чi, нiхто й нiчого не вiдаК. Жерця ж знайшли в його оселi з перетятим горлом. Он воно що?! - Велiть тому волхвовi зайти до мене. Не ховався з почутим, визнав за потрiбне, аби той, що принiс лихi вiстi, сказав Пх при старiйшинах. Тому й поставив його перед очi старiйшин. Слухав i пильнував: волхв тiльки вражений баченим а чи й причетний до татьби? Нiби не причетний, а все ж чому такий наляканий. КолiнкуК та й колiнкуК перед своПм князем, ба навiть перед старiйшинами. - Хто бував пред цим у Жадана? - Не вiдаю, княже. - А бiля оселi Перуна? - До оселi i требища всi йдуть. - Поночi був хтось? Волхв замислився, справдi пригадував чи робив вигляд, що пригадуК. Князь пождав i знову вдався до свiдка нечуваноП в Пхнiй землi татьби. - Волхв давно знав Жадана? - Давно. Вiдтодi, як Жадан став жерцем при капищi Перуна. - I весь час був при капищi? - Ано. - То хто ж бував у Жадана коли не зараз, то ранiш? Хто мав iз ним таКмнi бесiди? Князь не просто питав - допитувався, схилившись перед колiнкуючим вiсником, i те допитування примiтно збентежило волхва: спершу тiльки видивився не знати як, далi знiтився i опустив долу очi. - Богданка сюди, - повелiв князь. Коли ж син прибув i недвозначно сказав своПм видом: перед ним той самий волхв, що оповiщав тамтого дня про таКмну змову Жадана з воКводою Вепром, не став брати цього мужа за карк i примушувати, аби казав при старiйшинах усе, що казав Богданковi. Звелiв синовi заперти свiдка ЖадановоП смертi в пiдмурку вежi й берегти паче ока свого. Потiм уже, як впевнився, син виконав його волю, обернувся до старiйшин i сказав старiйшинам: - Чи волiють сли люду тиверського знати, що маКмо вдiяти, аби побороти своК безлiття? - Волiють, княже. - То слухайте, що казатиму: найперше маКмо самоочиститись. Мiг би покликати в свiдки самих богiв: старi i мудрi люди, а не розумiють його. Дивляться i нiмують. - Чи ми не очищалися? - Перед богами - так. А самi перед собою? То правда: земна благодать - винагорода неба. Та правда й те, що й небо може вичерпати своП щедроти, коли вони потраплятимуть до нечестивих в умислах i дiяннях своПх, ставатимуть набутком всiх алчущих i жаждущих. Тож i кажу: уповаймо на богiв, одначе й самi очищаймося, бодай час вiд часу. - Князь радить... - Раджу почати самоочищення iз суду над татями, що обiрвали життя жерцевi Жадану. Чи пристають на те старiйшини? - Ано. Намiр справедливий, най буде так. - Тодi скликаймо вiче й починаймо суд. То було одне з тих вiч, на якi сходиться лише окольний люд i сходиться швидко. Бо прудко бiгли конi поселянських гiнцiв, та ще прудкiше чутка: мало Тиверi божоП кари, почалася й людська; у Соколинiй Вежi забито Жадана, того Кдиного з-помiж волхвуючих людей, котрий удостоПвся бути жерцем при капищi Перуна, став нарiвнi з князем - посередником мiж богом i людом. Комусь, бачся, не сподобалося, що Тивер маК аж двох посередникiв, хтось пiдняв руку на охоронця божого житла, i той замах, подейкують, неабияк розгнiвав князя. Знайшов у собi пiдтяту смертю жони силу, збудився духом i став на бiк знедоленого люду - шукаК йому порятунок вiд мору та гладу. А щоб нiхто не стояв на путi в тих добрих його намiрах, пошук починаК iз суду над татями. Таке нiкого не обходить, тому й поспiшають до стольного города. Џдуть кiннi, йдуть пiшi i здебiльше кiлькома оседками. Людно на путях та перепуттях. I гомiнко. Бо правляться не лише мужi, тi, чий голос матиме вагу та силу на вiчi, правляться й отроки. Однi - щоб приглянути в дорозi за лiтнiми вже дiдунями, iншi - за кiньми, ще iншi - у помiч старшим i в науку до старших. Бо самi будуть колись мужами, бо коли дiйде до бiйки мiж одною i другою сторонами вiча, сила Пхня i буКсть Пхня он як знадобляться. Не сидiв i князь у Соколинiй Вежi. Повернувся одразу ж по розмовi з старiйшинами до Черна, зiбрав пiд свою руку дружинникiв, що були в Чернi й поза Черном, i, впевнившись у надiйностi своКП сили, покликав волхва, що принiс вiстi про смерть Жадана. - Як звуть тебе, достойний муже? - Малi достоПнства у того, княже, хто опиняКться з твоКП ласки в порубi. - Не кажи так. Не всякий зважиться стати на сторожi правди i заступитися за праведних. Сподiваюсь, не заперечуватимеш, що не хтось iнший - ти прибiгав свого часу до мого сина Богданка й велiв йому, пославшись на вищi помисли, iти до мене й застерегти перед тим, як мав брати жереб: не з богом - iз Вепром була в Жадана розмова про потребу посилати княжий рiд на вогонь. - Так, то був я. - Чому ж принижуКш тепер себе i не визнаКш достойним? - Бо не довiв свого достойного намiру до кiнця. Князя самого цiкавило те. - А й справдi, чому пiшов до сина i повiдав про змову синовi, а не менi? - Бо в князя хтось нагледiв би мене i виказав. Син же, гадав собi, й без мене зробить усе, що слiд зробити. - А про те, що Богданковi, яко синовi моКму, нiхто не повiрить, i не подумав? - Про те не подумав. - То, може, тепер хоч вийдеш i скажеш вiчу: була змова, волостелин Вепр обiцяв Жадановi Веселий Дiл, якщо принесе в жертву боговi самого князя? - Чи менi повiрять? Веселий Дiл не став Жадановим. - Бо обернулося так, що на вогнище пiшла з волi богiв княгиня, а не князь. Вепровi шкода стало Веселого Долу, i вiн пiшов на головництво - укоротив вiку Жадановi, який вимагав чи мiг вимагати вiд нього отню оселю i угiддя. Волхв вiдмовчувався якийсь час. - Я можу потвердити лиш перше. Хто вбивав Жадана, про те не вiдаю. - Усе ж каже, що головник - Вепр. - Може, й каже, однак я не видiв того i потвердити не можу. Њ, княже, вищi за тебе i твоП бажання помисли. Упертiсть цього вовгура починала дратувати Волота. Що ж буде, коли справдi не пiдтвердить? Адже вiн збираК вже вiче, маК викликати Вепра на вселюдський суд. - Вiдступати пiзно, волхве. Ти багато знаКш про Вепра. Коли не переконаКш вiче, що вiн головник, тебе спiткаК те саме, що й Жадана. Згинеш вiд його руки, чув? - Як же я переконаю вiче, коли не вiдаю? - Пригадай усiх, хто був напередоднi бiля капища Перуна. - Вепра не було там. - Зате були Вепровi люди. ПiзнаКш Пх, коли покажу? - Якщо бачив, то пiзнаю. - Тодi облачайся в одiяння ратного мужа, поПдеш зi мною. НавiдаКмося на Вепрове подвiр'я, там i приглянешся до його челядi. Вiн був на диво твердий i непохитний тодi, як завдавав Вепра у вериги, а ще непохитнiший, коли вийшов i став перед вiчем. - БратiК! - рiшуче пiднiс над головою меча. - За згодою старiйшин родiв i на благо люду тиверського розпочинаю суд над головниками, що вкоротили вiку жерцевi Жадану. Хто знаК Пх i може вказати або назвати при всiх, виходь i називай. Вiче завжди дiлилося на два кiнцi - княжий i поселянський. На княжому попереду всiх стояв князь, за ним - мужi думаючi i ратнi, а вже за мужами - дружина, на поселянському кiнцi чiльне мiсце вiдводилося тисяцьким, потiм старiйшинам родiв i вже потiм - всiм iншим: воям, ратаям, торговому та чорному люду. Нинi ж княжий кiнець складала переважно дружина, найближчi з мужiв ратних та думаючих, вогнищани. Мужi ж окольнi загубилися з-помiж старiйшин та поселян, видно, так собi мiзкували: коли дiйде до дiла, галасуватимуть сильнiш за всiх i поведуть за собою всiх. Та цього разу вiче лишилося глухим до них i Пхнього галасу. - Руку пiднято на того, - карбував слово за словом князь, - хто мав доступ до самого бога, був посередником мiж людом i богом Перуном. Князь не може лишити цього головництва непокараним. Тому й звертаКться до всiх: хто знаК головника, виходь i вкажи на нього. - Мало вказати, - почувся голос iз поселянських лав, - треба й довести, що то головник. - Треба й довести, а то ж як. - Чи маК такi докази князь, коли взяв воКводу Вепра у вериги? Питалися його недавнi соузники-мужi. Не втримались, отже, заговорили. А коли так, настав час кликати на княжий суд володаря Веселого Долу i воКводу в Подунав'П. - У князя К такi докази. Та вiн не хотiв би помилитися i тому питаК: хто ще знаК головника? Вiдповiдь - мовчання. - Приведiть воКводу Вепра. Вiн був суворiший за саму суворiсть i такий непохитно твердий та грiзний, здавалось, звiльни йому руки та дай до рук меча - на все вiче пiде з вiдкритим забралом. - ВоКводо, - зично, аби всi чули, звернувся до нього князь. - Ти вiдаКш, в чому звинувачую тебе? Чи визнаКш за собою провину? - Нi, i вимагатиму за глум i насилля над собою особистого поКдинку з князем. - Коли князь не доведе твоКП причетностi до головництва, так? - Ано, коли не доведе моКП причетностi до головництва. - А коли доведу? - Коли доведеш, я скараю сам себе i тут-таки, при всьому люду. - На тому й станемо. Вiн окинув зором принишклий люд i вже потiм мовив: - Будьмо взаКмно витриманi i поважнi - починаКмо суд. Скажи, воКводо, ти бачився з жерцем Жаданом у його оседку при капищi Перуна? - Бачився. - Чого бував там? - Приносив жертви Перуновi й передавав Пх до рук жерця Жадана. - Коли бував? - Та не раз, i в цьому, i в тому лiтi. - Якi вiв бесiди з жерцем, окрiм тих, що вручаКш йому дари i просиш принести Пх боговi Перуну? - Окрiм цих, нiяких. - А за якi такi великi послуги обiцяв ти Жадановi подарувати свою отню оселю i своП угiддя в Веселiм Долi? Вепр удавав iз себе здивованого, ба навiть обуреного. - Такого не було, такого не могло бути! Чи князь не знаК, що для мене Веселий Дiл? Чи вiн не вiдаК, як приросло до нього моК серце? - Знаю, та послухи твердять iнше: ти обiцяв-таки Жадановi Веселий Дiл i, певно, за неабияку послугу. Волхве Чернине, вийди i скажи, що знаКш про ту обiцянку. Йдучи на вiче, волхв скинув iз себе вдяганку ратника, знову був у тому, що належало йому вiддавна i виказувало його яко знаного всiм служку при капищi Перуна. Поки казав, коли i з чим приходив Вепр до Жадана, вiче слухало i нiмувало. Коли ж заговорив про усамiтнення та таКмнi бесiди в усамiтненнi, потiм - про Жаданове обурення тим, що казав Вепр, пробудилося звiльна й завирувало. Однi виголошували тiльки подив, iншi - обурення, ще iншi - заперечення. - Того не може бути! Чим доведеш, вонючий волхве? - Хоча б i тим, що чув тi бесiди на власнi вуха. ВоКвода казав Жадановi: "Зроби так, аби бог покарав князя Волота найвищою карою - смертю - i матимеш усе: золото, поле, товар, захочеш, Веселий Дiл вiддам тобi з оселями та угiддями, до нього приналежними. Не лише жерцем, волостелином станеш". - То не доказ! - кричали мужi. - Таке можна й вигадати. Хто, крiм тебе, пiдтвердить тi казання? - Чи можуть пiдтвердити те, що чув я, не вiдаю, одначе можуть пiдтвердити iнше: як Жадан гнав воКводу, обурений тiКю речницею, киКм, як молився опiсля перед ликом бога Перуна й казав, молячись: "Огненний боже! Великий Сварожичу! Ти бачив гнiв мiй i бачиш муку, одведи i заступи, не дай сплодитися в менi найбiльшiй слабостi людськiй - спокусi". Волхви Стемид i Добронрав. В iм'я найвищих помислiв вийдiть i скажiть, що бачили i чули таке. Волхви не сподiвалися, видно, що Пх покличуть свiдчити, зачудовано переглянулися, а проте вийшли й сказали князевi: бачили, як Жадан гнав цього мужа киКм, як молився опiсля, чули, з якими словесами звертався до бога. - А що скаже Вепр? - не втрачав нагоди князь Волот. - Те, що й казав: бувати в Жадана бував, а бесiди з ним про мсту не вiв. - За що ж волхв i жрець гнав тебе вiд жертовника киКм? Вепр завагався на мить, i того було доста, аби вiче впевнилося i крикнуло в один голос: - Вiн винен, княже! Вiн домагався вiд Жадана лжi i мсти! Аби втихомирити люд, князь вимушений був пiднести меча. - Не чую одповiдi, воКводо. - Я нагадав жерцевi давнiй звичай - приносити богам людськi жертви, аби вони умилостивились i не карали люд жорстокими карами. Згадка та чи, сказати б, рада й розгнiвала жерця. - А ще що радив? - Бiльш нiчого. - Чому ж Жадан казав, молячись: "Одведи i заступи, не дай сплодитися в менi найбiльшiй слабостi людськiй - спокусi" ? - Про те не вiдаю. - А послухи вiдають, воКводо. Що скажеш, Чернине? - Жадан справдi боявся кари богiв i вагався. Коли ж воКвода нагадав йому про дарунок вдруге, затим i втретК, повiз та показав свiй Веселий Дiл, спокусився i склав iз ним ряд: принесе в жертву богам когось iз люду тиверського, а потiм змусить брати жереб княжу родину. Вепр зголошувався на це, бо певен був, коли дiйде до жереба, князь сам викличеться пiти на вогнище, заступаючи собою жону i дiтей. - Ти брешеш, волхве! - визвiрився Вепр i подався на послуха всiм своПм могутнiм тiлом. - Звiдки Жадановi було знати, що нас постигне ще одне безлiття? - Знав, бо був такий, що мiг i накликати його. Одкровення те видалося всiм, ба навiть Вепровi, дивовижно несподiваним i страхiтливо разючим ударом Перуна в ясному небi. Притихли на мить, дивляться на волхва-послуха, нiби на заморську диковину, зрештою переглянулись один з другим, мовби питаючись: "Ви чули, на нас накликали погибель", - i крикнули тисячоголосе: - Смерть одступникам!! Смерть людоморам!!! Щоби заради утiхи-мсти, заради чревоугодiя, маКтностi-наживи та накликати на весь люд голод, знесилювати безлiттям i морити мором? Де таке видано? Коли таке було? Смерть бузувiрам! Кара i смерть! Кара i смерть! Князь силився вгомонити вiчевий люд, де там. Мовби оскаженiли всi. Ширили писки й кричали своК, потрясали бронню чи киями i напирали на княжий кiнець, на те одне-Кдине мiсце, де стояв закутий у вериги i на диво змалiлий воКвода Вепр, волхв-послух Чернин. Џм давали знак мечем, кричали що було сили: "Вгомонiться, дайте довершити суд", - дарма. Довелося виставити наперед себе, наперед пiдсудного дружинникiв i вiдгороджуватися вiд вiча щитами, мечами, сулицями. - Виннi в ваших бiдах нiкуди вже не дiнуться. Дайте довершити суд! Князь вкотре вже пiдносить над головою меча, вимагаК бодай якоПсь тишi. - Без суду ясно, княже! На горло карай татя! - Вiн не один. Дайте довершити суд i увидите: вiн не один! ЗдаКться, подiяло. Стихли спершу переднi, потiм тi, що стояли за переднiми, а там i решта. - Чи й далi опиратимешся, волостелине? Вепр був землисто-сiрий з виду, по ньому видно: нiяк не дiйде до тями. - Княже, - подав нарештi голос i якось примирливо, ба навiть благально глянув на Волота. - Я поставлю свiдкiв, що не був тiКП ночi анi бiля капища Перуна, анi в Веселiм Долi. - Вiдаю про те, сам ти не був там. Головництво вчинили iншi, одначе за твоПм велiнням. Волхве Чернине, вкажи нам, хто з челядникiв володаря Веселого Долу був того надвечiр'я бiля капища Перуна? - Он тi двоК. - показав через голови Чернин. Вiчовий люд спершу оглянувся в той бiк, куди показував волхв, затим розступився. Тi, на кого вказували, постали перед князем, його прибiчниками, яко застуканi на злодiяннi татi. - ТвоП це люди, воКводо? - МоП, та що з того? - А те, що саме вони виконували твоК повелiння. Пiдiйдiть ближче, пiдлi раби пiдлого головника! Тi, кого кликали, не посмiли ослухатись, пiшли, не змовляючись, до князя i так же, не змовляючись, уклякли перед ним на колiна. - Помилуй, великий господине! Ми не з своКП волi. Аж збудився Волот, вжалений Пхнiми благаннями, нiщо вже не врятуК Вепра. - Цих свiдчень доста, волостелине? Вепр i зовсiм осунувся, якось незвично низько опустив донизу голову, плечi. I шию свою мiцну, ту, що нiколи i нi перед ким не гнулася, шию теж вигнув незвично. Неначе пiдставив для замашного удару. - Сам каратимеш себе чи маю примушувати iнших? - Сам, - пiдвiв нарештi голову й холодно глянув на князя. - Знiмiть iз мене вериги i дайте меча. Вiче спiшно вволило його волю. Зате Вепр не поспiшав iз самопокаранням. Стояв i розминав натиснутi веригами руки. Зрештою кинув поверх натовпу бистрий зiр очей своПх, шукав когось чи сягав думкою до Веселого Долу, улюбленоП родини в Веселому Долi, i вже тодi, як попрощався з усiм, що було наймилiшого, поставив вiстрям до грудей меча, саме там, де билося серце. Поставив i тiКП ж митi кинув себе на нього. Занiмiв на якусь мить, затим випростався на весь свiй богатирський зрiст i, постоявши, важко, нiби пiдтятий дуб, упав на землю. Анi зойку, анi скарги, анi проклять iз уст. Як був клятим на вдачу Вепром, так i помер клятим. Челядники усе ще плазували бiля княжого коня, хапали за стремена й благали пощади. - А з цими ж як? - Вiдведiть i скарайте на смерть, - одповiв гидуючи. - Та не здумайте вiддати опiсля вогню, - пiдвищив, аби всi чули, голос. - Головники не достойнi того, головникiв зарийте в землю, яко псiв. Вiче як занiмiло тодi, коли карали головникiв, так i лишалося нiмуючим. Видимо, ждало ще чогось вiд князя. А князь нiяк не мiг зiбратися з думками. Вдоволення швидко поступилося мiсцем неприКмному видовищу, неприКмне видовище - осмутi. - БратiК! - пiдвiвся нарештi в стременах i видавався не меншим на зрiст, анiже той, що полiг тiльки-но, скаравши себе. - Чи збагнули, чуючи суд цей, за що карають нас боги? ГадаКте, за те, що не щиро вiруКмо в них, що недостатньо щедрi, не дiлимося з богами тим, що даК з ПхньоП ласки земля наша? Неправда то Ксть! Хто з вас не молиться в своПй оселi богам i хто жалiК вiддати боговi богове? Анiхто. Люд наш i щирий у вiрi своПй, i щедрий на добро,як i на дари. Боги карають нас за те, що ми розплодили в собi чревоугодiК, не знаКмо в тiм анi мiри, анi меж, торгуКмо в iм'я вигоди не лише людьми, угiддям, а й божим повелiнням. Ось звiдки гнiв божий i кара божа! - Ано! Князь правду рече! - тисячоголосо вiдгукнувся люд. - Он звiдки гнiв божий i кара божа! Волали б та й волали б звиклi до вiчових змагань поселяни, домагалися б та й домагалися б свого, коли б князь знову не пiднiс над головою меча. - Торгувати можна худобою, збiжжям, виробами рук своПх, торгувати ж благополуччям люду в iм'я власного чревоугодiя, як i самим людом, - богопротивне дiло i маК каратися найвищою карою - смертю. - Ано, найвищою карою! - Тому й питаю вас: чи приймаКмо це як закон i покон люду тиверського? - ПриймаКмо! Вiднинi най так i буде: хто ставить чревоугодiК над усе, тим паче посмiК торгувати благополуччям люду як i самим людом в iм'я чревоугодiя, тому кара i смерть! Князь почувався вдоволеним, може, аж надто, бо заговорив голосом, що перевищував голос самого вiча. - А ще питаю всiх: аби менше було спокус i жадаючих нажитися на наших поконах, чи не настав час назовсiм зректися Кдинижди забутого вже покону - приносити в жертву богам люд тиверський? Ждав: зараз почуК те, що й досi чув: "Ано, час!" - а вiдповiддю на його ждання була тиша. Нiмотна й тривала, мовби заворожив хто досi голосне тиверське вiче. - Може, я беру на себе занадто багато, - невiльно понизив голос, - може, беру непосильне, одначе яко князь i верховний жрець ваш виношу на суд i цю речницю: чи боги на те давали людовi життя, щоб забирати його в розквiтi лiт? Хто i коли чув вiд них: "Умилостивте нашу жадобу - i матимете благодать"? Чи не доста самим бути нежадiбними, аби умилостивити богiв? Таки дiйшли, мабуть, його казання до серця i розуму тих, що так уважно слухали: заворушились, загомонiли мiж собою, з усього видно, сподобалася Пм речниця князя. - Може, й так, - вiдповiв за всiх старiйшина, що стояв найближче. - Та нам не дано, княже, того знати. Вiче покликане судити люд свiй, не богiв. Он воно що! Не зважуються пристати до того, що радить. Бояться гнiву божого i не зважуються пристати! - Чи ми богiв судимо? Рiч iде про древнiй покон родiв наших i люду нашого. Кому ж тодi переiнакшувати його, коли не вiчу? - Покон поконовi рiзниця, - стояв на своКму старiйшина. - Ти, княже, верховний жрець землi нашоП, чуКш глаголи божi, знаКш Пхнi повелiння. Тож i суди, як бути з поконом, що оберiгаК нас вiд божого гнiву. Ми не достойнi судити про те. Чув, його розбираК злiсть, такий, що й накинувся б на старiйшин, коли б певен був: те, чого домагаКться, залежить тiльки вiд старiйшин. - З Жаданом ви погодилися й принесли богам людськi жертви. Зi мною не можете погодитись. Чи не скажете чому? - Хоча б тому, княже, що тодi йшлося про дотримання покону, тепер - про зречення. Нi, вони таки неможливi, цi тиверцi. Зовнi нiби й так, одначе ж не суттю. ЧуК серцем, не суттю! - Гаразд, - змирився й понурив, чуючи себе приниженим, голову, - вiдкладемо цю розмову на iншi, слушнiшi часи. Пiдiбрав поводи й ладився уже обертати коня й правитись до Черна, та осмикнув себе в останню мить. Чи так годиться завершувати вiче? Не дiвиця ж, щоб показувати всiм, якi маК норови. - Князь сказав усе, що мав сказати своКму людовi. Чи все сказав князю люд тиверський? - Нi, не все. - То най каже, я слухаю. Старiйшини переглянулися. Говорити з князем викликався чомусь молодший серед них. - Казання наше стосуватиметься найголовнiшого, княже: як житимемо далi? Люд третК лiто пiдряд нiчого не маК iз землi, до краю позбувся й худоби. Просили вже тебе, аби не брав данини, i знову змушенi просити: утримайся вiд полюддя, не йди на полюддя, бо нiчого не зможемо дати тобi! Волота явно не тiшило таке казання i все ж слухав старiйшину уважно i думно. - Я мiг би те саме сказати, - заговорив перегодом. - Княжi житницi не такi вже переповненi, аби бути невичерпними. А дружина потребуК свого, i оборона землi теж потребуК свого. Та не те на мислi нинi: чи порятуК це люд, коли я знову не пiду i не правитиму з нього правеж? - Мабуть, що нi. Ось коли б ще волостелини... - А що волостелини? - МинулоП зими стiною стали на захист своПх угiдь. Коли й цiКП так буде, бiда жде всiх i бiда велика. - Це правда? - гостро поглянув князь у той бiк, де купчилися здебiльше володарi займанщин. Тi - нi пари з уст. Хто потупив зiр, хто удаК, що його це не стосуКться. - Я питаю, - не вiдступав Волот, - ми люди одного роду-племенi а чи не одного? Можемо подiлитися iз змордованими безлiттям поселянами набутками своПми чи не можемо? - Нам немаК чим дiлитися, княже, - зважився один i сказав за всiх. - Нашi ниви постигло те саме, що й поселянськi. - А ловецькi угiддя? Невже й ними не можете подiлитися? - Те не порятуК поселян. - То що ж тодi порятуК нас? - Порятунок один: зiбратися купно й пiти за Дунай, стезею склавинiв. Фракiйська земля - багата земля, прогодуК тих, що К там, прогодуК й нас. Князь не поспiшаК перечити, хоча й погоджуватись не схильний. - Радите чинити те, у чому ми звинувачували свого часу ромеПв. А що ж буде, коли ми подамося за Дунай, а обри до нас? - слово в слово повторював сказане Добритовi. - Хто захистить тодi дiтей, жон, землю Тиверську? Чи вiдаКте, що то пагубна путь: здобудемо на мачину, а втратимо усе? - Чому на мачину? У воП пiдуть всi, хто здатний тримати меча. Себе прогодують i дiтям, жонам здобудуть Пжу. Люд загомонiв, з усього видно було - йому до смаку така рада, бачить у задунайськiм походi порятунок для себе. А князь мiнився з лиця. Гнiвався безсилим гнiвом i мiнився. Боги, нащо караКте так цих нещасних? Вони й без того стоять над крутопаддю, а ви одбираКте в них останнiй розум. Глядiть, пристають до речницi володарiв займанщин. Чи давно ж нарiкали на них? Хiба не бачили, не знають: мужi цi ладнi повести свiт за очi, аби далi вiд своПх угiдь. - Допоки я князь ваш, - каже голосно i твердо, - не дозволю цього безумства. Коли волiКте iти за Дунай, iдiть без мене, вiддайте себе, роди своП, люд свiй на поталу схильним до грабункiв обринам. Я на грабунок не поведу! Вiче примовкло, схоже, що остудило намiри своП, а то й злякалося княжоП рiшучостi. Старiйшини перемовилися, користуючись тишею, i вислали наперед свого речника. - Що ж пропонуКш, княже? - Не пiду й цього передзим'я на полюддя. Важко менi буде, а все ж не пiду, велю й мужам-волостелинам подiлитися з людом останнiм, що мають по клiтях, зробити доступними для голодних лiси та водойми. - Це не порятуК нас, княже. Що вiзьмемо з мужiв, коли там справдi негусто? Що вiзьмемо в лiсах, коли уже брали та й брали? Не забувай: третК лiто лишаКмося без хлiба. - IншоП ради не маю. - Тодi слухай, що ми скажемо. Згоднi з тобою: нинi, як нiколи, годилося б триматися купи, бути обачними при купi. Та погодься i ти з нами: зубожiв люд наш через недороди i зубожiв до краю. Голод i мор гряде в землю Тиверську, за цим разом повальний. А пiде гуляти мор, земля наша стане ще бiльше доступною для сусiдiв, анiж тодi, як пiдемо на них iз мечем i сулицею. Тож i гадаКмо собi: мусимо зробити так, аби i сусiдiв не ворохобити ратним вторгненням, i самим вижити до лiта. - Чи я не те казав? Ба, репетуКте ж усi: не виживемо. - Бо таки не виживемо, коли сидiтимемо склавши руки. - Що ж радите робити? - Оскiльки земля наша неспроможна прогодувати всiх, лишитися в нiй мають тi, кого прогодуК. Решта най iде i шукаК собi iншу землю. Волот i зовсiм ширить подивованi очi. Смiються з нього старiйшини чи бука хочуть? Куди пiдуть i хто маК йти? Де та земля, що уготувала яства для голодних? Так i запитав, як думав. - Аби з очей, значить? - Чому аби з очей? - Бо такоП землi немаК на всiм широкiм свiтi, а коли i К, то ПП треба брати мечем i сулицею. - Вислухай, княже, до кiнця - i ти переконаКшся: для аких, як нашi вiдселенцi, земля i яства можуть знайтися. Ба навiть без меча i сулицi. Рада старiйшин виносить на суд люду таку свою речницю: най кожен отрок i кожна дiвиця вiзьмуть жереб. Вiн визначить третину одних i третину других, що мають залишити Тивер. Князь i кревнi подiляться з ними останнiм - бронею, кiньми, худобою - i скажуть: "Iдiть туди, куди приведуть боги, шукайте собi землю, що прогодуК вас". Завважив, княже, посилаКмо молоду пагiнь родiв своПх, а таких всякий володар вiзьме на поселення, коли матиме можливiсть допомогти Пм до першого урожаю. Мовчить князь, не вiдаючи, що сказати старiйшинам, мовчить i вiче, звернувшись помислами до дiтей своПх. Кожному доведеться, коли пристати до цiКП поради, прощатися з ними i прощатися назавжди. Чи то мислимо? Хто ж валитиме лiс, коли вiддадуть наймолодшу силу родiв своПх, хто корчуватиме, коли не буде тоП сили, готуватиме до посiву роздертi ? А ще ж треба комусь i захищати землю, коли прийдуть татi з чужкраю i скажуть: "Вiддайте усе, що маКте, а коли нiчого не маКте, то вiддайте себе". - Не погоджуйся, княже! Старiйшини не тямлять, що кажуть. - А що тямите ви, таке кажучи? Пiде з землi третина, зате легше буде вижити рештi. - Не треба нам такоП полегкостi! Кого боги вiзьмуть, того вiзьмуть, хто лишиться, той житиме, зате житиме в своПй землi, укупi з кревними. Гомiн гасився вигуками, вигуки тонули в гомонi. Хтось стояв на своКму, а хтось на своКму. На того тiльки цитькали, на iншого знiмали вже й руку. Тодi й пiднiсся до неба та покликав до тишi важкий князiвський меч. ХХIХ Весело усмiхалося свiтовi ядрене пiсля нiчноП купелi сонце, усмiхався до сонця й свiт - слiпучими блисками розсипаних по деревах рос, деревами з помолодiлою листвою, дзвiнким та чистим обрiКм у далинi. Як i далиною - синьою й прозорою. Не чулося веселощiв лише на подвiр'ях поселян. Лiто, а вони не поспiшають анi на випас iз худобою, анi на жатву в поле. Пораються в домiвках i нiмують, перекинуться словом-другим - i знову нiмують. Тодi лиш, як вулицями пiшли биричi й забили в калатала: "Спорядженим до вiдселення пора на сход!"тривожно зглянулися з кревними тi, кого вiдселяли, заволали тi, у кого вiдривали Пх вiд серця. - Боги свiтлi та боги яснi! - голосили мамцi. - Як же ви допустили до такого, як можемо знести таке? Та не бачити ж нам уже донечки нашоП од вiку й до вiку! Ми ж лелiяли ПП, мов тую квiточку, збиралися веселитися на ПП воседлi, тiшитись по злюбi, а краКмо серце розлукою. Що ближче до вигону за оседками, то голоснiшi плачi. Бо стiкалися туди всi, тi, що вiдселялися, i тi, що проводжали. - Мерщiй! Мерщiй! - покрикують десяцькi. - Там, - показують, - ждуть не дiждуться вже. - Не руш! - скаженiК й заступаК собою дитя своК поганьблена тим криком мати. - Не видиш хiба, не знаКш: не просто розлучаюся - прощаюсь назавжди. Вiдселенцi-отроки здебiльше на конях. Тi, в кого немаК Пх - а надто дiвки, - сидять на возах, поруч iз домашнiм начинням, якимись там яствами, приготовленими в далеку й бог вiдаК, на скiльки тривалу путь. - Прощавайте! - гукають. - Та будьте живi, та будьте здоровi! Кланяйтесь оседку, кланяйтесь стежинi, що водила к криницi, к студенiй водицi. Усiм i всьому кланяйтесь, чулись-те?! Всiм i всьому! Нитi-промiння снуються вiд сонця до землi, Тивер тягне Пх до Черна. З полудня i з полуночi, з полуденного заходу i просто з заходу. Бо визначено день, коли вiдселенцi мають зiбратися пiд стольним городом, бо зволiкай - не зволiкай, а треба вiдселятися, доки не настали холоднi дощi, доки не скувала землю непривiтна для путникiв зима. Княжича Богданка турбуК це бiльше, нiж будь-кого. Бо вiдтодi, як вiче стало на думцi: най кожен отрок i дiвиця землi ТиверськоП бере жереб i визначаК свою долю, вiн, княжич, змушений був стати в один ряд з iншими й показати всiм iншим: у Тиверi перед поконом i законом усi однакi. А ставши, узяв не лiпше - той жереб, що зобов'язував iти з Тиверi. Тож саме на нього й покладено тепер повиннiсть бути привiдцею у вiдселенцiв. Бо зрiлий уже, бо навчений ратному дiлу. А крiм того, умiК думати i зможе визначитись, коли пiдуть, куди iти, як добути ПП собi, землю-годувальницю. То не якась там повиннiсть i клопiт не якийсь. Вiдселяються тисячi i всi отрочого вiку, про багатьох важко навiть сказати: отроки вони чи все ще отрочата. Чи з такими станеш на сiчу, коли доведеться стати? Чи здолаКш супостата, коли конче треба буде долати? Збере ось та виведе з города - i вже князь, мусить усiм i всьому давати лад. I все ж то завтра-пiслязавтра буде. Нинi iнше бентежить i гонить княжича на вежу: як же вiн пiде з своКП землi без Зоринки? Казала: "Силою не примусять узяти злюб, коли не з тобою, то нi з ким". Нинi немаК вже того, що ставав Пм на завадi. Нинi тiльки й завади, що щасливо взятий Зоринкою жереб. Невже зважить на те i вiдкинеться? Чужина багатьох лякаК, а невiдомiсть - i поготiв. Одне, пiдуть не знати куди, а друге, може скластися, що нiколи вже не повернуться. Найбiльш ймовiрно, що нiколи вже не повернуться до отнього порога, такоП милоП серцю Тиверi. А ще ж К у його Зоринки мати-жалiбниця, зболена втратами вдова Людомила. Чи то ж так просто переступити через ПП скорботу, ПП тверде, а може, й криваве "нi", пiти з вигнанцем i стати такою ж вигнанкою, як i всi ? Пильно вдивляКться княжич з надворiтньоП вежi, усе i всiх бачить на кiлька поприщ вiд Черна. Не бачить тiльки, щоб вертав побратим його iз ВепровоП дiдизни - Веселого Долу. Всього лиш бариться чи не маК з чим повертатися? Коли щось i тiшить його в цiй веремiП, то, певно, те, що не сам стоятиме на чолi вiдселенцiв. Такий, як i йому, багатьом iз молодшоП дружини випав жереб, i серед тих багатьох найближчi соратники - Бортник, Боян та Жалiйко. На них покладаК усi своП сподiванки. Бо саме вони стануть на чолi тисяч, даватимуть тим тисячам лад, поведуть, коли доведеться вести, на сiчу. Отроки зрiлi, у ратнiм дiлi тямущi, по сутi, мужi вже. Два з них порають тих, що прибувають, Жалiйка ж, яко добре знаного у Вепровiй родинi, послав до Зоринки довiдатися, яким же буде останнК слово Зоринчине. - Княжичу! - здибив перед ворiтьми коня Боян. - Агов, княжичу! Чи чуКш мене? - Чую. Чого тобi? - Кiнних прибуваК та й прибуваК, возiв також. А де ковачi i кузнь? Де стельмахи i стельмашнi? Путь буде i далека i терниста. Що робитимемо, обламавшись на нiй? - Пожди мене. ЗбiгаК сходами прудко, як i належить вишколеному в ратних дiлах дружиннику. - Старiйшинам казав про те? - А до чого тут старiйшини? - Џм велено приготувати нас у путь так, щоб вiдселенi все мали. Џдьмо та побесiдуймо з старiйшинами. I вони Пдуть. Мимо згромаджених острiвцями возiв, мимо тлуму людського i позиркiв людських. Бо хтось нашептав уже: це i К тi, що стануть на чолi вiдселенцiв. А кому ж не цiкаво знати, якi вони, тi, що поведуть у безвiсть, як i те, чи приведуть до сподiваного пристанища. Стоять i печуть очима, перекинуться словом-другим i знову печуть. Коли наблизилися до опоряджених пiд житло наметiв, побачили: старiйшини не дрiмали. До них пiд'Пздили та й пiд'Пздили поселянськi привiдцi, казали, з чим прибули. Џх слухали, кивали, вислухавши, головами або ж дорiкали, чому не привезли того i чому - того. - Старiйшинам родiв тиверських, - пiдiйшов i доземно вклонився Богданко, - шана й хвала. - Добридень, княжичу. Бачимо, збентежений чимось. Чи не скажеш чим? - Скажу, та передусiм хочу знати, скiльки пiде зi мною в свiти тиверських отрокiв i скiльки дiвиць, скiльки возiв буде у валцi i скiльки коней у дружинi? - Хiба княжич не знаК того? Жереб указав на десять тисяч отрокiв i на десять тисяч дiвиць. Скiльки буде коней i возiв, не вiдаКмо ще, бо не всi над'Пхали. - I все ж бачите, над'Пхало немало. - А так. - А де ковачi i кузнь? Де стельмахи i стельмашнi? Хто i як лагодитиме вози, коли обламаються, куватиме броню, коли треба буде кувати? Старiйшини зглядаються i знов затримують погляди на княжичу. - Ковачiв, як i стельмахiв, шукай, отроче, серед вiдселених. Що визначив жереб, те твоК, що лишив, те наше. - А кузнь? А стельмашнi? Џх теж мав визначити жереб? Не годиться менi дорiкати старостi i повчати старших, а все ж скажу: вiдселенцi тодi лиш пiдуть iз своКП землi, коли матимуть усе, що належить мати в далекiй i непевнiй путi. Я i моП тисяцькi, - кивнув на Бояна, - доглянемо за цим. I знову правились, обминаючи стрiчних, через усе мiсто пiд Черном, до захiдних ворiт у Чернi. - Де може бути Жалiйко? Чому так довго не повертаКться? - ГадаКш, довго? - А то нi? - Бо таки нi. Глянь, хiба то не його Чалий стоПть на припонi? - Де? - А бiля ворiт, ледь-ледь осторонь вiд них. Поспiшав до сла свого, як тiльки мiг, i тiшився-радiв, що таки дiждався його, як, може, радiв би самiй Зоринцi. А над'Пхав та приглянувся - i схолонув серцем: Жалiйко анi словом, анi видом не сказав йому, що повернувся з веселими вiстями вiд Зоринки. Аж ось коли кожен мiг сказати собi: усе, настала мить прощання. Прибули тi з вiдселенцiв, що правилися з найвiддаленiших вервей, вилаштувались i стали поза мiстом валки з возiв. Тi ж отроки та дiвицi, що могли втовпитись на мiстi, тиснулись до вижi й слухали привiдцiв своПх уважно та думно. - Отроки й отроковицi! Не нарiканнями стелiть собi путь у прийдешнК, у ту землю, що маК воздати вам за вашi страждання. Бо що в них, нарiканнях, та й хто винен, що маКмо одривати вас од серця й кривавити тим зболенi серця? Мужнiстю та мудрiстю устилайте стезю свою тернисту, аби не була страдницькою. Лише вони дадуть вам полегкiсть, а з полегкiстю утiху й надiю. То казали тi, кому треба було проститися якось та й виблагати прощення. А що скажуть новi привiдцi - княжич, тисяцькi? Куди поведуть, в полуденнi чи полуночнi краП, на захiд чи на схiд сонця вiд Тиверi? А ще не завадило б знати, як далеко вестимуть, на кого i на що покладають надiП в тамтiй новiй землi? Взялися ж бути привiдцями, то мають знати, куди ведуть. Усi дивляться на княжича, а княжич - на всiх. - На те, щоб вiв вас, була воля князя i старiйшин. Чи згоднi ви, братiК, аби привiдцею вашим був я? - Згода! - Може, викличеться хтось iнший або наречете когось iншого? - Нi! Будь ти, княжичу! Тебе знаКмо, на тебе звiряКмось! - Коли вiрите менi i звiряКтесь на мене, то слухайте, що скажу. Пiдемо сьогоднi i пiдемо так, як подiлив вас: чотирма окремими валками. На чолi кожноП валки йтиме тисяча дружинникiв при бронi, на чолi тисячi - призначений мною тисяцький. Йому ж та його сотникам пiдлегла i вся валка. Всi iншi йдуть пiшо або Пдуть почергово на возах. Подумав мить i вже потiм заговорив до своКП братiП: - Певен, волiКте знати, куди ляже наша путь, в чиП землi i в якi краП? Князь i старiйшини радять iти таки через Дунай, на плодоноснi землi ромеПв. А я так гадаю: раз нам сказано, куди приведуть боги, то ми осiбно й порадимося з богами. Полишимо нинi Черн, станемо табором десь поодаль вiд Черна та й спитаКмо в них, iти вже чи послати спершу слiв своПх та довiдатись у володарiв довкружних земель, хто прийме вигнанцiв такими, як К. Чи згоднi зi мною? - Чом нi. Згода! - То най буде щасливою наша путь! Кревнi здебiльше там ще, в оседках та за оседками, попрощалися з вiдселенцями, а проте не бракувало й таких, що волiли бути з дiтьми своПми до останнього. Крик, галас, плачi та зойки знялися, коли рушили. Богданко не зважав на те. I тисяцьким звелiв: "Не гонiть, далеко не супроводжуватимуть валки. Побачать, що правимось та й правимось, повернуться". Де зупинить i коли зупинить своК кочев'я, поки що не думав. Одне знав напевно: десь маК зупинити. Бо чи то ж можна, щоб пiшов у свiти сам, без Зоринки? Чи та Зоринка така вже аж надто кам'яна та перелякана, щоб не опам'ятатися врештi-решт i не прислати на мiсце стiйбища свого нарочитого: "Прийди i забери мене, лебiдику, бо лусну з туги, бо хочу бути там, де й ти". Коли ж не пришле, сам маК щось вдiяти, а таки взяти ПП з собою. Буде там, у путi-вигнаннi, Зоринка, буде з ним i Тивер, не буде Зоринки, не буде й Тиверi. Бо хто, крiм неП i ПП тихого та нiжного щебету, здатний нагадати, що була в його життi-буттi Соколина Вежа, була лагiдна та добра бабуся, баянка його терпелива, а ще ласкава з ласкавих мати, сестрички. ЧиП очi можуть заяснiти так блакиттю, окрiм Зоринчиних, хто ще защебече так, як щебетала Зоринка: "То озерця нашоП землi, а заодно i наше небо, лебiдику. Завваж, яке небо, такi й очi в мене, якi очi, таке й небо". Може, не слiд було слухатися Жалiйка, коли повернувся з Веселого Долу й сказав: "Вирви iз серця Зоринку. Не може переступити вона через смерть вiтця свого й пiти з тобою. Надто свiжа та рана, аби могла переступити". Ано, може, не слiд було слухатися, а сiсти тодi ж на коня й податися до Веселого Долу, таки домогтися свого? Коли виПхав на пригорок та оглянувся назад, валцi вiдселенцiв не було нi кiнця нi краю. Скiльки сягало око, стiльки й клубочилась над нею пилюга. Щоб такому кочев'ю стати стiйбищем, потрiбен час та й час, а ще неабиякий простiр. Ну, з часом простiше, а де знайти для двадцяти тисяч людей, он якого тлуму возiв та коней мiсце з бодай якимись зручностями? В своПй землi якось уже дасть раду, знаК до подробиць i путь у полуденнi краП, i випаси-галявини поблизу путi. Гiрше i набагато гiрше буде, коли пiдуть чужою землею. Там куди не ступи - усе безвiсть, усе незвiдане. Њдине, що лишатиметься, мабуть, покладатися на щасливi випадки. А щастя одинаку рiдко усмiхаКться в путi, тисячам - i поготiв. Черн давно зник за овидом, а валка простувала та й простувала за своПм привiдцею, намотувала та й намотувала на колеса час. Богданко звик уже до того i рiдше обертався. Вихитувався у сiдлi i думав, перекидався словом-другим iз Жалiйком, що був бiльше при князевi, анiж бiля своКП тисячi, i знову думав. - Тобi не здаКться, - обернувся зрештою до свого содруга, - що час уже подбати про стiйбище? - Час не час, а подбати слiд i заздалегiдь. - Тодi лишайся на чолi обох валок. Я вiзьму першу з своПх сотень i подамся на розвiдини. Низинну Луку огляну. Гадаю, там i станемо. Княжич не звик Пздити ступою. Отож i зрадiв нагодi пустити Сiрого вскач. Приострожив, поставив на мить свiчкою, крикнув дружинникам, аби вийшли вслiд за ним, та й дав волю нажаханому коню. Земля Тиверська не така вже й рiвнинна. Горби то пiдносяться крутими хвилями, то опускаються, доли коли i К долами, то порiзанi балками та вибалками. То вже там, ближче до Дунаю, пiде рiвнина, тут не встиг спуститися у дiл, вже бачиш попереду узвишшя. А проте i долiв немало та й доли просторi. Поки проскачеш один, натiшишся летом бистрим, здолав ступою горб, знову можеш тiшитись. На одному iз схилiв