хлю вина, зав'язалася розмова. Привiд Пй подав мурза, назвавши Палiя братом i другом. На це Палiй вiдповiв: - Так, сьогоднi ми з тобою друзi, мурзо... Ба навiть родичi... I недалекi - адже держиш мою сестру. Тож давай вип'Кмо за те, щоб жити нам по-родичiвськи! Ти не нападай на УкраПну, не пали наших сiл i мiст, не вбивай людей, не бери ясир... А ми, з свого боку, не нападатимемо на Ногайську орду, зокрема на Бiлгород-ську... - Ти хочеш неможливого, Семене, - заперечив Кучук, тримаючи в руцi недопитий кухоль. - Як же ми житимемо без вiйни? Невже ти думаКш, що ногаП оратимуть, сiятимуть пшеницю, просо, як гяури? Невже вони, володарi степiв, приростуть до землi, щоб усе життя копирсатися в гною?.. Нi, аллах створив ногаПв людьми вiльними i войовничимиП Сьогоднi ми тут, а завтра - за Бугом чи за Днiпром! Шаблею i стрiлою ми здобуваКмо своП багатства - одяг, коней, збiжжя, рабiв! - Але ж це суперечить доброму сусiдству i здоровому глуздовi! - запально вигукнув Палiй. - Якщо так триватиме далi, то нашi землi знелюднiють, зубожiють, розоряться i стануть легкою здобиччю кого-небудь третього. Султана, примiром... "Вiн i так наклав на вас лапу. Та й до нас було простягнув, поки ми не вдарили по нiй. - Не вмовляй мене, Семене. - Кучук допив вино i тильною стороною руки витер губи. - Не вмовляй, бо це безнадiйно. Ми нападали на вас i будемо нападати. Це так же природно, як те, що вранцi - по волi аллаха - сходить сонце, а взимку стаК холодно i падаК снiг... Ногай зрiсся з конем, шаблею i луком, як риба з водою. Сам аллах не в силi змiнити його природи. А ти хочеш, щоб це зробив я... Козаки вже сп'янiли i ледве стримувалися, щоб не наговорити господаревi рiзких слiв. Метелиця червонiв, пирхав, але пiд поглядом Палiя замовкав i знай пiдливав у кухлi собi. Шевчиковi i Сiкачевi вина. Сiкач сидiв як на голках, а Шевчик розкрив рота i витрiщився на мурзу, мов на диво. Палiй вiдчував, що починаК сердитись. - Тодi не ображайся, мурзо, коли я з козаками прийду громити твiй улус та iншi улуси ногайцiв... - Я не ображаюсь. Тут - хто кого... Палiй блиснув очима. - Так, хто кого... Це буде вiйна довга, затяжна, аж поки один iз супротивникiв не зрозумiК, що карта його бита! - Сподiваюся, це буде карта не наша, - сказав, иiдсмiюючись, Кучук. - Хтозна... Невже ти гадаКш, мурзо, що твоя тисяча кибиток чи, скажiмо точнiше, п'ять-сiм тисяч вершникiв зможуть протистояти нам? Невже гадаКш, що ви в змозi винищити такий великий народ, як наш? Особливо тепер, коли вiн об'Кднався з Москвою? - ОйК, мошкови далеко... Не завжди вони зможуть допомогти вам... А ми нападаКмо несподiвано, як буря, i так же, як буря, потрощивши все на своКму шляху, зникаКмо. Палiй насупився, глянув йому в чорнi, з коричнюватим вiдтiнком очi. Погляди Пхнi схрестилися, нiби мечi. - Я не хотiв би образити тебе, мурзо, але мушу сказати: ти мислиш, як хлопчисько... Жоден народ на свiтi ще не прохарчувався вiйною. Рано чи пiзно йому приходить кiнець. Щоб жити, людина повинна орати, сiяти, вирощувати худобу, шити одяг, взуття, а не воювати... - Однак ти ж маКш шаблю при боцi! - Я змушений ПП носити, щоб захистити себе вiд таких людоловiв, як ти. - Один бiс - нападати чи захищатися... Це два обличчя однiКП й тiКП ж речi - вiйни! - вигукнув мурза. - Та не однаковi, - зразу ж вiдповiв Палiй. - Ось ми щойно пiдписали з ханом договiр про перемир'я на двадцять рокiв. Зi свого боку хан зобов'язався не нападати на нас, не брати ясир в нашiй землi... А ти, пiдданий хана, вже йшов у похiд на УкраПну - I вважаКш це справедливим? - НогаП договору не пiдписували, - буркнув Кучук. - Але ж ти знав, що договiр пiдписаний, вiдiсланий царю i султану для затвердження? - Знав. - I все ж iшов на нас вiйною! - Iшов... Бо мiй народ хоче Псти! Палiй зцiпив зуби. Довго мовчав. Бачив, як то блiдло, то червонiло лице сестри, Варвари-ханум, як стискувалися кулаки його товаришiв. - Гм, бачу - добром з тобою ми не домовимося, мурзо, - промовив нарешт! - Шкода!.. Кучук зареготав, оскалюючи мiцнi зуби, що серед чорноП бороди бiлiли, мов снiг, ударив Палiя долонею по колiну. - Не будемо морочити собi голови, Семене, тим, що буде. У вас К гарна приповiдка: хай буде, що буде, а буде те, шо бог дасть!.. Тож сьогоднi пиймо-гуляймо, а... - А про завтра не забуваймо, - перебив його мову Палiй. - Бо минулого не змiниш, а майбутнК - в наших руках! - В руках аллаха, Семене! ЧуКш - в руках аллаха!.. Захоче аллах, щоб загинув мiй народ, - i нiщо не врятуК його. А захоче щоб загинув твiй, - то вiн загине, як би ти не ставав дибки! - Жорстокий твiй бог, мурзо, - похитав головою Палiй. - А коли б ми були розумнi, то мiсця вистачило б для нас усiх... Кучук хотiв щось вiдповiсти, але в цю мить грюкнули дверi - i в кiмнату ввiйшов Чора. Втомлений, схудлий, злий, вiн похмуро привiтався i довгим докiрливим поглядом подивився на матiр. Варвара-ханум зблiдла. Той синiв погляд сказав Пй про все: i про причину його смутку, i про бiль, що пронизував його груди. Вона легенько зiтхнула. Та ледь помiтний вогник, що враз спалахнув у ПП очах, засвiдчив про радiсть: син повернувся живий-здоровий, а полонянка, котра могла стати причиною роздору i ненавистi в сiм'П, мабуть, назавжди щезла з Пхнього видноколу. Палiй помiтив мовчазну мову сина й матерi, зрозумiв усе, що таПлося за нею, i, полегшено зiтхнувши, розправив русявого вуса. Отже, Стеха визволена - i вони можуть завтра на зорi покинути Бiлгород i мчати на Буг, до умовленого мiсця... 13 Переправившись через Дунай, яничарський загiн на чолi з Сафар-бесм поволi простував Добруджею до Балканського хребта. Одягнутий у яничарьке вбрання. Арсен разом з Младеном Пхав весь час попереду: вiн не хотiв показуватись на очi Юрасю Хмельницькому, що плiвся прив'язаний до воза десь всерединi валки. I Арсен, i Младен поспiшали. Здавалося, коли б могли - полетiли б на крилах! Арсена пiдганяло бажання якнайшвидше добратися до Стамбула, де - вiн був упевнений - знайде Златку. Младена ж тягнуло вперед, крiм туги за дочкою, ще й iнше почуття. Пiд його ногами була рiдна болгарська земля! Десь там, на полонинах, у зелених долинах, серед лiсiв, гуляють його побратими-гайдуки, борцi за волю Болгарi!... До них, до них рветься серце старого воКводи! Коли на шостий день Пзди валка здерлася на високий перевал, Младен пiдкликав до себе Ненка й Арсена. Вигляд у нього був радiсний, урочистий. Вiн скинув чалму, розправив рукою довге сиве волосся, глибодсо вдихнув прохолодне гiрське повiтря i сказав радiсно, урочисто: - Боже! Ось вона передi мною - Болгарiя! Стара Планина! - Вiн раптом став на колiна, нахилився i поцiлував землю. В очах його блищали сльози. А пiдвiвшись, окинув поглядом горбастi синi краКвиди, що мрiли вдалинi, i ледь чутно прошепотiв сухими вустами:- Болгарiяi Рiдна моя... I Арсен, i Ненко не проронили жодного слова. Вони розумiли, якi почуття нуртують зараз у грудях старого воКводи. Младен узяв Пх за руки, пiдвiв на край бескиду, з якого виднiлися пiвденнi схили хребта, промовив схвильовано: - Синове! Тут ми з вами розстанемося. - Чому, тату? - здивувався Ненко. - Ми ж домовилися Пхати разом до Стамбула. Там наша Златка... - Вас двоК молодих, дужих... З мене буде невелика помiч, справитеся самi. Визволите Златку... А я залишуся тут, у рiдних горах. Десь там, - вiн показав у далину рукою, - знайду своПх хлопцiв... Вiрю: ждуть вони менеП Десь там, - вiн знову пiдняв зморшкувату, але ще мiцну руку, - мати наша - Анка. Орлиця моя! Вона теж давно чекаК на мене... Вони довго стояли мовчки, аж поки на крутому пiдйомi не показалася валка, що поволi пiднiмалася вгору. Старий воКвода раптом заспiшив. - Ось що, синове, слухайте мене уважно... Перше вам i головне завдання: визволiть мою доньку Златку. Де б вона не була - хоч би i в сералi ' самого султана, вирвiть ПП звiдти! I дайте знати про те у Сливен, старому Станку... Ви обидва знаКте, де вiн живе. То мiй давнiй друг i вiрний помiчник... Зрозумiли? - Зрозумiли, - хитнув головою Ненко. - А друге завдання - пiдточуйте могутнiсть ПортиI Де тiльки можна. I як тiльки можна!.. Знищiть великого вiзира Кара-Мустафу! То хитрий i запеклий ворог уже пiдкорених i ще не пiдкорених народiв! А особливо болгар... Бо вiн наробить усiм бiди!.. Про все, що варте уваги, сповiщайте мене через Станка, а я знайду спосiб передати вашi таКмнi повiдомлення кому треба - у КиПв, а звiдти - в Москву, на Запорожжя чи, коли треба, у Варшаву... Знайте: ворог нашого ворога - то наш спiльник. Допомагайте йому всюди i всiм чим можете! Ось так, синоие... А тепер давайте прощатися, бо не знаю, чи побачу час ще коли-небудь... Роки моП бiжать, мов гiрськi потоки, i все ближче - вiдчуваю я - до вiчного моря спокою... Тож не будемо втiшати себе зайвими надiями! Вiн обняв Ненка, мiцно притиснув до серця. - Я щасливий, сину, що знайшов тебе. Безмежно радий, що ти зрозумiв мене i подiляКш моП думки i поривання. Спасибi тобi! Будь здоровий i щасливий, рiдний мiй!.. Вiн вiдхилився на довжину витягнутих рук, довго дивився на сина, потiм рвучко поцiлував ще раз i повернувся до Арсена: - Арсене, другарю мiй, ти став менi теж рiдний, як син. Я в неоплатному боргу перед тобою, бо ти знайшов дiтей моПх. А ще в бiльшому боргу буду, коли визволиш Златку... Вiн обняв козака i тричi - навхрест - поцiлував. - Знайду, батьку! Аби жива була - з пазурiв самого шайтана вирву нашу любу Златку! - з почуттям вiдповiв Арсен, потискуючи руки воКводи. Младен раптом посуворiшав, ще раз пильно глянув на сина i на Арсена, а потiм пiдiйшов до коня i легко, нiби за плечима не було тягаря рокiв, скочив у сiдло. Помахав рукою. - Прощайте, рiднi моП! Хай щастить вам на вашому шляхуi Вiн торкнув коня i звiриною стежкою звернув убiк вiд дороги. За хвилину його невелика ставна постать сховалася в гущавинi зелених кущiв. Арсен зiтхнув. - Ну, от i воКводи Младена немаК... Тим часом наблизився обоз. Пройшли стомленi яничари, прогуркотiли важкi, обкованi залiзом колеса. Протрюхикав припнутий до воза, припорошений дорожньою курявою Юрась Хмельницький. Простоволосий, бо десь загубив шапку-гетьманку, маленький згорблений, споганiлий, вiн ледве переставляв ноги i, похиливши голову, пiдстьобуваний батогами кiнних охоронцiв, через силу топтав спiй тяжкий, бечслаипий шлях... Арсен похмуро пронiн його суворим поглядом, i в його серцi як i кожного рачу, коли вiн бачшi Юрася, почала наростати глуха ненависть. I хоча вiн розумiв, що не один Юрась винуватець його поневiрянь, десь там попереду, в могутнiй Портi, жорстокий Кара-Мустафа, з яким нiн iде битися не на життя а на смерть, однак цьому виродковi пробачити не мiг нi своПх страждань, пi страждань свого народу. Вiн зцiпив зуби, щоб стримати болiсний стогiн, що рвався з грудей. Ненко помiтив змiну, яка сталася з Арсеном, i, скочивши на коня, промовив спiвчутливо: - ПоПдемо, братику! Але той, зiтхнувши, заперечно похитав головою. - Џдь, я наздожену, - i важко сiв у сiдло. У його приглушеному голосi прозвучала така туга, що Ненко не' змiг заперечити. А коли, рушивши вслiд за валкою, через деякий час оглянувся, то побачив на перевалi, над стрiмким урвищем, одинокого вершника, що темнiв на тлi ясно-голубого бездонного неба. I було в ньому щось печальне i грiзне одночасно. ШОВКОВИЙ ШНУРОК Частина перша ОДАЛIСКА Великий вiзир Асан Мустафа Кепрюлю, або Кара-Мустафа, як його називала вся Туреччина, поглянув на себе у велике, в позолоченiй рамцi дзеркало роботи венецiанських майстрiв. У ньому вiн побачив середнього на зрiст, сухорлявого чоловiка в бiлому, як i належить великому вiзировi, одязi й такiй же бiлоснiжнiй чалмi, прикрашенiй великим самоцвiтом i срiбним челенком. Наблизившись до дзеркала майже впритул, вiн почав пильно розглядати своК обличчя. Воно було темне, довгасте, з хрящуватим - не тюркським, а грецьким - носом, бо родина Кепрюлю походила з грекiв, що подiбно багатьом iншим, потурчилися пiсля завоювання Константинополя османами. Двi зморшки спадали вiд крил носа i рiзко окреслювали мiцно стулений рот. Вони надавали всьому обличчю суворостi. На груди лягала чорна, з проблисками сивизни борода. А з-пiд крутих брiв виглядали допитливi чорнi очi, пронизливого погляду яких не витримував нiхто, навiть сам султан Магомет. Згадавши султана, Кара-Мустафа криво посмiхнувся. Дитя! Доросле дитя, волею долi поставлене правити гiгантською iмперiКю. Йому б веселитися i розважатися з одалiсками, яких у гаремi... понад пiвтисячi. Або - полювати... Полювання - то його стихiя i найбiльша пристрасть. Заради нього султан, не задумуючись, кине державнi дiла, вiйсько, гарем i помчить у дикi хащi Родопських гiр, щоб поганятися за вепрами, козулями, зайцями чи лисицями. Недарма ж вiн i прiзвисько дiстав - Авджi, тобто Мисливець... Кара-Мустафа знову посмiхнувся. На цей раз сумно. Адже йому, справжньому правителевi ОсманськоП iмперiП, доводиться гнути спину перед цим нiкчемою i лiнтюхом, який, одначе, корчить iз себе великого завойовника i мрiК про лаври Александра Македонського... А хто пiднiс його на таку недосяжну висоту? Родина Кепрюлю, яка ось уже тридцять, рокiв беззмiнне даК Туреччинi великих вiзирiв! Родина Кепрюлю, наймогутнiша родина iмперiП, а можливо, i всього свiту, з надр якоП вийшов i вiн, Кара-Мустафа! Це вона пiднесла на вершину влади Магомета четвертого, якого бiльш спритнi брати, претенденти на престол, давно б уже згноПли у Семивежному замку... НiкчемаП Але спробуй хоч пальцем ворухнути супроти нього! Позбудешся не тiльки звання й мiсця великого вiзира, а й голови. Та нi! Рано чи пiзно наступить час, коли вiн, Кара-Мустафа, не буде схилятися нi перед ким, бо сам стане правителем, султаном чи iмператором великоП iмперiП, яку збудуК на руПнах АвстрiП, ВенецiП, Польщi та нiмецьких князiвств. Уже готуКться величезне вiйсько, перед яким зiв'яне, мов трава на морозi, об'Кднана сила ворогiв Порти. На чолi вiйська вiн пройде вздовж Дунаю, нищачи все на своКму шляху. Подiбно Тамерлану, вiн стане грозою i бичем божим поганих гяурiв! На Пхнiх землях насадить iслам, пiв-Њвропи наверне до вчення пророка, а Вiдень, прекрасну столицю австрiйського iмператора Леопольда, зробить своПм головним мiстом! Все складаКться якнайкраще. З царем московським Федором, слава аллаху, пiдписано перемир'я. Отже, на пiвночi розв'язано руки. Iмператор Леопольд, пiд'юджуваний КзуПтами, затопив кров'ю Захiдну Угорщину, ведучи безпощадну вiйну проти повстанцiв, i це допомогло туркам переманити на свiй бiк молодого графа Емерiка Текелi, що став вождем угорцiв. Текелi допоможе османам у боротьбi проти АвстрiП, за ним пiде багато тисяч вiдчайдушних воПнiв, а коли звершить своК дiло i стане непотрiбний, його доведеться усунути, а Угорщину, цей благодатний край на берегах Дунаю, вiн, Кара-Мустафа, зробить пашаликом своКП но-возбудованоП iмперiП, ПП житницею. Вивiдачi доносять, що Леопольд засилаК таКмних послiв до короля ФранцiП Людовiка XIV, щоб пiсля багатьох рокiв неприязнi, ворожнечi i воКн схилити його до дружби або хоча б до нейтралiтету. Даремна праця! Великий вiзир одержав запевнення Людовiка в тому, що Францiя нiколи не пiде на угоду з АвстрiКю, своКю давньою суперницею на континентi. Бiльше того, через королеву Ляхистану Марiю-Казимиру, дочку зубожiлого французького маркiза капiтана д'Аркена, Людовiк вимагав вiд Я на Собеського зберiгати мир з турками i пiдтримувати мадяр проти Австрi!... Ян Собеський, давнiй ворог Порти, поки що вагаКться... Хай вагаКться! Бо маК пiдставу: у нього немаК нi вiйська, нi грошей... Великий вiзир поринув у думки. А в них переплелись химерно дiйснiсть iз домислами, тверезi роздуми досвiдченого державного мужа i воПна з рожевими юнацькими мрiями. Дивлячись у дзеркало, вже не помiчав свого обличчя i навiть забув npfo невеликi набряки пiд очима, що з'явилися останнiм часом, а уявляв себе iмператором безмежноП iмперiП, яка простиратиметься вiд берегiв Дунаю бiля Залiзних Ворiт до свiтловодого Рейну, а може, й далi. Те, що не пощастило зробити на Пiвночi, вiн здiйснить на Заходi. I, може, то на краще? Замiсть напiвпустельних украПнських степiв по обох берегах могутньоП рiки Озу, яку гяури називають Днiпром, до його нiг ляжуть густонаселенi, багатi провiнцiП краПни Золотого Яблука. Його кiнь викреше копитом вогонь об кам'янистi береги Присмеркового океану, про який мрiяли i Аттiла, i Чiнгiсхан, i кривавий завойовник урусiв Бату-хан. Його рука пронесе зелене знамено пророка до самого краю землi! Так, все це будеП Все це вiн зробить. Але пiзнiше. В майбутньому. А зараз... Кара-Мустафа усмiхнувся i пiдморгнув, мов хлопчисько, своКму зображенню в дзеркалi. Розправив пальцями зморшку мiж бровами i ще раз пiдморгнув. А зараз вiн пiде на лiве крило свого великого палацу, проникне потайним ходом у вежу i загляне в кiмнату, де за його наказом ось уже який мiсяць держать квiтку раю, дiвчину-полонянку, незвичайна краса якоП збаламутила серце першого сановника iмперiП. Вiн залишив кабiнет, минув залу прийомiв i напiвтемною прохолодною галереКю дiйшов до сторожовоП вежi, що примикала до палацу й непомiтними для стороннього ока дверима сполучалася з ним. Сторожi тут не було. Кара-Мустафа вiдсунув легку декоративну шафу i без зусилля вiдчинив масивнi дубовi дверi - видно, завiси були заздалегiдь добре змащенi олiКю. Вузькими гвинтовими сходами пiднявся вгору й зупинився в просторiй нiшi. Густа напiвтемрява облягала все довкола. Та Кара-Мустафу це не бентежило. Вiн простягнув уперед руку i, намацавши на стiнi раму з картиною, зняв ПП. В ту ж мить у нiшi стало свiтлiше: пiд рамою ховалося невеличке вiконце, що пропускало трохи тьмяного свiтла. Кара-Мустафа поставив обережно картину на пiдлогу i припав обличчям до скла. Перед його зором вiдкрилася велика кругла кiмната, упоряджена навiть для вiзирського палацу з небаченою розкiшшю. Стiни задрапiрованi барвистим шовком i килимами. Злiва вiд дверей - велике дзеркало в золоченiй оправi, праворуч - шафа з бронзовими ручками. Посерединi, в красивiй мармуровiй чашi, грайливо бив невеличкий фонтанчик, а над ним розкинула крислате вiття нiжно-зелена пальма. З другого боку фонтана стояла широка, застелена важким персидським килимом канапа. На нiй лежала дiвчина. Бiля неП на пiдлозi сидiла стара жiнка. Лише мiцнi грати на вiкнах не гармонiювали з розкiшшю цiКП кiмнати. Постоявши в задумi кiлька хвилин i помилувавшись красою дiвчини, Кара-Мустафа легенько зiтхнув, повiсив картину на мiсце i почав поволi спускатися крутими сходами вниз. Останнiми днями стало його настiйною звичкою - приходити сюди i кiлька хвилин дивитися на полонянку. I хоч би як був переобтяжений державними турботами, вiн знаходив час заглянути в кiмнату пiд вежею. Ось i сьогоднi - джумеат. Свята п'ятниця. Њер халiфа, тобто урочистий султанський намаз. I йому, великому вiзировi, разом з iншими найвищими сановниками iмперiП потрiбно через годину-другу супроводити падишаха до мечетi СулейманiК та Ая СофiП. А вiн не втримався, щоб не завернути сюди i не глянути на прекрасне личко, на розкiшнi коси й округлi нiжнi плечi молодоП красунi. Кара-Мустафа повернувся тим же шляхом до свого кабiнету, ще раз пильно оглянув бiлоснiжну чалму iз сяючим челенком, такий же бiлоснiжний легкий доломан з горностаКвою опушкою, красиву чорну бороду, зрiдка припорошену, мов памороззю, сивизною, i, залишившись задоволений собою, попростував до виходу. На подвiр'П на нього чекав почет. Старший конюший держав за уздечку сiрого в яблуках коня. Пхати було недалеко - до пристанi. Кара-Мустафа на мить зупинився на ганку, бистрим поглядом окинув двiр. На повнi груди вдихнув свiже ранкове повiтря. О аллах, як тут гарноП Нi, хай хто що не каже, його маКток Ейюб, розташований за стiнами столицi, при самiй вершинi Золотого Рогу, то - райська мiсцина! Великий двоповерховий палац, до якого примикають гарем, кухня та iншi служби, потопаК у зеленi тiнистого саду. Всюди - море квiтiв. Прямо перед входом до палацу - пристань, де завжди напоготовi стоПть галера. З Золотого Рогу вiК прохолодою i запахами моря. Рай, та й годi! Не дивно, що сам султан, вiдвiдавши Ейюб, це невеличке примiське сiльце, сказав: "Коли б не було на свiтi султанського сералю, то я волiв би жити в Ейюбi". Вiн зiйшов зi сходiв, легко сiв у сiдло i спрямував коня до пристанi. Почет рушив за ним. На галерi було пiднято знамено великого вiзира. По парадному траповi Кара-Мустафа пiднявся на палубу. Корабельний ага вiдсалютував йому шаблею. В ту ж мить галера вiдчалила вiд берега. Пропливла Золотим Рогом, i обiгнувши майже все мiсто i випливши в Мармурове море, взяла курс до султанського мобейну. Тут великого вiзира вже ждали члени дивану - вiзирi, а також придворнi, про посади i роль яких навiть вiн сам мав туманну уяву. Споконвiку були вони, i без них, здавалося, не мiг обiйтися жоден султан. Весь цей натовп посунув слiдом за великим вiзиром до палацу падишаха i поволi танув, розчиняючись у ще бiльших натовпах придворних, котрi очiкували виходу султана, i в трьох дворах, i в численних примiщеннях сералю. Нарештi всi десь позникали, i Кара-Мустафа лишився у великiй троннiй залi сам. Якусь хвилину постояв, а потiм поволi попростував до високих позолочених дверей, обабiч яких на чатах стояли два чорнолицi велетнi-нубiйцi. В ту ж мить крiзь вiдчиненi вiкна з двору долинули протяжнi спiви рiжкiв. Ударив тулумбас. Позолоченi дверi розчинились - i до зали увiйшов султан Магомет. Його супроводжував тiльки один придворний - головний Квнух. Кара-Мустафа мовчки вклонився i, швидко випроставшись, очолив цю невеличку процесiю. Перед ними безшумно розчинялися дверi. Сторожа брала на караул. Коли проходили анфiладою кiмнат, до них приКдналися: шейх-уль-iслам, вiзирi, радники, пашi, чаушi. Незабаром сотнi придворних уже супроводили "намiсника бога на землi". У третьому дворi сералю султановi пiдвели бiлоснiжного кра-сеня коня. Кiлька найближчих яничарiв миттю кинулися наперед, зiгнули спини, утворивши живi сходи. Султан зiйшов по них i сiв у сiдло. Знову пролунав грiм барабанiв. Вiдчинилися ворота другого й першого двору - i процесiя рушила. Заспiвали зурни, флейти, рiжки. Загримкотiли тулумбаси. З тисяч горлянок вирвався крик: "Уй я уй!" Першими з ворiт Топ-капу вийшли чотириста яничарiв при повному озброКннi, у красивих парадних шапках. Тисячнi натовпи, що запрудили вулицi й майдани, розступилися перед ними, утворюючи широкий прохiд. Рослi дужi яничари, не церемонячись, розштовхували тих, хто забарився i вчасно не вiдiйшов убiк, або давали мiцного тумака межи плечi - аж тi летiли сторчака. Однак потерпiлi не ображалися, а, пiдхопившись, знову витрiщалися на пишне, строкате й бучне видовище. Яничари з охоронних орт хизувалися дорогим одягом, барвистими шовковими поясами, рiзномасною, але теж дорогою зброКю i вiдрiзнялися один вiд одного шапками. У одних вони були з бiлого сукна без нiяких прикрас, у других - жовтi у третiх - синi, прикрашенi срiблом, у четвертих - прикрашенi золотом або самоцвiтами, що грали проти сонця всiма барвами веселки. За яничарами вийшов загiн охоронцiв-силачiв. Потiм виПхали яйабашi - кiннi охоронцi, в срiбних касках, на яких трiпотiли золототканi плюмажi. В руках вони тримали напоготовi луки й стрiли. За яйабашами з'явилися пишно вдягнутi, у височенних долбандах чаушi та чаушбашi. Пхнi баскi конi були покритi парчевими попонами, уздечки сяяли позолотою, а сiдла - срiблом. Не встигли стамбульськi обивателi подивуватися такому багатству, як виступили лютi на вигляд скороходи-пайКки, до пояса голi, мускулистi, з шаблями i ятаганами наголо, ладнi накинутись на ворогiв падишаха, мов голоднi собаки. На головах у них вiдливали срiблом i позолотою круглi, мов корони, шоломи. А вже потiм з'явилися стамбульськi вельможi - аги й заПми пашi, два кази-аскери, муфтiП. На тонконогих арабських скакунах гордо сидiли вiзир! На деякiй вiдстанi вiд них iшов пiшки - так велiв звичай i придворний етикет - великий вiзир Кара-Мустафа. За ним Пхав падишах. Чудовий бiлий кiнь, розпустивши пишного хвоста, ледве торкався копитами землi. Його сiдло, чапрак i вся збруя ряхтiли щирим золотом, перлами й самоцвiтами. Ослiпленi цим багатством, вигукуючи "уй я уй", люди не могли вiдiрвати очей вiд коня, що нiс на собi "тiнь бога на землi" "падишаха всесвiту". Султан Магомет Четвертий, сорокарiчний, злегка обважнiлий чоловiк з м'яким невиразним обличчям, сидiв на конi звично, як природжений наПзник, - недарма вiн мав пристрасть до верховоП Пзди i полювання. Одяг на ньому був такий розкiшний i так густо всiяний золотом, перлами та самоцвiтами, що, здавалося, то не одяг, а саме сонце. Особливу увагу привертав до себе султанський долбанд з двома плюмажами, усiяний безлiччю коштовних камiнцiв, кожен з яких був вартий цiлого маКтку. Зразу за султаном Пхали два бородатi богатирi з шаблями при поясах, ятаганами, луками i сагайдаками, з яких виглядали пучки стрiл. Кожен з них держав напоготовi важкий боздуган з блискучими крицевими гостряками. Позаду йшли державнi казнадари i головний Квнух. До самоП мечетi СулейманiК, де султан, зiйшовши з коня, вклонився пам'ятi своПх попередникiв, падишахiв минулих епох, та до Ая СофiП, де було вiдправлено сер халiфа - султанський намаз, хвилювалося неоглядне людське море. В мiру наближення султана тисячнi натовпи з вигуками "уй я уй" падали на колiна, а потiм схоплювалися i сунули слiдом за кортежем, топчучи тих, хто мав необачнiсть спiткнутись i опинитися пiд ногами... Пiсля намазу, коли, повернувшись до сералю, султан зiйшов з коня i зник у покоях мобейну, його величезний почет хутко розтанув. Яничари розiйшлися по своПх сейбанах, придворнi вельможi роз'Пхалися по домiвках, а простi городяни, натiшившись блискучим видовищем, заклопотано брели вулицями мiста, повертаючись до буденних справ. З найвищих сановникiв у палацi залишилися тiльки найближчi до султана люди - головний Квнух та великий вiзир. Кара-Мустафа, поволi походжаючи вздовж вiкон, попiд крислатими пальмами, що були окрасою великоП зали, злився. Ще б пакi Султан не прийняв його вiдразу, а звелiв почекати, поки вiн трохи спочине. Iншим разом великий вiзир не чекав би i поПхав би в Ейюб спочивати теж, але двi справи були такi нагальнi, що вiдкладати на завтра вiн нiяк не мiг. З години на годину, як повiдомив нарочний, маК прибути з Немирова яничарський загiн. Вiн привезе гетьмана Юрiя Хмельницького i його казну. Султан уже дав згоду на усунення його вiд влади на УкраПнi, а тепер треба домогтися, щоб дозволив стратити або кинути у страшнi каземати Њди Куле. Тодi можна було б безперешкодно привласнити його багатства. I по-друге, з Дунаю, вiд будського пашi Iбрагiма, прибув посланець, який привiз новi повiдомлення з Вiдня. Задумавши вiйну з АвстрiКю, Порта давно пильно стежила за кожним кроком вiденського двора. Цi останнi важливi вiстi теж треба негайно довести до вiдома падишаха. Тому так нетерпеливилося великому вiзировi. Коли маленька стрiлка великих золочених дзигарiв, що стояли в кутку зали на високому, теж iз позолоченими нiжками столиковi, двiчi обiйшла коло, вiн рушив до султанських покоПв. Назустрiч пiдвiвся головний Квнух, котрий, мов вiрний пес, пантрував бiля "порога щастя". - Пора! - коротко кинув Кара-Мустафа. - Я спитаю дозволу, бейефендi, - вклонився той i зник за дверима. Через якийсь час вiн повернувся i, оголосивши, що падишах дав згоду вислухати великого вiзира, ще з нижчим поклоном впустив Кара-Мустафу до султанськоП опочивальнi. Це була велика розкiшна кiмната. Султан напiвлежав на широкiй, гаптованiй по боках срiблом отоманцi, а на килимi, бiля його нiг, сидiла молода красива одалiска, грала на лютнi i тихо наспiвувала iталiйську пiсеньку. Кара-Мустафа низько вклонився. Одалiска миттю урвала спiв, опустила на обличчя серпанок i зникла в бiчних дверях. Головний Квнух вийшов теж. Султан пiдвiвся. На його розповнiлому, випещеному обличчi промайнув вираз удаваного невдоволення й досади. - Великi вiзирi, мабуть, придуманi аллахом для того, щоб султани не мали спокiйного життя, - сказав вiн капризно. - Ти налякав цю маленьку iталiйську пташину, i вона втекла... Кара-Мустафа вклонився ще раз. - Я визнаю свою провину, мiй володарю, але, на жаль, i в намiсникiв бога на землi К обов'язки, хоча, не приховаю цього, Пх значно менше, нiж у великих вiзирiв... I цi обов'язки змушують мене турбувати мого падишаха навiть у святу п'ятницю. Султан на знак згоди кивнув головою. - Ну, гаразд, гаразд... Розповiдай, що трапилося! - Мiй повелителю, - почав тихо Кара-Мустафа, - пiсля переможноП вiйни проти урусiв... - Ця перемога дуже дорого нам коштувала, - похмуро кинув султан. - Хай у майбутньому оберiгаК нас аллах вiд таких перемог! Кара-Мустафi не сподобалися цi слова султана, але вiн зробив вигляд, що не чув Пх, i знову повторив те, що сказав щойно. Тiльки тепер у його голосi почулися металевi нотки, якi вiн iнодi дозволяв собi в розмовi з султаном, коли якимось пiдсвiдомим чуттям вiдчував, що той перебуваК в станi душевноП млявостi i не розгнiваКться на нього. - Мiн повелителю, пiсля нашоП перемоги на пiвночi ми вiдразу ж почали готуватися до вiйни на заходi... Зараз настав час приймати рiшення. Вiд пашi Iбрагiма К донесення. Нашi вивiдачi в АвстрiП сповiщають, що вiденський двiр теж не дрiмаК... Iмператор Леопольд з благословення папи Iнокентiя направив послiв у Варшаву до .короля Яна Собеського, щоб домовитися про союз... - Що? Вони таки хочуть пiдписати договiр? - Так. До них приКднуються нiмецькi курфюрсти. Магомет схопився з отоманки. Повiдомлення схвилювало його. - Ми висiчемо Пх упень! - вигукнув вiн. - Ми запроторимо Пх усiх на галери! Адже у Собеського немаК й десяти тисяч вiйська!? - Однак подейкують, що вiн зобов'язуКться виставити сорок тисяч. - Хотiв би я побачити тi сорок тисяч! Звiдки Пх вiзьме? Казна ж у нього порожня. - Зате у папи багато золота... Дасть Ватiкан! - Гм, ти маКш рацiю... Скiльки ж вiйська може нашкребти той нiкчема Леопольд? - Леопольд нiбито обiцяК майбутнiм союзникам виставити проти нас, як доносять вивiдачi, шiстдесят тисяч... Ну, а коли реально, то, я думаю, тисяч сорок... - А курфюрсти? - Тi приведуть тисяч двадцять... Найбiльше - тридцять... - Ну, що ж - тодi кинемо пiд Вiдень удвiчi бiльше! - запально, мов юнак, вигукнув Магомет. - I я сам поведу це вiйсько - зiтру на порох Австрiю i Ляхистан! Знищу мерзенних гяурiв... Останнi слова султан вимовив уже без пафосу, мляво, i Кара-Мустафа ледь помiтно усмiхнувся в бороду, бо знав, що цiКП запальностi падишаховi вистачить ненадовго. - Ми повиннi розбити Пх, перш нiж вони об'Кднаються, мiй повелителю, - шанобливо, але твердо сказав великий вiзир. - Я вже послав Iбрагiму-пашi наказ зробити все, щоб перетягти на наш бiк Текелi... - Правильно зробив. - I стягую вiйська до столицi, щоб, коли потрiбно буде най яснiшому падишаховi, мiг двинути Пх на ворога. Цими днями зберемо диван - приймемо остаточне рiшення. - I це добре... Що ще? Кара-Мустафа понизив голос. - Мiй великий повелителю, свiчадо божественноП мудростi, той гяур, гетьман Юрiй Iхмельнiскi, як я уже доповiдав, виявився людиною, недостойною високоП ласки... - Що вiн ще там накоПв? - Вiрнi люди доповiли, що його шуряк полковник Яненченко знаходиться зараз у Ляхистанi i веде якiсь таКмнi переговори з гетьманом Яблоновським, а може, i з самим королем. Пiдозрюю, що переговори з нашими ворогами поза нашою спиною - це... Кара-Мустафа зробив паузу. Та султана вже охопив гнiв. - Гяур! Собака! Смерть для нього - не найтяжче покарання! - Так, славний повелителю трьох суходолiв... I я звелiв схопити негiдника. Накажете повiсити? Султан задумався. - Повiсити?.. Гм, це зробити неважко... Але для чого поспiшати? Нi, краще вiдпровадь його в Њди Куле - в каземат! - Вiн трохи помовчав. - А хто ж тепер правитиме УкраПною? Кара-Мустафа хитро примружився. - Ми зробили хiд конем... Як у шахах, мiй повелителю... - Як саме? - Я наказав господаревi Молдови Дуцi купити у нас той об-ширний i благодатний край, i йому не залишалося нiчого iншого, як розчинити своП скринi, що трiщать вiд золота. Отже, ми маКмо грошi для нового походу i покриКмо ними значну частину витрат на вiйну... - Це ти зробив мудро... Ха-ха-ха! Так потрусити кишенi того старого скупердяги! Ха-ха-ха! - зареготав султан. - Як це тобi спало на думку? - Коли державна казна порожня, то мимоволi станеш спритним i хитрим, мов сам шайтан. - Ну, й що ж вiн? Дуже опирався? - Уявiть собi - нi... Видно, спокусився на безмежнi простори ПравобережноП УкраПни... Зразу ж перенiс резиденцiю правителя того краю з Немирова до Печер, що у Брацлавському полку, а в Чигирин призначив полковником якогось козака Гримашевського... - Ну, що ж - хай порядкуК... Але дай йому зрозумiти, що джизьс вiдтепер збiльшиться вдвоК... I щоб платив справноП А крiм того, до весни хай поставить десять тисяч кiнних воПнiв з обозом i приведе пiд Белград! - Ви це мудро придумали, мiй повелителю, - схилився в поклонi Кара-Мустафа. - Господар виконаК ваш наказ, я подбаю про це. - У тебе все? - Все, мiй повелителю. Дозвольте йти? - Iди! Кара-Мустафа ще раз вклонився i позадкував до дверей, дотримуючись придворного етикету, який не дозволяв пiдданим падишаха повертатися до нього спиною. Але в ту мить, коли вiн уже простягнув назад руку, щоб вiдчинити дверi, султан зупинив його. - Чекай, Мустафо! Великий вiзир зупинився, запитливо глянув на султана. - Пiдiйди сюди! - наказав Магомет, i коли. Кара-Мустафа знову наблизився до нього, спитав, пильно заглядаючи йому у вiчi:- До мене дiйшли чутки, що в твоКму гаремi зацвiла троянда раю... Чи це правда? - Що мiй повелитель маК на увазi? - Ну, як же! Кажуть, такоП красунi i в султанському гаремi немаК! Кара-Мустафi коштувало великого зусилля приховати хвилювання, що враз охопило його. Вiн зрозумiв, на яку красуню натякаК султан. - Злi язики перебiльшують, мiй богоданий повелителю, - сказав Кара-Мустафа. - Справдi, у моКму гаремi К кiлька красунь, але щоб вони дорiвнялися красуням iз султанського гарему?! Не вiриться менi... Та й досi я не можу здогадатися, про яку йде мова. - I вiн смiливо глянув на султана. - Кажуть, ту полонянку привезли тобi з Каменiче? ' "Вiн таки знаК все, - промайнуло в головi Кара-Мустафи. - Цiкаво, хто ж iз моПх людей К султанським вивiдачем? Дiзнаюся - випечу собацi очi й вирву язика!" А вголос промовив: - А-а, тепер менi все ясно... Њ така дiвчина! Гарненька. Вас не обманювали, коли захоплено змальовували ПП красу... I все ж серед троянд султанського гарему вона здавалася б звичайною польовою квiткою. - То це ж чудово! - вигукнув Магомет. - Троянди колючi i, незважаючи на пахощi й красу, швидко набридають, а менш яскравi польовi квiти часто милiшi нашому серцю... Чи не так? Кара-Мустафа прекрасно розумiв, куди хилить султан, i не посмiв на цей раз перечити. Хоча Магомет говорив, здавалося б, ласкаво й доброзичливо i нiчого прямо не вимагав, та за цiКю зовнiшньою добротою приховувалася мстива i заздрiсна натура, - i через якесь необережно мовлене слово султан мiг щомитi спалахнути. А зараз, напередоднi походу на Австрiю, на який Кара-Мустафа покладав такi великi й честолюбнi надiП, вiн боявся ускладнити своК становище. Тому вклонився i, незважаючи на те, що серце гризла досада, з привiтним усмiхом сказав: - Безперечно, так, хранителю мудростi пророка! Настане час - i та скромна польова квiтка розквiтне пишно, мов нандоро-гоцiннiша троянда. Тодi рука вiдданого слуги пiднесе ПП вам у всiй ПП непорочнiй красi. Гадаю, це буде найкращий подарунок моКму повелителю в той день, коли мерзеннi, охопленi гординею гяури впадуть пiд ударами шабель непереможних воПнiв нашого грiзного хондкара, найбiльшого завойовника всiх часiв! Обличчя султана прояснiло: вiн любив лестощi. - На все воля аллаха! Я завжди знав, що ти мiй найвiдданiший слуга, Мустафо... Можеш iти! Знову задкуючи, великий вiзир вийшов iз султанськоП опочивальнi, несучи гризоту в серцi. На галерi, коли в обличчя подув свiжий морський вiтерець i слуги подали на верхню палубу глек холодного шербету, Кара-Мустафа поволi почав заспокоюватися. Власне, що сталося? Адже все складаКться якнайкраще! Султан доручив йому готувати вiйсько для великоП вiйни в Њвропi i, можна не сумнiватись, призначить на час походу сердаром, бо навряд чи в самого стане сили i бажання нести тяготи вiйськового життя. А це - певний шлях до здiйснення його мрiй i намiрiв! Хай думаК Магомет, що похiд готуКться для возвеличення його особи. Ха-хаП Зарозумiлий хлопчисько! Нi, Кара-Мустафа не такий недоумок, щоб, стоячи бiля керма iмперiП, не подбав про себе, про своК i своПх нащадкiв майбутнК! Нi, не був би вiн представником роду Кепрюлю, щоб, ставши великим вiзиром, не мрiяв про бiльше - про трон падишаха чи корону iмператора! I перший успiшний крок на цьому шляху зроблено. Чого ж турбуватися? Без ускладнень пощастило також спекатися Юрiя Хмельницького. Як повiдомили гiнцi, ось-ось прибуде яничарська орта з казною украПнського гетьмана, яка iстотно поповнить власну казну великого вiзира. Чого ж iще бажати? Ах, так, - досада гризе серце через ту красуню невiльницю, про яку дiзнався султан i прозоро натякнув, що хотiв би мати ПП в своКму гаремi. Це справдi неприКмно. Султани, як i всi смертнi, люблять подарунки. Тож було б необачно не зрозумiти натяку... Гм, доведеться подарувати дiвчину, хоча краса i розум ПП полонили його самого. Тьфу, шайтанi Як погано вийшло! I все через якогось султанського вивiдача. Кара-Мустафа почав у думках перебирати своПх слуг, охоронцiв, чаушiв, радникiв, якi могли б бути оком i вухом султана в його домi, але дуже скоро кинув цю марну затiю, бо людей, що оточували його, було так багато, що вiн не мiг пригадати i половини Пх. Прибувши в Ейюб, вiн передусiм покликав старшого Квнуха. До кiмнати вкотився невисокий товстун у гарному оксамитовому вбраннi, м'яких, розшитих срiблом чириках i бiлоснiжнiй чалмi. Наблизившись, з натугою зiгнув короткий, барилоподiбний стан i мовчки втупився у свого повелителя. "Невже вiн султанський вивiдач?"- подумав Кара-Мустафа, а вголос запитав: - Ну, як вона, кизляр-ага? - Все те ж, бейефендi... Сьогоднi ПП оглядав П'Ктро-ага, лiкар-iталiКць. Каже, дiвчина здорова тiлом, але хвора душею. - Ох, цей менi римлянин! - П'Ктро-ага - чудовий лiкар, бейефендi, - м'яко заперечив кизляр-ага. - Ви самi знаКте... До того ж вiн читаК по зiрках майбутнК... - Але в нього дуже добре серце! Вiн усiх жалiК... Особливо рабiв. - Це зрозумiло: вiн сам довгi роки був рабом. - Ну, гаразд, тебе не переговориш... Веди мене до неП! - Прошу, бейефендi... Пiсля того як дiвчина хотiла викинутися з вежi, я, з вашого наказу, поселив ПП внизу, в круглiй одi. ПП день i нiч стереже стара Фатiма... Вони спустилися по мармурових сходах на перший поверх, i кизляр-ага провiв Кара-Мустафу в кiмнату у вежi. Бiля вiкна, на канапi, сидiло двi жiнки - стара й молода. Побачивши великого вiзира, вони миттю схопилися i застигли в низькому поклонi. Кизляр-ага кивнув старiй головою. - Фатiма, ходiмо зi мною! Стара швидко вийшла. Молода зробила рух, нiби хотiла затримати ПП, але потiм, гордо випроставшись, смiливо глянула на Кара-Мустафу i вже не зводила з нього очей. Це була Златка. Та як вона змiнилася за той час, що провела в неволi. Коли б ПП мiг зараз побачити Арсен, ПП коханий, навiки втрачений Арсен, вiн одразу й не впiзна