. Нi, не плаче: змiя люта, Жадна випиваК Його сльози, давить душу, Серце роздираК. "Ой ви, сльози, дрiбнi сльози! Ви змиКте горе; Змийте його... тяжко! нудно! I синього моря, I Днiпра, щоб вилить люте, I Днiпра не стане. Занапастить хiба душу? Оксано, Оксано! Де ти, де ти? подивися, Моя ти Кдина, Подивися на Ярему. Де ти? Може, гине, Може, тяжко клене долю, Клене, умираК Або в пана у кайданах У склепу конаК. Може, згадуК Ярему, ЗгадуК Вiльшану, Кличе чого: "Серце моК, Обнiми Оксану! Обнiмемось, мiй соколе! Навiки зомлiКм. Нехай ляхи знущаються, Не почуКм!.." ВiК, ВiК вiтер з-за Лиману, Гне тополю в полi, - I дiвчина похилиться, Куди гне недоля. ПосумуК, пожуриться, Забуде... i, може... У жупанi, сама панi; А лях... боже, боже! Карай пеклом мою душу, Вилий муки море, Розбий кару надо мною, Та не таким горем Карай серце: розiрветься, Хоч би було камень. Доле моя! серце моК! Оксано, Оксано! Де ти дiлася-подiлась?" I хлинули сльози; Дрiбнi-дрiбнi полилися. Де вони взялися! А Залiзняк гайдамакам Каже опинитись: "У лiс, хлопцi! вже свiтаК, I конi пристали: Попасемо", - i тихенько У лiсi сховались. Гупалiвщина Зiйшло сонце; УкраПна Де палала, тлiла, А де шляхта, запертися, У будинках млiла. Скрiзь по селах шибеницi; Навiшано трупу - Тiлько старших, а так шляхта Купою на купi. На улицях, на розпуттях Собаки, ворони Гризуть шляхту, клюють очi; Нiхто не боронить. Та й нiкому: осталися Дiти та собаки, - Жiнки навiть з рогачами Пiшли в гайдамаки. Отаке-то було лихо По всiй УкраПнi! Гiрше пекла... А за вiщо, За що люде гинуть? Того ж батька, такi ж дiти, - Жити б та брататься. Нi, не вмiли, не хотiли, Треба роз'Кднаться! Треба кровi, брата кровi, Бо заздро, що в брата Њ в коморi i надворi, I весело в хатi! "Уб'Км брата! спалим хату!" - Сказали, i сталось- Все б, здаКться; нi, на кару Сироти остались. В сльозах росли, та й виросли; Замученi руки Розв'язались - i кров за кров, I муки за муки! Болить серце, як згадаКш: Старих слов'ян дiти Впились кров'ю. А хто винен? Ксьондзи, КзуПти. Мандрували гайдамаки Лiсами, ярами, А за ними i Галайда З дрiбними сльозами. Вже минули Воронiвку, Вербiвку; в Вiльшану ПриПхали. "Хiба спитать, Спитать про Оксану? Не спитаю, щоб не знали, За що пропадаю". А тим часом гайдамаки Й Вiльшану минають. ПитаКться у хлопчика: "Що, титаря вбили?" "Ба нi, дядьку; батько казав, Що його спалили Отi ляхи, що там лежать, I Оксану вкрали. А титаря на цвинтарi Вчора поховали". Не дослухав... "Неси, коню!" I поводи кинув. "Чом я вчора, поки не знав, Вчора не загинув! А сьогоднi, коли й умру, З домовини встану Ляхiв мучить. Серце моК! Оксано! Оксано! Де ти?" Замовк, зажурився, ПоПхав ходою. Тяжко-важко сiромасi Боротись з нудьгою. Догнав своПх. Боровикiв Вже хутiр минають. Корчма тлiК з стодолою, А Лейби немаК. Усмiхнувся мiй Ярема, Тяжко усмiхнувся. Отут, отут позавчора Перед жидом гнувся, А сьогоднi... та й жаль стало, Що лихо минуло. Гайдамаки понад яром З шляху повернули. Наганяють пiвпарубка. Хлопець у свитинi Полатанiй, у постолах; На плечах торбина. "Гей, старченя! стривай лишень!" "Я не старець, пане! Я, як бачте, гайдамака". "Який же поганий!" "Вiдкiля ти?" "З Керелiвки". "А Будища знаКш? I озеро коло Будищ?" "I озеро знаю, Отам воно; оцим яром Втрапите до його". "Що, сьогодня ляхiв. бачив?" "Нiгде нi одного; А вчора було багато. Вiнки не святили: Не дали ляхи проклятi. Зате ж Пх i били, I я, й батько святим ножем; А мати нездужа, А то й вона б". "Добре, хлопче. Ось на ж тобi, друже, Цей дукачик, та не згуби". Узяв золотого, Подивився: "Спасибi вам!" "Ну, хлопцi, в дорогу! Та чуКте? без гомону. Галайдо, за мною! В оцiм яру К озеро Й лiс попiд горою, А в лiсi скарб. Як приПдем, То щоб кругом стали, Скажи хлопцям. Може, льохи Стерегти осталась Яка погань". ПриПхали. Стали кругом лiса; Дивляться - нема нiкого... "Ту Пх достобiса! Якi грушi уродили! Збивайте, хлоп'ята! Швидше! швидше! Отак, отак! I конфедерати Посипалися додолу, Грушi гнилобокi. Позбивали, упорались; Козакам нiвроку, Найшли льохи, скарб забрали, У ляхiв кишенi Потрусили та й потягли Карати мерзенних У Лисянку. Бенкет у Лисянцi Смеркалося. Iз Лисянки Кругом засвiтило: Ото Гонта з Залiзняком Люльки закурили. Страшно, страшно закурили! I в пеклi не вмiють Отак курить. Гнилий Тiкич Кров'ю червонiК Шляхетською, жидiвською; А над ним палають I хатина, i будинок; Мов доля караК Вельможного й неможного. А серед базару СтоПть Гонта з Залiзняком, Кричать: "Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись!" I дiти карають. Стогнуть, плачуть; один просить, Другий проклинаК; Той молиться, сповiдаК Грiхи перед братом, Уже вбитим. Не милують, Карають, завзятi. Як смерть люта, не вважають На лiта, на вроду Шляхтяночки й жидiвочки. Тече кров у воду. .Нi калiка, анi старий, Нi мала дитина Не остались, - не вблагали ЛихоП години. Всi полягли, всi покотом; Нi душi живоП ШляхетськоП й жидiвськоП. А пожар удвоК Розгорiвся, розпалався До самоП хмари. А Галайда, знай, гукаК: "Кари ляхам, кари!" Мов скажений, мертвих рiже, Мертвих вiша, палить. "Дайте ляха, дайте жида! Мало менi, мало! Дайте ляха, дайте кровi Наточить з поганих! Кровi море... мало моря... Оксано! Оксано! Де ти?" - крикне й сховаКться В полум'П, в пожарi. А тим часом гайдамаки Столи вздовж базару Поставили, несуть страву, Де що запопали, Щоб засвiтла повечерять. "Гуляй!" - загукали. Вечеряють, а кругом Пх Пекло червонiК. У полум'П, повiшанi На кроквах, чорнiють Панськi трупи. Горять крокви I падають з ними. "Пийте, дiти! пийте, лийте! З панами такими, Може, ще раз зустрiнемось, Ще раз погуляКм.- I поставець одним духом Залiзняк черкаК.- За проклятi вашi трупи, За душi проклятi Ще раз вип'ю! Пийте, дiти! Вип'Км, Гонто, брате! Вип'Км, друже, погуляКм Укупочцi, в парi. А де ж Волох? заспiвай лиш Нам, старий кобзарю! Не про дiдiв, бо незгiрше Й ми ляхiв караКм; Не про лихо; бо ми його Не знали й не знаКм. ВеселоП утни, старче, Щоб земля ломилась, - Про вдовицю-молодицю, Як вона журилась". (Кобзар граК й приспiвуК ) "Од села до села Танцi та музики; Курку, яйця продала - Маю черевики. Од села до села Буду танцювати: Нi корови, нi вола - Осталася хата. Я оддам, я продам Кумовi хатину, Я куплю, я зроблю Яточку пiд тином; Торгувать, шинкувать Буду чарочками, Танцювать та гулять Таки з парубками. Ох ви, дiтки моП, МоП голуб'ята, Не журiться, подивiться, Як танцюК мати. Сама в найми пiду, Дiток в школу оддам, А червоним черевичкам Таки дам, таки дам!" "Добре! добре! Ну, до танцiв, До танцiв, кобзарю!" Слiпий вшкварив - навприсядки Пiшли по базару. Земля гнеться. "Нумо, Гонто!" "Нум, брате Максиме! Ушкваримо, мiй голубе, Поки не загинем!" "Не дивуйтеся, дiвчата, Що я обiдрався; Бо мiй батько робив гладко, То й я в його вдався". "Добре, брате, Кй же.богу!" "Ану ти, Максиме!" "Постривай лиш!" "Отак чини, як я чиню: Люби дочку абичию - Хоч попову, хоч дякову, Хоч хорошу мужикову". Всi танцюють, а Галайда Не чуК, не бачить. Сидить собi кiнець стола, Тяжко-важко плаче, Як дитина. Чого б, бачся? В червонiм жупанi, I золото, i слава К, Та нема Оксани; Нi з ким долю подiлити, Нi з ким заспiвати; Один, один сиротою Мусить пропадати. А того, того й не знаК, Що його Оксана По тiм боцi за Тiкичем В будинку з панами, З тими самими ляхами, Що замордували ЏП батька. Недолюди, Тепер заховались За мурами та дивитесь, Як жиди конають, Брати вашi! А Оксана В вiкно поглядаК На Лисянку засвiчену. "Де то мiй Ярема?" - Сама думаК. Не знаК, Що вiн коло неП, У Лисянцi, не в свитинi - В червонiм жупанi, Сидить один та думаК: "Де моя Оксана? Де вона, моя голубка Приборкана, плаче?" Тяжко йому. А iз яру В киреП козачiй Хтось крадеться. "Хто ти такий?" Галайда питаК. "Я посланець пана Гонти. Нехай погуляК, Я пiдожду". "Нi, не дiждеш, Жидiвська собако!" "Ховай боже, який я жид! Бачиш? Гайдамака! Ось копiйка... подивися... Хiба ти не знаКш?" "Знаю, знаю, - i свячений З халяви виймаК.- Признавайсь, проклятий жиде, Де моя Оксана?" Та й замахнувсь. "Ховай боже!.. В будинку... з панами... Вся в золотi..." "Виручай же! Виручай, проклятий!" "Добре, добре... Якi ж бо ви, Яремо, завзятi! Iду зараз i виручу: Грошi мур ламають. Скажу ляхам - замiсть Паца..." "Добре, добре! знаю. Iди швидче!" "Зараз, зараз! Гонту забавляйте, З пiвупруга, а там нехай. Iдiть же гуляйте... Куди везти?" "У Лебедин! У Лебедин, - чуКш?" "Чую, чую". I Галайда З Гонтою танцюК. А Залiзняк бере кобзу: "Потанцюй, кобзарю, Я заграю". Навприсядки Слiпий по базару ОддираК постолами, ДодаК словами: "На городi пастернак; Чи я ж тобi не козак, не козак? Чи я ж тебе не люблю, не люблю? Чи я ж тобi черевичкiв не куплю? Куплю, куплю чорпнобрива. Куплю, куплю того дива. Буду, серце, ходить, Буду, серце, любить". "Ой гоп,гопака! Полюбила козака, Та рудого, та старого - Лиха доля така. Iди ж доле, за журбою, А ти, старий, за водою, А я - так до шинку. Вип'ю чарку, вип'ю другу, Вип'ю третю на потуху. П'яту, шосту, та й кiнець. Пiшла баба у танець, А за нею горобець Викрутасом-вихилясом... Молодець горобець! Старий рудий бабу кличе, А та йому дулi тиче: "Оженився, сатано, - Заробляй же на пшоно; Треба дiток годувать, Треба дiток одягать. А я буду добувать, А ти, старий, не грiши, Та в запiчку колиши, Та мовчи, не диши". "Як була я молодою преподобницею, Повiсила хвартушину над вiконницею; Хто йде - не мине, То кивне, то моргне. А я шовком вишиваю, В кватирочку виглядаю: Семени, Iвани, Надiвайте жупани, Та ходiмо погуляймо, Та сядемо заспiваймо". "Заганяйте квочку в бочку, А курчата в вершу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . I... гу! Загнув батько дугу, Тягне мати супоню. А ти зав'яжи, доню". "Чи ще? чи годi?" "Ще, ще! Хоч погану! самi ноги носять" "Ой сип сирiвець Та криши опеньки: Дiд та баба, То й до ладу, - ОбоК раденькi. Ой сип сирiвець Та криши петрушку: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ой сип сирiвець Та накриши хрiну: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ой сип воду, воду Та пошукай броду, броду..." "Годi, годi! - кричить Гонта. Годi, погасаК. Свiтла, дiти!.. А де Лейба? Ще його немаК? Найти його та повiсить. Петелька свиняча! Гайда, дiти! погасаК Каганець козачий". А Галайда: "Отамане! Погуляймо, батьку! Дивись - горить; на базарi I видко, i гладко. ПотанцюКм. Грай, кобзарю!" "Не хочу гуляти! Огню, дiти! дьогтю, клоччя! Давайте гармати; В потайники пустiть огонь! Думають, жартую!" Заревiли гайдамаки: "Добре, батьку! чуКм!" Через греблю повалили, Гукають, спiвають. А Галайда кричить: "Батьку! Стiйте!.. пропадаю! Постривайте, не вбивайте: Там моя Оксана. Годиночку, батьки моП! Я ПП достану!" "Добре, добре!.. Залiзняче, Гукни, щоб палили. Преподобиться з ляхами... А ти, сизокрилий, Найдеш iншу". Оглянувся - Галайди немаК. Ревуть гори - i будинок З ляхами гуляК Коло хмари. Що осталось, Пеклом запалало... "Де Галайда?" - Максим кличе. I слiду не стало... Поки хлоп'ята танцювали, Ярема з Лейбою прокрались Аж у будинок, в самий льох; Оксану вихопив чуть живу Ярема з льоху та й полинув У Лебедин... Лебедин "Я сирота з ВiльшаноП, Сирота, бабусю. Батька ляхи замучили, А мене... боюся. Боюсь згадать, моя сиза... Узяли з собою. Не розпитуй, бабусенько, Що було зо мною. Я молилась, я плакала, Серце розривалось, Сльози сохли, душа мерла... Ох, якби я знала, Що побачу його ще раз, Що побачу знову, - ВдвоК, втроК б витерпiла За Кдине слово! Вибачай, моя голубко! Може, я грiшила, Може, бог за те й караК, Що я полюбила, - Полюбила стан високий I карiП очi, Полюбила, як умiла, Як серденько хоче. Не за себе, не за батька Молилась в неволi, - Нi,бабусю, а за його, За милого, долю. Карай, боже! твою правду Я витерпiть мушу. Страшно сказать: я думала Занапастить душу- Якби не вiн, може б... може, I занапастила. Тяжко було! Я думала: "О боже мiй милий! Вiн сирота, - хто без мене Його привiтаК? Хто про долю, про недолю, Як я, розпитаК? Хто обiйме, як я, його? Хто душу покаже? Хто сиротi убогому Добре слово скаже?" Я так думала, бабусю, I серце смiялось: "Я сирота: без матерi, Без батька осталась, I вiн один на всiм свiтi, Один мене любить; А почуК, що я вбилась, То й себе погубить". Так я думала, молилась, Ждала, виглядала. Нема його, не прибуде, - Одна я осталась..." Та й заплакала. Черниця, Стоя коло неП, Зажурилась. "Бабусенько! Скажи менi, де я?" "В Лебединi, моя пташко, Не вставай: ти хвора". "В Лебединi! чи давно я?" "Ба нi, позавчора". "Позавчора?.. Стривай, стривай... Пожар над водою... Жид, будинок, Майданiвка... Зовуть Галайдою..." "Галайдою Яремою Себе називаК Той, що привiз..." "Де вiн, де вiн? Тепер же я знаю!.." "Через тиждень обiцявся Прийти за тобою". "Через тиждень! через тиждень! Раю мiй, покою! Бабусенько, минулася Лихая година! Той Галайда - мiй Ярема!.. По всiй УкраПнi Його знають. Я бачила, Як села горiли; Я бачила - кати-ляхи Трусилися, млiли, Як хто скаже про Галайду. Знають вони, знають, Хто такий, i вiдкiля вiн, I кого шукаК!.. Мене шукав, мене найшов. Орел сизокрилий! Прилiтай же, мiй соколе, Мiй голубе сизий! Ох, як весело на свiтi, Як весело стало! Через тиждень, бабусенько.. Ще три днi осталось. Ох, як довго!.. "Загрiбай, мамо, жар, жар, Буде тобi дочки жаль, жаль..." Ох, як весело на свiтi! А тобi, бабусю, Чи весело?" "Я тобою, Пташко, веселюся". "А чом же ти не спiваКш?" "Я вже одспiвала..." Задзвонили до вечернi; Оксана осталась, А черниця, помолившись, В храм пошкандибала. Через тиждень в Лебединi У церквi спiвали: Iсаiя, ли й куй! Вранцi Ярему вiнчали; А ввечерi мiй Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану: Ляхiв кiнча; з Залiзняком Весiлля справляК В Уманщинi, на пожарах. Вона виглядаК, - ВиглядаК, чи не Пде З боярами в гостi - Перевезти iз келiП В хату на помостi. Не журися, сподiвайся Та богу молися. А менi тепер на Умань Треба подивитись. Гонта в Уманi Хвалилися гайдамаки, _ на Умань iдучи: _ "Будем драти, пане-брате, _ З китайки онучi". _ Минають днi, минаК лiто, А УкраПна, знай, горить; По селах голi плачуть дiти - Батькiв немаК. Шелестить Пожовкле листя по дiбровi; Гуляють хмари; сонце спить; Нiгде не чуть людськоП мови; Звiр тiлько виК по селу, Гризучи трупи. Не ховали, Вовкiв ляхами годували, Аж поки снiгом занесло Огризки вовчi... Не спинила хуртовина ПекельноП кари: Ляхи мерзли, а козаки Грiлись на пожарi. Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквiтчала ПП рястом, Барвiнком укрила; I на полi жайворонок, Соловейко в гаП Землю, убрану весною, Вранцi зустрiчають Рай, та й годi! А для кого? Для людей. А люде? Не хотять на його й глянуть, А глянуть - огудять. Треба кров'ю домальовать, Освiтить пожаром; Сонця мало, рясту мало, I багато хмари. Пекла мало!.. Люде, люде! Коли-то з вас буде Того добра, що маКте? Чуднi, чуднi люде! Не спинила весна кровi, Нi злостi людськоП. Тяжко глянуть; а згадаКм - Так було i в ТроП. Так i буде. Гайдамаки Гуляють, карають; Де проПдуть - земля горить, Кров'ю пiдпливаК. Придбав Максим собi сина На всю УкраПну. Хоч не рiдний син Ярема, А щира. дитина. Максим рiже, а Ярема Не рiже - лютуК: З ножем в руках, на пожарах I днюК й ночуК. Не милуК, не минаК Нiгде нi одного: За титаря ляхам платить, За батька святого, За Оксану... та й зомлiК, Згадавши Оксану. А Залiзняк: "Гуляй, сину, Поки доля встане! ПогуляКм!" Погуляли Купою на купi Од КиКва до Уманi Лягли ляхи трупом. Як та хмара, гайдамаки Умань обступили Опiвночi; до схiд сонця Умань затопили; Затопили, закричали: "Карай ляха знову!" Покотились по базару Кiннi narodowi; Покотились малi дiти I калiки хворi. Гвалт i галас. На базарi, Як посеред моря Кровавого, стоПть Гонта З Максимом завзятим. Кричать удвох: "Добре, дiти! Отак Пх, проклятих!" Аж ось ведуть гайдамаки Ксьондза-КзуПта I двох хлопцiв. "Гонто, Гонто! Оце твоП дiти. Ти нас рiжеш - зарiж i Пх: Вони католики. Чого ж ти став? чом не рiжеш? Поки невеликi, Зарiж i Пх, бо виростуть, То тебе зарiжуть..." "Убийте пса! а собачат СвоКю зарiжу. Клич громаду. Признавайтесь, Що ви католики!" "Католики... бо нас мати..." "Боже мiй великий! Мовчiть, мовчiть! знаю, знаю!" Зiбралась громада. "МоП дiти католики... Щоб не було зради, Щоб не було поговору, Панове громадо! Я присягав, брав свячений Рiзать католика. Сини моП, сини моП! Чом ви не великi? Чом ви ляха не рiжете?.." "Будем рiзать, тату!" "Не будете! не будете! Будь проклята мати, Та проклята католичка, Що вас породила! Чом вона вас до схiд сонця Була не втопила? Менше б грiха: ви б умерли Не католиками; А сьогоднi, сини моП, Горе менi з вами! Поцiлуйте мене, дiти, Бо не я вбиваю, А присяга". Махнув ножем - I дiтей немаК! Попадали зарiзанi. "Тату! - белькотали, - Тату, тату... ми не ляхи! Ми..." - та й замовчали. "Поховать хiба?" "Не треба! Вони католики. Сини моП, сини моП! Чом ви не великi? Чом ворога не рiзали? Чом матiр не вбили, Ту прокляту католичку, Що вас породила?.. Ходiм, брате!" Взяв Максима, Пiшли вздовж базару I обидва закричали: "Кари ляхам, кари!" I карали: страшно, страшно Умань запалала. Нi в будинку, нi в костьолi, Нiгде не осталось, Всi полягли. Того лиха Не було нiколи, Що в Уманi робилося. Базилiан школу, Де учились Гонти дiти, Сам Гонта руйнуК: "Ти поПла моПх дiток! - ГукаК, лютуК. - Ти поПла невеликих, Добру не навчила!.. Валiть стiни!" Гайдамаки Стiни розвалили, - Розвалили, об камiння Ксьондзiв розбивали, А школярiв у криницi Живих поховали. До самоП ночi ляхiв мордували; Душi не осталось. А Гонта кричить: "Де ви, людоПди? де ви поховались? З'Пли моПх дiток, - тяжко менi жить! Тяжко менi плакать! нi з ким говорить! Сини моП любi, моП чорнобровi! Де ви поховались? Кровi менi, кровi! ШляхетськоП кровi, бо хочеться пить, Хочеться дивитись, як вона чорнiК, Хочеться напитись... Чом вiтер не вiК, Ляхiв не навiК?.. Тяжко менi жить! Тяжко менi плакать! ПраведнiП зорi! Сховайтесь за хмару: я вас не займав, Я дiтей зарiзав!.. Горе менi, горе! Де я прихилюся?" Так Гонта кричав, По Уманi бiгав. А серед базару, В кровi, гайдамаки ставили столи; Де що запопали, страви нанесли I сiли вечерять. Остатняя кара, Остатня вечеря! "Гуляйте, сини! Пийте, поки п'Кться, бийте, поки б'Кться! - Залiзняк гукаК, - Ану, навiсний, Ушквар нам що-небудь, нехай земля гнеться, Нехай погуляють моП козаки!" I кобзар ушкварив: "А мiй батько орандар, Чоботар; Моя мати пряха Та сваха; Брати моП, соколи, Привели I корову iз дiброви, I намиста нанесли. А я собi Христя В намистi, А на лиштвi листя Та листя, I чоботи, i пiдкови. Вийду вранцi до корови, Я корову напою, Подою, З парубками постою, Постою". "Ой гоп по вечерi, Замикайте, дiти, дверi, А ти, стара, не журись Та до мене пригорнись!" Всi гуляють. А де ж Гонта? Чом вiн не гуляК? Чому не п'К з козаками? Чому не спiваК? Нема його; тепер йому, Мабуть, не до неП, Не до спiви. А хто такий У чорнiй киреП Через базар переходить? Став; розрива купу Ляхiв мертвих: шука когось. Нагнувся, два трупи Невеликих взяв на плечi I, позад базару, Через мертвих переступа, КриКться в пожарi За костьолом. Хто ж це такий? Гонта, горем битий, Несе дiтей поховати, Землею накрити, Щоб козацьке мале тiло Собаки не Пли. I темними улицями, Де менше горiло, Понiс Гонта дiтей своПх, Щоб нiхто не бачив, Де вiн синiв поховаК I як Гонта плаче. Винiс в поле, геть од шляху, Свячений виймаК I свяченим копа яму. А Умань палаК, Свiтить Гонтi до роботи I на дiтей свiтить. Неначе сплять одягненi. Чого ж страшнi дiти? Чого Гонта нiби краде Або скарб ховаК? Аж труситься. Iз Уманi Де-де чуть - гукають Товаришi-гайдамаки; Гонта мов не чуК, Синам хату серед степу Глибоку будуК. Та й збудував. Бере синiв, Кладе в темну хату Й не дивиться, нiби чуК: "Ми не ляхи, тату!" Поклав обох; iз кишенi Китайку виймаК; Поцiлував мертвих в очi, Хрестить, накриваК Червоною китайкою Голови козачi. Розкрив, ще раз подивився... Тяжко-важко плаче: "Сини моП, сини моП! На ту УкраПну Дивiтеся: ви за неП Й я за неП гину. А хто мене поховаК? На чужому полi Хто заплаче надо мною? Доле моя, доле! Доле моя нещаслива! Що ти наробила? Нащо менi дiтей дала? Чом мене не вбила? Нехай вони б поховали, А то я ховаю". Поцiлував, перехрестив, Покрив, засипаК: "Спочивайте, сини моП, В глибокiй оселi! Сука мати не придбала НовоП постелi. Без василькiв i без рути Спочивайте, дiти, Та благайте, просiть бога, Нехай на сiм свiтi Мене за вас покараК, За грiх сей великий. Просiть, сини! я прощаю, Що ви католики". Зрiвняв землю, покрив дерном, Щоб нiхто не бачив, Де полягли Гонти дiти, Голови козачi. "Спочивайте, виглядайте, Я швидко прибуду. Укоротив я вам вiку, I менi те буде. I мене вб'ють... коли б швидче! Та хто поховаК? Гайдамаки!.. Пiду ще раз. Ще раз погуляю!.." Пiшов Гонта похилившись; Iде, спотикнеться. Пожар свiтить; Гонта гляне, Гляне - усмiхнеться. Страшно, страшно усмiхався, На степ оглядався. Утер очi... тiлько мрiК В диму, та й сховався. Епiлог Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднинi, я колись блукав Без свити, без хлiба по тiй УкраПнi, Де Залiзняк, Гонта з свяченим гуляв. Давно те минуло, як тими шляхами, Де йшли гайдамаки, - малими ногами Ходив я, та плакав, та людей шукав, Щоб добру навчили. Я тепер згадав, Згадав, та й жаль стало, що лихо минуло. МолодеК лихо! якби ти вернулось, Промiняв би долю, що маю тепер. Згадаю те лихо, степи тi безкраП, I батька, i дiда старого згадаю... Дiдусь ще гуляК, а батько вже вмер. Бувало, в недiлю, закривши мiнею, По чарцi з сусiдом випивши тiКП, Батько дiда просить, щоб той розказав Про КолiПвщину, як колись бувало, Як Залiзняк, Гонта ляхiв покарав. СтолiтнiП очi, як зорi, сiяли, А слово за словом смiялось, лилось: Як ляхи конали, як Смiла горiла. Сусiди од страху, од жалю нiмiли. I менi, малому, не раз довелось За титаря плакать. I нiхто не бачив, Що мала дитина у куточку плаче. Спасибi, дiдусю, що ти заховав В головi столiтнiй ту славу козачу: Я ПП онукам тепер розказав. Вибачайте, люде добрi, Що козацьку славу Так навмання розказую, Без книжноП справи. Так дiд колись розказував, Нехай здоров буде! А я за ним. Не знав старий, Що письменнi люде ТiП речi прочитають. Вибачай, дiдусю, - Нехай лають; а я поки До своПх вернуся Та доведу вже до краю, Доведу - спочину Та хоч крiзь сон подивлюся На ту УкраПну, Де ходили гайдамаки З святими ножами, - На тi шляхи, що я мiряв Малими ногами. Погуляли гайдамаки, Добре погуляли: Трохи не рiк шляхетською Кров'ю напували УкраПну, та й замовкли - Ножi пощербили. Нема Гонти; нема йому Хреста, нi могили 6в. Буйнi вiтри розмахали Попiл гайдамаки, I нiкому помолитись, Нiкому заплакать. Один тiлько брат названий Оставсь на всiм свiтi, Та й той - почув, що так страшно ПекельнiП дiти Його брата замучили, Залiзняк заплакав Вперше зроду; сльози не втер, Умер неборака. Нудьга його задавила На чужому полi, В чужу землю положила: Така його доля! Сумно-сумно гайдамаки Залiзную силу Поховали; насипали Високу могилу; Заплакали, розiйшлися, Вiдкiля взялися. Один тiлько мiй Ярема На кий похилився, Стояв довго. "Спочинь, батьку, На чужому полi, Бо на своПм нема мiсця, Нема мiсця волi... Спи, козаче, душа щира! Хто-небудь згадаК". Пiшов степом сiромаха, Сльози утираК. Довго, довго оглядався, Та й не видко стало. Одна чорна серед степу Могила осталась. Посiяли гайдамаки В УкраПнi жито, Та не вони його жали. Що мусим робити? Нема правди, не виросла; Кривда повиваК- Розiйшлися гайдамаки, Куди який знаК: Хто додому, хто в дiброву, З ножем у халявi, Жидiв кiнчать. Така й досi Осталася слава. А тим часом стародавню Сiч розруйнували: Хто на Кубань, хто за Дунай, Тiлько i остались, Що пороги серед степу. Ревуть завивають: "Поховали дiтей наших I нас розривають". Ревуть собi й ревiтимуть - Пх люде минули; А УкраПна навiки, Навiки заснула. З того часу в УкраПнi Жито зеленiК; Не чуть плачу, нi гармати, Тiлько вiтер вiК, НагинаК верби в гаП, А тирсу на полi. Все замовкло. Нехай мовчить: Така божа воля. Тiлько часом увечерi Понад Днiпром, гаКм Iдуть старi гайдамаки, Iдучи спiвають: "А в нашого Галайди хата на помостi. Грай, море! добре, море! Добре буде, Галайда!" [Квiтень-листопад 1841] Передмова По мовi - передмова. Можна i без неП, так ось бачте що: все, що я бачив надрукованого, - тiлько бачив, а прочитав дуже небагато, - всюди К передслово, а в мене нема. Якби я не друкував своПх "Гайдамакiв", то воно б не треба i передмови. А коли вже пускаю в люди, то треба i з чим, щоб не смiялись на обiрванцiв, щоб не сказали: "От який! хiба дiди та батьки дурнiшi були, що не пускали в люди навiть граматки без предисловiя". Так, далебi, так, вибачайте, треба предисловiК. Так як же його скомпоновать? щоб, знаКте, не було i кривди, щоб не було i правди, а так, як всi предисловiя компонуються. Хоч убий, не вмiю; треба б хвалить, так сором, а гудить не хочеться. Начнем же уже начало книги с и ц е: весело подивиться на слiпого кобзаря, як вiн сидить собi з хлопцем, слiпий, пiд тином, i весело послухать його, як вiн заспiваК думу про те, що давно дiялось, як боролися ляхи з козаками; весело... а всетаки скажеш: "Слава богу, що минуло", - а надто як згадаКш, що ми одноП матерi дiти, що всi ми слав'яне. Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини i внуки, що батьки Пх помилялись, нехай братаються знову з своПми ворогами. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навiки од моря i до моря - слав'янськая земля. Про те, що дiялось на Украйнi 1768 року, розказую так, як чув од старих людей; надрукованого i критикованого нiчого не читав, бо, здаКться, i нема нiчого. Галайда вполовину видуманий, а смерть вiльшанського титаря правдива, бо ще К люди, которi його знали. Гонта i Залiзняк, отамани того кровавого дiла, може, виведенi в мене не так, як вони були, - за це не ручаюсь. Дiд мiй, нехай здоров буде, коли зачина розказувать що-небудь таке, що не сам бачив, а чув, то спершу скаже: "Коли старi люди брешуть, то й я з ними". ПАНОВЕ СУБСКРИБЕНТИ! "Бачимо, бачимо, що одурив, та ще хоче i одбрехаться!" Отак ви вслух подумаКте, як прочитаКте моП "Гайдамаки". Панове громадо! далебi, не брешу. Ось бачите що! Я думав, i дуже хотiлось менi надрукувать вашi козацькi iмена рядочком гарненько; уже було i найшлося Пх десяткiв зо два, зо три. Слухаю, виходить разномова: один каже - "треба", другий каже - "не треба", третiй - нiчого не каже. Я думав: "Що тут робить на свiтi?" Взяв та й проциндрив гарненько тi грошi, що треба було заплатить за аркуш надрукованого паперу, а до вас i ну писать оцю цидулу! Все б то це нiчого! Чого не трапляКться на вiку! Все буваК, як на довгiй нивi. Та ось лихо менi на безголов'я! Њсть ще i такi паничi, що соромились свою благородну фамiлiю (Кирпа-ГнучкошиКнко-в) i надрукувать в мужицькiй книжцi. Далебi, правда! Т. Шевченко