пьяного любить жене? А второе - я их квартирант. Ну вот, он и начал ревновать ее ко мне. На той час саме вернулась Марина, несучи в руках пляшку горiлки i пiд рукою пiвпалянички. - Се все про того iрода балакаКте? - спитала, викладаючи на стiл свою куплю. - Осточортiв вiн менi, хоч не згадуйте! - додала вона, хмурячись. - Не, не, не будем. Потчуй-ка гостью! - сказав москаль. - Я не п'ю. Пй-богу, нiчого не п'ю. Спасибi вам, - подякувала Христя, коли Марина пiднесла Пй чарку горiлки. - Ну, як хочеш, - одказала та i перекинула собi у рот чарку. - А горiлка добра. Випила б. - Да что же, как не пьет? - умiшався москаль. - Ну, и не нада. Я за нее выпью. I москаль, усмiхаючись i кланяючись, вихилив одну, посмакував, крякнув, сказав: "Да, добрая" - i налив другу. Христя ще посидiла трохи, послухала, як Марина жартувала з москалем, випиваючи по повнiй, потiм пiдвелася, попрощалася i пiшла. - I к бiсу, коли не хоч! - сказала Марина, як Христя на ПП прохання посидiти ще не здалася. - Нiс копилиш - к бiсу! - А бабенка ядреная! - скрикнув москаль. - ДумаКш, путнК що? - сказала Марина. - Така ж боска, як i всi! - Значит, наш брат Савва! Эх, едят ее мухи! - скрикнув удруге москаль, даючи Маринi з усiКП сили раза по спинi. - Хоч би тебе кат так опiк! -гукнула та, угинаючись, i стусонула москаля кулаком межи плечi. XII Того ж дня увечерi заПхав по неП Колiсник, i вони поПхали в губернiю. Всю дорогу вiн був сумний та неговiркий, ще мов сумнiший, нiж як виПжджали з Кута. Христя думала про Довбнiв, не питала, чого сумуК старий, вiн мовчав. ПриПхавши другого дня надвечiр, вiн зразу пiшов на свою половину i заперся. У Христi серце болiсно занило, як вона глянула йому услiд: похнюпившись, поколихав вiн, наче п'яний. Вона довго не спала, думаючи про його. Що прийшлося вислухати старому дома вiд жiнки? Недаром вiн осунувся так, опустивсь, Пй здавалося, що вiн повинен ПП кликнути, вона сама поривалася скiльки раз iти до його, чи не виговоре вiн перед нею свого лиха i чи не повеселiшаК хоч трохи. Та кожен раз ПП зостановлювала перед зачиненими дверима думка: вiн утомився з дороги i спить. Хай завтра. Так Христя i заснула. А Колiсник? Вiн, поставивши свiтло на невеличкому столику в головах кроватi, лiг на спину, понурим поглядом озираючи хату. По стiнах, оббитих темними шпалерами, по глухих кутках снували тiнi, одна бiла оселя виблискувала, обдаючи хату зблiда-жовтуватим кольором. У тому жовтуватому мороцi по темних стiнках снують його зляканi думки. По глухих кутках вони зступаються i визирають до його таКмними обличчями давньоП давнини. Ось його батько, високий кругловидий рiзник, котрому з почотом скидають шапки i низько вклоняються всi городянськi мiщани. Ось i мати, низька натоптувана перекупка, говiрка, балакуча, говоре - мов горохом сипле i все так до прикладу, все такими поговiрками, котрих вона мала цiлий ворох на всякий случай. Що не видума Петро Колiсник - нiхто краще вiд його не видума, а послухати товстоП Василини зостановлювались не раз i пани серед базару, дивуючись, де в неП тi слова беруться, i думаючи: "Сам розум поверта ПП язиком". Всiм навдивовижу далася та пара людей! I розумнi, i живуть согласно, i сина того, Кдину свою дитину, добру навчають не дома, а в школi, де i панськi дiти учаться. "Дома балуватись буде, а до свого ремества привчати - ще рано", - казав батько. "I справдi, хто бiля його дома буде дивитись, ти - у рiзницях, я - на базарi", - довела мати. Костик трохи не з того часу, як став лазити, покинутий без призору батька-матерi, рiс собi самотою. Не закривала йому на нiч очей материна ласка, не будили ранком ПП пестощi. "Матерi немаК дома, матерi нiколи", - чув вiн кожен раз вiд наймички-куховарки, що разом глядiла i за ним. А батько? Батько бiльше гримав на його. Страшно i тепер йому, коли вiн згадаК своП дитячi лiта. У тих людей, здаКться, не було серця у грудях, не було ласкавостi в розмовах. У його - рiзницi, у неП - базари, i бiльше нiчого. Тiльки вiн i чув нарiкання батькове на малу таксу, тiльки i вислухував перекази материнi про торг. А люди на Пх з заздрiстю дивились i казали: "От хто розживаКться-багатiК". Непривiтною стороною тих щоденних клопот становилося життя перед його молодими очима, не будило воно чулостi до людей, а здiймало заздрiсть, недовiр'я. - Знай, ти не об'Пдеш - тебе об'Пдуть, на те торг, - казав батько, призвичаюючи сина до свого ремесла, коли той скiнчив школу. I вiн розказав синовi про всi тi плутнi, якi треба часом пустити, щоб збути товар. Син був покiрним батьковим учеником; викидати колiнця, як звав батько крамарськi плутнi, приносило спершу йому таку утiху та радiсть. "Не для кого трудимосяпрацюКмо, не кому це все збираКмо, як не для тебе i не тобi, - казала мати, додаючи: - А ти гляди батькiвського добра, гляди - не розволочи. Чим бiльше його матимеш, тим мiцнiше на ногах стоятимеш, бiльше почоту вiд людей. Грошi - сила, у нашiй мiщанськiй постатi - вони все". Що було йому робити, як не стати на раз накоченiй колiП? I люди наддавали хiтi: якi батьколiати, та який син удався!.. Правда, молода ще кров шпарко дзюрчала у молодих жилах, серце нудилось серед тих щоденних клопот, i Костянтин не раз, набравши цiлу метку парубоцтва, заводив з ними забави, - то догори дном жидiвський шинок переверне, то ворота з двору, де е молода дiвка, замчить на базар, вивiсивши Пх, мов щигля, на здоровеннiй щоглi. Та скоро i тим забавкам кiнець настав. "Пора, сину, тобi женитись. Он у Сотника К дочка, хоч i не вродлива, зате покiрна дитина, та й не без приданого", - казав батько. А через тиждень Костянтин був уже чоловiком. З того часу увесь свiт повився для його густою хмарою, з-за котроП йому нiколи не доводилося бачити сонця. У тому туманi робилися обходи та ошукування людей, з року на рiк ширилось та прибiльшувало добро. Померли батько i мати, та слава Пх не померла. Син високо пiдняв ту славу угору, ставши рядчиком м'яса спершу на полк москалiв, а далi i на увесь город. Про його говорили у кожнiй хатi, його прiзвище було на язицi у кожного. Вiн став першим чоловiком, першим мiщанином на усе мiсто. Те забавляло його, тiшило серце. Та одно лихо - нi з ким було йому тiП слави дiлити. Йому найближча i найдорожча людина, його жiнка, труПла йому найкращi i найлюбiшi хвилини в життi, ПП несита ревнiсть не давала йому покою нi на одну хвилину. Своя хата стала пеклом, з котрого приходилось тiкати. I вiн тiкав, хижо накидаючись на людськi кишенi i вивертаючи З Пх усе, що там затаПлося. Вiн, здаКться, мстився над тими сiромами, що, не маючи нiчого, мали своК щастя. Боже! Що вiн тiльки не витворював на своПм вiку? Яких темних дiл, людських слiз не лежить на його душi. Його, наче гарячого коня, пiдганяло хатнК нещастя. I досi вiн безперестанно мчався... Мчався i от до чого домчався. Тепер вiн сидить рядом з панами, бiльше - сам пан. Одно слово, Колiсникiв Кут, колись графське гнiздо, тепер його... Його, його. Та як йому воно досталося, якими скритними дорiжками дiйшло? Кинься Земство до своПх грошей - i Кут, i все пропало. Пропала i слава. Праця цiлих рокiв, турботи довгих часiв - усе наче помелом змете. Колись йому Загнибiда, теж не згiршоП руки крутiй, казав: "Ой, дограКшся ти, Косте, до свого. Опечуть i тебе колись, та так опечуть, як ще ти нiкого досi не п'к". Гляди, лишень, чи то не було пророкуванням. ЧуК його серце, настаК та пророча хвилина. От земський наПзд швидко. Вiн був у Рубця, i Рубець якось здалека усе закидав, що треба 6 хоч раз повiрити земську скриньку. Його тi слова, мов холодний нiж, доторкалися до його душi. Вiн ще не чув, щоб вiн колов або рiзав, вiн тiльки чув гострий холод на горлi залiза. Уп'ять же i жiнка, виговорюючи йому, казала про ту чутку, що ходить по мiсту. "Он, - каже, - розказують, накупив землi на земськi грошi та у Пх i вигодовуК бахурок". Бахурок... Христя, перша людина, котру вiн любить бiльше усього на свiтi, не що iнше, як бахурка. Не гiркий посмiх гiркоП долi? "Ох! Коли б можна вернутися лiт за тридцять назад, не була б вона бахурка. Не був би i ти, Косте, тим, що тепер е, - казав вiн сам собi. - Не мутило б твою душу довгих лiт безперестанне ошукування других людей, жив би .ти у глухому куточку села тихо та щасно. А то що з того, що винесло тебе у свiт, вимчало у люди i поставило на показ на високому мiсцi? Нащо? Для того, щоб усi бачили, як ти будеш летiть з своКП високостi сторч головою? Щоб тикали на тебе пальцями, показуючи: он вiн, казнокрад, бахур!" Колiсниковi стало страшно. Перший зроду раз вiн почув такий нестямний страх. Серце стало, кожна жилочка перестала кидатись, у кожному суставi похолонуло. Вiн чув, як у його волосся на головi жмутом пiднiмалося угору, очi наче хотiли вискочити з баньок... а кругом ходором ходив свiт. У тому неясному мороцi сотнi тисяч колихалися народу, ревучи та гукаючи: "Так йому i треба! Собацi - собача i честь!" Йому здалося, то настала послiдня хвилина. Знiчев'я рвонувся вiн, скрикнувши: "Прокляте життя!" - i заходив по хатi. Вiн довго ходив. Усе кругом спало мертвим сном, нiвiдки не доходило нiякого гуку, тiльки його ступнi, мов гiркi докори, роздавалися серед тiП нiмоП нiмоти. Йому було сумно-гiрко i ще ставало сумнiше i гiрше, що йому нi вiд кого було ждати нi помочi, нi поради. На другий день Христя уздрiла Колiсника i не пiзнала. Похмурий ходив вiн по хатi, ледве ногами соваючи, лице жовте, осунулося. - Тату! Що це з тобою? - скрикнула вона. Вiн став i гостро на неП подивився. Так дивиться божевiльний своПми палючими очима. У Христi серце несамовито забилося. - Ти недужий, недужий? - допитувалася вона його. - Недужий... Не спав i трiшки за усю нiч. Не буди мене, - сказав вiн, виходячи в свою хату i зачиняючи за собою дверi. - Що це з ним таке? Не дай, боже... - i Христя не договорила. Холодом пройняло ПП наскрiзь. Куди вона тодi ткнеться, що Пй робити? Тiльки що вона трошки заспокоПлася, тiльки що прийшла у себе, як знову Пй iти у ту непросипну гульню, у тi безперестаннi побiганки, Пй пригадалися слова п'яненькоП Оришки: "А ти не смiйся. Тебе велике горе жде..." Невже то були пророчi слова? Христя i чаю не пила, сновигаючи з хати в хату i не знаючи, що Пй робити. "А може, засне, переспить", - тiшила ПП надiя. I вона на пальчики покралася до його хати, бережно беручись за ручку дверей. Стиха стукнула плямка, стиха скрипнула половинка, i невеличка щiлина засвiтилася. Христя, затаПвши Зiтхання, приложилася оком до тiП щiлинки. На лiжку на спинi лежав Колiсник, згорнувши на грудях руки. Так Пх умирущому складають. Лице блiде, Злегка синювате, очi закритi. "Невже?" - подумала Христя i в одну мить опинилася коло його. Колiсник ворухнувся, застогнав i схилив трохи набiк голову. Христя одiйшла набiк, щоб не видно ПП було, коли часом вiн лупне очима. Довго стояла вона, дивлячись на його, на неголене, заросле срiбними остами лице; воно ще недавно було гладеньке, зовсiм кругле, тепер його щось витягло, декiлька зморщок пройшло по йому i продовж, i впоперек. "Ох, який вiн старий став зразу... Старий, а все добрий чоловiк", - подумала вона i тихо покралася назад. Важкi думки не покидали ПП увесь день, почуття лиха носилося над нею i не давало спокою. Господи! Та невже ж? Тiльки що збiгло на лад, тiльки що заклюнулося щастя, та знову воно утiкаК вiд тебе, знову ти одинока серед стороннiх людей, серед чужоП чужини. Колiсник аж увечерi кинувсь. Його сон хоч i пiдкрiпив, та ж все не вернув спокою; на лицi зосталися слiди важких дум, пережитого лиха. - Налякав ти мене, - чуло сказала йому Христя, даючи йому чай. Вiн тiльки поскромадив у потилицi i не сказав нiчого. - Ти ще й досi не при собi. Може б, лiкаря кликнути? - Лiкаря? Лiкар поможе! Не поможе бабi кадило, коли бабу сказило, - одказав вiн, гостро дивлячись на неП i болiсно усмiхаючись. - Тобi не до смiшкiв, а ти смiКшся, - з плачем одказала вона i похнюпилася. Вiн нестямно схопився за голову. - Боже! Хоч ти не муч мене! - скрикнув i побiг у свою хату, зачиняючи за собою дверi. I знову цiлу нiч чулися його важкi ступнi важкоП ходи. Блiдий свiт ранку ще застав його на ногах, понурого та похилого. "Одно, що зосталось, - сказав вiн, пiдходячись до лiжка i дивлячись на подушки, - збожеволiти. Як се не поможе, нiщо не поможе!" - махнувши рукою, додав i лiг на постелю, закривши голову подушкою. З дня на день Колiсник робився все чуднiше та чуднiше. День спить, нiч гуляК, часто сам з собою балакаК. "Ану погадай, Косте, чи то й на сей раз перевезе тебе кривий кiнь? - питав вiн сам себе. - Перевезе! Не перевезе! Перевезе! Не перевезе!" - казав вiн, розтуляючи раз по раз то той, то другий кулак i з острахом позираючи на своП долонi. Потiм утихне, задумаКться. "Хоч би одна близька душа бiля тебе!" - скрикне i, сумний та похмурий, заходезасновигаК по хатi. Так проходили днi за днями. Колiсник i ногою не виходив з хати. Не виходила i Христя нiкуди, Пй бажалося провiдати Довбню, та як iюго кинути татуся самого? А тим часом наближався наПзд. По городу ходила чутка, що цей наПзд повинен бути дуже цiкавим, що годi так на слово вiрити виборним членам, пора хоч раз гаразденько подивитися, що ними зроблено i чи цiлi, лиш, припорученi декому грошики. Дехто з болем указував прямо на крадiжку i шкодував, що казна припоручила громадi грошову часть. Не треба б сього було робити. Ну, земство, земство. Хай би воно розпорядки робило, а грошима казна завiдувала. Другi зовсiм не бачили нiякоП користi з земства i казали: "Ще одна драчка, а для уряду обуза. Раз коневi попустити поводи - дай показати своП норови, то вже трудно одучити. Попомните мое слово: з цього земства щось лихе вийде!" Третi жалiлися, що мужиччя натюрили в земство, буцiм воно куди i чемне. Через те i крадiжка, i шахранина громадських грошей. "Пусти, - кажуть, - свиню за стiл, то вона i ноги на стiл". Багато ходило по городу судiв-пересудiв, та не чув того нiчого Колiсник, сидячи дома. Раз до його прислали з управи довiдатися, чи приПхав. Так вiн сторожа вилаяв i прогнав. Удруге прислали бумагу: давай отчот наПзду. Колiсник ще бiльше задумався. Потiм почав щось писати. Одно напише - порве га знову друге починаК. I знову рве, i знову пише. З тиждень писав вiн, а потiм на все махнув рукою i повеселiв. Христя бачила, що то якась непевна веселiсть була, оже мовчала. Та й що Пй було казати! На другий день вiн почав наряджатися. - Куди се? - спитала Христя. - В управу. У нас тепер наПзд. Забула? Довго вiн наряджався i вийшов до неП вибiлений та вичищений. - От що, - сказав вiн, мнучись, - не забувай свого завiту: мене не стане - помолися за мене! Христя скинула на його здивований погляд. Колiсник надiвав верхню одежу. - Ти б, може, пiшла провiдати Довбню? - спитався i пiшов. "А справдi? - подумала Христя. - Пiду. Чи признае-то вiн мене? Все рiвно: не признаК - сама признаюся. Може, йому полегшаК, коли побаче, що не всi одвертаються вiд його, як жiнка одвернулася". I Христя, прибравшись, пiшла в шпиталь. Џй там сказали, що ще рано. Прихожих пускають до болящих тодi тiльки, як скiнчить лiкар своП обходи. Христя пiшла в садок проходитись. День був ясний та тихий. Сонде привiтно свiтило i грiло, як воно завжди грiК восени. На улицi серед хмар пилу жарко, зате в холодочку та в садочку саме добре. Дерево не то що з весни зелене-зелене, як рута, а прибралося в рiзнi кольори, вiд блiдо-жовтого до жовтогарячого, - здалека здавалося, мов воно зацвiло такими квiтками. Христя увiйшла в садок i сiла спочити на першiй примостцi у холодочку. З глухого кiнця садка доносився гомiн, по вичищених дорiжках сновигали болящi у бiлих шликах, у жовтих балахонах. У Христi серце замлiло, дивлячись на Пх блiдi замлiлi обличчя, що мовчки снували, мов тi жовтi тiнi, на сонячнiй сторонi. "А може, i вiн там де мiж ними?" - подумала вона i пiшла походити, заглядаючи кожному у вiчi, пiзнаючи, чи нема мiж ними Довбнi. Вона обходила увесь садок, усi дорiжки i нiгде його не стрiла. Потiм вернулася назад. З того мiсця видно усюди, видно, що робиться в садку, в дворi, коло шпиталю. Он невеличка шкiнька на лихому возi привезла до шпиталю болящого. Голова i лице його були заверненi ганчiрками, зверху прикритий вiн рядниною, а ззаду iшла похила жiноча постать. То, певно, жiнка привезла свого чоловiка. Он чотири прислужники несли на носилках шось жовте, котре так важко стогнало. Он вибiг хтось з шпиталю з мiдним тазом i линув у яму щось червоне. То кров, може? А там з глухоП хвiртки, наче вiтер, вибiгла трохи не гола жiнка i, плещучи в долонi, помчалася геть за двiр. 3а нею навздогiнцi кинулося чимало прислужникiв. Хтось десь кричав: "Так ви усе дивитесь? Так глядите? Божевiльну випустили. Ловiть! Ловiть!" - i всi, аж земля гула, погналися за нею. Через скiльки часу ПП вели два чоловiки за руки, а вона, розпатлана, прихилялася то до того, то до другого, видно, наче кусалась або пручалася вирватись. Привiвши до хвiртки, один з чоловiкiв штовхнув ПП, i вона сторч пролетiла у двiр. Нестямний регiт привiтав штовхуна. А той, крякнувши, скаржився, що бiда з сими божевiльними. Так i бережися, щоб чого не нашкодили. Та здоровi, проклятi. Сказано, нечиста сила Пх обуяла! "Так он воно чого люди розуму позбуваються! Нечиста сила його плутаК. Хто ж заборонить Пй напастися на кожного?" - подумала Христя. Це мiсце мученьки людськоП та всякоП хвороби таким Пй страшним здалося, що вона мала була тiкати, та згадала, що не дозналася нiчого про Довбню, пiшла знову до контори. -, Довбня? Довбня, - замовив смотритель. - Був такий у бiлiй гарячцi. ЗдаКться, видужав. Я зараз. - I вiн метнувся у другу хату, а звiдти вийшов, сказав, що вже третiй день, як Довбня виписався. "Отак же! От i зiбралася провiдати! - подумала Христя, вертаючись додому. - Де ж тепер його я стрiну? У кого спитаю?" Похила iшла вона улицею i думала про божевiльну жiнку. Думки ПП, плутаючись та нанизуючись одна на другу, черкнулися Колiсника. Чудний вiн став. Коли б ще не позбувся розуму. Он сьогоднi так Плось наплiв перед тим, як виходив. Ну що, як, не дай, боже, позбудеться? - i ПП наскрiзь пронизав якийсь гострий холод. - А-а, Христя! Здорова, чорноброва! - роздався коло неП знайомий голос. Христя пiдняла голову - перед нею стояв Проценко. На всiй улицi не було нiкого, тiльки Пх двоК. - Де се ти була, моК давнК кохання? - питав вiн, зазираючiП у ПП похмурi очi. - Я? Була в шпиталi. Ходила провiдати Довбню. - Шкода, опiзнилася! Вiн уже третiй день як виписався... - Так менi i там сказали. Де ж вiн тепер? - Де? Певно, добрався до першого шинку та й засiв там. Чого ж так гостро на мене дивишся? А ти i трохи не перемiнилася. Ще мов краща стала. Ех, шельмовство! Ходiм, я тебе проведу. - Коли нiкого на вулицi немаК, то тодi й проведу, - виступаючи вперед, ущипнула Христя. - Чудна ти! Був колись вiльний птах, та пообрубували крила, - одказав вiн, поспiшаючи за нею. - Ага, знайшлися такi! - усмiхнулася вона. Пройшли скiльки ступнiв мовчки. - Чого це вас нiгде не видно? То, бувало, до Костянтина Петровича забiгаКте провiдати, а тепер i ви одцуралися. - Мошеник твiй Костянтин Петрович! Плутяга! Он то що! - випалив вiн. Вона звела на його здивований погляд. - Як саме? - А так: накрав земських грошей, накупив собi маКткiв... - Яких? - А там Кут купив у якогось грапа, чи що. Чорт його знаК! Тiльки двадцять тисяч не долiчаться. Сьогоднi там у земствi таке, що тiльки держись! Пiд суд його оддали. У Христi перед очима заходили зеленi кружала. Все, все Пй тепер стало вiдомо - i його чуднi речi, i його запеклий сум. Так он воно що! Џй здавалося, що земля пiд нею колишеться i ПП хитаК. Вона не йде, а бiжить, а Пй здаКться, ледве ногами пересуваК, вони у неП мов не своП. - Та чого ти летиш, як навiсна? - гука вiн до неП. Вона чуК, що далi нема Пй ходи, недостаК чим дихати - свiт витушкою крутиться кругом неП. Вона стала пiд забором передихнути, спочити трохи. - Ага! - радiсно граючи очима, сказав вiн, пiдходячи до неП. - До самого живого дiйшло? Що, тепер знову на розпуття? ЗнаКш що? Коли не хоч пропасти, кидай мерщiй свого старого друга! Та i наймайся до моКП жiнки у горничнi. Тiльки анiчичирк! Добре буде, Христе! Я не забув давнього, - важко дишучи i метаючи очима стрiли, казав вiн. - Все я пам'ятаю, все. Менi хочеться тобi яке-небудь добро зробити. Перед очима ПП зовсiм зникнув свiт. Замiсть його темно-зелений морок клуботав кругом неП. - Геть вiд мене, iроде! сатано! - нестямно скрикнула вона i пустилася наче стрiла вiд його. Вона нiчого не бачила, не чула. Не бачила, як вiн зло подивився услiд Пй, не чула, як гiрко вимовив: "Ну-у! я ж тебе доПду, шлюшище!" - i, повернувшись, пiшов далi. А вона не йшла - летiла. З'пiд ворiт одного дому собака гавкнула i погналася за нею. Та куди тiй собацi догнати ПП? На поворотi хтось толкнув. У сусiднiй улицi пiдняли регiт. - Що то за лисиця так тiкаК? - хтось крикнув. - Федоре! Ану доганяй своПм жеребцем, чи доженеш? - зареготався один звошик до другого. - Та що воно таке? - питаК той. - Видно, у добрих бувальцях була. Ач, закурiла. - ПоПдьмо. Що воно, справдi? I два звощики один проти другого навперейми помчалися за нею навздогiнцi. Аж улиця гуде вiд Пх бiгу, аж iскри сиплються з-пiд кiнських копит, а Христя байдуже - одне чеше, мов ПП хто ззаду пiдганяК. Ось уже вона i в своПй улицi, он уже i той дiм, де вона живе, видно. Ще трохи, ще - i вона до рундука добiгаК. Дверi з улицi там завжди запертi, i, щоб увiйти, треба дзвонити. Вона забула про те i з усього розгону налягла на половинку дверей. Тi на сей раз не були запертi i з грюком розчинилися. Вона кинулась уперед: як укопана стала... Перед нею на пiддашковiй бантинi на товстому шнурi спокiйно е^iсiв... Колiсник. Христя хитнулася, скрикнула i з усiх чотирьох повалилася наг'знак. Пiд рундуком тiльки загуло, як вона упала. XIII - Де се я? Що зо мною? - були ПП першi слова, коли вона прийшла до помки. Кругом тихо, темно. Щось шелестить пiд нею. Та се солома! збiдкiля? де вона взялася? А то що угорi, з глухого куточка сiрiК? Кругом так вогко, сумно. Се вона у льоху чи пiд землею? I то крiзь оддушину доходить неясний свiт. Господи! як вона пiймана сюди, чого i за що пiймана? Вона пiдвелася, сiла i почала пригадувати. Голова у неП крутилась i в ухах дзвонило, а Пй здавалося, що земля пiд нею тiпаКться i ПП хитаК. Вiд немочi вона знову лягла... щось пробiгло по лицi, щось укусило за шию. Вона махнула рукою i роздавила блощицю! Як навiсна, вона скочила - зразу усе пригадала. Так, так - вона перед собою бачить Проценка, вiн Пй щось шепоче: "Добра тобi хочу - iди у наймички до моКП жiнки". Що вона сказала? Не дiждеш! Вона пам'ятаК, як кинулась вiд його. Пам'ятаК, як добiгла до рундука, ускочила в дверi... I перед нею зателiпався на вiрьовцi труп Колiсникiв. Серце у неП заболiло, щось важке пiдiйшло пiд горло i, наче руками, здавило. Далi все повилося забуттямтемнотою. То було з нею... а тепер? Де вона, чого сюди забралася? Хто ПП закинув сюди? Як не пригадуК Христя, як не розкидаК свою споминку - нiчого не пригадаК. Помацки покралася вона до оддушини, що сiрiла вгорi. Стала проти неП, простягаК руки, хоче пiймати, а оддушина все мов вище та вище пiдiймаКться... Вона аж навспинячки стаК... махаК рукою i об залiзну штабу торкнулася пальцями. Холодом пронизало ПП наскрiзь. "Та се тюрма!" - трохи не скрикнула вона. Вона у тюрмi, вона... За що? Сльози давили ПП. Видно, щось зробила вона, коли ПП вкинули у тюрму. Оце так! Ще вчора була мiж людьми, Пх клопоти клопотали ПП, а сьогоднi одрiзалась вiд Пх навiки сими чотирма стiнами. Ще вчора качалася на м'якiй перинi, панувала, а сьогоднi - на гнилiй соломi, у тюрмi. Так се та напасть, про яку плескала баба Оришка. Господи! За що ж, про що? Кому вона лихо заподiяла, кому хоч бажала чого Злого? Сльози градом полили з ПП очей, i вона, припавши лицем до колючоП соломи, неутiшно плакала. Кругом неП чорна нiч i тиша незамутна, i тiльки ПП важке та гiрке зiтхання порушуК ту нiму тишину. Довго вона плакала, поки знову забулась-заснула. Прокинулась - крiзь невеличке вiконечко пiд оселею, перевите залiзними штабами, пробивався ясний сонячний свiт; по жовтiй соломi стрибаК вiн, наче хто iскри розсипав, а кругом морок. Стiни, покритi цвiллю та чорними плямами, здавалось Пй, зступилися, намiряючи ПП придавити. З якогось далека доносився до неП стук, гомiн. Ось наче над ПП головою щось загарчало, i не примiченi нею дверi розчинилися. - Эй ты! Спишь там али околела! - хтось обiзвався. - По-барски почивать изволишь. Подь сюда. - Се я? - спитала Христя. - Да ушь не кто - ты. Христя пiдвелася - на дверях стояв москаль. - Да живей, живей! Што, словно неживая? - гукав вiн на неП. Невмита, нечесана, вона як устала, так i пiшла за ним, думаючи, на яку ж се нову муку ведуть ПП. ЏП увели у якусь здорову хату. - Посиди здесь. Паабажди, сичас пристав выйдет. Тодi тiльки догадалася Христя, що то вона була в чорнiй при полiцiП. I ще бiльше здивувалася, коли перед нею появився Книш. - Ага, се ти, прачко, се ти, спiвухо? - замовив вiн. - Що ж, ти добре виспалася у моПй панськiй опочивальнi? Опочивальня добра, i м'яка, i тиха, не то що в Колiсника на перинi. Христя, стоячи перед ним, заплакала. - Чого ж ти плачеш? Хiба я тебе б'ю? - пронизуючи ПП гострим поглядом, сказав вiн. - Годi ж, годi. Перестань. Скажи краще, що ти знаКш про Колiсника. Чого вiн повiсився? Може, сама i помагала? - Я? Я якби знала, що таке буде, то нiзащо iз дому не йшла. - Хiба тебе дома не було? Де ж ти була? Христя розказала все, все, як було, не втаПла i того, що Проценко нашiптував Пй. Книш тiльки свиснув i заходив по хатi, позираючи скоса на Христю. - Що ж ти тепер будеш робити? - не швидко спитав вiн пiсля того, як вона замовкла. - Що ж менi тепер робити? - Станеш у горничнi до Проценка? - Чого я там у нього не бачила? Менi коли б вернули мою одежу. - Угу. Одежу? - промугикнув Книш i знову заходив по хатi. - Ти краще зостанься у мене. - Чого я тут зостануся? Щоб блощицi з'Пли? - Нi, не там. Не в чорнiй. А там, на моПй половинi. - Та й що? - Та й нiчого. I одежу вiзьмеш, i оправити тебе швидше можна. А то, знаКш, поки дiло скiнчиться, то справдi блощицi попотнуть. У Христi голова похилилася. Он куди знову кинула ПП доля, он на яку стежку напрямило ПП безталання. А вона думала уже... Що вона думала? Нi, ще вона не пропаща, коли ПП врода не зносилася. I Христя так спiдлоба стрiльнула на Книша своПми чорними очима, що по його широкому обличчю наче сонце заграло. - Так ти... согласна? - запинаючись, спитав Книш i, пiдiйшовши, узяв ПП за круглу борiдку. Христя лукаво опустила очi. - Ну, глянь же! Глянь на мене! - увесь тiпаючись, зашептав вiн. - Я нiчого не Пла. Менi Псти хочеться, - придавлюючи злегка своКю щокою його руку, мовила вона. Вiн, наче що опекло його, зразу висмикнув руку. - Iванов! - гукнув. Перед ним наче з-пiд землi вирiс москаль. - Одведи ПП до мене. Та дай Пй Псти. Самовар готов? - Готов, ваше високоблагородiК! Слушаюсь, ваше вскобродiК! - i вiн повiв Христю на приставську половину. А ввечерi Христя удвох з Книшем уже розпивали чаП. Пляшка рому стояла на столi. Книш раз по раз пiдливав з неП у свiй i без того темний стакан. Лице його, як жар, жеврiло, а очi, наче розпаленi углi, горiли. Вiн вiв веселу розмову, щипаючи раз по раз ПП пухку щiчку. Христя пестилася, то опускала очi додолу, то стрiляла ними так, наче наскрiзь хотiла Книша пройняти, Пй було весело. Теплий чай, привiтна розмова i грiли, i веселили ПП. Один раз, коли вона простягла руку до пляшки, щоб собi у чай налити, Пй здалося, наче сине Колiсникове лице з зажмуреними очима виглянуло з-за пляшки. Вона струснулася i линула рому бiльше, чим треба. - Що ти, злякалась чого? - спитав Книш. А вона зиркнула на його. Ухопила стакан. - Давай пити! - скрикнула, цокнулася з ним i за одним махом не зоставила нiчого в стаканi. В головi у неП зашумiло, ув очах iскри зайнялися. СвоКю червоною та, як огонь, гарячою щокою вона склонилася на плече до його. Перед ПП п'яними очима стояла ПП давня доля, та доля, коли вона була ще спiвачкою i вихвалялася перед людьми своКю гульнею, своПми запоями... Як тодi не гiрко було, як не тяжко щось усе ссало за серце, зате весело. Вогнi горять, музика граК, люди цiлими хвилями набiгають. Подруга шепче на вухо: "Он той чорнявий купчик задивився на тебе", або: "Он як гусарин покручуК вуса i дивиться, як кiт на мишу..." А ти, наче не примiчаКш нiчого, стоПш i пiдтягуКш пiсню. Скiнчилась вона, остогидла та осточортiла, i купчик, i гусарин кидаються до тебе i наперебiй один перед другим вечерять присоглашають... А там - смачнi наПдки, добре п'яне вино... весело-весело! I Христя, стрибнувши, почала показувати Книшевi, чому ПП учено в арф'янках. Як i коли моргнути, що напоказ виставляти... То були п'янi заводи голосу, срамнi постанови голого жiночого тiла... Книш аж трусився, дивлячись на неП, а очi у його, як у хижого звiра, горiли. На другий день, коли вiн пiшов по службi, а вона зосталася сама у хатi, Пй пригадалося вчорашнК, i нестямно важкi думи облягли ПП зачмелену голову. Хто вона й що вона? Чи давно тiшила неситу жагу одного, ще труп його не вспiв задубiти, а вона уже перед другим ламаКться. Що вона? Усякий товар маК свою цiну, а вона, як та iграшка, переходе з рук в руки. Нiхто ПП не питаК, що вона стоК. Стрiчне i поперiчне бере ПП, пограКться, полюбуКться i кине. Доки ж i поки так буде? Поки одлетить ПП краса молода, ПП врода красна. А там?.. Прокляте життя! Собача доля! I в обiд вона знову напилася, щоб не думати, щоб забутися. Минув тиждень. Той тиждень тiльки i було говору та гомону по городу, що за Колiсника. Виявилось, якi порядки заведено в земствi, скiльки перейшло через Колiсниковi руки грошей, якi трати оправданi, якi нi. У наПздi пiднялася така буря, така завiрюха - свiту не видно! "То що ми одно балакаКмо та балакаКмо? Хто сповне крадiжку, хто верне втрати?" - спитався Лошаков. "На управу!" - кричали однi. "На того, хто неохайно дивився за громадським добром", - пiддавали другi. "Пiд суд усiх!" - гукали третi. Предсiдатель i члени .як тiнь ходили. "Оце невинне спасiння! Оце лихо! Чим ми винуватi? - оправдувалися тi. - Хто вибирав усяких плутяг та пройдисвiтiв? Казали тодi, нащо мужика пускати до такого поважного стану! Недоставало, щоб ще повибирали волосних писарiв!" Три днi йшла буча та сварка. На четвертнiП предсiдатель доложив, що Колiсник купив великий маКток на своК мення. Чи не краще попрохати уряд заарештувати все його добро? Усiм трохи полегшало. Слава богу! знайшли чим розв'язати цю каторжну зав'язку. "Прохати, прохати уряд!" - усi в один голос загомонiли. Та тут саме предсiдателя викликали. На його мення прийшла нужна бумага вiд уряду. Що то? Може, знову яка напасть? Через скiльки часу той вернувся веселий з папером в руках. "Панове! Радiсть! Велика радiсть!" - "А що таке?" - "Губернатор прислав духовне завiщанiе покiйного. Веселий Кут, на куплю котрого Колiсник узяв двадцять тисяч земських грошей, вiн передаК земству". - "Ура!" - хтось гукнув. "Ура!" - пiддержали другi. "А знаКте, вiн чесний чоловiк був! Чи другий би зробив так? Нiколи! Дурний тiльки! Виявив би усе перед нами, сказав: берiть моК добро. I ми б йому простили його провиннiсть, ще 6 i на мiсцi дослужувати зоставили. А то так запакував себе! Шкода!" - i всi загомонiли про нещасну долю людську. Що таке життя чоловiче? Дим, та й годi! Б'Кться-б'Кться вiн, плутаКться - от вискоче, от вилiзе на сухе, а тут на тобi! Спiткнувся - i завис на бантинi. "Чоловiк - яко трава, днi його, яко цвiт сельний!" - проговорив Рубець. Це так подобалося всьому наПздовi, що його на мiсце Колiсника крикнули вибрати, "единогласно!" - хтось гукнув, "единогласно!" - роздалося з усiх куткiв. Та тут пiднявся один з козачих гласних у сiрiй сiрячинi. "Нi, ми не хочемо единогласно, - сказав вiн. - Ми знаКмо, як пан Рубець бiгав по панах i кланявся усiм у ноги, щоб вибрати. Ми знаКмо пана Рубця як колишнього секретаря у Думi, а на се мiсце треба чоловiка, тямучого у хазяйствi". - То, может быть, вы желаете баллотироваться? - пiдвiвшись, спитав Лошаков i додав, зло усмiхаючись: - Мы рады будем и вас избрать. Был же Колесник, а теперь вы будете. - Я не домагаюся панськоП ласки, - одказав сiряк, - а я прошу робити по закону. - Ну, что же, баллотировать, так баллотировать! - сказав Лошаков, дивлячись на часи. - Пора же и обедать. Кинули на шари i вибрали Рубця 75 голосами замiсть 5О. - Ну что, вы удовлетворены? - спитав Лошаков сiряка, виходячи з собранiя. - Ведь вы знали, что изберут Рубца. Не все ли равно - баллотировкою или единогласно! - Знав. Та не знав, скiльки з тих панiв, що кричали единогласно, самi бажали б сiсти на Колiсникове мiсце. А тепер от дiзнався. Нас, темних, усього три душi, а п'ятдесят чорних навалили. От тобi й единогласно! Лошаков сердито глянув на сiрого i, нiчого не сказавши, пройшов далi. А ввечерi у Лошакова на роз'Пзному бенкетi була рада, як би так зробити, щоб переполовинити мужика у земствi. - Помилуйте! У губернському наПздi отак викрикують, а на уiздах - Пх царство. Предсiдателями своПх вибирають, членами... Хiба нашого брата, бiдака, котрий з самого малку службову лямку тяг, мало К? - Да, об этом нужно будет подумать, - сказав Лошаков. - Постарайтеся. А ми, знаете що? Навiщо нам той Кут здався? Ззii-iатiть двадцять тисяч та й вiзьмiть собi, вiн бiльше стое. Лошаков нiчого на ее не сказав, а тiльки, кланяючись усiм, плескав: "Постараюся, постараюся!" Дещо з иього доходило i до Христi. П'яний Книш помiж розмовою доводив Пй потроху, що робилось i що говорилось у мiстi. Вона слухала все те, позiхаючи. Що вона, i що Пй до того земства? Вона знаК одно: пани б'ються, а в мужикiв будуть чуби болiти! Вона тiльки попитала, чи зостанеться заправляти Кутом Кирило i чи городами та ставом будуть слобожани володiти. - Який Кирило? Якi слобожани? - спитав Книш. Вона розказала своК життя у Кутi. - Ну, навряд, - сказав вiн. - Що ж вони зроблять з Кутом? - Продадуть, та й годi. Христi стало шкода i Колiсника, i Кирила, i слобожан. Вона немало сама постаралася, поти довела дiло до згоди. I от тепер ПП турботи, як дим, розлетiлися. Щоб позбутись досади, вона за обiдом наклюкалася i лягла спати. Увечерi Книш принiс до неП другу новину. - А знаКш, кого вибрали на мiсце Колiсника? - Кого? - З будяка, Рубця! - Рубця! - скрикнула Христя. - Я у його колись служила. Тепер тiльки дiзнався Книш, де вiн ПП ранiше сього бачив. - То ти Проценкових рук не втекла? - Його! Бодай йому добра не було! Ще й тепер все лащиться, де стрiне. - О, вiн вашого брата любе i спуску нiгде не даК. - А де тепер Довбня? - спитала, помовчавши, Христя. - По шинках шляКться. Раз у мене в чорнiй ночував. - За що? - П'яного знайшли пiд тином. - Бажала б я його бачити. - А що, i з ним зналася? - Я жила у Пх, як одiйшла вiд Рубця. Вiн добрий чоловiк, та його жiнка, хоч i колишня подруга моя, а лиха людина. Як переПжджали з Куту, я забiгала до неП. У пустцi живе з москалем, i рада, що чоловiка здихалася... З чого ж вiн живе? - Хто? - Та Довбня ж. - А чорт його знаК. Удень бiля суду швендяК. ПiймаК якого мужика, настроче йому прошенiе - от i е на випивку. - А в нас добре, що некупована, - усмiхнулася Христя. - Пий - i п'яним нiколи не будеш. - О, та ти цiла шельма! - обiзвав ПП Книш, помiтивши лукавий посмiх у ПП очах. - Я не шельма, а я шельмочка! - пестливо одказала вона. Книш залився веселим реготом. - ЗнаКш що, Христе? Мене, може, переведуть швидко з цього мiсця на друге. Ти поПдеш зо мною? - Куди? - Не знаю ще куди. Може, i в N. - Туди я нiзащо не поПду. - Чому? - Там усе знайомi люди. З села наПдуть - пiзнають. - А тобi що? - Нiчого. Тiльки я не поПду туди. - Ну, а в друге мiсце? - Звiдси нiкуди не хочу. Я б одного бажала: коли б ви пристроПли мене тут де-небудь. - Де ж я тебе пристрою? - У гостиницi де. Сказали якому-небудь гостинниковi, щоб дав менi хату. - А платити хто буде? - Не без добрих людей, - зiтхнувши, одказала Христя. - Гуляй,значить! - Що ж менi бiльше робити? - трохи не з плачем вимовила Христя. - Другi гiршi вiд мене, та в Пх усього е. Я тiльки одна дурна така, що досi нiчого не нажила. Розмова на який час запнулася. Христя сидiла похнюпившись, Книш мовчки мiряв хату своПми довгими ступнями. - Дурне ти надумала, - сказав вiн перегодом. - Тобi зо мною краще буде. То бiганина та неспокiй, а то хазяйкою дома жила б у мене. - Була вже я такою хазяйкою, - знову зiтхнувши, сказала вона. - Як хочеш. Я не держу тебе. Кажу тiльки - тобi гiрше буде. - Уже не буде гiрше, як в. Того дня вони бiльше не говорили. Книш бiгав по службi, а Христя, сидячи дома, думала про свою долю. Господи! До чого вона дiйшла! До чого довели ПП добрi люди та лихе життя. Коли б мати устала та глянула на неП у той час, коли вона прохала Книша помiстити ПП в гостиницi. Що б вона сказала? Умерла б знову i бiльше не бажала б уставати. Що ж Пй робити, що Пй казати? Пхати з Книшем? Нiзащо! Остогидлий та осточортiлий. Коли б вона не боялася його, вона б i одного дня тут не була. А то - цiлуй його, пести п'яну пику. Хiба не гiрше Пй тепер? То хоч вiльна ти, а то так i бiйся: запруть тебе у той каторжний блощичник або ще й далi завдадуть. Коли пiймалася мишка в руi?и котовi, твори його волю, тiш його серце, регочися, перекидайся" Що до того, що тобi слiзки, аби йому були смiшки! Книш прийшов перед свiтом. - Ну, тепер, Христе, прощайся зо мною. Iду в N. - Так швидко? - Так. Назначили помошником справника. Оце з товариством могоричували. - А я ж як? - За тебе я говорив одному чоловiковi. - Ну? - Обiцяв. - Добрий мiй! Любий мiй! - скрикнула вона, чiпляючись на його шиП. - А все тобi б краще Пхати зо мною. Звiсно, не зараз. Тепер ти перейдеш у гостиницю. А я поПду - роздивлюся, квартиру найму. ЧуКш? - Чую, чую, - одказала Христя, думаючи: "Перемiсти мене з цього пекла - довiку моя нога не буде у тебе!" Уже Христя цiлий мiсяць живе у гостиницi. День спить, нiч гуляК. Де сама вона не була, кого у неП не перебуло! I все те безпросипне п'яне, зачумiло завзяте, безмiрно розкидчасте. Вино - рiчкою ллКться, грошi - наче полова сиплються. Скiльки Пх перейшло через Христинi руки? А де вони? Тiльки й того, що пошила собi нове плаття, купила шляпку, сорочок. ОстаннК все до хазяПна йде. Легко сказати - за одну хату п'ятдесят рублiв у мiсяць дати! А Псти захоче вона, то беруть з неП не як з усiх голодних людей, а удвоК бiльше. Уп'ять же, прийде до неП хто - плати карбованця. Прислужники собi по полтинику правлять за те, що рають знайомим. Що вона, корова, котру безперестанно доять, щоб бiльше узяти користi? Та й корова позбудеться молока, а вона? Уже в неП очi вiд безсонних нiчок потускнiли, личко поблiдло-пожовкло щоб закрасити його, приходилося пiдмальовувати червцем. I вона малювала. Як у того душогуба з-перед очей не сходять зарiзанi душi, так у неП не сходило почуття чогось недоброго, чогось лихого. I, як той, щоб забутися, iде на нове душогубство, чужою кров'ю заливаК свiй перший слизький ступiнь, так i вона, прийшовши до помки, заливала себе вином... Вiд його весело стаК на душi... серце скорiше б'Кться, кров шпарче бiгаК по жилах... а в головi - вихор думок та гадок, легких, як тiнь, шумуючих, як вода у прiрвi... Якийсь сказ найшов на неП, якась несамовита хвиля пiдхопила ПП i кудись мчала... Вона не намагалася здержатися... Хай несе! I понесло Христю у плин за водою... Та й донесло до шпита