го, призначеного генерал-губернатором СаксонiП. Розмовляючи, земляки зiйшли на гiрку, звiдки вiдкривалися перед зором широкi розливи Ельби, а за нею красувався древнiй Дрезден. Муравйов-Апостол, як завжди, лiрично чулий до краси природи, почав: - Коли я дивлюся на цi розливи, менi пригадуКться дитинство. Так я любив ще хлопчиком стояти i дивитися на повiнь рiчки Хорол у рiдному Хомутцi. Хоч Ельбу i Хорол не зрiвняти, але Пх спорiднюК отой плин води, що навiваК думи, зворушуК почуття. - I Ельба, i Хорол, - зауважив Iван Петрович, - були в давнину родичами. Це двi давнi слов'янськi рiки. Тут на березi стародавньоП Лаби жили слов'яни-рибалки, яких потiм пiдкорили собi нiмецькi феодали. Але полабськi слов'яни довго зберiгали свою культуру i мову. Ще й тепер ви зустрiнете тут селян, що заховали в побутi i звичаях серболужицьку мову. Я зустрiчався з такими ще в задунайському походi. - Слов'янськi рiки... Слов'янськi рiки... - промовив Муравйов-Апостол. - Якби Пм злитися у вiльне, широке слов'янське море... Який простiр! В ньому чуКться щось рiдне. - I щоб у тому морi не потонули човни вашого Хоролу i моКП Ворскли... Вiйна проти наполеонiвськоП навали розбуркуК дрiмливi сили слов'ян. У задунайському походi я зустрiчався з дiячами слов'янського вiдродження i ще тодi зрозумiв, яка сила криКться у пробудженнi наших народiв. - Хочеться вiрити, що пiсля вiйни настануть новi часи, часи пробудження вiд азiатського сну... Дивiться! Який чудовий краКвид Дрездена! - Вiд поколiння до поколiння там будувалися, зберiгалися пам'ятники. Королi СаксонiП приходили i зникали або Пх проганяли, а пам'ятники залишалися. Безсмертний той народ, що береже i шануК своП пам'ятники. Подивiться на Дрезден. Як вражають зiр витонченi будови в стилi барокко. Це жива iсторiя народу. Шкода, якщо вiйна зруйнуК цi пам'ятники. - Я говоритиму про це з генерал-губернатором СаксонiП князем РКпнiним. - З РКпнiним про це можна говорити, але не з АракчеКвим. Треба розумiти Бетховена i Гете, щоб збагнути музику цих краКвидiв. - Ви любите великого Бетховена? - запитав Муравйов-Апостол. - Так. Менi здаКться, що вiн доповнив би новими мотивами свою "Крейцерову сонату" та героПчну Третю симфонiю i "Аврору", якби зараз побував з нами на цiй гiрцi. - Та ще якби завiтав у кабiнет АракчеКва, - засмiявся Муравйов-Апостол. Долинами вже лягали присмерки. Доносилися вiдзвуки канонади. Земляки замовкли, прислухаючись та поглядаючи на вiдблиски грiзного бою, а прощаючись, домовилися продовжити розмову на УкраПнi. 32 В цей саме час на березi Ельби, вiддаля вiд Дрездена, розгорiвся бiй. Звечора французи, одержавши пiдкрiплення, кинулися в контратаку. А на ранок, коли вони вiдступили, поле бою було засiяне вбитими й пораненими. На переднiй лiнiП бiля пораненого коня припадав воПн: - Друже чорногривий! Як розстатися з тобою на цiй чужиницi? Викохував тебе за ДунаКм, а розлучаюся на Ельбi. Що повiм твоКму господарю, який, може, десь з ворсклянськоП гори виглядаК нас з походу? Батьку рiдний, Iване, чи чуКш нашi благання? Губи вороного ворушилися, нiби намагався вiдповiсти вiн на жалiбне звертання. ВоПн гладив спiтнiлу прострелену шию коня, прислухався до важкого дихання, розчiсував блискучу вихрясту гриву, витирав пiну, що викочувалася з нiздрiв, змiшуючись з краплинами кровi. Тускнiли великi очi вороного, а з них зринали i котилися до нiздрiв краплини слiз. Хотiв закрити повiки тих очей, щоб вони не ронили стiльки жалю на чужому полi, а думками линув i за Дунай, i до берегiв завороженоП пiснями Ворскли. Нiби прислухався до виття вiтру вороний. Може, ввижалися йому в передсмертному маревi придунайськi степи, де розпускав вiн по вiтру свою гриву в шаленому розгонi по ковилових просторах. А коли кiнь востаннК хрипко зiтхнув, козак похилив свою скуйовджену голову: - Прощай, мiй коню, Кдиний мiй друже на цьому смертельному полi. Вiдстриг на пам'ять жмуток чорноП гриви i заховав за пазуху. Глянув навколо. До трупiв злiталися чорнi круки, зловiсне кружляючи та спускаючись все нижче й нижче. - Ой не кружляй над нами, чорний круче, не шматуй душi своПм пожадливим хрипом, не нацiлюйся випивати очi моКму вороному! Червоне сонце несмiливо виповзало над обрiКм, розливало промiння кров'яними плямами по збентеженiй землi i наче зажурено обливало багрянцем воПна, який, попрощавшися з загиблим конем, похнюпившись, пiшов до берега Ельби. Подув круговiйно вiтер, покотив баранцями хмаринки по небу - нiби вiвцi розбрелися по полю без чабана. Чи не в надворсклянський край вони линуть? Хотiлося з ними понести свою тугу, щоб розвiяти ПП по рiднiй землi. Та хмаринки щезали за обрiКм, а за ними повзла слiпа тиша, в якiй безслiдно тонули благання воПна. Напившись пригорщами води з Ельби, пiшов просто на схiд сонця. Нiби хиталась перед ним путь, занурюючись у невiдомi хащi. Жаль гiркий брав за серце, охмарював його. Хотiлося заплакати, та сльози не пiдступали до запалих пiд острiшками нахмурених брiв очей. Ой жалю мiй, жалю, побратався з тобою та й не розлучуся. Краще з рiдноП роси воду пити, нiж з чужоП повноводноП рiки. Який широкий свiт, а нема в ньому простору нашому брату сiромi. Доводиться або в чужих шлеях ходити, або в ярмо шию нагинати. I линула думка за думкою в рiдний край... - Кар-кар-кар! - нiби зловтiшалися над ним круки. 33 У березнi 1814 року переможне вiйсько вступило в столицю ФранцiП, а в долинах Њвропи ще не всi трупи були загорнутi землею. Багатьом воПнам не судилося дiйти до Парижа. Не ввiйшов у нього i органiзатор перемоги Кутузов, се'рце якого поховали в сiлезькому мiстi Бунцлау, а тiло - у Казанському соборi. Зате урочисто на бiлому конi в'Пздив у столицю ФранцiП манiрний, як кокетлива дама, iмператор, якого церква i АракчеКв проголосили "Олександром благословенним", приписуючи йому вiнець перемоги. Вiн щедро роздавав ордени тим, хто прославляв його iм'я. Нагороджувалися тi, хто й не нюхав боПв. Така iронiя долi повторювалася не раз в iсторiП. Попи i дяки щедро вiдправляли молебнi за позбавлення вiд навали "двунадесяти язикiв" та прославляли "благословенного". Крамарi збiльшували прибутки, помiщики ще жорстокiше уярмлювали селян, а чиновники наводили "порядки" в мiстах i селах, у тюрмах i школах. Iмператор - всеросiйський самодержець - повiрив у те, що вiн благословенний богом переможець i владика просторiв землi РуськоП, благоденствiКм повитоП вiд краю до краю. Впиваючись, як отрутою, самовладдям, вiн не чув стогону народiв, що скнiли у безправностi пiд скiпетром непогрiшного монарха неподiльноП держави. Впавши у мiстицизм, iмператор вершив полiтику наступу реакцiП, очолив Священний союз РосiП, ПруссiП, АвстрiП, через який здiйснювалося мракобiсся, придушення визвольних рухiв. У цьому союзi "благословенний" знайшов спiльника - канцлера Меттернiха, що запровадив найганебнiшу полiтику нацiонального гноблення народiв, поневолених АвстрiКю. Тиха Полтава теж святкувала прибуття в малоросiйську губернiю "благословенного" iмператора. Прихильник його полiтики, найбагатший магнат губернiП i найлютiший кат крiпакiв Кочубей побудував муровану арку - ворота при в'Пздi в Диканьку з Полтавського шляху. Сподiваних за час вiйни змiн у життi краПни народ не дочекався. Бувають епохи, коли iдеали розумного буття то наближаються до людини, то вiддаляються вiд неП. Тодi нiби на хвилях розбурханого моря хитаКться ПП доля. Одних хвиля пiдiймаК наверх, iнших кидаК в прiрву. Слава тому, хто не випускаК з рук стерна, прямуК човном по хвилях до заповiтних берегiв, шукаючи щастя. Епоха породжуК мужнiх стернових. Вони вiрять, що людина може i повинна бути прекрасною, гiдною щастя на землi. ВоКнна i пiслявоКнна епоха породила нових героПв, якi пiднесли iдеали людяностi, добра, правди, Пх не лякали катiвнi тиранiв. Вони сiяли зерна смiливих помислiв, хоч у своПй дiяльностi не спиралися на широкi народнi маси. Але посiянi ними зерна заплiднювалися. Все, що було мисляче, чесне, людяне, прислухалося до Пхнього голосу. Народжувалися таКмнi товариства - "Союз порятунку", "Союз благоденства", учасники яких, загартованi i прославленi воПни ВiтчизняноП вiйни, не мирячись з тиранiКю, прагнули полум'ям революцiП оновити заковану в рабство краПну. Навiть новопризначений генерал-губернатор малоросiйський, князь РКпнiн, пiд впливом людей, особливо свого брата Сергiя Григоровича Волконського, виявляв багато лiбералiзму. Ще перебуваючи генерал-губернатором СаксонiП, вiн уславився прихильником мистецтва. Маючи титул вiце-короля СаксонiП, губернатор вiддавав королiвську платню на вiдбудову пошкоджених пiд час вiйни пам'ятникiв у Дрезденi. Ставши малоросiйським генерал-губернатором, РКпнiн наблизив до себе людей розуму, честi, благородства. У поводженнi з пiдлеглими вiн був стриманий i простий, охоче читав романи, слухав анекдоти, любив пiснi i не називав полтавцiв дурними хохлами або скотиною. Вiн не чванився своПм знатним родом князiв Волконських. Не бундючився й тим, що його дружина доводилась онукою останньому гетьману УкраПни Кирилу Розумовському. В своКму будинку новий генерал-губернатор охоче дозволяв улаштовувати вистави, оточив себе артистичними людьми, наблизив до свого дому Iвана Петровича Котляревського. На Новий 1816 рiк у Полтаву пiсля мандрiвок по Њвропi прибув брат губернатора, генерал-майор Сергiй Волконський. Пiсля великого балу в домi генерал-губернатора вiдбулася органiзована Котляревським вистава п'Кси Олександра Шаховського "Казак-стихотворец". До вистави Iван Петрович залучив своПх вихованцiв, що виконували гуртовi пiснi, якими було поповнено змiст п'Кси. Та не тiльки вiн додав на свiй смак пiснi, а й дозволив собi переробити окремi сцени, надаючи Пм правдивiшого народного колориту. Роль Марусi виконувала Таня Преженковська. Поза текстом п'Кси вона проспiвала народну пiсню "Вiють вiтри", яку вперше почув Iван Петрович iз уст безталанноП Наталки. Вiн, слухаючи цю пiсню, вiдчував у нiй глибоко зворушливу сердечнiсть виконання, що засвiдчувало народження артистичного таланту. Про здiбностi Тетяни Гнатiвни ПреженковськоП знав Котляревський з розмов театральних любителiв, а тепер переконався, почувши ПП чудовий голос та пересвiдчившись у майстерному вмiннi тримати себе на сценi. В повному узгодженнi з голосом вона надавала гармонiйноП пластичностi своПм рухам, що пасували до ПП жiночоП вроди. Саме такi артистичнi властивостi ПреженковськоП захопили Iвана Петровича. Довiдавшись, що молода акторка добула успiхiв не тiльки виступами по запрошенню в Полтавi, а й в iнших мiстах, вiн шукав нагоди повести з нею розмову про подальше спiвробiтництво для прославлення мiсцевого театру. На закiнчення вистави хлоп'ячий хор вихованцiв будинку проспiвав пiсню Климовського "Пхав козак за Дунай". Князь i княгиня були задоволенi виставою. Сергiй Волконський вiтав Преженковську й Котляревського. Вiн потис Iвану Петровичу руку, промовив: - Ви розпочинаКте корисне дiло... Це початок створення украПнськоП народноП драми. - Вашi слова, Сергiю Григоровичу, зворушують мене. Я чую Пх вiд прославленого в боях воПна. - То минуле... Ми перемогли наполеонiвськi полчища, але вiтчизна вимагаК вiд нас нових подвигiв. Мене тiшить те, що своКю дiяльнiстю тут, у Полтавi, ви готуКте грунт для великих справ. Адже в культурному вiдродженнi кожного народу театр вiдiгравав неабияку роль. - Так... Радий, що ви вгадуКте моП намiри. Хочеться створити театр не для легкоП розваги, не для потакання слiзливим дамам, а такий, щоб у ньому полум'янiв вогонь вiдродження! - Ви маКте рацiю. Кожен народ у своКму розвитку проходить через цей священний храм, простуючи до свiтла правди i благоденства. Бажаю вам успiхiв i горджуся полтавцями. Перевiвши зiр на картину, що висiла на стiнi в залi, Волконський додав: - Ось полотно полтавця Володимира Боровиковського. Це ж талановито намальована картина. Вона могла б змагатися з кращими експонатами Квропейських музеПв. З картини поглядала сповнена тихоП задумливостi жiнка на тлi сiльського пейзажу... Тим часом пiдiйшов управитель канцелярiП генерал-губернатора Новиков, дiловито звернувся до Котляревського: - Нам конче треба цими днями зустрiтися й поговорити... Бувайте здоровi... Князь дозволив подати для вас i ПреженковськоП своП конi... За кiлька хвилин Котляревський i Преженковська сiдали в розкiшнi губернаторськi сани, оббитi ведмежим хутром. Баскi конi помчали вулицею. Iван Петрович вiдчував бiля себе теплий подих жiнки, що своПм спiвом пiд час вистави торкнулася глибоких струн у душi. Хотiлося ще довго Пхати, вiдчувати цей теплий подих i пригадувати той спiв, що переносив думки в пережите минуле, воскрешав сбраз тiКП, що так задушевно, без театрального позування, спiвала колись цю рiдну, зворушливу пiсню. "Вiють вiтри, вiють буйнi", - нiби виринав з минулого рiдний, незабутнiй голос. Швидко домчали конi до квартири ПреженковськоП, i вона грацiйно вистрибнула з саней. - До побачення! - гукнула. Зникла, як привид, а з ним розвiялися i сердечнi згадки. Дома в думках ще довго продовжував розмову з Волконським про роль театру у вiдродженнi... 34 Зустрiчi Котляревського з Новиковим переросли в задушевну дружбу. Особливо зближував Пх спiльний iнтерес до лiтератури. Родич вiдомого просвiтителя Миколи Iвановича Новикова, Михайло Миколайович багато знав цiкавого i повчального з дiяльностi видавця сатиричних журналiв часiв царювання Катерини II та Павла I. З його розповiдей Iван Петрович дiзнавався про разючi епiзоди з переслiдувань журналiста-сатирика та п'ятнадцятирiчного його ув'язнення у Шлiссельбурзькiй фортецi. У Петербурзi, до прибуття в Полтаву на посаду управителя канцелярiП генерал-губернатора, Новиков зустрiчався з молодими лiтераторами, приятелював з письменником Федором Глiнкою, входив у таКмне товариство "Союз порятунку" та брав участь у масонськiй ложi. Не раз вiн розмовляв з Пестелем та iншими буревiсниками дворянськоП молодi. Разом друзi читали новi журнали. Обох Пх цiкавив журнал "Украинский вестник", що почав у 1816 роцi виходити в Харковi. Одного грудневого вечора 1817 року Михайло Миколайович принiс до Котляревського цiлу паку журналiв i газет. Ще на порозi гукнув: - Ура! Перемога, Iване Петровичуi - Яка перемога? - Њ повiдомлення iз столицi про надання вам звання майора! Це ж перемога! Пригадавши розумнi слова дорогого Василя Капнiста, Iван Петрович вiдповiв: -_ _Капiтанiв та майорiв у мундирах у нас досить. Та мало капiтанiв духовного життя, мало майорiв гуманiзму й освiти. - Але зважте, що вам надано звання майора за виховну роботу, за працю в Будинку для виховання бiдних. Та й те зважте, що це була iнiцiатива такоП гуманноП людини, як наш РКпнiн. Отже, дозвольте поздоровити вас i потиснути руку. Офiцiйно сам РКпнiн повiдомить вас на черговому прийомi. - Дякую, - скромно вiдповiв Котляревський. Пiдiйшовши до столу, Новиков розгорнув принесений журнал "Украинский вестник" i промовив ще урочистiшим тоном: - А тепер прочитайте оце! То був вiдгук на виставу в Харковi "Казака-стихотворца". В ньому значилося: "Прочитавши в оголошеннi про постановку оного, я сподiвався побачити щось подiбне до незрiвнянноП малоросiйськоП "ЕнеПди"; мрiП моП про вдоволення пiдкрiпились ще чутками, з якими оплесками прийнята була ця опера на петербурзькому театрi, але скiльки уява моя не була зайнята на користь п'Кси, все ж я ледве мiг дослухати кiнець. Що це за твiр?" - Що ви скажете? - запитав Новиков. Iван Петрович розвiв руками. - Ви створили украПнську "ЕнеПду"... - Тiльки чотири частини. Останнi двi ще продовжую писати. - Але i в тому виглядi, що К, ваша "ЕнеПда" стала знаменитою. В нiй ви дали змогу читачам вiдчути життя народу. Ви заговорили в поемi як iстинний син народу... - Я не заслужив такоП похвали... - Це не похвала... Ви порушили вiкове мовчання. Подали голос, нiби з глибокого пiдземелля, i слово прорвалося на свiт сонця. А тепер треба поширити звучання цього слова. Ви, тiльки ви повиннi створити украПнську народну драму. - Це моя мрiя. Але К багато перешкод. Та й багато службових справ, доручень генерал-губернатора. Ось зобов'язав ще й вести бiблiотеку заснованого ним бiблiйного товариства. - То князь виконуК волю iмператора, який вирiшив через бiблiйнi товариства поширювати занепалий дух божого смирення, а через вiйськовi поселення, створенi за проектом АракчеКва, здiйснювати свавiлля тупоП воКнноП диктатури... Будемо вiдверто говорити, як друзi. Пiсля ВiтчизняноП вiйни наша краПна вступила в перiод вражаючих контрастiв. З одного боку, пiднесення народного патрiотизму, волелюбства, а з другого - наступ реакцiП у вiдвертих i найдошкульнiших формах. Дворянська iнтелiгенцiя, що вся разом iшла на боротьбу за спасiння вiтчизни, тепер розкололася на два табори. Як завжди в часи мракобiсся i тиранiП, виступали поодинокi будителi, провiсники волi. Завжди Пх боялися i знищували тирани. Пригадайте з римськоП iсторiП тирана Тiберiя, який переслiдував iсторика Кремуцiя, бо вважав небезпечними людей розуму. Так i в наш час дух аракчеКвщини i дух вольностi несумiснi. Ростуть, пiдiймаються бурхливi хвилi, хоч поки що розбиваються об мури реакцiП. Але навiть краплини води довбають камiння! А слова поетiв дiють сильнiше за краплини води... Послухайте ось, як пише молодий поет Пушкiн. Це iз вiрша "Вольность", який я недавно одержав зi столицi. Хочу воспеть свободу миру, На тронах поразить порок. А от ще разючiшi рядки: Тираны мира! трепещите! А вы мужайтесь и внемлите, Восстаньте, падшие рабы! - Далi читайте ви, - передав вiрш Iвану Петровичу, а сам лише повторював з прочитаного: - "Самовластитель-ный злодей! Тебя, твой трон я ненавижу..." Сильно! Вражаюче! От що значить слово! Ви поет i це розумiКте краще за мене. Новиков розповiв про столичний досвiд органiзацiП масонських лож, де учасники домовлялися до спiльноП дiяльностi, до взаКмосприяння. - Я маю доручення, - повiдомив вiн, - органiзувати в Полтавi вiддiлення столичноП ложi "вiльних каменярiв", як по традицiП називають себе масони. Iван Петрович ще в армiП зустрiчався з офiцерами, якi брали участь у масонських ложах, слухав вiд них про таКмнi збори, наповненi мiстичними дiйствами. Це все не вiдповiдало життКвiй, вiдвертiй його вдачi. Тому вiн зауважив: - Я не бачу великоП користi вiд таКмних сходок аристократiв, що ховаються за затемненими вiкнами, одягають якесь надзвичайне вбрання, виголошують якiсь символiчнi сповiдi. Правду треба шукати в життi. - Ви не маКте повного уявлення про товариство "вiльних каменярiв". Головне полягаК в iдеП братерськоП любовi, рiвностi, взаКмодопомоги, самопiзнання i морального самовдосконалення... - То з цим не треба ховатися в темних кiмнатах. Краще виносити все на свiт сонця. - Справа в тому, що свiт сонця занадто захмарений у нашi часи. Масони проголошують сповiдi без попiв i Кпископiв, вони проти церковщини. Та, зрештою, рiзнi можуть бути форми об'Кднань, де сходяться люди, ховаючись вiд блюстителiв державного порядку. - Все-таки менi подiбнi зiбрання нагадують сентиментально-моралiзаторську комедiю, в якiй лише не вистачаК зiтхання дам. - Але навiть комедiя може обернутися на драму, коли в неП внести поглиблений змiст. Признаюсь вам, що нашi завдання далеко ширшi. Треба насамперед ближче пiзнати людей, привчитись до конспiрацiП, а потiм... Новиков утримався сказати, що пiд прикриттям масонськоП ложi в столицi було утворено полiтичне товариство "Союз порятунку". - Наша масонська ложа буде вiддiленням столичноП "АстреП". Вам доведеться в нiй виконувати роль витiП. Тобто проголошувати пiдготовленi повiдомлення, зачитувати твори, що поступатимуть до нас на зразок того вiрша, з яким ми познайомились сьогоднi. Iван Петрович дав згоду прибути на збори масонськоП ложi... З кожною зустрiччю тiснiшали взаКмини друзiв. Новиков знайшов у особi Iвана Петровича самобутню, розумну людину... У 1818 роцi на посаду ад'ютанта генерал-губернатора РКпнiна прибув з Петербурга пiдполковник Матвiй Iванович Муравйов-Апостол. Вiн зустрiвся з Новиковим. Ще перед вiд'Пздом зi столицi за участю братiв Мурав-йових-Апостолiв було створено таКмне товариство "Союз благоденства", замiсть ранiше заснованого "Союзу порятунку". Нове товариство виразнiше визначило полiтичну програму, прийняло статут, в якому вимагалося розповсюджувати освiту, засновувати благодiйнi заклади та готувати державний переворот. Муравйов-Апостол познайомив Новикова зi статутом "Союзу благоденства", повiдомив, що в товариствi намiчаються два крила: однi висловлюються за конституцiйну монархiю, а iншi - за республiку. - Республiканцi беруть верх, - додав вiн. - Центральна управа нашоП органiзацiП покладаК надiП на украПнськi групи. Ми повиннi тримати зв'язки з Пестелем. Цього року його призначено в Тульчин у штаб армiП. В Кам'янцi перебуваК наш друг Сергiй Волконський. Полтавська група маК розгорнути дiяльнiсть спiльно з iншими групами. Нам треба мати надiйних впливових людей. - Я вважаю одним з таких Котляревського - автора украПнськоП "ЕнеПди", - вставив Новиков. - Вашi мiркування правильнi. Я добре знаю Iвана Петровича. Вiн чудово розумiКться у вiйськовiй справi. Нам треба таких. - Я маю намiр пiдготувати Котляревського до вступу в нашу органiзацiю через масонську ложу. - Так... Це виправдано нашою практикою. - В органiзацiю входять героП ВiтчизняноП вiйни, досвiдченi i хоробрi командири. Наш шановний Пестель, нагороджений за хоробрiсть у вiйнi проти Наполеона золотим мечем, покладе його на вiвтар великоП справи "Союзу благоденства". - До меча треба i слово нагострити... - Так... Слово маК стати подвiйним мечем. Пам'ятаКте, як говорить наш друг Федiр Миколайович Глiнка: Свобода! Отчизна! Священны слова! Иль будете вечно вы звуком пустым? Нет! Мы воскресим вас!.. В цей час дверi кабiнету управителя канцелярiП генерал-губернатора раптово вiдчинились, i в них з'явився збентежений Котляревський. - Яка ганьба! Яка ганьба! - заговорив вiн. - Що сталося, Iване Петровичу? - Насамперед привiтайтеся з МатвiКм Iвановичем i сiдайте. - Матвiя Iвановича я радий завжди вiтати... З того часу, як, пам'ятаКте, розмовляли пiд Дрезденом... - Не можна не пам'ятати берегiв Ельби... - Друзi! - заговорив Iван Петрович. - До нас у мiсто прибула трупа Штейна, i, уявiть собi, найкращий у нiй актор Михайло Семенович Щепкiн - пiдневiльний крiпак! Душа митця не може бути скована рабством! Це ж ганьба! Це прокляття, найганебнiше явище нашого часу! - Що ж маКмо робити? - Новиков, нiяковiючи, переглянувся з Муравйовим-Апостолом. - Все зробити, щоб добути йому волю! - вiв з'апально Iван Петрович. - Якому помiщиковi належить Щепкiн? - втрутився Муравйов-Апостол. - Курським графам Волкенштейнам. - Твердий горiх... Дешево не вiддадуть. Та й без дозволу мiнiстра внутрiшнiх справ не можна викупити, - зауважив Новиков. - Михайло Семенович Щепкiн говорить, що вже порушувалося питання про його викуп, але Волкенштейни хочуть одержати десять тисяч. I то не вiдпускну дадуть, а нiби продадуть iншому помiщиковi, бо пiсля смертi графа Волкенштейна маКток перейшов до опiкуна, який може продавати крiпакiв, а давати вiдпускнi не маК права. - Тут потрiбнi не тiльки кошти, а й багато iншого, - пояснював Новиков. - Та й кошти не малi. За такi кошти помiщик може купити на Нижегородському ярмарку сотню крiпакiв або стiльки ж коней, - глумливо зауважив Муравйов-Апостол. - Ми будемо збирати кошти за вистави, через пiдписнi листи. Залучимо до цього учасникiв масонськоП ложi, - гарячкував Iван Петрович. - Цього замало... Тут потрiбнi не тiльки кошти, а й iм'я людини, що вiзьметься за цю справу. Добре було б, якби князь РКпнiн або його брат Сергiй Волконський зробили купчу на себе, а потiм, через якийсь час, дали вiдпускну. Бо князь Кочубей, як урядова особа, вiд якоП залежить дозвiл на викуп, жорстокий i невблаганний. До того ж вiн не допустить, щоб поблизу його Диканьки творились такi "беззаконiя". - Вашi мiркування, Михайле Миколайовичу, правильнi. Я спробую поговорити при нагодi з СергiКм Волконським, а вам треба вплинути на РКпнiна. Вiн же прихильник мистецтва, - зауважив Муравйов-Апостол. - Обмiркуймо ж детальнiше нашi заходи i будемо дiяти. 35 Одного осiннього надвечiр'я, коли тумани залягли долинами Ворскли, Iван Петрович сидiв за столом, дописував останнi частини "ЕнеПди". Аж ось раптово вiдчинилися дверi, й важко ввалився подорожнiй чоловiк iз торбою за плечима. Високий, виснажений, наполовину посивiлий, з глибоко запалими очима, наче намальований при входi до монастиря подвижник. Тiльки в гострому поглядi не крилося чернечого смиренства. Стомленим голосом привiтався i стояв серед кiмнати. - Семене! Чого ж так, нiби соромишся? Важко присiв бiля порога, скинув торбу, поклав бiля нiг. - Де ж ти забарився? Давно ж уже закiнчилася вiйна. - Кому закiнчилася, а кому нi. Семен розстебнув пазуху, витяг з неП жмуток кiнськоi гриви, поклав на колiна. - Оце все, що залишилося вiд вороного. Винiс вiн мене з пекельного бою на березi Ельби та й упав пiдстрелений. Попрощався з ним, вiдрiзав оце на пам'ять. I зараз нiби бачу, якими очима вiн тодi дивився на мене. Нiби хотiв щось сказати... Бережу цей жмуток гриви. Добра пам'ять... - Не журися, Семене! Виходить, що наш вороний загинув на полi бою як герой! - Та воно так... Але думалося ще з ним побурлакувати, а може, зустрiтися з задунайськими братами. Хотiлося напоПти ще раз його в широкому ДунаП. - Якщо не Отамана, то, може, iншого вороного напоПмо в ДунаП або й в iншiй рiцi. - Якби-то... Як говорили колись моП задунайськi побратими: "Степ, кiнь та воля - ото козацька доля". Оглянувши вiтальню, Семен запитав: - Що ж у вас - усi живi, здоровi? - Поховали за цей час матiр... Лише тепер Семен зняв кудлату шапку. - Хай легко Пй буде... Добра, сердечна стара. Така була приязна та вуркотлива, як голубка. - Де ж ти цi роки перебував? По яких свiтах ходив? - перевiв на iнше розмову Iван Петрович. - Шукав правду. - Знайшов? - Всюди живеться гiрко... Ходив, хотiв довiдатися, який широкий свiт... Вийдеш на шлях, глянеш, i здаКться тобi, що там десь бiля дерева на обрiП мерехтить його кiнець. А дiйдеш до того кiнця, i знову мерехтить перед очима несходжена безконечнiсть. I знову iдеш... Шукаючи правди, я заходив у церкви, де по-рiзному службу правлять. Жив з ченцями по монастирях, слухав Пхнi розповiдi. I кожен з них по-своКму шукаК спасiння. Хто бреше, а хто вiрить тiй брехнi... Баламутять людей своПми баляндрасами, а правди i не питай... Пiшов я самотужки шукати правду. Задумався Семен, мовчав. - То хоч небагато знайшов ПП? - Трохи знайшов... Тому й повернувся до вашого дому, бо обiцяв прийти i розповiсти, як вiдшукуКться ота колюча, як ви кажете, мужицька правда. - Нiби збираючись з думками, повiв далi: - Найнявся служити до одного панка, був за кучера в нього. Панок той завзятий бити крiпакiв та в карти грати. Хоч сам i плюгавенький, зате бахуруватий був. Охоче мене прийняв, бо мав небагато крiпацьких душ. Намiчав i мене внести у ревiзькi списки, та помилився. Ставши кучером, терпiв я од нього багато кривди i образ. Мовчав i виношував свiй гнiв. Полюбили мене дворовi люди - розповiдав Пм про походи, про щире побратимство. Пiдслухав пан моП балагури i велiв катувати. "Кого катувати?! Мене, Семена Битого?!" - прорвався таки мiй гнiв. - "Мене, що не скорився перед катами в Турбаях! Мене, кого доля водила за Дунай i на Ельбу!" Збунтувався я i повiв за собою своПх прихильних крiпакiв. Наче пiшли на штурм IзмаПла! Зчинився такий заколот, що довелося тiкати пановi до сусiднього маКтку. Випроводжали мене бунтарi в дорогу, а самi теж лагодилися до втечi тими шляхами, якими я радив Пм простувати до Дунаю. Залягала нiч, коли я вийшов уночi на простори, спалахнула пожежа в маКтку, наче освiтлювала менi шлях. - Та це, Семене, цiла життКва повiсть. - Як хочете звiть, а по-нашому то зветься шуканням колючоП мужицькоП правди, - виривалися слова, наче з глибини назбираних у життi тривог. - Чимало побратимiв я зустрiчав i втрачав у мандрах, починаючи од втечi з рiдних ТурбаПв. Багато ходив шляхами, та не дiйшов ними до кiнця, - скорботою повивалася розповiдь. Читав у нiй Iван Петрович не тiльки принесений з мандрiвок Семенiв невпокiй, а й гнiв гнаного недолями народу. Поставали вразливi картини лiро-епiчного сказання, вiд якого пашiло достиглими придорожними гiрчаками й вiтрами розгойданого колосся рiдних нив. Поетам належить збирати цi дарунки, щоб у словi передати для поколiнь... - Менi здаКться, Семене, що ти наче побував у моПх мандрiвникiв-троянцiв. - Може... Тiльки вашi козаки-троянцi все по морях мандрують, а я по суходолi. - Добилися й вони вже до суходолу. - То дай боже Пм пожити без панiв i не зазнавати крiпацтва, бо доведеться знову мандрувати. Так, як оце я все своК життя мандрую та шукаю правди. - Правду шукати треба. Це так. Але К рiзнi шляхи такого шукання... Шукали правду твоП, Семене, турбаПвцi. Багато наробили бешкету. А справа не полiпшилась... Њ шлях шукання правди через освiту, шлях добростi, людяностi. Добро треба шукати добром, а не злом. - То, мабуть, довго його доведеться шукати... А славний волоський побратим Тудор Владимиреску говорив, що добром не доб'Кшся... Он як! В цей час завiтав Стеблiн-Камiнський. Вiн пiзнав Семена. - Це ти, Семене? - Виходить, що я, коли Семеном називаКте... Вже сутiнки кутали кiмнату. Семен, як i колись, пiдiйшов до грубки, почав розпалювати вогонь. 36 Готувались до вистави "Ябеда". РепетицiП цiКП п'Кси принесли багато турбот не тiльки тому, що Iван Петрович поважав ПП автора Капнiста, а й прагнув залучити до театру якомога бiльше глядачiв. Вiн вважав п'Ксу однiКю з кращих, хоч не все в нiй йому подобалося. Однак не наважувався смiливо вносити змiни та доповнення, як це робив у iнших п'Ксах. Пiсля однiКП репетицiП розповiв Щепкiну про своП роздуми над "Ябедою". - В п'Ксi К Добров i Кривосудов, К Хватайко i Прямиков; К тут добро i зло, правда i кривда, доброчиннiсть i криводушнiсть. Але нема душевноП простоти, не чути аромату наших ланiв, вишневих садiв... Ви мене розумiКте? - Не тiльки розумiю, а й вiдчуваю душею артиста... В таких п'Ксах я виконую роль, здебiльшого декламуючи, проголошую устами героя високi iстини. Але п'Кса сковуК дiю, не даК простору гри... Я проголошую устами героя iдеП, закликаю до правди, до людяностi, але не вiдчуваю у цьому життКвоП простоти, правди священних почуттiв. Тому я з бiльшою охотою граю ролi в п'Ксах Лопе де Вега, Шекспiра, МольКра. Там бiльше життКвоП правди, оптимiзму. В роздумах актора-крiпака Iван Петрович вiдчував свiжий голос, в якому артистичнiсть сполучалася з народними поняттями краси. - Хочеться до цього ще додати... - обiзвався Котляревський. - Народ, який пробуджуКться, не може не прагнути до правди у своПх почуттях. Народ, якому iсторiя мусить присудити майбутнК... - Нових нам п'Кс треба! Нових героПв! Цими п'Ксами треба вивести театр iз вузьких примiщень, де збираКться купка людей для домашньоП втiхи. Треба дати ширшi простори для голосу артиста! Все сказане артистом-крiпаком нiс iз собою у тиху кiмнату свого дому, нiс образи народноП драми, якi зароджувалися, полонили його думи, хвилювали уяву. На порозi зустрiчав Семен, стурбовано звертався: - Так довго забарилися. Такi задумливi... Чи не закохалися часом у кого? - Так, закохався... - А хто ж вона,та краля? - Така, що не даК спокою нi вдень нi вночi, бо хвилюК серце i тривожить душу... - Як же ПП звати? - Ще нема Пй iм'я... - Дивно... Без iм'я не можна... Довго на самотi думав Iван Петрович. Поставала в уявi проста дiвчина-полтавка, щира, добра, що любить матiр.. Батька нема... Коханий давно пiшов на заробiтки, обiцяК повернутися... СватаКться заможний пан... Мати вагаКться... I все це переплiтаКться народними пiснями. В таких роздумах вiдсуваються десь на другий план виплеканi ранiше образи козакiв-троянцiв, Пх заступаК постать сердечноП, нiжноП, як пiсня, Наталки Полтавки. Очевидно, так треба i назвати задуману п'Ксу - "Наталка Полтавка". Вранцi, коли Семен зайшов у кiмнату, Iван Петрович сказав: - Ти запитував, як звати ПП? - Так, запитував... Не можна закохуватись, не знаючи iм'я... - ЏП iм'я Наталка Полтавка. - Хороше iм'я... Щасти вам на все добре. - Але це ж тiльки в думках... - Коли в думках, то може бути й на дiлi. Так воно водиться... Шукав тепер нагоду повести ранiше обiцяну розмову з Преженковською. За останнi роки вона, незважаючи на свою молодiсть, набула сценiчного досвiду й популярностi, встигла прославитись у харкiвських виступах разом з Щепкiним у трупi Штейна. Нагода трапилась пiсля однiКП черговоП репетицiП. Iван Петрович запросив акторку послухати текст дiй "Наталки Полтавки", в яких героПня виконуК пiснi. Тетяна Гнатiвна була вражена зачитаним. - Вважаю честю для себе виступити в такiй ролi. Обiцяю вкласти в неП найсердечнiшу щирiсть, - акторка нагородила автора приязною усмiшкою. - Спасибi, Тетяно Гнатiвно... Прошу дозволу вести цю роль за моКю консультацiКю... Особливо треба подбати про костюм героПнi. - У Котляревського промайнула думка про вбрання, що його у незабутнi святковi днi одягала його подруга юностi. Тож вона сама колись квiтчала вбрання народними вишивками. - Так... Для виступу на сценi багато важить вбрання акторки, - погоджувалась Преженковська. - Вашi поради в цьому виконуватиму. - Треба, щоб це вбрання було художньо-народним. Адже в кожнiй вишивцi й мережцi проглядаК душа народу... При вашiй вродi це буде чарiвно... - Ой, не говорiть такого, Iване Петровичу, - зашарiлась акторка й пройняла iскрами свого погляду спiвбесiдника, простерши йому руку... Пiд враженням розмови Iван Петрович прибув на виставу "Ябеды" Капнiста. Серед глядачiв був i автор п'Кси. Починали виставу, за звичаКм, декламацiями. На цей раз Котляревський приготував для декламацiП вiрш, який вiдповiдав його настроям та роздумам, сам зачитав його. То була поезiя Капнiста "Разлука". Лилися слова задушевноП декламацiП. Зворушливо закiнчував декламатор: Ведь не смерть нас разлучила, Возвратится милый друг. I декламацiя, i вистава пройшли з успiхом. Задоволений Капнiст запросив до себе на вечерю Iвана Петровича, артистiв та своПх друзiв. Серед них були Новиков та Муравйов-Апостол. Пiдiймаючи старечою рукою перший келих, Капнiст промовив: - За здоров'я служителiв сценiчного мистецтва! За успiхи артистiв! За успiшну виставу, що принесла нам сьогоднi багато приКмностi. Схиляюся перед тими, хто своКю грою на сценi несе свiт розуму i почуттiв. Схиляюся перед мистецьким покликанням артиста! Хочу зараз домовитись i запросити всiх присутнiх до себе в Обухiвку пiсля того, як вiдбудеться ще iнша вистава з не меншим успiхом! А тепер прошу промовити слово Iвана Петровича, якому ми вдячнi за органiзацiю вистави. Котляревський несмiливо пiдвiвся: - Дякую за добре визнання вистави. Я називаю першими винуватцями успiхiв у цiй виставi Михайла Семеновича Щепкiна i Тетяну Гнатiвну. Вони принесли розквiт своПх сил на нашу полтавську сцену, освiтили ПП життКвою силою. - Звернувши приязний погляд на Щепкiна, Iван Петрович мовив далi: - Хотiлося б, щоб Михайло Семенович не тiльки зi сцени, а й тут, у колi прихильникiв, сказав кiлька слiв, допомiг нам зрозумiти таКмницi артистичного мистецтва. - Просимо, Михайле Семеновичу! - загули голоси. З келихом у руцi Щепкiн виглядав не так артистично, як на сценi. Перед учасниками вечора стояв скромний, навiть сором'язливий молодий чоловiк, в очах якого крився затамований смуток. Нiхто не звик таким бачити артиста, який потiшав багатьох своПм смiхом. - Правильно, що артист несе через сцену свiтло розуму й почуттiв. А свiтло К завжди наслiдком горiння. Навiть у трагедiП, коли артист удаК, як згораК пристрасний герой, сiКться крiзь пiтьму умовностi свiт жорстокоП правди. Артист, i ридаючи, i смiючись на сценi, навiть удаючи блазня, розкриваК душу людини, що К прикрасою всiх прикрас на землi. Серце артиста завжди прагне до краси, до волi... I тодi, коли вiн смiКться, а душа його ридаК, i тодi, коли вiн читаК урочистi оди, а гiркотою наповнене серце щемить... Артист може зносити i приниження, i образи. Вiд нього вимагають смiху i слiз... Прошу пробачення... Так думаК i почуваК артист-плебей... З очей Михайла Семеновича бризнула сльоза i впала в келих, який вiн пiднiс до своПх уст. Раптово обiзвався Муравйов-Апостол. - Пiдношу келих i закликаю до звiльнення артиста вiд крiпацтва! Кладу на це святе дiло золоту табакерку, що одержав разом з нагородами у Вiтчизнянiй вiйнi. В залi на мить запанувала тиша, лише покотився дзенькiт келихiв. Iван Петрович нахилився до артиста. Капнiст звiвся, промовив: - Ваш учинок, Матвiю Iвановичу, гiдний похвали i пiдтримки. 37 Збори масонськоП ложi "Любов до iстини" вiдбувалися в Писарiвцi - маКтку Новикових. Тут зустрiвся Котляревський з давнiм своПм знайомим Василем Лукашевичем, якого знав як органiзатора козацького полку в Переяславському повiтi. Вiн був активним членом товариства "вiльних каменярiв". Прибули на збори С. Ф. Левенець, Л. М. Дяков та iншi масони. Управитель масонськоП ложi Новиков пiдготував до зборiв- уривки бiблiйних текстiв, якi могла бути використанi для поширення протестантських настроПв. У затемненiй завiсами кiмнатi на столi, застеленому чорним покривалом, мерехтiв синiй вогник лампадки, кидаючи млявi одблиски на присутнiх, що сидiли, вдягненi в традицiйнi для "вiльних каменярiв" мантiП. На столi лежала бiблiя. Все це надавало пiдкресленоП таКмничостi. Спершу Новиков повiдомив, що уряд посилено переслiдуК зiбрання масонських лож. На це Лукашевич, з властивим для нього гумором, зауважив словами "ЕнеПди", поглянувши на Котляревського: Коли кого мiх налякаК, То послi торба спать не дасть. Iван Петрович нiчого не вiдповiв. Вiн уже тримав у руках бiблiю i, виконуючи обов'язки "витiП каменярiв", почав зачитувати помiченi в нiй Новиковим мiсця. Помiрно, виразно i урочисто лилися слова "витiП": - "А хто зробить шкоду ближньому своКму, тому треба зробити те саме, що вiн учинив. Перелом за перелом, око за око..." Пауза... Роздуми... - "Не вливають вина нового в мiхи старi; а то прорвуться мiхи, i вино повитiкаК, i мiхи пропадуть". Пауза... Меркне вогник лампадки. - "На рiках вавiлонських, там сидiли ми i плакали, згадуючи про Сiон..." Пауза... Тихий шепiт... - "Ти вiддав нас на погорду сусiдам нашим, на посмiховисько й наругу тим, хто живе навколо нас. Зробив нас притчею в народiв, предметом покивання головою для чужинцiв..." Пауза... Блимнув, затрiщав вогник лампадки... - "Ви сiль землi. Якщо ж сiль втратить силу, то чим зробиш ПП солоною? Вона не потрiбна нi на що, ПП тiльки викинути геть на попрання людям". Пауза... Роздуми... - "Усьому свiй час, i кожна рiч маК пору пiд небом". Далi зачитувалися бiблiйнi епiзоди з життя Соломона, Давида, Саула. IзраПльтяни обирають царем Саула, який куК iз золота престол i множить бiднiсть, безчестя в краПнi. - Древня мудрiсть завжди оновлюКться, - пояснював Новиков. - Ми понесем древню мудрiсть, наповнюючи ПП новими iдеалами. Роздуми обривалися тихими речами. Блимав