о товариша по службi та з невеличким збiжжячком, яке спроможилась надбати йому його старенька мати. Тодi саме хлопцевi пiшов сiмнадцятий рiк. Не бажалося йому Пхати в губернiю на службу, а хотiлося учитись, поступити в гiмназiю. Одного великого пана син був гiмназистом, i ото, бувало, як лiтом зiйдуться вони, то Гриць не надивиться на синiй каптан з срiбним позументом, на картуз з набитими лiтерами мiж бiлим вiночком; а як почне паненя розказувати про гiмназичнi звичаП, як вони помiж себе поводяться, хвалиться про науку та цвенькати на чужестороннiх мовах, - Гриць тiльки роззявить рота та дивуКться на вiльне веселе життя товариства, на Пхнi забавки та всякi замiри; очi у його iскрять, i не змельне вiн нiкуди ними - все дивиться на свого товариша, а на самому днi зрачкiв затлiваКться в нього i журба, i досада... Зiтхне, бувало, глибоко та важко Гриць, коли перестане товариш щебетати, та ще просе що-небудь розказати. А як пiде товариш, вiн забереться куди в глухий куток садка та сам про себе твердить тi слова, iдо наслухався за день. Велику жагу вiн мав до того вчення, та що вдiКш? Вiн сам бачив, що з батькiвськими достатками далеко не посунешся: окреме його, у батька ще три сини та двi дочки на шиП; треба всiм порядок дати, усiх до розуму довести, треба було й йому, скiнчивши школу, злазити з батькiвськоП шиП - свого хлiба шукати. Де ж той хлiб для чиновного сина? Одна до нього дорога - служба. На службу ото i зiбрався Гриць. Поступив вiн у той саме час, коли таКмнi думки, вирощенi на гiрких болiстях кращих людей прошлого царювання, ждали своКП черги, яким би то його побитом протиснутись у життя. То був час раннього ранку пiсля хмуроП ночi; час великих надiй, великого ждання. Нiхто не знав, що ще буде, а кожному видко було, що так, як воно ведеться, негоже, треба щось iнше заснувати, щось краще пригадати. Час чиновного царювання, хапанини та гнiту минав, в народi все дужче та дужче почувалося нарiкання на недоладне життя. Мiж крiпаками ходила таКмна чутка про жадану волю. То не була ненароком пущена чутка, перехоплена лакеями вiд своПх панiв i рознесена двiрнею по селах, - то була явна оголоска на все царство, на увесь свiт. Уже пани з'Пздилися по губернiях клопотатися, коли i яку волю дати тому ледачому крiпацтву... То був, з одного боку, глухий плач, а з другого - Задавлений спiв; у тому великому плачу-спiву заводили бiльше усього чиновнi люди - царськi слуги; вiд Пх часом iшли радiснi для крiпацтва початки. Кращi люди, що сторонилися досi чиновного стану, як якоП огиди, почали потроху посуватись, протовплюватись у нього, щоб не випустити з рук дiла, не вiддати його у другi - нiкчемнi. Багато вони витерпiли за його за свого молодого вiку, немало рубцiв пройшло по Пх широкому й високому чолi вiд сумних думок. Вони були в загонi, опльованi усiма. Тепер на Пх гукнули. Як його не обiзватися? як його не одкликнутися, коли другi, пiдiйшовши стороною, певно, внiвець обернуть Пх надiП, знехтують велике дiло? Вони одгукнулися i... замiнили свiй хатнiй халат на службовий каптан. То, правда, були ще тiльки стовпи, одинокi рядчики, що Пх i по пальцях перелiчиш. А проте старе чиновство заворушилося, загомонiло: "Як? нiгде не служивши, нiчого не звiдавши, та зразу такi мiсця опанувати? Не ждати добра, не буде!" I почалася таКмна робота таКмних пiдходiв та пiд'Пздiв... Рядчики не падали; гукнули гук до молодших. Одкрилися новi мiсця з великою платою, i на тi посади присилались то безбородi, то в моху ученi хлопцi, а який-небудь голений тридцятилiтнiй служака обходився. З того часу закипiла жовч, почалося змагання. Старi кричали: блазнята! молодi обзивали старих хапунами, безтолоччю. Пiшла ворожнеча мiж старим i новим. Та ворожнеча i те змагання одгукнулися не в одному тiльки чиновному станi, обiзвалися вони й у других постановах життя, одгукнулися й у сiм'П. Крiпак не гнув шиП перед паном, робiтник - перед хазяПном, син часом не слухався батька: все, Зачувши волю, пiднялося на дибки i прокричало про своК право. То був час великого гуку, ще бiльшого змагання; страшенно напругувалися кожного сили, щоб узяти верх, одолiти. Молодi було одолiли, щоб... незабаром i собi постарiти... Життя мчалось, як вiтер! Григорiй Петрович ще захопив старих порядкiв на службi: старший був у них великий хапун, а ще бiльший ненависник волi. Вiн любив, щоб усi перед ним тiпалися-млiли, падали ниць, хилилися. Часто його голос, як грiм, розкочувався по великих палатах, щоб тiльки меншим нагнати страху. "Де страх - там i бог!" - завжди казав вiн. На старшого дивилися пiдстаршi; кожен вiд себе меншого держав осторонь. З малими ж робили, що хотiли: скидали чоботи за провиннiсть, заставляли дiжурити по тижнях, записували, хто скiльки разiв виходив. Гриць разом боявся того i ненавидiв. Проходячи улицею, вiн бачив цiлу юрбу молодих хлопцiв-гiмназистiв, що, кружаючи бiля учителя, весело щебетали, допитуючись у його то того, то другого. Той одповiдував не як начальник, а як старший i знаючий товариш одповiдуК молодшим. Всi слухали радiсно, реготалися, жартували. Грицевi завидно було дивитися на той гурт... Там життя, пiд синiм каптаном тiльки i б'Кться як слiд серце; а тут? Серце його зав'ядало, як вiн обертався лицем до свого стану; пiднiмалася ненависть, нападала скорбота; молода кров гаряче била i приливала в голову. Молодiж завжди кохаК волю, уводе в життя iншi думки, пестить iншi надiП - свою весну справляК... Для того, щоб обтесати себе, як пораяли товаришi-гiмназисти, - читав книжки. Говорили тi книжки про право кожного й про волю те право добувати; судили про звiра i чоловiка; про свiт i його закони довiчнi. Гриць не читав, а жер тi книжки; хапав на лету все, що розносилося широкою течiКю друкованого слова, набирався розуму. Життя його роздвоПлося, розкололося надвоК: з одного боку - нелюба служба, що годувала його хлiбом, гасила дух; з другого - книжки, розумова розмова з молодим товариством пiднiмала його угору. Та натура його не була мiцна, завзята; вiн був не з тих, що, раз забивши що в голову, довiку тому слугують, готовi стати проти всього свiту за те, що вони думають, у що вони вiрять; то люди зброП, то - отамання завзяття! Вiн не той був. Його натура була слаба, миряча: вiн хотiв, як кажуть, щоб упасти i не забитися; щоб i кози були ситi, i сiно цiле. Йому хотiлося, щоб i на службi були такi порядки i таке товаришування, як мiж гiмназистами. А як сього немаК - що ти зробиш? Не лiзти ж одному проти всiх?! Вiн мирився з своКю долею; одним вiн пiддакував, вiд других вiдмовчувався; мiж молодими вiн смiявся З старих, мiж старими мовчав. Все то було йому на користь: молодi лiчили його у своПм станi, старi не чiпали його, тихого та мирячого. У двох ворогуючих станах такi люди завжди бувають; вони слугують тому й другому i разом обдурюють обох. Хай тi надiються, а другi не мають за ворога - Пм вiд того i добре, i тепло: ловися, рибка, мала й велика! Гриць, одначе, i на се був незугарний. Чи то йому доля не слугувала, чи то його ще час не настав? Вiн не ганявся за наживою. Йому любi були спiви, танцi, iгри молодого вiку; а коли молодiсть того часу тим негувала, як чимсь недоладним, то вiн, прогулявши цiлу нiч мiж старшими, протанцювавши та прореготавши з панянками, на другий день перед молодими насмiхався над тими спiвами, над тими танцями. Вiн був балакучий i любив пореготатися. Отаке життя на двi половини, таке слугування тому й другому робили його спритним, нiбито Кхидним. Чим вiн винуватий? Жити всякому хочеться; а вiн що таке, щоб йому не хотiлось жити? Малий чоловiк, роздавити його - як раз плюнути... батько-матка бiднi... Як хоч, а рiчку, кажуть, перескоч... Прийшлося гнутися, прийшлося плазати ужакою. I то раз лихо висiло на волосинi над його головою. Молодi того часу уперше вийшли на ту довгу ниву, що зоветься життям, тiльки дужi силою свого хочу та запалом молодого завзяття. Не було у них учителiв, що напрямляли б, як iти i куди iти, не було перед собою стежки, нiхто ще ПП нi разу не прокладав. Треба було самим проробити, щоб iти вперед, Пм хотiлося зайняти не одну яку постать, а разом усе поле; на одному боцi треба йти до бою, на другому - силу вистачати... Народилося зразу не один, анi два, а десять напрямкiв. З народною волею народилася i любов до меншого брата, народилося народолюбство. Народолюбство закликало у свiй стан багато всякого люду. Щоб добре зробити, треба спершу народ знати, чого вiн хоче, чого йому треба. Досi його бачили тiльки в дворi - з одного боку, а треба його бачити всюди: серед села, серед поля, у його працi тяжкiй, забавках веселих, у його стосунках мiж собою, в його сiм'П, у його радощахгорi... Пiсня, казка, приказка, мов тi мурованi склепи-схованки, багато ховали у собi його слiз, його таКмних надiй, думок. Добре б було тi пiснi, казки та приказки позбирати, позаписувати - то б була книжка великого життя, великого горя... Гриць, зачувши про се, зараз записав чотири пiснi вiд слуги своКП хазяйки i припоручив збiрниковому товариству. Йому дякували, прохали ще збирати, раяли все записувати. То було з одного боку, а з другого - всi бачили рядом з волею страшенну народну темноту. Треба було ПП хоч трохи освiтити, розбити, розвiяти той густий морок, що покривав не тiльки села, а часом i хати заможних городян... Народилися недiльнi школи. Пiдбивали й Грицька в одну учительствувати. Грицько вертiвся: й нiколи, й чи дотепний. Вiн побачив, що то вже справжнК дiло, по якому пiзнають, куди кого хилить. Соромно було одступитися i страшно поступитися. Вiн згодився тiльки на вечiрнi збори. Увечерi вiн вiльний, та ввечерi нiхто не бачитиме, де вiн буваК i що поробляК. Недовго тi школи побули, не знать було, чи й дiло яке зробили, а старi вже ославили Пх як заговорщицькi збори, де проповiдувалося, що бога немаК i старшини не треба. Не досягло й до року, як школи закрили; декого З учителiв позабирали, позасилали. Гриць нi живий нi мертвий сидiв i ждав, що ось прийдуть i до його i тодi... прощай все навiки! До його справдi прийшли i, знайшовши тi чотири пiснi, що вiн записав вiд слуги, взяли Пх з собою... Попомлiв же вiн тодi за них душею, попоболiв серцем... А господь його знаК: може, тi пiснi на Пх очi гiрше всього, може, за них i мiсця не буде на свiтi... "Старi дiзнаються, якого вiн поля ягода, - з служби виженуть, у Сибiр завдадуть", - думав вiн i трохи не повiсився... Начальство накинулося на нього - Звiр звiром. Вiн плакався, каявся, що його пiдбили. Начальство, не даючи виду, що прощаК, геть стороною робило своК, одстоювало його, прохало, у кого слiд. Прийшлося йому прожити тиждень гiрше, нiж у пропасницi, у тому безмiрному страху, що нема йому кiнця-краю, що здiймаКться з усiх бокiв, обгортаК з усiх сторiн, давить за душу, ссе за серце, холодить кров у жилах!.. Вiн трохи не занедужав. Йому тiльки тодi одлягло, як вернули його пiснi. З якою вiн ненавистю дивився на них! З якою радiстю палив, перегортаючи папiр так, щоб i шматочка не зiсталося; а спаливши, ще й попiл закопав в огородi, щоб вiтер, не розвiявши, як-небудь не видав його вдруге! Буря пройшла, вирвала кiлька дубiв з корiнням, поламала силу молодого гiлля i - скрилася. Настала така сумна нудота - нi слова путнього, нi пiснi веселоП - мов понiмiли всi, мов поховали кого великого й славного i справляли похорони. На кладовищi ще так буваК восени, коли лист з дерева опаде i почорнiють високi могили. Старi подолiли i святкували своК свято. ЯкоП слави i яких наговорiв не понесли вони на голови своПх ворогiв? Тi мовчали, не одкликалися: страшно було одкликатися... Самотою стояла Пх будiвля, збудована Пх руками, i, здаКться, ждала тiльки часу, коли ПП почнуть руйнувати: з усiх бокiв, з усiх сторiн облягли ПП ненависники з сокирами, з лопатами, заступами. Вони тiльки ждали наказу; одно слово i - з непокритих стiн знявся б тiльки порох угору, замiсть пiдвалин - однi глибокi ями зачорнiли. Та назад тiльки раки лазять. П'ятьшiсть рокiв будування не пропали даром; вони казали, що стара хата стала i тiсна, i нiкчемна; треба новоП - i широкоП, i яснiшоП. Занопанi на неП пiдвалини глибоко у землю, виведенi стiни високо угору, - треба Пх кiнчати, треба докупи зводити. Полiзли в нову будiвлю й слiпi, й кривi, й безногi; полiзли й почали клопотатися. Позабивали декiлька вiкон, велику свiтлицю перебили перегородками, наробили окремих захистiв легеньких та: "На наш вiк стане", - втiшали себе - та не втiшилися. Через пiвроку пiсля тоП бурi получилася бумага: старого старшого, де служив Гриць, одставляють, замiсть нього назначено з столицi... Хто вiн? Що воно? Молодий? Старий?.. Всi зразу наче до землi приросли; нешвидко загомонiли: чи такий, чи не такий, а без перемiн не обiйдеться; чи старий, чи молодий, а перемiни будуть. До старого тiльки зручнiше приспособитись: аби був слухняний та покiрливий - та й живи, як у бога за дверима. Iнший раз i полаК дурно - змовчи: все гаразд буде. А молодий - навпаки: i не кричить, i не лаК: все тихо та мирно, а дивись - уже й викинув на вулицю. Старi зiтхали про себе, сходилися, шушукали, шкодували за старим старшим i, охаючи, дожидали, кого бог пошле, ^isae Гриць пiдняв голову угору: вiн стороною чув, що старший назначаКться з молодих, i зажидав його, як бога. Аж ось i старший появився. Молодий, тихий та обхiдчастий; з кожним так любенько розмовляК, тихенько випитуК i все, як отченаш, знаК... Старi зажурилися, та й було чого: незабаром Пх почали половинити. Кого з столицi викликали, кого з тутешнiх розшукали, i все то молодi, без заслуг. Пiшли другi службовi порядки, iнше життя заснувалося. Проценко дихнув всею своКю слабою грудниною. Йому легко й служиться, й живеться: К в кого не тiльки про службу спитати, К з ким i об сторонньому побалакати. До того i старший не держав себе геть одсторонь, як старий: часто вiн присоглашав менших до себе погуторити. Зiйдуться, погомонять, - дивись - або що на кон поставлять на користь бiдоти, або музичний вечiр утнуть на жiночу освiту... Пiшло життя коромислом. Гриць шкодував, що занехаяв охоту на скрипцi грати, а на кону стати боявся, та не мав i талану до того. Вiн напустив на себе сум; дивлячись на нього, подумаКш: гiрке йому i те ваше святкування. Начальство раз довiдалося, чого вiн сумуК. Другi за нього повiдали, що вiн мученик. Вiн, як справжнiй мученик, мовчав, не хотiв дiлитися нi з ким своПм лихом. То вiн мученик? - спитало начальство так, буцiм сказало: то навiщо його й держати? Усi думали: кiнець Проценковi! Вiн сам млiв душею бiльше, нiж пiд ту лиху завiрюху, що зачепила й його. Прокльони на необачних уже складалися на його устах, як тут його кликнуло начальство. Нi живий нi мертвий пiшов вiн до нього. - Вы хотите ехать на уезд? Гриць одказав не словами, а зблiдлим обличчям та стухлими очима, що - коли воля його превосходительства. - Хорошо, - коротко i суворо одказало начальство. - В NN открывается место. Поезжайте! На радощах облiтав Гриць увесь город, усiх своПх знайомих. Одним вiн хвалився, як його прийняло начальство, яке мiсце давало, як вiн одказувався, а воно прохало; другим шептав на вухо: се за нашi бiди, за нашi лиха великi. Недаром ми пiдставляли шиП пiд сокири. Не вмре наша мати, не пропала даремно праця. На третiй день Проценко виПхав з губернiП з думкою нiколи не вертатися в се прокляте мiсто, що так йому далося взнаки, що опорочило його добре ймення, що замiрялося на його життя молоде. Веселий вiн Пхав на нове мiсце та балакучий. З возницями цiлу дорогу не вгавав, викав i чимало дивував Пх тим виканням. Вони не знали, що про нього думати. "Се не наше щось, З далекого, видно, краю". I мали думку прокотити заПжджого барина на славу, та староста охолоджував: не дуже лиш гнатимеш коней: невелика цяця Пде - знаКмо ми сих безштанькiв! У городi NN появився Проценко зовсiм iншим чоловiком. Веселий та говiркий, вiн смiло заводив розмову з кожним стрiчним i поперiчним, насмiхувався над повiтовим байдикуванням, над порядками городського життя, над громадянським безладдям. Вiн, здаКться, все знав, все пережив, передумав i став вище вiд того, що бачив, не гнушаючись, правда, i не гордуючи ним. Чи стрiвався вiн з простим чоловiком на вулицi - замовляв до його його мовою, викав, йшов рядом, не боячись огудки; чи з своПм братом службовим, - дивився тiльки па те, чи то молодий хлопець ще, чи поживший батько, - заводив смiло пiдхожу рiч: молодому розповiдав брехеньки, точив ляси, старого - привертав до себе розсудливою мовою про життя i, мов ненавмисно, ввертав у розмову чужесторонне слiвце, щоб того здивувати. I вiн справдi дивував усiх. "От смiлий, от талановитий", - думали молодi паничi i завжди З великою охотою заводили з ним розмову. "Голова, - протягом хвалили старi батьки, - послухай його - не наслухаКшся. I все то не по верхах скаче, а розумним словом глибоко гвоздить. Далеко такий пiде - не здоженеш, не випередиш". Помiж панянками не було нiкого за його. Хороше обличчя, люб'язна розмова, перевита жартами, хист до танцiв - все се було за нього, все слугувало йому на користь. Правда, перед ними вiн тiльки раз появився у своПй бойовiй зброП, i кожна подумала: "Се той, що його жадала душа моя". Потiм вiн звернув набiк; не личить стояти прямо: сонце нiколи не спада на землю, а скiльки до нього моляться людей на свiтi!.. Вiн не то щоб Пх обминав, а помiж ними напускав на себе сум, скаржився на нудне життя, гостро розбирав Пх iгри та забавки, насмiхався над Пх замiрами. Його боялися й жалiли; боялися його гостроП мови, жалiли красноП вроди, що так рано довiдалася якогось лиха. Хто заклопотав його молоду голову? Хто уразив його гаряче серце?.. Нема кiнця-краю таКмним догадкам i ще таКмнiшим надiям! Кожнiй думалося: а що, як то я? I кожна навперейми перед подругою наряджалася якнайкраще, виступала якнайлегше; ведучи з ним розмову, замирала якнайдужче; а були й такi, що й бiсики перед дзеркалом учились пускати... Та не туди стрiляли його очi, не туди оберталось серце: не на непочатий морiжок польових квiток, а на пiдпушену грядочку огородних лiлiй. Молодi панiйки розважали його сум - велику тугу, вiд Пх погляду загорялися його похмурi очi, тiпалося i билося гаряче серце. Як тiльки приПхав вiн, то зразу оселився у Рубця. Антон Петрович раднiший мати свого брата на квартирi: разом вони на службу йдуть, трохи не разом i з служби вертаються; хата зайва е - чому ж його не пустити доброго чоловiка, коли вiн даК ще до того й добрi грошi. Пистина Iванiвна ще бiльше раднiша була такому квартирантовi. Антон Петрович i старий, i пiдтоптуваний, i все клопочеться, коли не по господарству, то про карти; а Григорiй Петрович i чорнобривий на лихо удався, i веселий, балакучий; про що з ним не заведи розмову - так легко, так любо з ним говорити. I обхiдчастий та принадливий: не пройшло й трьох днiв, а мов вiн у них зрiс i викохався; i слуги до його зразу привикли; i Iвась, синок, так полюбив. Не раз Пистина Iванiвна, дивлячись на нього, як вiн загравав з Iвасем пiсля обiду, глибоко зiтхала. Вона гадала в той час про своП молодi лiта, коли вона була ще баришнею, ждала своКП черги... "I от же не пiдвернувся тодi такий! А тепер - он яке опудало лежить i сопе! - думала вона, дивлячись на чоловiка, що спочивав пiсля обiду. - Он який крикун вистрибуК! - переводила очi на сина, та чуК - й пiд серцем щось ворушиться. - Уже ж що там не буде, а кумом вiн буде!" - рiшила вона. Через пiвроку родилася Маринка. Як очуняла Пистина Iванiвна, почалися клопоти про хрестини: коли, як, що й до чого? - За кумом нiчого бiгати, коли кум у хатi, - жартiвливо промовила Пистина Iванiвна, указуючи на Григорiя Петровича. - Од хрестин грiх одказуватися, - одмовив той. Кумою Антон Петрович давно вже намiтив товсту купчиху, що так любила чайку попити, добре попоПсти, уволю поспати; незгiрше вона любила i на зубок стороннього узяти; звiсно, як у гостях та помiж своКю компанiКю - не сидiти ж зцiпивши зуби! - А хрестити вiзьмемо молодого попа, - знову раК Пистина Iванiвна чоловiковi. - Все ж перепаде що-небудь молодому, бо, кажуть, вiн так бiдуК. Та разом i матушку проси: побачимо, що воно за губернська цяця. Хрестини, iменини, похорони нiколи не справляються без бенкету: зiйдуться чужi люди, треба дiло зробити, треба й побенкетувати. Колись тi бенкети цiлими тижнями тяглися, широко та бучно справлялися; а тепер бiльше мiж прихильними знайомими. На сей раз Антон Петрович запросив близьких собi: Книша з жiнкою - високою та сухою, як тараня, молодицею; секретаря з суду - лисенького та низенького старичка з його бочкою, як шуткуючи звав вiн свою жiнку - огрядну та товсту панiю, велику товаришку головихи; прохав вiн i голову, й Селезньова, та голову якесь дiло задержало, а Селезньов поПхав на села мiстки оглядати. У призначену недiлю звечора зiбралися запрошенi гостi, посiдали, ведуть Звичайну розмову - хто що чув, хто що бачив; ждуть батюшки. Аж ось i вiн, та ще й не сам - з матушкою. - I чого? - спитала секретариха з полiцiП, хитнувши головою. - Скажiть же, - додала секретариха з суду. - I Пй сюди треба! Iшла б у машкарад скраю водити! - увернула головиха. Вона вже дещо чула про молоду попадю, що та виробляК. Попадя увiйшла в гостинну наряджена та надушена, ПП гарне шовкове плаття злегка шамотiло по долiвцi, цвiтний пояс, наче райдуга, перевив тонкий та стрункий стан. ПП бiла, наче виточена, шия ще здавалася бiлiшою вiд чорноП шовковоП матерiП, що так гладенько облягала ПП круглi плечi i високе лоно; золотий хрестик на золотому ретяжцi блищав на шиП, як зоря; невеличкi сережки грали дорогими камiнцями; на рожевих пальчиках i синiли, i червонiли перстеньки; личко молоде, рожеве; волос чорний, у кучерях; голубi оченята з-пiд чорних брiв, наче квiтки тi, горять-усмiхаються. - Нарядилась, а Псти, кажуть, нiчого, - припавши до Рубчихи, промовила секретариха з суду. - Пiдiть же! - одказала та. Головиха тiльки сплюнула i припала до блюдечка з чаКм. Попадя, уступивши в гостинну, привiтно поклонилася усiм. Пистина Iванiвна напрямилася стрiти не знану ще гостю. Почалося знайомлення. Попадя, як ясочка, бiгала вiд одного до другого, хапалася за руки, мiцно здавлюючи Пх, трусила; з жiнками цiлувалася. Личко ПП горiло, очi грали. Вона така рада новим знайомим. Так давно ждала сього часу. I защебетала, мов пташка ранком. Балакаючи з хазяйкою, увертала слово й до гостей; чула, що говорили чоловiки в другiй хатi, i з ними вона перегукувалася своПм дзвiнким голосом. Бажаючи побачити народжену, кинулася в дитячу, обцiлувала червоне личко Маринки, витерла губи бiлим пахучим платочком i метеликом ускочила знову у гостинну. - А хто ж кумом? - спитала. Пистина Iванiвна пiдвела кума, познайомила. - Я десь вас бачила, - сказала вона, стрiльнувши на нього очима. - На улицi, може, - вiдказав вiн, вклоняючись. - Нi. Ви не з губернiП? - Доводилося й там бути. - То-то. - I вона заторохтiла про губернiю. - Там-то хороше, там-то весело! Садки, клуби, маскаради. Григорiй Петрович зрадiв новiй знайомiй. З одного города - у них зразу знайшлося що пригадати, про що поговорити. Весела i тепла розмова зачалася мiж ними. - Хльорка! - тихо промовила Книшева жiнка. - Та ще й губернська, - додала секретариха з суду. Головиха зачмихала i вилила з блюдечка чай на себе. - Плаття! плаття! - загукала секретариха з суду i кинулася за ганчiркою. - Нiчого, - заспокоювала головиха, струшуючи з свого дорогого шовкового плаття краплi чаю, а в душi лаяла i попадю, i секретариху. - Бачите, що тут за люди - якась звiрота, - прошептала, повертаючися до Григорiя Петровича, попадя i, зiтхнувши тихо, додала: - А ти живи мiж ними та ще й вибери подругу собi. - То ви не подругу вибирайте, а друга, - одказав вiн Пй. - Друга? - скрикнула вона, i блакитнi очi ПП аж посинiли. - О-о, я знаю вас, мужчин. Ви всi Кхиднi такi, коварнi... У-у-у!.. I вона так утiшно засовалася, посварилася рукою, так чарiвниче заграла очима, що якби не було нiкого, Григорiй Петрович так би й припав до ПП ручки. - Всi? Невже всi? Мало ж ви знаКте нас, коли так, - одказав вiн буцiм покiйно. Попадя глянула йому у вiчi, пильно глянула... Ще хвилину - i вiн, певно, не видержав би ПП палючого погляду; та вона одскочила вiд нього, пiдiйшла до Пистини Iванiвни й заторохтiла про щось iз нею... Його серце зразу так нестямно забилося. "Ану, потягаКмося, чия-то вiзьме", - подумав вiн, скребучи бороду. Тут почалися хрестини. Усi осталися в гостиннiй, тiльки хазяйка з попадею вийшли в дитячу. - Не по кумi куму вибрали, - промовила вона, зазираючи у вiчi Пистинi Iванiвнi. - То, бачте, головиха. Обiйти якось було нiяково. Зяаете нашi звичаП, - виправлялася Пистина Iванiвна. - А кум - наш квартирант. Попадя мала щось сказати, та тiльки очима заграла. - Ваше ймення? - червонiючи, спитала Пистина Iванiвна. - Наталя МиколаПвна, - одмовила попадя. - Тiльки ви мене так не зовiть, зовiть прямо Наташа. - I вона кинулась обнiмати та цiлувати Пистину Iванiвну. "Дiвчинка!.. Пй би ще тiльки гуляти та в кукли грати, а не попадювати", - подумала Пистина Iванiвна. Пiсля хрестин чоловiки одрiзнилися у другу хату, засiли за карти. Жiнки зосталися з одним кумом у гостиннiй. Пистина Iванiвна часто вибiгала то по хазяйству, то до дитини. Секретариха з головихою бiльше мовчали, слухали, як торохтiла попадя з ГригорiКм Петровичем; а вона нi на хвилину не вгавала: то гудила порядки тутешнi, то згадувала губернiю i зiтхала. Григорiй Петрович iшов Пй навпаки - дратував, перечив; а вона, коли не мала що одказати, то сварилася на нього своПм кулачком. Яка вона хороша була в тому гнiву! Припухлi устоньки, мов рожева квiтонька, розкриваються, блищать бiлi та рiвнi зубенята, щоки криються краскою, а очi горять-палають. - Циндря то вона циндря, а дивiться, яка вродлива дуже, - промовила головиха на ухо секретарш! з суду. - Що та врода? - одкопиливши губу, одказала та. - Хiба на те, щоб другим на шию вiшатися? Чи бачите, як заграК! - I сраму Пй немаК, - увернула Книшева жiнка. - Рада, що до панича допалася: торохтить, як та порожня бочка. А до нас, небiйсь, то й зацiпило Пй. Тут саме Пистина Iванiвна кликнула нащось Григорiя Петровича. Попадя, зоставшися сама, повернулася до жiнок. - Ви не скучаКте? Ми тiльки з ГригорiКм Петровичем i говоримо, Головиха ззирнулася з своПми товаришками. - Та тiльки ж вас i чутно, - прошептала Книшева жiнка. - Ми на вас, серденько, дивлячися, радiКмо, - уПдливо промовила секретариха з суду. - Давайте у хванта грати, - крутнулася попадя. - Нi за що нам хвататися, - з усмiшкою одказала головиха, а ПП товаришки зареготали. - Не хочете? - спитала попадя. - Не хванталися ми змалку, а на старiсть пiзно учитися, - знову промовила головиха. Попадя закопилила губу i, пройшовшися по гостиннiй, повернула в хату, де чоловiки у карти грали. - Бачили, як носом закрутила, - штовхнула секретариха головиху. - З'Пла облизня! - промовила Книшева жiнка. - Менi у хванта грати... - обiзвалася головиха i, схилившись набiк до секретарихи, закихкала; та, дивлячись на головиху, собi зареготалася. Товстi та круглi, вони, наче кавуни тi, хиталися то на той, то на другий бiк, одна одну штовхаючи: широкi Пх обличчя вiд реготу ще бiльше ширшали, займалися краскою, поливалися слiзьми; збоку суха й довгобраза Книшиха, наче довгоноса ворона, дивилася на них i собi якось кисло усмiхалася. Тим часом попадя пiдiйшла до чоловiка. - Що, везе тобi? - спитала вона, припавши на його плече. - Ве-е-зе-е! - розтяг той. - Он шлема з'Пв. - I зареготався. - Бiда з батюшкою, - обiзвався секретар суду, - усiх обiграК. - Присядьте лишень до мене, чи не принесете щастя, - защебетав Книш, пориваючись подати Пй стула. Попадя, подякувавши, сiла. - Свате, свате, - посварився на Книша секретар з суду, - он сваха дивиться. - Завидно стало? - одказав Книш, здаючи карти i схиляючись до попадi. - Жiнко! Се ти проти мене? - увернув i пiп. - Я всiм щастя принесу, усiм, - усмiхаючись, торохтiла попадя. Поки карти здавали, пройшло кiлька хвилин мовчання. З гостинноП тiльки доносилося глухе кахикання. - Бач, нашi собi там не дрiмають, - обiзвався секретар з суду. Попадя повернулась подивитися, хто регоче. В гостиннiй хихикання стихло. а на порозi вона вздрiла Григорiя Петровича. - Будемо й ми в карти грати, - защебетала до нього. - Хто ж буде? - Ви, я. - У вiщо? - У носа. - Як то - у носа? - Карти, карти! Давайте карти! - закричала попадя, ускакуючи в гостинну, i усiлася бiля невеличкого круглого столика. Григорiй Петрович розшукав карти. Швидко мiшаючи Пх, вона щебетала: "У кого зостануться карти, тому носа бити". I почала здавати. Поки здавали, у карти грали, в гостиннiй було тихо; головиха з секретарихою тiльки ззиралися, та Книшева жiнка скоса поглядала на них. - Вийшла, вийшла! - зразу закричала попадя i заплескала в долонi. - А тепер що? - спитався Григорiй Петрович. - Виставляйте носа! На скiлькох ви зосталися? Аж на п'ятьох! Носа, носа! - гукала вона. Вiн виставив. Вона ухопила п'ять карт i нацiлилася вдарити. Григорiй Петрович увернувся. - Цур! не увертатися! - Боляче ж! - замолився вiн. - А як я зостануся? Держiть, держiть. ДозволяКться тiльки картами сторони закрити, а кiнчик виставити. Григорiй Петрович, на великий смiх головихи й секретарихи, закрився картами. - Раз! - скрикнула попадя i вдарила картами по носу. Цiлко улучила вона по самому кiнчику, аж у нього сльози потекли. - Ще, ще!.. Аж чотири рази, - кричала вона, заливаючись реготом, Григорiй Петрович, пом'явшись, покорився. - Два, - промовила вона тихо i злегка зачепила картами. Втрете ще легше; а напослiдок - вiн не розiбрав, чи то вона картами вдарила, чи тендiтними пальчиками злегка доторкнулася, неначе ущипнула. Вiн тiльки запримiтив, що якась нетерпляча ураза пробiгла по ПП веселому личку. - Не буде ж i вам пощади! - скрикнув вiн, здаючи карти. За другим разом зосталася вона, та ще аж на десяти картах. - Носа! - гука, наче люто, жартуючи, Григорiй Петрович. Двома картами заслонилася вона, виставляючи свiй трохи кирпатенький кiнчик носа. - Раз! - гукнув Григорiй Петрович i замахнувся. Метко вона затулилася, - карти ударилися об карти. - А уговор? - спитався вiн з докором. - Уже раз, - защебетала вона, - уже раз. В тому-то й сила, щоб уцiлити. - Ну, держiть... Два! - Ой боляче! - скрикнула вона i мерщiй потерла носа. Невеличка смужечка зачервонiла на кiнчику. - А менi не боляче було? - спитав вiн i знов замахнувся. - Три! - i промахнувся. - Чотири!.. - гукав далi. - Григорiй Петрович! - окликнула його Пистина Iванiвна з другоП хати, Вiн озирнувся... У гостиннiй тiльки вiн з попадею був, та на порозi дiтськоi стояла Пистина Iванiвна. - Оставте, - промовила тихо Пистина Iванiвна, як вiн пiдiйшов до неП. - Останнi дарую... - сказав вiн, вертаючись до попадi, складаючи карти. Попадя пильно глянула на нього. - Тим не хочеться? - тихенько спитала, мотнувши головою на дiтську, Звiдки доносився голос головихи: "I завели! Ще носи поодбивають... Тiльки Пх i чутно". Григорiй Петрович озирнувся. Пистини Iванiвни вже не було. Вiн кивнув головою. - У-у, подлi! - прошептала попадя i зломила пальцi; наче один, разом вони хруснули в неП. Цiлий вечiр пiсля того вона була смутна, мовчазна. Пiсля закуски, як прийшлося хлиснути вина, вона тiльки розбалакалася. Хтось з чоловiкiв завiв був пiсню. - Ви вмiКте спiвати? Будемо спiвати! - скрикнула вона, схопивши за руку Григорiя Петровича. - Будемо. Заводьте. - ЛКрмонтова: "Выхожу один я на дорогу" - знаете? - Трохи. Вона вискочила насеред хати i почала. Тихо-тихо, мов з-за гiр донiсся Забiй золотого дзвоника, роздався ПП тонкий голос, дедалi все дужчаючи та пiднiмаючись угору. Григорiй Петрович пiдхопив тенором... Усi зразу стихли, мов понiмiли, слухаючи пiсню. I було що послухати... У кожного перед очима встала нiч, тиха та зоряна; сизим мороком криК вона чорнiП гори, страшеннi скелi... ЧуКться туга невимовна, та туга, шо огортаК самотню душу серед пустинi нiмоП... Здав'гься, гори ворушаться, скелi шепочуть мiж собою, дослухаючись до того гомону, що йде вiд неба. А там? Там тисячi тисяч зiрок одна перед другою вигравають: та лупаК, а та труситься тихо... Ось скiльки Пх чiрвалося i полетiло на рiзнi боки, - тiльки огненнi слiди вказують Пх веселу дорогу... Серце замираК; душа роздимаКться, ширшаК... Здав'гься, що все те у нiй коПться, через неП проходить. Чоловiк не чуК себе, не пам'ятаК... Пiщина серед сього безмiрного свiту, невеличка цяточка його, - вiн чуК, як кидаКться всесвiтнК серце, б'Кться його жила, бринить щось у кожному суставi... пам'ять меркне, думки зникають... Вiн замираК... Вiн чуК, що замираК. Пiсня теж замерла; ПП голос давно вже зник, а проте у хатi стояла така тиша, мов слухали всi ПП далекоП луни. I справдi - луна та стояла в кожнiй душi, бринiла у кожному серцi, ворушила якiсь глухi, невiдомi почування. Всi мовчки, схилившись, сидiли. Перший секретар з суду порушив ту нiмотну тишу. Мовчки вiн знявся з мiсця, мовчки опустився перед попадею на колiна i, вхопивши за руку, примовив: - Матiночко наша, канареечко! Ще разок... ще хоч трошечки... Дайте умерти, - замолився вiн, припавши до Пi руки. Роздався поцiлунок. Попадя трiпнула очима. - Зроду-вiку не чув нiчого такого... Матiнко, канареечко! - гукав вiн, згорнувши хрестом на грудях руки. Його жiнка, як обпечена, схопилася з мiсця i, пробiгаючи повз нього, штовхнула. - Бочко! - скрикнув вiн, задержуючи ПП за плаття. - Ти чула? Чула коли таку пiсню, такий голос?.. Серафими i херувими так тiльки бога вихваляють. Усi прийняли те за жарти i зареготалися. Сама секретарша, щоб не подати виду, як се Пй до серця доходить, усмiхнувшися, промовила: - А ти вже, мiй голубе, й розкис... Що то вiн у мене голiнний до пiсень, а надто як ще й вип'К... - повернулася вона до попадi. - Вип'К! - гукнув вiн. - Умру колись вiд них! Так мене й розiрве, рознесе на шматки! - гукав вiн, хапаючися руками за груди, мов показував, як його буде розносити. - Оце, який ви!.. То я не хочу й спiвати, щоб ви не вмерли, - обiзвалася попадя. - Матiнко... Канареечко. I без того умру. Заспiвайте! - I вiн порвався був знову ПП у руку поцiлувати. - Добре, добре - заспiваю. Тiльки устаньте, тiльки не цiлуйте, - защебетала вона, граючи очима; вони, здаКться, казали у неП: а що, а що? Бачили мене? Чули? Схочу - усi тут будете у моПх нiг плазати, моП руки лизати!.. Здавалося, вона росла, вищала, ширшала. Не невеличка дiвчинка стояла перед очима, а велична цариця. Завели другу, веселеньку; потiм знову журливу, а на перемiну знову веселу. Вечiр закiнчився танцями. Секретар суду, хлебеснувши вже й геть-то, ухопив попа - i пiшли удвох драти гоцака, аж стiни ходором ходили. Розiйшлися геть за пiвнiч. Пiп так пiдтоптався, що ледве ногами плутав. Григорiй Петрович згодився провести Пх додому. Тiльки що вийшли за двiр, вона схопилася за його руку, i вони пiшли вперед; пiп, поспiшаючи за ними, писав мислiте i щось розмовляв сам з собою. Вони не слухали його розмови; у них розпочалася своя, весела, жартiвлива. Звiшуючись на його руку, вона так голосно реготалася, що аж луна розлягалася по дворах; зляканi собаки кидалися пiд ворота, пробiгали дворами, гавкали, вили; пiп гукав на собак, посилаючи Пх кудись далеко, а вона горнулася до Григорiя Петровича, ховалася за нього, щоб, бува, вони не покусали. - Я надiюся, що ви тепер, знаючи наш захист, заглянете коли-небудь у нього? - сказала вона, прощаючись, як дiйшли вони до двору. - Ваш гiсть! - одказав Григорiй Петрович; а пiп у знак приятельства обнявся й поцiлувався з ним. Григорiй Петрович вертався додому п'яний тiКю радiстю, що впиваКться чоловiк, провiвши весело вечiр. Голова його горiла; серце якось нестямно билося... "Пiду, безпремiнно пiду", - шептав вiн, перебираючи днi та вираховуючи, у який би його зiбратися. Невеликi, видно, були збори, коли вiн на другий день i пiшов. Вернувся додому рано, зате ще п'янiший, ще веселiший. Вiн не пiшов до себе у хату, а пройшов до куми похвалитися, як вони весело провели той вечiр... скiльки спiвали, i пiп спiвав!.. - От люди! - скрикнув вiн зопалу. - Ой, стережiться голубих очей! - болiсно усмiхаючись, вiдказала йому кума. Вона чогось увесь вечiр була сумна, задумана. Григорiй Петрович не примiтив того й веселий лiг спати... На третiй день вiн гуляв i... сам не знаК, як опинився у попiв; на четвертий - знову... Незабаром вiн почав там бувати, як дома, як свiй чоловiк. По городу пiшла поголоска. Люди слебезували про Пх довгi гулянки удвох поза городом. Хтось примiтив у вiкно ввечерi, як сидiли рядком, пили чай... ПП рука лежала в його руках, вiн раз поза раз приводив ПП до свого рота i тихо цiлував, кожний раз роздивляючись, мов вона мiнялася вiд його поцiлункiв, ставала краща. Куховарка, синьоноса Педоря, комусь хвалилася, що i батюшка про те знав, та тiльки мовчав. Раз тiльки, перебравши через мiру, вiн завiв про те розмову з нею, прохав, аж плакав, кинути таке життя. - Буде того, що я тебе раз покрив, що перед богом грiх на себе прийняв... Ти знаКш, як преосвященний дiзнаКться? - умовляв вiн ПП. Та вона йому зразу забила баки. - Плювати менi на тебе та на твого преосвященного. Як жила, так i житиму! - вiдказала вона. Багато дечого ще плела куховарка Педоря. Та чого не наплете наймичка, що Пй повинно за три мiсяцi заплатити, а нi за один не заплачено? VI Минало лiтечко тепле з його ясними та привiтними днями; насувала осiнь сумна з густими туманами, з темними непроглядними ночами. Настане день - лiтнiй вечiр яснiше, малий та короткий, сюди-туди повернувсь - вже його й немаК; а нiч довга-предовга - i виспишся, i вилежишся, а свiт не заглядаК у вiкно, десь дрiмаК за горою; у шибки тiльки стукаК дощ та наганяК нудоту. Христя i незчулася, як минуло лiтечко тепле, наступили ночi холоднi, пiшли дощi безперестаннi, замурували людей по хатах. Надвiр вийдеш - дощ, та кал, та туман непроглядний; i в хатi не краще: сiро, аж жовто, наче димом накурено. Сумно у такi часи не тiльки в селi, сумно i в городi. По селах хоч робота е - прядуть, шиють; а в городi одбув день та й спи або нудися цiлу нiч. Христя, щоб як-небудь скоротити час, почала вишивати сорочку; а Мар'я або Пй помагала, або качалася на печi, пригадуючи всячину з свого життя. Вiд того безталанного дня, як вернулася вся побита та понiвечена, вона нiкуди не ходила; все дома та дома, все сумна та невесела, не раз гiрко й плакала. Та що сльозами поможеш? Тiльки очi наплачеш та себе зсушиш. Мар'я, справдi, почала сохнути. Часто вона жалiлася Христi, що корсетка на нiй, як мiшок, телiпаКться; у спiдницi - двiчi гаплички переставляла; i на обличчi, - хоч блiде воно було в неП, та повне, - тепер i обличчя осунулося, почало жовтiти, очi - меркнути; i не одну бiлу волосину у висках запримiтила Христя. Одного такого вечора Христя, подавши панам самовар, примостилася на полу шити, а Мар'я побралася на пiч. Кругом Пх було тихо; з горниць тiльки доносився брязкiт посуду та неясний гомiн. Мар'я i Христя мовчали. Христя, схилившися над шитвом, корписала голкою; Мар'я дивилася з печi на неП i - по очах видно - сумувала. Вона думала: отже Христя сидить, шиК сорочку, виплутуК мережку; а вона лежить i нi до чого не прийметься, Пй i не хочеться нi до чого прийматися; руки не здiймаються... Та й нащо? Христя молода, до неП усе усмiхаКться; Пй здаКться все таким привiтним та гарним... Колись i Пй було так; а тепер?.. що усмiхалося - те тепер кривиться, насмiхаКться; що радiсть несло - те тепер щипаК за серце, нове лихо приносе... Що ж се таке: старiсть iде чи безнадiйне життя нагнiтило?.. Мар'П стало гiрко