зiйшлися до вечора. За цiлий день одне одному слова не сказало. Так минув i другий день, i третiй, на четвертий рано прибiгаК Кирило. - Прислано вiд станового - ховати, - привiтавшись, сказав вiн. - Уже i дозор зняли. - Хто ж буде ховати? - питаК Одарка. - Чи не той, хто наряджав сторожу? - Цебто Грицько? - здивувався Кирило. - Той заховаК! - додав далi, скрутнувши головою. - А що, зiгнувся б? - пита Одарка. - Та годi тобi! - перебив ПП Карпо, якось вiльно зiтхнувши. - Уже ж не кому приходиться, як не нам. Стара, царство Пй небесне, була прихильна до нас... Грiх нам буде не знарядити ПП на той свiт. Бiжи, лиш, Одарко, по жiнок, а я... От, може, Кирило та Панько дадуть помоги яму копати. - А чому ж! Можна! - згоджуКться Кирило. - От i добре. Уже пообiдаКмо разом, - додаК Карпо. Одарка зразу кинулась на село збирати жiнок, бабiв, а Карпо з Паньком - за заступи та на цвинтар. Кирило зостався у Карповому дворi труну З дощок збивати. Як не клопоталися, як не билися, не кидалися сюди та туди Карпо з Одаркою, щоб скорiше порядок умирущiй дати, та нiяк того дiла в один день не скiнчиш, - багато заходу. Стару обмили, нарядили i положили на столi. Одарка сама хрест вилiпила з воску i свiчку засвiтила в головах... ТлiК та свiчечка, кидаК жовтий свiт на почорнiле лице вмирущоП... У хатi тихо, нiхто не читаК над покiйницею, - тiльки старi бабусi кругом обступили стiл, i хiба яка закашляК або перехреститься, шепчучи тихо молитву, i тим зворухне незамутну нiмоту... А надворi - рай: сонце, наче панна у пишному одягi, розгулялося розiгралося; сонячнi пароси так i носяться в прозорому повiтрi, так i прищуть золотими стрiлами; гнуться, ламаються, осiдають iскорками на пишно убрану землю, на розкiшiю вкритi листвою садки... Пташки лящать, теркотять, спiвають; щебече соловейко i своПм голосом криК цьомкання кропив'янки; куК зозуля, а ПП перебиваК криклива iволга; гуде сумно одуд, а горлиця ще жалiбнiше туркоче; цвiрiнькають джикуни-горобцi, а до Пх з високоП високостi, неначе срiбний дзвiнок, доноситься жайворонкова пiсня... Рап - та й годi! Все живе, радiК... Шматочок того раю забiгаК й у Прiсьчину хату: то сонце ускоче у вiкно, забiга зайчиками по стiнах, по долiвцi: то пташина пiсня долетить у розчиненi дверi... Шкода, що нiхто того не бачить, нiхто того не чуК! Сама господиня навiки заснула, а ПП товаришки - нiмують кругом неП... Не додивлялись до свiтовоП краси Панько i Карпо, працюючи над глухою домовиною. Вони поспiшали з роботою, та поспiли, коли вже почало сонце сiдати. Разом з ними поспiв i Кирило, одливши труну немов на заказ, - хоч i соснова, та вистругана гладко, вигинблювана по-столярськиП, вона здавалася неначе з жовтого каменю витесана або з воску вилита, так ПП пiльно пригнав Кирило. Увечерi Карпо збiгав до батюшки i за полтиника вимовив нари, хреста. А запечатати - батюшка обiцяв зайти на цвинтар, бо однак вiн живе недалечко вiд його. На другий день збиралися ховати. Якнайранiше збирайсь, а все день загаяний, пропащий. Була саме субота. Карпо i Одарив порiшили ховати впiвднi: до того часу можна з варивом справитись. День, як i вчора, випав ясний-погожий; сонце - аж пече; пташки щебечуть. Пiсля снiдання почали збиратися люди. Чимала купка зiбралась: шiсть чоловiка треба пiд труну, одного - з хрестом; п'ять-шiсть бабусь стареньких придибало провести покiйницю, тихо сплакнути; десь два слiпцi узялося з проводирем, - i проводирю знайшли роботу - нести коливо... Тихо-тихо потяглася процесiя з Прiсьчиного двору через майдан, повз церкву, на кладовище. Попереду хлопчик з коливом; за ним - Карпо з хрестом; за хрестом - нога в ногу шiсть чоловiка несуть нари з труною, закритою покрiвлею до половини; у головах - Одарка сумна-невесела; за нею - купкою бабусi шкандибають; а на самому кiнцi два слiпцi, забравшись за руки i пiднявши голови вгору, бережно виступають, роз махуючи вперед себе довгими цiпками. Сонце стоПть над головою, сяК, граК на пожовклому обличчi помершоП, стрибаК по ПП закритих очах, неначе хочг розтулити, неначе каже: та розкрий Пх, глянь, - як усюди гарно, i тепло, i весело!.. Шкода працi! Трупа тихо колишеться пiд рiвною ходою шести чоловiка, а разом з труною i Прiсьчин труп хитаКться, немов журиться, що прийшлося свiт покидати... - Стiй! - хтось сказав з-пiд труни, коли наблизились до церкви. Усi стали. Чоловiки спустили бережно нари з плечей на землю, щоб передихнути. - Поти спочинемо, може б, хто хоч тричi ударив у дзвона, - сказав Кирило. - Та хоч i я, - обiзвався молодий чоловiк з чорними вусами й кинувся до дзвiницi. Гучно-зично загув великий дзвiн з дзвiницi i розкотився в повiтрi. За ним тихо зателенькали невеличкi дзвоники, немов маленькi дiти заплакали за своПм старим батьком по помершiй матерi... Усiм стало сумно-сумно; люди, зачувши дзвонiв, захрестились-замолились... А то хто по шляху в село трохи не пiдтюпцем бiжить-поспiшаК i прямiсiнько чеше на купку людей, що стовпилися бiля труни? Личко молоде, дiвоче, залите слiзьми, прибите пилом, зажурене-засмучене!.. Ось-ось уже недалечке вiд купки - бiжить, прожогом кидаКться мiж людей... Ось уже й бiля труни... Глянула... - О моя матiнко! Моя голубонько! - роздався уразливий викрик тонкого плакучого голосу над людськими головами. - Та це Христя?.. Вона! - разом скрикнуло кiлька чоловiкiв, i всi витрiщились. Христя припала до труни i страшенно залементувала, ПП гiркий плач покривав гучний гук дзвонiв. Аж ось вони й зовсiм затихли; а в повiтрi осталося рiзуче Христине голосiння... - Годi! годi!.. Одведiть ПП вiд труни. Вiзьмiть за руки та одведiть! -гукають чоловiки на бабiв, намiряючись знову труну пiдняти. Довго силкувались, поки Христю одiрвали вiд труни, - так вона вчепилась за неП! Одарка з бабусею узяли ПП пiд руки i тихо вели за труною. Христя, здаКться, нiчого того не примiчала i, йдучи, одно голосила, викрикуючи жалiбнi слова, приливаючи Пх ще жалiбнiшими сльозами. Страшно й тяжко було слухати той нестямний крик гiркого плачу. Одарка собi плакала. Бабусi зiтхали. Чоловiки, неначе Пх хто пiдганяв, зразу нриспiшили: декотрi втирали зайвою рукою необачну сльозу, що туманила очi... Повернули в улицю. Якраз треба було iти повз Грицькову хату. Донесли до його дворища. - Стiй! - роздалось спереду. Христя вирвалася з Одарчиних рук i знову припала до труни. Непевний лемент ПП знову заходив-забунтувався... Народ з дворiв вибiгав довiдатись - кого несуть; подивитися - кого ховають. Вибiгла Хiвря, стала коло ворiт i перехрестилася; вибiг Федiр, та, глянувши, подрав мерщiй кудись огородом; виплив i Грицько. - Де вона в гаспида взялася? - перше було його слово, забачивши Христю. Потiм вiн пiдiйшов до труни, узяв Христю за плече рукою i спитався: - А ти вiдкiля се причимчикувала? Христя - одно тужила, одно голосила. - Де взялася, питаю! - грiзно гукнув Грицько, рвонувши Христю за плече. Рука його сприснула, i вiн поточився. - Та не займай ПП хоч тута! - обiзвалася Одарка, забачивши, що Грицько намiряКться знову Христю за плече пiймати. - Господи! Оце невидане... Уже б же не прийшла, коли б не пустили. - Та дай Пй хоч матiр провести, - умiшалося кiлька чоловiкiв. - Уже ж коли втекла, не де дiнеться - тут буде. Грицько оханувся i мовчки одiишов вiд труни. Чоловiки одвели Христю, вхопили нари i знову помчали, Христя знову затужила. Охриплий ПП голос то гув, неначе перервана струна, то тонко-тонко, як вилясок, пiднiмався вгору... Грицько не заспокоПвся. Вiн все таки думав, що Христя втекла - аж поки не прийшла у волость бумага, цю ПП зовсiм пущено... - Таки викрутилась! - мовив вiн, чухаючи себе поза вухом... - Як же ти, Христе, думаКш? - питалася Одарка на другий день пiсля похорон. - У своПй хатi ягитимеш, чи, може б, у нас оселилася? Разом би робили i годувалися. - Спасибi вам, Одарко. Не зостануся я нiзащо тута. Далося менi се село узнаки, - провались воно крiзь сиру землю, окреме божого дому та людей добрих! Пiду шукати десь кращого мiсця... - Хоч кращого, а хоч гiршого, аби - iншого!.. - не то сама собi, не то Христi одказала глухо Одарка. Христя похнюпилася i, важко зiтхнувши, заплакала. ЧАСТИНА ТРЕТЯ СТОРЧ ГОЛОВОЮ I Сiло сонце. Легенька тiнь ночi упала на землю. Заблищали зорi в чистому небi, показався i мiсяць з-за гори - повний, червоний, неначе в банi паривсь. Сумно позирнув вiн крiзь пил та куряву на людську бiганину, на чудний гук мiста. Не спить воно, та ще й не збираКться спати. По кам'яних вулицях торохтять вощики, попiд заборами снують люди, у кожнiй хатi горить свiтло; а великi будинки неначе в огнi палають: з Пх розчинених вiкон ллються де спiви, де бренькiт... Почалося окреме городське життя - життя ночi... Село не знаК його, бо не знаК i тiП страшенноП задухи, що здiймаКться удень з кам'яних улиць, з напечених сонцем стiн, з тiсних смердючих дворiв i що не даК дихати, не даК жити. Про те не знаК село. Примостившись на просторiй просторостi, серед широкого поля, укрите густими садками, оторочене кругом левадами, з рiчкою на краю, а iнодi й посерединi, - воно дише i вдень прохолодою. А вночi?.. Хоч би ставало тiП короткоП лiтньоП ночi на вiдпочинок пiсля денноП працi, бо не вспiе заблимати свiт над землею, як уже й продираються хазяйськi очi, уже здiймаються натомленi руки на працю. Не те у мiстi: там немаК нi просторих левад, нi густих садкiв; там шматок мiсця потрiбен пiд будiвлю, котра б приносила бiльш користi, грошей, i там оселились люди не польовоП працi - гречкосiП та хлiбороби, а городськоi - ремiсники, купцi, крамарi, пани - воКннi й невоКннi, служащi й не служащi, жиди - в ярмулках i без ярмулок, в дорогих саКтах i в драних балахонах... Все те живе тiльки на грошi, все те купуК, що потрiбно для життя, а не своПми руками добуваК. Там життя нiколи не вгаваК: одно спить до пiвдня, друге - з пiвдня. А нiччю, як окриКться пекуче сонце, спаде денна задуха, - тiльки й дихнеш свiжою прохолодою, тiльки й посидиш з добрим чоловiком, перекинешся з ним живим словом, а часом i погуляКш досхочу. Он i в Антона Петровича Рубця зiбралась невеличка купка. Прийшов член ЗемськоП управи, капiтан Селезньов, височенного росту, з страшенно довгими рудими вусами, такий голiнний до карт, що йому й Псти не треба, аби було "зелене поле"; Федiр Гаврилович Книш - йому пiдручний. Вони застали тут Колiсника, котрий прийшов до хазяПна побалакати за дуже низькi цiни на м'ясо. Колiсник добре знаК, що посуху якось i балакати не приходиться, i йдучи, захопив пляшку доброго рому. Перед вечором гарненько усiлись вони на ганку, що виходив в невеличкий салон, i смоктали ромок з солодким чаКм. - Зовсiм обидно, Антон Петрович! Џй-богу, зовсiм обiПдно, - бiдкався Колiсник. - Ви тiльки подумайте: вiл стоПть шiстдесят карбованцiв, а м'ясо по вiсiм копiйок фунт. Скiльки його з вола потягнеш? Одрубай голову, одрубай коги - добре-добре, як пудiв на п'ятнадцять, а бiльше усього тринадцять набереться. От ви i лiчiть: по три карбованцi з семигривеником пуд, - п'ятнадцять нудiв - сорок вiсiм карбованцiв, недiстае дванадцять. З чого його брати? Шкура - сiм-вiсiм, хай десять карбованцiв; а два карбованцi на голову га ноги?.. От ви дивiться... Собi на убиток! - А бач, торгуКте? - одказав хазяПн, глитнувши чималий ковток чаю, вiд котрого його блiде обличчя ще бiльше зблiдло i тiльки сiрi очi заграли невеличкими iскорками та рижi баки захиталися. - ТоргуКмо як, бодай уже так не торгувати! ТоргуКмо, бо як устрянеш в одно, то... як там кажуть: привикне собака за возом... - Невже по шiстдесят рублiв скот купували? - спитався знову хазяПн. - Та добре, якщо по шiстдесят, i отож тiльки й бариша. А як тепер приидеться купувати?.. Хе! Пропали ми, зовсiм з головами пропали! - бiдкався Колiсник. - А там, може, i таксу прибавлять. - А поти прибавлять, то ми без сорочки зостанемося. Нi вже, Антон Петрович, ви наш заступник, ви наш i благодiтель: похлопочiть уже за нас. - Хiба воно вiд мене? Сам голова назнача цiну... А я? Менi то? МоК дiло таке: кажуть робить - i роби. - Та голова головою, а ви там усьому голова! Пй-богу, правду кажу, Антон Петрович! Џй-богу, не брешу! Уважте... згляньтесь... А ми вам - якого хочте м'яса берiть, дурно берiть... скiльки хочте!.. - Бач, куди вони забралися - на прохолоду! - скрикнув Книш, виходячи до Пх на рундук. - А ми з капiтаном по всiх хатах шукаКмо; та вже Пистина Iванiвна вказала. Антон Петрович подав Книшевi руку, поздоровкався i посунувся геть, даючи гостевi бiля себе мiсце... Колiсник собi пiдвiвся. - Сiдайте. Де ж капiтан? - пита хазяПн. - Вiн там, - мотнувши на хати головою, сказав Книш. - А ви все чайок попиваКте? - Та так, прохолоджуКмося. Парить, так парить! Ми от з ним i вийшли на свiже повiтря. - А тут у вас гарно: садочок, квiтки коло крильця. Се вже, видно, Пистина Iванiвна кохаКться? - пита Книш. - Усi разом, i вона трохи. А що ж се там капiтан робить? Капiтан! Капiтан! - гукнув хазяПн. - Iду! - роздався товстий охриплий голос, i на дверях показався Селезньов; чорний, височенного росту, вiн, як iндик, виступав i трохи не вдарився головою об одвiрок, та похопився прихилитися. - Как? - крикнув вiн, подаючи хазяПну руку. - Еще и не готово? - Чого не готово? - спитався хазяПн. - Как чего? Зеленого поля нет! - I Селезньов махнув так рукою, що аж досяг КолiсниковоП голови. Той усмiхнувся своПм широким червоним обличчям i посунувся геть. - Извините, - прогув Селезньов, поклонившись боком Колiсниковi. - А чаю, Костянтин Петрович? Чаю! - роздався ззаду його жiночий спiвучий голос, i незабаром показалася на крильцi панiйка; помiрного росту, бiлява, з блакитними очима, прямим тоненьким носом, на лицi свiжа, рум'яна. - Можно. Можно и чаю. Только какой такой порядок, Пистина Ивановна? - лебезив перед нею, увиваючись, капiтан. - Уж не знаю, когда и карты держал в руках. Пойду, думаю, к нему; а вот и у него ничего нету. - Буде, все буде, - утiшала його Пистина Iванiвна. - Тiльки попереду чаю напийтесь. Я ось зараз... - I з цим словом вона скрилася у хату. Селезньов сiв коло Книша, сопучи. Колiсник стояв аж коло схiдцiв, витирав своК широке лице червоним платком, м'явся, не знав, що йому робити. - А ви чого стоПте? - повернувся до нього Антон Петрович. - Сiдайте, сiдайте, чай будемо пити. Колiсник примостився на самому крайку лави. Селезньов спiдлоба дивився на нього, мiряв з нiг до голови очима. - Партнер? - випалив далi, наче з рушницi, дивлячись на Колiсника. - Що зводили питати? - спитався його той, як жар займаючись. - Нi-нi, не граК, - одказав хазяПн. - Черт с ним! - прогув басюкою Селезньов. - А-а... в карти? - догадався Колiсник. - Не вмiю i в руках держати. Се не наша забавка, господь з нею! Тут саме дiвчина принесла на пiдносi два стакани чаю i подала Пх Книшевi i Селезньову. Невисокого росту, кругловида, чорнява, одiта по-городянському: у темнiй корсетцi з червоною облямiвкою, у ряснiй спiдницi, з бiлим, як снiг, попередником; невеличкi помiрнi черевички на ногах з зеленими застiбочками. Все те нове, блискуче, як блискучi чорнi ПП очi, як i довга коса, вичесана та заплетена рожевими кiсниками... Все то на Пй так привiтно виглядаК, все бере на себе очi. - Это откуда у тебя такая взялася? - спитав Селезньов хазяПна, коли дiвчина, вiддавши чай, скрилася у хату. - А що? запала в око? - зареготався Рубець. - Ну что - запала! Девка, как есть девка - настоящая! Не наших городских шлюх, - бубонiв Селезньов. - Та вона чогось менi по знаку; я ПП десь бачив, - казав Книш. - Бачили? Нi, такоП ви зроду не бачили! - реготався Рубець. - Да ну, не дури! Говори, где взял? - напира Селезньов. - Найняв. Недавно найняв, - повiдав хазяПн. - Виходжу раз на базар -• стоПть дiвчина-селянка. "Ти чого, - питаю, - стоПш тут? Винесла що продавати?" - "Нi, - каже, - найматись..." - "На ловця, - думаю, - i звiр бiжить". Я саме свою комнатну розщитав... Ледащо великоП руки було!.. Я до неП: розпитую, чи служила до сього. "Служила", - каже. "У кого?" У кого б ви думали? - спитався хазяПн, помовчавши. Всi тiльки дивились на нього i ждали одказу. - У Загнибiди! - випалив Рубець. - Та-та-та... - затарабанив Колiсник. - Знаю, знаю; бачив, бачив... Христею зоветься? - Христею, - одказав хазяПн. - Як сказала вона менi - у Загнибiди, то я й задумався, - почав вiн далi. - То-то я и дививсь, що знайоме обличчя, - перебив його Книш. - Десь я ПП бачив. А я ж ПП у полiцiП бачив, ПП пригоняли на слiдствiе. - Отож i менi страшно стало, - хвалиться Рубець. - Чутка ходила, що дiвчина задавила Загнибiдиху. А гляну на неП - щось не вiриться, щоб така давила. "Ти, - питаю, - коли служила?" Думаю: "Може, давно коли, може, се не та". - "Оце, - каже, - пiсля смертi хазяйки одiйшла". - "Так ти та сама, що казали, задавила хазяйку?" - питаю ПП. А вона у сльози, як заридаК! "Чого ж ти плачеш?" - "Та як же, - каже, - через ту брехню немаК менi просвiтку. Ось другий день стою; спитаК хто: де була? одкажу, - зараз i назад". Подумав я: "Коли б вона справдi була винна..." - Та то ПП вплутав Загнибiда, щоб затягти дiло. Потiм сам в усьому признався, - перебив Книш. - Та постiйте ж бо, - одказав хазяПн. - Подумав ото: "Коли б була винувата - не пустили б ПП"; та й кажу Пй: "Пожалуй, я тебе найму, тiльки попереду справлюся де слiд". - "То наймiть, зробiть милость", - просить сама. Привiв я ПП додому, а сам - до слiдователя. I от, як ви кажете, що то ПП Загнибiда вплутав, так i слiдователь каже... Так я ПП учора й договорив. - А дорого? - спитався Книш. - Десять рублiв, на моПй одежi. - Талан! - скрикнув Колiсник. - Питаю ПП: що за рiк? А вона: "Що хочете, тiльки на вашiй одежi". Кажу - десять буде? "Буде", - одказуК. На тому i порiшили. - Дурна селянка! - смiКться Колiсник. - Та якщо така вона й далi буде, - повiдав Рубець, - то я Пй i двадцять дам. Господь з нею! Адже куховарцi плачу три карбованцi на мiсяць, а що З неП? Тiльки й того, що обiд зваре; а як оддала обiд, то зразу й поминай як звали! А ся, може, хоч хати не покине. - То ще - поки не роззнакомилась. А от, пiдождiть, москаля наживе - почне, як i всi, бiгати, - увернув Книш. - Правда ваша, правда, - каже Колiсник. - У мене з села була. З пiвроку просто люба-мила, хоч у вухо бгай, а познайомилась з москалями - зараз i пiшла у хльондри. Що тi москалi лиха з слугою роблять! - Що москалi - то москалi, - умiшався Рубець, - а то ще и такi, як у мене куховарка. Зараз i почне нашiптувати та наставляти: i того не роби, i то не твоК дiло; i води не носи, i грядок не поли. Думаю розщитати прокляту! За одно й держу: нiхто кращого борщу не зварить, як вона: Пм - не об'Пмся! Зате ж i зло неабияке: коло печi не стiй, нiчого не кажи, нi в вiщо не мiшайся, - так зразу i присне, так i палахне вгору! - Городська, городська, - мовив Колiсник. - Се вже коли городським миром помажеться - пиши пропало! Тут саме увiйшла Христя за порожнiми стаканами - i розмова стихла. - Ну, а за що ж то Загнибiда загубив свою жiнку? - спитався Колiсник, коли Христя вийшла. - За що? Хто ж його знаК, за що, - повiдав Книш. - Усяко кажуть: однi його винуватять, другi Пi. Вона, кажуть, ревнива дуже була... Вiн Пздив кудись та забарився на один день; вона й напалася... Ну, вiн i пом'яв... - Добре попом'яв, що й на той свiт одправив. Нi, вiн таки лихий був, а вона дуже добра. Я знаю ПП, вона кума моя; i його знаю - завзятий! - толкувався Колiсник. - Да о чем мы толкуем? - гукнув Селезньов. - Играть-то будем или нет? - випалив вiн, визвiрившись на хазяПна. - Зараз! зараз! - замовив той. - Христе! як би столик сюди принести!.. Чи, може, у бесiдку пiдемо? Тихо тепер, засвiтимо свiчку i - катай-валяй! - Да мне все равно. Кого ж четвертым? - Хто четвертим? - пита хазяПн. - Нема четвертого. - А ваш квартирант? - спитав Книш. Рубець тiльки махнув рукою. - Не гра? - Другим бог i квартиранта пошле такого як слiд, - одказав Рубець. - А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своПй хатi. - Що ж вiн робе? - спитав Книш. - Пише щось, читаК... - Дурак, видно! - рiшив Селезньов. Колiсник зареготався, а за ним i Книш. - Само собою - дурак! - доводе Селезньов. - Молодому человеку погулять-поиграть, а он сиднем сидит в комнате. Молодому человеку все нужно Знать, все видеть - да!.. За барышнями ухаживает? - I не дума, - одказав Рубець. - Кажу ж: сидить собi в хатi. Ото тiльки й виходу у його, що служба. - Ну, дурак и есть! - А нашi людцi хвалять: немаК, кажуть, там чоловiка за його вдатнiшого, - каже Колiсник. - Та вiн-то не дурний. Начитаний - по-книжному так i гвоздить! - правуК Рубець. - Из новых, значит! Уж эти мне новые! Ничего никогда не видел, никакого дела не работал, а критиковать - давай! Слышали: корреспондент проявился... Описал всю нашу управу. - Ну? - гукнули разом Рубець i Книш. - Да-а. Там такого наплел - страсть! За всех, за всех накатал... Я-то ничего; я старый капитан, обстрелянный; меня этим не проймешь; а вот другие - возмущаются. Председатель говорит: непременно нужно в редакцию писать - кто такой; да в суд жаловаться. На свежую воду вывесть! - Може, й наш. А що ви думаете! Може, й наш, - одгадував Антон Петрович. - Нет, - заспокоПв Селезньов. - Учителишка есть такой. Новый учителишка прибыл; низенький, черненький, плюгавенький. Вот на него говорят. По крайней мере, почтмейстер говорил, что он какую-то рукопись отсылал в редакцию. Да черт с ним со всем! Когда же в карты? - гукнув Селезньов. - Зараз, зараз! Пистина Iванiвна! Христе! А що ж столик? Христя винесла столик, за нею вийшла i Пистина Iванiвна. - Столик у садок, у бесiдку, - порядкував Антон Петрович. - Та розпорядись, Писточко, свiчок туди; воно 6 годилося на другий столик - водочку, закусочку. - Прощавайте ж, Антон Петрович, - уставши, прощався Колiсник. - Прощайте. - То як ви скажете: надiятись нам? Антон Петрович скривився. - Не знаю. Кажу ж - як голова, - одказав, угинаючись. - Нi, вже згляньтесь! - прохав Колiсник i нагнувсь над ухо. - Добре, добре! Приходьте завтра в думу, - швидко одказав вiн. Колiсник уклонився усiм i, грузько ступаючи, пiшов через хати. - От i принесе його! Мужик мужиком, а сиди з ним, балакай, - жалiвся Антон Петрович. - А в шею! - гукнув Селезньов. - За таксу, видно? - угадував Книш. - Та всього потроху, - заминав Рубець. - Ну, идем, идем, - сказав Селезньов, спускаючись з рундука у садок. За ним повагом пiшов Книш, за Книшем - хазяПн. Усi не забарилися скритися в темнiй гущавинi молодого садка. Там серед його, у невеличкiй бесiдцi, на розчиненому столi, горiло уже двi свiчки, освiчуючи чорнi закапелки бесiдки, стiл, на котрому лежало двi колоди карт. Селезньов перший ускочив туди, вхопив карти у руки, почав Пх шпарко тасувати. - Живей! Живей! - гукав вiн на Книша та Рубця, що повагом iшли собi, гомонячи про садок. Книш дивувався, що так рясно овощ уродила, коли всi скаржились на недорiд. Рубець звертав те скарження на людську ненажерливiсть; розказував, коли якого дичка посадив, яку щепу щепив, яку колiрував. - Готово!-скрикнув Селезньов, як вони наближались до бесiдки. - Уже сей i капiтан завзятий! Не дасть i погомонiти, - увiходячи, обiзвався Рубець. - О чем там еще калякать, когда дело ожидает? Прошу карты брать, чья сдача? - Та дайте ж хоч усiстися. Уже й гарячка з вас! Чи то й на вiйнi так напирали? - спитав Книш. - А-а, пардону уже просите? Пардону, а? Ну, бог с вами! Вот моя дама, - перекидаючи карту, мовив Селезньов. Книш i Рубець собi взяли по картi. Випало здавати Книшевi. Вiн узяв одну колоду, перетасував, зняв, пiддивився пiд карту i зразу одсунув. Потiм узявся за другу колоду, знову потасував i знову зняв. - Вот уже и пойдет, ворожея! - сердився Селезньов. - Все черная, да и баста! Я вас всех сегодня попарю. Ух, знатно попарю! Снимите, что ли? - Та знiмайте вже, - пiдсуваючи до нього колоду, сказав Книш i почав Здавати. У бесiдцi стало тихо. Чутно тiльки, як карти слались, падаючи на стiл, та шуршали на зеленому сукновi. - Раз! - мовив Книш, роздивляючись свою карту. - Два, - тихо обiзвався Рубець. - Три! - випалив Селезньов. - Бог з вами! Берiть, берiть! - загомонiли Книш i Рубець. I знову стало тихо. - Семь черва! - гукнув Селезньов. - Вiст! - сказав Книш. - Пас! - обiзвався Рубець. - Одкривайте! Рубець розгорнув на столi карти. - Без одной! - скрикнув Селезньов, розгортаючи i своП. Книш почервонiв i зозла кинув колоду, а Селезньов, здаючи, усмiхався. Тим часом у хатах засвiтилось. Веселенько заблищали огоньки у розчинених вiкнах, забiгали по стiнах тiнi, заметушились по хатах люди. - Мар'К! Ти вже сьогоднi, пожалуста, не заходь нiкуди, - мовила Пистина Iванiвна, стоячи на кухонних дверях, до бiлолицьоП молодицi з чорними очима, що стояла перед умазаним у стiну дзеркальцем i вив'язувала голову шовковим платком. - Бо, бач, понаходили... Треба хоч жареного Пм поставити. Мар'я затихла, слухаючи. Се зразу - рвонула платок з голови i швиргонула його на лаву. Чорне блискуче волосся як хмiль розкотилося по ПП плечах, по виду. Пистина Iванiвна мерщiй сховалася в кiмнату. - Се чорти його батька зна! - гукнула Мар'я, прибираючи волосся з-перед очей. - Се каторжна робота! I вiдпочинку тобi нiколи немаК. I до обiду роби, i пiсля обiду роби ще й на всю нiч становися коло печi. Хай його поб'К лиха година! Хiба я наймалася на таку роботу? Вони гуляють, бенкетують, а ти роби! Не буде сього: не хочу. Смутна та сердита опустилася Мар'я на лаву. Розпатлану й засмучену застала ПП Христя. - Чому се ви, тiтко, не збираКтеся? - не знаючи нiчого, пита у Мар'П. - Збирайся!.. Хiба за тими чортами зберешся куди-небудь? - гукнула Мар'я, i ПП очi аж свiрконули з-пiд чорного волосся. - Коли б днi були удвоК бiльшi, нiж е, то й то б Пм мало. I вночi не спи, i то - роби!.. Се - мученька тяжка! се - каторга гiрка! I пiднесло мене, дурну, сюди служити! I пораяли лихi люди, щоб Пм добра не було! - сюди найнятись! I послухала я Пх, необачна голова! Христя тiльки витрiщилася на Мар'ю. Чи давно вона була в кухнi, - Мар'я любiсiнька-милiсiнька була, збиралася кудись iти, вимивалася в милi, розчiсувала своП кучерявi коси i пов'язувала голову, - як от уже простоволоса и сердита сидить тепер. - Що ж там таке? - тихо спиталася вона в Мар'П. - Що таке? - гукнула Мар'я. - Ота бiла киця - прийшла та ще й просе своПм кошачим голосом... О, лукава змiя! - То коли вам так треба - хiба я не справлюся за вас? - мовила боязко Христя. Мар'я зразу затихла. "А справдi, - думалося Пй. - Христя однак нiчого не робить. Хiба вона не справиться за мене бiля печi?" Щось тепле i одрадне ПП серце залоскотало, по блiдому личку, у чорних очах заграла-забiгала тихая радiсть. - Христе, голубко! - замовила вона ласкаво. - То ти справдi перемiни мене сьогоднi. Так нужно, так нужно! А баринi скажеш, що ти за мене усе поробиш. - Вставши, вона знову взялася за платок. - То я, коли хочете, зараз пiду i скажу, - питаКться Христя. - Як хоч, - одказала Мар'я. "А що, як розприндиться наша киця?" - зразу ударило ПП в голову. Вона мала зупинити Христю, та та уже окрилася в кiмнатах... зиоиу досада ущипнула ПП за серце. "То б вона пiшла, а там як хотять: хай собi правляться, а то ще вискочить та бучу зiб'К... Уже ж що буде - те й буде, а вона пiде!" На дверях знову появилася Пистина Iванiвна. - То йди собi, Мар'К, коли хоч; Христя обiщаК за тебе бути, - сказала i зачинила.за собою дверi. Наче сонце засвiтило i вигрiло: так стало ясно та любо у Мар'П на серцi й на душi!.. "Ся Христя добра людина, - думала вона, - товаришка... Як усе наладила любо та мило, без гуку того, без крику". - Я вже тебе, Христе, колись десять раз перемiню, - обiцяК Мар'я, коли Христя вернулася в кухню. - Та що ж тут таке? А коли вам треба йти... Коли вас там хто жде? - каже Христя. - Ох, жде! - зiтхнула Мар'я. - Чи так-то мене жде, як я, дурна, мучуся? - i, усмiхнувшись своПми чорними очима, попрощалася й пiшла. Христя зосталася сама. "Чудна ся Мар'я! - думалося Пй. - Куди се вона?.. Кинула чоловiка, кинула господарство, щоб у наймах вiк свiй скалатати! Чудна... От уже справжня городянка... Ще як уперше я ПП стрiла у Йосипенкiв, вона казала, що городянкою була, городянкою i пропаде... Отак i скалатаК свiй вiк молодий... Ну, а потiм? Як старiсть та немiч вiзьмуть своК? Коли робити не здужатиме, що тодi?.. Знову до чоловiка вертаться?.. А як чоловiк не прийме?.. До жида у найми - воду носити, жидiвськi смiтники ворушити?.." Христi не раз доводилося бачити жидiвських наймичок - обiдраних, обiрваних, безносих, кривоногих... Страшно глянути на Пх! А вони - неначе Пм i горя нiякого немаК - гугнявим охриплим голосом перегукуються, жартують, усмiхаються... "Невже i Мар'я дiйде до того?.." Христя аж струснулася... "Не доведи, господи!" Вона сама не знаК, чого ся Мар'я так Пй полюбилася. Щось рiдне, щось добре вона почуваК у Пй. З першоП стрiчi вона зразу прикувала Христю до себе. Iдучи найматись, Христя страх як бажала стрiнути де-небудь Мар'ю. А от же й випало: не тiльки стрiла, а вмiстi прийшлося й служити. Як Христя зрадiла, коли перш всього у чужому дворi стрiла Мар'ю. Так би й кинулась Пй на шию, коли б Мар'я зразу була признала ПП. А то Христя здоровкаКться, а Мар'я, мов чужа, дивиться на неП. Коли, розговорившись, Христя сказала, що знаК ПП, бачила там-то, Мар'я тодi тiльки згадала... - I вам не шкода було кидати свого добра? - спитала Христя. - Анi капельки, - одказала Мар'я спокiйно. - Хiба воно моК? - додала ще спокiйнiше. "Чудна твоя, господи, воля!" - подумала Христя i прийнялася в печi розтоплювати. Недовго Христi прийшлося простояти коло печi, не довго правитись. Сама скора, та й дрова - не солома, - хвилинкою страва поспiла. I подавати б, так З саду одно доноситься: раз, два, три! - ознака, що ще не переграли у карти. - Накривай на стiл, Христе, бо вже швидко скiнчать, - сказала Пй Пистина Iванiвна. Христя накрила i чимало ще дожидала у кухнi, що ось гукнуть - неси! НемаК, не чутно. Панi пiшла в садок та там i сiла. Христя потушила свiтло i вийшла на сiнешнiй рундук. Мiсяць геть високо пiднявся вгору, бiлим свiтом вистилав землю. Тихо ходив його срiбний свiт, мiшаючись з легкою тiнню попiд хатами та заборами. Небо й повiтря миготiло срiбло-сизим полум'ям; невеличкi зiрочки ледве-ледве лупали у тому блакитному мороцi. Повiтря стоПть - анi дихне, не ворухнеться, млiК у своКму тихому спокоП, мiсто нiмiК, гасить свiтло i покриваКться сном. Христя сiла на порозi, приклонилась головою до одвiрка. Тихий спокiй ночi колише ПП, присипляв думки в головi, жалощi i радощi в серцi... От би коли лягти отам пiд коморою, на свiжому повiтрi - i заснулося б!.. I Христя солодко позiхаК. Сон хиляК ПП, а з саду доноситься регiт, чутно крики... Нi, не спи, Христе, дожидай, поки кликнуть тебе! Вiд нудьги Христя почала сюди-туди водити очима... Вiкно з причiлку було вiдчинене, у йому свiтилося. То вiкно з паничевоП хати. "Чого ж у його так тихо, чи не заснув, бува?" - подумала Христя i, пiднявшись, побралася до вiкна. Коло столу над бiлим папером зiгнувся вiн: пише щось. Рука несамовито бiгаК, виводячи стрiчку за стрiчкою; молоде лице його, оторочене русявим пухом, то хмуриться, то прояснюКться; чорнi бровенята то сходяться, то розходяться; на високому бiлому чолi, у ясних карих очах бродить глибока думка. Вiн на хвилину зостановився, чогось тихо пошептався сам э собою i, вхопивши перо, знову почав писати: тiльки гострi кiнцi його по бiлому паперу заскрипiли... Христя помилувалася ного молодим личком, таким задуманим i таким ясним, бiлими тендiтними руками, карими очицями, чорними бровенятами i, помилувавшись, подумала: "От i неволить своП молодi лiта над такою роботою!" - Христе! Христе! - донеслося до неП з кухнi. Вона, як опарена, скочила - побiгла. - Виймай жарке та давай. Вони i до свiту не скiнчать. Хай стоПть перед ними, i холодне поПдять, як захотять, - гнiвно сказала Пистина Iванiвна. - Бо я спати хочу, - додала. Христя забрала страву i однесла все у садок. - Эй ты, красавица! - гукнув на неП Селезньов. - Принеси-ка сюда воды. Христя принесла воду i, становлячи, почула, що щось трiмнуло ПП за стан. Озирнулась - то Селезньов посилав до неП свою довгу руку. Христя зашарiлася i в одну мить зникла з-перед Пх. - Эх, скорая! черт возьми! - сказав Селезньов. - А ви, капiтан, по заповiдi поступаКте: хай права не знаК, що робить лiва, - зареготався Книш. - Да просто хотелось ущипнуть... - Не розвращаите моПх слуг, - мовив понуро Антон Петрович. - Нет, нет... бог с ней!.. Я вист, а вы что? - повертаКться до Книша. - Та й я повiстую, - одказав Книш. - Без Двох, - каже Антон Петрович, розкриваючи своП карти. - Ви, капiтан! - гукнув Книш. - А черт тебя дери с твоей девкой! - скрикнув каштан... I з гущавини роздався нестямний регiт. Христя, стоячи за бесiдкою, нiчого не розiбрала, об чiм вони розмовляли, i тiльки ображено прошептала: - Чортова верства! i сорому йому немаК! - Зачиняй вiкна та лягай спати! - сказала Пй Пистина Iванiвна, коли вона вернулася до хати. Христя побiгла... Кругом хати почувся стук, грюк, гарчання прогоничiв. - А се нащо? - донiсся до неП з хати голос квартирантiв, коли вона намiрилась вiкно зачинити, i його бiле обличчя показалось у вiкнi. - Не треба хiба? - спитала вона. - Не треба, - одказав вiн тихо i скрився. - Пора вже спати! - не знаючи, як i навiщо, гукнула Христя. Обличчя його знову показалося у вiкнi, освiчене тихою усмiшкою, Христя мерщiй одскочила й побiгла у сiни. Коли вона лягла, то перед ПП очима у темнiй темнотi засунених сiней все стояло бiле обличчя i стиха усмiхалося до неП... Вона нешвидко заснула, кидаючись кожен раз, як до неП доносилися викрики товстого капiтанового голосу. II Уже сонце геть пiднялося угору, як Христя встала. Мар'я ще не верталася, пани спали. Всюди було тихо, анi шерхне нiде. З улицi доносився гомiн, бiганина; то саме люди пустилися на базар. Христя згадала, що води обмаль, ухопила вiдра й побiгла до сусiднього колодязя по воду. I води принесла, i самовара постановила, а ще нiхто не вставав. "-Видно, учора до свiту досидiли за картами, що й пан заспав", - подумала вона, стоячи серед кухнi й роздивляючись, за вiщо б Пй ще прийнятися. - Христе! - почувся голос пана з кiмнати. - Пора вiкна вiдчиняти! - I вiн голосно позiхнув. Христя побiгла. Вертаючись, вона стрiла Мар'ю. Обличчя в неП бiле, як крейда, очi червонi, одежа пом'ята, коси вибилися з-пiд платка, та й платок сам полiз набiк, - або ж вона цiлу нiч не спала, або ж, на хвилину задрiмнувши, кинулася i зараз побiгла додому. - Здоровi, тiтко! - веселенько привiталася Христя. - Здорова, - пiд нiс охриплим голосом мовила Мар'я. - А чобiт i досi не почистила? - гукнув пан з кiмнати. - Дурна голова! - мовила Христя й побiгла за чобiтьми. Поти вона чистила чоботи, Мар'я мовчки прибиралася, пiдбирала свою' розкуйдану косу, пiдсмикнула пом'яту спiдницю. Гляне Христя - нiма, мовчазна Мар'я, аж сердита, i знову прийметься за чоботи. Ось вони в неП i заблищали, мов лаком покритi. Хутко помчала Пх Христя в горницi. - Чи Мар'я дома? - донiсся голос панiв. - Дома, - одказала Христя. - Скажи, щоб збиралася на базар. На Мар'ю наче хто кинув грячого приску! - Бiси його батьковi! - гукнула вона, тiльки що Христя показалася на порозi. - У нас нiколи так, як у людей: пiдуть на базар, наберуть днiв на два, на три, та й готово. А в нас щодня тьопайся. За шага тiП цибулi купити - йди!.. I сьогоднi йди, i завтра бреди... У других - коли куховарка, то вона сама i на базар, i все; а в нас - слiдком, як дурочка, тьопайся, та носи, що Пм завгодно купити... Бiсовi злиднi! Бояться, щоб не вкрала, бач! - торохтiла Мар'я, пов'язуючи голову старим платком. Пан швидко вийшов одiтий i, не кажучи нi слова, пiшов з хати. Мар'я, вхопивши корзину, повiялася за ним. "Чого се Мар'я така сердита? Що з нею?" -думала Христя, зоставшись одна серед мертвоП тишi. Самовар награвав сумну-журливу пiсню i болiсно одкликався у Христиному серцi. Нешвидко панi встала, а за нею й дiтвора. Треба давати усiм умитися, дiтей повдягати, кроватi поперестилати, у хатах поприбирати. Христя крутилась, як муха в окропi. - Подавай самовар, бо з базару пан швидко прийде, - приказала Пистипа Iванiвна. Христя кинулася у кухню, аж i Мар'я прийшла. Блiда i полита потом, вона принесла у корзинi i м'ясо, i курей, i всяку овощ - повну корзину; принесла та так i кинула додолу! - Руки пообриваКш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять - носи! Аж руки потерпли! - скрикнула вона i почала розмахувати руками. Христя мерщiй ухопила самовар i понесла у горницi. - Вимий стакани, - порядкуК панi. Поти Христя правилася бiля чайноП посуди, прийшов i пан, почав розказувати про базар, хвалився, що купив, почому. - Ти дивись сьогоднi за Мар'ею, бо вона десь була. Ходе по базару та на людей слоняКться, - додав. Панi тiльки зiтхнула. Христя вийшла у кухню. Мар'я сидiла коло столу, спиною до горницi, i, уставившись очима у вiкно, нехотя жувала скоринку хлiба. Видно було, що вона об чомусь думала, про щось журилася... Христя боялася зачепити ПП розмовою. Було тихо i сумно, хоч сонце так весело освiчувало кухню: його золотi стяги вигравали на шибках високих вiкон, його яснi кружала крутилися по долiвцi. Коли се... - Чого се Мар'я Iванiвна так зажурилася? - роздалося тихе питання ззаду Христi, аж вона злякалася. Зирк! - на кухонних дверях стоПть панич. Його голова й борода закустранi, його очi заспанi, бiла вишивана сорочка розхристана i з-пiд неП виглядаК тендiтнiша вiд рожевого лепесточка груднина. - Нiчого й журитись, коли рук не чуКш! - суворо вiдказала Мар'я. - Чого ж се? - Он яку хуру теребила на собi! - вказала Мар'я на корзину. - Бiдна головко! Та нiхто й не помiг? I не знайшлося нiкого такого? - пита, граючи очима, панич. Мар'я скоса глянула на нього i скрутнула головою. - Ну, вже й ви! - одказала вона, зiтхнувши. - Без того, щоб не пришити квiтки, не можна. - О, ви вже й сердитесь, Мар'е Iванiвно. А я хотiв прохати, щоб дали менi умитися. - Он кого просiть! - кивнула вона головою на Христю. - А се що за вечiрня пташка? - пита вiн, уставивши очi на Христю. Христю неначе хто жаром обдав... "Се вiн плеще про вечiрню через те, що я учора з ним заговорила", - подумала Христя i ще дужче почервонiла. - Дiвчина! Не бачили? - одказала Мар'я. - Уперше зроду... Звiдкiля така горличка полохлива? Христя чуК, що в неП не тiльки лице - голова горить-палаК. - А гарна? - пита Мар'я, усмiхаючись та пiддаючи ще бiльшого жару. Панич узявся у боки i очима так i вп'явся у Христю. - Оце вже й закохались? - смiКться Мар'я. - То вже i закохався. Що ти думаКш? Христя така рада, що ПП кликнули в горницi: як стрiла та полетiла!.. Убiгла у горницю, слухаК наказу панiП; а чуК - його мову, дивиться у землю - баче його яснi очi. - Чи Григорiй Петрович устав? - пита панi. - Я не знаю... Там панич якийсь у кухнi, - одказала Христя, догадуючись, що то за квартиранта рiч. - То ж i К вiн. Клич же його чаю пити. Христя знову ввiйшла у кухню, а вiн стоПть, веде жартiвливу розмову З Мар'ею, i Мар'я весела: смiКться, щебече. - Пани просять чаю пити, - сказала, засоромившись, Христя. - Добре, горличко, добре. Дай же менi умитися, Мар'е! - З якоП речi? - гукнула Мар'я. - Коли вона вам подобалася, то хай i даК. - Тю-тю! Ти ж моя стара слуга. - Мало чого, що стара? Старi тепер забуваються, а на молоденьких Задивляються! Панич похитав головою. - Ну, що з тебе, старе луб'я? Дiвчино! - гукнув вiн. - Як твоК святе ймення? Мар'я зареготалася, а Христя мовчала.