н Проценко сумний стояв i пильно дивився то на Довбню, то на попадю.
Вiн бачив, як ПП очi загорялися, як блiде обличчя червонiло помалу... Щось
стукнуло у його серце, щось наче ущипнуло його.
   - Колдун! колдун! - кричав пiп,  бiгаючи  по  хатi,  радий,  що  Довбня
розвеселив Наталiю МиколаПвну. - За се випити! Пй-богу, випити!
   - Що ж ви там дослухались? - пристала Наталiя МиколаПвна до Довбнi,  як
той зняв руку.
   - Почастуйте! - указав Довбня на пляшку.
   Попадя мерщiй схопила чарку i, наливши, пiднесла Довбнi.
   - Капелечку! одну капелечку! - слебезував той, одводячи  чарку.  Попадя
хлеснула з пiвчарки i мерщiй долила. Довбня одним духом вимчав повну.
   - Усiх! усiх! - гукав пiп, плещучи в долошки. - Ура-а-а!
   Наталiя МиколаПвна скинула на нього непривiтний погляд.
   - I вас, Григорiй Петрович, частувати? - стрiльнувши оком на  Проценка,
спитала вона.
   - Усiх! усiх! - глухо одказав Довбня.
   - Менi небагатечко. Я не п'ю, - прохався Проценко.
   - Треба робити, як знахур каже! - одказала попадя, усмiхаючись. Горiлка
вже вдарила Пй у лице, уступила  в  голову,  в  очi;  вона  почула  якийсь
веселий шум у вухах.
   - Не все то правда... - почав було Проценко, беручи чарку.
   - Або не кожнiй чутцi вiр! - перебив його Довбня.  Проценко  призро  на
нього глянув.
   - Та ви справдi наче той знахур  говорите.  Менi  аж  страшно  стаК!  -
обiзвалася попадя.
   Тим часом Проценко хлиснув трохи, скривився i поставив чарку на стiл.
   - А менi! - обiзвався отець Миколай.
   - Ще й тобi? Не добрав хiба на хрестинах! - гримнула попадя.
   - Усiх! усiх! - прогув Довбня.
   Попадя подала чарку поповi; той не тiльки повну випив, а ще й  в  денце
поцiлував.
   - Згода! згода! - загукав Довбня.
   - Що ж ви наслухали? - допитувалася у нього попадя.
   - А ви хочете знати?
   - Авжеж - хочу.
   - I не розсердитеся, як правду скажу?
   - Тiльки не брешiть!
   - Нащо брехати? Слухайте ж... Усi насторочллись.
   - Нi, давайте ще по чарцi! - сказав Довбня.
   У попадi розгорiлися очi, мов угiлля, обличчя пашiло; пiд очима  тiльки
невеличкi круги синiли. Мерщiй вона ухопила чарку i пляшку  i  почастувала
Довбню i чоловiка. Проценко не схотiв пити; вiн дивився на Довбню, як  той
ходив по хатi, плутаючи ногами; клок волосся у нього упав з голови на  лоб
i насунувся аж на очi; вiн того не примiчав. Видно, що горiлка  вже  брала
своК.
   - Тепер, цур, не сердiться! - повернувся до попадi Довбня.
   - Миколо! признавайся по правдi, - i вiн  щось  почав  шептати  на  ухо
поповi.
   Пiп зареготався; а Проценковi аж дух у  грудях  захопило...  "Оце  ж  i
пiде!" - подумав вiн, переводячи очi на попадю; а та, весело граючи очима,
пильно дивилася на Довбню.
   - Признавайсь: давно? - уголос допитуКться Довбня.
   - Та ну, вигадав таке! Не треба... Давай краще вип'Кмо!  -  одмахуючись
руками, мовив пiп.
   - Не признается? А порадував би тебе!
   - Ну, а як давно, то що буде? - граючи очима, пита попадя.
   - Син колись буде!.. - рубнув Довбня.
   - Браво-о! Браво-о! - гукнув пiп i кинувся обнiмати Довбню.
   Попадя соромливо усмiхнулася, опустила очi i скоса глянула на Проценка:
   той стояв i понуро дивився, як пiп вицiловувався з Довбнею.
   - Нам  весело,  а  тобi  сумно?  -  тихо  спитала  Наталiя  МиколаПвна,
пiдскочивши до нього. - Бач, який  вiн  гарний!  -додала  уголос,  кинувши
очима на Довбню. - Веселий, балакучий. Уже не тебе - мов гаву ковтнув!
   Проценко ще став хмурнiший.
   - Годi, перестань!.. Ти сердишся?.. - спитала i, прихилившись  до  його
уха, промовила: - Що, як то Довбня угадав?!
   Проценко побачив, як у неП руки тремтiли,  очi  горiлiП,  як  вона  вся
огнем пашiла; йому здалося, що вона намiряКться кинутися йому на шию.  Вiн
мерщiй одскочив i, пiдбiгаючи до попа, мовив:
   - А знаете, що Наталiя МиколаПвна каже?
   -  Григорiй  Петрович!  -  скрикнула   попадя,   стукнувши   ногою.   -
Розсерджуся!.. Пй-богу, розсерджуся!
   - Наталiя МиколаПвна  каже...  -  почав  Проценко.  Попадя,  як  кiшка,
стрибнула до нього i обома руками загородила йому рота. Тоненькi  пальчики
так i впилися в його уста.
   - Наталiя МиколаПвна каже... випити ще  по  однiй,  -  гукнув  Проценко
крiзь ПП пальцi.
   - Добре! добре! - гуде Довбня.
   - Можна випити! слiд випити! - гогоче пiп.
   - I я! I я! - гукаК Проценко i, наливши собi пiвчарки, випив. Довбня та
пiп не заставили себе ждати i випили по повнiй. Усiм стало так  весело  та
радiсно! У хатi стояв крик, гам та регiт. Пiп прохав у Довбнi завести тона
на лаврську алiлую; а той, слоняючись по хатi, заводив ж у к а;  Проценко,
мов зюзя, сидiв у куточку i свiтив очима; попадя бiгала по хатi,  кидалася
то до одного, то до другого, не раз штовхала Проценка пiд боки, щипала  за
руки.
   - Будемо грати в носа! - скрикнула вона i кинулася за  картами.  Уже  i
карти здала.
   - Ходiть!
   - О-о, спати хочу! - загукав, хитаючись, пiп i подибав  у  другу  хату.
Гостi, побачивши те, мерщiй узялися за шапки.
   - Куди ж ви? Хай вiн спить, а ви посидьте, - запрохувала попадя.
   - Пора! пора!
   Довбня випив ще на дорогу i, не прощаючись  нi  з  ким,  похилив  через
кухню.
   - Не ходiть туди! Я вас на другi дверi проведу, -  гукнула  йому  вслiд
попадя.
   Довбня, мов не розумiючи, глянув на неП, махнув рукою i,  накинувши  на
плечi пальто, пiшов з хати. Проценка вона повела другим ходом.
   - Чого ти сьогоднi  такий  невеселий  був?  -  спитала  вона  у  сiнях,
припадаючи до нього. - Голубе мiй!.. -  Роздався  жаркий  поцiлунок.  -  I
приведе ж лиха година коротати вiк з нелюбим чоловiком! - скаржилася вона,
припадаючи до нього. - Коли ж оце вже прийдеш? Приходь, не барися, а то я,
здаКться, розуму позбудусь!
   Проценко мовчки вирвався з ПП гарячих обiймiв. Вiн сам  не  знав,  чого
вона йому сьогоднi противною здалася... ПП щипання та лоскотання, ПП слова
про сина мов  холодною  водою  обдали  його.  Вiн  випив  був  лишне,  щоб
забутися, розвеселитися, а вийшло - тiльки свою голову  задурив.  Гвiздком
стирчала там одна думка, рiзучим кременем поверталася бiля  його  серця  -
якмога швидше вирватися вiд сеП причепи! Вiн несказанно зрадiв, вискочивши
надвiр, холодному вiтровi i мерщiй подався далi. Серед двору вiн наткнувся
на Довбню, що чогось на одному мiсцi тупцювався.
   - Хто се?
   - Та я!.. - скрикнув  Довбня,  приправляючи  той  викрик  таким  крутим
словом, що Проценко аж засичав. - Рукава нiяк не знайду.  Чи  не  одiрвав,
бува, його хто? - запитав Довбня, плутаючи на собi пальто.
   Проценко зареготався, помiг Довбнi одiтися, узяв його пiд руку й  повiв
З двору.
   Стояла пiзня - геть за пiвнiч - доба; на темному небi  нi  зiрочки,  нi
iскриночки  -  густа  непроглядна  темнота;  повiтря  холодне,  з  туманом
дощовим; на вулицi тихо та глухо; рiдкi лiхтарi жовтiють у темнотi мутними
кружалами, а кругом Пх чорна безодня буяК.
   - Куди ж се ми йдемо? - спитався Довбня, зостановлюючись серед улицi.
   - Куди ж як не додому! - одказав Проценко.
   - Чого? Я не хочу додому!
   - А куди ж? - пита Проценко.
   - Хоч i до чорта в болото, а додому не хочу!
   - Чому?
   - Чому?.. Ох, брат! - зiтхнув Довбня, поточуючись на Проценка. - Ти  не
знаКш нiчого, а я знаю... I тобi все розкажу, все... Ти бачив у нас  дiвку
Марину?.. I - лиха година знаК - пiдвернулася, брат, п'яному  пiд  руку...
ну... бий ПП сила божа!.. А тепер одбою немаК... Каже: женися на  менi,  а
то або повiшуся, або втоплюся... Отаке-то!.. Чув, куди воно гне?.. Плiтьми
мене, шельму,  дути!  Козацькими  нагаями  пороти!..  -  скрикнув  Довбня,
тупнувши так ногою, що калюжа аж до  Пх  голiв  досягла.  -  Кий  се  чорт
плюКться? - спитав, утираючись. - А все-таки вона, брат, гарна! - додав ще
i так похвалив Марину, що Проценковi аж на душi повернуло.
   "Сам iрод не розбере сього Довбню! -  подумав  Проценко.  -  Чого  йому
Треба? То того шукаК, то сам себе за те лаК!"
   Вiн почав утiшати його:
   - Хiба ти перший, ти -послiднiй.
   - То-то й е! Не того, дурна, i плаче, що рано замiж iде!  Шкода,  брат,
дiвки; або женитись треба, або повiситись разом  з  нею.  Он  воно  що!  -
признавався Довбня, чимчикуючи за Проценком.
   - Гм! - мугикнув Проценко. - Женитися? Що ж вона - вiрна тобi? кохаК?
   - А чорти ПП батька знають, чи вiрна, чи нi. Баба, брат, поти й  вiрна,
поки хто не кивнув на неП пальцем.
   - Нi, не всi такi, - поперечив Проценко.
   - Усi! - гукнув Довбня. -  Усi  одним  миром  мазанi!  Така  вже  клята
порода... А все, кажу, шкода дiвки.  Пропаде  нi  за  цапову  душу!  Почне
тинятися попiд тинами, на ногах зогниК!
   - Ну це вже твоК  дiло,  як  хоч,  так  i  роби,  -  одказав  Проценко,
зостановлюючись.
   Вони якраз дiйшли до поворотки, де  шляхи  Пх  розходилися:  Проценковi
треба було брати на праву руч, улицею, а Довбнi - прямо, майданом.
   - А ти б що зробив на моКму мiсцi? - попитав Довбня.
   - Не знаю, не був у таких бувальцях.
   - Не був? I  не  будь  же  нiколи.  Нема  гiрше,  як  тебе  розшматують
надвоК... Оцей, - i Довбня ткнув себе пальцем у лоб,  -  каже:  наплюй  на
все! Так воно вже на свiтi заснувалося, що одно одного поПдаК. А се дурно!
- перевiвшiП руку на груди i вказуючи пальцем проти серця,  замовив  знову
Довбня, - рветься, жалем б'Кться!.. Тьфу!
   Проценко позiхнув.
   - ПозiхаКш? Спати хочеш?
   - Пора вже.
   - То й ходiмо.
   - Тут нам розходитися, - натякнув Проценко
   - Ага, розходитись? Ну, прощай!.. - I Довбня перший порвався вiд нього.
   - Або постiй! - гукнув, зостановлюючись.
   - Чого?
   - Хорошi, брат, люди попи. Вона хороша... Як ти думаКш?  Довбня  ляпнув
таке, що Проценко тiльки сплюнув  i,  не  одказуючи  нiчого,  почимчикував
далi.
   - Мовчиш?.. Зиа кiшка, чиК сало з'Пла, та й мовчить! -  базiкав  сам  з
собою Довбня, чвалаючи майданом. Вiн часто оступався, поточувався, приймав
блискучi калюжi за сухий шлях i, шубовснувши туди, лаявся; вилазив i знову
чимчикував, не знаючи куди, не знаючи чого.
   А Проценко, зоставшись самотою,  зiтхнув  вiльнiше.  Вiн  боявся,  щоб,
бува, Довбня не намiгся до  нього  спати...  П'яний  буде  варнякати  цiлу
нiч!.. Добро б - про що путнК, а то - про ту циндрю... От  же  мучиться  i
побиваКться чоловiк. Чого?
   Проценко почав розбирати, що  йому  наплiв  п'яний  Довбня...  "Нема  й
гiрше, як розривають тебе надвоК. Розум  каже:  наплюй!  а  серце  не  тоП
спiваК... Дивно!" - думав Проценко i дивувався не тому, що  се  з  Довбнею
сталося, а тому, що так буваК. У  своКму  життi  вiн  не  пригадаК  нiчого
такого: воно його завжди виносило на легких крилах  щастя  та  вдачi.  Раз
якось повернулося було своПм гострим боком, закрутило у безоднiй кручi, та
и то не осадило на дно, а зразу винесло наверх, на  чисту  воду,  на  тихi
хвилi i помчало-понесло геть до щасливого берега, зоставивши в  душi  однi
гiркi споминки про дурний розум молодого вiку. "Удруге сього не буде!  Нi,
не буде, - одгонив вiн непривiтну думку, що не знать чого знялася у  нього
в головi. - Життя - вдача, - думав вiн далi. - Бери вiд нього все, що  даК
воно; бери на час, знаючи, що нема нiчого на свiтi вiчного; не  шкодуй  за
тим, що обмина тебе; не давай зiвка, коли воно само тобi даКться до рук!"
   Темна темнота ночi, глухi та  безлюднi  вулицi  -  нiщо  Проценковi  не
забороняло  розпускати   своП   думки,   а   ще   бiльше   допомагало   Пм
ширитись-розходитись. I вони обняли його, наче густою хмарою вкрили. Перед
ним став учорашнiй  вечiр  i  сьогоднiшнiй.  Учорашнiй  куди  веселiший  i
кращий! i рiвняти до сьогоднiшнього не  годиться.  Учора  Довбнина  музика
серце грiла, а сьогоднi попова горiлка його  пале;  учора  Христина  врода
вабила, а сьогоднi попадине приставання з душi верне. Довбня хоч i  п'яний
був, а й йому те кинулось у вiчi. Он яку вiн  ляпнув  голу  правду!  Гидка
вона, та негамузна на його п'янiй мовi... а через вiщо?  Через  те,  що  й
сама правда гола та неприкрита... Те безсоромне припадання перед тобою! те
ускакування у вiчi! Вiн аж здригнув. А там зовсiм iнше. I несмiливiсть,  i
сором'язливiсть, тiльки погляд трохи злукава  видаК,  чим  б'Кться  серце,
чого воно хоче... А чим воно справдi б'Кться?..
   Вiн i незчувся, як дiйшов до дворища...  Темно  усюди,  анi  свiтнеться
нiгде... "Сплять, видно. Треба стукати в кухонне вiкно, щоб  одсунули",  -
подумав вiн, уступаючи в двiр, i пiшов поза хатою.
   - Зараз, зараз! - донiсся  до  нього  чийсь  голос  iз  кухнi,  як  вiн
постукав у вiкно.
   - Хто ж се? Христя чи Мар'я? Краще, якби не  Мар'я.  Поки  вiн  обiйшов
кругом кухнi, дверi в сiни були вже  вiдчиненi,  i  в  темнiй  темнотi  Пх
сiрiла чиясь постать. Вiн почав прикро додивлятись.
   - Чого ви стали? Iдiть уже! -  роздався  голос  Христi.  Його  наче  що
шпигонуло.
   - Се ти, Христино? Моя голубонько! не полiнувалась i встати? - промовив
вiн тихо i, обнявши, намалював на ПП щоцi гарячий поцiлунок.
   - Що се ви! Господь з вами! - ледве чутно промовила вона. Йому здалося,
що вона, те кажучи, наче пригорнулася до його ближче. Вiн чуК ПП  зiтхання
гаряче, ПП дух теплий.
   - Серце моК! Христиночко!.. - I уста Пх злилися. Солодко вони  защемiли
у нього, якась огненна печiя  дiйшла  до  серця...  Вiн,  як  божевiльний,
здавив ПП, пригорнув до себе, i обличчя ПП, i уста, i  очi  покрив  своПми
поцiлунками.
   - Годi, годi вам... Ще Мар'я почуК, - шепче вона.
   - Ягiдко моя! наливаная!.. - Вiн припав до неП, до ПП теплого лона; вiн
чув, як ПП серце билося, як ПП тепло переходило у його, як воно не грiло -
палило його.
   - Iдiть уже, я сама засуну! - голосно промовила вона.
   Вiн, як ошпарений, кинувся в хату. А Христя, засунувши сiни,  побралася
на пiч.
   Чи то тепло печi, чи то несподiвана стрiча, його  гарячi  поцiлунки  та
обiйми - гонили ПП кров, будили думки, не давали Пй  заснути...  Серце  ПП
так несамовито стука!.. Невiдомi любi та милi почування огортають  душу...
Пй чогось хочеться смiятися i плакати.
   "Невже вiн... вiн, панич, що за ним ганяються панянки з усього мiста, -
мене любить?..  Невже  та  попадя,  що,  кажуть,  як  картина  хороша,  не
подобалась йому? А я... я - проста дiвка? - йому подобалася?.. Оце  дивно!
- думалося Пй, i ПП серце так радiсно билося. - I панi бiля  його  пада,--
знову лiзе Пй у голову. - I панi не погана з себе. А я б то йому  краща?..
Господь його знаК! Може, йому заманулося тiльки погратися та посмiятися  з
мене, дурноП,  а  я  йму  вiри?  -  Нестямна  туга,  мов  пазурами  кiшка,
упинаКться в ПП душу, сльози виступають на очi. - Нi, нi!.. щось  воно  та
не так... Чого ж такi палючi поцiлунки,  такi  гарячi  обiйми?!"  -  знову
утiша  себе  Христя.  До  самого  свiту  не  спала  вона,  то  млiючи  вiд
несподiваного щастя, то сумуючи вiд натовпу нерозгаданих  думок,  гарячого
дзюркотання кровi, легких та важких забоПв серця...
   VIII
   На ранок Христя не знаК, де ходить, що робить. Почування чогось  лихого
i разом доброго ПП душу морочить. Оце пiдкрадеться стиха  i  обiйме  тугою
несамовитою... Що, як хто чув те? Що, як хто бачив? Як  дiзнаються,  бува?
Ото дiвка! з паничем цiлуватися?! Матiнко!.. I Христя чуК, як  ПП  обличчя
горить-палаК, як ПП очi сором криК; i свiт бiлий, заглядаючи в них,  видаК
ПП... I навiщо сей день настав? Чому нiч  не  забарилася?..  То  знову,  -
повертаК на iнше, - огортаК ПП серце якась утiха, якась весела надiя  душу
грiК. Ну, а хоч би хто й бачив? Хоч би хто й сказав те? Що ж вона  -  душу
чию загубила? Що лихе зробила? Нiчого ж! Нiкому ж! Що  вiн  цiлував  мене?
Чим же я винувата, що вiн цiлував? А що, як вiн любить  мене?  Як  справдi
кохаК?.. Бог його знаК: може, мене досi господь карав  лихом  та  напастю,
щоб тепер нагородити щастям та спокоКм... Може, се вiн моК щастя  посилаК?
Може, се воно йде до мене?
   Нелегеньку думку завдало життя  Христi  -  думай!  Нерозгадану  загадку
станове перед нею - розгадуй!  I  до  сього  часу  воно  не  жалувало  ПП,
поверталося то тим, то  другим  непривiтним  боком;  та  то  все  доходило
зокола, щипало за серце скраю; а тепер десь несподiвано з  самоП  середини
взялося, десь там на днi заклюнулося, з самого глибу виринаК,  полохаК  ПП
спокiй тихий, бунтуК ПП думки крилатi. Не дивно, що вони ПП  так  облягли,
немов вороги тяжкi, насунули; не дивно, що Христя як упне очi у що-небудь,
то там вони в неП i зостануться. Чи сидить, чи стоПть вона, то,  здаКться,
наче прибита гвiздком до того мiсця - й не поворухнеться.
   - Христе! - оце обiзве Мар'я. А Христя не чуК.
   - Об чому ее так загадалася?  -  регоче  та,  прикро  придивляючись  на
Христю.
   Христя зиркне та так зразу й займеться! Неначе  ПП  на  чому  недоброму
спiймають.
   - Чого се ти, дiвко, так сумуКш? - допитуКться Мар'я, не спускаючи очей
з неП.
   Та й лихi якi у Мар'П очi! Христя чуК, як вони, наче шило, до самого ПП
серця доходять, у саму душу упинаються. I чого Пй  вiд  мене  треба?  Чого
вона слiдкуК за мною? Мати вона моя? Сестра старша? Чого ж Пй хочеться?  -
трохи не плаче Христя; i рада, якби на той час  увесь  свiт  провалився  i
вона зосталася одним одна  з  своКю  тугою  самотньою,  з  своПми  думками
неспокiйними.
   То-то й лихо, що так не буваК, як нам  хочеться!  Ще  поки  рано,  поки
Мар'я та Христя удвох тiльки нишпорять у кухнi - Христя  то  сим,  то  тим
боком бiд Мар'П увернеться. А як пани  кинуться  i  почнеться  те  щоденне
порання? А як вiн кликне ПП давати умиватися?.. Вона нiяк не пригадаК,  що
тодi буде.. Вона тiльки чуК, що ПП сила покидаК, що  вона  нiкуди  кчемна,
зовсiм недужа. "Господи! Що ж се зо мною сталося? - думаК вона.  -  Чи  не
караКш, бува, ти мене за те, що я позавчора з того кохання реготалася?"
   Тут саме дверi з  горниць  рипнули  -  i  на  порозi  панi  показалася.
Невмивана та заспана, вона якось зозла гукнула в кухню:
   - Що се ви тут мнетесь? Чому вiкон не одчиняКте?
   Христя, як стрiла, кинулася з  хати,  та  за  порогом  згадала,  що  ще
прогоничi не поодщiпанi. Як тороплена,  кинулась  вона  назад  -  i  пiшов
гуркiт та стукiт по хатах! Бiгаючи вiд одного  вiкна  до  другого,  Христя
гарчала стульцями, Зачiпалася об рiжки  столiв,  билася  i,  не  почуваючи
болю, мерщiй неслася далi.
   - Що це ти торохтиш там,  мов  навiжена?  -  гримнула  на  неП  Пистина
Iванiвна.
   Христя отетерiла - з мiсця не ворухнеться.
   - Чого ж ти стала? - знову гарикнула Пистина Iванiвна.
   Христя кинулась... На превелику силу тi прогоничi поодщiпала i  якомога
швидше майнула надвiр.
   Надвiрня  прохолода  трохи  охолодила  ПП  гарячу  голову,  утихомирила
переляканi думки; Христя вернулася у хату  далеко  покiйнiша.  Мар'ю  вона
стрiла на порозi, та зiбралася на базар, i це ПП ще бiльше заспокоПло.
   "Якщо вже непереливки буде, - сховаюся  хоч  у  кухнi,  -  нiкому  буде
наглядати", - подумала вона. I справдi - стала  тиха  та  ясна,  правилася
бiля всього, як i кожен день, як i давно, аж  поки  з  паничевоП  хати  не
розчинилися дверi.
   - Христино! дайте умитися, - промовив вiн тихо; а ПП чогось всю  так  i
затiпало!
   Беручи воду,  вона  i  не  запримiтила,  що  набрала  тiльки  пiвглека;
ускочила в його хату - забула з собою таза узяти. Метнулася назад, добрала
води, глитнула з сiней свiжого повiтря, мов тих  лiкiв,  i,  не  дивлячись
нiкуди й нi на що, наче на смерть, пiшла до нього в хату.
   Вiн глянув на неП, - а в неП аж волосся зайнялося!  вона  чуК,  як  вiн
дивиться, прикро дивиться на неП.
   -  Чого  се  ви  сьогоднi  наче  в  воду  опущена?  -  спитав  вiн  ПП,
становлячись над тазом.
   Вона мовчала та млiла. Вiн ще прикрiше поглянув на неП.
   - Та умивайтесь уже! - болiсно, наче крiзь сльози, вимовила вона.
   Вiн зiтхнув i настановив руки. ПП жаль обняв, такий гiркий  та  рiзучий
жаль, що вона трохи не заплакала... Чого? Вона сама не  знаК  чого...  ЛлК
воду i сама не знаК,  куди  ллК;  крiзь  повнi  очi  слiз  бачить  -  щось
червонувате миготить перед нею, догадуКться, що то його руки, i ллК  туди;
ллК тодi, як червонувата пляма заманячить перед очима; а чи туди ллК, куди
слiд, чи стiльки зливаК, скiльки треба, - вона не бачить, не знаК.  Певно,
вона б не доглядiлась, що вiн уже й умився, якби  тiльки  вiн  не  сказав:
буде!
   Похапки, забравши таз з глеком, вона мерщiй  вискочила  вiд  нього,  Пй
полегшало, як вона опинилася одна в кухнi: невiдомий  сором  не  пече  ПП,
нiчий догляд не мутить ПП думок.
   Як попив вiн чай i пiшов на  службу  -  Пй  зовсiм  стало  легко,  наче
пройшла хмара, що тьмарила  сонце,  i  воно  висв.iтило.  Тому  й  щоденнi
клопоти  допомогли.  Мар'я  з  панею  турбувалися  бiля  печi,  а  вона  -
прибиранням та вимiтанням горниць себе заклопотала. Де там уже про що iнше
думати, як роботи повнi руки? Вона мухою лiтала, щоб усюди  поспiти.  А  в
його хатi як прибирала, то так уже до всього додивлялася, щоб не зосталося
де  й  порошини;  переставляла  скiльки  разiв  всяку  всячину,  щоб  вона
якнайкрасивiше стояла, найпоказнiше видавала; i подушки  на  його  лiжковi
перебивала, - мов надутi, лежали вони, не видаючи нiде  нi  зморщечки,  нi
складочки, - пухкi та високi!
   "Як звернеться додому та подивиться, що так всюди чисто та  гарно,  хай
догадаКться: хто то до того своПх рук докладав!" - подумала вона, легенько
зiтхнувши.
   Зовсiм вона себе чуК i покiйною, i щасливою. Життя до неП  усмiхаКться,
манить до себе якимсь невiдомим чаром, тягне несподiваними  надiями.  Все,
що ПП давило та смуток  будило,  -  зникло;  все  пройшло-минулося;  нiхто
нiчого •не добачив, нiхто нiчого не дiзнався; то тiльки розполоханi  думки
ПП страхали... А жаркi поцiлунки  горять  на  ПП  обличчi,  гарячi  обiйми
грiють ПП серце, тихим щастям пiдкидаКться воно у ПП грудях, Пй так  стало
весело, що вона б заспiвала, якби нiкого не було дома. Та вона таки  й  не
видержала. Картоплi у хатi не стало, треба було побiгти до погреба.  Якраз
на той час вона налучилася у кухню i мерщiй сама похопилася... Ще  тюпаючи
до погреба, вона завела пiсню, а як опинилася у його  темнiй  самотнi,  то
так розпустила свiй голос - аж луна знялася! Високо та тонко вiн дзвоне об
боки та стелю глухоП я.ми i, не маючи простору, щоб розiйтися, все  дужчаК
та мiцнiшаК. Аж вiдляски йдуть! аж оселя гуде та гогоче! - а вона  спiваК.
Пiсня мов сама ллКться З душi, голос  не  знаК  натуги  й  утоми-  рiвний,
тонкий та високий!
   Цiлий день до обiду була вона весела та рада. I вiн з паном  прийшов  -
давала обiдати i не соромилась його, як ранком. Ненароком кидала  на  його
очима, i  дивно,  що  тепер  тiльки  вона  добачила  те,  чого  ранiше  не
примiчала... Якi у його очi яснi! якi брови чорнi! i борода невеличка - як
шовк пухкий, та так личить до його обличчя! I його поступ, i його погляд -
все то таке невимовне чарiвне та хороше, так i тягне до його, так i вабить
ПП серце!
   Вiддавши панам обiд, вони з Мар'ею сiли за  свiй.  ПП  так  i  пiдмиваК
говорити! Балакала б, здаКться, без кiнця i без краю. Тiльки Мар'я  чогось
не туди гне; сумна, надута, наче сердиться.
   - Чи не  бачили  де,  тiтко,  Марини?  -  веселенько  запитала  Христя,
згадавши, що та як покинула своК намисто, то й досi не приходить.
   - Марини? - перепитала Мар'я. - Та й носишся  ти  з  своКю  Мариною!  Я
думала, що вона справдi путня дiвка, аж вона  -  чортзна-що!  -  неласкаве
додала Мар'я.
   - Як саме? - здивувалася Христя.
   - Так! Он - на содержанiе йде!
   - На яке содержанiК! Куди?
   - Панич один на село бере до себе.
   - НаймаКться, чи що? - не розумiючи, допитуКться Христя.
   - НаймаКться ж... з  паничем  спати,  -  усмiхаючись,  одказала  Мар'я.
Христя похнюпилася: нiчого було далi допитуватися... А Мар'я  дивиться  на
неП та зозла Кхидно регоче. "Та й недобра ж ся Мар'я яка! I чого вона така
злюча до всiх стала? З того часу, як розплювалася з своПм  москалем,  вона
нi за кого доброго слова не скаже: хто що не змеле - вона зразу  перехопе,
та ще й вiд себе наддасть! - думала Христя, пригадуючи,  як  би  Пй  самiй
навiдатися до Марини. - Сьогоднi субота, а завтра недiля... свято... Чи не
пiти б? Справдi, пiти! Вона трохи пам'ятаК те дворище, де живе Марина:  як
ходила на базар, то бачила... Ранiше управлюся, пiду завидна, -  утраплю!"
I Христя почала навсправжки клопотатися.
   - Ви, тiтко, настановите завтра за мене самовар,  як  я  вiдпрошуся  до
Марини? - запитала вона.
   - А що? довiдатися хочеш?
   - Та так... Намисто вiднесу.
   - Неси!.. - нехотя одказала та.
   Остання частина того дня i весь вечiр пробiгли якось непримiтне.  Панич
же перед вечором пiшов з дому; пани зачинилися у  горницях,  Мар'я  мерщiй
побралася на пiч, а Христя збиралася на завтра:  окрiп  на  голову  грiла,
одежу нову пiдбирала. Заклопоталася довго. Уже  й  пани  полягали,  уже  й
панич вернувся, - чогось наче сердитий, - а  вона  все  поралась...  Пiзно
лягла, зразу Заснула i проспала до самого свiту.
   У недiлю пiсля обiду почала прохатись у панi.
   - Чи пустите мене, баринько, на сьогоднi?
   - Куди? - здивувалася та. Христя сказала.
   - Йди, йди... Ти ж не надовго?
   - Та хоч i на всю нiч! - усмiхнувшись, одказала за неП Мар'я.
   Панi зареготалася й пiшла собi у горницi, а Христя надулася... "На  всю
нiч! -думалося Пй. - Хiба я така, як вона, що пiду на всю нiч?" -сердилась
Христя, збираючись до Марини.
   Сонце, вибившися з-за хмар, що бiльш тижня держали його в неволi, перед
заходом висвiтило. Кругом хмари,  синi,  як  печiнка  або  запечена  кров,
натовпом насували; немов сердились, що хтось випустив з-пiд Пх те  огненне
коло, що так тепер весело котилося до спокою, обливаючи  увесь  мир  своПм
червоним свiтом. Дощовi калюжi здавалися вiд його озерами  кровi;  повiтря
горiло червоним полум'ям. Якимсь сумним та непривiтним здавалося  все  пiд
тим кривавим свiтом; почувалося, наче що страшне десь скоПлося або повинно
скоПтись. Христя, поспiшаючи до  Марини,  знову  почула,  що  туга  почина
пiдкрадатися до неП, злегка щипаК за серце, на душi  засновуКться  смуток,
важкi думки окривають голову.
   У  великiй,  непривiтнiй  кухнi,  освiченiй  жовтим  сонячним  заходом,
неметенiй i немазанiй, застала вона  Марину  одним  одну.  Нерозчiсана,  у
старiм заяложенiм уборi сидiла вона бiля вiкна, край столу, пiдперши  свою
закустрану голову рукою. По ПП похмурому обличчi снувала туга, по ПП  очах
видно було, що вона недавно плакала.
   - Марино! - скрикнула Христя. - Що це ти? У людей  свято,  а  ти  такою
неохайною! Чого ж се ти? Мерщiй збирайся та  ходiм,  поки  сонце  свiте  -
походимо, людей побачимо, менi город покажеш.
   - Найшла час - он яка твань на вулицi! - якось сумно одказала Марина.
   - То твань посерединi, а на примостках людей багато гуляК.
   - I вже! - махнувши рукою, одказала Марина. - Хай гуляють!
   - А ти? Чого се ти така? Хiба, не дай, боже, що  лихе  лучилось?  Може,
вiд матерi недобрi вiстi... нездужа?.. умерла?.. - одгадуе Христя.  Марина
помовчала i, випускаючи з очей сльози, промовила:
   - Краще б, якби умерла!
   - Господь з тобою! Що се ти кажеш? Схаменись та розкажи, чого журишся?
   Марина мовчала.
   - Може, того, що люди брешуть? БоПшся, щоб не дiйшло, бува, до матерi?
   - Що ж вони брешуть? - тихо спитала Марина.
   - Кажуть таке... тьфу! Я б Пм язика одрiзала, щоб не брехали!..  Кажуть
- либонь, тебе якийсь панич присоглаша на село. Чи можна таке вигадати!  -
гаряче засипала Христя.
   - Хай вигадують!.. - зiтхнувши важко,  одказала  Марина.  На  який  час
обидвi помовкли.
   - Я тобi твое намисто принесла, - почала  знову  Христя.  -  На!  -  i,
витягнувши з кишенi, положила перед Мариною на столi.
   Та глянула - i якась хижа iскра зажеврiла у ПП похмурих очах.
   - Яке воно моК? Хай йому чорт! Хай  вiн  подавиться  ним!  -  скрикнула
Марина, кидаючи намисто аж до порога.
   Христя здивувалася. Вона нiколи не  бачила  Марини  такоП  сердитоП  та
непривiтноП. Збиралась до неП погуляти, побалакати; а шо застала?..  Серце
у Христi ще дужче занило; вона не зважилась слова сказати i, похнюпившись,
одiйшла вiд Марини i одсторонь сiла.
   Сонце сiдало. Непривiтний жовтогарячий свiт миготiв по хатi, слався  по
полупаних  стiнах,  по  неметенiй  долiвцi,  мов  зарево  близькоП  пожежi
освiчувало усе те. Чорною марою стирчала над вiкном у тому сяйвi  Маринина
постать. Вона все далi та далi хилилася над столом, мов що важке  нагинало
ПП закустрану голову... Це зразу - як припаде до столу, як заридаК!
   - Марино, господь з тобою! Що це на тебе найшло? Марина плакала.
   - Чула-бо, Марино! Угамуйся... Перестань та розкажи, що це з  тобою?  А
то - пiду... Пй-богу,  зараз  пiду!..  -  допитувалась  i  разом  стращала
Христя.
   Марина пiдвела голову, звела на Христю заплаканi  очi...  Так  дивиться
мала дитина на матiр, коли  та  посвариться  чого.  Марина  прохала  своКП
подруги не йти вiд неП, не кидати ПП. Здавалося, вона казала ними:  глянь,
подивися на сi сльози! Хiба вони дурно ллються? Лихо  моК  тяжке  розливаК
Пх!.. Пiдожди ж; хай угамуються вони; хай затихне на душi, i  я  тобi  все
розкажу, все повiдаю... Не кидай же мене!
   Христя пiдiйшла до подруги i почала ПП утiшати. Вона  перебирала  всяку
всячину i з свого життя, i з життя других. вгадала лро село,  про  дiвчат,
хлопцiв i, згадуючи, пiдбирала найвеселiшi, найутiшнiшi  випадки.  Рiч  ПП
лилася, як той струмочок, пересипана  та  перевита  смiшними  жартiвливими
вигадками. Якби то перед нею була давня Марина - реготалися б  вони  i  не
переставали з тих смiшних вигадок. А то Марина, слухаючи, тiльки перестала
плакати та  коли-не-коли  розкривала  зцiпленi  уста,  щоб  усмiхнутися...
Даремне силкування! Та усмiшка була така гiрка,  така  неутiшна,  що  жаль
наскрiзь проймав Христине серце, дивлячись на подругу.
   Смеркалося. Жовтий свiт меркнув,  тухнув,  крився  темнотою.  З  глухих
куткiв хати, з-пiд поду i вiд печi виступали померки i окривали ПП  якимсь
смутком.
   Христя кинулася йти додому.
   - Пiдожди, - прохала Марина. -  Посидь  ще  трохи.  Панiв  немаК  дома,
нiкого немаК. Бач - я сама... Хочеш, поставимо самовар, чаю нап'Кмося.
   - Так менi страшно буде однiй вертатися.
   - Я проведу.
   - Ну-ну!
   I Христя знову осiлася. Марина вийшла в сiни наставляти самовар. Христя
зосталася сама i, роздумуючи про подругу, почала вдесяте обдивлятися хату.
З усiх бокiв, з усiх краПв виходила чорна темнота i все  бiльше  та  дужче
зступалася. Хата здалася Христi великим льохом, а не людським  житвом.  "I
як вони живуть отута?" - думала Христя, почуваючи страх, що крався до  неП
з-за спини... Це чуК - скрипнули дверi, щось рипучими  чобiтьми  пройшлося
сiньми i назад вертаК. Зиову дверi зачинились i вiдчинились.
   - Для кого то самовар? - питаК наче десь чуваний голос. Мовчання.
   - Марино! ти сердишся? Дурна! - бубонить той же голос, i  знову  чоботи
зарипiли, дверi стукнули.
   Через хвилину увiйшла Марина.
   - Хто то балакав з тобою? - питаК Христя.
   - А то ж вiн! - почала Марина, та й не доказала.
   - Хто вiн?
   - Дурисвiт!
   - Та кажи внятнiше. Я нiчого не розберу.
   - Ну - волоцюга, п'янюга! Щоб вiн, собачий син, з кругу спився!
   - Та хто такий з кругу спився? - здвигнувши плечима, питаК Христя.
   - Панич! - аж скрикнула Марина.
   - То се ти його так чеИтиш? За вiщо се так?
   - Я ще йому не те зроблю, п'янюзi смердючому! Я ще  йому  язик  видеру,
хай тiльки займе мене, проклятий!
   - Та за що ти клянеш його так?
   - Вiн дума, йому пройде се - дурити, з ума зводити? Вiн дума, як  одежу
забрав, то я не пiду? Наплюю йому тричi серед голови та й пiду! Хай наживе
другу таку дурку! - розпалившись, желiпала Марина.
   - Так то все правда?.. - уголос вимовила Христя свою думку.
   - Усе правда!.. Все правда! - зозла  скрикнула  Марина  i  заскреготала
зубами. - Та вже ж i на моПй колись вулицi  буде  свято!  -  додала  вона,
скрутнувши головою; засвiтила свiтло i пiшла довiдатись до самовара.
   Христя похилилася i довго-довго мовчки, похнюпившись, сидiла,  аж  поки
Марина, брязкаючи посудою, не нагадала Пй про себе. Христя пiдвела голову,
глянула на Марину, що спиналася на мисник дiставати посуду. Марина здалася
Пй якоюсь низькою, аж  згорбилася  мов.  Заяложене  дране  убрання  мiшком
висiло кругом колись високого стрункого стану,  коси  розпатлались  i,  як
клоччя, спускалися з голови на плечi. "Господи! як Марина перемiнилася! аж
страшна стала", - зiтхнувши, подумала Христя i знову похнюпила голову.
   Марина внесла самовар, заварила чай i незабаром почала наливати.
   - Пий! - сказала вона, пiдсуваючи до Христi стакан. Та мов не чула,  не
бачила.
   - Христе! - обiзвала голосно подруга.  Христя  пiдвела  голову.  Марина
зареготалася.
   - Чого ти смiКшся?
   Марина зiтхнула i важко промовила:
   - А що ж менi казати? То - плакала - надолужило, треба й пореготатися!
   I справдi, Марина наче переродилася: почала перед подругою  так  весело
щебетати. Давня Марина, весела, жартiвлива, знову ожила, знову стала перед
Христею.
   Вона, насмiхаючись сама над собою,  повiдала  усе  Христi:  як  i  коли
полюбила сього iрода, як жартувала з ним, як вiн обiцяв женитися, а вона й
повiрила йому.
   - I тобi тепер не страшно? - спиталася Христя.
   - Чого ж менi страшно?
   - А як же: як мати дiзнаКться? як у селi почують?
   - Що менi тепер мати?.. Шкода, що буде побиватися  стара,  та  що?..  Я
тепер одрiзана скиба од хлiба! А в село я не пiду. Чого я там  не  бачила?
Щоб кожне на тебе пальцем тикало? очi вибивало?  Не  тiльки  свiту,  що  в
вiкнi - за вiкном його бiльше!.. Њ  нас,  Христе,  таких  усюди  багато...
живуть же! А пiсля свят поПду до панича на  село...  сама  хазяйкою  буду.
Чорт його бери: пiшло життя шкереберть - хай iде! А йому, скурвому синовi,
докажу. Тепер усе лащиться; тепер i назад; зоставайся, Марино! Хай все зле
та лихе з тобою зостаКться! Що я тут? - наймичка, попихач. А  там  -  сама
хазяйкою буду... СвоК господарство, своП корови будуть... слугу  заведу...
ПриПжджай колинебудь у гостi, подивишся,  якою  я  панiКю  заживу!  Оцього
дрантя й на слузi не побачиш, - указала вона на невеличку дiрочку в платтi
i взяла ще бiльше розiдрала. - А коли 6 ти бачила, що за лютий вiн був, як
почув, що я поПду? Усе хапаК з мене, усе рве, кида у сiни, носить  у  свою
хату - i смiх, i лихо... Сказився, зовсiм сказився!.. - I, як сова у глупу
нiч, хижо зареготалася Марина.
   У Христi  волосся  знялося  угору  вiд  того  реготу.  Червоне  обличчя
подруги, ПП блискучi очi злякали Христю.
   На який час Марина замовкла, похнюпилась, а  там...  пiдвела  голову  i
знову сердито заговорила:
   - Ну, та й твiй добрий!
   - Хто мiй? - боязко спиталася Христя, думаючи: невже вона це про панича
закида? Невже вона що знаК?
   - Та вже ж не хто - панич! - скрикнула Марина. - Учора був у  нашого...
Грали там, спiвали... Наш хлебеснув та й почав  жалiтися,  як  йому  шкода
мене, що вiн таки, мабуть, ожениться на менi... А твiй i почав вичитувати:
i мужичка вона, i нерiвня! Що ти не перший i не послiднiй; не ти - москаль
би знайшовся... Я лежу отут на полу, а менi усе й чутно з-за стiни. I таке
мене зло взяло тодi! Так би, здаКться, схопилася,  ускочила  до  Пх  та  й
учепилася кiгтями в його баньки!.. Мужичка! нерiвня!.. А вiн хто?  великий
пан? Хiба вiн як панич той живе? - як вовцюга сiрий! Вiн  i  з  людьми  не
ЗнаКться, все б по шинках тинявся! Я  б  же,  може,  його  хоч  од  шинкiв
одбила!.. Не ти перший, не ти  послiднiй!..  Вiн  зна,  хто  був  перший?!
Москаль Знайшовся б!.. Я 6 нiчого не хотiла, якби тi  москалi,  як  iтимеш
вiд своКП попадi, звернули тобi, як курчатi, голову!..  -  пригадувала  то
се, то друге Марина i все дедалi робилася лютiша.
   Аж ось почулося:  стукнули  сiнешнi  дверi,  рипнули  чоботи...  Марина
замовкла, прислухалася. Рип наближався до кухнi... Цокнула  клямка,  дверi
розчинились, i в кухню уступив Довбня.
   - А-а, здорова! - привiтався вiн до Христi. - Я  й  не  туди,  хто  тут
гомоне, аж се ось хто! От дiвка!.. От, а  се?..  -  безнадiйно  ткнув  вiн
рукою на Марину.
   - Поздоров, боже!.. - зло увернула Марина i замовкла.
   - Кого?.. - запитався Довбня. - Зла твого?.. Ти й спершу  була  люта  i
згинеш такою!
   - Я знаю одного дурисвiта, що радiв би, якби я й сьогоднi згинула, - ще
лютiше вiдказала Марина. - Та якби бог слухав...
   Христя сидiла, як на вугiллях, i ждала, що ось незабаром  i  здiйметься
баталiя!
   - Дурного чередника? - докiнчив Довбня Маринину поговiрку.
   - Авжеж! - лютуК Марина.
   Довбня свiрконув очима, гiрко усмiхнувся i повернувся до Христi.
   - Отож, як бач! Отак завжди... От ти сидиш тут, слухаКш, - розбери нас:
хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто  кому  перший  гедза
кинув?
   Христя глянула i на того, i на другого, не знала, що Пй казати.  Марина
виручила. Хитаючи головою i призро дивлячись, вона почала:
   - Хто з нас перший гедза кинув? Ану, хто перший? Хто трохи не  в  ногах
лазив, руки лизав, поки треба було?
   - То давня рiч... - почав Довбня.
   - Давня? - перебила Марина. Очi  ПП,  наче  гострi  ножi  проти  вогню,
заблищали.
   - Давня ж, давня... А сьогоднi... сьогоднi хто винуватий?
   - А за давне хто винуватий? - у свою чергу спитала Марина.
   - Та пiдожди, дай слово вимовити... Отак завжди!.. Ну - я! я винуватий!
- скрикнув Довбня.
   - А хто бiльше винуватий? - знову питаК Марина, потроху одходячи.
   - Ти! - одрубав сердито Довбня. - Ти нiколи путнього слова  не  скажеш!
До тебе з ласкою, а ти - з серцем! Тебе просиш, а ти  до  бiсового  батька
посилаКш!.. Ти кажеш - женись. Хай по-твоКму буде! Та чи подумала ти,  яке
наше життя буде? I я з запалом, та й ти - огонь-петрович! Тобi слово, а ти
- десятеро... Та ми порiжемось, дурко!
   - Тепер, небiйсь, дуркою стала, а спершу то й розумною була!
   - I спершу була така! Тiльки крилася, тiльки не показувала своПх  зубiв
перед людьми. А як показала, то й видно,  що  то  за  перець  стрюкуватий!
Марина тiльки важко зiтхнула та скрутнула головою.
   - Уп'ять же й те, - почав знову Довбня. - Хто перший на розладдя пiшов?
До кого жиди щодень швендь та швендь у хату та шу-шу, шу-шу?.. Питаю, чого
то жиди унадились? - Та то коралi купувати!.. Ну, коралi - то й коралi.  А
виходить, що ти збираКшся Пхати. Якийсь блазень з  голодрабих  полупанкiв,
позарившись на твоП очi, присоглаша до себе.  Ти  ж  згодилася?  Ти  перша
згодилася! I мене не спиталася. Сказала жидам: добре, поПду! А  менi  чужi
люди про те довели... Так оце воно що?.. Менi, думаКш, легко було слухати?
Легко, га? От ти й розсуди: що, якби ти  була  моя  жiнка,  а  тут  де  не
вiзьмись хвинтик з улицi... I ти чiпляКшся йому на шию! Гарно було б  менi
на те дивитися?
   - Якби ж була жiнкою... А тепер я що?
   - Жiнка! - скрикнув Довбня. - Що невiнчана? Плювать менi на те! Я  тобi
сказав, що не покину - i не кину! Тепер ти перша пiшла на розладдя; а якби
ми були повiнчанi та ти се зробила... дивися!.. - Очi  в  нього  запалали,
пальцi якось скарлючилися. - От сими руками, на тому мiсцi, де здибав, так
би й задавив тебе! - несамовито гукнув Довбня, мотаючи головою.
   Настало важке нiмотне мовчання; якби на той час мухи були -  чутно,  як
би й муха пролетiла.
   - Марино! - помовчавши, почав знову Довбня  тихо  та  ласкаво.  -  Годi
вже... Я все тобi верну, все... i плаття, i намисто... все!
   - Хай чорт його вiзьме! - буркнула Марина.
   - Џдеш? - грiзно скрикнув Довбня.
   Марина мовчала. Довбня пiдiйшов до неП. Його руки тремтiли,  вiн  увесь
трусився.
   - Знай же, Марино, що це упослiднК!.. УпослiднК!.. ЧуКш? - крикнув вiн,
пiдступаючи до неП й заглядаючи у вiчi.
   Христя сидiла вся не своя. Вона боялася, коли б з цього не вийшло якого
лиха, - такий грiзний та на все рiшучий стояв Довбня бiля Марини.
   - ЧуКш же?..
   - Чую... - глухо одказала Марина.
   - Чуй же: буде каяття, та не  буде  вороття!  -  промовив  вiн  i,  мов
п'яний, слоняючись, похилив з хати.
   Ще тяжче, ще важче стало у хатi, наче в тюрмi або  у  глибокому  льоху;
темно,  холодно,  непривiтно...  Свiчка  нагорiла;   од   полупаних   стiн
здiймалась темнота; долiвка, мов провалля, чорнiла; важкий  морок  носився
по хатi, а серед нього, наче бiла гора серед чорноП хвилi,  хитався  комин
здоровенноП печi. Марина сидiла бiля столу  i  якось  призро  дивилася  на
дверi, куди вийшов Довбня. Його рипучi ступнi чулися ще у сiнях,  та  вони
все далi та далi одходили - зникали.  Христi  здалося,  що  за  тi  ступнi
учепилося Маринине щастя i тепер геть вiдходило вiд неП... Жаль ущипнув ПП
за серце...
   - Та й недобра ж ти яка, Марино! Яке зле та лихе маКш серце, -  сказала
вона подрузi.
   - О-о, вони добрi! Вони всi такi добрi! -  скрикнула  Марина  i  почала
лаятись.
   - Хiба не видно, Марино, як йому жалко  тебе,  як  вiн  побиваКться  за
тобою? Вiн любить тебе.
   - Любить? - перепитала Марина i сплюнула. - Отака Пх любов!
   - Он гляди! Коли б ти не попала з огню та в полум'я!..
   - Краще не буде - i гiрше не буде! Як там кажуть: хоч гiрший, та iнший.
   - Iнший? - трохи не скрикнула Христя. Вона не ждала сього  вiд  Марини.
"Як: через мiсяць - та й iнший? - через тиждень? через день? Коли  б  вона
полюбила кого - полюбила б навiки; а та каже - iнший!.." Пй  наче  хто  по
виску вдарив -так те слово дошкулило Пй. Вона ще посидiла трохи, та вже не
зачiпала про те розмови: боялася,  щоб  чого  ще  гiршого  не  почути  вiд
подруги.
   У Пх уже полягали спати, як вона вернулася додому. Не дивлячись на  те,
що Марин