и вам, дядьку? - спитав Григорiй. Лише махнув рукою. Григорiй провiв очима його пониклу постать i сiв на лаву, не вiдаючи, чи зачекати, чи йти, спiймавши, як кажуть, облизня. На серцi було до болю тоскно: нiхто ще досi не гордував так ним. Перевелось козацтво! Хiба це лицарi, борцi за волю, за долю скривджених... - Пане учителю! - покликала його Мар'яна, що, наче ласочка, нечутно вибiгла з панських хоромiв. - Ходiть обiдати! З малим Томарою Сковорода зустрiвся десь аж за мiсяць, коли дерева вкрились бростю i позлiталось птаство. - Здоров, Василю, - подав Григорiй руку, неначе друговi. - Це твiй учитель, синку, - втрутилася мерщiй паньматка. - Григорiй Савич. Панич зиркнув спiдлоба i враз притих, згорнувся, мовби Пжак, клубочком. - Чи ти не хворий, Васю? - захвилювалась мати, стурбована такою наглою перемiною. Малий знизав плечима, а потiм журно-журно оглянув двiр, садок, i рiчку, i лiс, i гору. Вiн ледь не всеньку зиму прожив у баби i, мабуть, скучив за Ковраем, де народився й вирiс. Панич уже був чималий, десь рокiв дев'яти-десяти. В очах свiтився розум, а на високiм лобi збиралися зморшки, мов у дорослого. Вiн трохи вчився й зберiг, напевне, Згадку про це навчання, як про турецьку каторгу. - Василю, чи ти не змiг би сходити зi мною в лiс за рiчку? - спитав Григорiй. - Вiн же голодний, стомлений! - пригорнула панi до себе сина. - Хай пообiдав, поспить, а вже тодi. - Я не голодний, мамо, - ожив малий Томара. - I спав на возi... Сковорода рiшуче вiдтрутив паньматку й узяв за руку хлопця. Бiля ворiт панич звiльнився, звернув лiворуч, поза льодовнею, побiг у сад. Григорiй вийшов iз двору i понад валом попрямував до греблi. Був певен - хлопець наздожене. В такому вiцi уже не терплять примусу, до всього хочуть дiйти своКю головою, без понукань та няньок. I це не примха - людська природа, закон збереження себе самого як особистостi, як неповторного, знайти_ волю, зробити з людини нiме знаряддя, не здатне думати, - найбiльший злочин! Ще здалеку побачив хлопця. Вiн уже дiстався греблi, сховався в затiнок жовто-зелених верб i ждав учителя. - А ти моторний хлопець, - похвалив його Григорiй. Васько й не глянув. Вiн то зривався бiгти, то зупинявся i йшов статечно, немов дорослий. На узлiссi, по той бiк рiчки, де повгрузали ногами в землю й пiдперли небо головами богатирi дуби, на мить застиг у захватi, а потiм метнувся вгору, в залитi сонцем хащi, i щез, розтанув у тiй зеленiй повенi. Григорiй сiв пiд величезним нелинем, дiстав сопiлку й заграв про весну, про першу травку, що на осоннях пробила мертве смiття i потяглася в небо тонкими вiстрями, про золотавi верби i про блакитну воду, що так нагадувала йому веселi очi Мар'яни. А над ставком, над лiсом, над ще холодним, байдужим дубом пливли поважнi, слiпучобiлi хмари i пролiтав поривчастий, але ласкавий вiтер... Вiдчувши чийсь уважний погляд, Сковорода оглянувся й помiтив хлопця, що причаПвся неподалiк за липою. - А йди сюди, Василю! - гукнув до нього й заграв до танцю. Вiн мiг з природи грати, неначе з нотних аркушiв, лише вiч-на-вiч iз нею. Васько наблизився i став пiд дубом, бiля якого сидiв учитель. Григорiй чув, як шарудить хлопчина листям i часто дихаК. Не озираючись, грав козачка, а потiм горлицю. I враз почав такоП журноП, що сам розчулився i замалим не обронив сльози. Коли закiнчив грати, запала в лiсi тиша. Не ворушився хлопець. Навiть пташки не подавали голосу, немов соромилися спiвать сворП пiсля такоП музики. - Як ви навчилися? - спитав панич несмiливо. - Як був малим, у дiда. Васько притих, замислився. Вiдтак зiтхнув: - А в нас немаК дiда... Ходив у Крим походом i там загинув... ГригорiКвi стало шкода хлопця. Вiн простягнув йому сопiлку i запропонував: - Якщо бажаКш учитись, допоможу. За рiк незгiрше гратимеш. - Ой, правда? - спахнув малий. - Ви не жартуКте? - Docendo discitur! - Що ви сказали? - Навчаючи, самi вчимося. Це латиною... А знаКш, як буде "лiс"? Не знаКш? Silva. Magna silva - великий лiсЛатина - це ключ до мудростi. Нею написанi чудовi твори великих римлян, усi медичнi книги i фiлософськi... Розказуючи, Григорiй звiвся й пiшов поволi лiсом. Васько уважно слухав, не випускаючи iз рук сопiлку. Iнодi випереджав Григорiя i зазирав у вiчi, немов не вiрив, що е на свiтi такi розумнi, такi ласкавi люди, яким йому тепер здавався вчитель. Коли вже вийшли з лiсу й ледь не осилили Кравцеву гору, почули знизу дзвiнкий жiночий голос, що кликав Пх додому. - Мар'яна нас шукаК... - промовив iз жалем хлопець. - Ну що ж, ходiмо, - сказав Григорiй. - Вже, певно, час обiдати... - Й приклавши до рота долонi човником, щосили крикнув: - О-го-го-го! Мар'яну стрiли в густiй лiщинi. Вона була одягнена, немов у свято. Сорочка на нiй горiла червоно-чориим маком, на головi - блакитна стрiчка та голуба фiалка, а на ногах - маленькi ловкi чобiтки. Ну справжня пiсня! Васько пiдбiг до неП, обняв, пригорнувся i став хвалитися, що буде вчитись грати на сопiлцi i розмовляти латиною. Мар'яна гладила його жорсткого чуба й, ледь усмiхаючись, дивилася на пана вчителя, що раптом стишився i йшов, схиливши голову, немов згубив карбованця. - Григоре Савйчу, чого це ви так зажурилися? - спитала не без лукавства в голосi. - Я не журюся, серденько, - усмiхнувся Сковорода. - Чого б я мав журитися? - То, може, ви на мене гнiваКтесь? - Вгадала. - За вiщо? - аж зупинилась дiвчина. - За те, що ти... така, як сонечко... - От тобi й на! - задзенькотiла щасливим смiхом. - Хiба ж я винна... Поволi стихла, опустила блакитнi очi. Васько тим часом побiг провiдати якесь кубельце, й вони спускалися до греблi вдвох. - Ось як побачить панi, що з парубками по лiсi ходиш, то на горiхи матимеш, - пожартував Григорiй, аби порушити тяжке мовчання. - Ой-ой, як страшно! - стрепенулася Мар'яна пташкою i засмiялась знову. - Вона ж мене сама послала, ще й пов'язала стрiчку. - У тебе добра панi i пан нiвроку... - сказав Григорiй, розчулений такою нiжнiстю взаКмин панi та покоПвки. Дiвча мовчало довго, а потiм, скривившись гiрко, немов дитина, нараз спитало: - Хiба бувають добрi пани? Григорiй почервонiв од сорому... - Григоре Савйчу! Григоре Савйчу! - наздоганяючи, кричав малий Томара. - А там уже одне рябе яКчко! Хоч не велике село Коврай, та якось вийшло, що той козак-бiдаха, з яким зустрiвся Сковорода в дворi Томари не потрапляв йому на очi аж до зелених свят. Григорiй уже и забув про нього. I раптом здибав Бруса в очеретах на Старосельщинi. Козак стояв, обпершись спиною на дуплувату стару вербу, махав руками i розмовляв iз самим собою. - Добридень, дядьку! Прийшли по клечання? - А-а-а, пан учитель... - звiв важко очi. - Яке там клечання... Iуляю з радостi! - I заспiвав: Гей, хто п'К, тому наливайте, А хто не п'К, тому не давайте! Вiн пiдсмикнув штани, що не держалися на животi, пiдтягненому до спини, i, витерши бруднi патьоки на щоках незграбним чорним кулаком, почав хвалити пана: - От пан так пан! Таки зарадив моПй бiдi... Не залишив у горi ближнього! - Зареготавши, повiв своКП далi: - Бач, недарма мiй дiд Овсiй прикрив грудьми його старого дiда вiд шаблi пана гетьмана... Лежав би пан полковник десь пiд Бендерами... В чужiй землi, всiма забутий зайда... - Вiн тихо схлипнув. - А так вернувся зi славою, привiв полон, гармати... Ще й був допущений поцiлувати ручку його величностi! Ой дiвчина-горлиця До казака горнеться... Пiшов у танок веселий правнук Овсiя Бруса. Пiд чобiтьми трiщав сухий торiшнiй очерет, розлiталося масне багно а вiн завзято, люто садив ногами в груди нiмiй землi, немов хотiв дiстати серця i розказати, вилити йому свою тривогу, свою печаль, своК бездонне горе. Григорiй бачив, що не на радощах упився Брус. I справдi, небавом той притих, осунувся у буйний кущ калини й заплакав гiрко. - За мною будеш, каже, як за стiною... О господи, за тридцять два карбованцi! Кiнь - п'ятдесят... Сковорода сiв поруч i заговорив, хвилюючись: - Що з вами, дядьку? Яке спiткало горе?.. Що б не було, а козаковi не личить плакати. - А крiпаковi? - спитав похмуро Брус. - Ну... - Та я ж крiпак, крiпак вiднинi! - забарабанив себе груди дядько. - I жiнка, й дiти, i внуки, й правнуки! Сковорода схопив за плечi Бруса, труснув нестямно i крикнув йому у саме вухо: - Що ви верзете?! Перепилися чи з глузду з'Пхали! - Ой, коб-то, коб-то, пане учителю, - обхопив руками голову. - Так при своКму ж розумi... Забрз'яи б землю, хату... А так хоч дiти не порозлазяться попiд чужими вiкнами... - Ви продалися за борг Томарi?! Не обiзвався. Сидiв, хитаючись. - Ну що я мав робити? - промовив згодом. - Колись позичив на реманент, на хату... А панська ласка - що вовча дружба. От вiн i гамкнув! - Що ж козаки - товаришi, сусiди? - гарячкував Григорiй. Вiд обурення у нього все клекотiло в грудях. - Мов барани, спокiйно дивляться, як б'ють обухом ближнього? - Було козацтво, та загуло, - махнув рукою Брус. - Однi в ярмi, на других ще одягають ярма, а третi зi шкури пнуться, аби на мажу вилiзти, вхопити налигача i поганяти братчикiв. Гей! Цоб! Цабе! Вiн важко звiвся на рiвнi ноги, дiстав iз кишенi пляшку, одкоркував i, глянувши на вже багрове, передвечiрнК сонце, припав до шинки. Допивши, хекнув, рукою витер губи й пожбурив пляшку в рiчку. - От пан гак пан, - зареготав. - Бiдi зарадив, ще й дав на кварту грошей! Вiн захитався, недобре глянув на Григорiя й рвонув на грудях стару брудну сорочку: - Пiду порадую дружину, дiток... Господь послав нам щастя! Ха-ха-ха-ха! Регочучи, пiшов бiдаха лугом на величезне, немов криваве, сонце, яке вiн, вiльним, бачив останнiй раз. Григорiй звiв до неба руки: - Боже, куди ти дивишся?! За що послав на цю страждальну землю, на цей народ нещасний таку покуту тяжку? Чи в тебе в грудях камiнь, чи ти в сльозах купаКшся, що сльози ллються рiками! Якщо ти мудрий i всемогутнiй, господи, не дай згубити волю цим фарисеям, що медоточать словом i розпинають дiлом! Раби не красять землю, i тiльки той, кому байдужа ПП прийдешня доля, стоПть на сторожi рабства. Не будь Пiлатом, що умивав руки в тяжку годину, коли козацьке плем'я несе свiй хрест на висоту Голгофи!.. Мовчало небо. Сiяли весело великi чистi зорi, що, мов дiвчата, повибiгали на голубу долину неба. На золотих туманах сплив гостроносий човен молодика, i солов'П затьохкали, защебетали. Десь на Коврай-Левадi перегукувалися пiснями-жартамiП дiвчата й хлопцi. Там козаки, там воля... Заходила ласкава тепла червнева нiч... I не вдарив грiм, i не розкололось небо, i не розверзлася земная твердь! На другий день, опiсля служби божоП, Григорiй зiбрав на папертi мало не всiх чоловiкiв-коврайцiв i розповiв про Бруса. Стояли мовчки, поопускавши голови, немов дiвки на сватаннi. - Ви що, панове, понабирали у рот води? - гарячкував, обурений таким баiiдужжям. -ПропадаК ваш брат, товариш! - За паном Стефаном не пропаде, - озвався нарештi староста, хоч iз козакiв, але з таких, що дивляться у рот Томарi, як вiрнi пси. -Ба навiть краще житиме! - I-i! - присвиснув той молодик, з яким Григорiй зустрiвся в балцi, коли йшов на службу до Коврая. - Панська ласка на бистрому конi Пздить! - А ти не лiзь, Iванцю, поперед батька в пекло, - спинив його козак статечний з Коврай-Левади. - Нехай перш вуса виростуть. - Не в вусах розум, а в головi, - одрiзав хлопець. - То воля бо;ка, що Брус став пiдданим, - погладивши розкiшну бороду, промовив пiп. - I не пристало смертним втручатися в господнi помисли. - А як же бути, батюшко, з "не пожелай"? - спитав Григорiй. Пiп розгубився спершу, а потiм змiряв поглядом Сковороду i вiдповiв: - Бiблiя, пане учителю, е камiнь мудростi, вгризти який дано не кожному... - Вiднинi, отче, оце послухавши ваших повчань, я буду сам такоП ж думки, - не залишився в боргу Григорiй. Пiдiбгавши рясу, як вовк хвоста, пiп припустив чимдуж до пана. - Розходьмось, братцi, поки не бачив Стефан! - заметушився староста. - Еге ж, еге ж... - пiдтримали його заможнi. - Он пiп i так докаже! - А як же з Брусом?! - заступив дорогу Сковорода. - Побiйтесь бога, люди! - Ну що ми можемо... - Вже i самi ледь зводимо кiнцi з кiнцями. - В боргах, як хвiст собачий у реп'яхах! - Усi там будемо... - Живуть ase люди у крiпаках, i Бруса не вхопить бiс! Сковорода вiдчув, як похололо у нього в грудях; обличчя, церква, хмари вмить розпливлися, перемiшалися. - I ви - нащадки лицарiв, що боронили волю й своК братерство в жорстоких сiчах?! - спитав гнiвно. - Вас топлять, нищать, мов цуценят, а ви не смiКте не те що вирватися, а навiть писнути! Знiмайте_ шаблi - ви не достойнi носити зброю дiдiв i прадiдiв! На ваших душах ярма! - Ну, ти не дуже, бо полiчимо ребра! - Розкудкудакався... - Вiн правду каже! - Дурницi! - Наклеп! - ПодумаКш, цабе велике - пан! - Захочемо, так дулю з маком матиме замiсто Бруса! Загомонiли, засперечалися, немов на чорнiй радi. Як почало доходити до кулакiв, Григорiй вийняв грошi, пiдняв угору й крикнув: - Даю карбованця! Запала тиша. Чоловiки сопли, вiдхекувались, переглядалися. Проте не квапилися видобувати гамани. - I я! - пiдбiг Iванко. - Хто походив у шкурi пiдданця - не побажаК й вороговi... Лiд рушив. Покректуючи, один за одним дядьки давали грошi, ба позичали навiть i кидали у порудiлий бриль, З яким стояв Григорiй. - Томара сказиться. - Хапатиме себе за литки! - Нас за чуби... - Короткi руки! - Послати по Бруса треба. Когось iз хлопцiв. - Ой правда, правда. Нехай йому розвидниться! - Пiдемо всi до Стефана. Проти громади вiн не посмiК... - Всi, всi! - Аякже. На миру, як кажуть, i смерть... - Об вас ще й довбня вломиться! - Пане вчителю, може, досить буде? - Дайте-но я! - пiдбiг Iванко, узяв бриля i, по-козацьки сiвши на споришi, почав лiчити таляри, шаги, гривни та золотi. Громада мовчки слухала його лiчбу. Брунатнi лиця були напруженi, мов перед боем, у декого повиступав росою на лобi пiт. Iз кожним карбованцем, що додавався до вже полiчених, дядьки зiтхали легше i веселiшали. Сковорода простив Пм i страх за власну долю, й тупу байдужiсть до чужого горя, i неземну, якусь пустельницьку, сумну терпимiсть до поневолення. Вiн милувався ними, радiв з ПхньоП Кдностi, що спалахнула, неначе порох, у темнiй ночi гiркого розладу. Господи, такий народ - ласкавий, мудрий i героПчний, - коли б тримався купи, переборов би всi напастi i возвеличився, як стародавнi еллiни!.. - Тридцять чотири! - проголосив коврайський Архiмед. - Оце так штука - i борг заплатимо, й на всiх горiлки купимо! - промовив староста. - Давайте лишок, я побiжу до шинку. Доки отямилися, уже минав четверту хату. От тобi й на! Один злякався й чкурнув, закинувши на плечi ноги. Казан громадський трiснув... - До пана Стефана! - гукнув Iванко, пiднявши бриль iз грiшми. - За волю Бруса! Посунули один за одним у нешироку браму. Рiшучi, стихлi, сповненi чуття братерства, гiдностi й самоповаги. Томара вийнiбв похмурий, грiзний. Поклав на шаблю руку, оглянув натовп i запитав: - З чiм бог послав? - Скривився посмiшкою: - Такi поважнi гостi... - Принесли борг за Бруса, - сказав Iванко i простягнув Томарi грошi. Той склав на грудях руки. - Вiн розплатився вчора. - Чим розплатився? Волею! -А те нехай вас не обходить. - Ви скоро всiх затягнете в своП тенета! - БагатiКте на наших злиднях! - У шляхту лiзете по наших спинах, виродки! Томара рвонув iз пiхов шаблю. Все ж не пiддався такiй спокусi. Дiстав папiр з кишенi i показав громадi. - Ось тут написано рукою Бруса, що вiн вiднинi пiдданець, моК майно... - Iуда! За тридцять срiбникiв завдав у рабство брата! - Повiсити! - Спалити з кодлом! Юрба кипiла. Подекуди вже заблищали шаблi. Запахло кров'ю. I тут Григорiй ступив рiшуче до пана Стефана, мало не силою забрав папiр, проглянув, чи це розписка Бруса, й пiшов неквапно до ворiт. Лишивши бриля з грошима в ногах Томари, громада, все ще гудучи, рушила услiд за ним. - До Бруса! - В шинок! - А е ще порох у порохiвницях! Радiли, немовби дiти. Вiдчули силу, перед якою й срiбляник-дука Пхнiй - нiщо, облуда моцi, в шовки та сукна вбраний курляндський вилупок. Русальний тиждень був iеплиii, лагiдний. Щоранку ясно вставало сонце, а по обiдi над Ковраем збиралися важкi водою хмари i поливали землю громами, зливами та блискавками. Хлiба росли високi, буйнi; тужавiли червоним соком вишнi, а зеленавi, ще невеличкi яблука все бiльше хилили вiття долу i так пахтiли пiсля грози, надвечiр, що голова йшла обертом. А ночi... Якi стояли ночi! Ласкавi, мрiйнi, заквiтчанi рожевим цвiтом зiр, пропахлi зiллям, наповненi п'янким повiтрям i солов'Пним щебетом! У життi Григорiя ще не було нiколи такого чуда-лiта, таких ночей, такого щастя, що розпирало груди i забувало подих. Навiть образливе мовчання пана Стефана й погорда панi пiсля невдачi з Брусом не зачiпали його нiтрохи, були байдужi, як погрозовi хмари, що затуляли сонце намить чи двi. Йому свiтила його зоря, його Мар'яна! Блакитноока панська покоПвка, неначе теплий весняний вiтер, зламала кригу в його душi, розворушила, збурила i розлила нестримну синю повiнь. Де б не ходив, що б не робив - перед очима стояли мревом ПП сорочка в червоно-чорних маках, веселий, нiжний погляд i льон коси. З тривогою i одночасно з радiстю вiн прислухався до того дива, яке творилося у нього в серцi, i все частiше марив людським звичайним щастям. На брикси ввечерi, коли дiвчата й хлопцi зiйшлись за рiчкою навпроти греблi, щоб попрощатися на цiлий рiк iз русалками, Сковорода знайшов Мар'яну бiля одного з вогнищ, узяв за руку й повiв у нiч. Iванко глянув услiд Пм журно-журно, а потiм крикнув весело в густу петрiвську темiнь: - Мар'яно, гляди учителя, бо ще русалки вкрадуть! - Остерiгайся, аби тебе не вкрали! - Кому я треба... - зiтхнув сердешний нарубок. Ой бiжить, бiжить мала дiвчина, А за нею русалочка... - знялася в небо пiсня i попливла, полинула над сонним лiсом, степом, над туманами рiчки... Зiщулившись, Мар'яна лячно притулилася до Григорiя й прошепотiла: - Як ви гадаКте, русалки вже поховалися чи ще довкола бродять? Григорiй не вiдповiв. Натомiсть обняв за плечi дiвчину i пригорнув до себе. Вона притихла, мов пташеня в долонi, затамувала подих. Ледве не з кожним кроком пiтьма свiтлiшала, а небо вищало. Палахкотiли позаду вогнища, i невиразнi тiнi то ви ростали, то раптом зменшувалися. Над головами шугали зрiдка кажани чи то якiсь нiчнi незнанi птицi. А солов'П перекидалися через ставок i рiчку пiснями, трелями, немов сiльськi, садовi змагалися з тими, що прижилися в лiсi. - В Пiщанiй, кажуть, залоскотали одного хлопця... - озвалась знову дiвчина. - Хто? - Водянi дiвчата... - Чи можуть залоскотати тi, яких нема на свiтi? - спитав Григорiй i засмiявся. - Але ж русалки К... Вони весь тиждень ходять... Бiля вогнiв спiвали iншоП. Проводили русалочок, проводили, Щоб вони до нас не ходили, Та нашого житечка не ломили, Та наших дiвочок не ловили... I солов'П, i пiсня, i стукiт серця зливалися в одну хвилюючу казкову музику, яка пiдносила i душу, й тiло, немов на дужих крилах. В якомусь захватi, не знанiм досi, Сковорода спинився на лiсовiй галявинi, залитiй зорями та луговими квiтами, повернув лицем до себе дiвчину й, не випускаючи ПП з обiймiв, зашепотiв схвильовано: - Мар'яно, серденько... Чи ти пiшла б за мене? - Пiшла б, - сказала просто дiвчина. Григорiй ледь не заплакав од радостi. Взяв у долонi ясну голiвку дiвчини i запитав: - А чи ти вiдаКш, що я не маю нiчого в свiтi, окрiм душi й сопiлки? Вона кивнула. - Що я, мов птах небесний, не жну, не сiю? - Хто жне i сiК, не завжди з хлiбом, Грицю. Вiн занiмiв, здивований ПП земною мудрiстю. Вдивляючись в ПП глибокi очi, де вiдбивалися зорi, спитав небавом: - И тобi не лячно вiддатися за козака, що голий, неначе гiль? - Ти - багатир. Ти маКш добрий розум... Ну, а крiм того - волю... Нараз Григорiя неначе громом ударило. Мар'яна ж пiдданка, крiпачка, панська власнiсть! Вiн пригорнув у вiдчаП до себе дiвчину i, задихаючись вiд слiз, що стали йому в горлi, промовив: - А як же пан i панi? Ти ж... ти ж... - Мене вiдпустять, змилуються, - сказала глухо дiвчина. - Зайду до пана вранцi i попрошу. В грудях у нього щось обiрвалося й лягло холодним каменем. Не мав надiП й крихти. Ще не було такого пана... - Нi, я сама, - озвалась тихо дiвчина. Легенько вивiльнилася з його обiймiв, - Благатиму саму паньматку. Вона ж моя землячка i навiть трохи родичка... Невже не зглянеться на нашу долю... Мовчазнi, скорбнi, мов iз хреста познiманi, прийшли назад, до греблi, де ще горiли вогнища й дiвчата з хлопцями справляли проводи казковим духам лiта. Прилетiла зозуленька З темного лiсочку; Сiла, впала, закувала В зеленiм садочку... Гнаний думками й сумнiвами, другого дня Григорiй проснувся затемна й пiшов за рiчку, на Платковщину, в степ. Бажалось простору, далеких обрiПв, стрiмкого вiтру, волi. В години гiрких вагань, тривожних роздумiв i невiдкладних рiшень вiн не любив тiсноти хат i лiсу, а виривався в поле, де легко дихалося й думки ширяли соколами. Холоднi роси приКмно пестили теплi з постелi ноги, ранкова свiжiсть уливала силу в груди i проганяла сон. Скрiзь панував величний спокiй. Дрiмали трави, квiти. Зелено-сизi густi жита стояли рiвно й тихо, немов полки козацькi перед кривавим боКм... I раптом писнула, проснувшись, перша пташка, За нею друга, третя. А за хвилину - все ожило, прокинулося, загомонiло, сповнилося пiснями, звуками. Земля радiла новому дню, ясному сонцю, що повернулося, як батько з ярмарку, з нiчних далеких мандрiв... Батько привозив завжди родзинки, бублики; дiлив мiж дiтьми порiвну, не залишаючи собi нi крихти. Стежив, як хлопцi вминали ласощi, й всмiхався в вуса. Дружинi теж привозив що-небудь: то шерстяну барвисту хустку, то чобiтки, то плахту. Роздасть, бувало, гостинцi дiтям i гука до матерi: - А глянь, Палажко, що я знайшов у тернi! Позапихавши своП скарби у пазуху, хлоп'ята брали в руки хустку ПП, милуючись пою напроти свiтла, навперебiй допитувалйсь, як вiн знайшов, чи не було там ще чогось. В очах у батька грали веселi бiсики, а мати не зло бурчала: - Вже снiг на скронях, а от статечностi як не було, так i немаК... Вже снiг на скронях... Його зима ще на далекiм, на калиновiм мостi, але i молодiсть давно розвiяна по всiх усюдах - що в АкадемiП, що за Карпатами, що на шляхах вандрiвних. ГаняК вiтер долi, мов кураПну... Один на всьому свiтi! Порою стане моторошно: нi друга щирого, нi жiнки й дiток, нi пристановища... Умри сьогоднi - i не згадають нi злим, нi добрим словом. Крутим узвозом вийшов нагору, в степ. У вiчi бризнуло велике чисте сонце. Земля засяяла, замерехтiла iскрами. Примружившись, набрав повiтря в груди i з шумом видихнув. Господи, яка краса, яке привiлля! Що в порiвняннi З оцим звичайним чудом мiська щоденна суКта, яка не приносить спокою, а роз'ПдаК душу, мов iржа сталь. Вiдчув, як весь наповнюКться терпким чуттям своКП Кдностi з травою, з сонцем, з орлом, що знявся в небо неподалiк iз могили, з ранковим свiжим вiтром... Аж захлинувся. I заспiвав: Ах поля, поля зелены, Поля, цвiтами распещренны!.. Замовк, збагнувши якусь нескладнiсть, невiдповiднiсть мiж тим, що думав, бачив, i словами пiснi, яка народжувалася в душi. На мить здалося навiть, що то спiвав хтось iнший. Оглянувся - i посмiхнувся: навкруг безлюддя, тиша. То вiн двоПться. Якесь безглуздя - одними словами думати, а вiршувати iншими!.. Дiстав сопiлку й заграв цю саму пiсню, все уточнюючи i вдосконалюючи ПП мелодiю. Грав, iдучи цiлинним степом, по сивих хвилях тирси. Весь був суцiльною музикою, бринiла кожна часточка його душi i тiла. Ax вы, вод потоки чисты! Ах вы, берега трависты... Отямився лише тодi, коли побачив перед собою дiвчину. Ледве впiзнав у нiй Мар'яну. Проте ще довго не чув нi слова, хоч ясно бачив, що та говорить, смiКться, плаче. - Пан дасть нам землю й хату... - вловив нарештi ПП швидку веселу мову. - Кому? Навiщо? - знизав плечима. - Та нам же, нам! - заторсала його Мар'яна. - I конi, и воза, та ще й корову тiльну! Паньматка так зрадiла, немовби ненька рiдна. Ну, а пан Стефан пообiцяв весiлля справити... Ти не радий, Грицьку? - Та що ти, серденько, я радий, радий... - обняв Григорiй дiвчину, збагнувши, що це про нього йдеться i про Мар'яну. Ну й наречений! I смiх i грiх. Эх, пiснею забув, що жениться. - Я побiжу, бо там роботи! - нахмурила крилята брiвок дiвчина. Знялась навшпиньки, поцiлувала судженого i, Зашарiвшись, побiгла геть. - Мар'яно! - метнувсь Григорiй слiдом. - А як же з волею?! - Казали, й воля буде! - помахала йому хустиною й побiгла вниз узгiр'ям. Провiвши милу ласкавим довгим поглядом, Сковорода побрiв помалу далi. Ну от i все. Скiнчилися його бурлацькi мандри, колючi терни стежин до iстини i домагання правди там, де давно ПП загнали в землю, та ще й накрили каменем, щоб не воскресла часом. Скрiзь суКта, хаос i тлiння, лише в природi, в травинцi, в сонцi, у вiчнiй змiнi новим старого е дух Мiнерви ', закон, гармонiя. Та пропадiть ви пропадом, усi лицемiри i фарисеП, що словоблудством в оману вводять ближнiх, самi ж за срiбники продати готовi не тiльки друга, вчителя, а й рiдну землю! Вiн буде сiяти, збирати хлiб, ростити дiток й черпати спокiй, мудрiсть iз джерел любовi, злагоди й краси природи. О fortunatos nimium bona si sua norit agricolas, як казав Вергiлiй. Пологим схилом, минаючи кущi катрану, зiйшов на верх могили, дихнув пахучим вiтром й окинув зором далеч. Вiднинi вiн знайде жаданий спокiй своПй душi! Як i в людей, у нього буде над головою дах, буде родюча нивка, вишняк, криниця i два ласкавих сонця - одне у небi, а друге - в хатi. Вiн уявив Мар'яну в своПй господi i геть розчулився. У вiльний час з дружиною читатимуть розумнi книги, гратимуть - вiн на сопiлцi, вона на кобзi, або спiватимуть. А там одкриють школу i безкоштовно навчатимуть усiх дiтей... Тим часом у серцi знов забринiла новонароджена ласкава пiсня про золотавий ранок, про лiс i поле, про солов'Пв i жайворонкiв, що вранцi будять землю. ГригорiКвi душа набухла бростю. Вiн повернувся лицем до сонця, смикнув шнурочки комiра i заспiвав: Пропадайте, думы трудны, Города премноголюдпы! А н с хлiба куском Умру на мiстi таком... Не поспiшай радiти - порою щастя так вилiтаК з рук, як птиця iз сiльця. Ще не пробiгло тричi високим лiтнiм небом ясне вселюдське сонце, а вже зайшло блакитнооке сонечко, яко ГригорiКвi свiтити мало усе життя. Напередоднi ввечерi вони сидiли в садку над рiчкою i марили своПм майбутнiм щастям. Було так любо, тихо. На синiм полi неба неквапно паслися малi й великi зорi; немов пастух, над Платковщиною стояв рогатий мiсяць. Нiде нiщо не вiщувало бурi. А вже наступного дня... Загадавши Васьковi вивчити шматок промови Цiцерона, Григорiй вийшов, щоб привiтати з новим веселим ранком свою кохану. Не став шукати ПП в покоях панських, а сiв на лавi пiд молодою яблунею неподалiк од стежки, що до льодовнi. По пиво йтиме або по рибу... Пощипуючи зелений спориш, двором ходили китайськi гуси, заведенi ще Василем Степановичем, Васьковим дiдом. Бiля конюшнi греблися персидськi карли, яких також привiз колись полковник iз Судака чи з Дербента. Молодики складали воза. Мiж ними був Iванко. Вiд брикс вiн уникав учителя. А зараз чомусь зиркав у бiк Григорiя i посмiхався стиха в короткi чорнi вуса. Мабуть, прочумався, Змирився з долею, що не йому дiсталась... - Мар'яно! - схопився з лави, уздрiвши дiвчину, яка, схиливши голову, чимчикувала стежкою. Вона стенулася, на мить засяяла знайомим милим усмiхом i спохмурнiла, згасла, немовби свiт перед грозоюзливою. - Мар'яно, серденько... - Добридень, пане вчителю, - прошепотiла, не звiвти погляду. Зiиiпла на спориш i, оминувши судженого, побiгла до льоху. Чуючи, як терпне серце, груди, спостерiгав ПП поквапнi рухи бiля дверей льодовнi, а потiм стежив за чорною ямою, яка ковтнула дiвчину й не випускала нестерпно довго. Не мiг збагнути милоП, не мiг повiрити, що це вона пройшла, мов хмара, мимо... Тим часом Мар'яна вийшла з льоху. Навiсила важкий Замок, утерла нишком очi й, пiднявши глек, побiгла споришем, де паслись гуси. - Зажди, Мар'яно! - метнувся навперерiз Григорiй. Не одiзвалася, немов не чула. Майнула косами, як бiла чайка крилами, i впала в нетрi колон та стiн. Була - й нема. Мов деймон, збурила його душевний спокiй i залишила в обiймах розпачу. Вже вiдчував, був майже певен, що це новий кiнець-початок долi, й страждав найбiльш вiд того, що не знаходив, не розумiв тому вини, причини. Його гнiтили явища, подiП, вчинки, що випливали з хаосу. Найгiрше зло незбагнене, незрозумiле, без будь-якоП логiки. Весь день терзався гадками, перебирав у пам'ятi вчорашнiй вечiр, своП слова та вчинки й пiдстерiгав Мар'яну, аби дiзнатися, чим прогнiвив ПП. Вона ж тiкала вiд нього, мов од чуми. Була чужа, не знана, не схожа зовсiм на ту бiлявку-ласочку, яка за весну стала його найлiпшим другом, його надiКю на кращу спiльну долю. Вже сутенiло, коли нарештi вiн запопав Мар'яну бiля криницi в березi. Вона метнулась бiгти, але Григорiй схопив за вiдра i не пустив. - Так не годиться, серденько, - промовив докiрливо. - Я ж не прокажений, що ти мене боПшся... Не смiла глянути, бодай пiдвести очi. ПП худi вузенькi плечi, мов у бабусi, згорбилися й ледь-ледь тремтiли. Здавалося, вона ось-ось упаде на землю пiд тягарем якогось горя i вже повiк не встане, не подаруК свiту свою блакитну усмiшку. - Прости, якщо я завинив перед тобою чимось... - прошепотiв Григорiй. - Але не муч, не мучся... Скажи у вiчi правду... Я розумiю, що я тобi не пара... Негарний, впертий, непосидющий, бiдний... - Мовчи, мовчи! - впустила вiдра дiвчина i затулила лице долонями. - Iди, iди вiд мене!.. - благала плачучи. - Бо накладу на себе руки, чуКш! Ошелешений ПП нестямним криком, Григорiй вiдсахнувся. - Тiкай iз села, свiт за очi! - ридала дiвчина. - Яке палке кохання! - промовив гiрко. - А я дурний розвiсив губи... Господи, невже весь свiт - облуда, а люди - тiнi, якi течуть крiзь пальцi?! Скрiзь лицемiрство, зрада... - Нi, нi! - Мар'яна випросталася й ступила крок до нього. В ПП очах були i сльози, i вiдчай, i невимовна туга. - Не говори так... - мовила. - Не зневiряйся в людях... - Скажи, що сталося? - Я... я не зрадниця... - утерла сльози дiвчина. - Я - та пташина, яку прив'язують за нiжку в сiтi, щоб заманити iнших... Тiкай, тiкай, Григорiю! Вiн пiдiйшов до неП, обняв i поцiлував у голову. Вона пiдставила до кровi скусанi, припухлi губи, налитi слiзьми очi й прошепотiла: - Прощай, мiй Грицю, мiй сизокрилий голубе, мiй ясночолий мiсяцю... - Я не прощаюся! Я не пiду нiкуди! - гукнув Григорiй. Душа спливала слiзьми, кричала криком вiд горя. - I станеш пiдданцем? - Бог не допустить! - Бог нами нехтуК. Для крiпака К тiльки панська воля... - Тiкаймо разом! На Запорожжя. Або па польський берег. - Гетьманцi схоплять i закатують. - Тодi вiнчаймося. На зло гетьманцям, боговi! - Ти з глузду з'Пхав, - вiдтрутила його Мар'яна. - Орлам неволя - смерть. - Так то ж орлам... - Прощай, - сказала тихо, але суворо дiвчина. Понабирала води у вiдра й понесла в нiч, що насувалася, немов орда. - Прощай, Григорiю!.. Сковорода присiв на зруб криницi. Ковтав пекучi сльози. Не плакав, нi. Закам'янiв, огорнутий густою темрявою, журбою, болем. Упирi, виродки! Засiяли кiстками землю i пожинають рабство! Смердючi змiП, якi глитають волю, а вивергають пута! Христопродавцi, що розп'яли на роздорiжжi матiр!.. Вiдтодi свiт померк. Буяло лiто в розпалi - цвiли гречки, дзвенiли коси в травах i наливався хлiб, а для Григорiя настала сiра осiнь. Усе, що колись вражало, будило думку, пiсню, нараз поблякло, вицвiло. Лiс, що нагадував йому розкiшнi кучерi, став просто панським лiсом, ставок - водою, що крутить панськi кола, а степ - грунтами, якi умножують Томарi статки i можновладнiсть дiдича. Навiть Васько, його спокiйний, талановитий учень, тепер здавався не хлопчаком з цiкавим поглядом i добрим, щирим серцем, а недозрiлим паном, майбутнiм власником його Мар'яни i сотень iнших душ. Ось пiдросте, вiдчуК силу, владу i теж заходиться пiд себе гребти усе, що бачить око. Тернина, звiсно, грушок не родить... Григорiй кинув би цей остогидлий хутiр, та пiдписав угоду на цiлий рiк i не хотiлося ламати першим слова. Зламав пан Стефан. За кiлька днiв селом пробiгла чутка: Iванко жениться, бере Мар'яну, яка вiддатись мала за пана вчителя. Достеменно нiхто не вiдав, але балакали, що буцiмто Сковорода вiдмовився через мiзерний посаг. Кумасi ж прискали i запевняли пошепки, що вчитель не захотiв одмолювати чужi грiхи... Паньматка стала цапа. Перейняла Григорiя, як той iшов пояснювати новий урок Васьковi, взялася в боки i зашипiла: - За що ж ти, сучий сину, ганьбиш мою Мар'яну?! - Я не ганьблю. - Даю вам землю, хату, корову, коней - i це ще мало? -_ Ви краще дайте волю. - Ах ти ж, лайдаку! - скрутилась панi. - Вiзьмеш за руку жiнку й пiдеш iз торбами дражнити псiв?! - Паньматко, волю! - Даю ще двi телицi... i кабанця! - Мар'янi волю. - Не буде волi! - заверещала панi. - Менi ЏЏ подарувап сам гетьман! - Вона ж своя вам... - Нехай хоч мати рiдна - не вiдпущу! А ти, блаженний бовдуре, - знов зашипiла люто, - пiд тином здохнеш .. n Добридень у вашу хату, панi, - з'явився вчасно староста. - Пан Стефан дома? Паньматку мов облили водою. - НемаК, - буркнула. - У Пiдставки повiявся. - То я зайду пiзнiше. - Ззясди, вiн маК бути скоро! - сердито гиркпула й пiшла в пекарню переганяти на гречку кухарiв. Васько уже сидiв за книжкою. Пiдвiвся i привiтався першим. Насторожено зиркнув на вчителя (напевно, чув "баталiю"), дiстав перо з шухляди и почав загострювати позолоченим кривим кинджалом. "Я мiг би вчити сотню... - зiтхнув Григорiй тяжко. - А тут тупцюй бiля одного пуцьверiнка..." - Ну як, Василю, вже прочитав про гладiаторiв? - спитав, гамуючи свою неприязнь. - Еге. I навiть переклав, - промовив радо хлопець. - I все второпав? Панич кивнув. - Скажи менi, як перекласти "гладiус"? - Меч. - А "пугнус"? - Кулак. - Ну й паненя! - прошепотiв хтось третiй. - Таке мале... Бiля дверей стояв коврайський староста. - Що ви хотiли, дядьку? - спитав Григорiй рiзко. - Та я нiчого... Взяла цiкавiсть глянути... Я ж тiльки зиму вчився, та й то в дяка-п'янички... Сковорода махнув рукою i обернувся до панича. - Гладiатори - що це за люди? - Бiйцi, що билися на аренi. Перед початком бою вони кричали: "Здрастуй, iмператоре, готовi вмерти вiтають тебе!" - А думали? Те, що й кричали? - Звичайно. Вони ж були рабами, - знизав плечима хлопець. - Ти мислиш, як свиняча голова! - сказав Григорiй. - По-твоКму, раби вмирають iз вискоком? Васько насумрився. Довбав кинджалом тендiтний польський столик i, мов Пжак, сопiв. - Не руш стола! - забрав кинджал Григорiй. Не спостерiг, як третiй лишнiй зслиз. Зiвнув з полегкiстю: страх не любив, коли у класi були стороннi люди. - Ну, добре, - проказав примирливо. - Пiдемо далi. Сьогоднi ми познайомимося з пасивним станом... Немов борвiй, влетiла панi i закричала: - Хам, хам! Шарпак нещасний! Ти, ти - свиняча голова! Мiй син - шляхтич вродзьоний, i ти не вартий його мiзинця, хаме! Вона припала до панича, поцiлувала в голову й завуркотiла: - Розумник мiй, моя ти крихiтка... Не бiйся, пташечко, я не дозволю тебе замучити! Ходiм, дитинко, я нагодую тебе вареничками... Сокорячи отак, вона взяла пiд пахви хлопця (мов гладiатора, який конав од рани) i повела в покоП. - Я ще не хочу Псти, я буду тута!.. - волав Васько. Даремно. Григорiй сiв на лаву, вхопив у руки голову i застогнав: - О господи! За вiщо ти покарав так тяжко свою людину, своК створiння кревне, вiднявши розум?! Вже по обiдi молодики знайшли в саду Григорiя i повели до пана. Томара сидiв, мов Юлiй Цезар, яснетений,_ схудлий у безперервних мандрах по хуторах та рiзних iнших маетностях, що порозкиданi ледь не по всiй Гетьманщинi, вiн був величний, грiзний. Насупив чорнi, густi, мов щiтка, брови й проказав: - Пробач, Григорiю, ти добрий вчитель, але я мушу тобi вiдмовити... Вiзьми ось таляр на дорогу. Менi, звичайно, жаль... - Пожалiли вовки кобилу... - сказав Григорiй. Томара рвучко звiвся, жбурнув на стiл потертий срiбний таляр i швидко вийшов. Vale! ' Кiнець-початок знову... Щось умираК i щось нове народжуКться. Нi, не вмираК, а переходить у нетлiнний спогад i залишаКться навiки в серцi. Минувшина - найбiльший скарб наш, духовний щит, високопробний досвiд. Людина з самим лише сьогоднiшнiм - мов деревце без кореня... I не помiтив, як опинився в своПй кiмнатi. Поклав каптан у торбу, зверху книжки, сопiлку. Вийшов. Бiля колон постояв трохи - не мiг пiти, не подивившись ще раз у потьмянiлi очi свого кохання, свого земного сонечка, що закотилося, не насiявшись. Воно зiйде, напевне, i знов свiтитиме, та не для нього, а для Iванка, чи, мо, для когось iншого. Недовiдомi путi господнi i... панськi примхи. - Мар'яну кудись послала панi, - сказав хтось тихо поруч. Обернувшись, зустрiвся поглядом iз молодиком. - Ну, будь здоров, Iване, - подав хлопчинi руку. - Не гнiвайтесь на мене, пане вчителю... - промовив той, похнюпившись. - Я теж люблю... люблю без пам'ятi! Григорiй ковтнув клубок, що пiдступив до горла. - Шануй ПП, не зобиджай i не давай в наругу... Така одна на свiтi... - Та я умру за неП! - аж стрепенувся парубок. - Прощай. - Прощайте... З богом! Над Ковраем на захiд летiли сiрi хмари. Обабiч шляху, як море, грали безкраП панськi пшеницi, шумiли стиха вже золотавим колосом. Десь пiдпадьомкав перепел. Гули джмелi. 1 ластiвки крильми черкали небо... - Григоре Савичу! Пане учителю! - почулось нагло. Хтось бiг слiдом, махав руками и просив заждати. Сковорода зняв шапку, щоб освiжило голову. Нараз усмiхнувся: тримаючи матню в руках, бiг навздогiнцi Брус. - Таки прогнав... триклятий дука... - промовив зло, вiддихуючись. - Менi сказав Iванко... а я не мiг повiрити... Куди ж ви? - Свiт великий. - Мо, поживiть у мене? За побратима, за батька рiдного... - Нi, я пiду. Спасибi, брате! - Коли сутужно буде - прошу ласкаво, останнiй кусень - ваш. Сковорода розчулився. Почав прощатись поспiхом. - Нехай щастить вам доля! Брус ухопив кiстляву вчителеву руку й поцiлував. - Ну що ви, дядьку?! -стенувсь Григорiй. - Як вам не соромно? Я ж не священик. - Я цiлуватиму вашi слiди... - промовив Брус схвильовано. - Я знову став людиною... Григорiй обняв ного, тицьнувсь губами в пропахлi димом вуса i, наче п'яний, пiшов у степ, на сонце. Не оглядався, а нiби бачив село, 1 лiс, i рiчку, i вiтряки, i навiть Бруса, який стояв i плакав... Прощай, минувшино! Добридень тобi, прийдешнК! Яке ти - хтозна. Якi шляхи ведуть до тебе... Спинився. Справдi, куди йти? Земля_ лежить на всi чотири боки, над головою небо... I ти один-однiсiнький! Ти, i земля, i небо... Зате свобода, вольнiсть! Що захотiв, те й робиш. Iти - iдеш, лягти - лягаКш, писати вiршi - дiстав папiр i пишеш!.. Краса, гармонiя! Щасливий, ти маКш те, до чого прагнуть люди, за що воюють, iдуть на смерть, на муки! Поправив торбу, сховав за пазуху пропахлу вiтром бирку й пiшов розмашисте, неначе знав, куди йти, яку дорогу вибрати. Над голубим Супоем, удалинi, пiд сонцем, кудись летiли вихором золотогрив! баскi козацькi конi, i ПхнК тоскне iржання пливло над мiдним передвечiрнiм степом, як благовiст, як музика... О vita nova! СIТЬ ЧЕТВЕРТА Напевне, така вже доля в нього. Мов круговерть, його все тягне й тягне у бiлий свiт, у невгамовний шарварок життя й науки. Пiв-Академii вже перенаджено до Петербурга