiв
за стiл у позолочене французьке крiсло.
   ГригорiКм оволодiли сумнiви. Його тягло до книг, до учнiв та  втателiв,
йому хотiлося принести користь людям,  вiддати  Пм  i  своП  знання,  своК
бентежне серце. А зупиняли тi  перемiни,  що  вiдбувалися  вже  три-чотири
роки. Тепер Колегiум хiба що звався так, як колись. Усе ж останнК  завзятi
царськi слуги перелопатили на свiй манiр. ПонаПздило французiв, нiмцiв  та
всяких iнших  зайд.  Студентська  братiя  теж  оновилася.  Його,  скажiмо,
Сковороду, не прийняли б учитися, бо  не  породистий,  не  iз  шляхетських
вилупкiв.
   - Ти задоволений? - спитав Щербинiн.
   - Не вiдаю, - знизав плечима Сковорода.
   - О! То ж чому?
   - Не хочеться менi шармаркати так, як попи з амвона...
   - Голубчику, то не шармаркай! Учи, як хочеш. Ти ж не священик. I  зваж:
виховувати потрiбно воПнiв, покiрних слуг престолу.  Фiлософи  нам  нi  до
чого!
   - Я теж фiлософ...
   - Ти пiлiгрим, учитель, любитель  муз  та  бiблiП,  -  сказав  Щербинiн
твердо, неначе знав Григорiя не пiвгодини, а все життя. - Тебе  дивуК  моя
обiзнанiсть? - лукаво звузив очi. - Така моя посада, звання i  функцiя.  У
мене сотнi вух...
   - Фiскали нинi в модi, - сказав Григорiй.
   - На них стоПть iмперiя! - зареготав Щербинiн.
   - Та на штиках...
   - Воiстину! - надувся пан губернатор. - Без нас, вiйськових, государевi
що капельмейстру без музикантiв!
   - Глибокомудро сказано.
   - А що, ми теж не ликом шитi! Хоч в  академiях  не  обреталися,  так  з
малолiтства в армiП. А це така, брат, школа, що жоден ваш колегiум...
   Щербинiн клацнув пальцями и додав нахмурившися:
   - Коли б на мене, я всiх учив би в ротах. За п'ять-шiсть рокiв були  б,
як лялечки. Мов тесаки - нi почуттiв, нi нацiй,  нi  стародавнiх  звичаПв.
Ать, два - i  скрiзь  порядочок.  Вперед  -  вперед,  назад  г-  назад!  I
армонiя...
   Сковородi набридло слухати, i вiн пiдвiвся:
   - Гаразд, я згоден.
   - От i чудово! - узяв перо Щербинiн. Щось пiдписав  i  подзвонив.  Вбiг
ад'ютант. - Вiзьми наказ ось i передай в училище.
   Той пiдiйшов, крутнувся i швидко вийшов.
   - Поздоровляю. Бажаю успiхiв! - простяг Щербинiн руку.
   - Я згоден, ваша милiсть, та при однiй умовi, - додав Григорiй.
   - Ну, ну?
   - Навчатиму я без платнi.
   У губернатора полiзли брови вгору, потому впали й покрили снiгом очi.
   - Не розумiю. - промовив сухо й холодно. - Як же ти житимеш?
   - Як i живу. З воловиками, по той бiк Лопанi.
   Губернатор знизав плечима i посмiхнувся:
   - Вас, малоросiв, зрозумiти важче, нiж море кухлем вичерпати.
   - Робiть, що легше, - сказав на те Григорiй i, попрощавшись, вийшов.
   Початок лекцiй припав на середу на страснiм тижнi. Коли Григорiй зiйшов
на кафедру, нiхто у класi, та й у Колегiумi, i не пiдозрював, якi вiд того
почнуться страстi у Харковi и у всiй епархiП.
   Обвiвши зором учнiв i дiставши зшиток iз тезами, Сковорода  прокашлявся
i раптом кинув у переповнену аудиторiю:
   - Свiт спить!.. Та ще не так спить, як то про праведника сказаро ("Якщо
впаде, не розiб'Кться"). Спить, простягнувшись глибоко, немов прибитий!  А
пастирi його не будять. Нi, ще погладжують: "Спи, спи,  не  бiйся!  Хороше
мiсце - чого боятися?"
   Клас одiзвався смiхом, палкими оплесками.
   Душа зайшлася радiстю. Ось та хвилина, задля якоП вiн Залишив  вiдлюддя
i в котрий раз наослiп кинувся у свiт, у море пристрастей та боротьби! Але
згадалися колючi очi Крайського,  дволикiсть  Iова,  солдатська  гречнiсть
губернатора, i вiн сховався у темнi хащi бiблiП. Студенти мовчки  слухали.
Переглядалися, немов були здивованi його раптовим вiдступом i  розчарованi
в своПх надiях. Правицький Якiв, що найпалкiше вiтав початок лекцiП, тепер
сидiв похнюпившись. На заднiх лавах перемовлялися... Видать,  приПлися  Пм
прониснi бiблiйнi iстини й попiвська жуйка, яку лишаКться тiльки  ковтати.
I це чудово! Людина мисляча - людина iстинна. Гряде-бо homo novus...
   -  ЧуКш,  християнине,  з  твоПм  поганським  серцем!  -  пiдвищив  тон
Григорiй. - Чи довго ти лежатимеш на землi? Чи станеш ти колись людиною?
   АудиторiКю пронiсся тихий гомiн. Правицький пiдвiв пониклу голову, й  в
очах у нього сяйнула гордiсть за свого вчителя й наставника, яким  пишався
завжди, навiть тодi, коли того вигонили.
   - Людина iстинна... Однi шукають  ПП  у  самовладдi  Августа,  в  часах
Тибсрiя. Другi винюхують ПП в Њрусалимах та Iорданах, у постах,  молiннях.
А третi прагнуть ПП знайти у свiтських почестях, у  розкiшних  палацах,  у
церемонiях, чинах та золотi... Не там, не там!
   Вiн говорив схвильовано, вкладаючи у кожне слово й фразу  вогонь  душi,
свою велику вiру в те, що справжня людянiсть i справжня мудрiсть  не  там,
де владаК пишнiсть, а в глибинi народу, в його синах, що виросли  в  трудi
та вiчних злиднях. Як  i  ранiше,  вiн  раз  у  раз  ховався  в  бiблiйних
затiнках, але тепер студенти мовчки ждали, коли вiн знову  вийде  й  засяв
сонцем  своПх  думок,  таких  рiдких,  таких  не  схожих  на  все,  що  Пм
втовкмачували з цiКП й iнших кафедр.
   I пiсля дзвону нiхто не  вийшов  iз  класу.  Студенти  збилися  довкола
вчителя густим бджолиним роКм i закидали його запитаннями.
   - Скажiть, а де шукати щастя?
   - Щастя нi вiд небес, нi вiд землi не залежить. Не шукай його за морем,
не випрошуй його в людини, не волочись по палацах,  не  повзай  по  земнiй
кулi, не броди по Њрусалимах. Шукай в собi  самому.  Пiзнай  себе  й  живи
життям, тобi властивим...
   - Щасливий той, хто маК скриню золота!
   - За золото ти можеш купити все, але не купиш щастя.
   - Ви говорили, що бог наш маК багато ймень. Яке ж iз  них  найголовнiше
чи найправдивiше?
   - Бог - розум, iстина.
   - То хто ж тодi створив людину?
   - Премудрiсть! Iз бридких та диких монстрiв, або потвор,  вона  зробила
нас  людьми,  тваринами,  що  здатнi  жиги  у  товариствi,  в  дружбi.  Ми
вiдрiзняКмося вiд диких звiрiв милосердям та справедливiстю, а вiд  худоби
- помiрнiстю й розумом.
   - Чому ж священики нам кажуть iнше?
   - Священики теж не пророки, а смертнi люди.
   - Вони ж посвяченi!
   - Посвяченiсть i благочестя - то не одне й те ж.
   - А церемонiя, обряд?
   - Церемонiя - це нiби листя бiля плодiв або лузга на зернах. Коли ж  ця
маска позбавлена своКП сили, то залишаКться  тiльки  лицемiрна  видимiсть,
обман.
   - Якщо те знають люди. А коли нi? Або вдають iз себе слiпих, глухих...
   - Воiстину, у нас так часто змiшують листя  й  плоди,  лузгу  й  зерно,
обряд i суть. А дехто навiть шануК бiльше маску, нiж благочестя.
   Сховавши зшиток, Григорiй рушив iз класу. За ним - юрба студентiв. Так,
дискутуючи, пройшли через Колегiум, мимо здивованих учителiв  та  учнiв  i
рiкою вилилися на монастирський двiр.  Такого  тут  ще  не  бувало!  Новий
префект, що замiнив Кордета, рiшуче вихопив iз  того  потоку  одразу  двох
студентiв i став допитувати. Небавом, плутаючись у  довгих  полах  ряси  i
важко дихаючи од хвилювання, побiг до ректора.
   За кiлька днiв про лекцiП й Сковороду, який читав Пх, заговорив мало не
весь добропристойний Харкiв. А ще за тиждень прибув iз  БКлгорода  епiскоп
Крайський i наказав  негайно  доставити  йому  той  Кретичний  зшиток,  де
викладав Григорiй суть добронравностi.
   Все причаПлося, чекало мовчки вироку.  Не  забарився!  На  другий  день
пополуднi Сковороду покликали до резиденцiП преосвященного, де вже були  i
консисторськi.
   - Сiдай, - суворо кинув Крайський. Вiн став гладкiшим,
   владнiшим.
   Пронизував очима Сковороду, мабуть, гадаючи його злякати своПм нещадним
поглядом. Смиренний Iов совався, так нiби сiв  на  щось  жорстке,  колюче.
Попи цiкаво зиркали то на епiскопа, то на Григорiя.
   - Твоя це книжиця? - спитав нарештi Крайський, пiднявши вгору розкритий
зшиток.
   - Моя, - озвався Сковорода. -_ Ти написав ПП, коли був хворий  чи  дуже
вмснажений постом i працею?
   - Нi, я писав здоровий.
   - Коли ти став священиком?
   - Я не священик.
   - Тодi чому ти влiз у чужу парафiю i намагаКшся пiзнати бога,  священнi
таПнства, якi для свiтських за сiмома замками?
   - Я пiзнаю природу. Вона ж не може бути чиКюсь власнiстю чи таКмницею.
   - Бог не природа (як ти повторюКш  чуже,  поганське),  а  вседержитель,
небесний цар. Це знають навiть дiти! - пiдвищив тон епiскоп.
   - Що добре дiтям, того замало мужевi.
   - Ти сумнiваКшся в догматах вiри?
   - Я прагну iстини.
   - ЯкоП?
   - Вона одна.
   - То як же можна прагнути того, що маКш! Iсус одкрив нам  iстину.  Його
апостоли нам розжували ПП твердi горiшки. Ковтай i будеш ситий...
   - Якщо ковтати лише розжоване, тодi для чого ж зуби?
   - Щоб стримувати дурний язик!
   - Юпiтер гнiваКться... - всмiхнувся Сковорода.
   - БлазнюКш знову... Чи не забув, як закiнчилися твоП минулi жарти?
   - Був вигнаний iз стiн училища, аки Люципер iз царства божого,- зiтхнув
Григорiй.
   - От-от! Менi не хтiлося б  це  вiдправляти  вдруге...  -  багатозначно
додав епiскоп.
   - Менi тим паче,  -  розвiв  руками  Сковорода.  Преосвященний  оглянув
пильно свою принишклу братiю i
   запропонував:
   - Спали цю книжицю, учи звичайно i будеш... у царствi божому.
   - Ви закликаКте мене порушити дев'яту заповiдь?
   - Ти вже ПП порушив, - пiдняв епiскоп зшиток. - Тут стiльки лжi!...
   - Бiда тому, для кого правда - лжа, - вiдбив удар Григорiй.
   Лице епiскопа вiд гнiву стало бiлим. Схиливши голову, вiн  довго  часто
дихав.
   - Ти хочеш мене учити правдi? - нарештi мовив жорстко. - Хто ти такий -
пророк, апостол чи патрiарх?!
   - Людина.
   - Що ж це за чин?
   - Найвищий!
   - I ти у" цьому чинi... - вiдкинувся на спинку крiсла Крайський.  -  То
як накажете  вас  величати:  превосходительством,  сiятельством  чи,  мо',
величнiстю?
   - Для нас, людей, ще не  придумано,  як  величати,  -  спо_кiйно  мовив
Сковорода. Вiн знав напевне, що цей химерний диспут не похитне нi  в  чому
Крайського, i сперечався  лише  заради  Iова  та  iнших  членiв  суду.  Не
сподiвався, щоб хтось iз них прийшов йому на помiч, але  хотiлося,  щоб  у
душi хоча б одного лишився сумнiв у правотi епiскопа i справедливостi нинi
содiяного.
   -  Ви  бачили  такого  божевiльного!  -  промовив  скрушно   Крайський,
звертаючись до консисторських.
   Тi, мов не чули, сидiли, втупившись очима в стiл.  Лише  смиренний  Iов
заметушився в крiслi та ще якийсь худий i лисий попик всмiхнувся трепетно,
вловивши грiзний погляд
   преосвященного.
   - Лайка - то не найкращий доказ... - почав був Григорiй.
   - Замовкни! - крикнув Крайський. - Ми не студенти й не потребуКмо твоПх
повчань!
   - Мовчу, - зiтхнув Григорiй. - НеправiП завжди бояться слова.
   Њпiскоп стис кулаки, якi лежали двома важкими молотами  на  оксамитовiм
червонiм обрусi.
   - По-моКму, все зрозумiло, - сказав вiн, ледве стримуючись. -  Чого  не
лiкують лiки, те вилiковуК залiзо...
   - Iнквiзиторам найбiльше до вподоби закiнчення  цього  рецепту,  -додав
Григорiй. -Чого не лiкуК залiзо, те вилiковуК вогонь.
   - Ми не католики й не iнквiзитори, - промовив Крайський з притиском.  -
Ми милосерднi й довготерпеливi... Але коли в здоровiм тiлi щось загнилося,
його найлiпше викинути! Чи так я мовлю, святi отцi?
   Тi закивали знехотя. Один  смиренний  Iов  втягнув  у  плечi  голову  й
заплющив очi, мов таким чином хотiв уникнути сказати власне слово.
   - Чи так я мовлю, Iове? - шулiкою упав на нього Крайський.
   - Я що... Я згоден... Я боронь боже!..
   - Ну от i все, - сказав епiскоп стомлено i  кинув  зшиток  авторовi.  -
Вiднинi ти, Григорiй Савич Сковорода, не К в числi учителiв Колегiуму!
   - Не ви мене настановляли, не вам мене й  вигонити,  -  промовив  глухо
Сковорода. - Пан губернатор...
   - То не твоя турбота, - всмiхнувся зверхньо  Крайський  i  встав  iз-за
столу. - З ним я домовлюся...
   Григорiй теж пiдвiвся. Узяв свiй зшиток, поклав його в кишеню. ВостаннК
глянувши на враз побляклих суддiв, вiн Зрозумiв зненацька, вiдчув  Кством,
що це вже все, що бiльше йому не бути в класi, не грiти серця  на  теплотi
цiкавих, палких очей студентiв i не радiти,  стежачи,  як  дiтлахи  стають
мужами, а селюки - фiлософами. Щось обламалося в його душi,  як  обважнiла
плодами гiлка яблунi. Проте, на диво, вiн не страждав i не оплакував того,
загиблого, а був захоплений новим зеленим пагоном, який прорiс на зламi  i
забуяв, неначе трави пiсля дощу. Суворi суддi люблять  стежити  за  муками
своПх засуджених. Вони  зi  злостi  луснули  б,  якби  заглянули  в  думки
Григорiя вже за  хвилинудругу  по  ритуалi  знищення  його  як  учителя  й
викладача Колегiуму!
   О vita nova, нове життя... Та, власне, вiн i  до  цього  жив  бiльше  в
мандрах, анiж у Харковi. Тепер же стане все на своП мiсця i запануК спокiй
у його душi. Хоча i пiзно, в сорок чотири роки, вiн остаточно збагнув себе
самого  й  вiднинi  житиме  життям,  спорiдненим  своПй   натурi,   й   не
пiддаватиметься химернiй мрiП служити народу звично, як усi освiченi,  але
статечнi, смирнi люди. То не  його  дорога.  Вiн  -  мандрiвник,  поборник
iстини, апостол правди й волi! Тут i шукай, тут щастя.
   Навчати можна всюди - було б чого навчати. Григорiй це розумiв давно  й
тому без жалю й туги залишив Харкiв та монастирський пiдварок. По  берегах
в'юнкоП Лопанi цвiв верболiз,  до  сонця  пнулося  всiляке  зело,  мостило
гнiзда птаство. Сковородi чомусь  не  хтiлося  так  нагло  кидати  усю  цю
розкiш, i вiн, не довго думавши (сам собi пан!), пiшов по рiчцi вгору.  Ще
з тогорiчних мандрiв мав на прикметi  одне  чудове  мiсце  -  над  Лопанню
посеред лiсу пасiка. Жива  криниця  в  березi,  столiтнi  липи,  клени  та
ясени... Куточок просто райський. Та  й  пан  Земборський,  господар  тiКП
пасiки, не раз просив зайти, пожити в нього. Вiн, хоч багатий, можний, але
не зовсiм випанiв i не цураКться гiркоП правди та закрiпачених  братiв  по
роду-племенi. Що ж, нинi е нагода зайти й пожити трохи... Забрали кафедру,
та залишилися перо й папiр! Бач, iз яким  острахом,  немов  змiю  отруйну,
тримав епiскоп його злощаснi тези. Бояться слова деспоти. Заковують його в
залiзо, щоб не волало пробi, чи  осипають  золотом,  аби  сiяло  весело  й
слiпило людям очi... Нi пут, нi золота! Вiн заховаКться у темнiй  пущi  i,
мов Сократ, писатиме книжки-дiалоги, в яких учитиме,  як  пiзнавати  свiт,
себе та iстину.
   Пiшов шпаркiше: кортiло швидше взятися за первородний свiй фiлософський
твiр, що аж за чверть столiття ним наречений буде "Наркiсс".
   За рiк нiщо тут не змiнилося, немов над цим шматоч ком свiту не владний
час. I навiть пасiчник, - ще молодий, але похмурий вусатий дядько,  -  так
само стрiв скупою усмiшкою i, показавши,  де  зберiгаКться  вода  та  Пжа,
кудись подався поспiхом, так нiби ждав його приходу.
   Перекусивши, Григорiй вийняв  iз  торби  книжки,  напiр  та  каламар  з
чорнилом i, поки сонце свiтить, сiв до роботи.
   З чого ж почати? Хто буде дiяти у цьому творi-диспутi? Порфирiй, Iов...
Нi, Пм не мiсце в книзi, яка, можливо, пройде крiзь час i розбрат,  неначе
ця дiброва i ця земля. Кордет, Михайло? Не варто,  мабуть,  виносити  Пхнi
думки та судження перед неситi очi  душителiв  людського  духа...  Кого  ж
узяти? Еврика! Лукаш, Лука. Так нiби кличуть неговiркого,  вiдлюдькуватого
тут владарюючого пасiчника. Ну що ж, Луко, порозмовляКмо про пiзнання себе
самого i доведемо, що головне в людинi не плоть, а мисль!
   РозкриКмо священну бiблiю...
   Мисль, думка, серце... Що може розлитися так, як думки? О серце,  ти-це
безодня, ширша вiд моря й неба!.. Безмежне, ти все  охоплюКш,  саме  ж  не
вмiщуКшся нiде, нi в чому...
   Що ж нинi нам повiдаК священна книга? "Не огемнiють очi твоП..."
   Ще скiльки, господи, на свiтi К незрячих духом, ницих, плазуючих  перед
добром i злом! Iнодi  шкода  дивитися  на  цих  iстот,  що  розминулися  з
всесильним богом мудростi i зупинилися напiвдорозi  в  людському  поступi.
Немов папуги, вони повторюють чужi слова, не можуть  жити  без  iдола  або
кумира i, мов чорт ладану, бояться мислi.  Людино,  ти  вмiстилище  всього
найкращого й всього найгiршого з того, що К на свiтi...
   Перегорнув кiлька цупких, пожовклих аркушiв i зачепився оком за вислiв,
схожий з його думками, з його метою зцiлити тих, хто отемнiв або й не  був
нiколи зрячим. "Послухайте  мене  тi,  що  згубили  серце  i  вiдiйшли  од
правди!" Григорiй вчитувався у цi слова, мов випробовував Пх на  вагу,  на
мiцнiсть; то шепотiв, то вимовляв на повен голос, i на  галявину,  де  вiн
сидiв i де стояла пасiка, поволi сходилося все бiльше  й  бiльше  люду  iз
рiзних сiл, слобiд та мiст, де вiн бував в  останнi  десять  рокiв.  Лихi,
пiдступнi, хитрi, пихатi, гордi, добрi,  ласкавi,  тихi...  Але  найбiльше
було розгублених, прибитих страхом, готових стати на будь-яку дорогу,  аби
вцiлiти пiд величезним державно-панським каменем, що перемелюК живе  зерно
на порох...
   Григорiя пройняв великий жаль до  цих  нещасних.  Поволi  те  спiвчуття
перетворилося на люту зненависть до млинарiв та Пхнiх слуг.
   Вiдклавши бiблiю, вмочив перо i замiсть книги про пiзнання  самих  себе
почав писати пiсню. Як, звiдкiля - хто знаК, але  з'явилася  i  задзвенiла
якась незвична для його творiв музика. Слова також пiшли новi, химернi. Це
був не псалом, не кант - сатира на людоморiв, пiдбита роздумами про власну
душу, долю.
   Всякому городу нрав и права;
   Всяка имiет свои ум голова...
   Лише за тиждень лiг на папiр початок книги й заговорив як опонент Лука.
(Лукаш мовчав). Сковорода так захопився цим "розгл'аголом", що забував про
Пжу й нiяк не мiг змиритися з тим, що вночi  був  змушений  задовольнятись
лише обдумуванням майбутнiх герцiв Луки та Друга. (Друг виступай од автора
й доводив те, чого Григорiй не встиг довести з кафедри). Вiн  мiг  сказати
про себе словами з "Пiснi пiсень": я  сплю,  а  серце  моК  не  спить.  Не
прилягало  серце,  уболiвало  за  душу  людську,  стоптану  ногами   хижих
монстрiв, яким начхати на те, що ви -  людина,  створiння  мисляче,  а  не
худобина.
   Писав спокiйно, стримано, апелював до бiблiП, шукаючи у  цiй  небеськiй
книзi пiдтвердження своПм словам. Та час вiд часу щось нагло збурювалося в
його Кствi,  кричало  криком  i  виливалося  не  фiлософським  логосом,  а
сатиричними, земними образами в одежi  притч  або  байок.  Свiт  не  давав
ГригорiКвi знайти у пущi спокiй, не випускав його з  цупких  обiймiв.  Вiн
одбивався, читав годинами святе письмо,  розжовував  його  окремi  вислови
вдвох iз Лукою або з Клеопою й ще кiлькома особами, яких  увiв  до  книги,
проте не мiг цiлком вiддатися своПм всесвiтнiм роздумам.  Боровся  стiйко,
вперто й, здавалося, десь серед лiта був перемiг.
   Та несподiвано прийшли з Харкова Михайло з Яковом  i  принесли  недобрi
вiстi.
   Стояв  липневий,  пропахлий  медом  ранок.  Лукаш  кудись  подався,   й
Сковорода сидiв один пiд куренем за грубо збитим  столиком.  Не  писалося,
якась тривога стискала серце, мозок i не давала думкам  ширяти  вiльно.  У
нежарких ранкових променях, що пробивалися крiзь нерухоме  вiття,  раз  по
раз мигали швидкi, завзятi бджоли. Метка сорока  вертiлася,  мовби  цiкава
жiночка, довкола житла пасiчника i  поглядала  скоса  на  дивака,  що  мiг
годинами сидiти тихо-тихо...
   I раптом, скрикнувши, вона знялася злякано i шмигонула в хащi.
   Григорiй знехотя пiдвiв од зшитка  голову  -  небесна  сило,  та  це  ж
негаданi, але жаданi гостi! Простоволосий, босий Сковорода побiг назустрiч
хлопцям, що, усмiхаючись i лячно щулячись вiд пролiтаючих  довкола  бджiл,
iшли галявиною.
   - Михаиле! Якове!
   Вiн обнiмав Пх та вицiловував, немов синiв,  яких  не  бачив  вiчнiсть.
Студенти теж розчулилися.
   - Не забули свого учителя. А я вже думав...
   - Та що ви, що ви, Григоре Савичу! - баском озвався Ковалинський.  Йому
було вже двадцять рокiв. Час, як рiка... - Вас пам'ятають друзi...
   - I вороги, -  додав  поспiшно  Якiв.  Михайло  взяв  його  за  лiкоть.
Хлопчина знiтився й почервонiв.
   - Ну, як ви тут? - спитав Михайло  й  хазяйським  оком  окинув  пасiку,
курiнь i стiл. - Щось, певно, пишете?
   - Пишу, пишу, Михайлику... Сьогоднi з Харкова?
   - Нi. Вчора ввечерi. Заночували в  Гужвах,  у  пана.  Зборський  нас  i
привiз.
   - Ви снiдали?
   - Якби не снiдання, прийшли б ранiше, - пiдкинув Якiв i замахав руками.
   - Не ворушись!
   - Коли ж у вiчi сичуться...
   - Ходiмо в лiс,  бо  покусають,  -  сказав  Михайло,  що  також  зиркав
сторожко на кожну бджiлку, яка летiла мимо.
   Кепкуючи з страхополохiв, Сковорода повiв гостей у дiброву.
   - Ви тут один живете чи в товариствi пасiчника? - спитав Михайло,  коли
не чути стало дзижчання бджiл.
   - Один здебiльшого...
   - Т не гнiтить вас самотина?
   - Хто народився, щоб мати дiло з вiчнiстю, тому приКмнiше жити в полях,
гаях або садках, нiж у мiстах.
   - Я так не змiг би, - зiтхнув Михайло.
   - Сорока запитала Орла: "Скажи, як не набридне тобi весь час  лiтати  в
небi?" "Я нiколи  б  не  спускався  на  землю,  якби  не  змушувала  нужда
тiлесна", - вiдповiв Орел. "А я нiколи 6 не одлiтала  вiд  мiста,  коли  б
була Орлом..."- промовила Сорока. "Я теж, коли б я був Сорокою", -  сказав
Орел.
   Михайло почервонiв.
   - Григоре Савичу, чия це  байка?  -  спитав  невдовзi  Якiв.  Сковорода
знизав плечима i не признався.
   - Хтозна... Що нового у вас, у Колегiумi?
   - Варягiв стало бiльше, - сказав Михайло.
   - Як Iов?
   - Крутиться. Всiм хоче бути добрим. Недавно стрiв мене в музеумi й  про
вас розпитував, шкодуючи, що ополчили ви проти себе многих...
   - Одного разу, побачивши, як рiзне птаство скубло Сову;  Дрiзд  запитав
сердешну: "Чи  вам  не  прикро,  панi,  що  вас  скубуть  безвинно?  Це  ж
нiсенiтниця". "Для мене те не дивина, - вiдповiла Сова. - Вони скубуться i
мiж собою. А щодо прикростi, то я втiшаюсь тим, що нападають на мене линiе
граки, сороки та ворони, але орел i пугач не займають. Та й  афiняни  сову
шанують..." I як на мене. - додав Григорiй, -то краще бути в любовi й шанi
в одного мудрого, анiж у сотнi дурнiв.
   - Це ваша байка? - знов загорiвся Якiв.
   - А що?
   - Чудова!
   - Моя...
   Григоре Савичу, i ви багато Пх написали?
   - Не написав ще жодноП, а от придумав аж пiвтора десятка...
   -  Байок?  -  спитав  Михайло  з   подивом.   В   його   уявi,   певно,
Сковорода-фiлософ не сполучався з Сковородою-байкарем.
   - То розкажiть усi! - гукнув зрадiло Якiв. Йому було оокiв  шiстнадцять
- з дитини, як кажуть, вийшов, до парубка  ще  не  дiйшов.  Такого  колись
Григорiй зустрiв Михайла...
   Прокашлявшись i подолавши  знiяковiння,  яке  i  досi  охоплювало  його
щоразу, коли доводилося комусь  читати  своП  незграбнi  твори,  Сковорода
почав пiвголосом:
   -Ворона й Чиж. Неподалiк вiд озера, в якому водились жаби...
   Тим часом вийшли на берiг рiчки,  iПоросла  густо  очеретами,  вербами,
Козача Лопань, як називали ПП гужвинцi, кишiла рибою й усяким птаством. То
тут, то там на невеликих блакитних плесах скидались щуки; немов  татарськi
стрiли, перелiтали з води на воду лякливi зграП крижнiв. А над  усiм  оцим
роздоллям пливли хмарки й свiтило сонце.
   - Сiдаймо, хлопцi, в ногах немаК правди,  -  сказав  Григорiй.  Знайшов
найкраще мiсце - густий дубовий затiнок, З якого видно рiчку  та  степ  за
нею, i перший плюхнувся у нетолоченi дозрiлi трави. Студенти сiли поряд.
   - Ну, ну? Так що там Чиж iз Вороною? - терпець урвався Якову.
   Сковорода обняв хлопчину i став  розказувати,  немов  читати  з  книги.
Михайло слухав мовчки. А Якiв ойкав, охав,  смiявся,  схоплювався  i  знов
сiдав. Коли ж Григорiй почав  останню  байку,  про  двох  собак,  вiн  теж
притих.
   - У селi в господаря жило двоК собак. Якось  повз  двiр  той  трапилося
проПхати незнайомому. Один собака вибiг i гавкав доти, поки чоловiка й  не
видно стало.
   - I що тобi вiд того прибуло? - спитав завзятого товариш.
   - Принаймнi я розважився...
   - Адже не всi проПжджi, - сказав розумний пес, - такi, що слiд  вважати
за ворогiв господаря... Бути собакою - то не погане дiло,  погано  гавкати
на всiх пiдряд...
   - Оце, Григоре Савичу, ви нiби в око встрелили! - сплеснув руками Якiв.
-У Харковi таких собак!.. Уже другий мiсяць на вас невпинно брешуть...
   - Замовкни, Якове! - гукнув Михайло.
   - Нi, нi, розказуй, - звелiв Григорiй i весь  напружився,  приготувався
зустрiти мужньо нову напасть.
   - От ще базiкало...
   - А що таке? Ми ж усе одно збиралися...
   - Не сперечайтеся, - насупив брови Сковорода. - Розповiдайте!
   - Гаразд, - сказав Михайло. - Ви не хвилюйтеся, нiчого там такого...
   - Ти мов придворна дама.
   - Кебетний учень Iова! - пiдкинув Якiв.
   Михайло змiряв його холодним поглядом, зиркнув тривожно на  почорнiлого
вiд поту й сонця друга, що заховався у цiй  дрiмучiй  пущi  од  лихослiв'я
свiту, i тихо мовив:
   - Хтось розпускаК мiж харкiв'ян чутки, що ви засуджуКте вживання м'яса,
вина, горiлки...
   - Священики вас називають Кретиком i  манихейським  учнем,  -  доповнив
Якiв.
   Михайло нишком дав стусана базiцi.
   - Крiм того, кажуть, - повiв статечно далi, - що ви вважаКте шкiдливими
золото, дорогоцiннi речi, розкiшний одяг... А так як усе це боже  i  богом
створене, то...
   - Iменують вас богохульником! - не втерпiв знову  Якiв.  Григорiй  лiг,
поклав на руки голову i, дивлячись на сiре,
   зблякле небо та на хмарки, що раптом стали чорнi, спитав
   похмуро:
   - I це усе?
   - Усе, - сказав Михайло.
   - Нi, нi, Григоре Савичу, - схопився Якiв. -За те, що ви живете в  пущi
й цураКтеся попiв, панiв i взагалi суспiльства, миру,  вас  нарекли  ще  й
мiзантропом...
   Який кричущий наклеп! Вiн - мiзантроп... Тодi  Сократ,  Платон,  Еразм,
Сенека також людиноненависники, бо усамотнювалися, щоб мати змогу мислити.
Кохання й мислення не визнають юрби... Хiба ж вiн кинув мiсто заради себе?
Для кого пише книгу, пiснi, байки? Кому знiмав ними з очей полуду?  Вiн  -
мiзантроп i богохульник... Ще й МанихеПв учень! Воiстину, брехня  не  знаК
мiри. Цi кровожернi гiКни в рясах готовi впитися зубами в кожного, хто  не
пiдспiвуК Пхнiй осаннi боговi, в якiй немаК серця, а  е  лише  облуда.  Не
лицемiриш, говориш те, що думаКш, - уже Кретик. ШукаКш  правди,  iстини  -
гвалт, богохульник! Живеш  своПм,  а  не  попiвським  розумом  -  сектант,
вiдступник, зрадця. О господи! Хiба людина,  твоя  земна  подоба,  уже  не
вiльна мислити?! Хто дав Пм право сковувати в залiзних путах цю всемогутню
силу, пружину поступу, яка, мов доля, охочих веде, окрилюК, а  ретроградiв
насильно тягне!..
   - Брехня, - сказав Григорiй стримано.
   - Вiн посварився за вас iз префектом, - промовив Якiв i вказав очима на
Ковалинського. - Коли б не ректор - не доучився б...
   - А вiн побився з трьома студентами, якi розносили попiвськi плiтки,  -
не залишився в боргу й Михайло.
   - Й студенти вiрять? - спитав Григорiй.
   - Не всi... А дехто.
   - Григоре Савичу, коли б самi ви... - почав несмiло Якiв.
   - Прийду! - рiшуче мовив Сковорода.
   У хлопцiв нiби гора  з  плечей  звалилася.  Знайшовши  жолудя,  Михайло
пожбурив ним у Якова. Той кинув теж. За мить вони посхоплювалися, зiйшлися
впритул,  як  молоденькi  пiвники,  i  почали  боротися.  Сопiння,  регiт,
вигуки...
   Всмiхаючись, Григорiй стежив  за  цим  кумедним  герцем  i  вже  громив
наклепникiв, не залишаючи вiд Пхнiх злобних вигадок та  лихослов'я  каменя
на каменi.
   До Харкова Сковорода прийшов надвечiр у понедiлок, якраз тодi, коли  за
звичаКм у губернатора збирався цвiт громади.
   Лакей в лiвреП загородив дорогу ще на порозi:
   - Тобi до кухаря? На чорний хiд!
   - Нi. Я до Њвдокима Олексiйовича, - спокiйно мовив Сковорода.
   - У нього гостi.
   - То й що...
   - Ти з глузду з'Пхав? Ось денщикiв покличу!..
   - Вельмишановний цербере ', - спинив його Григорiй,  -  бiжи  нагору  й
скажи своКму пановi, що завiтав до нього Григорiй Савич Сковорода!
   Лакей оглянув зайду сталевим поглядом, скривився в посмiшцi,  а  все  ж
пiшов. Поважно, гордо - як римський консул.
   Хвилин за кiлька лакуза вибiг, немов ошпарений,  За  ним  З'явився  пан
губернатор, гостi.
   - Григоре Савичу, ласкаво просимо! Без тебе наш оркестрик що  рота  без
правофлангового!
   Сковорода зiйшов мовчки по сходах i привiтався за стародавнiм звичаКм:
   - Дай боже радуватися!
   Пани, попи та офiцери вiдповiли хто як. Смиренний Iов кивнув,  заплющив
очi.
   У чималенькiй вмебльованiй розкiшне залi були самi чоловiки. В кутку на
дзигликах  лежали  скрипки,  флейти,  бандури,  гуслi.   На   позолоченому
стрункому столику мiнилися всiма кольорами пляшки й чарки...
   Щербинiн узяв Сковороду пiд руку, одвiв убiк,  де  не  було  нiкого,  i
мовив тихо:
   - Ти, мабуть, гнiваКшся, що я тебе не захистив?  Я  возпротивився,  але
епiскоп став дибки, мов огир...
   - Нi, я не гнiваюся, - сказав Григорiй. - Усяке лихо не без добра.
   Метнувши владний погляд на Iова, Щербинiн повiв своКП далi:
   - Ми вдвох iз ректором...
   Смиренний Iов пiдбiг, як песик, заусмiхався.
   - Сковорода не вiрить, що ми з тобою пiшли в  штики  на  Крайського,  -
пiдпрiг його вельможний.
   - Вiр, Грицьку, вiр!  -  замекетав  смиренний  Iов.  -  Пан  губернатор
уболiвав душею. Я теж уболiвав...
   - Ах, бiдолашний! - спинив його Григорiй. - Ти й нинi, Iове, смертельно
хворий.
   - Чим? На яку хворобу? - злякався ректор. Вiн запитав так  голосно,  що
всi присутнi в залi вп'ялися в нього поглядами.
   - На пдазовитiсть, чи раболiпство!
   - Ти лихословиш, Грицьку... - прошепотiв смиренний Iов i заплющив  очi,
немов закрився в мушлi.
   - Не лихословити прийшов сюди я, - сказав Григорiй гучно, щоб чули всi,
- а спростувати наклепи i лихослiв'я ваше!
   Елiта харкiвська нагострила вуха. Знайомi i незнайомi панки й священики
поволi збилися довкола гостя. Цiкавiсть брала гору над етикетом i панським
гонором.
   - Ви нарекли мене  вiдступником  i  манихейським  учнем  за  те,  що  я
утримуюсь од зайвини. Я не засуджую вживання м'яса i вина, лише не схвалюю
захоплення надмiру ними. Бо це, панове, шкодить не тiльки вам, багатим,  а
й тим, хто радий шматковi хлiба та квартi квасу... Ви  розпустили  плiтки,
що нiби я вважаю дорогоцiннi метали й речi шкiдливими  самi  собою.  Це  ж
нiсенiтниця! Вони шкiдливi, коли стають метою, iдолом  i  накопичуються  в
руках одного, двох. Вiд срiбла й золота втрачають часто  розум  i  взагалi
людську подобу. Ось де трагедiя! I тiльки нова людина, яка пiзнаК  себе  i
мир, очиститься й погляне просто й весело на всi скарби у свiтi,  як  нинi
дивимося ми на квiтучi луки.
   Ви називаКте мене людиноненависником, чи мiзантропом i ЗвинувачуКте, що
я  навчаю  отрокiв  вiдрази,  нехiтi  до  певних  станiв,  посад,   чинiв,
становищ... Бредня! Все зло вiд того, що ми в театрi свiту беремо ролю  не
за природою нашою, а якомога бiльшу i важливiшу. Скажiть,  чому  в  народi
таке збентеження й такий неспокiй? Чи не вiд того, що многi грають ролi не
тi, що Пм властивi i вiдповiднi,  тобто,  не  будучи  грибами,  полiзли  в
козуб? Один такий народний пастир  наробить  стiльки  шкоди,  що  й  п'ять
достойних не зможуть виправити!
   Тому я завжди радив знайомим отрокам пiзнати спершу себе, свою природу,
а вже тодi йти й вибирати ролю за покликанням... Я  сподiвався,  що,  мо',
хоча б у такий спосiб Зменшаться тi нарiкання й скарги,  яких  ще  стiльки
нинi межи людьми... Я сам сьогоднi ж кинув би свiй стан i  вступив  би  до
iншого, аби не знав, що клопотлива й меланхолiйна  моя  природа  найбiльше
здатна до щонайнижчоП та ще самiтноП в театрi ролi. Хай  у  цiй  масцi  не
прислужуся я своПй вiтчизнi милiй, зате принаймнi що маю сили  старатимуся
не завдавати шкоди!
   Передихнувши й витерши рукою пiт iз чола,  Сковорода  хотiв  пiти,  але
Щербинiн його спинив.
   - Не поспiшай, Григорiю, - промовив люб'язно, хоча  його  блакитнi  очi
стали сiрi. - Ти палко так доводив, що поважаКш усi на свiтi стани i  всiх
людей, а сам бiжиш до чернi...
   - Ця ваша, панська, вигадка, - сказав  Григорiй  рiзко,  -  що  начебто
простий народ е чорний, смiшна. Така ж нiкчемна, як  i  тi,  що  твердять,
нiби земля е мертва. Як же може мертва мати народжувати живих дiтей? I  як
же воно з утроби чорного народу могли вилупитися бiлi пани?
   Щербинiн зцiпив зуби. Панки насупилися.
   - Григоре Савичу, - заметушився смиренний  Iов,  що  не  витримував  не
тiльки гроз, а й передгроззя, - ти 6 заспiвав  нам  краще!  Новий  псалом,
скажiмо...
   Товариство  враз   ожило,   заворушилося.   Вельможнi   гостi   одверто
радувалися, що замiсть прикрих докорiв та небезпечних колючих слiв почують
гарну сковородинську музику, яка вражаК гармонiКю  i  благолiпством.  Вони
любили й знали його пiснi...
   Сковорода  окинув  зором  знайомi  лиця  панiв  полковникiв,  хорунжих,
суддiв, сотникiв, що вже були напiвдорозi  у  справжнК  панство,  освячене
iмператрицею, i погодився. Вiн заспiваК! Нехай  закрутить  у  носi  вражим
дiтям.
   узяв бандуру, пройшов по струнах пальцями i, дивлячись  у  чорнi-чорнi,
волоськi очi полковника Куликiвського, який торiк ще був господарем  усiКП
Харкiвщини, почав свiй "псалом":

   Всякому городу нрав и права;
   Всяка имiет свой ум голова;
   Всякому сердцу своя есть любовь,
   Всякому горлу свой есть вкус каков, -
   А мнi одна только в свiтi дума,
   А мнi одно только не идет с ума.

   Провiв цiкавим, гострим поглядом по губернаторових притихлих гостях.

   Петр для чинов углы панскiи трет,
   Федька-купец при аршинi все лжет.
   Тот строит дом свой на новый манiр,
   Тот все в процентах, пожалуй, повiрь!
   А мнi одна только в свiтi дума,
   А мнi одно только не идет с ума.

   Панки дивилися  на  нього  злякано,  мов  на  суддю  злочинцi.  Два-три
сховалися за спини iнших. Смиренний Iов так скривився, немов у нього  враз
заболiв живiт. Щербинiн склав на грудях руки i слухав з посмiшкою, що ледь
виднiлася в куточках уст.

   Тот непрестанно стягает грунта,
   Сей иностранны заводит скота,
   Тi формируют на ловлю собак,
   Сих шумит дом от гостей, как кабак, -
   А мнi одна только в свiтi дума,
   А мнi одно только не идет с ума.
   Строит на свой тон юриста права,
   С диспут студенту трещит голова.
   Tix безпокоит Венерин амур,
   Всякому голову мучит свой дур, -
   А мнi одна только в свiтi дума,
   Как бы умерти мнi не без ума.

   Зробивши паузу, вiн