Тарас Шевченко. Гайдамаки ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" http://www.ukrlib.km.ru/ Ё http://www.ukrlib.km.ru/ OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Василию Ивановичу Григоровичу на память 22 апреля 1838 года_ Все йде, все минаК - i краю немаК. Куди ж воно дiлось? вiдкiля взялось? I дурень, i мудрий нiчого не знаК. Живе... умираК... одно зацвiло, А друге зав'яло, навiки зав'яло... I листя пожовкле вiтри рознесли. А сонечко встане, як перше вставало, I зорi червонi, як перше плили, Попливуть i потiм, i ти, бiлолиций, По синьому небу вийдеш погулять, Вийдеш подивиться в жолобок, криницю I в море безкраК, i будеш сiять, Як над Вавiлоном, над його садами I над тим, що буде з нашими синами. Ти вiчний без краю!.. люблю розмовлять, Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою, Спiвать тобi думу, що ти ж нашептав. Порай менi ще раз, де дiтись з журбою? Я не одинокий, я не сирота, - Њсть у мене дiти, та де Пх подiти? Заховать з собою? - грiх, душа жива! А може, Пй легше буде на тiм свiтi, Як хто прочитаК тi сльози-слова, Що так вона щиро колись виливала, Що так вона нишком над ними ридала. Нi, не заховаю, бо дупiа жива. Як небо блакитне - нема йому краю, Так душi почину i краю немаК. А де вона буде? химернi слова! Згадай же хто-небудь ПП на сiм свiтi, - Безславному тяжко сей свiт покидать. Згадайте, дiвчата, - вам треба згадать! Вона вас любила, рожевiП квiти, I про вашу долю любила спiвать. Поки сонце встане, спочивайте, дiти, А я помiркую, ватажка де взять. Сини моП, гайдамаки! Свiт широкий, воля, - Iдiть, сини, погуляйте, Пошукайте долi. Сини моП невеликi, Нерозумнi дiти, Хто вас щиро без матерi ПривiтаК в свiтi? Сини моП! орли моП! Летiть в УкраПну, - Хоч i лихо зустрiнеться, Так не на чужинi. Там найдеться душа щира, Не дасть погибати, А тут... а тут... тяжко, дiти! Коли пустять в хату, То, зустрiвши, насмiються, Такi, бачте, люди: Все письменнi, друкованi, Сонце навiть гудять: "Не вiдтiля, каже, - сходить, Та не так i свiтить; Отак, - каже, - було б треба..." Що маКш робити? Треба слухать, може, й справдi Не так сонце сходить, Як письменнi начитали... Розумнi, та й годi! А що ж на вас вони скажуть? Знаю вашу славу! Поглузують, покепкують Та й кинуть пiд лаву. "Нехай, - скажуть, - спочивають, Поки батько встане Та розкаже по-нашому Про своП гетьмани. А то дурень розказуК Мертвими словами Та якогось-то Ярему Веде перед нами У постолах. Дурень! дурень! Били, а не вчили. Од козацтва, од гетьманства Високi могили - Бiльш нiчого не осталось, Та й тi розривають; А вiн хоче, щоб слухали, Як старцi спiвають. Дарма праця, пане-брате: Коли хочеш грошей, Та ще й слави, того дива, Спiвай про Матрьошу, Про Парашу, радость нашу, Султан, паркет, шпори, - От де слава!!! а то спiва: "ГраК синК море", А дам плаче, за тобою I твоя громада У сiряках!.." Правда, мудрi! Спасибi за раду. Теплий кожух, тiлько шкода - Не на мене шитий, А розумне ваше слово Брехнею пiдбите. Вибачайте... кричiть собi, Я слухать не буду, Та й до себе не покличу: Ви розумнi люди - А я дурень; один собi, У моПй хатинi Заспiваю, заридаю, Як мала дитина. Заспiваю, - море граК, Вiтер повiвав, Степ чорнiК, i могила З вiтром розмовляК. Заспiваю, - розвернулась Висока могила, Аж до моря запорожцi Степ широкий крили. Отамани на вороних Перед бунчуками Вигравають... а пороги Меж очеретами Ревуть, стогнуть - розсердились, Щось страшне спiвають. Послухаю, пожурюся, У старих спитаю: "Чого, батьки, сумуКте?" "Невесело, сину! Днiпро на нас розсердився, Плаче УкраПна..." I я плачу; а тим часом Пишними рядами Виступають отамани, Сотники з панами I гетьмани; всi в золотi У мою хатину Прийшли, сiли коло мене I про УкраПну Розмовляють, розказують, Як Сiч будували, Як козаки на байдаках Пороги минали, Як гуляли по синьому, Грiлися в Скутарi Та як, люльки закуривши В Польщi на пожарi, В УкраПну верталися, Як бенкетували. "Грай, кобзарю, лий, шинкарю!" Козаки гукали. Шинкар знаК, наливаК I не схаменеться; Кобзар вшкварив, а козаки - Аж Хортиця гнеться Метелицi та гопака Гуртом оддирають; Кухоль ходить, переходить, Так i висихаК. "Гуляй, пане, без жупана, Гуляй, вiтре, полем; Грай, кобзарю, лий, шинкарю, Поки встане доля". Взявшись в боки, навприсiдки Парубки з дiдами. "Отак, дiти! добре, дiти! Будете панами". Отамани на бенкетi, Неначе на радi, Походжають, розмовляють; Вельможна громада Не втерпiла, ударила Старими ногами. А я дивлюсь, поглядаю, Смiюся сльозами. Дивлюся, смiюся, дрiбнi утираю, - Я не одинокий, К з ким в свiтi жить; У моПй хатинi, як в степу безкраПм, Козацтво гуляК, байрак гомонить; У моПй хатинi синК море граК, Могила сумуК, тополя шумить, Тихесенько Гриця дiвчина спiваК, Я не одинокий, К з ким вiк дожить. От де моК добро, грошi, От де моя слава, А за раду спасибi вам, За раду лукаву. Буде з мене, поки живу, I мертвого слова, Щоб виливать журбу, сльози. Бувайте здоровi! Пiду синiв випроводжать В далеку дорогу. Нехай iдуть, - може, найдуть Козака старого, Що привiта моПх дiток Старими сльозами. Буде з мене. Скажу ще раз: Пан я над панами. Отак, сидя в кiнцi стола, Мiркую, гадаю: Кого просить? хто поведе? Надворi свiтаК; Погас мiсяць, горить сонце. Гайдамаки встали, Помолились, одяглися, Кругом мене стали, Сумно, сумно, як сироти, Мовчки похилились. "Благослови, - кажуть, - батьку, Поки маКм силу; Благослови шукать долю На широкiм свiтi". "Постривайте... свiт не хата, А ви малi дiти, Нерозумнi. Хто ватажком Пiде перед вами, Хто проведе? Лихо, дiти, Лихо менi з вами! Викохав вас, вигодував, Виросли чималi, Йдете в люди, а там тепер Все письменне стало. Вибачайте, що не вивчив, Бо й мене хоч били, Добре били, а багато Дечому навчили! Тма, мна знаю, а оксiю Не втну таки й досi. Що ж вам скажуть? Ходiм, сини, Ходiмо, попросим. Њсть у мене щирий батько (Рiдного немаК) - Дасть вiн менi раду з вами, Бо сам здоров знаК, Як то тяжко блукать в свiтi Сиротi без роду; А до того - душа щира, Козацького роду, Не одцуравсь того слова, Що мати спiвала, Як малого повивала, З малим розмовляла; Не одцуравсь того слова, Що про УкраПну Слiпий старець, сумуючи, СпiваК пiд тином. Любить ПП, думу правди, Козацькую славу, Любить ПП! Ходiм, сини, На раду ласкаву. Якби не вiн спiткав мене При лихiй годинi, Давно б досi заховали В снiгу на чужинi, Заховали б та й сказали: "Так... якесь ледащо..." Тяжко, важко нудить свiтом, Не знаючи за що. Минулося, щоб не снилось!.. Ходiмо, хлоп'ята! Коли менi на чужинi Не дав погибати, То й вас прийме, привiтаК, Як свою дитину. А од його, помолившись, Гайда в УкраПну!" Добридень же, тату, в хату! На твоПм порогу Благослови моПх дiток В далеку дорогу. С.-Петербург, 1841, апреля 7 Iнтродукцiя Була колись шляхетчина, Вельможная панi; Мiрялася з москалями, З ордою, з султаном, З нiмотою... Було колись... Та що не минаК? Було, шляхта, знай, чваниться, День i нiч гуляК Та королем коверзуК... Не скажу Степаном Або Яном СобiКським: Тi два незвичайнi, - А iншими. Небораки Мовчки панували. Сейми, сеймики ревiли, Сусiде мовчали, Дивилися, як королi Iз Польщi втiкають, Та слухали, як шляхетство Навiсне гукаК. "Nie pozwalam! nie pozwalam!" Шляхта репетуК, А магнати палять хати, Шабельки гартують. Довго таке творилося, Поки не в Варшавi Запанував над ляхами Понятовський жвавий. Запанував, та й думав шляхту Приборкать трошки... не зумiв! Добра хотiв, як дiтям мати, А може, й ще чого хотiв. Њдине слово "nie pozwalam" У шляхти думав одiбрать, А потiм... Польща запалала, Панки сказилися... Кричать: "Гонору слово, дарма праця! Поганець, наймит москаля!" На гвалт Пулавського i Паца ВстаК шляхетськая земля, I - разом сто конфедерацiй. Розбрелись конфедерати По Польщi, Волинi, По Литвi, по Молдаванах I по УкраПнi; Розбрелися та й забули Волю рятувати, Полигалися з жидами, Та й ну руйнувати. Руйнували, мордували, Церквами топили... А тим часом гайдамаки Ножi освятили. Ярема "Яремо! герш-ту, хамiв сину? Пiди кобилу приведи, Подай патинки господинi Та принеси менi води, Вимети хату, внеси дрова, Посип iндикам, гусям дай, Пiди до льоху, до корови, Та швидше, хаме!.. Постривай! Упоравшись, бiжи в Вiльшану: Iмостi треба. Не барись". Пiшов Ярема, похиливсь. Отак уранцi жид поганий Над козаком коверзував. Ярема гнувся, бо не знав, Не знав, сiромаха, що виросли крила, Що неба достане, коли полетить, Не знав, нагинався... О боже мiй милий! Тяжко жить на свiтi, а хочеться жить: Хочеться дивитись, як сонечко сяК, Хочеться послухать, як море заграК, Як пташка щебече, байрак гомонить, Або чорнобрива в гаю заспiваК... О боже мiй милий, як весело жить! Сирота Ярема, сирота убогий: Нi сестри, нi брата, нiкого нема! Попихач жидiвський, вирiс у порогу; А не клене долi, людей не займа. Та й за що Пх лаять? хiба вони знають, Кого треба гладить, кого катувать? Нехай бенкетують... У Пх доля дбаК, А сиротi треба самому придбать. ТрапляКться, часом тихенько заплаче, Та й то не од того, що серце болить: Що-небудь згадаК або що побачить... Та й знову за працю. Отак треба жить! Нащо батько, мати, високi палати, Коли нема серця з серцем розмовлять? Сирота Ярема - сирота багатий, Бо К з ким заплакать, К з ким заспiвать: Њсть карiП очi - як зiроньки, сяють, Бiлi рученята - млiють-обнiмають, Њсть серце Кдине, серденько дiвоче, Що плаче, смiКться, i мре, й оживаК, Святим духом серед ночi Понад ним витаК. Отакий-то мiй Ярема, Сирота багатий. Таким i я колись-то був. Минуло, дiвчата... Минулося, розiйшлося, I слiду не стало. Серце млiК, як згадаю... Чому не осталось? Чому не осталось, чому не витало? Легше було б сльози, журбу виливать. Люде одiбрали, бо Пм було мало. "Нащо йому доля? треба закопать: Вiн i так багатий..." Багатий на лати Та на дрiбнi сльози - бодай не втирать! Доле моя, доле! де тебе шукать? Вернися до мене, до моКП хати, Або хоч приснися... не хочеться спать. Вибачайте, люде добрi: Може, не до ладу, Та прокляте лихо-злиднi Кому не завадить? Може, ще раз зустрiнемось, Поки шкандибаю За Яремою по свiту, А може... й не знаю. Лихо, люде, всюди лихо, Нiгде пригорнуться: Куди, каже, хилить доля, Туди й треба гнуться, - Гнуться мовчки, усмiхаться, Щоб люде не знали, Що на серцi заховано, Щоб не привiтали. Бо Пх ласка... нехай сниться Тому, в кого доля, А сиротi щоб не снилась, Не снилась нiколи! Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не вмiю. Виливайся ж, слово-сльози: Сонечко не грiК, Не висушить. Подiлюся МоПми сльозами... Та не з братом, не з сестрою З нiмими стiнами На чужинi... А поки що - До корчми вернуся, Що там робиться. Жидюга Дрижить, iзiгнувшись Над каганцем: лiчить грошi Коло лiжка, клятий. А на лiжку... ох, аж душно!.. Бiлi рученята Розкидала, розкрилася... Як квiточка в гаю, ЧервонiК; а пазуха... Пазухи немаК - Розiрвана... Мабуть, душно На перинi спати Одинокiй, молоденькiй; Нi з ким розмовляти, - Одна шепче. Несказанно Гарна нехрещена! Ото дочка, а то батько - Чортова кишеня. Стара Хайка лежить долi, В перинах поганих. Де ж Ярема? Взявши торбу, Потяг у Вiльшану. Конфедерати "Одчиняй, проклятий жиде! Бо будеш битий... одчиняй! Ламайте дверi, пики вийде Старий паскуда!" "Постривай! Стривайте, зараз!" "Нагаями Свиняче ухо! Жартувать, Чи що, ти хочеш?" "Я? з панами? Крий боже! зараз, дайте встать, Ясновельможнi (нишком - свинi)". "Пане полковнику, ламай!" Упали дверi... а нагай МалюК вздовж жидiвську спину. "Здоров, свине, здоров, жиде, Здоров, чортiв сину!" Та нагаКм, та нагаКм. А жид зогнув спину: "Не жартуйте, мостi-пане!" "Добривечiр в хату! Ще раз шельму! ще раз!.. годi! Вибачай, проклятий! Добривечiр! а де дочка?" "Умерла, панове". "Лжеш, Iудо! нагаями!" Посипались знову. "Ой паночки-голубчики, Њй-богу, немаК!" "Брешеш, шельмо!" "Коли брешу, Нехай бог караК!" "Не бог, а ми. Признавайся!" "Нащо б мав ховати, Якби жива? Нехай, боже, Щоб я був проклятий!.." "Ха-ха-ха-ха!.. Чорт, панове, Лiтаню спiваК. Перехрестись!" "Як же воно? Далебi, не знаю". "Отак, дивись..." Лях хреститься, А за ним Iуда, "Браво! браво! охрестили. Ну, за таке чудо Могоричу, мостi-пане! ЧуКш, охрещений? Могоричу!" "Зараз, зараз!" Ревуть, мов скаженi, Ревуть ляхи, а поставець По столу гуляК. "Њще Польща не згiнела!" - Хто куди гукаК. "Давай, жиде!" Охрещений Iз льоху та в хату, Знай, шмигляК, наливаК; А конфедерати, Знай, гукають: "Жиде! меду!" Жид не схаменеться. "Де цимбали? грай, псявiро!" Аж корчма трясеться - Краков'яка оддирають, Вальса та мазура. I жид гляне, та нищечком: "Шляхетська натура!" "Добре, годi! тепер спiвай!" "Не вмiю, Кй-богу!" "Не божись, собача шкуро!" "Яку ж вам? Небог у?" "Була собi Гандзя, Калiка небога, Божилася, Молилася, Що болiли ноги; На панщину не ходила, А за парубками Тихесенько, Гарнесенько Помiж бур'янами". "Годi! годi! це погана: Схизмати спiвають". "ЯкоП ж вам? хiба оцю? Стривайте, згадаю..." "Перед паном Хведором Ходить жид ходором, I задком, I передком Перед паном Хведiрком". "Добре, годi! тепер плати!" "ЖартуКте, пане: За що платить?" "Що слухали. Не кривись, поганий! Не жартуКм. Давай грошi!" "Де менi Пх взяти? Нi шеляга, я панською Ласкою багатий". "Лжеш, собако! признавайся! А нуте, панове, Батогами!" Засвистiли, Хрестять Лейбу знову. Перiщили, перiщили, Аж пiр'я летiло... "Њй же богу, нi шеляга! Пжте моК тiло! Нi шеляга! гвалт! рятуйте!" "Ось ми порятуКм". "Постривайте, я щось скажу". "ПочуКм, почуКм, Та не бреши, бо, хоч здохни, Брехня не поможе". "Нi, в Вiльшанiй..." "ТвоП грошi?" "МоП!.. ховай боже! Нi, я кажу, що в Вiльшанiй... Вiльшанськi схизмати По три сем'П, по чотири Живуть в однiй хатi". "Ми це знаКм, бо ми сами Џх так очухрали". "Та нi, не те... вибачайте... Щоб лиха не знали, Щоб вам грошi приснилися.. Бачте, у Вiльшанiй У костьолi... у титаря... А дочка Оксана! Ховай боже! як панночка! Що-то за хороше! А червiнцiв! хоч не його, Так що? аби грошi". "Аби грошi, однаково! Правду Лейба каже; А щоб певна була правда, Нехай шлях покаже. Одягайся!" ПоПхали Ляхи у Вiльшану. Один тiлько пiд лавою Конфедерат п'яний Не здужа встать, а курника, П'яний i веселий: "My zyjemy, my zyjemy, Polska nie zginela". Титар "У гаю, гаю Вiтру немаК; Мiсяць високо, Зiроньки сяють. Вийди, серденько, Я виглядаю; Хоч на годину, Моя рибчино! Виглянь, голубко, Та поворкуКм, Та посумуКм; Бо я далеко Сю нiч мандрую. Виглянь же, пташко, МоК серденько, Поки близенько, Та поворкуКм... Ох, тяжко, важко!" Отак, ходя попiд гаКм, Ярема спiваК, ВиглядаК; а Оксани НемаК, немаК. Зорi сяють; серед неба Горить бiлолиций; Верба слуха соловейка, Дивиться в криницю; На калинi, над водою, Так i виливаК, Неначе зна, що дiвчину Козак виглядаК. А Ярема по долинi Ледве-ледве ходить, Не дивиться, не слухаК... "Нащо менi врода, Коли нема долi, нема талану! Лiта молодiП марно пропадуть. Один я на свiтi без роду, i доля - Стеблина-билина на чужому полi. Стеблину-билину вiтри рознесуть: Так i мене люде не знають, де дiти. За що ж одцурались? Що я сирота? Одно було серце, одно на всiм свiтi, Одна душа щира, та бачу, що й та, Що й та одцуралась". I хлинули сльози. Поплакав сердега, утер рукавом. "Оставайсь здорова. В далекiй дорозi Найду або долю, або за Днiпром Ляжу головою... А ти не заплачеш, А ти не побачиш, як ворон клюК Тi карiП очi, тi очi козачi, Що ти цiлувала, серденько моК! Забудь моП сльози, забудь сиротину, Забудь, що клялася; другого шукай; Я тобi не пара: я в сiрiй свитинi, А ти титарiвна. Кращого вiтай, - Вiтай, кого знаКш... така моя доля. Забудь мене, пташко, забудь, не журись А коли почуКш, що на чужiм полi Поляг головою, - нишком помолись. Одна, серце, на всiм свiтi Хоч ти помолися!" Та й заплакав сiромаха, На кий похилившись. Плаче собi тихесенько... Шелест!.. коли гляне: Попiд гаКм, мов ласочка, Крадеться Оксана. Забув; побiг; обнялися. "Серце!" - та й зомлiли. Довго-довго тiлько - "серце", Та й знову нiмiли. "Годi, пташко!" "Ще трошечки, Ще... ще... сизокрилий! Вийми душу!.. ще раз... ще раз. Ох, як я втомилась!" "Одпочинь, моя ти зоре! Ти з неба злетiла!" Послав свитку. Як ясочка, Усмiхнулась, сiла. "Сiдай же й ти коло мене". Сiв, та й обнялися. "Серце моК, зоре моя, Де це ти зорiла?" "Я сьогоднi забарилась: Батько занедужав; Коло його все поралась..." "А мене й байдуже?" "Який-бо ти, Кй же богу!" I сльози блиснули. "Не плач, серце, я жартую". "Жарти!" Усмiхнулась. Прихилилась головкою Та й нiби заснула. "Бач, Оксано, я жартую, А ти й справдi плачеш. Ну, не плач же, глянь на мене: Завтра не побачиш. Завтра буду я далеко, Далеко, Оксано... Завтра вночi у Чигринi Свячений достану. Дасть вiн менi срiбло-злото, Дасть вiн менi славу; Одягну тебе, обую, Посаджу, як паву, - На дзиглику, як гетьманшу, Та й дивитись буду; Поки не вмру, дивитимусь". "А може, й забудеш? РозбагатiКш, у КиПв ПоПдеш з панами, Найдеш собi шляхтяночку, Забудеш Оксану!" "Хiба краща К за тебе?" "Може, й К, - не знаю". "Гнiвиш бога, мок серце: КращоП немаК Нi на небi, нi за небом; Нi за синiм морем Нема кращоП за тебе!" "Що се ти говориш? Схаменися!" "Правду, рибко!" Та й знову, та й знову. Довго вони, як бачите, Меж мови-розмови Цiлувались, обнiмались З усiКП сили; То плакали, то божились, То ще раз божились. (й Ярема розказував, Як жить вони будуть Укупочцi, як золото I долю добуде, Як вирiжуть гайдамаки Ляхiв в УкраПнi, Як вiн буде панувати, Коли не загине. Аж обридло слухаючи, Далебi, дiвчата! "Ото який! мов i справдi Обридло!" А мати Або батько як побачать, Що ви, моП любi, Таке диво читаКте, Грiха на всю губу! Тодi, тодi... та цур йому, А дуже цiкаве! А надто вам розказать би, Як козак чорнявий Пiд вербою, над водою, Обнявшись, сумуК; А Оксана, як голубка, ВоркуК, цiлуК; То заплаче, то зомлiК, Головоньку схилить: "Серце моК, доле моя! Соколе мiй милий! Мiй!.." - аж верби нагинались Слухать тую мову. Ото мова! Не розкажу, МоП чорнобровi, Не розкажу против ночi, А то ще присниться. Нехай собi розiйдуться Так, як iзiйшлися, - Тихесенько, гарнесенько, Щоб нiхто не бачив Нi дiвочi дрiбнi сльози, Нi щирi козачi. Нехай собi... Може, ще раз Вони на сiм свiтi Зустрiнуться... побачимо... А тим часом свiтить З усiх вiкон у титаря. Що то там твориться? Треба глянуть та розказать... Бодай не диiiитi.ся! Бодай не дивитись, бодай не казати! Бо за людей сором, бо серце болить. Гляньте, подивiться: то конфедерати, Люде, що зiбрались волю боронить. Боронять, проклятi... Будь проклята мати, I день, i година, коли понесла, Коли породила, на свiт привела! Дивiться, що роблять у титаря в хатi ПекельнiП дiти. У печi пала Огонь i свiтить на всю хату, В кутку собакою дрижить Проклятий жид; конфедерати Кричать до титаря: "Хоч жить? Скажи, де грошi?" Той мовчить. Налигачем скрутили руки, Об землю вдарили - нема, Нема нi слова. "Мало муки! Давайте приску! де смола? Кропи його! отак! холоне? Мерщiй же приском посипай! Що? скажеш, шельмо?.. I не стогне! Завзята бестiя! стривай!" Насипали в халяви жару... "У тiм'я цвяшок закатай!" Не витерпiв святоП кари, Упав сердега. Пропадай, Душа, без сповiдi святоП! "Оксано, дочко!" - та й умер. Ляхи задумалися стоя, Хоч i запеклi. "Що ж тепер? Панове, ради! ПомiркуКм, Тепер з ним нiчого робить, Запалим церкву!" "Гвалт! рятуйте! Хто в бога вiруК!" - кричить Надворi голос, що К сили. Ляхи зомлiли. "Хто такий?" Оксана в дверi: "Вбили! вбили!" Та й пада крижем. А старший Махнув рукою на громаду. Понура шляхта, мов хорти, За дверi вийшла. Сам позаду, Бере зомлiлую... Де ж ти, Яремо, де ти? подивися! А вiн, мандруючи, спiва, Як Наливайко з ляхом бився. Ляхи пропали; нежива Пропала з ними i Оксана. Собаки де-де по Вiльшанiй Загавкають та й замовчать. БiлiК мiсяць; люде сплять, I титар спить... Не рано встане: Навiки, праведний, заснув. Горiло свiтло, погасало, Погасло... Мертвий мов здригнув. I сумно-сумно в хатi стало. Свято в Чигиринi Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали, Встали, подивились на той Чигирин, Що ви будували, де ви панували! Заплакали б тяжко, бо ви б не пiзнали КозацькоП слави убогих руПн. Базари, де вiйсько, як море червоне, Перед бунчуками, бувало, горить, А ясновельможний, на воронiм конi, Блисне булавою - море закипить... Закипить, i розлилося Степами, ярами; Лихо млiК перед ними... А за козаками... Та що й казать? Минулося; А те, що минуло, Не згадуйте, пани-брати, Бо щоб не почули. Та й що з того, що згадаКш? ЗгадаКш - заплачеш. Ну, хоч глянем на Чигирин, Колись-то козачий. Iз-за лiсу, з-за туману, Мiсяць випливаК, ЧервонiК, круглолиций, Горить, а не сяК, Неначе зна, що не"треба Людям його свiту, Що пожари УкраПну Нагрiють, освiтять. I смерклося, а в Чигринi, Яку домовинi. Сумно-сумяо. (Отак було По всiй УкраПнi Против ночi Маковiя, Як ножi святили). Людей не чуть; через базар Кажан костокрилий Перелетить; на вигонi Сова завиваК. А де ж люде?.. Над Тясмином. У темному гаю, Зiбралися; старий, малий, Убогий, багатий ПоКднались, - дожидають Великого свята. У темному гаю, в зеленiй дiбровi, На припонi конi отаву скубуть; Осiдланi конi, воронi готовi. Куди-то поПдуть? кого повезуть? Он кого, дивiться. Лягли по долинi, Неначе побитi, нi слова не чуть. Ото гайдамаки. На гвалт УкраПни Орли налетiли; вони рознесуть Ляхам, жидам кару; За кров i пожари Пеклом гайдамаки ляхам оддадуть. Попiд дiбровою стоять Вози залiзноП таранi: То щедроП гостинець панi. Умiла що кому давать, Нiвроку Пй, нехай царствуК; Нехай не вадить, як не чуК! Помiж возами нiгде стать: Неначе в iрiй, налетiло З Смiлянщини, з Чигирина Просте козацтво, старшина, На певне дiло налетiли. Козацьке панство походжаК В киреях чорних, як один, Тихенько, ходя, розмовляК I поглядаК на Чигрин. Старшина первий_ Старий Головатий щось дуже коверзуК. Старшина другий_ Мудра голова, сидить собi в хуторi, нiби не знаК нiчого, а дивишся - скрiзь Головатий. "Коли сам, - каже, - не повершу, то синовi передам". Старшина третiй_ Та й син же штука! Я вчора зустрiвся з Залiзняком; таке розказуК про його, що цур йому! "Кошовим, - каже, - буде, та й годi; а може, ще i гетьманом, коли теК..." Старшина другий_ А Гонта нащо? а Залiзняк? До Гонти сама..." сама писала: "Коли, - каже..." Старшина первий_ Цитьте лишень, здаКться, дзвонять! Старшина другий_ Та нi, то люде гомонять. Старшина первий_ Гомонять, поки ляхи почують. Ох, старi голови та розумнi: химерять-химерять та й зроблять з лемеша швайку. Де можна лантух, там торби не треба. Купили хрiну, треба з'Псти; плачте, очi, хоч повилазьте: бачили, що куповали; грошам не пропадать! А то думають, думають, нi вголос, нi мовчки; а ляхи догадаються - от тобi й пшик! Що там за рада? чом вони не дзвонять? Чим спиниш народ, щоб не гомонiв? Не десять душ, а, слава богу, вся Смiлянщина, коли не вся УкраПна. Он, чуКте? спiвають. Старшина третiй_ Справдi, спiва щось; пiду спиню. Старшина первий_ Не спиняй, нехай собi спiваК, аби не голосно. Старшина другий_ Ото, мабуть, Волох! Не втерпiв-таки старий дурень; треба, та й годi! Старшина третiй_ А мудро спiваК! коли не послухаКш, усе iншу. Пiд крадьмось, братцi, та послухаКм, а тим часом задзвонять. Старшина первий i другий_ А що ж? то й ходiмо! Старшина третiй_ Добре, ходiмо. Старшини нишком стали за дубом, а пiд дубом сидить слiпий кобзар; кругом його запорожцi i гайдамаки. Кобзар спiваК з повагою i неголосно. _ "Ой волохи, волохи, Вас осталося трохи; I ви, молдавани, Тепер ви не пани; Вашi господарi Наймити татарам, Турецьким султанам. В кайданах, в кайданах! Годi ж, не журiться; Гарно помолiться, Братайтеся з нами, З нами, козаками; Згадайте Богдана, Старого гетьмана; Будете панами, Та, як ми, з ножами, З ножами святими, Та з батьком Максимом Сю нiч погуляКм, Ляхiв погойдаКм, Та так погуляКм, Що аж пекло засмiКться, Земля затрясеться, Небо запалаК... Добре погуляКм!" Запорожець_ Добре погуляКм! правду старий епiва, як не бреше. А iцо б то з його за кобзар був, якби не волох! Кобзар_ Та я й не волох; так тiлько - був колись у Волощинi, а люде й зовуть Волохом, сам не знаю за що. Запорожець_ _ Ну, та дарма; утни ще яку-небудь. Ану лишень про батька Максима ушквар. Гайдамака_ Та не голосно, щоб не почула старшина. _ Запорожець_ А що нам ваша старшина? почуК, так послуха, коли маК чим слухати, та й годi. У нас один старший - батько Максим; а вiн як почуК, то ще карбованця дасть. Спiвай, старче божий, не слухай його. Гайдамака_ _ Та воно так, чоловiче; я це й сам знаю, та ось що: не так пани, як пiдпанки, або - поки сонце зiйде, то роса очi виПсть. Запорожець_ Брехня! Спiвай, старче божий, яку знаКш, а то й дзвона не дiждемо - поснемо. Гуртом_ Справдi, поснемо; спiвай яку-небудь. Кобзар (спiваК)_ _ "Лiта орел, лiта сизий Попiд небесами; Гуля Максим, гуля батько Степами-лiсами. Ой лiтаК орел сизий, А за ним орлята; Гуля Максим, гуля батько, А за ним хлоп'ята. Запорожцi тi хлоп'ята, Сини його, дiти, - ПомiркуК, загадаК, Чи бити, чи пити, Чи танцювать; то й ушкварять, Аж земля трясеться. ЗаспiваК - заспiвають, Аж лихо смiКться. Горiлку, мед не чаркою - Поставцем черкаК, А ворога, заплющившись, Ката, не минаК. Отакий-то наш отаман, Орел сизокрилий! I воюК, i гарцюК З усiКП сили - Нема в його нi оселi, Нi саду, нi ставу... Степ i море; скрiзь битий шлях, Скрiзь золото, слава. Шануйтеся ж, вражi ляхи, Скаженi собаки: Йде Залiзняк Чорним шляхом, За ним гайдамаки". Запорожець_ _ Оце-то так! вчистив, нiчого сказати: i до ладу, i правда. Добре, далебi, добре! Що хоче, то так i втне. Спасибi, спасибi- Гайдамака_ Я щось не второпав, що вiн спiвав про гайдамакiв? Запорожець_ Який-бо ти бевзь i справдi! Бачиш, ось що вiн спiвав: щоб ляхи поганi, скаженi собаки, каялись, бо йде Залiзняк Чорним шляхом з гайдамаками, щоб ляхiв, бачиш, рiзати... Гайдамака_ I вiшати, i мордувати! Добре, Кй-богу, добре! Ну, це так! Далебi, дав би карбованця, якби був не пропив учора! Шкода! Ну, нехай стара в'язне, бiльше м'яса буде Поборгуй, будь ласкав, завтра оддам. Утни ще що-небудь про гайдамакiв. Кобзар_ _ До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка слухати, поки не охрип, спiватиму; а охрипну - чарочку, другу тiП ледащицi-живицi, як то кажуть, та й знову. Слухайте ж, панове громадо! "Ночували гайдамаки В зеленiй дiбровi, На припонi пасли конi, Сiдланi, готовi. Ночували ляшки-панки В будинках з жидами, Напилися, простяглися Та й..." Громада_ Цить лишень! здаКться, дзвонять. ЧуКш?.. ще раз... о!.. "Задзвонили, задзвонили!" - Пiшла луна гаКм. "Iдiть же ви та молiтесь, А я доспiваю". Повалили гайдамаки, Аж стогне дiброва; Не повезли, а на плечах Чумацькi воловi Несуть вози. А за ними Слiпий Волох знову: "Ночували гайдамаки В зеленiй дiбровi". ШкандибаК, курникаК, I гич не до речi. "Ну лиш iншу, старче божий!" - З возами на плечах Кричать йому гайдамаки. "Добре, хлопцi, нате! Отак! отак! добре, хлопцi! А нуте, хлоп'ята, Ушкваримо!" Земля гнеться. А вони з возами Так i рiжуть. Кобзар граК, ДодаК словами: "Он гоп таки так! Кличе Гандзю козак: "Ходи, Гандзю, пожартую, Ходи, Гандзю, поцiлую; Ходiм, Гандзю, до попа Богу помолиться; Нема жита нi снопа, Вари вареницi". Оженився, зажурився - Нiчого немаК; У ряднинi ростуть дiти, А козак спiваК: "I по хатi ти-ни-ни, I по сiнях ти-ни-ни, Вари, жiнко, лини, Ти-ни-ни, ти-ни-ни!" "Добре! Добре! Ще раз! Ще раз!" Кричать гайдамаки. "Ой гоп того дива! Наварили ляхи пива, А ми будем шинкувать, Ляшкiв-панкiв частувать. Ляшкiв-панкiв почастуКм, З панянками пожартуКм. Ой гоп таки так! Кличе панну козак: "Панно, пташко моя! Панно, доле моя! Не соромся, дай рученьку, Ходiм погуляймо; Нехай людям лихо сниться, А ми заспiваймо. А ми заспiваймо, А ми посiдаймо, Панно, пташко моя, Панно, доле моя!" "Ще раз, ще раз!" "Якби таки або так, або сяк, Якби таки запорозький козак, Якби таки молодий, молодий, Хоч по хатi б поводив, поводив. Страх менi не хочеться З старим дiдом морочиться. Якби таки..." "Цу-цу, скаженi! схаменiться! Бач, розходилися! А ти, Стара собако, де б молиться, Верзеш тут погань. От чорти!" Кричить отаман. Опинились; Аж церков бачать. Дяк спiва, Попи з кадилами, з кропилом; Громада - нiби нежива, Анiтелень... Помiж возами Попи з кропилами пiшли; За ними корогви несли, Як на Великдень над пасками. "Молiтесь, братiя, молiтесь! - Так благочинний начина. - Кругом святого Чигрина Сторожа стане з того свiту, Не дасть святого розпинать. А ви УкраПну ховайте: Не дайте матерi, не дайте В руках у ката пропадать. Од Конашевича i досi Пожар не гасне, люде мруть, Конають в тюрмах, голi, босi... Дiти нехрещенi ростуть, Козацькi дiти; а дiвчата!.. Землi козацькоП краса У ляха в'яне, як перш мати, I непокритая коса Стидом сiчеться; карi очi В неволi гаснуть; розкувать Козак сестру свою не хоче, Сам не соромиться конать В ярмi у ляха... горе, горе! Молiтесь, дiти! страшний суд Ляхи в УкраПну несуть - I заридають чорнi гори. Згадайте праведних гетьманiв: Де Пх могили? де лежить Останок славного Богдана? Де Остряницина стоПть Хоч би убогая могила? Де Наливайкова? нема! Живого й мертвого спалили. Де той Богун, де та зима? Iнгул щозиму замерзаК - Богун не встане загатить Шляхетським трупом . Лях гуляК! Нема Богдана - червонить I Жовтi Води, й Рось зелену. СумуК Корсунь староденний: Нема журбу з ким подiлить. I Альта плаче: "Тяжко жити! Я сохну, сохну... де Тарас? Нема, не чуть... не в батька дiти!" Не плачте, братiя: за нас I душi праведних, i сила Архiстратига МихаПла. Не за горами кари час. Молiтесь, братiя!" Молились, Молились щиро козаки, Як дiти, щиро; не журились, Гадали теК... а зробилось - Над козаками хусточки! Одно добро, одна слава - БiлiК хустина, Та й ту знiмуть... А диякон: "Нехай ворог гине! Берiть ножi! освятили". Ударили в дзвони, Реве гаКм: "Освятили!" Аж серце холоне! Освятили, освятили! Гине шляхта, гине! Розiбрали, заблищали По всiй УкраПнi Третi пiвнi Ще день Украйну катували Ляхи скаженi; ще один, Один, останнiй, сумували I УкраПна, i Чигрин. I той минув - день Маковiя, Велике свято в УкраПнi. Минув - i лях, i жидовин Горiлки, кровi упивались, Кляли схизмата, розпинали, Кляли, що нiчого вже взять. А гайдамаки мовчки ждали, Поки поганцi ляжуть спать. Лягли, i в голови не клали, Що вже Пм завтра не вставать. Ляхи заснули, а iуди Ще лiчать грошi уночi, Без свiтла лiчать баришi, Щоб не побачили, бач, люде. I тi на золото лягли I сном нечистим задрiмали. Дрiмають... навiки бодай задрiмали! А тим часом мiсяць пливе оглядать I небо, i зорi, i землю, i море Та глянуть на люде, що вони моторять, Щоб боговi вранцi про те розказать. Свiтить бiлолиций на всю УкраПну, Свiтить... а чи бачить мою сиротину, Оксану з Вiльшани, мою сироту? Де ПП мордують, де вона воркуК? Чи знаК Ярема? чи знаК, чи чуК? Побачимо потiм, а тепер не ту, Не ту заспiваю, iншоП заграю; Лихо - не дiвчата - буде танцювать. Недолю спiваю козацького краю; Слухайте ж, щоб дiтям потiм розказать, Щоб i дiти знали, внукам розказали, Як козаки шляхту тяжко покарали За те, що не вмiла в добрi панувать. Гомонiла УкраПна, Довго гомонiла, Довго, довго кров степами Текла-червонiла. Текла, текла та й висохла. Степи зеленiють; Дiди лежать, а над ними Могили синiють. Та що з того, що високi? Нiхто Пх не знаК, Нiхто щиро не заплаче, Нiхто не згадаК. Тiлько вiтер тихесенько ПовiК над ними, Тiлько роси ранесенько Сльозами дрiбними Пх умиють. Зiйде сонце, Осушить, пригрiК; А унуки? Пм байдуже, Панам жито сiють. Багато Пх, а хто скаже, Де Гонти могила, - Мученика праведного Де похоронили? Де Залiзняк, душа щира, Де одпочиваК? Тяжко! важко! Кат пануК, А Пх не згадають. Гомонiла УкраПна, Довго гомонiла, Довго, довго кров степами Текла-червонiла. I день, i нiч гвалт, гармати; Земля стогне, гнеться; Сумно, страшно, а згадаКш - Серце усмiхнеться. Мiсяцю мiй ясний! з високого неба Сховайся за гору, бо свiту не треба; Страшно тобi буде, хоч ти й бачив Рось, I Альту, i Сену , i там розлилось, Не знать за що, кровi широкеК море. А тепер що буде! Сховайся ж за гору; Сховайся, мiй друже, щоб не довелось На старiсть заплакать... Сумно, сумно серед неба СяК бiлолиций. Понад Днiпром козак iде, Може, з вечiрницi. Iде смутний, невеселий, Ледве несуть ноги. Може, дiвчина не любить За те, що убогий? I дiвчина його любить, Хоч лата на латi. Чорнобривий, а не згине, То буде й багатий. Чого ж смутний, невеселий Iде - чуть не плаче? Якусь тяжку недоленьку ВiщуК козаче, ЧуК серце, та не скаже, Яке лихо буде. Мине лихо... Кругом його Мов вимерли люде. Анi пiвня, нi собаки; Тiлько iз-за гаю Десь далеко сiроманцi Вовки завивають Байдуже! iде Ярема, Та не до Оксани, Не в Вiльшану на досвiтки, - До ляхiв поганих У Черкаси. А там третiй Пiвень заспiваК... А там... а там... Йде Ярема, На Днiпр поглядаК. "Ой Днiпре мiй, Днiпре, широкий та дужий! Багато ти, батьку, у море носив КозацькоП кровi; ще понесеш, друже! Червонив ти синК, та не напоПв; А сю нiч уп'Кшся. ПекельнеК свято По всiй УкраПнi сю нiч зареве; Потече багато, багато, багато ШляхетськоП кровi. Козак оживе; Оживуть гетьмани в золотiм жупанi; Прокинеться доля; козак заспiва: "Нi жида, нi ляха", а в степах Украйни - О боже мiй милий - блисне булава!" Так думав, iдучи в латанiй свитинi, Сердега Ярема з свяченим в руках. А Днiпр мов пiдслухав: широкий та синiй, Пiдняв гори-хвилi; а в очеретах Реве, стогне, завиваК, Лози нагинаК; Грiм гогоче, а блискавка Хмару роздираК. Iде собi наш Ярема, Нiчого не бачить; Одна думка усмiхнеться, А друга заплаче. "Там Оксана, там весело I в сiрiй свитинi; А тут... а тут... що ще буде? Може, ще загину". А тим часом iз байраку Пiвень - кукурiку! "А,Черкаси!.. боже милий! Не вкороти вiку!" Червоний бенкет Задзвонили в усi дзвони По всiй УкраПнi; Закричали гайдамаки: "Гине шляхта, гине! Гине шляхта! погуляКм Та хмару нагрiКм!" Зайнялася Смiлянщина, Хмара червонiК. А найперша Медведiвка Небо нагрiваК. Горить Смiла, Смiлянщина Кров'ю пiдпливаК. Горить Корсунь, горить Канiв, Чигирин, Черкаси; Чорним шляхом запалало, I кров полилася Аж у Волинь. По Полiссi Гонта бенкетуК, А Залiзняк в Смiлянщинi Домаху гартуК, У Черкасах, де й Ярема ПробуК свячений. "Отак, отак! добре, дiти, Мордуйте скажених! Добре, хлопцi!" - на базарi Залiзняк гукаК. Кругом пекло; гайдамаки По пеклу гуляють. А Ярема - страшно глянуть По три, по чотири Так i кладе. "Добре, сину, Матерi Пх хиря! Мордуй, мордуй, в раю будеш Або есаулом. Гуляй, сину! нуте, дiти!" I дiти майнули По горищах, по коморах, По льохах, усюди; Всiх уклали, все забрали. "Тепер,хлопцi, буде! Утомились, одпочиньте". Улицi, базари Крились трупом, плили кров'ю. "Мало клятим кари! Ще раз треба перемучить, Щоб не повставали Нехрещенi, клятi душi". На базар збирались Гайдамаки. Йде Ярема, Залiзняк гукаК: "ЧуКш, хлопче? ходи сюди! Не бiйсь, не злякаю". "Не боюся!" Знявши шапку, Став, мов перед паном. "Вiдкiля ти? хто ти такий?" "Я, пане, з Вiльшани". "З ВiльшаноП, де титаря Пси замордували?" "Де? якого?" "У Вiльшанiй; I кажуть, що вкрали Дочку його, коли знаКш". "Дочку, у Вiльшанiй?" "У титаря, коли знавав". "Оксано, Оксано!" - Ледве вимовив Ярема Та й упав додолу. "Еге! ось що... Шкода хлопця, Провiтри, Миколо!" Провiтрився. "Батьку! брате! Чом я не сторукий? Дайте ножа, дайте силу, Муки ляхам, муки! Муки страшноП, щоб пекло Тряслося та млiло!" "Добре, сину, ножi будуть На святеК дiло. Ходiм з нами у Лисянку Ножi гартувати!" "Ходiм, ходiм, отамане, Батьку ти мiй, брате, Мiй Кдиний! На край свiта Полечу, достану, З пекла вирву, отамане... На край свiта, пане... На край свiта, та не найду, Не найду Оксани!" "Може, й найдеш. А як тебе Зовуть? я не знаю". "Яремою". "А прiзвище?" "Прiзвища немаК!" "Хiба байстрюк? Без прiзвища Запиши, Миколо, У реКстер. Нехай буде!" Нехай буде Голий, Так i пиши!" "Нi, погано!" "Ну, хiба Бiдою?" "I це не так". "Стривай лишень, Пиши Галайдою". Записали. "Ну, Галайдо, ПоПдем гуляти. Найдеш долю... а не найдеш... Рушайте, хлоп'ята". I Яремi дали коня Зайвого з обозу. Усмiхнувся на воронiм Та й знову у сльози. ВиПхали з'а царину; Палають Черкаси... "Чи всi, дiти?" "Усi, батьку!" "Гайда!" Простяглася По дiбровi понад Днiпром Козацька ватага. А за ними кобзар Волох Переваги-ваги Шкандибав на конику, Козакам спiваК: "Гайдамаки, гайдамаки, Залiзняк гуляК". ПоПхали... а Черкаси Палають, палають. Байдуже, нiхто й не гляне. Смiються та лають Кляту шляхту. Хто балака, Хто кобзаря слуха. А Залiзняк попереду, Нашорошив уха; Iде собi, люльку курить, Нiкому нi слова. А за ним нiмий Ярема. Зелена дiброва, I темний гай, i Днiпр дужий, I високi гори, Небо, зорi, добро, люде I лютеК горе - Все пропало, все! нiчого Не знаК, не бачить, Як убитий. Тяжко йому, Тяжко, а не плаче