Тарас Шевченко. Назар Стодоля ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" http://www.ukrlib.km.ru/ Ё http://www.ukrlib.km.ru/ OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ДЕЙСIВУЮЩИЕ ЛИЦА Хома Кичатиб, сотник Галя, дочь его Стеха, молодая ключница у Кичатого Назар Стодоля, друг его Гнат Карьiй, друг его Хозяйка на вечерницах Слепой _кобзарь, жиди-музыканты, молодые козаки и девушки и сваты от чигиринского полковника. Действие происходнт в XVII столетии, близ Чигирина, в козацкой слободе, в ночь на рождество христово. АКТ ПЕРВЫЙ Вечер. Внутренность светлицьы, богато убранной коврами й бархатом. В стороне стол, покрытый дорогим ковром; кругом скамьи под бархатом, окаймленные золотом. На столе стоят фляги, кубки й разные кушанья; горят восковые свечи. Стеха убирает стол. Стеха _(отходит от стола)_ __Усе! здаКться, що все. Стривай лишень, чи не забула чого. Риба, м'ясо, баранина, свинина, ковбаса, вишнiвка, слив'янка, мед, венгерське - усе, усе. Тут i Пстiвне, i випити. Коли б лишень гостi. Та що вони так довго баряться? I надоумило ж сiдоусого у таке свято, коли добрi люди тiльки колядують, сподiваться гостей, та й ще яких гостей! Старостiв од такого ж старого дурня, я.к i сам. Побачимо, що то з того буде. Не грiте залiзо не зогнеш. А якби не крився та пораявся б зо мною отак тижнiв за два до свят, то певна уже була б рiч; а то схаменувся на самiсiнький свят-вечiр та й ластиться: "I сяка й така, i добра, i розумна ти, Стехо: поможи! Я вже тобi i се i те, i третК й десяте". Побачимо, побачимо, як попадеться нашому телятi вовка пiймати. _(Помолчав.)_ Не сказавши нi слова дочцi, за кого i як хоче вiддати, думаК, що наша сестра-коза: поженеш, куди схочеш. Е, нi! стривай лишень, голубчику. "Ублагай ПП", каже. Та i що таки той поганий хорунжий? А полковник хоч старий - нехай йому добре сниться-так же пан!.. Оце б то вона й стямилася! Iншому дзус, а я-так вiзьмусь. Дiвцi дiвку недовго збить з пантелику, а ще таку, як моя панночка - i-i! Та вже ж, як кажуть, пiймав не пiймав, а погнаться можна. Тодi, як теК то, вже ж i погуляю!.. А вона поплаче, посумуК, а далi й нiчогiсiнько. Та й Назар таки не раз спасибi скаже. _(Из бокових дверей вьiходит_ _Галя.)_ Сте х а А що? як прибрано?.. Тим-бо й ба! Галя Що це ти, Стехо, робиш? Хiба у нас сьогоднi гостi, чи що? Стеха Та ще й якi гостi, якби ви знали! Галя Якi_ _ж там_ _гостi i. вiдкiля? Стеха Угадайте. Галя Чи не з Чигирина?.. Так?.. Стеха Iз Чигирина, та хто такий? Галя Якi-небудь старшини? Стеха То-то бо й К, що_ _не старшини, i... Галя Та хто ж такий? Може... та нi! сьогоднi не такий день А менi батюшка учора i говорив щось таке. Стеха Говорив, та не договорив. А я знаю,- тiльки не скажу. Галя _(обнимая Стеху)_ Стехо, голубочко, ластiвко моя! скажи, не муч мене. Стеха А що дасте? Скажу... Галя Ще сережки, або перстень, або що хочеш подарую, тiльки скажи. Стеха Нiчого не треба; дайте тiльки свiй байбарак надiти сьогоднi на вечорницi. Галя Добре, надiвай, та так, щоб батюшка часом не побачив. Стеха Оце ще! Хiба ж я справдi дурна? Слухайте ж. _(Вполголоса.)_ Сьогоднi прийдуть старости. Галя _(в восторге)_ Вiд Назара! вiд Назара! Стеха Та там вже побачите, вiд кого. Галя Хiба ж не вiд Назара, Стехо? Що ж оце мене i справдi лякаКш? Стеха Я вас не лякаю, я тiльки так кажу. Галя Нi, ти щось знаКш, та не хочеш сказати. Стеха _(лукаво)_ Я нiчого не знаю. Де менi, ключницi, вiдати про панськi дiла? Галя Ти смiКшся з мене! Я заплачу, Пй-богу, заплачу i батюшцi скажу. Стеха Що ж ви скажете? Галя Що ти мене перелякала... Теперечки не дам байбарака. А що, поживилась? Стеха Оце, якi-бо ви боязкiП Вже i повiрили! Галя Ну, що ж? Вiд Назара? Стеха Та вiд кого ж бiльш? Вже пак не вiд старого Молочая, нашого полковника. Галя Цур йому, який нехороший! Як приПде до нас, то я зараз iз хати втiкаю. Менi навдивовижу, як ще його козаки слухають. Тiльки у його, паскудного, i мови, що про наливку та про вареники. Стеха А хiба ж се й не добре? Галя Звiсно! Козаку, та ще й полковнику!_ _Ось мiй На-зар, мiй чорнобривий, усе про вiйну та про походи, про Наливайка, Остряницю та про сине море, про татар та про турецьку землю. Страшно, страшно, а хороше, так що слухала б не наслухалась його, та все дивилась би в його карi очi. Мало дня, мало ночi. Стеха НаслухаКтесь,_ _ще й налюбуКтесь._ _Опiсля, може, i обридне. Галя О_,_ крий боже! До самоП смертi, поки вмру, все дивилась би та слухала його. Скажи менi, Стехо, чи_ _ти_ _любила коли, чи обнiмала коли козацький стан високий, що... дрижать руки, млiК серце? А коли цiлуКш... що тодi?_ _Як се, мабуть, любо! Як_ _се весело! _(В восторге поет й пляшет.)._ Гой, гоя, гоя! Що зо мною, що_ _я? Полюбила козака - Не маю покоя. Я його боялась... Що ж опiсля сталось? На улицi пострiчалась Та й поцiлувалась. А мати уздрiла... Яке тобi дiло! Вiддаваите замiж, Коли надоПла! Стеха Гарно, гарно! А од кого це вивчились? Галя Та од тебе ж. Хiба ти забула, як на улицi, на тiй недiлi, танцювала? Тодi ще батюшки не було дома... Згадала? Стеха Коли се?_ _Оце ще видумали! _(Стучатся в_ _дверь.)_ Галя _(торопливо)_ Ох, лишечко! Хтось iде! _(Убегает.)_ Стеха Хто там? Хома _(за дверью)_ Я, я! Вiдчиняй мерщiй. _(Стеха отворяет дверь. Входит Хома, отряхиеаясь.)_ Хома Що? Не було? Оце ж яка хуртовина! Стеха Кого не було? Хома Кого? Гостей! Стеха Яких гостей? Од пол... Хома Цс!.. еге ж. Стеха Нi, не було. Хома Гляди_ _ж_,_ анiтелень!.. Отець Данило, спасибi, розрiшив. Не забудь тiльки завтра вранцi послать йому вишнiвки. ЗнаКш? тiКП, що недавно доливали. Нехай собi п К на здоров'я. Та що се Пх нема так довго? Чи не злякались, бува, завiрюхи? А вiтер неначе стиха. Стеха Злякаються вони! Де ж пак! I в горобину нiч приПдуть для такоП панночки, як наша. Хома Звичайно, звичайно. Стеха Iще пак такий старий... а панночка... Хома Сама ти стара, сороко безхвоста! Стеха Дивись! Зараз i розсердились. Хiба я на вас? Хома Так що ж, що не на мене? Так на мого... ну... полковника. Стеха Е, бач що! А панночка? Чи ви ж з нею говорили? Що вона? Хома А що вона? ПП дiло таке: що звелять, те й роби. Воно ще молоде, дурне: а твоК дiло навчить ПП, вро-зумить, що любов i все таке прочее... дурниця, нiкчемне. Ти вже, думаю, розумiКш? Стеха Та се розумiю, та з якого кiнця почати, не знаю. Вона, бачите, полюбила Назара так, що й сказать не можна. Ось i сьогоднi менi говорила. "Моли, каже, Стехо, бога, щоб швидше я вийшла замiж за Назара,половину добра свого вiддам!" Хома А ти й повiрила! Стех а А чому ж i нi? вона така добренька. Хома Дурна ти, дурна! А як же я сам тобi все добро вiддам, тодi що буде? га? Що ти думаКш? _(Ласкает ее.)_ То-то бо i К, дурочка ти безсережна! Стеха Що менi робить, коли я дурочка? Хома А то, що велять. ЧуКш? Усе, що в мене К, твоК. Стеха Не треба менi вашого добра; я i без нього була б щаслива, якби ви не забули бiдноП Стехи i тодi, коли зробитесь великим паном. Я вас так вiрно люблю, так вбиваюсь за вами, а ви... _(Притворно грустит.)_ Хома От же i нагадали козi смерть! Знов своК. Сказав, так i зроблю. Стеха Чи мало що люди обiщають, коли Пм припаде нужда? Хома Годi не знать що базiкать. Пiди лишень до Галi та поговори з нею хорошенько по-своКму, i коли теК... то завтра i мiж нами онеК. Стеха Казав пан - кожух дам, та й слово його тепле. I я тiльки грiх на душу вiзьму. Хома Який тут грiх? Дурниця все_ _те_!_ Стеха Забожiться, що женитесь, тодi, Пй-богу, все зроблю! А без мене, кажу вам, нiчого не буде, Пй-богу! Хома От же Пй-богу, далебi! Стеха Женитесь? Хома Еге! Стеха На менi? Хома Як коржа, так коржа! Як спечемо, так i даi Уже ти менi в печiнках сидиш з своПми витребеньками. Стеха Якi тут витребеньки? Хома Ну, добре, добре! Тiльки слухай. Треба дiло сконувати так, щоб вона не знала, вiд кого старости а то - чого доброго - усе пiде шкереберть. Стеха Та вже менi не вчиться, як дiлом повернуть. Наговорю такого дива моПй панночцi - що твiй кобзар. Старий, скажу, чоловiк, як подумаКш, усiм, усiм лучче вiд молодого. Молодий... та що й казать? нiкуди не годиться, а до того ще докучливий та ревнивий, а старий - тихий-тихий i покiрний. Хома Так, так! О, ти дiвка розумна! Iди ж до Галi, та гляди - гарненько побалакай з нею. Стеха А потiм чи можна менi буде пiти на вечорниiцi. Я вже зовсiм упоралась. Пустiть, будьте ласкавi, хоч в послiднiй разочок. Хома У тебе тiльки й на думцi, що вечорницi._ _О, в. I менi та Мотовилиха! Стеха Мотовилиха? Чи не казала вам вона, стара паплюга, чого? Що ж, що я з козаками танцюю? А як ви жартуКте з молодицями, так я й нiчого! Хома Iди ж, iди та поклич менi Галю, а затим сама павгодь рушники. Стеха Та вже усе напоготовi. _(Уходит.)_ Хома Злигався я з дияволом... _(Огляд__ы__вается.)_ Що ж? Не можна без цього. У такому дiлi як не верти, треба або чорта, або жiнки. _(Немного помолчав.)_ Чого доброго! Ще, може, й мене обдурить, тодi i остався навiки-вiчнi в дурнях. Та нi, лиха матерi! Аби б тiльки ти менi своПми хитрощами помогла породнитися з полковником, а там уже що буде-побачимо. Iш ти, мужичка! Куди кирпу гне! Стривай! _(Продолжительное молчание.)_ Думай собi, голубко, та гадай, що... а воно зовсiм не так буде. Закинь тiльки удочку, сама рибка пiде. Шутки-тесть полковника!.. А що далi-се наше дiло. Аби б через порiг, то ми й за порiг глянем. У яких-небудь Черкасах, а може, у самому Чигиринi гуляй собi з полковничою булавою! I слава, i почет, i червiнцi до себе гарбай: все твоК. А пуще всього червiнцi, Пх люди по духу чують; хоч не показуй, все кланятимуться... Ха-ха-ха! от тобi й сотник! Ще в Братськiм серце моК чуло, що з мене буде великий пан. Було говорю одно, а роблю друге; за се називали мене двуличним. Дурнi, дурнi! Хiба ж як говорим про огонь, так i лiзти в огонь? Або як про чорнобриву сироту, так i жениться на Пй? Брехня! Вiд огня по-дальш. Женись не на чорних бровах, не на карих очах, а на хуторах i млинах, так i будеш чоловiком, а не дурнем. _(Входит Галя.)_ Галя _(весело)_ Добривечiр, батюшка! Де це ви так довго барились? Ви мене кликали, чи що? Хома Та кликав, кликав. _(Осматривает ее.)_ Що ти не всi_ _стрiчки почiпляла? Та нехай! Поки буде i сих. Послухай. Менi треба поговорити з тобою об важнiм дiлi. Ти знаКш,_ _ми сьогоднi старостiв сподiваКмось? Галя СьогоднiП На первий день празника,- на самiсiньке рiздво? Хома Так що ж? Отець Данило, спасибi, розрiшив. Гляди ж, не пiднеси гарбуза. Галя Як се можна! Хiба вiн дуже старий, чи що? Ось послухайте, якоП нiсенiтницi наговорила менi_ _Стеха_. _Смiх та й годi! Хома А що тобi вона наговорила? Галя Каже, буцiмто старi... та нi, не скажу, далебi не скажу, бо казна-щоП Вона й сама не знаК, що говорить. Хома Хiба ж не правда? Старий чоловiк кращи[й] молодого. Галя Та й вона те ж казала. Хома А тобi як здаКться? Галя Як таки можна? То старий, а то молодий. Хома Так, по-твоКму, молодий-краще? Галя Отож пак! Хома Помiркуй лишень гарненько, так i побачиш, що батькова правда, а не твоя. Ну, що молодий? Хiба те, що чорнi уси? Та й тiльки ж. Не вiк тобi ним любуваться: прийде пора - треба подумати об_ _чiм i другiм. Може, коли захочеться почоту, поваження, поклеп нiв. Кому ж се звичайнiше? Полковницi..; се я так примiром говорю... а не якiй-небудь жiнцi хорунжого; бо у його тiльки й худоби, тiльки й добра, що чорний ус. Повiр менi, дочко, на тебе нiхто i дивиться не захоче. Галя Та я й не хочу, щоб на мене другi дивились. Хома Не знать що верзеш ти! Хiба ти думаКш, що не обридне цiлiсiнький вiк дивиться на тебе одну? Хiба ти одна на божiм свiтi? Њ й кращi тебе. Того i гляди, що розлюбить. Галя Назар? Мене?_ _О, нi! нi, нiколи на свiтi! Хома Я й не кажу, що воно справдi_ _так буде, а так, наприклад,- щоб ти тямила, що ми всi на один шталт шитi. Галя О, нi! Не всi! Вiн не такий, вiн не розлюбить. Хома А що ж? Хiба вiн тобi побожився? Галя Атож! Хома А ти й повiрвлаП Галя Я i без божби повiрила б. Хома Дурне ти, дурне! Чи знаКш ти, що хто багацько обiщаК, той нiчого не даК? Ой, схаменись та послухай батькiвського совiту. Добре, що я вже такий-що обiщав, те й зроблю. Ну, не дай я тобi приданого, - що тодi, га? Пожалуй, вiн i так тебе вiзьме: мало яких дурнiв нема на свiтi! Та що ж в тiм? Подумай, що тодi ти робитимеш? Галя Те, що i всi роблять - заробляла б. Хома А що лучче: чи самiй робити, чи дивитися, як другi на тебе роблять? Галя Як кому. Хома То-то i горе,_ _що ти ще дурне. Я тобi б i багацько дечого сказав, та нiколи: того i гляди, що_ _старости на порiг. А чи Ксть у тебе рушники? Галя _(весело)_ Њ, К! Як я рада! В мене серце не на мiсцi! Чи й вам так весело? Хома Весело, дуже весело. Iди ж та_ _не забудь сказати, що коли прийдуть колядувати, так щоб гнали Пх у потилицю. Галя За що ж? Се ж дiло законне! Та воно ж i раз тiльки в году! Хома А старости раз на вiку. Галя Справдi, щоб не помiшали... Ще 6 законноП речi не дадуть сповнить. Так побiжу ж я i скажу, щоб заперли ворота i хвiртку. _(Уходит.)_ Хома _(ходит задумавшись)_ ЗдаКться, дiло добре йде. Вона думатиме, що На-зар свата, здуру i согласиться; старости не промовляться; весiлля можна одкинути аж геть до того тижня; а через таку годину i нашого брата, мужика, угомониш, щоб не брикався, не то що дiвку. Коли б тiльки який гаспид не принiс того горобця безперого! Тодi пиши пропало. Наробить бешкету! _(С важностию.)_ А подумаКш i те: яке йому дiло до Галi? Се ж моя дитина, моК добро, слiдовательно моя вдасть, моя i сила над нею. Я отець, я цар ПП. Та цур йому, пек! Се дiло ще не таке, щоб об йому довго думати. Не дуже треба плошати, бо береженого бог береже, або_ - _як там ще кажуть - рiвнiш згладиш, тiснiш ляжеш. Галя _(вбегает в восторге)_ ПриПхали, приПхали! Хома _(вздрогнув)_ Оце ж як ти мене злякала! Пiди у свою кiмнаП та прийдеш, як кликну. Галя Чого у кiмнату? Я тут зостанусь, нiхто не побачить. Хома Незвичайно: закон не велить. Галя Ну, так я пiду. _(Уходит.)_ (Хома с важностию садится за стол. За дверью стучат три раза. Входят два свата с хлебом и, низко кланяясь хозяину,кладут хлеб на стол.) Свати Дай, боже, вечiр добрий, вельможний пане! Хома Добривечiр i вам. _(Дает знак свату. Тот кланяется. Хома шепчет ему на ухо и потом првдолжает.)_ Добривечiр, люди добрi! Просимо сiдати; будьте гостями. А вiдкiля се вас бог несе? Чи здалека, чи зблизька? Може, ви охотники якi? Може, рибалки або, може, вольнiП козаки? Сват _(тихо покашливает)_ I рибалки, i вольнiП козаки. Ми люди нiмецькiП, iдемо з землi турецькоП. Раз дома у нашiй землi випала пороша. Я й кажу товаришу: "Що нам дивиться на погоду? Ходiм лишень шукати звiриного слiду". От i пiшли. Ходили-ходили, нiчого не знайшли. Аж гульк - назустрiч нам iде князь, пiднiма угору плечi i говорить нам такiП речi: "Ей ви, охотники, ловцi-молодцi! Будьте ласкавi, покажiте дружбу. Трапилась менi куниця-красна дiвиця; не Пм, не п'ю i не сплю вiд того часу, а все думаю, як би ПП достати. Поможiть менi ПП пiймати; тодi чого душа ваша забажа, усе просiте, усе дам: хоч десять городiв, або тридев'ять кладiв, або чого хочете". Ну, нам того й треба. Пiшли ми по слiдам, по всiм городам, по усiх усюдах, i у Нiмеччину, i у Туреччину; всi царства й государства пройшли, а все куницi не знайшли. От ми i кажемо князю: "Що за диво та звiрюка? Хiба де кращоП нема? Ходiм другоП шукати". Так де тобi! Наш князь i слухати не хоче. "Де вже, каже, я не з'Пздив, в яких царствах, в яких государствах не бував, а такоП куницi, сирiч красноП дiвицi, не видав". Пiшли ми вп'ять по слiду i якраз у се село зайшли; як його дражнять, не знаКмо. Тут вп'ять випала пороша. Ми, ловцi-молодцi, ну слiдить, ну ходить; сьогоднi вранцi встали i таки на слiд напали. Певно, що звiр наш пiшов у двiр ваш, а з двору в хату та й сiв у кiмнату; тут i мусимо пiймати; тут застряла наша куниця, в вашiй хатi красная дiвиця. Оце ж нашому слову кiнець, а ви дайте дiлу вiнець. Пробi, оддайте нашому князю куницю, вашу красну дiвицю. Кажiть же дiлом, чи оддасте, чи нехай ще пiдросте? Хома (притворно с сердцем) Що за напасть така! Вiдкiля се ви бiду таку накликаКте! Галю! чи чуКш? Галю! порай же, будь ласкава, що менi робити з оцими ловцями-молодцями. (Галя вьiходiПт на средину светлицьi, останавлiiвается и, стьiдливо потупив глаза, перебирает пальцами передник.) Хома Бачите ви, ловцi-молодцi, чого ви натворили? Мене старого з дочкою пристидили!.. Гай-гай! Так ось же що ми зробимо: хлiб святий приймаКмо, доброго слова не цураКмся, а за те, щоб ви нас не лякали, буцiм ми передержуКмо куницю, або красну дiвицю, вас пов'яжемо. Прийшов i наш черед до ладу слово прикладать. Ну, годi ж тобi; дочко, посупившись стояти; чи нема в тебе чим сих ловцiв-молодцiв пов'язати? ЧуКш-бо, Галю? А може, рушникiв нема? Може, нiчого не придбала? Не вмiла прясти, не вмiла шити-i в'яжи ж чим знаКш,хоч мотузком, коли ще й вiн К.' _(Галя уходит в свою светлицу и немедленно возвра-щается, неся на серебряном блюде два вьiшит__ы__е_ _полотенца й кладет на хлеб, принесенньш сватами; потом подходит к отцу й низко кланяется й целует руку; потом берет блюдо с полотенцами и подносит сватам - сперва одному, потом другому. Свати, взявши полотенца, кланяются Хоме.)_ Сват Спасибi ж батьковi, що свою дитину рано будив i усякому добру учив. Спасибi й тобi, дiвко, що рано вставала, тонку пряжу пряла, придане придбала. (Галя берет полотенца й перевязьiваКт через плеча одному й другому, лотом отходит й робко поглядьiвает на двери.) Хома _(к Гале)_ Догадався, догадався! Ти хочеш i князя зв'язати. Нехай завтра обоК його зв'яжемо. Бач, мабуть, злякався, що не показався. Стривай, попадешся, не втечеш! Сват Вiн i сам прилетить, як зачуК, що_ _так похваляКтесь. Хома Ну, поки вже долетить, нам нiчого ждати. Просимо сiдати. Що там К, поПмо; що дадуть, поп'Кмо та побалакаКмо дещо. А тимчасом ти, Галю, не гуляй, в корт меду наливай та гостям пiднеси хлiба-солi, проси з привiтом i з ласкою. (Сватьi чинно садятся за стол. Галя принимает от отца чарку й флягу й подносит старшему свату. Сват не принимает.) Сват Ми вам такоП халепи натворили, що боПмося, щоб ви нас не потруПли... Призволяйтесь самi. _(Кланяется.)_ (Галя. посматривая на отца робко й стьiдливо, подносит к губам й подает свату.) Сват _(подняв чару)_ Тепера так? Пошли ж, боже,_ _нашим молодим_ _щастя, i багатства, i доброго_ _здоров'я, щоб i внукiв женити, i правнукiв дождати... _(Свата прер__ы__вает хор колядников под окнами. Все слушают со вниманием. Хома с досадою покручивает усьi; Галя весело посматривает на окно. Сват в про-должение колядки повторяет.)_ Гарно колядують нашi козаки! КОЛЯДКА Бачить же бог, бачить творець, Що мир погибаК, Архангела ГавриПла В Назарет посилаК. Благовiстив в Назаретi - Стала слава у вертепi. О, прекрасний ВихлiКме! Отверзи врата Едема. Хома _(к Гале, с сердцем)_ Я ж тобi наказував, щоб нiкого не пускали! Задумалась, забула! (Входит Назар с молодими козаками.) Назар Дай, боже, вечiр добрий! Помагай-бi вам на все добре! _(Все козаки повторяют то же. Назар, не снимая шапки, в ужасе останавливается; посматривает то на гостей, то на Галю.)_ _(Все молчат.)_ Хома _(смешавшись)_ Спасибi, спасибi... Милостi просимо. Просимо сiдати, (Молчание продолжается. Галя, ульПбаясь, украдкой поглядьiвает на Назара.) Назар Сядемо, сядемо, аби було де: ми гостi непроханi. Може, помiшали; дак ми i пiдемо, вiдкiля прийшли. _(Смотрит на сватов.)_ Так бач, через що полковник послав мене з грамотами в Гуляй-Поле! _(Глядя на Галю.)_ Весело, весело! Наливай швидше горiлки, i я вип'ю за твоК здоров'я! Не лякайся,_ _не лякайся, наливай. (Галя в ужасе роняет поднос й флягу.) Хома _(в бешенстве)_ Хто смiК знущаться над моКю дочкою? Назар Я! Хiба не бачиш? Я, Назар Стодоля! Той самий, за кого ти вчора обiщав видать дочку свою, той самий, якого ти знав ще з тiКП пори, як вiн тебе вирвав iз-пiд ножа гайдамаки! Згадай iще, що я той самий, хто й самому гетьману не дасть себе на посмiх! Пiзнав? Хома Пiзнав. _(Равнодушно.)_ Що дальш? Галя Хiба ж не ти прислав? Хома Мовчи! Геть собi! Назар (останавливает Галю) Стривай,_ _стiй тут! I тебе_ _обманюють?__ Хома Не обманюю, а так як батько велю. Вона просватана за чигиринського полковника. Назар _(с презрением)_ Полковника! Учора була моя, сьогоднi полковникова, а завтра чия буде? ЧуКш, Галю? Галя _(падая на руки Назара)_ Чую!_ _О_,_ чбм менi не позакладало! Сват Осмiлююсь долежить... Назар Мовчи, поганець, шипотиннику! Хома Вiддай менi дочку мою. (Робко подходит к Назару.) Назар Геть, Юда' Хома (в ужаге) Прохор, Максим, Iван, Стехо! Гей, хто там К? Воз-'" мiть його, харцизяку,-вiн уб'К мене! Назар Нехай бог тебе поб'К, дiтопродавець! _(К Гале.) _Галю! серце моК! Промов менi хоть одне слово: ти не знала - за кого? Скажи: не знала? Галя _(приходит в себя)_ __Не знала, Пй-богу, не знала! Назар (к Хоме) __Чи чуКш ти? Хома Не чую; я оглух! Назар _(к гостям)_ Люди добрi, коли ви не оглухли, так послухайте. Вiн мене називав своПм сином, а я його своПм батьком, i вiн се чув тодi, а сьогоднi оглух. Де ж його правда? Чи чесний же_ _вiн чоловiк? Правдивий, га? _(Гости молчат.)_ Гнат (подходит к Назару) Вiн не чоловiк. Кинь його: таке ледащо не стоПть путнього слова! (Берет его за руку.) Назар Стривай! Нi,_ _вiн чоловiк, вiн називав_ _мене сииом_. __(К. Хоме.)_ Правда? Хома Не тобi вчити, як менi кого називати. Я ПП батько, а не твiй: так у моПй волi оддать ПП за кого схочу. Назар А як же вона не захоче, тодi що? Хома Я заставлю. Назар Чи можна ж кого заставить утопиться або повiситься? Хiба ти бог, що маКш силу чудеса творить Хiба ти диявол, коли ти не маКш жалю до рiдноП своКП дитини? Ти бачиш, у неП К серце, i Пй замiсть його кладеш каменюку. Слухай: i ти ж колись був молодим, i ти ж мав коли-небудь радiсть i горе. Скажи, що чуло, що казало твоК серце, коли тобою кепкували? Хома_ _ Го-во-ри! Назар _(в иКступлении)_ Так ти глузуКш надо мною! Хiба я не стопчу тебе, як жабу? Брехун? _(Быстро подходит к нему_ _и хватает его за горло.)_ Галя _(схватив руку Назара)_ Що ти робиш? Убий мене, на, рiж. (Назар молча опускает руки.) Хома _(подбегает к сватам)_ Ви бачили? Хотiв мене задушити! (Свати молчат.) Гнат _(к Назару)_ Ми не так розплатимося iншим часом. Ходiм з сього базару. Назар Не пiду! Мене вiдсiль ноги не винесуть. Гнат Ну, так торгуйсь. Може, дешевше уступлять. Галя Боже мiй, боже мiй! Вони знущаються надо мною! Хома Не_ _знущаються, а торгуються. Гнат Годi, брате; ходiм: ми опiзнились. Назар Стривай, не опiзнились. _(Подходит к Хоме)._ Прости мене, я згарячу забувся. Ти добрий чоловiк. Прости або зарiж мене, тiльки не кажи, що вона не моя, не кажи! Дивись: я гетьману нiколи не кланявсь. _(Падает на колени.)_ Для спасенiя своКП душi, коли у тебе у серцi К бог, для угоди всiх святих, коли ти вiруКш у кого, для спасенiя твоКП дитини, коли вона тобi мила, зглянься на мене! Нехай старости з своПм хлiбом вдуть додому. Христом-богом молю, не занапасти ПП, бiдноП! КращоП ПП нема; за що ти хочеш_ _ПП убити? На голову мою! Возьми ПП, розбий обухом - не треба менi ПП: тiльки дай дочцi своПй ще пожити на свiтi, не заПдай ПП вiку, вона не винувата! (Хома дрожа посматривает на гостей.) Гнат _(бистро подбегает к Назару)_ Кого ти просиш? Кому кланяКшся? Перед ким падаКш? Я на тебе пiсля сього й дивиться не хочу: прощай!.. КланяКться дияволу! Вiн тебе кип'ячою смолою напоПть! (Хочет итти.) Назар _(удерживает_ _его)_ Постiй, дай ще слово скажу. Галя _(обнимая ноги отца)_ Ви покiйнiй матерi, як вона умирала, бiля домовини обiщали мене видать за Назара. Що ж ви робите? Чим я вас прогнiвила? За що мене хочете убить? Хiба ж я не дочка ваша? (Заливается слезами.) Назар Камiнь! Залiзо! Ти огню хочеш! Буде огонь, буде! Для тебе все пекло визову... ти жди мене. _(Гале.) _Бiдна, бiдна! В тебе нема батька, в тебе кат Ксть, а не батько! Бiдненька, серденько моК, пташечко моя безприютна! _(Целует ее.)_ А я ще бiднiший тебе: у мене й ката нема, нiкому i зарiзати! Прощай, моК серце, прощай! Не забаримось побачиться. (Галя безмолвная падает на руки Назара. Он целует:Хома силится вирвать ее. Назар отталкивает_ _его и снова целует Галю.) Назар _(к сватам)_ Розкажiть полковнику, що бачили i що чули. Скажiть, що його молода при ваших очах цiлувалась зо мною. _(Галя обнимает его й целует.)_ Бачите, бачите! Прощай же, моК серце, моя голубочко! _(Целуеу ее.) _Я знаю, що менi робить. Я знайду правду. Прощай! Вернусь, сподiвайся. (Галя падает без чувств. Назар, закрьiв лицо руками, удаляется. Гнат й козаки за ним. Хома и свати подбегают к Гале.) АКТ ВТОРОЙ Внутренность простой хати, опрятно убранной. На столе горят свечи. Хозяйка прибирает около печки. Хозяйка Господи, господи! Як подумаКш, коли ще_ _ми дiвували, зачуКш де-небудь вечорницi, так аж тини трiщать; а тепер... От скоро i третi пiвнi заспiвають, а вечорницi ще й не зачинались. Нехай воно хоч i свято, звiсно - колядують, а все-таки час би. Нi, що не кажи, а свiт перемiнився. Хоть би i запорожцi... Ну, якi вони запорожцi? Тьфу на Пх хисгь, та й годi! Чи такi були попереду? Як налетять було з своКП Сiчi, так що твоП орли-соколи! Було як схопить тебе котрий, так до землi не допустить, так i носить... Ой-ой-ой! Куди то все дiвалось?.. _(Покачавши грустно головой,_ _поет.)_ Зоря з мiсяцем над долиною Пострiчалася; Дожидалася до бiлоП_ _зорi, Не дiждалася; Я додому прийшла, гiрко плакала, Не молилася, - Нерозумная, неутiшная, Положилася, Ой не спала ж я, все верзлась менi Нiчка темная I вишневий сад, очi карiП, Брови чорнiП. На зорi-зорi я проч'нулася I сказала так: За Дунай-рiку чорнобривий твiй На гнiдiм конi Полетiв орлом!.. Я все плакала, Все смiялася. I додому козаки, з-за Дунай-рiки, Заверталися. Не вернувся мiй... молодi_ _лiта За що трачу я? Зоря_ _з мiсяцем пострiчалася - I заплачу я. Точнiсiнько моя доля! Неначе сю пiсню про мене зложили. Де моП молодi лiта I слiду нема, мов поверх води поплили. _(Помолчав.)_ Що ж се справдi нiхто не йде? А вже менi ся навiжена Стеха! Пiшла за дiвками та десь i застряла з козаками. I звела ж Пх нечиста мати докупи! Нехай би сей Кичатий був парубок, а то ж уже старий чоловiк... Не взяв би вiн собi в ключницi не молоду, а розумну, вiрну, дотепну до всякого дiла та стареньку! А то... як та дзига, так i снуК. Як то вiн дочку свою ще пристроПть? Бач, у полковницi лiзе! Чи довго ж то вона буде любуватися його лисиною замiсть ясного мiсяця? Ох, ох! старi, старi! Сидiть би вам тiлько на печi та жувать калачi; так нi, давай Пм жiнку, та ще молоду. Як же пак, чи не так!.. От Стодоля молодець! Я його знаю, вiн протопче стежку через полковничий садок. Та й дурний би був, коли б не протоптав. Про себе скажу, що... теК... хтось iде!.. Зараз, зараз! Насилу! _(Отворяет дверь.) (Входят Назар й Игнат.)_ Хозяйка Свят, свят, свят! Вiдкiля се, якою дорогою, яким вiтром, яким шляхом занесло вас у мою хату? Гнат Не питайся, голубко, стара будеш, хоч се, признаться, i не пристало твоПй пицi. Чого ж ти так насупилась? Хозяйка Сiдайте, будьте ласкавi, сiдайте! Гнат Ну, годi ж, не сердься. Мало чого з язика не спливе! Невже треба переймать, що поверх води пливе! У тебе сьогоднi вечорницi? Хозяйка Хiба ж нашi вечорницi для вас? Ви так тiлько прийшли - посмiяться. Гнат Так таки i посмiКмося, коли буде весело. Хозяйка _(глядя на Назара)_ Буде весело, та не всiм. Гнат Ну, се вже опiсля побачимо. А поки - ке нам чого-небудь такого, для чого чарки роблять, та й зубам пошукай роботи. Проклятий скряга i повечеряти не дав. Ну, чого ж ти рот роззявила? Мерщiй! Хозяйка Зараз. _(Отходя.)_ Бiдненький Назар! _(Достает с полки флягу с вином й закуску й ставит на стол.) (Назар печально смотрит на Игната.)_ Гнат _(к хозяйке)_ Тепер же знаКш що? Вiзьми мiтлу та мети, виясни хорошенько мiсяць: бач, як насупило! А_ _ми тимчасом побалакаКм, що треба. Хозяйка Що се, бог з вами! Хiба я вiдьма? Гнат Я так, .навмання сказав. Заткни пальцi в уха. Чи второпала? Хозяйка А!.. ви хочете нишком побалакати. Добре, я пiду по Стеху. _(Надевает свиту й уходит.)_ Гнат _(посмотрев ей вслед)_ Пiшла. Ну, що ж дивишся на мене, мов_ _не пiзнаКш? Назар Тепер би й рiдного батька не пiзнав. Гнат Розумнi люди усе так роблять: i в хоромах, як у хатi мужик. _(Наливает рюмку й подносит )_ Не хочеш? Як хочеш! А я совiтував би чарочку-другу Адамових слiзок, як казав було отець економ. Не забув Братський монастир? Назар Нi, скажи лучче, нащо ти мене повiв сюди? Гнат На_ _те, щоб побалакати з тобою,_ _як з козаком, а з бабою. За козацьку волю i розум! _(Выпивает )_ Назар Щасливий ти чоловiк! Гнат Ти щасливiший мене. На зар О, якби ти посидiв у моПй шкурi! Ходiм, Гнате, менi тут душно. Гнат Стривай, ще рано. Подивимся, як люди добрi веселяться, та посовiтуКмся, куди йти. Назар Менi одно, куди не поведеш. Гнат Ти вп'ять баба. Чи пристали ж козаку такi речi? Назар Гiрко_ _менi, Гнате! Ти смiКшся, а в мене печiнки верне_._ Хiба ж моК горе смiшить тебе? Гнат Смiшить. Назар А я думав-ти добрий_ _чоловiк_._ Гнат А я думав - ти козак, а ти, бачу, баба Ну, скажи менi, чого ти дурiКш? Де твiй розум? Чи стоПть же жiнка, хоч би вона була дочка нiмецького цезаря, чи стоПть вона такого дорогого добра, як чоловiчий розум? Назар СтоПть. Гнат Брехня! Ти знаКш, в яку цiну поставив цар Соломон золотий плуг? Вiн каже, що при нуждi шматок хлiба дорожче золота. А я скажу: чарка горiлки козаку милiша усiх жiнок на свiтi. Назар Ти мене, Гнате, морочиш, а менi тепер треба щирого друга. Гнат Добре. Я вiн i Ксть, бо кажу правду. А коли хочеш, то й брехать почну для тебе. Все, що хочеш. Назар Не смiйся, а дiлом кажи, що робить менi. Тобi можна i говорить, i думать. Гнат Ось що. Перш усього випий горiлки. Вона i без мене наведе тебе на розум. _(Наливает рюмку.)_ Чи не забув ще ти, як розумно розсужда латинський вiрш-ник...6 як пак його... ну той, за якого мене в Братствi випарили рiзками, як отець ректор пiймав у мене за халявою його мудрi вiршi. Вiн каже: "Дурниця все, опрiч горiлки, а iнодi i жiнка пiд руку". Оце так! _(Вьiпивает.)_ Назар _(презрительно)_ Бiдний ти, сердешний чоловiк! Я думав, що в тебе хоч крихта К добра, а в тебе нема й того, що маК й скотина. О, якби ти змiг заглянуть сюди _(указьiвает на сердце),_ куди сам бог не загляда! Та нi! Може, ти тiльки морочиш мене; може, ти тiльки так кажеш. Друг ти мiй добрий, вiрний мiй, ти ж таки плакав коли-небудь: плач зо мною тепер; хоч прикинься, та плач. Не муч мене: в мене вiд горя серце рветься! Нехай вже тi смiються, що живуть у пеклi: Пм любо; а ти ж таки чоловiк. _(_С _участием смотрит на него.)_ Гнат Так, я чоловiк; а ти й справдi баба, ще раз тобi скажу: казна за чим вбиваКшся. Назар Нема у тебе серця, камiнь ти! Гнат Як хочеш, так i думай, а я нещаснiший од тебе, нещаснiший од твоКП собаки: вона лащиться до тебе, а ти ПП кохаКш; а я?.. I я, дурний, колись любив i к гадинам жiнкам ласкався, ридав гарячими сльозами, рад був i жизнь оддать за них... I що iз того? Чи хочеш знати? Назар Не треба, не хочу, не говори! У тебе нема бога в серцi. Гнат А був колись, та мохом серце обросло, як той гнилий нiкчемний пень дубовий. Прийде i твоя пора, все згадаКш. _(Ласково.)_ Годi ж тобi, годi! Не дивись так хмарно: далебi не полегша. Дурниця все: i товариство, i любов,- цур Пм! нема Пх на свiтi! Однi дурнi i дiти вiрять латинським вiршам. А лучче поговорим о долi, а тимчасом налетять сороки чорнобровi, вип'Км, пожартуКм, i вiр менi - вся дур iз голови вилетить. Я се знаю: мене лихо навчило. Назар _(вставая из-за стола)_ Та i я iзвiдав горе, та нiчому не навчився; тебе ж не хочу слухать: ти злiший диявола. _(Хочет итти.)_ Гнат Куди ж ти? Назар З тобою холодно, пiду у пекло погрiться. Гнат Стривай, ти сам не знайдеш. Я шлях тобi покажу. Назар Найду й сам. Гнат _(удерживает его)_ Ти i справдi хочеш iти? Скажений, ти з глузду з'Пхав! Назар Я нiкому не дам себе в обиду П дурного совiту не послухаю. Пусти мене. Гнат Насилу прочунявся. Та куди ж ти, навiжений? Назар _(вспыльчиво)_ Мовчи, а то тут тобi i амiнь. Гнат _(не вьiпуская руки Назара)_ Так i я зумiю, та що потiм? З холодним мертвецем у домовину? Назар Хоть до чорта у пекло! Пусти мене, я пiду у Чигирин до полковника. Гнат Чого? Назар Уб'ю його! Гнат А як не вб'Кш, тодi що? Чи не мусиш ублагать його вiдкинуться вiд Галi? га? Назар Так чи не_ _так, а я пiду. Гнат До диявола в гостi! Чи не лучче ж, замiсть пузатого полковника, обняти тонкий та гнучкий стан Галi? Не хмурся та послухай, та роби так, як я тобi скажу, бо ти сьогоднi нiчого путнього не видумаКш. Назар Що дальше? Гнат _(осматриваясь)_ Чи глухi тут стiни? _(Вполголоса.)_ Украдьмо Галю, от i все. Чи добре? Назар _(чемного помолчав, жмет руку Гната)_ Прости мене..., Гнат Ну, що ще? Назар Ти певний друг! Гнат Ну, об сьому послi. Кажи, так чи не так? Назар Так! Я ввесь твiй: говори,_ _приказуй. Гнат Слухай же. Вона, звiсно, виходила до тебе коли-небудь пiзно вечором у садок, хоть, може, й не одна? Назар З ключницею. Гнат Суща коханка! Чи не завалявсь у тебе в кишенi який червiнець? Назар Два. Гнат Ще лучче. Се ж буде ключницi на сережки, а плахту на словах обiщай. Тiльки домовся з нею так, щоб вона про мене не знала, бо жiнки наголо всi цокотухи: не для Пх вигадано слово мовчати; до того ще й дорожче запросить. Назар Нiчого не пожалую, усе вiддам,_ _що в мене е. Де тiльки ключницю побачу? Гнат Вона буде тут. Адже ти чув, як ласка хазяйка Стеху за те, що довго бариться? Гляди ж, зробиш тут усе як треба, а я дожидатиму вас крiй староП корчми. з тройкою добрих вороних. ЗнаКш, за садком, на старiй дорозi? Назар Знаю. Гнат Сю корчму i днем люди, хрестячись, обходять, а вночi нiхто не посмiК; так кращого мiсця нiчого й шукати; тiльки порайтесь моторнiш. Назар А як вона не захоче,- що тодi? Гнат Хто? Ключниця чи... Назар Та й та,_ _й друга. Гнат Захочуть обидвi, тiльки ти зумiй согласити. Ключниця за червiнця пiде колядувать хоть до самого сатани; а Галя в однiй сорочцi пiде за тобою на край свiту; а як се дуже далеко, так ти спровадь ПП на Запорожжя, а там i сам гетьман не бiльший од чабана. Адже ти не виписувавсь iз запорожцiв? Назар Нi. Гнат Так якого ж злидня ще хотiть? А хто пак у_ _тебе_ _курiнним отаманом? Назар Сокорина. Гнат Знаю! О, голiнний, завзятий чоловiк! В кiрцi води диявола утопить, не_ _то що в Днiпрi. А! здаКться, хтось iде. Назар О_,_ якби твоК, брате, слово та богу в уха! Гнат Нема нiчого на свiтi легше: тiльки повеселiй, будь козаком. Мовчи. _(Громко.)_ Ну, вип'Кмо ж чарочку за шинкарочку. _(Пьют.)_ Хозяйка Як же я утомилась! Насилу найшла ПП, прокляту Стеху! Гнат А що, змахнула пил з мiсяця? Хозяйка Смiйтесь, а воно i справдi погода утихомирилась. Гнат Оце ж тобi за труди. _(Подает чарку.)_ Хозяйка Цур йому, як я втомилась!.. Нi, спасибi, не пiд силу... Хiба вже для вас. _(Пробует понемножку. Гнат знаками просит. Она, в притворстве усилий й кривлячий, вьiпивает, а остальньПе капли хлещет в потолок.) _Щоб вороги мовчали й сусiди не знали! _(Отдает чарку.)_ Гнат _(подносит Назару; тот отказьiвается знаком)_ Не хочеш - як хочеш. А менi здаКться, що i на свiтi нема такого горя, якого б не можна було утопити в чарцi горiлки. Чарка, друга - i чорта у воду. Так, Катерино? Хозяйка Як кому iншому, то й кварта не поможе. Гнат _(Назару)_ А ти справдi не будеш пить? Назар Не буду. Гнат Вольному воля, а спасеному рай. За твоК здоров'я! _(Выпивает.)_ Праведно спiваКться в тiй пiiнi, що каже: коли б мужику не жiнка, не знав би вiн скуки, коли б не горiлка, де дiвать би муки? Так у горiлку ПП, прокляту, у горiлку! Розумний чоловiк тебе видумав, так! _(К Назару.)_ Та на тебе бридко й дивиться. Ну, ще ж одну та й годi вже. _(Наливает.)_ Чи Птямки тобi, як ми втiкали з Братського на Запорожжя та на дорозi зустрiли одну чорнобривеньку i ти чуiь-чуть був не промiняв запорозькоП волi на_ _ПП чорнi брови? Бач, ти забув; а я так все запрошедше знаю, та й що буде, одгадаю. Стеха _(вбегает второпях)_ Ох, моя матiнко, як утомилась! Шуточки? Оббiгала усi усюди! _(Осматриваясь.)_ Ах, боже мiй! я i не бачу. Добривечiр вам! От вже й не думала, й не пдала! Спасибi, спасибi! Не погнушались наших слобiдських вечорниць. Так уже й не здивуйте: у нас_ _усе абияк, не те, що у вас у Чигиринi. Гнат Та у вас ще краще. Стеха Годi-бо вам смiяться. Хозяйка Чи прийде ж хто? Стеха Як же? Усi прийдуть. _(Гнат берет за руку хозяйку й отводит в сторону. Назар встает из-за стола и подходит к Стехе.)_ Гнат _(к хозяйке)_ У мене щось голова розболiлась; пiду подивлюсь, який мiсяць. ЧуКш? А про кобзаря, мабуть, i забули. Збiгай лишень. Без його i гульня не гульня. Хозяйка Стехо! Ти звала Кирика? Стеха Моя матiночко! I забула. Я зараз збiгаю. Гнат Вп'ять де-небудь застрянеш.,. Збiгай лучче сама. Хозяйка Добре. _(Хозяйка й Гнат уходят.)_ Назар _(берет за руку Стеху)_ У мене К просьба до тебе, Стехо. Стеха Знаю, знаю, яка просьба: сказать панночцi, щоб вийшла до вас, як пан засне. Та тепер тiльки не те вже, що перше було. Адже ви самi знаКте, що незабаром зробилось. Назар Се не помiшаК; менi тiльки одно словечко сказати. _(Дает ей червонец.)_ На тобi; ще й плахта буде, коли услужиш. Стеха _(принимает червонец)_ Не придумаю, як би се зробити. Лиха година те, що старий цiлiсiньку нiч очей не заплющить. Сердешна панночка! А як я плакала, як просила! Нi, таки_ _на_ _своКму поставив старий сатана. Назар Так ти зробиш? Дожидати? Стеха Зроблю, зроблю, тiльки... Назар Не бiйсь! Бiльш копи лиха не буде. А коли хочеш, так i ти з нами. Ну лишень, чкурнем. Стеха Куди з вами? Назар Туди, де лучче жити, де будеш ти панiКю, а не ключницею: чи второпала? Стеха Глядiть, чи не дурите ви мене? I справдi думають, що як вони багатi, так усе i Пх. Гнат _(за сценой)_ Катре, Катре! А погляди, що се на мiсяцi? Голос хозяйки Хiба не знаКте? Брат брата на вила пiдняв. Гнат Як же се? Далебi, я не чув. Хозяйка Нехай у хатi розкажу, я змерзла._ _ (В продолжение зтого разговор