та Москви, де Ломоносов збурив гниле болото неуцтва й заткнув горлянки нiмцям, що стiльки рокiв квакали про безпросвiтну темiнь нащадкiв диких скiфiв. Лишили альмаматер i подалися вчитись, навчати iнших, хапати чини i пiдпирати своПми головами важке склепiння трону. Неначе буря пройшла над сивим КиКвом. Нужденна братiя, що за душею мала одну дзвiнку латину, за щi та квас зреклася рiдних, степу, своПх козацьких, хоча вже й куцих, вольностей. Григорiй вмостився краще, простяг закляклi ноги. В чужому оцi 1 порошину видно... Ще тiльки рiк минув, як розмовляв iз Вишневським про жезл i пугу, а натинявшись, i вiн повiявся шукати щастя-долi. Нi, не про щастя дбаК, а прагне бути корисним! Вiн бачить свiт, минувшину i загляда в прийдешнК; у нього скарб у серцi, який повинен вiддати людям, зробити Пх душею, мозком зрячими, навчити думати i пiзнавати себе, природу, всесвiт. Ганьба, трагедiя - ми розучились мислити! Спимо i лаКмося, коли нас будять, кличуть протерти очi... О господи, воiстину, нема пророка в рiдному краю! Як там не е. а мчить вiзок на пiвнiч. Ямщик, у Тулi найнятий, вiдлюдкуватий, замкнутий, i лише вечорами спiва неголосно сумних, одна на одну схожих, пiсень. Хати похмурi, чорнi. Як тiнi, ходять люди. ГригорiКвi стаК нестерпно журно. Вiн озираКться на Калiграфа, який дрiмаК мало не всю дорогу, й пересiдаК ближче до ямщика. - ЧиК село це, дядьку? - Чаво? Нарышкиных... - I тут немаК вiльних? - Чаво? - Весь люд пiд паном ходить? - А как же, знамо дело... Но, но, залетные! - змахнув над кiньми батогом. - А ти ж крiпак чи вiльний? - не вгавав Григорiй. - Холоп, - озвався дядько байдуже. - Холоп Демидовых... - I як же пан, хороший? - Хароший, знамо дело... - протяг, зиркнувши скоса на спiврозмовника. - Як спить, не просить Псти, - додав Григорiй. - Чаво? - А ти б хотiв на волю? Ямщик знизав плечима i хльоснув коней вiжками. - Щоб на конi та з шаблею! - Чого ти в'язнеш, Грицьку? - нараз промовив Калiграф. Вiн уже прокинувся, цей бiс-спокусник у попiвськiй рясi, що потягнув його з собою в мандри. - Хiба вiн знаК, що це... - Но, но, залетные! - гукнув ямщик. Рвонули конi чвалом, знялася за возом курява. Сковорода пересiдаК до Калiграфа, щоб побесiдувати про крiпакiв та волю, але супутник знову заплющив очi. Спить чи прикидаКться? - Свобода вiчна. Vita sine libertate, nihil! - промовив Григорiй пристрасно. Калiграф i вусом не повiв. А хоч би рисочка здригнулася на його смаглявому обличчi, облямованому густими кучерями бороди. Вiн зараз був на диво схожий на Iсуса Христа... Володимир... А як же звали його до хрещення? В АкадемiП дражнили iнодi Iцьком чи Шмуликом... Покинув свою рiдню i плем'я, став православним, вивчився i нинi Пде в Москву, в слов'яно-греко-латинську школу навчати братiю фiлософiП... Цiкаво, що на душi у нього... Чи е там мир i спокiй? Чи змiг вiн глибоко переорати душу i засiяти новим зерном без куколю минулого? У Переяславi його появ Микита, три днi напував горiлкою, а на четвертий вирядив, i не самого, а вже з ГригорiКм. От бiсiв Гайстер! Ще й ткнув барильце меду, аби було чим похмелитись... -_ Чи не пора нам причаститись, отроче? - нараз озвав ся Калiграф, немов пiдслухавши думки Григорiя. - Щось у горлянцi дряпаК й перед очима в ефiрi плаваК iскристий келих меду... Сковорода дiстав барильце з сiна, повiльно витяг набряклий чiп. - Во iм'я отця, i сина, i святого духа, - перехрестився попик i, пiднявши барильце вгору, припав до нього, немов теля до вим'я. - Нектар, амброзiя! Григорiй забрав у нього уже легку посудину й хотiв також напитися, але дарунок сотникiв, на жаль, не був бездонним. - Хто забува про ближнього, того забудуть збудити на страшний суд, - жбурнув барильце в сiно. - Що, вже немаК амброзiП?! -розплющив очi Калiграф, немов не вiн допiру допив останню краплю. - Нема, iщезла... - Яко iщезаКт дим! - зiтхнув побожно й штовхнув ногою у Ямщикову спину. - Агей, шановний, чи тут нема де корчми? - За две версты, под Липицами, - не озирнувшись, сказав ямщик. - Так ти жени своПх зальотних, голубе! - проснувся зовсiм Калiграф i замахав руками: - Вйо! Вйо! Корчма стояла в березняку пiд невеликим пагорбом. Дощами бита, вiтрами люто шарпана, вона свiтила ребрами, немов гультяй-п'яничка, що догулявсь до ручки. - Оце вона? - засумнiвався Калiграф, що вже i ноги Звiсив, готовий бiгти до джерела бадьоростi. Ямщик кивнув, натяг струною вiжки i, зупинивши коней, мовив: - Хозяин сбег весною, а барин корчму недавно сдал жидовину. Завагавшись лише на мить, Калiграф стрибнув на землю, поправив рясу й, закозирившись, попрямував поважно до дверей. За ним Григорiй. Ямщик загаявся, даючи коням сiно. У пiдслiпуватих вiкнах з'явилися цiкавi пильнi очi. Назустрiч гостям вибiг старий корчмар у ярмулцi та лапсердацi, вклонився низько й забелькотiв: - Ласкаво, бардзо просимо! Чи добре Пхалося? Панам горiлки, меду чи, може, вин угорських? - Свиняче вухо, меду! - обiрвав його сердито Калiграф. Вiн пхнув ногою дверi й пiрнув у темнi сiни. Корчмар проскочив слiдом, змахнув зi столу крихти й поставив мiднi келихи, уже наповненi пахучим трунком. - Хiба це мед - помиП! - покуштувавши, гаркнув Калiграф. Жбурнув на землю келих i розкричався: - Ти чим нас поПш, жиде?! Викочуй нову бочку! - Вейс мiр, я зараз, зараз... - заметушився старий корчмар. - Ревекка! Мотеле! - Ти що, сказився? - пригубивши, спитав Григорiй Калiграфа. - Мед же як мед... Не гiрший Гайстрового. - Для пиворiзiв - чудо, - сказав, лукаво мружачись. - А ми ж поважнi люди, мужi, фiлософи! Мед став гiркий ГригорiКвi. У бiсиках, що засвiтилися на мить в очах товариша, вловив зневагу, посмiх, натяк на мандрiвне його життя... Тим часом корчмар налив iз новоП бочки келихи й пiднiс на срiбнiй тацi вельми сердитим гостям. - Ну, це нiчого... - вже охолов трохи Калiграф. - У кого брали? - В Ромнах, у самого пана Марковича. - Там, на вiзку, барильце, - розщедрився пан Калiграф. - Налий в дорогу повне. Та iз цiКП бочки! - Ну що ви, що ви, - сховавсь корчмар за тацю. - Щоб я дурив такого пана! Допивши мед, Сковорода дiстав з кишенi таляра, якого берiг, як кажуть, про чорний день, вiддав господаревi i швидко вийшов iз корчми. Село минули мовчки. Ямщик, що причастився також, почав спiвати, та збився З тону, покашляв, вилаявся i замугикав собi пiд нiс. - Ока! - промовив згодом, коли внизу мiж кручами засяяла навпроти сонця рiчка. - А вона Серпухов, - ткнув батогом за рiчку. - Э-эх, залетные! Злякавшись, конi рвонули крутим узвозом, вiз затрясло, закидало з боку в бiк. - Держи, держи! - схопився за мотузянi вiжки Калiграф. - Держи, розiб'Кмося! - Э эх!.. - збив набакир хутряну шапку хурман. Уже внизу конi метнулися лiворуч, вiз нахилився, трiснув i, прооравши широку борозну, загальмував бiля води, на лупi. Ямщик умить протверезився. Зiскочив спритно i порибав за колесом, що, обiгнавши коней, упало в рiчку. На щастя, берег тут був пологий, вода мiлка, спокiйна. - Дурило, олух царя небесного!.. - злостився, бiгатчи довкола воза. Калiграф. - Куди ти мостиш, телепню? Хiба не бачиш, що вiсь зламалася! Ямщик облишив колесо, пошкрiбся в рiдкiй чупринi й зиркнув на сонце, що, опустивши ноги в рожево-сiру рiчку, уже мостилось спати. - Ч-д-а-а... Ось придется... - Т це надовго? - К утру починим, энамо... - Тьху! Хай ти сказишся! - промовив скрушно Калiграф i повернувся до Григорiя: - Ходiм у Серпухов, переночуКмо, а вiн заПде завтра. Взявши торбу з сяким-таким припасом, пiшли праворуч берегом до того мiсця, де на пором чекали два вози з сiном i гурт дiвчат та хлопцiв. - Агей, шановний! - гукнув вiзницi Калiграф. - Ми ночуватимемо в монастирi за рiчкою бiля ямського двору! - В мужском аль женском? Пiп тiльки плюнув. - Конешно, в женском! - додав Григорiй i засмiявся. - Дотепний у нас вiзниця. - Як козелецький прач, - сердито буркнув Калiграф. Благословивши дiвчат та хлопцiв, вiн гордо, першим ступив на ветхий, старий пором, що пiдiйшов якраз до пристанi, став бiля поручнiв, трiпнув волоссям i занiмiв, немов пророк пiд час розмови з богом. Сковорода зiйшов останнiм. На душi було тривожно, сумно. Згадав Коврай, Мар'яну... Чи то ж зустрiнуться вони на цьому свiтi? А мо', на тому.... Цiкаво, а де той свiт? Тут, на землi, чи десь отам, у космосi? Коперник про це мовчить, i Галiлей, i Бруно... Пором поволi рушив. Густа вода пiшла тугими хвилями, заблискотiла золотом. Поплив назустрiч берег, фортечнi мури, храми... Десь обiзвались дзвони, а п"тiм удруге, втретК - i над вечiрнiм свiтом розлився журний, врочистий дзвiн... Душа була до краю сповнена благоговiнням, нiмим захопленням красою свiту, чарами води, i сонця, й неба... Стих благовiст, i з тишi, чи то з води, чи з неба вродилась диво-пiсня i пiднялась, полинула над голубими плесами, над берегами, луками. Вы не дуйте-ка, ветрочки буйные, Эх, не шумите вы, мои леса зеленые. Не шумите вы, мои леса зеленые, Эх, дайте девице в садочке нагулятися... - Ну й завели, - всмiхнувся криво Калiграф... - Немов жиди на кучки. Сковорода наблизився i запитав неголосно, аби не чули Пх мужики, що примостилися неподалiк пiд возом: - Чого ти нудиш свiтом? - Хто, я? - удав здивованого Калiграф. - Та вже ж не я. - Тобi здалося, Грицьку. В душi у мене спiвають труби архангельськi. Мир, благодать... - Тодi чому ж ти на всiх ричиш, немовби лев голодний? Калiграф нахмурився. - На кого ж я ричав сьогоднi? - На корчмаря... - О господи! То ж iудей! - Людина. - Прокляте плем'я, здирцi! - А ти ж хiба не з цього роду-племенi? Калiграф, побагровiвши, вигукнув: - Я - православний, чуКш! I не тули мене до цих катiв Iсуса! - Я не тулю. Цiкавлюся, - спинив його Григорiй. - Чим ти цiкавишся? - Менi не вiриться, що може мати душевний мир людина, яка зневажила народ свiй, вiру, мову... - Ну, це вже Кресь. Ти умовляКш мене вернутися в iудаПзм? - Нi, я кажу, що все прекрасне лиш на своКму мiсцi; тодi, коли воно природне, чисте i непiдроблене. - Тодi чому ж ти у своПх облiзлих шатах i дiрявiй шапцi схожий на шолудивого кота? - зареготав злобливо Калiграф. - Це недостойний спосiб провадити диспут, - спокiйно мовив Сковорода. - У нас про душу йдеться, а не про одяг. - У кого грошi, статки, у того й мир душевний! - тягнув своКП пiп. - Бредня. В народi цьому кажуть: не красна изба углами, красна пирогами. Багатство у нас самих, а не в грошах, маКтках або чинах. - Ти мов дитина, Грицьку, - промовив зверхньо Калiграф. - Такий собi дурненький котик, який не хоче визнати вищiсть лева... - А як на мене, - не залишився в боргу Григорiй, - то краще бути справжнiм котом, анiж з ослячою душею левом. Пором уткнувся в берег. Неподалiк на кручi горiли банi й хрести численних храмiв. Там ще свiтило сонце. А на долину, на тиху-тиху рiчку лягали сiрi сутiнки. Москва зустрiла вiтром, низьким похмурим небом. Замоскворiччя, вiдгородившись iз пiвдня новим широким валом, тяглося дружно вгору. То тут, то там помiж садкiв та вигонiв росли будинки з каменю. Удалинi Iван Великий черкав об хмари ясним хрестом, а навкруги побiля нього пишалися величнi царськi храми i, мов сторожа, стояли гострi списи кремлiвських веж. - Яка краса, яка могутнiсть, господи! - став на колiна в сiно Калiграф. - Я й не гадав, що К таке на свiтi... Тринадцять рокiв тому Григорiй теж був цим немало вражений, а нинi сприймав спокiйно i неприступнiсть мурiв, i величавiсть храмiв, i пишнiсть виПздiв князiв та iнших санкт-петербурзьких дукiв, що полюбляли пустити "пыль в глаза" старiй Москвi-столицi. - Невже я буду тут працювати й жиги! - немов дитина, радiв майбутнiй пан дидаскал. Куди й подiлися його поважнiсть, гонор i та нещадна грiзнiсть, якою вiн лякав Звичайних смертних вiд Переяслава до пiдмосковних сiл. - Завiщо ти отак сподобив, господи, раба свого, Iцька з Подолу, що, розiрвавши пута тисячолiть, талмуду, знайшов святу, едино вiрну iстину?! Благодарю тя, господи... - Володимире, кiнчай цю драму, бо люди дивляться, - шепнув йому Григорiй. Калiграф сердито блиснув оком, але послухався. На кам'яному мостi, яким вони переПздили Москву-рiку, стояло густо кумась, ярижок i навiть шляхетнiших з вигляду роззявляк. Майстерно лускаючи горiхи, вони знiчев'я вивчали пильно всiх, хто рухався в Москву чи з неП, перекидаючись межи собою чи з проПжджими словами, лайками i навiть досить-таки мiцними жартами. Не проминули i Калiграфа. - Глядите, братцы, чудо! - гукнув якийсь дотепник. - Где, где, Петруха? - Господь услышал молитвы наши слезные - послал попа! - А что, Петруха, в Москве попов-та нету? - Ни одного!.. - От лихомовцi, таке верзуть... - сердито буркнув Калiграф, втягнув у плечi голову i заховався за Григорiя. Колегiум, або Слов'яно-греко-латинська академiя, був у Китай-городi, у Заiконно-Спаськiм монастирi. Минувши Красну площу, ямщик узяв праворуч, у вир торговицi. Чого тут тiльки не продавали! Оливки, книги, цукор, лимони, лiжка, рибу, вино, iкру, панчохи, сiдла, хутра, китайськi тацi, пряники, каптани, чоботи... Стояв гармидер, стугiн, смiх, лайки, крики... Присягалися, тягли за поли, бiгли слiдом за возом i вiддавали "почти что даром" такий товар, якому немаК в свiтi рiвного. Калiграф не мiг на мiсцi всидiти. Розгрiбаючи ногами сiно, нахилявся, брав то одне, то друге, питав цiну, прицмокував, давав удвiчi менше. Його великi, трохи булькатi очi свiтилися вогнем захоплення, блаженством, щастям. Здавалося, святий отець от-от зiскочить iз воза, пiдтиче поли ряси i щезне в ярмарку, неначе риба в морi. - Що, Володимире, натура рветься з клiтки? - спитав Григорiй. Спитав без злого умислу, пожартував, та Калiграф згорнувся, притих, сховався за iпостась пророка. Сидiв, як сич, надувшись, не озивався и словом i не звертав уваги на ярмарковий люд. - Тпру, тпру, залетные! - гукнув ямщик, як порiвнялися з новою брамою. - Вот вам и Спас, что за иконой. Перехрестившись тричi, Калiграф пiдвiвся, обтрусив iз ряси сiно, пригладив бороду й звелiв ГригорiКвi, немовби той у нього був послушником: - Бери сакви, барило й занось у двiр. А я пiду до ректора. Колегiум тут мав убогий вигляд. На темно-сiрих стiнах - слiди пожежi. Бруднi маленькi вiкна дивилися на свiт з нiмою тугою. Iз глибини тiсного двору тягло старими щами, несвiжим м'ясом та перекислим хлiбом. Лише церкви стояли гордi, пишнi, немов царiвни серед юрби прислужниць. Попи й монахи були також доглянутi. А бурсаки - о господи! - ледве тягали ноги. Худi, нечесанi, у каптанах iз чужих плечей, вони снували тiнями, мов грiшнi душi и пеклi. Григорiй озирнувся на вже зачинену мiцну дубову браму i взяв на плечi торбу. Земля пекла пiдошви, давили мури, стискалося серце в передчуттi чогось тяжкого, похмурого... З архiмандритських келiй бадьоро вийшов Калiграф. Вiн ледве стримував свою велику радiсть. Проте чим менша ставала вiддаль мiж ним i приятелем, тим бiльше смуток перемагав веселiсть. - Ну, як? - Зi мною все гаразд, а от iз тобою... - промовив скрушно Калiграф. - Владика каже... - I слава богу! - зрадiв Григорiй. - Звичайно, па все е воля божа, - протяг смиренно Калiграф. - Проте... Я розмовляв iз префектом... - примружив лiве око, немов прицiлюючись, - i вiн сказав... коли б гостинець добрий. - Ой, не бери грiха на душу! - пожартував Григорiй. - Чи ти забув, що швидше верблюд пролiзе у вушко голки, нiж грiшники в царство небесне? - А ми покаКмося... - Ну, я пiшов, - промовив твердо Сковорода. - Бувай здоровий! Vale! - Лишайся, Грицьку! - простяг благальне руки Калiграф. - Noli me tangere. Alea jacta est! - спинив його Григорiй. Поправив торбу, шапку й подався до брами. - Прощай, щасти тобi! Калiграф пiднiс угору руку i так застиг. У сумi, а може, в роздумах, чи слiд манити в клiтку цю вiльну, дивну душу, яка безстрашно летiла знову у безвiсть. Лише на Краснiй площi Сковорода притишився. Ху, аж упрiв! Так бiг, немов за ним гонилася принаймнi вовча Зграя. Чого, вiд кого? Не мiг збагнути й сам. Але як тiльки вирвався iз штовханини тiсних торгових вулиць на цей широкий, майже безлюдний простiр, то й одлягло вiд серця. Мугикаючи якусь веселу пiсеньку, а мо'. й таку мелодiю, що народилася разом iз добрим настроКм у ного душi, пiшов неквапно площею. Праворуч трохи не до хмар здiймалися кремлiвськi стiни й вежi, а попереду, побiля спуску на МоскворКцький мiст, немов ватага велетнiв у рiзнобарвних чалмах, стояв чарiвний красень - храм Василiя Блаженного. На тлi собору, нiби бородавка на рiвнiм тiлi площi, темнiло всiма забуте нинi жахливе Лобне мiсце. Вiками тут царi й бояри четвертували волю. Григорiй узяв праворуч, щоб обiйти цей пострах, i запитав у пана, що прямував назустрiч: - Скажiть, добродiю, а де тут унiверситет? Пан змiряв грiзним поглядом вiд голови до нiг цього нахабу в старiм каптанi i вiдповiв, збиткуючись: - Был раньше здесь. - Кивнув на Лобне мiсце. - А нынче - уж двадцать лет как на Болотной площади. Так что беги, поучат! Дотепний, бiсiв дука! Спитав iще у трьох, уже простiших, але не взнав нiчого. Вони були б i радi допомогти йому, але й самi не вiдали. Нарештi бiля собору вгледiв двох модно вбраних джинджикiв. Позадиравши голови, вони дивилися на мальовничi банi й перемовлялися. Наблизившись, Сковорода почув нiмецьку мову i запитав: - Sagen Sie bitte, wo ist hier die neue Universitat? Тi обернулися й закам'янiли з подиву. - Сковородо! Григорiю! - гукнули разом i, розпростерши руки, пiшли на нього. О господи, це ж дiоскури, Грипько Козицький та Миколай Мотонiс! Поцiлувавшись iз хлопцями, Сковорода пригорнув Пх мiцно, немов боявся, що то мана, яка ось-ось розтане. - Ну, як ти, де ти? - спитав Козицький. Вiн не змiнився зовсiм - худий, високий, з гарячим блиском у голубих очах. - Я - тут, - сказав Григорiй. - А де живеш, де трудишся? - Нiде. - Ти не жартуКш? - спитав Козицький i посмутнiв, замислився. - Як перед богом. - А нам казали, що ти в Колегiумi у Переяславi... - протяг Мотонiс журно. - Був, та загув. Прогнав епiскоп за незнання поетики. - Поетики? - перепитав Мотонiс i засмiявся. - Та хто ж вiд тебе краще знаК! - А як же ви? - обняв Пх знову Сковорода. - Вже тут чи й досi в Лейпцiгу? - Ще там. Вчимося коштом АкадемiП, - сказав Козицький. - НiмецькоП? - Санкт-петербурзькоП. Ось приПздили по грошенята й одяг... - За що служити вiчно Пй присягалися, - додав Мотонiс, простягши руку, мов кладучи на бiблiю. Вiн був кремезний, жилавий i, мабуть, тому поруч iз гiнким товаришем здавався дужим дубом. - Ну ви й везучi, хлопцi! - позаздрив щиро Сковорода. - Вчитеся стiльки рокiв... - Послухай, - спинив його Козицький. - Чому б тобi та не поПхати до Петербурга? Там зараз голод на вчителiв, на учнiв i взагалi на всякий учений люд. Нарештi двiр зрозумiв, що опиратись треба на мудрi голови, а не на дибу й каторгу. - Ой хлопцi, хлопцi, - зiтхнув Григорiй. - Ще не було таких володарiв, якi б дружили з мудрiстю! Мiнерва горда, а споконвiку цесарi шанують тих, хто вмiК гарно повзати й лизати царськi ноги. Озирнувшись, чи хто не слухаК, Козицький мовив гаряче: - Нi, нi. На щастя, зараз не тi часи й не тi володарi! Один розумний i доброчесний радник десь при особi цесаря може принести народу бiльше користi, нiж полк борцiв за волю. - Сковородо, не можна ставити усiх царiв на одну дошку з Iродом, - устряв Мотонiс. - А, не багато вартi не тiльки такi царi, як Iрод, а навiть добрi. Козицький знiтився. Мотонiс витер пiт i запропонував: - Ходiмо в шинок, братчики, та вiддамо належну цiану Бахусу за цю неждану зустрiч! Вони пiшли, обнявшись, i москвичi, здивованi таким чудним видовиськом, спинялися i проводжали поглядами. Ну де ж це чувано, аби пани й холопи отак ходили мiстом! Знайшли пристойний шинок, а по-тутешньому кабак, або питейний дом. Џм подали горiлки у кумганi та пирогiв iз капустою на дерев'янiй тарiлi. Мотонiс крякнув, налив чарки й проголосив: - За альма-матер! Випили. Козицький хекав довго, потому взяв пирiг так обережно й нiжно, немов метелика, i став закушувати. - Ну як там КиПв, як Академiя? - спитав небавом. Григорiй лише махнув рукою. - А як друкарня лаврська? Знову друкують книги? - Куди там. Мертве дiло... - Так обiцяли ж дозвiл! - Казав пан кожух дам, та слово ного тепле. Козицький насупився. - Пора по другiй, хлопцi, - узяв кумгак Мотонiс. - Когось стрiчав iз наших? - Як не стрiчати! Кинь у собаку палицю, а влучиш у братчика, - всмiхнувся Сковорода. - А де Микита Гайстер? Такий худий та довгий... - Микита сотником у Переяславi... - Та що ти кажеш! - Яв нього зимував. I зараз теж вiд нього. Принесли смажену рибу, яка пахтiла на весь шинок цибулячим та часниковим духом. Мотонiс втягнув повiтря носом i розплився у ласiй усмiшцi. - Оце заку-усiя!.. - Скажи, Григорiю, - узяв Козицький чарку, - що на ВкраПнi дiКться. Як там козацтво, воля? - КонаК воля, хлопцi. Пани людьми торгують, стягують маКтки, статки i за дворянський титул вiддати готовi не те що край та волю, а навiть рiдну матiр. - Така пора, Григорiю, - сказав Козицький. - Як не своП, так зайди... - СвоК ярмо не легше. - Горiлка в горло проситься! - гукнув Мотонiс. - За нашу зустрiч, щоб не була остання! - Що ж ти робити думаКш? - спитав Козицький, коли вже випили i закусили рибою. - Не знаю. Мо', прихилюся десь до колегiуму... - знизав плечима Сковорода. - Григорiю, Пдь у столицю! - сказав Козицький палко. - Потрiбно вчити тих, хто стоПть при владi або стоятиме за рiк чи два, високих помислiв, чеснот, гуманностi й смаку до вольностей, до рiвноправностi усiх суспiльних станiв. Ми всi повиннi вчити! I не цуратися, не уникати служби, чинiв, посад, бо як не ми, то iншi вiзьмуть усе те в руки й повернуть силу й владу проти добра та iстини, яким служити нам наказали бог i совiсть! - Учити треба. Але кого?.. - не погодився на те Григорiй. - Ну а чини, посади та доброчеснi намiри - це фарисейство, бажання виправдати свою жадобу слави, достатку, затишку, бо хто дав праву руку, подасть i лiву. Не можна служити двом богам, не осквернивши одного з них. - Ти неправий, Григорiю. Якщо нас кличуть, просять - треба iти назустрiч. - Людина мусить мислити... - Пора по третiй! - сказав Мотонiс твердо й кивнув у бiк кабачника, що прислухався до ПхньоП палкоП бесiди. - А ми сьогоднi зустрiли тут Ляшевецького, - сказав невдовзi. - Кирила? - Еге, Кирила. Такий величний, мудрий. Не жарт - намiсник ТроПце-СергiевоП лаври! - Ми з ним про тебе згадували, - додав Козицький. - Вiн пам'ятаК... А може 6, ти пiшов до нього в школу? - Еврика! - гукнув Мотонiс. -Кирило прийме з радiстю. - Вiн ще в Москвi, напевне, - сказав Козицький. - Ходiмо швидше в палац епiскопа! Як не спiшили хлопцi, Ляшевецького вже не застали. Вiн нещодавно виПхав. Але, на щастя, валка намiсника чомусь затрималася, й Сковорода, як друг отця Кирила, був урочисто взятий на найзручнiший вiз. Прощалися, немов навiки. Не обiцяли листiв, побачень, Зустрiчей. Були свiдомi того, що Пхнi дороги, перехрестившись отак негадане, знов розiйдуться на цiлi роки, а може, й на все життя. Не подавали виду, але було Пм боляче йти манiвцями, мудрствувати, як гендлярi з Подолу, тодi як Пхнi прадiди виймали шаблi з пiхов i брали щастя з бою. Сини блукають свiтом, шукають честi й прокорму, а мати сходить потом i нiкому подати Пй напитися й сказати добре слово. Поцiлувалися, утерли нишком сльози. Тим часом валка рушила. Отець Кирило не дуже зрадiв пришельцевi. Встав iз-за столу, де щось писав, благословив, тицьнув похмуро руку для поцiлунку. Коли ж побачив, що той не квапиться припасти до чудодiйних його перстiв, сердито скинув брови i запитав: - С чем бог послал? Вiн був високий, грiзний, густе руде волосся облямовувало, неначе нiмб, його рiзке обличчя. - Я з УкраПни, отче, Сковорода, -сказав Григорiй. Намiсник глянув гостро й, почервонiвши, розплився в щедрiй усмiшцi. - Оце так чудо! А я гадав, якийсь прочанин... Вибач. Я не впiзнав, iй-богу! Вiн пiдiйшов, обняв Григорiя i, посадивши в крiсло, вказав на стiл рукою: - Ось компоную проповiдь. Узавтра в нас великий хресний хiд. Народу сила буде. З Москви навмисне Пдуть моП казання слухати! Ридма ридають люди, простi i знатнi - всi. Сам Сумароков плакав... Зайшов послушник i запросив до трапези. - Ходiмо, Грицьку, та черв'ячка заморимо! - сказав намiсник весело, коли послушник щез. - А пам'ятаКш нашi бурсацькi трапези? О, тут не те! Коли б сюди пустити наших братчикiв... - потер вiн ласо руки й зареготав: - Ото була 6 потiха! Столи i справдi вгиналися. На величезних тарiлях лежали гори хлiба, та пирогiв, та м'яса, та рiзноП риби... Капуста, грушi, яблука... Благословивши братiю, намiсник поспiхом пробурмотiв молитву, перехрестив наПдки й поважно сiв на покутi. Кивнув ГригорiКвi на вiльне мiсце поруч. - Яке сьогоднi свято? - спитав Григорiй пошепки, коли обiд почався. Ляшевецький знизав плечима й зиркнув на келаря, який сидiв праворуч. - Звичайний день. А що таке? - Нiчого. Ви любите, як видно, поститись... Намiсник окинув гордим поглядом свою паству i мовив: - У нас сто тисяч крiпакiв. Сковородi шматок застряв у горлi. Ледве ковтнувши, спитав украй здивований: - Пожартував? Чи правда? - Га-га-га-га! - зареготав намiсник i пояснив ченцям, що перестали чвакати: - Наш гiсть не вiрить, що в нас сто тисяч хлопiв! Лункою трапезою пробiг легенький гомiн. Сопiння, посмiшки, маснi обличчя, жарти. - I двiстi з гаком тисяч десятин орноП уеллi, -_ додай спокiйно келар. - Так що лишайся в нас, не пропадеш! - сказав намiсник i пiдморгнув. - Го-го-го-го! - зареготала братiя. Григорiй весь напружився i вже ледь-ледь не кинув Пм просто в очi слова картання, гнiву, але па вiстрi втримався i мовив тихо, з притиском: - Я не достойний такоП честi... Дякую. Ченцi наПжилися, але поволi згасли i знову заходилися бiля смачних наПдкiв. Пiсля обiду отець намiсник повiв Сковороду на горiшнiй поверх, як тут казали, "в купол", де розмiщалася славетна лаврська бiблiотека. Григорiй жадiбно вбирав очима цю неймовiрну розкiш. Куди не глянеш - книги! На почорнiлих старих полицях, i на столах, i в скринях, i на пiдлозi купами. Малi, великi, старi, новi, друкованi i рукописнi, у дорогих оправах i без оправ, пошарпанi... - Ось джерело, жива криниця мудростi, - повiв рукою Ляшевецький. - Приходьте, спраглi духом, i пийте, пийте, аж доки стане сили! Сковорода взяв iз полицi книгу й, змахнувши порох, почав гортати. Була то збiрка коротких грецьких вiршiв. Вiн зачепився за мудрий змiст одного з них i переклав уголос: Ловити треба час, би швидко все старiК: За лiто козеня стаК кошлатим цапом... - Ти добре знаКш грецьку, - зазирнувши через плече у книгу, сказав намiсник. - А в нас немаК вчителя... Григорiй змовчав. Немов лихвар у скринi з грiшми, порпався у книжковiм золотi, не помiчаючи нi плину часу, нi нетерплячки, яка трясла Ляшевецького i не давала йому на мiсцi встояти. Нарештi намiсник узяв Сковороду за руку й сказав рiшуче: - Ходiмо, я покажу тобi наш монастир. А фолiанти цi нiде не дiнуться. Пiсля шкiльного дзвону хоч i щодня приходь сюди й читай до вечора. А не вгамуКш спраги, бери свiчки й лишайся на нiч! Тут навiть К де виспатися. Хоч хресний хiд мав вiдбутися завтра, уже сьогоднi було у Лаврi людно, мов у Лубнах на ярмарку. Притихлi, боязкi i невимовно враженi громаддям мурiв, храмiв, прочани вешталися по монастирю, молились богу, кланялися, благословлялися ледве не в кожного зi святих отцiв, купували свiчi, хрестики й всiлякий iнший дрiб'язок, який захистить Пх од хвороб i недругiв, бо вiн iз такого мiсця, яке угодне боговi й до неба ближче, нiж Пхнi грiшнi села. Не звертаючи на цю юрбу уваги, Ляшевецькии розповiдав ГригорiКвi про заснування Лаври, про оборону ПП в часи Лжедмитрiя. А як минули ставок, зарослий вербами, i пiдiйшли до храму, узяв пiд руку гостя й благоговiйно мовив: - Собор Успенiя. Каплицю бачиш? Пiд нею лежать останки царя Бориса Годунова, його дружини, дочки та сина... Невдовзi вiн зупинився перед новою церквою. - А цю воздвиг наш землячок Олекса Розум, граф РоЗумовський. Позаторiк ПП освячували. Була сама iмператриця... Ти б на Олексу глянув! Аристократ, вельможа. Весь у шовках та золотi. Iмператрицю водив пiд ручку, ганяв мiнiстрiв, немов зайцiв солоних... Вiн говорив неголосно, але з такою задрiстю, що аж спiтнiв, захекався. - Тобi давно, напевне, впiскопiя сниться? - пожартував Григорiй. Але намiсник не засмiявся, не вiдповiв так само жартом, а набундючився i мовив мрiйно: - На все К воля божа... Якщо вiн схоче, пошле й таку велику милiсть... - А як синод? - У синодi люблять мене за проповiдi... й за подарунки... - Перехрестився i перевiв розмову на iнше: - У цьому храмi Смоленська божа мати. До неП йдуть iз усiх кiнцiв РосiП. Бо чудодiйна. Торiк зцiлила двох бiснуватих i трьом жiнкам безплодним послала чад, лицем на неП схожих... - Кириле, ти, бачу, знову не впiзнаКш мене, - сказав Григорiй весело. - Я ж не прочанин... - Ти що, не вiриш?! - Нi, вiрю, вiрю, - засмiявся Сковорода. - Такi ченцi зцiлити можуть не те що жiнку, а й смокiвницю! Кирило звiв докупи брови, трiпнув сердито "нiмбом" i... осмiхнувся. - А ти йоржистий, як i колись. - Та й ти нiвроку був на язик. - За десять рокiв обчоргав, стер. Вже як стара мантачка, - зiтхнув намiсник скрушно. - ГадаКш, легко годити богу й людям? - То не годи. - А сан? А звичка жити в постiйнiй шанi, славi? А недалека старiсть? - Од всього найдорожчий душевний мир i спокiй. - Душевним миром не будеш ситий, Грицьку. - Не в ситостi, Кириле, щастя, а в сроднiй працi, в певностi, що ти живеш по правдi, не робиш шкоди iншим i не даКш нiкому й свою мервити душу. - Та ж свiт - не рай, - не приставав на те намiсник. - Тут кожен рве собi. Кричать про совiсть, душу i про любов до ближнього, самi ж, що можуть, тягнуть. А я, по-твоКму, стояти мушу збоку, дивитися й ковтати мовчки слину? Нi, красно дякую! Нема дурних... От як усi так житимуть, тодi i я, будь ласка. - Ти ж проповiдник, пастир! - Я й проповiдую, картаю жадiбнiсть, нечеснiсть, пiдлiсть i всi грiхи на свiтi. - А сам? - А сам живу, як можу! - I люди вiрять твоПм словам-облудi? - Не знаю. Плачуть... - З горя? - Пiди спитай... Почувся шум, квапливi кроки, гомiн. Прочани кинулися, неначе вiвцi, до головноП брами, стовпилися мiж трьох церков. Поволi стихли, дали комусь дорогу. - Що там таке? - Iдуть молитись схимники, - сказав намiсник глухо. Невдовзi з натовпу, що розступивсь побожно, з'явилася юрба ченцiв, одягнених у широченнi чорнi опанчi, що на п'ять лiктiв волочилися по землi. На головах високi чорнi каптури. В руках не жезли, а кiлки. На шиП в кожного по дзвону, та ще й з вiрьовкою. Сумами, iконами, книжками усi обвiшанi... - Дорогу, дорогу святим отцям! - лунало грiзно в натовпi. Григорiй плюнув. Серед "святих" вiн упiзнав кiлькох ченцiв, що обжиралися недавно в лаврськiй трапезi i реготали з радостi, що мають з кого дерти. - Це лицемiри, мавпи! - промовив гнiвно. - Менi пора до церкви, - сказав намiсник поспiхом. - Зайди до келаря, нехай тобi дасть келiю. - Якщо дозволиш, я заночую в бiблiотецi, в куполi. - Ночуй, будь ласка! Там К тапчан i ковдри... Ляшевецький хотiв сказати ще щось, але махнув рукою i поспiшив до храму, в який вливалася рiка прочан та схимникiв. Дзвонили дзвони, кликали молити бога, каятися. Спускалися вже прохолоднi, передосiннi сутiнки... Вповзала в душу темiнь... Вiн повернув до трапезноП. Худий хлопчак-послушник, що готував вечерю, покiрно вислухав бажання гостя, узяв двi свiчки i, запаливши одну З них, подав обидвi Сковородi. - Вечерю вам принести? - спитав байдужим, мов потойбiчним, голосом. - Не треба, дякую. У книгозбiрнi було вже зовсiм темно. Подибавши старий свiчник, Григорiй накапав у нього трохи воску, поставив свiчку й пiшов розшукувати тапчан. Той причаПвся в нiшi, за невеликим столиком, заваленим сувоями паперу, книгами. Були тут навiть i каламар, i пера. У каламарi, правда, давно вже висохло, як у пiсках пустелi... Григорiй скинув торбу, каптан i чоботи, якi йому подарував Микита у Переяславi, лiг на тапчан i взяв зi столу найближчу книгу. То був Еразм, великий свiточ iстини, свободи духу, братства. Григорiй почав гортати його блискучу "Похвалу глупотi", яку читав ще в АкадемiП. Та з голови не йшли ченцi, намiсник, прочанськi юрби i все, що чув та бачив за цi пiвдня, прожитi в Лаврi. О господи, Iсусе, сину божий, якими сталiП нинi твоП апостоли, твоП пророки й слуги! Денно i нощно вони у храмах моляться i безперервно барабанять у псалтир. Церкви будують, монастирi, каплицi. Бредуть поклонниками в Њрусалим... З обличчя - святi, а в серцi - найбеззаконнiшi! Честолюбцi, звiдники, немилосерднi i нетерпимi... О, лицемiри! Поклав Еразма. Тремтливий вогник свiчки замиготiв, заблимав. Пiдмостив каптан пiд голови, зручнiше влiгся i взяв одразу кiлька книжок. Плутарх... Сенека... Цiцерон... Воiстину жива криниця мудростi! Заснув пiд ранок, уже пiсля других пiвнiв. ЏЏ одразу вийшов на тополину вулицю свого села. Було якесь велике лiтне свято. Люди ходили з пляшками й скляницями в руках, смiялися, спiвали, плакали i пританцьовували. Йому дали великий келих меду й червонобоке яблуко. Музики тнули горлицю, здiймався вихром танець... I раптом вiн опинився в палацi, де веселилися напудренi та кучерявi пани i панiП. Манiрнi, хитрi, жадiбнi, вони всмiхались лагiдно одне до одного, знiмали маски i милувалися своКю випещенiстю перед великим дзеркалом... Здякзлося, Григорiй був для них невидимим, безплотним духом... Нарештi якась незнана сила ввела його у величезний прекрасний храм. Т вiк удвох з дияконом почав служити лiтургiю. На хорах пiвчi вели протяжно: "Святий боже, святий крiпкий, святий безсмертний, помилуй нас..." .Тим часом батюшка ходив по церквi з тацею i виривав iз рук прочанок Прошi, а дяк витрушував кишенi й гамани чоловiкiв. Нараз запахло паленим. Григорiй зайшов в олтар i зупинився вражений. Попи й ченцi тут жерли м'ясо звiрiв та рiзних птахiв. А тi, кому було замало цього, над величезним вогнищем пекли людину в чорному. Григорiй з жаху крикнувПрокинувся. Лежав, облитий липким холодним потом, i намагався згадати, де вiн. Бiблiотекою вже походжав свiтанок. В одному з вiкон горiв рожевий вiдблиск... Згадав - i стало лячно. За свiт, за себе, за рiдний край, який покинув так нерозважно в тяжку, недобру пору. Минуло лiто волi, спадало з дерева останнК листя прав... Порозбiгалися, неначе мишi з корабля! Мерщiй у нори, в нори. Сини народу, великомудрi голови! А хто ж заступиться за бiдолаху смерда, хто стане щитом червленим мiж ним i паном, научить правди, iстини, яку ховають дуки за сiмома замками? Схопився з ложа, оглянув iз жалем книжкове царство й почав збиратися. Одразу стало на серцi легко, вiльно. I так завжди. Коли доходив якогось рiшення, робився сам спокiйним, на думку й слово гострим, готовим знести, витримати безкраП версти, злигоднi, самотнiсть, спрагу, голод. Спустився вниз, у трапезу. Хтiв попросити окраКць хлiба, але роздумав. Послушник спав на лавi, самому ж брати нiяково. Щоб не збудити хлопця, зняв обережно защiпку i, прочинивши важкi окутi дверi, вийшов на критий ганок. Мiж верб над сонним ставом сiрiв туман. На морiжках довкола, прославши свити, спала прочанська чернь. Подекуди уже блукали люди. Хтось умивався бiля криницi, з кадуба. Дiдок iз борiдкою, як у старого цапа, стояв навколiшки й молився, дивлячись на золотi хрести, що вже горiли у скiсних перших променях... Надiвши шапку, Григорiй збiг по вогких сходах ганку й попрямував до брами. Похмурий страж у рясi, але при шаблi та двох пiстолях, одсунув мовчки засув i пхнув ногою дверi. Григорiй вийшов. Примруживши вiд сонця очi, дихнув на повнi груди. В дорогу, в iрiй! Благословен великий шлях додому! А там i вмерти легше, як на чужинi жити. СIТЬ П'ЯТА Хто б мiг подумати, що Iосаф не забув про нього. Минуло стiльки рокiв, а вiн згадав, переступив через усi незгоди й послав отця Гервасiя знайти нетягу-вчителя i запросити в Харкiв. Ще й передав через Iгумена, що дозволяК вчити спудеПв так, як вiн вважа за краще. Дива, та й годi! Чи то за цих шiсть рокiв змiнився свiт, чи то владика здружився бiльше з мудрiстю, як сiв епiскопом у мiстi БКлгородi... А може, те i се. День проживеш i то стаКш немовби зовсiм iнший. Людина вiчно вчиться, й життя одного мало, щоб осягнути все, пiзнати свiт до краю... В Колегiумi його уже чекали. - Григорiй Савич? - спитав префект, пiдводячись, як тiльки Сковорода переступив порiг заваленоП книжками келiП. - Кордет Лаврентiй, - подав вiн руку i посмiхнувся болiсно: - Смиренний iнок, любитель муз та вчитель фiлософiП. У нього був дзвiнкий, приКмний голос, блискучi карi очi й рiзкi хлопчачi рухи. - Тут нам про вас розповiдав Гервасiй. Сiдайте, прошу... Вiн прогорнув на лавi трохи мiсця, розвiв руками, мов вибачаючись за цих настирникiв у шкiряних оправах, i повернувся за свiй незграбний дубовий стiл. - Ви чули? Росiяни при Кунерсдорфi ущент розбили Фрiдрiха! - То й що? - Та це й для нас вiкторiя, бо там же б'ються полкiв чотири козакiв! - А скiльки вдiв та сирiт лишила нам ця перемога в ПруссiП? Кордет замислився. Вiн виглядав на рокiв тридцять п'ять, хоч, певно, був молодший. Чернеча ряса не молодить нiкого. - Вам залишили клас поетики, - промовив невдовзi i посмiхнувся: - Порфирiй Крайський, протоiКрей, хотiв забрати цей клас собi, то я мав честь йому довести, що вiршування й творiння тайних суплiк не wszystko jedno. - Ну, вiн тепер вас проковтне, колего. - Подавиться! - сяйнув Кордет очима, рйiфии рiшув книжку, яку читав, коли зайшов Григорiй, i запропонував: - Ходiмо, я покажу вам келiю. Правда, воно не зовсiм келiя, а так собi, спокiйний закут у музеумi, сiреч у книгозбiрнi нашiй... - Чудово, отче! - зрадiло мовив Сковорода. - Чотири роки тому я ледь не плакав, кидаючи таке кубельце. Лаврентiй спохмурнiв. - Я дуже прошу, не звiть мене отцем i прочая... Мене дратуК... - Пробачте. Я ж не вiдав... - Оце Колегiум, - кивнув Кордет на кам'яний триповерховий дiм. - А далi - бурса, чи, як тут каже дехто, сiропитательний будинок. Ген монастирська трапеза... До речi, ви обiдали? - Я не обiдаю. - I я, коли немаК чого на зуб покласти! - сказав Кордет. - Ходiмо спершу та перекусимо, чим бог послав, чи то пак ректор, а вже тодi i в келiю. - Спасибi. Я не обiдаю уже чотири роки, - знiяковiв Григорiй. Вiн не любив хвалитися своПм життям, розповiдати, який вiн скромний, витриманий, ледь не святий. - В iм'я чого? Щоб умертвляти плоть? - спитав Кордет зчудовано. - Нi, навпаки. Людинi зайве приносить бiльше шкоди, анiж мала нестача. Кордет щось буркнув. Оглянув скоса нового вчителя i повернув до виходу з монастиря. Перед ворiтьми узяв праворуч, завiв Григорiя у кам'яний приземкуватий будинок i, вiдчинивши дверi в маленьку келiю, сказав не зовсiм чемно: - Ось тут викохуйте своП прийдешнi мощi, а я пiшов обiдати. - Бог вам у помiч! - гукнув Григорiй. - Я пожую i сам, ще зуби добрi маю! - озвався вже вiд дверей Кордет i швидко вийшов iз бiблiотеки. Сковорода всмiхнувся. Либонь, хороший хлопець оцей префект-фiлософ. Рiзкий, одвсртий, щирий... Ого! Тут справжнК лiжко. Т навiть миска для умивання, рушник, вiдро з водою й кварта. А на столi нова велика свiчка у гарно виточеному свiчнику... Григорiй поклав на лiжко торбу i, розв'язавши комiр, умився з дороги. Вода джерельна, чиста. Рушник м'який, пахучий, як у селянськiй хатi... По всьому тiлу пiшла солодка хвиля блаженства, с