дати? - спитався Миколка. - Того вже, сину, не знаю. Коли ласка ПП, то й пообiдав косарськоП кашi. Христя iшла ззаду й мовчала. - Ви, мамо, попросiть ПП обiдати. Хай вона з нами буде обiдати. Та й за лiс попросите... Зря ви що батько казали? - пiдстрибуючи, плеще Миколка. - Цисс! - засичала Одарка, i густа краска вкрила ПП бiле лице. Христя глянула на сина, глянула на матiр i почула - щось гiрке та холодне коло ПП серця повернулося, Пй здавалося: та щира привiтнiсть Одарки, та ПП ввiчливiсть та шаноба мали за собою якусь скритну надiю, котру вона досi не показувала i котру так несподiвано розмолов балакучий Миколка. Христя, як не просила й не благала Одарка зостатися обiдати з нею, не Зосталася, а, розпрощавшись, похилила луками додому. - А яка пишна тьотя Христя, як панночка. Я брехав, коли казав, що пiзнав ПП, я ПП зовсiм не пiзнав, - плескав Миколка матерi, стрибаючи на однiй нозi, коли вони вернулися пiд липу. - Геть! Не в'язни, осоружний! - скрикнула мати i сердито подивилась на сина. - Хiба нiхто не знаК, який ти брехун? I не пiзнав, кажеш, а зараз розклепав усе перед нею. Яке тобi дiло було патякать, про що наказав батько? Сама я без пам'ятi або не знаю, коли що сказати. Дурень!.. - Червона та сердита, вона почала куштувати кашу. - I трохи не солона! А куштувала, кажеш? - гримнула вона на Килину. - Я ж мов до смаку солила, - несмiло одказала та. - До смаку? Добрий у тебе смак! Дай солi! - i по цiлiй жменi вона бурхнула в той i другий казани. Хоч потiм косарi, зiйшовшись на обiд, i казали, що каша з сiльцею, та Одарка не чула. Зiгнувшись над своПм шитвом за товстою липою, вона думала: "Уже менi оцi дiти! Що не задумаКш, як не криКшся вiд них, а вони зразу усе розплещуть... Ну вже i дiти!" Х На третiй день Колiсник вернувся сердитий та хмурий; дiло за спаш вiн програв. "Що воно за суддя? Який вiн суддя? "У вас, - каже, - нема нi свiдителiв, нi поличного". Нащо тi свiдителi, навiщо поличне? Хiба я стану брехати? Ти ж суддя! Ти судищ по своПй совiстi! Я, значить, по-твоКму, брешу. Ну, вже ж доживемо до нових виборiв. Пустимо тебе, голубе, сторч головою! Хто тебе вибираК? Мужики вибрали б? Дожидайсь, поки виберуть! - толкувався вiн, лаючи i суддю, i лiсника, i слобожан. На четвертий зрана сидiв вiн у свiтлицi i пив чай, що Христя наливала. Знадвору у розчинене вiкно доносився якийсь гомiн: чувся чужий чийсь голос i Кирилiв. - Тут такоП, парубче, немаК, - казав Кирило. - А менi хазяПн i хазяйка велiли у двiр iти i спитати Христi Притикiвни, Христя, почувши своК мення, кинулася до вiкна. Пiдiйшов i Колiсник. Коло замчища стояв перед Кирилом молодий парубок i держав у руцi щось кругле, у бiлу хустину загорнене. - Що там таке? - гукнув Колiсник. - Та се парубок з Мар'янiвки, - одказав Кирило. - Шука якусь Христю Притикiвну. Я кажу, що такоП у нас зроду не було, а вiн одно домагаКться, що сюди. - Хто ти, парубче, вiд кого? - спитав Колiсник. - Та я з Мар'янiвки, вiд Здора. - Чого ж ти? - ХазяПн i хазяйка прислали Христi стiльникiв. Ще й наказували безпремiнно доставити i самiй Христi до рук дати. - А ти вже, кажеш, усе про себе розплескала i комерцiю завела! Бери ж, коли до тебе, - гримнув Колiсник i, повернувшись, пiшов у кiмнату. Христя перехилилась у вiкно i взяла у парубка зв'язку. Руки ПП тремтiли,. сама вона, як огонь, горiла, а з-за парубка дивився на неП Кирило, мов до його устав з того свiту батько. - Чудеса з вами, жiнками, та й годi! - вернувшись у свiтлицю, виговорював Колiсник. - Нема того, щоб язик за зубами подержати. Чи тобi то так дорого-мило, що ти, Христя, перевернулась у панночку. Он, мов, куди нашi шагонули. Знай наших! Дивiться, мов, чи пiзнаКте Христю? Ось я, ось... Яка уже бiсова жiноча натура! Недаром кажуть: "Волос довгий, та розум короткий". Ну, що тобi з того прибуло, що ти себе виявила? Перша Оришка, - на що шкарбун, - наплюК тепер на тебе. Я, скаже, думала: воно добре що, путнК що, аж воно... - Вiн не договорив i знову пiшов у кiмнату. Христя сидiла як на ножах або на угiллi - голова ПП горiла, лице пашiло, серце так страшно билося. I пiдвернулася Одарка з своПми стiльниками! Прохала вона ПП, хвалилася, що хочеться моду? Нащо ж вона його прислала? - Чи посуду спорожните? Чи у себе зоставите? - спитався у вiкно па рубок. Христя заметушилася. Ухопила мед i помчалася з ним у кухню. - Оце, бабусю, стiльники. У вас чиста мисочка е? - Нащо та мисочка? - не дивлячись, спитала суворо Оришка. - Спорожнити треба. - Так би й казали. А то: "чиста мисочка чи е"? Звiсно - е. У нас не так,. як у других, що часом i ложки в хатi немаК. Давайте! - i вона своПми корявими руками так i гребезнула з рук у Христi зв'язку. - Вiд кого се? Ну та й стiльники! - ласкавiше заговорила вона, уздрiвши три пласти здорових, на всю тарiлку, липових стiльникiв. Христя мовчала I нащо Пй знати, вiд кого? "Спорожнила б скорiше, щоб хоч одiслати того нарубка, що стояв там коло свiтлицi i, наче докiр, заглядав у вiкно", - думалося Пй. Не швидко спорожнила Оришка посуду - Христя все стояла i дожидала. - Чого ви ждете? Хiба я сама не принесу? - гарикнула Оришка, перекладаючи третiй стiльник. Христя мерщiй ухопила тарiлку з хусткою i помчалась в свiтлицю. - Та пiдождiть! Постойте! - гукнула Оришка. - Ще там мед зостався! Вимити ж треба! Оце яке там швидке та скоре, матiнко! - i, ускочивши в свiтлицю, вона знову узяла посуду i почовгала в кухню. Христя важко-важко зiтхнула. Докори Колiсниковi боляче щипали ПП за серце, а тут ще й Оришка вразила. Христя, зронивши сльозу, пiшла до своКП скриньки. Поти вона там рилась, чогось шукала, i Оришка вернулась в свiтлицю, несучи в однiй руцi миску з медом, у другiй випорожнену посуду. - Нате вам i те, i друге, щоб не сказали, що вкрала. Стара я для сього, - гарикнула вона i, переступивши порiг, поплигала через сiни. Христя вся затiпалась, оже здержалась. Узяла чужу посуду, передала через вiкно парубковi, ткнувши йому в руку щось бiленьке, кругле. Парубок, почувши подарунок в руцi, уклонився низько-низько, трохи не до землi, подякував щиро. Далi вона вже не могла здержатись. Як одвернулась вiд вiкна, сльози градом полили з ПП очей. Наче пiдстрелена, помчалась вона до лiжка i, як снiп соломи, повалилась лицем на подушку. - От i починаКться! Уже i починаКться! - гiрко вимовив Колiсник, увiйшовши в свiтлицю i чухаючи потилицю. - Ну, чого ти? Христя пiдкидалася на подушцi. - Ми все так... усе так, - казав Колiсник, мiряючи свiтлицю вздовж i впоперек. - Самi наробимо, та ще й сльозами надолужимо. - Що ж я наробила таке? - крiзь сльози глухо спитала Христя. - Чого ти в Мар'янiвку Пздила? - гукнув Колiсник, становлячись коло неП. Христю неначе хто батогом стьобнув. Вона пiдвелася i заплаканими очима призро-призро глянула на Колiсника. - У Мар'янiвку? Спитайтесь баби, що ви надо мною надзирати настановили. Колiсник вилупив на неП очi. - А вчора... позавчора чи то четвертого дня де була? - У любовникiв. Тут Пх у мене цiла метка, а ви, бач, з Оришкою i проглядiли. - У нас нiколи не так, як у людей... Або сльози, або крик, - одказав тихо Колiсник i пiшов з хати. Христi стало ще важче на душi, ще тяжче на серцi. Вона побачила, що ПП зопалий замiр, котрий вона таПла на своКму серцi, що гнiтив досi ПП душу, пропав даром. Колiсник уражений пiшов вiд неП, не сказавши нi слова навпаки. Може, вiн i в думцi нiчого не мав того, що заклюнулося в ПП дурнiй головi? Певно 6, вiн виявив те або поглядом, або словом, а то - нi. Дивуючись, якось тiльки глянув на неП i пiшов геть, щоб не збивати бучi. Чого ж Пй так думалося? Стара вiдьма про щось натякнула, а Пй i запевне здалося. I жаль, i досада, як п'явки, ссали ПП за серце. Образа Оришчина, прикре запитання Колiсникове ключем закипiли у ПП душi, пiднiмалися угору, били через край. Вона знову, припавши до подушки, кревно i голосно заголосила. Оришка, почувши З кухнi, пiдiйшла до неП, подивилася, як тiпалися ПП круглi плечi, як дрижало i тремтiло тiло, здвигнула плечима i мовчки пiшла собi геть. - Все... слинить... якби пiймав за патли та одвiяв на всi боки, то не слинила б... - толкувалася Оришка сама з собою. - Чи ти пак знаКш, хто ся панночка? - спитав Кирило, увiходячи у кухню. - Уже чи ти знаКш. А я давно бачу, що шмат повiП, - гарикнула з серцем Оришка. - Видно, чим не вгодлв сьогоднi. ЧуКш, як заводе? - додала вона, мотнувши головою на свiтлицю. Звiдти доносилося важке схлипування. - Та то хай собi вони як знають, - одказав Кирило. - Погризлися - i помиряться. А тут хто вона, он в чiм смак. Ти знала старого Притику? Оришка мовчала. -- Що змерз у миколаПвський ярмарок? Прiська, його жiнка, як умерла, то нiчим було i ховати... Здiр на свiй кошт ховав. - Ну, то що? - спитала Оришка. - Це ж Пх дочка - Христя. Сьогоднi од здорiв приходить парубок, стiльники принiс. ПитаК Христi. Чи не збожеволiв ти, думаю, якоП тобi Христi, у нас i в дворi такоП не чугно. Коли тут i вона - сама виявилася. Тодi тiльки я признав, що вона справдi, ПП обличчя, ПП й голос. Он куди нашi стрибнули! - Багато честi! О, багато честi! - крутячи головою, одказувала Оришка. - Та честi-то небагато. А бажалося б знати, як вона дiйшла до сього? - Нужно... куди пак, як нужно! - I краще робиш, Оришко, що не дознаКшся, - несподiвано обiзвався до них з сiней третiй голос. Кирило i Оришка зиркнули - на сiнешнiх дверях стояв Колiсник. - А тобi, Кирило, уже старому дурневi, i стид у бабськi речi умiшуватись! Краще б дивився за лiсничими, щоб не пускали чужого скоту на молодняк, - додав вiн i потяг у свiтлицю. Оришка глянула на Кирила i усмiхнулася, а Кирило, поскромадивши голову, мовчки потяг з хати. - От тут послухай, що за тебе Кирило з Оришкою трахтують! - сказав з досадою Колiсник Христi, увiйшовши в свiтлицю. - А все твiй язичок наробив. Христя, припавши до подушки, мовчала. Кревний плач ПП пройшов, та нiма мовчазнiсть, що наступаК пiсля гiркого плачу, найшла на неП, склепила уста, скувала серце i душу. Туди тепер нiщо не доходе i нiзащо не дiйде. Нi гiркi докори, нi криклива лайка-буча. Серце закрилось, не чуК, душа бажаК спочинку, одного спочинку, i байдуже Пй, що робиться около. I Христi було байдуже. Вона лежала головою в подушку i, не повертаючись до Колiсника, мовчала. Той походив-походив по свiтлицi i знову сумний потяг з хати. "Ну та й день сьогоднi видався! Уже й день!" - думав сам собi Колiсник, ходячи по садку на сонячнiй спецi. Вона, здаКться, i трохи не дiймала його, хоч пiт обливав i лице, i шию, i груди. Що йому ся спека, коли бiльше пiдпiка його ж середина? Ще недавня невдача з слобожанами за спаш не заволоклася забуттям, як сьогоднi ота рева пiдновила, пiдложивши до серця ще пекучiшого огню. Уже все за себе розплескала, позаводила зводнi якiсь. Це ж усе дiйде туди, куди треба доходити. Будуть тi, що донесуть до жiнки i вложать в ПП уха. I так менi життя немаК через неП, а тут ще - на та цить! Колiсника наче злi комарi кусали у потилицi, так вiн ПП раз по раз скромадив, ходячи похнюпившись по садку. - Пане! А пане! - гукнув з гори Кирило. - Чого? - Тут до вас чоловiк приПхав! - Який там чоловiк? Чого? - допитувався Колiсник, виходячи на гору. - Здрастуйте, - привiтався до його приПжджий середнiх лiт чоловiк у синiй суконнiй каптанинi, у добрих юхтових чоботях, у картузi замiсть шапки, Лице його сите, гладко виголене, вуси рудi, трошки пiдстриженi, голова розчесана пiд продiл. Все це давало ознаку, що приПжджий не простий собi чоловiк, а заможний i поважний хазяПн. - ЗдоровiП- одказав Колiсник, заглядаючи у яснi приПжджого очi. - Я до вас по дiлу, - сказав той, виступаючи уперед i кидаючи Кирила позадi. - По якому, кажiть, - депитуеться Колiсник. - Та, бачите... - i приПжджий запнувся. Колiсник помiтив, що приПжджий не хотiв казати свого дiла при Кириловi, котрий стояв назадi, i, повернувшись, повiв приПжджого у садок. - Я чув, ви лiс продаКте, - почав приПжджий, спустившись геть з гори. - Продаю, - одказав Колiсник. - Коли добрий купець знайдеться, чому не продати? - Та так, так. Так от я, Пдучи на луку, i завернув до вас попитати, як ви продаете: чи увесь, чи по частях? - А ви ж хто такий будете? Звiдкiля? - Та я Карпо здiр з Мар'янiвки. Ви, певно, мене не знаете, а от... - i Карпо знову зам'явся. - Христя знаК. - Яка Христя? - геть дивлячись убiк, щоб не стрiватися з веселим Карповим поглядом, спитав Колiсник. - Та вони у вас живуть. Давнi моП знайомi, сусiдами колись жили. Жiнка моя бачилась з ними. - То ви до Христi чи до мене? - не видержав Колiсник i приснув Карповi, кинувши на його свiй суворий погляд. - Нi, до вас, - спокiйно одказав Карпо, граючи веселими очима. - Лiс же не Христин, а ваш... - Я лiсу не продаю! - випалив знову Колiсник, червонiючи увесь, як буряк. Карпо здвигнув плечима. - А коли не продаКте, то вибачте, шо потурбував. Прощайте! - вимовив вiн, усмiхаючись, i пiшов на гору, помахуючи батiжком. Колiсник стояв i зло дивився на браву осадкувату вже постать Карпову. Вiн, здаКться, намiрявся кинутися на його i з усього маху дати доброго потиличника сьому приПжджому купцевi. А той, не озираючись, пiшов-пiшов i ген скрився за замчищем. Через скiльки часу дорогою пiд горою показався гнiдий ситий кiнь i зелений возок. На передку сидiв чоловiк у сорочцi i в жовтому брилi, а назадi сидiла знайома каптанина. Колiсник пiзнав у передньому парубка, що приносив сьогоднi ранком стiльники. То справдi був вiн, одвозив тепер хазяПна на луку. "Так от вiдкiля той мед! Он чого вони задобряють ним. Мужик, кажуть, дурнiше ворони, а хитрiший чорта!" - думав Колiсник, все далi та далi даючи волю своКму гнiву. Вiн аж клекотiв у його серцi, перевертав усю душу до дна. Думки стеряли свiй покiй i носилися над ним, як тi чорнi круки, почувши здобич, каркаючи та вигукуючи про одно тiльки нещастя. Так он воно до чого йдеться! Он куди вони усi горнуть. МоК добро упоперек горла Пм стало. МоК добро Пх завадило. Хотять мене кругом обiйти, обплутати, щоб його посiсти. I Христя туди... i вона з ними... Я ж Пй притулок дав, я ж ПП з того гнилого рову, в якiм вона була, витяг, поставив на ноги. I от тепер се менi дяка вiд неП! Спасибi! Спасибi! Не ждав я сього вiд тебе, Христе! То-то ти по Мар'янiвках вiКшся, то-то ти про себе усюди клепаКш. Аж воно, бачу, он через вiщо. Пiдожди ж, галочко! I на тебе е у мене пута... Тихо тобi в мене, покiйно, не голодна й не холодна ти. А от, як замiсть тонких полотен ряднина обгорне твоК тiло i розтиратиме його, замiсть сукнiв та шовку драна сорочина прикриК тебе... шматок цвiлого сухаря, а не булки, стане упоперек твого неситого горла, ти пiзнаКш, чи то добро, яким я тебе надiляв. Прийдеш ти знову до мене, у ногах лазитимеш, будеш скавучати, як собача... Вон! Вон! з мого двору, З мого добра, повiПще! З мого добра... Де ж моК добро? Де воно? - знову ударив у його голову iнший стрiй думок. - Цей Кут, сi поля, лiси... хiба воно моК добро? Невеличка карточка двору серед мiста, невеличка хаточка на тiй картi - от i все. Та й там К той, хто тебе не пускаК... А се все... Де тi мiстки, що я строПв, де тi греблi, що я робив? Усi тi грошi тут сiли. Сей Кут всi Пх Злопав, мов та прорва повеснi, що гатиш-гатиш ПП - i нiчим не зупиниш бистроП течiП... Все це на чужi грошi добуто... треба ж Пх колись вiддати. Коли? - Колiсник схопився обома руками за голову i нестямно забiгав по садку. - Хiба нiхто не знаК про се? Усi знають. Торiк трохи-трохи не обвалилося на його нещастя. Вiн так i знав, що Лошаков доконаК його, Христя вивезла, вона помогла. Христя... ох! чи вже ж тепер i ти проти мене? Ти хоч i повiя, а все ж найдорожча i найближча до мене... Нi, нi", - сказав вiн уголос i, постоявши трохи, знявся i мерщiй пiшов до хати. - Збирайся, у город поПдемо! - скрикнув Колiсник, аж Христя кинулася i, пiдвiвшись, звела на його своП заспанi очi. Вона справдi спала. Немiч i сльози приспали ПП. - Чого баньки на мене витрiщила? Збчрайся, кажу, у город поПдемо, - сказав удруге Колiсник. - У який город? Чого? - У який? У губернiю. Тут уже i так добре надихалися польового повiтря, дай, боже, видихати. "У губернiю Пхати!" - ударила думка у голову Христi, i очi ПП радiсно заграли. - Коли ж Пхати? Зараз... - хотiла сказати Христя "збираться", та промовчала. - Коли ж зараз Пхати? Завтра або пiслязавтрого. - Менi не довго збиратися: плаття зложила, зв'язала - от i все. Слава богу! Коли б скорiше те завтра або пiслязавтрого! - не видержала Христя. Колiсник неймовiрно глянув на неП. Христя вся сяла радiстю. "Чи радiла б вона, коли б що мала проти мене?" - подумав Колiсник. I iнший, покiйнiший стрiй думок обняв його. А може, i ПП пiддурюють, пiдводять. - Слухай, - сказав вiн уголос до Христi, котра вже полiзла за платтям знiмати з кiлочкiв. - А що? - Ти знаКш, нащо то тобi Здiр прислав меду? Кажи по правдi! Христя тiльки зняла угору плечi. - А я почiм знаю. Учора я бачилася з його жiнкою на луцi. Вона хвалилася, що розбагатiла, що чоловiк зостався дома бiля пасiки. Може, по давньому приятельству, - вони прихильнi були до моКП матерi, - i прислали той мед. - Так, по приятельству. Сьогоднi здiр приПздив купувати лiсу. - Ага. Так тепер же я знаю, чого Одарка розсердилася, як натякнув син ПП, щоб не забула сказати менi про те, що батько наказував. Оце ж воно i е про той лiс. - То-то. Вони хотiли, бач, через тебе дiло ламати, та не вдалося. - А я ж тут причому. Хiба мiй лiс? Хiба я його продаватиму? - Пiди ж ти! Ох! Бiсовщина! - крикнув Колiсник i, поскромадивши себе у потилицi, пiшов у свою кiмнату. Христя помiтила, що Колiсника щось наче клопотало, вона, постоявши, побiгла за ним у кiмнату дознатися. - Що клопоче бiдну головоньку мого доброго тата? - пестливо замовила вона. - Скажи ж менi. Повiдай своПй донi! Колiсник повернувся. Христя стояла перед ним, та давня Христя, з рожевим личком, з iскристими чорними очима, що так i вабить, так i тягне до себе. У його на душi пояснiшало. - Ох, Христе! Христе! - замовив вiн, горнучи ПП до себе. - Коли б ти знала - наче сто гадюк упилося в моК серце. - Що ж там таке? - Ат! - махнув рукою Колiсник. - Ся худоба - бери ПП нечистий! - не дасть менi спокiйно вiк дожити! I нащо я ПП купував? На те, щоб собi покою не мати. Чую, що не викрутитися менi вiд напастi. Ось осiнь прийде, наПзд буде, - почав далi журливо вiн i зостановився. - Яка ж напасть буде? - Яка? У тюрму запруть, в Сибiр зашлють. - За що? - скрикнула Христя. А Колiсник, мов не чув того питання, далi вiв: - I нiхто не скаже: "Все ж вiн чоловiк був". Все ж i менi хотiлося жити. Усi мене обвинуватять. - От i не вгадав. От i не всi. А я нащо? - Ти.. ти, спасибi тобi, тiльки, може, одна й прихильна до мене. Та що ти? Коли вестимуть мене з тюрми на позорище, чи ти станеш зо мною разом? I ти, як i другi, одступишся вiд мене, - замовив вiн i замовк. - Я молитимуся за тебе. Може, моя молитва дiйде до бога, учуК вiн ПП i помилуК тебе. - I вже. Нiщо мене не помилуК. Нема нiкого за мене - всi проти мене. - Бо ти сам так ведеш дiла, що всi проти тебе стають, - сказала Христя. - Як? - Так. От ти пригнiтив слобожан, а вони, певно, були б за тебе, коли б ти не так робив. - Що ж вони? - Що? люди! Тебе не стало б - вони добрим словом згадували. От, сказали б, добрий пан був. Колiсник сумно i болiсно усмiхнувся: - Що ж робити менi? - Що? Подаруй Пм той зиск, що ще зостався. Верни Пм ставок, городи. I вони будуть молитися за тебе. Колiсник, схилившись, довго-довго думав. - В тебе добра душа, Христе, в тебе жалiсливе серце, - чуло промовив вiн. - Трохи, лиш, чи не твоя й правда. Хоч кому-небудь добро зробити, хоч капельку - i то краще. Кириле! - гукнув вiн на всi хати. Кирило як з-пiд землi вродився. - От що, Кириле, - почав Колiсник, похнюпившись. - Завтра або пiслязавтрого я виПду вiдсiль. Там з слобожан слiдуК зiськати триста рублiв. Збери Пх i скажи - дарую я Пм той зиск. Вовковi i Кравченковi теж скажи, щоб до ставка й городiв не мали нiякого права. Хай буде все по-старому. Кирило якось неймовiрно дивився то на Колiсника, то на Христю. "Що се, - думалось йому, - що се?" - Скажи Пм, - знову почав Колiсник, - поки я живий, хай усе по-старому. А не стане мене - може, згадають добрим словом, може, хто помолиться за мене. - А грошi ж як Вовковi та Кравченковi за оренду? - спитав Кирило. - Грошi я верну, - замовила Христя i мала була бiгти у свiтлицю. - Стiй. Тi грошi тобi зостануться. Виручиш з хазяйства, Кириле, - вернеш, а може, я зашлю з губернiП. Кирило аж трусився з радощiв. - Оце по-божому, пане, а по-божому! - замовив вiн. - Так чуКш? Як я поПду, скажеш Пм. Скажи, хай помоляться i за Христю уже разом. - Що ти? Що ти? А за мене за що? Хiба моя худоба? - Цсс! -засичав вiн i махнув на Кирила рукою - iди, мов, собi. Той, уклонившись, вийшов. А Колiсник пiдвiвся, походив по хатi, пiдiйшов до Христi i, взявши за голову, притис ПП бiле чоло до своПх пухких уст. - Це за розум! - сказав вiн, поцiлувавши, - а це за серце! - i, прихилившись, припав устами до ПП високого лона. Христя тiльки радiсно свiтила очима. XI Через два днi вони поПхали. Нiколи Христя не почувала себе такою веселою та утiшною, як у тi два днi. Ожила, розцвiла, мов на свiт знову народилася. I вiн Пй здаКться такий красний та привiтний, i люди такими добрими та ввiчливими. Нащо баба Оришка похмура та небалакуча (Кирило не втерпiв повiдати Пй про Колiсникiв наказ), i вона Пй здалася не такою страшною, як попереду здалася. Вона Пй на спомини подарувала свiй чорний платок. - Носiть на здоров'я та згадуйте мене! - сказала Христя, не примiчаючи, як Оришка гребезнула той платок у неП з рук, мов однiмала, i хоч би сказала спасибi, хоч би головою хитнула. Нащо Пй та дяка, коли вона почувала себе такою щасливою? Вона не помiчала i того, що Кирило коло неП, мов коло своКП дитини, пада, приязно заглядаК ув очi, на льоту i думку лове, дивиться - молиться на неП! Вона i йому на кисет шовкову хустку подарувала. Кирило, мов розум стеряв з радощiв, ухопив ту хустку обома руками, притулив до вуст, поцiлував i, тремтячи, промовив: - Не буду я з цiКП хустки кисет шити. А, як умру, заповiдаю з собою положити. Менi вона i на тiм свiтi буде про добро людське нагадувати, з нею менi i пiд землею легше буде лежати. Пiсля обiд, надвечiр вони виiхали. Слобожани, як тiльки над'Пхали конi у двiр, почали несмiле збиратися пiд горою бiля шляху. Певно, вони i в двiр би пiшли, коли б Кирило грiзно-прегрiзно не наказав, щоб нiхто не смiв i очей показати. Коли повозка спустилася з гори, тодi тiльки Колiсник запримiтив сiру громаду, що, скидаючи шапки i вклоняючись, бажала йому щасливоП дороги. Дiти не видержали i, гудючи на все поле, помчалися навздогiнцi коням. - А Кирило таки не видержав, - промовив Колiсник i одвернувся. Христя, знай, озиралася з повозки, низько вклоняючись назад i, усмiхаючись до дiтвори, що одно поперед другого, мов м'ячi, котилися пообiк дороги. Гуккрик, галас, мов гадячий клекiт, нi на хвилину не вгавав. Коли б не суха дорога, по котрiй, мов по кам'яницi, гуркотiли колеса повозки, певно, той нестямний гук дитячий надолужив. Тепер ним Христя забавлялася: то озирнеться назад, махне рукою, мов що з жменi кине, - дiти з новою силою помчаться на той мах, Пх гук доходе до самоП повозки. Христя одвернеться - гук стихне, тiльки гуркочуть колеса по накоченiй колiП. - Та буде тобi з тими щенятами водитися, - суворо промовив Колiсник, накидаючи легку кобку свого сiрого балахону на голову. Христя, прикрившись платком, похнюпилася. До самоП Мар'янiвки вони Пхали мовчки. Чутно тiльки тупотiння кiнських нiг, гуркiт колiс та коли-не-коли возниця зiйкне на яку-небудь коняку, хвисне батiжком, щоб не одставала. Сонце сiдало, як вони уПхали в Мар'янiвку. Жовтогарячий його свiт привiтно слався над оселями, садками, городами, темнi тiнi зступалися по глухих кутках, вечiрнiй морок слався по землi. У повiтрi тихо-тихо, курява стовпом стоПть i не розходиться. Там, у непрозорiй кiптязi, чуКться бекання овече, десь ревнула скотина, бугай бутить на все село, людський гомiн, жiночi крики зливаються з його гудючим покликом. УпослiднК перед спокоКм гомонiло все, незабаром воно стихне, тiльки сонце скрие своК ясне обличчя, тiнь ночi розстелеться над землею - i все замовкне до завтрiшньоП зорi. Колiсник, як Пхали селом, похнюпився i не дивився нiкуди, зате Христя розглядала все, повертаючи голову то на той, то на другий бiк. Кожна хатина, кожна мiсцина була Пй вiдома, з кожною чим-небудь та в'язалося ПП минуле. Там вона ще дитиною злякалася собаки, на тiм мiсцi справляли Купала, там вулиця збиралася, i тепер он скiльки дiвчат видно. Все те, нагадуючи Пй давне, привiтно вiтало, мов давнiй знайомий або знайома стрiлися i нагадували минуле. Все було якось мило. Один тiльки шинок, де стояла Пх хата, непривiтно уразив ПП. Вона, проПжджаючи, геть одвернулася, щоб i не дивитися. Як переПхали Мар'янiвку i виПхали у поле, сонце уже сiло. Тiльки захiд горiв жовтогарячим огнем та навислi над ним хмари червонiли, мов збита кров, а кругом усе тонуло в мороцi. Над полями знiмалася темно-зелена вечiрня тiнь, небо аж чорне - таке синК, а мiж його густою синькою пробивалися невеличкi жовтi плямочки - то займалися зорi. Кругом тихо, аж сумно, з окопiв коли-не-коли сюркне цвiркун або здалека донесеться крик перепела. Однi конi, знай, тупотять, трусцею виступаючи, та гуркотять колеса по сухiй дорозi. - Коли б ти знала, - обiзвавсь Колiсник таким жалiсливим голосом, що Христя аж струснулася, не пiзнавши, - коли б ти знала, як менi не хочеться Пхати у те трекляте мiсто! Христя мовчала. - I кожен раз отаке зо мною. Пдеш - мов на нiж iдеш, - промовив вiн, помовчавши. - Чого? - Ех, - зiтхнув Колiсник. - I чому бог не дав чоловiковi завести життя, як сам вiн знаК? Як йому хочеться? Чого кожен раз, коли вiн почуваК себе щасливим, так з-за спини або з глухого куточка серця якась непримiтна спомка озоветься i отруК його щастя? Нащо воно так? Христя мовчала, не знаючи, що й казати i на що натякаК Пй Колiсник. - Ну, нащо менi жiнга? - випалив вiн, не дождавшись вiд Христi одказу. - Нащо вона тепер менi, коли бiля мене К друга - i краща, i приятнiша? Молодим мене оженили, трохи не хлопцем, щоб не розволочився. Хiба я бачив свiту, знав людей, хiба я мiг повернути мiзком, як тепер? Тiльки що зiп'явся на ноги - показали менi дiвчину. Оце твоя наречена. Бери за руку та веди в церкву. Я, дурень, i послухався, щоб потiм проклинати i той час, коли вона народилась на свiт, коли менi нарекли ПП. Хто ПП вибирав, хто нарiкав? Батьки! "Поженимо молодят", - сказали i поженили на наше лихо. З першого ж року у нас пiшов нелад, та сварка, та лайка. Своя хата гiрше тюрми завжди здавалася! Чи в гостях бували, чи в тебе гостi - не скажи слова лишнього, не привiтай добрим словом чужу господиню або не жартуй з дiвчиною. Завжди як на ножi! "I сякий, i такий! I втопила я свою голову бiдну, i загубила вiк молодий за таким замiжжям". Поки ще молодий був, берiгся i ПП таки жалiв. А потiм - таки допекла до живих печiнок, доПла до самоП кiстки... Плюнув на все: будь ти неладна! I от тепер люди винуватять мене, кажуть: "Не держиться закону божого, звичаю людського". А що, менi було теплiше, коли я крiпився, держався? Я був щасливiший? Посадити б Пх на гарячий черiнь, певно, крикнули 6: пече! А тобi, бач, заськи. Ти - мовчи! I от тепер приПдемо в мiсто - треба iти до неП: поклонитися господинi. Хай вимиле твою голову. Як, скажуть, був у городi - не був у жiнки? А то Пм i байдуже, що менi дивитися на неП верне. Ох, життя! Не виходь, Христе, замiж нiколи: раз зв'яжеш руки - довiку не розв'яжуться... Будь краще вiльною птицею. Краще, кажу, так. Христя собi глибоко-глибоко зiтхнула. А Колiсник, помовчавши, знову почав. Його клопотали все такi смутнi думки, якiсь почуття лиха носилися над ним, додавали жалю у його голосi, будили жаль до його. Вiн, чiпляючись за нерадiснi випадки у своКму життi, нарештi, добрався до Куту. Нащо вiн його купив? - Ось незабаром земський наПзд буде. Перевези, кривий коню, через вороже становище! Перевези... Куди тобi перевезти трьома калiченими ногами... чуК моК серце: не зносити тобi, Косте, голови на своПх плечах! - пророче вимовив Колiсник i затих. Христя поглянула кругом себе: наче море, розстелилися кругом Пх поля, прикритi темною темнотою ночi. Нiгде нiщо не шерхне, однi зорi лупають З темного неба. Пй стало сумно-сумно, як тiльки стаК сумно серед пустинi. ПроПхали чимало мовчки. - Он уже свiтить моя мука своПми злими очима! - промовив Колiсник, пiдвiвши голову. Христя глянула - ген за горою, наче догорiвше пожарище свiтило, жовтуватий свiт гойдався, тремтiв в темному мороцi. Христя пiзнала, що то вони вже доПжджали до мiста. - Я устану на базарi, а ти Пдь до Пилипенка в гостиницю. Хоч Пилипенко i ворог мiй, та там кращi номери... Жди мене, я заПду за тобою, - шептав Колiсник, уПхавши в город. I, пiймавши ПП руку, мовчки притис до свого серця. Воно у його як молотком гамселило. - Тпруу!.. Стiй! - гукнув вiн, як конi виПхали на базар. Колiсник устав. - Спасибi вам за кумпанiю! На добранiч! - голосно вимовив вiн i ще раз схопив Христину руку i, стиснувши так, що та трохи не скрикнула, мерщiй подався далi i незабаром скрився у темнiй темнотi. "Старе, що мале", - подумала Христя, i непримiтний жаль ущипнув ПП за серце, Пй зразу так стало сумно та гiрко. Лiт вiсiм тому назад ПП вiв сюди Кирило, утiшаючи та розважаючи, тепер вона Пхала, Пхала рядом, як рiвна, З хазяПном Кириловим, i Пй приходилося утiшати його... Таке життя! А хто знаК, що далi буде? Чи не прийдеться, бува, Пй голiй i босiй зимньоП пори переходити знову через се мiсто, простуючи додому, i критися темними улицями, щоб з ким не стрiнутися, щоб хто не пiзнав? "Життя, що довга нива, - думала вона, зоставшись сама собi у глухому номерi, - поки перейдеш, i поколешся, i порiжешся на гострiй стернi". От i в сьому мiстi, скiльки раз доля ПП то грiла щастям, то допiкала невдачами, поти не пустила вiятись по свiту. Вона пригадувала Ззгоябiдиху, яка вона була добра та тиха. Загнибiду, що наробив Пй такого клопоту, Рубця, Проценка, жiнку Рубцеву, що ПП колись так тяжко образила. Бог з нею! Вона не пам'ятав на Пй зла. I Марина не згiрше уразила ПП, коли приревнувала свого чоловiка до неП. "А де тепер Марина, де Довбня? Хоч вона, може, досi сердита на мене, а я все-таки завтра пiду розшукаю ПП. Удень, певно, ми не поПдемо, старий боПться i людей, i сонця - пiду, пiду". З якоюсь легкою надiКю, що вона розшукаК Марину, як стрiнуться, що то та скаже Пй, вона лягла спати i швидко заснула. На другий день, п'ючи чай, вона розпитувала горничну, що прислуговувала Пй, чи не знаК та Довбнi. - Довбнi? - здивувалася та. - Та хто його у городi не знаК? Не було того чужого тину або забора, пiд котрим вiн би п'яний не валявся. Зовсiм З кругу спився. Христi боляче було слухати такi приповiстки за Довбню. Живучи у його, вона бачила i його серце добре, i те, що Марина зовсiм не глядiла, як слiд жiнцi глядiти, свого чоловiка, часто п'яного випихала надвiр, хоч вiн цiлу нiч витупцюКться пiд вiкнами, називаючи ПП всякими ласкавими назвами i Христомбогом молячи упустити в хату. - А де вiн живе, не знаКте? - Та кажу ж вам, з кругу спився! - одрiзала горнична. - Голий бiгав по городу. Скiльки раз його i в шпиталь брали - не помагало. Казали, треба везти у губернiю, туди, де божевiльнi. Та щось оце i не видно його - певно, одвезли. - Вiн, кажеться, був жонатий. Жiнка жива його? - Жiнка? То така й жiнка. Вона, здаКться, бiльше його i довела до того. Вiн, бачте, з простою жив та потiм i оженився. - А не знаКте, де вона живе? - Не знаю. Казали, там десь на кiнцi мiста. - I горнична назвала мення хазяПна. Христя, напившись чаю, зiбралася i пiшла прямо, куди напрямляла ПП горнична, Пй довго прийшлося iти, все допитуючись, де такого-то хата. Насилу знайшла вона ПП аж на самому краП мiста. Над яром, куди вивозили i скидали всяку городську нечисть, стояла одним одна хатина, не обгороджена, з Дiрчавою оселею, з пузатями стiнами, кривими вiкнами i увiйшовшими у землю дверима. То i була та хата, де мала пристановище Марина. Насилу, згинаючись, щоб не вдаритись, улiзла Христя у ту конуру. Хата зокола здавалася чепурнiшою, чим зсередини. Стiни помазанi, полупанi, якiсь темнi патьоки спускалися по стiнах вiд стелi оселi аж пiд лави, павутиння цiлi гнiзда позаводило у кутках, довгими нитками услало усю оселю. Долiвка не Зрiвняна, смiття пополам з грязюкою по кiсточки. Пiч ряба вiд чорних плям, що сажа, пробиваючись, понароблювала. Крiзь позеленiлi шибки ледве пробиваКться свiт у хату, окриваючи ПП мороком; здавалося, мов хто надимив, i спертий дим снував по хатi, не знаходячи нiкуди виходу. Увiйшовши прямо знадвору, Христя спершу нiчого не побачила у тiй темнотi. Не швидко вона запримiтила, що на полу коло печi в темному закапелку щось наче ворушилося. - Здрастуйте! Хто тут у хатi? - А кого вам треба? - почула Христя незнайомий охриплий голос. - Чи Марина тут живе? - Яка Марина? - Марина. Довбниха. - А нащо вона? - запитав той голос. - Я - Марина! - одказало, i темна постать пiдвелася з полу. Христя зобачила перед собою високу молодицю з широким обрюзглим лицем i заспаними очима. - Марино! - затаюючи зiтхання, з ляком вимовила Христя. - Я - я Марина, - казала та, пiдступаючи до Христi i заглядаючи прямо у вiчi. - Марино! Не пiзнаКш мене? - Хто ж ви такi будете? - потягаючись прямо на Христю, спитала та. - Христi не пiзнаКш? Я - Христя! У лице Маринi наче хто бризнув водою. Ззспанi очi широко розкрились. - Христе! се ти? - скрикнула Марина. - Яка ж ти, i не пiзнать тебе - зовсiм панi! - А в тебе тут як пустка, та темно, та нечисто! - не видержала Христя. - Еге, отак довелося жити. Все пропив той п'яниця. Все дощенту, поки i сам з кругу не спився. А ти ж де взялася? Тут живеш чи приПхала? - Нi, я мимоПздом. Зосталася на день - на два. Сумно самiй, пiду, думаю, розшукаю знайомих. Та це згадала про тебе та й прийшла. Насилу допиталася. - Спасибi тобi, що не забула, - подякувала Марина. - Сiдай же, сiдай. Отам коло столу сiдай. Не бiйсь, там чисто. Вчора стерла, - додала вона, дивлячись, як Христя боязко озиралася, де б Пй вибрати таке мiсце, щоб присiсти. Христя присiла. У неП мороз поза спиною драв вiд тих злиднiв та убожества, яке вона тут стрiла. - I давно ви сюди перебралися? - спитала вона. - Та насилу тут знайшли захист у сiй пустцi, котра, гляди, колись придавить тебе навiки, та й годi. Хiба ж можна було з ним де ужитися... Скiльки ми тих квартир перемiнили. Оце переберемося. День, два - нiчого. А там як закурив - хазяПн i жене. Шукайте собi по собi. Лихо, Христе, за таким замiжжям. Коли б знала, краще з послiднiм нищим зв'язалася, нiж з ним. - А де ж вiн тепер? - Де? у шпиталi. В губернiю одвезли. Насилу домовилася та допросилася. Ноги одбiгала, поки виходила, щоб його взяли у шпиталь. "Ти, - кажуть, - жiнка - сама i вези". А на що менi його везти? Усе ж, усе пропив. Прийде оце - мене немаК дома, на базарi абощо. Вiн за платок або за спiдницю - та й у шинок. Як огню того боялася! Та допився до того, що страшно глянути: обiрваний, трохи не голий, увесь труситься, очi - стовбуром, верзе таке, що й на голову не злiзе. Господи! Намучилася я з ним! - зiтхнувши, додала Марина. А Христя сидiла в кутку бiля столу i тулилася до стiни. Марина так розписувала Пй свого чоловiка, що Христi здавалося, от-от дверi розчиняться i ввiйде вiн у хату, свiтячи своПми божевiльними очима. Дверi справдi розчинилися, - Христя аж струснулася, - в хату увiйшов височенного росту москаль. Голова його трохи не в оселю впиралася, руки - мов дрючки, лице довге, таранкувате. - Марине Трохимовне! Наше вам! - привiтався москаль, пiдходячи до Марини i простягаючи руку. Та, усмiхнувшись, подала свою, i москаль так ПП Здавив за пальцi, що та, стрибнувши, засичала i з усiКП сили гепнула його межи плечi. Москаль реготався, а Марина стрибала по хатi та махала рукою. - Бодай тебе кат так поподавив! - лаялась вона. - Ничавось, ничавось. Ефто здорово! - сiдаючи на другiм кiнцi столу, казав москаль. Христя подивилась кругом себе. "Оце той халамидницький притон!" - подумала i знов боязко озирнулася. - А ефто што у тебя за барышня? - спитався москаль, указуючи на Христю. - Се моя подруга, а не баришня, - одказала та. - Понимаемсь. Наше вам! - даючи Христi руку, обiзвався вiн. Та боязко простягла свою. - Не, не, не бойтесь! Вот ручка так ручка. Беленькая, пухленькая! - любувався вiн, злегка перетираючи ПП своПми кодзумитими долонями. Христя усмiхнулася. - А позвольте спросить. Вы ж где находитесь? Здеся, али приехамши? - ПриПхала, - одказала, усмiхаючись, Христя. - При должности какой состоите али гулящая? Христю мов хто у правець поставив вiд того питання, вона аж скорчилася. - Ну, от уже i почне! От i почав! - крикнула Марина. - Тобi яке дiло? Заськи! Не знаКш?! - Не извольте гневаться, Марина Трохимовна, не извольте гневаться. Я, значит, все доподлинно желаю знать. - Швидко зостарiКшся, як усе будеш знати. - А вот у нас в роте фидфебель всегда говорит: "Вес знать - самый раз!" - То ж у вас. Хiба в вас, у москалiв, так, як у людей? - У нас, у солдатов, всегда лучше, чем где-либо. Ничаво сваво, одна вот душа, да и ту каму-либо отдашь на сохранение, - одказав москаль чуло. Марина, дивлячись на його, глибоко-глибоко зiтхнула. - Ти ж кому свою припоручив: боговi чи чортовi? - спитала вона i зареготалася своПй вигадцi. - Зачем богу? Богу еще успеем, а черт к нашему брату не пристанет. Вот маладушке какой - самый раз! - О, вам усе молодушки, а хто ж нас, старих, глядiтиме? - спитала знову Марина. - Старым бабам помирать нада, а маладушкам - песни петь да солдат любить! - За вiщо? - Как за што? За то, што солдат - сиротинушка. Один себе на чужой старане... - О, гарно спiваКш. Янгольський, кажуть, голосок, а чортова думка. - Опять чертова! Зачем чертова? Эх, едят вас мухи! Разве с бабами можно говорить об ефтих материях? У бабы волос долог, да ум короток. Вот што я тебе скажу. - Як саме? - А так. Вот, примерно, пришла к тебе гостья, подруга твоя. Нет тово, чтобы, примерно, в шиночек, да чверточку... с печки гуся жареново али барана... Все на стол: пей и ешь, любезная подруга!.. А ты вот баснями соловья кормишь. - Годувала б його чим i кращим, а як нема чим! - одказала, прикро дивлячись на його, Марина. - А нет - так i скажи. Тогда на тебе и ответу никакого. Вот у меня в солдатском кармане осталась завалящая копейка! На! тащи! - сказав москаль, витягнувши з кишенi семигривеника грошей i брязнувши ним об стiл. - Нi, нi, - кинулася Христя. - Бога ради не треба! Я нiчого не хочу! Спасибi вам! Я прийшла одвiдати подругу. - Ну, ты не хоч, так, может, кто другой хочет, - сказав москаль, посунувши семигривеника до Марини. Та покiрно взяла, зап'ялась платком i вийшла з хати. Христя зосталася удвох з москалем, Пй було i боязко i не по собi. - Хорошая эта баба, Марина, - помовчавши, почав москаль, - Совсем хорошая, вот только хохлушка... Иной раз такое скажет - никак не разберешь. Да вот у нее только муж лихой! У, лихой! - А вiн же був смирний! - обiзвалася Христя. - Да смирный то он смирный. Только больно много зашибает. Как жарнет - небу жарко! Ну, а тогда уж не знает, што и делает. На меня один раз с ножом бросился. Не увернись я - вот так бы насквозь и прошел. Да, бедовый! - За вiщо ж вiн на вас зло таке мав? - Как тебе сказать за што? Ни за што. Первое - муж он, всегда пьяный. Как его