о, що будуть вiнчаться. У неП, правда, своя хата, худоба i грошей, либонь, було достобiса; а в його тiльки й добра, Ўо штани на очкурi, та й то дранi. Люди кажуть: "Дурний, на худобу вдаряК. Чи варт те добро, щоб свiй молодий вiк запакувати?" Оже вiн не чуК. Збираються до вiнця. I день назначили. Тут би до церкви йти, а вiн назад. "Що я, - каже, - маю. Як був робiтником, так i зостануся. Не хочу". Вона i сюди, i туди: "Я тобi, - каже, - все вiддам". - "Давай зараз". Пiшли до волостi, - а вiн, значить, уже з писарем змовився, - зробили таку бумагу, що вона йому усе продаК. Грошики, звiсно, якi були, так вiддала. Тодi вiн знову. "Ти, - каже, - подумай, стара. Чи менi, молодому, пiд пару така баба? Краще будь менi за матiр, я тебе до смертi догодую". Вона не хоче, бришкаК. "Нiчого не дам! - кричить. - Жалiтися буду, в тюрму засаджу". - "Коли, - каже, - ще мене в тюрму саджати, - вон iз моКП хати!" I вигнав, у чому була, при тому тiльки й зосталася. Жалiлася, так ще суддi посмiялися: "Так, - кажуть, - дурнiв i треба вчить". Що ж, ви думали, з того парубка вийшло? Оженився, до своКП худоби та ще взяв за жiнкою, зажив таким багатим, що ну! Шинок одкрив, постоялий двiр завiв. А баба десь пiд тином сконала... Так от молодець, так молодець! - А воно ж хiба се й не грiх? - з жалем спиталася Горпина. - Њ, бач, молодице, приказка: грiха боятимешся - голий ходитимеш. Що грiх, що не грiх, про те бог знаК. Та коли ще вiн там розсуде - дожидайся. - А люди? - знову пита Горпина. - Люди? Наплюй на Пх! Люди звали i того парубка дурним, а потiм - на улицi стрiнуть - шапку скидають. От тобi й дурний! Горпина тiльки важко зiтхнула. Зiтхнула i Христя за нею. Баба сидiла похнюпившись, ПП тiльки пiдборiддя тремтiло. У хатi стало тихо-тихо. Дiтвора сидiла на полу i дивилася мовчки на проскуру, що лежала мiж ними. Петрик i той покинув гратися, якось дивуючись, обводив усiх своПми чорними оченятами. Якась тiнь пробiгла по вiкну: тихий гомiн почувся знадвору. - О, i Федiр iде! - сказала Горпина, зиркнувши у вiкно. - Та ще й не сам - з батьком. I вона мерщiй стрибнула у сiни - стрiвати. Христю наче трясця обняла. Вона колись давно не могла бачити Грицька без того, щоб ПП не струснуло, тепер Пй згадалося давне. - Сюди, тату, сюди... Тут порiг - глядiть не спiткнiться, - чувся давно знайомий Федорiв голос. - Хе-е... старий став, - одказуК йому другий, - i очi дивляться - та не бачать. Переведи лиш мене за руку. На дверях показалася висока постать старого дiда. Голова його бiла, як молоко, борода рiдка спадаК на груди, сiрi брови, як стрiха, настовбурчилися над очима, а на обличчi i трохи Грицько не перемiнився, - такий сухий, такий i суворий, нiс довгий з горбом, лице тiльки з мурого стало бiло-рожеве. - Ну, здрастуйте у хатi. То тут у вас i гостей повно, - обiзвався вiн,. переступивши порiг. - Здрастуйте. Се тiтка приПхали з Кута, - докладала Горпина. - Ну, а то? - тикнув пальцем Грицько на Кравченка. - А то той чоловiк, що тiтку привiз. - А то? - знову допитуКться Грицько. - То панночка з бабою приПхали. - Панночка? Так ви вже з панами зазналися? Через те, мабуть, i батька забули, - виговорював Грицько. - А то по полу що ворушиться? - То дiти. Гетьте, встаньте вiдтiля! - крикнула на Пх Горпина, - може, дiд схотять там присiсти. - Устаньте, устаньте, дiти, хай дiд хоч на полу присяде, бо на покутi поважнi гостi розсiлися, - бурчав Грицько, чвалаючи до полу. Горпину наче хто кип'ятком обдав. Тiльки що Грицько на порiг - уже i сварка, та ще при чужих людях, та ще й у Пх город камiнцi кида... У неП аж сльози на очах виступили. - Хiба ж я, тату, зневажаючи вас, таке сказала! - тiльки i вимовила вона. - Чого зневажаючи? Нi, почитаючи. Якби, бач, не почитала, то старого не посадила. А то я i сиджу, i дiти бiля мене. Другi дiти i чужi, та, як прийдеш, i чолом старому чоловiковi оддадуть, а твоП дiти почитають дiда i геть ховаються вiд його, мов собаки вiд мух. Горпина зовсiм осiла. I як вона сього ранiше не здумала? СтоПть, як тороплена, i вiд сорому не знаК, що й казати, куди Пй дiватись. Та вже виручила Оришка. - Чого се ти, старий, розбурчався? - спитала вона його. - Не на той бiк устав, не на ту ногу ступив? - Не на той. Правда твоя. Старому, бач, усе на завадi. Та ще як своП бiльше, нiж чужi, шпильки пiд нiгтi заганяють, - похнюпившись, додав вiн. - Хто ж тобi Пх заганя? - знову йому Оришка. - Так наслухаКться, що З сторони люди брешуть, та й зачина! Що, тебе син не почитаК? Невiстка не слуха? Коли ти сторонишся Пх, то, звiсно, не потрапиш, що тобi хочеться. Уп'ять же - i дiти. Дiти - як дiти. Коли б ти до Пх з ласкою, то й вони до тебе з тим. А як ти не вспiв на порiг ступити - зараз бур та бур. Звiсно, i дiти полякаються. - Толкуйся. Так, усе так. Я у всьому винен. Чого ж ви мене, винуватого, до себе прикликали? Судити? Судiть мене! - От ти вп'ять, Грицьку, на сварку б'Кш. Тобi як доброму кажуть, а ти - знову за своК. Нема того щоб сiсти, як там кажуть, рядком та побалакати ладком. - О, ти м'яко стелеш, та як буде спати! - буркнув Грицько. - Нi, я тобi по правдi кажу. Чого тут критися, чого його, як лисиця хвостом, вертiти? Ти сам подумай: старий ти став, немiчний... за тобою треба дивитись, треба глядiти. А кому ж те ближче, як не своКму? Сказать би, у тебе немаК близького нiкого, а то ж у тебе син, невiстка. Чого б я, як той бовкун, сидiв там у своКму закапелковi? Чоловiк не деревина, що положи його, то й буде лежати. Чоловiковi часом треба i побалакати... Узяв би перейшов до сина, один син у тебе, i догляд би тобi такий як слiд був, i погомонiти було б з ким. - З того часу, як не стало староП, не стало й щастя! - глухо промовив Грицько. - I то правда. Стара, царство небесне Пй, була i хазяйка невсипуща, i жiнка добра, i господиня розумна. Та що ж - умерла... То вже дiло боже. Вiн один над нами знаК, що робить, i нам не скаже. Умерла - й умерла. З могили ПП не вернеш. А тобi все-таки не слiд своПх сторонитись-обходити. - Та що ти все зарядила: обходиш та обходиш! - гукнув Грицько. - Хто Пх обходить? Я Пх чи вони мене? От ти кажеш - син у мене, до його горнися. А ти знаКш мого сина? Вiн ще замолоду все менi навпаки йшов. Хотiв я його одружити на Куцiвнi. Чим би була йому не жiнка? I багата, i хорошого роду. Нiт же, пiднiс чорт Христю Притикiвну. От цяця неписана! Чого менi стояло його збити? Може, коли, господь знаК, i душею прийшлося покривити, i грiха на душу схопити, поки зломив. Що ж вiн? Почав дурiти. От, як К - дурник. - Тату, то коли було, - понурившись, обiзвався Федiр, а Христя сидiла червона-червона та, не знаючи, що Пй робити, горнула до себе маленького Петрика. - Давно? - гукнув Грицько, пiдводячись, i, як верста, став серед хати. - Давно, кажеш? А пiсля того? Ми ж насилу тебе з покiйною одходили, насилу тебе на стежку навели. Оженився ти. Зиайшлася така, що пiшла за тебе, Стали ми жити укупi. То i ти, i невiстка тiльки й чутно, що славите нас мiж чужими людьми. Усе одно: "Якби таки батько оддiлив нас, дав землi, дав хату, ми тодi б знали, для кого робимо-трудимося". Бач, вони, у батька живучи, не собi дбали! Нехай i так. Побалакали ми з старою, чи оддiлити, то й оддiлити. Хто сей грунт купив? Хто хату вистроПв? Перевiв !х - живiть собi; i поля дав. Що ж менi, дяка за те? Зиоиу чую: "Оддiлить оддiлив, та чим надiлив? Випхнув з двору, та й усе". А побий же вас все зле та лихе! Чи я вам не батько? Чи я вам добра не жадаю? Де б бiля того клаптя землi робити, що 'ддав, вiн його у найми пустив. Самому, бач, не хочеться бiлих рук каляти. Сам почав до попiв лизатись - у протопопи намiрявся вилiзти, та пiймав у дзвонарi. Легкого хлiба захотiлося. Чи легкого, то й легкого. Значить, тобi не потрiбна земля, подай ПП назад. Живи своПм розумом, як бог тобi дав. Чого б, бачпя? Так де тобi! На батька i тучi, i грому! Батько i сякий, i такий. Побачив, що своПм розумом заробляКмо шматок того насущного, так i землю назад одiбрав. Усе собi та собi, а нам нiчого... Хiба, ти думаКш, воно легко менi було те слухати, що чуже, нерiдне прийде до тебе в хату та й хвалиться, що рiдний син каже? А бодай уже таких синiв нiколи не мати! Я ж мовчав, я ж слова на те нiякого не казав. Пройшов рiк - вони до мене i в хату не напаювалися, не прийшли з празником поздоровити. Тут уп'ять стара занедужала, прийшли вони ПП провiдати? Чужi люди неодхiдно бiля неП стояли, своПми руками перевертали немощну, а рiдна невiстка i не здумала. Як умерла, тодi тiльки прийшли, наче чужостороннi якi-небудь, геть одсторонь стояли. I нема того, щоб утiшити батька у горi, нема того, щоб хоч чужим помогти при тому скрутовi. Де ж, ми великий пан - кадильницю за попом треба нести, а ми - не робiтниця, не наймичка, ми - важна птиця - паламарка! У-у! проклятi! проклятi! Нема на вас мого благословення! Чужим усе оддам, а вам дулю пiд нiс! - гукнув Грицько i, вхопивши шапку, мерщiй напрямився У дверi. У хатi стало так тихо, мов нiчого й живого не було. Оришка i Христя сидiли похнюпившись, Горпина, припавши до столу, струшувалась, мов у лихоманцi, Федiр блiдий ходив та тер руки, один Василь Кравченко весело позирав з-за столу своПми сiрими лукавими очима. - Чудасiя, та й годi, - здвигуючи плечима, промовив вiн. - Нащо його благословення? Коли б добро своК вiддав! - Нащо ти привiв його сюди? - скрикнула нестямно Горпина, придавлюючи стiл головою, мов вона хотiла його продавити. - Ще нам мало прийшлося вiд його витерпiти? I докорiв, i догани. Захотiв ще, щоб прокляв вiн нас у нашiй хатi! - Хто ж знав! Хто ж знав? - глухо замовив Федiр, тручи руки. - Я я; хотiв як краще, а вийшло... - Не буде мiж вами ладу. Не буде добра, - схопившися, мовила Оришка. - Прощайте! ПоПдемо, - повернулася вона до Кравченка i не пiшла - поплигала з хати. - ПоПдьмо, поПдьмо, - хапаючись за шапку, мовив Кравченко. - Бо час I обiдати, аж кишки пiдвело. Горпина тiльки тодi догадалася, про що вона забула. - Тiточко! тiточко! - заплакана кинулась вона надвiр. - Постiйте, пiдождiть, хоч пообiдаКте з нами. За цим проклятим клопотом i розуму збудешся! Федiр i Христя зосталися однi в хатi. Поки Христя збиралася собi в дорогу, Федiр одно, знай, ходив. Як же Христя, передавши Петруся дiвчинцi, напрямилася йти, Федiр став напроти неП, прикро подивився своПми засмученими очима, скрикнув: "Отак у нас завжди! Господи! Господи!.." - i нестямно схопився за голову руками. У Христi серце перевернулося, сльози затремтiли на очах. Перша думка, що вдарила ПП в голову, була: "Певно, Федiр ПП признав, бо так прямо випалив перед нею своК признання..." I вона, похнюпившись i не сказавши йому нi слова, вийшла з хати. На сiнешньому порозi вона стрiла Оришку, Кравченка i Горпину. Горпинi таки довелося уговорити бабу зостатися пообiдати. - А ми вертаКмося. Просить Горпина обiдати, - сказала Пй Оришка. - Я вже не знаю, чи вгоджу чим панночцi. Просила б провiдати мужичоП страви. Колись забився до нас слiдователь. Такий гарний пан, дякував. Прохали 6 панночку. Чим багатi, тим i радi... - замовила Горпина перед нею, рвучи слова. - Та панночка хоч посидять. Ми швидко се дiло порiшимо, бо кишки аж кавчать, - сказав, смiючись, Кравченко. - Про мене не турбуйтеся. Я посиджу, пiдожду, - сказала Христя i собi вернулася за другими. Горпина така рада, не здержалася i кинулася поцiлувати Христю у руку. Христя помiтила i пiдставила губи. Двi давнi подруги поцiлувалися. "Якби ти знала, кого цiлуКш! - подумала Христя. - Чи цiлувала б?" Не менше зрадiв i Федiр, як вони вернулися. Засмучений та збитий з пантелику, вiн зразу ожив, заметушився, забiгав. - Просю вас, сiдайте. Я на хвилину, я зараз - i вiн кудись побiг з хати. Поти Горпина розсадила гостей та вийняла пироги з печi, i Федiр уже звернувся. З одноП кишенi вiн витяг пляшку горiлки, а з другоП - щось друге, червоне i поставив на столi. - Ви не повiрите, як менi оця спiрка у печiнках сидить. Та не проходить тижня без того, щоб отакого не скоПлося, - пожалiвся вiн. - Тiльки й забудешся, як добрий чоловiк приб'Кться до хати та розговорить. Спасибi вам, що вернулися. Ануте, лиш, вип'Кмо по чарцi. Се повинна бути добра горiлка. Ач, жовта яка. - Вистояла?! - граючи лукавими очима, сказав Кравченко. - Жид казав, що давня. А бог його знаК, яка вона. - I, наливши в чарку, вiн першу пiднiс бабi. - У кого в руках, у того й в устах! - одказала та, одводячи чарку рукою. - Жiнко! Десь у нас i друга була чарупина. Ке, лиш, сюди та попотчуй' панночку. То ж я для Пх купив пляшку тернiвки. - Для мене? - червонiючи, спитала Христя. - Марно ви i втрачалися. Я не п'ю. - Не можна, наша панночко. Хоч пригубте, - потчуючи, прохала Горпина. - Ось я поцокаюся э панночкою. Будьмо здоровi. Хай нашi вороги вигибнуть, - i Федiр, цокнувшись чаркою, зразу вихилив. Потiм попотчував бабу i Кравченка. Христя надпила трохи i поставила. Тернiвка здалася Пй такою смачною. Вона, здаКться, ще нiколи нiчого смачнiшого не пила. - А справдi добра, - сказала вона. - То просимо вас викушати всю, - кланяКться Горпина. - Та й пирiжечком заПсти. Пирiжки з свiжим сиром, i сметана свiжа. - Хiба з вами, - сказала Христя, беручись за чарку. - I я вип'ю, - i Горпина потяглася до горiлки. Сама з пiвчарочкiг випила i других попотчувала. - Хай нашим ворогам така шибениця! - скрикнула Христя, вихиливши чарку i вибризнувши остатню краплю поверх голови. - О, наша панночко! наша голубочко! - скрикнула Горпина i, прихилившись до неП, цмокнула у плече. - Мов ви мiж нами родились, так знаКте нашi' звичаП та поговiрки. - За се не стид ще по чарцi випити! - сказав Кравченко. - Випити! Випити! - скрикнув Федiр i почав знову потчувати. Пiсля третьоП усi зразу загомонiли весело та гучно, так, мов бджоли в улику перед роКм. НедавньоП сварки i признаку не було. Федiр розказував усякi приповiстки за дякiв, за попа, Горпина утiшалася перед Христею своПми дiтьми, котрi на полу натоптувались пирогами. Кравченко розповiдав про всякi плутнi, хто кого обдурив, хто нажився, i завжди вихвалював мистецького' плутягу. Одна Оришка з посоловiлими очима, мов та сова, мовчки позирала на всiх. Христя пiсля двох чарок тернiвки розчервонiлася - мов макова квiтка виглядала з-за столу, а очi ПП так i плясали. Вона ще нiколи не почувала, щоб Пй було так гарно, так любо. Все те давнК, що вона кинула у селi, тепер вернулося до неП i так встало, пестливо-правдиве i рiдне, воно робило ПП на хвилинку щасливою. Оце б i Пй так було. I вона утiшалася б своПми дiтьми, як утiшаКться Горпина, i вона турбувалася б коло свого господарства, як i ся турбуКться. А тепер?.. - Доброго здоров'я всiм! З недiленькою святою! - почувся вiд порога жiночий голос. Зирк - чорна Џвга ускочила в хату. Не вспiли Пй одказати на привiт, як вона, позирнувши по хатi, спитала: - Що, старого у вас не було? - Нi, був, - сказала Горпина. - Та куди пiшов? - За тобою, - гукнула Оришка. - Ох, менi лишенько! Ми, значить, розминулися! Побiжу ж за ним, - i, повернувшись, мерщiй вискочила в сiни. Неждане Пвжине навiдування на який час перервало веселу бесiду. - Чи бач, яка жалiбниця знайшлася! - гарикнула баба i сплюнула. - Отак, тiльки кого чужого забачить, зараз i бiжить дознатися, що робили, - жалiлася Горпина. - Вона нас, спасибi Пй, не забуваК, - смiКться Федiр. - Погань, - гарикнула баба. - Та хай. Не руште. Краще вип'Кмо, - беручись за пляшку, каже Федiр. - А ти, Горпино, давай нам борщу, кашi... Всього давай, що напорала. До борщу ще по однiй випили i знову розвеселилися. Гомiн та регiт не стихаК нi на хвилину. Оришка, вихиливши пiв третьоП, зовсiм знемогла, очi Пй сплющуються, голова так i хитаКться з боку на бiк, бере ложку i держалном у борщ умочаК. Всi регочуться, i Оришка сама з себе смiКться. - Випила... випила, - нетвердо вимовляК. - А все своПм ворогам не пiддамся, не пiддамся... Ось тут вони у мене сидять, - показуК стулену руку. - Я не Горпина, що всiм мовчить. I не Федiр, що Пх оббiгаК. Я знаю Пх i думку. - Якi ж у вас вороги, бабусю? - питаК Горпина. - До чорта у мене ворогiв. Усi в мене вороги. I чоловiк - ворог. Хiба я за його залюбки йшла? Хай умиКться. Не таким стидким моК личко цiлувати... - i стара усiма своПми зморшками усмiхнулася. Усi засмiялися, а Кравченко найдужче усiх. - А ти в мене не регочи, - повернулася до його баба. - Ти у мене в жменi. Як жабу ту розчавучу. I ти не регочи, Федоре, я знаю, що ти крiзь сльози регочеш. I ти, Горпино... А ти, - повернулася вона до Христi, - твоК ще тiльки заснувалося. Ти смiйся, смiйся... А я все знаю. - I стара, переставши усмiхатися, пiдвелася i почала пророкувати: - Тебе горе жде. Тяжке горе тебе жде. Я знаю, я все знаю. - Що ж ви знаКте? - дивлячись зляканими очима на страшну бабу, спитала Христя. - Те знаю, - почала Оришка знову пророче, - що спати хочу, - i, усмiхнувшись, посунулася з-за столу. Не дякуючи, не помолившись, вона додибала до полу i уклалася аж поза дiтьми спати. - Знемогла старенька. Випила лишню, - зiтхнувши, сказала Горпина i кинулась тiтцi помостити. Обiд скiнчився. Кравченко i Федiр пiшли надвiр походити, сучка посмоктати, а Горпина i Христя зосталися у хатi. Поти Горпина посуду мила, Христя думала над сьогоднiшнiм бабиним пророкуванням, ПП вид страшний, ПП голос гучний - все це не мало уразило Христю, До того i саме пророкування: "ТвоК ще тiльки заснувалося..." Що воно значить? Та вп'ять: "Тебе горе жде, тяжке тебе горе жде". Почiм вона знаК, що мене жде? А каже - мов певно знаК... i Христя почала перебирати своК життя. Що воно? Цiла черiдка утрат та горя, цiла вервечка випадкiв, котрi пiднiмали ПП угору на те, щоб опустити сторч головою. I тепер хiба не те саме? I тепер вона не холодна i не голодна, i сита, i вкрита. А що буде завтра? Треба Колiсниковi тiльки слово сказати - i вона опиниться на улицi. Спершу, не зучена до розкошi, вона знову стала б до дiла, помаленьку i то б хлiб Пла. А тепер? Вся сила ПП в красi. Не будь уроди - i зразу вона нiщо. Доки ж Пй так скитатися, доки сидiти сьогоднi вище свого пiр'я, а завтра летiти на саме дно глибокого яру, де тiльки гряЗюка та смердота? Пй так хотiлося покою та рiвного життя, хоч такого от, як Горпина живе. Бувають i в неП гiркi часи, тяжкi хвилини - от i сьогоднi. Прийшов свекор, збив бучу, уколов не раз ПП так боляче. А проте - ПП нiхто не лишить того, що вона маК. Вона знаК сiм'ю свою, свого Федора, i люди знають, що вона Федорова жiнка. А я? Сьогоднi панянка, а завтра... може б, нiхто не став i балакати з нею, якби дознався, хто вона. Сум та туга дужче i дужче давили ПП серце, Пй хотiлося перед ким-небудь висповiдатись, вимовити своК лихо. - Горпино! - почала вона сумно. - А що скажете? Може, i ви спочили б? - спитала учасливо Горпина. - Нi. Я тобi, Горпино, хочу щось сказати. Таке сказати, таке... Може, ти, як почуКш, то мене i з хати виженеш. - Оце, як ви страшно почали, - сказала Горпина. - 3а вiщо б я вас з хати виганяла? - А може, й буде за що. Ти не знаКш. Я тiльки одного у тебе попрошу. Не скажеш ти нiкому того, що я тобi скажу? - Кому 6 же я сказала? - Як кому? Може, у тебе хто з жiнок подруга е? Чоловiковi... - Нема в мене нiкого ближчого, як ото дiти, - указала Горпина на дiтвору, дивлячись якось чудно на понуру Христю. - А побожишся, що не скажеш? - Та що се ви? Господь з вами! Хiба чию душу загубили, так я й сама не повiрю. - Не чию-небудь, Горпино, а свою загубила. Ти знала коли-небудь Христю Притикiвну? - Аякже. Ми ж з нею дiвували, товаришували. - Де ж вона тепер, не знаКш? - А ви хiба ПП знали? - спитала Горпина. - Звала- I мен! хотiлося б знати, де вона тепер. - Де? Господь ПП знаК, була колись дiвка гарна i з себе красива, та, видно, лихо з'Пло ПП, що не вертаКться. Батько ПП змерз, мати умерла. Там щось i мiй свекор не без грiха. Давня то рiч - забулося. Знаю тiльки, що Федiр, мiй чоловiк, замолоду кохав ПП. А батьковi не хотiлося. От вiн i почав гнати на Пх. Поти гнав, поти гнав, поти з села вижив. Перейшла Христя у мiсто служити... Потiм чутка ходила, що Христя задавила хазяйку. Волочили ПП... I знов вона була у селi, ховала матiр, а потiм як пiшла, то вже ПП нiхто нiколи i не бачив. Федiр раз був у мiстi та, вернувшись, розказував, що буцiм вона з паничем Зналася. А панi помiтила та й вигнала з двору. - А худоби нiякоП пiсля батька-матерi Пй i не зосталося? - Худоба... Яка ж худоба? Знаю, що був город i надiл був. Видно, Христя припоручила все те Здоровi, там коло iх Здiр жив. Здiр i володiв ними. Люди кажуть, що буцiм вiн з того i розжився. Тепер багатир став. Коли Пхали тiКю стороною, то бачили його будинок, дранню критий, забором обнесений. Пан паном... Вiн у нас у церквi титарем. СвоК старе дворище продав, на нове перейшов, а от уже не знаю, Притичине чи продав, чи так попустив. Тепер там жид шинкуК. Христя слухала, нахилившись. - Отак, - сказала вона, - у Христинiй хатi жид шинкуК, а в душi - християни. - Як саме? А ви ж коли i де знали Христю? - спитала Горпина. - Де? - сказала та i пiдвела свою голову. - Хiба ти мене, Горпино, не пiзнаКш? Хiба я так перемiнилася? Я ж i К Христя. Та сама Христя, що колись жила мiж вами. Бач, тепер яка я стала. - Ти... ви... Христя, - забелькотала Горпина, дивлячись на Христю. Мертвого виходця з того свiту, здаКться, не так злякалася б Горпина, як тепер Злякалася Христi. У ту саму мить проснулася Оришка. - А що, вже пiзно? Не пора б Пхати? - спитала. - Пора, пора, - заговорила перша Христя. А тут Кравченко i Федiр на дверi. - Василю! Пора Пхати! - повернулася до його Христя. - Я сам за тим iшов. Пхати, то й Пхати. Зараз коня прилаштую. I вiн пiшов з хати. Через пiвгодини вони поПхали. Намучилася Христя тi пiвгодини. Вона все сидiла в хатi i стерегла, щоб часом Горпина не завела з бабою рiч за неП. Горпина собi як у воду опущена... Коли вже сiла на вiз i виПхала з двору, Христя вiльнiше здихнула. VIII - Тепер я вас iншим шляхом провезу, щоб ви бачили всю Мар'янiвку, щоб ви знали, яка вона е! - сказав Кравченко, як вони усiлися, i повернув свого Невiру до церкви. Вони проПхали тим шляхом, що вiв з мiста через Мар'янiвку. Зиайомий той шлях Христi, добре знайомий! По йому бiгали ПП малi ноги, вона i перемiряла його ще дiвкою, швендяючи з села у мiсто, з мiста додому. По сьому шляху ПП Кирило у найми одводив, по йому напасть котилася слiдом за нею. Отут вона з селом колись прощалася, а там материну домовину стрiла. Доiхали-таки ПП добрi люди, добило те лихо, якого вона сама не сподiвалась, понесло у рiдне гнiздо. Все то нерадiснi споминки, невеселi думки! За майданом повинна бути i ПП хата. Де вона? Тепер тут цiла улиця, а колись вона кiнчала село. Ото Карпiв двiр. Карпа Здора... Вiн, вiн. Бiля його i Пх хата. Невже та довга будiвля, над котрою висить на хмизинi пляшка, ПП колись оселя? Мiсце те, та хата незнайома: доступ до неП не через хвiртку, а прямо з улицi; там, де колись у неП був квiтник, рожа високо пiднiмалася угору, барвiнок слався по землi, тепер голе бите мiсце, i замiсть вiкон - дверi у хату. Рудий жид стоПть на порозi i прикро позираК на Пх Невiру, що так прудко котить шляхом. Що то вiн, зориться на коня-скакуна чи дивуКться, чому сi прочани не звертають до його шинку? Христю ще бiльша туга пройняла, коли вона уздрiла своК дворище, Пй пригадалася недавня розмова з Горпиною. У ПП хатi - жид шинкар, а в душi - християни... Хiба не правда? Свята правда! Он куди воно iшлося, он до чого привела ПП слiпа доля. I це пiсля того, що вона перетерпiла, що Пй прийшлося пережити! Он для чого ПП родили, годували, кохали! Життя стало перед нею своПм гострим ребром. По йому високi гори та глибокi яри. Тiльки що збереться вона на самий шпиль, як уже знову летить сторч головою. Де ж Пй пристановище? Де той спочинок, пiд котрий склоне вона свою задурену голову? Там, у землi, де батько-мати, де всi уже не одну сотню лiт лежать та тлiють? I для сього жити, для сього мучитись, терпiти?! "Ох, життя, життя!" - зiтхнувши, прошептала вона i склонила свою молоду голову на високе лоно. Так клониться розцвiвша квiтка додолу, так гнеться ПП тонке стебло. Всю дорогу Христя була смутна та невесела, наче у воду опущена, нiкому слова не проронила, нi до кого ве обiзвалася. Як склонила голову, коли виПхали з Мар'янiвки, та й до самого Куту не розгиналася. Нi широке поле, прикрите промiнням западаючого сонця, нi дрiмучий лiс коло Куту, нi самий Кут хороший, як картина, не пiдвели ПП голови важкоП, не зняли на себе ПП похмурого погляду. Коли на серцi лежить важкий камiнь, коли в душi темнота i тiльки однi думки, як сичi, заводять своП страшнi заводи, то i краса свiтова не збуде веселоП споминки, не звеселить затуманених очей. Џй ще тяжче стало дома, ще безодраднiше, коли вона глянула на свою клiтку, у яку заперли ПП, обкувавши золотом, нарядивши в дорогi убори. А тут ще i Оришка пiдогрiваК: то забiжить з одного боку, прикро погляне, то з другого - допитуКться, чи сподобалося у Мар'янiвцi. - Аякже. Сподобалося, сподобалося! - одказувала Христя, щоб хоч чимнебудь одмогтися вiд Оришки. Та така й та, щоб вiд неП одмогтися. - Що тепер у нiй гарного? Побачили б ви ПП лiт тридцять назад, коли ще панщина була, пан сам жив на селi. Що за весело було у панському дворi - хлiб свiй, горiлка своя, музика своя... Пж, пий, хоч розпережися, а гуляй - скiльки твоКП мочi! I людей тодi менше було, i люди кращi. Усе вкупочцi, одно одного держалися. А пiшло що накриво, коли хто почне одлучатися - пан зараз на сторожi. I вже винувате не просися i не молися. I Оришка весело повiдала Христi, кого i коли на стайнi били, кого у дибки садили, кого у москалi завдали. Як однiй жiнцi за крадiжку молока присудили цiлий вiк носити на шиП невеличкий глечичок, який нарошне заказали гончаревi зробити. Як матiр чорноП Џвги, коли дiзналися, що вона непутня виходила замiж, - сам пан i дiзнавався, - присудили обстригти, обмазати дьогтем i обтикати пiр'ям i так водити голу по селу. Люди казали, вiд того у неП така чорна i дочка уродилася. То були страшнi споминки, гiркi перекази. Христя аж жахалася вiд Пх, а Оришка - байдуже... ПП очi горiли, старе лице займалося радiстю, Пй, видно, весело було згадати своП молодi лiта, тi давнi випадки, вiд котрих Христина кров холола в жилах. - Отак'-то колись було! i добре було. Старший мiж людьми був, котрий Здержував Пх. А тепер - усе те розлiзлося, все розпливлося, як стара одежина. Той туди, та туди, не знайдеш, де рукав був, де поли, де спина. Все пiшло врозтiч. Все стало одно проти другого, як ворог кревний... Кожний так i стереже другого, як би насiсти, обаранити, одняти. Не розберешся у такiй сутанинi, хто свiй, хто чужий. Всi чужi, кожен сам собi! Так повiдала Оришка своПм глухим голосом, сидячи з Христею у свiтлицi перед самоваром i потягаючи солодкий чай. Христя сидiла, зiгнувшись над своПм стаканом, слухала тi сумнi приповiстки, i перед ПП очима розстилалося ще непривiтнiше, ще гiрше життя. З давнього-давну i до сього часу воно розверталося перед нею своКю страшною стороною горя та утрат тисячiв, сотнiв тисяч тих, кого слiпа доля обдарила своПм щастям. .Яка ж вона? Колись-то були однi пани, а тепер... тепер багачi, дуки, що нагарбали грошей всякими правдами i неправдами з того ж таки безталанного люду, який робив колись на пана. - Що ти тут мелеш своПм дурним язиком? - обiзвався Кирило, увiходячи до Пх у хату. - А твоК яке дiло? Сам дурний, то й усiх робиш дурними, - гарикнула на нього Оришка. - Де ж пак, розпащекувалася, що за панства краще було. Слухав я, слухав з кухнi та й обридло менi слухати. Пiду, думаю, хоч спиню трохи. - Звiсно, за панства було краще! Звiсно, за його було! Ти жив собi десь За двором, блукав там по полях, що ти бачив? А пожив би ти в дворi, побачив, що там було. Де тепер К так, як тодi було? - Що, тепер водять з глечиками жiнок по селу за те, що, може, яка для своКП дитини узяла кухлятко молока? - спитався спокiйно Кирило. Оришка так i приснула: - Так i слiд було! Не крадь чужого. Тепер не водять, зате ж i крадiжка всьогосвiтня. Хто тепер не краде? I мала дитина й та норовить стибрити, що легко лежить. - А вимазують вашого брата дьогтем, як чорноП Џвги матiр мазали? - усмiхнувся Кирило. - Зате ж i повiй тих наплодилося! - гарикнула знову Оришка. Христю наче що ножем ударило в саме серце, вона аж кинулася. Повiй, повiй - аж свистiла Пй у вуха та назва. Це i вона повiя. Так, так... повiя. ВiКться по свiту без притулку, пристановища, вiд одного до другого. - А тодi Пх хiба мало було? - питаК покiйно Кирило. - Тодi хiба так було? Не вспiе на ноги пiднестись, материне молоко коло губiв не обсохне, а вона вже э москалями водиться. - Тепер "хоч сама водиться, а тодi на вервечцi водили. - Водили, та не було того, що тепер, - пiд тином здихають, по жидах, мов червивi собаки, шляються. - Та ти краще скажи - то ваша така пелька прожорлива, утроба навiсна. Здержки на вас нема, он що! Тодi вас силою водили та й привчили бiгати так, що тепер ви i самi, як пiнявi, мчитесь, та тодi хоч плакали, а тепер регочетесь. - Брешеш, стидкий! брешеш, бридкий! вонючий! смердючий! тьфу! тьфу? Путтям слова сказати не вмiК! - стрибнувши, скрикнула Оришка i кинулась З хати. - Хоч би панночки пострамився! - на ходу додала i окрилася в темнотi сiней. - От тобi й на! - розвiв руками Кирило. - Вибачте мене, панночко. Сама на таке навела та ще i мене страмить. Отак, як бачите! Дурна, зовсiм дурна баба! Пй однiй, може, й добре було за панства, так вона дума, i всiм так. Тепер, правда, трудно, дуже трудно жити, так те ж хоч знаКш, що нiхто не стоПть за твоКю душею, нiхто тебе нi арапiйком не вчисте, нi на стайню не поведе. Бува, правда, i голодно, i холодно, зате вiльно. Вiльно тобi як хоч жити: боПшся бога - по правдi живи, а не боПшся - ну, тодi як знаКш. - А хiба баба Оришка неправду сказала, що тодi ви знали одного пана i його береглися, а тепер кожного стережись, - обiзвалася Христя. - Та, бачите, i тут К трохи не так. Боялися пана, правда, боялися, та й свого-таки брата стереглись, щоб не пiдкусив, бува, перед паном. I тепер стережись. Тодi тiльки шкури стерегли, а тепер - кишенi. Он у чiм усе дiло. Знову перед Христею одкрився iнший свiт, iнший погляд на життя, не такий гiркий та непривiтний, який лила баба Оришка. Досi Пй нiчого такого i в голову нiколи не западало. Тепер вона почувала, як з хвилинами старiшала на цiлi десятки лiт. Пй стало якось яснiше на душi, веселiше на серцi, вона наче росла, пiднiмалася, виростала цiлою головою вище всього миру i озирала людей з своКП високостi. - Може, й ви, Кирило, вип'Кте стакан чаю? - ласкаво запитала вона його, бажаючи побалакати з таким утiшним чоловiком, Пй пригадався той час, коли ПП Кирило одводив у мiсто на службу. Як вiн i тодi ПП утiшав i яким вiн добрим здався. - Коли ваша ласка, панночко, то можна стаканчик випити, - одказав Кирило. - Сiдайте ж. Я зараз. I Христя метко налила Кириловi чаю i посунула до його. - Сердита моя стара, палка, як порох! - почав Кирило. - А все скажу, що дурна. Якби вона звiдала те, що менi приходилося звiдати, може б, i порозумнiшала, а то - баба, та й годi. Примiрно, каже, тепер гiрше стало, чим колись давно було. Ну, гiрше, то й гiрше. Та хоч сама ж ти не роби людям гiркого. Нiт же, по ПП гiрко, а вона ще й сама гiрчить. - Як сама? Кому ж вона яке лихо заподiяла? - здивувалася Христя. - Хiба мало було! Та от i ви бачили недавнечко. Пiдбила ж пана ставок та городи Вовковi та Кравченковi вiддати. Зиiсно, воно на перший погляд i добре - то землею дурно володiли, а то оренди сiмдесят п'ять рублiв даК. Тiльки, по-моКму, воно не по-божому... нi, не по-божому. Пановi воно нiчого яе стоПть, а слобожанам то потрiбна рiч. Дуже потрiбна рiч, хоч семидесяти п'яти рублiв i не стое. - А чого ж тi сiмдесят п'ять рублiв дали? - спитала Христя. - Щоб тi кровопiП не дали! Вони знають, де раки зимують: не на молоцi, то на сироватцi своК здобудуть! Џм треба громаду скрутити. От що Пм треба. Веу сього вони б не скрутили, бо в людей t водопiй свiй, i город е. А тепер скрутять. Та вже такi як пiймають у лапки, то хоч би з душею пустили. Шкода людей! Не по-божому. Нi, не по-божому! - замовив Кирило, припадаючи .до чаю. - Та я ще й другого боюся, - передихнувши, почав Кирило. - Чого? - спитала Христя. - Коли чоловiковi нiчого теряти, то вiн на все рiшиться. - На що ж? На що? - запитала швидко Христя. - На все. - Як, i зарiзати можуть? - Та як рiзати, то то, певно, i самому треба виставити. А от темноП ночi пiвня пустити, то iнша рiч. - Як то пiвня? - не догадалася Христя. - Так. Позвозять, примiрно, хлiб у тiк. Тiльки що збираються молотити, я тут не знать звiдки огонь узявся - i все дощенту згорiло. - Так вони пiдпалять? - злякавшись, скрикнула Христя. - Я не кажу, що певне се вони зроблять, тiльки у других буваК. Коли з ними не по-божому, то й вони не по-людському! -додав вiн, допиваючи чай. - Спасибi вам, - подякував Кирило, пiдводячись. - А може, ще стаканчик? - попитала Христя. - Нi, дякую. Пора спати, бо завтра рано вставати. На добранiч вам! - уклонившись, сказав Кирило i пiшов з хати. Христя зосталася сама у хатi. Сама бiля самовару, над стаканом чаю, котрий, недопитий i холодний, стояв коло неП. Нащо його допивати, коли нi З ким допити? Одинока, з своПми самотнiми думками, вона сидiла за столом. Вiд нагорiлоП свiчки здiймався неясний свiт, з дверей i розчинених вiкон розливався морок по хатi, ходив легенький вiтерок i хитав той свiт i ту темноту, а разом Христинi думки... А вони, наче голуби, розсипалися по сiрiй сутанинi куткiв i звiдти свiтили то темними очима пригаданих людей, то обзивались до неП своПми глухими голосами. Ще нiколи Христi так не було, як сьогоднi. Випадки цiлого дня i перекази вечора становили ПП в такi постанови, в яких вона досi нiколи не була або нiколи не звiдувала. Життя, справжнК життя заглядало Пй у вiчi своПм суворим поглядом, будило такi думки, котрi нiколи не западали в ПП голову, здiймали такi питання, котрi вона досi нiколи не чула. Одинока, на всiм свiтi одинока, тепер повинна розiбратися серед своПх важких думок, повинна рiшити, що вона серед сього бурливого моря, куди Пй напрямити свiй легкий човен по кипучих хвилях життя? Важкi то питання! I з могучим розумом людям часом не пiд силу, а то Пй, безталаннiй, наодинi! Недаром сунуться ПП безсилi руки з столу на колiна, клониться i пада важка голова на високi груди, блiда немiч укриваК рожеве личко, закриваються яснi очi. А думки пiдхопили на своП легкi крила i мчать, мчать ген у рiзнi сторони; то ткнуть ПП у пройшлу бувальщину, освiчуючи iншим свiтом, - то вона була гiрка та непривiтна, а тепер здаКться ще непривiтнiшою, бо винуватить сама себе Христя у таких випадках, в яких вона не почувала себе винуватою... То зостановиться на теперiшньому часi - i здаКться вiн Пй такий обридлий та безодрадний. То Знову понесеться у будучину шукать мiсця для себе. Почувалося - нема Пй мiсця такого, немаК кутка нагрiтого! Повiя... Повiя... як вiтер вiКться по полю, як птиця носиться по вiтру, так вона по бiлому свiту. Розумний чоловiк Кирило, та не дурна i баба Оришка. Одним словом, наче тим ножем, очертила вона ПП безталанне пробування на сьому свiтi. Кирило каже, вона дурна. Ох, не дурна вона, а страшна. I говоре якось страшно, наче у душу залазе, i слова каже троючi, до самого живця тими словами проймаК. "Вiдьма вона, вiдьма... через те i пророкуК", - рiшаК Христя i сама струшуКться. Голова ПП клониться все нижче, сама вона згинаКться все дужче, наче хоче удвоК перегнутися, у клубочок скотитись, щоб не дивиться на хату, бо там у глухих кутках засiли ПП живi думки, манять ПП глянути на себе, кривляться i кепкують iз неП. Свiчка зовсiм нагорiла: довгий гнiт, наче палець, виглядаК з синьоП горошини свiту i туманить i без того сумнi померки хати. Це зразу щось трiснуло, свiтонуло. Христя кинулась, пiдвела голову. Криваве зарево пожежi здiймалося з-за гори, з слободи i осiяло усю хату. Христя вiд нестямку кинулась до вiкна. Серед чорноП темноти наче що роздимало страшенними мiхами горно, палала хата унизу, над самим ставом. По його соннiй хвилi одбивалися, бiгали огненнi струмочки, з бокiв жовтiли своПми оселями хати... Щось десь залопотiло, неначе побiгло... собака страшенно завиваК, ревнула скотина iз жаху. Ось i нестямний гук людського лементу роздався над сонною слободою i завихорився разом з цiлим оберемком огненних язикiв та iскор, що шугонули у темне небо з горiлоП хати. Ось знявся чорний дим, заклуботав серед ясного багаття, по обiк першого пiднявся другий огонь, наче з пекла дихнуло довгим огненним язиком, лизнув темну околицю неба... То вже щось друге зайнялося - не видко, повiтка чи хата, тiльки щось друге. "О людочки, рятуйте!" - почулося Христi, i в першу мить вона мала була кинутись в вiкно на помiч, та, спохопившись, повернулася у дверi... На бiгу вона зачепила стул ногою; дубовий i важкий, вiн, наче зважнiло, грюкнувся додолу. Страшний стук пройшов по всьому домi. Христя нестямно скрикнула i впала. Розхристана, розкуйдана, без очiпка, Оришка перша ускочила в хату до неП. IIаче кiшка, вона стрибнула через порiг i замерла вiд нестямку, повернувши своК хиже лице до вiкна. Страшна вона: в неП скандзюбилися ноги, очi вивело з лоба, i в ПП темних зрачках, мов на ножi, виблискувало червоне зарево пожежi. Христi здалося, що настав страшний суд i сам луципiр вилiз з пекла i став коло неП... Вона, припавши ниць до долiвки, сама не пам'ятала, як страшно на увесь дiм лементувала. - Що там таке? - почувся неспокiйний голос Кирила, i вiн убiг у хату. - Тi-i... лишечко! - тiльки i вимовив вiн i зараз кинувся до Христi. - Панночко, панночко! Оханiться! Господь з вами! То на слободi горить, вiд нас далеко. Не бiйтеся. ЛюдськеК тихеК слово, слово утiхи, покоКм вiйнуло на неП. "Це ще не страшний суд, коли такий ласкавий голос роздаКться бiля неП", - подумала вона i, хоч не вставала з долу, оже затихла. - Устаньте! Господь з вами! Нуте, я вас пiдведу! - сказав Кирило, беручи ПП пiд руки. За помiччю його Христя устала. Вiн мерщiй постановив стула, i вона, як вальок глини, повалилася на його. Вона сидiла якраз лицем до пожежi. Поперед неП у страшнiй нестямi закостенiла Оришка, ззаду, держачись за стула, стояв Кирило. Вiн стерiг ПП, щоб вона знову не впала. А пожежа все розгорялась та розгорялась. По сторонах тих двох високих куп огнiв здiймалися нижчi, зливалися i страшенно iскрили. Та тепер уже не так було страшно. Чутно, що прокинулись люди, з безнадiйним криком i лементом чулися голоси помочi i рятунку: "Води! Води! Мерщiй води! Де вiдра? Давай сюди вiдра! Лий! Ламай тини! Налягай! Налягай!.." I трiск, i ляск, шкварчання води - все те злилося докупи. - А як по моПм примiтам, то се Кравченко горить, - сказав з-за спини у Христi Кирило. Оришка, неначе хижа птиця, повернулася до його i зразу кинулася з хати. - Ку-уди! - гукнув Кирило, ухопивши ззаду за сорочку. - Нi з мiсця! Оришка, застогнавши, ухопилась за лице руками. - Ох, вiн... вiн... Запалили... запалили... - зашипiла вона своПм глухим голосом. - Хто запалив? Кравченка запалено? - боязко спитала Христя. - Та не слухайте дурноП... Ще хто його знаК, вiд чого то пожежа, а вона вже плеще "запалили", - сказав Кирило. - Запалили, запалили! - не вгаваК Оришка, бiгаючи вiд нестяму по хатi. - Далебi, запалили! Не я буду, коли не запалили! Де тому огню узяться? Юдами запалено! - Та перестань, чортова сорока! - скрикнув Кирило на неП. - Мов той дурень товче воду - одно своК: "Запалили! запалили!" Кирило такий, що побiгти б i на слободу порятувати, так дворище нi на кого покинути. Двi одурiлi вiд ляку баби були небезпечними сторожами, так що й коло Пх, наче бiля малих дiтей, приходилося ходити, доглядати. Кирило то вговорював