о, а бентега червонила, мабуть, вид, бо прикипiв за якимсь разом до того виду очима i не вiдвiв уже Пх. - А Миловидка чом не п'К, не гуляК з нами? - У мене, княже, К повиннiсть. Пiдвiвся i вiдшукав для неП мiсце в застiллi. - До дiдька всяку там повиннiсть! ГуляК князь, гуляють його гостi, маК гуляти й господиня княжого застiлля. - Одначе ж... - Яке ще там одначе? Чи знаК Миловидка, чому я не був на тризнi по своПй матерi, княгинi Доброгнiвi? Через повиннiсть. Чи вiдаК, чому не досипаю ночей, не знаю услади-втiхи вiд дозвiлля, все в ратних клопотах та походах, у думках про закон i благодать? Знову через повиннiсть перед землею, перед людом ТиверськоП землi. То чи не доста Пх, тих повинностей? Чи не час подумати й про себе, тим паче, що я i мужi моП не просто собi трапезуКмо по вдалому звершенню покладених на нас повинностей, ми справляКмо тризну по матерi моПй, княгинi Доброгнiвi. - На тризнi по княгинi я пила, а проте i з князем вип'ю. - От i добре. Пiдношу братницю, - звернувся до мужiв, - за нову господиню СоколиноП Вежi, iменовану Миловидою. Слава краснiй iз красних дiвi землi ТиверськоП! Слава младомладiй княгинi синьоокоП Тиверi! - Слава! Слава! - рвiйно пiдвелися мужi й простягли до неП виповненi питвом братницi. Видно було: вони подiляють вибiр свого князя й не знати якi радi, що вiн саме ПП назвав княгинею синьоокоП Тиверi. Тиша i спокiй у Волотовiм оседку при лiсi настали десь аж пiд ранок. Однi пiшли, перебравши хмiльного, до своПх вiддалених халуп, iнших челядь спровадила мало не силомiць до клiтей, потiм сама поралась та й поралась, прибираючи зi столу. Миловида не бралася, як донедавна, до чорноП роботи, бiльше велiла, що i куди нести, та наводила пiсля того, як винесли недоПдене та недопите, лад у гридницi. Чи хмiль додав Пй снаги, чи радiсть бадьорила, - робота горiла в руках. Мабуть-таки, радiсть будила в серцi силу: он як приКмно Пй вiд того, що була в полi зору усього застiлля, що ПП мали не за челядницю, таки за господиню. Те й робили, що тяглися до неП з братницями, хвалили й лестили, казали, знають, яке безлiття мала, i тому он якi радi, що те безлiття позаду, що вона знову в своПй землi, серед свого люду. Йой, таж такого зроду-вiку не чула про себе, такоП приязнi вiд людей, далебi, й не знала. Чом же не бути в руках силi, не грати веселоП серцю, коли на серцi свято? Могла б, весь свiт обняла б, усiх винагородила б тим теплом, тою радiстю. Присяйбiг. Наново застеляла звiльнений вiд яств стiл i думала, розставляла пiд стiнами лавицi - i знову думала, не завважуючи, що вже пiзня нiч, пора б вiдчути супутницю безсоння - втому. Бо думка думку пiдганяла, бо серце живило та й живило веселою хвилею розум. А хто ж спатиме, коли не спить розум? Чи до втоми, як граК в тобi весела хвиля? Ось розставить усе до ладу та пiдмете гридницю, тодi вже пiде й ляже, i засне, коли зможе заснути. Обернулася, зачувши скрип дверей, i застигла: на порозi стояв вiн, князь Волот. - Я по тебе, Миловидко. Пiзня година вже, лиши це прибираннячко на потiм. Не вiдала, що маК сказати йому, одначе й на клич не йшла. Стояла невизначено упокорена i ждала. Та не ждалося Волотовi. Облишив не зовсiм причиненi дверi й пiшов на неП твердим, дарма, що був пiд хмелем, кроком. Йшов i бачив: що ближче зближаКться з Миловидкою, то розчуленiшою стаК його Миловидка. I розчуленiшою, i прихильнiшою. А ще видом паленiла не знати як, очима, устами силилася сказати щось i не могла. - Чи, може, одмiнила намiр свiй, той, з яким iшла до покiйноП княгинi? Може, розгнiвалася на мене за те, що так довго барився? - Я не з гнiвних, ласкавий мiй князю, - казала й не ховала, як ховала досi, очi. - То, може, й добре, що забарився. Був час подумати й надуматись. - Правда? Певно, i без роз'яснень бачив, яка то правда. Не допитувався уже i не вагався, пiдхопив своК омрiяне жаданнячко на руки й понiс до дверей. Розчинив Пх дужим поштовхом ноги й пiшов далi, траплялись iншi - знову розчиняв i знов йшов, чуючи радiсть, якоП не чув ще, тiшачи себе щастям, якого не знав. "Моя, моя!" - кричало все Кство його й кричало, мабуть, голосно, бо дiвчина не забарилася почути той крик i застерегла себе словом-захистом. - Ти ж не обманиш мене, князю? - Нiколи! - I довго-довго будеш зi мною? - До кiнця днiв своПх. Коли й вiд'Пду на клич землi чи люду тиверського, то ненадовго. ЧуКш, жадання моК, усе робитиму, аби не лишати тебе надовго! - Я покладаюсь на твою честь i звiряюсь твоПй честi. Люди завжди стелять собi м'якшу, анiж буде потiм, путь. Мабуть, слала ПП й Миловидка, коли так солодко спала пiд надiйною рукою лада свого. Давно вiдспiвали розбудженi росами птахи - пiд вiкнами терема й далеко поза теремом, вийшло з-за овиду й пiднялося над заднiстров'ям сонце, нiчна прохолода уступила мiсце доволi-таки вiдчутному теплу, а в княжiй ложницi усе ще бачили сни й тiшилися супокоКм, що його даК солодкий вранiшнiй сон. Коли ж прокинулися, одразу i недвозначно визначили: прокинулись не тому, що хотiли. - Хтось грюкаК в ворота, - сполошилася Миловидка й наставила в той бiк, звiдки чулась гуркотнява, насторожене вухо. - Дарма, там К челядь, - сонно заспокоПв ПП князь. - I все ж он як грюкають. Я пiду, мабуть, до своКП клiтi. Казала: пiду, а проте не йшла, лежала й боязко горнулася в покривало. Очi, вид ПП благали: будь добрий, одвернись, дай одягнутися. Та князь не одразу прогнав вiд себе сон i скорився волi жони своКП. Десь згодом уже, як стук повторився i повторився голоснiше, нiж досi, потягся солодко й сказав: - Лежи, я сам пiду i вгомоню нетерпеливих. Був невдоволений: де ж челядь, чому його примушують виконувати ще й цю, челядницьку, повиннiсть? А вийшов на ганок, спинився подивований: ворота одчиняли вже, i першою в просвiтi мiж двох стовпiв об'явилася Малка. Знав, що привело ПП сюди, чи тiльки догадувався: знову спохмурнiв, в усякому разi, прибрав суворiшого, нiж належало б при зустрiчi з жоною, виду.. - Що сталося? Чому так прискакала нагло? - Може, поведеш спершу до покоПв, потiм питатимеш? Мовчки обернувся й пiшов. Певен був: Миловидки уже не застане в ложницi, i все ж менш за все думав про те, горiв бажанням вибатькувати Малку i вибатькувати по можливостi дошкульнiше. - Ну, - спинився перед нею, коли зайшла до передпокою. - Кажи, що сталося? - Боюсь за всiх нас, тому й пригналася. З якого це часу ти став обминати терем свiй i родину свою у стольнiм Чернi? Чому завернув, вертаючись iз путi, сюди? - А з якого це часу Малка забула, що вона княгиня, а не просто собi жона? - Чи з таким князем не забудеш? Бачать боги: не хотiв бути аж надто крутим iз матiр'ю своПх дiтей, та що вдiК, коли вона напрошуКться. - З яким це - таким? Невже тобi не втямки: те, що думаК i робить князь, стосуКться тiльки князя. Сказано ж бо: будь у Чернi, доглядай вогнище i дiтей, що маКш у тому вогнищi. Тобi того не доста? - Мабуть, не доста, коли не спалося всю нiч, знялася нi свiт нi зоря й приПхала. - Ну, то вдовольнися тим i вертай до Черна. Аж позеленiла зi злостi. - А ти... потiшатимешся з iншою? Хто вона? Як смiла?! - Ще раз кажу: не вона - я посмiв. На те була i К моя княжа воля. Не надривай себе i не клени, усе вже сталося: вiд сьогоднi моя обраниця - жона менi. Коли ж хочеш знати, хто вона, то знай: Миловида, та сама дiвчина, що вiтала нашого Богданка на пострижинах. Змовкла на мить, ширить збентеженi очi. Дивувалась чи пригадувала - хто знаК. Мабуть, пригадувала, а пригадавши, зломилася враз i прикрила обличчя руками. - Най я стала тобi осоружною, - плакала, - а дiти? Богданко мiсця собi не нагрiК, страждаК й сохне вiд присухи. Його увiв би в злюб, не себе. - Встигне. У нього все ще попереду. Най забуде про Зоринку, знайде собi iншу - ото й буде баяння вiд присухи. Чи я кажу, що забуду про тебе, про дiтей? Ти там, у Чернi, будеш жоною й господинею, Миловида - тут. Сини менi потрiбнi, зрозумiла? Тому й беру iншу, тому й кажу: не ставай на путi, що часи он якi непевнi, а Богданко один у нас. Чи можу покладатися лише на одного, бути певним, що оборонить i землю, i люд тиверський? Ще нижче хилилася i ще ревнiше плакала, дарма, що не казав уголос: "Ти пустопорожня, Малко. Що даси менi i що можу мати вiд тебе?" I так, без казань, розумiла: тому й бере iншу, що пустопорожня. - Нiчого лихого не сталося, - потiшив словом та й тим, як виголошував його. - Кажу ж, була й лишишся жоною. Вдовольнися тим i йди. - Мале вдоволення, Волоте. - Що вдiКш? Ти ж була свого часу в солодощах Вираю, дай i Миловидцi побути там. - Не злюб - безлiття береш iз нею. Чи не бачиш, чим повниться земля, чи до того зараз? - Дарма. Ми все зробили для люду, най i люд дасть нам можливiсть бодай кiлька днiв побути щасливими. Чула, коли не вiчнiсть, то бодай кiлька днiв! Пiдвелася i витерла сльози. - Я можу глянути на неП? Бодай побачити, яка. - Не треба. Най потiм, коли звикнеться до свого мiсця в нашiм оседку. Вона надто младомлада ще, щоб знести одразу все: i втiху-щастя, i Перуновi громи.. XXI Князь Добрит, певно, не тiльки зараз оце бачився зi слов'янами, що живуть у Карпатах i по другий бiк Карпат, вiн давно знаКться з ними, i коли казав: наша вiдмова вiд ратного вторгнення у ромейськi землi не зупинить склавинiв - знав, що казав. Як тiльки розтанули по зимових морозах снiги й спливли до рiк, а там i до моря талi води, знялися тi слов'яни з насиджених, може, й затишних, та не вельми багатих на поживу гнiзд своПх по горах та передгiр'ях i подалися купно, забравши з собою дiтей, жон, сякi-такi набутки, в землi iллiрiйцiв. Рушили всiм родом своПм бiлi хорвати, рушили словени, сорби. До них пристали сусiди, до сусiдiв - ще сусiди, змовилися мiж собою й виставили наперед кiннi полки, по одну i другу руч - пiшi, а вже як угледiли, яка в них сила, пiшли й сказали iллiрiйцям: "Не супроти вас iдемо походом ратним, супроти ромеПв, що посiли землi нашi. Як сидiли на своПх, так i сидiть, нам i ромейських стане".. Першими забили тривогу ректори та президи сусiднiх iз слов'янами провiнцiй - ВерхньоП МiзiП, ПрибережноП ДакiП - й наважилися виступити супроти свавiльних склавинiв з наявним пiд руками провiнцiйним вiйськом. Одначе не довго тiшили себе сподiванкою зупинити навалу. Склавини зiм'яли провiнцiйне вiйсько ромеПв так швидко i так надiйно, що вiйсько те показало ворогам iмперiП спину й понесло страх перед слов'янами в сусiднi провiнцiП - Внутрiшню Дакiю, Дарданiю, Превалiтанiю, а згодом i в дiоцез Македонiя. Казали, суне тьма, така не пiдвладна розуму сила, що вiд неП дуднить i стогне зморена земля, ПП неспроможне зупинити якесь там провiнцiйне вiйсько. Для того потрiбна сила самого iмператора, потрiбнi такi непереможнi полководцi, як Велiсарiй i його палатiйськi легiони. Префектовi не вiрилося, щоб вторгнення слов'ян було настiльки серйозним. - Iдуть не всi слов'яни, лише склавини, i ви неспроможнi зупинити? - питався в тих, що жахали його навалою. - Не оступатися! Кинути супроти варварiв усе i всiх! А прискакали вдруге, затим i втретК, волаючи про помiч, сам наполохався й велiв збиратися всiм решткам провiнцiйного вiйська до Фессалонiки: тут, пiд захистом надiйних стiн, вистоять, поки надiйде помiч. Тепер уже не приховував вiд iмператора, яка бiда постигла Iллiрик. Скористався попутним вiтром i послав драмон iз нарочитими мужами до Константинополя. "Вторгнення це, - писав Юстинiановi, - не звичайна собi татьба. Варвари йдуть iз сiм'ями. Схоже, що на поселення. Коли не виставимо супроти них палатiйське вiйсько i не подбаКмо по-справжньому про захист Iллiрика, можемо втратити його i назавжди". Мабуть, не певен був, що iмператор вволить його волю, тим паче одразу, довго ходив, мiркував на самотi, потiм радився з радниками i знову мiркував, аж поки не натрапив на рятiвну думку: не скупитися наявним у префектурi золотом, послати тямущих людей i сказати варварам: "Коли повернетеся у свою варварську землю й заприсягнете: анi ви не переступатимете бiльше, анi дiти вашi не переступатимуть води Дунаю, дамо достойний миру мiж нашими землями викуп - сто тисяч золотих солiд". Ждав вiдповiдi вiд привiдцiв варварськоП навали, нiби манни небесноП, а дiждався - i зовсiм упав духом. Склавини сказали: "Ми не за золотом прийшли. Нам тiсно i голодно там, за ДунаКм, хочемо сiсти родами своПми на полуденних землях i сидiти тут вiчно". Що мав дiяти? Протистояти своПми силами варварам - марна сподiванка, а вiд iмператора нi слова. Воно й не дивно. Чи йому, намiсниковi Iллiрика, без iмператорських едиктiв-роз'яснень не вiдомо, в яку халепу вскочив Юстинiан, намiрившись розширити обводи СхiдноП РимськоП iмперiП за рахунок ЗахiдноП? Замахнувся ж не на що-небудь, на цiлого пiвсвiту. Мало йому метрополiП, що обiймаК всю передню Азiю - дiоцез Понт, дiоцез Азiя, дiоцез Схiд, мало ФракiП, ДакiП, МакедонiП, Њгипту зрештою. Захотiлося пустити своК корiння по всiй пiвнiчнiй Африцi, в СiцiлiП, на Апеннiському пiвостровi. Та хотiти - одне, а зробити своК хотiння дiлом - зовсiм iнше. Велiсарiй висадився з добiрними легiонами в пiвнiчнiй Африцi i розбив вандалiв, заволодiв Карфагеном, СардiнiКю, згодом - ЦезарiКю, фортецею Сектем поблизу Гераклових стовпiв, Балеурськими островами, та йому не пощастило зробити завойованi провiнцiП покiрними. Першими пiдняли меч супроти iмперiП МаврусiП - туземнi племена, первиннообщинний устрiй яких дозволив Пм зiбрати масове ополчення й вирiзати в НумiдiП та Бiзаценi порiдiлi вiзантiйськi когорти до ноги. Вслiд за маврусiями збунтувалося й власне вiйсько: солдати, нижчi чини окупацiйноП армiП, вважаючи себе переможцями, не без пiдстав претендували на земельнi дiлянки у вiдвойованiй краПнi, тим паче, що багато хто з них встиг побратися iз вдовами, сестрами та доньками вандалiв, що загинули в сiчах з вiзантiйцями i мали на тi землi ще й право законних спадкоКмцiв. Iмператор же одписав вiдвойованi землi собi чи фiску, православнiй церквi, нащадкам римських посесорiв та мiсцевiй романiзованiй африканськiй знатi. З цього й почалася ворохобня, така масова i така значима, що висунула своПх вождiв i забрала в iмперiП немало лiт та сил на ПП придушення. Щось подiбне намiчаКться й на Апеннiнах. В усякiм разi, видиме пiдкорення остготiв обернулося новим пiднесенням опору i хто знаК, чи не занадто серйозним. А все через нашу, ромейську, самовпевненiсть, все тому, що вважаКмо: тiльки ми мудрi й спритнi, бiльше нiхто. Воно нiби й не було пiдстав нарiкати на намiри Юстинiана, тим паче напочатку. Хто обiйде криницю з холодною життКдайною водою, коли домагаК спрага? Чи К такi серед людей, що не пiднiмуть, виявивши на своПй путi дармову солiду? Такою життКдайною криницею видалися всiм праотнi землi РимськоП iмперiП, коли помер грiзний король ПП завойовникiв - остготiв - Теодорiх. Владу його успадкував, як водиться в остготiв, найближчий родич короля по чоловiчiй лiнiП, малолiтнiй онук Теодорiха - Атоларiх. Фактично ж правила державою остготiв мати малолiтнього короля i донька Теодорiха Амаласунта, жiнка молодих лiт i незвичайноП вроди, а ще такоП важливоП для монарха якостi, як критичний розум. Лишаючись вiрною пам'ятi батька й керуючись здоровим глуздом, вона не пiшла на поводку у тiКП остготськоП знатi, котра носилася з титулом завойовникiв чужоП землi, нiби дитя з писанкою, визнала за доцiльне бути лояльною iз завойованим народом, а надто iз староримською знаттю. Аби орiКнтацiя ПП не була двозначно страктована як ворогами, так i друзями, оточила себе радниками з римськоП аристократiП, заборонила готам посягати, тим паче силою пiдкорювати собi землi знатних римлян, не обмежувала в правах католицьку церкву. Це пiднесло ПП авторитет серед римлян, зате ускладнило i неабияк стосунки з остготською знаттю. Опозицiя скористалася неприхованою орiКнтацiКю регентшi на тих, хто був порохом пiд ногами остготiв-завойовникiв, i схилила на свiй бiк значно бiльшу частину остготськоП знатi, анiж мала досi. На лихо, ускладнилися стосунки остготського королiвства з сусiдами: на пiвднi - з вандалами, на пiвнiчному заходi - iз франками. Зашморг довкола шиП затягувався i так надiйно, що регентшi нiчого не лишалося, яко шукати пiдтримки в сильнiшого з усiх сильних сусiдiв - у ВiзантiйськоП iмперiП. Юстинiан спершу був тiльки подивований такими перемiнами в намiрах остготськоП регентшi: як би там не було, остготи - громили ЗахiдноП РимськоП iмперiП, арiати; чи Пм шукати пiдтримки в православних? Та, розмисливши, а може, й порадившись, прозрiв раптом i вхопився за прохання Амаласунти про помiч, яко за рятiвний корок у штормовому морi: пробi, та це ж нагода з нагод! Чом не скористатися нею i не вiдновити iмперiю в ПП iсторичних обширах, тiльки пiд скiпетром не Риму вже - Константинополя! На клич Амаласунти вiдгукнулися таКмним сольством, котре мало сказати регентшi: когорти iмперiП до ПП послуг. Чи Амаласунту так потiшила прихильнiсть всесильного iмператора, чи становище ПП справдi було не вельми надiйним, розчулилася, яко всяка жiнка, й виявила бажання перебути, поки вiзантiйськi когорти поставлять на мiсце чи приберуть iз ПП путi ворогiв, пiд надiйною рукою Юстинiана. Џй чемно вклонилися на те i знов-таки запевнили: це навiть бажано. ЛишаКться порадитися з iмператором, як зробити, аби гостина регентшi на теренi ВiзантiйськоП iмперiП лишилася непомiченою ПП спiввiтчизниками-остготами. Далекосяжнi намiри ВiзантiП, здавалось, наближалися до свого логiчного завершення i неабияк тiшили iмператора, тих, що здiйснювали його полiтику в iмперiП. Та ба, з волi Всевишнього i обставин анi побачення iмператора з регентшею остготськоП держави, анi блискавичного вiдновлення iмперiП в ПП iсторичних обширах за тим разом не сталося. Радники брали, звичайно, до уваги, що зустрiч Юстинiана вiдбудеться з дивовижноП вроди жiнкою, та, потiшаючись тим, скинули з рахунку красу та розум, а вiдтак вплив у iмперiП iншоП жiнки - Феодори. А вона не дрiмала. Що Пй до iсторичних обширiв iмперiП, коли певна була: йдеться про те, бути чи не бути Пй iмператрицею. Угледiвши вродливицю Амаласунту, до того ж набагато молодшу за неП, Юстинiан не стане печалитися долею Феодори й охоче пристане до думки котрогось iз численних радникiв - вiдновити Священну iмперiю простiшим iз найпростiших способом - злюбними узами з регентшею остготiв. Амаласунта вiдчула, певно, перемiни в намiрах ВiзантiП - не передумав би iмператор, давно була б уже в Константинополi - й пiшла на компромiс iз остготською опозицiКю: взяла злюб iз ставлеником опозицiонерiв, своПм двоюрiдним братом Теодатом, заручившись, щоправда, його утаКмниченою вiд знатi присягою: вiднинi вiн вважатиметься ПП спiвправителем у державi, насправдi ж влада належатиме Пй i тiльки Пй. Помисли василевса, як i помисли Всевишнього, не всiм дано знати, та як на нього, намiсника в Iллiрику, на тiй безкровнiй спробi скорити остготiв i слiд було спинитися. Пощо розпочинати вiйну, та ще з таким королiвством, як остготське, коли ПП не закiнчено ще в Африцi, коли знали: немаК певностi, що не скористаються затяжною вiйною iмперiП в Середземномор'П слов'яни i не переступлять через Дунай? Та де там. Раз народжене бажання-поновити iмперiю в ПП iсторичних обширах не могла вже згаснути. Августiйший довiдався по якiмсь часi, як пiдло й пiдступно повiвся Теодат iз своКю царственною жоною - спершу зiслав ПП на один iз островiв Бульсинiйського озера, а згодом задушив у лазнi - й перейнявся страшенним гнiвом (хто знаК, може, гнiвався сам на себе), а в гнiвi сказав усiм, хто був тодi в Августiонi: таке не прощають; за пiдле вбивство царственноП особи iмперiя маК помститися остготам. Вiйна з ними триваК вже кiлька лiт, а кiнця ПП не видно й не чути. На мiсце страченого солдатами Теодата став iнший привiдця остготiв - Вiтiгiс, замiсть поверженого ВелiсарiКм Вiтiгiса титул остготського короля прийняв сам Велiсарiй, а остготи все ж не складають зброП. На чолi опору став вiдважний воПн i неабиякий полководець Тотiла. Розумiючи, що таке Вiзантiя i якоП сили треба, аби подолати ПП когорти, вiн пiшов на поступки низам як римського, так i остготського населення, не цураКться рабiв, колонiв, котрi приходять до нього яко воПни, i тим самим об'Кднав на боротьбу з вiзантiйцями всi верстви тамошнього населення. Завдано уже перших i доволi вiдчутних ударiв по вiйську iмператора. Що буде i як буде, один Всевишнiй знаК.. Полководець Мунд вiдступаК з ДалмацiП, керованi донедавна ВелiсарiКм когорти - вiд рiчки По. А коли так, надiя на помiч палатiйського вiйська мiзерна, ПП взагалi може не бути. На кого ж тодi покладатися йому, намiсниковi? На власний розум i на власну силу? А коли на власну силу, то як розпорядитися нею? Зiбрати й кинути супроти варварiв чи таки замкнутися в Фессалонiцi й ждати слушного часу? Було б знаття, що до сутички пiд Фессалонiкою не дiйде, варварам вистачить для поселення й тiКП землi, що посядуть у ДакiП, МiзiП, ДарданiП, ПревалiтанiП, так i вчинив би. Видить бог, так i вчинив би! XXII А князю Вологу не до ратних клопотiв нинi. Може, вперше на вiку отак. Ано, заприсягтися ладен: вперше. Дивиться на молоду жону свою i тiшиться, дивиться i тiшиться. Бо К ким тiшитись. Такого дива дивного нi в кого немаК й не буде. Присяйбiг! Сам ромейський iмператор хай заткнеться зi своКю Феодорою, дарма, що вона в усьому свiтi знана яко найлiпша та наймудрiша. Ромейська iмператриця - хитромудра змiя, його княгиня - голубка сизокрила. Вона примiтно поповнiла за останнi мiсяцi, однак не втратила анi лiпоти своКП, анi доладностi. Коли по щиростi, ще лiпшою стала, якоюсь на диво доброю i лагiдною, а ще чистою та нiжною. Йому, мужу своКму, давно сказала, а це й вiд стороннiх не приховуК вже: жде маленького княжича, ту опору роду-племенi, всiКП землi ТиверськоП, на яку уповаК, якоП так сподiваКться князь. Мабуть, втiшне щось думаК, коли так свiтить видом, оченятами. Гляне ними, виповненими голубим сяКвом, примiтить, що князь не спускаК з неП замилуваиих очей, й осмiхнеться. А осмiхнувшись, знову схилиться над шитвом, тiшить у собi веселу думку. Що сказала б вона i яким вогнем засвiтилася б, коли б узяв та й нагадав ту далеку грозову нiч, коли поверталися з нею вiд ромеПв i опинилися з волi богiв а чи всього лиш через його безтямне заслiплення ПП вродою в одному наметi. Йой, згорiла б, певно, соромлячись i того заслiплення, i свого вчинку. Бо чиста, мов голубка, бо вразлива, як та квiтка, що згортаКться вiд доторку сонячного променя. А на його тiлi i зараз К одмiтина, котра може воскресити в ПП пам'ятi i гуркiт грому, i спалах блискавок, i те, як цебенiла пiсля ПП удару з княжого тiла кров. Казав Властовi: двi-три седмицi не буду в Чернi, а не був до самоП зими. Тодi вже, як випав перший снiг, зважився полишити своК солодашко й навiдався до стольного города на кiлька днiв. Навiдався та й знову повернувся. Бо не встиг упевнитися, що маК таке щастя, бо не хотiв знати нiякого, окрiм того, що давала Миловидка. Тлумачив Малцi та мужам свою вiдсутнiсть у стольнiм Чернi тим, що дiК лови, що на те дана зима, аби дiяти Пх та тiшитись дiючи, а сам ловив укупi з Миловидкою щасливi митi й не хотiв нiкого й нiчого бiльше знати. Казали йому: "Њ потреби люду". Одповiдав: "Я зробив для нього все, що мiг зробити". Казали: "Њ потреби землi". Гнiвався i гримав гнiваючись: "Потiм, коли настане передлiття, лiто. Чи я один у тiй землi, чи мене немаК кому заступити? Сказано: будьте за мене, то й будьте". Дiяв вiн, щоправда, й лови. А то ж як! Зима велика, на те, може, й даКться така велика, аби кожен мiг надолужити згаяне за тепла, тодi як тяжiли повинностi, коли жив лише для повинностей. Тож кликав мужiв до СоколиноП Вежi на гостини й сам не цурався гостин. А де гостини, там i лови, веселе застiлля i веселi бесiди. В одному не мiг вiдмовити собi: дома чи в гостях був - всюди був iз Миловидкою, пишався i не приховував вiд содругiв того, що пишаКться своКю Миловидкою. Бо в кого ще К така, як у нього? Бо хто ще може похвалитися такою, як вона? Пiдiйшов i сiв коло неП, жде, коли винагородить своПм м'яким та привiтним позирком. Жде й осмiхаКться думкам своПм. - Хочу поПхати в поле, - хвалиться, - поглянути на ниви. - А це надовго? - Коли з тобою, можна й надовго. - О нi, - знiяковiла й осмiхнулася привiтно. - Менi вже не вiльно роз'Пжджати. Можу нашкодити нашому княжатi. Помовчав, тiшачись, i, вже помовчавши, сказав: - Днями подамся до Черна, привезу до тебе бабку-повитуху. - Бабку, може, й рано ще везти. - Не буде пiзно. Бачиш, справжнК передлiття настало, мене будь-якого дня може покликати повиннiсть. Як можу полишити тебе саму? - Спаси бiг, - ще яснiше засвiтилася на виду. - Ти завше думаКш наперед i думаКш на лiпше. - Щаслива зi мною? - Ано. Чи буде i далi так, не знаю, а зараз така щаслива, Волоте, така щаслива, що йой. - То й будь нею, - пiдiйшов i приголубив. - А я таки поПду. Поле пiд Соколиною Вежею не таке вже й мале. По один бiк долини йде пiд гору i по другий, улоговиною тягнеться i узвишшям теж. Њ що об'Пздити князевi, К на чому й око потiшити. Озимина вруниться буйно i ярина не набагато вiдстаК. ЗаКць, може, й не сховаКться ще в нiй, а пташка сховаКться i надiйно. Бо грiК нежарке - привiтне сонце, бо випадаК час вiд часу й живить посiви плодоносне сiм'я дощу. Схоже, що боги вдоволенi принесеними Пм жертвами, умилостивились i шлють благодать свою на всi простори окольноП землi. А то - утiха всiм, вiд князя до смерда i не тiльки в Тиверi. Зрiтимуть злаки, зрiтиме й сподiванка, що надходить кiнець безлiттю, буде де худобу випасти, буде чим себе уситити. Ано, тепер уже буде. Не туманiтиме вiд дум безплiдних стариня, не дивитимуться на неП смиренно великими, постiйно жадаючими чогось очима дiти. I померлих вiд голоду не тягтимуть уже до багаття, мов тi колоди, й не палитимуть сумовито-спокiйно, як палять непотрiб. Бо К вже зелень на луках, отож К й набiл, а К набiл, К й пожива для всякого, хто приберiг бодай якусь худобу. Князь, як i обiцяв, не ходив цього передзим'я на полюддя, коли й знав, як живе його люд, то знав вiд iнших. Так потiшений був Миловидкою i не хотiв потьмарювати своКП втiхи чи розумiв: все одно нiчим уже не допоможе йому? "А чим, справдi, мiг iще допомогти? Сказав же бо: iдiть i берiть усе, що можете взяти серед зими в землi моПй та мужiв моПх. Ось тiльки... Чи дали Пм узяти, не поцiкавився. Хiба тепер оце поПхати й глянути, якими вийшли з зими i чи вийшли всi? А чом би й нi? Кiнь вигуляний, он як пориваКться на простiр. А Миловидка не встигне заскучати. Вона бiльше з маленьким зараз, анiж зi мною". Обернувся, сказав отрокам, що супроводжували в путi, аби не вiдставали, й звернув на стезю, що вела у дiл. Гнав та й гнав коня лiсом, потiм - луками, знову лiсом i знову луками, аж поки не натрапив на засiяне поле, а в полi - на поселян. Сидiли при путiвцi, рвали траву, чистили ПП i споживали. Переважно малеча, та були й лiтнi, щоправда, тiльки жони. - Добридень, люди, - спинився над'Пхавши. - Добридень, - пiдвелися й низько вклонилися жiнки. - Ця путь виведе нас до весi або до удiльного оседку? - Ано. За тим пагорбом одразу й буде весь. - А поле це чиК? - Наше, поселянське. - З мужiв поблизу К хтось? - У лiсi мужi, коло бортей. - То покличте, скажiть, князь волiК бачити. Џх було немало. Усi худi, виснаженi, проте були й такi, що лишень спали з тiла. - Хто будеш? - вказав на того, що видався не таким уже й сухоребрим. - Ролейний староста, достойний. - Поле це, кажуть, общинне, поселянське. А лiси? Кому належать лiси окольнi? - Цей - общинi, а всi iншi - мужовi твоКму, Вепровi. "Ага, Вепровi, значить". - I що ж Вепр, порахувався з волею вiча, пустив, коли була зимова скрута, жадаючий поживи люд до перевiсищ, ставiв та озер? Староста переступив з ноги на ногу й зиркнув на поселян своПх, потiм - на князя. - Не пустив, виходить. - Я не казав такого князевi. Одначе всякий, що йшов брати у волостелиновiм лiсi чи озерi поживу, брав лише хитрiстю та спритнiстю. - Ясно. I багато люду померло вiд голоду? - Небагато, княже. Весь змусила всiх, хто мав неплiдну чи нетiльну худобу, передати ПП общинi на одкуп, а вже община дiлилася з голодуючими тим, най i нечисленним, все ж набутком. Он як! Помовчав, аж надто пильно доглядаючись до старости, мужiв, що стояли обiч нього, i вже потiм запитав: - А що ж нинi? Поля усi засiянi чи К такi, що лишились i незасiяними? - Њ, княже. Чим могли засiяти тi, у кого, окрiм купи дiтей, нiчого не лишилося? - А община? А iмущi мужi? Чи то й позичити вже не могли? - Усiм не могли, достойний. УповаКмо на те, що вродять засiянi ниви, а вродять, якось позбудемося бiди. "Не годилося б лишати зараз Миловидку саму, - думав, пустившись у зворотну путь, - та не час i вiдсиджуватися коло неП. Мушу повертатися вже до своПх княжих повинностей, а вiдтак i до Черна". Коли в'Пхали на подвiр'я СоколиноП Вежi, i зовсiм змушений був стати на цiй думцi: на нього чекали мужi вiд Стодорка. - Щось сталося? - Коли не сталось, то може статися, княже. Прибув iз Маркiанополя посланець, велiв переказати тобi, аби був готовий до всього: ромеП послали до обрiв своПх нарочитих мужiв. - Таки кличуть обринiв? - Ано. Проситимуть Пх, аби прийшли i видворили з Iллiрика склавинiв. - I то - усе ? - Дуже можливо, казав, що обри стануть потiм у Подунав'П яко щит мiж лов'янами i ромеями. - Хм. Ну що ж, полуднуйте та й поПдемо разом до стольного города нашого. XXIII Мужi Власт та Стодорко не стали користуватися вiдсутнiстю князя й уподiбнюватись своКму князевi. Розгледiвся, повернувшись до Черна, й помiтив: не в ловах лiсових бачили зимову усладу, старалися бути достойними княжих сподiванок i таки достойно замiнили його на отньому столi.. А то - приКмна винагорода. Он скiльки люду набрали в дружину, користуючись голодом, дбають i про броню для нього, про яства. - Хвалю, братiК, - розчулився князь. - Хвалю i радуюсь. Коли б ви знали, як це вчасно. Коли б знали! На люд тиверський надiП нинi мало. Надто змалiв вiн пiсля голодноП зими на силi. А нам спiшно слiд будувати нову лiнiю твердей. - На крутопадях Днiстрових? - Найпаче там, де пiдходять до рiки путi торованi i де ймовiрна переправа обрiв, коли правитимуться до Дунаю. - Князь маК намiр ставати Пм на путi? - Там видно буде. Може, дозволимо пройти через нашу землю та й забудемо, що йшли. А може, й нi. Усе залежатиме вiд того, якими будуть намiри обрiв. Аби не шкодувати потiм i не видаватися аж надто поступливими, маКмо зараз готуватися до зустрiчi з тим не вiдомим нам людом. Бери, Власте, воПв, бери усе, що треба воям, i до дiла. Будуй вежу-твердь i знай: коли що, тобi доведеться й боронити ПП. Власт не вельми радiв тiй княжiй речницi, одначе й перечити не брався. - А ти, Стодорку, - не дав довго думати Волот, - розшукай у Веселому Долi чи в Придунав'i воКводу Вепра й перекажи йому, аби був готовий до того ж у Холмогородi. Обри й на нього цiлитимуться, неодмiнно. Я ж подбаю тим часом про оборону Тiри-Бiлгорода, дам знати про ромейськi потуги князю Добриту. Чи встигнемо багато зробити з того, що маКмо зробити, не вiдаю, одначе робити мусимо i негайно. Поселяни анi тодi, анi пiзнiше не вiдали, що мордуК князя i його рать. У них своП клопоти, Пм своК на мислi. Та й чого мали б цiлити розум свiй на гiрше? Передлiття вiд днини до днини стаК гомiнкiшим i обнадiКно знадливiшим, воно, з усього видно, обiцяК благодать. А чого ще треба поселяниновi, окрiм благодатi? Ано, чого? Глядiть, як лагiдно свiтить iз високостi утихомирений жертвами Хорс, яке чисте та синК небо над Тивер'ю. Коли й замоложуКться, то ненадовго. Погримить, погуркоче, засiК землю щедрим сiм'ям дощу - й знову прояснюКться, знову дзвенить у ньому багатоголосий пташиний спiв. Така втiха лягаК на серце вiд того спiву, а ще вiд духмяного аеру, що пахне пiсля дощу полем i лiсом, землею i сонцем, присяйбiг, iдеш - не хочеться йти, Пдеш - не хочеться Пхати. ВолiКш злитися з медовими розкошами землi i вiддатися на ласку тих розкошiв. - Хвала милостивим богам! - стаК обличчям до сонця й молиться своКму огненному господину - боговi-сонцю розчулений його щедрiстю ратай. - Хвала милостивим богам! - пiдставляК той же ратай вiдкрите чоло своК пiд дощовi струменi й радiК-уповаК на щедроти бога грому i блискавки. - Слава й хвала! Слава й хвала! Найбiльше клопоту зараз на подвiрницях. Щойно пробилося до сонця посаджене, його слiд оберегти вiд зiлля-задухи, дати розкiш у землi, а вiдтак злелiяти землю, що плодоноситиме. Тому й длубаКться там люд, обходжуК добро своК та воздаК хвалу богам за сподiване. Все ж бо казало: йдеться к урожаю, а вiдтак к добру. Хто мiг подумати, що покладаКться на божу благодать i вiрить тiй благодатi передчасно? А сталося. Удосвiта поселяни поралися й певнi були: сьогоднi, як i вчора, стоятиме погожа днина. Роса он яка випала з ночi, а коли випадають щедрi роси, усмiхаКться вранiшнК сонце, бути погожiй днинi. Вона й не обiцяла чогось лихого, принаймнi до полудня. Зате о полуднi затемнiла з якогось диза далина, i темiнь та що далi, то помiтнiше зближалася. - Буря, либонь, - догадувався хтось iз молодших. - ТакоП пори i такоП днини? Не довго гадали й малiли на силi, гадаючи. Темiнь грiзно сунула на них i не забарилася послати розгадку. Спершу сiли на злаки й забiгали по злаках окремi, не кожним, може, й помiченi пруги, за тими першими - другi, за другими - третi. Так жадiбно накидалися на зелень i потрошили ПП, таку трiскотняву зчинили тим потрошенням, що тепер уже нi в кого не виникало сумнiву: це не просто пруги, се бiда впала на Пхнi голови. Хтось хапав мiтлу й кричав, надриваючись, на всiх iз роду своги, аби не гаялись, брали, що К пiд рукою, й гонили ту напасть iз злакiв на подвiрницi, iншi бiдкалися не так подвiрницею, як полем, i бiгли чим-дуж у поле. "Боги, - благали подумки чи й уголос, - порятуйте! Боги заступiться!" А боги нiмували. Вони й самi були, мабуть, збентеженi тим, що творилося на землi: пруги летiли хмарою i заступали сонце, мов та хмара. Нiхто не бажаК собi гiршого, тож i тi, що бiгли в поле, усе ще сподiвалися: а може ж, пруги пройдуть всього лиш смугою, не зачеплять Пхнього поля? Гляди, не сядуть на Пхнi поля, полетять далi? Та ба, то була всього лиш сподiванка, одвiчне жадання лiпшого, нiж К, нiж може бути. Пругiв вистачало не лише на поля, а й на луки, вони не гребували анi княжими, анi поселянськими посiвами. Обсiдали хмарою й трощили спiшно, прожерливо, нiби вперше бачили. - Боженьки! - ломили руки тi, що прибiгли на поля своП першi, або спинялись i цiпенiли з жаху. Бо ж розумiли, нiчого не вдiють: там, де встигла попоратися комашня, лишалися однi стебельця при коренi, а то й гола земля. - Це наша погибель! ЧуКте, людоньки, це наша погибель! Ми нiчого вже не вдiКмо з пругами. Згублять вони поля нашi, згублять i нас! Дивилися на ту згубу посмутнiлими очима мужi, голосили, присiвши край ниви, жони, за жонами - дiти, а пруги робили своК: падали на поле хмарою й тодi лиш знiмалися, як пожирали злаки, лишали замiсть злакiв убогу й непривiтну рiллю. Що ж робити? Де i в кого шукати порятунку? У князя, у богiв? А що дасть князь i що дадуть боги, коли земля втрачаК останнК - сподiванку? Сидiли й туманiли без дiла ратаП, опустились руки й змалiла сила в будiвничих, що мали споруджувати твердi по Днiстру, не вiдав, що маК робити тепер рукомеслий люд. Бо полонили серце i розум туга велика, досi не знана, бо не бачили перед собою зiрки-сподiванки. В одному певнi були: це - кiнець. А коли кiнець, то куди пориватися i чи варто пориватися? Пруги, подейкують, пройшлися по всiй землi, спустошили всю землю. I саме тодi, як вiдчай доходив краю, а зневiра холодила розум, десь в когось зродилася думка i пiшла луною по Тиверськiй землi: бо самi виннi. Нащо сказали тодi, на вiче: "Усi най тягнуть жереб, окрiм родини князя? А коли князь чи його родина саме й завинили перед богами?" - Йой! Хто це вигадав? Кому спало таке на думку? Таж князь он як повiвся з людом своПм, он що зробив для люду! - Зробив та й пiшов тiшитись до молодоП жони, та й тiшився геть усю зиму з молодою жоною? А коли то i К вона, провина перед богами? - Заткни пельку! Знайшов, скажiть на милiсть, провину. Чи боги перечать комусь брати злюб та й бути щасливим у злюбi? - Ано, то вже казна-що - звинувачувати князя за злюб. Хiба молодша княгиня не з власноП волi побралася з ним? Чи, може, нещаслива в злюбi? Говорили всяке, та як би там не було, а камiнь кинуто, хвилi зродилися вiд того каменю та й пiшли собi. А хто здатний зупинити Пх, коли пiшли? Котились та котилися, бунтуючи люд, аж поки не досягли берега i не розбились об берег. - На вiче! На вiче! Най скаже вся Тивер, як бути з князем! Най скажуть старiйшини, як житимемо в своПй землi пiсля такоП згуби! XXIV_ Повертаючись вiд забудов у приднiстровських твердях, князь Волот на власнi очi бачив, чим завершився налiт задунайських пругiв. Через те не гнав коня, Пхав ступою i думав, похитуючись у сiдлi. Довго й уперто думав, а не мiг стати на якiйсь iз думок. Бо таки не вiдав, як житиме Тивср пiсля всього, що сталося. Поривався в один, поривався в iнший кiнець далебi ж нелiнивою думкою, а вiдшукати щось бiльш-менш певне i тим уже рятiвне не мiг. Коли ж наблизився до Черна, думки обiрвалися враз i уступили мiсце подиву: за стiнами стольного города вирувало людське стовписько. "Почалося вже, - догадувався, хто товпиться i чом товпиться. - Одначе ж як швидко. Як все-таки швидко! Чи не наполяжуть: веди, княже, з сiКП землi, вона прогнiвана? Дуже можливо. Знають-бо: склавини знялися та й пiшли в ромеП, пiшли i он сiли вже, подейкують, на плодючих ромейських землях. Чи тиверцi гiршi за них? Чи те, що сталося, не пiдказуК саме цю путь? Земля та рiдна, котра даК яства, i небо те наймилiше, пiд яким пiзнаКш смак земноП благодатi. Не мав намiру правитися до людського стовписька й питатися хто зiбрав, нащо зiбрали? Повернув коня до полуденних ворiт i в'Пхав до Черна через бiчнi ворота. Треба буде, покличуть i скажуть, чого зiбралися. Тодi ще, як передавав бiля конюшнi коня, помiтив: на нього дивляться iз спiвчуттям, ба навiть iз жалем. Спинився i впiк одного з тих, що жалiли, очима, проте не став допитуватися, в чiм рiч, попростував до терема. А переступив через порiг, зустрiвся з Малкою - i прочитав той самий жаль в очах Малки. -_ Волоте, ти чув? - _ступила крок уперед i торкнулася княжоП руки. - _Вони звинувачують нас._ Не цiкавився, хто - вони, i так догадувався. Одначе повiрити, що звинувачують у безлiттi, заподiяному пругами, не мiг. -_ До чого ж тут ми? Та й кого це - нас? - Тебе, мене, всю княжу родину. Втупив у неП незрушний погляд очей своПх i довго стояв отак, питаючись. - Звiдки знаКш? - Там, - показала рукою, - на вiчi, йде справжня брань. Однi обстоюють нас, iншi звинувачують, кажуть, саме ми завинили перед богами, через те боги й карають Тивер спустошеннями. - Хто ж це може звинувачувати, та ще отак? - Коли скажу, не повiриш: мужi-волостелини та челядь Пхня. Он воно що! Повiрити справдi важко. Тi, на яких покладався, мов на круту гору, яких множив, де слiд i де не слiд, аби бути певному: це - опора князя, та твердь, що на нiй стане i возвеличиться в очах люду своКП землi, виходить, одступилися, бiльше того, iдуть супроти нього. Хто ж напоумив Пх? Хто злютував? Вепр? Можливо. Одначе досi й Вепровi не таланило в такiм заходi. Вiн знаК, вiн вiдчував. Тепер iнше чуК. Що ж сталося з волостелинами тиверськ