а проводила, Пй так страшно було йти глухими вулицями, де тiльки, наче кошачi очi, свiтили пiдслiпi лiхтарнi та була глуха пiвнiчна темнота. Зате на Марину найшов наче сказ: проводячи подругу, вона - то била гопака по пiшоходах, аж луна кругом гоготiла, то тиркала, то висвистувала, мов п'яний халамидник. "Здурiла Марина, зовсiм здурiла, - думала Христя, качаючись на полу. - То плаче, то лютуК, то таке вистроюе. Он до чого те кохання доводить! Невже ж воно так з усiма буваК? Невже i з нею те буде, як вона покохаК? А буде! Он i Мар'я скiльки то горя зазнала через те кохання. I вона ПП остерiгала вiд його... Не хочу ж, не хочу я тебе знати, гiрка людська муко! Скiльки ти людей попонiвечила, скiльки Пх душ запакувала? Храни ж мене, мати божа, вiд цiКП напастi!" - молилася Христя своПм чистим серцем. А насподi його, пiд тiКю молитвою, щось ворушилося в йому, щось закрадалося незнайоме, одрадне та люте; i тягло, i манило ПП до себе, то жаль у душi будячи, то якусь надiю на щастя вивертаючи... Через тиждень Довбня приходив до Проценка i, пiдпивши, розказував йому, що Марина таки поПхала. Розказуючи те, вiн так гiрко плакав! Христi жаль його стало; жалко, мов рiдного брата. - Та й недобра ж таки Марина, - обiзвалася вона до Мар'П, - он до яких слiз панича довела! - Молодець Марина! - вiдказала та. - ЗяаК собi цiну. Так Пм i треба. Дури Пх, поки молода та здорова! П'ють вони нашi сльози - хай же своПх покуштують! Христя на те тiльки важко зiтхнула. IX Минув ще тиждень, За тойi тиждень вiстка про Марину облiтала увесь город. Де ПП тiльки не було, де вона не побувала? Носилася по улицях i по базарах, погостювала у панських будинках i купецьких хоромах, не минула i простих мужичих хат. Всюди вiстка про те лiтала, всюди будила сонне людське життя. Тiльки й гомону було, що про панича, про Марину та Довбню. Старi пани гудили молодого блазня, що недавно випозивав вiд дядька батькiвську худобу i от тепер промиваК Пй очi. Купцi, потираючи руки, тягли руч за панича: коли ж його й погуляти, як не за молодого вiку?.. Вони сподiвалися, що незабаром його добро пересуне у Пх крамницi. От Пм було шкода тiльки Довбнi, що так побивався за непутящою людиною. Напуваючи його, вони то насмiхалися з його кохання, то раяли оханутися, стати чоловiком. "Цього цвiту по всьому свiту!" - казали вони йому. Та, видно, не втiшала його Пх рада: закуривши дома, Довбня незабаром перенiс те курище у шинки, поки не позбувся й грошей, i одежi. Обiрваний та одутлий слонявся вiн по вулицях, випрохуючи у стрiчних i поперiчних копiйки, щоб похмелитися. Жидiвськi наймички, проводячи його очима, вигукували: "Любов, не картошка!" Однi простi люди хлiбороби якось понуро дивилися i на Довбню, i на молодого панича, що рядом з розрядженою Мариною лiтав городом скаженою тройкою коней. "До того тепер воно йдеться, - казали вони. - Пiдождiть трохи, позбудуть панята батькiвське добро, та радi будуть i наймичкам, аби Пх хлiбом годували!" Кожне судило по-своКму. Однi дивилися, чи пiдходить той випадок пiд стародавнiй звичай, другi - чи слугуК на користь чоловiковi, а чи несе втрату, - i з того боку судили. Нiхто не йшов далi, нiхто не спускався глибше у людську душу, не заглядав у своК серце, питаючи: що б я зробив, якби мене замiсто Марини або Довбнi на Пх мiсцi слiпа доля постановила? Одна Христя дивилася на те з цього становища, Пй, молодiй та небувалiй, близько все те доходило до серця, будило нерозгаданi думки у ПП головi. Вона бачила, що життя випихаК ПП на той самий шлях, по якому пiшла Марина. Чи знайде ж то вона там своК щастя, чи воно повернеться у лиху недолю? Он Мар'я каже: молодець Марина! Дури Пх, поки молода та здорова!.. А як Марину обдурять? Як позбудеться вона i краси, i здоров'я? Що тодi буде? Христi робилося страшно. Страшно того, що жде вона, страшно саму себе. Пй здавалося, що стоПть вона на хисткiй кладцi серед широкоП та глибокоП рiчки. Кругом вода, кругом киплять та пiняться високi хвилi, чорнiють безоднi кручi... На хвилиночку куди задивишся, на один крок оступишся - i помчать вони тебе не знать куди, закрутять i пустять на саме дно того ревучого чорторию. Цiлий той тиждень Христя сумувала та задумана ходила, мов якого лиха ждала на себе. Вона не дослухалася, що люди плескали про Марину, як ПП судили на всi боки, як глузували-смiялися з Довбнi. Вона дослухалася, що в ПП душi коПлося, що в ПП серцi заводилося. А заводилося там щось непевне: то Пй легко робилось, як Проценко зоставався дома, то важко ставало, як вiн виходив куди, а як виходив на вечiр, ПП брала така несамовита туга! Скiльки разiв вона сама себе допитувалася: що менi за дiло, куди вiн ходить? Що вiн Пй або вона йому? Про мене - хай хоч пiде та й не вернеться!.. Та там, у ПП серцi, щось недобре поверталося, щось шептало Пй, що вiн iде до неП, до попадi... I важкий сум обляга ПП душу, тяжкi думки налягають на серце i немилосердно давлять. Вона ляже спати i не спить - дожидаК його; жде, поки вернеться, щоб не забаритися одчинити йому. Певно, вiн привiтаК ПП i любим словом, i солодким поцiлунком; Пй так любо кожен раз стаК вiд того!.. Тiльки не тепер. Тепер вона знаК, що йому скаже. Вiд одноП одуреноП вертаКться, щоб другу дурити? К бiсу ж, коли так! Он що вона йому скаже... А як вiн, образившись, почне рити на неП? Пiдiб'К панiв, щоб ПП розщитали? Де вона дiнеться проти зими? Де знайде пристановище таке друге? Тут вона вже привикла до всього, i до неП привикли; а на другому мiсцi бог знаК, що то буде... Що ж Пй робити тепер? Що Пй казати з собою? Умерти? Пй, молодiй, ще рано вмирати; а й так жити - краще не жити!.. I мучиться Христя своПми таКмними муками, носиться з своПми самотнiми думками; боПться Пх показати. Та й кому ти Пх покажеш? Мар'П? Мар'я сама, як у воду опущена, ходе: пожовкла, схудла; бiльше мовчить, а не то - гризеться. Все Пй стаК на завадi, все не по Пй. То не прибрано в кухнi - i вона гарикаК Христi; а розпочне Христя прибирати, вона гукаК: - Оця ще менi чепуруха! - Чого ви, тiтко, сердитесь? - спитаК Христя. Мар'я мовчить, сопе. Цiлий день не говоре, а на вечiр - полiзла на пiч та вже вiдтiля i не злазе. Христя оце сяде за шитво, а вона ворочаКться там, важко зiтхаК, когось тихенько лаК; а як обляжуть усi, не раз Христя чуК ПП хлипання. - Хоч би свекруху, скорiше чортяка узяв! - раз, нудьгуючи, вона сказала Христi. - То що б було? - Вернулася б до чоловiка. Так усе надолужило - не повiриш! Христя промовчала; замовкла й Мар'я. Того ж таки вечора Христя, подавши панам вечеряти, перестилала у другiй хатi постелю. - Мар'я дома? - спитав пак. - Дома, - одказала панi. - Навчив москаль, як дома сидiти! Що ж вона робить? - Що робить? Нiчого. Спить або так лежить. - Я не знаю, нащо ми держимо аж двi слуги, коли й однiй нiчого робити? - помовчавши, спитав пан. - А коло печi? - одказала панi. - Хiба одна Христя не вправиться? Адже ж як Мар'я бiгала, то Христя впоавлялася... А воно - лишня душа, - скiльки одного хлiба з'Псть? Уп'ять же й плата Пй, та ще й не мала. Краще Христi накинути що... Христя якраз стояла навпроти дверей i бачила, як панi, смикнувши пана за рукав, кивнула головою на ту хату, де була вона. Пан замовк, похнюпившись над тарiлкою, i незабаром перевiв розмову на друге. Христя уже бiльше не слухала; переславши постелю, вона мерщiй утекла в кухню. З глибу душi ПП, зо дна самого серця пiднiмалася якась нестямна туга, щось уразливе та болюче проймало ПП наскрiзь. Як полягали спати, вона все розказала Мар'i. - А ти думала, нами дуже дорожаться? - покiйно спитала та. - Я давно тобi казала, що ми гарнi, поки нужнi, а перейшла нужда, хоч з голоду здихай, нiхто шматка хлiба не кине! Оце знай та й учися; не дуже падай, не дуже рук прикладай. Нас не буде - другi будуть. Добре тiльки тим, хто сам нiчого не робить або за грошi чужу роботу купуК, а робiтникам - всюди однаково. Така вже наша доля, таке наше щастя прокляте!.. Що мене розщитають, то я се давно бачила. Як ще вони сього ранiше не зробили? Про мене - байдуже: свiт не клином зiйшовся; не буде Галя - буде другая... Не в Пх тiльки робота, i в других е, а менi рук не позичати... А от як ти зостанешся одна, то напинайся! Вони запряжуть тебе, знатимеш! - Та менi аби року добути, та й нехай Пм! - Року! - здивувалася Мар'я. - А малий той рiк? Пм тiльки того й треба... Року добудеш, а вони накинуть що-небудь, то й знову зостанешся. - Нi, не зостануся, - рiшуче одказала Христя. - А хоч i не зостанешся, то це ж зиму й весну не пальцем перекивати... Тобою однiКю будуть правитись. От ти й знай! - Що ж менi робити? - безнадiйно спитала Христя. - Як що? Кидай i ти разом. - Як же я покину? - Як? Так, як i всi. Тебе наймали у горницi, - до печi й не становись; то, мов, куховарчине дiло. А як до печi, то я й не хочу. - Та мене просто наймали, не казали до чого. Мар'я тiльки зареготалася. - Чудна ти! - сказала вона. - Годi! пора спати, - додала, повернулася й швидко заснула. А Христю обняли важкi думки, Пй було болiсно i страшно; досада й сльози гнiтили ПП. Вона не знаК, що Пй робити, як обiйти ту лиху годину, що насуваКться на неП. Послухатися Мар'П - покинути?.. Серце не хотiло. Воно шептало, що вона тут рiдне покине, дороге та любе позбуде. Та й де вона знайде Зразу собi мiсце? Добре Мар'П: у неП усюди багато знайомих, вона город, як своП п'ять пальцiв, знаК, сюди-туди повернулася - i зразу знайде. А в Христi хто знайомi? Де заступники? Одна, одна як палець! А й тут зостатися - i роботи прибуде, i... - Вона не додумала, не доказала - сльози, як горох, облили ПП. На другий день ще з важчою тугою на серцi устала вона. Оце ж сьогоднi, сьогоднi розщитають Мар'ю; сьогоднi i Пй треба на щось рiшитись, була ПП перша думка. Поки пани повставали, вона як засуджена на смерть ходила. Ось вони встали; посилають Мар'ю на базар. Та пiшла i вернулася. Про вчорашнК нiхто нi слова; так любо та тихо. Христi полегшало... А може, то тiльки так погомонiли, може, воно забудеться - минеться? Минув день, минув другий; тiльки й всього, що Мар'я кудись збiгала на часок та швидко й вернулася. На четвертий нiхто нiчого не каже; на п'ятий уже Христя почала забувати. Настала субота. Уставши рано i наморившись за цiлий день, Христя, як тiльки звечорiло, мерщiй побралась на пiч i заснула. Мар'я, засвiтивши свiтло, сiла край стола лущити насiння. У вiкна стиха барабанив дощ, з панськоП хати доносився регiт: там пани з паничем, п'ючи чай, розмовляли. Видно, щось веселе вони згадували, що на всi хати реготалися. Мар'я не дослухалася до того, раз по раз насiнину за насiниною вона одно кидала у рот i, як миша, трощила своПми дрiбними зубами. Уже чимала купа лушпайок лежала перед нею на столi, а вона одно знаК - надбавляК ще; мов вона з ким об заклад побилася i тiльки й думала, щоб швидше те насiння полущити. А проте думки ПП далеко були вiд того, хоч вона й вгородила своП очi у купу лушпанин... Та то тiльки так, треба ж кудись дивитися, треба ж щось робити. Вона виспалась заранi, належуватись - обридло, iти - нiкуди. I ото, схиливши голову i лускаючи насiння, вона розпустила своП думки. Сумнi вони у неП та неодраднi; однi утрати та утрати виводила перед нею ПП споминка, а щастя та втiхи - анi кришечки. Перелiчила вона, коли з ким водилася, кого любила, хто коли обдурив ПП... Цiла черiдка дурисвiтiв та пройдисвiтiв! Через увесь вiк ПП молодий проходила брехня, ведучи за собою сльози та горе... Що ж, вони навчили чому ПП? остерегли вiд чого? "Кий бiс!" - ДумаК вона. Ось i тепер учуваК у своКму серцi якусь тиху тугу. Вона знаК, куди се воно йдеться, до чого доведе... Одному йому сумно та глухо... "Хоч би прийшов хто!" - зiтхнувши, промовила вона. Щось у сiнях зашарудiло... Чутно - йде, за клямку береться. "Ану, як угадала?" - подумала Мар'я. Дверi розчинились, i в хату вступив високий, плечистий чоловiк. На йому синя чумарка, пiдперезана каламайковим поясом, сивих смухiв шапка, прикрита зверху хустиною; обличчя кругле, червоне, очi бистрi. - Здоровi! - привiтався чоловiк, скидаючи шапку. - Свирид! - скрикнула Мар'я, дивуючись нежданому гостевi. - А маКш - правда! - гукнув Свирид на всю хату, тупнувши ногою. - Цить! не гукай так, - зупинила Мар'я. - Чого це ти? - Чи тут дiвка Христя? - понижаючи голос, спитався Свирид. - Яка Христя? - Христя... з Мар'янiвки! - Тут. Нащо тобi? - Необходимо менi видiти ПП. Де вона? - Он на печi спить. - Уже й спить? Рано, - сiдаючи на пiл, каже Свирид. - Як рано? Добрi люди уже давно облягли спати... Нащо тобi Христя? - Нужно-треба. Я недавно почув, що вона здесiча, а ми з одного села. Прийшов провiдати землячку. - Знайшов час провiдати. - А коли ж? - Опiвночi, - жартуК Мар'я. Свирид поскромадив у потилицi. - Та я не вiд тих грошей, аби Христя прийняла. - Приходь - прийме, - регоче Мар'я. - А ти свого хвiтхвебеля вже забула? - спитав Свирид, блиснувши на неП лукаво очима. Мар'ю наче хто ущипнув за серце! Вона похнюпилась, мовчала. - Мовчиш? - пита Свирид. - Мовчу! - зло вiдмовила Мар'я. - Якби вам усiм ще так зацiпило! - не видержала далi. - Чого ж ти сердишся? Не всi однаковi. Мар'я тiльки свiрконула очима i замiсть зерняти розкусила лушпанину. I зозла ПП виплювала. - Хiба я тобi не казав ранiше: ой, стережися, Мар'К! той прахвост посаде тебе на льоду. - Тобто ти кращий? - дивлячись призро на його, спитала Мар'я. - Та вже ж не такий, як твiй Денис. - Годi! Годi, поки я тебе ве вилаяла або очей не заплювала. Згадай лиш Прiську, Гапку, Горпину... - То iграшки були. - Iграшки? - гостро спитала Мар'я, кинувши очима на Свирида. Свирид дивився на неП. Очi Пх стрiлись. Червоне Свиридове обличчя грало здоров'ям, усмiхалося; широкi плечi, молодецька постать доводили про його мiць та силу; очi його весело грали... "А вiн непоганий", - подумала Мар'я i похнюпилася. - Усi ви скурвi сини! - додала вона далi, болiсно якось зареготалася, немов заплакала. Христя, ще як Свирид тiльки прийшов, прокинулася. Вона чула з печi його жарти, розмову з Мар'вю, та не подавала виду, що чуК. "Чого вiн прийшов до мене? Яка там нужда, яке дiло?" - думалося Пй. Вона пригадала досвiтки та вечорницi, де Свирид, було, завжди хлопцiв напое, доведе Пх до сварки та бiйки або з дiвчатами розпочне лайку, усiх порозганяК. "Непевний вiн якийсь придався: усе б йому пити та гуляти, над усiма верховодити. Усi такi радi були, як вiн у найми пiшов, у город подався... Давно то було, рокiв, мабуть, зо три, якщо не бiльше... i чутка про його запала. А це, бач, знову проявився. Мене питав... нащо?.." - думаК Христя. - Мар'в! Чи ти б не збудила, бува, ПП? - помовчавши, спитав Свирид. - Нащо? - Треба. Збуди. - Буди сам, коли хоч. - А можна? - Свирид устав. - Буди, коли хоч заробити по зубах, - смiКться Мар'я. - Та невже? - жартiвливо спитався Свирид i побрався до печi. Христя у собi i дух притаПла. - Христе! Христино! - сiпаючи за подушку, оклика Свирид. Христя не ворухнеться! - Христе!.. - i вiн торкнувся ПП голови. Христя, мов сонна, поворухнулася, спустила руку з печi. Свирид так i уп'явсь своКю п'ятiрнею. Христя схопилася. - Чого? Хто се? - озвалася. - Не пiзнаКш? - усмiхаючись, пита Свирид. Христя дивиться на його усiма очима. - Кланяються тобi мар'янiвцi... I Федiр кланяКться... - Який Федiр? - лукавить Христя. - Не знаКш? Супруненкiв, каже: поклонись Христi; скажи Пй, що якби був батько не оженив, то пiсля водосвята прислав би старостiв до неП. Вiстка про село, про Федора неначе водою збризнула Христю. - Хiба Федiр оженився? - швидко попитала вона. - Перед пилипiвкою... Я й на весiллi гуляв. - На кому ж вiн оженився? - Горпини УдовенковоП не знаКш? Висока, носата... Та ти з нею товаришувала. - Невже на Пй? - здивувалася Христя. - А що ж, хоч би й на Пй? Велика дуже цяця? Що висока та на язик - сам чортяка ПП не переговоре. - Так вона ж бiдна, а Грицьковi все хотiлося багатоП. - Сам Грицько й облюбував. Федiр був затявся: в одну шкуру - не хочу! То коли не хоч, каже Грицько, то знай, що ти менi не син, а я тобi не батько. - Так Федiр таки женився? - задумуючись, промовила Христя. - Що ж вони, живуть гарно? - Живуть, та й годi... Горпина на йому верхи Пздить. Оце недавно був на селi, заходив i до його. Тепер вiн окремим хазяПном живе. "А що, - питаю, - добре жонатому?" - "Та воно б добре, - одказуК, - було, якби жiнка не така злюща та ревнива. Усе, знай, очi вибиваК Христею". - "Воно, - кажу йому, - усi вони такi, старi дiвки". - А що ж там ще нового у селi? - перебила Христя. - Що ж нового? Тимофiй теж женився. - На Џвзi? - вгадуК Христя. - Або Џвга його на собi оженила та через тиждень пiсля вiнчання i дитину привела. - Це молода? - здивувалася Мар'я. - А що ж, як молода? - То вона через кожний тиждень буде водити? - регоче Мар'я. - Та з вашим братом буваК...- - А наше дворище як там? - знову перебила Христя. - Ваше дворище цвiте. Тепер ти свого дворища i не пiзнаКш! - Як саме? Хто ж там живе? - Та й староП хати уже нема. Карпо вибудував нову, велику, на двi половини. Жида пустив шинкувати... Перший на селi шинок... Весело так! Христю та звiстка, наче цуркою, крутнула за серце. - Як шинок? Хто ж пустив туди жида? - Хто? Карпо! Карпо тепер на всю губу пан! А до Одарки так без палицi й не пiдступай: у парчевих очiпках ходе; нарядиться, напиндючиться, он яка панi! - Та чи правда сьому? - не йме вiри Христя. - Пiди, коли хоч, подивися... У старiй, бач, хатi нiхто не хотiв жити: так Карпо пiд шинок найняв. Пiд шинок вона, бач, була не пiдхожа, то й нараяв переробити. Тепер такi вавилони двинув - страсть! З одного боку крамниця - пряники, кахвети; з другого - шинок. Прямiсiнько з улицi заходять!.. У селi гомонять: пiшла Карповi у руку Притичина худоба! Пiсля Грицька першим господарем став. Погомонюють у старости вибирати, а то й в самi старшини. Он тепер який Карпо: не дивись, що забродивсь, аби халяв не покаляв! I дивно, i чудно Христi все те. Чи давно вона з села, i от такi перемiни скоПлись... Федiр оженився, Тимофiй оженився, Карпо так розбагатiв... О, той Карпо давно був собi на умi! Та яке вiн право мав хату руйнувати? Хоч би спитався, хоч би на смiх був сказав; я ж йому припоручала як доброму. А вiн он що... жида пустив, шинок завiв... Пекуча згага ухопила Христю за серце. Свирид ще багато дечого розказував про село, про селян, та вона вже не слухала нiчого. Жид i шинок стояли у неП i в думцi, i перед очима. - Коли ти вже оженишся? - спитала Мар'я Свирида, як той замовк. - МолодоП чортма! - А хiба дiвчат мало на селi або в городi? - Якби хоч одна з Пх скидалася на тебе, уже кат його бери! Запетлювався б! - заграК Свирид. - Що я? Я - стара баба! - одказуК Мар'я. - Стара, та багато молодого жару маКш. - Був колись, та стухнув; тепер тiльки попiлець зостався! - зiтхнувши, одказуК Мар'я. - Небiйсь, хоч i попiлець, та гарячий! - пiдступаючи до неП, каже Свирид. - Дивись, яке плече! - i, се промовивши, придавив зверху рукою. - А щоб тебе так кат опiк! - скрикнула Мар'я, ухопившись за плече. - Дошкулив? - регоче Свирид. - Ще й регоче, бiсiв син! - скрикнула Мар'я i кинулася з кулаками на Свирида. Свирид нагнувся, а вона, наче по бочцi, бухкотiла кулаками по його спинi, тiльки гуло. - Та бий дужче! Бий ще! - регоче Свирид i, випрямившись, як рябець горобця, ухопив Мар'ю на оберемок i притис до себе... Якийсь гарячий струмiнь прилив до Мар'Пного серця i теплою течiКю розлився по всьому тiлу. Мар'я почула, що в неП обличчя запалало, шия й голова загорiлися, а серце, як пташка у клiтцi, заколотилося. Свирид, як малу дитину, носив ПП по хатi i на увесь рот реготався. - Що се ви завели? - почувся голос панiП у розчиненi з горниць дверi. Свирид випустив Мар'ю i зостався нi в сих нi в тих серед хати. - Та се он вiн, бiсiв син! - засоромившись, промовила Мар'я. - Прийшов до Христi... з одного села з нею... принiс Пй поклони... - Та, небiйсь, не Христi Пх б'К, а тобi! -вiдказала панi, зачиняючи з" собою дверi. - Бач, Крепудiв! Я тобi казала: не гукай! - корила його Мар'я. - А я знав, що Пх там чорт позносив... Нехай вам всячина: ще влопаешся. Де моя шапка? Пiду. - Ти без шапки прийшов, - регоче Мар'я. - Хiба без шапки? Нi, мов у шапцi. - I вiн окинув бистрим оком хату. Шапка лежала на полу. Мар'я, як кiшка, стрибнула, вхопила шапку i кинула ПП на пiч до Христi. - Не давай! - гукнула вона на ту. - Хай iде без шапки. - Я без шапки не пiду. - А що ж, тут зостанешся? - Атож. Ти мене хоч на крайок полу положиш, аби бiля себе. - Зугарний! Лягла б я з таким? - щебече Мар'я. - А чому ж? Хiба я у бога теля з'Пв? - Може, й з'Пв... А бодай тебе! - регоче Мар'я. - Бач: менi наказув - не кричи, а сама на всю хату регоче... Хай вам! тiкати мерщiй вiд грiха. Христе! кинь менi, будь ласка, шапку. Тiльки що Мар'я намiрилася крикнути: не кидай! як Христя уже й шпурнула. - А що, не кинула? - задражнив Свирид Мар'ю, тикаючи на неП шапкою. - Ти думаКш, усi такi, як ти? У мене Христя - он що! - i вiн цмокнув своП два пальцi. - Уже коли б на мене, я б не оддала нiзащо. - То ж ти... Прощавайте! - Iди к бiсу! - Ти хоч би провела, - повернувся з сiней Свирид. - Собак боПшся? - Боюся. Мар'я вийшла за Свиридом. Видко, далеко вона його проводила, що не швидко вернулася i вся змочена, як хлющ. - Нехай йому, яке несамовите надворi! - тремтячи й беручись на пiч, мовила вона до Христi. Та мовчала. Похнюпившись, сидiла вона у глухому кутку пiд комином i думала свою важку думку. - От уже й зажурилася! Чого? - спитала Мар'я. Христя почала плакати i нарiкати на свою долю. Одна була пам'ять вiд батька та матерi, та й ту добрi люди зруйнували! - А нащо ж ти так покинула? - Я ж як на добрих кидала! - плакалась Христя. Розмова Пх не в'язалася. Христя мовчки сидiла бiля комина та, сидячи, хиталася, а Мар'я лежала бiля неП та коли-не-коли важко зiтхала. На другу нiч Мар'я як пiшла звечора, то вернулася геть за пiвнiч. Христя чула, як вiд неП несло хмелем. На третю - чогось вона непевна була, чогось полохалася, наче кого дожидалася. Уже й пани полягали спати, а вона все нишпорила. Христя побралася на пiч i швидко заснула, ПП збудив якийсь шелест у хатi; вона почала дослухатися - щось шепталося. - Мар'К! - обiзвалася Христя, пiдвiвши голову. Шептання замерло. - Мар'е! - удруге гукнула вона на всю хату. - Чого? - обiзвалася та. - Щось у хатi шепче... Ти чула? - Цить! - тихо одказала Мар'я. - Це - брат. - Який брат? - Здорова, землячко! - впiвголоса обiзвався хтось до неП... - Цить! - знову засичала Мар'я. - Чого там цить? Не бiйся! Христя - землячка! - знову одказуК той голос. Христя почула, як щось ляпнуло, немов хто кого, жартуючи, ударив; як Мар'я дзизнула. Христя пiзнала той голос, пiзнала Свирида i, повернувшись до стiни, закрила голову свиткою, щоб не чутно було Пх шептання. На другий день Мар'ю почали розщитувати. - Я не хочу, щоб ти в мiй двiр бахурiв водила! - казала панi. - А не хочете, й не треба! - огризалась Мар'я. - Я й сама не хочу у вас бути. Зоставайтеся з тими, кого вам легко дурити! - Мовчи, а то рота загороджу! - гукнув пан. Мар'я пiшла i не попрощалася; а Христя зосталася. Вона пiд той сварливий час не посмiла замовити панiП, що вона одна не встигне справитися i в горницях, i бiля печi. ПП обняла така гiрка та рiзуча туга i разом страх насував з усiх бокiв, Пй здавалося, що ПП взято у неволю; що з нею тепер що схотять, те й зроблять; будуть бити та нiвечити, i нiхто ПП не пожалiК, нiхто не заступиться за неП; одна, мов та билина серед широкого поля, невеличка трiсочка серед кипучого моря!.. Вiд того страху вона нiяк не прийде до помки, не знаК, де ходить, що робить. З усiм вона тепер розгубилася, i думок навiть не позбираК докупи, так вони в неП врозтiч i бiжать, i такi то все полохливi! - Не хапайся так, Христино, - каже Пй тихо Пистина Iванiвна. - Зроби спершу одно, та тодi й за друге приймайся; а то як розпочнеш усе зразу, то тiльки час згаКш, а дiла не зробиш. Це через те, що ти ще не призвичаПлася до порядку; а то як порядок знатимеш, то i все гаразд буде... Ти не думай, Христе, що ми тобою робитимемо за стару плату: ми тобi плати надбавимо. - Важко, панiйко, самiй, - не дивлячись на неП, таки зiбралася з силою вимовити Христя. - Та то воно тiльки здаКться тобi так... А як дiла збереться багато, то й я тобi допоможу: уже ж i в мене двi руки. Христя нiчого на те не одказала, тiльки подумала: двi-то руки в тебе, та чиПми прийдеться жар загрiбати? Бiля печi вона так ухоркалася, що ледве обiд вiддала. Пан все гукав на неП: то те прийми, то те подай. - Та не гукай так на неП, Христа ради! - заступилася панi. - Як розгукаеш, то тодi вже ладу не жди. Проценко сидiв сумний, мовчазний; вiн тiльки коли-не-коли обмiряв Христю якимсь жалiсливим поглядом. Пiсля обiду, проходячи кухнею у свою хату, вiн ПП запитав: - То ви тепер, Христино, самi зостаКтеся? Наче нiж вгородився в ПП серце! Вона почула, як воно заколотилося в неП, защемiло. Перед очима щось мутне забiгало, щось темне заходило; пiдборiддя затiпалося, обличчя сiпала мишка... Вона мерщiй вискочила в сiни, щоб не заплакати. Отака бiганина за цiлий день, такий непевний струс та страх так ПП виморили, що вона увечерi почувала себе нiкуди кчемною: руки й ноги ниють; голова, мов налита чим важким, хилиться; очима ясно не гляне, щось засновуК Пх, мов перед нею сито наставило. Подавши панам самовар, вона присiла на полу перепочити, приткнулася головою до одвiрка та й сама незчулася, коли задрiмала. I сниться Пй сон, марять ПП соннi причуди... Бачить вона гору високу, покриту рiдким лiсом, заслану, наче зеленим килимом, густою травою; пiд горою синiК рiчка, мов хто блакитною стежечкою оповив гору. Ген за рiчкою розiслалася долина, рiвна та довга, очима не схопиш того зеленого простору, далеким краКм тоне вона у синiй блакитi неба. Христя стоПть на горi, на самому шпилечку, i дивиться на долину, роздивляКться навкруги. День. Сонце стоПть над головою, i його золоте промiння, наче дороге камiння, горить, вiдбиваКться на зеленiй травi; а чисту рiчку пронизуК до самого дна. Он серед пiсочку зелене жабуриння чорнiв; он вiдзначаКться круча; легенькою хвилею хитаКться порожня черепашка; там он п'явка плазае, а он риба гра. Та скiльки ПП? Цiлою черiдкою так i суне; спинки - чорнi, боки - срiбно-золотi, а очi з червоними обiдками... "Пiду над воду, спущуся над саму рiчку, полюбуюся, як риба виграК, а може, й скупаюся, - думаК Христя. - Там, певно, добре купатися: вода чиста, дно пiщане. Пiду!" Христя спускаКться з гори. Та й слизька ж яка! Ноги так i Пдуть; коли б ще не впасти. Христя надержуеться, а ПП так i суне, наче хто попихаК у спину... Он над водою рожаПста верба стоПть, гiлки своП аж на саму воду поклала. Там i холодок, там i затишок; чи й роздiтися там - нiхто не побаче, а налучиться хто - сховатися е де... Христя не йде, а бiжить. Добiгав i дивуКться. Саму найвищу гiлку з верби мов що руками посерединi зломило, спустивши зламаний край аж додолу; по боках невеличкi гiллячки посплiталися-позасновувалися, мов хто назнарошне Пх посплiтував. Курiнь, як е курiнь! Або житво чиК; i долiвка притрушена свiжим листом, заслана явором. Тут, певно, хтось живе, хтось захист маК. Христi що до того за дiло? Вона подивилася кругом - нiкого немаК. "Це, видно, дiвчата задля купання такий захист зробили, - думаК. - Он i стежка вiд самоП води аж до захисту явором вимощена, щоб не покаляти нiг, викупавшись. Мерщiй же роздягатися, поки немаК нiкого! мерщiй у воду, поки хто не навернувся!" Миттю Христя скинула з себе одежу, розпустила довгi коси i, як та русалочка, вискочила на бережечок. Сонце обдаК ПП своПм свiтом, граК непримiтними iскорками; бiгаК по ПП тiлу невеличкими зайчиками; а до нiг легенька хвиля добiгаК, лоскоче своПм холодочком ПП у пальцi. Зiсподу холодочком вiК, а згори теплом грiК, пестить Христю, любим почуванням вiтаК. Мов мала дитина, забавилася Христя на бережечку: то торкнеться ногою води i, струснувшись, одскоче геть, проти сонечка грiКться; а то присяде, руками плеще тихую хвилю, бризкаК на себе i мерщiй ховаКться в захист. Пй чогось страшно стаК кинутись зразу у воду, опуститися у ПП холоднi прозорi хвилi. "Та вже ж одважуся!" - рiшаК Христя, здiймаючи руки угору i подаючись усiм тiлом на воду... Гнеться-хилиться... от-от впаде, от-от так i плесне!.. Це зразу-як скрикне! I, як божевiльна, полинула назад. Страшенний чорний павучище, мов копиця, сидiв на вербi i дивився на неП своПми блискучими витрiшкуватими баньками; однiКю мохнатою лапою, мов клiщею, учепився вiн у ПП руку, а другою замiряКться вхопити... О господи! що за страховище! Христя, мов опечена, кинулася геть... Листя з верби посипалося додолу, чорне павучище стрибнуло на неП, розправляК своП лапи i, наче батогами, огортав ПП... Несамовита печiя, жалюча ураза пройняла ПП аж до серця. Христя кинулась разом з павуком у воду, пурнула з головою у синю хвилю, виринаК... I - о, диво! Ззмiсть павука Проценка баче перед собою. Бiлi його руки учепилися за ПП шию, ясними очима заглядаК у ПП очi, випинаК своП уста цiлувати... Та на тому й прокинулася. Бiля неП стояв Проценко, стиха усмiхався. - I не сором дiвцi отакiй сонi бути? - каже вiн, злегка за щоку ущипнувши. Вона спросоння на його похилилася. - Утомилася? спатоньки хочеш? - питаК вiн. - Ти б же лягла, а не приткнулася до одвiрка та й куняКш, - шепче вiн, притискуючи ПП до себе. Вона прийшла до помки тiльки тодi, як опинилася на його грудях, у його обiймах; вiн стиха цiлував ПП повну гарячу щоку. Як муха, крутнулася Христя i одскочила аж насеред кухнi. Вiн тiльки засвiтив очима, лукаво посварився на неП пальцем i скрився у свою хату. "Що се за сон? що за прояви такi? - думала Христя, укладаючись на печi спати, як уже оддала вечерю панам. - I до чого то таке приверзеться? Чого зроду-вiку не буваК, те присниться!.. Та страшне яке! та гидке придалося... I дивно, як то все зразу перекрутиться, iншим стаК. Був павук, а став - вiн. Укупоньцi вони купалися... Вiн так приязно заглядаК у ПП очi, охоплюК i шию руками, горнеться своКю щокою до ПП обличчя". Сон ПП пропав. Любi та втiшнi почування ворушаться у ПП серцi, Пй душно стаК... Це того, що на печi. "Чи не перелiзти на пiл?" - подумала вона i зразу швиргонула подушку з печi. Серед незамутноП тишi подушка глухо гепнулася. "Що це я роблю, дурна? - трохи не скрикнула Христя. - Ще почуК хто, подумаК бог зна що". Тихо-тихо вона почала спускатися з печi, дослухаючись, чи не ворушиться що де. Нi, не чутно... Тихо та темно, наче в домовинi. А то що за п'ятенце червонiК серед темноти? То блисне, то зникне... Вона налучилась пальцем i стукнулась у паничевi дверi... Що воно? де воно взялося?.. Розгорнувши руку, долонею тримаК по дверях... Не чутно нiчого, навiть пляма зникла... А то що зашарудiло?.. Тихо щось крадеться, наближаКться... Дверi розчинилися, i на порозi показався Проценко. - Се ти, Христино? - тихенько питаК вiн. Христя так i прикипiла на одному мiсцi... "Що се я, дурна, наробила. То свiтився сучок у дверях, то пробивалося свiтло з його хати", - б'К у Христину голову. Проценко кинувся до неП, ухопив за руку, потяг у свою хату... Дверi зачинилися. У кухнi стало, як у домовинi, темно; тiльки сучок свiтився, та й то недовго: швидко й вiн згас. Нiма та чорна темнота настала усюди, а серед неП глухо, мов з-пiд землi, чулося тихе шептання, жаркi поцiлунки... Другого дня, уночi, Христя, сидячи на полу, неутiшно плакала. Темна темнота буяла кругом неП i огортала ПП голову ще темнiшими думками, Пй пригадувався учорашнiй сон i ще гiршим страховищем ставав перед ПП очима. Серце ПП наче хто у жменi здавив, душа несказанно болiла, гiркi сльози заливали очi... Так он к чому те павучище-страховище! Бач, чого той сон навiщував! Вона не чула, коли з паничевоП хати розчинилися дверi, вона почула тiльки, як його холоднi руки черкнулися ПП теплоП шиП. - Серце, Христино! - замовив вiн любо та тихо. - Ти плачеш, голубонько? Не плач. Що ж робити, коли так лучилося?.. ЗчзКш: щастя - що трясця, кого схоче, того й нападе... Я тебе люблю, ти мене любиш... Хiба ж ми не щасливi з тобою? Та такого щастя тiльки раз на вiку й запобiжиш! Не плач... Ми щось пригадаКмо з тобою утiшне та добре... От тобi моя рука, я тебе так не покину. Я люблю тебе, моя голубко! Мов та квiточка пiд дощем клоне-схиляе свою голiвку, схилилася Христя на його груди й обвилася руками кругом шиП. - Грицю! моК кохання миле! - зашептала вона. - Один ти менi на свiтi - i батько, i мати... Я йму вiри тобi: я знаю, що ти не покинеш сироти одинокоП в свiтi, не запакостиш мого молодого вiку! I вона покрила його обличчя жаркими поцiлунками. - Угамуйся, моК серце, угамуйся, - почав вiн. - ЗнаПшь шо? Дiждемо лiта, я поПду у губернiю, похлопочу собi переводу, вiзьму i тебе з собою. Тамто ми заживемо тихо та любо! Я навчу тебе грамоти - читати, писати. Це зовсiм не так трудно, як думають. I от я приходжу з служби, ти радо стрiваКш. Сядемо, пообiдаКмо; я ляжу спочити, а ти сядеш бiля мене почитати яку книжку або газету. Разом довiдаКмося, Пло дiКться в свiтi, посудимо й спочинемо. А увечерi за чаКм - знову за книжку. Ти ще не знаКш, що то за втiха тi книжки! Там - цiлий мир, вищий, кращий вiд сього, у якому ми барахтаемося, мов свинi в барлозi! - А чому ж тут не можна зробити сього? Чого треба за ним Пздити аж у губернiю? - спитала вона його. - Тут? Мiж сими собаками, а не людьми! Хiба мiж ними можна як слiд жити? Вони почнуть смiятися, гордувати нами, а се - тiльки буде полохати наше щастя. Нi, тут, Христе, не можна так прожити, як самому хочеться. - А чого ж там можна? Хiба там iншi люди? - Iншi. Там бiльше е розумних, книжних людей, що й самi так живуть, як хочуть, i другим дають жити. - Та й добрi ж тi, видно, люди! От, якби справдi нам до Пх... - шепче вона, горнучись до його. - Доберемось! Ще наша доля не вмирала. Потерпiти тiльки трохи треба. "Терпiти? - думаК Христя. - Та не тiльки зиму та весну, а рiк, цiлий вiк буду терпiти, аби бiля тебе, аби, мiй голубе, з тобою!" Х Настало рiздво, пiшли гулянки. Пани тiльки перший день просидiли дома-, а з другого як зарядили - день у день, нiч у нiч у гостях. Тягнуть i Проценка з собою. Христя нудьгуК: буденнi днi були Пй щасливiшi над свято! - Ти сама не сумуКш, Христино? - спитався вiн на п'ятий. Христя важко зiтхнула. - Менi аби вам було весело, - сумно одказала. Йому жаль ПП стало. Пистина Iванiвна гукнула до його з кухнi i в той вечiр: - А нуте, збирайтеся! Ходiмо. - Нi, я не пiду. Щось менi недужиться сьогоднi. Буду дома сидiти, - одказав вiн, вiдхиливши дверi. Пистина Iванiвна прикро подивилася на його, потiм перевела погляд на Христю. Христi здалося, що вона наче на обличчя перемiнилася - зблiдла. Оже нiчого не сказала, забрала дiтей i пiшла. Щастя Христi: тепер вони зосталися удвох на всi хати! - Будемо пити чай укупi. Хоч раз побачу, як ми будемо жити колись, - сказав вiн. У трьох водах мила Христя своП руки i все ще сердилася, що вони у неП не такi бiлi та чистi, як Пй хотiлося. Чай посiдали пити у столовiй, де завжди пани п'ють; вiн по один бiк столу, вона напроти його. Боже! яка вона щаслива! Уперше зроду вона чуК рiвною себе з ним, близькою до його. Як навiсна, вона кидаКться то до чайника, чи не поспiв ще чай, то стакани перемиваК, бо на денцi щось чорнiК таке. Серце в неП так б'Кться, руки тремтять; а вiн дивиться на неП та смiКться: i те, мов, не так, i друге. - Та це ж уперше... Це ж уперше ще! - соромлячись, одказуК вона. - Привикну - буду, як i справжня господиня. - Побачимо, побачимо! Тiльки що Христя налила два стакани чаю, як почула, що кухонними две^ рима щось стукнуло. Вона так i обмерла. - Прийшов хтось... Невже пани? - ПП переляканий погляд несамовито бiгав по хатi, по дверях. - А хоч i вони? Чого ж ти лякаКшся? - заспокоюК вiн. - Скажеш: чай наливала. Вона схопилася i мерщiй помчалася у кухню. Чиясь чорна постать бовванiла серед хати. - Хто то? - Я, - обiзвався товстий голос. - Григорiй Петрович дома? Вона пiзнала Довбню. - Дома... нема! - перевiвши дух, скрикнула вона. . - Як нема? А то ж хто сидить? - питаК Довбня, указуючи на Проценка, що сидiв спиною до кухонних дверей. - Вони чай п'ють. - Ну то що? I я чаю не пив; разом нап'Кмося. - То Лука Федорович? - повертаючись, спитав Проценко. - А-а, слихом слихати, в вiчi видати! Що це вас так давно нiгде не видно? Жалуйте ж сюди... - Хiба ви перебралися у другу хату? - Нi. Тут завжди хазяПни чай п'ють. Сьогоднi вони усi пiшли в гостi, а я зостався дома; то, щоб не ламати Пх порядкiв, перейшов сюди чаю напитись... Жалуйте, жалуйте, - запрохував вiн, дивлячись на Довбню, що чогось у кухнi м'явся. - Хай одежа тут полежить. Нiхто ПП не вкраде? - повернувся той до Христi, кладучи пальто на пiл. - Хто б же ПП тут зайняв? Слава богу, ще злодiПв не було, - образливо вiдказала Христя. - Та хто його знаК? Може, москаль який зайде. Тепер Пх до стогаспида у город увiйшло. - Чого ж вони сюди зайдуть? - дивуКться Христя. - А може, до тебе! На Христю наче хто кип'ятку линув! - Я не така, як Марина, щоб до мене москалi ходили! - гнiвно одказала вона; та Довбня вже пiшов у гостинну i не чув ПП одказу. Сумна та невесела сiла вона на лавi край столу i пiдперлася рукою пiд щоку. Невеличка стежечка свiту пробивалася з горниць крiзь дверi i довгою смужкою слалася на чорнiй долiвцi. Христя дивилася на ту стежечку, а нудьга та досада, як обценьками, давили ПП серце... Там, за дверима, на столi зостався ПП недопитий чай; той чай, що вона уперше зроду намiрялася випити разом з ним, перекидаючись любою розмовою. "От i напилася! от i побалакала! I принесе його лиха та нещаслива година! I чого? Бiсова п'яниця! обридло по шинках тинятись, та давай ще по людях!" - лаялась Христя про себе, а сльози, наче хто Пх видавлював, так i засновували очi, так i застилали свiт... от-от бризнуть!.. Коли се... - Христе! - донiсся до неП голос Проценкiв. Двi сльози, наче двi квасолини, викотилися з ПП очей, залоскотали, пробiгаючи на личку, i грузько упали додолу. - Христе! - гукнув удруге Проценко. - Чого?.. - Христя мерщiй утерлася. - Чого ти там сидиш? Iди хоч чаю нам налий. Христя, похнюпившись, увiйшла у хату, мовчки пiдiйшла до столу, налила чаю i повернула назад. - Куди ж ти? Хiба чаю не хоч? - спитався Проценко. - Та вона чогось плаче! - зиркнувши на неП, мовив Довбня. - Плаче? Чого? Тривожний погляд Проценкiв стрiвся з ПП заплаканими очима... Христя мерщiй утекла у кухню. - I чого? - дивувався Проценко. - Любiсiнька-милiсiнька була... Чай наливала, ще смiялася; а тут зразу - на тобi та цить! - хвалився вiн Довбнi. - Глядiть лишень, чи не я ПП образив? - догадався Довбня. - Як? чим? - Та... кладу одежу та й кажу: гляди лиш, щоб москалi не вкрали. А вона менi: якi? - Може, кажу, до тебе ходять. - Так того? - кинувся Проценко у кухню. - Еге-е-е ж, - хлипаючи, одказала Христя. - Хiба я з москалями знаюся? Хiба я водюся з ними, що вони менi ними очi вибивають, - розпорощалася Христя. - Дурочка ж ти! Я ж питався тiльки, - утiша Довбня. - Дурочка! А нащо ж таке казати? - Ну, вiн не буде удруге. Годi, перестань. Умийся холодною водою та йди бiля чаю порядкувати, - каже Проценко, досадуючи в душi на Довбню. - Я, Пй-богу, не думав ПП образити, - почав виправлятися Довбня. - Так, навмання сказав, а вона бач... Бабйо! Отакi вони всi. Отака й Марина... Ви Знаете, чого я до вас прийшов? - А чого? - Женюся! - граючи очима, одказав Довбня. - Боже поможи! На кому? - Прийшов прохати на весiлля. Прийдете? - А чому ж? На кому