Змарнiла, дiвко, споганiла... Журилася? Нiчого: молода - перетерпиш... А тут нема менi одбою вiд хлопцiв за тебе: чому та й чому, тiтко, Христя до вас не приходить? А я почiм знаю - чому? Пiдiть, кажу, довiдайтесь. I сьогоднi забiгав один... Чи буде Христя хоч у колядцi? - Я знаю, хто забiгав, - умiшалася Горпина. - Нi, не знаКш. - Так скажи хто? - спиталася Христя. - Ага, хочеться знати... хочеться? Не скажу ж за те, що не приходила. - Як же його ходити? - виправлялася Христя. - I грiх, i мати не пускають. - Потурай грiховi... А матерi скажи: хiба вона не була молодою? Розмову перервали три-чотири дiвки, що, запихавшись, убiгли у хату. - Бач! Вони уже тут; а ми, дурнi, за ними бiгали. ПрибiгаКмо до Горпини, кажуть - пiшла до Христi. Приходимо до Христi - аж у неП i хата Закручена. Поцiлувала Химка у ломаку та й назад вернулася. - Брешеш! Сама цiлувала, а на других звертаК, - одрiзала Химка. - Та то Маруся цiлувала, - додала третя дiвчина, ще пiдлiток, указуючи на свою старшу сестру. Маруся тiльки закопилила губу. Дiвочий клекiт на хвилину затнувся. - Чи ще багато наших немаК? - спитала, обдивляючись гурт, Горпина. - НемаК Ониськи та Џвги. ЗнаКте що? Поки вони прийдуть, заколядуймо матерi! - Давайте! давайте! - пiдхопили другi. Горпина вискочила уперед. - Благословiть колядувати! - гукнула. - Колядуйте! - вiдказала Вовчиха. Дiвчата стали в коло; однi питали: "ЯкоП?", - другi вiдкашлювалися. Горпина почала... Зично ПП голос роздався серед хати, мов бренькiт голосноП струни або Забiй у дзвона... Здавалося, то черниця скликала на молитву своПх товаришок. Усi притихли, слухаючи того вигуку... Це зразу усiма голосами пiдхопили: Славен Кси, Он, славен еси! Наш милий боже, На небеси! I знову вигук, i знову "славен"... Колядка була довга-довга. На кiнець наспiли i жданi: Ониська - мишаста i Џвга - товстуха. - Оце насилу вирвалися! - виправлялася Џвга. - ЗабiгаКмо до однiП - пiшла, кажуть, туди; до другоП - у другий край. Як пiшли шукати, як пiшли бiгати - насилу допиталися. А тут iдемо до вас - стрiвають парубки: "Куди, дiвчата, чешете?" Ми вiд Пх, а вони - за нами... Насилу втекли! - А Тимофiя б то i не бачила? - спитала, усмiхаючись, Горпина. Широке, чорне лице Џвги ще дужче почорнiло; очi заблищали. - Хай вiн тобi на шиП повiситься! - сердито одказала Џвга. - Тю-тю, дурна! Я жартую, а вона - навсправжки, - виправляКться Горпина. - От ще погризуться... А - грiх! - умiшалася Вовчиха. - СвоП, та й не миритеся... ион, ион, ион! - I стара захитала сивою головою. - Чого ж вона менi очi вибиваК ТимофiКм? - не вгамовуКться Џвга. - Џвго! годi! - умiшалося декiлька дiвчат. - Годi вам змагатися; пора збиратись! - пiдказали другi. - Пора, пора... Прощавайте, мамо. - З богом, дiти, щасливо. А колядку пропивати - до мене. - До вас! до вас! - I цiлим гуртом повалили з хати. Нiч ясна, морозна. Пiвмiсяць високо плаваК у чистому небi, горить; кругом його стовпились зорi: як рiй коло матки, як горiшки коло доброго крайця хлiба, так вони витанцьовують та виблискують кругом його; а вiн, зрадiвши, так висвiчуК на все небо, так вистилаК своПм свiтом укриту бiлим снiгом землю, горить в однiм мiсцi сизим огнем, у другiм зеленим, у третiм червоним, аж жовтогарячим, - мов хто розкидав дороге намисто по землi. В повiтрi тихо, холодно, i морозне стоПть воно й не поворухнеться, тiльки давить своПм холодом, аж дихати важко, аж встояти не даК. По селу скрип, луск, гвалтлемент... Там рипить бiльше дееятка нiг, перебiгаючи вулицю; пiд хатою чуКться: "Благословiть колядувати!", а там, з далекого краю, доноситься i сама колядка... Черiдка високих голосiв мчиться понад селом, будить застигле холодне повiтря, веселить кривi улицi, дратуК собак по дворах... Живе, гуляК Мар'янiвка! Свiтло горить у кожнiй хатi; у кожного своП гостi, а не гостi - то свято. Дiвчата, вискочивши з двору Вовчихи, розкинулись на невеличкi купи. Горпина i Христя - одна коло другоП. - Про кого то мати натякала? - спитала Христя. - Про кого? Зиiсио, про Федора! - одказала та й одбiгла до других. Христя трохи одстала. "Та невже той Федiр так убиваКться за мною? - думала вона. - Питав, чи буду я? Пiдожди, стрiну я тебе де-небудь, уже ж правди допитаюся; та вже ж i за нiс поповоджу!.. Коли каже твiй батько, що З ума тебе звела, - хай недурно каже!" - нахвалялася Христя. Пй так гарно, так радiсно на душi, легко на серцi... 6 той, що i за нею побиваКться, ПП любить... Вона не зробить так, як чорна Џвга зробила, та й ще сердиться, коли Пй натякають на Тимофiя. Нi, вона не сама оддасться до рук, а вiзьме його в своП руки. Христя усмiхнулася, пригадуючи, що б його зробити таке Федоровi, як стрiнеться? На неП найшла та дiвоцька жартiвливiсть, якоП вона давно вже не звiдувала. -- Чи пiдемо, дiвчата, до Супруненка колядувати, чи минемо? - спитала вона, наганяючи гурт. - Пiдемо. Чого минати? Цей край обiйдемо та тодi й на другий. - Ви йдiть, а я не пiду, - сказала Христя. - Чому? - БоПшся, щоб Грицько цiпка не дав? - цвiркнула Џвга. - Ось пiди, пiди!.. Чи й сама вiд цiпка викрутишся? - А менi за що? - За те, що й менi. - Ти ж, - кажуть, - його Федора причарувала, - плеще Џвга. - Чого не накажуть. Он i про тебе кажуть. - Що ж про мене кажуть? - Казаному кiнця нема, - одказала Христя, щоб не розводити сварки. А тут i Супруненкова хата виглянула з-за комори. Дiвчата пiдiйшли до ворiт. - Нумо, ходiмо! - скрикнула Горпина. - А як справдi цiпка дасть, та ще й собакою нацькуК? Вiд нього усього треба ждати. Та дивiться, уже, мабуть, i спати повкладались - свiтла не видно, - обiзвавсь хтось з дiвчат. - Слiпа, не бач! - крикнула Горпина. - Он же свiтиться. Дiвчата поспиналися аж на тин. - Свiтиться, справдi свiтиться! - Заходь! - скомандувала Горпина i вскочила у двiр. Ряба здоровенна собака на прив'язi бiля комори почала гавкати. - От розгавкався! ХазяПн кращий вiд тебе, та не гавкаК! -сказала Маруся, поспiшаючи за Горпиною. Другi зареготалися i собi - бiгом. Переднi вже були бiля вiкна, тодi як заднi тупцювалися коло фiртки, ламали ломаку з тину. - Благословiть колядувати! - крикнула Горпина, зазираючи у вiкно. Воно намерзло i, окрiм жовтоП плями вiд свiтла, нiчого не було видно. - Благословiть колядувати! - гукнула удруге Горпина, довго дожидаючись одказу. - Хто там? - донiсся з хати голос. - Колядники. Благословiть колядувати. - Ось я вас поколядую! Гемонськi дiти! Де б спати, а вони ходять попiд чужими вiкнами, собак дражнять. Декiлька дiвчат зареготалися, другi кинулись геть навтiкача; зосталася Горпина з трьома дiвками. - Та цитьте! - скрикнула Горпина, дослухаючись до гомону в хатi. - Ось я зараз! Пiдождiть трохи! - почувся голос Грицькiв. - О-о, бачте: "Пiдождiть". Вiн таки впусте, - пiдохочувала Горпина дiвчат, що мали були утiкати. Чутно - дверi рипнули, щось зашамотiло у сiнях. Собака на прив'язi - як не розiрветься! То кинеться в один бiк, то стрибоне уперед, аж вiрьовка трiщить. Сiнешнi дверi розчинилися i - висунулася кочерга... Дiвчата, забачивши - дай, боже, ноги! - не знали, коли за двором опинилися; другi, боязкiшi, помчалися вподовж улицi. Одна Христя стояла серед шляху i заливалася З реготу: - А що, здобулись? - Я вас! Я вас, бiсовi старцi!.. - гукав Грицько. - Бог свято дав, нi, де за цiлий день нагулявшись, спочивати, а вони ходять, роти деруть та добрим людям не дають спокою. Рябко! куси Пх! - Куси, Рябко, лисого! - одгукувались дiвчата. - А що, заробили? - кричала одна. - Заробили, аж торба продралась! - одказуК друга. - Заробили - насилу ноги домчали! - додаК третя. - Ще й у такого багатиря заробиш! - сердиться Горпина. А чорна Џвга кривить Горпину: - Благословiть колядувати! Благословiть колядувати! - носиться ПП гук вподовж улицi. У той саме час Грицько спустив Рябка з цепу. Люта собака, як вiтер, помчалася вподовж городу, стрибаючи на тин, та аж виК, гавкаючи. - Тю! тю! - тюкали дiвчата, удираючи вперед. - Благословiть колядувати! - одно желiпае Џвга. - Хай вам бiс! Менi й Рябко заколядуК, - перекривляючи Грицька, товсто гукнула Христя. Нестямний крик реготу зiрвався i, як буря, помчався по всiй вулицi: - Xa-xa-xa! xa-xa-xa! Уже и далеко одбiгли вiд двору, уже повернули й в другу вулицю, а регiт З смiшноП ХристиноП вигадки не вгавав. Веселим гуком та криком носився вiн у морозному повiтрi, бунтуючи собак по дворах. Вiд Супруненка повернули до багатого козака Очкура. Стара Очкуриха з почотом прийняла дорогих гостей, вареною частувала, пирогами годувала, ще й сорокiвку дала колядницям. Бадьорнiшi й веселiшi вийшли дiвчата з Очкурового двору й напрямилися до батюшки. Там прийшлося разiв з шiсть колядувати: батюшцi, матушцi, батющиним дiтям. Хоч батюшка за те грошей не дав, зате матушка добре нагодувала й напоПла; деякi вийшли уже й геть-то з гудючою головою. Џвга трохи не згубила книша, яким матушка обдарила; Џвга, як здоровiша, була за мiхоношу. Прийшлося перемiнити другiй, а чорне Пвжине лице, жартуючи, натирали дiвчата снiгом, щоб прочунялася... Смiх, регiт, жартiвливi вигадки... i знову смiх, регiт. Весела пора - колядки. Недаром кожна дiвчина, як бога, дожидаК Пх: i наспiваКшся, i нагуляКшся, i нарегочешся... На Христю - як насiло: не було того двору, з якого вона, вийшовши, не кривила хазяПв, не смiялася з подруг, не дратувала ломачкою об тин собак. - Це тобi, Христе, не перед добром. Щось тобi буде таке, - казали дiвчата. - Гляди, сiП ночi не налови ракiв, бо дуже щось регочеш, - зло увернула Џвга. - Не твоКП звички, - реготала Христя. - Або, як додому вернешся, мати вилаК, - одгадувала невеличка Прiська. - Хай лаК, зате нагуляюся! - одказала Христя i знову почала реготати. З противноП вулицi доносився парубочий гомiн. - Дiвчата! парубки... - хтось сказав. - Хлопцi-поганцi! Бiсова мати того, хто в шапцi! - желiпнула Христя. - Тю!.. - одгукнулися парубки. - Тю-ю-ю! - гуконула Христя. - Христе! Не займай: може, чужi! - обiзвалась Горпина. - А як чужi, так що?.. - I ще дужче гуконула: - Тю-ю! - Трррр!.. - роздалося голосне й високе тиркання вподовж вулицi. Христя мала перекривити, та язик затнувся... За першим тирканням промчалося друге, там трете. Чимала валка парубкiв показалася з улицi - у здоровенних бiлих кожухах, у сивих шапках, лавою йшли вони через улицю, поскрипуючи по снiгу ногами. Дiвчата вдарилися врозтiч. - Лови! лови! - гукнули парубки на всю вулицю. Пiднявся гомiн та бiганина. Парубки ловили дiвчат, здоровкалися, жартували. То були усе знайомi парубки - своП: Тимофiй, Iван, Грицько, Онисько, Федiр... Федiр так i кинувся до Христi. - Ти куди так розiгнався, роззяво? - скрикнула та. - За тобою. А ти куди втечеш? - Чого я буду тiкати? Хiба i ти такий, як твiй батько? Прийшли до його заколядувати, а вiн собакою нацькував... Багатирi, дуки, кажете! - Христе! Не споминай менi про дiм, не кажи нiчого за батька. Хiба його нiхто не знаК? - почав жалiбно Федiр. - А про мене що вiн каже? I не грiх таке плести! - Хай каже... Казаному кiнця немаК. - НемаК! А совiсть е? Осоружнi! - скрикнула Христя i побiгла до гурту. Федiр, насупившись, потяг за нею. Там уже настав мир; хлопцi, зiйшовшись з дiвчатами, вели жартiвливу розмову. - Так пiдемо купно колядувати? - питали хлопцi. - Не треба, не хочемо вас. Ви гукаКте дуже, - одмагалися дiвчата. - А ви не дуже? - Все ж не так, як ви. - Та ну! Глядiть лиш, чи не перекричите. - Хоч i кричимо, та не хочемо. Ми пiдемо самi. - А ми - за вами. Куди ви - туди й ми. - А ми втечемо. - А ми доженемо. - Зугарнi! ЗаплутаКтесь у своПх полах та й попадаКте. - Побачимо. Змагалися, аж поти не посходилися всi до гурту. То було завждишне змагання; дiвчата були ще радi, що парубки з ними - i веселiше, i охвiтнiше: чи п'яне нападеться, чи собака кинеться - К кому одстояти й оборонити. Усi разом посунули далi, дехто гуртом, дехто в парi. Џвга наче прилипла до Тимофiя, хоч той бiльше балакав з другими дiвчатами. Федiр понуро тягся за Христею. Так i ходили по всьому селу, забiгаючи трохи не у кожен двiр. Уже по других краях села стихла колядка, уже i свiтло де-не-де тiльки горiло, а нашi колядники все ще бiгали та вiдшукували, кому б заколядувати. - Чи були, дiвчата, у матерi? - Були. - Бач, а ми не були. - Гарнi! - Певно, вона не спить. Ходiмо. - А ходiмо, справдi, ще раз до матерi, - сказала Горпина. - Пiзно буде. Он уже мiсяць сiдаК, - одказала Христя. - Хай сiдаК. Хiба i без його не видко шляху? Коли боПшся - проведемо, - кажуть парубки. Христя противилася, одступаК назад. - Як Христя не пiде, то й ми не хочемо! - упираються дiвчата. Два парубки пiдбiгли до Христi i, взявши за руки, поволокли за гуртом. Мiсяць зовсiм спустився над гору, наче пiвхлiба лежало над землею; з ясного та блискучого вiн став мутним-червоним; по небу тiльки виблискували зорi та земля свiтила своПм бiлим снiгом. Уже не тiльки люди - й собаки утихли; тiльки тими вулицями, де проходили колядники, чулися ще собачi заводи... Поти дiйшли до Вовчихи, мiсяць зовсiм скрився, i хата Вовчихи стояла темна та сумна. - Бач, я казала - не йдiмо, - мати вже спить, - обiзвалася Христя. - Хiба не можна збудити? - сказав Тимофiй i напрямився в двiр. - Тимофiю! Тимофiю! - загукали дiвчата. - Не буди! Вернися! Тимофiй став. Парубки настоювали - збудити матiр, дiвчата казали - не треба. - Хай стара хоч у свято виспиться. Ми Пй i так не даКмо спати, - доводили дiвчата. Парубки згодились, хоч ще пристоювали. - Годi! Пора додому, - сказала Џвга. - Ти, Тимофiю, iдеш? Тимофiй мовчав. - Хiба ТимофiКвi по руцi з тобою йти? - обiзвалася Прiська, далека ТимофiКва родичка. - А твоК яке дiло? - визвiрилася Џвга. - Я Христю одведу, - сказав Тимофiй. - Я не хочу з тобою. Он Џвга тобi, - одказала Христя. - ТимофiКвi Џвга! - гукнули дiвчата. - Так, так! - згодилися хлопцi. - Тимофiй Џвгу веде, Грицько - Марусю, Онисько - Горпину, Федiр - Христю, - дiлили хлопцi мiж собою дiвчат. - Становись, братця! I кожен, пiдiйшовши до своКП, повернули назад. Деяким треба було йти у лiву руку, другим - у праву, третiм - прямо. Горпинi й Христi до церкви разом, а там ще чималий майдан зоставався Христi додому. Гурт розсипався, розбився, i, на ходу прощаючись, розiйшлася кожна купка своКю дорогою. Горпина i Христя - одна бiля другоП; коло Пх з обох бокiв хлопцi. Онисько, невеличкий, у своКму довгому кожусi, котрий трохи не волочився по землi, смiшив дiвчат: то вигадку уверне яку, то колiнце викине. Регiт i жарти не стихають. Зате Федiр, понурившись, тягне коло Христi, нiмий-мовчазний. Йому мов i гарно коло неП йти, i разом боязко; йому хочеться i собi що-небудь сказати, чим-небудь дiвчат посмiшити, та поки надумаКться, дивись - Онисько уже й розсмiшив. Аж плач його бере, який вiн несмiлий та незугарний. Недаром батько каже - дурний. "Дурний i е", - думаК вiн, мовчки бейкаючись. Аж ось i церква показалася, чорнiК у сiрому мороцi ночi; кругом неП тихосумно. - Дивись, як менi страшно, - струснувшись, каже Христя. - Оце тобi, Горпино, вже й дома, а менi ще майданом скiльки йти. Може б, ти провела? - Е, нi, сестрице: спати вже хочеться. Та тебе он Федiр та Онисько аж додому доведуть. - Чого там Онисько, я i сам! - обiзвався Федiр. Дiвчата попрощалися, розiйшлись. Онисько, повернувши за церкву, став. - То ти, Федоре, сам? - Атож. - Так прощавайте. На добранiч! - Прощай. Добранiч! Христя i Федiр зосталися удвох. Декiлька часу йшли мовчки. Федiр думав, що 6 його Христi сказати; Христя мовчки виступала i раз по раз струшувалась. - Ти, Христе, замерзла? - надумався Федiр. - I сама не знаю, що це зо мною: наче трясця трясе. - Коли хоч... - несмiло почав Федiр, - у мене кожух добрий i довгий. - То що, скинеш? А сам у сорочцi зостанешся? - У мене свита... А хочеш - поли широкi - полою прикрию. I в одну мить розстебнув кожух. Христя усмiхнулася. Федiр побачив, як у Христi очi блиснули... Його серце тьохнуло... Не пригадаК, як i коли Христя опинилася пiд його кожухом, коло його боку. Йому гарно так i тепло, радiсно. Простують обоК мовчки. - Що, коли б се твiй батько побачив, що ми так iдемо? - спитала Христя i зареготалася. - Христе! - скрикнув Федiр, придавивши ПП до боку. - Ти ж не давися, - ласкаво обiзвалась Христя. Федiр затремтiв. - Поки свiту сонця, - почав вiн, - поки земля стоПть... поки сам пропаду - не забуду я сього, Христе. Христя дзвiнко зареготалася. - Чого ее так? - спитала. У Федора дух сперло у грудях, огнем пекло коло серця. - Ти смiКшся, Христе... Тобi байдуже, - знову почав вiн, - а я? я... Батько мене лаК: дурний - каже. Я сам чую, що одурiв. А тобi байдуже, ти смiКшся... Голубко моя! - тихо прошептав Федiр i мiцно притiПс Христю до свого серця. Вона чула, як воно у його несамовито колотилося, як його гаряче зiтхання грiло лице Пй. - Не пустуй, Федоре, - суворо сказала вона. - Без тебе менi свiт - не свiт i люди - не люди! - крiзь плач скрикнув вiн. - Я не знаю, чого ти моКму батьковi нелюба... Та хто йому любий? Усi - то дурнi, то вороги... I задасться таке! - жалiвся Федiр. Христя важко зiтхнула... "Цей Федiр справдi кохаК ПП i щиро кохаК. Грiх i те сказати, щоб вiн був i непутящий який. I з себе красивий i добрий", - думалося Пй. То була хвилина, коли i Христi серце обiзвалося. Щирий i жалосливий голос Федорiв уразив його. Мовчки вони пройшли ще чимало. Вона чула, як Федорова рука вже важче та важче обвивалася коло ПП стану, давила ПП до його... Вона не противилася, Пй плече черкалося з його плечем, ПП бiк приходився коло його серця. - Хоч би i вiк отак, Христе, - шептав вiн. - Хоч би i вмерти отак. Вони стали. Христя мовчала. - Ось уже i двiр твiй! - журливо промовив Федiр. - Господи, як швидко! Вона зiтхнула i одкинула полу. Федiр побачив ПП лице, блiде, задумане. - Спасибi тобi, Федоре, - тихо подякувала вона. - Прощай! - I напрямилася у хвiртку. - Христе! - обiзвався вiн. Вона озирнулася. Федiр кинувся: - Хоч одно слово... Люба моя, мила моя! Вiн обхопив ПП i хотiв поцiлувати. Христя мотнулася i в одну мить опинилася за хвiрткою. Вона сама не знаК, чого Пй стало смiшно-смiшно... Роздався тихий регiт. - Ти смiКшся, Христе?.. СмiКшся?.. - питаК, тремтячи увесь, Федiр. - Iди вже собi, - з-за хвiртки сказала Христя. - Господь з тобою! - промовив Федiр i, наче п'яний, повернув назад майданом. У Христi жаль так здавив серце, що аж сльози виступили на очах. Вона вже мала була гукнути на Федора, щоб вернувся, та не гукнула. Схилившись на ворота, вона дивилась, як нетвердою ступою потяг вiн вiд неП, криючись у сiрих померках ночi. Його бiлий кожух то блисне, то зникне. Ось уже не стало й видно; чутно тiльки, як ступнi рипотять у тихому морозному повiтрi. Далi i ступнi затихли. Христя ще постояла, озирнулась навкруги, глянула у небо на зорi... Тихо та ясно виграють вони. Христя важко i глибоко зiтхнула i, похнюпившись, повернула до хати. VI Сумно минали празниковi днi, важко тяглися довгi рiздвянi ночi, приносячи i проносячи неодраднi думки. ОднiП тiльки не проносили вони з задуреноП ПрiсьчиноП голови: наче цвяшок, забилася вона у душу, загородилась у серце. Що, коли справдi одберуть вiд неП ПП землю? Вона пригадати не зможе, що тодi буде з нею? На ту землю вся ПП надiя, там - ПП добро, ПП життя; без землi - голодна смерть! А Грицько такий. Уже коли вiн намiрився що зробити, то зробить. Карпо каже: не журiться - за нас мир. Та що той мир - сотнядруга бiдноти? Що вони пороблять, коли багатирi затнуться? Не вступить громада за землю, багатирям що? Берiть, скажуть, землю, тiльки не ждiть вiд нас нiякоП помочi. Досi ми i тим, i другим громадi служили, а з сього часу - моя хата скраю, я нiчого не знаю!.. Кожен будь сам собi. I пiде мiж людьми розладдя, ворожнечi. Чи варт вона, безвiсна Прiська з своКю безвiсною нуждою, тiП спiрки? I громада скаже: що нам Прiська таке, у якiй вона помочi стане, що ми розпинаКмось за неП? Багато нас гибiе i так... Господи! як же без землi бути? Добре тим панам: у Пх ПП не орано, не мiряно, а в нас той невеличкий шматочок, а скiльки то очей заздриться на його? Скiльки рук тягнеться за нею? Кожному хочеться схопити, бо в землi - хлiборобська сила! А в панiв земля. I чому господь бог так не дав, як у панiв, - друге дiло. Пани тiльки знають панувати. Вони самi коло землi не ходять, ПП не роблять, другi за них топчуться коло неП. Чого ж воно так у свiтi? Нащо господь бог так дав, що кому землi i не треба - в нього землi несходиме, а в кого ПП жменя, на ту жменю сотня ротiв роззявилася. Чи не зробити б царевi чи кому там такого: одiбрати землю вiд того, хто коло неП сам не ходить, та й роздати б тому, хто у Пй риКться, - скiльки б нужди з свiту зникло, скiльки б слiз обсушилося, достатку та щастя прибуло. Кругом голова йшла у Прiськи вiд тих думок, i всi вони сходилися з однiКю; що буде, коли в неП землю одберуть? Не знаючи, як ПП розгадати, вона ремствувала на людей, ремствувала i на Карпа: навiщо вiн повiдав Пй ранiше про те? Ще, може, i не одберуть, а одберуть - то хоч би зразу одiбрали: зразу б вона дiзналася, що у неП немаК землi. Уже б тодi i пригадувала, що Пй робити, як Пй бути. А от тепер - тiльки мука тяжка, несподiване почуття нового горя... Ну, вже й життя! Краще темна могила, нiж таке життя! - казала вона, дожидаючи зо дня на день сiльського сходу, виглядаючи, чи не йде хто кликати ПП. Пройшов тиждень. Настав Новий рiк. Що то Пй новий рiк принесе? Серце ПП непокiйно билося. На третiй день нового року зранку забiгав Карпо сказати, що пiсля водосвяття збiрка. "Може, й про вас будуть балакати. Виходьте пiсля обiду", - додав. "Чи йти, чи нi? - думала Прiська. - Пiти, а коли не будуть за неП говорити, - чого, скажуть, прийшла? А не пiти - рiшать без неП. Коли б вона там була, все б яке слово за себе замовила". Непокiйна i аж зелена, швендяла Прiська по хатi i не знала, що Пй робити. Вона пригадувала всi сни, якi тiльки снилися Пй за той час, коли вона почула ту прокляту звiстку, - чи на добро вони, чи на лихо?.. Та й сни були, як i життя, - страшнi та неодраднi: всi покiйнi снилися Пй, нове лихо верзлося... Що вони вiщують, що пророкують? Не розгадаК вона своКю головою, не прогляне зомлiлою душею, наболiлим серцем. Прийшов день збору. Христя ранiше i обiд зварила, щоб не барити матерi. Вона, дивлячись на неП, i сама журилася i не знала, чим би Пй розвеселити матiр. Прiська не обiдала. Де вже та страва iтиме на душу, коли, може, з завтрашнього дня нiчого буде кусати? Укинула Прiська ложку кашi у рот; не пожувавши, ковтнула та й удавилася. З тим устала i з-за столу. Крик i гвалт застала Прiська на майданi коло волостi, де зiбралась гроиада. Старшина, засiдателi, писар, староста стояли на рундуцi i мовчки позирали на море шапок, що колихалося по майдану. Люди сходилися у купи, гомонiли i знову розходились. Однi кричали: "Не хочемо так! чого така правда у свiтi?" Другi розмахували руками i голосно гукали: "Не буде по-вашому!" Кожен казав своК, i на майданi стояв такий гомiн, що не розбереш, хто чого хоче, хто за кого говоре. Прiська, побачивши купку жiнок, що стояли в сторонi, повернула до Пх. Тут були: Феська Лазорчишина, Килина Чопiвна, Горпина Ткалева, Мар'я Бубирка - все то своП, знайомi. - Здоровi! - привiталася Прiська. - Здорова. I ти, Прiсько, прийшла подивитися? - спитала Мар'я Бубирка, огрядна, червонопика молодиця. - Знайшла Диво, - сказала Прiська. - Уже менi, старiй, на диво дивитися, коли б не було свого дiла? - Що ж у тебе за дiло таке? Прiська розказала. Молодицi ззирнулись одна з другою. - А от ми вийшли подивитися, - жартiвливо почала Мар'я. - Ткалиха - як ПП чоловiка у старшину будуть вибирати; Феська - з жалобою на свого - хай посадять на тиждень у чорну, щоб знав, як Пй боки трощити; Чопiвна - жалiтися на хлопцiв, що ЏЏ п'ятилiтньоП дочки нiхто досi не сватаК. Жiнки реготали з Мар'Пних вигадок. Прiська тiльки подумала: "Молодi, здоровi, при достатках... Чому Пм не реготати?" I, зiтхнувши важко, геть одiйшла вiд них. Вона зобачила Здора, що, зiбравши бiля себе чималу купу людей, щось гаряче розказував i доводив, зобачила Супруненка, що, закинувши шапку аж на потилицю, ганяв по майдану вiд однiП купи до другоП; там стрiвся з Перепелицею: "Гляди ж!" - гукав, потiм - з Васютою: "А ви ж пiддержте!", а далi - з Кiбцем, там - з Миленьком... Вiн лiтав, як муха, i кожному говорив яке-небудь коротеньке слово. Тi мовчки одмахувалися головами, - добре, мов! - i або йшли далi, або стояли на мiсцi. "Це, видно, про мене трахтують, видно, про мою землю Грицько замишляК. Господи! Та й недобрий же який цей Грицько. Що йому з моКП землi? У самого - людям ще вiддаК, нi - ще й на мою заздриться. I зародиться таке лихе, i завдасться таке люте!" - Прiська трохи не заплакала. - Ну, що, набалакалися? - гукнув старшина з рундука. - Кажiть скорiше: ще багато зосталося дiла кiнчати, а вже нерано. Ближчi до рундука ряди щось забелькотали; Прiська не вчула - що. - Так як, за Омельком ставити? - спитався старшина. - За Омельком! За Омельком! - Хай тiльки за те вiдро горiлки поставе! - обiзвалося декiлька голосiв. - З якоП речi? - гукнув Омелько Тхiр, що держав станцiю при волостi. - Як з якоП речi? Хiба малi грошi колупаКш? - А розгон малий? Це не то, що в Свинарськiй волостi, куди становий хiба тричi на рiк загляне; а в нас куди не Пде - та все через Мар'янiвку. От i готуй тройку коней. Торiк пару загнали - от тобi i заробiток! - виправлявся Омелько. Прiська тодi тiльки розчовпала, що то балакали про станцiю. Щоб було чутнiше, вона трохи наблизилася до рундука. - Так усi згоднi? За Омельком? - гукаК втрете старшина. - Усi! усi... За ним! - Ну, а тепер будемо балакати про надiли. Дехто з хазяПнiв помер, другi - недоПмки по збору позаводили... Що його робить, як громада посуде? - Та хто ж там? Про кого судити? - А ось. Прочитайте, Денис Петрович, - повернувся старшина до писаря. Той почав, за ним старшина вигукував. - Кобила Назар! Iван Швець! Данило Вернигора! Василь Воля! Пилип Притика... Прiська вся затiпалася, почувши те слово. Холод ПП пройняв вiд голови аж до нiг, i вона сама не знаК - кому i чого уклонилася. Народ, почувши вигуки старшини, почав пiдступати до рундука. Декiлька чоловiкiв, товплячись, штовхнули Прiську. - I чого ше тут ся баба устряла? - поспитався рудоусий молодий чоловiк, поспiшаючи за другим наперед. Прiська одiйшла геть i наставила вухо. Громада гомонiла, клекотiла, чулися жарти, регiт. "Куди вже його реготатися? - думала Прiська. - Чи хто гадаК про те, що тут доля людська рiшаКться? Цiле життя береться? Нi, мабуть. Не реготали б так, коли б гадали". Далi чула Прiська викрики старшини, вигуки громади: "Одiбрати!" - "Не треба! Дати йому рiк одстрочки: не поправиться - тодi й одiбрати". Або: "Дiти у його малi, прийняти на громаду". Аж ось старшина гукнув: - Ну, а за Пилипа Притику? - За Пилипа? - спитало декiлька голосiв. Прiська прикипiла на мiсцi. - Одiбрати! - крикнув перший Грицько; за ним хтось другий... третiй. У Прiськи в очах потемнiло. - Пiдожди кричати - одiбрати! -чуК Прiська Карпiв голос. - Це дiло треба розсудити. Далi скоПвся гвалт... Слiв не чутно, чуК тiльки Прiська - хтось десь бубонить, хтось кричить: "А дочка? а сама?" I знову другий голос: "Брешеш! багатирi! звикли тiльки себе глядiти, а другi нехай з голоду пухнуть, хай здихають!" Гвалт, гомiн i крик такий знявся, якого ще i не чутно було. Громада знову розсипалась на скiльки куп. Кожна купа гомонiла, одна дужче, друга тихше. Од купи до купи, знай, бiгав Карпо i гукав: - Пiддержте, братця! Що се таке? За бiсовими дуками швидко не можна буде бiдному чоловiковi i дихнути. Як се можна? Де се видано? Коли б ви бачили тiльки ПП... та ось i вона! - I Карпо, ухопивши Прiську за рукав, потяг за собою до Грицька. - Оце та гладка! Оце та здорова! - гукав Карпо Грицьковi. - Дивись! Дивiться, добрi люди: ось вона! Оце та Прiська! ЗдужаК вона сама Ўо робити? - У неП дочка гладка! - гукаК у свою чергу Грицько. - Хай найме дочку. Чого ж другi наймаються, а Пй не можна? - У неП одна дочка. Як найняти ПП, то i в хатi нiкому поратись! - кричить Карпо. - Та цитьте! цитьте! Пiдняли таке - розiбрати нiчого не можна! - гукнув старшина. Громада потроху почала стихати. - Ну, то як земля: за вдовою зостаКться? - За нею! за нею! - ревнула бiльша половина громади. Грицько червоний, як рак, махнув рукою i геть одiйшов. Це зразу - наче його опекло - знову посунувся вперед. - Ну, добре. Земля, кажете, за нею зостаКться. А податки хто буде платити? хто викупне даватиме? - Податки? Податки, звiсно, на громаду, а викупне - на землю, - пiдказав Карпо. - Бач, трясця його матерi! - желiпнув Грицько. - I землю Пй дай, ще й податки за неП плати. - Не тряси, лишень, бо трясця не розбираК, на кого напастись. Часом як трусне тебе, - вiдказуК Карпо. - Так де ж се видано? Як се можна? I податки плати, i землю вiддай. - Правду Грицько каже, - обiзвалося декiлька голосiв. - Коли землю бере - хай i податки плате. - Люди добрi! - гукнув Карпо, наближаючись до громади. - Постiйте! Пiдождiть!.. Як же ее так? Притицi приходилось тiльки за одну душу платити; вiн один у ревiзiП. Коли б у його син був - друге дiло, а то вiн один. Тепер вiн умер, - хто, як не громада, за його повинна платити? - Брешеш! Не вмер, а околiв! - гукнув Грицько. - Не вмер Данило, так болячка вдушила! - хтось сказав з громади. Дехто зареготався. Грицько не вгавав... - Усе на громаду та на громаду. Що ж громада таке, як не ми? Кому приходиться тягтися, як не нам? - гукав вiн, маючи надiю доПхати Прiську не одним, то другим. Громада почала схилятися на руч Грицькову. - Та постiйте, пiдождiть! - гука знову Карпо. - Вона по закону податкiв не повинна платити. Де се видано, щоб удова давала податки за помершого чоловiка? З того Пх узяти? - А земля? земля? - желiпае Грицько. - Що ж земля? За землю викупне треба дати. Ну, викупне й буде давати, а податки з якоП речi? - Так! так! - ревнула громада. - Податки на громаду, а викупне - хто Землею володiК. - Писать? - пита старшина. - Пишiть! - гука громада. Грицько з серця плюнув, поскромадив потилицю i геть вiдiйшов вiд громади. Лице його було червоне, люте; очi стратили свою гостру колючiсть i якось похмуро дивились, немов казали: ну, тепер все пропало! Вiн справдi бурчав сам собi пiд нiс, що тепер все пропало, коли голодрабцi почнуть верховодити громадою... Скривджений i побитий вiн вийшов з того змагання, яке сам завiв. Нi одна його думка не справдилася, нi одна надiя не звеселила... Похмурий пiшов вiн додому. Зате Карпо несказано зрадiв. Бiгав од купи до купи i радо гукав: - А що, взяв? Вертiв, вертiв хвостом, бiсiв Супруненко, та й довертiвся! Так вам i треба, гаспидськi дуки! Спасибi вам, панове, що пiддержали. - Тепер твiй, Карпе, могорич! - жартуючи, сказав йому високий усатий чоловiк. - Твiй! твiй! - гукнуло ще два-три голоси... - На чорта й краще! Хто кислицi поПв, а кого оскома напала. Хто землею володiтиме, а кому могорич ставити, - умiшався Гудзенко, непитущий Зроду. - Чого? - гукнув Карпо. - За се i могоричу слiд. Њ семигривеник у кишенi... ходiмо, прогуляКмо! - От добрячий цей Карпо! Послiднiм дiлиться... Ходiмо, ходiмо, - вiдказав перший усач, видно, голiнний до скляного бога. Валка душ з п'ять вiддiлилася вiд громади i напрямилася до шинку, що тута ж, тiльки через майдан, стояв, червонiючи своПми вiкнами. Карпо, простуючи мiж народом, знову стрiнув Прiську, що плуталася i не знала, куди i як Пй вийти. - Ви ще й досi тут тупцюКтесь? - обiзвався вiн. - Iдiть додому. Ваше дiло на лад пiшло. Поздоров, боже, громади, земля зосталася за вами. Iдiть додому. - Спасибi вам, добрi люди! - промовила тихо Прiська, низько уклонившись на всi боки громадi. - А тобi, Карпе, найбiльше! - Нi за що. Богу дякуйте. Iдiть додому та, якщо побачите Одарку, скажiть - хай не жде мене, може, я й забарюся. Прiська, ще раз подякувавши, подибала вулицею. Вечорiло. Сонце, цiлий день закрите хмарами, надвечiр вибилося з своКП неволi i, сiдаючи за гору, обливало червоним свiтом усе село. Свiт, падаючiП на снiг, знiмався високо вгору, красячи холодне зимне повiтря: здавалося, воно палало-гоготiло. По небу шматками розiслалися хмари темно-зеленi, аж чорнi, i додавали ще бiльшоП краси прозорому повiтрю. Мороз дужчав. З села доносилися одинокi викрики жiнок, з майдану чувся неугавний клекiт чоловiкiв. Якось чудно було, якось сумно, як тiльки буваК зимнього вечора. Прiська дибала та дибала, поспiшаючи додому. Вона не примiчала тiП краси свiтовоП; ПП похилу голову клопотали своП думки. Вони не були гiркi; коли б Прiська не забула радiти, вони б були, може, i радiснi; а тепер вони - тiльки тихосумнi, як i ПП зомлiла душа. Вона думала про землю, за котру стiльки болiла серцем, котру намiрялися лихi люди одняти... I от та земля - знову ПП. Поздоров, боже, Карпа, вiн одтягав ПП. "Свiт, видно, не без добрих людей... не без добрих людей", - шептала вона. Серце частiше стукало, очi наливались слiзьми. Уже коло двору вона стала перевести дух i озирнулася назад. Сонце якраз проти неП сiдало; червоне, огнисте його коло так i iскрило свiтом. "I воно радiК доброму дiлу", - подумалося Пй. - Ох, нехай йому! як я уморилася, - вимовила Прiська, увiйшовши у хату i опускаючись на лаву. Вона вся трусилася, важко дихала. Христя прикро подивилася на матiр; по обличчю пiзнавала, чи добру звiстку мати принесла за ту землю, чи лиху. I ПП серце було непокiйне; дивлячись на матiр - i воно в неП болiло. - Нуте, я вам поможу хоч кожушину скинути, - сказала Христя, запримiтивши намiр матерi роздягтись. - Поможи, дочко... Скинь, дочко... Ох! як я наморилася, - кволилася Прiська. - Сказано, нема сили, не стало здоров'я... Хто ж то коло тiП землi буде ходити, як i влiтку так буде? - А земля хiба за нами зосталася? - боязко спитала Христя. - О-ох! Поздоров, боже, добрих людей. За нами, дочко, - казала Прiська, спинаючись на пiч. Христя перехрестилася. "Слава богу! Слава богу!" - шептала вона. - Як не кричав Грицько, як не гукав, як не пiдструнчував громаду, а по його не сталося... Спасибi Карповi... Бач, я й забула. Побiжи, дочко, до Одарки, скажи: Карпо переказував, щоб не ждали його, бо, може, вiн i забариться. Дурна голова, поки дiйшла i забула! Гаразд, хоч тепер згадала... Ох, що то за добрий чоловiк, спасибi йому! - гомонiла Прiська, не примiчаючи, що Христя вже дременула з хати. Христя не забарилася вернутись. - Питалася Одарка: де ж Карпо зостався? Кажу - не знаю, - докладала Христя матерi. - На радощах зайшли у шинок. Спасибi Пм! - одно дякувала мати. - Та ще питалася: чи землю за матiр'ю зоставили? За матiр'ю, - кажу. А вона так зрадiла, аж пiдскочила. - Господи! i за що цi люди мене так люблять? - здивувалася Прiська. - Учися у них, дочко... вони краще рiдних, прихильнiше самих близьких. Пошли Пм, господи, всього, чого вони тiльки бажають! I не доведи, боже, коли б усi були такi, як отой Грицько: поПли б, здаКться, одно одного. I завдасться ж таке зле та немилосердне! Хоч би сказав - у самого мало, у самого нужда та недостача: а то добра того - на десятьох би стало! Нiт же, йому ще трохи, сухий шматок чужого хлiба йому вадить!.. Зате ж i провчили його... Вiн - слово, а Карпо йому - десятеро... Та таки не його послухала громада, а Карпа... Червоний та хмурий пiшов вiн iз збiрки, - переказувала Прiська дочцi свою радiсть, грiючи на печi посинiлi руки. Христя слухала матiр, а сама думала: от i пiймайся такому в невiстки, - усi з тебе кишки вимотаК... буде гризти, поти загризе. Нехай йому з його багатирством! Чого ж той Федiр лабузниться? Чого йому треба? Господь 3 ним! Вiн i добрий парубок, та що зможе з отаким батьком? Ще й не додумала Христя своПх думок, як почула, що в сiнях щось зашамотiло. Вона кинулася позирнути, хто там, i на порозi стрiлася... з Федором. - Здоровi були! - привiтався вiн, уступивши в хату. - Хто там? - додивляючись з печi, спитала Прiська. - Засвiти, Христе, - нiчого не видно. - Та се я... Федiр, - одказав той, тручись коло порога. "Федiр! Чого се?" - подумала Прiська. -- Засвiти, Христе! - удруге сказала вона. - Та я свiчу. Незабаром невеличкий каганчик освiтив сумну хату; жовтогарячий свiт розлився серед вечiрнього мороку i обдав Федора, що тупцювався коло порога. - Чого ж ти стоПш, Федоре? - спитала Прiська. - Сiдай! Що скажеш доброго? Федiр, зиркнувши по хатi, похнюпився. - Та я се до вас... - рвучи слова, несмiло почав вiн. Голос його бринiв, як перервана струна: йому, видно, важко було говорити. "Чи не сватати, бува?" - подумала Христя i глянула на Федора. Той, блiдий, стояв край порога i, мнучи шапку в руках, тремтiв. Те запримiтила i Прiська... Настало важке мовчання, ще важче ждання. - Батько прислали, - знову промовив Федiр, i знову його голос обiрвався. - Батько сердитi прийшли додому. Напали на мене... Хотiли бити... а далi: "Пiди, - кажуть, - до... скажи: я Пй цього не забуду!.." - ледве-ледве вимовив Федiр, i сльози закапали з його очей. Дочка i мати ззирнулися... Пройшла хвилина мовчання, наче сон найшов на всiх... Нестямний стук далi Пх розбудив. Коли вони прийшли в себе - Федора вже не було. Чи сон то справдi, чи бувальщина? Дочка i мати ззиралися, дивуючись, здiймали плечима, i знову ззиралися, i знову здiймали плечима, поки Христя не розреготалася... Вона сама не знаК, чого Пй стало так смiшно... Дзвiнкий ПП регiт розкочувався по всiй хатi. - Чого ти? - сердито спитала мати. - Чи не дурний вiн! Чи не божевiльний! - скрикнула Христя i знову залилася... То був непевний смiх, нестямний регiт: так смiКться само лихо або почуття його. Морозом обдав той смiх Прiську, а вона, дивлячись тривожними очима на дочку, тремтiла, Пй так зразу гiрко стало, так важко, лихо знову так надавило на ПП душу - мов недавньоП радостi i не було. "Я Пй цього не забуду!" - учувалося тихе Федорове шептання... "Сина прислав сказати, - думалося Пй, - щоб не забули... Боже! що за причепа Грицько той, що за лихий чоловiк!" VII Грицько прибiг додому голодний i лютий. Та земля Притичина не одну вже нiч не давала йому спати, болячкою на серцi сидiла, спичкою ув оцi стримiла. "Хай вона не достанеться менi, а другому... тiльки аби одiбрати! Чого Пй тодi жити у селi? З чого вона проживе? Опухне з голоду... Iди, голубочко, в найми... в найми iди на старiсть лiт... i дочку свою, пишну панночку, веди За собою, хай лишень коло чужоП роботи помаже-покаляе своП бiлi рученьки, а то вибiлилися... Тiльки хлопцiв i глядить, тiльки Пх i знаК з ума зводити... Зiйдеш сама скорiше!.. Аби вас випхнути з села, а то ви менi i за вухом не свербите. А випхнути треба, бо зовсiм пропаде Федiр. Думав, як полаю - оханеться... Кий бiс! Як дурень той ходе. Цiлу нiч з колядками, кажуть, водився... Коли б не дурень, наводив би Пй такого, щоб мати знала, як пускати дочку на всю нiч... Так дурень же, дурень! Нiчого не поробиш... випхнутiП треба... i випхну! Уже хоч по сю, а випхну!" - думав трохи не всю ту нiч перед збором Грицько. Пригадував, кого вiн прохав, кого б ще треба попро хати, що казати перед громадою, якi доводи давати? Вiн i не- гадав, щоб громада не згодилася. Чи статечне таке дiло, щоб громада сама на себе i податки взяла, i землю вiддала? Цього нiколи не буде, цього не може бути. I от тепер... на тобi, та цить! Вiн винуватив усiх багатирiв, що за його як слiд не стояли, i громаду, що з глузду зсунулася та таке викинула. А гiрше всього Прiська ся... ненависна Прiська з своКю дочкою зостаКться у селi!.. I от тепер почнуть вони як у дзвони дзвонити: а що, здобувся? а що, взяв? покурив?.