шинках, волочилася з москалями. Тверезий - вiн був тихший води,  нижчий
трави; зате,  як  скинув  чарку-другу  -  де  те  i  завзяття  вiзьметься:
бадьориться, хвастаКться, словами, як горохом, сипле.
   От i тепер. Чи давно вiн сидiв у кухнi на  лавi  самотою,  звiсивши  на
груди свою понуру голову? Його нiхто не прохав випити-закусити, вiн нiкому
нiчого не казав. Христя, стоячи коло печi i  позираючи  на  його,  думала:
чого сей чоловiк сидить сам  собi,  не  Псть,  не  п'К  i  нiхто  його  не
припрохуК? Так було, поти у кухню не навернувся товстий крамар.
   - Тимофiю! А ти чого сидиш тут,  понурився,  не  п'Кш,  не  Пси?  -  i,
недовго думавши, ухопив його за руку й потяг до столу.
   Недовго  вони  там  пробули,  та  назад  вернувся  Тимофiй  уже  другим
чоловiком: вирiвнявся-випрямився, очi грають, брови так  i  ходять,  ще  й
своПми тоненькими  вусами  моргаК.  Христя  нiяк  не  здержалася,  щоб  не
засмiятися.
   - Ти чого регочеш? Ти хто така? - присiкався вiн  до  Христi,  моргаючи
так чудно бровами, що та аж натужуКться,  щоб  не  смiятися,  та  нiяк  не
здержиться.
   - Та се... - почав товстий крамар, ледве язика  у  ротi  повертаючи,  -
дiвчина!
   - А коли дiвчина, то чому замiж не йдеш? - питаК Тимофiй.
   - Та вона б, може, i теК... та, бач, не трапляКться жениха.
   - Ху! - хукнув Тимофiй. - Якого тобi жениха треба?
   - Сватай, Тимофiю, - хтось сказав з купи, що  почала  збиратися  кругом
Пх.
   - А що? Хiба не пiдеш? Ти  не  дивись,  що  забродивсь,  аби  халяв  не
покаляв! - скрикнув вiн, тупнувши ногою, як пiвень, i моргнув усом так, що
усi аж за животи вхопилися.
   Як грiм, гуркотiв регiт по хатi,  та  Тимофiй  на  те  не  вдаряв.  Вiн
близенько пiдiйшов до Христi, почав любенько заглядати Пй у  вiчi.  Христi
спершу було смiшно, а як насунули люди дивитися, то Пй i соромно стало,  i
страшно... Опустивши у землю очi, вона геть подалася до кочерг. Тимофiй за
нею.
   - Серденько! - скрикнув вiн тонко та голосно i аж пiдскочив.
   - Чого ви пристали до мене? Гетьте! - образливо одказала Христя.
   - Панiкадило душi моКП! - гукнув вiн удруге, ударивши сам себе  кулаком
у груди.
   Люди так i покотилися зо смiху, а Тимофiй  стоПть  перед  Христею,  б'К
себе в груди та вичитуК.
   - Се та, кого жаждала душа моя! Прийди ж,  ближняя  •моя,  добрая  моя,
голубице моя! Прийди в моП об'ятiя! - I, розставивши руки,  уже  намiрявся
був обхопити Христю.
   - Тимофiю! Що се ти! - роздався ззаду його голос.
   Тимофiй озирнувся - i руки опустив: перед ним стояв батюшка.
   - Зовсiм засоромив  дiвчину,  -  сказав  отець  Миколай,  зиркнувши  на
Христю, що, як та макiвка, аж горiла у порога.
   Тимофiй на  п'ятах  поступився  назад,  даючи  батюшцi  дорогу,  котрий
поривався виходити, прощався з хазяПнами, гiстьми.
   - Отець Миколай! А на колiсницi хiба  не  треба?  -  мовив  ЗаП'яибiда,
приязно заглядаючи в очi.
   Отець Миколай зареготався:
   - На колiсницi? А щоб вас! Давайте вже!
   - Я вам наливочки, - турбувався Загнибiда. - ТакоП наливочки - губоньки
злипаються! Олена Iванiвна! наливочки сюди! позаторiшньоП! -гукав  вiн  на
жiнку.
   Олена Iванiвна принесла пляшку.
   - Сама ж попотчуй. Од тебе смачнiша! - сказав Загнибiда. Олена Iванiвна
налила.
   - Добра, добра! - прихвалював отець Миколай, смакуючи потроху З чарки.
   - А вам, отець диякон? Наливочки! - припрохуК Загнибiда.
   - Ет! свинячого пiйла! - гукнув той. - Сiрка! менi - сiрка!
   - А може, ромку на потуху? У мене добрий ромок - у нiмця брав.
   - Не терплю я  отих  загранишних  пундикiв.  Вiд  Пх  тiльки  в  животi
булькотить та голова болить. Нема кращого зiлля, як наш рiдний сiрко!  Чим
бiльше його п'Кш, тим смачнiше здаКться! Так?  -  скрикнув  вiн,  ударивши
Колiсника по плечi.
   - Правда ваша. Ромок до чаю - дивна штука.
   - Ото-то-то! А так, наголо - сiрка!  Смикнув  за  хвiст  -  та  й  все!
Дерзай, чадо! - гукнув вiн, перекидаючи чарку в рот, i  мерщiй  напрямився
за батюшкою, котрий уже стояв на рундуцi, дожидався.
   - О, бодай вам щастя служило! - реготався Колiсник.
   За дияконом услiд вийшли хазяПн, хазяйка, посунув i дехто з гостей.
   - Пропустiть! пропустiть! - шамотiв беззубим ротом  дяк,  протискуючись
помiж народом.
   - Ти ж чув, що я тобi  наказувала,  старий  чорте!  -  гукнула  дячиха,
смикнувши його ззаду за косу.
   - Чув, чув! - вириваючись, мовив дяк i скрився в сiнях.
   - Ох ти, моя неписана! - скрикнув Тимофiй, ущипнувшiП ка виходi  Христю
за руку.
   Та не видержала i зо всього маху всадила кулака в Тимофiеву  спину,  аж
по хатах загуло.
   - Ото посватала! Молодець! - хтось промовив.
   - Хто кого? - спитався Колiсник.
   - Он та дiвка Тимофiя.
   Колiсник скинув на Христю очi. Червона i гнiвна стояла  вона  у  порога
коло печi.
   - Де ти, серденько, була? - спитався вiн, пiдступаючи до неП. - Я  ж  з
тобою й не христосався! Христос воскрес!
   Поки Христя зiбралася, що Пй одказати, як Колiсник уже й обняв ПП.
   - Не дуже, Костю, не дуже! Щоб, бува, губ не попiк! - гукав ззаду  його
товстий крамар.
   - I я не христосався! - десь вирискався гнилозубий миршавий чоловiчок i
- цмок Христю в щоку.
   Товстий  крамар  i  собi  приложив  жирнючi  та  слинявi  губи.  Христя
поверталася то сюди, то туди, соромилася, млiла. Вона не  знала  -  чи  Пй
плювати в очi сiй п'янiй зграП, чи лаятися, чи плакати.
   - Стiй! - гукнув Звi'чнбiда, вертаючись у хату й побачивши,  як  Христя
побиваКться у мiцних Колiсникових обiймах.
   - Костянтине! Що се ти? Пiдожди ж, я жiнцi похвалюся, - повернувся  вiн
до Колiсника.
   - Нема, братику, дома, - одказав той, випускаючи  Христю.  Та  прожогом
кинулася з хати i трохи в сiнях не збила з нiг хазяйки.
   - Куди се, як божевiльна, несешся? - спитала Олена Iванiвна.
   - Та он... вони... Хай Пм! - з плачем жалiлася Христя. - Коли так, то я
й кину.
   - Що там таке? - спиталася Олена Iванiвна.
   - Цссс!.. - заходило в кухнi.
   - Не руш хазяйського добра! - вийшовши серед хати, гукав  Загнибiда.  -
Не руш.
   - Чого ти желiпаКш? - сказала вона  чоловiковi.  -  Он  -  люди,  он  -
благороднi! - I гнiвна пройшла у свiтлицю.
   - Отак, як бач! Хто кислички поПв,  а  кого  оскома  напала,  -  сказав
Загнибiда, чухаючи потилицю.
   - Отак i в мене, - хитаючи головою, одказав Колiсник.
   - Лихо, брат, - не жiнки сi! - мовив Загнибiда.
   - Лихо, - пiдказуК Колiсник.
   - А коли лихо, то його й залити, - умiшався товстий крамар.
   - А справдi! - додав Колiсник.
   - Ходiмо, - сказав Загнибiда.
   - Пiдожди. Отi пани нам! I нащо ти Пх напросив до себе? - каже крамар.
   - Хiба я Пх просив? Самi набилися. Не плювати ж менi Пм у вiчi!  Тiльки
що проказав се Загнибiда, як з свiтлицi виходять Рубець i Книш.
   - Попили, поПли у вас, Петро Лукич, - сказав Рубець. - Пора й додому.
   - Куди? Так рано? Та я не бачив, чи ви що й вживали.
   - Вживали, вживали i геть-то! - простягаючи руку, мовив Книш.
   - Боже ж мiй! Та, може б, ще трошки посидiли?
   - Нi-нi! Жiнки дома ждуть. Ми, знаКте, перельотнi птицi.
   - Скажи, хай не задержуК, - мовив тихо товстий  крамар  Колiсниковi  на
вухо.
   - Та хоч на дорогу! - побиваКться Загнибiда. -  Антон  Петрович!  Федiр
Гаврилович! По однiй, наливочки. Жiнко, голубко  моя!  Дорогим  гостям  на
дорогу наливочки.
   - Од тебе не одчепишся! - сказав Рубець.
   - Звинiть. Вибачте, бога ради! Може, що й не так. У мене,  знаКте,  все
по-простому. Пнись - не пнись, а до панiв далеко. Звинiть.
   - Дай, боже, i нам те мати, що у  вас!  -  утiшав  Книш,  беручи  чарку
наливки.
   - Бувайте ж здоровi! - привiтався Рубець. Випив, оддав чарку i, подавши
на прощання одному Загнибiдi руку, мерщiй подався у сiни. Книш, прощаючись
зауряд iз знайомими й незнайомими, собi похилив за  ним.  Загнибiда  пiшов
проводжати.
   - I слава богу! -легко зiтхнув товстий крамар.
   - Та вей Книш ще нiчого: обхiдчастий чоловiк, - сказав Колiсник, - а ще
наш секретар - о-о! то цяця!
   Обидва одним миром мазанi! Обидва на руку охулки не кладуть! Той тiльки
бере та кланяКться, а наш бере та ще й батька дере!
   - Випровадив, слава тобi боже! - сказав Загнибiда,  вертаючись.  -  Ну,
тепер ходiмо до столу. Тепер наша черга. А вже менi сi пани! - I всi разом
повалили у свiтлицю. Там за столом сидiла вся жiноча кумпанiя.
   - Iдiть лишень до нас, - мовила огрядна молодиця, гнилозубого  чоловiка
жiнка, червона, як та наливка, що держала в руках. - Годi вам усе з панами
та з панами. Чи бач, як панами пропахалися! - додала вона, стрiльнувши  на
Колiсника своПми масляними очима.
   - З вами, кумо, випити? От добра кума! - мовив Колiсник,  пiдходячи  до
молодицi, i опустився коло неП на лавi.
   - Та воно-то кума - кума, а христосатися з  кумою  й  нема!  -  укорила
висока довгобраза крамариха, товстого крамаря жiнка.
   - Чого нема? I тепер ще можна! - мовив Колiсник.
   - Огледiлись, як наПлись! - одказала, запишавшись, кума.
   - От i опiзнились! Саме тепер в смак! - виправляКться жартами Колiсник.
   - Не в вашу дяку! - укоряК крамариха.
   - З наймичками йдiть спершу христосатись! - уколола дячиха,  сверкнувши
злими очима.
   - З наймичками буваК часом краще, нiж з ким другим, - додав  гнилозубий
чоловiк.
   - Ще й ти туди! Ще й ти! Не гнiви вже хоч бога! - призро одказала  його
жiнка.
   Гнилозубий чоловiк зморщився, скривився й ще миршавiший здався, нiж був
до сього.
   - Що ж я? Я нiчого. Не личком же, бач, шитий! - виправлявся вiн.
   - Коли не ликом, то валом! - скрикнула, заливаючись реготом, крамариха.
Другi жiнки теж зареготалися.
   - Коли ж так, - мовив Загнибiда, - коли вони нас  не  приймають,  -  не
хочемо ж i ми бути з ними! Хай вони собi осiбно, а ми - осiбно. Ходiмо.  -
I, взявши за поперек гнилозубого чоловiка, Загнибiда напрямився в кухню.
   - Куди ж ви? - неспокiйно на них зиркнувши, спитала Загнибiдиха.
   - На просторе... Хай  вам!  -  мовив  Загнибiда.  Олена  Iванiвна,  мов
ужалена, опустилася, лице Пй поблiдло, очi похмурилися.
   - Куме! куме! - крикнула навздогiнцi крамариха i завела:
   - Ой куме, куме, Добра горiлка.
   - Випиймо, куме, для понедiлка, - товсто одказав Загнибiда,  вертаючись
назад до куми, котра уже й мiсце для його одiбрала. Загнибiда сiв.
   - Отак буде краще! Посiдаймо рядком та  побалакаймо  ладком;  посiдаймо
близенько та вип'Кмо по чарочцi повненько! - сказала гнилозубого  чоловiка
жiнка, Колiсникова кума.
   - Сам бог глаголе вашими устами! - скрикнув Колiсник, опускаючись  коло
неП. Товстий крамар i гнилозубий чоловiк собi примостилися до гурту.
   - Жiнко-голубко! - мовив Загнибiда. - Ти ж у мене перша, ти ж у мене  й
остання! Попотчуй добрих  людей.  Страх  мiй,  люблю  посидiти  з  добрими
людьми, погомонiти, поспiвати.
   - Уже ж коли спiвати, то божественноП, - сказала дячиха.
   - БожественноП! БожественноП! - загукали кругом.
   Крамариха завела "Христос воскресе!"; другi  пiдхопили.  Жiночi  голоси
тонко-тонко виводили;  чоловiчi,  мов  жуки,  гули;  один  Колiсник  гукав
товстого баса, аж вiкна бряжчали, за  що  його  кума  раз  по  раз  садила
кулаком у спину. Колiсник мов i не чув тих духопеликiв - спiвав;  зате  на
кiнцi так придавив, що кума  не  здержалася  i  з  усього  маху  стусонула
Колiсника межи плечi; той векнув. Усi зареготалися, а Колiсник, повернувши
назад себе руку, ущипнув куму. Та скрикнула, поточилася на стiл...  Пляшки
й чарки захиталися, попадали... Почувся брязкiт битого скла.
   - Стiйте! стiйте! не бийте! - хтось скрикнув.
   - Нiчого, нiчого. Де п'ють, там i б'ють! - одказав Загнибiда. -  Жiнко!
попотчуй ще.
   Пiсля сiКП уже не примiчали, як слiд спiвати,  якоП  держатись.  Дячиха
завела "Удiвоньки"; крамариха - "Куми"; червонопика Колiсникова кума - "Не
чiпайте мене, хлопцi, - по телята я йду"... Товстий крамар, схилившись  на
плече до дячихи, плакав; Загнибiда, слухаючи крамариху,  совав  ногами  то
сюди, то туди; гнилозубий чоловiк, приткнувшись до стiни  головою,  хропiв
на всю хату; Колiсник  пiдгукував  Загнибiдинiй  кумi.  Одна  Загнибiдиха,
бiлабiла,  як  крейда,  позирала  на  всiх  палкими   очима   та   болiсно
усмiхалася...
   Христя, почувши нестямний галас, пiдiйшла до  дверей  подивитися.  Вона
Зроду-вiку не бачила нiчого такого! "Це подурiли люди, показилися! Один на
одного   лiзе,   один   другого   не   бачить.   I   це   багатирi,   дуки
гуляють-бенкетують! З жиру не знають, що робити, та казяться", -  подумала
Христя й мерщiй проскочила повз дверi до столу, щоб хто не примiтив; узяла
шматочок паски й почала жувати. Вона ще сьогоднi не Пла;  у  ротi  засхло;
зачерствiла паска становилася  руба.  Пiд  гам,  гомiн  i  чужi  спiви  Пй
сумно-сумно стало. Сонце  одходило  до  спокою,  червоним  свiтом  обдаючи
землю. Обпершись на стiл i  позираючи  в  вiкно,  вона  задивилася  на  те
криваве полум'я та й задумалася...
   Страшенний грюк злякав ПП. Вона кинулась до свiтлицi.  Там  серед  хати
копицею лежав крамар.  Вiн  поривався  було  устати,  та  не  здержався  -
поточився i -  як  два  зняло!  -  розпластався  серед  хати.  Загнибiдиха
скрикнула.
   - Не лякайтеся, Олено Iванiвно; не вiзьме його лиха  година!  -  сказав
Колiсник i, ухопивши крамаря за ногу, поволiк його в кiмнату.
   - А цей чого тут куняК? - забачивши гнилозубого чоловiка, каже Колiсник
i, взявши на оберемок, понiс до крамаря.
   - Очищайте, очищайте мiсце! - гукаК йому  услiд  гнилозубого  жiнка  i,
коли той вернувся, надiляК його поцiлунком.
   - Отакого б менi чоловiка! А не гнилозубого та  сопливого!  -  цiлуючи,
шепче вона, так що всi чують.
   - О, матерi його дуля! Вони цiлуються, а менi й не можна!  -  скрикнула
крамариха й кинулася до Колiсника з Другого боку.
   Обаранили Колiсника; одна в одну щоку цiлуК, друга - в другу.  Колiсник
гукнув, ухопив обох на оберемок i понiс по  свiтлицi.  Жiнки,  як  гадюки,
вилися кругом його, пхаючись та не даючи одна однiй Колiсника цiлувати.
   Загнибiда сидiв i похмуро дивився на Колiсника: досада щипала  його  за
серце.
   - Костянтине; - гукнув вiн, засовавшись на мiсцi.  -  Покинь!  Колiсник
пiдняв жiнок аж пiд стелю, звiв докупи i зразу опустив на землю.  Воно  б,
може, тим i скiнчилося, коли б Колiсникова кума незнарошне
   не збила з ЗагнибiдиноП куми очiпка.
   - За що ти, сучко, збила з мене очiпок? - скрикнула  та,  упинаючись  у
патли гнилозубого жiнцi. Другий очiпок полетiв додолу.  Колiсникова  кума,
не довго думавши, мазнула крамариху  з  усього  маху  по  щоцi  рукою,  аж
виляски пiшли!
   - Так ти ще й битись! - скрикнула крамариха, кидаючись на недавню  свою
товаришку.
   - Що це ви! Господь з вами! - сказав Колiсник, становлячись мiж ними.
   - Матерi твоПй трясця! Як сама розтрибуха, то, думаКш, i  всi  такi!  -
кричала одна.
   - Ти сама розтрибуха! Ти! Тьфу на тебе! -  одказала  друга,  плюючи  на
свою супротивницю.
   - Бач! Це ти,  Костянтине,  наробив!  -  скрикнув  Загнибiда,  ударивши
кулаком по столу, аж пляшки забряжчали. Колiсника не так той гук, як  стук
уразив.
   - А по какой такой причинi я? - беручись у боки, спитався Колiсник.
   - Ти!.. ти!.. Ти  всьому  виною!  -  гукав  Загнибiда,  мотаючи  п'яною
головою.
   - Та годi вам... Петре! - мовила жалiбно Загнибiдиха.
   - Вiн! - гукнув знову Загнибiда.  -  Вiн  всьому  виною!  Куди  вiн  не
встряне - добра немаК!
   - Що ж я, по-твоКму: чортяка, виродок який? Га?
   - Виродок! Виродок! - ледве повертаючiП язик у ротi, мовив Загнибiда.
   - Трясця  тобi  в  пуп!  -  гукнув,  червонiючи,  як  буряк,  Колiсник.
Загнибiда, похитуючись, пiдвiвся. Очi в нього, як гострi ножi, блищали.
   - Так це ти до мене прийшов бучу збивати?.. Вон з моКП хати, щоб i твiй
дух поганий не воняв! -  крикнув  несамовито  Загнибiда.  Колiсник  прикро
подивився йому у вiчi.
   - I-i, хазяПн паршивий! -  призро  мовив  i,  сплюнувши,  почав  шукати
шапки.
   -  Брешеш!  -  скрикнув  Зягнибiда.  -  У  мене  чеснi  люди   бувають,
благороднi; один ти з усiх Кхида вирискався.
   - Який же я Кхида? Ану, скажи... - пiдступаючи, допитувався Колiсник.
   - Який? Ось який. Ти пам'ятаКш наш уговiр за рибу перед рiздвом?
   - Ну, пам'ятаю... То що?
   - Що ж ти -  узяв  ПП  у  мене?  Узяв?..  О-о-о,  Кхидо!  Аби  пiдвести
чоловiка, аби шкоди другому наробити!.. Та ще й смiКшся...
   - То ти он про що?! Та й дурний же ти, а  ще  писарем  був.  Це,  брат,
комерцiя зоветься, щоб ти знав: не ти накриКш - тебе пiдведуть.
   - В усьому ти такий! - гука Загнибiда.
   - А ти кращий.
   - Що ж я?
   - Що? А розписки якi там писали? Га?
   - Якi розписки?
   - Не знаКм? Забув? А хазяПном зовешся. КрамарюКш на тисячi, а  па  пять
рублiв бiдноП дiвчини полестився!
   - Що це ти патякаКш?
   - Що? Он кого спитай, що. Он! - указуючи на Христю, мовив  Колiсник.  -
Вас за се у тюрму посадити слiд. Пiвроку служби  чужоП  закортiло?  ЗнаКмо
ми, нащо ся служба, догадуКмося... У-у, хазяПн! Нога  моя  не  буде  пiсля
сього у твоПй хатi! - скрикнув Колiсник, сплюнувши, i побiг iз хати.
   - Постiй... постiй! - мовив  Загнибiда,  поточуючись,  i  опустився  на
лаву. Голова його не держалася на в'язах, як  вiн  не  мотав  нею,  як  не
силкувався вдержати. Аж ось вiн пiдвiв-таки ПП, позирнув по хатi... Кругом
- нi духу: гостi, почувши змагання i  думаючи,  що  до  бiйки  дiйде,  усi
повтiкали... Ззгнибiду досада Пла.
   - Жiнко! - скрикнув вiн.
   Блiде лице з блакитними очима визирнуло з кiмнати.
   - Чого тобi?
   - Ти чула?
   - Що чула? Попились - полаялись; завтра зiйдетесь - помиритесь.
   - Хто? Я? Я? З ним? Скорiше вода з огнем  побратаКться,  нiж  я  з  ним
помирюся! Мене прилюдно отак шпетувати? Прилюдно?!
   Загнибiда схилився i довго сидiв похнюпившись. Що його схилило?  Хмiль,
образа  чи,   може,   прокинулась   совiсть?..   Довго   вiн   сидiв   так
сумний-похилий. Це знову пiдвiв голову i хижо провiв очима по хатi.
   - Лягай краще спати, - мовила до його Олена Iванiвна.
   - Хто? Я?.. Усi лягайте, усi спiть. Один я не буду...  Пiсля  сього  та
менi спати? - Вiн затрусив головою.
   - Яке його дiло, хто як наймичок  наймаК?  -  помовчавши,  замовив  вiн
знову. - Яке його дiло? Я не йду до його  справлятись,  чи  вiн  за  грошi
найма, чи без грошей? Може, я i без грошей найняв,  та  вiзьму  й  заплачу
Зразу... Христе! - гукнув вiн на всi хати.
   Христя була в кухнi, як змагалися Колiсник з Загнибiдою. Спершу вона не
розiбрала, про кого та рiч ведеться; тепер Пй, як удень, стало  видно.  То
ПП З матiр'ю оплутали, он як обiйшли цi дуки-багатирi!.. Серце ПП наче хто
у жменi давив, - так воно заболiло... Проснулася туга, устала ненависть...
Коли ПП кликнув Загнибiда, вона назнарошне не пiшла, не окликнулась.
   "Нi, не треба! - рiшив Загнибiда. - П'ять рублiв - грошi! Та  ще  й  до
строку далеко. Я Пй i тодi вiддам... Вiддам та ще й одiшлю  до  його,  щоб
показала тому iродовi. Ось, мов, як чеснi хазяПни роблять!" - I  Загнибiда
сам собi усмiхнувся.
   Сонце сiло; насунула темна тiнь ночi; в хатi ще бiльше потемнiло: стiни
- мурi, у кутках - як сажа чорна, тiльки крiзь шибки уриваються  жовтуватi
пбмерки.
   - О-ох! хоч випити, - почувся голос Загнибiди; далi - мацання  руки  по
столу, брязкiт битого скла.
   - Чорт би вашого батька взяв! - крикнув Загнибiда. - Свiтла дати!  Чому
свiтла й досi немаК!
   Загнибiдиха, вискочивши  з  кiмнати,  кинулася  свiтити.  Поти  знайшла
сiрники, поти засвiтила, Загнибiда сидiв i лаявся. Як засвiтила  -  то  аж
скрикнула: нова скатертина трохи не  вся  залита  наливкою,  розбите  скло
валялося по столу.
   - Господи! Чи не можна б спершу засвiтити, та  тодi  випити,  коли  так
заманулося, - сказала вона.
   - Мовчи! - гукнув Загнибiда, хижо сверкнувши очима. - Ще менi не залили
за шкуру сала? Ще й ти туди?
   Загнибiдиха глянула докiрливо на  нього,  повела  плечима  i  вийшла  в
кухню.
   - Христе, голубко! Дивися, пожалуста, за ним, щоб вiн,  бува,  хати  не
спалив, а я пiду та трохи спочину, бо це вже жди всюночноП...  Ох,  побила
мене лиха та нещасна година! - зiтхнувши важко, тихо сказала вона i  пiшла
в кiмнату.
   Гiркi думки знялися в Христинiй головi...  "Обiйшли-окрутили,  як  самi
знали, та ще й голубкою величають... Ой, добрi та любi!" - думалося Пй,  а
в серцi почувався якийсь жаль до Загнибiдихи. Якась таКмна  думка,  що  ця
жiнка нi в чому не винувата, що вона сама немалу випила на своКму вiку  та
ще й випиваК, ворушилася у ПП душi. Глибоко та важко зiтхнувши, вона  сiла
на лавi так, щоб видко було, що Зягнибiда буде робити. Загнибiда сидiв  за
столом проти неП i, уп'явши очi у  кiнець  гнота,  божевiльне  дивився  на
свiтло.
   Нешвидко перевiв вiн Пх на  розлиту  по  столу  наливку,  пiдняв  руку,
умочив пальцi й почав мастити голову... Христя тихо  зареготалась  -  такi
смiшнi  Пй  здалися  тi  витребеньки  п'яного  хазяПна...  Палкий   погляд
Загнибiди, досягаючи до неП аж у кухню, перервав ПП регiт.  Вона  затихла;
Загнибiда, наставляючи ухо, слухав... Стало тихо-тихо; Христя чула,  як  у
неП серце  кидалося...  Це  Загнибiда  устав,  налив  чарку,  випив  i  на
пальчиках покрався у кухню. Христя закам'янiла на мiсцi.  Вона  навiть  не
пригадаК, як Загнибiда  опинився  бiля  неП,  пригорнув  до  себе  i  тихо
поцiлував у щоку...  Огонь  -  не  огонь  опiк  ПП;  якась  огненна  течiя
розлилася по ПП тiлу.
   - Христе, голубко! - шепнув вiн, пригортаючись до неП. Вона трiпнулася,
мов уражена.
   - Чого ви лiзете? Гетьте! - скрикнула вона на всю хату, одпихаючи  його
вiд себе.
   - Цссс!.. - засичав Загнибiда i знову почав дослухатись. Кругом,  як  у
вусi, тихо, тiльки з кiмнати доноситься сап важкий.
   - ЗнаКш що, Христе? - почав вiн. - Я тобi заплачу тi грошi,  що  батько
зазичив у мене.
   - Чула я, як вiн зазичив. Спасибi вам з Супруном! - вiдказала Христя.
   - Що ти чула! То - брехня! Пй-богу, брехня... А от що я  тобi  скажу...
Хочеш бути багачкою, ходити у шовках, у золотi? Христя мовчала.
   - Що твоя душа забажаК - все тобi буде! Чи Псти тобi, пити... Ти бачила
оту здохляку? - ткнувши пальцем на кiмнату, спитався Загнибiда. - Пй  день
вiку, та й того я ще укоротити маю... Стидка-бридка!.. А ти менi якраз пiд
норов пiдiйшла...
   Христя мовчала, тiльки ПП серце непокiйно билося.
   - Христе! - благим голосом прогув Загнибiда й кинувся до неП. Очi  його
свiтилися, як у кота, руки тремтiли; вiн увесь трусився, мов у  лихоманцi:
як ужака той, холодний i слизький, вiн обвивався кругом Христиного стану i
п'яними устами цiлував ПП лице, очi, шию... Христя мовчки пручалася,  доки
ПП було сили змагатись; коли ж вибилась з мочi, а Загнибiда налiг на  неП,
вона скрикнула на всю хату...  Не  встиг  вiн  одхопитись,  як  на  порозi
показалася Загнибiдиха, блiда, розпатлана.
   - Вон, вонюча! - скрикнув .Загнибiда i знову кинувсь до Христi.
   - Тiкай, Христе! - гукнула Загнибiдиха.
   Христя, як стрiла, кинулася надвiр. Загнибiда - за нею;  та  спiткнувся
на порозi, упав... Христя з  нестямки  добiгла  аж  до  комори.  Незабаром
донiсся до неП  нестямний  крик  Загнибiди:  "Так  тiкай,  вонюча?  Тiкай,
паскуднюча?.." Гуп важких кулакiв, гук, зiтхання i плач Загнибiдихи.
   - Ох, уб'К ж вiн ПП, уб'К! - гомонiла  сама  до  себе  Христя,  ламаючи
руки. Пй хотiлося  кинутися  оборонити  нещасну  хазяйку  i  страшно  було
Загнибiди; страшно того непевного крику господинi: "Тiкай, Христе!.." Вона
з ляку, не знаючи що робити, забилася аж пiд комору. Вогка земля,  холодне
повiтря - нiщо ПП не охолоджало; тiло ПП все вогнем горiло,  хоч  ПП  наче
лихоманка трусила; то палив ПП нестямний плач Звгнибiдихи, трусив непевний
страх, що буде з нею...
   Аж ось  i  плач,  i  гук  затихли.  Здалека  почувалося  важке  немочне
зiтхання.  Далi  -  щось  рипнуло  дверима,  щось,  спотикаючись,  вилiзло
надвiр... Роздався гук i посвист... Так божевiльний гукаК  i  свище,  коли
нападе його сказ. Христя припала лицем до землi,  затуляючи  вуха  руками,
щоб хоч не так доходив до неП той рiзучий посвист.
   - Христе! - почувся охриплий голос Загнибiди. -  Де  ти?  Озовися!  Усе
вiддам тобi... Що е в мене - все твоК... У шовки наряджу,  срiблом  обкую,
золотом обсиплю! Чула! Озовися-бо... Бо найду -  гiрше  буде!  -  сварився
вiн.
   -  Петре!  Побiйся  бога,  -   ледве-ледве   доходив   немочний   голос
Загнибiдихи.
   - Ти знову устала? - скрикнув Загнибiда. - I не доб'Кш  прокляту!  Лиха
.година тебе не вiзьме вiд мене! Вонюча, паскуднюча, стидка-бридка!
   - Легше, легше! - донеслося з улицi.
   - Ось не займай лиш, хай йому! - казав другий голос.
   - Чому? - допитувався перший.
   - То Загнибiда бенкетуК. Причепиться - не одв'яжешся! Загнибiда мов  не
чув тiП розмови прохожих, стояв серед двору та, знай, костить жiнку на чiм
свiт стоПть; а та, обливаючись слiзьми, прохала його iти спати.
   Далеко-далеко за пiвнiч, видно, вже притомившись лаятись, вiн пiшов  до
рундука i сiв на крильцi. Коли блiда зоря зайнялася над  сонною  землею  i
Христя вилiзла з-пiд комори, щоб пiти у хату нагрiтися,  то  перше  усього
кинувся у вiчi Пй Загнибiда. Сидячи на  рундуцi  i  схилившись  до  стовпа
головою, вiн спав. Христя i сонного  його  злякалася.  Щоб,  бува,  як  не
збудити, вона на пальчиках покралася за  хвiртку  i  стояла  за  ворiтьми,
чуманiючи, поти не почула гомону у дворi. То гомонiли  товстий  крамар  та
гнилозубий чоловiк, тягнучи Загнибiду в хату. Пм не пiд силу  було  утягти
його п'яне тiло - i хазяйка кликнула ПП допомогти.
   IV
   - Ти не потурай, Христе, на те...  Що  п'яному  не  забреде  у  голову?
П'яний не поставить свiчки, а звалить, - уговорювала  Загиибiдиха  Христю,
як крамар i гнилозубий чоловiк пiшли з двору.
   Христя мовчала, хоч ПП i зло брало за  вчорашнК:  вона  за  цiлий  день
тiльки невеличкий шматочок хлiба з'Пла; цiлу нiч  просидiла  пiд  коморою,
перемлiла та перемерзла - та  що  Пй  було  казати?  I  кому  казати?  Пй,
хазяйцi, його жiнцi? Хiба вона сама не бачила, сама не чула? Хiба Пй самiй
не досталося?
   - От тiльки чого буду тебе прохати, - помовчавши  трохи,  знову  почала
Загнибiдиха. - Що вiн тобi  буде  казати  -  не  втаюй  вiд  мене...  -  I
ЗагниСiдиха заплакала.
   Христi стало жалко хазяйки. Вона б рада ПП й  утiшити,  та  чим  же  ти
утiшиш?
   Переплакавши, Загнибiдиха знову начала гiрко-журливо:
   - Ну й життя! Вороговi своКму не бажала б такого! Хоч би  дiти  були...
Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай -  мало  б
менi було нужди... Нiт же! Господь  i  тим  не  благословив...  Чи  я  вже
удалася така нещасна, чи согрiшила  перед  богом,  що  на  менi  все  лихо
окошилося!..  Нас  троК  було.  Старша  сестра  умерла  дiвкою,   брат   -
оженившись, а я зосталася... Навiщо?.. Он учора, як сова та, як сич,  цiлу
нiч простогнала та проголосила; а бог знаК, що ще сьогоднi  буде...  Отаке
моК щастя, Христе! Заклинаю тебе усiм святим на свiтi: будеш iти  замiж  -
не йди за крамаря, не йди за городянина, - i в того, i в другого нi  жалю,
нi совiстi! Iди ти краще за хлiбороба... Як згадаю, як  жилося  в  селi  у
батька, що б тепер дала, коли  б  воно  вернулося?..  Повеснi  або  влiтку
устанеш рано, пiдеш на поле - просторо тобi та любо. Сонечко  стиха  грiК,
вiтерок легенький дише, польовi пахощi: чебрець, жовтоцвiт; жайворонок над
головою в'Кться, щебече; а перед тобою довгi-довгi нив'я - так i хвилюють,
так i колосяться... От тiльки хiба в жнива сонце надолужаК; та  коли  жнеш
високе колосисте жито або яру пшеницю, та в гуртi, та з пiснями, то  й  те
байдуже. НезчуКшся, як той день довгий мине, як уже час i  додому  йти.  А
там знову - скоки та спiви, спiви та скоки, до самого дому...  Або  зимою:
збереться нас п'ять-шiсть дiвчат, та все щирi подруги, вiрнi  товаришки...
За спiвами та за жартами й робота непримiтна... Довiку б я  бажала  такого
життя, Христе! I пiднесла ж лиха година цього Загнибiду!.. Бог його  знаК,
чого воно свiт так мiниться. ЗдаКться, вiн тодi зовсiм не  такий  був.  Як
заручився вiн, то товаришки, бувало, завидують менi: "Щаслива ти, Олено, -
жених у тебе красивий, та ще й письменний!"  Я  й  сама  тодi  думала,  що
щаслива.  А  вийшло...  Кожна  з  моПх  товаришок  за  послiднiм  харпаком
щасливiша вiд мене! У них, може, i достатку бракуК, та в Пх -  мир,  у  Пх
лад; а в мене i багато лишнього, та нащо воно, коли твоя душа не на мiсцi,
коли дивитися на нього  не  хочеться,  не  радуК  воно  очей  моПх,  серця
зав'ялого?!
   Загнибiдиха замовкла. Сiвши коло столу й пiдперши  голову  рукою,  вона
задивилася у вiкно, надвiр. День був ясний,  сонце  тiльки  що  пiдбилося;
променястi паси косо перерiзують усю хату, осiдаючи аж бiля порога золотим
пiском; а там, за вiкном, надворi, свiту-свiту -  аж  дивитися  боляче.  А
Ззгнибiдиха ж то й не змельне нiкуди; як уп'яла своП блакитнi очi  в  ясне
сонячне свiтло,  та  там  вони  й  потонули...  Що  вона  бачила  там,  що
видивлялася? СвоК молоде життя, свою дiвоцьку долю?.. Христя  дивиться  на
неП, на ПП блiде засмучене лице, на ПП блакитнi задуманi очi. Сонце  прямо
пада на неП, обдаК й обсипаК своПм iскристим свiтом; i здаКться  Христi  -
то сама господиня так свiтить, сама горить тим ясним самоцвiтом...
   - Гей! - доноситься охриплий з перепою  голос  з  кiмнати.  Загнибiдиха
струснулась, скочила й побiгла. Христi здалося,  наче  чорна  хмара  зразу
насунула: i сонце свiте - та не так, як хвилину назад тому свiтило; i хата
мов не та, тиха та спокiйна, - а вчорашня хата, де бенкет,  розвернувшись,
гукаК п'яним гуком, де ПП мордовано... У Христi серце  забилося  важко  та
трудно. Знiчев'я вона кинулася до печi: то одтуле заслiнку,  подивиться  в
чорнi челюстi, то знову затуле... Це - ухопила  вiник  i  почала  вимiтати
пiч.
   Загнибiда увiйшов у кухню, поточуючись. Одутлуватий,  закустраний,  вiн
став серед хати, понуро оглядаючи  кругом  себе.  Загнибiдиха  стала  коло
печi, заслоняючи вiд його Христю.
   - А та де? - зично спитався Загнибiда.
   - Послала на базар за бубликами,  -  торкаючи  рукою  Христю,  одказала
Загнибiдиха. Христя коло печi присiла.
   - Нащо? - гарикнув Загнибiда, гостро глянувши на жiнку, i, похитуючись,
повернув у свiтлицю.
   У Христi аж дух сперло в грудях, поки Загнибiда допитувався; як же  вiн
пiшов, а за ним i Олена Iванiвна, вона мерщiй тихенько покралася  у  сiни,
дослухаючись, що буде далi... "Коли знову здiйметься буча по-вчорашньому -
кину, утечу додому!" - рiшила вона.
   Скiльки хвилин пройшло незамутноП тишi. Це зразу наче у дзвони вдарено.
   - Жiнко! - гукнув Загнибiда.
   - Я тут, - почувся ПП тихий, болiсний голос.
   - А-а... ти тут... А я думав, пiшла куди. Може, кого кращого знайшла?..
Га?.. Кращого?.. Сiдай отут проти мене, дивись менi  у  вiчi...  Тiльки  й
добра у тебе, що очi... а то все -  кат  знаК  що!..  Дивись  на  мене!  -
вередував Загнибiда.
   - Та я ж дивлюся.
   - Дивишся?.. Дивись, поти я не засну...  Коли  ти  вiрна  жiнка,  богом
дана, ну, i дивись, i доглядай свого чоловiка!.. Ти бачиш  -  я  п'яний...
Ну, i доглядай мене. I засну - доглядай... I за сон не ручайсь... Бо  я  й
сонний устану i пiду до других.
   - Що ж менi казати? Твоя воля, твоя й сила! Уже ж я тебе не вдержу.
   - Не вдержиш? А держиш... О-о, ви гарнi! Всi ви гарнi та тихi... А  сто
чортiв по сто гнiзд звили у вашiй проклятiй утробi!.. Нi самi  не  живете,
нi другим не даКте жити... Мало вас бито, мало вас вчено... он то що!..
   Далi його голос обiрвався - затих. Христя  довго  дослухалася,  та  вже
бiльше нiчого не  вчула;  коли-не-коли  тiльки  доносилося  до  неП  важке
зiтхання та плач... Христя на пальчиках покралася з сiней у кухню, з кухнi
- до свiтлицi. Дверi з кiмнати були трохи одхиленi, i Христя  зазирнула  в
щiлину. Загнибiда лежав на лiжку, закривши  очi  й  розкривши  рота;  його
високi груди важко пiднiмались та опускались... Загнибiдиха  сидiла  проти
його. На ПП зблiдлому лицi ще виднi були слiди слiз;  почервонiлими  очима
дивилася вона на його; туга, скорбота та несамовита мука свiтилися ними...
   Несподiвано вдарено в церковного дзвона.  Зично  i  голосно  розкотився
його товстий гук... Христя кинулась;  кинулась  i  Загнибiдиха;  Загнибiда
тiльки розкрив очi, бликнув на жiнку  -  i  одвернувся  до  стiни.  Христя
мерщiй покралася назад у кухню.
   Важкi думки обняли ПП голову, тяжка туга  сповила  серце.  УчорашнК  ще
стояло перед нею; гiрке та образливе, воно ще не пройшло, не утихло; а тут
i сьогоднiшнК пiдновило... Бодай ми не родились на  свiт,  коли  над  нами
отак Знущатися!.. Он, вивернувся, як кабан, вередуК... А ти сиди над  ним,
дивися на його задуту пику, слухай його варнякання  i,  проклинаючи,  жди,
поки засне вiн. Коли б не грiх, приспав би тебе - довiку не пiдвiвся!..
   Все зле i гидке, що затаюКться у чоловiчiй душi на самому днi,  спливло
наверх, знялося: i гидливiсть, i ненависть, i ще щось, чого  Христя  через
хвилину сама злякалася. Вона забачила здоровенний кухняний нiж на столi...
"Отим би тебе приспати!" - ударило Пй у голову... Прийшовши  до  пам'ятку,
вона перехрестилася. "I збреде ж таке на думку, тьфу!" - сплюнула  вона  i
повернула гадки на щоденнi клопоти. "Що ж це воно буде? Хiба  сьогоднi  нi
топитимемо, нi варитимемо?" Якось озирнулася - перед нею  стояла  хазяйка.
ПП червонi очi ще не просохли вiд слiз, блiде лице було  аж  жовто-зелене,
сказать би - вона днiв з п'ять нi на волосину не спала  або  недугувала  з
мiсяць.
   - Чи будемо сьогоднi варити? - питаК Христя. А  Загнибiдиха  божевiльне
подивилася на неП та  як  припаде  до  столу,  як  заридаК!..  Наче  ножем
пройняла Христю наскрiзь.
   - Та годi, хоч не плачте! - скрiзь сльози вимовила Христя. - I  чому  я
не пропала малою! - скрикнула Загнибiдиха i вся затiпалася...
   З того  часу  мiж  Загнибiдихою  i  Христею  настав  лад;  сказать  би,
товариство, коли б Христя була рiвна; а то Христя завжди держала себе геть
одсторонь - i як чужа, i як  молодша,  i  як  наймичка.  Зате  Загнибiдиха
ходила За Христею, як за своКю  меншою  сестрою.  Коли  Христя  забуде  що
зробити - Загнибiдиха сама зробе, а не нагадаК. Пiсля свят вона не  тiльки
ублагала чоловiка набрати наймичцi на одежу, а сама пiшла й набрала  разом
на двi: буденну i празникову. Прийшлося шити, - у Христi хоч рука трохи  й
пiджила, та палець болiв, - Загнибiдиха сама шила, а Христi наробила мастi
i клала до пальця, щоб скорiше  пiдживало.  Як  настали  буденнi  днi,  то
Загнибiда хiба обiдати та на нiч наверне додому, а то  все  на  базарi,  у
крамницi. Загнибiдиха i Христя самi дома. Упоравшись коло печi,  посiдають
рядком, роблять що, ведуть по душi розмову. Загнибiдиха розказуК про  своК
життя, Христя - про своК.
   - Невже ти нiколи не спiвала? - спитала ПП раз Загнибiдиха.  -  От  уже
скiльки у нас, а я й досi твого голосу не чула.
   - Чому не спiвала? Спiвала. Тiльки тут якось не вiльно спiвати.
   -  Чому  не  вiльно?  Заспiвай,  нагадай  менi  моК  дiвування.  Христя
заспiвала - i Загнибiдиха своПм слабим розбитим голосом пiдтягувала.
   Другого разу Зягнибiдиха  попрохала  Христю  розказати  про  свiй  рiд.
Христя розказала i про батька, i про матiр, i про напастi Супруновi.  Вона
нiчого не втаПла вiд хазяйки. Та слухала та тiльки глибоко зiтхала.
   - ЗнаКш що, - сказала вона, коли Христя замовчала. - Ти б пiшла в село,
матiр провiдала.
   - Коли ж менi пiти? - питаК Христя.
   - Коли? Ось у середу його винесе; аж до понедiлка не буде. От i  вибери
день - i пiди.
   - А ви ж самi як зостанетесь?
   - Про мене - байдуже! Не первина менi самiй  зоставатись.  От  якби  ти
пiшла, та ще й матiр свою привела сюди. Тепер годинка i тепло, - хоч би  я
на неП подивилася.
   - Та мати такi, що самi не дiйдуть сюди. Загнибiдиха зiтхнула:
   - Ну, вже хоч провiдаКш.
   Христя задумалася. "Коли його пiти? коли зiбратися? У середу  -  хазяПн
виПде; у четвер - поприбирати треба дещо; хiба от у  п'ятницю...  Раненько
вийду - на обiд наспiну; там суботу перебуду, а в недiлю рано й назад",  -
розполагаК сама собi Христя i рада-рада, коли  хазяйка  згодилася...  Вона
матiр побаче, з подругами наговориться, вiзьме з собою й  нову  одежу.  Як
нарядиться, як покажеться у селi, то-то всiх здивуК! А Супрун як побаче  -
ото його завiйна ухопе! Вона ж назнарошне аж повз вiкна його пройде, а  як
Федора побаче - наперекiр почне з ним загравати.
   - Ти ж, Христе, ранiше порайся та ранiше й лягай спати,  щоб  виспатись
на завтра, бо не близький свiт тобi йти, - раК Пй хазяйка в  четвер  пiсля
обiду.
   Христя до роботи пристала - як не перерветься! Дивитъся, поробила  все.
Нi, не все! На празники зосталася комора немазана; тепер  годинка  -  саме
мазати.
   - Та то велика робота, не розпочинай, - каже Пй хазяйка. - Хай  уже  як
звернешся - та тодi.
   Хоч i не кажи Христi. Як? Комора побита  зимньою  негодою,  пошпугована
весняними дощами, полупилася, та вона ПП так кине? Нiзащо! Уже давно  вона
стирчить спичкою в оцi.
   Зараз пiсля обiду нарядилася Христя у стару одежинку, замiсила глини  й
почала шпарувати. Ще й не вечiр  -  а  вже  й  шпарування  висхло;  тiльки
побiлити... О, це Пй не завгорить! Поти сонце сяде, вона й побiле...
   Щиро прийнялася Христя до роботи. Тепле сонечко  Пй  допомагаК:  тiльки
пройде щiткою - уже й сохне - бiлiК. Он  зосталось  тiльки  жовтою  глиною
пiдвести... Мерщiй, Христе, мерщiй! Уже  вечорiК,  -  пiдганяК  сама  себе
Христя.
   Коли се - щось заторохтiло коло двору... Тпррру! - привертаК до  ворiт.
"Оце так! - думаК Христя. - Чого доброго, несподiвано хазяПн вернувся.  От
i пiду додому!"
   РозчиняКться хвiртка. Христя - гульк: визираК Здiр. У Христi  аж  серце
Затiпалося.
   - Дядько Карпо... Здрастуйте!
   - Здорова, Христе, - вiтаКться Карпо,  увiходячи  у  двiр.  -  А  я  се
пiд'Пхав та боюсь iти, думка: може - собаки.
   - Та в нас Пх немаК, - щебече Христя. - Як же там нашi? Чи всi здоровi,
вибрикують?
   - Та ще вибрикують, слава тобi боже!.. Мати кланяКться, Одарка...
   - А ви ж, дядьку, на базар?
   - На базар же. Та не так, бач, на базар, як мати плаче,  дуже  журиться
за тобою... Щодня побиваКться, немаК та й немаК нiякоП чутки  про  тебе...
Одарка утiша, так нiщо не помагаК - плаче! От я  й  думаю:  поПду  лиш  на
базар, провiтрюся i об тобi звiстку привезу матерi.
   - Спасибi вам, - дякуК Христя. - А я й сама збираюся у село.
   - Як? Чого?
   - У гостi. Спасибi хазяйцi, пускають.
   - То от i гаразд: я тебе й пiдвезу.
   А тут i Загнибiдиха, зачувши у дворi гомiн, виткнулася з хати.
   - Хто то? - питаК Христi.
   - Це наш сусiда, з села.
   - От i гаразд: то завтра з ним i поПдеш.
   - Оце ж ми й раКмося, - каже Карпо.
   - То чому ж ти чоловiка не закличеш у хату? Добре  гостей  приймаКш!  -
жартою виговорюК Загнибiдиха Христi.
   - Спасибi вам, - кланяючись, дякуК Карпо. - Я тут не сам, - за ворiтьми
шкапа.
   - Ну, то що! Хiба й у двiр не можна завести? ПереночуКш тут, а завтра й
поПдете. ЗаПзди, заПзди! - каже Загнибiдиха.
   Христя рада, а Карпо ще раднiший. То йому на базарi стiй i не спи  цiлу
нiч; стережи шкапу та добра, що на возi; а  то  вiн  у  хазяйському  дворi
заночуК.
   Поти Карпо розпрягав шкапу та возився коло воза, Христя скiнчила роботу
i кликнула його в кухню. Увiйшла до Пх i хазяйка.  Така  обхiдчаста,  така
ввiчлива; розпитуК про село, про сходи, про Христину матiр;  хвалиться  не
нахвалиться Христею.
   - Ти б засвiтила та вечеряти гостевi дала, - сказала вона, коли почал'о
смеркати, i вийшла в кiмнату.
   Поти  Христя  засвiтила  свiтло,  поти  витягла  страву  з  печi,   уже
Загнибiдиха i звернулася, та ще й  з  непорожнiми  руками:  чарка  горiлки
трусилася i грала проти свiтла у ПП руках. Вона пiднесла ПП Карповi.  Той,
щиро подякувавши, випив i почав вечеряти.
   - Добра у тебе, Христе, хазяйка, - сказав вiн, коли Загнибiдиха  вийшла
З кухнi.
   - Все рiвно, що мати, - одказала та тихо.
   - Значить, тобi добре! За селом байдуже?
   - Всього буваК. Часом - з квасом, порою - з водою... А у вас же на селi
як? - I Христя почала розпитувати про знайомих.
   Карпо розказував, що за нею журяться дiвчата.
   - Горпина скiльки раз забiгала  провiдати  матiр,  розпитати  за  тебе;
хвалиться, що тепер без тебе й улиця - не улиця;  все  збираКться  сама  у
город служити. Вона б, може, й зiбралась, так мати спиняК.
   - А Џвга? - спитала Христя.
   - Џвга замiж збираКться.
   - За кого? Карпо умiхнувся:
   - Та вже ж не за кого - за Тимофiя! Там у них чудасiя, та й годi.  Вона
то хоч i зараз, так вiн, бач, не хоче. Дiло дiйшло до суду, до позвiв... А
це хтось казав, що, либонь, наладилося. Незабаром i весiлля.
   - Нуте, а Супруненко удовольнився?
   - Удовольнився!.. Все налазить  на  матiр  за  подушне.  Коли  б  я  не
одстоював, то хто його знаК, що б воно й було. Сказано - як оса та  ув'яз!
Та, видно, йому бог не попустив сього даром.
   - Як саме?
   - Колотиться з сином. То вiн був недужий, а то й одужав,  та  хто  його
знаК, що йому поробилося: ходе, як дурний. А це пiсля свят надумав  кидати
батька, - пiду на заробiтки... Батько не пускаК;  так  хоч  у  город  пiду
наймуся, а в одну шкуру - не хочу дома бути! Батько  здержуК,  не  пускаК.
Звiсно, соромно такому багатиревi  сина-Кдинця  у  найми  пускати,  а  вiн
рветься.  Доходе  до  лайки  й  до  бiйки.  Грицько  хвалився,  -  либонь,
п'яненький! Якби, каже, знав таку свою лиху годину,  не  боронив  би  йому
тебе брати.
   - Хай вiн пiде тричi умиКться з своПм Федором, - одказала гордо Христя.
   Розмова н