ебуК зараз його жалощiв, Миловидка тиснеться до плеча й квилить, налякана тим, що сталося, а ще тим, що сталося в найсподiванiшу iз сподiваних мить, - пiдвiвся й повелiв, яко жонi i другу: - Заспокойся. Ти тепер охоронниця вогнища в праотнiй оселi Волотiв. Лаштуй матiр в останню путь, готуй тризну по нiй. Челядь знатиме, хто ти вiднинi, слухатиметься твогослова, як мого власного. Чула, жоно моя красна? Витри сльози i берись до дiла. А я поПду тим часом i вiддам богам уподобану ними жертву. Тiльки-но упораюсь, одразу ж буду коло тебе. XVII_ Цiкавих до видовищ нiколи не бракуК, а тут i видовище не якесь там. Боги вибрали собi жертву не серед старих, ба навiть не серед отрокiв чи мужiв, - вказали на младо-младу i добролику iз доброликих дiвку з Колоброда. Як же це можна не пiти й не глянути на неП бодай одним оком, коли вона - божа наречена, така, подейкують, лiпа нiби та царiвна, що в молоцi морськоП кобилицi купана. Шiстнадцять лiт всього лиш Пй, а станом висока вже й собою доладна. Тiло маК бiле та нiжне, таке нiжне, що його й торкнутися боязко. А ще косу викохала пишну та довгу, очi, брiвки, щiчки, взяла вiд мами такi, що ними тiшився б та й тiшився. Жiнки запевняють: Хорс буде вдоволений такою, а отже, i вмилостивлений. Чия, питаКте? Найстарша з доньок волостелинових, Ласкавиця. Як тiльки взяла уготований долею жереб, уже й не пустили до кревних, оддали стороннiм, аби оберiгали та готували до зустрiчi з богами ясними. Перед тим, як вийти на останнК побачення з людом своПм, божу наречену скупають у напахченiй травами купелi - раз, вдруге i втретК. Лиш потiм одягнуть у бiлоснiжну, з тонкоП заморськоП паволоки тунiку, в кикладу з прозороП хiоськоП тканини, таку знадливо барвисту, що про неП не всяка царiвна може мрiяти. Затим вправлять до вух пiдвiски, надiнуть золоту гривну, увiнчають вiнком-дiадемою. Йой, то ж, певно, не дiвка з землi ТиверськоП, справжня богиня вийде на люди й заслiпить собою люд. - Бабцю, чулись-те, бабцю! - смикаК за полу й благально позираК на стару збентежене чимось дiвчатко. - Чи Ласкавиця вийде ще до нас? - Вийде, внучко, та не до нас, - втираК сльози й сумно зiтхаК бабуся. - На вогнище пiде, богiв у ВираП ласкагиме. - А потiм? - I потiм - теж. Не бачити вже нам ПП личка бiлого, не чути речей медових. - Хiба Вирай так далеко? - Он, далеко, горличко ясна! Так далеко, що не буде вже нам вiд Ласкавицi нi привiту, нi одвiту. - Пощо панi лякаК дитя? - дивиться на бабусю кудлатий, уперезаний мотузкою муж. - Дiвчина удостоПлася ласки божоП, в шанi та славi ходитиме по вiчнозеленiй полянi Вираю, а вона - нi одвiту, нi привiту. Бабуся й собi гостро дивиться на мужа. - Пошли, волхве, свою, коли такий щедрий. - Ай послав би, коли б мав та коли б боги уподобали. - Отож-бо. Тому й щедрi, що посилаКте чужих. - Тьфу! - сплюнув у ПП бiк кудлатий i зник у натовпi цiкавих. Капище Хорса не входило в обводи стольного города землi ТиверськоП, ховалось вiд людського ока в лiсi, пiд скелястим урвищем. А проте стезя до нього добре знана. Отож поселяни йдуть та йдуть туди. Теслi ще вчора змайстрували високу лодiю з поличчям Хорса й поставили ПП на дубовi паколи. Пiд лодiю наклали дрiбно й недрiбно наколених дров, заздалегiдь висушених, тих, що спалахують вiд смолоскипа й палають смолоскипом. При дубi ж, що росте пiд скелею i маК божу оселю - дупло, розбили високий, жовтогарячого кольору намет. Там, у наметi, й маК статися перше Ласкавчине побачення з богом. Об'явиться перед нею до ослiпу ясний i доброликий, усмiхнеться потiшено-вдоволеною усмiшкою та й скаже: "Ти до вподоби менi, дiвчино, беру тебе". Поцiлунок його буде болiсним, та лише на мить. По тiй митi настане солодке забуття, а поки воно триватиме, покладуть божу обраницю в лодiю i вiддадуть вогню. Ясний Сварог вiзьме ПП на своП дужi дланi й понесе разом iз лодiКю через всеньке океан-море на острiв Буян, в краПну постiйного лiта i вiчнозелених садiв, духмяного аеру в садах та при потоках. А вже як станеться Ласкавчине воседля в божих хоромах, як побереться з богом та усладить його солодощами злюбними, маК згадати й про них, поселян землi ТиверськоП, та ублагати свiтлоликого Хорса, аби не палив Пхнi ниви своПми вогненними стрiлами, давав землi плодоносну силу, а люду - блага земнi, утiху-сподiванку на життя. - Iде вже! Йде! - пiшло-покотилося хвилею. - Божа наречена йде!! Тi, що заговорилися чи не спроможнi були нагледiти ПП, спиналися навшпиньки, зирили через чужi голови й знову спиналися. - Погляньте, таки йде! - Йой, та яка пишна! Ласкавиця не сама верстала путь мiж городом i капищем Хорса. Попереду, на вiдстанi двох-трьох сулиць, простував торованою стезею князь, за князем - вона у супроводi двох старих бабусь в одязi жриць. По один i другий бiк вiд них iшли, яко охоронцi, мужi при повнiй бронi. Џх було чимало, та не вони впадали в око i не на них заглядався люд тиверський. Божа наречена звабним метеликом видiлялася серед усiх, на неП й зирили, ПП тiльки й мали в оцi. Бо таки звабна була. Присяйбiг, такоП у Тиверськiй землi й не видiли. Через тi доглядання та перемовляння не всi завважили, як там, бiля капища, стали лаштуватися дiви та жони зi стольного города. Тодi аж помiтили Пх, як заспiвали високим i злагодженим спiвом: Дiвi прелiпiй слава навiки! Слава й хвала! Слава й хвала! Вiд роду до роду, Вiд краю до краю Слава й хвала, слава й хвала! - Слава й хвала! - дужо виголосив здравицю й натовп. - Хвала Ласкавицi! Слава божiй нареченiй! - Ходи до нього, красна дiво, та будь щедрою з ним! Ублагай ясноликого Хорса, най змилостивиться над нами, над дiтьми та худiбкою нашою й не смалить, не випiкаК злаки земнi! - Най живе в злагодi з усiма богами ясними та надоумить Пх, аби не скупилися дощами, поливали землю набiлом дiв пiднебесних, сприяли та й сприяли визрiванню жита, пшеницi i всякоП пашницi! - Будь щедрою i вблагай! - Будь доброю i послужи нам! На те уповаКмо, того вiд тебе ждемо! Однi норовили всього лиш ближче стати до Ласкавицi й бути певними, що почула Пх, iншi простягали руки й опускалися перед божою обраницею на колiна, ще iншi бiгли поруч, зазирали Пй у вiчi й просили не забути про них, коли стане щасливою iз щасливих. Ласкавиця, видно, не спроможна була чути усе i всiх, або дивилася на людей i дивувалася людям, або згоджувалась iз ними, кивала на знак згоди головою i якось непевно усмiхалася. - Вона хмiльна! - примiтив хтось iз тих, що не кричали i не благали про заступництво. - Гляньте, вона хмiльна! - А ви хотiли, - попрiкнули чи всього лиш зауважили збоку, - хотiли, кажу, аби тверезою йшла на жертовник? Перше й останнК воседля у дiвчини. Чом би й не випити перед ним? Князь наблизився тим часом до капища й повелiв щось старим жрицям. Тi недовго дослухалися, самi гаразд знали, що мають робити. Взяли пiд руки Ласкавицю й показали, куди маК йти. Дiвчина оглянулась раз, оглянулась i вдруге - когось шукала, ба навiть кликала й поривалася кличучи. Зрештою послухалася стариць i пiшла до намету. Мужi стали обабiч запони, що позначала собою вихiд, хор дужо i злагоджено заспiвав величальну. Тiльки тепер уже воздавав хвалу не дiвчинi - боговi Хорсу, тому всесильному i всемогутньому боговi, на якого уповали нинi, вiд якого ждали заступництва i благодатi. Спiв угомонив згромаджених довкола капища поселян чи те, що мало статися пiд накриттям спiву. Туманiли один з другим i вiдмовчувалися, вiдмовчувались i ждали. I саме тодi, як людське мовчання стало надiйно тривким, почувся несамовитий крик. ТiКП ж митi вiдлетiла нiким не притримувана запона i з намету вихопилася напiвоголена й до невпiзнання нажахана дiвчина. То була Ласкавиця. Тi, що стояли ближче, примiтили: вона поривалася втекти i, пориваючись, благала про помiч-порятунок. Хтось вiдгукнувся на те благання таким же, як i в Ласкавицi, криком-вiдчаКм, хтось перевiв тiльки подих чи й, не переводячи подиху, зацiпенiв. Бо таки було чого холонути жилам у людському тiлi й цiпенiти тiлу: на бездоганно бiлiй донедавна тунiцi божоП обраницi, там, де б'Кться серце, розпливалась i палахкотiла полум'ям молода дiвоча кров. Усе те тривало мить, може, двi i лишилося в пам'ятi як видиво. Хтось дужий i лютий схопив по тiй митi дiвчину за руки i так само рвiйно, як i з'явилася, запакував у наметi. Ще чулися благання, угадувався здушений крик, та по тому все й стихло. Навiть спiв урвався раптово i не зовсiм злагоджено. Лиш згодом, як пiдняли запону та стали виносити тарiль iз Ласкавчиною крiвцею, затим - покриту бiлим покривалом Ласкавку, знову зачувся вiн при капищi, одначе не дужо й пiднесено, як колись, - сумно та жалiсно пiшов улоговиною. Пiд той спiв урочисто виносили й клали божу обраницю на верхнiй палубi лодiП, вiн додавав жалю й тодi, як обставляли ПП тимчасову оселю лагвицями з яствами, окринами та жбанами з напоКм, квiтчали квiтами з лiсу - такими синiми, як ПП очi, такими бiлими, як дароване перед воседлям у божi хороми вбрання i такими черленими, як пролита на жертовник кров. Та ось спалахнув пiд подiКю вогонь, шугнуло ласе на поживу полум'я - i так же дужо шугнув разом iз полум'ям перед цим тихий та жалiбний спiв. Мов наляканий птах, злетiв iз премногих жiночих уст, ударився об скелю-крутопадь i, посилений нею, виповнив собою улоговину, не лише ближнi, а й дальнi околiП. Його примножили крики-прощання Ласкавчиних кревних, стогiн-благання люду тиверського: не забувати про нього, битого безлiттям, знекровленого голодом та ратними вторгненнями, пам'ятати й там, у божiм оседку, що вiн - ПП люд, а всi поселяни - ПП кревняки. Йде ж бо до бога, стане жоною ясноликого бога. Кому, як не Пй, младомладiй i непорочно чистiй, краснiй iз красних, належить розщедрити Хорса й зробити милостивим до них. Розщедрити й зробити милостивим! XVIII_ Давно погасло вогнище на капищi Хорса, стала попелом-тлiнню та, що ПП приносили в жертву богам, а князь сидить та сидить у своПм чернськiм теремi, не хоче чи не смiК показуватися на очi анi челядi, анi околишньому людовi. Такий сум лiг вiд того дня на серце, нiби i його торкнувся отой потужно-дужий, всеспопеляючий вогонь. Та що торкнувся - висмалив у ньому все, лишив холод i тлiнь, сумну замрiю i ще сумнiше збайдужiння, коли по щиростi - зневiру i ляк. Ано, i ляк. Бо не певен уже, що вiн князь на Тиверi. Не хотiв же, i помислами, й серцем був проти того, щоб посилати в дарунок богам людей, а не вийшов i не став супроти того прадавнього покону. Чому, спитати б? Зрадiв, що вiче увiльнило вiд обов'язку брати жереб, що солодко сказало про князя: такого не було й не буде? А спершу ще, як вихопився з думкою-порадою Жадан? Чом тодi промовчав i не поклав край безумству? Вiн же не хтось там - князь, його думка - не те, що думка якогось волхва. Що те дiвча кричало, коли випорснуло з-пiд жертовного ножа й вихопилося на мить-другу з намету? Благало змилуватися, не губити? А так, крикнуло ж бо: "Княже, ти один все можеш, захисти!" А вiн промовчав. Потупив долу зiр i промовчав. Бо не мiг уже захистити, бо ранiш мав би подумати, як вдiяти, аби не слали люд його пiд жертовний нiж. Ано, ранiш! "То чому ж не подумав? Порада волхва виявилася аж надто несподiваною чи злякався тих, що стояли за спиною волхва, що одному доведеться осилювати всiх? Посоромся, Волоте. Адже хтось колись маК вийти й стати супроти всiх, коли покон Пхнiй не сприймаКться розумом, коли тому покону не схильне коритися серце". - Княже! - став на порозi стольник i обiрвав тим окликом його роздуми. - До Черна прибувають нарочитi мужi з Волина. Кому накажеш прийняти Пх? - Якi мужi? Чого? - Кажу, ще тiльки прибувають, тому й не вiдаю, чого. - Скажи, най спочинуть з дороги. Приймемо за обiднiм столом. Довелося збирати малу раду. А вже як зiбрали, покликали й нарочитих iз Волина. - Чим стривожена земля Дулiбська? Пощо шле до нас мужiв своПх? - Тривог особливих немаК, - старалися бути поважними i розважливими дулiби. - Одначе те, з чим ми приПхали до Черна, справдi не терпить. Днями гостювали у Волинi сли вiд слов'ян, що живуть у горах i за горами. ПриПздили кликати нас, дулiбiв, тиверцiв, полян, уличiв, ба навiть тих, що на сiвер вiд нас, аби приставали до них та йшли купно з ними у землi ромеПв. Ми, анти, як водиться, у землi МiзiП та ФракiП, вони - в Iллiрик. Мета походу - оружно прийти й оружно сiсти на тих плодоносних землях. Князь Добрит з цим i послав нас до Черна: чи пристаК Тивер до загальнослов'янського рушення? - А що дулiби, поляни, уличi? - Дулiби спершу хочуть послухати, що скажете ви - тиверцi, поляни, уличi. Волот не роздумував довго. - Не вiдаю, як подивляться на цей похiд iншi, - мовив хмуро, - а Тивер одразу скаже: нi. Люду тиверському не до того, щоб iти й брати мечем чужi землi. Своя горить пiд ногами. Голод i мор гряде. Не сьогоднi, то завтра пси заволають по дворах, а зловiщi по пущах. Дулiби непевно якось переглянулися мiж собою. - То може ж, саме похiд i порятуК люд тиверський вiд голоду та мору? - Як то? - Тi, що пiдуть, собi здобудуть яства i кревним своПм. - А що буде, коли ромеП осилять нас i самi пiдуть у нашу землю? Чи може голодна Тивер iсполчитися i вийти на рать? Зрештою, мiж нами й ромеями укладено ряд. Чи личить саме нам ламати його? Згадайте, якоП кровi коштувало замирення. Дулiбам, може, й байдуже, чим завершиться похiд. Вони - далеко, Пм не доведеться розплачуватися хребтом, а нам випаде така доля, тому й стоПмо на своПм: нi i нi! - Кажу ж, - боронився старший серед волинських мужiв, - князь Добрит не маК намiру повелiвати. Вiн хоче знати думку всiх антiв, а вже як знатиме, скаже склавинам, пристаКмо до походу чи не пристаКмо. Мовлено немовби й щиро, без звичного в таких дiлах туману, а Волот не мiг погамувати невдоволення, його усе ще тiпало й пiдбивало перечити. Тому осмiлився й заговорив стольник. - Нарочитi мужi вважають, що про цю речницю з Волина слiд говорити на вiчi? - То вже як собi знаКте. Для нас важливо, аби ми сказали князевi Добриту те, що думаК вся Тивер. - На тому й станемо: князь Тиверi знаК, що скаже нинi люд тиверський, його речницю вважайте за речницю люду. - Стольник помислив мить i вже потiм додав: - А зараз прошу нарочитих мужiв iз землi ДулiбськоП до княжого столу i княжих яств. Ними он яку путь подолано час i перепочити з путi. Сидiли за столом у Чернi, сидiли опiсля i в Волинi, пригощались-перепочивали i знову пригощались, а черв'як, що його зродило у серцi князя Волота принесення в жертву богам младомладоП i красноП з красних дiви лиш змовкав на час - не гинув. Iншi жартують, захмелiвши, або розповiдають бувальщини-подвиги, бувальщини-перестороги, а вiн слухаК те й хмуриться. Бо чуК: нуртуК-перевертаКться в ньому той черв'як, ссе iз серця кров i не даК покою мислi. - Землi ФракiП-багатi землi, - хвалився застiллю князь уличiв Зборко.. - Я запримiтив Пх тодi ще, як ходили в ромеП за Юстина. Доли - зором не змiряКш, а в тих долах земля, нiби масло. Плодоносна земля, братове. Суху палицю встроми - i дасть корiння. А ще ж К гори зеленi, сонцем засiянi, а в тих горах - випаси для худоби, затишнi долини для не вiдаючих спеки нив. Бо рiки течуть iз гiр i несуть у доли жадану вологу, бо не дмуть вiтри-суховiП, як дмуть нинi i прiсно дутимуть у нас. - Князь Зборко лише те й бачив у ФракiП? - хмуро дивився в його бiк Волот. - А що мав би бачити ще? - Хоча би й те, скiльки твердей-фортець мають там ромеП i скiльки воПв по тих твердях. А ще мав би пригадати вiн, як нам ломили там за Германа та Юстина ребра, скiльки голiв тодi не долiчилися. - I це каже той, хто водив нас не так давно до тоП ж ФракiП, хто казав: "Анхiал - багатий город i ще багатше пристанище. Вiзьмете - на всю добу дарую його вам"? - Я водив вас, княже, не на татьбу, я водив для того, щоб провчити ромеПв за Пхнi розбоП на нашiй землi, щоб примусити Пх рахуватися з нашою силою i здобути бажаний мир. А до чого кличеш ти? Чим зваблюКш нас у ромеях? Чи тобi мало того, що мав там за Юстина та Германа, коли пiшов непроханий, що мали опiсля тиверцi вiд Хiльбудiя? Невже не вiдаКш, бувши зi мною в тiй же ФракiП, яких зусиль коштувало нам, аби ромеПв запевнити та й самим упевнитись: лiпше убого, зате привiльне жити в своПй землi, анiж полягти за достаток у чужiй? Нам i тут, де сидимо вiд дiда-прадiда, не тiсно. - Одначе не вельми й сито, - поспiшив заперечити Добрит. - Я тому й не сказав склавинам свого твердого "нi", що житiК нашого люду не даК грунту бути певним i твердим. Чому мовчиш, князю Тиверi? Чом не кажеш тут, що засiянi пiдвладним тобi людом поля друге лiто не дають йому збiжжя, а худобi - звичайноП травицi-поживи на луцi чи в лiсi? Як житиме i з чого житиме такий люд, коли сидiтиме в обводах спаленоП сонцем землi й тiшитиметься тим, що живе в мирi? - То наш клопiт, княже. - I все? - Пагуба спечна не може тривати вiчно. Ми нiчим не прогнiвили богiв, аби так немилосердно карати нас. Я вiрю цьому i люд мiй вiрить, тому й сподiваКться: ще плодоноситиме Тиверська земля, а плодоноситиме земля, буде й на нашiм подвiр'П свято. - Вiри замало, князю. Вiра - набуток отрокiв, а ти муж i не лише ратний, а й думаючий. Добриту, видимо, не по серцю те, що тиверський князь аж надто вже колючий сьогоднi. Втупив у нього прискаленi в гнiвi очi й мовчить. Та гнiв його не охолодив, лиш пiдцвьохнув Волота. - А тепер я запитаю тебе, княже, - iсполчився весь, - що робитимемо, коли станеться так: ми знiмемося й пiдемо всiм ополченням у ромеП, а обри тим часом до нас? Примовк привiдця дулiбiв. Всього лиш загадався чи не знав, що сказати. I мовчання те не пiшло йому на карб. Засумнiвався в доцiльностi походу князь уличiв ("А що, - мовив, длубаючись у тiм'П, - i таке може статися"), одразу й доволi рiшуче перейшов на бiк Волота князь поднiпровських полян. - Я теж тiКП думки, - сказав Добритовi. - Не час iсполчатися i йти в ромеП, час думати про мiць своПх земель. Обри, ставши сусiдами, не випадково вторгаються в нашi весi на обводах i пробують нашу силу. Вони щось замишляють супроти нас i ждуть слушноП нагоди. Такою нагодою, гадаю, й буде наш похiд у ромейськi землi. - Було б лiпше, - не так уже завзято, а все ж боронився старший серед князiв землi ТиверськоП, - коли б ми не гадали, а напевне знали, що помишляють обри. На тебе, княже полян, покладено стояти на оборонi нашоП землi з боку степу, ти мав би й подбати про це. - Дбаю, княже, хоча похвалитися великою обiзнанiстю й не можу. Стороняться нас обри, i до себе не пускають, i самi не кажуть: "Хочемо жити яко сусiди з сусiдами". Вторгаються натомiсть, пробують силу. А це й змушуК гадати: недобре замишляють вони супроти нас. - I я кажу, - не забарився подати голос князь Волот, - обри - меч, що повис над нашою шиКю. Тивер бiльше нiж певна: коли зламаКмо укладений iз ВiзантiКю ряд i пiдемо в землi ФракiП, iмператор не поскупиться, пiдкине обрам мiхи з золотом, i тi ударять нам у спину. - Звiдки така певнiсть? - Чи князь не знаК: на Тивер вiддавна покладено обов'язок боронити землю Троянову з боку ромеПв, у неП був час i нагода познайомитися з норовами сусiдiв. Бачили, не хочеться Добритовi поступатися своПм, i все ж бесiда з ним по якомусь часi пiшла на примирення. А примирення на диво швидко одмiнило й Волота. Як би там не було, таки ж на його стало. А то не якась там абищиця, то - услада серцю. Улiгся й занiмiв нарештi дражливо-неспокiйний черв'як, прийшло бажання розправити плечi i скинути з них зроджений невдоволенням камiнь. А вже як скинув, не мiг не пригоститися за столом, що його заставив яствами та питвом князь Добрит. Нагледiв якось: усi пiд хмелем уже, гудуть, нiби бджоли, й пiдсiв до Острозора. - Хочу поговорити з князем полян осiбно. - Я теж маю таке бажання, - приязно усмiхнувся Острозор. - Жду лиш нагоди. - Гадаю, саме час. Насамперед маю подякувати князю за те, що був тверезiший вiд iнших i допомiг утримати Добрита вiд згубноП спокуси - iти в непевний час на ромеПв. - Що моя помiч? Князевi Тиверi слiд дякувати, що мав у серцi мужнiсть стати супроти всiх. Люд тиверський може пишатися таким привiдцею. Волот не перечив, одначе й не радiв похвалi. - На жаль, цей привiдця не привiв його до сподiваноП благодатi. Важкi лiта переживаК Тивер, i хто знаК, як переживе Пх. - МоП моряни повiдали менi, яка скрута спiткала люд тиверський. Отож Пхав сюди й гадав собi: чи не час нам, зробивши один, робити й другий крок? - Тобто? - ЛодiП змайстрували, пристанище маКмо. Пора посилати торговий люд в iншi землi, хай везе туди наш, звiдтам чужий товар. Князь, сподiваюсь, розумiК, яка то вигода i людовi, i землi? - Коли везти товари, то тiльки до ромеПв, - ожвавився Волот. - Бiльше морем Евксiнським немаК куди податися. Вiзантiя - свiтове торжище, там збираКться мало не весь торговий люд, як iз заходу, так i зi сходу. I це, скажу по щиростi, була одна з причин, що спонукали мене обстоювати мислi князя Волота, а не Добрита. Настав час не з мечем iти до ромеПв, а з товаром, не мечем боронитися вiд них, а знов-таки своПми ринками i своПм товаром.. - Це правда. Це велика правда, княже! Чи я не бачу, чи не знаю: ромеям не так просто кликати обрiв. Покликати - означаК посадити на своПй землi, лишити в тих землях. А чи Пм потрiбно саджати в себе ще й обрiв? Чи мало мають клопоту вiд тих, що насаджали вже, вiд того, що полiзли на захiд i не знають, як вибратися тепер звiдти? - Часи непевнi i не лише для нас. А все ж я так мислю: перезимуКмо, дiждемось тепла, а з теплом - божоП благодатi, i пiдемо в ромеП: на побачення з iмператором, на укладення ряду з ромеями. Гляди, саме те побачення, якi зацiкавлення в торгах, вiдвернуть появу обрiв бiля обводiв ТрояновоП землi. Волот заяснiв видом, здавалось, геть протверезiв, потiшений тим, що чув. - Слухай, княже, - усiвся зручнiше. - Це ж неабияка мисль. Ти говорив про це з Добритом? - Нi, спершу хотiв дiйти згоди з тобою. - То ходiм поговоримо. Най не печалиться тим, що земля ФракiП утiкаК з його рук, най гострить розум свiй на iнше дiло. Ще з ночi задув i колотить лiсом потужний схiдний вiтер, той, що приносить на своПх крилах пахощi моря i степу, а ще згадку про простiр i жадання простору. У полi, ясна рiч, бiда вiд такого: слiпить людям i коням очi, смалить недосмаленi ниви, а тут, у лiсi, окрiм услади вiд гомону, що йде верховiттям i будить рвiйнi мислi, молодечi бажання, анiчого. Тож князь i пiддаКться спокусi. Забув чи не схильний думати зараз, що свiтом iде засiяне суховiКм лихо, знай приострожуК й стримуК нажаханого острогами коня, схоже, що милуКться його молодечою силою, не вiдаК, куди подiти свою. Кiнь граК пiд ним, i грають вiд того князевi мислi, граК потiшене веселими мислями серце. - Що, отроче, - питаК найближчого з дружинникiв i свiтить вдоволеним видом, - так дуже набив сiдницю, що боком примаКшся в сiдлi? Дружинники регочуться, а той, у кого допитувався Волот, осмiхаКться силувано й поспiшаК сiсти так, як належить. - Та нi, княже. Жарт для втомлених - знахiдка, коли ж жартуК князь - i поготiв. Пiдхопили кинуту для потiхи думку, граються нею, нiби малi дiти забавкою. - Вiн, княже, не так набив ПП, як пiдпарив. Ано, напевне знаю, бо видiв, як налягав у Волинi на дулiбськi боби. Не вiдав бiдний, що боби для вершника - видима згуба в путi. I знову смiх, черговi кпини. Бо чом i не посмiятися, коли К з кого, коли смiх - бодай якась пожива в виснажливiй путi. Князь Волот дещо втихомирився по тому, як зiгнав оскому на дотепах. Не поривався в далину i не морочив коня. Однак вдоволення не гнав iз лику i втiшноП задуми також. Привiдця дружинникiв Власт помiтив те й над'Пхав до нього. - Доки маю час i нагоду, хочу порадитися з князем, - сказав порiвнявшись, - що маю робити по поверненнi до Черна в дружинi тиверськiй? Вони Пхали дещо вiддалено вiд ватаги, а крiм того, потужний вiтер з моря коли й мiг пiдхопити та понести мовлене ними слово, то не до ватаги, десь обiч, у нетрi лiсовi. Тому не береглися з словом, як i з думкою, що облачалася в слово, говорили вiльготно i про все. Власт, щоправда, належав до мужiв, котрi не заявили поки що про себе як про мужiв думаючих. Вiдтодi, як Стодорко посiв у Чернi мiсце Вепра, став i воКводою, i першим радником у князя, муж Власт з волi обставин, а може, й власних заслуг опинився на мiсцi Стодорка - став привiдцею дружини. Та повиннiсть поставила Власта в число наближених до князя мужiв i все ж тiльки мужiв ратних: коли йшлося про справи виключно общиннi, Власт або зовсiм не бував на радах, або вiдсиджувався мовчки. А це он як заговорив. - У похiд не збираКмося, Власте. - Волот старався бути дружнiм i прихильним. - Чув же, переконали князя Добрита: не тi часи, щоб iсполчатися i йти до ромеПв, зчiпатися з ромеями. Одначе вухо маКмо тримати наставленим, а сулицi гострими. Отож робитимеш те, що й досi робив: дбатимеш про ратну спроможнiсть дружини, а ще - про ПП чисельнiсть. Зима не з легких буде, i бажаючих порятуватися вiд голодноП смертi, далебi, не бракуватиме. МаКш розумно скористатися тим: брати в дружинники лиш тих, хто йтиме на ратну службу не на час - назовсiм. ЧуКш, що кажу? - Чую, княже, як не чути. Саме про таких i мав намiр говорити з тобою. Я теж тiКП думки: голодний люд iтиме та й iтиме до нас. Що робитимемо, коли пiде валом? Анi яств, анi бронi, анi коней на всiх не стане. - Подумай добре, гляди, й знайдеш. - Де, княже? - З кiньми, гадаю, найпростiше. Кажи кожному, хто приходитиме: приведи з собою коня - пiдеш до кiнноП дружини, не приведеш - будеш у пiшiй. Ну а броню... Це добре, що ти нагадав, содруже, про яства i броню. Доведеться тобi злютувати кiлька ватаг iз тих, що приходитимуть, i послати одних до ковачiв тиверських, най кують броню i тiльки броню, iнших - ловити рибу в Днiстрi, поки можна буде ловити ПП. Як стане рiка, пошлеш тих ловцiв до лiсу - на вепрiв, косуль, Кленiв. Ото й буде твоПй дружинi добра помiч у яствах. Власт не зводив iз свого князя замилуваних очей. - Спаси бiг за мудру раду, - озвався нарештi. - Не думав i не гадав, княже, що ти так одразу все розсудиш. Коли так вчинимо, як кажеш, присяйбiг, зробимо вельми гоже дiло: i люд порятуКмо вiд мору, принаймнi цвiт його - мужiв, i дружину матимемо таку, яка за iнших часiв i не снилася б. Його щире вдоволення мудрою речницею князя не могло не потiшити й самого князя. - Тепер бачиш для себе дiло на передзим'я та на зиму? - Ано, тепер бачу. - I певен, що впораКшся? - У нитку витягнусь, а зроблю, як кажеш. - То одразу пiсля повернення до Черна й берись за те. IншоП речницi вiд мене не буде, та й мене не буде в Чернi. Те саме й Стодорку скажеш. - А хiба князь... - Я до Черна не Пду. Як тiльки зблизимося з ним, зверну до СоколиноП Вежi. Княгиня Доброгнiва померла, маю бути там i дати всьому лад. Помовчав i вже потiм додав: - Коли виникне потреба в моПй радi а чи нагальне дiло пiдвернеться, не вагайтеся, шлiть до СоколиноП Вежi нарочитого. - Буде зроблено, княже. Так i перекажу Стодорку. - Ще одне, - надумався Волот. - Пiди, приПхавши, до княгинi Малки i скажи Пй: князь хоче знати, що з сином, як вiн? Одповiдь ПП одразу ж пришли менi у Соколину Вежу. Волот пильнiше й довiрливiше, нiж досi, подивився на мужа й так само довiрливо сказав йому: - Мiж iншим, покладаю на тебе, Власте, й цей клопiт: пильнуй за сином. Вiн у твоПй дружинi, ходить пiд твоКю рукою, зроби так, аби не оступився десь. ХIХ Як дiйшла до Веселого Долу чутка: в жертву Хорсу приносять красну дiву, Людомила Вепрова стала на своКму i не пустила Зоринку на те видовисько. "Мала потiха, дитино, - сказала раз, сказала i вдруге. - Не треба тобi бути там i бачити те, що буде". Зоринцi не хотiлося слухатись матерi - весь люд iде до капища Хорса, а коли йде люд, певно ж, не даремно. I все ж змушена була скоритися. Одне, бачила, мамця стiною стаК супроти того ПП намiру, цього разу не здолаК ПП, а друге, як поПде аж до Черна без челядi, чийогось супроводу-захисту в путi? Коли ж поселяни, що правилися через Веселий Дiл, уклали Пй до вух iншi вiстi: приноситимуть у жертву богу не когось там, дiвку Ласкавицю з Колоброда, i мати не годна була стримати. Зловчилася i вивела за ворота коня, а вже як вивела, тiльки й бачили ПП. Пригнулася до луки i нiби буря понеслася узлiссям, а там i лiсом. "Чи то ж правда? - питала себе i не знаходила одповiдi. - Боги, чи то ж може таке бути, аби жереб випав на Ласкавку?" Сама не вiдаК: всього лиш не вiрить чутцi чи не хоче, аби те, що чула, було правдою. Йой, свiтоньку ясний, таки ж не хоче. То буде осмута черна, а жаль безмежний. ТакоП веселки ненаглядноП, ласкавицi не лише iменем, а й серцем i не стане? Як же це? Чому маК не стати? Боги всесильнi i всеблагi. Усього позбавили ви Зоринку: можливостi привiльне почувати себе у Веселiм Долi, бути з Богданком i вiрити, що буде Богданковою, тепер маКте намiр забрати й Ласкавицю. Чи то ж справедливо? Дiвчина та стала Пй чи не Кдиною втiхою у цiм збаламученiм свiтi, коли по щиростi - надiКю й опорою, тим щитом, що ним прикривалася в Колобродi вiд отрока-нелюба. Бо була з ним i водночас не з ним, бо чула щебетання Ласкавицi i тiшилась, що К при нiй Ласкавиця.. Стариня радiла собi: приятелювання з Ласкавицею стане тiКю кладкою, через яку Зоринка подасть руку братовi ПП. А Зоринка своК мала на мислi: Ласкавиця прибереже ПП для Богданка, вона не тiльки вiдрада для зголоднiлого по веселiм словi серця, вона - порятунок. I ось маК: боги забирають i Ласкавицю. Мовби на вугiллi почувала себе, добравшись до капища й опинившись серед натовпу, що юрмився при капищi. Бо терпець уривався ждати. А дiждалася, кригу вiдчула в грудях: у супроводi стариць i княжих мужiв йшла таки Ласкавиця. Що бачила потiм, лiпше б не бачити. Дiвчина вiдверто не хотiла йти до намету. А там, у наметi, закричала таким жахливо-несамовитим криком, вихопилася на люди такою нажахано-благальною i закривавленою, що в Зоринки волосся стало дибом. I хотiла вчинити щось, i не могла. Страх скував Пй руки, ноги, позбавив дару речi. А поки приходила до тями, Ласкавиця знову об'явилася перед тиверським людом, тiльки тепер уже не плакала i не благала про помiч, лежала на ношах мертвотно блiда, тиха й упокорена. Зоринка не могла вже лишатися i доглядатись, iдо буде далi. Поспiшила до припнутого бiля дерева коня, а конем - до свого Веселого Долу. Дома застала лише челядь. Отож не довелося пояснювати, де була, чому пiшла супроти волi кревних. Побачили, що повернулася, i тим вдовольнилися, провели до горiшньоП ложницi, уклали в ложе. Ба, спiвчували навiть, бiдкалися тим, що на Пхнiй горличцi лиця немаК, не iнакше, як налякана кимось. Зате коли об'явилася на подвiр'П, а згодом i бiля донi мати Людомила, мусила слухати та й слухати нарiкання та попрiкання. I недостойна вона роду свого, i невдячна. Мати он як клопочеться нею, он як хоче застерегти вiд осмути, бiди-безлiття, а доня те й робить, що суне, куди не слiд, свою нерозумну голову, сама на себе недолю кличе. Виказувала й плакала. Через те Зоринка лише вряди-годи кидала слово обиди на кревних, бiльше вiдмовчувалась. Коли ж почула про маминi клопотання, не втрималась, звелася в ложi й сказала. - А чи не здаКться мамцi, що тi клопотання й змушують бути такою? Невже ви не видите: я не живу в теремi вiтця свого - вiдбуваю покарання. Менi не вiльно поПхати, менi не вiльно пiти, не вiльно й серцем обрати, кого хочу. - Що вдiКш, коли так склалося. Чи мене гадаКш, тiшить те? - То най мама знають, що вiднинi склалося ще iнак: в жертву Хорсовi принесено мою подругу з Колоброда - Ласкавицю. Отож вiд цього лiта i до наступного прошу не турбувати мене i не турбуватися мною. Оголошую траур по Ласкавицi, i анi з Богданком, анi з тим отроком iз Колоброда злюбу не вiзьму. Чули, бачити вiд лiта до лiта нiкого не хочу! XX Минула одна, минула друга, пiшла уже й третя седмиця, як вiддали вогню господиню цього осiбного, одначе не такого вже й безлюдного осередку, а Миловида нiяк не звикне до тишi, що узвичаПлася в покоях княгинi, тим паче до становища, що ним винагородила ПП покiйна княгиня. Усi йдуть до неП, доземно кланяються, як не кланялись, може, й Доброгнiвi, а поклонившись, питаються, куди подiти тi вiвцi, що Пх не варто лишати через скрутнiсть у яствах на зиму, як бути з сиром та маслом, що зiбрали за лiто, з набiлом, що надоюють щоденно. Ано, нiби навмисне, йдуть i питаються, йдуть i питаються, а Миловида ширить, дивуючись прихильностi челядi, очi й паленiК видом. Одного разу вiдбудеться порадою: "Заждiть, приПде князь, вiн скаже, як бути", iншого помучиться, вагаючись, та й скаже: "Робiть так, як досi робили". ЗнаК: то не на краще, рано чи пiзно ПП слабiсть вiдчують i не стануть зважати на те, що вона К в господi. "Це не господиня, - скажуть, - це таке собi нiщо", - а сказавши так, робитимуть, як кому на серце ляже. Проте зважитись бути господинею в праотнiм оседку князя теж не може. Чогось Пй боязко, звiдкись приходить i обсiдаК непевнiсть, що все, мовлене князем, правда. Воно й не дивно: потiшив казкою та й зник, лишив ПП, мовби сироту при дорозi: хочеш, вiр, хочеш, нi. Де буде певнiсть i звiдки вiзьметься вiра, коли чула лиш слово, не бачить дiла? Такий смуток ходить слiдом, така тривога обсiдаК, що серце кривавиться вiд жалю до себе. А князя нема та й нема. Казав: "Готуйся до тризни по матерi. Я вiддам жертву богам та й буду". А не об'явився, бач, у Соколинiй Вежi, сина Богданка прислав замiсть себе, аби провiв бабцю в останню путь, зiбрав плакальниць та й сам поплакав перед тим, як вiддати тiло староП вогню. Вiн i зробив, як велiв князь. Одначе робив.. Чулись-те, робив чомусь так, нiби ПП, Миловиди, й не було тут. Коли наказував, наказував комусь, не Пй, коли питався, знов-таки в когось, не в неП. Як пiсля цього господарюватимеш, будеш певною, що тебе полишено тут за господиню? Коли б не челядь та не ПП постiйне нагадування про господарство, давно покинула б його й пiшла куди очi дивляться. Чомусь вона пiдозрiло прихильна до неП, аж надто запобiглива. Чи то боПться новоП господинi, чи хоче, аби саме ключниця Миловидка лишалася в Соколинiй Вежi господинею. Ось i сьогоднi. Здибала бiля прибудови майстриня i не вiдчепилася, поки не домоглася згоди зайти до неП й поглянути, чи добре робить, чи так маК робити: "Не вперше шию, - казала, - для князя, для княгинi, дiтей Пхнiх. Одначе те, що замовив тепер, нове й незнане. Тож хай молода господиня гляне i скаже: так чи не так пошила. Вона була в ромеях, багато бачила, а те вбрання чи й не ромейське". Џй показали не якесь там диво, всього-на-всього корзно. Та пошите воно було не з тиверських, iз ромейських тканин: верх - свiтло-синiй, пiдклад - пурпуровий. I одна, i друга тканина такi яскравi, так грiли своПми барвами очi, що не замилуватися тiКю яскравiстю справдi не можна. Та й шила, з усього видно, справжня майстриня. Коли накинула Миловидi на плечi й поставила перед свiчадом, не лише оченята, уста одкрила з дива й, невiльно вимовила звичне в речах: "Йой!" - Корзно сподобаКться князевi, - сказала перегодом. - Ваша правда, майстрине, таку вдяганку лише ромейськi iмператори й носять. - Еге? - Атож. Живого iмператора не випадало видiти, а на малюнку, в церквах бачила. - Спаси бiг, щедра дитино, за прихильне слово. Спаси бiг! Я давно приглядаюся до молодоП господинi княжого оседку й ось що хочу сказати: коли К на те ПП добра воля та ще бажання можу пошити Пй вельми лiпотне вбрання к зимi. - За добрi бажання теж скажу: спаси бiг. Одначе у мене, майстрине, немаК з чого шити. - Пробi! Зате у князя К з чого. Ось, прошу. Най гожа господиня стане до свiчада та гляне, як личитиме Пй. Вона не зважила на Миловидинi заперечення, накинула Пй на плечi те, чим хвалилася, й поставила перед свiчадом, а вже як поставила, свiтилась та й свiтилася, втiшаючись майбутнiм витвором рук своПх. - Ну, чи не я казала? Та тiльки такiй пригожiй вродливицi й личитиме це вбрання. Не шуба - замилування буде. Присяйбiг, дiвонько гожа, одне замилування. Говорила, а тим часом обмiряла Миловиду, говорила й обмiряла. Аж поки не вiдчула доволi-таки рiшучий опiр. - Прошу вас, - дiвчина вiдсторонила майстриню i так рiшуче, що в тiКП невiльно опустилися руки. - Не треба. Я не заслужила ще в князя анi тунiк, анi шуби одягальноП. - То заслужиш! - не поступалася майстриня i, здаКться, була щира з нею. - Доки пошию, будуть уже й заслуги, а будуть заслуги, князь похвалить нас, тебе - за вбрання, мене - за стараннiсть челядницьку, ось побачиш. Усе то правда: прихильнiсть челядi - неабияка втiха серцю, одначе й бiль також неабиякий. Чому це князь пустив про неП як про молоду господиню в Соколинiй Вежi славу, а сам не Пде? Ано, чому? Що не день, то тривожнiше думалось про це, а тривога сiяла у серцi не тiльки боязнь, зроджувала i жаль до себе. Куди Пй податися, коли переконаКться, що князь хоче всього лиш ославити? На кого й на що сподiватиметься тодi? На Випал i тiтунин прихисток у Випалi чи на Божейкову стариню? Пробi, таж там своя бiда i своП клопоти. Хiба не була, не знаК? Мабуть, задрiмала роздумуючи, не почула, коли i звiдки об'явилися на подвiр'П вершники. Тодi аж кинулась i схопилася притьмом, коли вловила вухом розмову, а в тiй розмовi вирiзнила його, князя Волота, голос. Кинулася було до дверей, та одразу ж i передумала: чи вона така зараз, щоб виходити перед його очi? Людоньки! Таж спала й заспалася, певно, збила завжди гладенько зачесанi коси, прим'яла вдяганку. Чи може виходити перед очi господаря поторочею iз заспаними очима, вiдьмою iз скуйовдженим волоссям? Мерщiй дверi на засув i прибиратися! На засув i прибиратись! Мотнулася, мов на пожежi, вихопила з небагатоП на набутки схованки найлiпший, що мала, одяг та й стала переодягатися. Спiшно, як тiльки могла, одначе й старанно, як тiльки вмiла. Чула, тремтить уся, знала, може виказати себе цим перестраханим тремтiнням, та нiчого не могла вдiяти. То над ПП силу, бути зараз спокiйною, то, певно, й непiдвладне Пй. На щастя, князь не поспiшав до терема. I переодягтися встигла, i причесатися, i до стiни стала на часину, аби передати Пй дрижаки своП. А передала чи принаймнi оговталась трохи, знову змушена була полохатись. Бо настигла й сполохала iнша думка: чи то ж добре робить, що стоПть i жде. Волот - князь, i яко князь звик до того, що його зустрiчають хлiбом-сiллю, вiтають iз щасливим поверненням з далекоП путi, а вона по клiтях-закутках ховаКться, дрижаки роздаК стiнам. Господиня ж бо К, яка не К, а господиня! Вхопила, скiльки могла, аеру й пiшла до виходу. Не затримувалась бiльше. Тодi вже, як прочинила останнi дверi, тi, що вели з терема, зупинилася на порозi i вклякла: на неП йшов iз двору Волот, вiн був уже майже поруч. - Прошу князя до своКП господи, - приклала руку до серця i вклонилася чемно. Князь теж спинився, затримав на нiй замилувано теплий погляд. - Спаси бiг. Чи все гаразд у господi, чи здорова господиня? - Хвалити богiв, усе гаразд. Челядь княжа на здоров'я не скаржиться. - Ну, то й добре. Веди тодi в господу. I провела, i роздягтись допомогла, i купiль-лiтепло приготувала. Потiм звелiла челядницям накривати у гридницi стiл. Носили та й носили на нього страви, ставили та й ставили жбани, корчаги, братницi. Князь-бо не сам прибув, iз мужами та отроками. А ще покличе ловчих. Сказав, що довго тут буде, а коли так, не всидить у теремi, чинитиме лови. Де ж про тi майбутнi лови й поговорити, як не за спiльною трапезою. Миловида теж не присiдала. I порядкувала коло столу, як накривали його, i наливала питво в братницi та припрошувала, коли мужi сiли за стiл, i стежила, аби трапеза була не якась там - княжа. Бачила, князь Волот пасе за нею оком. I не хоче виказувати себе завчасно, i все-таки пасе. Це бентежил