звiдувала. Уже люди давно скрилися за горою, а Пй здаКться, вони стоять перед ПП очима, стоять на колiнках, плачуть, трусяться, моляться перед розхристаним та неприбраним Колiсником. А вiн регоче з Пх молитви, Пх кревного прохання... З образою сказане слово будить його гнiв, наливаК очi кров'ю, i вiн, як звiр лютий, гукаК на увесь двiр, от-от кинеться, от-от цiлком проглине... I хто ж це? Колiсник, що торгував колись м'ясом i гнувся i терся перед Рубцем, запрохуючи надбавити таксу... За що? за ту гнилу рибу, що, не маючи нiякого варунку, покористувався бiдний чоловiк пiймати з його ставу?.. У очах у Христi потемнiло, сонце окрилося за якоюсь хмарою невиданою, пташки перестали щебетати, щось неясно замiсть Пх спiву зашумiло у ПП ухах, i вона, перегнувшись через вiкно, зронила двi гарячих сльозини на приспу. - Бiсове хамське кодло! -мовив Колiсник, увiходячи у свiтлицю. - I не думав сердитись - нiт же розсердило. I принесла Пх лиха година! I це все, видно, нагнав Пх Кирило. Бiсiв п'янюга, учора ото, видно, ходив одпивати мировоП та сьогоднi i навернув у двiр сii нечистi. Оришко! Бабо! - гукав вiн, швендяючи по свiтлицi. Оришка приплигала до порога. - Де твiй дурень? - спитав i помовчав. - Не поймеш? Кирило, питаю, де? - Товар, паночку, погнав напувати. Та онде й вiн, - указала Оришка у вiкно, уздрiвши Кирила, що гнав теляток та овечат вiд водопою. Христя глянула на його - се ж мар'янiвський Кирило. Се ж той, що вперше одвозив ПП у мiсто. Постарiв тiльки трохи, посивiв, а на лицi мов i трохи не перемiнився. - Се ти, п'янице, нагнав менi сих дияволiв у двiр? - гукнув Колiсник З вiкна на Кирила. Той скинув шапку i, кинувши товар, пiдiйшов до вiкна. - Яких, пане, дияволiв? - Не знаКш яких? О чортова ворона, а хитрiший вiд чорта! - накинувся на його Колiсник. - Цiлу нiч, мабуть, учора пив могорича, а сьогоднi чуть свiт i з Двору скрився. - Та побий мене боже, коли я хоч краплю бачив! - виправлявся Кирило. - Вони вже з тиждень, як топцюються бiля двору. Все питають, чи пана немаК? - А якоП ж ти лихоП години учора на слободi був? - Та все ж, бачте, за лiс турбувався. "Коли б, - кажуть, - пан простив нам нашi провини та вернув усе, як до спiрки було, то ми б уже i лiс йому за сотню рублiв окопали". - "А що, - кажу, - тепер уже й назад, коли побачили, що не теК... А я ж вам тодi казав. Пан у нас справедливий, пан добрий. Берiть, дурнi, що даК, не входьте в спiрку, а то лихо вам буде. Не послухалися мене, от тепер i платiться". - "Та то все, - одказують, - нашi верховоди таке роблять: пiдбили ж, не слухайтеся, мов: обiпрiться усiКю громадою. Громада, мов, великий чоловiк. Ми, значить, i послухалися. А воно тепер i виходить, що нашi совiтчики в сторонi, а ми отвiчай. Пм, бач, цього i треба було, щоб нас з паном порiзнити. Тепер вони, либонь, збираються i городи i ставок у пана заорендувати". - Хто ж то такi верховоди? - спитав, одходячи, Колiсник. - Та вже ж не хто. Нашi слобiдськi багатирi: шинкар Кравченко та тутешнiй крамар Вовк. - Брешуть, паночку! - стрибнувши у свiтлицю, заторохтiла Оришка. - Не вiрте сьому. I Кравченко, i Вовк поважнi люди, хазяПни, нiколи не стали б вони пiдбивати громаду на лихе проти вас. А що вони справдi хочуть найняти у вас i огороди, i ставок, то i менi хвалилися. Ми б, каже, добру плату дали пановi! Христя озирнулася - Оришка стояла перед Колiсником, розмахувала руками, шамкотiла своПм беззубим ротом, зла та люта, - де й дiлася недавня ще Оришка, тиха та ясна! - Не знаю. Може, воно й брехня, - понуро одказав Кирило. - За що купив, за те й продаю, що чув - те й вам, добродiю, кажу. - Гаразд, гаразд, - махнув на ного рукою Колiсник i повернувся до Оришки. - А скiльки б же Вовк та Кравченко дали за оренду? - Не знаю, паночку, скiльки. Та таким хазяПнам коли яким i рублем поступитися, - то не будете каятися: вони знають, коли i як чому ярмiс дати. Не стануть чужого розоряти, як другi. Звiсно, хазяПни. - То скажи Пм, хай прийдуть, коли мають охоту наймати, - повернувся вiн знову до Кирила. - ПобалакаКмо. А дурних учити треба! То Пм оддавай городи, а то i городи що-небудь принесуть, i лiс буде окопаний. - Що ж, пане, наймете людей? - пита покiйно Кирило. - Нащо наймати? Поки вони в мене в руках, то i самi окопають. - Нi, пане, вони так не схотять. - А не схотять - найму! - рiшив Колiсник. - За Пх грошi i найму. - За двiстi трудно найняти. - Яких двiстi? Двiстi получив, а ще триста. - Тих, пане, навряд чи получите. - Чому? - Нi з чого брати. - Зiйдеться. Коли нагнуть, то знайдеться. Як опишуть хати та грунти, то заплатять. - То тодi, пане, чи й ми тут усидимо. - Чого усидимо? - Так. Голому, кажуть, розбiй не страшний. Запалять так колись, що не похопимся i з душею вирватися. - Та ну, не лякай! На палiПв е тюрма, е Сибiр, е й шибеницi! - Та й те, пане, що тодi вiд крадiжки не вбережешся. Все, що можна тiльки буде украсти, украдуть. - А очi нащо? - Та очi е, та що ти поробиш з ними проти такоП сили! Ти на двоК дивишся, а вона на двадцятеро. - Не вiрте, паночку! - знову, як потайна собака з-за причiлка, кинулася, гаркнула Оришка. - Не буде нiчого. Смiло наймайте Кравченковi та Вовковi. То поважнi люди, хазяПни, а то - смiття. Розбишаки, шибеники! - А он же, бач, твiй чоловiк не раК, - усмiхнувшись, одказав Колiсник. - I .вiн бреше, паночку, хоч вiн i мiй чоловiк! - не видержала Оришка. - От i не дурна ж ти? - покiйно обiзвався Кирило з-за вiкна. - Ще я тебе мало вчив, а ти й досi дурною зосталася. Де б за чоловiком руку тягти, а ти йому брехнi завдаКш. А все через те, що дурна. Хоч i кажуть, що ти вiдьма, i бояться люди тебе, а я прямо скажу - дурна, дурна, як чiп, та й годi! Це бачите вiд чого, пане, вона узлилася на слобожан. Торiк була засуха. Люди справдi мають ПП за вiдьму, хоч вона така вiдьма, як я вовкулак. Ну, ото, як засуха була, то вони й толкуються: це, певно, вiдьма покрала росу З неба, давай ПП викупаКмо. Спiймали ПП раз та й укинули у ставок. А вона ото узлилася та й метиться ото. Колiсник так i приснув: - Так ти i в ставку жаб полохала? - Брешеш, поганцю! Брешеш, вонючий, смердючий! I не кидали у ставок, а тiльки водою облили, та й годi. Далася б я Пм, бiсовим шибеникам, укинути себе? Я б Пм очi видрала! - Та хто тебе знав - чи кидали тебе, чи облили водою. Тiльки вернулася ти додому, як хлюща, мокра. Оришка аж посинiла з серця. Раз посинiК, вдруге позеленiК. СтоПть, труситься, очi палають, як углi. А Колiсник аж за боки береться - регоче. Усмiхнувся i Кирило за вiкном. Оришка побачила, як кiшка, стрибнула до вiкна, плюнула прямо межi очi i мерщiй вибiгла з хати. Колiсник упав i покотився по долiвцi... аж стогне, аж посинiв, нiяк не вдержиться вiд реготу. "Хо-хо-хо, хо-хо-хо!" -глухо розкочуКться по хатi, а з-за вiкна Кирило собi здержуК регiт. Одна Христя понуро дивилася на все те. У самому глибi ПП жалiсливого серця гострим ножем поверталася пекуча туга. Перед очима у неП одно стояли слобожани, обiрванi, нечистi, невмитi. На колiнах гнулися вони перед багатим Колiсником, котрий кепкував з Пх, а накiнцi ще i вигнав з двору. Спершу Пй тiльки шкода Пх було, своПм жiночим серцем вона жалiла провинникiв. Тепер, пiсля Кирилових переказiв та Оришчиного гарчання, вона побачила, що вони i не винуватi... Пй тiльки приманячилося ПП давнК, уздрiвся Грицько Супруненко, що за малим i великим в'яз до ПП матерi... I цi Кравченко та Вовк такi ж, як i Супруненко, собаки. "Багатирi, хазяПни", - каже Оришка. Та на чуже заЗДрi; Пм замуляли тi городи, котрими селяни володiли, котрими який-небудь бiдолашний годував сiм'ю свою. Нащо йому? Вiн не розживеться з Пх, а Кравченко та Вовк розживуться... Важкi та тяжкi думки окривали ПП голову, тодi коли Колiсник качався по хатi з реготу. Яким вiн здався Пй гидким, цей запанiлий рiзник, кепкуючий з людського горя... а вона ж повинна його обнiмати та пригортати... якою злою та уПдливою ця стара вiдьма Оришка, плюючи в очi своКму чоловiковi за те, що той розкрив правду... Господи! i це люди! Собаки- так гризуться за недогризену кiстку. Христя переживала за ту хвилину бiльш, нiж за увесь свiй вiк молодий. Не краскою сорому, а блiднотою немочi та страждання покрилося ПП молоде свiже лице, яснi очi мерхли пiд натовпом важких думок, а в серцi гiрка та неодрадна туга заводила свою пiсню... Невеличка зморшка скочила на ПП лобi та там i закаменiла. Не швидко Колiсник одiйшов вiд свого реготу, не скоро одiгнав Кирила вiд вiкна, наказуючи йому переказати Кравченковi та Вовковi, щоб безпремiнно прийшли i як можна скорiше, бо вiн швидко повинен виПхати по службi, а Христя одно сидiла понурившись. - Чого се наша доня засумувала так? - стаючи проти неП i весело заглядаючи у вiчi, спитав Колiсник. Христя глянула на його своПми понурими очима i, опустивши, важко зiтхнула. - По кiм ее так важко зiтхаКш? Чи не за губернiКю засумувала? Бач, як надула своП губи? намурмосилася? Пiшла б краще в садок, подивилася по виднотi на се мiсце, де цiле лiто приндеться лiтувати, нiж отут тумою туманiКш. Христя зiрвалась, було, йти. - Iди, iди. I я не забарюся вийти, - сказав Колiсник. Христя зупинилася. - Я ще не вмивалась, - згадала вона i, не дивлячись на Колiсника, пiдiйшла до стула, на котрому стояла миска з водою, начала умиватися. - I не нарядилася? - зло зиркнувши на неП, спитав Колiсник. - I не нарядилася, - з неменшим злом одказала Христя. Колiсник зразу почервонiв. - Чи ви сьогоднi не зговорилися, бува, мене сердити? То кому-кому скрутиться, а куцому змелеться, - сваркою додав вiн i, сопучи, пiшов з свiтлицi у кiмнату. Христя умилася i, не розчiсуючись, накинула платок на голову i мерщiй вискочила з хати. Сонце i геть-то пiднялося; туман розходився по лiсу, осiдав на траву золотою росою. Повiтря прозорiло, помiж золотим морем сонячного свiту темними плямами лежали тiнi по землi; роса на тих мiсцях, наче срiбло, бiлiла. Ставок унизу, мов скло, блищав, i димарi на слободi закурилися. Сизий димок вистилав горою. Доносився глухий людський гомiн... десь скотина ревнула, порося кувiкнуло, кури кудачили, пiвнi голосили. "Слобода загомонiла", - подумала Христя i напрямилася в садок. У чистому ранковому повiтрi тонув вiн; зверху лилася на його золота сонячна хвиля, знизу знiмалася сиза тiнь. Там, мiж гущавиною молодого гiлля, у зеленiй листвi, навперейми одна другiй щебетали пташки. Скiльки Пх i якi вони? Цьомкання, тиркання, лящання мчалося хвиля за хвилею. Горлицi в кущах жалiбно туркотали; зозулi, перелiтаючи з деревини на деревину, мов найнялися кувати; iволги завели таку белькотняву, наче лаялися, i з серця пе поспiшали-слiв вимовити; однi бджоли сумно гули, перескакуючи з квiточки на квiтку. Краса садова, наче чаром, облила, обхопила Христю. Уражене серце потиху переставало болiти, засмучена душа почула - щось легке i тепле в неП переливалося... Важкi думки в головi угасли. "Свiте мiй, квiте мiй, який ти красний! Ще б ти краснiший був, коли б тебе лихi люди не мутили!" - подумала вона i посунула у саму тiнь молодих кущiв. Уже сонце високо пiдплило, бралося до раннього обiду, як з хати вийшов Колiсник, радий та веселий, i напрямився в садок. - Христе! доню! - гукав вiн, i його голос гучно розкотився по садковi. Вiн стояв, дожидаючи одгуку. Нiхто пiде не обзивався. Вiн знову гукнув ще дужче. - Та я тут. Чого так гукати? - з близьких кущiв обiзвалася Христя. - Чи ти знаКш, за скiльки я найняв ставок та городи? - I, не дожидаючи питання, одказав: - 3а сiмдесят п'ять рублiв у рiк. Це тобi, дурочко, буде на примхи. ЧуКш? На твоП примхи! Тiльки... - i ьiн злегка посварився пальцем. - Ось i грошi дали попереду. На! Христя сумно-сумно зиркнула на його. Вона почула, мов хто пiдiйшов до неП, щоб задавити - з усiКП сили ухопило за горло... Дух захопило у грудях, темнi кружала заходили перед очима... Почалося змагання життя з смертю... Життя одолiло... Наче iскра мигнула в глибокiй безоднi, заграли зрачки ПП темних очей, груди дихнули глибоко i вiльно, весела усмiшка освiтила рум'яне" личко... Христя, пiдвiвшись, почепилася руками на товстiй Колiсниковiй шиП. Вiн ПП пригорнув до себе i, як дитину, помчав у бiльшу гущавину саду... Тодi саме Оришка вискочила з кухнi i, як кiшка, покралася тихо поза кущами... VI Через тиждень Колiсник поПхав по службi, наказуючи Оришцi глядiти панночки. - Чи менi Пх не доглядiти, коли кругом нi одноП живоП душi? - одказала та. - То-то ж, гляди! I, кликнувши ще у кiмнату, вiн довгенько шептався з нею на самотi. Оришка вийшла вiд його, покручуючи головою та сама собi пiд нiс усмiхаючись. - Що то вiн казав вам, бабусю? - спитала Христя, коли Колiсник скрився за горою. - Ат... не знаКте пана! Все жартують: "Ти б, - кажуть, - знайшла нашiй панночцi яку-небудь iншу утiху". - "Яку, - питаю, - iншу?" - "Так молоденького панича або що", - i Оришка преКхидно хихикнула. У Христi аж у душi похолонуло вiд того реготу. Вона зразу догадалася, що Оришка тiльки замина правду. Згадуючи, як учора звечора Колiсник наказував Пй берегти себе, не виходити далеко у лiс, зовсiм не ходити на слободу, бо там небезпечно... щось белькнув про парубкiв... i зам'яв мерщiй обiцянкою привезти доброго гостинця, коли його доня буде розумно вести себе, - вона догадалася, який був Оришцi наказ вiд Колiсника, Пй гiрко так стало на душi, важко на серцi, Пй не вiрять, не вiрять на слово. Над нею дозор наставляють. Поти Христя роздумувала усе це, Оришка вела далi розмову. - А я й одказую: "Чого менi, старiй, Пм шукати. Панночка самi собi знайдуть. Та тут, - кажу, - i в околицi паничiв не чутно. I зламаного нiде немаК, покуритися нiчим". А вони як зарегочуться. "Хiба, - кажуть, - паничами покурюються?.." Такi кумеднi, щасти Пм, боже! - Ага, - одказала, принуждаючи сама себе усмiхнутися, Христя. - Я ще ось що хотiла вас попитати, бабусю. - Що, панночко? Слухаю, рiдная. - Церква вiд вас далеко? - Церква? У Мар'янiвцi найближче. - Хотiлося б менi пiти у недiлю до церкви. - Як, пiшки? - А що ж? - Потомите своП нiжки тендiтнi. Сiм верстов - не близький свiт. - А на слободi не можна пiдводи найняти? - Чому не можна? - скрикнула Оришка. - I наймати не треба. Кравченко i так вiдвезе. Вiн давно на мене нападався: "Повезу я вас, тiтко, до церкви". А менi то нiколи, то маКтку так кинути не можна. Тепера ж от i добре. Недiлi дiждемо та й поПдемо. I я поПду з вами, бо коли у церквi була - i не пригадую. Та там у мене i родичi в - з родичами побачуся. - От i гаразд, - одказуК Христя. - I я побачу, як на селах люди живуть. - Погано, панночко, живуть. Все то мужики, по-мужичому i поводяться. Ще в суботу Оришка нагадала панночцi, що завтра раненько пiд'Пде Кравченко везти Пх у Мар'янiвку. Христя ще звечора витягла новий одяг: червону шовкову-спiдницю, тонку штучно вишиту сорочку, оксамитову корсетку. Вона бажала показатися перед мар'янiвцями у Пх рiднiй одежi. Той убор так Пй личив, та щоб i селяни знали, якi бувають пишнi Пх убори. До того, ПП мов магнiтом тягло побачити рiдне село: може, як-небудь вона стрiне своПх подруг, знайомих. Пiзнають вони ПП? Нi, не пiзнають, а вона Пх пiзнаК. Буде розпитуватися за давнК, нагадувати за те, з чим вони крилися колись. Ото буде чудасiя! Що за проява така? Панночка, а все знаК, що колись мiж ними водилося!.. Христя несказанно радiла i до пiвночi все качалася з боку на бiк, пригадуючи, як би своПх дiвочих подруг дужче здивувати. Чуть свiт вона встала i начала наряджатися. Поти приПхав Кравченко, вона була зовсiм готова. Та що за пишна та розкiшна ПП одежа, що за радiсне та свiже бiле личенько. А головонька? Як те яблучко, кругла, гладенько розчесана; а коса чорна, товста та довга, мов рука, позаду неП гойдаКться; червона, як огонь, стьожка, уплетена в неП, трохи не до нiг доходить. Кравченко, ще молодий чоловiк, як забачив ПП, то i очi витрiщив. А вони ж у його сiрi, невеличкi, здаКться, нiколи не мали покою: як живе срiбло, бiгали то сюди, то туди, а то Пх мов хто гвiздочками прибив на одному мiсцi. I не змельне нiкуди, тiльки коли-не-коли вiями лупне, мов згоне ненароком набiжалу сльозину, котра боронить ясно дивитись на таку красу дивовижну. А Христя собi дивиться на його та всмiхаКться. Личенько свiже та бiле, устоньки, мов корали, червонi, брiвоньки чорнi, аж полискуються, а очi так i грають своКю темною безоднею. Нiчого не видно в тiй глибинi, на днi тiльки мов двi iскорки миготять та свiтяться. - Сiдайте, панночко, сiдайте, - каже Оришка, виходячи надвiр розряджена теж по-празниковому. На ПП сивiй головi, наче коробка, чорна хустка майталаКться, а синiй китайовий халат з плеч аж до землi спадаК. Мов хто засушену жабу загорнув у синю китайку, прикривши голову здоровенною кучмою, - такою Оришка здавалась у своКму празниковому одягу. - А ти, Василю, i не вимостив там, де сидiти? - зиркнувши на вiз, де сяк-так накидано було гнилоП соломи та трухи, сказала Оришка. - Я зараз, зараз, - заметушився Кравченко i, кинувши вiжки, почав вимощати. - Бабусю! У вас немаК залишнього ряденця? - спитав вiн, накидаючи солому на одну купу. - Вимощу - первин сорт. Царiвнi не в стид тут сидiти! - хвалився вiн, вибиваючи та вимощуючи, щоб не було нi згористо, нi з ямами. Вимостивши, вiн стрибнув з воза i почав вистилати рядном, що винесла Оришка. Туди пхне, там пiдiткне... Сам любуКться своКю роботою. - Готово! - сказав вiн, ударивши посерединi долонею, щоб осiла. - Сiдайте! Тiльки що Христя намiрилася стрибнути, а Кравченко ззаду так ПП i пiдхопив пiд руки, так i знiс на повозку, аж Христя усмiхнулася. - О, та ви ж i митець свого дiла! - сказала вона. - Не первина! - одказав Кравченко. - Скiльки я оцим самим конем перевозив народу - i не перелiчиш!.. Ану, бабусю, мерщiй задирайте ноги! - лукаво усмiхаючись, повернувся до Оришки, що, ухопившися за полудрабки руками, стояла бiля воза. - Задирай лиш ти, сину. А я, стара, хоч би помаленьку зiдралась. - Ну, то я поможу. Ра-аз! - гукнув вiн, ухопивши стару на одну руку, i пiдняв вище своКП голови. - Та й важка ж ви - нехай вам! Панночка куди легше буде! - смiКться Кравченко, садовлячи Оришку бiля Христi. - Старе завжди важче молодого, - одказала та, гнiздячись. - Та добре, добре. Нiгде не замуле. Зиаю, як i кому вимощати. Жидовi, небiйсь, як вимощу - чортового батька всидить. Ну, вже усiлися? Рушив, Васька! - гукнув вiн на коня, що стояв бiля ганку, схиливши голову, i щось губами потрушував. Певно, лаяв хазяПна, що набирав такого народу на вiз. - Ану, заснув! Нно-о!! Кiнь махнув хвостом i зразу, мов опечений, кинувсь. Кравченко, держачись за вiжки, бiг збоку i напрямляв Ваську на шлях. - Ти, Василю, не дуже пускай з гори, - сказала Оришка, - щоб, бува, не перекинув. - Ет, толкуйтеся, - стрибаючи на вiз, одказав Кравченко. - Та се в мене як кiнь, то по всьому свiту другого не зiськати. З гори спуска - як на подушцi зносе. I справдi, ще тiльки доПжджали до гори, як кiнь почав ходи вкорочати. Прийшлося з гори - i вiн, вип'явши спину угору, мов вона в його була горбом, пiшов потиху та помалу. Хоч би струснув, хоч би раз як оступився - а гора ж крута-крута! Як на руках знiс, так перейшов гору Васька i вже на низу розправив ноги. - А що? Не я казав? - повернувся Кравченко. - Бачили, як спускаК? Нехай Вовк своПм вороним так з'Пде. Та й з такоП гори кiстки б розтрусив, коли зовсiм голови не звернув би. Та й по рiвному проти сього не вистоК. Вiн спершу i забасуК - куди який страшний! А пробiг версту-другу - уже i одставати почав. Дивися, мiй Васька вже й випередив. Хiба не билися ми з ним на заклади! Билися! Карбованця виграв. Хоч вiн у його цiлу сотню заплачений, а мiй тiльки пiвсотнi. Та хоч i пiвсотнi, та з толком. Що з того, що кiнь у тебе, як пiч, гладкий, та не везе? Такому коню уся пiна - копiйка. А ось кiнь! так кiнь! Гей, ти, Невiро! - гукнув вiн на коня i потяг за вiжки. Кiнь зразу додав ходи. Мов i не швидко ступаК, а повозка, аж колеса торохтять, котить. - А що, чули? У його розуму бiльше, нiж у всiх слобожан разом, - жартуК Кравченко. - Чого ви його звете Невiрою? - поспиталася Христя. - Невiрою? Того, що татарськоП породи. Невiра, значить, i е. Но!.. село недалеко! - повернувся до коня. ПроПхали ще трохи - показалися садки, левади, що завжди облягають кожне село. За ним - царина, майдан, а далi - хати з хатами поскуплювалися, городи з городами посплiталися, пiшли кривi улицi, поперерiзуванi невеличкими уличками. Христя не знаК, куди своП очi напрямити, на чому Пх зостановити. Чи давно вона з села - а тепер його i не пiзнати. За сiм-вiсiм рокiв все так перемiнилося. "Тут, на сiй сторонi, була хата Вовчихи, де ми, дiвчата, збиралися на досвiтки. Де тепер вона?! I признакiв немаК. Вона стояла на розпуттi - тепер все те позастроювалося, позагороджувалося. А то чия оселя покрита дранню? Це вже новина. Цього нiколи при менi не було. Видно, щось багате оселилося - двiр обнесений забором. А то, здаКться, домiвка Супруненка?.. Вона... вона... похилилася, покривилася, у землю влiзла. Колись що то за страховище було, той Супруненко. А тепер? Може, вже й на свiтi немаК?.." ПереПхали улицi, виткнулись на майдан. Ось i церква заблищала перед ними. Яка ся церква здавалася колись великою та показною, а тепер наче осiла - зовсiм i не видно ПП з-за лип, що кругом так буйно розрослися. А цвинтар, як i давно, укритий густо-зеленою травою, вузенька стежка, як i колись, кругом церкви бiлiК, мов хто прослав сувой бiлого полотна. I люди снують... он дiвчата у холодочку розсiлися, он парубки на Пх з-за дерева позирають, коло самоП церкви дiтки граються на травицi. Христю так i потягло туди. Як тiльки Невiра зостановився бiля брами, Христя, як пташка, стрибнула з воза i, як метелик, полинула через браму. - Дивись, що воно? - почула вона iззаду i спереду себе, i сотнi цiкавих очей уставилися на неП. Христя, не примiчаючи нiчого, пройшла прямо у церкву. Густа купка людей, що заступили вход, перед нею розступилася; червона спiдниця i оксамитна корсетка потонули у морi бiлих свиток та синiх халатiв бабiв та молодиць. - Що воно таке? Де вона взялася? - заходило глухе шептання по церквi. Всi дивилися i дивувалися, не знаючи, де така мальована пташка взялася. А Христя пiшла i пiшла, все вперед та вперед. Темна сутанина церкви, морок закапелкiв напрямляли ПП туди, до притворiв, де перед старим поблiдлим обличчям iкон цiлими снопами горiли жовтi шаговi свiчечки. Вона стала вже тодi, коли далi не можна було iти. Перед нею чималий ставник палав огнем; за ставником висiла iкона божоП матерi. Жовте лице ПП здавалося вiд свiту свiчок ще жовтiше, от так, як у мерлоП людини. Однi чорнi очi пестливо дивилися на свого невеличкого сина, що сидить у неП на руцi, приткнувшись кучерявою голiвонькою до лона. I в його жовте личенько, устоньки тiльки червонiють та оченята так задумано дивляться на людей. Христю обняв якийсь потайний острах вiд того задуманого погляду, i вона, перехрестившись, опустилася на колiна. Вона недовго молилася. Той самий дяк, що ще малою його чула, завiв своПм охриплим голосом боже поспiв'я, i Пй закортiло його побачити. Ударивши скiльки поклонiв, вона пiдвелася i пiшла до титаря, де продаються свiчi. Дорогою побачила i дяка: такий же низенький, сухий, i в одну косу волосся заплетене, тiльки тепер та коса стала у його коротша i тонша. Пiдiйшовши до титаря, вона стала збоку, бо бiля його багато народу натовпилося. - Ну, чого ви згуртилися, мов вiвцi! Гетьте! Проходьте! Може, кому кращому вiд вас нужнiше!.. - гукав титар на людей, розпихаючи Пх, без сорому казка, руками. - Пожалуйте... Вам скiльки i яких? - любенько замовив титар до Христi. Христя глянула - та се ж Карпо Здiр, Пх сусiд. Вiн, вiн, i голос його, i обличчя - тiльки товсте та бiле воно у його стало, i сам Карпо потовстiв i пiдрiс наче. У синьому сукняному каптанi, розчесаний не по-селянському, а у продiл, вiн визира таким поважним-заможним. Христя узяла у його аж п'ять бiлих свiчечок, заплатила сороковку i мерщiй пiшла собi, щоб, бува, Карпо не признав ПП. Се ПП так здивувало, що вона, i до ставника пробираючись, i свiчi становлячи, все наче перед своПми очима уздрiвала Карпа. Яка ж то тепер стала Одарка? Бажала б вона бачити ПП. Бажала б i розпитатися, з чого i вiд чого вони так розбагатiли, тiльки коли б так, щоб ПП не пiзнали. Думаючи про се, вона незчулася, як полiпила до одного ставника трохи не всi свiчечки, одна одним тiльки i зосталася у ПП руках. Христю наче варом обдало, як зобачида вона ту свiчку, i хоч тут стояли ближче ставники, вона минула Пх, а понесла туди, де перше стояла, постановить перед божою матiр'ю. - Хто се така пишна? Не знаКте, моя матiнко? - почула вона ззаду себе жiночий голос. - Не знаю, - одказав другий. - А одежа яка пишна. Воно щось не спроста. - Бог його знаК, що воно. Не вглядiла, де i взялося. Та убор сей як Пй личить. - Се ви про ту? - почувся третiй голос. - Еге ж. - Бабу Оришку знаКте? Вiдьму... З нею, кажуть, приПхала. - То се, може, дочка ПП? - Яка там у гаспида дочка? - А та сама, про котру завжди плеще. Пан якийсь там ПП узяв, чи що. - А що ви думаКте? Може, й вона. Щось не видно Горпини - вона бабi якоюсь родичкою доводиться. - Племiнниця рiдна. Стара з матiр'ю Горпини - рiднi. - От би i послати до баби розпитатися, що воно. Дяк охриплим голосом завiв херувимську - всi чимдуж замолилися; замолились i жiнки, що стояли позаду Христi, i розмова стихла. Пiсля херувимськоП народ сунув до притвору пiдставити голову пiд перенос. - Он-он i Горпина пiшла, - знову почулося ззаду Христi. - Вона, вона. Постiйте, я пiду попитаюся, - i повз Христю щось на пальчиках покралося. Христя глянула - чорна, висока i товста молодиця у синьому халатi i в жовтогарячому платку пройшла повз неП... "Та се ж чорна Џвга! Це та, Тимофiева... Товста та пиката яка стала. Що, коли 6 вона дозналася, що се я. То чорна, а то з заздростi, мабуть, ще б дужче почорнiла", - подумала Христя. Џвга приткнула свою здоровенну голову мiж двох жiнок. Одна з Пх була невеличка, кругловида, друга - суха, висока, довгобраза. Видно, Џвга щось шепнула Пм на ушко; довгобраза, зразу закашлявшись, ще дужче нахилилась, i Христя запримiтила, як ПП очi стрiльнули у ту сторону, де стояла вона. Невже то Горпина? Стара та жовта, очi позападали, нiс довгий та тонкий витягся, щоки усередину усмокталися. Перенос скiнчився. Пiп з чашею пiшов ув олтар, за ним iз здоровенною свiчкою, тiльки на другi дверi, пройшов паламар. Христi лице його здалося таким знайомим... Вона десь бачила його, та не пригадаК де. Дяк немочним голосом "даря" пiднiмав, i народ, хрестячись, подався назад. - Казала, розпитаК баби та й скаже, - почувся знову ззаду Христi голос Џвги. - То-то ж, не пропусти як-небудь ПП. - Нi, я вийду з церкви. Там на дверях сторожитиму. - А цiкава ся Џвга, i - цiкава! - почулося через скiльки часу. - Та й язичок! Недаром, кажуть, чоловiк у москалi пiшов. - А Пй i горенька мало. Вона старого Супруна загнуздала та й Пздить верхи по йому. ПокiйноП Хiврi все добро перейшло до неП. Менi дивно, що дурна Горпина мовчить. Я б Пй серед села потовкла оту чорну мармузу. - Дума, може, коли буде Пй годити, то пiсля смертi старого i Пй шо-небудь перепаде. - Хай дожидаК. Не так вона прибрала його в руки. Та й не така вона, щоб випустити. Розмова стихла. З олтаря доносився голос попiв, з криласа глухi заводи дяковi. У церквi робилося душнiше i душнiше. Дим вiд ладану хмарами носився понад головами, синiв у потемнiлiй оселi, з закапелкiв доносився кашель. Ударили на достойно. Народ, прослухавши вiрую, потроху виходив З церкви на прохолоду. Як почалося святе святих, коло Христi зовсiм стало пусто. Титар ходив коло ставникiв i тушив недогарки. У церквi потемнiло. Здавалася вона якимсь склепом або домовиною - образи так сумно i суворо визирали з iконостасу. Декiлька жiнок з малими-дiтьми ставали кружка коло церковних врат; дiти плакали, матерi Пх гойдали, шикали, Христi ставало не по собi, i вона намiрилася, було, вийти. Повернеться - аж у сторонi стоять двi жiнки, i до Пх брава, мов москаль, чеше Џвга. Христя зосталася. - Ну що? - почулося. - Панночка якась. З Колiсником, що купив Кут, з губернiП приПхала, - шептала Џвга. - Пiшов Колiсник угору; з панами водиться, сам паном став. А що колись був? Там одна дiвка, що служила у мiстi, розказувала: рiзник, та й годi. Жiнка його i досi живе у мiстi. З собою вiн ПП не бере. Де ж, вона зовсiм проста, а вiн, бач, пан, - казала друга. - Як мужиком був та жiнка служила, то тодi ПП i треба було, а як запанував, то й жiнки не треба, - увернула третя. - Нащо йому жiнка? Там, у губернiП, багато К таких. Либонь, кажуть, вiн i маК... Може, й се така, - догадувалася Џвга. - О-о! Невже? Старий вiн. - Старий! Баба розказуб, що тiльки у нього i розмови, що про дiвчат. З старих цих все лихо встаК! З гуком i брязком завiса на церковних вратах вiдкинулася в сторону, люди замолилися, розмова стихла. Зляканi дiти завели репет на всю церкву. Пiп з чашею показався з олтаря, суворо на Пх позираючи. "Co страхом божим", - почулося. I жiночки, нахиливши голови, пiдiйшли до попа. Почалося причастя. Христя одiйшла до дверей. Духота i крик дитячий ПП геть-то дiймали. А там, коло дверей, так хороше: вiтерок легенький провiваК, у дверi видно - зеленiК цвинтар, сонечко крiзь густу листву лип пробиваКться i опадаК золотими плямами на траву - здаКться, мов хто розiслав зелений килим з жовтогарячими квiтками. А на йому, як черви, народу: бiгаК дiтвора, у холодочку дiвчата розсiлися, посилаючи бiсики очима на прохожих парубкiв, поважно проходять жiнки, чоловiки. Iде мiж ними тихий гомiн; горобцi на липах завели, мов жиди, свою джеркотняву i не дають слухати, про що гомонять люди. Вони так кричать несамовито, що ледве чутно у церквi голос попiв. Чудно Христi: там, надворi, життя, справжнК життя, аж б'К, аж рiже у вiчi, а тут обiк з ним тиха сутанина... темний закапелочок, куди сховалася жива душа, щоб висповiдатися перед богом. Вона замислилася, рiвняючи одну до другоП цi двi постанови людського побиту. Туди, до свiту, тягли ПП молодi лiта; там дитячi забави, людський гомiн, все те, чим краситься i з чого складаКться життя, тут - нiмота темноП могили, глухi вичити поповi, тремтячий голос дякiв, дим i морок - холодом обдавали душу, нiяк не припадали до ПП серця... I чого воно так: до того тебе тягне, а од сього - i святощi, та одбивае... Видно, трудне те спасiння. - Батюшка поздоровляють вас з недiлею i велiли пiднести сю проскуру, - почула Христя коло себе. Зирк - перед нею стоПть паламар i держе в руках олив'яну тарiлочку З високою подзьобаною проскурою. Та се ж Федiр Супруненко! Христя позирнула по церквi - увесь народ витрiщився на неП. У неП в очах потемнiло, ноги струснулися; не обiпрись вона об одвiрки, певно, довелося 6 упасти - так те все несподiвано випало. Червона, як сап'янець, краска облила ПП свiже лине. Вона стояла i не знала, що Пй робити. Тодi тiльки, коли вдруге переказав Федiр наказ батющин, Христя узяла проскуру з тарiлки. Федiр пiшов, i Пй полегшало. "За кого вони приймають мене?" - думала вона, похнюпившись, щоб не дивитись нi на кого. Тi недовгi хвилини, якi зосталися до кiнця служби, здавалися Пй за вiк. Вона нi об чiм уже бiльше не думала, аби скорiше скiнчилася служба i щоб Пй хоч надвiр вийти прохолодитися, бо та прохолода, що йшла в дверi, зовсiм ПП не прохолоджала, а ця проскура наче прикувала ПП на одному мiсцi. Аж ось заметушились люди, заколихалися i повалили з церкви. Христя мерщiй вискочила у боковi дверi i пiшла до брами, почуваючи, що стоока купа людей бiльше нiкуди i не дивилася, як на неП. Господи! як би вона бажала у ту мить хоч провалитися крiзь землю або покритися чорною хмарою, щоб тiльки одвернуть вiд себе людськi очi. - А я вас давно вже жду, - стрiла ПП коло брами баба Оришка. - Дивилася у церквi - не видно, та стала на сьому мiсцi - уже ж, думаю, коли виходитиме, то не пущу. - Ходiмо, бабусю, он наша повозка, - каже Христя, поспiшаючи, бо люди знову зступилися бiля брами i витрiщилися на неП. - Та постiйте, панночко. Я щось маю вам сказати, - зостановила ПП Оришка. Христя стала, уставивши очi в Оришку. - Тут у мене е родичка. Прохала до себе з церкви. Ми, було, вас пiджидали, а потiм вона побiгла уперед приготовитися. Може, ваша ласка - зайдете до неП в хату. Вона рада буде, i ви побачите, як на селi люди живуть. - Добре, добре. Ходiмо ж скорiше, - одно приспiчуе Христя i пiшла вперед, 3а нею Оришка - ковиль, ковиль! - i трохи не впала, сама наступивши на полу свого халата. - Оцi ще менi балахони! Бодай Пх! - ремствувала Оришка, доходячи до повозки, де Христя уже сидiла. Поки ж ще Оришка злiзла та вмостилася, Христя аж совалася, дожидаючи. Ось i Оришка сiла. ПоПхали... Слава богу! Христя, мов з тюрми вирвалася, аж легше зiтхнула. VII - Стiй, Василю, стiй! - гукнула Оришка, коли вони пробiгали улицею. - А що там, розгубилися? - спитав Кравченко, зупиняючи коня. - Нi. Приверни лиш он до тiП хати. Бачиш, молодиця на воротях стоПть. То моя племiнниця. ЗаПдемо. Певно, ти нiчого не Пв, то й пiдкусиш там. I панночка, спасибi Пм, обiцяли зайти. Христя глянула - на воротах стояла Горпина. "Eгe, - подумала вона. - Так се он куди мене баба завезла. Певно, знаК, бiсова вiдьма, хто я, та тiльки вдаК так..." I Христя прикро подивилася на Оришку. Кравченко начав привертати до двору. - У двiр, у двiр заПздiть, - розчиняючи ворота, каже Горпина. - Спасибi вам, бабусю, ви i панночку завезли. А я думала, панночка гордi, не схотять Зайти у просту хату. - Та як се у нас панночка, то дай Пй, господи, усього доброго. З того часу, як вони приПхали до нас, то в мене i свiт ув очах пiднявся, - одказуК Оришка, злiзаючи з воза. Не вспiла Христя собi стрибнути, як Горпина пiдбiгла до неП i цмокнула у руку. Христя, як огонь, запалала. - Здрастуйте... не цiлуйте... нащо ви цiлуКте? - сором'язливо одказала вона, ховаючи назад руки. - Просимо ж у хату. Там за вами, бабусю, Прiся скучаК. Той раз як були, поманили ПП бубличками, а тепер вона все допитуКться: "Коли та й коли, мамо, бабуся ще приПдуть?" - Отак же! А в мене на сей раз i гостинця нiякого немаК, - одказуК Оришка, переступаючи порiг. Уступили у хату. Низенька вона, невеличка, зате рiвно помазана, гладенько вибiлена, челюстi у печi i вiкна обведенi кругом жовтою глиною; стiл у кутку бiля божницi покритий бiлою скатертиною, лави кругом хати виструганi, вишаруванi, наче з воску, жовтiють; долiвка пiсочком присипана. Видно, щиро хазяйськi руки ходили коло сього невеличкого гнiзда. - Бабуся! Бабуся приПхали! - радо скрикнула дiвчинка лiт семи, пiдбiгаючи до баби i даючи Пй чолом. За нею п'ятилiтнiй хлопчик качаном прикотився, а далi з полу зсунувся i, перевалюючись з боку на бiк, як утка, копотiв другий, менший, гукаючи нетвердим язиком: "Ба! ма!", i всi опали бабу. У хатi пiднявся гармидер. Дiтвора одно поперед другого поспiшало перед бабою то сим, то тим похвалитися, а пискун, дивлячись на сестру та брата, ухопився, як реп'ях, за бабин халат, виставив своК свiже личко та, знай, погукуК: "Ба! ма!" - Дiточки ж моП! Голуб'ятка! Не сподiвалася ж я до вас завiтати сьогоднi, то й гостинця не принесла. - Ось нате вам гостинця! - сказала Христя, подаючи проскуру. Дiтвора, дивлячись на незнайому панну, насторочилась якось. - Чому ж ви не берете? - спитала мати. - Бач, панночка якого гостинця привезла! Берiть та дякуйте панночцi. Дiвчинка перша несмiло пiдiйшла до Христi i поцiлувала у руку, за нею хлопчик, а найменший так i кинувся, так i вхопився за червону спiдницю, пiднявши угору одну нiжку, намiряючись, видно, далi подратись. Христя ухопила його пiд руки i пiдняла вище своКП голови. Хлопчик засмiявся, виставивши рядки своПх бiлих зубенят. Очицi його грали, свiже личенько, як ягiдка, червонiло. Христя, замилувавшись, почала його гойдати, то пiднiме високо угору, то спускаК трохи не додолу. Хлопчик регоче, аж нiженятами сова - таке йому любе те гойдання. - А що, Петрику, а що! - утiшно дивлячись на його, каже Горпина. - Ще тебе нiхто так не гойдав, як панночка гойдав. Бач, як лiта. Як пташка та. Ку-ку-ку! ку-ку-ку! - з-за спини Христi тiшиться мати. А Христя аж сама розчервонiлася та, знай, гойдаК. - Буде, панночко, буде. А то вiн вас заморе. Нiвроку йому, важкий-таки. Та як вiзьмеш на руки та поподержиш, то й рук не чуКш, а то ж проти себе такого попiдкидати. Христя пустила. Хлопчик, постоявши трохи, знову кинувся до Христi. - Петрусю! ажа-жа! - посварилася пальцем мати. - Тобi тiльки дай привiд, то й не одчепишся. Годi! Пусти панночку. Просю вас за стiл посiдати. Петрусю! Кому кажу, пусти! - крикнула Горпина на хлопця, що, вчепившись за спiдницю руками, дивився чорними оченятами то на матiр, то на Христю. - Ми ось разом пiдемо, - сказала Христя, узявши його на руки, i посунулася за стiл. - У-у, страм овище, отакий бецман на руках гнiздиться! - сказала з серцем Горпина. - Доброго здоров'я! - привiтався Кравченко, увiходячи у хату. Горпина i його попросила сiдати. - А що ж се Федора досi немаК? - спитала баба, усаджуючись бiля Христi, котра чукикала на колiнах Петруся. - Не знаю. Вiн повинен би i прийти зараз. Чи не завернув, бува, до батька. - А що, i досi не помоглося? - ДурiК, як i дурiв... I сiв, i пав у тiП чорноП маримонди. - Ти ж казала йому? - Що ж я йому буду казати? Все рiвно не послуха, ще скаже, чого не в своК дiло мiшаюся. Федiр казав. - Ну? - Ну, i звiсно що. "Ви, - каже, - все так; мене i трохи не поважаКте, не то що за батька не приймаКте, а все на мою худобу дивитесь. Якби чорт старий скорiше очi закрив та загарбати його худобу. Не буде, - каже, - сього, чужому вiддам, та знатиму, що буде хоч душу поминати, а своП - хай як хотять". - Отаке! А ти ж сказала 6: ото ж унуки не чиП, а твого ж сина дiти. На Пх поглянь. Та й на сина подивитися: дуже вiн багато, носячи за попом кадильницю, заробить? Хоч би ж уже землю вiддав, все рiвно сам нiкчемний бiля неП ходити. - Так! Землю вiн вiддасть. А менi, каже, з чого жити? - А грошей стара собака мало наховала? - скрикнула, визвiрившись, Оришка. - Були колись грошi, - спокiйно одказала Горпина. - Та що? - Та в скриню до Џвги перейшли. Обiйшла старого, отак кругом i обплутала. СмiКться з його, з молодшими по шинках шляКться, а вiн i не бачить. Я вже Пй казала: ми ж колись дiвували умiстi. Ти б, кажу, Џвго, хоч бога побоялася над старим отак глузувати. А вона п'яненька була: "Уже, - каже, - до бога тепер лазити, як чорт не помiг". Який, питаю, чорт? "Не знаКш, - каже, - який? То попитай своКП дядини. ДумаКш, - каже, - не знаю, яке ви зiлля варили та чим старого накурювали. Помогло? Багато ззяли з своПми чаклами? Не дуже я злякалася твоКП дядини, хоч вона i вiдьма. Я й сама навчу ще, як вiдьмити". Сказано, п'яна, то таке i верзе. Баба, слухаючи те, аж позеленiла. Сидить за столом, ухопившись за лаву руками, та так важко дише, аж пищики в неП в грудях грають. - Про кого се ви рiч ведете? - спитався Кравченко, дослухаючись до розмови. - Та... - махнула Горпина рукою. - Про свекра, чоловiче добрий, коли хоч знати. ЗамПс'гь того, щоб на старiсть грiхи одмолювати, вiн з молодицею зв'язався. Та хоч би путнК що, а то... - А-а... - заакав Кравченко. - Я знав на своКму вiку одного. Так от чудасiя була. Йому двадцять лiт, а вiн полюбив п'ятдесятилiтню бабу. Та так полюбив, що хоч вiшатись. Усi дивуються, здурiв парубок, та й годi. А вiн, не потураючи на те, одно вчащаК до староП - i встав, i лiг там. Стало чутн