ж женитесь? - Та на Маринi ж! Проценко тiльки очi витрiщив. - Як на Маринi? Марина ж на селi. - Була на селi, а тепер тута. - Як? яким побитом? - Шкода стало гаспидськоП дiвки. Отак пропаде десь, думаю. Так я й виписав. - Коли ж весiлля? - А от пiсля свят. Як вода одсвятиться, так i весiлля. - Дивно!.. - загадавшись, промовив Проценко. - ДивуКтесь? Усi дивуються, кому не скажу, "Пропав, - кажуть, - чоловiк! Отак учився-учивсь, на дорогу вийшов, жити 6 та бога хвалити, нiт же, пiшов та й утопився..." Чуднi люди! - глухо промовив Довбня, з усiКП сили потяг цигарку й запив чималим ковтком чаю; не швидко вiн випустив цiлий оберемок диму i, наче хмарою, покрився ним. - Я сказав: чуднi? - почулося з тiП хмари. - Нi, лукавi! подлi! - загукав далi Довбня. - Вони знають, що значить чесно думати, жити - не лукавити?.. Наробили якихось перегородок, помежували людей та й душаться у тих тiсних суточках; морочать свою голову, нiвечать серце; з наймилiшими бажаннями криються-ховаються; не живуть - мучаться, скнiють та й зовуть оце життям! Пiди тiльки проти Пх, зроби що таке, що не в'яжеться з Пх навiженими звичаями, так i загукають: не можна! не годиться! А чому не можна? чого не годиться? Тому, що нiхто ще досi сього не робив, того, що у Пх гуртi не прийнято... Брехня! плювати на все! Все можна, все годиться, що тiльки даК щастя чоловiковi, все, що його робить кращим, становить вище! Он що значить чесно думати, чесно жити, не лукавити з собою! А вони: пропав! Та хоч би й пропав, - сердито гукав Довбня, - кому яке дiло? Вони гонобили моП найкращi думки? Вони пiддержували моП чеснi замiри? Подлi!.. Вони не бачили, як я душею болiв, як моК серце розривалося, як я хитався-хилявся. Вони пiддержали мене, щоб я не впав? Нi? То яке ж ви маКте право судити мене - добре я роблю чи погано я роблю? Ще б ви мали право, якби я проти громадськоП користi йшов, з ваших кишень грошi витягав, душi заножував... А то ви - самi собi, я - сам собi. Я бажаю не вам, а собi гнiздо звести, щоб було де голову приткнути пiд час лихоП години... Ви кажете: бери благородну задля сього, стрижися у попи. Плювати менi й на ваших благородних, i на ваших попiв, що високу Христову науку повернули у ремесло!.. Плювати хотiв, плюю й буду плювати! Заведу своК щастя, як сам знаю, а не як вам хочеться! - гукав Довбня, все бiльше та бiльше розпалюючись. Проценко усмiхнувся. - Та постiйте, - сказав вiн Довбнi. - З ким ви воюКте? Зо мною, чи що? - З вами? Нi, я знаю, що ви стоПте вище вiд тих перекупок, що на кожному перехрестi готовi засудити чоловiка. Якби ви були такий, то я б не сказав сього, що досi говорив. - То чого ж ви гукаКте? Чого ви сердитесь? - Та досадно, матерi його бiс! Усiм дiло до мене, усiм я у зуби застряв... "Ви женитесь на Маринi? Ви женитесь на простiй дiвцi?" А хоч би й женився? Ну то що? Кому-небудь я став впоперек дороги? Кому-небудь перечу брати панночку?.. Пiшов сьогоднi до попа... до отця Миколая... Ба! кланяКться вам попадька. "Як побачите, - каже, - скажiть: що за знак, що одцурався, не ходе?" - Та так, то недужиться, то нiколи, - одказав Проценко, морщачись. - Та для мене все одно! - махнув рукою Довбня. - Я думав, що воно справдi що путнК... так попадька - кукла, та й годi! Проценко мав був щось сказати. Довбня рукою зостановив його. - Постiйте! Я все докажу вам. Приходжу сьогоднi до його, щоб узявся повiнчати. З ним ми недовго вовтузилися, тiльки по-товариськи заломив двадцять п'ять рублiв за вiнчання.. Чи двадцять п'ять, то й двадцять п'ять, думаю. Кат його бери! I йому треба з чогось жити. А тут i вона встряла. "То ви женитесь?" - "Женюся", - кажу. "На кому?" - "Та так, - одказую, - дiвку одну беру". - "Яку дiвку? Просту дiвку?" - "Просту", - кажу. "Як? ви на простiй? ви на мужичцi женитесь?" - "На простiй, на мужичцi..." - веду далi. Дивлюся - нiс закопилився, скривився, немов пiд його що гидке пiднесли. Подивився я на неП, подивився та й кажу: "Куколка ви, куколка! А вам тепло у вашому гнiздечку живеться?.." Затiм i вона. "А все ж, - каже, - не промiняю я свого життя на життя мужиче". - "Ну й живiть же ви посвоКму. Чого ж ви не даКте другому жити по-своКму?" - "Та я нiчого, - каже. - Тiльки, - каже, - ви учились, ви привикли до других звичаПв, а вона?.. Вона... все-таки мужичка..." Я тiльки махнув рукою: горбатого могила виправить! слiпородий - нiколи не побаче свiту!.. i от з того часу за цiлий день не прийду у себе, - похнюпившись, скiнчив Довбня. - I варт? Ви ж знаКте, що вона губернська баришня. Ну, i плюйте! - Плювати?! -скрикнув Довбня. - Коли 6 же вона одна, а то всi, всi такi! А менi ж треба з ними жити, з ними поводитись. Не каторжнi ж ми, прости господи, щоб запертися у чотирьох стiнах та й сидiти. Треба ж i до людей часом пiти i Пх до себе зазвати. Як же з ними жити пiсля сього, скажiть, пожалуста? Вони тобою гордуватимуть, над тобою насмiхатися будуть, вони - що i нiгтя з мiзинця пальця на моПй нозi не стоять! Не те страшно, що я сам не зумiю залучити до себе щастя, а те, що вони першi стануть навперейми шляху твого, отруять його, - упавшим голосом мовив Довбня. - А все-таки оженюся! Матерi Пх дуля! - гукнув вiн, махнувши рукою. - Давайте лиш чаю. - Христе, чаю! - гукнув Проценко. Христя увiйшла i, похнюпившись, почала наливати чай. Довбня зиркнув на неП. - Ти, бачу, й досi сердишся? Я не знав, що ти така образлива. Ну, вибач. Вибач та послухай, що я скажу тобi. Ти знаКш Марину? Вона тобi, здаКться, товаришка? Зямiж виходе. От приходь на весiлля. Христя, сопучи, налила чай, подивилася, що Проценко не допив ще свого стакана, i мовчки пiшла з хати. - Мовчиш... Сердишся? Ну i сердься, господь з тобою! - сказав Довбня i знову прийнявся за цигарку. Допивши чаю, вiн зразу знявся. - Прощайте. - Куди ж се? - Треба. Одна сидить на квартирi, скучаК... Так не забудете, прийдете? - А коли? - У першу недiлю пiсля водосвяття... Приходьте. - Спасибi, прийду. Довбня пiшов. - А ти, дурочко, розсердилася, - провiвши Довбню, повернувся до Хрис-гi Проценко. - I чаю не схотiла пити! - Чого ж вiн плеще таке? Як ще п'яний не увалився?! - Ось жениться - оханеться. - Хто жениться? вiн? Яка дурна за його пiде? - Як яка? Марина!.. Вiн же прохав тебе на весiлля до неП. - Та вiн ожениться на Маринi?-аж скрикнула Хрястя. Годi - дурите! - Справдi казав, що жениться. Прохав на весiлля. - Що ж, ви пiдете? - Обiцяв. - Хм... - дивувалась сама собi Христя. П'ючи чай, вона разiв з десять все допитувалась у Проценка, чи справдi то Довбня жениться на Маринi. I все Пй якось не вiрилося, не хотiлося вiрити. Проценко казав, що не став би ж Довбня клепати сам на себе. Се так ПП здивувало, що вона забула про свою недавню образу, про недавнi сльози. Довбня тепер стримiв гвiздком у ПП головi, стояв перед очима. Вiн тепер здавався Пй якимсь кращим, якимсь вищим. - Якщо не бреше Довбня та справдi жениться на Маринi, то добре зробить, - сказала вона. подумавши. - А що? - Так. Не пропаде дурно дiвка. Та i його пригляне. - Не вiриться щось менi, щоб Марина його глядiла. Не така вона! - одказав Проценко. - Що ж, вона не така людина, як i всi? не таке серце маК? - образливо запитала Христя. Проценко на те нiчого не одказав. Вiн пiшов у свою хату почитати; а вона, перемиваючи стакани, все думала про Марину та про Довбню... Марина виходить замiж... Довбня жениться на Маринi... Хто така Марина? Проста дiвка з села... Хто такий Довбня? Панич, хоч i зламаний... Гриць навiть одмiчуе його, як розумного чоловiка... I от вiн жениться, жениться на Маринi... Чудно, дивно... Що ж тут дивного? Подобалася йому Марина, а вiн Маринi, ну й поженяться. I нема нiчого чудного. Що панич? Так хiба, як вiн панич, то йому i можна простих дiвчат дурити, з ума зводити?.. Це от якби i Гриць оженився на менi... Хiба б я його не любила, хiба б я його не берегла? А що, як Гриць жениться на менi? I я тодi з робiтницi стану панiею, одiнуся по-панськiй - i не пiзнати мене... А вже ж i любитиму. Матiнко моя! - аж скрикнула Христя, затулилася долонями i з нестямки цiлувала своП руки, думаючи, що то Гриця цiлуК... Минуло свято. Прийшла i ордань i пройшла. Вона впала якраз в четвер, а в недiлю Довбня буде брати шлюб з Мариною. - I ви пiдете-таки? - спитала Пистина Iванiвна у Проценка. - А що ж? Обiцяв. Треба пiти. Пистина Iванiвна усмiхнулася, потiм скривилася i нiчого не одказала. У недiлю вiн справдi пiшов. Зараз пiсля обiду одiвся i пiшов, бо вiнчання загадане було надвечiр. Христя могла б - летiла за ним. Пй хотiлося подивитися на Марину, побачити, як вона удiта, як стоятиме у церквi, чи пiд пару Довбнi? Боже, як хотiлося!.. Та ба - не можна: щоденна робота роботою, а то ще на понедiлок панi загадала другу роботу: пекти булочки до чаю, бо на вiвторок напрошено гостей. Треба заранi все наготувати, та й доглянути, щоб до ладу було. Зивчора пiд процiдити, до свiту учинити, щоб на ранок усе готове було... Христя утираК пiд, панi стоПть над нею та дивиться, а в Христi перед очима церква, вiнчання... Нiяк з голови не йде!.. "Та вже ж хоч цiлу нiч не спатиму, дiжду Гриця; прийде, розкаже, як там було. Вiн обiцяв не баритися", - утiша сама себе Христя, бовтаючи цiд у макортетi. - Буде уже. Процiди, - каже панi. Процiдила. - Постав же на пiч, хай вистоПться. Та й спати заранi лягай. Упiвночi треба цiд завдати, щоб к свiту поспiло... I я встану, - наказуК панi. Заранi полягали усi; лягла i Христя. Та Пй не спиться: i весiлля з думки не йде, i панича дожидаК, щоб стрiнути... Боже! як довго час той iде, здаКться, кiнця йому немаК! Не швидко почула Христя стук у вiкно... "Вiн, вiн, Гриць! От коли усе розкаже..." Як навiжена, Христя мерщiй кинулася сiнешнi дверi одчиняти. Вона не помилилася. То був справдi Проценко. Тiльки що вона одсунула, впустила, як вiн зразу i учепився за неП. - Ходiмо, серце, до мене, - шепче, гаряче обдаючи поцiлунками, i Христя чуК, як вiд його несе потроху хмелем. - Панi швидко встане, - одказуК Христя. - Чого? - На завтра булочки завдали. - Гаспидськi булочки! - гукнув вiн. - Як! то ж хлiб святий! - Який там вiн святий! I свиня, по-твоКму, свята, що чоловiк ПП Псть? - То ж свиня, а то хлiб. - Ну, хай, по-твоКму, i святий. Тiльки ходiмо, серце. Оце тiльки що З весiлля. Присилували чарку тiП гаспидськоП горiлки випити. Ходiмо, голубочко! Ти ж у мене одна найкраща. Там усе шваль, твого одного мiзинця на нозi не стоять! - I вiн, не давши i дверей зачинити, поволiк ПП за собою. Вона, одначе, i не противилася, Пй так хотiлося скорiше почути, як було на весiллi, та хто був, та яка Марина, чи не перемiнилася. - Марина? Марина яка була, такою i зосталася - хльорка, та й годi! - сказав вiн. - Довбня нещасний з нею буде. - От уже i нещасний! Чого? Ви самi казали, що щастя, як трясця: кого схоче, того й нападе. - Тiльки не з Мариною. Воно од неП, як од того лихого, тiкаК. Ну, яке щастя з хльоркою? - А хто винуватий? Ви ж i винуватi: зав'яжете свiт дiвцi, та тодi i хльорка. - Не в тiм рiч. А хльорка, та й годi. Отже й ти... та не то. Я б i на порiг ПП не пустив, а тебе i в лобок варто поцiлувати, - i вiн приложився своПми гарячими устами до ПП бiлого чола. Христю той поцiлунок наче залоскотав. Гарячий струмок заграв, заклекотав бiля ПП серця i розлився огненною рiчкою по жилах. - Грицю! мiй любий, мiй Кдиний! - припадаючи до його, мовила вона, забуваючи про все на свiтi - i про Марину з Довбнею, i про цiд на печi. А тим часом панi, заснувши перший сон, кинулася. Вона мерщiй засвiтила свiтло i вискочила у кухню. Видно, ПП не мало турбували булочки, бо неодiта, З свiчкою у руках, вона так i подралася на пiч... "Макортет стоПть серед печi, накритий... все як слiд... Де ж Христя? ПП на печi немаК; чи не на полу?" - думаК панi. Пiдiйма свiчку поверх голови, повертаКться лицем до полу, дивиться - i на полу не видко... "Надвiр, видно, пiшла, бо сiнешнi дверi не щiльно причиненi. Ну, хай же увiйде", - каже сама собi панi i, одкривши макортет, заглядаК усередину. "Пора, пора..." - шепче. Закрила макортет, жде... Не чутно Христi. "Що за бiсiв батько?" - подумала. Скочила з припiчка, побiгла до сiнешнiх дверей, одхилила Пх, заглянула у сiни - надвiрнi дверi засуненi. - Де ж се вона? - здвигнувши плечима, мовила сама до себе панi. - Дивно! I злодiя не було, i батька вкрадено!.. Христе! - гукнула стиха. Голос ПП глухо роздався по хатi. - НемаК!.. - дивуКться панi. А Христя давно вже стоПть коло кухонних дверей i жде не дiждеться, щоб панi пiшла у своП хати, щоб Пй як-небудь вискочити. "Оце долежалась! Оце дослужилась! оце так!" - думаК Христя, а серце ПП, неначе пташка, б'Ктьсяколотиться, як не вискочить з грудей. - Та де це вона, справдi? - гукнула вже з серцем панi i почала перекидати одежу на полу... Глянула i пiд пiл, глянула i пiд пiч - немаК. - Тепер же я знаю, де вона! - догадалася панi i, вся тiпаючись i мiняючись на лицi, мерщiй напрямилася за пiч, буцiм у горницi. "О-о, пiшла-таки", - подумала Христя i стиха вiдчиня дверi i ще тихше виходить. Не встигла вона причинити дверей за собою, як з-за печi показалася панi. Обличчя ПП бiлiше вiд сорочки, тiльки очi, мов двi роздутi углини, горять-палають. - Де ти була? - гукнула вона не своПм голосом. Христя похнюпилась, мовчала. - Де ти була, питаю? - ще дужче крикнула вона i похлинулася. - Безстидни-це! сра-мотни-це! - почала далi нарозтяг. - До паничiв ходити?.. Оцето та тиха, оце-то та смирна, недотрога... Не займайте мене, я сама прийду! - знову задрiботала панi. Христя, мов нiма, похнюпившись, стояла. Серце ПП все дужче та дужче билося, лайка панi все бiльше та бiльше його пiдкидала. А панi одно ганить: - То-то я примiчаю, що вiн такий голiнний до гостей був, дома нiколи не побачиш, а то з дому i не виволочиш... Голова болить, недужиться... Он воно чого голова болить! он чого недужиться!.. А ти? а ти?.. подла! подла!.. - аж сичить панi бiля Христi. Христя пiдняла голову, розправилася. Обличчя ПП, мов стiна, бiле, уста тремтять. - Чого ж я подла? - спитала вона. - Ще не подла? ще не подла? - пороснула панi на всю кухню. - До паничiв ходити?! - А ви? а ви? - тихо, мов суха трава зашелестiла, спитала Христя. Панi, наче опечена, кинулась. - Що я? Ну, що я?.. говори! говори! - Ви ж самi давали йому руку цiлувати, - сказала Христя. - Шкури-и-ще! - не своПм голосом скрикнула панi, високо пiднiмаючи угору руку... Нестямний вiдляск роздався по хатi, а за ним рiзучий крик... То Христя скрикнула, ухопившись за щоку, що зразу, наче кармазин, у неП загорiлася вiд панiевого привiту. - Докажи, шкур-р-о, докажи, сучко! - гукнула панi, ухопивши Христю за коси. Христя, наче снiп, повалилася додолу. - Що тут таке? - ускакуючи у кухню, спитався пан. - Вон!.. вон! - гукала панi, штовхаючи ногою у боки Христi. - Та господь з тобою! Що се ти робиш? Оханися!.. - кинувся пан до панiП i насилу одiрвав ПП вiд Христi. - Вона... вона... - пручаючись у руках у пана, гукала панi. - Погань! смiття! До паничiв ходе... Та смiв... Помiшала, бач, вилежатися на паничевих подушках... Таке... казати... - I, закриваючи лице руками, Пистина Iванiвна заголосила. Дiтвора, почувши материн плач, собi пiдняла ревище... Збився такий гвалт, гомiн! А що ж Проценко? Проценко лежав у себе на постелi i чув усе те; чув, як Пистина Iванiвна лаяла Христю, як дала Пй страшенного ляса. Його неначе хто ножем у серце ударив, так воно зразу заболiло, i вiн був скочив з постелi. Теплi його ноги черкнулись холодного долу. "От iще нежить через проклятих буде!" - сердито вiн мовив сам до себе, побрався знову на постелю, загорнувся в одiяло, закрив голову подушкою i усилковувався заснути. До самого бiлого свiту не втихала колотнеча. Пистина Iванiвна то замирала, то оживала i страшенно гукала на всi хати. А Христя, як усi вийшли з кухнi, пiдвелася, злiзла на пiл i, устромивши голову в подушку, неутiшно плакала. Свiтом пан пiшов на базар сам, та недовго i ходив. Швидко звернувся, ведучи за собою якусь чорну молодицю. - Годi тобi вилежуватись, - гукнув вiн Христi. - На твою плату та йди вiд нас. Менi таких, як ти, не треба. - I, щось кинувши на Христю, вiн одiйшов. - А ти дивись, щоб вона нашоП одежi не занесла, - промовив вiн до молодицi. - Ото, що на Пй, - наше. Хай у своК одягаКться та йде. Христя пiдвелася, коли пан скрився у горницi. Двi зелених бумажки лежали бiля неП. Вона Пх ухопила у руку, здавила, як тiльки можна мiцнiше здавити, i скрикнула: - Куди ж тепер пiду я? Де дiнуся? - На вулицю, уже ж не куди! - гугнявим голосом мовила Пй молодиця. Христя глянула на неП, прикро подивилася, i сльози у неП зразу висохли. Щось чуже та нерiдне черкнулося ПП уха, щось гiрке та холодне обняло усю душу, невиразна досада учепилася за серце. Вона почула, що жалю до неП нi вiд кого Пй дожидати. Як тума та, устала вона, переодяглася i, поточуючись, наче п'яна, пiшла з хати. Пистина Iванiвна занедужала. Так у вiвторок гостей у Пх i не було: декому послали сказати, другi почули - не прийшли. Проценко нажив страшенний нежить i цiлими днями не виходив з хати. Туди йому носили i чай, i обiд, аж поки не скiнчився мiсяць i вiн не перейшов на другу кватирю. ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА ПО ВСIХ УСЮДАХ I Минуло п'ять лiт. Стояла перша осiння доба з сухими покороткуватими днями. Сонце вже не котиться горою, як лiтом, не стоПть над самою головою i не прище палом, а береться низом, понад горою, привiтно свiте та пригрiваК пiсля довгоП холодноП ночi та ущипливого рожевого ранку. Пройшли жнива; скiнчилася i возовиця; хiба де в степу, далеко вiд людськоП оселi, ще бовванiють недовоженi копи, а то всюди - тiльки чорнiК нив'я поораною рiллею та жовтiють лани збитою стернею... Пусто серед степу, та сумно и серед лiсу: вiтри-суховiП обголили його ряснi вiти, а раннi заморозки пожовтили та почервонили лист зелений; пташки щебетливi одлетiли у вирiй. Життя утiкало з степiв та лiсiв; ховалося по людських оселях та по теплих краях. По селах вiд бiлого свiту i до темноП ночi, знай, гупали неугавно цiпи, доводячи до розуму те добро, яким за лiто надiлила земля-мати. За годинки поспiшали люди з роботою, щоб було що i самому кусати i вивезти лишнК на продаж. По городах теж була немала клопотнеча: мазались, бiлились, чепурились та прибиралися, збираючись уже на зиму. Найбiльше припала до того губернiя. Та й не дивно: вона недавнечко вiдбула свою мiсячну ярмарку, закурилася та замурзалася, ярмарковим духом тхнула. Треба було почиститись та побiлитися, бо дезабаром ждалися дворянськi вибори, а разом з ними i губернський земський з'Пзд. Усюди робота кипiла, а по гостиницях та по заПжджих дворах вона й не вгавала. Вiд ранку й до ранку - стук, грюк, хлюпанина; метуть, бiлять, миють, краскою криють... Треба як личить стрiнути дорогих гостей! Це тобi не ярмаркове купецтво та крамарство, що в одну хату по п'ять душ влазить; спить - де не впаде; Псть - що не даси; одного чаю випиваК вiдрами... А це тобi дворянство, та ще саме спинкове, - чисте чоло з дворянського роду, що змалку звикло широко жити, солодко Псти, пишно поводитись. Заради того наПзду i жид, що держав у орендi невеличкий садок на главнiй улицi, хвалився, що до жидiвськоП музики найняв ще й полкову, та до того ще й арф'янок виписав. Тiльки не таких, якi були на ярмарку... "То - смiття, котре вимiтали з великих городiв; гайвороння, що злiталося, зачувши падаль! А на цих глянеш - пальчики оближеш, послухаКш - Псти не схочеш! Що то За молодi та вродливi! що за повногрудi та ясноокi! Не гуртом охриплим голосом пiсню гудуть; не "в'юшки" або "Москви" затинають; а як заведе одна яку-небудь, то не то що голосом виводе, а ще й очима говоре, руками розказуК, на собi показуК!.. А нарештi усi як пiдхоплять, то наче у великi дзвони задзвонять, морозом поза спиною так i посипле!.. У Харковi в гостиницi як спiвали, то й долiвку в гостиницi провалили - така сила народу набралася Пх дивитися!" - вихвалявся жид. Городяни дожидали того дива, як чуда. Про арф'янок тiльки й розмови. - Хоч би вже швидше дворяни з'Пздилися. Побачимо, що за диво покаже нам жидюга, - гомонiли нетерплячi. - О-о! та вiн нюх маК: зна, шо кому треба; догодить всякому зможе, - казали другi. - Жид з нюхом: умiК лицем показати! - пiддрочували третi. - Та й собi, небiйсь, охулки на руку не положе! - То вже як пить дать. На те й жид, щоб вивертать чужi кишенi!.. А проте вже як що скаже, то не збреше; як за що вiзьметься, то втне всiм надивовижу!.. Смак такий е, нюх такий маК! - Та кат його бери, з його нюхом! Тут аби швидше. - Нетерплячка бере? - Авжеж. Того й жди, що негода настане; на те осiнь надворi. - Та не зразу ж вона й насуне? Пiдождемо. Бiльше доводилося ждати, тепер менше зосталося. Отак гомонiли помiж собою городяни, дожидаючи того дива, що приберiгав жид задля дворянського наПзду. Аж ось почали у город четвернею ридвани в'Пжджати; гладкi та високi конi важко гупали своПми копитами об суху землю, здiймаючи кiптягу угору; кресали ясними пiдковами об кам'яну мостову i всiвали ПП невеличкими iскорками; високi колеса гули-гуркотiли; неугавно клекотiли насади, злегка хитаючи ридвани, наче тую колиску. Все то мчалося в город якнайдужче; простувало в саму його середину, до найпершоП гостиницi, що завжди радо стрiвала дорогих гостей. Там, коло неП, стояв наче ярмарок: однi ридвани вiд'Пздили вiд високого ганку, а другi - над'Пздили; коло розчинених дверей стояв високий бородатий швейцар у картузi з золотою кальонкою i широким позументом через плече. Вiн радо усмiхався до знайомих панiв, що його признавали i з ним здоровкалися, а з незнайомими поводився, дивлячись на чоловiка: як хто поважно виступав та згорда дивився, то вiн, як та верства, витягався i прикро слiдкував своПми бистрими очима, чи треба в чому-небудь прислужитись; а як бачив якого плохуту або в потертiй та зношенiй одежi, то, наче заклопотаний, не примiчаючи, пропускав повз себе, а то i зупиняв, допитуючись, чого йому або кого треба?.. У великих присiнках - тиск, гармидер: пани вигукували, а лакузи, як тi швигалки, носилися перед ними, поспiшаючи один перед другим порозводити приПжджих по номерах. До самого смерку не втихав той гармидер коло гостиницi, стрiваючи та приймаючи все нових та нових приПжджих, а як смеркалося, то ще бiльший гармидер настав у самiй гостиницi: кожне вiкно довгого трьохярусного будинку освiтилося, знадвору серед темноти видно було, як там метушилися люди, як вiд Пх тiнь снувала по вiкну, перебiгаючи з одного боку на другий; а всерединi стояв гук неугавний, деренчали дзвiнки несамовито, рипали та стукали дверi безперестанно, бiгали лакузи то взад, то вперед, брязкав та торохтiв усякий посуд. То приПжджi задовольняли своП потреби всякою всячиною: хто гарячим чаКм чи кофiКм, а хто смачною стравою. Тiльки геть вже за пiвнiч поодинцю почало гаснути свiтло у вiкнах, даючи ознаку, що наПжджi гостi укладалися спати. На другий день, як уже високо пiдбилося сонце, у ранню обiдню пору почало купами виходити з гостиницi наПждже панство, щоб обдивитися город, i розтеклося по всiх вулицях. Яких тiльки там не було? Товстi i високi, низькi i пузатi, кругловидi i довгобразi, чорнявi i бiлявi, молодi та жвавi, а часом i такi старi, Ўо ледве ноги волочили. Поважно, невеличкими купами походжали вони по улицях у своПх довгих балахонах, розглядаючи на всi боки i зупиняючись обдивитися то який-небудь будинок витiюватий, то церкву аж пiд небо високу, то великi вiкна в крамницях, де були виставленi напоказ всякi дива: мистецькi вироби з дерева та каменю, золотi та срiбнi дзигарi з усяким причандалом, перснi й намиста блискучi, штучнi каблучки на руки, дорогi сукна та шовковi тканини... Все те так i сяло та грало, все так i било у вiчi! Як на те i день видався тихий, ясний та погожий; на небi - нi хмарочки, чисте, синК та глибоке, спускалося воно своПм широким шатром над городом" наче очiпком з блакитного серпанку його прикривало; блискуче сонце котилось горою по небу, ясно сяючи та обсипаючи увесь город своПм золотим промiнням; залiзнi покрiвлi аж лиснiли зеленою, як рута, краскою; високi бiлi стiни, наче снiг, виблимували вiд сонячного промiння, вiдкидали його геть вiд себе через широкi улицi на гонкi тополi та кучерявi осокори, що виставилися по улицях, наче сторожi, з того i другого боку, i пишалися своПм деде пожовклим листом серед сонячного сяКва; каменем висланi улицi, зранку политi, щоб не курiли, вилискувались на сонцi широкими сiрими кругляками; де-не-де в рiвчачках помiж ними стиха парувала водиця, що не встигла висохнути пiсля поливання. Було тепло, та не задушно; повiтря чисте та свiже; дихалось легко та вiльно; почувалося щось бадьорне та радiсне, як почуваКться тiльки або ранньою весною, або в ясний та тихий осiннiй день. Пiд таку годину трохи не все мiсто висипаК на улицю. Тiльки тi, кого лиха хвороба приковуК до лiжка або нагальна робота припиняК коло печi та коло прибирання, зостаються у хатах; а то всi, хто маК хоч хвилиночку зайву, мерщiй сунуть на улицю дихнути повiтрям вiльним, помилуватися свiтом ясним, погрiтися сонечком теплим. По улицях - наче плав пливе! - кишить по Пх народу всякого: i старi, i малi, i той, хто пожив уже або ще жить починаК; багатий i убогий, пишно наряджений чи латками вкритий - всi перемiшалися мiж собою, збилися вкупу, сказати б - порiвнялися... бо на всiх Пх однаково сонечко свiте, усiх Пх однаково тихий вiтерок обвiваК, усiм однаково хочеться дихати, жити. А проте, як неоднакова до людей доля, то таке помiж ними i Кднання. Бийся, кажуть, кiнь з конем, а вiл з волом! Отак i тут: не, дивлячись на те, що всi збились вкупу, ходили одно бiля одного, плече з плечем, а проте кожний вишукував товариша по своКму пiр'ю: пани вiталися тiльки до панiв, купцi - до купцiв, заможнi - до заможних, убогi - до убогих. Однi тiльки старцi вiталися до всiх, хоч Пх i нiхто не вiтав, та мала дiтвора радо обзивалась до всякого, хто Пй кидався в вiчi або чим-небудь вражав, не дивлячись на те, чи то був знайомий, чи незнайомий, багатий чи убогий, рiвня чи нерiвня... Оже на те вона й була дiтвора, щоб не потурати нi на що, через те ПП й зупиняли старшi, що ходили бiля неП за провожатих. Серед того невпинного людського плаву геть одсторонь собi походжали наПжджi пани невеличкими гуртами, ведучи помiж себе тиху розмову, Пм треба багато де про що помiж себе побалакати - дiла на з'Пздi чимало, а тут, як на те, ше й особливе дiло, важне дiло, бо давно вже клопоче Пх голову, не даК спокiйно спати, наважуКться, хоч i не зовсiм, одтерти вiд земськоП справи, а все ж не перед вести, не першу постать зайняти... Он на повiтових З'Пздах гласних з сiрого мужиччя бiльша половина, а по деяких повiтах тiльки третя частина справжнього спинкового панства, а то мужиччя та ученi молодi верховоди, що за мужиччя руку тягнуть, меншими братами Пх взивають; злигалися помiж себе та що хотять, те й роблять, важкими печатками обкладають, до управи своПх вибирають. Њ чимало повiтових управа де за старших колишнi голови та писарi засiли, а що вже члени, то кожна управа не менше як одного у себе маК. На що губернська - i та собi за члена рiзйика одiбрала!.. Невже воно так повинно бути? Невже ми - чисте зерно помiж збоПною та метлицею - повиннi змiшатися з нею i запропасти? Невже ми не виб'Кмося на сам перед, де колись-то стояли, ближче до трону? Не зарятуКмо тих порядкiв у царствi, що Пх нашi голови та руки складали i мiцiП& боронили вiд усякоП лихоП напастi?.. Невже ми попустимо завести його у ту безодню, в яку ведуть очевидячки всякi вискочки-верховоди? То буде сором дворянськiй честi! Всесвiтнiй сором впаде i поб'К нашi голови!.. Нi, се не може бути, се не повинно статися! Гукнемо гук на все царство, на весь свiт великий: мерщiй до рятунку! до зброП! Найбiльше клопотався про це губернський маршал Лошаков. Хоч вiн не крився нi вiд кого, що сам вийшов з давнього козачого роду, що його прапрадiд Лошак служив колись за бунчукового товариша у якомусь козачому полку, - оже тепер вiн не змiг себе прилучати до того темного та неосвiченого гурту во з козацтва викопала його доля. "Всякому часу довлККт його злоба", - казав вiн тим молодим верховодам, що iнодi натякали йому про його породу i про те, що йому, "козачому синовi", не личйло б зрiкатися свого роду. "Я не зрiкаюсь його, - вихвалявся вiн, - я низько уклоняюся перед усiм тим, що козацтво доброго зробило, з якою завзятiстю свою вiру i свiй край боронило. Так за тi часи i треба було робити. Тiльки як часи: перемiнилися, то треба було i самим слiдкувати за часом, iти за вiком, а не стояти на одному мiсцi Хто не йде вперед, той поступаКться назад! Наше козацтво так i зробило: одстоюючи тiльки своП вольностi та права, воно не схотiло йти за вiком, одсторонилося того культурного напряму, до якого вела iсторична доля, i через те зосталося заднiх пасти. Ну, а я тому, що вже вмерло, що повинно було умерти, уклонятися не буду. Треба уперед йти, а не назад рачкувати!" I от тепер правнук козака Лошака маршал Лошаков, довiдавшись, що вiд ЗемськоП справи одтираються освiченi люди темним мужиччям, а все через те, що козаки не порiвнянi в виборних правах з крестянами, а прилученi до разночинцiв, котрим закон даК право кожному, хто маК десять десятин землi, вибирати уполномоченого, а з двадцятка таких господарiв - одного гласного, - довiдавшись про оце все, маршал Лошаков пiдняв баталiю проти такого козачого права. Звон про земськi справи нiчого про се ясно не каже, а закон про сословнi права усiм ясуК, що козаки прилучаються до крестян, одбуваючи всякi одбутки, i користуються усiм тим, чим користуються i крестяни. От через це i не слiд Пх прилучати до разночинцiв, а хай вони вибирають гласних на своПх волосних сходах, скiльки на кожну волость призначено. "Оцим рахунком, коли його ствердять у столицi, зразу переполовиниться гласних вiд мужикiв. А як Пх зменшиться, то тодi i нашому братовi дворяниновi, - казав Лошаков, - буде бiльший простiр у земських справах; тодi ми i всяким верховодам мусимо утерти носа. А що це ствердять - то як пить дать! Бо дуже вже отi верховоди, злигавшись з мужиччям, залили усiм за шкуру сала. Треба про се не мовчати, а бiльше гомонiти; треба про се пiдняти питання i на дворянському, i на земському з'Пздах. Не вигоре на одному - вигоре на другому! А так, мовчки, зложивши руки, сидiти не годиться. Треба пробi гукати на увесь свiт, на все царство!" Усi дворяни згоджувались на це з своПм маршалом. "Що не кажи, а голова у його на в'язах неабияка. Кепсько мудрий удався, мудрий, та ще й завзятий - за що не вiзьметься, то вже доведе його до краю. Одно йому бракуК - дуже безпутний у життi: з жiнкою не живе, вона десь по заграницях вiКться, а вiн тут. Нема тiП вродливоП панiП або й простоП дiвки, щоб вiн не упадав бiля неП. Ну, та се вже наш давнiй грiх. Хто у цьому не винний? А щодо громадських справ, то вiн за Пх перший оборонець. Йому б не маршалом бути, а губернатором або й самим мiнiстром. Голова, розумом натоптувана голова!" Отак розмовляли помiж собою наПжджi пани, гуляючи невеличкими гуртами по мiсту. Осiннiй день брався уже до вечора. Сонце, червоно граючи, сiдало; захiд палав, наче пожежею. У тому вечiрньому червоному свiту красувався город: високi та бiлi будинки злегка червонiли бiлими стiнами, мов вони були викрашенi червоною краскою; залiзна Пх покрiвля палала зеленим вогнем; шибки у вiкнах грали, вiдкидаючи вiд себе через улицi снопи червоного огню; церкви, сяючи своПми банями та золотими хрестами, здаКться, ще вище здiймали Пх угору, заглядали у темно-синю блакить неба, що безмiрно широким колом розпросторилось над землею. Зате тiнь довшала, темнiшала; високе дерево наче збiгалося докупи, щоб не розгубитися за нiч; довга тiнь вiд його падала через усю улицю, i пiд нею було якось моторошно. Прохожi мерщiй минали тi темнi мiсцини, пробирались на свiт, де стояв якийсь глухий гомiн... Аж ось зразу Десь бухнуло, щось охнуло! Усi кинулися... Незабаром понад городом понеслися голоснi хвилi полковоП музики. - Музика! Музика! У садок! Мерщiй у садок! - загукали, заметушилися люди по улицях. - Ми ще чаю не пили. Пiдемо додому чаю пити, - щебетали весело панянки до молодих паничiв, що, мов журавлi, обступили грядку квiток. - I варт забиватися задля чаю додому? Хiба його у садку немаК? Нап'Кмося у садку, - пiдмовляли паничi. - А справдi? - згодилася одна. - А що ж? Чи в садок, то i в садок! - пiддержали другi. - Музики послухаКмо, на арф'янок подивимося. I чималий гурт паничiв з панянками мерщiй потягли улицею до садка, де так голосно на увесь город затинала музика. Коло садка тиск, давка. У церквi, на великих процесiях так тiсно не буваК, як коло садовоП будочки, куди зносили городяни семигривеники, щоб увiйти в садок. Жид з жидiвкою не поспiшаться видавати бiлети, такий зразу пук рук потяглося туди. - Два бiлети!.. Три!.. П'ять!.. - гукали то з того, то з другого боку. Грошi бряжчали; жид з жидiвкою металися, як мухи в окропi. Аж ось чимала купа, забравши бiлети, посунула проходом мiж двома височенними домами у садок. Над тим проходом на довгому дротi колихався цiлий оберемок цвiтних лiхтарiв, немов веселка довгою дугою повисла над проходом. А там - далi за нею - огню-огню! свiту-свiту! Трохи не кожна гiлка убогого садового дерева горiла своПм вогнем; над кожною стежкою висiла цвiтна дуга. - А гарно як! О, гарно як! Бiсiв Штемберг! Вiн таки маК смак! - дивувалися вхожi. Справдi, там було гарно: стежечки, що звивалися змiКю помiж кругами цвiтникiв, були свiжо усипанi сiяним пiском; рожаПстi грушi, дрiбнолистi акацiП та широколистi молодi осокори та кленки висвiчували цвiтними шкаликами, Здалека здавалося, немов то така овощ на Пх гiллячку гойдаКться; все залишне гiлля, що виставлялося над стежками, було пiдрiзане, пiдстрижене, щоб не лiзло незнарошне у вiчi, не забороняло гуляти; вiд цвiтних шкаликiв падали на бiлий пiсок i синi, i зеленi, i жовтi, i червоно-гарячi кружала свiту, i здавалося, що то стежки оздобленi цвiтними камiнцями, по яких злегка шамотiли шовковi хвости панянських спiдниць та вискрипували лаковi чобiтки паничiв. То все було на бокових ходах. А на головному? Цiла метка невеличких халабуд, густо обвитих диким виноградом, чорнiлася своПми входами, немов чорнi печери пороззявляли своП роти, дивуючись на рiзноцвiтне сяево. По тих халабудах тiльки де-не-де горiли свiчечки i метушились якiсь непримiтнi тiнi, немов мертвяки повилазили з того свiту i з-за зеленоП засади любувалися на гульбище, що широкою рiчкою розливалося коло самого вокзалу. Там все диво i все чудо, яке пригадали зробити з огню i свiту людськi голови. Он величезнi склянi баньки, немов три сонця, висять над трьома вокзальними дверима i вiдкидають вiд себе жовто-молочний свiт; коло Пх цiла довга низка цвiтних лiхтарикiв граК, мов та веселка, усiма цвiтами; там коло високих стовпiв, що пiддержували широкi пiддашки вокзалу, гойдаКться довга вервечка малих непримiтних каганчикiв, немов зiрочки спустилися з темного неба i унизали собою отi високi стовпи. Пiд пiддашками безлiч стульцiв, ослонiв, штучно виплетених з лози диванчикiв, у вокзалi - столiв, то довгих-предовгих, то круглих невеличких, то чотиригранних задля карт, на довгих столах цiлi оберемки огню-свiту у широких посвiтниках, круглих лампах, високих i низьких пiдставах; цiлi купи усяких наПдкiв та напиткiв; вистави штучних виробок з скла, по яких переливаКться увесь той свiт рiзними кольорами, сипле цвiтними Iскорками. А там, з боку вокзалу, висока каплиця з круглою оселею, густо З бокiв оповита виноградовим хмелем. Там, у тiй каплицi, примостилася полкова музика, i ПП зичний поклик та голоснi заводи розходилися по всьому садку. Мала пташка, та що за краснi пiрця на собi маК: невеличкий садок, та скiльки туди народу назбиралося? I все те нарядилося пишно, уквiтчалося розкiшно, все шовки та сукнi, дорогi Кдваби, срiбло та золото сяК! Ось чимала купа панянок проходе, - перепеличка не зрiвняКться з Пх дрiбненькими виступцями! На Пх плаття пишнi, збiрочками унизанi, складочками обвiшанi, немов рябесеньким пiр'ям заквiтчанi; зверху сукнi - влитi, а не пошитi, кожна впадина не крутим згiр'ям спускаКться униз, а положистою хвилею збiгаК туди, щоб, пiднявшись угору, якнайдоладнiше облямувати круглi виступи на руках, на плечах, на грудях; ноги взутi у невеличечкi ботинки з високими та гострими закаблуками -горе тому, хто попаде пiд таку корку! Ручки туго позатягуванi у блискучi перчатки, так що i пальцiв зiгнути не можна. Личка червонi - не знать тiльки, чи то вiд краски, чи вiд гарячоП кровi, що ключем кипить у палкому серцi, завжди охочому -хоч половину миру обняти, тiльки аби не жiночу. Очi горять та сяють, як тi зорi на небi або дорогi камiнцi у золотих сережках. Мова - наче пiсня та - протяжна, спiвуча; так i тягне, так i вабе до себе. Недаром коло Пх велика купа панiв та паничiв зiбралася - i кругом оточила, i в середину затесалася. У довгих i коротких бородах, у широких балахонах з брилями аж на потилицi, в'ються вони кругом панянок, як той хмiль коло тичини, заглядаючи у Пх блискучi очi, вiльно вимахують руками, ведуть веселу жартiвливу розмову, стрiляють то сюди, то туди своПми гострими одмовами, викликають то справжнiй, то притворний регiт... Ось дорiднi жидiвки з своПми дочками, наче добрi ягницi з ягнятами, - повагом сунуть, кидаючись у вiчi своПми цвiтними уборами - то, як жар, червоними, то, як луг, зеленими, то, як небо, блакитно-синiми або, як сонце, жовтогарячими. Призро вони позирають на всiх i на все, немов кажуть: що це? у нас в Адесi далеко краще... За ними Пх дочки, дивлячись на "мамасу", собi дмуться. Не зменше надулись i Пх братики, iдучи геть одсторонь, позакладавши руки за спину. Одначе деякi багатшi i проворнiшi з Пх iнодi пристають i до "своПх барисень". Зате "папасi", зiбравшись юрмою якраз серед дороги, або пiдняли лемент, серед котрого тiльки й чутно "кербель" та "дрей копкен", або поважно стоять одсторонь i думають якусь велику думу. Чи то дума безталанного, у котрого недавно тисячi помiж пальцями упливли, чи гадка щасливого, що вже половиною мiста володiК, та намiряКться якнайшвидше i другу заграбастати? Хто знаК? Хто вгадаК?.. Стоять вони, неначе скаменiли, нi страшеннi гуки та забоП полковоП музики, нi хвилi людського гомону та реготу, нi бiганина прислужникiв, що поверх голов мчали усякi напитки та наПдки, - нiщо Пх i трохи не чiпаК, нiщо не розбурка вiд тiП глибокоП задуми - як кам'янi!.. Зате купцi та купецькi синки шумували... То не вода повеснi, рвучи греблi та розносячи загати, гуде та клекоче, то Пх вигуки здiймаються вгору серед неугавного людського гомону... "Наливай! Приймай! Иван Петрович! а нука-сь Ерофтевичем!.. Ах, волк тя заешь!.. Давай: как пить, так пить!.. Уж пойдем, брат, к Анютке... Жги, шельма! огнем гори!" -тiльки й чуКться З глухоП халабуди, що стояла якраз проти вокзалу. Коло входу ПП метка прислужникiв, кругом народу - проткнути пальцем не можна. "Наши владимирцы загуляли!"" - чуКться чийсь охриплий голос. "А-а! Петру Кузьмичу! наше вам!.. Полынной хошь, брат, али аглицкой?" Петро Кузьмич, поточуючись, пiдводиться i береться за аглицьку... "Ура-а!" Брязкiт посуди, бiй чарок!.. У сад уже набралося чимало людей, а дедалi, то народ усе прибував та прибував. То все були своП, городськi, а ось посунули i приПжджi. Повагом та згорда уступають дворянськi та земськi стовпи у садок, зажмурюючи очi вiд того свiту, що ллКться на Пх зо всiх бокiв; за ними, розкидаючи здивованi погляди, дрiботять Пх прихильники та поклонники, стрiваючись з давнi