, i нещадно. - Гаразд. Такий збентежений був тим, що почув вiд старого, чи такий потiшений, i отрокiв пiдбирав до чати, - хвилювався, i вiдiбрав - не заспокоПвся. Не менше хвилювалися, дiзнавшись, куди та чого йдуть, i його чатовi. Обирали засiдку, гадали, де лiпше засiсти, i обрали - знову гадали, що то за татi, куди пiшли, з чим i коли повернуться. - Хто прийде до лодiй, довiдаКмось тодi, як прийдуть, коли не прогавимо, звичайно, - надумався й сказав своК слово Богданко. - А ось щоб не прогавити i впоратись, коли доведеться полонити, не досить бути в засiдцi. - ВважаКш, Пх багато прийде? - А певно. Лодiй двi, в кожнiй може бути по чотири весла. Отож i мiзкуй собi: татей буде не менше восьми, коли не бiльше. - Як же ми упораКмося з ними, коли справдi бiльше? - Якось треба упоратись. - Сказав би дядько завидна ще, забрали б весла, та й по всьому. Десь же вони приховали Пх. Може, пошукати все-таки? - Поночi? Ну, нi. Џх удень не так просто буде знайти. Зробимо ось як, братове.. Ходiмте зараз i переженемо лодiП в iнше мiсце. Татi знають, де лишали Пх, вийдуть саме сюди, до пониклоП над водою верби. - А що те дасть? Пiдуть на пошуки i знайдуть. - Отож i добре буде. Коли пiдуть на пошуки, розiб'ються на двi, а то й на три групи. А нам того й треба. Насядемо й приберемо до рук тих, що залишаться з ношею, потiм - тих, що шукали лодiП. - Правда твоя! - радiють отроки й жваво стають пiд руку княжича-привiдцi. - Так ми здолаКмо Пх. Бiгме, здолаКмо! Найпростiше було вiдiпхнути лодiП вiд берега i най пливуть собi. Та ба, може статися, що Пх знову приб'К до берега i зовсiм недалеко. До всього ж, татi пiдуть шукати свою пропажу насамперед за водою. А то негоже. Так вони швидко можуть повернутися до верби i зашкодити намiрам поставлених на чати. - В'яжiть линви ближче до уключин, - тихо повелiв Богданко. - Поженемо лодiП супроти бистрини. - Ано, так i мислимо собi. Чи вперше переганяти, не знаКмо. Було вже за пiвнiч, як переховали лодiП й повернулися на мiсце своКП засiдки. Про сон нiхто й не думав, усi тривожились передчуттям подiй, що назрiвали, через те й гнали вiд себе сон, перемовлялися. Та ось стишена бесiда отрокiв почала згасати i дедалi вiдчутнiше. Бачив, деяким i зовсiм уже не до бесiди. - Спiть, - повелiв княжич, - а ми з Бортником попильнуКмо. Якщо татi прийдуть сьогоднi, прийдуть не iнакше як на свiтаннi. I таки пильнували. Звiдки Пм, молодим та довiрливим, було знати, що тi, на кого чекають, - вигадка старого навчителя. Почув, як казали: "Людських осель немаК поблизу", й осмiхнувся серцем: "Кепсько шукали ви Пх, отрочата. А коли так, пiдкину вам на нiч турбот. Навчайтеся бути дозорцями ратними й дружинниками метикованими. Ано, виспитесь вдень, наука не йде без бука". Знав, нiчого не станеться там, бiля човнiв, тому й спав сном праведника. А Богданко пильнував та й пильнував упарi з Бортником. Уже й Вiз похилив донизу дишло своК, вже й вiд Днiстра почало тягти прохолодою, лiс обiзвався, стурбований вiтром, а княжич позирав поперед себе й гомонiв iз содругом своПм, позирав i гомонiв. - Може, iншi хай попильнують, - нагадав Бортник, позiхаючи, - а ми здрiмнемо. - Так хочеш спати? - Таки хочу. Глянь, незабаром свiтатиме вже. - А коли тi, кого розбудимо, прогавлять спросоння? - Ну, чом же. - Гаразд, - поступився княжич, - буди першого-лiпшого, най стаК на твоК мiсце. Я посиджу до ранку. Тiльки-но сказав те й одразу ж змовк: там, попереду, почувся пiдозрiлий шелест, а вслiд за тим - чиясь хода. - Татi! Буди всiх i хутчiй! Џх теж було шестеро. Два йшли попереду, розглядалися та приглядались до околiй, чотири iнших несли щось на ношах. У темрявi важко було пiзнати, що саме, та й не те цiкавило отрокiв: як поведуть себе татi, що робитимуть, не виявивши лодiй на тому мiсцi, де полишили. Богданко дав отрокам знак: анiруш. Бачив, татi здивованi. Спинилися i занiмiли. Далi почали розглядатись та перемовлятися, зрештою засперечались. "Уличi, - визначив, чуючи суперечку, Богданко. - Чого ж це вони прийшли на наш бiк, що мають на ношах?" Як передбачав, так i сталося. ДвоК татей подалися на пошуки лодiй за бистриною, двоК - в супротивний бiк. Усi iншi лишилися пильнувати ношу. А оскiльки тих iнших було всього лиш двоК, дозiрцi вiдчули в собi буКсть ратну i не забарилися нагадати про те княжичевi. - Сидiть тихо, - приструнчив Пх Богданко й подав виразний знак - анiруш. - Заждемо, доки вiдiйдуть далi. Знав, татi пiшли на пошуки лодiй, тож iтимуть та й iтимуть, сподiватимуться та й сподiватимуться знайти Пх. В такiй оказiП все можна думати: хтось скористався вiдсутнiстю господарiв i погнав лодiП до свого пристанища; могло статися, що збилися, повертаючись назад, iз путi. А втiм, хай що хочуть, те й думають, аби лише iшли та й iшли, аби опинилися далi вiд своКП ношi та вiд тих, що залишилися з ношею. - Ну, здаКться, пора. Богданко дав знак Бортниковi i, коли той наблизився, шепнув стишено: - Бери трьох отрокiв i заходь звiдти, - показав рукою, - я з усiма iншими зайду з протилежного боку. Пильнуй за татями, та приглядайся й до нас. МаКмо зблизитися i впасти на тих, що залишилися бiля ношi, разом. Обходили тихо, скрадалися ще тихiше. Коли вже мали пiдвестися i обступити своПх супостатiв, там, пiд вербою, зачувся стогiн, чи, може, й задавлений крик. Тi, що пильнували ношу, обернулися на нього й сказали потiшаючись: - Чого тобi, дiвко? Кличеш на помiч? Дарма, тут нiхто вже не почуК тебе. Не почуК й не прийде, аби допомогти. Мало-мало терпiння - i будеш там, де належить тобi бути. Тиверцi одразу i все зрозумiли. Вихопилися зненацька - однi злiва. Другi справа - й наставили на татей мечi. - Анi з мiсця! Тi уклякли з ляку i втратили на якусь мить тяму, а поки отямлювались, позбулись мечiв. - Хто тут? - показав на ношу Богданко. Татi тупо дивилися собi пiд ноги й мовчали. Не став бiльше допитуватись, схилився й вивiльнив полонянку з корзно... затим i вiд ганчiр'я, яким забили Пй рота. - Богданку! - почув болiсне i злякане. Почув i не повiрив вухам своПм. - Зоринко, ти?! Де розв'язував, а де й рвав на нiй пута. Так поспiшав, нiби передчував: коли не вивiльнить зараз, за мить-другу може бути пiзно, нагодяться тi, що пiшли за лодiями, - i вiн знову втратить своК ладо, ту, що була i К йому найбiльшим з усiх жадань. - Бортнику! - повелiв тому з отрокiв, що був, на його думку, найбiльш достойний довiри. - Лишайся тут i пильнуй за рештою татей. Я подамся з дiвчиною i з цими, - показав на полонених, - до нашого стiйбища. Одразу ж i повернусь, тiльки з бiльшим числом дружинникiв. Узяв свою Зоринку за руку й пiшов попереду всiх, а йдучи, питав ПП, як же це сталося, де i чому потрапила вона, Вепрова донька, до рук татей iз-за Днiстра. Дiвчина усе ще не могла позбутися страху, що Пй нагнали його гвалтiвники з чужкраю. Оповiдала й схлипувала, ковтала, тримаючись за Богданка, сльози й знову оповiдала. Вона й сама не вiдаК, як сталося, що довiрилась незнайомiй людинi, та що сталося, те сталося. Постукався в Пхнi ворота хтось стороннiй. Челядина вийшла запитати, чом стукаК i хто стукаК. Той, що стояв за воротами, сказав: "Гiсть iз далеких земель. Поклич когось iз вогнищан, лепський товар маю для них". Вислухавши челядину, мати Людомила повелiла, аби гiсть зайшов iз товаром до двору. Сама вийшла туди i ПП, Зоринку, покликала. Гiсть кланявся та й кланявся Пм, затим показував, що маК. Коли ж мати облюбувала паволоку, iншi товари й пiшла до терема за солiдами, розглянувся й до неП, Зоринки: "Ти i К Зоринка Вепрова?" - запитав утаКмничено. "Ано", - пiдтвердила. "Вийди опiсля до лiсу, молодець чекаК на тебе". Не перепитувала, хто вiн, той молодець. Одне, нагодилася мати, а друге, таки ж виглядала свого Богданка i дуже. Йой, коли б знав, як дуже! Тому й не завагалася. Пождала, поки пiде гiсть, завважила, як тiшиться купленим мати, та й подалася з двору. Спершу iшла спроквола, мовби прогулюючись, коли ж впевнилась: нiхто не пантруК за нею, пiшла швидше, далi й зовсiм побiгла. Тодi лиш, як надбiгла до галявини, де й ранiш бачились, спинилася й зачудувалась: Богданка не було там. I доглядалась, i розглядалася - таки не бачить. "Йой, - подумала собi, - так кепсько жартуК чи, може..." Знов розглянулася й поспiшила назад: до неП виходили з лiсу, одначе виходили чужi. - Не спромоглася й закричати, - казала Богданковi й так дивилася у вiчi, мовби усе ще благала: захисти. - Заткнули рота ганчiр'ям, спеленали по руках та ногах i понесли не знати куди. I день несли, i нiч несли. Потiм перепочивали в якiйсь халупi i знову несли. Хто вони, Богданку, чого Пм треба? - Уличi це, Зоринко, а чого треба, довiдаКмось опiсля. Дядько швидко пробудився, зачувши Богданкiв клич, а що торочить княжич, нiяк не второпаК. - Якi татi? Звiдки Пм взятися? - Взялися, навчителю. - Напали на стiйбище? - Ба нi, прийшли до лодiй iз полоненою дiвчиною. Ми взяли лише двох iз них, решта подалася на пошуки лодiй. Лишаю цих вам, за тими пiду ще. Аби узяв живими i напевно, дозвольте прихопити з собою ще кiлькох отрокiв. - Ба нi, - старий гонить нарештi вiд себе сон i вилазить з намету. - З цими, полоненими вже, татями лишайся ти. За рештою я пiду з отроками. А боженьку! - журився уголос. - Скажи, яке лихо. Хто мiг подумати, що таке станеться? /X Вдень Миловидцi не було коли думати. Обитель хоча й свята, одначе жити святим духом не може. Потрiбне Пдло, потрiбне питво, потрiбен мед для чревоугодiя i тим паче потрiбен одяг для сестер. А сестер в обителi, наче комашнi на осоннi. Коли задзвонять, скликаючи молитися, надто у святковий день, не злiчити Пхнiх темних постатей. Тому мати-iгуменя й турбуКться, аби обитель мала своП угiддя, а на тих угiддях було коло чого ходити послушницям. Зате поночi або тодi, як надiйде велике свято, Миловидка лишаКться сама з собою й даК волю думцi, а думка - серцю. ЗгадуК Випал, Божейкове подвiр'я в Сонцепiкськiй весi i стариню того дня i тiКП години, коли вiддавала Пй, Миловидi, все, що мала, а замiсть того, що мала, прохала розшукати й викупити сина. Як же вона повернеться тепер на те подвiр'я i що скаже, повернувшись без Божейка? Ано, що скаже?! Чи то за звичкою, чи виправдовуючись, знову ступала на мiрянi вже у ромейськiй землi путi i йшла ними. А йдучи, силилася збагнути, де вона схибила. Тодi як сидiла у Випалi, затим - у Сонцепiку й не знала, як Пй бути, чим допомогти Божейковi, чи пiзнiше, коли покладалася на Борича й знову сидiла, коли правилася морем у Нiкополь i збилася з путi у Нiкополi? Йой, якби ж то знала була, що мандри до Верони - даремна трата часу. Якби ж знала, гляди, й застала б ще Божейка живого та здорового, а заставши, викупила б. Де тiльки не блукала усамiтненою думкою, а траплялася нагода вийти за обводи обителi, простувала в один бiк - до останнього Божейкового пристанища - Фассалонiки. Там його путi й розпуття, там вiн думав про неП, прагнув та кликав ПП, кликав та прагнув, аж поки не нажив через тi прагнення бiди. Найбiльше вабило море. Коли надходило християнське свято, а надто велике, повитi чорними мантiями сестри поспiшали до храму, молитися Iсусу Христу; Миловидка ж вiдпрошувалася такого свята i йшла до моря. Бо чула в собi потребу бачитися з ним, бо такий бiль i така знада виповнювала серце, коли зближалася з берегом i чула гомiн хвиль у прибережжi, нiби море й було тим храмом, що належав найвищому, Кдино можливому i Кдино гiдному довiри божеству. А вже як спинялася перед тим храмом та промовляла до нього, сама-Кдина на все узбережжя, - не просто жалiлась - сповiдалася хвилям. Бо вони таки найрiднiшi Пй, бо не мовчать - промовляють до неП, коли й не потiшають, то стараються потiшити. Висповiдавшись морю, а заодно й Божейковi, та наплакавшись досхочу, згадала якось: це ж вона так i не побувала в навiкулярiя, не побачилась i не погомонiла з тiКю, що доконала Божейка в ромеях. А маК ж побувати, на власнi очi побачити, хто вона, якими очима дивитиметься, коли довiдаКться, що перед нею i К та антка, яку Божейко не захотiв мiняти анi на якi знади. Може бути, що розгнiваКться i вижене, не захоче бачити, як не захотiла вже раз, а може, й нi. Сьогоднi найбiльше християнське свято - великдень. А на великоднi усi христосаються i стають добрими. Ано, i багатi i бiднi - усi христосаються, усi - брати та сестри. Надумалась i пiшла в город. Вже й у ту вулицю, де живе навiкулярiй, звернула, та до двору не дiйшла. "Добре, коли навiкулярiй у морi зараз, - подумала, - а коли вдома? Великдень - он яке свято, саме на великдень вiн може бути вдома. А коли так, не побачиться i не поговорить вона з навiкулярiКвою, Феофiл не допустить. Постояла й знову спрямувала стопи своП туди, звiдки прийшла, - до християнськоП обителi. Думала-гадала, як пiдступити до тiКП вельможноП згубницi, i таки надумала: коли не злукавить, нiчого в неП не вийде. Мати-iгуменя або сама, або через сестер своПх нерiдко звертаКться до багатих вельмож за помiччю, просить пiдтримати заради Iсуса Христа убогу жiночу обитель. Отож Миловидка й видасть себе за одну з таких сестер-попрошайок. Пiдiйде до двору й скаже челядинi: "Я з святоП обителi. Мати-iгуменя прислали до господинi. Скажiть, най буде така ласкава та вислухаК". Доглядалась та й доглядалася до повадок сестер, що ходили на мир, ухитрилася пiти заради цього з однiКю, ухитрилась пiти i з другою. А вже як пiшла, все бачила: i як зодягаються посланцi матерi-iгуменi, i що кажуть, коли стукаються в ворота, розмовляють iз челядиною, заходять до осель вельможних i постають перед вельможними. Тож i тодi, як зважилась-таки й постукалась у ворота навiкулярiя, не схибила. Одне, знала вiд сусiдiв: господаря немаК вдома, вiн - у далекому плаваннi, а друге, була з одними аж надто улесливою та богобоязливою, з iншими не по-жiночому вдатною. Лише тодi, як стала перед до блиску пещеною i не набагато старшою за себе вельможною господинею, забула, що вона з речницею вiд iгуменi. Дивилася, на нiжну i лiпотну собою навiкулярiКву й нiмувала, нiмувала й чула, як всю ПП, а надто вид, заливаК гаряча хвиля. - Сестра, сказали менi, з жiночоП обителi? - почула тихий, чи то тiльки спiвчутливий, чи й потривожений з'явою невiдомоП послушницi голос. - Ано. - Мати-iгуменя - моя далека родачка, - освiдчилась господиня. - Правда, так сталося, що ми... що вона як зреклася суКтностi мирського життя та вiддала себе процвiтанню вiри ХристовоП, то ми вiдтодi, вважай, i не бачилися. - Мати-iгуменя велiли кланятись вам, достойна. - Спаси бiг. Вона була така скорботна i така добролика, нiби матiр божа. Њй-Кй, i сум так само посвiчуК з очей, i на лицях-ланiтах печать непотамованоП муки. Схоже, нiби ця жiнка тiльки зовнi пещена та пишна, серце давно потоптане кимось. Ано, он як благально-довiрливо i як скорботно дивиться на Миловидку, а ще скорботнiше промовляК до Миловидки. Не промовляК - скаржиться, i чуКться в тiй скарзi велика туга за кимось чи за чимось, таке вiдчуття, нiби i хоче, i не може вже плакати за тим, що давно i не раз оплакала. "Може, скорбота ПП i К жалi за Божейком? - даК волю своПм пiдозрам Миловидка. - Така могла спокуситися на нього. Ано, така могла! Навiкулярiй - бридкий i жорстокий, до всього ж набагато старший i, видимо, нелюбий Пй. Божейко i орлик, i либiдь, i сокiл супроти нього". - Мати-iгуменя ще щось велiла переказати менi? - Нi, - швидко i тому немовби аж рiзко перечить дiвчина й зважуКться пильнiше, нiж досi, приглянутись до навiкулярiКвоП. "Що ж менi робити з тобою? - питали ПП очi. - Таки сказати те, що хочу сказати, чи встати i пiти? Одначе ж я так давно жадаю бачити тебе, так дуже волiю знати, як усе те сталося, що сталося з Божейком?" - То чим завдячую... - Я з-за Дунай-рiки, - не дала Пй висловитись Миловидка. - Мала побратися й бути жоною рабовi вашому, Божейку. Та не стала нею. РомеП схопили його й повезли на край свiту. Мусила iти в тi свiти та розшукувати. Хотiла або викупити його з рабства, або бути при ньому й спiзнилася. Тому в монастирi тепер, тому й до вас прийшла, достойна. Хочу знати, за що його покарано так i чому покарано? Дивно, не гнiв i не ненависть, - бiль i жаль промовляли ПП устами. А ще благання. Не те, що рветься зi щойно ураженого й схильного на все, аж до холопськоП догiдливостi серця. В цьому ПП благаннi була й певнiсть: я - раба тоП хвилi, що зродилася на путi з Черна у Випал, одначе не твоя раба. ЧуКш, всевладна господине, не твоя! Тож i не дивись на мене, яко на рабу свою. Забудь бодай на час, що ми нерiвня, що тобi досить покликати челядина - i я опинюся за воротами. Будь доброзичлива цiКП хвилi й одне лиш знай: ми - битi горем люди, i, яко битi, мусимо пам'ятати: нiщо не вище i не владне над людським. ЧуКш, нiщо! Мабуть, недвозначно висловлювала те, що казало серце, чим клопоталася думка, бачила: навiкулярiКва не глуха до ПП казань. Не хмуриться i не вiдвертаКться, як могла б, дивиться та й дивиться на неП, дiвчину з далекоП антськоП землi, а тим часом вкриваКться червiнню. Не вельми густою, одначе такою промовисто нiяковою, що й самiй Миловидцi стаК нiяково за своП домагання.. - Божейко... - пригадуК господиня. - Як же, я знала Божейка. Такий синьоокий та бiлотiлий... такий пригожий собою, що йому й не личило б бути рабом. - То за що ж, питаю, його покарано? - не терпиться Миловидцi. - Чи не за те, що вельми пригожий? НавiкулярiКва i зовсiм паленiК вже, i хоче сказати щось, i не спроможеться: - Коли вже Божейкова наречена прийшла до нас, - заговорила зрештою, - то, певно ж, знаК, що сталося i чому сталося. - Що сталося - знаю, а чому - не вiзьму до тями. Та й чи можна про те знати все, тим паче з чужих уст? Люди всякого накажуть. Довiра не забарилася зродити довiру, i навiкулярiКва на диво швидко й примiтно погасила в собi пересторогу. Ба навiть намiрилася було звестися, пiдiйти до БожейковоП нареченоП, та в останню мить стримала себе й обмежилася лиш тим, що простягла до неП руки. - Вiр, дiвчино, - мовила тепло та щиро, - вини моКП в тiм немаК. Анi найменшоП. Я добра йому бажала, твоКму Божейковi. Бачила, як мучився в залiзi, й хотiла полегшити його долю - зробити келiйним служкою в оселi, а той мучитель мiй, навiкулярiй, завважив у тiм добродiйствi лихi намiри й згубив молодця. Так наглумився над ним, надi мною, що коли б не вiра та не певнiсть, що буду покарана за самогубство на тiм свiтi, пiшла б за Божейком i кинулася б у море, як i Божейко. То ж не просто собi пiдозра i не якась там породжена пiдозрою недовiра - то ганьба менi перед всiКю Фессалонiкою, на весь християнський люд ганьба! Була така страдницьке зболена i така довiрлива, що годi було й думати, нiби каже неправду. I все ж Миловидка не пiддалася тим хвилям, що зроджувала сповiдь навiкулярiКвоП. "Цього тiльки й бракувало, - мислила собi, - ано, цього тiльки й бракувало, аби ти пiшла за Божейком i в воду. Глядiть, що вигадала!" - Я не затим прийшла, - намагалась бути стриманою, - не затим, кажу, прийшла, щоб попрiкати достойнiй господинi за те, що сталося, хоча й певна: було б лiпше, коли б вона лишалася байдужою до долi Божейка й не заступалася за нього. Вериги залiзнi, неволю та муку, зроджену неволею, Божейко стерпiв би, а безчестя не мiг. Ми, достойна господине, - люди iншоП кровi i покону iншого. - Як же це я могла не заступитися, коли сама ходжу у веригах раби? - Йой, пощо так кажеш, господине? Чи твоП вериги - рiвня Божейковим? Iнше повiдай менi, коли справдi добра та ласкава: що вiн казав, Божейко, коли мав iз тобою бесiду? Яким було його найбiльше бажання? - Казати нiчого не казав, а з того, як мучився та поривався покласти край своПм мукам, бачила: щось вельми звабне кликало його у рiдну землю, i так дуже, що й на смерть пiшов заради тоП зваби. - Дякую красно, - пiдвелася Миловидка i тим сказала: iтиме вже. - Це i К те, що виправдовуК Божейка перед землею нашою i перед людом нашоП землi. Коли поталанить бути в нiй, так i скажу всiм: вiн був i лишився внуком Трояна. х У Чернi, перед гуртом суддiв та дружинникiв, татi не довго опиралися. Та й чого мали б опиратися? Спiймали Пх iз викраденою в Тиверськiй землi дiвкою, знають, чия то дiвка, як знають i те, з якоП землi прийшли по неП. Лишалося зiзнатися, чому прийшли саме по Вепрову дiвку. Зiзнаватися, ясна рiч, не хочеться, за таке по голiвцi не гладять, одначе ж i не зiзнатися не випадаК якось. Тиверцi так собi не вiдпустять, i першiй-лiпшiй байцi-вигадцi не повiрять. Однiй, щоправда, могли б повiрити: не тiльки уличi, усi ходять i умикають дiвок, коли настаК час брати з ними злюб. Та ба, дiвка не ствердить, що брали з ПП згоди. То ж чii не лiпше буде, коли не вертiтимуть, наче мiзiКць сонцем, а чистосердечно зiзнаються: що повело Пх у Тиверську землю i чому саме до Вепра? - Це я брав, iншi нi до чого тут, - виступив наперед наймолодший. - А ти знав, що ходити в нашу землю, та ще на татьбу, зась? - Знав. - Чому ж пiшов? - Вельми лiпотна дiвка, тому й пiшов, на те й брав. - I вiдав, що за це суворо карають? - Коли б не спiймався, не покарали б. - Умгу. Чий же ти такий спритний? Примовк, одначе ненадовго. - Старiйшини Забрала. У всiх, хто стояв поблизу i чув те зухвале зiзнання, очi стали рогом. Он воно що! То це молодший син того самого Забрала, що так лютував i домiгся смертноП кари БоривоКвi? Ну й ну! ТiКП кровi, виходить, мало було, захотiли бiльшоП. - За брата прийшов помститися? - За брата помстилися вже, сестра лишилася невiдомщеною. На нього дивилися, мовби на приречене вже, та все ще ошкiрене звiря. - Ось що, молодче, судити тебе будемо, тож не вельми вдавай iз себе хороброго. Кровi ти, на щастя, не пролив, а за гвалт вiдповiси i за всiКю суворiстю нашого закону. Богданко менш за все цiкавився судом i тим, що присудить вiн спiйманим на татьбi уличам. У нього радiсть - гостюК в Чернi Зоринка, вiн там, де гостя, та мати-княгиня, та сестри-затiйницi. Такi потiшенi всi тим, що зчинилося минулоП ночi, надто малi. Питають-допитуються в Зоринки, потiм - у Богданка, як було та що було з ними на пониззi. Або слухають, затамувавши подих, або верещать на радощах, та хвалять княжича, та радiють, що вiн он який муж у них. Ну, а з дiтьми радiК й княгиня. Бо то не якась там, то достойна з достойних радiсть. - Веселiться ж собi, - каже зрештою старшим, Богданковi та Зоринцi, - а я пiду до князя, запитаю, чи послав уже до Веселого Долу людей своПх. Посестра Людомила та й усi iншi мають знати i по можливостi борше, що Зоринка в нас, що з нею усе гаразд. Сказала й подалася надвiр, а в дворi не забарилася розшукати мужа. - Волоте, - вiдкликала осторонь. - Ти, сподiваюсь, вволив уже волю дiвчини? - Коли, княгине? - Як на мене, давно час. Мислю собi, як бiдкаКться, не вiдаючи, де дiвчина, що з дiвчиною, мати ПП, Вепрова Людомила. Князевi явно не подобалось ПП надокучання. - Я вже чув це. Яка К потреба нагадувати вдруге? Сказав: пошлю, то й пошлю. - Потреба К, Волоте. Хочу, аби послав когось тямущого, такого, що мiг би не лише повiдомити Вепрам цю радiсть, а й запросити Пх до нас на гостину. - А ось просити й поготiв не слiд. Досить, просили вже. - То колись. Нинi в нашiм теремi перебуваК порятована сином Пхня донька, а в руках тиверських суддiв - син старiйшини Забрала. Княгиня вклонилася мужевi, мовляв, речниця моя вичерпала себе, й пiшла. Бо певна була: радить добре дiло. Не везти ж Пм дiвку й не леститися до Вепрiв iз дiвкою. Хай самi Пдуть, та беруть, та подумають, як Пм бути, коли братимуть: дякувати та вибачатись за те, що скоПлося мiж двома найзнатнiшими в Тиверськiй землi родами, чи й далi дивитися на княжий рiд, як досi дивилися, - вовком. Запевняла Зоринку й зорiла перед Зоринкою: хай буде певна, сьогоднi кревнi ПП знатимуть уже, де вона, що з нею, а завтра будуть тут як тут. А то ж як! Щоб Вепрова Людомила пiсля таких тривог, пiсля страхiть, що пережила вiд тоП митi, коли не стало Зоринки, та не повелiла запрягати коней, гнати Пх, не гаючись, на Черн? Бути того не може. Вона - мати, а матерi глибоко болить за дiтей. Не сказала: "Як i менi за своПх". Бо сьогоднi не думала про тривоги, сьогоднi, як нiколи, певна була: нарештi уляжуться вони. Он як пломенiК, потiшений тим, що порозумiвся нарештi з Зоринкою, Богданко i он як Зоринка пломенiК, потiшена, що саме на долю Богданка випало порятувати ПП вiд ганьби i безчестя. Вони линуть одне до одного i прагнуть одне одного, а коли линуть та ще отак, як бачить, хто посмiК не порахуватися з Пхнiм бажанням-полум'ям i погасити тоте полум'я? "Якби боги були такi щедрi та умилостивили вже того Вепра, - гадала собi. - Най би дiти сходились та й брали з ласки богинi Лади злюб. Коли не зараз, то на Коляду або на Ярила. Дiвка зрiла вже i он яка лiпотна та щира серцем, iншоП Богданковi й не треба". - Це ти скiльки лiт уже не бувала в нас? - обiймаК дiвчину й приязно зазираК Пй у вiчi. - Давно, матiнко-княгине, вважайте, з того самого часу, як нашi воП повернулися з ромеПв. Кивнула, зголошуючись, головою, а про себе iнше думала: "Не сказала: "Як стратили Боривоя i тато заворогували з князем". I добре робить, що не каже. Не до того йдеться, щоб згадувати те безлiття i той непотрiбний розбрат. Ано, не до того йдеться!" Найбiльшу сподiванку свою покладала на славу, що пiде про Богданка по околiях, а вiд сколiй пiде й по всiй землi. Як же, дядько розказуК та й розказуК мужам, отрокам, як спритно та мудро повiвся Богданко, коли брав татей. Вiн, муж Доброгаст, iменований дядьком-навчителем, так собi, аби отроки звикали до ратного дiла й навчалися нести дозорну службу, сказав Пм: "Йдiть i пильнуйте за лодiями; то лодiП татей". А княжич Богданко не просто собi слiпо робив те, що велiв дядько, вiн прибрав лодiП, перевiв Пх в iнше мiсце i тим примусив татей шукати свою втрату, а вiдтак розбитися на три осередки. Тому i взяв Пх, як останнiх бевзiв, анi отямитися, анi писнути не дав. Ге, та до такого не всякий муж додумаКться. Ну, а коли каже так про Богданка дядько, то чому не повинна казати, а тим паче мислити, вона, княгиня i мати? Чи ж такий отрок не достойний поваги? Чи перед таким не розчулиться i не стане прихильним навiть кляте з клятих Вепрове серце? А ще ж К добриня Людомила. Хто-хто, а вона бажаК своПй дитинi щастя, знаК i розумiК: княжич i ПП доня давно вподобали одне одного, стати Пм на завадi - все одно що згубити. Була з дiтьми - уповала на це. Лишала на часинку дiтей та поспiшала до князя чи до челядини з якимсь бiдканням - знову уповала. А то ж як! Чи вона ворог своКму синовi? Чи мало перетерпiла та вистраждала, коли його спiткало те страшне безлiття, що мало не стало згубою. Йой, боги ж всевидющi, мають бачити й винагородити вже матiр за ПП страждання коли не щастям-насолодою, то бодай певнiстю, що вона не така вже й нещаслива мати, що й ПП дiтям даруК своП блага свiт, усе те гоже та пригоже, що К у бiлому свiтi. Заприсягтися може: окрiм цiКП втiхи-винагороди бiльше нiчого Пй не треба, чогось бiльшого вона й не жде уже вiд суКтного в своПй суКтi свiту. Чомусь об'явилася в нiй та й засiла в тiм'П певнiсть: це вирiшальна мить. Коли прибуде за Зоринкою вiтець ПП, а тим паче й мати, вони з Волотом не вiдпустять уже Пх такими, як були досi. Анi щедрiстю, анi мудрiстю не поскупляться, а таки виб'ють з Пхнiх мiзкiв колишнК, примусять забути його. Чи Пм, Вепрам, не узрiти тепер: правда на боцi Волотiв? Най i так: не зумiв князь постояти за Боривоя. Зате ж зумiв княжич вихопити з хижих лабет Забрал Пхню Зоринку, не дозволив татям поглумитися над дiвкою. Провина окуплена доблестю i честю, а покон слов'янський так i гласить: за честь платять честю. Мабуть, аж надто увiрувала, що буде так, як мислить собi, як хоче, щоб було. Коли за Зоринкою прибув iз Веселого Долу цiлий загiн кiнних i Малка не побачила серед них анi Вепра, анi ВепровоП, занiмiла, вражена, й змалiла на силi, да так, що анi вдiяти, анi сказати чогось не змогла. Њдине, на що була здатна, - вiдчувати образу, а водночас i бiль. "Як же це? - питала сама себе. - Чи то ж можливо? Най Вепр не смiК показувати Пм очi. А посестра Вепрова? Що вона думаК собi? Няню-наставницю прислала. I це до нас, князiв землi ТиверськоП?!" Як пiшла перед тим, так i прибула знову сила. Збудилася Малка, за себе та до князя, а вже тодi, як постала перед князем, забула, що вона не просто собi мати, вона ще й княгиня. - Як же це можна, Волоте? - питалась i не ховала зволожених сльозами вiч. - Ти загледiв: вони не зволили прибути за своКю донькою, няньку-наставницю прислали. I це пiсля всього, що зробили для них. Та то ж ганьба, то видиме безчестя нам! - А ти сподiвалася чогось iншого? - князь був на диво спокiйний, лише хмурiсть i виказувала його невдоволення. - Це, Малко, не хтось там, це - Вепр, вiд нього годi сподiватися честi. Ну, а за безчестя не думай. Безчестя коли й буде з цього, то не нам. Тепер напевне знаКмо: примирення як не було, так i не буде. Ми - недруги, i вiднинi маКмо поводитися з Вепрами, як iз недругами. - А дiти? Що буде з дiтьми? - Час, сподiваюсь, i Пх переконаК, що мiж ними нiчого вже не може бути. XI_ Вiдтодi, як у Подунав'П були спорудженi за умислом князя Волота i з волi всетиверського вiча сторожовi вежi, колишня гостинна путь i незайманщина перестали бути доступними для всiх. Бiлгородська твердь разом iз пристанищем i землями, що лежать на захiд сонця вiд Днiстровського лиману аж до ТретьоП рiки i Третього озера, належать тепер самому князевi; Холмську твердь i землi, що лежать мiж Третiм та ЗмiПним озерами, посiв воКвода Вепр; вежу, споруджену мiж озером ЗмiПним та озером-морем i найменовану Великою Лукою, як i землi, що прилягають до ВеликоП Луки, князь заповiв своКму мужевi i будiвничому тоП вежi Чужкраю; Стрiльчу ж твердь, що стала мало не супроти ромейськоП Тульчi й прикриваК собою землi мiж озером-морем i Прутом, даровано iншому мужу i воКводi - Всевладу. Перше, що зробили воКводи i волостелини тих твердей-веж, - проклали вiд вежi до вежi i вiд кожноП з веж у глибину ТиверськоП землi надiйнi путi - такi, якими можна було б правитися не тiльки кiнно, а й валками, з Пдлом та питвом для молодшоП дружини, що чатуватиме в Подунав'П. Не забарилися волостелини нових займанщин поставити й знаки, що визначали обводи Пхнiх земель, кинули, подiбно Вепровi, клич у обжитi волостi ТиверськоП землi: хто бажаК мати привiлля та достаток, хай iде в Придунав'я, бере визначену волостелином землю в лiсi або при березi озера, рiки й стаК володарем дарщини. Правда, на той клич мало хто спокусився. Одне, знали: то - порубiжжя, туди звикли ходити i, певно, не раз ще ходитимуть ромеП, а друге, та незайманщина, вiддавна заселялася й понинi заселяКться бiглим людом, iменованим не без пiдстав татями. Як житимеш i що надбаКш мiж такими? Воно, може, й дивно: Придунав'я - багатий край, тут одною рибою можна жити, проте на змiну лiта приходить зима, на змiну зимi приходить лiто, а в незайманщину нiхто з поселян дiдизни не правиться, на неП як не було, так i немаК спокуси. Та що з поселян - отроки неохоче йдуть нести сторожову службу в Подунав'П, тим паче назовсiм селитися тут. Џм пропонуКш привiлля, Пм даруКш такi, яких нiде не мали, блага, а вони хмуряться та нудьгують, а нудьгуючи, норовлять повернутися до Черна чи принаймнi в обжитi людом оседки. Доводиться дбати не так про гридницi, як про окремiшнi халупи й радити тим, що стоять на розпуттi: "Бери собi жону, май свою оселю-пристанище й обживайся тутки, нi про що iнше не думаючи, нiкуди не пориваючись". Та що казати: через тi сумнiви i те нехотiння нерiдко доводиться брати в дружину бiглих закупiв, а то й головникiв, колишнiх i нинiшнiх татей. Живеш мiж них i потерпаКш, а потерпаючи, поступаКшся то одним, то другим, то третiм. Князю Волоту, та й тому ж Вепровi, простiше: один i другий, крiм твердей i веж, мають морськi пристанища, а до пристанищ липне рукомеслий та торговий люд, там стоять княжi сотнi, через те iншi, не тi, що у Чужкрая чи Всевлада, й норови. Приходить котрийсь iз помiркованiших татей i рече, мов батьковi рiдному: "Волостелине, я згоден узяти в тебе оселю й бути тобi слугою вiрним у цьому безлюддi, та в оселi тiй маК бути й жона". Що скажеш такому? Мусиш заплющувати очi й чинити супроти закону та покону роду-племенi: "Смерди - i тi умiють добути собi жону, а ти ж, як не К, ходив на промисли, причетний до ратного дiла. Чи личить такому питатися у волостелина й сподiватися, що жону дасть волостелин?" ЗрадiК та й пiде, а через седмицю-другу бачиш: маК вже жону, стаК перед тобою й кляньчить оселю. ВiдаК Чужкрай, бiльше нiж певен: десь плаче мати, погрожують, шукаючи сестру, брати. А що вдiК, коли в його сторожi не перший уже такий, коли йому треба та й треба Пх. Правдиво кажучи, ЧужкраКвi й самому не вельми весело тут. То вже, як злютуК сторожу та буде певний, що вона - надiйна опора в придунайськiй вежi, поПде й привезе жону з дiтьми, матиме клопiт про них, а з клопотом i привiд не почувати себе самотнiм. А поки що нiчого iншого не лишаКться робити, як велiти всiм, вiльним вiд сторожовоП служби, довершувати недовершене в обнесенiй стiною градницi чи ловити рибу в ДунаП, самому ж плуганитися пiсля всiх повелiнь до медушi й глушити смуток медом, що його не забуваК постачати вогнищний. - Що зволите, воКводо? - ластиться догiдливий медочерпiй. - А в тебе К з чого вибирати? - Аякже. Њ мед, К й вино ромейське. Чужкрай не поспiшаК виказувати подиву. - I то - правда? - Чи воКвода не впевнилися ще: коли кажу, то кажу тiльки правду? Вогнищний надибав на стезю, що веде за Дунай, а вже там, за ДунаКм, знайшов таких, що мiняють вино на хутро. - Тi мiняйли з ромейськоП фортецi? - Ба нi, даки. До фортецi вогнищний не добувся ще. - Ну, то наливай, посмакуКмо задунайським. Вiн справдi аж надто вже уважний, п'К й дослухаКться, добираК смаку. А тим часом iз вежi подають голос сторожовi: - До острога правляться кiннi воП! ВоКвода чуК, однак не хапаКться i не поспiшаК на голос. Тодi вже, як прийшли та доповiли, поцiкавився: - Звiдки правляться? - Зi сходу сонця. - I скiльки Пх? - Десяткiв зо два набереться. - При бронi? - Ано. I щити, i мечi, i луки мають. - Пильнуйте. Як сидiв, так i далi продовжував сидiти в медушi, смакував задунайське. Та йому не дали все-таки розсмакувати його, прибiгли вiд ворiт i сказали: - Просяться, аби впустили до острога. - Питали, хто такi? - ВоКвода Вепр iз дружинниками. - А що йому потрiбно тут, тому Вепровi? - Не вiдаКмо. - То пiдiть i довiдайтесь. А вже як пересвiдчитесь, що таки маК дiло до нас, впустiть. Дозорцi йдуть, а Чужкрай обертаКться тим часом до медочерпiя: - Чим же воно лiпше за наш мед, це задунайське? - Ви не вiдчуваКте, чим? Достойний, смак же не той. - Смак не той, однак щоб лiпший - не сказав би. Вепра приймав за тим же столом. Не пiдвiвся й не пiшов назустрiч, хоч знав його давно. Повелiв медочерпiю: "Налий нам свого хваленого", - й запросив колишнього содружинника до трапези. - Сказали, маКш до мене дiло? Вепр як зайшов похмурий, так i лишався. - Мав, Чужкраю. А чи маю зараз, i сам не вiдаю. - Чом так? - Бо приймаКш аж надто вже негостинно. Он скiльки за воротами тримав, потiм допитувався, не впустивши, хто такi i чого треба. - А ти ж як думав? СтоПмо на порубiжжi, ромеП поруч. - Нiби не видно, хто ми. - Най звикають бути обачними i пильними. Дружина в мене сяка-така, маю навчати та й навчати. Тож не гнiвайся, бери, випий з дороги. Вепр доглядаКться, чого наливають йому в братницю, однак не поспiшаК прикладатися до неП. - Розмова наша не для всiх, - сказав притишено, - тож i небажано, аби була при всiх. - Най буде й так. Повернемося до неП потiм, а зараз пригощайся. Пригощайся й розповiдай, де бував, що видав, як живеш у своПм Холмi й поза Холмом? - Чому поза Холмом? - Бо маКш ще одну займанщину - Веселий Дiл. - Коли по щиростi, тим i живу, що розриваюся мiж одною й другою. Холм забираК вiд мене лiта, забираК силу, а потрiбного хосену з того не бачу. - Хiба? Всi кажуть: справжнiй город спорудив, з Черном скоро зрiвняКться. А крiм города, й морське пристанище маКш. РомеП нiбито навiдуються вже, приПздять за товарами, привозять своП. - Не набув ще мiй Холм тоП слави, щоб до нього навiдувались ромеП. Окрiм дакiв та ромейських слов'ян, нiкого не буваК. - То набуде ще, не все одразу. Вепр надпив iз братницi, помислив i вже потiм сказав: - Не вельми вiрю, воКводо, що набуде. Затим i приПхав, аби помiзкувати разом. Може, пiдемо вже? - понизив голос. - Коли так наполягаКш, то й ходiмо. Самого цiкавило вже, що хоче повiдати воКвода-сусiда. Видимо, недаремно ж притишував голос та сокорив стиха: розмова не для всiх. Той i поведе туди, де не всi можуть чути. - Чи не до змови хочеш залучити мене? - пильно приглянувся до Вепра, коли усамiтнилися. Гiсть помiтно сторопiв, хоча й старався не виказати своКП бентеги. - Такого намiру не маю, одначе зiзнаюся тобi: приПхав не з веселою бесiдкою. Сумнiви роздирають останнiм часом, а подiлитися ними немаК з ким. - Ти i сумнiви? Досi вони, здаКться, не вiдвiдували тебе. - Тепер вiдвiдали. Певно ж, не забув, що казав князь на радi старiйшин i мужiв. - На безпам'ятство не скаржусь, хоча й не втямлю, чим бентежать тебе його казання. - А тим, що то неправдивi були казання. Нас обмануто! - Кого це - нас? - Передусiм тебе, мене, Всевлада. Чужкрай виважив свого гостя лiнькуватим i вiд того не так пильним, як важким поглядом. - Я не почуваю себе обманутим. - Бо не дiйшла черга. Дiйде - тодi помiтиш. Де тi обри, що ними погрожував Волот? Тямиш тепер, чому вiн погрожував ними, нащо вигадав нашестя обрiв? - Вигадав? - А так. Захотiв поставити у наших волостях сотнi своП, прибрати те, що обжили та спорудили ми, до своПх рук, i вигадав. Обри всього лиш кочували бiля Меотiди. Вони i в помислах не мали йти через нашi землi. - Звiдки тобi знати, що не мали такого в помислах? - Кажу ж, стали та й пасуть коней. - А коли Пм зашкодило щось iти далi? - Що могло зашкодити? ГадаКш, злякалися наших приготувань? - Дуже можливо, що й злякалися. Якщо вони могли домовитися з лангобардами про спiльну виправу супроти гепiдiв, то чому можуть не знати, перебуваючи серед тих же лангобардiв, що анти посилали сольство до ВiзантiП, що мiж тими i другими К домовленiсть: об'Кднати ратi й заслонити обрам путь за Днiстер i Дунай? Вепр не знав, що сказати на те, i злився. А злоба не додавала йому розуму. - Бачу, i ти не хочеш зрозумiти мене. - Вийшов з-за столу й рушив було до дверей, та одразу ж повернувся: - Тобi, як i всiм, байдуже, що труд мiй, плiд багатолiтньоП потуги стаК здобутком Волота, цього пiдступного пса i вбивцi! Вiн лютував уже й бiгав по клiтi, лютуючи, а Чужкрая нiби й не стосувалося все те, попивав вино, закушував i лише iнодi виважував гостя лiнькувато-супокiйним поглядом. - У мене. Вепре, немаК жодноП причини бути тобi недругом. Одначе й князевi я не збираюся ставати поперек путi. Вiн в одвiтi за блага землi i люду тиверського, най робить так, як того вимагають потреби землi. - А що скажеш, - спинявся Вепр i круто обертався до Чужкрая, - що скажеш, коли посяде i твiй острог, як посiв мiй Холм? Чи згадаКш тодi про потреби землi? У кого шукатимеш захисту, коли посяде? МаКмо бути Кдиними, Чужкраю. Чув, Кдиними, коли хочемо бути володарями i силою в своПй землi. - Сила землi в Кдностi, Вепре, а не в розбратi. Ти ж сiКш розбрат, i тому не кажи, що дбаКш про силу. Непохитнiсть цього пияка i ненажери дiймала волостелина Холма до живого. Бачив, не зломить його, i тому нiчого iншого не вигадав, знову сiв за стiл. - Чи я перший почав той засiв? - казав сумовито. - Чи я не стоя