оК: Я в неволi, ти вдовою, Не живем, а тiльки ходим Та згадуКм тiП годи, Як жили колись. [Кос-Арал 1848] * * * I знову менi не привезла Нiчого почта з УкраПни... За грiшнiП, мабуть, дiла Караюсь я в оцiй пустинi Сердитим богом. Не менi Про теК знать, за що караюсь, Та й знать не хочеться менi. А сердце плаче, як згадаю Хоч невеселiП случаП I невеселiП тi днi, Що пронеслися надо мною В моПй УкраПнi колись... Колись божились та клялись, Братались, сестрились зо мною, Поки, мов хмара, розiйшлись Без сльоз, роси тiП святоП. I довелося знов менi Людей на старостi... Нi, нi! Вони з холери повмирали; А то б хоч клаптик переслали Того паперу... Ой iз журби та iз жалю, Щоб не бачить, як читають Листи тiП, погуляю, Погуляю понад морем Та розважу своК горе. Та УкраПну згадаю, Та пiсеньку заспiваю. Люди скажуть, люди зрадять, А вона мене порадить, I порадить, i розважить, I правдоньку менi скаже. [Кос-Арал 1848] * * * Лiчу в неволi днi i ночi - I лiк забуваю. О господи, як то тяжко ТiП днi минають! I лiта пливуть мiж ними, Пливуть собi стиха, Забирають за собою I добро i лихо! Забирають, не вертають Нiколи нiчого! I не благай, бо пропаде Молитва за богом. I четвертий рiк минаК Тихенько, поволi, I четверту начинаю Книжечку в неволi Мережати, - змережаю Кров'ю та сльозами МоК горе на чужинi, Бо горе словами Не розкажеться нiкому Нiколи, нiколи, Нiде на свiтi! Нема слов В далекiй неволi! НемаК слов, немаК сльоз, НемаК нiчого. Нема навiть кругом тебе Великого бога! Нема на що подивитись, З ким поговорити. Жить не хочеться на свiтi, А сам мусиш жити. Мушу, мушу, а для чого? Щоб не губить душу? Не варт вона того жалю... Ось для чого мушу Жить на свiтi, волочити В неволi кайдани: Може, ще я подивлюся На мою Украйну... Може, ще я подiлюся Словами-сльозами З дiбровами зеленими! З темними лугами! Бо немаК в мене роду На всiй УкраПнi, Та все-таки не тi люди, Що на цiй чужинiП Гуляв би я понад Днiпром По веселих селах Та спiвав би своП думи, Тихi, невеселi. Дай дожити, подивитись, О боже мiй милий! На лани тiП зеленi I тiП могили! А не даси, то донеси На мою краПну МоП сльози; бо я, боже! Я за неП гину! Може, менi на чужинi Лежать легше буде, Як iнодi в УкраПнi Згадувати будуть! Донеси ж, мiй боже милий! Або хоч надiю Пошли в душу... бо нiчого, Нiчого не вдiю Убогою головою, Бо серце холоне, Як подумаю, що, може, Мене похоронять На чужинi, - i цi думи Зо мною сховають!.. I мене на УкраПнi Нiхто не згадаК! А може, тихо за лiтами МоП мережанi сльозами I долетять коли-небудь На УкраПну... i падуть... Неначе роси над землею, На щире серце молодеК, Сльозами тихо упадуть! I покиваК головою, I буде плакати зо мною, I, може, господи, мене В своПй молитвi пом'яне! Нехай як буде, так i буде. Чи то плисти, чи то брести. Хоч доведеться розп'ястись! А я таки мережать буду Тихенько бiлiП листи. [Оренбург 1850] * * * Менi однаково, чи буду Я жить в УкраПнi, чи нi. Чи хто згадаК, чи забуде Мене в снiгу на чужинi - Однаковiсiнько менi. В неволi вирiс мiж чужими, I, неоплаканий своПми, В неволi, плачучи, умру, I все з собою заберу - Малого слiду не покину На нашiй славнiй УкраПнi, На нашiй - не своПй землi. I не пом'яне батько з сином, Не скаже синовi: - Молись. Молися, сину: за ВкраПну Його замучили колись. - Менi однаково, чи буде Той син молитися, чи нi... Та не однаково менi, Як УкраПну злiП люди Присплять, лукавi, i в огнi ЏП, окраденую, збудять... Ох, не однаково менi. [В казематi 1847] * * * Минають днi, минають ночi, МинаК лiто; шелестить Пожовкле листя; гаснуть очi, Заснули думи, серце спить, I все заснуло. I не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по свiту волочусь, Бо вже не плачу й не смiюсь... Доле, де ти? Доле, де ти? Нема нiякоП? Коли доброП жаль, боже, То дай злоП, злоП! Не дай спати ходячому, Серцем замирати I гнилою колодою По свiту валятись. Л дай жити, серцем жити I людей любити, А коли нi... то проклинать I свiт запалити! Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволi, А ще гiрше - спати, спати I спати на волi - I заснути навiк-вiки, I слiду не кинуть Нiякого: однаково - Чи жив, чи загинув! Доле, де ти? Доле, де ти? Нема нiякоП! Коли доброП жаль, боже, То дай злоП! злоП! 21 грудня 1845 В'юнища * * * На великдень, на соломi Против сонця, дiти Грались собi крашанками Та й стали хвалитись Обновами. Тому к святкам З лиштвою пошили Сорочечку. А тiй стьожку, Тiй стрiчку купили. Кому шапочку смушеву, Чобiтки шкаповi, Кому свитку. Одна тiльки Сидить без обнови Сирiточка, рученята Сховавши в рукава. - Менi мати купувала. - Менi батько справив. - А менi хрещена мати Лиштву вишивала. - А я в попа обiдала, - Сирiтка сказала. [Кос-Арал 1849] * * * Над Днiпровою сагою СтоПть явор мiж лозою, Мiж лозою з ялиною, З червоною калиною. Днiпро берег риК-риК, Яворовi корiнь миК. СтоПть старий, похилився, Мов козак той зажурився, Що без долi, без родини, Та без вiрноП дружини, I дружини, i надiП В самотинi посивiК! Явор каже: - Похилюся Та в Днiпровi скупаюся. - Козак каже: - Погуляю Та любую пошукаю. - А калина з ялиною Та гнучкою лозиною, Мов дiвчаточка iз гаю Вихожаючи спiвають - Повбиранi, заквiтчанi Та з таланом зарученi, Думки-гадоньки не мають, В'ються-гнуться та спiвають. 24 червня [1860 С.-Петербург] * * * Не нарiкаю я на бога, Не нарiкаю нi на кого. Я сам собе, дурний, дурю, Та ще й спiваючи. Орю Свiй перелiг - убогу ниву! - Та сiю слово. Добрi жнива Колись-то будуть. I дурю! Себе-таки, себе самого, А бiльше, бачиться, нiкого? Орися ж ти, моя ниво, Долом та горою! Та засiйся, чорна ниво, Волею ясною! Орися ж ти, розвернися, Полем розстелися! Та посiйся добрим житом, Долею полийся! Розвернися ж на всi боки, Ниво-десятино! Та посiйся не словами, А розумом, ниво! Вийдуть люди жито жати... ВеселiП жнива!.. Розвернися ж, розстелися ж, Убогая ниво!!! Чи не дурю себе я знову СвоПм химерним добрим словом? Дурю! Бо лучче одурить Себе-таки, себе самого, Нiж з ворогом по правдi жить I всуК нарiкать на бога! 5 жовтня [1860 С.-Петербург] * * * Ой три шляхи широкiП Докупи зiйшлися. На чужину з УкраПни Брати розiйшлися. Покинули стару матiр. Той жiнку покинув, А той - сестру, а найменший - Молоду дiвчину. Посадила стара мати Три ясени в полi, А невiстка посадила Високу тополю. Три явори посадила Сестра при долинi... А дiвчина заручена - Червону калину. Не прийнялись три ясени, Тополя всихала; Повсихали три явори, Калина зов'яла. Не вертаються три брати, Плаче стара мати, Плаче жiнка з дiточками - В потопленiй хатi. Сестра плаче, йде шукати Братiв на чужину... А дiвчину заручену Кладуть в домовину. Не вертаються три брати, По свiту блукають, А три шляхи широкiП Терном заростають. [В казематi 1847] * * * Я не нездужаю, нiвроку, А щось такеК бачить око, I серце жде чогось. Болить. Болить, i плаче, i не спить, Мов негодована дитина. ЛихоП, тяжкоП години, Мабуть, ти ждеш? Добра не жди, Не жди сподiваноП волi - Вона заснула: цар Микола ЏП приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить, Та добре вигострить сокиру - Та й заходиться вже будить. А то проспить собi, небога, До суду божого страшного! А панство буде колихать, Храми, палати мурувать, Любить царя свого п'яного, Та вiзантiйство прославлять. Та й бiльше, бачиться, нiчого. 1858 22 листопада [С.-Петербург] * * * Якби ви знали, паничi, Де люди плачуть живучи, То ви б елегiй не творили Та марне бога б не хвалили, _ На нашi сльози смiючись. _ За що, не знаю, називають _ Хатину в гаП тихим раКм. Я в хатi мучився колись, МоП там сльози пролились, Найпершi сльози! Я не знаю, Чи Ксть у бога люте зло, Що б у тiй хатi не жило? А хату раКм називають! Не називаю ПП раКм, ТiП хатиночки у гаП Над чистим ставом край села. Мене там мати повила I, повиваючи, спiвала, Свою нудьгу переливала В свою дитину... В тiм гаю, У тiй хатинi, у раю, Я бачив пекло... Там неволя, Робота тяжкая, нiколи I помолитись не дають. Там матiр добрую мою, Ще молодую - у могилу Нужда та праця положила. Там батько, плачучи з дiтьми (А ми малi були i голi), Не витерпiв лихоП долi, Умер на панщинi!.. А ми Розлiзлися межи людьми, Мов мишенята. Я до школи - Носити воду школярам. Брати на панщину ходили, Поки лоби Пм поголили! А сестри! сестри! Горе вам, МоП голубки молодiП! Для кого в свiтi живете? Ви в наймах виросли чужiП, У наймах коси побiлiють, У наймах, сестри, й умрете! Менi аж страшно, як згадаю Оту хатину край села! ТакiП, боже наш, дiла Ми творимо у нашiм раП На праведнiй твоПй землi! Ми в раП пекло розвели, А в тебе другого благаКм. З братами тихо живемо, Лани братами оремо I Пх сльозами поливаКм. А може й те ще... нi, не знаю, А так здаКться... сам Кси... (Бо без твоКП, боже, волi Ми б не нудились в раП голi) А може сам на небесi СмiКшся, батечку, над нами Та, може, радишся з панами, Як править миром! Бо дивись: Он гай зелений похиливсь, А он з-за гаю виглядаК Ставок неначе полотно, А верби геть понад ставом Тихесенько собi купають Зеленi вiти... Правда, рай? А подивися та спитай, Що там твориться у тiм раП! Звичайне, радiсть та хвала Тобi Кдиному святому За дивнiП твоП дiла! Отим-бо й ба! Хвали нiкому, А кров, та сльози, та хула, - Хула всьому! Нi, нi! Нiчого Нема святого на землi... Менi здаКться, що й самого Тебе вже люди прокляли! [Оренбург 1850] * * * За байраком байрак. А там степ та могила. Iз могили козак ВстаК сивий, похилий. ВстаК сам уночi, Iде в степ, а йдучи Спiва, сумно спiваК: "Наносили землi Та й додому пiшли, I нiхто не згадаК. Нас тут триста, як скло, Товариства лягло! I земля не приймаК. Як запродав гетьман У ярмо християн, Нас послав поганяти По своПй по землi Свою кров розлили I зарiзали брата. Кровi брата впились I отут полягли У могилi заклятiй". Та й замовк, зажуривсь I на спис похиливсь, Став на самiй могилi. На Днiпро позирав, Тяжко плакав, ридав, Синi хвилi голосили. З-за Днiпра iз села Руна гаКм гула, Третi пiвнi спiвали. Провалився козак, Стрепенувся байрак, А могила застогнала. [В казематi 1847] * * * Закувала зозуленька В зеленому гаП, Заплакала дiвчинонька - Дружини немаК. А дiвочi молодiП ВеселiП лiта, Як квiточки за водою, Пливуть з сього свiта. Якби були батько, мати Та були б багатi, Було б кому полюбити, Було б кому взяти. А то нема, сиротою Отак i загину, Дiвуючи в самотинi, Де-небудь пiд тином. [Кос-Арал 1848] * * * I досi сниться: пiд горою, Мiж вербами та над водою, Бiленька хаточка. Сидить Неначе й досi сивий дiд Коло хатиночки i бавить ХорошеК та кучеряве СвоК маленькеК внуча. I досi сниться: вийшла з хати Веселая, смiючись, мати, ЦiлуК дiда, i дитя Аж тричi весело цiлуК, Прийма на руки, i годуК, I спать несе. А дiд сидить, I усмiхаКться, i стиха Промовить нишком: - Де ж те лихо? Печалi тiП, вороги? - I нищечком старий читаК, Перехрестившись, "отче наш". Крiзь верби сонечко сiяК I тихо гасне. День погас, I все почило. Сивий в хату Й собi пiшов опочивати. [Оренбург 1850] * * * I небо невмите, i заспанi хвилi, I понад берегом геть-геть, Неначе п'яний, очерет Без вiтру гнеться. Боже милий! Чи довго буде ще менi В оцiй незамкнутiй тюрмi, Понад оцим нiкчемним морем Нудити свiтом? Не говорить, Мовчить i гнеться, мов жива, В степу пожовклая трава; Не хоче правдоньки сказать, А бiльше нi в кого спитать. [Кос-Арал 1848] * * * I вирiс я на чужинi I сивiю в чужому краП: То одинокому менi ЗдаКться - кращого немаК Нiчого в бога, як Днiпро Та наша славная краПна... Аж бачу - там тiльки добро, Де нас нема. В лиху годину, Якось недавно довелось Менi заПхать в УкраПну, У те найкращеК село... У те, де мати повивала Мене малого i вночi На свiчку богу заробляла; Поклони тяжкiП б'ючи, Пречистiй ставила, молила, Щоб доля добрая любила ЏП дитину... Добре, мамо, Що ти зараннК спать лягла, А то б ти бога прокляла За мiй талан. Аж страх погано У тiм хорошому селi: Чорнiше чорноП землi Блукають люди. Повсихали Сади зеленi, погнили Бiленькi хати, повалялись, Стави бур'яном поросли. Село неначе погорiло, Неначе люди подурiли, Нiмi на панщину iдуть I дiточок своПх ведуть!.. I я, заплакавши, назад ПоПхав знову на чужину. I не в однiм отiм селi, А скрiзь на славнiй УкраПнi Людей у ярма запрягли Пани лукавi... Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарськi сини! А препоганiП пани Жидам, братам своПм хорошим, Остатнi продають штани... Погано дуже, страх погано В оцiй пустинi пропадать! А ще поганше на Украйнi Дивитись, плакать i мовчать! А як не бачиш того лиха, То скрiзь здаКться любо, тихо, I на УкраПнi добро. Мiж горами старий Днiпро, Неначе в молоцi дитина, КрасуКться, любуКться На всю УкраПну. А понад ним зеленiють ШирокiП села, А у селах у веселих I люди веселi. Воно б, може, так i сталось, Якби не осталось Слiду панського в Украйнi!.. [Кос-Арал 1848] * * * I золотоП й дорогоП Менi, щоб знали ви, не жаль МоКП долi молодоП: А iнодi така печаль Оступить душу, аж заплачу. А ще до того, як побачу Малого хлопчика в селi. Мов одiрвалось од гiллi, Одно-однiсiньке пiд тином Сидить собi в старiй ряднинi. Менi здаКться, що се я, Що це ж та молодiсть моя. Менi здаКться, що нiколи Воно не бачитиме волi, СвятоП воленьки. Що так Даремне, марне пролетять Його найкращiП лiта, Що вiн не знатиме, де дiтись На сiм широкiм вольнiм свiтi, I пiде в найми, i колись, Щоб вiн не плакав, не журивсь, Щоб вiн де-небудь прихиливсь, То оддадуть у москалi. [Кос-Арал 1849] * * * Ми вкупочцi колись росли, Маленькими собi любились. А матерi на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо Пх. Не вгадали. Старi зараннК повмирали, А ми малими розiйшлись - Та вже й не сходились нiколи. Мене по волi i неволi Носило всюди. Принесло На старiсть ледве i додому. ВеселеК колись село Чомусь тепер менi, старому, Здавалось темним i нiмим, Таким, як я тепер, старим. I бачиться - в селi убогiм (Менi так бачиться) нiчого Не виросло i не згнило, Таке собi, як i було. I яр, i поле, i тополi, I над криницею верба Нагнулася, як та журба Далеко в самотнiй неволi. Ставок, гребелька, i вiтряк З-за гаю крилами махаК. I дуб зелений, мов козак Iз гаю вийшов та й гуляК Попiд горою; по горi Садочок темний, а в садочку Лежать собi у холодочку, Мов у раю, моП старi. Хрести дубовi посхилялись, Слова дощем позамивались... I не дощем, i не слова Гладесенько Сатурн стираК... Нехай з святими спочивають МоП старiП... - Чи жива Ота Оксаночка? - питаю У брата тихо я. - Яка? - Ота маленька кучерява, Що з нами гралася колись. Чого ж ти, брате, зажуривсь? - Я не журюсь. Помандрувала Ота Оксаночка в поход За москалями та й пропала. Вернулась, правда, через год, Та що з того? З байстрям вернулась, Острижена. Було, вночi Сидить пiд тином, мов зозуля, Та кукаК; або кричить, Або тихесенько спiваК Та нiби коси розплiтаК. А потiм знов кудись пiшла, Нiхто не знаК, де подiлась, Занапастилась, одурiла. А що за дiвчина була, Так так що краля! I не вбога,- Та талану господь не дав... А може й дав, та хтось украв I одурив святого бога. [Кос-Арал 1849] * * * Не грiК сонце на чужинi, А дома надто вже пекло. Менi не весело було Й на нашiй славнiй УкраПнi. Нiхто любив мене, вiтав, I я хилився нi до кого, Блукав собi, молився богу, Та люте панство проклинав, I згадував лiта лихiП, Поганi, давнiП лiта: Тодi повiсили Христа - Й тепер не втiк би син МарiП! Нiде не весело менi, Та, мабуть, весело й не буде I на Украйнi, добрi люди, Отже таки й на чужинi. Хотiлося б... та й то для того, Щоб не робили москалi Труни iз дерева чужого, Або хоч крихотку землi Iз-за Днiпра мого святого СвятiП вiтри принесли, Та й бiльш нiчого. Так-то, люди, Хотiлося б... Та що й гадать... Нащо вже й бога турбувать, Коли по-нашому не буде. [Орська крiпость 1847] * * * Не тополю високую Вiтер нагинаК, Дiвчинонька одинока Долю зневажаК. - Бодай тобi, доле, У морi втопитись, Що не даКш менi й досi Нi з ким полюбитись. Як дiвчата цiлуються, Як Пх обнiмають I що тодi Пм дiКться - Я й досi не знаю... I не знатиму. Ой, мамо, Страшно дiвувати, Увесь вiк свiй дiвувати, Нi з ким не кохатись. (Кос-Арал 1848] * * * Як маю я журитися, Докучати людям, Пiду собi свiт за очi - Що буде, те й буде. Найду долю - одружуся, Не найду - втоплюся, Та не продамся нiкому, В найми не наймуся. Пiшов же я свiт за очi, Доля заховалась; А воленьку люди добрi I не торгували, А без торгу закинули В далеку неволю... Щоб не росло таке зiлля На нашому полю. [Кос-Арал 1849] * * * Зацвiла в долинi Червона калина, Нiби засмiялась Дiвчина-дитина. Любо, любо стало, Пташечка зрадiла I защебетала. Почула дiвчина I в бiлiй свитинi З бiленькоП хати Вийшла погуляти У гай на долину. I вийшов до неП З зеленого гаю Козак молоденький; ЦiлуК, вiтаК, I йдуть по долинi, I йдучи спiвають. Як дiточок двоК, Пiд тую калину Прийшли, посiдали I поцiлувались. Якого ж ми раю У бога благаКм? Рай у серце лiзе, А ми в церкву лiзеП Заплющивши очi, - Такого не хочем. Сказав би я правду Та що з неП буде? Самому завадить, А попам та людям Однаково буде. [Кос-Арал 1849]